ЗАКОН УКРАЇНИ
Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 4 лютого 1994 року N 3928-XII,
від 6 квітня 1995 року N 126/95-ВР,
від 22 березня 1996 року N 96/96-ВР,
від 13 травня 1999 року N 655-XIV,
від 21 травня 1999 року N 696-XIV,
від 23 березня 2000 року N 1613-III
(Законом України від 23 березня 2000 року N 1613-III
цей Закон викладено в новій редакції),
від 7 березня 2002 року N 3109-III,
від 28 листопада 2002 року N 294-IV,
від 26 грудня 2002 року N 380-IV,
від 16 січня 2003 року N 429-IV,
від 20 лютого 2003 року N 581-IV,
від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
від 23 березня 2004 року N 1659-IV,
від 18 листопада 2004 року N 2203-IV,
від 18 січня 2005 року N 2353-IV,
від 1 березня 2005 року N 2429-IV,
від 29 листопада 2005 року N 3142-IV,
від 23 лютого 2006 року N 3483-IV,
від 19 жовтня 2006 року N 271-V,
від 15 січня 2009 року N 876-VI,
від 16 квітня 2009 року N 1276-VI,
від 23 грудня 2010 року N 2856-VI,
від 5 липня 2012 року N 5067-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5462-VI,
від 28 грудня 2014 року N 76-VIII,
від 6 грудня 2016 року N 1774-VIII,
від 2 жовтня 2018 року N 2581-VII,
від 6 червня 2019 року N 2745-VIII
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
молодь, молоді громадяни - громадяни України віком від 14 до 35 років;
(абзац другий статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 23.03.2004 р. N 1659-IV)
неповнолітні - громадяни віком до 18 років;
перше робоче місце - місце роботи молодих громадян після закінчення будь-якого закладу освіти або припинення навчання в ньому, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби;
молода сім'я - подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 35 років;
(абзац сьомий статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 23.03.2004 р. N 1659-IV)
(абзац восьмий статті 1 у редакції
Законів України від 07.03.2002 р. N 3109-III,
від 18.01.2005 р. N 2353-IV)
молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів;
(абзац дев'ятий статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 19.10.2006 р. N 271-V)
(статтю 1 доповнено абзацом десятим згідно із
Законом України від 29.11.2005 р. N 3142-IV)
Стаття 2. Принципи соціального становлення та розвитку молоді
Соціальне становлення та розвиток молоді базуються на таких основних принципах:
врахування потреб молоді, співвіднесення їх реалізації з економічними можливостями держави;
доступність для кожного молодого громадянина соціальних послуг і рівність правових гарантій;
відповідальність держави за створення умов щодо саморозвитку і самореалізації молоді;
відповідальність кожного молодого громадянина перед суспільством і державою за додержання Конституції України, законодавства України.
Стаття 3. Законодавство про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді
Законодавство України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України про Загальнодержавну програму підтримки молоді на відповідні роки та інших нормативно-правових актів.
(частина перша статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.11.2004 р. N 2203-IV)
Стаття 4. Компетенція органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері соціального становлення та розвитку молоді
Координуючу роль щодо проведення державної політики у сфері соціального становлення та розвитку молоді здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері молоді, фізичної культури та спорту.
(частина перша статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері молоді, фізичної культури та спорту, разом з іншими органами виконавчої влади розробляє, а Кабінет Міністрів України затверджує соціальні норми та нормативи щодо соціального становлення та розвитку молоді, додержання і виконання яких є обов'язковими для органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб, які використовують найману працю.
(частина третя статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 23.02.2006 р. N 3483-IV,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
Стаття 5. Фінансування заходів щодо соціального становлення та розвитку молоді
Верховна Рада України при затвердженні Державного бюджету України передбачає в ньому кошти на соціальне становлення та розвиток молоді. Розпорядником цих коштів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері молоді, фізичної культури та спорту.
