Идет загрузка документа (169 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О нотариате

Проект закона Украины от 22.03.2013 № 2627
Дата рассмотрения: 22.03.2013 Карта проходжения проекта

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про нотаріат

Цей Закон визначає організацію і діяльність нотаріату в України та установлює єдині правила вчинення нотаріальних дій.

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Поняття нотаріату

1. Нотаріат в Україні - система органів та нотаріусів, які забезпечують в межах безспірних правовідносин позасудову охорону та захист цивільних прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави в межах безспірних правовідносин шляхом вчинення нотаріальних дій.

2. На нотаріат не можуть покладатися функції, не передбачені цим Законом.

Стаття 2. Поняття нотаріальної діяльності

1. Нотаріальною діяльністю в Україні визнається незалежна професійна діяльність уповноваженої державою особи, на яку покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної достовірності.

2. Нотаріальна діяльність не є підприємницькою і не має на меті отримання прибутку.

3. Нотаріальна діяльність здійснюється нотаріусами.

4. Вчинення окремих видів нотаріальних дій, або дій, прирівняних до нотаріальних, може здійснюватись іншими органами та особами, зазначеними в статті 3 цього Закону, лише у випадках та в порядку, визначених цим Законом.

Стаття 3. Вчинення нотаріальних дій іншими органами та особами

1. Архіваріуси державних нотаріальних архівів мають право вчиняти нотаріальні дії, передбачені статтею 66 цього Закону, по справах, переданих на зберігання до державних нотаріальних архівів.

2. Вчинення нотаріальних дій, передбачених статтею 66 цього Закону, за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених законодавством, - на дипломатичні представництва України.

3. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи органів місцевого самоврядування мають право вчиняти нотаріальні дії, передбачені статтею 67 цього Закону.

4. Заповіти і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, посвідчуються особами, вказаними в статті 68 цього Закону.

Стаття 4. Правова основа нотаріальної діяльності

1. Нотаріус у своїй діяльності керується Конституцією та законодавством України.

2. Обсяг прав і обов'язків нотаріуса визначається виключно законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Акти законодавства України не можуть встановлювати інший порядок організації роботи нотаріату та правила вчинення нотаріальних дій ніж ті, що встановлені цим Законом.

Стаття 5. Принципи організації та здійснення нотаріальної діяльності

Нотаріальна діяльність здійснюється на таких принципах:

1) законності;

2) незалежності та неупередженості нотаріуса;

3) дотримання нотаріальної таємниці;

4) організаційної та економічної самостійності;

5) державного регулювання нотаріальної діяльності;

6) самоврядування нотаріусів;

7) оплатності нотаріальних дій.

Стаття 6. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій

1. Нотаріуси та особи, зазначені у статті 3 цього Закону, не вправі вчиняти нотаріальні дії та посвідчувати заповіти і довіреності, прирівняні до нотаріальних, на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, своїх та його чи її близьких родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), від імені чи на ім'я осіб, які знаходяться під їх опікою (піклуванням), а також від імені чи на ім'я осіб, які перебувають у трудових відносинах з нотаріусом.

2. У разі, якщо в нотаріальному окрузі є лише один нотаріус, за заявою цього нотаріуса або за ініціативою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, вчинення нотаріальних дій, зазначених у частині першій цієї статті, наказом відповідного управління юстиції покладається на нотаріуса іншого нотаріального округу.

Стаття 7. Нотаріальна таємниця

1. Нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.

2. Нотаріус та особи, зазначені у статті 3 цього Закону, а також помічник (стажист) нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

3. Обов'язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків чи іншої роботи, у тому числі й осіб, які входять до складу органів управління нотаріального самоврядування, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у якості свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

4. Особи, винні в порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом.

5. Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. У разі смерті особи чи визнання її померлою такі довідки видаються спадкоємцям померлого. У разі визнання особи безвісно відсутньою опікун, призначений для охорони майна безвісно відсутнього, має право отримувати довідки про вчинені нотаріальні дії, якщо це необхідно для збереження майна, над яким встановлена опіка.

6. Довідки про вчинені нотаріальні дії, витяги з інформаційних баз даних та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, що знаходяться в провадженні цих органів з обов'язковим зазначенням номеру справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.

7. Довідки про вартість майна, що є предметом нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для визначення правильності оподаткування, надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу органів державної податкової служби.

8. Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.

9. Нотаріус не має права давати свідчення в якості свідка щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, крім випадків, коли є відповідне звернення осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Стаття 8. Гарантії нотаріальної діяльності

1. Держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності.

2. Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема, з метою перешкодити виконанню ним професійних обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.

3. Кримінальна справа щодо нотаріуса може бути порушена лише Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва чи Севастополя.

4. Проникнення до приміщення, де знаходиться робоче місце нотаріуса, в його особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук нотаріуса, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитись тільки за мотивованою постановою судді.

5. Вилучення (виїмка) реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Законом, а також печатки нотаріуса не допускається. Такі реєстри нотаріальних дій, документи чи печатка нотаріуса можуть бути надані суду за мотивованою постановою судді тільки для огляду і повинні бути повернуті судом негайно після огляду.

Стаття 9. Державне регулювання нотаріальної діяльності

1. Державне регулювання нотаріальної діяльності забезпечується встановленням єдиного порядку допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій; визначенням суб'єктів, які вчиняють нотаріальні і прирівняні до них дії, органів, які здійснюють контроль за організацією нотаріату України та за виконанням правил нотаріального діловодства; встановленням організаційно-правових форм такого контролю, а також шляхом встановлення мінімальних розмірів оплати за вчинення нотаріальних дій.

Стаття 10. Фінансове забезпечення нотаріальної діяльності

1. Нотаріальна діяльність здійснюється на основі самофінансування та державного регулювання розмірів плати за надання додаткових інформаційно-технічних послуг, мінімальних розмірів плати за вчинення нотаріальних дій з урахуванням їх складності, часу, необхідного на їх підготовку і вчинення, а також платоспроможності населення.

2. Самофінансування нотаріальної діяльності полягає в покладенні державою на нотаріуса обов'язку нести всі витрати, пов'язані з організаційним і матеріально-технічним забезпеченням нотаріальної діяльності, наданням нотаріальних послуг окремим категоріям громадян, які мають пільги щодо оплати нотаріальних дій, страхуванням цивільно-правової відповідальності, оплатою праці та соціальним забезпеченням помічника нотаріуса та інших осіб, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, підвищенням кваліфікації, відшкодуванням заподіяної з вини нотаріуса шкоди, виконанням членських обов'язків в органах професійного самоврядування нотаріусів тощо. Джерелом фінансування цих витрат є загальна сума коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру, які не є доходом (прибутком) нотаріуса.

3. Грошові кошти та цінні папери, прийняті нотаріусом у депозит, не зараховуються до загальної суми коштів, отриманих нотаріусом за вчинення нотаріальних дій.

Розділ II. Статус нотаріуса і помічника (стажиста) нотаріуса. Організація нотаріальної діяльності

Глава 1. Нотаріус, помічник (стажист) нотаріуса

Стаття 11. Нотаріус

1. Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має досвід роботи у сфері права не менше 3 (трьох) років, із них помічником нотаріуса (стажистом) не менше 2 (двох) років, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та перебуває у регіональному кадровому резерві нотаріусів. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

2. Нотаріус не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, перебувати у штаті органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, окрім викладацької, наукової, творчої та на виборних посадах в органах самоврядування нотаріусів.

3. Вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку.

3. Особова справа нотаріуса зберігається і ведеться територіальними органами юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Стаття 12. Права нотаріуса

1. Нотаріус має право:

1) складати проекти правочинів та інших документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій;

2) надавати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру;

3) одержувати плату за вчинення нотаріальних дій, за надання консультацій правового характеру, за надання додаткових інформаційно-технічних послуг;

4) наймати помічника нотаріуса та інших працівників;

5) витребувати від юридичних і фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

6) використовувати для здійснення нотаріальної діяльності належні йому на праві власності або орендовані приміщення та інше майно;

7) виконувати повноваження в системі самоврядування нотаріусів;

8) укладати трудові договори (контракти) та цивільно-правові правочини, пов'язані із забезпеченням нотаріальної діяльності;

8) відкривати в кредитних та банківських установах поточні та інші рахунки.

2. Нотаріус може мати інші права, передбачені законодавством України.

Стаття 13. Обов'язки нотаріуса

1. Нотаріус зобов'язаний:

1) дотримуватися законів та присяги;

2) сприяти фізичним та юридичним особам, територіальним громадам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати їх права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій;

3) зберігати нотаріальну таємницю;

4) відмовляти у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності закону;

5) дотримуватися правил професійної етики нотаріуса;

6) дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;

7) постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 32 цього Закону, пройти навчання по підвищенню кваліфікації за власний рахунок;

8) виконувати інші обов'язки, передбачені цим Законом.

2. На нотаріуса не можуть покладатися обов'язки, не передбачені цим Законом.

Стаття 14. Відповідальність нотаріуса

1. Нотаріус несе цивільно-правову, адміністративну, кримінальну відповідальність у порядку, передбаченому законом, а також професійну відповідальність у разі порушення ним своїх професійних обов'язків або правил професійної етики.

Стаття 15. Відшкодування шкоди заподіяної з вини нотаріуса

1. Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій нотаріуса, відшкодовується в повному обсязі.

2. Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

3. Відшкодування шкоди здійснюється за рахунок страхової виплати. У разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої з вини нотаріуса шкоди погашення заборгованості здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.

Стаття 16. Професійні стягнення

1. У разі порушення нотаріусом своїх професійних обов'язків або правил професійної етики до нього можуть застосовуватись такі професійні стягнення:

1) попередження;

2) догана;

3) штраф (максимальний розмір штрафу не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати).

2. Професійні стягнення накладаються за рішеннями регіональних нотаріальних палат з їх власної ініціативи або за поданням територіального управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

3. Суми штрафів сплачуються на рахунок відповідної регіональної нотаріальної палати.

Стаття 17. Помічник та стажист нотаріуса

1. Помічником нотаріуса може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту та володіє державною мовою. Не може бути помічником нотаріуса особа, яка має судимість, а також особа, визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).

Стаж роботи помічником нотаріуса прирівнюється до строку стажування. Після закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, помічник нотаріуса вправі скласти кваліфікаційний іспит та отримати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

2. Помічник нотаріуса, за вказівкою нотаріуса має право: брати участь у прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб, у перевірці документів, поданих нотаріусу для вчинення нотаріальних дій, у складанні проектів правочинів, заповітів, свідоцтв та інших документів, пов'язаних з вчиненням нотаріальних дій; у складанні статистичних звітів; вносити записи до реєстрів нотаріальних дій, вести діловодство і архів нотаріуса, а також виконувати іншу допоміжну і технічну роботу. Помічник нотаріуса не вправі підписувати за нотаріуса нотаріальні документи та прикладати особисту печатку нотаріуса.

3. Стажистом нотаріуса може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту та володіє державною мовою. Стажист нотаріуса проходить стажування у нотаріуса, який забезпечує його підготовку до нотаріальної діяльності. Не може бути стажистом нотаріуса особа, яка має судимість, а також особа, визнана судом недієздатною (обмежено дієздатною).

Строк стажування стажиста нотаріуса складає два роки. Після закінчення цього строку нотаріус, який проводив стажування, готує відгук про проходження стажування і направляє його до регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату для вирішення питання про допуск до складання кваліфікаційного іспиту. До стажування прирівнюється робота строком не менше п'яти років на посадах, які безпосередньо пов'язані з державним контролем за організацією нотаріату України та за виконанням правил нотаріального діловодства в Міністерстві юстиції України, територіальних органах юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

4. Права, обов'язки, відповідальність помічника та стажиста нотаріуса визначаються цим Законом та трудовим контрактом, укладеним між нотаріусом та помічником або стажистом нотаріуса.

