Идет загрузка документа (748 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О банках и банковской деятельности

ВР Украины
Закон от 07.12.2000 № 2121-III

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про банки і банківську діяльність

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 20 вересня 2001 року N 2740-III
,
від 28 листопада 2002 року N 249-IV
від 6 лютого 2003 року N 485-IV
,
від 22 травня 2003 року N 835-IV,
 від 5 червня 2003 року N 914-IV
,
 від 20 листопада 2003 року N 1294-IV
,
 від 22 червня 2004 року N 1828-IV
,
 від 2 червня 2005 року N 2631-IV
,
 від 29 листопада 2005 року N 3127-IV
,
 від 1 грудня 2005 року N 3163-IV
,
 від 15 грудня 2005 року N 3201-IV
,
 від 15 грудня 2005 року N 3205-IV
,
 від 22 грудня 2005 року N 3273-IV
,
 від 15 березня 2006 року N 3541-IV
,
 від 14 вересня 2006 року N 133-V
,
від 16 листопада 2006 року N 358-V
(зміни, внесені
пунктами 2 і 5 розділу I Закону України
 від 16 листопада 2006 року N 358-V
,
набрали чинності з
16 травня 2008 року),
 від 22 грудня 2006 року N 532-V,
 від 27 квітня 2007 року N 997-V
,
від 31 жовтня 2008 року N 639-VI
(зміни, внесені Законом України від 31 жовтня 2008 року N 639-VI,
 діють до
1 січня 2011 року,
крім змін, внесених підпунктом 2 пункту 7 розділу II Закону України
 від 31 жовтня 2008 року N 639-VI
, які діють до 1 січня 2012 року,
 враховуючи зміни, внесені
Законом України
 від 23 грудня 2010 року N 2856-VI
),
від 12 грудня 2008 року N 661-VI,
від 23 червня 2009 року N 1533-VI
,
від 24 липня 2009 року N 1617-VI
,
 від 18 травня 2010 року N 2258-VI,
від 1 червня 2010 року N 2289-VI
(зміни, внесені Законом України від 1 червня 2010 року N 2289-VI,
 вводяться в дію з
31 липня 2010 року),
 від 9 липня 2010 року N 2478-VI,
 від 9 вересня 2010 року N 2510-VI,
від 9 вересня 2010 року N 2522-VI,
від 4 листопада 2010 року N 2677-VI,
 від 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
 від 23 грудня 2010 року N 2856-VI
,
 від 4 лютого 2011 року N 3011-VI
,
 від 15 лютого 2011 року N 3024-VI,
 від 21 квітня 2011 року N 3265-VI,
 від 19 травня 2011 року N 3385-VI
,
 від 19 травня 2011 року N 3394-VI,
 від 22 вересня 2011 року N 3795-VI,
 від 23 лютого 2012 року N 4452-VI,
 від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
 від 24 травня 2012 року N 4841-VI,
 від 4 липня 2012 року N 5042-VI,
 від 5 липня 2012 року N 5080-VI,
 від 6 липня 2012 року N 5178-VI,
 від 18 вересня 2012 року N 5248-VI,
 від 2 жовтня 2012 року N 5410-VI,
 від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI,
 від 16 травня 2013 року N 245-VII
,
 від 4 липня 2013 року N 401-VII
(зміни, внесені
підпунктом 2 пункту 1 розділу І Закону України
від 4 липня 2013 року N 401-VII, набирають чинності з
12 жовтня 2013 року),
 від 4 липня 2013 року N 406-VII
,
 від 27 березня 2014 року N 1166-VII
,
від 27 березня 2014 року N 1170-VII
,
від 13 травня 2014 року N 1261-VII
,
від 17 червня 2014 року N 1507-VII
,
від 5 червня 2014 року N 1323-VII,
від 4 липня 2014 року N 1586-VII,
 від 4 липня 2014 року N 1587-VII,
 від 4 липня 2014 року N 1588-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1698-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII
(зміни, внесені Законом України від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII, 
вводяться в дію з
26 квітня 2015 року),
 від 14 жовтня 2014 року N 1702-VII
(враховуючи зміни, внесені Законом України
від 28 грудня 2014 року N 78-VIII
),
 від 28 грудня 2014 року N 78-VIII
(зміни, внесені
підпунктом "г" підпункту 2 пункту 10 статті 8
Закону України від 28 грудня 2014 року N 78-VIII,
набирають чинності з
7 лютого 2015 року),
від 2 березня 2015 року N 218-VIII
,
від 18 червня 2015 року N 541-VIII
,
від 16 липня 2015 року N 629-VIII
,
від 10 листопада 2015 року N 772-VIII
(зміни, внесені Законом України від 10 листопада 2015 року N 772-VIII,
 вводяться в дію з
11 червня 2016 року),
від 12 листопада 2015 року N 794-VIII,
від 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
 від 24 грудня 2015 року N 911-VIII
,
від 25 грудня 2015 року N 922-VIII
,
від 2 червня 2016 року N 1404-VIII
(зміни, внесені Законом України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, в частині положень,
 що стосуються діяльності приватних виконавців, вводяться в дію з
5 січня 2017 року),
від 14 червня 2016 року N 1414-VIII
,
 від 15 листопада 2016 року N 1734-VIII,
від 15 листопада 2016 року N 1736-VIII,
 від 23 березня 2017 року N 1983-VIII
,
від 16 листопада 2017 року N 2210-VIII
,
від 21 грудня 2017 року N 2258-VIII
(зміни, внесені Законом України від 21 грудня 2017 року N 2258-VIII,
 вводяться в дію з
1 жовтня 2018 року),
від 18 січня 2018 року N 2269-VIII
,
від 6 лютого 2018 року N 2277-VIII
(зміни, внесені Законом України від 6 лютого 2018 року N 2277-VIII, вводяться в дію
 з
4 травня 2018 року, крім змін, внесених абзацом четвертим підпункту 4 пункту 2 розділу I Закону України
 від 6 лютого 2018 року N 2277-VIII (щодо обов'язку банків подавати до Кредитного реєстру Національного
 банку України інформацію про здійснені ними кредитні операції), які вводяться в дію з 
1 квітня 2018 року;
змін, внесених 
абзацами тридцять сьомим - шістдесятим підпункту 4 пункту 2 розділу I
 Закону України від 6 лютого 2018 року N 2277-VIII, які вводяться в дію з 4 вересня 2018 року;
змін, внесених 
підпунктом 2 пункту 2 розділу I Закону України
 від 6 лютого 2018 року N 2277-VIII, які вводяться в дію з 
1 січня 2019 року),
від 21 червня 2018 року N 2473-VIII
(який вводиться в дію з
7 лютого 2019 року),
від 3 липня 2018 року N 2475-VIII,
від 3 липня 2018 року N 2478-VIII
(який вводиться в дію з
4 лютого 2019 року),
від 5 липня 2018 року N 2491-VIII,
від 22 листопада 2018 року N 2621-VIII,
від 12 вересня 2019 року N 78-IX
(який діє до
набрання чинності для України Конвенцією
 про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року)
,
від 12 вересня 2019 року N 79-IX
(який вводиться в дію з
1 липня 2020 року),
від 19 вересня 2019 року N 112-IX,
від 20 вересня 2019 року N 122-IX
(який вводиться в дію з
19 січня 2020 року),
від 20 вересня 2019 року N 132-IX,
від 31 жовтня 2019 року N 263-IX
,
від 3 грудня 2019 року N 322-IX,
від 3 грудня 2019 року N 324-IX,
від 6 грудня 2019 року N 361-IX,
від 14 січня 2020 року N 440-IX,
від 30 березня 2020 року N 540-IX
,
від 13 травня 2020 року N 590-IX
,
від 13 травня 2020 року N 591-IX
,
від 17 червня 2020 року N 720-IX
,
від 19 червня 2020 року N 738-IX
,
від 28 січня 2021 року N 1150-IX
(зміни, внесені підпунктом 20 пункту 5 розділу VI Закону України
 від 28 січня 2021 року N 1150-IX, набирають чинності з
24 листопада 2021 року),
від 19 березня 2021 року N 1349-IX
(який вводиться в дію з
14 липня 2021 року),
від 15 червня 2021 року N 1539-IX
,
від 30 червня 2021 року N 1587-IX
(положення
статті 62 цього Закону у редакції Закону України
 від 30 червня 2021 року N 1587-IX  щодо надання банками інформації центральному
 органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про виявлення фактів
 володіння фізичними та юридичними особами - резидентами України часткою в іноземній юридичній особі
 відповідно до
статті 392 Податкового кодексу України набирають чинності з 1 січня 2022 року;
 положення
статті 69 цього Закону із змінами, внесеними згідно із Законом України від 30 червня 2021 року N 1587-IX,
 щодо встановлення Національним банком України додаткових вимог до консолідованої, субконсолідованої
 та статистичної звітності банківських груп набирають чинності з
4 серпня 2022 року)

(Через 30 днів із дня опублікування Державною судовою адміністрацією України повідомлення про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у газеті "Голос України" до цього Закону будуть внесені зміни, передбачені пунктом 12 § 1 розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII)

5 серпня 2024 року до цього Закону будуть внесені зміни, передбачені окремими підпунктами пункту 7 розділу І Закону України від 30 червня 2021 року N 1587-IX)

Окреме положення частини першої статті 79 цього Закону
 визнано таким, що не відповідає
Конституції України (є неконституційним)
 (згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 24 червня 2020 року N 6-р(II)/2020)

(Положення частини другої статті 32 цього Закону (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у 2013 році у разі придбання у державну власність акцій публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 19 Закону України від 6 грудня 2012 року N 5515-VI)

(У 2015 році положення частини другої статті 32 цього Закону (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII)

(У 2016 році положення частини другої статті 32 цього Закону (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону України від 25 грудня 2015 року N 928-VIII)

(У 2017 році положення частини другої статті 32 цього Закону (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону України від 21 грудня 2016 року N 1801-VIII)

(У 2018 році положення частини другої статті 32 цього Закону (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням вимог статті 16 Закону України від 7 грудня 2017 року N 2246-VIII)

(У тексті Закону слова "спостережна рада банку", "правління (рада директорів)" та "служба внутрішнього аудиту" у всіх відмінках замінено відповідно словами "рада банку", "правління" та "підрозділ внутрішнього аудиту" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 4 липня 2014 року N 1587-VII)

(У тексті Закону слова "аудиторський висновок" в усіх відмінках замінено словами "аудиторський звіт" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 21 грудня 2017 року N 2258-VIII, який вводиться в дію з 1 жовтня 2018 року)

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою цього Закону є правове забезпечення захисту законних інтересів вкладників та інших клієнтів банків, сталого розвитку і стабільності банківської системи, а також створення сприятливих умов для розвитку економіки України і належного конкурентного середовища на фінансовому ринку.

(частина друга статті 1 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 04.07.2012 р. N 5042-VI)

асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

визначення терміну статті 2 виключено

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII
,
визначення терміну статті 2 виключено
 згідно із Законом України від 06.12.2019 р. N 361-IX)

банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Законів України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків;

(визначення терміна статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V)

банківська група - група юридичних осіб:

які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

що складається з материнського банку, який є контролером, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ та/або компаній, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, їх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною, або

що складається з небанківської фінансової установи або компанії, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, яка є контролером, її однієї або декількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, належить до складу цієї банківської групи.

Абзац сьомий визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) - учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітні квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що належать до цієї групи, за зазначений період. Розрахунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня.

Після того, як групу було визначено банківською на підставі переважної діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів установ, що належать до цієї групи, зменшилася і становить від 40 до 50 відсотків, група продовжує вважатися банківською протягом трьох років з моменту такого зменшення.

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
визначення терміна статті 2 у редакції
Законів України від 04.07.2014 р. N 1587-VII,
від 02.03.2015 р. N 218-VIII
,
від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

банківська холдингова компанія - фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія - запис у Державному реєстрі банків про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

(визначення терміна статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;

банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

видача банківської ліцензії - внесення Національним банком України до Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

відкликання банківської ліцензії - виключення Національним банком України з Державного реєстру банків запису про право юридичної особи або філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить визначені Національним банком України відомості про банки та їх відокремлені підрозділи, а також філії та представництва іноземних банків в Україні;

(визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією);

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

економічні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків;

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 06.02.2003 р. N 485-IV)

іноземний - пов'язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України;

інспекційна перевірка банку - форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами безпосередньо у банку;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

власний капітал - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Законів України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

капітал приписний - сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації;

(статтю 2 доповнено терміном згідно із
 Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V)

капітал статутний - сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

капітал регулятивний - сукупність основного та додаткового капіталів, складові яких визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

керівники юридичної особи (крім банку) - керівник підприємства, установи, одноосібний виконавчий орган або члени колегіального виконавчого органу юридичної особи та члени ради (наглядової ради, спостережної ради) юридичної особи;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

ключовий учасник юридичної особи, у тому числі ключовий учасник у структурі власності банку (далі - ключовий учасник юридичної особи / ключовий учасник у структурі власності банку) - будь-яка фізична особа, яка володіє часткою у статутному капіталі (акціями) такої юридичної особи, юридична особа, яка володіє часткою (пакетом акцій) у розмірі 2 і більше відсотків у статутному капіталі такої юридичної особи, і при цьому:

1) якщо юридична особа має більше ніж 20 учасників - фізичних осіб, ключовими учасниками вважаються 20 учасників - фізичних осіб, частки яких є найбільшими;

2) якщо однакові за розміром частки (пакети акцій) у статутному капіталі юридичної особи належать більше ніж 20 учасникам - фізичним особам, ключовими учасниками вважаються всі фізичні особи, які володіють часткою (пакетом акцій) у розмірі 2 і більше відсотків у статутному капіталі такої юридичної особи;

3) вважається, що публічна компанія не має ключових учасників;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII
,
визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

коефіцієнт левериджу - співвідношення капіталу 1 рівня до сукупних активів та позабалансових зобов'язань;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

колективна придатність - наявність у членів ради банку, членів правління банку спільних/сукупних знань, навичок, професійного та управлінського досвіду в обсязі, необхідному (достатньому) для розуміння всіх аспектів діяльності банку, адекватної оцінки ризиків, на які банк може наражатися, прийняття виважених рішень, а також для забезпечення ефективного управління та контролю за діяльністю банку в цілому з урахуванням функцій, покладених на такий орган законом, статутом банку та його внутрішніми документами;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

комбінований буфер капіталу - сукупний розмір буферів капіталу: буфера консервації, контрциклічного буфера, буфера системної важливості, буфера системного ризику;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

компанія, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, - юридична особа, частка доходу якої від реалізації фінансових послуг за результатами попереднього звітного року становить 50 і більше відсотків загального обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

конфлікт інтересів - наявні та потенційні суперечності між особистими інтересами і посадовими чи професійними обов'язками особи, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об'єктивність та неупередженість прийняття рішень;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;

кредитний реєстр Національного банку України (далі - Кредитний реєстр) - інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, зберігання, зміну, використання та поширення (надання) інформації про кредитні операції банків та про стан виконання зобов'язань за такими операціями, аналіз та класифікацію кредитів;

(статтю 2 доповнено терміном згідно із
 Законом України від 06.02.2018 р. N 2277-VIII,
який вводиться в дію з 
04.05.2018 р.)

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань;

(визначення терміна статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 06.02.2018 р. N 2277-VIII,
який вводиться в дію з 
04.05.2018 р.)

ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи - інформація про склад ключових учасників юридичної особи, яка включає інформацію про ключових учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами юридичної особи;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

(визначення терміна із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

материнський банк - український банк, який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії та серед дочірніх та/або асоційованих компаній якого є банк та/або інша фінансова установа, та/або компанія, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

визначення терміна статті 2 виключено

(визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
виключено згідно із Законом
 України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку - співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, та сумою вимог для покриття інших ризиків банку;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

нормативно-правові акти Національного банку України - нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання цього та інших законів України;

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

визначення терміну статті 2 виключено

(визначення терміна статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V
,
 виключено згідно із Законом
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

профіль ризику банку - результат оцінки рівня ризиків банку на певну дату до врахування заходів для мінімізації ризиків, а також з урахуванням таких заходів, у розрізі кожного з видів ризику та в агрегованому вигляді;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

професійне судження - вмотивований, об'єктивний, неупереджений та обґрунтований висновок та/або оцінка Національного банку України щодо фактів, подій, обставин, осіб, що ґрунтується на знаннях і досвіді службовців Національного банку України, на комплексному та всебічному аналізі інформації та документів, поданих до Національного банку України в межах передбачених законодавством процедур та отриманих Національним банком України, у тому числі в результаті здійснення ним банківського регулювання та нагляду, а також на інформації з офіційних джерел;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

публічна компанія - юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, яка відповідає вимогам, визначеним Національним банком України;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII
,
визначення терміна частини першої статті 2
 у редакції Закону України від 19.06.2020 р. N 738-IX)

рівень володіння корпоративними правами юридичної особи - відносини щодо володіння корпоративними правами юридичної особи між такою юридичною особою та її учасниками. Якщо всі учасники юридичної особи є фізичними особами, така юридична особа має лише один рівень володіння корпоративними правами;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

реорганізація банку - злиття, приєднання, виділ, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам, прийняття його майна правонаступником;

(визначення терміна статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;

споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;

системно важливий банк - банк, що відповідає критеріям, встановленим Національним банком України, діяльність якого впливає на стабільність банківської системи;

(визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

структура власності юридичної особи - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:

1) всіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і контролерів такої юридичної особи;

2) всіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

3) всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у такій юридичній особі;

4) відносини контролю щодо цієї юридичної особи між усіма особами, зазначеними у пунктах 1 - 3 цього визначення;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення;

учасники банківської групи - банки, інші фінансові установи, компанії, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, банківські холдингові компанії, компанії з надання допоміжних послуг, які мають спільного контролера;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

учасники банку - засновники банку, акціонери банку і пайовики кооперативного банку;

(визначення терміну статті 2 у редакції
 Закону України від 14.09.2006 р. N 133-V
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
у редакції Закону України
 від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

учасник юридичної особи - особа, яка володіє корпоративними правами цієї юридичної особи;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

(статтю 2 доповнено визначенням терміну згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Терміни "асоційована компанія", "материнська компанія", "фінансова холдингова компанія", "компанія з надання допоміжних послуг", "споживач фінансових послуг", "фінансові послуги", "фінансова установа" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

(статтю 2 доповнено частиною другою згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
частина друга статті 20 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 20.09.2019 р. N 122-IX,
який вводиться в дію з
19.01.2020 р.,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Термін "андеррайтинг" у цьому Законі вживається у значенні, визначеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

(статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із
 Законом України від 04.07.2012 р. N 5042-VI
,
частина третя статті 2 у редакції
 Закону України від 19.06.2020 р. N 738-IX)

Стаття 3. Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.

(статтю 3 доповнено новою частиною другою згідно із
 Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V,
у зв'язку з цим частини другу і третю вважати
 відповідно частинами третьою і четвертою)

Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.

Відносини, що виникають під час застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації емітента іпотечних облігацій, цей Закон регулює в частині, що не суперечить Закону України "Про іпотечні облігації".

(статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 21.04.2011 р. N 3265-VI)

Частину шосту статті 3 виключено 

(статтю 3 доповнено частиною шостою згідно із
 Законом України від 18.09.2012 р. N 5248-VI
,
частину шосту статті 3 виключено згідно із
 Законом України від 17.06.2014 р. N 1507-VII)

Стаття 4. Банківська система України

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв'язків, напрямів діяльності.

(статтю 4 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
у зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою)

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливими банками з урахуванням специфіки їх діяльності.

(частина шоста статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 04.07.2013 р. N 401-VII,
від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
у редакції Закону України від 19.06.2020 р. N 738-IX)

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V
,
 у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 5. Економічна незалежність банків

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Стаття 6. Організаційно-правова форма банку

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.

(частина перша статті 6 у редакції
 Закону України від 14.09.2006 р. N 133-V
,
із змінами, внесеними згідно із
 
Законами України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(частина друга статті 6 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Законодавство про акціонерні товариства застосовується до банків з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

(статтю 6 доповнено частиною третьою згідно
 із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII
,
частина третя статті 6 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

У разі суперечності норм цього Закону нормам інших законодавчих актів (включаючи кодекси) норми цього Закону мають перевагу.

(статтю 6 доповнено частиною четвертою згідно
 із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Стаття 7. Державні банки

Державний банк - це банк, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк може існувати лише у формі акціонерного товариства.

Положення цього Закону поширюються на державні банки з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею. Положення інших законів України застосовуються до державних банків в частині, що не суперечить цій статті.

Єдиним акціонером державного банку є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Орган, що здійснює управління корпоративними правами держави у державному банку, також виконує функції вищого органу управління державного банку (далі - вищий орган).

Іншими органами управління державного банку є наглядова рада державного банку та правління державного банку.

Рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, і не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.

Статут державного банку затверджується вищим органом та має відповідати вимогам законів України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та нормативно-правових актів Національного банку України.

До виключної компетенції вищого органу належить прийняття рішень щодо:

1) визначення основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та затвердження звітів про їх виконання;

2) схвалення стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку;

3) внесення змін до статуту державного банку;

4) збільшення або зменшення статутного капіталу державного банку;

5) призначення та припинення повноважень членів наглядової ради державного банку в порядку та з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею;

6) затвердження умов цивільно-правових договорів, що укладаються з членами наглядової ради державного банку, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами наглядової ради державного банку;

7) встановлення розміру винагороди членів наглядової ради державного банку, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;

8) затвердження положення про винагороду членів наглядової ради державного банку, вимоги до якого встановлюються Національним банком України;

9) затвердження звіту про винагороду членів наглядової ради державного банку, вимоги до якого встановлюються Національним банком України;

10) затвердження річного звіту державного банку;

11) затвердження заходів за результатами розгляду звіту наглядової ради державного банку, в тому числі про виконання стратегії розвитку державного банку;

12) покриття збитків та розподілу прибутку;

13) затвердження розміру річних дивідендів;

14) затвердження положення про наглядову раду державного банку;

15) зміни типу акціонерного товариства, у формі якого існує державний банк;

16) емісії акцій, їх дроблення або консолідації;

17) викупу державним банком акцій власної емісії;

18) анулювання або продажу викуплених акцій державного банку;

19) реорганізації державного банку, обрання комісії з реорганізації державного банку;

20) ліквідації державного банку, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора) державного банку, затвердження ліквідаційного балансу;

21) встановлення критеріїв відбору зовнішнього аудитора державного банку;

22) надання згоди на вчинення значного правочину за поданням наглядової ради державного банку;

23) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", з урахуванням положень статті 52 цього Закону;

24) затвердження порядку щорічного оцінювання ефективності діяльності наглядової ради, включаючи критерії оцінювання виконання стратегії та/або бізнес-плану розвитку державного банку та результатів такого оцінювання.

(частину сьому статті 7 доповнено пунктом 24
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Повноваження з вирішення питань, що належать до виключної компетенції вищого органу, не можуть бути передані іншим органам управління державним банком. Вищий орган не має права приймати рішення з питань діяльності державного банку, що не належать до його виключної компетенції. Вищий орган не бере участі в поточному управлінні державним банком.

Вищий орган має право отримувати будь-яку інформацію про фінансово-господарську діяльність державного банку, необхідну для здійснення його повноважень, з урахуванням положень цього Закону щодо банківської таємниці.

Наглядова рада є колегіальним органом управління державного банку, що в межах своєї компетенції здійснює управління державним банком, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу державного банку з метою виконання стратегії розвитку державного банку. Наглядова рада державного банку, діючи в інтересах державного банку відповідно до цього Закону, здійснює захист прав вкладників, кредиторів та держави як акціонера. На наглядову раду та правління державного банку поширюються положення статті 37 цього Закону щодо колективної придатності та щодо ефективного управління та контролю за діяльністю банку.

(частина десята статті 7 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Наглядова рада державного банку складається з дев'яти членів, з яких шість членів є незалежними, а три члени є представниками держави.

Члени наглядової ради державного банку повинні відповідати вимогам цієї статті, а також вимогам до керівника банку, встановленим статтею 42 цього Закону. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів. Не може бути членом наглядової ради державного банку особа, яка має не погашену або не зняту в установленому законодавством порядку судимість та/або яка піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією.