(частина друга статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
Стаття 6. Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді
(стаття 6 у редакції Законів
України від 07.03.2002 р. N 3109-III,
від 18.01.2005 р. N 2353-IV)
Стаття 7. Праця молоді
Держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дворічний строк першого робочого місця обчислюється з урахуванням часу роботи молодого громадянина до призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу.
Держава сприяє створенню молодіжних центрів праці, а також молодіжних громадських організацій (агентства, біржі, бюро та інші) для забезпечення працевлаштування молоді, реалізації програм професійного навчання молоді та вдосконалення її професійної майстерності. Типове положення про молодіжні центри праці затверджується Кабінетом Міністрів України.
(частина четверта статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 28.11.2002 р. N 294-IV,
від 16.01.2003 р. N 429-IV)
Квота для працевлаштування молоді встановлюється підприємствам, установам та організаціям в межах, встановлених Законом України "Про зайнятість населення". Працевлаштування молоді з інвалідністю здійснюється в межах нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
(частина п'ята статті 7 у редакції
Законів України від 01.03.2005 р. N 2429-IV,
від 23.02.2006 р. N 3483-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 05.07.2012 р. N 5067-VI,
від 02.10.2018 р. N 2581-VIII)
У разі відмови в прийомі на роботу молодих громадян у межах встановленої квоти з підприємств, установ та організацій стягується штраф у розмірі, встановленому частиною другою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".
(частина шоста статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.01.2003 р. N 429-IV,
у редакції Закону України
від 05.07.2012 р. N 5067-VI)
Частину сьому статті 7 виключено
(частина сьома статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 07.03.2002 р. N 3109-III,
від 18.01.2005 р. N 2353-IV,
виключена згідно із Законом
України від 05.07.2012 р. N 5067-VI)
Держава забезпечує умови для вторинної зайнятості молоді.
Молодіжні центри праці, що діють відповідно до Типового положення, а також громадські молодіжні організації (агентства, біржі, бюро та інші) за наявності в них відповідного дозволу, виданого державною службою зайнятості, сприяють працевлаштуванню молоді, у тому числі учнів, студентів, аспірантів у позанавчальний час, надають послуги, пов'язані з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новою професією.
Державна служба зайнятості надає місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, молодіжним центрам праці, центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді доступ до інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), у тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.
(частина десята статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 07.03.2002 р. N 3109-III,
від 18.01.2005 р. N 2353-IV,
від 23.02.2006 р. N 3483-IV,
від 05.07.2012 р. N 5067-VI,
від 02.10.2018 р. N 2581-VIII)
Держава сприяє діяльності молодіжних трудових загонів. Засновниками молодіжних трудових загонів можуть виступати органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, молодіжні громадські організації, заклади загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, молодіжні центри праці. Типове положення про молодіжні трудові загони затверджується Кабінетом Міністрів України.
(статтю 7 доповнено новою частиною одинадцятою
згідно із Законом України від 29.11.2005 р. N 3142-IV,
у зв'язку з цим частину одинадцяту
вважати частиною дванадцятою,
частина одинадцята статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.06.2019 р. N 2745-VIII)
Держава гарантує надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, потреба в яких була визначена державним замовленням.
Стаття 8. Підтримка підприємницької ініціативи та діяльності молоді
Держава підтримує і сприяє розвиткові підприємницької ініціативи та діяльності молоді.
Стаття 9. Сприяння підвищенню рівня життя молоді
Держава, враховуючи вартість прожиткового мінімуму та виходячи з реальних можливостей бюджету, підвищує розміри допомоги сім'ям на неповнолітніх дітей та інших видів матеріального забезпечення молоді, яка отримує професійну (професійно-технічну), фахову передвищу, вищу освіту у відповідних закладах освіти.
(частина перша статті 9 у редакції
Закону України від 06.12.2016 р. N 1774-VIII,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 06.06.2019 р. N 2745-VIII)
Для сприяння пріоритетним напрямам розвитку суспільства та з метою заохочення молоді до активної роботи у відповідних галузях держава встановлює заохочувальні стипендії та визначає інші форми підтримки молоді згідно із законодавством.