5. Помічник та стажист нотаріуса не може займатися підприємницькою (посередницькою) або адвокатською діяльністю, перебувати в штаті органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, окрім викладацької, наукової та творчої.

6. Добір і прийняття на роботу помічника та стажиста нотаріуса є виключним правом нотаріуса. При цьому нотаріус зобов'язаний перевірити відповідність особи вимогам цієї статті. Помічник та стажист нотаріуса працюють за трудовим контрактом, укладеним з нотаріусом, і зараховуються на роботу за наказом нотаріуса. Копія наказу, копія диплома, копія трудового контракту, зареєстрованого у встановленому законом порядку, передаються нотаріусом територіальному органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для формування особових справ помічника та стажиста нотаріуса.

7. Трудові книжки помічника та стажиста нотаріуса зберігаються і ведуться нотаріусом. При звільненні помічника та стажиста нотаріуса копія розпорядження про звільнення передається нотаріусом до територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Стаття 18. Печатка нотаріуса

1. Нотаріус має особисту печатку із зображенням Державного герба України, яка містить слово "нотаріус", його прізвище, ім'я та по батькові, назву нотаріального округу, в якому він здійснює нотаріальну діяльність.

2. Особиста печатка нотаріуса виготовляється за єдиним зразком та описом у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, за рахунок коштів нотаріуса.

3. Відбиток печатки та зразок підпису нотаріуса подаються до Міністерства юстиції України, відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Глава 2. Допуск до зайняття нотаріальною діяльністю. Зупинення та припинення нотаріальної діяльності

Стаття 19. Регіональні кваліфікаційні комісії нотаріату

1. Регіональні кваліфікаційні комісії нотаріату утворюються та діють при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

2. До складу регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату входять сім осіб (у тому числі голова, заступник голови та секретар), три з яких призначаються наказом керівника відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з числа висококваліфікованих нотаріусів, а чотири обираються загальними зборами відповідної регіональної нотаріальної палати.

3. Склад регіональної кваліфікаційної комісії затверджується наказом керівника відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

4. Голова регіональної кваліфікаційної комісії призначається наказом керівника відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

5. Строк повноважень регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки, починаючи з дня видання наказу про її утворення.

6. Утримання регіональних кваліфікаційних комісій нотаріату здійснюється за рахунок відповідних територіальних органів юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

7. Підготовка матеріалів до розгляду регіональною кваліфікаційною комісією нотаріату, а також ведення діловодства покладається на секретаря регіональної кваліфікаційної комісії.

8. Регіональна кваліфікаційна комісія нотаріату користується штампом і печаткою відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Стаття 20. Повноваження регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату та порядок її роботи

1. Регіональна кваліфікаційна комісія нотаріату:

1) вирішує питання про допуск або відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту;

2) приймає кваліфікаційні іспити.

2. Засідання регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як шість членів комісії. Засідання веде голова регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату, а в разі його відсутності - його заступник.

3. Рішення регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату приймається відкритим голосуванням не менш як п'ятьма голосами від числа присутніх на засіданні членів комісії.

4. Рішення викладається в письмовій формі, підписується головуючим на засіданні та членами комісії, які брали участь у засіданні, і протягом трьох робочих днів направляється заявнику та передається до відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

5. Рішення регіональної кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржене особою, щодо якої воно ухвалене, до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату протягом одного місяця з дня його отримання або до суду.

Стаття 21. Порядок та умови складання кваліфікаційного іспиту

1. Особа, яка має намір отримати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, за умови, якщо вона відповідає вимогам, передбаченим частиною першою статті 17 цього Закону, і має відповідний стаж роботи помічником нотаріуса, або стажистом не менше двох років, допускається до кваліфікаційного іспиту.

2. Кваліфікаційний іспит проводиться з метою перевірки рівня теоретичних знань і практичних навичок особи, яка має намір отримати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, з питань організації нотаріальної діяльності та вчинення нотаріальних дій.

3. Повідомлення про місце і строки проведення іспитів не пізніше ніж за 15 днів до їх початку надсилається особі, яка подала заяву про намір складати кваліфікаційний іспит.

4. Кваліфікаційна комісія нотаріату попередньо розглядає матеріали особової справи заявника, сформованої відповідним територіальним органом юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, і вправі вимагати від особи, яка подала заяву про складання кваліфікаційного іспиту, надання додаткових документів.

5. Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складання не раніше ніж через один рік.

6. Порядок складання кваліфікаційного іспиту встановлюється Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України.

Стаття 22. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату

1. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату утворюється та діє при Міністерстві юстиції України.

2. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату складається з одинадцяти осіб, п'ять з яких призначаються Міністерством юстиції України, а шість обираються З'їздом нотаріусів України. До складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату за посадою входять: міністр або заступник міністра юстиції України, директор та заступник директора департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань Міністерства юстиції України. У разі вибуття зі складу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату члена комісії, обраного З'їздом, у період між З'їздами Нотаріальна палата України обирає нового члена комісії на період до проведення чергового З'їзду нотаріусів.

3. Склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.

4. Голова Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату призначається наказом Міністерства юстиції України.

5. Строк повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату становить три роки з дня видання наказу про її утворення.

6. Утримання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату здійснюється за рахунок Міністерства юстиції України.

7. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Міністерством юстиції України спільно з Нотаріальною палатою України.

Стаття 23. Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату

1. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату:

1) приймає кваліфікаційні іспити;

2) розглядає скарги на рішення регіональних кваліфікаційних комісій нотаріату про відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту та вирішує питання про можливість складання кваліфікаційного іспиту безпосередньо Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату;

3) розглядає скарги на інші рішення регіональних кваліфікаційних комісій нотаріату.

2. Засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як дев'ять членів комісії. Засідання веде голова Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, а в разі його відсутності - його заступник.

3. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату приймається відкритим голосуванням не менш як вісьмома голосами від числа присутніх на засіданні членів комісії.

4. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржене до суду у встановленому законом порядку.

Стаття 24. Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю

1. Особам, які склали кваліфікаційний іспит, Міністерством юстиції України за поданням відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також за поданням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 23 цього Закону, видається свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

2. Свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається без обмеження строку дії і може бути анульоване Міністерством юстиції України в разі його видачі на підставі недостовірних даних.

3. Нотаріус може оскаржити до суду рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 25. Регіональний кадровий резерв нотаріусів. Єдиний кадровий резерв нотаріусів України

1. Регіональний кадровий резерв нотаріусів - список претендентів на реєстрацію нотаріальної діяльності відповідного регіону (республіки, області, міст Києва та Севастополя), що ведеться та змінюється відповідним територіальним органом юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

2. Єдиний кадровий резерв нотаріусів України - об'єднанні списки претендентів на реєстрацію нотаріальної діяльності територіальних органів юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що ведеться Міністерством юстиції України.

3. Регіональні кадрові резерви нотаріусів, Єдиний кадровий резерв нотаріусів України є публічними. Доступ до них забезпечується їх офіційним оприлюдненням на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України.

4. Положення про регіональний кадровий резерв нотаріусів та Єдиний кадровий резерв нотаріусів України затверджується Міністерством юстиції України спільно з Нотаріальною палатою України.

Стаття 26. Зарахування до регіонального кадрового резерву нотаріусів

1. Право на зарахування до регіонального кадрового резерву нотаріусів і перебування у ньому мають особи, які отримали свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та не здійснюють нотаріальну діяльність.

2. Черговість претендентів у списку залежить від загального стажу роботи нотаріусом, помічником нотаріуса, консультантом державної нотаріальної контори, посадовою особою Міністерства юстиції України, територіальних органів юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, робота якої безпосередньо пов'язана із забезпеченням державного контролю за організацією нотаріату України та за виконанням правил нотаріального діловодства. Стаж роботи помічником нотаріуса, консультантом державної нотаріальної контори, посадовою особою Міністерства юстиції України, територіальних органів юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі відраховується з часу отримання претендентом повної вищої юридичної освіти.

3. Особи, зазначені в частині другій цієї статті, подають до відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі заяву про зарахування до регіонального кадрового резерву нотаріусів та інші документи.

4. Заява, копія наказу про зарахування до регіонального кадрового резерву нотаріусів, витяг з трудової книжки та інші необхідні документи формуються в особову справу претендента. До особової справи претендента додаються поточні документи за період перебування особи в регіональному кадровому резерві нотаріусів.

5. По закінченню півріччя, в якому було подано заяву про зарахування до регіонального кадрового резерву нотаріусів, зазначеними територіальними органами юстиції видаються відповідні накази.

6. Особа не має права перебувати одночасно в регіональному кадровому резерві двох або більше областей, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономної Республіки Крим, міста Києва, міста Севастополя.

Стаття 27. Відрахування з регіонального кадрового резерву нотаріусів

1. Відраховується з регіонального кадрового резерву нотаріусів у порядку, встановленому цим Законом, претендент:

1) який припинив громадянство України;

2) який помер, або такий, що оголошений померлим або без вісті відсутнім у порядку, встановленому законом;

3) який подав заяву про відрахування з регіонального кадрового резерву нотаріусів;

4) щодо якого набрав законної сили обвинувальний вирок суду, яким він засуджений за навмисний злочин;

5) який визнаний судом недієздатним (обмежено дієздатним);

6) свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю якого було анульовано.

Стаття 28. Порядок реєстрації нотаріальної діяльності

1. Право на реєстрацію нотаріальної діяльності мають лише особи, зараховані до регіонального кадрового резерву нотаріусів.

2. Претендент, який значиться в регіональному кадровому резерві нотаріусів під першим номером та виявив бажання зайнятися нотаріальною діяльністю, подає заяву про видачу йому реєстраційного посвідчення протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення, зазначеного у частині другій цієї статті. До заяви додаються: копія свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; копія паспорта громадянина України; довідка про відсутність судимості; копія трудової книжки.

3. У разі відмови претендента, який значиться в регіональному кадровому резерві нотаріусів під першим номером, або неподання ним документів протягом строку, передбаченим частиною третьою цієї статті, право на реєстрацію нотаріальної діяльності переходить до претендента, який значиться в регіональному кадровому резерві нотаріусів під другим номером, і так далі за списком. Заяви про відмову або про видачу реєстраційного посвідчення реєструються відповідним територіальними органами юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і додаються до особової справи претендента.

4. У разі відповідності претендента вимогам цього Закону відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом семи днів з дня отримання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності видає йому реєстраційне посвідчення.

5. При відмові в реєстрації нотаріальної діяльності відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом семи робочих днів з дня отримання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності видає претенденту копію наказу, в якому мотивовано, з посиланням на норми закону, повинні бути викладені причини відмови.

6. Претендент вправі оскаржити відмову в реєстрації нотаріальної діяльності до суду у встановленому законом порядку.

7. Форма реєстраційного посвідчення затверджується Міністерством юстиції України.

Стаття 29. Єдиний реєстр нотаріусів України

1. Єдиний реєстр нотаріусів України створюється і ведеться в цілому по Україні Міністерством юстиції України.

2. Нотаріус включається до Єдиного реєстру нотаріусів України з моменту отримання реєстраційного посвідчення.

3. Нотаріус виключається з Єдиного реєстру нотаріусів України в разі припинення ним нотаріальної діяльності.

Стаття 30. Присяга нотаріуса

1. Особа, нотаріальна діяльність якої реєструється вперше, складає присягу такого змісту:

"Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно, сумлінно і неупереджено, у відповідності із законом і совістю, дотримуватись Правил професійної етики нотаріусів, у своїх діях керуватися принципами гуманізму і поваги до людини".

2. Підписана нотаріусом присяга зберігається в його особовій справі.