(частина дванадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Незалежним членом наглядової ради державного банку не може бути особа, яка:

1) є або протягом останніх п'яти років була керівником (крім незалежного члена наглядової ради) цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;

(пункт 1 частини тринадцятої статті 7 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

2) є або протягом останніх трьох років була працівником цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;

3) є пов'язаною особою (крім незалежного члена наглядової ради) цього державного банку;

(пункт 3 частини тринадцятої статті 7 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

4) отримує або протягом останніх трьох років отримувала від цього державного банку або юридичних осіб, у яких цей державний банк має істотну участь, істотні доходи, крім доходів у вигляді винагороди за виконання функцій члена наглядової ради (при цьому істотними є доходи, що перевищують 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за відповідний рік);

5) є власником істотної участі, керівником, посадовою особою та/або членом ради чи іншого органу управління, працівником іншого банку, зареєстрованого в Україні, або особою, яка має можливість впливати на прийняття рішень із основних напрямів діяльності та/або здійснює значний вплив на управління та діяльність іншого банку, зареєстрованого в Україні;

(пункт 5 частини тринадцятої статті 7 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

6) є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (згідно з переліком, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції");

7) є або протягом останніх двох років була службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище (під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, розуміються особи, зазначені у примітці до статті 50 Закону України "Про запобігання корупції");

8) є зовнішнім аудитором цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь, або була ним протягом будь-якого періоду за останніх три роки, що передували її призначенню до наглядової ради цього державного банку;

9) бере участь у зовнішньому аудиті цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь, як аудитор, який працює у складі аудиторської організації, або брала участь у такому аудиті протягом будь-якого періоду за останніх три роки, що передували її призначенню до наглядової ради цього державного банку;

10) має або мала протягом останнього року істотні господарські та/або цивільно-правові відносини з цим державним банком або юридичною особою, у якій цей державний банк має істотну участь, або є кінцевим (бенефіціарним) власником чи посадовою особою юридичної особи, яка має або мала такі відносини (при цьому істотними є господарські та/або цивільно-правові відносини, в результаті яких особа отримала або має право отримати доходи, кредит або позику у сумі, що перевищує 5 відсотків доходів такої особи за попередній звітний рік);

11) є членом виконавчого органу юридичної особи, членом наглядової ради якої є будь-який керівник цього державного банку;

12) є близькою особою з особами, зазначеними у пунктах 1 - 11 цієї частини, якщо призначення та перебування цієї особи на посаді члена наглядової ради державного банку призведе до конфлікту інтересів (термін "близька особа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції").

Представником держави у наглядовій раді державного банку не може бути особа, яка:

1) є або протягом останнього року була керівником (крім члена наглядової ради) цього державного банку або його дочірнього підприємства, філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу;

(пункт 1 частини чотирнадцятої статті 7 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

2) зазначена у пунктах 5, 6 і 8 - 11 частини тринадцятої цієї статті;

(пункт 2 частини чотирнадцятої статті 7 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

3) є близькою особою з особами, зазначеними у пунктах 1 - 2 цієї частини, якщо призначення та перебування цієї особи на посаді члена наглядової ради державного банку призведе до конфлікту інтересів (термін "близька особа" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про запобігання корупції");

4) є пов'язаною особою (крім члена наглядової ради - представника держави) цього державного банку;

(частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 4
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

5) є або протягом останнього року була працівником цього державного банку та/або його філії, представництва та/або іншого відокремленого підрозділу чи юридичної особи, у якій цей державний банк має істотну участь;

(частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 5
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

6) отримує або протягом останнього року отримувала від цього державного банку або юридичних осіб, у яких цей державний банк має істотну участь, істотні доходи, крім доходів у вигляді винагороди за виконання функцій члена наглядової ради (при цьому істотними є доходи, що перевищують 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за відповідний рік).

(частину чотирнадцяту статті 7 доповнено пунктом 6
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Один представник держави у наглядовій раді державного банку призначається вищим органом за поданням Президента України, один - за поданням Кабінету Міністрів України та один - за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.

Для визначення претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку Кабінет Міністрів України утворює конкурсну комісію, до складу якої входять один представник від Президента України, три - від Кабінету Міністрів України та один - від профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності. Вимоги до членів конкурсної комісії визначає Кабінет Міністрів України.

У роботі конкурсної комісії можуть брати участь з правом дорадчого голосу представники міжнародних фінансових організацій.

Конкурсна комісія перевіряє претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку на відповідність вимогам, встановленим цим Законом.

Претенденти на посади незалежних членів наглядової ради державного банку визначаються шляхом конкурсного відбору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

До конкурсного відбору допускаються виключно кандидати, відібрані на умовах відкритого конкурсу компанією з добору персоналу, визначеною Кабінетом Міністрів України у встановленому ним порядку з числа тих, що мають міжнародний досвід надання послуг з добору керівного складу банків не менш як 10 років. Компанія з добору персоналу подає конкурсній комісії список кандидатів для проведення відбору та підготовки подання вищому органу. Залучення компанії з добору персоналу здійснюється на платній основі за рахунок коштів державного банку та/або інших джерел, не заборонених законодавством.

Незалежні члени наглядової ради державного банку призначаються вищим органом на підставі подання конкурсної комісії протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідного подання. Члени наглядової ради державного банку вступають на посаду після їх погодження Національним банком України відповідно до статті 42 цього Закону.

(частина двадцять перша статті 7 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

До виключної компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених частиною сьомою статті 39 цього Закону, а також:

(абзац перший частини двадцять другої статті 7
 у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

1) надання згоди на вчинення значного правочину або винесення цього питання на розгляд вищого органу;

2) надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про акціонерні товариства", з урахуванням положень статті 52 цього Закону;

3) затвердження положення про правління державного банку;

4) розгляд звіту правління державного банку та затвердження заходів за результатами його розгляду;

5) розгляд висновків зовнішнього та внутрішнього аудиту та затвердження заходів за результатами їх розгляду;

6) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління державного банку;

7) прийняття рішень про утворення комітетів наглядової ради державного банку та затвердження положень про них;

8) прийняття рішень з інших питань, віднесених статутом державного банку до виключної компетенції наглядової ради державного банку.

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради державного банку, не можуть вирішуватися іншими органами управління державного банку, крім винесення на розгляд вищого органу питання щодо надання згоди на вчинення значного правочину відповідно до пункту 1 частини двадцять другої цієї статті.

Після визначення вищим органом основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку наглядова рада державного банку повинна забезпечити розроблення та затвердити стратегію розвитку державного банку і передати її на схвалення вищому органу в порядку, встановленому статутом та положенням про наглядову раду державного банку. Стратегія розвитку державного банку передбачає досягнення визначених вищим органом основних (стратегічних) напрямів діяльності державного банку та містить очікувані показники результатів діяльності державного банку. Стратегія розвитку державного банку має бути спрямована на збільшення ринкової вартості державного банку у довгостроковій перспективі з урахуванням ринкових умов. Вищий орган відмовляє у схваленні стратегії розвитку державного банку у разі невідповідності стратегії визначеним вищим органом основним (стратегічним) напрямам діяльності державного банку або наявності суттєвих недоліків, що можуть перешкодити ефективному виконанню стратегії. У разі несхвалення стратегії розвитку державного банку вищий орган повертає її наглядовій раді державного банку на доопрацювання із зазначенням конкретних зауважень та заперечень. У разі повторного несхвалення стратегії розвитку державного банку вищий орган має право припинити повноваження всього складу наглядової ради державного банку, при цьому підстави несхвалення стратегії розвитку державного банку повинні бути опубліковані вищим органом.

Строк повноважень наглядової ради державного банку становить три роки.

Вищий орган зобов'язаний розпочати конкурсний відбір претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку не пізніше ніж за чотири місяці до закінчення строку повноважень наглядової ради державного банку. У разі якщо після закінчення строку повноважень наглядової ради державного банку вищим органом не прийнято рішення про призначення нового складу наглядової ради державного банку, наглядова рада державного банку продовжує виконувати свої повноваження до призначення її нового складу. Повторне призначення особи на посаду незалежного члена наглядової ради державного банку не вимагає проходження такою особою конкурсного відбору. Особа не може займати посаду члена наглядової ради державного банку більше ніж два строки поспіль.

З членами наглядової ради державного банку укладаються цивільно-правові договори, якими передбачаються права, обов'язки та умови роботи членів наглядової ради державного банку, у тому числі розмір їх винагороди. Розмір винагороди незалежних членів наглядової ради державного банку, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат, встановлюється вищим органом з урахуванням пропозицій конкурсної комісії, наданих під час конкурсного відбору претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку. Витрати на оплату роботи членів наглядової ради державного банку несе державний банк.

Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою державного банку з числа її незалежних членів.

Засідання наглядової ради державного банку є правомочним за присутності не менше шести її членів. Рішення наглядової ради державного банку приймаються простою більшістю голосів членів, які присутні на засіданні та мають право голосу, якщо для прийняття відповідного рішення статутом державного банку не встановлюється більша кількість голосів. Порядок скликання і проведення засідань, голосування, прийняття та оформлення рішень наглядової ради державного банку визначається статутом державного банку і положенням про наглядову раду державного банку.

Члени наглядової ради державного банку самостійно і на власний розсуд приймають рішення щодо голосування з усіх питань порядку денного засідання наглядової ради державного банку. Члени наглядової ради державного банку повинні сумлінно виконувати покладені на них обов'язки, діяти в інтересах державного банку та уникати конфлікту інтересів.

Незалежні члени і представники держави у наглядовій раді державного банку мають рівні права та обов'язки, крім випадків, встановлених цією статтею. Члени наглядової ради державного банку мають право отримувати будь-яку інформацію (у тому числі інформацію, що становить банківську таємницю) про державний банк з урахуванням положень цього Закону щодо банківської таємниці.

Наглядова рада державного банку в обов'язковому порядку утворює комітет з питань аудиту, комітет з питань ризиків та комітет з питань призначень та винагород посадовим особам. Комітети наглядової ради державного банку з питань ризиків та з питань призначень та винагород посадовим особам очолюють незалежні члени наглядової ради державного банку. Більшість членів зазначених комітетів мають становити незалежні члени наглядової ради державного банку. Комітет наглядової ради державного банку з питань аудиту складається виключно з незалежних членів наглядової ради державного банку. Наглядова рада державного банку може утворювати також інші комітети. Порядок утворення і діяльності комітетів наглядової ради державного банку визначається статутом державного банку, положенням про наглядову раду державного банку та положеннями про її комітети.

Повноваження члена наглядової ради державного банку можуть бути припинені достроково виключно з таких підстав:

1) невиконання стратегії та/або бізнес-плану розвитку державного банку, що підтверджується результатами щорічного оцінювання, яке проводиться в порядку, визначеному вищим органом;

2) повторне несхвалення вищим органом стратегії розвитку державного банку, затвердженої наглядовою радою державного банку;

3) встановлення факту невідповідності члена наглядової ради державного банку вимогам, встановленим частиною тринадцятою або чотирнадцятою цієї статті;

4) на вимогу не менше ніж п'яти членів наглядової ради державного банку або Національного банку України в разі, якщо член наглядової ради державного банку неналежним чином виконує свої посадові обов'язки або не відповідає кваліфікаційним вимогам;

(пункт 4 частини тридцять третьої статті 7
 у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

5) подання членом наглядової ради державного банку особистої письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням, за умови, що така заява подається не пізніше ніж за два тижні до припинення повноважень;

6) подання членом наглядової ради державного банку особистої письмової заяви про припинення повноважень у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

7) набрання законної сили вироком або рішенням суду, яким члена наглядової ради державного банку засуджено до покарання, що виключає можливість виконання обов'язків члена наглядової ради;

8) набрання щодо члена наглядової ради державного банку законної сили судовим рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією;

9) смерть члена наглядової ради державного банку, визнання його недієздатним, обмежено дієздатним, безвісно відсутнім або оголошення померлим;

10) запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації в державному банку або початок процедури ліквідації державного банку;

11) відкликання Президентом України представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, відкликання Кабінетом Міністрів України представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Кабінету Міністрів України, та відкликання профільним Комітетом Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.

Рішення про дострокове припинення повноважень члена наглядової ради державного банку з підстав, передбачених пунктами 1 - 4 частини тридцять третьої цієї статті, приймається вищим органом, при цьому рішення про дострокове припинення повноважень з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини тридцять третьої цієї статті, приймається лише щодо всього складу наглядової ради державного банку. Повноваження члена наглядової ради державного банку достроково припиняються з підстав, передбачених пунктами 5 - 11 частини тридцять третьої цієї статті, з настанням відповідних обставин, без рішення вищого органу.

У разі дострокового припинення повноважень незалежного члена або всього складу наглядової ради державного банку конкурсна комісія зобов'язана протягом одного місяця визначити претендентів на заміщення вакантних посад незалежних членів наглядової ради державного банку із числа кандидатів, відібраних компанією з добору персоналу під час проведення попереднього конкурсу відповідно до частин шістнадцятої - двадцятої цієї статті. У разі неможливості визначити претендентів на заміщення вакантних посад незалежних членів наглядової ради державного банку із числа кандидатів, попередньо відібраних компанією з добору персоналу відповідно до частини двадцятої цієї статті, вищий орган зобов'язаний розпочати новий конкурсний відбір претендентів на посади незалежних членів наглядової ради державного банку відповідно до частин шістнадцятої - двадцятої цієї статті.

У разі дострокового припинення повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, Кабінету Міністрів України або профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, відповідний суб'єкт подання протягом одного місяця вносить подання на нового представника держави у наглядовій раді державного банку.

Вищий орган має право у будь-який час тимчасово відсторонити на строк не більше шести місяців члена наглядової ради державного банку від виконання його повноважень виключно з таких підстав:

1) на вимогу не менше ніж п'яти членів наглядової ради державного банку в разі якщо член наглядової ради неналежним чином виконує свої посадові обов'язки або в разі виникнення обґрунтованої підозри щодо невідповідності вимогам, встановленим частиною тринадцятою або чотирнадцятою цієї статті;

2) вручення члену наглядової ради державного банку повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення;

(пункт 2 частини тридцять сьомої статті 7 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 17.06.2020 р. N 720-IX)

3) на вимогу Президента України про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Президента України, на вимогу Кабінету Міністрів України про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням Кабінету Міністрів України, або на вимогу профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності, про відсторонення від виконання повноважень представника держави у наглядовій раді державного банку, призначеного за поданням профільного Комітету Верховної Ради України, до предметів відання якого належать питання банківської діяльності.

Виконавчим органом державного банку, що здійснює поточне управління діяльністю державного банку, є правління державного банку. Голова та члени правління державного банку призначаються та звільняються з посади наглядовою радою державного банку за пропозицією комітету наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам. Комітет наглядової ради державного банку з питань призначень та винагород посадовим особам визначає кандидатів на заміщення посад голови та членів правління державного банку за результатами конкурсного відбору, який проводиться в порядку, визначеному наглядовою радою державного банку. Конкурс на посаду голови або члена правління державного банку оголошується не менш як за три місяці до закінчення строку повноважень відповідно голови або члена правління державного банку. Строк повноважень голови та членів правління державного банку визначається статутом державного банку та не може перевищувати п'ять років із правом призначення на новий строк за результатами конкурсного відбору. Повноваження правління державного банку визначаються статутом державного банку. Порядок скликання і проведення засідань, голосування, прийняття і оформлення рішень правління державного банку визначається статутом державного банку та положенням про правління державного банку. Голова та члени правління державного банку повинні сумлінно виконувати покладені на них обов'язки, діяти в інтересах державного банку та уникати конфлікту інтересів. Голова та члени правління державного банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам.

(частина тридцять восьма статті 7 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України погоджує на посади голову та членів правління державного банку відповідно до статті 42 цього Закону. Голова правління державного банку вступає на посаду після його погодження Національним банком України.

(статтю 7 доповнено новою частиною тридцять дев'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини тридцять дев'яту - сорок п'яту
 вважати відповідно частинами сороковою - сорок шостою)

Фінансова звітність державного банку підлягає обов'язковій перевірці аудиторською фірмою відповідно до положень статті 70 цього Закону.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, має право отримувати будь-яку інформацію про фінансово-господарську діяльність державного банку, у тому числі інформацію, що становить банківську таємницю, необхідну для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.

Між державним банком та Кабінетом Міністрів України може укладатися рамкова угода про взаємодію, якою врегульовуються питання взаємодії між державним банком, Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Від імені державного банку рамкову угоду про взаємодію підписують голова наглядової ради державного банку та голова правління державного банку. Рамкова угода про взаємодію підлягає опублікуванню на офіційних веб-сайтах державного банку та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Державний банк не повинен надавати необґрунтовані переваги окремим клієнтам або вчиняти правочини з клієнтами на умовах, що не є поточними ринковими умовами.

На державний банк не поширюється обов'язок складати і виконувати річний фінансовий план відповідно до Господарського кодексу України.

У разі набуття державою права власності на 100 відсотків акцій банку положення цієї статті починають застосовуватися до такого банку через один рік після набуття державою права власності на 100 відсотків акцій банку. Члени наглядової ради такого банку, обрані до початку застосування до нього положень цієї статті, здійснюють свої повноваження протягом строку, на який вони були обрані, якщо їх повноваження не були припинені відповідно до закону, але не більше трьох років з моменту призначення.

У разі часткового або повного відчуження державою належних їй акцій державного банку такий банк втрачає статус державного на наступний день після такого відчуження. З дня втрати банком статусу державного положення цієї статті не застосовуються до такого банку, при цьому статут та внутрішні положення такого банку застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, іншим законам України та нормативно-правовим актам Національного банку України. Акціонери зобов'язані привести статут та діяльність банку, що втратив статус державного, у відповідність з вимогами цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Наглядова рада банку, що втратив статус державного, зобов'язана протягом одного місяця з дня втрати банком статусу державного скликати загальні збори акціонерів з метою приведення статуту та діяльності банку у відповідність з вимогами цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Наглядова рада та правління банку, що втратив статус державного, продовжують здійснювати свої повноваження до припинення їх повноважень у встановленому законом порядку.

(стаття 7 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 22.12.2006 р. N 532-V,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 18.09.2012 р. N 5248-VI,
від 16.10.2012 р. N 5463-VI,
від 17.06.2014 р. N 1507-VII,
у редакції Закону України
 від 05.07.2018 р. N 2491-VIII,
 стаття 7 у редакції Закону України від 05.07.2018 р. N 2491-VIII в частині,
 що стосується банків, 100 відсотків акцій яких придбані державою відповідно до
статті 411 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до набрання
 чинності Законом України від 05.07.2018 р. N 2491-VIII, набирає чинності з 
30.04.2019 р.)

Стаття 8. Кооперативні банки

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.

Стаття 9. Банківський нагляд на консолідованій основі

Банківський нагляд на консолідованій основі - це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку.

Національний банк України з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах банківської групи підгрупи, що складаються принаймні з двох учасників банківської групи, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.

Критерії визначення таких підгруп встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банківська група, підгрупи банківської групи, учасники банківської групи зобов'язані дотримуватися вимог, встановлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Національний банк України має право визначати умови, за яких на учасника банківської групи не поширюються вимоги, установлені Національним банком України відповідно до цього Закону, у тому числі щодо врахування звітності учасників банківської групи під час складання консолідованої/субконсолідованої звітності, розрахунку нормативів банківської групи / підгрупи банківської групи, враховуючи, зокрема, розмір активів учасників банківської групи, співвідношення їхніх активів до консолідованих активів банківської групи, характер їхньої діяльності та взаємовідносин з іншими учасниками банківської групи.

Національний банк України має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або підгруп банківської групи на консолідованій та субконсолідованій основі щодо:

1) організації ефективної системи корпоративного управління;

2) організації комплексної, адекватної та ефективної системи внутрішнього контролю, що включає систему управління ризиками та внутрішній аудит;

3) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;

4) складання та порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;

5) достатності регулятивного капіталу;

6) економічних нормативів;

7) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;

8) порядку подання необхідної звітності та інформації;

9) розроблення планів забезпечення безперервної діяльності, фінансування в кризових ситуаціях, відновлення діяльності.

Національний банк України має право встановлювати для банківської групи та/або підгруп банківської групи коефіцієнт левериджу, визначати його значення та порядок розрахунку.

Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером банківської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов'язана повідомити про це Національний банк України та надати Національному банку України відомості про таку банківську групу, у тому числі структуру власності банківської групи та види діяльності її учасників, у порядку, встановленому Національним банком України.

У разі виявлення банківської групи, яка не ідентифікована контролером банківської групи або яка ідентифікована ним не в повному складі, Національний банк України у визначеному ним порядку ідентифікує таку банківську групу та приймає рішення про визнання банківської групи або про визнання зміни структури власності банківської групи.

Національний банк України має право вимагати від контролера банку, банківської групи, учасників банківської групи, інших юридичних та фізичних осіб подання інформації та копій документів, необхідних для ідентифікації банківської групи. Контролер банку, банківської групи, учасники банківської групи, інші юридичні та фізичні особи зобов'язані надати Національному банку України на його письмову вимогу та у встановлений ним строк відповідну інформацію та копії документів.

Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, підлягають нагляду з боку Національного банку України в межах нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі відповідно до цього Закону.

Керівник банківської холдингової компанії, його заступники, члени виконавчого органу, члени наглядової ради, головний бухгалтер повинні відповідати вимогам до керівників банків, установленим цим Законом.

Банківська група зобов'язана визначити серед учасників банківської групи відповідальну особу банківської групи - банк, спроможний забезпечити виконання вимог, установлених Національним банком України до банківської групи, та погодити її з Національним банком України. У банківській групі, до складу якої входить материнський банк, відповідальною особою є цей материнський банк.

Погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи здійснюється у порядку, визначеному Національним банком України.

До погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи або в разі, якщо за висновком Національного банку України відповідальна особа, визначена банківською групою, не спроможна забезпечити виконання функцій відповідальної особи, відповідальною особою є банк - учасник банківської групи з найбільшим значенням активів за останній звітний період (квартал).

Учасник банківської групи не пізніше 10 робочих днів після зміни своєї структури власності та/або видів діяльності зобов'язаний повідомити про це відповідальну особу банківської групи.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана повідомити Національний банк України про зміну структури власності банківської групи та/або видів діяльності її учасників не пізніше 30 календарних днів після настання таких змін.

Національний банк України має право вимагати від відповідальної особи банківської групи інформацію щодо учасників банківської групи, необхідну для здійснення банківського нагляду на консолідованій основі. Відповідальна особа банківської групи зобов'язана надавати Національному банку України на його вимогу та у встановлений ним строк відповідну інформацію.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити дотримання банківською групою та підгрупами банківської групи вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Відповідальна особа банківської групи складає консолідовану/субконсолідовану звітність на основі звітності учасників банківської групи / підгруп банківської групи у порядку, визначеному Національним банком України.

Учасники банківської групи зобов'язані подавати відповідальній особі банківської групи звіти, інформацію та документи, необхідні для підготовки консолідованих звітів, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолідованій основі.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи у статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, не повинна перевищувати 15 відсотків регулятивного капіталу банківської групи.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи у статутному капіталі всіх юридичних осіб, які не є фінансовими установами, не повинна перевищувати 60 відсотків регулятивного капіталу банківської групи.

Національний банк України за результатами оцінки банківської групи, проведеної ним під час нагляду на консолідованій основі в порядку та спосіб, визначені Національним банком України, має право:

1) встановлювати підвищені вимоги щодо достатності капіталу та підвищені значення економічних нормативів;

2) вимагати від відповідальної особи банківської групи, її керівників, контролера банківської групи вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України, підтримання на достатньому рівні капіталу та ліквідності для покриття усіх суттєвих ризиків банківської групи та/або підгруп банківської групи, поліпшення якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи, а також за операціями між учасниками банківської групи та пов'язаними з ними особами.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити проведення щорічної аудиторської перевірки річної консолідованої фінансової звітності банківської групи аудиторською фірмою та подати результати такої перевірки до Національного банку України в установленому ним порядку. Вимоги щодо проведення щорічної аудиторської перевірки учасниками банківської групи визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право вимагати від відповідальної особи банківської групи розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідальна особа банківської групи має право укладати договори на проведення щорічної аудиторської перевірки річної консолідованої фінансової звітності банківської групи з однією аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.

Аудиторська фірма (аудитор), що здійснює аудиторську перевірку річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої фінансової звітності банківської групи та/або надає інші аудиторські послуги, зобов'язана (зобов'язаний) письмово повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та/або надання інших аудиторських послуг порушення банківського законодавства, а також про будь-які події чи факти, які можуть становити суттєву загрозу безпеці та надійності учасника банківської групи або всієї банківської групи, про сумніви щодо їх можливості продовжувати діяльність на безперервній основі не пізніше наступного дня після їх виявлення.

Аудиторська фірма (аудитор) на вимогу Національного банку України зобов'язана (зобов'язаний) надати Національному банку України робочі документи з питань аудиту річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої фінансової звітності банківської групи.

(стаття 9 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 09.09.2010 р. N 2522-VI
,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у редакції Закону України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 04.07.2014 р. N 1587-VII
,
текст статті 9 у редакції, передбаченій підпунктом 1
 пункту 2 розділу ІІ Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 10. Виключена

(стаття 10 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 виключена згідно із Законом
 України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 11. Виключена

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 12. Виключена

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 13. Банківські спілки та асоціації

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).

Розділ II. СТВОРЕННЯ, ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ

Глава 2. СТВОРЕННЯ БАНКІВ

Стаття 14. Учасники банків

Учасниками банку можуть бути учасники цивільних відносин. Держава Україна може бути учасником банку в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

(частина перша статті 14 у редакції
 Закону України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Засновники банку та власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий/майновий стан.

(частина друга статті 14 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Вимоги щодо ділової репутації та фінансового/майнового стану засновників банку, власників істотної участі в банку та осіб, які набувають або збільшують істотну участь у банку, встановлюються Національним банком України.

