Идет загрузка документа (115 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об утверждении Комплексной программы обеспечения реализации Стратегии преодоления бедности

КМ Украины
Постановление КМ от 21.12.2001 № 1712
редакция действует с 15.05.2003

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 грудня 2001 р. N 1712

Київ

Про затвердження Комплексної програми забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності

Із змінами і доповненнями, внесеними
постановою Кабінету Міністрів України
 від 15 травня 2003 року N 717

З метою забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності, затвердженої Указом Президента України від 15 серпня 2001 р. N 637, Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити Комплексну програму забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності (далі - Програма), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

забезпечити виконання завдань і здійснення заходів, передбачених Програмою на перший етап реалізації Стратегії подолання бідності;

інформацію про хід виконання завдань і заходів надсилати Міністерству праці та соціальної політики щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, для її узагальнення та подання Кабінетові Міністрів України у двотижневий термін.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним. Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити та затвердити регіональні програми подолання бідності.

4. Міністерству праці та соціальної політики разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством освіти і науки, Міністерством охорони здоров'я, Державним комітетом статистики, Державним комітетом у справах сім'ї та молоді, Державним комітетом з питань житлово-комунального господарства, Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерством юстиції і за участю Національного банку щороку, до затвердження Державного бюджету України на наступний рік, розробляти план заходів реалізації Стратегії подолання бідності на другому (2003 - 2004 роки) і третьому (2005 - 2009 роки) етапах.

(пункт 4 із змінами, внесеними згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 р. N 717)

5. Міністерству праці та соціальної політики за участю Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державного комітету статистики та Національної академії наук у межах загальних асигнувань, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, проводити координаційно-аналітичну роботу з моніторингу показників бідності та соціального розвитку в країні та за регіонами.

 

Прем'єр-міністр України 

А. КІНАХ 

Інд. 26

 

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ

Однією із найголовніших проблем соціально-економічного розвитку України є зниження рівня бідності.

Подолання бідності є довгостроковим стратегічним завданням, вирішення якого залежить від успіху реформ, виконання завдань програм соціально-економічного розвитку країни.

Бідність, яка охопила майже третину населення країни, можна подолати лише шляхом поєднання заходів активної соціальної політики з ефективними заходами захисту найбільш вразливих верств населення.

Активна соціальна політика повинна бути спрямована на забезпечення працездатному населенню умов для самостійного розв'язання проблеми підвищення власного добробуту, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці, запобігання безробіттю.

Стимулювання трудової діяльності як основного джерела доходів населення можливе шляхом збільшення рівня заробітної плати та формування обгрунтованої диференціації оплати праці для того, щоб повноцінна зайнятість гарантувала достатній життєвий рівень.

Розвиток підприємництва, підвищення доходів населення сприятимуть становленню середнього класу. Ефективним важелем стимулювання цих процесів повинна стати реалізація Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, регіональних програм розвитку підприємництва.

Соціальний захист, у свою чергу, повинний грунтуватися на принципах поглиблення адресності та забезпечення матеріальної підтримки непрацездатних громадян, сімей з дітьми, передусім багатодітних, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, пенсіонерів та осіб з обмеженими фізичними можливостями.

На першому етапі реалізації Стратегії подолання бідності (2001 - 2002 роки) передбачається реалізувати ряд заходів для стабілізації рівня життя і усунення найбільш гострих проявів бідності. При цьому рівень бідності має знизитися з 26,4 до 26 відсотків, а крайньої форми бідності - з 13,9 до 12 відсотків.

На другому етапі (2003 - 2004 роки) необхідно створити передумови для стабільного зростання доходів населення та зменшення рівня бідності до 25 відсотків, крайньої форми бідності - до 8 відсотків.