Стаття 31. Початок нотаріальної діяльності

1. Після отримання реєстраційного посвідчення нотаріус зобов'язаний у двомісячний строк розпочати нотаріальну діяльність.

2. Про дату початку нотаріальної діяльності нотаріус інформує відповідне управління юстиції.

До початку нотаріальної діяльності в межах строку, встановленого частиною першою цієї статті, нотаріус зобов'язаний подати до відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі документи, що підтверджують страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса та його право на приміщення, в якому розташоване його робоче місце. Неподання без поважних причин до відповідного територіального органу юстиції цих документів у строк більший, ніж передбачений частиною першою статті 32, тягне за собою скасування рішення про реєстрацію нотаріальної діяльності.

3. За наявності поважних причин, що мають бути документально підтверджені, строк початку нотаріальної діяльності може бути продовжений, але лише один раз на строк не більший, ніж зазначено в частині першій цієї статті.

4. Рішення про скасування реєстраційного посвідчення може бути оскаржене особою, нотаріальна діяльність якої була зареєстрована, до суду.

Стаття 32. Підстави зупинення нотаріальної діяльності

1. Нотаріальна діяльність тимчасово зупиняється на час дії таких обставин:

1) якщо нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця або це приміщення не відповідає вимогам, встановленим цим Законом, - до усунення цих недоліків, але не більше одного місяця з моменту виявлення порушення;

2) якщо нотаріус не уклав договір про страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса або розмір страхових сум не відповідає вимогам цього Закону - до усунення цих недоліків, але не більше одного місяця з моменту виявлення порушення;

3) якщо нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не менше одного тижня та не більше двох місяців);

4) якщо нотаріус не сплатив штраф, передбачений пунктом 2 частини першої статті 16 цього Закону, - до сплати штрафу;

5) у разі необґрунтованої відмови нотаріуса від надання відповідному територіальному органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в порядку, передбаченому законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини;

6) якщо нотаріус оскаржив рішення про припинення нотаріальної діяльності у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 35 цього Закону, - до вирішення питання по суті;

7) у разі винесення судом рішення про визнання нотаріуса безвісно відсутнім;

8) у разі заміщення нотаріуса в порядку, передбаченому цим Законом;

9) у разі обрання його народним депутатом України;

10) в інших випадках, передбачених цим Законом.

2. Нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує чотирьох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, пологи, догляд за дитиною, хвороба тощо).

3. Про зупинення нотаріальної діяльності на строк більше двох тижнів нотаріус зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі із зазначенням причин та строку відсутності.

4. За рішенням З'їзду нотаріусів України або загальних зборів нотаріусів регіональної нотаріальної палати нотаріальна діяльність нотаріуса може бути зупинена на час обрання його на виборну посаду до органів самоврядування нотаріусів.

Стаття 33. Порядок зупинення нотаріальної діяльності

1. Рішення про зупинення нотаріальної діяльності приймають керівники Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, передбачених цим Законом. Копія наказу про зупинення нотаріальної діяльності надсилається до Міністерства юстиції України для внесення цих відомостей до Єдиного реєстру нотаріусів України.

2. Територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі зобов'язаний протягом трьох робочих днів письмово повідомити нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності і передати йому копію наказу.

3. Наказ про зупинення нотаріальної діяльності може бути оскаржений нотаріусом до Міністерства юстиції України або до суду у місячний строк з дня його одержання.

4. Нотаріус зобов'язаний зупинити нотаріальну діяльність з моменту отримання копії наказу про зупинення його нотаріальної діяльності. Нотаріус, діяльність якого зупинена, за відсутності заміщення його іншим нотаріусом має право знімати заборону відчуження майна, реєструвати відомості про припинення іпотеки, здійснювати провадження по відкритих спадкових справах та депозитних операціях, видавати документи, прийняті на зберігання, а також довідки, витяги, дублікати документів з архіву нотаріуса.

Вчинення інших нотаріальних дій нотаріусом, діяльність якого зупинена, забороняється.

Стаття 34. Підстави припинення нотаріальної діяльності

1. Підставами припинення нотаріальної діяльності є:

1) подання нотаріусом заяви про припинення нотаріальної діяльності за власним бажанням;

2) смерть нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом;

3) припинення громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким нотаріус засуджений за навмисний злочин;

5) набрання законної сили рішенням суду про визнання нотаріуса недієздатним, обмежено дієздатним або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру;

6) набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України, який порушує вимоги частини другої статті 28 цього Закону, або скасування Міністерством юстиції України такого наказу;

7) набрання законної сили рішенням суду про припинення нотаріальної діяльності нотаріуса у зв'язку з неодноразовими грубими порушеннями нотаріусом закону при вчиненні нотаріальних дій або одноразовим навмисним грубим порушенням закону, яке завдало значної шкоди правам і законним інтересам фізичних, юридичних осіб або державі;

8) перевищення нотаріусом строку, передбаченого частиною другою статті 32 цього Закону;

9) невиконання нотаріусом наказу відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про зупинення його нотаріальної діяльності, за винятком випадків оскарження нотаріусом такого наказу в порядку, передбаченому частиною третьою статті 33 цього Закону.

Стаття 35. Порядок припинення нотаріальної діяльності

1. Припинення нотаріальної діяльності здійснюється відповідним територіальним органом юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі за наявності підстав, передбачених цим Законом, шляхом видання наказу про припинення нотаріальної діяльності нотаріуса.

2. Відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі зобов'язаний негайно повідомити нотаріуса про припинення його нотаріальної діяльності і передати йому копію наказу про припинення нотаріальної діяльності.

3. Нотаріус зобов'язаний припинити нотаріальну діяльність з моменту отримання наказу про припинення його нотаріальної діяльності.

4. Наказ про припинення нотаріальної діяльності може бути оскаржений нотаріусом до суду протягом одного місяця з дня одержання ним копії наказу. Оскарження наказу зупиняє реалізацію положень, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї статті.

5. Особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов'язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву нотаріуса. У разі якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, відповідного територіального органу юстиції в області, містах Києві та Севастополі, але лише один раз і не більше ніж на місяць.

6. У разі неможливості або відмови нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса у встановлені строки цей обов'язок покладається на відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, який при необхідності залучає до цього представників органів внутрішніх справ.

7. Порядок та умови здачі і знищення особистої печатки нотаріуса встановлюються і забезпечуються спеціально уповноваженими органами з питань дозвільної системи.

8. Припинення нотаріальної діяльності нотаріуса означає припинення дії реєстраційного посвідчення.

Стаття 36. Заміщення нотаріуса

1. Заміщення нотаріуса можливе у випадках зупинення його нотаріальної діяльності в порядку, визначеному цим Законом.

2. Нотаріус може укласти договір про заміщення його з іншим нотаріусом, в межах строків, визначених частиною другою статті 32 цього Закону.

3. Нотаріус зобов'язаний повідомити про його заміщення відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

4. Відомості про заміщення нотаріуса направляються відповідним територіальним органом юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі до Міністерства юстиції України для внесення до Єдиного реєстру нотаріусів.

5. Заміщення нотаріуса проводиться до припинення обставин, з якими це заміщення пов'язане.

6. Нотаріус, якого заміщують, не вправі здійснювати нотаріальну діяльність під час цього заміщення. У разі дострокового повернення нотаріуса до здійснення ним нотаріальної діяльності повноваження нотаріуса, який його заміщує, що виникли внаслідок такого заміщення, припиняються негайно.

Стаття 37. Заміщення нотаріуса іншим нотаріусом

1. Нотаріус, який заміщує нотаріуса, нотаріальна діяльність якого зупинена, вчиняє нотаріальні дії від свого імені та прикладає свою особисту печатку.

2. Нотаріус, якого заміщують, не вправі здійснювати нотаріальну діяльність під час цього заміщення. У разі дострокового повернення нотаріуса до виконання своїх професійних обов'язків повноваження нотаріуса, який його заміщує, що виникли внаслідок такого заміщення, припиняються негайно.

Глава 3. Нотаріальні округи. Організаційні форми нотаріальної діяльності

Стаття 38. Нотаріальний округ

1. Нотаріальний округ - територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і має робоче місце.

2. Нотаріальні округи визначаються Міністерством юстиції України відповідно до адміністративно-територіального устрою України. У містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса є вся територія міста. У разі зміни адміністративно-територіального поділу України, в результаті якого розташування робочого місця нотаріуса увійшло до іншого нотаріального округу, нотаріальна діяльність відповідних нотаріусів повинна бути зареєстрована в цьому нотаріальному окрузі поза квотою.

3. Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.

Стаття 39. Квоти нотаріусів

1. Гранична кількість нотаріусів у кожному нотаріальному окрузі (квота) визначається Міністерством юстиції України за поданням відповідного територіального органу юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі з урахуванням чисельності населення, що мешкає в цьому окрузі, кількості вчинених нотаріальних дій, навантаження на кожного нотаріуса та соціально-економічного стану регіону. При цьому чисельність населення, яка обслуговується нотаріусом нотаріального округу, не може бути більшою, ніж 20 тисяч, та меншою, ніж:

а) 13 тисяч у нотаріальних округах з чисельністю населення до 100 тисяч;

б) 12 тисяч у нотаріальних округах з чисельністю населення від 100 до 500 тисяч;

в) 11 тисяч у нотаріальних округах з чисельністю населення від 500 тисяч до 1 мільйона;

г) 10 тисяч у нотаріальних округах з чисельністю населення більше 1 мільйона;

д) 5 тисяч у Київському міському нотаріальному окрузі.

2. Кількість нотаріусів в одному нотаріальному окрузі не може бути меншою двох.

3. Зменшення кількості нотаріусів у нотаріальному окрузі можливе виключно при припиненні нотаріальної діяльності нотаріуса в цьому окрузі.

4. Рішення про збільшення (зменшення) кількості нотаріусів у нотаріальному окрузі, прийняте з порушенням правил, встановлених цією статтею, підлягає скасуванню Міністерством юстиції України або судом. Скасування такого рішення тягне за собою припинення нотаріальної діяльності нотаріуса, якому було видане реєстраційне посвідчення на підставі цього рішення.

Стаття 40. Обмін нотаріальними округами

1. Нотаріуси за взаємною згодою мають право укласти між собою договір про обмін нотаріальними округами.

2. Примірники договору і заяви нотаріусів про обмін нотаріальними округами подаються до відповідних територіальних органів юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, які скасовують реєстраційні посвідчення зазначених нотаріусів і видають їм нові реєстраційні посвідчення, про що інформують Міністерство юстиції України.

Стаття 41. Робоче місце нотаріуса

1. Приміщення, в якому знаходиться робоче місце нотаріуса, має знаходитись у межах нотаріального округу, в якому нотаріус здійснює нотаріальну діяльність.

2. Приміщення повинно відповідати таким умовам:

1) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість нотаріусів, що здійснюють нотаріальну діяльність у його межах;

2) давати можливість кожному нотаріусу, що здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність;

3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення;

4) бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса.

3. До початку нотаріальної діяльності, а також у разі зміни адреси розташування робочого місця нотаріуса, відповідним територіальним органом юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі проводиться перевірка відповідності робочого місця нотаріуса встановленим вимогам (сертифікація), за результатами якої складається акт про сертифікацію робочого місця нотаріуса або акт про відмову у сертифікації робочого місця нотаріуса. Акт про відмову у сертифікації робочого місця нотаріуса може бути оскаржений нотаріусом до суду протягом одного місяця з дня одержання ним примірника акта.

4. Нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця нотаріуса.

5. У разі припинення права власності або права користування приміщенням, в якому розташоване робоче місце нотаріуса, його нотаріальна діяльність зупиняється.

6. Про зміну адреси робочого місця нотаріус зобов'язаний протягом трьох робочих днів повідомити відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відповідну регіональну нотаріальну палату.