(частина друга статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.11.2004 р. N 2203-IV)
Частину третю статті 9 виключено
(згідно із Законом України
від 06.12.2016 р. N 1774-VIII)
Частину четверту статті 9 виключено
(згідно із Законом України
від 06.12.2016 р. N 1774-VIII)
(дію частини п'ятої статті 9 зупинено на 2003 рік (крім пільгового проїзду студентів вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, у міському пасажирському та залізничному транспорті територією
України) згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)
(частина п'ята статті 9 у редакції
Закону України від 28.12.2014 р. N 76-VIII)
Стаття 10. Житлові умови молоді
Молодь, яка переселяється у трудонедостатні сільські населені пункти, а також місцева молодь, зайнята в сільському господарстві, переробних, обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, соціальній сфері цих населених пунктів, забезпечується житлом і господарськими будівлями за рахунок Державного бюджету України.
Молодь, яка проживає у сільських населених пунктах і працює у сільськогосподарському виробництві, переробній та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого самоврядування на селі, користується також пільгами, передбаченими Законом України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві".
Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім'ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дія цієї статті поширюється на молодих вчених, на подружжя, в якому чоловік або дружина є молодим вченим, та на неповні сім'ї, в яких мати (батько) є молодим вченим, якщо зазначені молоді вчені є громадянами України та працюють на державних підприємствах, у державних науково-дослідних (науково-технічних) установах та організаціях, закладах вищої освіти та закладах післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, або навчаються за денною формою навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі.
(статтю 10 доповнено частиною одинадцятою
згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 581-IV,
частина одинадцята статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.06.2019 р. N 2745-VIII)
Стаття 11. Освіта, культурний розвиток молоді
(частина третя статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 15.01.2009 р. N 876-VI,
у редакції Закону України
від 06.06.2019 р. N 2745-VIII)
(статтю 11 доповнено новою частиною четвертою
згідно із Законом України від 15.01.2009 р. N 876-VI)
(статтю 11 доповнено новою частиною п'ятою
згідно із Законом України від 15.01.2009 р. N 876-VI)
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування можуть встановлювати разом із заінтересованими міністерствами, науковими товариствами та творчими спілками, молодіжними фондами спеціальні стипендії для найобдарованіших студентів закладів вищої освіти і передбачати виділення коштів на їх стажування у провідних вітчизняних наукових установах і за кордоном.
Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування разом із підприємствами, організаціями, науковими установами, закладами вищої освіти, об'єднаннями громадян можуть створювати навчально-виховні заклади, які сприяють поглибленню знань, задоволенню творчих інтересів, розвитку здібностей, організації змістовного дозвілля та відпочинку молоді, а також заклади, що забезпечують пошук, підтримку та розвиток талановитої молоді у різних сферах життя.
(дію частини дев'ятої статті 11 зупинено на 2003 рік
згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)
(дію частини десятої статті 11 зупинено на 2003 рік
згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)
Стаття 12. Охорона здоров'я, фізичний розвиток молоді
Органи виконавчої влади розробляють і рекомендують, а заклади загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти включають до своїх програм курс фізичної культури, а також організують секції для занять окремими видами спорту.
(дію частини шостої статті 12 зупинено на 2003 рік
згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)
(дію частини сьомої статті 12 зупинено на 2003 рік
згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)
Стаття 13. Гарантії правового захисту молоді
Захист прав неповнолітніх громадян здійснюється державою відповідно до закону.
Стаття 14. Правовий статус молодіжних громадських організацій
Стаття 15. Гарантії діяльності молодіжних громадських організацій
Стаття 16. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
3. Кабінету Міністрів України:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
розробити нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;
|
|
Президент України | Л. КРАВЧУК |
м. Київ | |