На третьому етапі (2005 - 2009 роки) буде завершено переорієнтацію економічних процесів на більш ефективне задоволення потреб населення, оскільки на цьому етапі діятимуть усі програми соціального захисту та ефективна система соціального страхування, має зупинитися зубожіння найбільш вразливих верств населення, рівень бідності - знизитися до 21,5 відсотка, а рівень крайньої форми бідності - до 3 відсотків.

Комплексна програма забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності (далі - Програма) визначає комплекс заходів, спрямованих на виконання основних напрямів подолання бідності, визначених Стратегією.

Мета Програми та шляхи її досягнення

Мета Програми полягає у зменшенні масштабів бідності, підвищенні рівня життя населення, а також наданні заходам щодо подолання бідності в умовах ринкової економіки упереджувального характеру.

Ці заходи повинні забезпечити реалізацію конституційних прав громадян на соціальний захист.

Для досягнення цієї мети планується:

завершення формування нормативно-правової бази, яка має забезпечувати проведення активної дійової політики щодо подолання бідності та запобігання її в майбутньому;

створення економічно-правових умов для підвищення економічної активності працездатних громадян;

наближення соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги по безробіттю, інших видів соціальних виплат та допомоги) до прожиткового мінімуму;

підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення;

створення умов для становлення середнього класу громадян.

Визначення межі бідності

Межа бідності визначається як співвідношення вартісної величини обраного в країні відносного критерію бідності на основі даних комплексного обстеження умов життя домогосподарств з прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць.

Межа бідності використовується для визначення масштабів та рівня бідності, тобто питомої ваги сімей (домогосподарств), в яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим ніж визначена межа бідності.

Для оцінки рівня та масштабів бідності в регіоні визначається межа бідності на регіональному рівні як співвідношення обраного відносного критерію бідності з регіональним прожитковим мінімумом.

Спостереження та аналіз показників бідності здійснює Міністерство праці та соціальної політики, Державний комітет статистики за участю міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, наукових установ та громадських організацій.

Завдання та очікувані результати реалізації першого етапу Стратегії подолання бідності (2001 - 2002 роки)

Політика держави щодо подолання бідності в країні на першому етапі реалізації Стратегії буде спрямована на забезпечення продуктивної зайнятості, підвищення рівня життя населення, його соціального захисту та виконання основних показників рівня життя (додаток 1).

Зменшення рівня бідності може бути досягнуто за умови, зокрема:

на державному рівні:

забезпечення працевлаштування через державну службу зайнятості на вільні та новостворені робочі місця не менш як 700 тис. осіб;

поступового наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатної особи і встановлення її в 2002 році не нижче ніж 38,4 відсотка прожиткового мінімуму для працездатної особи;

запровадження дієвого механізму індексації грошових доходів населення як захисту громадян від інфляції;

зростання реальних грошових доходів населення на 6,5 відсотка, реальної заробітної плати - на 6,4 відсотка;

зменшення податкового навантаження на платників податків;

підвищення середнього розміру пенсії на 12 відсотків;

підвищення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" та "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" і встановлення його не нижче ніж 23,4 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого на 2002 рік;

забезпечення фінансування призначеної допомоги сім'ям з дітьми та малозабезпеченим сім'ям в обсягах, передбачених законодавством;

забезпечення 100-відсоткового фінансування призначених субсидій для придбання твердого палива, оскільки такі виплати здійснюватимуться готівкою;

створення умов для легалізації тіньових доходів населення;

на регіональному рівні:

реалізації комплексу заходів щодо збільшення середньодушових грошових доходів населення в розрахунку на душу населення в регіонах з найвищими показниками бідності (додатки 2 і 3);

забезпечення підвищення в грошових доходах населення частки оплати праці до середнього рівня по країні (додаток 4);

здійснення невідкладних заходів щодо недопущення отримання працівниками заробітної плати нижче її мінімального розміру та скорочення кількості працівників, заробітна плата яких нижче від прожиткового мінімуму (додаток 5);

посилення контролю за достовірністю даних про доходи фізичних осіб (додаток 3);

забезпечення зростання середньої заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатних осіб в усіх регіонах країни (додаток 6);

створення механізму збільшення доходів населення за рахунок здачі в оренду земельних часток (паїв) і майнових паїв (додаток 7).