Стаття 42. Страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса

1. Страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса є обов'язковим і здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності.

2. Здійснення нотаріальної діяльності нотаріусом без договору страхування цивільно-правової відповідальності забороняється.

3. Держава не несе відповідальності за шкоду, завдану неправомірними діями чи бездіяльністю нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності. Нотаріус не несе відповідальності по зобов'язаннях держави.

4. Мінімальний розмір страхової суми становить сто мінімальних розмірів заробітної плати.

5. Порядок і умови обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності нотаріуса встановлюються законом.

Стаття 43. Оплата нотаріальних дій

1. За вчинення нотаріальних дій нотаріуси стягують плату за домовленістю між нотаріусом та фізичною або юридичною особою, але не меншу за її мінімальний розмір.

2. Мінімальний розмір оплати нотаріальних дій та окремі пільгові категорії громадян, для яких оплата нотаріальних дій не може бути вищою за її мінімальний розмір, визначаються законом.

3. Сума плати, стягнутої нотаріусом за вчинену нотаріальну дію, зазначається в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Стаття 44. Оподаткування доходів нотаріусів

1. Порядок оподаткування доходів нотаріусів визначається законодавством України про оподаткування доходів фізичних осіб.

2. Дохід нотаріуса складається із сум, що надійшли за вчинення нотаріальних дій і надання додаткових послуг правового характеру, за винятком витрат, пов'язаних із забезпеченням організації та здійснення нотаріальної діяльності.

Стаття 45. Додаткові інформаційно-технічні послуги

1. Окремі нотаріальні дії вчиняються нотаріусами з використанням інформації з Державних реєстрів, що створені згідно законів України, держателем яких є Міністерство юстиції України.

2. Міністерство юстиції України зобов'язане забезпечити доступ нотаріусів до роботи з Державними реєстрами, зазначеними у частині першій цієї статті.

3. Відомості про вчинення окремих видів нотаріальних дій підлягають реєстрації в Державних реєстрах відповідно до законодавства.

4. Перелік та порядок ведення Державних реєстрів, розмір плати за надання додаткових інформаційно-технічних послуг та порядок її справляння встановлюються законами.

5. Впровадження і надання додаткових інформаційно-технічних послуг, що не передбачені законами, забороняється.

Стаття 46. Перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства

1. Відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі здійснюють перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил нотаріального діловодства за певний період. Попередні періоди, які раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок.

2. Перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил нотаріального діловодства здійснюється виключно у приміщенні, де знаходиться робоче місце нотаріуса, відповідним територіальним органом юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі з обов'язковим попереднім повідомленням нотаріуса про час перевірки. Нотаріус зобов'язаний надавати особам, які уповноважені проводити перевірку, відомості і документи щодо організації нотаріальної діяльності та нотаріального діловодства.

3. У разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності нотаріуса або неодноразових порушень правил нотаріального діловодства відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, який проводив перевірку, може зупинити діяльність нотаріуса в порядку, встановленому цим Законом, або передати матеріали на розгляд регіональної нотаріальної палати для притягнення нотаріуса до професійної відповідальності. Про прийняте рішення регіональна нотаріальна палата повідомляє відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

4. У разі виявлення більше ніж трьох випадків порушення нотаріусом закону при вчиненні нотаріальних дій, яке завдало значної шкоди правам і законним інтересам фізичних, юридичних осіб або державі, відповідний територіальний орган юстиції в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі може звернутися до суду з заявою про припинення нотаріальної діяльності цього нотаріуса.

Глава 4. Державні нотаріальні архіви. Нотаріальне діловодство

Стаття 47. Державні нотаріальні архіви

1. Державні нотаріальні архіви створюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі і входять до складу системи архівних установ України.

2. Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

3. Державні нотаріальні архіви забезпечують тимчасове (до 75 років) зберігання переданих їм у встановленому порядку документів нотаріального діловодства та архівів нотаріусів.

4. Питання організації діяльності, компетенції державних нотаріальних архівів, порядку та строків зберігання документів нотаріального діловодства та архівів нотаріусів визначаються Положенням про державний нотаріальний архів, що затверджується Міністерством юстиції України за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань архівів.

5. Фінансування державних нотаріальних архівів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і плати, що справляється за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг архіваріусами державних нотаріальних архівів.

Стаття 48. Архіваріуси державних нотаріальних архівів

1. Питання організації діяльності архіваріуса державного нотаріального архіву регулюються цим Законом та Положенням про державний нотаріальний архів.

2. За вчинення архіваріусами державних нотаріальних архівів нотаріальних дій, надання додаткових послуг правового, а також технічного характеру справляється плата в розмірах, що встановлюються Міністерством юстиції України.

Стаття 49. Нотаріальне діловодство і звітність

1. Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань архівів.

2. Нотаріуси складають і подають територіальним органам юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлену законодавством статистичну звітність.

3. Зведена статистична звітність подається територіальними органами юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до Міністерства юстиції України.

4. Документи нотаріального діловодства та архіву нотаріуса є власністю держави і знаходяться у володінні та користуванні нотаріуса в силу виконання ним повноважень, встановлених цим Законом.

5. Нотаріус зобов'язаний забезпечити зберігання документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса протягом всього строку виконання ним професійних повноважень, встановлених цим Законом.

6. При припиненні нотаріальної діяльності документи нотаріального діловодства і архіву нотаріуса передаються до відповідного державного нотаріального архіву в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 50. Мова нотаріального діловодства

1. Тексти нотаріальних документів та нотаріального діловодства, посвідчувальних написів, печаток, штампів, а також вивісок на приміщені, де знаходиться робоче місце нотаріуса, мають бути виконані державною мовою.

2. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не володіє мовою, якою ведеться нотаріальне діловодство, тексти оформлених документів повинні бути перекладені їй нотаріусом чи перекладачем.

Розділ III. Самоврядування нотаріусів

Стаття 51. Форми самоврядування нотаріусів

1. Самоврядування нотаріусів - колективне вирішення нотаріусами питань їх внутрішньої діяльності.

2. Професійне самоврядування нотаріусів здійснюється через регіональні нотаріальні палати в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, Нотаріальну палату України у відповідності з принципами Міжнародного Союзу Нотаріату, Європейського Кодексу нотаріальної етики та Правил професійної етики нотаріусів України.

3. Нотаріуси мають право створювати громадські організації з міжнародним, всеукраїнським, регіональним чи місцевим статусом згідно з Конституцією та іншими законами України.

Стаття 52. Завдання професійного самоврядування нотаріусів

1. Завданнями органів професійного самоврядування нотаріусів є:

1) об'єднання зусиль нотаріусів по виконанню покладених на них цим Законом обов'язків;

2) захист професійних інтересів нотаріусів, забезпечення їх соціальних та інших прав;

3) сприяння нотаріусам в організації і здійсненні нотаріальної діяльності;

4) надання нотаріусам методичної допомоги;

5) організація підвищення професійного рівня нотаріусів;

6) розвиток міжнародних зв'язків, обмін досвідом з міжнародними організаціями нотаріату та організаціями нотаріату інших країн.

Стаття 53. Права нотаріусів в сфері професійного самоврядування

1. Нотаріуси мають такі права у сфері професійного самоврядування:

1) брати участь в управлінні регіональною нотаріальною палатою та Нотаріальною палатою України;

2) обирати та бути обраними до органів регіональної нотаріальної палати чи до органів Нотаріальної палати України;

3) вносити на розгляд регіональної нотаріальної палати чи до Нотаріальної палати України пропозиції з питань їх діяльності;

4) одержувати інформацію про діяльність регіональної нотаріальної палати чи про діяльність Нотаріальної палати України;

5) користуватися допомогою регіональної нотаріальної палати чи Нотаріальної палати України у захисті своїх професійних, соціальних та інших прав;

6) брати участь у обговоренні будь-яких питань, що стосуються їх нотаріальної діяльності, подавати скарги, заперечення та пропозиції відповідним органам регіональної нотаріальної палати чи Нотаріальної палати України;

2. Нотаріуси можуть мати інші права, встановлені цим Законом, статутами регіональної нотаріальної палати, Нотаріальної палати України та рішеннями З'їзду нотаріусів України.

Стаття 54. Обов'язки нотаріусів в сфері професійного самоврядування

1. Нотаріуси мають такі обов'язки у сфері професійного самоврядування:

1) дотримуватися статутів регіональної нотаріальної палати, Нотаріальної палати України;

2) виконувати рішення З'їзду нотаріусів України, органів управління регіональної нотаріальної палати, Нотаріальної палати України.

Стаття 55. Регіональна нотаріальна палата

1. Регіональна нотаріальна палата - непідприємницька самоврядна організація, що не має на меті отримання прибутку, є професійним об'єднанням, заснованим нотаріусами в Автономній Республіці Крим, кожній області, містах Києві та Севастополі. До складу регіональної нотаріальної палати можуть входити виключно нотаріуси, які здійснюють нотаріальну діяльність на відповідній території.

2. Регіональна нотаріальна палата є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та згідно з її статутом.

3. Статут регіональної нотаріальної палати затверджується загальними зборами нотаріусів регіональної нотаріальної палати і реєструється в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 56. Органи регіональної нотаріальної палати

1. Вищим органом регіональної нотаріальної палати є загальні збори нотаріусів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

2. Загальні збори нотаріусів скликаються не рідше одного разу на рік і уповноважені вирішувати будь-які питання, що відносяться до повноважень регіональної нотаріальної палати. Загальні збори нотаріусів вважаються правомочними, якщо в них бере участь не менше половини нотаріусів відповідної області, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Рішення загальних зборів нотаріусів приймаються простою більшістю голосів присутніх.

3. Поточне керівництво діяльністю регіональної нотаріальної палати здійснюють її виконавчі органи, обрані загальними зборами нотаріусів.

Стаття 57. Повноваження регіональної нотаріальної палати

1. Регіональна нотаріальна палата:

1) представляє професійні інтереси нотаріусів у органах державної влади, органах місцевого самоврядування та у відносинах з іншими юридичними і фізичними особами;

2) обговорює і вирішує питання, що виникли у нотаріальній практиці, надає нотаріусам методичну допомогу;

3) організовує підвищення професійного рівня нотаріусів;

4) розглядає питання правового захисту нотаріусів і приймає відповідні рішення;

5) обговорює і вирішує питання, що стосуються додержання нотаріусами правил професійної етики;

6) розглядає матеріали територіальних органів юстиції про результати перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил нотаріального діловодства;

7) заохочує нотаріусів та притягає їх до професійної відповідальності з підстав та в порядку, передбачених цим Законом та статутом регіональної нотаріальної палати;

8) звертається до суду із заявою про визнання нотаріуса недієздатним;

9) реалізує інші повноваження, передбачені її статутом, але в межах визначених цим Законом.

2. Регіональна нотаріальна палата виконує рішення Нотаріальної палати України.

Стаття 58. Нотаріальна палата України

1. Нотаріальна палата України - непідприємницька самоврядна організація, що не має на меті отримання прибутку, є всеукраїнським професійним об'єднанням регіональних нотаріальних палат Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, утвореним на підставі цього Закону.

2. Нотаріальна палата України є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до міжнародних договорів, законодавства України та згідно з її статутом.

3. Статут Нотаріальної палати України затверджується З'їздом нотаріусів України і реєструється Міністерством юстиції України.