(частина третя статті 14 у редакції
 
Законів України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь,  громадські об'єднання, політичні партії, релігійні та благодійні організації.

(частина четверта статті 14 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
 від 05.07.2012 р. N 5080-VI
,
від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Інститути спільного інвестування можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку лише за умови, що такий інститут спільного інвестування є корпоративним інвестиційним фондом та більш як 75 відсотків акцій такого фонду і більш як 75 відсотків акцій (часток) компанії з управління активами такого фонду прямо та/або опосередковано належать одній особі або групі асоційованих осіб.

(статтю 14 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 05.07.2012 р. N 5080-VI
,
частина п'ята статті 14 у редакції
 
Законів України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Стаття 15. Найменування банку

Банк має повне найменування українською та іноземною мовою (іноземними мовами), а також може мати скорочене найменування українською та іноземною мовою (іноземними мовами). Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

(частина перша статті 15 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк може мати печатку зі своїм повним найменуванням.

(частина друга статті 15 у редакції Закону
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України. Додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України має право лише державний банк.

(частина четверта статті 15 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 05.07.2018 р. N 2491-VIII)

Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у цій статті підстав.

Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу.

(частина шоста статті 15 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 16. Статут банку

Статут банку повинен відповідати вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства", цього Закону та інших законів України.

(частина перша статті 16 у редакції
 Законів України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк:

(абзац перший частини другої статті 16
 у редакції Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) найменування банку, у тому числі скорочене (за наявності);

(пункт 1 частини другої статті 16 у редакції
 Законів України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір, порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальна вартість та загальна кількість;

(пункт 5 частини другої статті 16 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;

7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;

8) порядок внесення змін до статуту банку;

(пункт 8 частини другої статті 16 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;

10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

11) положення про аудиторську перевірку банку;

12) положення про внутрішній аудит банку.

(пункт 12 частини другої статті 16 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк має право подати проект статуту банку до Національного банку України для отримання висновку щодо відповідності проекту статуту вимогам законодавства України. Національний банк України розглядає проект статуту банку в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України.

(статтю 16 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини третю - восьму вважати
 відповідно частинами четвертою - дев'ятою)

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Банк подає до Національного банку України документи для погодження змін до статуту банку, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.

(частина п'ята статті 16 у редакції Закону
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк подає документи для погодження змін до статуту банку, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.

Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України.

Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів.

Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

(частину третю і четверту статті 16 замінено шістьма
 частинами згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Назву глави 3 розділу ІІ виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 17. Створення та державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

(назва статті 17 у редакції Закону
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, створюється у порядку, визначеному законодавством України, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

(частина перша статті 17 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, подає документи для проведення її державної реєстрації виключно після погодження Національним банком України статуту цієї юридичної особи.

(частина друга статті 17 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї юридичної особи подає до Національного банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:

(абзац перший частини третьої статті 17 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;

2) статут банку;

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

4) документи, визначені Національним банком України, що містять інформацію про:

відповідність ділової репутації засновника, а для засновника - юридичної особи - також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, установленим Національним банком України вимогам;

відповідність фінансового стану засновника - юридичної особи, майнового стану засновника - фізичної особи, а також фінансового/майнового стану всіх осіб, які здійснюватимуть опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, установленим Національним банком України вимогам;

наявність у засновника (засновників) достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу, джерела походження таких коштів;

(пункт 4 частини третьої статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;

6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог Національного банку України;

7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника - фізичної особи;

8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник - фізична особа є керівником та/або контролером;

81) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про пов'язаних із банком осіб, що відповідають ознакам, передбаченим частиною першою статті 52 цього Закону;

(частину третю статті 17 доповнено пунктом 81
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

10) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;

(пункт 10 частини третьої статті 17 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї юридичної особи додатково подає до Національного банку України встановлені частиною другою статті 341 цього Закону документи щодо засновників - іноземних юридичних осіб та встановлені частиною третьою статті 341 цього Закону документи щодо засновників - фізичних осіб - іноземців.

(частина четверта статті 17 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Особа, уповноважена засновником (засновниками) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження набуття істотної участі в цій юридичній особі зобов'язана подати до Національного банку України встановлений частинами першою - третьою статті 341 цього Закону пакет документів щодо засновників - власників істотної участі в цій юридичній особі та щодо осіб, які мають намір опосередковано володіти істотною участю в такій юридичній особі.

(статтю 17 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини п'яту - десяту вважати
 відповідно частинами шостою - одинадцятою)

Національний банк України приймає рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів, визначених цим Законом. Національний банк України одночасно з розглядом питання про погодження статуту розглядає питання про погодження або заборону набуття істотної участі в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, відповідно до статей 34, 341 цього Закону. Погодження набуття істотної участі в юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, є умовою для погодження Національним банком України статуту цієї юридичної особи.

(частина шоста статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України має право вимагати, а засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також особи, які набудуть істотну участь у цій юридичній особі після її державної реєстрації, інші особи, які мали або мають правовідносини з особою, якої стосується запит, зобов'язані надати Національному банку України додаткову інформацію, документи та пояснення, необхідні для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.

(статтю 17 доповнено новою частиною сьомою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини сьому - одинадцяту вважати
 відповідно частинами восьмою - дванадцятою)

Національний банк України має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також особи, які набудуть істотну участь у цій юридичній особі після її державної реєстрації, зобов'язані надати Національному банку України документи, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України, що підтверджують відповідність їх фінансового/майнового стану та ділової репутації встановленим законодавством України вимогам.

(статтю 17 доповнено новою частиною дев'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини дев'яту - дванадцяту вважати
 відповідно частинами десятою - тринадцятою)

Засновнику (засновникам) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, забороняється відчужувати та обтяжувати зобов'язаннями належні йому (їм) акції (паї) такої юридичної особи, а власникам опосередкованої істотної участі в такій юридичній особі забороняється відчужувати належну їм участь у ній до видачі цій юридичній особі банківської ліцензії. Правочин, вчинений з порушенням цієї заборони, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує юридичну особу, яка має намір здійснювати банківську діяльність, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня після дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

(частина десята статті 17 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину одинадцяту статті 17 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Забороняється здійснювати банківську діяльність без банківської ліцензії.

(частина дванадцята статті 17 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

(частина тринадцята статті 17 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

(стаття 17 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
 у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 18. Підстави для відмови в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Національний банк України має право відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для погодження статуту;

2) документи містять недостовірну інформацію;

3) документи не відповідають вимогам та/або містять інформацію/відомості, що свідчать про порушення законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

4) ділова репутація засновника, а для засновника - юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, та/або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, що має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;

5) фінансовий стан засновника - юридичної особи та/або майновий стан засновника - фізичної особи, та/або фінансовий/майновий стан хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в юридичній особі, що має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;

6) засновник не мав власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу та/або джерела походження таких коштів є непідтвердженими;

7) структура власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або особи, що набуває істотну участь у такій юридичній особі, не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України;

8) сплачений статутний капітал юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає вимогам щодо мінімального розміру статутного капіталу, встановленим статтею 31 цього Закону;

9) хоча б одній особі, яка набуде істотну участь у юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після її державної реєстрації заборонено набуття істотної участі відповідно до статей 34, 341 цього Закону.

Національний банк України не має права відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту з інших підстав, крім зазначених у цій статті.

(стаття 18 у редакції Законів
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 19. Банківська ліцензія

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи:

1) пункт 1 частини другої статті 19 виключено

 (згідно із Законом України
 від 02.10.2012 р. N 5410-VI)

2) пункт 2 частини другої статті 19 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

3) копії зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, що створюється у формі акціонерного товариства);

(пункт 3 частини другої статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 04.07.2012 р. N 5042-VI,
 від 16.10.2012 р. N 5463-VI,
від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

4) відомості про кількісний склад наглядової ради, правління;

(пункт 4 частини другої статті 19 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

5) відомості та документи, визначені Національним банком України, що доводять:

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління, у тому числі голови правління;

відповідність керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головної посадової особи банку, відповідальної за управління ризиками, - головного ризик-менеджера, головної посадової особи банку, відповідальної за здійснення контролю за дотриманням норм (комплаєнс), - головного комплаєнс-менеджера кваліфікаційним вимогам;

відповідність наглядової ради та правління банку вимогам щодо колективної придатності, встановленим Національним банком України;

наявність банківського обладнання, комп'ютерної техніки, інформаційних систем та інших інформаційних ресурсів, необхідних для досягнення цілей банку, приміщень, що відповідають вимогам, установленим Національним банком України, організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, а також забезпечення здійснення внутрішнього контролю, у тому числі управління ризиками;

(пункт 5 частини другої статті 19 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

6) копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

7) стратегію банку та бізнес-план на три роки, складені згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;

(пункт 7 частини другої статті 19 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

8) копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана подати Національному банку України для отримання банківської ліцензії одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом.

Національний банк України має право вимагати, а засновник (засновники) юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, власники істотної участі в ній, інші особи, які мали або мають правовідносини з особою, якої стосується запит, зобов'язані надати Національному банку України додаткову інформацію, документи та пояснення, що є необхідними для уточнення/перевірки наданих відповідно до вимог цієї статті документів/інформації та/або для підтвердження виконання встановлених законодавством України вимог.

(статтю 19 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана повідомляти Національний банк України в установленому ним порядку про будь-які суттєві зміни в інформації та/або документах, поданих нею до Національного банку України з метою отримання банківської ліцензії.

(статтю 19 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана забезпечити особам з інвалідністю та іншим маломобільним групам населення доступність банківських та інших фінансових послуг, у тому числі доступ до приміщень, у яких здійснюється обслуговування клієнтів банку.

(статтю 19 доповнено новою частиною шостою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини четверту - сьому
 вважати відповідно частинами сьомою - десятою)

Національний банк України приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом.

(частина сьома статті 19 у редакції Закону
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України протягом двох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу банківської ліцензії:

вносить відповідний запис до Державного реєстру банків;

надає банку витяг з Державного реєстру банків про видачу банківської ліцензії.

(частина восьма статті 19 у редакції Закону
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності після видачі їй банківської ліцензії.

Національний банк України розміщує інформацію про видані банківські ліцензії на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України у визначеному ним порядку.

(частину дев'яту статті 19 замінено двома новими частинами
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частину десяту вважати частиною одинадцятою)

Керівники банку, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівник підрозділу внутрішнього аудиту та особи, які мають істотну участь у банку, зобов'язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

(частина одинадцята статті 19 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

(стаття 19 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI
,
 у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 191. Підстави для відмови у видачі банківської ліцензії

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для видачі банківської ліцензії;

2) документи, подані для видачі банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

3) документи, подані для видачі банківської ліцензії, не відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України;

4) юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, звернулася із заявою про видачу банківської ліцензії після спливу річного терміну з дня її державної реєстрації;

5) хоча б один із керівників юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або її головний ризик-менеджер, та/або її головний комплаєнс-менеджер, та/або керівник її підрозділу внутрішнього аудиту не відповідає кваліфікаційним вимогам;

(пункт 5 частини першої статті 191 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

51) організація корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками, юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не відповідає обсягам та складності видів діяльності, які ця юридична особа має намір здійснювати як банк згідно зі стратегією та/або бізнес-планом;

(частину першу статті 191 доповнено пунктом 51
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

6) не призначені як мінімум три члени правління, у тому числі голова правління;

(пункт 6 частини першої статті 191 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

7) відсутні банківське обладнання, комп'ютерна техніка, інформаційні системи та інші інформаційні ресурси, приміщення, що відповідають вимогам, установленим Національним банком України;

(пункт 7 частини першої статті 191 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

8) відсутні організаційна структура та/або спеціалісти, необхідні для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, а також для забезпечення здійснення внутрішнього контролю, у тому числі управління ризиками, відповідно до вимог законодавства;

(частину першу статті 191 доповнено пунктом 8
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

9) структура управління, у тому числі організаційна, та здійснення операційної діяльності юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, або банківської групи, до складу якої входитиме така юридична особа, може перешкоджати ефективному здійсненню нагляду Національним банком України;

(частину першу статті 191 доповнено пунктом 9
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

10) стратегія банку, бізнес-план, фінансові показники, зокрема рівень достатності капіталу, не обґрунтовані та/або не реалістичні (зокрема, складені на підставі нереалістичних даних і включають припущення та можливі прогнози, які неможливо підтвердити розрахунками), та/або свідчать про те, що юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не зможе здійснювати таку діяльність відповідно до вимог законодавства України.

(частину першу статті 191 доповнено пунктом 10
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі невиконання її засновником (засновниками) та/або власниками істотної участі вимог частини десятої статті 17 цього Закону.

(частина друга статті 191 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України зобов'язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разі невиконання юридичною особою, яка має намір здійснювати банківську діяльність, протягом року з дня державної реєстрації вимог частини першої статті 19 цього Закону.

(Закон доповнено статтею 191 згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 20. Виключена

(стаття 20 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
виключена згідно із Законом
 України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Стаття 21. Виключена

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 22. Виключена

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Глава 4. ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БАНКУ

(назва у редакції Закону
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 23. Порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України.

(частина перша статті 23 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний забезпечити відповідність діяльності відокремленого підрозділу вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

(статтю 23 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини другу - дев'яту
 вважати відповідно частинами третьою - десятою)

Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу банку у визначених Національним банком України випадках.

(частина третя статті 23 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку та про зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків на підставі повідомлення банку.

(частина четверта статті 23 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

Вимоги до повідомлення банку про відкриття відокремленого підрозділу та про зміни в діяльності відокремленого підрозділу, порядок включення відомостей про відокремлені підрозділи банку та зміни в їх діяльності до Державного реєстру банків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

(частина шоста статті 23 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.

Частину восьму статті 23 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину дев'яту статті 23 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину десяту статті 23 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

(стаття 23 у редакції Законів України
 від 16.11.2006 р. N 358-V
,
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 24. Порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України

Іноземні банки мають право відкривати філії та представництва на території України.

Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов:

1) до держави, в якій зареєстровано іноземний банк, відсутні суттєві застереження з боку відповідних міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

(пункт 1 частини другої статті 24 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду, у тому числі в частині забезпечення ефективного нагляду на консолідованій основі;

(пункт 2 частини другої статті 24 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

3) законодавство держави, в якій зареєстровано іноземний банк, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, не містить положень, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо такої філії іноземного банку;

(пункт 3 частини другої статті 24 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 120 мільйонів гривень;

(пункт 4 частини другої статті 24 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

5) наявність письмового зобов'язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникли у зв'язку з діяльністю його філії на території України.

Національний банк України здійснює акредитацію філій та представництв іноземних банків на території України в порядку та на умовах, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

(частина третя статті 24 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Акредитація філії іноземного банку здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру банків запису про право філії іноземного банку на здійснення банківської діяльності.

(частина четверта статті 24 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Акредитація філії іноземного банку є підставою для здійснення нею банківської діяльності.

Для акредитації філії іноземного банку подаються:

1) клопотання іноземного банку про відкриття філії із зазначенням її місцезнаходження на території України;

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку в державі його походження;

3) рішення уповноваженого органу іноземного банку про відкриття філії;

4) положення про філію, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;

5) відомості, що доводять відповідність керівника і головного бухгалтера, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії іноземного банку вимогам щодо професійної придатності та ділової репутації, встановленим Національним банком України;

(пункт 5 частини шостої статті 24 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

6) копія статуту іноземного банку;

7) підтверджена незалежним аудитором фінансова звітність іноземного банку за три останніх роки;

8) письмовий дозвіл на відкриття філії іноземного банку в Україні, виданий державним або іншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано іноземний банк, або письмове запевнення іноземного банку про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;

9) повідомлення уповноваженого наглядового органу іноземної держави про здійснення нагляду за діяльністю іноземного банку;

10) письмове зобов'язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникають у зв'язку з діяльністю його філії на території України;

11) документи, що підтверджують внесення коштів у розмірі приписного капіталу філії;

12) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію філії іноземного банку, що встановлюється Національним банком України;

13) копії внутрішніх положень (їх перелік), що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 13
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

14) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень відповідно до вимог, встановлених Національним банком України;

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 14
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

15) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, установленими Національним банком України;

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 15
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

16) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію іноземного банку;

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 16
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

17) відомості, визначені Національним банком України, щодо власників істотної участі в іноземному банку.

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 17
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України.

Національний банк України має право відмовити в акредитації філії іноземного банку з таких підстав:

1) подано неповний пакет документів та/або подані документи не відповідають вимогам цього Закону та/або нормативно-правових актів Національного банку України та/або містять недостовірну інформацію;

2) банківське обладнання, комп'ютерна техніка, інформаційні системи та інші інформаційні ресурси, приміщення філії не відповідають установленим Національним банком України вимогам;

3) відсутні організаційна структура та/або спеціалісти, необхідні для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг відповідно до встановлених Національним банком України вимог;

4) кандидатури керівника та/або головного бухгалтера, та/або головного ризик-менеджера, та/або головного комплаєнс-менеджера, та/або керівника підрозділу внутрішнього аудиту філії не відповідають вимогам цього Закону та/або нормативно-правових актів Національного банку України щодо професійної придатності та ділової репутації;

5) структура управління, у тому числі організаційна, та здійснення операційної діяльності іноземного банку та/або банківської групи, до складу якої він входить, може мати негативні наслідки для клієнтів філії та/або може перешкоджати ефективному здійсненню нагляду Національним банком України;

6) ділова репутація та/або фінансовий стан іноземного банку, та/або ділова репутація та/або фінансовий/майновий стан власників істотної участі в іноземному банку не відповідають вимогам, установленим Національним банком України;

7) структура власності іноземного банку не відповідає вимогам щодо прозорості, установленим Національним банком України;

8) законодавство держави, в якій зареєстровано іноземний банк, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, містить положення, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо такої філії іноземного банку;

9) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

(частина восьма статті 24 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації філії іноземного банку протягом трьох місяців з моменту подання всіх необхідних документів. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Філія іноземного банку здійснює свою діяльність відповідно до вимог, встановлених законами України для банків.

(частина десята статті 24 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України має право ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку у порядку, передбаченому законодавством України.

(частина одинадцята статті 24 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Частину дванадцяту статті 24 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Акредитація представництва іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Для акредитації представництва іноземного банку подаються такі документи:

1) клопотання іноземного банку про акредитацію представництва за підписом уповноваженої особи;

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку;

3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;

4) довіреність керівнику представництва від іноземного банку на здійснення представницьких функцій;

5) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію представництва, що встановлюється Національним банком України.

Національний банк України може відмовити в акредитації представництва іноземного банку в разі порушення порядку акредитації, невідповідності поданих документів вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, недостовірності наданої інформації або перевищення повноважень щодо сфер діяльності представництва.

Рішення про акредитацію або відмову в акредитації представництва іноземного банку Національний банк України приймає протягом одного місяця з моменту подання всіх необхідних документів.

Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Національний банк України має право скасувати акредитацію представництва іноземного банку шляхом виключення відповідного запису з Державного реєстру банків у порядку, визначеному Національним банком України.

(статтю 24 доповнено новою частиною вісімнадцятою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частини вісімнадцяту і дев'ятнадцяту
 вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою і двадцятою
)

Іноземний банк зобов'язаний повідомляти Національний банк України про зміни документів або відомостей, зазначених у пунктах 4 - 6, 14 - 17 частини шостої та пунктах 3 і 4 частини чотирнадцятої цієї статті. Внесення змін має бути підтверджено відповідними документами.

(частина дев'ятнадцята статті 24 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Офіційні документи, що подаються Національному банку України, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

(стаття 24 у редакції Закону
 України від 16.11.2006 р. N 358-V)

Стаття 25. Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав

Українські банки мають право створювати (у тому числі шляхом придбання) дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав після отримання дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.

(частина перша статті 25 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.

Національний банк України має право відмовити банку в наданні дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої держави:

1) у разі невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, установлених для створення дочірніх банків, філій чи представництв банків на території України;

2) якщо банківський нагляд у цій державі, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації, не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду;

3) якщо законодавство цієї держави, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, містить положення, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень щодо філії, представництва чи дочірнього банку.

(статтю 25 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
 у зв'язку з цим частини третю і четверту
 вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою
,
частина третя статті 25 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.

Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Українські банки зобов'язані забезпечити подання дочірнім банком, філією банку, створеними на території інших держав, звітів та інформації материнському банку, Національному банку України відповідно до вимог Національного банку України щодо здійснення нагляду на консолідованій основі.

(статтю 25 доповнено частиною шостою згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Національний банк України має право вимагати від українського банку зменшення участі в капіталі дочірнього банку, закриття дочірнього банку, філії банку, створених на території інших держав, у разі неотримання ним інформації, необхідної для здійснення нагляду на консолідованій основі, або якщо нагляд за дочірніми банками або філією українського банку, створеними на території інших держав, який здійснюється органом нагляду іншої держави, є неефективним, зокрема не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

(статтю 25 доповнено частиною сьомою згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Глава 5. РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКУ

Стаття 26. Способи реорганізації банку

Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку.

(частина перша статті 26 у редакції
 Закону України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення.

(частина друга статті 26 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання.

(стаття 26 у редакції Закону України
 від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 27. Умови реорганізації банку

Частину першу статті 27 виключено

(частина перша статті 27 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
виключено згідно із Законом
 України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України, за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

(частина друга статті 27 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.

(статтю 27 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
у зв'язку з цим частини третю - шосту вважати
 відповідно частинами четвертою - сьомою)

Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.

(частина четверта статті 27 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації, та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не відповідатимуть визначеним цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам щодо економічних нормативів діяльності, управління банком, а також вимогам, яким має відповідати юридична особа для отримання банківської ліцензії.

(частина п'ята статті 27 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

Частину сьому статті 27 виключено

(згідно із Законом України
 від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 28. Рішення про реорганізацію

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);

4) призначення аудиторської фірми;

(пункт 4 частини першої статті 28 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

5) строки проведення реорганізації;

6) склад наглядової ради та правління банку після реорганізації.

(пункт 6 частини першої статті 28 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.

(частина друга статті 28 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Частину третю статті 28 виключено 

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Частину четверту статті 28 виключено 

(згідно із Законом України
 від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 29. Угода про злиття або приєднання

Угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.

Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.

Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.

Розділ III. КАПІТАЛ, УПРАВЛІННЯ, ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Глава 6. КАПІТАЛ, ФОНДИ ТА РЕЗЕРВИ БАНКУ

Стаття 30. Структура регулятивного капіталу банку

(назва із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Регулятивний капітал банку включає:

(абзац перший частини першої статті 30
 у редакції Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) основний капітал;

2) додатковий капітал.

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

(абзац перший частини другої статті 30 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунки прибутків і збитків.

(пункт 4 частини другої статті 30 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

вони є незабезпеченими банком, субординованими і повністю сплаченими;

(абзац другий пункту 3 частини третьої статті 30 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;

вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

(пункт 4 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату.

(пункт 4 частини третьої статті 30 доповнено абзацом другим
 згідно із Законом України від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові регулятивного капіталу, а також умови та порядок його формування.

(частина четверта статті 30 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Національний банк України має право встановлювати вимоги до джерел формування складових регулятивного капіталу.

(статтю 30 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою)

Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу.

(частину четверту статті 30 замінено двома частинами
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 31. Мінімальний розмір статутного капіталу

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, а також мінімальний розмір статутного капіталу банку не може бути меншим 200 мільйонів гривень.

Національний банк України має право встановлювати для окремих банків та юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, диференційований мінімальний розмір статутного капіталу, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею.

(стаття 31 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 14.09.2006 р. N 133-V
,
від 23.06.2009 р. N 1533-VI
,
у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
у редакції Закону України
 від 13.05.2020 р. N 591-IX)

Стаття 32. Порядок формування та збільшення статутного капіталу банку

(назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Формування та збільшення статутного капіталу банку здійснюються за рахунок грошових внесків, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" протягом строку їх дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривні, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривні. Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку.

(частина друга статті 32 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI,
 зміни, внесені Законом України
 від 31.10.2008 р. N 639-VI, діють до
1 січня 2012 року,
 враховуючи зміни, внесені
Законом
 України від 23.12.2010 р. N 2856-VI
)

(частина друга статті 32 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 18.01.2018 р. N 2269-VIII,
від 22.11.2018 р. N 2621-VIII
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел, а також за рахунок коштів, використання яких для формування статутного капіталу заборонено законом.

(частина третя статті 32 у редакції
Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, до видачі їй банківської ліцензії має право витрачати кошти, що вносяться засновником (засновниками) для формування її статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею банківської діяльності.

(частина четверта статті 32 у редакції
Законів України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.

(частина п'ята статті 32 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 14.09.2006 р. N 133-V,
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

(частина шоста статті 32 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

У разі зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі на п'ять і більше відсотків у строк до шести календарних місяців за рішенням Національного банку України запроваджується (скасовується) спрощена процедура реєстрації випуску акцій, погодження Національним банком України змін до статуту банку, державної реєстрації змін до статуту банку. Відповідно до спрощеної процедури:

дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій;

дата подання змін до статуту банку на погодження Національному банку України та для реєстрації державному реєстратору вважається відповідно датою їх погодження Національним банком України та датою реєстрації державним реєстратором;

дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій банку.

(статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційним індексом).

(статтю 32 доповнено частиною восьмою згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Антимонопольний комітет України у випадках, передбачених частиною сьомою цієї статті, надає висновок та/або дозвіл на концентрацію не пізніше п'яти робочих днів з дня подання банком відповідних документів.

(статтю 32 доповнено частиною дев'ятою згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Стаття 33. Акції банку та паї банку

Банки здійснюють емісію власних акцій відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

(частина перша статті 33 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника.

Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку.

(частина третя статті 33 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про вчинені правочини, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати вчинення правочинів. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

(частина четверта статті 33 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національному банку України за 15 календарних днів до вчинення правочинів. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.

(частина п'ята статті 33 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Банк здійснює емісію своїх акцій у порядку, встановленому Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки". Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.

(частина шоста статті 33 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 04.07.2012 р. N 5042-VI,
від 19.06.2020 р. N 738-IX)

Стаття 34. Істотна участь та структура власності банку

Особа, яка має намір набути істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу за акціями (паями) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов'язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України з одночасним поданням до Національного банку України повного пакета документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України, для погодження набуття або збільшення істотної участі у банку.

Набуття або збільшення істотної участі у банку без погодження Національного банку України не допускається, крім випадків, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України, у яких допускається наступне погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку.

У визначених Національним банком України випадках особа зобов'язана звернутися до Національного банку України за погодженням набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення у строки та порядку, встановлені Національним банком України. Національний банк України до прийняття відповідного рішення має право тимчасово заборонити використання такій особі права голосу щодо відповідних акцій (паїв) банку у визначеному статтею 73 цього Закону порядку.

У разі якщо зазначений у частинах першій і третій цієї статті банк має ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про осіб, які мають намір набути або збільшити істотну участь у такому банку або звернутися до Національного банку України за погодженням набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення.

Особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, зобов'язана повідомити про свої наміри цей банк та Національний банк України в установленому ним порядку.

Національний банк України має право заборонити власнику істотної участі у банку на строк до шести місяців відчужувати акції (паї) банку, що йому належать, та/або частку у статутному капіталі (пакет акцій) юридичної особи, через яку така особа володіє істотною участю у банку, якщо до банку застосовано захід впливу у вигляді віднесення банку до категорії проблемних або обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами.

Структура власності банку повинна відповідати вимогам Національного банку України щодо прозорості. Банк зобов'язаний щороку подавати до Національного банку України відомості про свою структуру власності, а також повідомляти Національний банк України про всі зміни структури власності банку в порядку та строки, установлені Національним банком України. Власники істотної участі у банку та ключові учасники у структурі власності банку зобов'язані протягом 10 робочих днів з дня настання відповідних змін надавати банку інформацію та документи, необхідні для формування відомостей про структуру власності банку.

Банк зобов'язаний повідомляти Національний банк України про факти набуття або збільшення істотної участі у цьому банку, а також про факти зменшення істотної участі особи в цьому банку настільки, що розмір участі такої особи у цьому банку виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, протягом трьох робочих днів з дня, коли йому стало про це відомо.

Банк зобов'язаний оприлюднювати інформацію про структуру своєї власності та всі зміни у структурі власності в обсязі та порядку, визначених Національним банком України.

Власник істотної участі в банку зобов'язаний повідомляти Національний банк України про всі зміни в інформації, яку він надає згідно з цим Законом, в обсязі та порядку, встановлених Національним банком України.

Національний банк України має право у визначеному ним порядку встановлювати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи, у тому числі банку, та визнавати особу власником істотної участі в банку. Ознаки наявності значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи, у тому числі банку, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

У разі виявлення невідповідності ділової репутації та/або фінансового/майнового стану власника істотної участі у банку вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України та/або якщо у Національного банку України є підстави вважати, що володіння такою особою істотною участю у банку може створити суттєві загрози належному управлінню банком, інтересам вкладників та інших кредиторів банку чи негативно вплинути на його фінансовий стан, Національний банк України має право тимчасово заборонити такому власнику істотної участі у банку використання права голосу. Національний банк України розміщує відповідне рішення на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня після його прийняття.

Набуття істотної участі у банку не повинно здійснюватися за рахунок непідтверджених джерел, а також за рахунок коштів або майна, використання яких для формування статутного капіталу заборонено законом.

(стаття 34 у редакції Закону
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 04.07.2012 р. N 5042-VI,
від 14.10.2014 р. N 1702-VII,
від 28.12.2014 р. N 78-VIII,
від 23.03.2017 р. N 1983-VIII,
від 18.01.2018 р. N 2269-VIII,
від 19.06.2020 р. N 738-IX,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 341. Порядок погодження набуття або збільшення істотної участі в банку

Особа, яка має намір набути істотну участь у банку або збільшити її з перевищенням граничних значень, визначених частиною першою статті 34 цього Закону (далі - заявник), подає до Національного банку України:

1) повідомлення про намір набуття або збільшення істотної участі у банку;

2) документи та відомості, визначені Національним банком України, необхідні для ідентифікації:

заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

всіх юридичних осіб, у яких заявник та особи, які здійснюватимуть володіння істотною участю у банку, є власниками істотної участі та/або керівниками;

асоційованих осіб кожної фізичної особи, яка володітиме істотною участю в банку;

3) документи та відомості, визначені Національним банком України, для оцінки відповідності ділової репутації заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, установленим Національним банком України вимогам;

4) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують відповідність фінансового/майнового стану заявника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль за істотною участю у банку, у тому числі про наявність власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку та джерела їх походження, установленим Національним банком України вимогам;

5) схематичне зображення структури власності банку з урахуванням набуття або збільшення істотної участі у банку;

6) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;

7) копію договору або іншого документа (його проекту), на підставі якого набуватиметься або збільшуватиметься істотна участь у банку;

8) бізнес-план банку на три роки, складений відповідно до встановлених Національним банком України вимог (подається, якщо внаслідок набуття або збільшення істотної участі особа самостійно або спільно з іншими особами набуває контроль над банком).

Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає до Національного банку України такі документи:

1) копія рішення уповноваженого органу управління іноземної юридичної особи про участь у банку в Україні;

2) письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством цієї держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.

Фізична особа - іноземець, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає до Національного банку України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом держави, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством цієї держави вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.

Особи, які мають намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язані надати Національному банку України документи, визначені нормативно-правовими актами Національного банку України, що підтверджують відповідність свого фінансового/майнового стану та ділової репутації встановленим Національним банком України вимогам.

Національний банк України погоджує набуття або збільшення істотної участі іноземною юридичною особою та фізичною особою - іноземцем за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрована / має постійне місце проживання іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, що набуває або збільшує істотну участь, з урахуванням отриманої Національним банком України інформації в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду, у тому числі в частині забезпечення ефективного нагляду на консолідованій основі;

3) законодавство держави, в якій зареєстрована / має постійне місце проживання іноземна особа, за оцінкою Національного банку України, здійсненою в установленому ним порядку, не містить положень, які можуть перешкоджати/обмежувати взаємодію між Національним банком України та наглядовими/контролюючими органами такої держави та/або перешкоджати Національному банку України у здійсненні ним наглядових повноважень.

Національний банк України розглядає документи, подані для погодження набуття або збільшення істотної участі у банку, та приймає рішення за результатами такого розгляду протягом двох місяців з дня отримання повного пакета відповідних документів у визначеному Національним банком України порядку (крім випадків розгляду пакетів документів, поданих стратегічними інвесторами, які подають заявку на участь у конкурсі відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, у капіталізації яких взяла участь держава"). Вимоги до оформлення документів, що подаються до Національного банку України, визначаються Національним банком України. Національний банк України за результатами розгляду документів приймає рішення про погодження чи про заборону набуття або збільшення істотної участі у банку.

Для погодження набутої або збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення особа подає до Національного банку України документи, визначені цією статтею. Національний банк України за результатами розгляду таких документів приймає рішення про погодження чи про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку.

Національний банк України має право заборонити особі набувати або збільшувати істотну участь у банку або відмовити в погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення, у разі якщо:

1) особою подано неповний пакет документів, документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України та/або нормативно-правових актів Національного банку України, не розкрито Національному банку України (приховано від Національного банку України) інформацію, що має істотне значення для вирішення питання про погодження набуття або збільшення істотної участі у банку;

2) ділова репутація особи, а для юридичної особи - також членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, хоча б одного з власників істотної участі в юридичній особі та/або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль за істотною участю у банку, не відповідає вимогам, установленим Національним банком України;

3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи або хоча б однієї особи, через яку здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідає вимогам, установленим Національним банком України;

4) особа не має достатньо власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку або не підтвердила відповідність джерел походження таких коштів вимогам, установленим Національним банком України;

5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або суперечитиме антимонопольному законодавству України, або може призвести до погіршення фінансового стану банку;

6) структура власності юридичної особи та/або структура власності банку після набуття або збільшення істотної участі не відповідає / не відповідатиме вимогам щодо прозорості, установленим Національним банком України;

7) набуття або збільшення особою істотної участі в банку може негативно вплинути на забезпечення належного управління банком;

8) набуття або збільшення особою істотної участі у банку може перешкоджати здійсненню Національним банком України ефективного банківського нагляду;

9) не виконана хоча б одна з умов, зазначених у частині п'ятій цієї статті.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення, повідомляє заявника в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з дотриманням вимог законодавства України) про рішення, прийняте за результатами розгляду пакета документів, та надає (надсилає) копію такого рішення. У рішенні про заборону набуття або збільшення істотної участі, а також у рішенні про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банку після її фактичного набуття або збільшення зазначаються підстави прийняття такого рішення.

У разі якщо Національний банк України не повідомив заявника про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку або про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі в банку у строк, визначений цією статтею, таке набуття або збільшення вважається погодженим.

Особа, якій Національний банк України погодив набуття або збільшення істотної участі у банку, має право на реалізацію свого наміру протягом шести місяців з дня отримання погодження. Цей строк може бути продовжений Національним банком України за обґрунтованим клопотанням такої особи, але не більше ніж на шість місяців. У разі спливу строку для реалізації наміру щодо набуття або збільшення істотної участі у банку особа зобов'язана повторно погодити таке набуття або збільшення у порядку, встановленому цією статтею.

Особа зобов'язана повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у ньому та надати банку інформацію про свою структуру власності та розмір істотної участі у банку.

Національний банк України має право скасувати рішення про погодження набуття або збільшення істотної участі та вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку, у разі якщо виявлено, що документи, подані для такого погодження, містять недостовірну інформацію, яка вплинула або могла вплинути на прийняття Національним банком України рішення про погодження набуття або збільшення істотної участі у банку.

Національний банк України розміщує інформацію про прийняті рішення про погодження або заборону набуття або збільшення істотної участі у банках, про погодження набутої/збільшеної істотної участі або про відмову у погодженні набутої/збільшеної істотної участі у банках на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня з дня їх прийняття.

(Закон доповнено статтею 341 згідно із
 Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 342. Наслідки порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку

Правочин, внаслідок вчинення якого особа набула або збільшила істотну участь у банку без погодження Національного банку України, у тому числі всупереч забороні Національного банку України, крім випадків, у яких допускається наступне погодження фактично набутої або збільшеної істотної участі згідно з частиною другою статті 34 цього Закону, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

У разі якщо особа не звернулася до Національного банку України за погодженням фактично набутої або збільшеної істотної участі у банку у випадках та строки, визначені Національним банком України, або Національний банк України відмовив такій особі в погодженні набутої або збільшеної істотної участі в банку, Національний банк України має право тимчасово заборонити такому власнику істотної участі використання права голосу та/або вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку.

Правочин, вчинений особою за наявності заборони Національного банку України відчужувати акції (паї) банку, що належать такій особі, та/або частку у статутному капіталі (пакет акцій) юридичної особи, через яку така особа володіє істотною участю у банку, є нікчемним. Національний банк України письмово інформує банк, сторони за таким правочином, депозитарні установи, які обслуговують рахунки в цінних паперах сторін за таким правочином, та Центральний депозитарій цінних паперів про нікчемність такого правочину, а також розміщує відповідну інформацію на сторінці офіційного Інтернет-представництва Національного банку України не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про вчинення такого правочину.

(Закон доповнено статтею 342 згідно із
 Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 35. Достатність капіталу та леверидж

Банк та кожний власник істотної участі зобов'язані на постійній основі підтримувати рівень капіталу, достатній для одночасного дотримання:

1) нормативних значень нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та нормативу достатності основного капіталу, встановлених Національним банком України;

2) підвищених значень нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та нормативу достатності основного капіталу, встановлених Національним банком України згідно з частиною десятою статті 67 цього Закону;

3) комбінованого буфера капіталу.

Національний банк України, враховуючи потреби забезпечення стабільності банківської системи та загальноприйняті в міжнародній практиці принципи і стандарти, визначає мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, мінімальне значення та порядок обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, нормативу достатності основного капіталу.

Національний банк України має право встановлювати коефіцієнт левериджу, визначати його значення та порядок розрахунку.

Банк зобов'язаний на постійній основі дотримуватися встановленого Національним банком України коефіцієнта левериджу.

Банку забороняється виплачувати дивіденди, розподіляти прибуток у будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведуть до недотримання рівня капіталу, необхідного для забезпечення вимог, установлених цією статтею.

(стаття 35 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 14.09.2006 р. N 133-V
,
 у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
у редакції, передбаченій підпунктом 3 пункту 2
 розділу ІІ Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 351. Буфери капіталу. Комбінований буфер капіталу

Національний банк України встановлює для банків вимоги щодо формування, значень та порядку розрахунку таких буферів капіталу:

буфера консервації;

контрциклічного буфера;

буфера системної важливості - для системно важливих банків.

Національний банк України також має право встановлювати для банків вимоги щодо формування, значень та порядку розрахунку буфера системного ризику.

Банки зобов'язані дотримуватися вимог щодо буферів капіталу, встановлених Національним банком України.

Національний банк України встановлює вимоги щодо дотримання банками комбінованого буфера капіталу та визначає порядок його розрахунку.

Національний банк України повідомляє банки про встановлення вимог щодо формування буферів капіталу та їх значень у встановленому ним порядку.

(Закон доповнено статтею 351 згідно із
 Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 352. Достатність ліквідності

Банк зобов'язаний на постійній основі підтримувати рівень ліквідності, достатній для забезпечення своєчасного та повного виконання своїх зобов'язань у разі настання строку їх погашення і одночасного дотримання:

1) мінімальних значень нормативів ліквідності, установлених Національним банком України;

2) підвищених значень нормативів ліквідності, установлених Національним банком України згідно з частиною десятою статті 67 цього Закону;

3) рівня достатності внутрішньої ліквідності.

(пункт 3 частини першої статті 352 у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX набирає чинності з 05.08.2024 р.)

Національний банк України визначає вимоги щодо оцінки банком достатності внутрішньої ліквідності.

(частина друга статті 352 у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX набирає чинності з 05.08.2024 р.)

(Закон доповнено статтею 352 згідно із
 Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 36. Резервний та інші фонди банку

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.

Банки зобов'язані формувати інші фонди відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

(частина четверта статті 36 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Глава 7. УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Стаття 37. Органи управління та контролю банку

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку.

(частина перша статті 37 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

Банк зобов'язаний створити наглядову раду (далі - рада банку), що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком.

(частина третя статті 37 у редакції
 Закону України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Частину четверту статті 37 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину п'яту статті 37 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своєї компетенції.

(частина шоста статті 37 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Рада банку та правління банку повинні мати колективну придатність, яка відповідає розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку, а також враховує особливості діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк.

(статтю 37 доповнено новою частиною сьомою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України у встановленому ним порядку визначає наявність у ради банку та правління банку колективної придатності та здійснює оцінку забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку з урахуванням розміру банку, складності, обсягів, видів, характеру здійснюваних банком операцій, організаційної структури та профілю ризику банку, а також особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк. Критерії оцінки колективної придатності ради банку та правління банку та забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку визначаються Національним банком України.

(статтю 37 доповнено новою частиною восьмою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України має право надати загальним зборам учасників банку та/або раді банку письмові рекомендації щодо підвищення радою банку та/або правлінням банку ефективності управління та контролю за діяльністю банку, якщо за результатами проведеної оцінки Національний банк України має підстави вважати, що в межах повноважень зазначених органів не забезпечується ефективне управління та контроль за діяльністю банку.

(статтю 37 доповнено новою частиною дев'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Загальні збори учасників банку та/або рада банку зобов'язані протягом двох місяців з дня отримання від Національного банку України письмових рекомендацій щодо підвищення радою банку та/або правлінням банку ефективності управління та контролю за діяльністю банку повідомити Національний банк України про заходи, яких вжито або буде вжито для виконання наданих рекомендацій.

(статтю 37 доповнено новою частиною десятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України має право вимагати зміни персонального складу ради банку та/або правління банку, якщо встановить, що колективна придатність ради банку та/або правління банку не відповідає критеріям, визначеним Національним банком України, або якщо загальними зборами учасників банку та/або радою банку не вжито заходів для вдосконалення діяльності ради банку та/або правління банку з метою забезпечення ними ефективного управління та контролю за діяльністю банку.

(статтю 37 доповнено новою частиною одинадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для зміни персонального складу ради банку та/або правління банку.

(статтю 37 доповнено новою частиною дванадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частину сьому вважати частиною тринадцятою)

Частину тринадцяту статті 37 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

(стаття 37 у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 38. Загальні збори учасників банку

До виключної компетенції загальних зборів учасників банку належить вирішення питань, віднесених законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів акціонерного товариства. Крім зазначених питань, до компетенції загальних зборів учасників банку статутом банку можуть бути віднесені також інші питання, крім тих, які законом або статутом віднесені до виключної компетенції ради банку.

У разі якщо рада банку не сформована у складі, мінімально необхідному відповідно до законодавства України, правління банку має право прийняти рішення про винесення на розгляд загальних зборів акціонерів банку будь-якого питання, яке законом або статутом віднесене до виключної компетенції ради банку. Загальні збори акціонерів банку мають право розглянути таке питання та прийняти рішення щодо нього.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників банку, а також винесення питання на розгляд вищого органу державного банку.

Рішення загальних зборів учасників банку / рішення єдиного учасника банку не має юридичної сили, якщо воно прийнято:

1) з використанням права голосу особами, яким Національний банк України тимчасово заборонив використання права голосу на загальних зборах учасників банку та/або висунув вимогу про відчуження акцій (паїв) банку;

2) з використанням права голосу за акціями, набутими внаслідок вчинення правочину, який є нікчемним.

(стаття 38 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
у редакції
Законів України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII
,
від 16.11.2017 р. N 2210-VIII
,
із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 05.07.2018 р. N 2491-VIII
,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 39. Рада банку

Членами ради банку можуть бути незалежні члени ради банку (далі - незалежні директори), учасники банку та представники учасників банку. Обрання членів ради банку здійснюється в порядку кумулятивного голосування, крім банку з одним акціонером.

Кількісний склад ради банку визначається статутом банку, але не може становити менше п'яти осіб.

Члени ради банку не можуть входити до складу правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на умовах трудового договору (контракту) або надавати послуги банку відповідно до цивільно-правового договору.

Член ради банку не може бути керівником, посадовою особою та/або членом ради банку чи іншого органу управління іншого банку, зареєстрованого в Україні, крім випадків, передбачених законодавством України.

(статтю 39 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини четверту - чотирнадцяту
 вважати відповідно частинами п'ятою - п'ятнадцятою)

Рада банку не менш як на одну третину має складатися з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше трьох осіб.

(частина п'ята статті 39 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Незалежні директори повинні відповідати вимогам, установленим законом щодо незалежності членів наглядової ради акціонерного товариства. Національний банк України має право визначати додаткові вимоги до незалежних директорів банків. Банк зобов'язаний забезпечувати контроль за відповідністю незалежних директорів вимогам цього Закону та інших законів України, а також нормативно-правових актів Національного банку України, а в разі виявлення невідповідності - забезпечити заміну таких незалежних директорів.

(частини перша - п'ята статті 39 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII,
замінено частинами першою - шостою згідно із
 Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII,
у зв'язку з цим частини
шосту - дванадцяту вважати
 відповідно частинами
сьомою - тринадцятою,
частина шоста статті 39 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

До виключної компетенції ради банку належать такі функції:

1) затвердження та контроль за реалізацією стратегії банку, бізнес-плану, планів відновлення діяльності банку, фінансування банку в кризових ситуаціях, забезпечення безперервної діяльності банку;

2) забезпечення організації ефективного корпоративного управління відповідно до принципів (кодексу) корпоративного управління, затверджених загальними зборами учасників банку;

3) затвердження та контроль за виконанням бюджету банку, у тому числі фінансування підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та внутрішнього аудиту;

4) затвердження та контроль за реалізацією стратегії та оперативного плану управління проблемними активами банку;

5) забезпечення функціонування та контроль за ефективністю комплексної та адекватної системи внутрішнього контролю банку, у тому числі системи управління ризиками, внутрішнього аудиту;

6) затвердження та контроль за дотриманням стратегій і політик управління ризиками, декларації схильності до ризиків, переліку лімітів (обмежень) щодо ризиків банку;

7) затвердження та контроль за дотриманням кодексу поведінки (етики), політики запобігання, виявлення та управління конфліктами інтересів у банку;

8) запровадження та контроль за функціонуванням механізму конфіденційного повідомлення про неприйнятну поведінку у банку та реагування на такі повідомлення;

9) визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку;

10) визначення кредитної політики банку;

11) затвердження організаційної структури банку, а також структури підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту;

12) затвердження внутрішніх положень про правління банку, про комітети ради банку, про структурні підрозділи з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту, про інші структурні підрозділи, підпорядковані безпосередньо раді банку, які, зокрема, повинні включати порядок звітування перед радою банку;

13) призначення та припинення повноважень голови та членів правління банку, призначення та звільнення головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

14) здійснення контролю за діяльністю правління банку, підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту та внесення рекомендацій щодо її вдосконалення;

15) здійснення щорічної оцінки ефективності діяльності правління банку загалом та кожного члена правління банку зокрема, підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту, оцінки відповідності членів правління банку, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту кваліфікаційним вимогам, оцінки відповідності колективної придатності правління банку розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку з урахуванням особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк, а також вжиття заходів з удосконалення механізмів діяльності правління банку та підрозділів з управління ризиками, контролю за дотриманням норм (комплаєнс), внутрішнього аудиту за результатами такої оцінки;

16) визначення порядку роботи та планів роботи підрозділу внутрішнього аудиту;

17) визначення аудиторської фірми для проведення зовнішнього аудиту, у тому числі для проведення щорічної аудиторської перевірки фінансової звітності, затвердження умов договору, що укладається з аудиторською фірмою, встановлення розміру оплати послуг;

18) розгляд висновку зовнішнього аудиту банку та підготовка рекомендацій загальним зборам учасників банку для прийняття рішення щодо висновку зовнішнього аудиту;

19) контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою за результатами проведення зовнішнього аудиту;

20) прийняття рішень щодо створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб, утворення філій і представництв банку на території інших держав, затвердження їх статутів і положень, а також щодо участі банку в юридичних особах, що становить 10 і більше відсотків їх статутного капіталу;

21) затвердження умов трудових договорів (контрактів), що укладаються з членами правління банку, керівником та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, головним ризик-менеджером, головним комплаєнс-менеджером, встановлення розміру їхньої винагороди;

22) контроль за своєчасністю надання (опублікування) банком достовірної інформації щодо його діяльності відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України;

23) затвердження та контроль за дотриманням порядку здійснення операцій із пов'язаними з банком особами, який, зокрема, має містити вимоги щодо виявлення та контролю за операціями із пов'язаними з банком особами;

24) визначення політики винагороди в банку відповідно до вимог встановлених Національним банком України, а також здійснення контролю за її реалізацією;

25) здійснення щорічної оцінки ефективності діяльності ради банку загалом та кожного члена ради банку зокрема, комітетів ради банку, оцінки відповідності колективної придатності ради банку розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку з урахуванням особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк, а також вжиття заходів з удосконалення механізмів діяльності ради банку за результатами такої оцінки;

26) здійснення інших повноважень, віднесених до компетенції наглядової ради Законом України "Про акціонерні товариства" або статутом банку.

(частина сьома статті 39 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Голова та члени ради банку під час виконання ними своїх функціональних обов'язків мають право ознайомлюватися з документами та інформацією з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих осіб банку, право доступу до системи автоматизації банківських операцій та право отримувати інформацію від керівників і працівників банку з питань, що виникають у зв'язку з виконанням ними функціональних обов'язків.

(статтю 39 доповнено новою частиною восьмою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Рада системно важливого банку зобов'язана утворити такі постійно діючі комітети:

комітет з питань аудиту (аудиторський комітет);

комітет з управління ризиками;

комітет з питань винагород.