Досягнення мети Програми та виконання поставлених завдань на першому етапі реалізації Стратегії подолання бідності потребує здійснення відповідних заходів.

Заходи першого етапу реалізації Стратегії подолання бідності (2001 - 2002 роки)

I. Підвищення зайнятості населення та розвиток ринку праці

Необхідною передумовою подолання бідності є забезпечення проведення державної політики зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю внаслідок структурної перебудови економіки, створення додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, та щодо соціального захисту безробітних шляхом запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Передбачається зупинити скорочення зайнятості населення в усіх сферах економічної діяльності та стабілізувати тривалість пошуку роботи. Для цього необхідно здійснити такі заходи:

1. Сприяти прийняттю Верховною Радою України Законів України "Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001 - 2004 роки" та "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення".

2. Розробити та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проект Закону України "Про особливості регулювання зайнятості громадян, які мають у приватній власності (володінні та користуванні) земельну ділянку".

3. Забезпечити працевлаштування через державну службу зайнятості на вільні та новостворені робочі місця у 2002 році не менш як 700 тис. незайнятих та безробітних осіб.

4. Забезпечити розширення громадських робіт для безробітних та залучити до цих робіт у 2002 році не менш як 300 тис. незайнятих та безробітних осіб.

5. Сприяти працевлаштуванню дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді з обмеженими фізичними можливостями та інших осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, шляхом бронювання робочих місць та підтримки програм, спрямованих на розвиток їх підприємницьких ініціатив.

6. Забезпечити реалізацію заходів, спрямованих на скоріше повернення безробітних до професійної діяльності, подолання сімейного безробіття.

7. З метою запровадження нових форм сприяння зайнятості молоді, її підприємницьких ініціатив створити мережу молодіжних центрів праці та надавати підтримку здійснюваних ними програм.

8. З метою забезпечення зайнятості учнів та студентів у вільний від навчання і канікулярний час проводити Всеукраїнську акцію "Молодіжні трудові загони".

II. Збільшення доходів від трудової діяльності

Одним з найважливіших напрямів подолання бідності повинна стати політика збільшення грошових доходів населення шляхом підвищення рівня заробітної плати як основного джерела доходів населення та забезпечення випереджаючого зростання номінальної заробітної плати порівняно з ростом споживчих цін.

Для цього необхідно здійснити такі заходи:

1. Вжити заходів до забезпечення погашення заборгованості з виплати заробітної плати.

2. Підвищити розмір мінімальної заробітної плати і встановити його в 2002 році не нижче ніж 38,4 відсотка прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом.

3. Здійснити підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери та органів державної влади в середньому на 15 відсотків та упорядкувати умови оплати праці з метою забезпечення об'єктивної оцінки праці працівників різних категорій.

4. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

5. Подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення Порядку проведення індексації грошових доходів громадян.

6. Ініціювати внесення до галузевих (регіональних) угод положень щодо:

умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

зобов'язання керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності підвищити середньомісячну заробітну плату до рівня, не нижчого розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи.

7. Розробити та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проект нормативно-правового акта щодо поступової відмови від оплати праці у натуральній формі.

8. Розробити та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проекти нормативно-правових актів щодо легалізації трудових доходів громадян шляхом зменшення оподаткування фонду оплати праці та заміни системи оподаткування доходів громадян на таку, що стимулюватиме їх зростання.

9. Підготувати пропозиції щодо запровадження механізмів стимулювання заінтересованості громадян в отриманні доходів, передусім заробітної плати, через банки, а також щодо страхування банківських вкладів населення.

III. Соціальне страхування як спосіб захисту особи та її сім'ї від втрат доходу

Створення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування дає можливість посилити соціальний захист громадян у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за нею, нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, а також у старості за рахунок страхових внесків.