Стаття 59. Повноваження Нотаріальної палати України

1. Нотаріальна палата України:

1) здійснює координацію діяльності регіональних нотаріальних палат і захист корпоративних інтересів нотаріату України;

2) представляє інтереси нотаріату України в органах державної влади України, в міжнародних організаціях;

3) затверджує Правила професійної етики нотаріусів України;

4) бере участь у розробці проектів законів та інших нормативно-правових актів з питань, пов'язаних з нотаріальною діяльністю;

5) затверджує Примірне положення про порядок притягнення нотаріусів до професійної відповідальності;

6) затверджує Примірний статут регіональної нотаріальної палати;

7) розглядає питання правового захисту нотаріусів і приймає відповідні рішення;

8) здійснює інші повноваження, передбачені її статутом, але в межах визначених цим Законом.

2. При Нотаріальній палаті України та при регіональних нотаріальних палатах можуть бути створені недержавні пенсійні та інші фонди.

Стаття 60. Органи Нотаріальної палати України

1. Загальні збори нотаріусів регіональних нотаріальних палат в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві обирають по сім делегатів для участі у З'їзді нотаріусів України, а загальні збори нотаріусів регіональної нотаріальної палати міста Севастополя обирають трьох делегатів.

2. Поточне керівництво Нотаріальною палатою України здійснюють обрані З'їздом нотаріусів України органи управління Нотаріальної палати України.

3. Структура і повноваження органів управління та контролю Нотаріальної палати України визначаються її статутом.

Стаття 61. З'їзд нотаріусів України

1. З'їзд нотаріусів України є вищим органом Нотаріальної палати України.

2. До виключної компетенції З'їзду нотаріусів України належать:

1) затвердження Статуту Нотаріальної палати України, внесення змін і доповнень до нього;

2) затвердження структури органів управління і контролю Нотаріальної палати України, визначення їх компетенції;

3) обрання (переобрання) чи відкликання членів органів управління та контролю Нотаріальної палати України, визначення їх прав, обов'язків, відповідальності, загальних засад діяльності;

4) затвердження щорічного бюджету Нотаріальної палати України;

5) затверджує Примірний статут регіональної нотаріальної палати;

6) затвердження Правил професійної етики нотаріусів України;

7) затвердження Положення про порядок притягнення нотаріусів до професійної відповідальності;

8) заслуховування звітів органів управління і контролю Нотаріальної палати України та ухвалення рішень по цих звітах;

9) визначення розміру, порядку сплати, розподілу та використання внесків на забезпечення діяльності органів професійного самоврядування нотаріусів;

10) обрання членів Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату;

11) ухвалення інших рішень з найважливіших питань діяльності нотаріату, передбачених статтею 59 цього Закону.

3. Статутом Нотаріальної палати України до виключної компетенції З'їзду нотаріусів України можуть бути віднесені й інші питання діяльності Нотаріальної палати України.

4. З'їзд нотаріусів України скликається не рідше одного разу на рік.

5. З'їзд нотаріусів України вважається правомочним, якщо в його роботі бере участь не менше трьох четвертих обраних делегатів.

6. Рішення З'їзду нотаріусів України вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала кваліфікаційна більшість делегатів.

Стаття 62. Фінансування професійного самоврядування нотаріусів

1. Фінансування професійного самоврядування нотаріусів здійснюється за рахунок коштів, отриманих від сплати внесків на забезпечення функціонування професійного самоврядування нотаріусів, благодійних пожертвувань, діяльності юридичних осіб, створених Нотаріальною палатою України або за її участю, доходів, одержаних від реалізації чи оренди майна Нотаріальної палати України, з інших джерел, передбачених законодавством, а також статутом Нотаріальної палати України та статутами регіональних нотаріальних палат.

2. Розмір, порядок сплати, розподілу та використання внесків на забезпечення функціонування професійного самоврядування нотаріусів визначаються З'їздом нотаріусів України.

3. Внески на забезпечення функціонування професійного самоврядування нотаріусів надходять на рахунки відповідних регіональних палат нотаріусів і пропорційно розподіляються між регіональними палатами нотаріусів та Нотаріальною палатою України відповідно до рішень З'їзду нотаріусів України.

Розділ IV. Повноваження по вчиненню нотаріальних дій та правила їх вчинення

Глава 1. Повноваження по вчиненню нотаріальних дій

Стаття 63. Нотаріальна дія

1. Нотаріальна дія - посвідчення у встановленому цим Законом порядку безспірних прав та фактів, що мають юридичне значення, а також вчинення інших дій та здійснення інших заходів, спрямованих на забезпечення реалізації безспірних прав або виконання безспірних зобов'язань осіб, які звернулися до нотаріуса.

2. Вчинення нотаріальних дій здійснюється в порядку та з дотриманням правил, встановлених цим Законом.

3. Тексти нотаріально засвідчуваних документів викладаються на папері встановленого формату за виключенням випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, або коли сторона правочину бажає викласти його текст на спеціальному бланку нотаріальних документів.

4. Тексти заповітів, договорів про відчуження нерухомого майна та іншого майна, що підлягає державній реєстрації, свідоцтв про право на спадщину, довіреностей на право розпорядження майном, за винятком примірників, що залишаються у справах нотаріуса, викладаються нотаріусами на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів встановлюються Міністерством юстиції України спільно з Нотаріальною Палатою України.

5. Тексти документів нотаріального діловодства, а також інформація, отримана нотаріусом з Державних реєстрів відповідно до статті 46 цього Закону, що залишається у справах нотаріуса, викладаються на папері встановленого формату.

6. Вчинена нотаріальна дія є безспірним фактом, що не потребує додаткового доказування в суді, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, незалежно від форми власності, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, не було встановлено інше.

Стаття 64. Види нотаріальних дій

1. Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності та ін.);

2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

3) видають свідоцтва про право на спадщину;

4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті другого подружжя;

5) видають свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);

6) видають свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;

7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

8) видають дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріуса;

9) накладають та знімають заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) та транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;

10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

11) засвідчують справжність підпису на документах;

12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;

14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

16) посвідчують час пред'явлення документів;

17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

18) здійснюють державну реєстрацію прав на нерухомість та правочинів щодо нерухомості;

19) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

20) вчиняють виконавчі написи;

21) вчиняють протести векселів;

22) вчиняють морські протести;

23) приймають на зберігання документи.

2. Законами на нотаріусів може бути покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Стаття 65. Нотаріальні дії, що вчиняються архіваріусами державних нотаріальних архівів

1. Архіваріуси державних нотаріальних архівів вчиняють такі нотаріальні дії:

1) видають дублікати документів, що зберігаються у справах державного нотаріального архіву;

2) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, що зберігаються у справах державного нотаріального архіву, і витягів з них;

2. Архіваріуси державних нотаріальних архівів видають довідки про вчинені нотаріальні дії.

Стаття 66. Нотаріальні дії, що вчиняються консульськими установами України

1. Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:

1) посвідчують правочини (договори, заповіти (крім секретних), довіреності та ін.), крім договорів про відчуження та заставу нерухомого майна та земельних ділянок, що знаходяться в Україні;

2) вживають заходів до охорони спадкового майна;

3) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і витягів з них;

4) засвідчують справжність підпису на документах;

5) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

6) посвідчують факт, що фізична особа є живою;

7) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;

8) посвідчують час пред'явлення документів;

9) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;

10) вчиняють виконавчі написи;

11) вчиняють морські протести;

12) приймають на зберігання документи;

13) видають дублікати посвідчених ними документів;

14) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам.

2. Законами можуть бути передбачені й інші нотаріальні дії, що вчиняються консульськими установами України.

Стаття 67. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування

1. У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:

1) вживають заходів до охорони спадкового майна;

2) посвідчують заповіти (крім секретного);

3) видають дублікати посвідчених ними документів.

2. Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права на оформлення документів, призначених для використання за межами державного кордону України.

Стаття 68. Заповіти (крім секретних) і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених

1. До нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:

1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів;

2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, також заповіти робітників, службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або закладів;

5) заповіти осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі;

6) заповіти осіб, які утримуються під вартою, посвідчені начальником слідчого ізолятору.

2. До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:

1) довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками цих закладів, їх заступниками з медичної частини, старшими або черговими лікарями;

2) довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військової частини, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, що вчиняють нотаріальні дії, також довіреності робітників, службовців, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ або закладів;.

3) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі (слідчому ізоляторі), посвідчені начальником місця позбавлення волі (начальником слідчого ізолятору).

3. Посадові особи, перелічені в частині першій цієї статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів за постійним місцем проживання заповідача.

4. Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного направлення їх до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.

5. Архіваріус державного нотаріального архіву зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, та залишає у себе одержаний ним примірник заповіту з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт. У разі встановлення невідповідності заповіту законові архіваріус повідомляє про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

6. Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або коли місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється центральному органу державного нотаріального архіву України.

Глава 2. Правила вчинення нотаріальних дій

Стаття 69. Місце вчинення нотаріальної дії

1. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні, де знаходиться робоче місце нотаріуса.

2. За заявою заінтересованих осіб нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням, але в межах нотаріального округу, в якому зареєстрована нотаріальна діяльність відповідного нотаріуса. Про місце вчинення нотаріальної дії поза приміщенням, де знаходиться робоче місце нотаріуса, зазначається в тексті посвідчувального напису.

Стаття 70. Строки вчинення нотаріальних дій

1. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.

2. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії в цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

3. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладене на строк не більше десяти робочих днів. Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.

4. У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом і набрання законної сили рішенням суду.

5. Законодавством можуть бути встановлені й інші підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.

Стаття 71. Установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії

1. Не допускається вчинення нотаріальної дії у відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників.

2. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

3. Установлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Стаття 72. З'ясування обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб

1. При посвідченні правочинів з'ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь.

2. З'ясування обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії.

Стаття 73. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи

1. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитись з установчими документами юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

2. При наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від власника, органів, які здійснюють державну реєстрацію відповідних юридичних осіб, органів державної податкової служби, інших уповноважених органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.

Стаття 74. Перевірка повноважень представника фізичної або юридичної особи

1. Нотаріус при посвідченні правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю представника перевіряє обсяг його повноважень.

2. Нотаріус встановлює особу представника, а також перевіряє обсяг його повноважень відповідно до вимог статей 72 та 73 цього Закону.

3. Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження представника. Дійсність довіреності на право розпорядження майном перевіряється нотаріусом за допомогою Державного реєстру довіреностей.

4. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусу подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.

5. За наявності сумнівів щодо особи чи органу, що виступають у якості представника, а також цивільної дієздатності та правоздатності особи чи органу нотаріус має право зробити запит до уповноваженого органу, установи чи особи, щодо яких здійснюється представництво.

Стаття 75. Установлення дійсних намірів сторін до вчинення правочину

1. Нотаріус зобов'язаний установити дійсні наміри сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.

2. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом установлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної з сторін.

3. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом при відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення.

4. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки.

Стаття 76. Порядок залучення свідків для вчинення нотаріальної дії

1. У випадках, установлених законом, вчинення нотаріальної дії при свідках є обов'язковим.

2. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

3. Не можуть бути залучені як свідки при вчиненні нотаріальної дії:

1) нотаріус або інша особа, яка вчиняє цю нотаріальну дію;

2) особи, на користь яких вчиняється нотаріальна дія;

3) особи, які є сторонами правочину, що укладається;

4) особи, які є членами сім'ї чи близькими родичами особи, якою або на користь якої вчиняється нотаріальна дія, або є її опікунами (піклувальниками);

5) особи, які не можуть самостійно прочитати або підписати оформлюваний документ;

6) працівники, що перебувають у трудових відносинах з нотаріусом, який вчиняє нотаріальну дію, або працівники відповідного виконавчого органу міської ради, консульської установи чи дипломатичного представництва.

4. Особа, залучена у якості свідка, несе відповідальність за шкоду, заподіяну нею внаслідок розголошення відомостей, що стали їй відомі у зв'язку з її участю при вчиненні нотаріальної дії, в порядку, встановленому законом.

Стаття 77. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів

1. При посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

2. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею.

3. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

4. Нотаріус може не вимагати кожного разу з'явлення відомих йому посадових осіб юридичних осіб, якщо він має зразки підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, і справжність їх підпису не викликає сумніву.

5. Не дозволяється застосування зразків підписів посадових осіб юридичних осіб при посвідченні правочинів.

Стаття 78. Витребовування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії

1. Нотаріуси мають право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

2. Затребувані відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

3. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Стаття 79. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії

1. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою юридичної особи, яка видала документ.

2. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та їх ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, із зазначенням дати їх народження.

3. Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Стаття 80. Порядок ведення спадкових справ

1. Оформлення спадкових справ здійснюється з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону.

2. У разі звернення спадкоємців, кредиторів або інших осіб, відповідні заяви яких та документ, що підтверджує факт смерті спадкодавця, є підставою для заведення спадкової справи, до різних нотаріусів в один день спадкова справа відкривається тим нотаріусом, до якого заява надійшла першою за часом і яка першою зареєстрована у Державному спадковому реєстрі.

3. При відкритті спадкової справи нотаріус зобов'язаний одночасно зареєструвати відомості у Державному спадковому реєстрі в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Стаття 81. Вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв

1. При посвідченні правочинів, засвідченні вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи.

2. На підтвердження права на спадщину, права власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті другого подружжя, повноважень виконавця заповіту, прийняття на зберігання секретного заповіту, придбання майна з публічних торгів (аукціону), а також посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, про час пред'явлення документів, про прийняття на зберігання документів видаються відповідні свідоцтва.

3. Форми посвідчувальних написів та нотаріальних свідоцтв установлюються Міністерством юстиції України.

Стаття 82. Відмова у вчиненні нотаріальних дій

1. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить закону;

2) не подано відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;

4) має сумнів у тому, що фізична особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка визнана недієздатною, або представник, який не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, вказаним в їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не сплатила плату за її вчинення.

2. Нотаріус не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

3. Нотаріус не має права на безпідставну відмову у вчиненні нотаріальної дії.

4. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Відмова у вчиненні нотаріальної дії оформляється нотаріусом шляхом винесення протягом трьох робочих днів відповідної постанови.

Стаття 83. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні

1. Спір про неправильно вчинену нотаріальну дію або незаконність у вчиненні нотаріальної дії, або відмову у вчиненні нотаріальної дії розглядається судом за правилами позовного провадження цивільного судочинства.

Стаття 84. Заходи, що вживаються нотаріусом при виявленні порушення закону

1. Нотаріус, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення з боку учасників цивільних відносин, повідомляє про це відповідні органи для вжиття необхідних заходів.

2. Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус вправі затримати цей документ і направити його до експертної установи (експерта) для проведення відповідного дослідження, оплата якого здійснюється в установленому законом порядку.

Стаття 85. Реєстрація нотаріальних дій

1. Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи архіваріусами державних нотаріальних архівів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій та в інший спосіб, передбачений цим Законом.

2. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту її реєстрації.

Стаття 86. Видача дубліката нотаріально оформленого документа

1. У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою, зазначеною в статтях 64, 65 цього Закону, за письмовою заявою осіб, визначених у частині п'ятій статті 7 цього Закону, нотаріусом, відповідною посадовою особою або архіваріусом державного нотаріального архіву видається дублікат втраченого (зіпсованого) документа.

2. Державний нотаріальний архів видає також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статтях 67, 68 цього Закону.

Глава 3. Посвідчення правочинів

Стаття 87. Правочини, що посвідчуються нотаріально

1. Нотаріус посвідчує правочини, щодо яких законодавством установлене обов'язкове нотаріальне посвідчення, а також, за бажанням сторін, й інші правочини.

2. Державна реєстрація правочинів здійснюється нотаріусом відповідно до вимог Цивільного кодексу України шляхом внесення інформації до Державного реєстру правочинів у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 88. Посвідчення договорів про відчуження, найм (оренду), лізинг, заставу (іпотеку) нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), транспортних засобів

1. Договори про відчуження, найм (оренду), лізинг, іпотеку нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), договори про відчуження, найм (оренду), лізинг, заставу транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують право власності на це майно (майнові права), та, у передбачених законом випадках, державної реєстрації прав на це майно (майнові права).

2. При посвідченні договорів про відчуження, найм (оренду), лізинг, заставу (іпотеку) нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), договорів про відчуження, найм (оренду), лізинг, заставу транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, нотаріусом перевіряється відсутність обмежень прав на це майно, а також перевіряється відсутність податкової застави щодо цього майна у встановленому законом порядку.

3. У разі встановлення заборони відчуження договір про відчуження, найм (оренду), лізинг, заставу (іпотеку) майна (майнових прав на нерухоме майно), договір про відчуження, найм (оренду), лізинг, заставу транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, посвідчується нотаріусом за умови письмової згоди кредитора.

4. Якщо на майно, що відчужується, передається в найм (оренду), лізинг або заставляється, накладено арешт відповідно до закону, договори про відчуження, найм (оренду), лізинг, заставу (іпотеку) такого майна посвідчуються нотаріусом лише після зняття арешту.

5. Посвідчення договорів про відчуження, іпотеку нерухомого майна, а також договорів про відчуження, заставу транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться нотаріусом за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна, або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину. За іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання договору про іпотечний кредит згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", можливе посвідчення іпотечного договору також за місцезнаходженням іпотекодавця чи іпотекодержателя.

Стаття 89. Посвідчення заповітів

1. Нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, які написані заповідачами власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб повинні бути написані повністю із зазначенням дати їх народження та місця проживання.

2. Нотаріус на прохання особи може записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

3. Посвідчення заповіту через представника не допускається.

4. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати складений заповіт, посвідчення заповіту відбувається при свідках. Залучення свідків здійснюється в порядку, встановленому статтею 77 цього Закону.

5. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, що підтверджують його право на майно, що заповідається.

6. Нотаріус посвідчує секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом. Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. Конверт, у якому знаходиться секретний заповіт, має бути підписаний власноручно заповідачем у присутності нотаріуса. Нотаріус вчиняє на конверті, у якому знаходиться секретний заповіт, посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису заповідача, скріплює його печаткою і в присутності заповідача вміщує його в інший конверт, який також опечатує і зазначає на ньому прізвище, ім'я, по батькові, дату народження заповідача і дату прийняття на зберігання цього заповіту.

7. Відомості про посвідчення заповіту підлягають обов'язковій реєстрації в Державному спадковому реєстрі в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Стаття 90. Порядок оголошення, зміни і скасування заповітів

1. У разі одержання повідомлення про відкриття спадщини і свідоцтва про смерть заповідача нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, призначає день оголошення змісту цього заповіту. Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.

2. Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, конверт із секретним заповітом та оголошує його зміст. Про оголошення секретного заповіту складається протокол, у якому відтворюється текст заповіту, який підписують нотаріус та свідки.

3. Секретний заповіт та протокол про його оголошення залишаються в справах нотаріуса. Спадкоємцям за секретним заповітом, за їх бажанням, можуть бути видані примірники протоколу про оголошення секретного заповіту, а спадкоємцям, які з'явилися після оголошення секретного заповіту, - дублікат протоколу.

4. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадиться у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та цим законом для посвідчення заповіту.

5. Нотаріус, якому при посвідченні заповіту стало відомо про наявність раніше посвідченого заповіту, письмово повідомляє про новий заповіт державний нотаріальний архів чи нотаріуса, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.

6. Відомості про зміну, скасування заповітів підлягають обов'язковій реєстрації в Державному спадковому реєстрі в день посвідчення заповіту.

Стаття 91. Посвідчення довіреностей. Припинення дії довіреностей

1. Нотаріус посвідчує довіреності, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім'я однієї або кількох осіб.

2. Строк, на який може бути видано довіреність, визначається Цивільним кодексом України.

3. Довіреність, видана в порядку передоручення, посвідчується нотаріально після подання довіреності, на підставі якої здійснюється передоручення і яка підтверджує право на передоручення, або після подання доказів того, що представник був вимушений до цього обставинами з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

4. Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити у собі більше повноважень, ніж їх надано за довіреністю, на підставі якої здійснюється передоручення, та не може містити право на наступне передоручення. Строк дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку довіреності, яка підтверджує право на передоручення і на підставі якої вона видана.

5. Відомості щодо посвідчених нотаріусами довіреностей на розпорядження нерухомим майном та припинення їх дії підлягають обов'язковій реєстрації в Державному реєстрі довіреностей.

Стаття 92. Кількість примірників документів, у яких викладено зміст правочину

1. Документи, в яких викладено зміст правочину, що посвідчується нотаріально, виготовляються або подаються нотаріусу не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса.

Глава 4. Вжиття заходів до охорони спадкового майна

Стаття 93. Охорона спадкового майна

1. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - посадова особа органів місцевого самоврядування за заявою спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів, виконавця заповіту або за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця. Ці заходи вживаються ним безпосередньо або шляхом надання доручення іншим нотаріусам чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням спадкового майна.

2. Про вжиті нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування заходи щодо охорони спадкового майна відповідно до отриманого доручення повідомляється нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

3. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.

Стаття 94. Опис спадкового майна і передача його на зберігання

1. Для охорони спадкового майна нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування проводить опис спадкового майна і передає його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.

2. Охоронцем спадкового майна може бути призначено осіб з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місце перебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями. За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого так і не заповіданого. За бажанням спадкоємців за законом нотаріус може призначити охоронцем майна, що спадкується за законом, іншу особу.

3. Охоронець, якому передано на зберігання спадкове майно, якщо він не є спадкоємцем, одержує від спадкоємців винагороду.

Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки в спадщині.

4. Охоронець спадкового майна попереджається про відповідальність за розтрату, відчуження, приховування, підміну, знищення спадкового майна або інші дії з цим майном, а також про кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду.

Стаття 95. Укладення договорів на управління спадщиною

1. Якщо у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріусів, - відповідний орган місцевого самоврядування в разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Договір на управління спадщиною укладається з дотриманням вимог Цивільного кодексу України.

2. У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви спадкоємців про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, про вжиття заходів до охорони спадкового майна тощо нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії договору.

3. Особа, з якою укладено договір на управління спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень, а також на відшкодування необхідних витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном.

Стаття 96. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини

1. У разі відсутності виконавця заповіту або його відмови від здійснення своїх повноважень нотаріус за місцем відкриття спадщини, який одержав повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або місце роботи яких йому відоме.

2. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Стаття 97. Видача грошових сум із спадкового майна

1. Нотаріус до закінчення строку для прийняття спадщини може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі) на покриття витрат:

1) на поховання спадкодавця;

2) викликаних іншими обставинами, які мають істотне значення.

2. За заявою спадкоємців померлого, у якого не залишилось спадкоємців, а також за клопотанням юридичної особи за місцем останньої роботи чи проживання спадкодавця або відповідного органу місцевого самоврядування, про встановлення йому надгробка нотаріус у разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає дозвіл банку (фінансовій установі) на переказ підприємству або організації, що встановлює надгробок, грошового відшкодування вартості такого надгробка.

Стаття 98. Установлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме

1. Нотаріус на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або на підставі рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, за останнім місцем проживання такої особи здійснює опис належного їй майна.

2. Один екземпляр опису видається опікуну над майном, а другий залишається у справах нотаріуса.