(статтю 39 доповнено новою частиною дев'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Головою комітету з питань аудиту (аудиторського комітету), комітету з управління ризиками та комітету з питань винагород системно важливого банку призначається незалежний директор.

(статтю 39 доповнено новою частиною десятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Рада системно важливого банку має право утворювати й інші комітети.

(статтю 39 доповнено новою частиною одинадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Рада банку, що не визначений Національним банком України системно важливим, має право утворювати постійні чи тимчасові комітети. До складу комітету з питань аудиту (аудиторського комітету) та комітету з питань винагород (у разі їх утворення) має входити хоча б один незалежний директор. Головою комітету з управління ризиками (у разі його утворення) призначається незалежний директор.

(статтю 39 доповнено новою частиною дванадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Голова ради банку не може бути головою комітету з питань аудиту (аудиторського комітету), комітету з управління ризиками.

(статтю 39 доповнено новою частиною тринадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини восьму - п'ятнадцяту вважати
 відповідно частинами чотирнадцятою - двадцять першою)

Рада банку зобов'язана у визначеному нею порядку вживати заходів для запобігання виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню.

(частина чотирнадцята статті 39 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину п'ятнадцяту статті 39 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Рада банку зобов'язана забезпечувати підтримання дієвих стосунків з Національним банком України.

Національний банк України має право вимагати припинення повноважень члена ради банку, якщо він неналежним чином виконує свої функції.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Банк зобов'язаний щороку, не пізніше 30 квітня, та на вимогу Національного банку України надавати Національному банку України в межах його повноважень щодо здійснення банківського нагляду інформацію про питання, що розглядалися на засіданні (засіданнях) ради банку, у тому числі щодо стану реалізації стратегії, бізнес-плану, стратегії та оперативного плану управління проблемними активами банку, та прийняті щодо них рішення, а також список членів ради банку, присутніх на засіданні (засіданнях) ради банку.

(частина дев'ятнадцята статті 39 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

(стаття 39 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Статутом банку до виключної компетенції ради банку можуть бути віднесені й інші питання.

(статтю 39 доповнено частиною двадцятою
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Частину двадцять першу статті 39 виключено

(статтю 39 доповнено частиною двадцять першою
 згідно із Законом України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII,
частина двадцять перша статті 39 виключена
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 40. Правління банку

Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення.

Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою.

Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Голова правління банку має право брати участь у засіданнях ради банку з правом дорадчого голосу. Голова правління не може очолювати структурні підрозділи банку.

До компетенції правління банку належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та ради банку.

(частина п'ята статті 40 у редакції
 Закону України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

(стаття 40 у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Правління банку зобов'язане утворити такі постійно діючі комітети:

1) кредитний комітет;

2) комітет з питань управління активами та пасивами.

(статтю 40 доповнено частиною шостою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Правління банку має право утворювати й інші комітети.

(статтю 40 доповнено частиною сьомою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Одна й та сама особа не може одночасно виконувати функції голови кредитного комітету та головного ризик-менеджера або головного комплаєнс-менеджера.

(статтю 40 доповнено частиною восьмою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Правління банку зобов'язане інформувати раду банку про виявлені в діяльності банку порушення законодавства, внутрішніх положень банку (якщо такі порушення належать до визначеної законом компетенції ради банку) та про рівень ризиків, що виникають під час діяльності банку, несвоєчасне або неналежне виконання пов'язаними з банком особами зобов'язань перед банком.

(статтю 40 доповнено частиною дев'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 41. Виключена

(згідно із Законом України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 42. Керівники банків

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер банку.

(частина перша статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Керівники банку повинні відповідати кваліфікаційним вимогам. Кваліфікаційними вимогами є вимоги щодо ділової репутації та професійної придатності, щодо керівників державного банку - також вимоги, визначені статтею 7 цього Закону, а щодо незалежного директора банку - також вимоги щодо незалежності.

(частина друга статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Керівники банку повинні мати бездоганну ділову репутацію.

Професійна придатність керівника банку визначається як сукупність знань, професійного та управлінського досвіду особи, необхідних для належного виконання посадових обов'язків керівника банку з урахуванням бізнес-плану та стратегії банку, а також функціонального навантаження та сфери відповідальності конкретного керівника банку.

Керівники банку повинні мати вищу освіту.

Голова правління банку повинен мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі не менше п'яти років у сукупності, у тому числі на керівних посадах - не менше трьох років.

Члени правління банку повинні мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі у сукупності не менше трьох років.

Не менше половини членів ради банку, включаючи голову ради банку, повинні мати досвід роботи у банківському та/або фінансовому секторі не менше трьох років.

(частина восьма статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Головний бухгалтер банку та його заступники повинні мати досвід роботи за фахом у банківському та/або фінансовому секторі у сукупності не менше п'яти років - для головного бухгалтера, двох років - для заступників головного бухгалтера.

(частина дев'ята статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Кваліфікаційні вимоги до керівників банку встановлюються Національним банком України.

Національний банк України у встановленому ним порядку погоджує на посади керівників банку (кандидатури на посади керівників банку). Національний банк України відмовляє у погодженні керівника банку (кандидатури на посаду керівника банку), якщо він не відповідає або не доведе Національному банку України свою відповідність кваліфікаційним вимогам.

(частина одинадцята статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Голова правління банку, головний бухгалтер банку, голова та члени ради банку вступають на посаду після їх погодження Національним банком України. У разі якщо після завершення строку розгляду повного пакета документів Національний банк України не повідомив банк про рішення щодо погодження на посаду голови або члена ради банку, кандидат вважається погодженим на відповідну посаду.

(частина дванадцята статті 42 у редакції
 Закону України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Банк зобов'язаний подати до Національного банку України документи для погодження керівників банку не пізніше одного місяця з дня їх призначення (обрання) на посади. Банк має право звернутися до Національного банку України для попереднього погодження кандидатів на посади керівників банку до їх призначення (обрання) на посади.

(частина тринадцята статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Керівники банку протягом усього часу обіймання відповідних посад повинні відповідати кваліфікаційним вимогам. Банк повинен самостійно перевіряти відповідність керівників банку кваліфікаційним вимогам та забезпечувати контроль такої відповідності на постійній основі.

(частина чотирнадцята статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України має право вимагати припинення повноважень будь-якого з керівників банку, якщо він не відповідає кваліфікаційним вимогам та/або якщо керівник банку не забезпечує належного виконання своїх посадових обов'язків, що призвело до порушення вимог законодавства, виявленого під час здійснення банківського нагляду у порядку, визначеному цим Законом. Банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для припинення повноважень такого керівника банку, а також обрання/призначення іншої особи на відповідну посаду, якщо це вимагається законодавством України.

(частина п'ятнадцята статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Керівник банку, стосовно якого Національний банк України висунув вимогу про припинення повноважень у зв'язку з відмовою у його погодженні, зобов'язаний утриматися від вчинення дій, прийняття рішень та припинити виконання покладених на нього посадових обов'язків з моменту отримання банком відповідної письмової вимоги Національного банку України.

(статтю 42 доповнено новою частиною шістнадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини шістнадцяту - дев'ятнадцяту
 вважати відповідно частинами сімнадцятою - двадцятою)

Голові, членам правління банку та головному бухгалтеру банку забороняється займати посади в інших юридичних особах (крім контролера банку, юридичних осіб, які мають спільного з банком контролера, банківських спілок та асоціацій).

(частина сімнадцята статті 42 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України має право безоплатно одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших осіб інформацію, необхідну для визначення відповідності керівників банку (кандидатів на відповідні посади) кваліфікаційним вимогам. Органи та особи, які отримали такий запит Національного банку України, зобов'язані надати відповідну інформацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту Національного банку України.

Керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть декілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

(стаття 42 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 09.07.2010 р. N 2478-VI,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 02.03.2015 р. N 218-VIII,
 від 18.06.2015 р. N 541-VIII,
у редакції Закону України
 від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Керівники банку зобов'язані запобігати виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню. Керівники банку зобов'язані утримуватися від вчинення дій та/або прийняття рішень, якщо це може призвести до виникнення конфлікту інтересів та/або перешкоджати належному виконанню такими особами своїх посадових обов'язків в інтересах банку.

(статтю 42 доповнено частиною двадцять першою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Керівники банку зобов'язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов'язки в інтересах банку, його вкладників та учасників. У таких випадках керівник банку, який є членом колегіального органу, не має права голосу під час прийняття таким органом рішення та не враховується під час визначення кворуму відповідного колегіального органу.

(статтю 42 доповнено частиною двадцять другою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 43. Обов'язки щодо захисту інтересів банку

При виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних.

Зокрема, керівники банку зобов'язані:

1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;

2) приймати рішення в межах наданих повноважень;

3) не використовувати службове становище у власних інтересах;

4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

(частину другу статті 43 доповнено пунктом 4
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 44. Внутрішній контроль та управління ризиками

Банк створює комплексну, адекватну та ефективну систему внутрішнього контролю, що включає систему управління ризиками та внутрішній аудит, згідно з вимогами, установленими Національним банком України.

Система внутрішнього контролю банку має забезпечувати:

1) досягнення банком довгострокових цілей, зокрема прибутковості його діяльності;

2) здійснення банківської діяльності з урахуванням ризиків;

3) відповідність діяльності банку законодавству України та внутрішньобанківським документам;

4) достовірність фінансової, управлінської, статистичної звітності банку;

5) чіткий розподіл обов'язків, функцій та повноважень між радою банку та правлінням банку, а також між підрозділами банку.

Внутрішній контроль банку здійснюється його підрозділами на трьох рівнях:

бізнес-підрозділи та підрозділи підтримки діяльності банку - перший рівень;

підрозділ з управління ризиками та підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) - другий рівень;

підрозділ внутрішнього аудиту - третій рівень.

Система управління ризиками банку має забезпечувати виявлення, вимірювання, моніторинг, контроль, звітування та пом'якшення всіх суттєвих ризиків у діяльності банку з урахуванням розміру банку, складності, обсягів, видів, характеру здійснюваних банком операцій, організаційної структури та профілю ризику банку, особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк.

Банк зобов'язаний згідно з вимогами Національного банку України розробляти та подавати до Національного банку України плани забезпечення безперервної діяльності банку, фінансування банку в кризових ситуаціях, відновлення діяльності банку.

Банк утворює постійно діючі підрозділ з управління ризиками та підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) і забезпечує незалежне, об'єктивне та ефективне виконання цими підрозділами своїх обов'язків.

Підрозділ з управління ризиками та підрозділ контролю за дотриманням норм (комплаєнс) діють на підставі положень, що затверджуються радою банку, і підпорядковуються головному ризик-менеджеру та головному комплаєнс-менеджеру відповідно. Головний ризик-менеджер та головний комплаєнс-менеджер підпорядковуються раді банку та звітують перед нею.

Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності та ділової репутації головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера встановлюються Національним банком України. Головний ризик-менеджер та головний комплаєнс-менеджер вступають на посаду після їх погодження Національним банком України.

Банк має право покласти на головного комплаєнс-менеджера функції відповідального працівника банку за проведення фінансового моніторингу.

Національний банк України має право вимагати заміни головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера, якщо їх професійна придатність та/або ділова репутація не відповідають встановленим Національним банком України кваліфікаційним вимогам. Банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для заміни відповідної особи.

Банк зобов'язаний погоджувати з Національним банком України рішення про звільнення головного ризик-менеджера та головного комплаєнс-менеджера, крім випадків звільнення таких осіб за власним бажанням, за згодою сторін або у зв'язку із закінченням строку трудового договору (контракту).

(стаття 44 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII
,
із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 02.03.2015 р. N 218-VIII
,
у редакції, передбаченій підпунктом 5 пункту 2
 розділу ІІ Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 45. Внутрішній аудит банку

Банк утворює постійно діючий підрозділ внутрішнього аудиту.

(частина перша статті 45 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює свою діяльність відповідно до міжнародних стандартів професійної практики внутрішнього аудиту, якими є документи (вимоги), прийняті Радою з міжнародних стандартів внутрішнього аудиту (International Internal Audit Standards Board - IIASB) та схвалені Наглядовою радою професійної практики (International Professional Practices framework oversight council - IPPFOC).

(статтю 45 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини другу - тринадцяту вважати
 відповідно частинами третьою - чотирнадцятою)

Національний банк України встановлює вимоги до професійної підготовки працівників підрозділу внутрішнього аудиту.

Підрозділ внутрішнього аудиту діє на підставі положення, затвердженого радою банку. Керівник підрозділу внутрішнього аудиту підпорядковується та звітує перед радою банку.

(частина четверта статті 45 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Організація та порядок роботи підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються централізовано материнським банком для своїх дочірніх компаній. У дочірніх компаніях банку функції внутрішнього аудиту може виконувати підрозділ внутрішнього аудиту материнського банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює такі функції:

1) оцінює ефективність організації корпоративного управління в банку, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками, та їх відповідність розміру банку, складності, обсягам, видам, характеру здійснюваних банком операцій, організаційній структурі та профілю ризику банку з урахуванням особливостей діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу) та/або діяльності банківської групи, до складу якої входить банк;

(пункт 1 частини шостої статті 45 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

2) перевіряє процеси управління банком, у тому числі щодо оцінки достатності капіталу та достатності ліквідності;

(пункт 2 частини шостої статті 45 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

3) перевіряє дотримання керівниками та працівниками банку вимог законодавства і внутрішніх положень банку;

(пункт 3 частини шостої статті 45 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

4) оцінює інформаційно-технічне забезпечення управління та проведення операцій;

5) перевіряє правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

6) перевіряє фінансово-господарську діяльність банку;

7) перевіряє відповідність кваліфікаційним вимогам та виконання професійних обов'язків працівниками банку;

8) виявляє та перевіряє випадки перевищення повноважень посадовими особами банку і виникнення конфлікту інтересів у банку;

9) перевіряє достовірність та вчасність надання інформації органам державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку;

10) інші функції, пов'язані із здійсненням нагляду за діяльністю банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту проводить оцінку видів діяльності банку, виконання яких забезпечується шляхом залучення юридичних та фізичних осіб на договірній основі (аутсорсинг).

Підрозділ внутрішнього аудиту за результатами проведених перевірок готує та подає раді банку звіти і пропозиції щодо усунення виявлених порушень.

Банк зобов'язаний у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України, подавати Національному банку України звіт про роботу підрозділу внутрішнього аудиту та інші документи за результатами внутрішнього аудиту.

Національний банк України погоджує кандидатуру керівника підрозділу внутрішнього аудиту. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності та ділової репутації керівника підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються Національним банком України.

(частина десята статті 45 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту вступає на посаду після погодження його кандидатури Національним банком України. Національний банк України має право вимагати заміни керівника підрозділу внутрішнього аудиту, якщо його професійна придатність та/або ділова репутація не відповідають установленим Національним банком України кваліфікаційним вимогам. Банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України вжити заходів для заміни такої особи.

(статтю 45 доповнено новою частиною одинадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини одинадцяту - чотирнадцяту
 вважати відповідно частинами дванадцятою - п'ятнадцятою)

Керівнику підрозділу внутрішнього аудиту забороняється займати посади в інших банках.

Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту приймає рада банку.

(частина тринадцята статті 45 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний погодити з Національним банком України рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту, крім випадків звільнення такої особи за власним бажанням, за згодою сторін або у зв'язку із закінченням строку трудового договору (контракту).

(статтю 45 доповнено новою частиною чотирнадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини чотирнадцяту і п'ятнадцяту
 вважати відповідно частинами п'ятнадцятою і шістнадцятою)

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Працівники підрозділу внутрішнього аудиту під час виконання своїх функціональних обов'язків мають право на ознайомлення з документами, інформацією, письмовими поясненнями з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих компаній банку, право на доступ до системи автоматизації банківських операцій та на отримання письмових пояснень від керівників і працівників банку з питань, що виникають під час проведення перевірки та за її результатами.

(стаття 45 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 05.06.2003 р. N 914-IV,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 46. Обов'язки щодо інформування Національного банку України

Банк зобов'язаний надати Національному банку України протягом 10 робочих днів:

з дня затвердження загальними зборами учасників банку - зміни до основних напрямів діяльності банку;

з дня затвердження радою банку - стратегію банку та бізнес-план банку / зміни до них;

з дня затвердження радою банку - стратегію та оперативний план управління проблемними активами банку / зміни до них".

Правління банку зобов'язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про:

1) припинення повноважень / звільнення керівника (керівників) банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера із зазначенням підстав такого звільнення та про кандидатури для призначення на ці посади (за наявності);

2) зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів;

3) втрати на суму, що перевищує 15 відсотків власного капіталу банку;

4) падіння рівня власного капіталу банку нижче рівня регулятивного капіталу;

5) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

6) припинення банківської діяльності;

7) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення керівнику банку, фізичній особі - власнику істотної участі або представнику юридичної особи - власника істотної участі;

8) виявлені факти щодо власника істотної участі, які свідчать про його невідповідність установленим Національним банком України вимогам щодо ділової репутації та/або фінансового/майнового стану, а також про виявлені факти, які свідчать, що володіння такою особою істотною участю у банку становить загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку.

Рада банку зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту виявлення інформувати Національний банк України про:

1) конфлікт (конфлікти) інтересів у банку;

2) підтверджені факти неприйнятної поведінки у банку;

3) недоліки в діяльності ради банку, правління банку, а також підрозділу з управління ризиками, підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс) та підрозділу внутрішнього аудиту;

4) виявлені факти стосовно керівників банку, головного ризик-менеджера, головного комплаєнс-менеджера, керівника підрозділу внутрішнього аудиту, які свідчать про їх невідповідність установленим Національним банком України кваліфікаційним вимогам, а також про наявність інформації, яка може свідчити / свідчить про можливий негативний вплив на забезпечення виконання такими особами своїх функцій.

Національний банк України має право визначити перелік іншої інформації, що є важливою для цілей банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду (оверсайту) платіжних систем та систем розрахунків, а також для перевірки банків з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, про яку банк та власник істотної участі зобов'язані інформувати Національний банк України.

(стаття 46 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 16.05.2013 р. N 245-VII,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Глава 8. ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Стаття 47. Види діяльності банку

Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

(частина перша статті 47 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 21.06.2018 р. N 2473-VIII,
який вводиться в дію з
07.02.2019 р.)

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Банк здійснює професійну діяльність на ринках капіталу на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

(частина друга статті 47 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

До банківських послуг належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу);

(пункт 2 частини третьої статті 47 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.03.2017 р. N 1983-VIII)

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

(частина четверта статті 47 у редакції
 Закону України від 06.07.2012 р. N 5178-VI
,
 із змінами, внесеними згідно із
 
Законами України від 04.07.2013 р. N 401-VII,
від 19.06.2020 р. N 738-IX)

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) окремі фінансові послуги шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам.

(частина п'ята статті 47 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину шосту статті 47 виключено

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Банк надає фізичним та юридичним особам послуги з торгівлі валютними цінностями у готівковій формі та безготівковій формі з одночасним зарахуванням валютних цінностей на їхні рахунки відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

(до статті 47 включено частину шосту згідно із
 Законом України від 21.06.2018 р. N 2473-VIII,
який вводиться в дію з
07.02.2019 р.)

Частину сьому статті 47 виключено

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:

1) інвестицій;

2) випуску власних цінних паперів;

3) пункт 3 частини восьмої статті 47 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

4) зберігання цінностей (у тому числі щодо обліку і зберігання цінних паперів та інших коштовностей, конфіскованих (заарештованих) на користь держави та/або визнаних безхазяйними) або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

(пункт 4 частини восьмої статті 47 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 05.07.2018 р. N 2491-VIII)

5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

6) пункт 6 частини восьмої статті 47 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг;

8) надання послуг адміністратора за випуском облігацій відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

(частину восьму статті 47 доповнено пунктом 8
 згідно із Законом України від 19.06.2020 р. N 738-IX)

Частину дев'яту статті 47 виключено

(згідно із Законом України
 від 21.06.2018 р. N 2473-VIII,
який вводиться в дію з
07.02.2019 р.)

Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови виконання встановлених Національним банком України вимог щодо цього виду діяльності або послуги.

Банк не пізніш як за місяць до початку нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) зобов'язаний повідомити про це Національний банк України згідно з вимогами та в порядку, встановленими Національним банком України.

Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Банк зобов'язаний під час розкриття інформації про процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги споживачам фінансових послуг дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

(частина чотирнадцята статті 47 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

(стаття 47 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 23.06.2009 р. N 1533-VI
,
від 09.09.2010 р. N 2510-VI
,
у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 48. Обмеження щодо діяльності банків

Банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

(статтю 48 доповнено новою частиною першою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

(статтю 48 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
у зв'язку з цим частини першу - третю
 вважати відповідно частинами третьою - п'ятою)

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків власного капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

(абзац перший частини п'ятої статті 48 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього;

4) майно, належне банку на праві довірчої власності.

(частину п'яту статті 48 доповнено пунктом 4
 згідно із Законом України від 20.09.2019 р. N 132-IX)

Банкам забороняється здійснювати без відображення в зобов'язаннях та активах банку операції шляхом залучення коштів фізичних осіб з метою їх прямого розміщення в кредити.

(статтю 48 доповнено частиною шостою згідно із
 Законом України від 15.11.2016 р. N 1736-VIII)

Стаття 49. Кредитні операції

Як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також:

1) здійснення операцій на ринках капіталу від свого імені;

(пункт 1 частини першої статті 49 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.06.2020 р. N 738-IX)

2) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

3) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

4) лізинг.

(частина перша статті 49 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Банк зобов'язаний мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

(частина третя статті 49 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів, акцій інших банків та надання субординованого боргу банкам. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України.

(частина четверта статті 49 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Банкам забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов'язаними з банком особами.

(статтю 49 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII,
у зв'язку з цим частини п'яту - дев'яту
 вважати відповідно частинами шостою - десятою)

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Частину сьому статті 49 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Банк використовує інформацію з Кредитного реєстру для оцінки кредитного ризику.

(статтю 49 доповнено частиною одинадцятою
 згідно із Законом України від 06.02.2018 р. N 2277-VIII,
зміни, внесені підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України
 від 06.02.2018 р. N 2277-VIII, вводяться в дію з 
01.01.2019 р.)

Стаття 50. Обмеження щодо участі банків у юридичних особах

Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, за умови попереднього отримання письмового дозволу Національного банку України на таке придбання у визначеному ним порядку.

Банк має право придбати акції (частки, паї) юридичної особи, що становлять або у сукупності становитимуть 10 і більше відсотків її статутного капіталу, без отримання письмового дозволу Національного банку України у разі, якщо:

1) акції (частки, паї) у юридичній особі набуваються у зв'язку з реалізацією банком права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами, за умови що банк не утримуватиме їх більше одного року;

2) акції набуваються банком за договором андеррайтингу, за умови що банк не утримуватиме їх більше одного року.

Банк зобов'язаний відчужити акції (частки, паї), набуті відповідно до частини другої цієї статті, протягом одного року з дня набуття права власності на них або до закінчення цього строку звернутися до Національного банку України за отриманням письмового дозволу на подальше їх утримання у власності банку.

Банку забороняється набувати участь у юридичній особі, якщо законом або статутом цієї особи передбачена повна відповідальність учасника за зобов'язаннями такої юридичної особи.

Пряма та/або опосередкована участь банку у статутному капіталі будь-якої юридичної особи не може перевищувати 15 відсотків регулятивного капіталу банку. Сукупні інвестиції банку у статутні капітали юридичних осіб не можуть перевищувати 60 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

Вимоги частини п'ятої цієї статті не застосовуються у разі, якщо:

1) акції (частки, паї) та інші цінні папери набуті банком у власність у зв'язку з реалізацією права заставодержателя та/або в рахунок погашення заборгованості перед банком за здійсненими банківськими операціями, наданими фінансовими послугами, і банк не утримує їх більше одного року;

2) інвестиція здійснюється у статутний капітал банку - учасника банківської групи;

3) цінні папери придбані банком за договором андеррайтингу та утримуються у власності банку не більше одного року;

4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

(стаття 50 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 19.05.2011 р. N 3394-VI,
від 05.06.2014 р. N 1323-VII,
від 12.09.2019 р. N 79-IX,
який вводиться в дію з
01.07.2020 р.,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 51. Розрахункові банківські операції

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Під час оплати за договорами, укладеними підприємствами, утвореними у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державними, казенними, комунальними підприємствами, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірніми підприємствами, а також підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднаннями таких підприємств (господарських товариств), банки перевіряють наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі та інших документів, що підтверджують виконання такими підприємствами та господарськими товариствами вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

(статтю 51 доповнено частиною сьомою згідно із
 Законом України від 15.12.2005 р. N 3205-IV
,
частина сьома статті 51 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 01.06.2010 р. N 2289-VI,
який вводиться в дію з
31 липня 2010 року,
від 25.12.2015 р. N 922-VIII)

Стаття 52. Пов'язані з банком особи

Для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник підрозділу внутрішнього аудиту, головний ризик-менеджер, головний комплаєнс-менеджер, керівники та члени комітетів ради банку та правління банку;

(пункт 3 частини першої статті 52 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) власники істотної участі у споріднених та афілійованих особах банку;

(пункт 5 частини першої статті 52 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині.