Для завершення реформування системи соціального захисту необхідно запровадити:

єдиний соціальний страховий внесок;

систему пенсійного страхування, що гарантуватиме значно більший рівень пенсійного забезпечення майбутнім пенсіонерам та даватиме змогу збільшувати надалі розмір пенсії;

систему медичного страхування, що сприятиме підвищенню якості медичного обслуговування населення та забезпеченню гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством обсязі.

Необхідно здійснити такі заходи:

1. Ліквідувати заборгованість з виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності.

2. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

3. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

4. Забезпечити у 2002 році підвищення середнього розміру пенсії не менше ніж на 12 відсотків.

5. Забезпечити поступове наближення до прожиткового мінімуму мінімальних розмірів допомоги по безробіттю, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги при народженні дитини та допомоги на поховання, виходячи з фінансових можливостей фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

6. З метою скорочення адміністративних витрат Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, а також підвищення рівня збору внесків до цих Фондів забезпечити розроблення проекту Закону України "Про єдиний страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому передбачити покладення на Пенсійний фонд функцій із збору єдиного внеску, який розподілятиметься між фондами державного соціального страхування та Пенсійним фондом, та реєстрації страхувальників, формування і ведення інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, а також залучення до загальнообов'язкового державного соціального страхування на загальних підставах осіб, які обрали спрощену систему оподаткування.

7. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (щодо повної передачі функцій з нарахування пенсій органам Пенсійного фонду).

8. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування".

9. Здійснити у повному обсязі фінансування видатків, передбачених на виконання національних програм з охорони материнства і дитинства, здоров'я осіб похилого віку, боротьби із СНІДом та туберкульозом.

IV. Запровадження консолідованої системи адресної соціальної допомоги та соціальних послуг

Стратегічним напрямом подолання бідності найбільш вразливих верств населення є реформування системи соціального захисту, яке здійснюватиметься шляхом:

поглиблення адресності державної соціальної допомоги через реалізацію Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";

запровадження єдиної методики обчислення середньодушового сукупного доходу сім'ї з урахуванням її доходу від власності та вдосконалення механізму фінансування державної соціальної допомоги;

поетапної заміни системи діючих пільг на адресну грошову соціальну допомогу чи на соціальні послуги;

адміністративно-фінансової консолідації програм надання соціальної допомоги;

створення єдиної бази даних щодо отримувачів усіх видів соціальної допомоги та послуг і перехід до призначення всіх видів соціальної допомоги за єдиною заявою;

розвитку мережі установ різних типів, що надають соціальні послуги (центри комплексного соціального обслуговування, спеціалізовані відділення соціальної допомоги вдома тощо) та забезпечення нормативно-правової бази їх діяльності;

остаточного переходу до єдиної системи соціального обслуговування населення за всіма державними соціальними програмами, використовуючи для цього високопродуктивні новітні інформаційні технології.

З метою реформування системи соціального захисту необхідно здійснити такі заходи:

1. Удосконалити Методику обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги.

2. Створити банк даних щодо малозабезпечених сімей.

3. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про соціальні послуги".

4. Забезпечити отримання населенням твердого палива за призначеними субсидіями.

5. Забезпечити фінансування призначеної допомоги сім'ям з дітьми та малозабезпеченим сім'ям в обсягах, передбачених законодавством.

6. Забезпечити поступове наближення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" до прожиткового мінімуму на одну особу шляхом його підвищення з 20,9 відсотка у 2001 році до рівня не нижче ніж 23,4 відсотка прожиткового мінімуму у 2002 році.

7. Розробити та запровадити механізм надання у грошовій формі субсидій на придбання скрапленого газу, твердого палива.

8. Розробити та впровадити регіональні довгострокові програми "Турбота" з питань розвитку форм і методів комплексного надання соціальних послуг найбільш вразливим верствам населення.