Стаття 99. Накладання заборони відчуження майна

1. Нотаріус за місцезнаходженням (місцем розташування) нерухомого майна, а також за місцем державної реєстрації транспортних засобів накладає заборону (його, їх) відчуження:

1) при посвідченні договору довічного утримання (догляду), предметом якого є нерухоме майно, або договору довічного утримання (догляду), предметом якого є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації;

2) при посвідченні договору іпотеки, предметом якого є нерухоме майно або договору застави, предметом якого є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, а також у випадках, коли це передбачено договором;

3) при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, - строком на п'ять років від дня набрання законної сили рішенням суду про це;

4) при одержанні повідомлення про смерть одного з подружжя, який за життя склав спільний заповіт подружжя;

5) при посвідченні спадкового договору, предметом якого є нерухоме майно або спадкового договору, предметом якого є транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації;

6) за рішенням суду, постановою прокурора, слідчого, постановою державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно або про накладення арешту на транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, та оголошення заборони на його (їх) відчуження.

2. Відомості про накладення заборони відчуження майна реєструються нотаріусом у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Стаття 100. Зняття заборони відчуження майна

1. Нотаріус за місцезнаходженням (місцем розташування) нерухомого майна, а також за місцем державної реєстрації транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, знімає заборону відчуження майна при одержанні:

1) письмового повідомлення заставодержателя (іпотекодержателя) про зняття заборони;

2) документа (договору, копії рішення суду) про припинення (розірвання) договору застави (іпотеки) або іншого договору, на підставі якого накладено заборону;

3) копії рішення суду про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою;

4) повідомлення спадкоємців про закінчення п'ятирічного строку з дня видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою;

5) свідоцтва (нотаріально засвідченої копії свідоцтва) про смерть другого з подружжя, які склали спільний заповіт;

6) свідоцтва (нотаріальної копії свідоцтва) про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, які уклали спадковий договір;

7) рішення (ухвали, постанови) суду, постанови прокурора, слідчого, начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, державного виконавця про звільнення майна з-під арешту, скасування накладеного арешту або скасування заходів забезпечення позову (заміну виду забезпечення позову).

2. Відомості про зняття заборони відчуження майна вносяться нотаріусом до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Глава 5. Видача свідоцтв

Стаття 101. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі

1. На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

2. Видача свідоцтва проводиться у строки, встановлені Цивільним кодексом України.

3. Відомості щодо видачі свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковій реєстрації в Державному спадковому реєстрі.

Стаття 102. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину

1. Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, кожному з них із зазначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

3. Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я малолітнього, неповнолітнього спадкоємця, спадкоємця, якого визнано недієздатним або обмежено дієздатним, нотаріус повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони їх майнових прав та інтересів.

4. Нотаріус за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, або рішенням суду вносить зміни до свідоцтва про право на спадщину.

Стаття 103. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом

1. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, наявність заповіту чи спадкового договору за даними Державного спадкового реєстру та склад спадкового майна. У разі наявності спадкового договору нотаріус вимагає подання йому нотаріально засвідченої копії цього договору.

Стаття 104. Видача свідоцтва виконавця заповіту

1. За заявою особи, яка заповідачем або спадкоємцями заповідача призначена виконавцем заповіту, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво виконавця заповіту.

2. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його виконання і якщо цього потребують інтереси спадкоємців, нотаріус може призначити виконавця заповіту за вимогою спадкоємців та видати йому свідоцтво виконавця заповіту.

3. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка висловлена у заповіті. Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за письмовою згодою спадкоємців та відказоодержувачів.

Стаття 105. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом

1. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту чи спадкового договору, а також чинність заповіту за даними Державного спадкового реєстру, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво, коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині.

Стаття 106. Видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя

1. У разі смерті одного із подружжя, на ім'я якого видано документ, що встановлює право власності, нотаріус за місцем відкриття спадщини може на підставі письмової заяви другого з подружжя видати свідоцтво про право власності в спільному майні подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину.

Стаття 107. Видача свідоцтва про придбання майна з публічних торгів (аукціону)

1. При продажу з публічних торгів (аукціону) арештованого, заставленого чи в інший спосіб обтяженого майна нотаріус видає набувачу відповідне свідоцтво.

2. Свідоцтво про придбання арештованого або заставленого нерухомого майна з публічних торгів (аукціону) видається нотаріусом за місцем знаходження такого майна. Свідоцтво про придбання заставленого рухомого майна видається нотаріусом за місцем проведення публічних торгів (аукціону).

Глава 6. Засвідчення вірності копій документів та виписок з них, справжності підписів і вірності перекладу

Стаття 108. Засвідчення вірності копій (фотокопій) документів

1. Нотаріус засвідчує вірність копій (фотокопій) нотаріально посвідчених правочинів та інших документів, що зберігаються у справах нотаріуса у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, а також договорів, укладених юридичними особами, та інших документів, виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності цих копій (фотокопій) не заборонено законом.

2. Вірність копії (фотокопії) документа, виданого фізичною особою, засвідчується нотаріусом в тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи та скріплена печаткою відповідної юридичної особи.

3. Забороняється засвідчення вірності копій (фотокопій) паспортів та інших документів, що посвідчують особу.

Стаття 109. Засвідчення вірності витягу з документа

1. Вірність витягу з документа може бути засвідчена нотаріусом лише в тому разі, коли її зроблено з документа, в якому міститься рішення щодо кількох не пов'язаних між собою питань. Витяг повинен відтворювати повний текст частини документа з певного питання.

2. Засвідчення вірності витягу з документа здійснюється за правилами, передбаченими статтею 108 цього Закону.

Стаття 110. Засвідчення справжності підпису на документах

1. Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру правочину та не містять у собі відомостей, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи.

2. На правочині може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати правочин, зазначається у посвідчувальному написі.

3. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.

Стаття 111. Засвідчення вірності перекладу

1. Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

2. Якщо нотаріус не знає відповідної мови, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Глава 7. Посвідчення фактів

Стаття 112. Посвідчення факту, що фізична особа є живою

1. Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт, що ця фізична особа є живою.

2. Факт, що малолітня особа, недієздатна фізична особа є живою, посвідчується на прохання її законних представників.

3. Факт, що неповнолітня особа, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, є живою, посвідчується на її прохання та за згодою на це законних представників.

4. На підтвердження факту нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.

Стаття 113. Посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці

1. Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт перебування її в певному місці.

2. Факт, що малолітня особа, недієздатна фізична особа перебуває в певному місці, посвідчується на прохання її законних представників.

3. Факт, що неповнолітня особа, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, перебуває в певному місці, посвічується на її прохання та за згодою на це її законних представників.

4. На підтвердження факту нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.

Стаття 114. Посвідчення часу пред'явлення документів

1. Нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа, оформленого у відповідності з законодавством.

2. На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний напис на документі із зазначенням особи, яка його пред'явила.

Глава 8. Зберігання документів, передача заяв, прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів

Стаття 115. Зберігання документів нотаріусами

1. Нотаріус за заявами юридичних та фізичних осіб приймають на зберігання документи за описом. Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий видається особі, яка здала документи на зберігання.

2. На прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка повинна бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання.

3. Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає особі, яка здала їх, відповідне свідоцтво, до якого додається примірник опису, якщо такий провадився.

Стаття 116. Повернення прийнятих на зберігання документів

1. Прийняті на зберігання документи повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноваженої нею особи при пред'явленні свідоцтва і примірника опису чи за рішенням суду.

Стаття 117. Передача заяв фізичних та юридичних осіб

1. Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку.

2. На прохання особи, яка подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.

Стаття 118. Прийняття в депозит та передання з депозиту грошових сум та цінних паперів

1. Нотаріус у передбачених законодавством випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передавання їх кредитору в рахунок виконання зобов'язання. Про надходження грошових сум або цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми або цінні папери.

2. Нотаріус приймає в депозит грошові суми у випадках, коли подружжя або особи, шлюб між якими було розірвано, домовилися про припинення права на утримання взамін одержання одноразової грошової виплати. Нотаріус після посвідчення договору про припинення права на утримання передає грошову суму, внесену в депозит, тому з подружжя, на користь якого зроблено внесок.

3. Сторони договору, в тому числі і попереднього, можуть домовитись про внесення грошових сум в депозит нотаріуса шляхом безготівкового перерахування з метою виконання зобов'язань за договором при настанні або не настанні події (дії), що обумовлена договором.

4. При настанні або не настанні події (дії), що обумовлена договором, нотаріус передає грошові суми шляхом безготівкового перерахування кредитору за його заявою в рахунок виконання зобов'язань боржника за договором. При зміні умов виконання зобов'язань за договором або при припиненні його дії нотаріус передає грошові суми з депозиту у спосіб, що визначається угодою сторін.

Стаття 119. Повернення прийнятих у депозит грошових сум та цінних паперів

1. Повернення нотаріусом грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит, допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок, або за рішенням суду.

Глава 9. Вчинення виконавчих написів, протестів векселів та морських протестів

Стаття 120. Вчинення виконавчих написів

1. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріус вчиняє виконавчий напис на борговому документі.

2. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості за нотаріально посвідченими правочинами нотаріусу подаються:

а) нотаріально посвідчені правочини, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а в кредитних відносинах - кредитний договір (прошитий, пронумерований, скріплений підписами сторін і їх печатками - для юридичних осіб) та нотаріально посвідчений договір застави (іпотечний договір), що забезпечує зобов'язання боржника за кредитним договором;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

3. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку, нотаріусу подаються:

а) опротестований вексель;

б) акт про протест векселя.

4. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості за чеками нотаріусу подаються чеки, неоплата яких посвідчена нотаріусом.

5. Для одержання виконавчого напису при поверненні об'єкту лізінгу нотаріусу подаються:

а) договір лізингу (прошитий, пронумерований, скріплений підписами сторін і їх печатками - для юридичних осіб);

б) засвідчена лізингодавцем копія рахунка, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

6. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості з орендної плати за користування державним та комунальним майном нотаріусу подаються:

а) договір оренди (прошитий, пронумерований, скріплений підписами сторін і їх печатками - для юридичних осіб);

б) засвідчена стягувачем копія рахунка, надісланого боржникові, з відміткою про непогашення заборгованості після вручення письмового попередження.

7. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості за диспашею нотаріусу подаються:

а) диспаша (розрахунок з розподілу загальної аварії), не оскаржена в установлений термін або оскаржена, але залишена судом у силі;

б) довідка диспашера про те, що диспаша не скасована і не змінена судом.

8. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і військовозобов'язаних після закінчення зборів нотаріусу подаються:

а) документи, що підтверджують заборгованість притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов'язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди;

б) довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

9. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей, які потребують тривалого лікування, у дошкільних закладах освіти, загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, дитячих будинках, нотаріусу подаються:

а) документи, на підставі яких виникла заборгованість батьків або осіб, що їх замінюють, перед стягувачем;

б) засвідчений стягувачем витяг з особового рахунка батька або особи, що його замінює (чи довідка стягувача), з відміткою про непогашення заборгованості у двотижневий термін після вручення письмового попередження.

10. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації нотаріусу подаються:

а) документи, на підставі яких виникла заборгованість батьків або осіб, що їх замінюють перед стягувачем;

б) засвідчений стягувачем витяг з особового рахунка батька або особи, що його замінює (чи довідка стягувача), з відміткою про непогашення заборгованості у двотижневий термін після вручення письмового попередження.

11. Для одержання виконавчого напису при стягненні заборгованості що випливає з відносин, пов'язаних з авторським правом нотаріусу подаються документи, що встановлюють заборгованість підприємств, установ, організацій за відрахуваннями (через Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності) творчим спілкам України за використання творів літератури і мистецтва:

11.1. Літературному фонду Національної спілки письменників України згідно розрахункового листа із зазначенням розміру заборгованості скріпленого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, установи, організації:

а) видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями у розмірі 10 відсотків загальної суми винагороди, нарахованої авторам за оригінальні та перекладні твори художньої літератури;

б) театрів (стаціонарних, пересувних), а також підприємств, установ, організацій, що надають за договорами майданчики для проведення вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми валового збору (або суми за договором);

в) театрів та інших організацій за відрахуваннями за вистави малих драматичних форм (скетчі, одноактні водевілі), а також культурно-освітніх закладів за відрахуваннями за твори всіх жанрів у розмірі 0,5 відсотка суми валового збору (або суми за договором);

г) підприємств, що займаються видавничою діяльністю та тиражуванням літературних творів, за відрахуваннями за використання усіх видів літературних творів; за відрахуваннями за використання усіх видів літературно-художніх творів вітчизняних і зарубіжних авторів, що не охороняються авторським правом, у розмірі 2 відсотків суми реалізації.