(пункт 9 частини першої статті 52 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Особа вважається пов'язаною з банком з моменту виникнення підстав для визначення такої особи пов'язаною з банком відповідно до вимог цієї статті.

(статтю 52 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний з'ясовувати пов'язаність особи до встановлення договірних відносин та/або проведення з такою особою операції, яка може змінити обсяг операцій банку з пов'язаними особами та/або може бути здійснена не на поточних ринкових умовах. Банк зобов'язаний здійснювати постійний моніторинг проведених банком операцій, що можуть змінити обсяг операцій банку з пов'язаними особами.

(статтю 52 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний визначати пов'язаних осіб, зазначених у частині першій цієї статті. Банк зобов'язаний визначати пов'язаних осіб, зазначених у пункті 9 частини першої цієї статті, із застосуванням ознак, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій і наявності інших зв'язків із банком. Банк зобов'язаний враховувати у своїй діяльності визначення особи пов'язаною з банком з наступного робочого дня після такого визначення.

(статтю 52 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини другу - десяту вважати
 відповідно частинами п'ятою - тринадцятою)

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у частині першій цієї статті, якщо вони не визначені пов'язаними самим банком. Національний банк України має право визначати пов'язаними з банком осіб із застосуванням ознак, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України, у випадках, передбачених цією статтею, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Національний банк України перед розглядом питання щодо визначення особи пов'язаною з банком запитує у банку інформацію та пояснення про причини невизначення особи пов'язаною з банком. Рішення Національного банку України щодо визначення особи пов'язаною з банком набирає чинності з дня, наступного за днем його прийняття. Національний банк України в день прийняття такого рішення доводить до відома банку інформацію про прийняте рішення в письмовій формі (у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законодавства). Банк зобов'язаний враховувати у своїй діяльності рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком з наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення Національного банку України.

(частина шоста статті 52 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.

Угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

Угоди, укладені банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема:

1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;

2) придбання у пов'язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною;

3) здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство;

4) оплата товарів і послуг пов'язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані;

5) продаж пов'язаній з банком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі;

6) нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком пов'язаним із банком особам, які є меншими, ніж звичайні;

7) нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов'язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні;

8) передача у користування пов'язаній з банком особі майна, плата за яке є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від особи, яка не є пов'язаною, або отримання від пов'язаної з банком особи майна у користування за завищеною платою.

(частину десяту статті 52 доповнено пунктом 8
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для:

1) погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою;

2) придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою;

3) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою або права на які має пов'язана з банком особа.

(частина одинадцята статті 52 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України здійснює контроль за операціями банків із пов'язаними з банком особами.

Національний банк України має право встановлювати обмеження на операції банків із пов'язаними з банком особами.

(стаття 52 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
у редакції Закону України
 від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Стаття 53. Забезпечення конкуренції у банківській системі

Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.

Частину другу статті 53 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.

Стаття 54. Достовірність реклами

Банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері банківських послуг.

Національний банк України має право застосувати заходи впливу до банків та інших осіб, які порушують вимоги цієї статті.

Глава 9. ВІДНОСИНИ БАНКУ З КЛІЄНТАМИ

Стаття 55. Регулювання відносин банку з клієнтом

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

(статтю 55 доповнено частиною четвертою
 згідно із Законом України від 12.12.2008 р. N 661-VI)

У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(статтю 55 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 15.11.2016 р. N 1736-VIII)

Стаття 56. Право клієнта на інформацію

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

3) перелік послуг, що надаються банком;

4) ціну банківських послуг;

5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;

6) пункт 6 статті 56 втратив чинність 

(статтю 56 доповнено пунктом 6 згідно із
 Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI,
пункт 6 статті 56 виключено з 1 січня 2011 року у зв'язку
 із закінченням строку дії Закону України від 31.10.2008 р. N 639-VI)

6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків;

(статтю 56 доповнено пунктом 6 згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

7) інформацію, обов'язковість надання якої передбачена законом.

(частину першу статті 56 доповнено пунктом 7
 згідно із Законом України від 20.09.2019 р. N 122-IX,
який вводиться в дію з
19.01.2020 р.)

Банк зобов'язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому інформацію, визначену законами, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Банк несе відповідальність за актуальність та достовірність інформації, розміщеної на його веб-сайті.

(статтю 56 доповнено частиною другою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
частина друга статті 56 у редакції
 Закону України від 16.11.2017 р. N 2210-VIII)

Банк розміщує на своєму веб-сайті відомості про боржників, які є пов'язаними з банком особами, що прострочили виконання зобов'язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком на строк понад 180 днів, а також вимоги банку до таких боржників. Відомості про таких боржників містять таку інформацію:

1) для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, розмір простроченого зобов'язання, кількість днів прострочення;

2) для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розмір простроченого зобов'язання, кількість днів прострочення.

(статтю 56 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний щомісяця оновлювати відомості, зазначені у частині третій цієї статті, станом на перший робочий день місяця, наступного за звітним, упродовж усього часу, протягом якого боржник - фізична особа, яка є пов'язаною з банком особою, прострочив виконання зобов'язання перед банком. Опублікування таких відомостей не потребує отримання на це згоди боржника - фізичної особи, яка є пов'язаною з банком особою. Банк видаляє відомості, зазначені у частині третій цієї статті, про боржників, які є пов'язаними з банком особами, які станом на день оновлення відомостей виконали свої зобов'язання перед таким банком або їх зобов'язання припинені.

(статтю 56 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частину третю вважати частиною п'ятою)

Національний банк України має право визначати мінімальний обсяг інформації, яка повинна надаватися споживачу фінансових послуг щодо кожного виду банківської послуги, якщо такий мінімальний обсяг інформації не встановлений законом.

(статтю 56 доповнено частиною п'ятою згідно
 із Законом України від 20.09.2019 р. N 122-IX,
який вводиться в дію з
19.01.2020 р.)

Стаття 57. Гарантування вкладів фізичних осіб

Вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

(частина перша статті 57 у редакції
 Закону України від 16.11.2006 р. N 358-V
,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

Стаття 58. Відповідальність банку за своїми зобов'язаннями

Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках.

(частина друга статті 58 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
 від 28.12.2014 р. N 78-VIII
,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

(статтю 58 доповнено частиною четвертою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
частина четверта статті 58 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

(частина п'ята статті 58 у редакції
 Закону України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

(статтю 58 доповнено частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
частину п'яту замінено двома частинами
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI
,
частина шоста статті 58 у редакції
 Закону України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Стаття 59. Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках

Арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

У випадках, встановлених законом, кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.

Забороняється накладати арешт на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Порядок стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку встановлюється Національним банком України.

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(стаття 59 у редакції Закону
 України від 02.06.2005 р. N 2631-IV
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 15.03.2006 р. N 3541-IV,
 від 18.05.2010 р. N 2258-VI,
від 04.11.2010 р. N 2677-VI,
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 10.11.2015 р. N 772-VIII,
який вводиться в дію з
11.06.2016 р.
від 02.06.2016 р. N 1404-VIII,
від 23.03.2017 р. N 1983-VIII,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Глава 10. БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 60. Банківська таємниця

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

(частина перша статті 60 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

(пункт 1 частини другої статті 60 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)

2) інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;

(пункт 2 частини другої статті 60 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) інформація про організацію та здійснення охорони банку та осіб, які перебувають у приміщеннях банку;

(пункт 4 частини другої статті 60 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності;

(частину другу статті 60 доповнено пунктом 9
 згідно із Законом України від 15.11.2016 р. N 1734-VIII)

10) інформація про організацію та здійснення інкасації коштів та/або перевезення валютних цінностей;

(частину другу статті 60 доповнено пунктом 10
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

11) інформація про банки чи клієнтів банків, що збирається від банків під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду (оверсайту) платіжних систем та систем розрахунків, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

(частину другу статті 60 доповнено пунктом 11
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

12) інформація про банки чи клієнтів банків, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави;

(частину другу статті 60 доповнено пунктом 12
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

13) рішення Національного банку України про застосування заходів впливу, крім рішень про накладення штрафів, про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

(частину другу статті 60 доповнено пунктом 13
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину третю статті 60 виключено

(частина третя статті 60 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 21.06.2018 р. N 2473-VIII,
який вводиться в дію з
07.02.2019 р.,
виключена згідно із Законом
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину четверту статті 60 виключено

(статтю 60 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частини четверту та п'яту
 вважати відповідно частинами п'ятою та шостою
,
частина четверта статті 60 виключена згідно із
 Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Положення частин першої і другої цієї статті не поширюються:

на інформацію, що підлягає обов'язковому опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України;

на відомості про боржників, які є пов'язаними з банком особами, що прострочили виконання зобов'язань (за основною сумою та процентами) перед банком на строк понад 180 днів, а також про вимоги банків до таких боржників, а щодо банку, процедура ліквідації якого розпочата відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", - на відомості про всіх боржників, які, за даними бухгалтерського обліку банку, прострочили виконання зобов'язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком незалежно від строку прострочення.

Інформація з системи депозитарного обліку, що знаходиться у володінні Національного банку України та банків як учасників депозитарної системи України, не є банківською таємницею. Розкриття та захист інформації, що міститься в системі депозитарного обліку, здійснюється Національним банком України та банками на підставі та в порядку, встановлених законом про депозитарну систему України.

(частина п'ята статті 60 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 09.07.2010 р. N 2478-VI
,
замінено двома новими частинами згідно із
 Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою)

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

(статтю 60 доповнено частиною сьомою згідно із
 Законом України від 01.12.2005 р. N 3163-IV)

Положення інших законів України щодо обсягу та порядку розкриття інформації, що становить банківську таємницю, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

(статтю 60 доповнено частиною восьмою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці

Банки та Національний банк України зобов'язані забезпечувати збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Керівники та службовці банку, Національного банку України при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків, Національного банку України зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб інформацію, що становить банківську таємницю, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що становить банківську таємницю, зобов'язані забезпечувати збереження такої інформації, не розголошувати її та не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання інформації, що становить банківську таємницю, несуть кримінальну та іншу відповідальність згідно з законом.

Особи, винні в розголошенні інформації, що становить банківську таємницю, та/або її використанні на свою користь чи на користь третіх осіб, що заподіяло банку чи його клієнту збитки, зобов'язані відшкодувати заподіяні збитки та моральну шкоду відповідно до закону.

Обмеження щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, передбачені статтями 62 і 622 цього Закону, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених Національним банком України осіб, які в межах повноважень, наданих законом, здійснюють функції банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду (оверсайту) платіжних систем та систем розрахунків, нагляду на ринках небанківських фінансових послуг, захисту прав споживачів фінансових послуг, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Обмеження щодо отримання інформації, що становить банківську таємницю, передбачені статтями 62 і 622 цього Закону, не поширюються на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення ними функцій і повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення заходів щодо підготовки до запровадження процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, попередньо кваліфікованим особам, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Зазначені особи зобов'язані забезпечувати збереження банківської таємниці.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, отриману від банків, у порядку, передбаченому цим Законом, національним регуляторам ринків цінних паперів держав - членів Міжнародної організації комісій з цінних паперів (International Organization of Securities Commissions - IOSCO). Надана (отримана) інформація може використовуватися виключно з метою державного регулювання ринку цінних паперів та/або виконання функцій Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

(стаття 61 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 22.09.2011 р. N 3795-VI,
від 02.03.2015 р. N 218-VIII,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 62. Порядок розкриття банками банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи. Інформація щодо рахунку умовного зберігання (ескроу) та операцій за ним розкривається також на письмовий запит бенефіціара. Інформація про залишок коштів на банківському рахунку, майнові права на кошти на якому є предметом обтяження, операції за ним, обтяження, щодо яких до банку надійшли повідомлення, у тому числі взяті банком на облік, інші обмеження права розпоряджання рахунком розкривається також на письмовий запит обтяжувача, якщо право обтяжувача на отримання відповідної інформації передбачено правочином, на підставі якого виникає таке обтяження;

2) за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, органам Національної поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Бюро економічної безпеки України, Антимонопольному комітету України, Національному агентству з питань запобігання корупції, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, - на їхні запити щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, у тому числі операцій без відкриття рахунків, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, ідентифікаційні дані контрагента (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку; для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), номер рахунку контрагента та код банку контрагента;

(пункт 3 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 28.01.2021 р. N 1150-IX,
зміни, внесені підпунктом 20 пункту 5 розділу VI Закону України
 від 28.01.2021 р. N 1150-IX, набирають чинності з
24.11.2021 р.)

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) на його запит щодо наявності банківських рахунків;

б) у випадках та в обсязі, визначених Угодою між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки для поліпшення виконання податкових правил й застосування положень Закону США "Про податкові вимоги до іноземних рахунків" (FATCA) та іншими міжнародними договорами, що містять положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або укладеними на їх підставі міжвідомчими договорами. Порядок розкриття такої інформації встановлюється Національним банком України;

в) на його запит щодо дотримання резидентами встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит у випадках, встановлених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

6) органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям - на їхні запити з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", - щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - підприємця про: наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у разі самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;

8) іншим банкам - на їхні запити у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

9) центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, з метою здійснення верифікації та моніторингу державних виплат - на його запит щодо банківських рахунків фізичних осіб, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичних осіб, які звернулися за призначенням державних виплат, операцій списання з рахунків та/або зарахування на рахунки і залишки за такими рахунками на визначену дату або за конкретний проміжок часу;

10) особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) у відповідному розпорядженні банку, у разі смерті такого власника рахунку (вкладу) - на їхній запит щодо наявності рахунків (вкладів) померлого власника та залишку коштів на рахунках (вкладах);

11) державним нотаріальним конторам, приватним нотаріусам, посадовим особам органів місцевого самоврядування, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, іноземним консульським установам (для вчинення такими особами нотаріальних дій з охорони спадкового майна, з видачі свідоцтв про право на спадщину, про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя) - на їхні запити щодо наявності рахунків (вкладів) та залишку коштів на рахунках (вкладах) померлих власників цих рахунків та/або щодо залишку коштів, які належать померлим фізичним особам та зберігаються на будь-яких рахунках у банках, та/або щодо рухомого майна таких осіб, що перебуває на збереженні та/або у заставі банку як заклад, щодо наявності індивідуального банківського сейфа та/або договорів про надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, та/або щодо наявності рахунків умовного зберігання (ескроу) та грошових коштів на цих рахунках, призначених для перерахування померлим бенефіціарам.

Вимоги до форми та змісту запиту на отримання інформації, що становить банківську таємницю, у тому числі до запитів органів державної влади, їх посадових і службових осіб, встановлюються Національним банком України.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, юридичним та фізичним особам для забезпечення виконання ними своїх функцій або для надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону. Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду, третейському суду, міжнародному комерційному арбітражу, нотаріусу, посадовим особам органів місцевого самоврядування та іноземним консульським установам, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником у яких він є, в Україні або за кордоном.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій, а також при здійсненні валютного нагляду, у тому числі в разі запровадження Національним банком України заходів захисту відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції".

Банк має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, особі (у тому числі уповноваженій діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов'язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.

Положення частини другої цієї статті не поширюються на випадки надання банками інформації:

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - у випадках, передбачених законом;

центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - про відкриття та закриття рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України, а також щодо виявлених фактів володіння фізичною (юридичною) особою - резидентом України часткою в іноземній юридичній особі відповідно до статті 392 Податкового кодексу України;

органам державної виконавчої служби або приватним виконавцям - про відкриття та закриття рахунків фізичних осіб відповідно до статті 9 Закону України "Про виконавче провадження";

Рахунковій палаті та Національному агентству з питань запобігання корупції - про відкриття та закриття рахунків політичних партій, місцевих організацій політичних партій, які в установленому порядку набули статусу юридичної особи, відповідно до статті 14 Закону України "Про політичні партії в Україні".

Державний банк надає інформацію, що становить банківську таємницю, членам наглядової ради такого державного банку, а також центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, в обсязі, необхідному для здійснення моніторингу діяльності державного банку та стану виконання стратегії розвитку державного банку.

(стаття 62 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 28.11.2002 р. N 249-IV,
від 22.05.2003 р. N 835-IV,
від 20.11.2003 р. N 1294-IV,
від 01.12.2005 р. N 3163-IV,
від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
від 18.05.2010 р. N 2258-VI,
від 04.11.2010 р. N 2677-VI,
 від 02.12.2010 р. N 2756-VI,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 04.07.2012 р. N 5042-VI,
 від 16.10.2012 р. N 5463-VI,
від 04.07.2013 р. N 406-VII,
 від 27.03.2014 р. N 1166-VII,
від 27.03.2014 р. N 1170-VII,
від 13.05.2014 р. N 1261-VII,
від 04.07.2014 р. N 1588-VII,
від 14.10.2014 р. N 1698-VII,
від 14.10.2014 р. N 1700-VII,
який вводиться в дію з
26.04.2015 р.,
від 14.10.2014 р. N 1702-VII,
 враховуючи зміни, внесені Законом
 України від 28.12.2014 р. N 78-VIII
,
із змінами, внесеними згідно із Законами
 України від 02.03.2015 р. N 218-VIII,
від 10.11.2015 р. N 772-VIII,
який вводиться в дію з
11.06.2016 р.,
від 12.11.2015 р. N 794-VIII,
від 23.12.2015 р. N 901-VIII,
від 24.12.2015 р. N 911-VIII,
від 02.06.2016 р. N 1404-VIII,
 від 23.03.2017 р. N 1983-VIII,
від 06.02.2018 р. N 2277-VIII,
який вводиться в дію з
04.05.2018 р.
від 21.06.2018 р. N 2473-VIII,
який вводиться в дію з
07.02.2019 р.,
від 03.07.2018 р. N 2478-VIII,
який вводиться в дію з
04.02.2019 р.,
від 05.07.2018 р. N 2491-VIII,
від 12.09.2019 р. N 78-IX,
 який діє до
набрання чинності для України Конвенцією
  про процедуру спільного транзиту від 20.05.1987 р.,
від 31.10.2019 р. N 263-IX,
від 03.12.2019 р. N 322-IX,
від 03.12.2019 р. N 324-IX,
від 14.01.2020 р. N 440-IX,
від 19.06.2020 р. N 738-IX,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
положення статті 62 у редакції Закону
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX щодо надання банками
 інформації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну
 податкову політику, про виявлення фактів володіння фізичними та юридичними
 особами - резидентами України часткою в іноземній юридичній особі відповідно до
 
статті 392 Податкового кодексу України набирають чинності з 01.01.2022 р.)

Стаття 621. Виключена

(главу 10 доповнено статтею 621 згідно із
 Законом України від 03.07.2018 р. N 2475-VIII
,
стаття 621 виключена згідно із Законом
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 622. Порядок розкриття банківської таємниці Національним банком України

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається Національним банком України у встановленому ним порядку:

1) на запит відповідної фізичної особи;

2) на запит відповідної юридичної особи щодо інформації про таку особу, яка міститься в документах, переданих Національному банку України на зберігання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до статті 521 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

3) за рішенням суду.

Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, інформацію, що становить банківську таємницю, щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

Національний банк України має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час здійснення банківського або валютного нагляду, нагляду (оверсайту) платіжних систем та систем розрахунків, перевірки банку з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Національний банк України має право надавати банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру, що становить банківську таємницю, в обсязі, визначеному частиною тринадцятою статті 671 цього Закону.

Національний банк України має право розкривати органам державної влади інформацію, що становить банківську таємницю та зібрану під час виконання ним його функцій, якщо така інформація може свідчити про правопорушення та/або використовуватися для запобігання, виявлення, припинення, розслідування правопорушень, притягнення винних осіб до відповідальності за їх вчинення.

Національний банк України має право надавати органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям для примусового виконання свої рішення про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до цього Закону є виконавчими документами та містять інформацію, що становить банківську таємницю. У такому разі органи державної виконавчої служби мають право розкривати одержану від Національного банку України інформацію, що становить банківську таємницю, учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, інформацію про банки, що становить банківську таємницю, зібрану під час проведення банківського нагляду, у випадках, передбачених Законом України "Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи".

Національний банк України має право у порядку інформаційної взаємодії надавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку за клопотанням банку, який має намір провадити професійну діяльність на ринках капіталу, документи та інформацію, що містять банківську таємницю, передбачені для отримання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках, а також необхідні для здійснення нагляду за діяльністю такого банку.

Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману під час здійснення нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Національний банк України має право розкривати інформацію, що становить банківську таємницю, отриману ним від органу банківського нагляду іншої держави, виключно за згодою такого органу.

Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій та/або захисту своїх законних інтересів має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, зібрану під час виконання ним його функцій, юридичним та фізичним особам відповідно до укладених між такими особами та Національним банком України договорів.

Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій та/або захисту своїх законних інтересів має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, зібрану під час виконання ним його функцій, судовим, правоохоронним та/або контролюючим органам інших держав.

Національний банк України має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, суду для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником яких він є.

(главу 10 доповнено статтею 622 згідно із
 Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Глава 11. Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

(назва глави 11 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

Стаття 63. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

(стаття 63 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 18.05.2010 р. N 2258-VI
,
у редакції Закону України
 від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

Стаття 64. Виключена

(стаття 64 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 18.05.2010 р. N 2258-VI
,
від 16.10.2012 р. N 5463-VI
,
у редакції Закону України
 від 14.10.2014 р. N 1702-VII
,
виключена згідно із Законом
 України від 06.12.2019 р. N 361-IX)

Стаття 65. Виключена

(згідно із Законом України
 від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

(глава 11 у редакції Закону
 України від 06.02.2003 р. N 485-IV)

Розділ IV. РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД

Глава 12. ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

Стаття 66. Форми регулювання банківської діяльності

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банку (банків);

(абзац четвертий статті 66 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення вимог до визначення (розрахунку) банками розміру ризиків, притаманних їхній діяльності;

(абзац одинадцятий статті 66 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Стаття 67. Мета, організація, підстави та обсяг нагляду

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, ключових учасників у структурі власності банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону.

(частина друга статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

При здійсненні банківського нагляду та нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення Національний банк України має право застосовувати професійне судження.

(статтю 67 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Професійне судження формується Національним банком України з урахуванням таких принципів:

рівноцінності сутності та форми (оцінка правочинів, операцій, обставин та подій з точки зору їх суті та форми);

співмірності (пропорційності) (урахування обставин та умов конкретної ситуації, щодо якої формується професійне судження та приймається відповідне рішення (зокрема, розмір банку, складність, обсяг, види, характер здійснюваних ним операцій, організаційна структура банку, профіль ризику банку, особливості діяльності банку як системно важливого (за наявності такого статусу), діяльність банківської групи, до складу якої входить банк, фінансовий стан банку та власників істотної участі в ньому);

обґрунтованого сумніву (здійснення додаткової/поглибленої перевірки/аналізу правочинів, операцій, обставин та/або подій, щодо яких формується професійне судження та приймається відповідне рішення, за наявності обґрунтованого сумніву щодо них);

комплексного аналізу (дослідження всіх обставин та умов конкретної ситуації при формуванні професійного судження та прийнятті відповідного рішення).

(статтю 67 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Професійне судження може застосовуватися Національним банком України під час будь-якої оцінки осіб, правочинів, операцій, обставин, подій (як за якісними, так і за кількісними показниками), що здійснюється Національним банком України в межах виконання покладених на нього наглядових функцій (зокрема, оцінки фінансового стану банку, ризиків, притаманних його діяльності, життєздатності бізнес-моделі банку, адекватності капіталу та ліквідності банку ризикам, на які наражається або може наражатися банк, якості корпоративного управління в банку, ефективності систем управління ризиками та внутрішнього контролю, у тому числі у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, впливу ризиків і стрес-факторів на ефективне, надійне та розсудливе управління банком, фінансову стабільність і захист інтересів вкладників та інших кредиторів банку).

(статтю 67 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Документи, у яких викладене професійне судження, мають бути підписані/затверджені/погоджені/схвалені Головою Національного банку України або уповноваженим(и) на такі дії службовцем(ями) Національного банку України.

(статтю 67 доповнено новою частиною шостою
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Рішення Правління Національного банку України та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем, прийняті із застосуванням професійного судження, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

(статтю 67 доповнено новою частиною сьомою
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Документ, у якому викладене професійне судження, крім рішень Правління Національного банку України та Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем, може бути переглянутий у встановленому Національним банком України порядку Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем за зверненням особи, якої він стосується. Особа має право клопотати про перегляд відповідного документа протягом 15 робочих днів з дня його отримання.

(статтю 67 доповнено новою частиною восьмою
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX,
у зв'язку з цим частини третю - шістнадцяту вважати
 відповідно частинами дев'ятою - двадцять другою)

Національний банк України у визначеному ним порядку має право визначати величину ризиків у діяльності банку.