9. Забезпечити підготовку кадрів для організації соціальної роботи з найбільш вразливими верствами населення.

10. Зміцнити матеріально-технічну базу територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, забезпечивши їх відповідними приміщеннями, автотранспортом.

11. Забезпечити фінансування територіальних центрів, центрів соціальних служб для молоді, відділень соціальної допомоги вдома, які надають соціальні послуги одиноким громадянам похилого віку та інвалідам, найбільш вразливим категоріям дітей та молоді відповідно до їх потреб.

V. Соціальна підтримка непрацездатних громадян та осіб з обмеженими фізичними можливостями

Для забезпечення соціальної підтримки непрацездатних громадян та осіб з обмеженими фізичними можливостями необхідно забезпечити виконання Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 - 2005 роки та здійснити такі заходи:

1. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам".

2. Вжити заходів до збільшення серед працюючих числа осіб з обмеженими фізичними можливостями до 401,4 тис. чоловік, у тому числі шляхом створення не менш як 12,5 тис. нових робочих місць за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, зокрема 2,4 тис. місць у 2002 році.

3. Розширити мережу центрів раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями шляхом заснування їх в усіх містах з населенням понад 50 тис. чоловік.

4. Забезпечити надання громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам та організаціям державної допомоги у вигляді фінансової допомоги, кредитування, розміщення державного замовлення тощо.

5. Забезпечити усунення комунікаційних, будівельних та інших перешкод, що заважають доступу особам з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема транспорту.

VI. Соціальна підтримка сімей з дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування

З метою соціальної підтримки сімей з дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування, необхідно здійснити такі заходи:

1. Проводити експертизи нормативно-правових актів щодо соціального та правового захисту дітей, приводити їх у відповідність з міжнародними договорами України.

2. Забезпечити жорсткий контроль за дотриманням житлових та майнових прав дітей.

3. Забезпечити фінансування діяльності будинків дитини відповідно до наявних потреб.

4. Забезпечити виконання нормативно-правових актів щодо безоплатного харчування дітей перших двох років життя з малозабезпечених сімей.

5. Створити денні пункти соціальної допомоги, консультативні пункти з психологічних, юридичних та соціальних питань, а також майданчики і клуби для організації дозвілля дітей.

6. Сприяти подальшому вдосконаленню мережі притулків для неповнолітніх і здійсненню заходів щодо підвищення ефективності їх діяльності, зміцнення матеріально-технічної бази та поліпшення кадрового забезпечення цих закладів.

7. Сприяти створенню та розвитку мережі центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді.

8. Визначити науково-теоретичні засади і розробити відповідні загальні та спеціальні методики і програми для виявлення, розвитку та підтримки обдарованих дітей, учнівської та студентської молоді, молодих учених і творчих працівників з обмеженими фізичними можливостями.

9. Розробити Концепцію державної політики стосовно праці дітей.

10. Залучати громадські благодійні організації до розв'язання проблем безпритульності та бездоглядності дітей.

11. Забезпечити соціальне супроводження неповнолітніх осіб, які повернулися з місць позбавлення волі.

12. Сприяти соціальному становленню сімей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах.

13. Розширювати мережу дитячих будинків сімейного типу відповідно до потреб та забезпечувати їх діяльність.

14. Розширювати мережу центрів сім'ї "Родинний дім".

VII. Поліпшення житлових умов соціально вразливих верств населення

Для розв'язання житлових проблем соціально вразливих верств населення передбачається:

формування житлового фонду соціального призначення шляхом будівництва нових, реконструкції існуючих гуртожитків та житлових будинків, переведення житла з фондів загального і спеціального призначення у цей фонд за рахунок житла, конфіскованого на підставі судових рішень або подарованого державі, придбання житла на ринку нерухомості;

створити гарантійні економічні механізми отримання кредитів на будівництво або придбання житла.