11.2. Музичному фонду України згідно розрахункового листа із зазначенням розміру заборгованості скріпленого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, установи, організації, редакції газети (журналу):

а) організацій, які виплачують авторську винагороду за публічне виконання музичних творів, підприємств, установ, організацій, що надають за договорами майданчики для проведення вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми валового збору, одержаного від продажу квитків, або суми гарантованої оплати згідно з договором, а також видовищних підприємств за такими само відрахуваннями за музичні вистави (опера, оперета, балет тощо) та естрадні концерти;

б) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у розмірі 1 відсотка суми валового збору (виручки від реалізації), одержаного за використання музичних творів, що випускаються в записі на магнітній плівці, компактних касетах, платівках і лазерних дисках;

в) видавництв та видавничих організацій, друкованих засобів масової інформації за відрахуваннями у розмірі 10 відсотків загальної суми авторської винагороди, нарахованої за видання музичних і музикознавчих творів.

11.3. Національній спілці театральних діячів України: театрів (стаціонарних і пересувних) за відрахуваннями у розмірі 1 відсотка суми валового збору з театральних постановок згідно розрахункового листа із зазначенням розміру заборгованості скріпленого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою театру.

11.4. Журналістському фонду України: телерадіоорганізацій, ДІНАУ, Українського незалежного інформаційного агентства "Новини", регіональних інформаційних агентств та друкованих засобів масової інформації, видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями у розмірі 6 відсотків загальної суми авторської винагороди, нарахованої за суспільно-політичні, публіцистичні, науково-популярні твори, інформаційний та ілюстративний матеріал (крім гонорару, з якого провадяться відрахування до фондів інших творчих спілок) згідно розрахункового листа із зазначенням розміру заборгованості скріпленого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою телерадіоорганізації, інформаційного агентства, видавництва.

11.5. Національній спілці кінематографістів України: кіновидовищних закладів (крім розташованих у сільській місцевості) за відрахуваннями у розмірі 1 відсотка суми валового збору, одержаного за розповсюдження і демонстрування фільмів згідно розрахункового листа із зазначенням розміру заборгованості скріпленого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою кіновидовищного закладу.

11.6. Національній спілці художників України згідно розрахункового листа із зазначенням розміру заборгованості скріпленого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, установи, організації:

а) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків загальної суми авторської винагороди або заробітної плати, нарахованої художникам (живописцям, скульпторам, графікам, оформлювачам, декораторам, художникам, які створюють твори декоративно-прикладного мистецтва, зайнятим у промисловості художникам-конструкторам, модельєрам, макетникам, художникам театру і кіно та іншим) за виконані ними художні роботи (як за оригінальні твори, так і за роботи з копіювання й тиражування);

б) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми, одержаної від реалізації художніх творів на комісійних засадах.

11.7. Національній спілці майстрів народного мистецтва України згідно розрахункового листа із зазначенням розміру заборгованості скріпленого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, установи, організації:

а) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків загальної суми авторської винагороди або заробітної плати, нарахованої творчим майстрам, художникам народного мистецтва і працівникам з тиражування художніх виробів (ткацтво, вишивка, килимарство, гончарство, різьбярство, художні вироби з металу, каменю, дерева, соломки, народне малярство і декоративний розпис тощо);

б) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми, одержаної від реалізації творів народного мистецтва на комісійних засадах на виставках, ярмарках, аукціонах тощо.

11.8. Фотофонду України згідно розрахункового листа із зазначенням розміру заборгованості скріпленого підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, установи, організації:

а) телерадіоорганізацій, ДІНАУ, Українського незалежного інформаційного агентства "Новини", регіональних інформаційних агентств та друкованих засобів масової інформації, видавництв та видавничих організацій, а також інших підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у розмірі 4 відсотків авторської винагороди або заробітної плати фотохудожникам, фотографам і фотолаборантам за використання творів фотомистецтва в усіх видах видань, художнє оформлення фотовидань;

б) промислових підприємств і служб сервісу за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків заробітної плати, нарахованої фотографам і фотолаборантам, як за використання оригінальних творів, так і за їх копіювання й тиражування;

в) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми, одержаної від реалізації творів фотомистецтва на комісійних засадах.

Стаття 122. Умови вчинення виконавчих написів

1. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

2. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом чи договором установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

3. Нотаріус вчиняє виконавчий напис у день отримання всіх необхідних документів або в один із двох наступних робочих днів, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 123. Зміст виконавчого напису

1. Виконавчий напис має містити:

1) дату (рік, місяць, число) його вчинення, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис, та назву нотаріального округу;

2) найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я, по батькові, за його наявності (для фізичних осіб) стягувача, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб);

3) найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я, по батькові, за його наявності, (для фізичних осіб) боржника, місцезнаходження, номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб) або місце проживання, дату і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), якщо вони відомі;

4) строк, за який провадиться стягнення;

5) суми, що підлягають стягненню, в тому числі пеня, відсотки або предмети, які підлягають витребуванню, якщо такі належать до стягнення;

6) розмір плати, яка сплачується стягувачем, та яка підлягає стягненню з боржника;

7) строк пред'явлення виконавчого напису до виконання;

8) номер, за яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

2. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Стаття 124. Строк пред'явлення виконавчого напису

1. Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення, якщо законом не встановлено інших строків.

2. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Стаття 125. Вчинення протестів векселів

1. Протест векселів вчиняється нотаріусами відповідно законодавства України про обіг векселів.

2. Векселедержатель пред'являє вексель до оплати (акцепту) шляхом подання векселедателю (платнику) або доміциліанту нотаріально засвідченої копії векселя та письмової вимоги про оплату (акцепт) векселя, або шляхом направлення письмової вимоги про оплату (акцепт) векселя поштою чи телеграфом на адресу векселедателя (платника) або доміциліанта, вказану в векселі. Письмова вимога повинна містити інформацію про усі реквізити векселя та пропозицію сплатити чи акцептувати вексель у певний строк. Підтвердженням факту пред'явлення векселя до оплати (акцепту) є відмітка векселедавця (платника) або доміциліанта про прийняття письмової вимоги про оплату (акцепт) векселя, або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення письмової вимоги про оплату (акцепт) векселя поштою чи телеграфом.

3. У день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє векселедателю (платнику) або доміциліанту вимогу про оплату (акцепт) векселя шляхом вручення йому нотаріально засвідченої копії векселя та письмової вимоги про його оплату (акцепт) або шляхом направлення письмової вимоги про оплату (акцепт) векселя поштою чи телеграфом на адресу векселедателя (платника) або доміциліанта, вказану в векселі. Письмова вимога повинна містити інформацію про надходження заяви про протест векселя з усіма його реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя. Підтвердженням факту пред'явлення векселя до оплати (акцепту) є відмітка векселедавця (платника) або доміциліанта про прийняття письмової вимоги про оплату (акцепт) векселя, або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення письмової вимоги про оплату (акцепт) векселя поштою чи телеграфом.

Стаття 126. Заява про морський протест

1. Нотаріус з метою забезпечення доказів для охорони прав і законних інтересів судновласника приймає заяву капітана судна про подію, яка мала місце в період плавання або стоянки судна і яка може стати підставою для висунення до судновласника майнових вимог.

2. Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в порту України у строки, встановлені законом.

3. На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, нотаріусу в межах строків, установлених законодавством, повинно бути подано на огляд судновий журнал і засвідчений капітаном витяг з суднового журналу.

Стаття 127. Складання акта про морський протест

1. Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше чотирьох свідків з числа членів суднової команди, в тому числі двох, що належать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою.

2. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі, а другий примірник із заявою капітана і витягом з суднового журналу залишається у справах нотаріуса.

Розділ V. Застосування іноземного та міжнародного права

Стаття 128. Застосування іноземного права

1. Нотаріус відповідно до законодавства України застосовує норми іноземного права та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Нотаріус приймає документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняє посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством.

Стаття 129. Застосування права при охороні спадкового майна та при видачі свідоцтва про право на спадщину

1. Дії, пов'язані з охороною майна, що залишилося після смерті іноземного громадянина на території України, або майна, яке належить одержати іноземному громадянину після смерті громадянина України, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються нотаріусом відповідно до законодавства України.

Стаття 130. Прийняття нотаріусами документів, складених за кордоном

1. Документи, які складено за кордоном за участю представників влади іноземної держави або які від них виходять, приймаються нотаріусом за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусом в тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 131. Зносини нотаріуса з іноземними органами юстиції

1. Порядок зносин нотаріуса з іноземними органами юстиції визначається законодавством України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 132. Забезпечення доказів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав

1. Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав.

2. Дії для забезпечення доказів проводяться відповідно до норм цього Закону та норм цивільного процесуального законодавства.

Стаття 133. Нотаріальні дії, передбачені міжнародними договорами

1. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору. Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Розділ VI. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Наказ про ліквідацію державної нотаріальної контори видається Міністерством юстиції України на підставі подання Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції після завершення роботи ліквідаційних комісій та остаточної передачі документів нотаріального архіву до відповідного державного нотаріального архіву.

4. З моменту ліквідації державної нотаріальної контори особа, яка на момент набуття чинності цим Законом працює державним нотаріусом у цій конторі як постійний працівник, а також особи, які мають свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та на момент набуття чинності цим Законом не менше трьох років обіймають посади, безпосередньо пов'язані із забезпеченням державного контролю за організацією нотаріату України та за виконанням правил нотаріального діловодства в Міністерстві юстиції України, Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міських управліннях юстиції, мають право у порядку, встановленому цим Законом, зареєструвати нотаріальну діяльність поза встановленою цим Законом квотою та поза конкретною кількістю нотаріусів у тому нотаріальному окрузі, де розташована ліквідована державна нотаріальна контора, відповідне обласне управління юстиції, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Міністерство юстиції України.

5. Особи, які на момент набрання чинності цим Законом займають посади державних нотаріусів, мають переважне право на оренду приміщень, які знаходяться у державній або комунальній власності та надані державним нотаріальним конторам у користування. При укладанні договорів оренди переважне право почергово надається тим особам, які мають більший стаж роботи на посаді державного нотаріуса.

6. З метою забезпечення населення нотаріальними послугами органам місцевого самоврядування рекомендується сприяти управлінням юстиції та регіональним нотаріальним палатам у забезпеченні приміщеннями нотаріусів та державних нотаріальних архівів.

7. Кабінету Міністрів України протягом двох місяців з моменту набрання чинності цим Законом:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів, що випливають із цього Закону;

скасувати нормативно-правові акти, що не відповідають цьому Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

8. Міністерству юстиції України протягом двох місяців з моменту набрання чинності цим Законом:

забезпечити розробку та прийняття нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, що випливають з положень цього Закону;

забезпечити проведення організаційних заходів, спрямованих на реалізацію положень цього Закону;

організувати скликання і проведення загальних зборів нотаріусів відповідних регіонів з метою створення регіональних нотаріальних палат, обрання керівних органів, передбачених цим Законом, та делегатів на З'їзд нотаріусів України;

у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом разом з регіональними нотаріальними палатами організувати та провести перший З'їзд нотаріусів України;

забезпечити разом з регіональними нотаріальними палатами розробку проекту статуту Нотаріальної палати України.

 

Голова Верховної Ради України

В. РИБАК

Опрос