(статтю 67 доповнено новою частиною дев'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України за результатами оцінки банку, проведеної ним під час банківського нагляду в порядку та спосіб, визначені Національним банком України, з урахуванням оцінки фінансового стану та бізнес-моделі банку, ризиків, притаманних його діяльності, якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками, має право:

1) встановлювати для банку підвищені значення економічних нормативів;

2) вимагати від банку, його керівників, власників істотної участі вжиття заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану банку, підтримання на достатньому рівні капіталу та ліквідності для покриття всіх суттєвих ризиків його діяльності, підвищення якості корпоративного управління, системи внутрішнього контролю, у тому числі системи управління ризиками;

3) вимагати перегляду політики винагород в банку.

(статтю 67 доповнено новою частиною десятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний подати план заходів щодо виконання вимог Національного банку України, який має відповідати вимогам Національного банку України, та забезпечити його виконання у визначені строки.

(статтю 67 доповнено новою частиною одинадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

У разі погіршення фінансового стану банку, що становить загрозу для його вкладників та інших кредиторів, Національний банк України має право встановити обмеження щодо діяльності такого банку.

(статтю 67 доповнено новою частиною дванадцятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини дев'яту - двадцять другу вважати
 відповідно частинами тринадцятою - двадцять шостою)

Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів, у тому числі від державних органів іноземних держав, та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновника (засновників) банку, ключових учасників у структурі власності банку та осіб, які набувають або збільшують істотну участь у банку, їхньої ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуються для формування статутного капіталу банку та/або для набуття або збільшення істотної участі у банку, а також іншу інформацію, яка є необхідною для виконання Національним банком України функцій державного регулювання та нагляду.

(статтю 67 доповнено новою частиною тринадцятою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
частина тринадцята статті 67 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Державні органи та інші особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України надати йому відповідну інформацію.

(статтю 67 доповнено новою частиною чотирнадцятою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
 у зв'язку з цим частини
тринадцяту - дев'ятнадцяту
 вважати відповідно частинами п'ятнадцятою - двадцять першою)

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, відповідальних осіб банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

(частина п'ятнадцята статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 19.05.2011 р. N 3394-VI,
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину шістнадцяту статті 67 виключено

(статтю 67 доповнено новою частиною шістнадцятою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
у зв'язку з цим частини
шістнадцяту - двадцяту вважати
 відповідно частинами
сімнадцятою - двадцять першою,
частина
шістнадцята статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 16.07.2015 р. N 629-VIII
,
виключена згідно із Законом
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину сімнадцяту статті 67 виключено

(статтю 67 доповнено новою частиною сімнадцятою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
частина сімнадцята статті 67 виключена
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину вісімнадцяту статті 67 виключено

(статтю 67 доповнено новою частиною вісімнадцятою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
у зв'язку з цим частини
вісімнадцяту - двадцять п'яту
 вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять шостою,
частина вісімнадцята статті 67 виключена
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право користуватися послугами інших, у тому числі іноземних юридичних та фізичних осіб, установ, за окремими угодами.

(частина дев'ятнадцята статті 67 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

(частина двадцята статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має право:

1) письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності;

2) уповноважувати службовця (службовців) Національного банку України на здійснення нагляду за діяльністю банку, про що повідомляє банк протягом двох робочих днів з дня визначення такого уповноваженого службовця (службовців).

(частина двадцять друга статті 67 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів.

Уповноважений службовець Національного банку України має право:

1) вільного доступу у робочий час до всіх приміщень банку;

2) вільного доступу до інформації банку щодо його діяльності і щодо проведення ним будь-яких операцій, а також до всіх документів банку, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, у паперовій та в електронній формах;

3) вільного доступу до систем автоматизації банківських операцій;

4) виготовляти та вилучати (виносити за межі банку) копії документів, у тому числі копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України;

5) бути присутнім на загальних зборах учасників банку, засіданнях ради банку, правління банку та комітетів банку.

(статтю 67 доповнено новою частиною двадцять четвертою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Керівники банку зобов'язані забезпечити уповноваженому службовцю Національного банку України вільний доступ у робочий час до всіх приміщень банку, доступ у режимі перегляду до всіх інформаційних систем банку та консультаційну підтримку з питань функціонування таких систем, а також забезпечити надання інформації, документів та письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі щодо проведення банком будь-яких операцій. Банк зобов'язаний завчасно (не пізніше ніж за один робочий день) інформувати уповноваженого службовця Національного банку України про проведення загальних зборів учасників банку, засідань ради банку, правління банку та комітетів банку, обов'язкове утворення яких передбачено цим Законом, з наданням інформації про питання, які плануються до розгляду, та створити умови для його участі у таких зборах/засіданнях.

(статтю 67 доповнено новою частиною двадцять п'ятою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини двадцять четверту - двадцять шосту
 вважати відповідно частинами двадцять шостою - двадцять восьмою)

Частину двадцять шосту статті 67 виключено

(частини двадцять першу, двадцять другу статті 67 замінено чотирма частинами
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частину
двадцять п'яту вважати частиною двадцять сьомою,
частина
двадцять шоста статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI
,
виключена згідно із Законом
 України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав.

(абзац перший частини двадцять сьомої статті 67 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

абзац другий частини двадцять сьомої статті 67 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

абзац третій частини двадцять сьомої статті 67 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України під час здійснення нагляду співпрацює з іншими державними органами, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та з відповідними органами нагляду за фінансовими установами іноземних держав. Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.

(статтю 67 доповнено частиною двадцять восьмою
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 671. Кредитний реєстр

Національний банк України у визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку створює та веде Кредитний реєстр з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та управління банками кредитним ризиком у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

Банк подає до Кредитного реєстру інформацію про здійснені ним щодо боржника кредитні операції, зазначені у частині першій статті 49 цього Закону, якщо сума заборгованості (за основною сумою та відсотками) за такими кредитними операціями дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Інформація про кредитні операції банків, щодо яких Національним банком України прийнято рішення про віднесення їх до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію, подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень.

(частина друга статті 671 вводиться в дію з 01.04.2018 р. відповідно до
 абзацу другого пункту 1 розділу ІІ Закону України від 06.02.2018 р. N 2277-VIII)

Банк подає до Кредитного реєстру інформацію, що складається з:

1) відомостей, що ідентифікують боржника, а саме:

для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта / номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку в паспорті);

для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) інформації про умови кредитної операції та виконання зобов'язань за кредитною операцією:

вид кредиту / наданого фінансового зобов'язання;

номер кредитного договору;

дата укладення кредитного договору;

загальна сума кредиту / сума наданого фінансового зобов'язання відповідно до договору;

заборгованість за кредитною операцією;

вид валюти зобов'язання;

кінцева дата погашення кредиту / дії наданого фінансового зобов'язання відповідно до договору;

розмір простроченої заборгованості;

кількість днів прострочення;

клас позичальника;

3) інформації про належність боржника до пов'язаних з банком осіб;

4) інформації про забезпечення виконання зобов'язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов'язання; вид забезпечення);

5) іншої інформації про боржника - юридичну особу, а саме:

вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;

належність боржника до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи юридичних осіб, які знаходяться під спільним контролем; статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник); клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності;

належність боржника до групи пов'язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи пов'язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи пов'язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;

відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи (для фізичних осіб - власників: прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта / номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку у паспорті), місце реєстрації; для юридичних осіб - власників: повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник.

Перелік інформації, яка подається до Кредитного реєстру Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень, може бути обмежений окремими нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за погодженням з Національним банком України.

Порядок подання інформації до Кредитного реєстру та видалення інформації з Кредитного реєстру визначається Національним банком України.

Банки та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень зобов'язані передавати до Кредитного реєстру та оновлювати інформацію, передбачену цим Законом, станом на перший день місяця, наступного за звітним. Інформація передається до Кредитного реєстру не пізніше одинадцятого робочого дня місяця, наступного за звітним. Інформація, що передається до Кредитного реєстру банками та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб або уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень, у тому числі та, що ідентифікує боржника, обробляється з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та забезпечення банками оцінки кредитного ризику для захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

При здійсненні кредитної операції та укладанні відповідного договору банк зобов'язаний отримати згоду боржника - фізичної особи про передачу інформації до Кредитного реєстру. Відсутність такої згоди боржника - фізичної особи має наслідком відмову банку в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. Банки передають інформацію до Кредитного реєстру без необхідності отримання на це згоди боржника - юридичної особи, при цьому письмово повідомивши про це боржника - юридичну особу. Інформація про інших пов'язаних з боржником осіб, відомості щодо яких банк передає до Кредитного реєстру відповідно до пункту 5 частини третьої цієї статті, передається без необхідності отримання на це згоди таких осіб, при цьому боржник повідомляє цих осіб про передачу даних стосовно них до Кредитного реєстру. Боржник має право отримати на безоплатній основі у банку інформацію щодо того, яка інформація стосовно інших пов'язаних з цим боржником осіб була передана банком до Кредитного реєстру згідно з частиною третьою цієї статті.

Боржник та інші особи, інформація стосовно яких міститься у Кредитному реєстрі (далі в цій статті - заявник), мають право доступу до даних про себе та до відомостей щодо запитів на отримання таких даних стосовно них у порядку, визначеному законодавством про захист персональних даних та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України зобов'язаний протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви заявника безоплатно надати йому інформацію з Кредитного реєстру або повідомити про відсутність у Кредитному реєстрі інформації стосовно нього у визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України порядку.

У разі незгоди з інформацією, що міститься стосовно нього у Кредитному реєстрі, заявник має право звернутися до Національного банку України із заявою про виправлення чи видалення такої інформації з Кредитного реєстру. У разі отримання заяви заявника про виправлення чи видалення інформації стосовно нього з Кредитного реєстру Національний банк України на час перевірки інформації позначає інформацію про кредитну операцію боржника відповідною позначкою та протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви звертається до банку, який надав інформацію до Кредитного реєстру, для її уточнення або до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень, якщо інформація була надана банком, щодо якого Національним банком України прийнято рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних або про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.

Банк або Фонд гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень протягом 15 робочих днів з дня звернення Національного банку України зобов'язані передати уточнену інформацію до Кредитного реєстру або надати вмотивовану відмову у внесенні змін до Кредитного реєстру. Національний банк України залишає інформацію без змін та знімає з неї позначку у разі підтвердження банком або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень інформації, що заперечується. У такому разі заявник у порядку, визначеному Національним банком України, має право на включення до інформації стосовно себе у Кредитному реєстрі коментаря обсягом не більше 100 слів щодо інформації, що заперечується, а Національний банк України зобов'язаний долучити цей коментар до інформації стосовно заявника.

Національний банк України не пізніше двадцять першого робочого дня з дня одержання заяви зобов'язаний повідомити заявника про зміну інформації стосовно нього у Кредитному реєстрі та надати витяг з Кредитного реєстру, що підтверджує внесення змін до такої інформації. Повідомлення надається заявнику в письмовій формі, якщо у заяві заявника не передбачено іншої форми повідомлення.

Національний банк України у разі вмотивованої відмови у внесенні змін до Кредитного реєстру стосовно заявника банку, який надав інформацію до Кредитного реєстру, або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень надсилає заявнику копію такої вмотивованої відмови. У разі ненадання банком, який передав інформацію до Кредитного реєстру, або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженою особою Фонду у разі делегування їй повноважень відповіді у встановлений цією статтею строк Національний банк України вилучає або змінює інформацію, що заперечується заявником, та інформує заявника про ненадання відповіді. Заявник має право оскаржити дію або бездіяльність банку, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб чи уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень або Національного банку України до суду.

Національний банк України у встановленому ним порядку надає банкам доступ до інформації з Кредитного реєстру про кредитні операції боржника, загальна заборгованість якого перед одним банком (за основною сумою та відсотками), відповідно до даних Кредитного реєстру, дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальної місячної заробітної плати (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Така інформація надається банку лише щодо боржників (та/або їх пов'язаних осіб), якщо вони є боржниками (та/або їх пов'язаними особами) цього банку, або за наявності документально підтвердженого звернення особи щодо наміру здійснити активну операцію з цим банком та складається з:

1) відомостей, що ідентифікують боржника, а саме:

для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта / номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку в паспорті);

для юридичних осіб - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) інформації про умови кредитної операції та виконання зобов'язань за кредитною операцією:

вид кредиту / наданого фінансового зобов'язання;

номер кредитного договору;

дата укладення кредитного договору;

загальна сума кредиту / сума наданого фінансового зобов'язання відповідно до договору;

заборгованість за кредитною операцією;

вид валюти зобов'язання;

кінцева дата погашення кредиту / дії наданого фінансового зобов'язання відповідно до договору;

розмір простроченої заборгованості;

кількість днів прострочення;

клас позичальника;

коментар боржника щодо інформації, розміщеної стосовно нього у Кредитному реєстрі, з якою він не згоден (за наявності);

3) інформації про належність боржника до пов'язаних з банком осіб;

4) інформації про забезпечення виконання зобов'язань за кредитною операцією, у тому числі порукою (дата укладення договору про забезпечення виконання зобов'язання; вид забезпечення);

5) іншої інформації про боржника - юридичну особу, а саме:

вид економічної діяльності боржника, період, за який визначено вид економічної діяльності;

належність боржника до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи юридичних осіб, що знаходяться під спільним контролем, яку банк аналізує для визначення розміру кредитного ризику; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи юридичних осіб, які знаходяться під спільним контролем; статус участі боржника у групі (материнська компанія чи учасник); клас групи, визначений на підставі консолідованої/комбінованої фінансової звітності;

належність боржника до групи пов'язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик (визначена відповідно до законодавства); перелік юридичних осіб, що входять до групи пов'язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кожної юридичної особи, що входить до групи пов'язаних контрагентів, що несуть спільний економічний ризик;

відомості, що ідентифікують власників, які володіють 10 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи (для фізичних осіб - власників: прізвище, ім'я та по батькові, ідентифікаційний номер платника податку або серія та номер паспорта / номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера платника податків і мають відмітку у паспорті), місце реєстрації; для юридичних осіб - власників: повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань);

факт проходження аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник.

(частина тринадцята статті 671 вводиться в дію з 04.09.2018 р. відповідно до
 абзацу третього пункту 1 розділу ІІ Закону України від 06.02.2018 р. N 2277-VIII)

Національний банк України використовує інформацію з Кредитного реєстру для аналізу стану фінансової системи з метою сприяння фінансовій стабільності у визначеному його нормативно-правовими документами порядку, зокрема з дотриманням вимоги щодо обмеження використання інформації, що містить дані, які ідентифікують боржника або іншу особу.

Банк отримує інформацію з Кредитного реєстру без права передачі її третім особам. Національний банк України не має права передавати інформацію з Кредитного реєстру третім особам, крім випадків, визначених цим Законом.

Використання банками та Національним банком України інформації з Кредитного реєстру для інших цілей, ніж передбачені законом, забороняється.

Інформація у Кредитному реєстрі зберігається безстроково, крім інформації про кредитні операції, зобов'язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов'язання за якими припинені. Інформація про кредитні операції, зобов'язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов'язання за якими припинені, видаляється Національним банком України у визначеному ним порядку з Кредитного реєстру протягом 30 календарних днів після отримання інформації від банку про погашення кредиту або припинення зобов'язання.

Національний банк України надає банкам доступ до Кредитного реєстру в режимі реального часу на безоплатній основі.

(главу 12 доповнено статтею 671 згідно із
 Законом України від 06.02.2018 р. N 2277-VIII,
який вводиться в дію з
04.05.2018 р.)

Глава 13. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ

Стаття 68. Загальні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках

Банки зобов'язані вести бухгалтерський облік та складати фінансову звітність відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та міжнародних стандартів фінансової звітності.

(частина перша статті 68 у редакції
 Законів України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Частину третю статті 68 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 69. Звітність банків, банківських груп

(назва статті 69 у редакції Закону
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана подавати до Національного банку України консолідовану та субконсолідовану звітність, а також статистичну звітність.

(частина друга статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 19.05.2011 р. N 3394-VI,
від 04.07.2014 р. N 1587-VII
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
положення щодо встановлення Національним банком
 України додаткових вимог до консолідованої, субконсолідованої та
 статистичної звітності банківських груп набирає чинності з
04.08.2022 р.)

Національний банк України встановлює для банків, банківських груп: перелік, форми звітності або вимоги до форм, періодичність та строки подання звітності, порядок подання та оприлюднення фінансової звітності (річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності, проміжної фінансової звітності, консолідованої проміжної фінансової звітності), консолідованої та субконсолідованої звітності.

(частина третя статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 19.05.2011 р. N 3394-VI,
від 04.07.2014 р. N 1587-VII,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
положення щодо встановлення Національним банком
 України додаткових вимог до консолідованої, субконсолідованої
 звітності банківських груп набирає чинності з
04.08.2022 р.)

Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності від банків та банківських груп.

(частина четверта статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Кожний власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити:

(абзац перший частини п'ятої статті 69 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) види діяльності, які здійснює юридична особа;

2) інформацію щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 відсотків, зокрема: найменування та місцезнаходження юридичної особи, розмір частки, що знаходиться у власності цієї особи, види діяльності;

(пункт 2 частини п'ятої статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

3) баланс та звіт про фінансові результати цієї особи на кінець останнього фінансового року, перевірені аудитором (аудиторською фірмою).

(пункт 3 частини п'ятої статті 69 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України має право вимагати від власників істотної участі у банку та ключових учасників у структурі власності банку подання інших періодичних звітів, інших документів чи інформації з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання положень цього Закону.

(частина шоста статті 69 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину сьому статті 69 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину восьму статті 69 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину дев'яту статті 69 виключено

(згідно із Законом України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським звітом, а також іншу інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, шляхом розміщення на власному веб-сайті та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством України.

Національний банк України має право визначати перелік інших показників та іншої інформації щодо діяльності банку, які підлягають оприлюдненню.

(частину десяту статті 69 замінено двома новими частинами
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини одинадцяту - тринадцяту вважати
 відповідно частинами дванадцятою - чотирнадцятою)

Банк самостійно або на вимогу Національного банку України протягом одного місяця з дня оприлюднення та/або виявлення факту недостовірності фінансової звітності зобов'язаний спростувати опубліковану недостовірну фінансову звітність, річну консолідовану фінансову звітність, проміжну фінансову звітність, консолідовану проміжну фінансову звітність у такий самий спосіб, у який вона була поширена.

(частина дванадцята статті 69 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Голова правління та головний бухгалтер банку несуть відповідальність, установлену законодавством України, у разі оприлюднення недостовірної (неповної) фінансової звітності, а також недотримання порядку спростування такої звітності.

(частину восьму, дев'яту статті 69 замінено п'ятьма частинами
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати аудиторський звіт та перевірену аудиторською фірмою річну консолідовану звітність банківської групи у складі та порядку, визначених Національним банком України, шляхом розміщення на власному веб-сайті та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством України.

(статтю 69 доповнено частиною чотирнадцятою
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI,
частина
чотирнадцята статті 69 у редакції
 Законів України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
 положення щодо встановлення Національним
 банком України додаткових вимог до консолідованої
 звітності банківських груп набирає чинності з
04.08.2022 р.)

Стаття 70. Зовнішній аудит банку

Банк зобов'язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

(частина перша статті 70 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 21.12.2017 р. N 2258-VIII,
який вводиться в дію з
01.10.2018 р.)

Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до Реєстру аудиторів та суб'єктів аудиторської діяльності, що ведеться відповідно до закону, до розділу суб'єктів аудиторської діяльності, які мають право проводити обов'язковий аудит фінансової звітності підприємств, що становлять суспільний інтерес.

(частина друга статті 70 у редакції
 Законів України від 21.12.2017 р. N 2258-VIII,
який вводиться в дію з
01.10.2018 р.,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Частину третю статті 70 виключено

(згідно із Законом України
 від 21.12.2017 р. N 2258-VIII,
який вводиться в дію з
01.10.2018 р.)

Частину четверту статті 70 виключено

(частина четверта статті 70 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.06.2015 р. N 541-VIII
,
виключено згідно із Законом
 України від 21.12.2017 р. N 2258-VIII,
який вводиться в дію з
01.10.2018 р.)

Банк та аудиторська фірма зобов'язані надавати Національному банку України на його вимогу пояснення, у тому числі письмові, з питань зовнішнього аудиту банку.

Національний банк України має право вимагати від банку розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк має право укладати договори про проведення щорічної перевірки річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо його фінансово-господарської діяльності з однією аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.

(частина сьома статті 70 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Банк зобов'язаний у порядку та за вимогами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України, надати Національному банку України аудиторський звіт та інші документи за результатами аудиту.

Аудиторська фірма зобов'язана не пізніше наступного робочого дня після виявлення письмово повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та/або надання інших аудиторських послуг порушення банком банківського законодавства, суттєву загрозу або сумніви щодо можливості банку продовжувати діяльність на безперервній основі.

(частина дев'ята статті 70 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Керівники банку зобов'язані забезпечити умови для здійснення зовнішнього аудиту банку відповідно до вимог законодавства України та на вимогу аудиторської фірми надати звіти про проведені Національним банком України перевірки банку та звіти зовнішнього і внутрішнього аудиту банку.

Аудиторська фірма на вимогу Національного банку України зобов'язана надати Національному банку України та уповноваженим ним особам робочі документи аудиторської фірми з питань аудиту банку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Аудиторська фірма не несе відповідальності за розкриття Національному банку України інформації у випадках, визначених у цій статті.

(стаття 70 у редакції Закону
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Глава 14. ІНСПЕКЦІЙНІ ПЕРЕВІРКИ БАНКІВ

Стаття 71. Інспекційні перевірки банків

Кожний банк є об'єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

(частина перша статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Банки зобов'язані забезпечити уповноваженим Національним банком України особам умови для проведення інспекційної перевірки та вільний доступ у робочий час до всіх приміщень банку.

(частина четверта статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Керівники та працівники банку зобов'язані забезпечити безоплатне надання уповноваженим Національним банком України особам доступу в режимі перегляду до всіх інформаційних систем банку, необхідних для проведення перевірок, вибірки та вивантаження необхідної інформації для її подальшого аналізу, консультаційної підтримки з питань функціонування таких систем, а також інформації, документів та письмових пояснень з питань діяльності банку. Керівники банку зобов'язані забезпечити безоплатне надання уповноваженим Національним банком України особам інформації, копій документів, у тому числі тих, що зберігаються в інформаційних системах банку, у порядку, встановленому Національним банком України.

(частина п'ята статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1587-VII
,
у редакції Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.

Уповноважені Національним банком України особи мають право одержувати від банку інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності банку, вилучати (виносити за межі банку) письмові пояснення, а також виготовляти та вилучати (виносити за межі банку) копії документів, у тому числі тих, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

(частина сьома статті 71 у редакції
 Законів України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства, крім надання матеріалів перевірки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

(частина восьма статті 71 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

У ході перевірки банку уповноважені Національним банком України особи мають право перевіряти будь-яку звітність афілійованої та спорідненої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з цією особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані та споріднені особи сприяють Національному банку України відповідно до положень цієї статті у тому самому порядку, що застосовується до банків.

(частина дев'ята статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України має право залучати працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі в інспекційних перевірках проблемного банку.

(статтю 71 доповнено частиною десятою
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Стаття 72. Перевірка осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України

Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.

До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, належать власники істотної участі у банку, ключові учасники у структурі власності банку та учасники банківських груп, небанківських фінансових груп, учасниками яких є банки, материнські компанії банків, юридичні особи, які мають спільного з банками контролера.

(частина друга статті 72 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Глава 141
ЗАХОДИ ВПЛИВУ

(розділ IV доповнено назвою глави 141 згідно із
 Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 73. Заходи впливу

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, вимог Національного банку України, встановлених відповідно до статей 66 і 67 цього Закону, здійснення ризикової діяльності, що становить загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями, або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) Національний банк України має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози, до яких належать:

1) письмове застереження;

2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується сплатити визначене грошове зобов'язання та/або вжити заходів для усунення та/або недопущення в подальшій діяльності порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування системи управління ризиками тощо. За невиконання або неналежне виконання банком умов письмової угоди Національний банк України має право застосувати інші заходи впливу, передбачені цією частиною;

4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

5) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами;

6) заборона надання бланкових кредитів;

7) накладення штрафів на:

банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу. Зазначене обмеження максимальної суми штрафу не застосовується у разі накладення на банк штрафу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Максимальний розмір штрафу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення не може перевищувати 7950 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов'язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статей 34, 341 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі у банку, в розмірі до 10 відсотків:

номінальної вартості придбаних акцій (паїв) банку, якщо особа набула або збільшила пряму істотну участь у банку;

номінальної вартості акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, якщо особа набула або збільшила опосередковану істотну участь у банку.

Штраф за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку накладається на особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку, або на будь-яку з осіб у структурі власності банку, через яку така особа набула або збільшила істотну участь у банку;

8) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу (тимчасова заборона права голосу);

9) вимога до власника істотної участі у банку про відчуження акцій (паїв) банку у випадках, передбачених статтями 341 і 342 цього Закону та частиною восьмою цієї статті;

10) відсторонення посадової особи банку від посади;

11) віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних;

12) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Прийняття рішення щодо застосування конкретного заходу впливу із переліку заходів впливу, визначених частиною першою цієї статті, є виключною компетенцією Національного банку України, визначеною законом.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу обов'язково має містити:

відомості про встановлені обставини (факти);

кількісні, якісні оцінки та висновки Національного банку України, включаючи висновки про наявність ознак провадження банком ризикової діяльності, що становить загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та обґрунтування адекватності застосування відповідного заходу впливу, що ґрунтуються на встановлених обставинах (фактах);

відомості про результати розгляду пояснень/заперечень банку або іншої особи, яка стала об'єктом перевірки Національного банку України та щодо якої прийнято таке рішення (у разі наявності).

Національний банк України у разі розгляду питань щодо застосування заходів впливу запрошує у визначеному ним порядку для надання пояснень/заперечень уповноважену особу (уповноважених осіб) банку або іншу особу, яка стала об'єктом перевірки Національного банку України та щодо якої має бути прийнято таке рішення.

Тимчасова заборона права голосу застосовується шляхом заборони використання права голосу:

власнику прямої істотної участі у банку - щодо належних йому акцій (паїв) банку;

власнику опосередкованої істотної участі у банку - щодо акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого така особа володіє опосередкованою істотною участю у банку.

Тимчасова заборона права голосу передбачає заборону акціонеру (учаснику) банку голосувати на загальних зборах учасників банку та будь-яким чином брати участь в управлінні банком. У разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк України визначає кількість акцій (паїв), права за якими обмежуються.

Тимчасова заборона права голосу може бути застосована додатково до інших заходів впливу, передбачених частиною першою цієї статті.

У разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк України визначає спосіб та строк усунення порушення. У разі неусунення порушення у визначений строк Національний банк України має право вимагати відчуження відповідних акцій (паїв) банку.

Національний банк України у разі застосування тимчасової заборони права голосу та/або вимоги щодо відчуження акцій (паїв) банку може заборонити особі збільшувати участь у цьому банку.

У разі застосування тимчасової заборони права голосу таке право голосу щодо відповідних акцій (паїв) банку, а також право брати участь в управлінні банком переходять до довіреної особи, призначеної Національним банком України.

Національний банк України не має права призначати довіреною особою службовця Національного банку України, особу, яка є пов'язаною особою з банком, для якого Національний банк України призначає довірену особу, особу, яка має або може мати реальний чи потенційний конфлікт інтересів, або якщо не минуло три роки з дня звільнення особи з посади, у тому числі з посади у Національному банку України, та/або втрати нею відповідного статусу.

Довірена особа зобов'язана протягом усього часу, упродовж якого вона зберігає свій статус, відповідати вимогам, установленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України щодо бездоганної ділової репутації.

Довірена особа зобов'язана під час голосування на загальних зборах учасників банку або в межах іншої участі в управлінні банком діяти в інтересах кваліфікованого та зваженого управління банком, керуючись принципом забезпечення та захисту інтересів банку, його вкладників та інших кредиторів, і повідомляти Національний банк України про прийняті нею рішення / вчинені дії в день їх прийняття/вчинення.

Національний банк України має право надавати довіреній особі завдання щодо голосування на загальних зборах учасників банку, а саме перелік питань порядку денного загальних зборів із зазначенням того, як і за яке (проти якого) рішення потрібно проголосувати, та вказівки щодо участі в управлінні банком. Довірена особа під час голосування на загальних зборах учасників банку та участі в управлінні банком повинна діяти саме так, як передбачено відповідними завданнями та вказівками (у разі їх отримання від Національного банку України). Дії довіреної особи, вчинені всупереч наданим Національним банком України завданням щодо голосування на загальних зборах учасників банку та вказівкам щодо участі в управлінні банком, не мають юридичної сили.

Національний банк України надсилає копію прийнятого рішення про тимчасову заборону / відновлення права голосу депозитарній установі, яка обслуговує рахунок у цінних паперах відповідного акціонера, не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття такого рішення.

Вимога до власника істотної участі у банку щодо відчуження акцій (паїв) банку реалізується шляхом:

щодо власника прямої істотної участі у банку - відчуження належних власнику істотної участі акцій (паїв) банку;

щодо власника опосередкованої істотної участі у банку - відчуження акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, або частки у статутному капіталі (пакета акцій) юридичної особи, через яку така особа набула або збільшила істотну участь у банку.

Продаж акцій (паїв) банку на вимогу Національного банку України потребує отримання особою, яка має намір набути істотну участь у банку або збільшити її до рівнів, визначених у частині першій статті 34 цього Закону, погодження Національного банку України на набуття або збільшення істотної участі у банку, а у визначених законом випадках - дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію.

У разі невиконання власником істотної участі у банку у визначений Національним банком України строк вимоги щодо відчуження акцій (паїв) банку Національний банк України звертається до суду з позовом про примусове відчуження акцій (паїв) банку.

Особу, яку рішенням Національного банку України було відсторонено від посади або якій тимчасово заборонено право голосу, може бути поновлено на посаді або відновлено право голосу після усунення виявлених порушень на підставі рішення Національного банку України або за рішенням суду.

Національний банк України в разі порушення відповідальною особою банківської групи, іншими учасниками банківської групи вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикової діяльності, яка становить загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, наявності структури банківської групи, що унеможливлює здійснення нагляду на консолідованій основі, має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню, передбачені частиною першою цієї статті, та/або будь-які із зазначених нижче:

1) установлення для банківської групи лімітів та обмежень щодо здійснення окремих видів операцій та/або діяльності;

2) заборона проведення операцій між банком та іншими учасниками банківської групи;

3) вимога до банку щодо відчуження часток участі у статутному капіталі дочірніх компаній, асоційованих компаній, які є членами банківської групи, розірвання угод, на підставі яких, за відсутності формального володіння, здійснюється вирішальний вплив на управління та/або діяльність цих осіб.

Національний банк України в разі порушення небанківськими фінансовими установами, що входять до складу банківської групи, вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України має право звернутися до державних органів, що здійснюють нагляд за такими особами, щодо застосування до таких осіб адекватних заходів впливу.

(стаття 73 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 31.10.2008 р. N 639-VI,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 19.05.2011 р. N 3394-VI,
від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
від 14.10.2014 р. N 1702-VII,
від 02.03.2015 р. N 218-VIII,
від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
від 21.06.2018 р. N 2473-VIII,
який вводиться в дію з
07.02.2019 р.
від 06.12.2019 р. N 361-IX,
від 13.05.2020 р. N 590-IX,
 від 19.03.2021 р. N 1349-IX,
який вводиться в дію з 
14.07.2021 р.,
у редакції Закону України
 від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Стаття 74. Порядок застосування заходів впливу

Порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України, чинними на момент прийняття рішення Національного банку України про застосування заходів впливу.

(частина перша статті 74 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, встановлюється законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Заходи впливу, встановлені статтею 73 цього Закону, можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

(частина третя статті 74 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Заходи впливу до банків, філій іноземних банків за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу за порушення законодавства, зазначеного у частині першій статті 73 цього Закону, є виконавчим документом та набирає законної сили з дня його прийняття. У разі невиконання такого рішення у визначений Національним банком України строк воно передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

(частина п'ята статті 74 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

(стаття 74 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 14.10.2014 р. N 1702-VII,
у редакції Закону України
 від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Інформація про застосовані Національним банком України до банків, філій іноземних банків заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, оприлюднюється шляхом розміщення на сторінці офіційного інтернет-представництва Національного банку України у встановленому законом та нормативно-правовими актами Національного банку України порядку.

(статтю 74 доповнено частиною шостою
 згідно із Законом України від 06.12.2019 р. N 361-IX)

Розділ V
ПРОБЛЕМНИЙ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНИЙ БАНК. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКУ

Глава 15
КРИТЕРІЇ ВІДНЕСЕННЯ БАНКУ ДО ПРОБЛЕМНИХ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ

Стаття 75. Віднесення банку до категорії проблемних

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом 30 календарних днів поспіль допустив порушення мінімального значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та/або нормативу достатності основного капіталу, встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховується щодекади - два і більше разів;

(пункт 1 частини першої статті 75 у редакції
 
Законів України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
від 13.05.2020 р. N 590-IX)

2) пункт 2 частини першої статті 75 виключено

(пункт 2 частини першої статті 75 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 78-VIII
,
виключено згідно із Законом
 України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

3) пункт 3 частини першої статті 75 виключено

(згідно із Законом України
 від 13.05.2020 р. N 590-IX)

4) банк протягом 30 календарних днів поспіль допустив порушення значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:

(абзац перший пункту 4 частини першої статті 75 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів;

щодекади - два і більше разів;

(пункт 4 частини першої статті 75 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

щомісячно - один раз;

(пункт 4 частини першої статті 75 доповнено абзацом
 четвертим згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

41) пункт 41 частини першої статті 75 виключено

(частину першу статті 75 доповнено пунктом 41
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
пункт 41 частини першої статті 75 виключено
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

5) пункт 5 частини першої статті 75 виключено

(згідно із Законом України
 від 13.05.2020 р. N 590-IX)

6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.

(пункт 5 частини першої статті 75 замінено пунктами 5 та 6
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право не відносити банк до категорії проблемних у разі прийняття рішення, передбаченого частиною третьою статті 76 цього Закону.

(статтю 75 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини третю - дев'яту
 вважати відповідно частинами четвертою - десятою)

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через кореспондентський рахунок та/або рахунок умовного зберігання (ескроу) у Національному банку України.

(частина п'ята статті 75 у редакції
 Закону України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

(частину п'яту статті 75 замінено двома частинами
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
у зв'язку з цим частини
шосту - дев'яту
 вважати відповідно частинами сьомою - десятою)

Проблемний банк у строк до 120 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

(частина сьома статті 75 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи робочих днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

(частина восьма статті 75 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Національний банк України має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у будь-який час протягом 120 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних.

(частина дев'ята статті 75 у редакції
 Закону України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 120 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

(частина десята статті 75 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Стаття 76. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:

(абзац перший частини першої статті 76 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 120 днів з дня визнання його проблемним;

(пункт 1 частини першої статті 76 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

2) зменшення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та/або нормативу достатності основного капіталу на 50 і більше відсотків від мінімального рівня, встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України;

(пункт 2 частини першої статті 76 у редакції
 Закону України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

3) пункт 3 частини першої статті 76 виключено

(пункт 3 частини першої статті 76 у редакції
 Закону України від 16.07.2015 р. N 629-VIII
,
виключено згідно із Законом
 України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

4) пункт 4 частини першої статті 76 виключено

(частину першу статті 76 доповнено пунктом 4
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
пункт 4 частини першої статті 76 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII
,
виключено згідно із Законом України
 від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

(частину першу статті 76 доповнено пунктом 5
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

(частину першу статті 76 доповнено пунктом 6
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Національний банк України має право прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі, якщо банк не виконав у встановлений договором або визначений законодавством України строк свої зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами через недостатність коштів.

Національний банк України має право прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі повторного виникнення підстав, з яких банк було віднесено до категорії проблемних, якщо такі підстави виникли протягом 60 днів з дня прийняття Національним банком України рішення про визнання діяльності банку, віднесеного до категорії проблемних, такою, що відповідає законодавству. Положення цієї частини не обмежують право або обов'язок Національного банку України протягом зазначеного строку прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних з інших підстав, встановлених статтями 75 і 76 цього Закону.

(статтю 76 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 30.06.2021 р. N 1587-IX,
у зв'язку з цим частини третю - восьму
 вважати відповідно частинами четвертою - дев'ятою)

Національний банк України за наявності підстав, визначених частиною першою цієї статті, приймає рішення про віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних у будь-який час незалежно від строку перебування банку в категорії проблемних.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних:

1) повідомляє про це рішення банк, учасників банку та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та особам, які провадять клірингову діяльність;

(пункт 1 частини п'ятої статті 76 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 19.06.2020 р. N 738-IX)

2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

(частину другу статті 76 замінено чотирма новими
 частинами згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX,
у зв'язку з цим частини
четверту - шосту
 вважати відповідно частинами сьомою - дев'ятою)

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності та інформації до Кредитного реєстру в установленому Національним банком України порядку.

(частина сьома статті 76 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
від 06.02.2018 р. N 2277-VIII,
який вводиться в дію з 
04.05.2018 р.)

Банківський нагляд за перехідним банком, створеним відповідно до частини вісімнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснюється Національним банком України у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

(статтю 76 доповнено новою частиною восьмою
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
у зв'язку з цим частину
восьму вважати частиною дев'ятою)

Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності. Національний банк України не проводить перевірок цього банку з питань дотримання банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за період здійснення у банку тимчасової адміністрації.

(частина дев'ята статті 76 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 30.06.2021 р. N 1587-IX)

Глава 16
ЛІКВІДАЦІЯ БАНКУ

Стаття 77. Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку

Банк може бути ліквідований:

1) за рішенням власників банку;

2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

(частину другу статті 77 доповнено пунктом 3
 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII
,
 враховуючи зміни, внесені
Законом України від 28.12.2014 р. N 78-VIII,
пункт 3 частини другої статті 77 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку:

1) повідомляє про це банк, учасників банку та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та особам, які провадять клірингову діяльність;

(пункт 1 частини п'ятої статті 77 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.06.2020 р. N 738-IX)

2) оприлюднює повний текст рішення з обґрунтуванням його прийняття на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України з урахуванням вимог Закону України "Про захист персональних даних" та надає для опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" інформацію про оприлюднення повного тексту рішення. З дня оприлюднення повного тексту рішення на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України банк, учасники банку, вкладники, інші кредитори та контрагенти банку вважаються повідомленими про прийняте Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

(частина п'ята статті 77 у редакції
 Закону України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були підставою для її початку.

(статтю 77 доповнено новою частиною сьомою
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX,
у зв'язку з цим частини сьому і восьму
 вважати відповідно частинами восьмою і дев'ятою)

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк, як юридична особа, ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

(частина восьма статті 77 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

(частина дев'ята статті 77 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Стаття 78. Ліквідація банку з ініціативи власників

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.

Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(розділ V із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 20.09.2001 р. N 2740-III
,
від 22.06.2004 р. N 1828-IV
,
 від 29.11.2005 р. N 3127-IV
,
від 15.12.2005 р. N 3201-IV
,
від 22.12.2005 р. N 3273-IV
,
від 31.10.2008 р. N 639-VI
,
від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
від 23.12.2010 р. N 2856-VI
,
від 04.02.2011 р. N 3011-VI
,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
від 19.05.2011 р. N 3385-VI
,
 у редакції Закону України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Розділ VI
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Стаття 79. Оскарження рішень Національного банку України

Банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових та службових осіб.

Особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.

Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень:

не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення;

не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій / визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку / ліквідації банку;

не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.

Застосування положень цієї статті та/або відшкодування шкоди, завданої учаснику (учасникам) банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку, відповідно до статті 791 цього Закону не звільняє такого учасника (учасників) від цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за свої дії.

(стаття 79 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 28.12.2014 р. N 78-VIII,
 від 18.06.2015 р. N 541-VIII,
у редакції Закону України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

(розділ VІ із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
 у редакції Закону України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Стаття 791. Відшкодування шкоди, завданої учаснику банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку

У разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) Національного банку України, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

Обов'язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на учасника банку.

Відшкодування упущеної вигоди здійснюється у розмірі доходів, які учасник банку міг би реально одержати, але прийняте рішення (індивідуальний акт) Національного банку України стало єдиною і достатньою причиною, яка позбавила цього учасника можливості їх отримати. Упущена вигода відшкодовується лише у разі, якщо така вигода не була врахована під час оцінки реальних збитків (вартості акцій).

Реальні збитки визначаються у розмірі вартості акцій банку на день прийняття рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних / відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (далі у цій статті - день врегулювання).

Вартість акцій визначається у розмірі суми, яку б покупець, який володіє усією необхідною інформацією та даними, сплатив би на день врегулювання за акції банку з урахуванням майбутніх перспектив банку, враховуючи реальний фінансовий стан банку (у тому числі його регулятивний капітал, ліквідність та якість активів), бізнес-модель банку та його структуру, а також ринкові умови (у тому числі доступність ліквідності і вартість фінансування) та макроекономічну ситуацію.

Вартість акцій визначається у звіті про стан фінансово-господарської діяльності банку, що складається міжнародно визнаною аудиторською фірмою, яка відповідає критеріям, визначеним Національним банком України. Така оцінка фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій призначається судом, який розглядає справу про відшкодування завданої шкоди.

Суд покладає обов'язок з укладення договору з визначеною ним аудиторською фірмою про проведення оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій на Національний банк України.

Позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму витрат, пов'язаних з проведенням оцінки фінансово-господарської діяльності банку та вартості акцій.

Звіт аудиторської фірми про стан фінансово-господарської діяльності банку не може бути відхилений судом.

Звіт аудиторської фірми про стан фінансово-господарської діяльності банку прирівнюється до висновку експертизи, призначеної відповідно до процесуального законодавства України. Такий звіт підлягає опублікуванню на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Вартість акцій визначається, ґрунтуючись на розсудливій та реалістичній оцінці відповідно до міжнародних стандартів оцінки з урахуванням особливостей функціонування банків (включаючи вимоги до регулятивного капіталу, дотримання яких необхідне для продовження діяльності банку).

У разі якщо фінансовий стан банку на день врегулювання, визначений аудиторською фірмою, свідчить, що розмір зобов'язань банку перевищував розмір активів банку, вважається, що банк не міг діяти безперервно (не мав перспектив продовжити діяльність) та матеріальна шкода не завдана. Якщо за результатами аудиту/оцінки встановлено, що розмір активів банку перевищував розмір зобов'язань банку, таке перевищення не є достатнім доказом того, що матеріальна шкода завдана.

До процедури визначення вартості акцій та особи, яка проводитиме оцінку, не застосовуються положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства".

Під час оцінки фінансово-господарської діяльності банку на день врегулювання до уваги береться інформація/дані, відомі станом на день проведення такої оцінки, включаючи інформацію/дані, отримані після прийняття рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних / відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

З метою проведення аналізу фінансово-господарського стану банку на день врегулювання аудиторська фірма застосовує міжнародні стандарти фінансової звітності у частині, яка застосовується щодо банків.

У разі якщо законодавство встановлювало спеціальний режим для реструктуризації або рекапіталізації банків на обмежений період часу для стабілізації банківської та фінансової систем, відповідність банку таким зменшеним регуляторним вимогам протягом такого обмеженого періоду, а також незастосування санкцій за порушення вимог до регулятивного капіталу та/або інших вимог і показників не можуть вважатися достатнім доказом позитивної вартості акцій.

З метою уникнення безпідставного збагачення учасників банку у результаті врахування фінансової підтримки (ліквідності, поповнення капіталу, гарантій тощо) банку, наданої/внесеної державою (Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Міністерством фінансів України) до/після дати врегулювання, оцінка вартості акцій повинна базуватися на таких припущеннях:

1) у день врегулювання банк повинен негайно сплатити/повернути будь-яку фінансову підтримку, включаючи стабілізаційні кредити, рефінансування або інші кредити, надані Національним банком України як кредитором останньої інстанції, а фінансовий стан банку повинен оцінюватися з урахуванням фінансових втрат банку, які він зазнав би внаслідок здійснення таких платежів. У разі якщо для здійснення виплат банк був би вимушений продавати свої активи, а також за відсутності будь-яких інших ринкових індикаторів до вартості таких активів застосовуються коригуючі коефіцієнти для майна/гарантій, які є прийнятними для забезпечення виконання зобов'язань за кредитом для екстреної підтримки ліквідності, та порядок їх врахування, встановлений Національним банком України на день врегулювання;

2) після дня врегулювання жодна підтримка ліквідністю (крім доступу до стандартних інструментів регулювання ліквідності Національного банку України), поповнення капіталу, гарантії, програми викупу активів чи інша форма державної підтримки не будуть надаватися державними органами (включаючи Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб). У разі якщо у реальності така підтримка була надана, оцінка майбутніх перспектив та показників банку повинна здійснюватися, базуючись на припущенні, що така підтримка не надавалася.

Будь-який платіж, отриманий учасником (учасниками) банку у процесі ліквідації банку або внаслідок виконання плану врегулювання, зменшує на відповідну суму розмір завданих реальних збитків.

Відшкодування шкоди здійснюється виключно у грошовій формі. Відшкодування шкоди в інший спосіб, зокрема відшкодування в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості тощо), не допускається.

(Закон доповнено статтею 791 згідно із
 Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX)

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Національний банк України має право встановлювати перехідні строки виконання передбачених цим Законом норм, які не повинні перевищувати загальних строків, передбачених цим Законом, якщо це дозволить банкам досягнути відповідності з вимогами цього Закону.

Банки, створені до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом двох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

Протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом Національний банк України зобов'язаний переоформити ліцензії банкам відповідно до класифікації операцій, передбачених цим Законом.

До процедури створення банку, надання ліцензії на здійснення банківських операцій, що почалися і не завершилися до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються положення цього Закону.

Процедура ліквідації банку, розпочата до дня набрання чинності цим Законом, завершується згідно з порядком, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до цього Закону.

2. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 25, ст. 281; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 20, ст. 276, N 47, ст. 644, N 48, ст. 656; 1993 р., N 10, ст. 76, N 11, ст. 83, N 19, ст. 209, N 24, ст. 272, N 26, ст. 277, N 29, ст. 307, ст. 308; 1994 р., N 12, ст. 60, N 27, ст. 222; 1995 р., N 14, ст. 90, ст. 93, N 21, ст. 154; 1996 р., N 3, ст. 11, N 7, ст. 28; 1997 р., N 3, ст. 7, N 4, ст. 24, N 8, ст. 63; 1998 р., N 10, ст. 36, N 14, ст. 61, N 26, ст. 149; 1999 р., N 37, ст. 334; 2000 р., N 35, ст. 282);

пункт 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" від 19 жовтня 2000 року N 2056-III;

статтю 62 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238; 2000 р., N 42, ст. 351);

Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 25, ст. 282; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 52, ст. 467).

5. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" стаття 62 цього Закону застосовується з урахуванням того, що банки, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, мають право надавати інформацію, що містить банківську таємницю стосовно боржника, його поручителя (майнового поручителя), пов'язаних осіб боржника, без їхньої згоди іншим учасникам процедури фінансової реструктуризації, а також органам, що забезпечують проведення процедури фінансової реструктуризації (спостережній раді, секретаріату, арбітражному комітету (арбітру) відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

(розділ VII доповнено пунктом 5 згідно із
 Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII)

6. На період дії планів реструктуризації, затверджених відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", Національний банк України не застосовує заходів впливу за порушення таких економічних нормативів: норматив короткострокової ліквідності, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, нормативи інвестування, а також за порушення лімітів валютної позиції, якщо таке порушення сталося внаслідок участі банку у процедурі фінансової реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

(розділ VII доповнено пунктом 6 згідно із
 Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII)

7. Пункт 7 розділу VII виключено

(розділ VII доповнено пунктом 7 згідно із
 Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII
,
пункт 7 розділу VII виключено згідно із
 Законом України від 19.09.2019 р. N 112-IX)

8. У разі здійснення банком реструктуризації зобов'язань боржника відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" банк може встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні, нижчому за собівартість банківських послуг у цьому банку.

(розділ VII доповнено пунктом 8 згідно із
 Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII)

9. У період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

(розділ VII доповнено пунктом 9 згідно із
 Законом України від 30.03.2020 р. N 540-IX)

10. Тимчасово, у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), положення статті 69 цього Закону щодо строків оприлюднення річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності банку разом із аудиторським звітом за 2019 рік не застосовуються у 2020 році. Така звітність може бути оприлюднена банками до 30 квітня 2020 року, а після зазначеної дати оприлюднюється в строки, встановлені пунктом 7 розділу VII Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

(розділ VII доповнено пунктом 10 згідно із
 Законом України від 30.03.2020 р. N 540-IX)

11. Тимчасово, у зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), положення статті 69 цього Закону щодо строків оприлюднення річної консолідованої звітності банківської групи разом із аудиторським звітом за 2019 рік не застосовуються у 2020 році. Така звітність може бути оприлюднена відповідальною особою банківської групи до 1 червня 2020 року, а після зазначеної дати оприлюднюється протягом 30 робочих днів після оприлюднення річної фінансової звітності, річної консолідованої фінансової звітності банку разом із аудиторським звітом за 2019 рік.

(розділ VII доповнено пунктом 11 згідно із
 Законом України від 30.03.2020 р. N 540-IX)

12. Тимчасово, протягом визначеного підрозділом 94 "Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України періоду одноразового (спеціального) добровільного декларування, банк (уповноважений банк України) має право надавати банківські послуги з відкриття та ведення поточних рахунків із спеціальним режимом використання для цілей одноразового (спеціального) добровільного декларування в порядку, визначеному підрозділом 94 "Особливості застосування одноразового (спеціального) добровільного декларування активів фізичних осіб" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

(розділ VII доповнено пунктом 12 згідно із
 Законом України від 15.06.2021 р. N 1539-IX)

 

Президент України 

Л. КУЧМА 

м. Київ
7 грудня 2000 року
N 2121-III
 

  

Опрос