Для реалізації цих напрямів необхідно здійснити такі заходи:

1. Розпочати створення нормативно-правової бази для розвитку конкурентного середовища у сфері надання житлово-комунальних послуг.

2. Розробити пропозиції щодо удосконалення механізму надання населенню субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та подати Кабінетові Міністрів України проект відповідного рішення.

3. Визначити державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування.

4. Передбачити у регіональних програмах розвитку житлового будівництва, які щороку розробляються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 р. N 1347, показники створення житлового фонду соціального призначення шляхом будівництва нового, реконструкції існуючого житлового фонду.

VIII. Моніторинг реалізації стратегічних напрямів подолання бідності

З метою запровадження моніторингу реалізації Стратегії подолання бідності необхідно здійснити такі заходи:

1. Розробити та затвердити методику комплексної оцінки бідності.

2. Опрацювати та внести Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо визначення критеріїв межі бідності, її величини з урахуванням регіональних відмінностей та розміру опікуваного державою доходу.

3. Проводити моніторинг рівня життя населення.

4. Проводити моніторинг бідності в Україні в цілому та основних індикаторів рівня життя за регіонами.

5. Здійснювати комплексну оцінку зміни ситуації з бідністю на основі щорічного моніторингу показників бідності та соціального розвитку в Україні та у регіонах.

6. Готувати інформаційно-аналітичні матеріали з питань оцінки бідності.

7. Підготувати щорічний статистичний збірник "Соціальні індикатори рівня життя населення.

8. Постійно висвітлювати у засобах масової інформації хід виконання заходів реалізації Стратегії подолання бідності.

9. Готувати інформацію про ситуацію на ринку праці, в тому числі з питань працевлаштування неконкурентоспроможних на ринку праці верств населення.

10. Визначати реальну ситуацію і тенденції зайнятості та безробіття населення у соціально-демографічному розрізі.

11. Розробити методологічні засади та систему показників визначення сімейного безробіття як одного з чинників ризику зростання бідності.

12. Підготувати статистичний збірник "Діти, жінки та сім'я в Україні".

IX. Фінансове забезпечення програми

Фінансове забезпечення Програми буде здійснюватися в межах коштів, передбачених в Державному бюджеті України та місцевих бюджетах, Пенсійному фонді та фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З метою стабільного фінансування соціальної сфери передбачаються такі першочергові заходи:

забезпечення стабільного фінансування прийнятих соціальних програм відповідно до затверджених показників Державного бюджету України та місцевих бюджетів. У пріоритетному порядку виділятимуться кошти на реалізацію державних програм, спрямованих на соціальну підтримку сім'ї, дитинства, інвалідів та осіб похилого віку, охорону здоров'я, розвиток освіти;

раціоналізація системи соціальних пільг через запровадження надання адресних пільг і субсидій населенню виключно у грошовій формі;

остаточне розмежування пенсійних виплат з Державного бюджету України і Пенсійного фонду.

X. Заходи щодо реалізації Стратегії подолання бідності на другому та третьому етапах

Для забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності в 2003 - 2004 роках необхідно здійснити заходи, спрямовані на створення об'єктивних передумов для стабільного зростання реальних грошових доходів населення, забезпечення оптимального рівня зайнятості. В 2005 - 2009 роках заходи мають бути спрямовані на посилення орієнтації економічних процесів на більш ефективне задоволення потреб людини, зменшення глибини бідності серед найбільш уразливих верств населення, створення передумов для переходу від Стратегії подолання бідності до Стратегії запобігання бідності.

Конкретні заходи повинні щороку затверджуватися Кабінетом Міністрів України до затвердження проекту Державного бюджету України на наступний рік з метою їх реального фінансового забезпечення.

XI. Соціально-економічні наслідки та механізм реалізації Комплексної програми подолання бідності

Реалізація Комплексної програми подолання бідності сприятиме зміцненню соціальної бази ринкових перетворень, зменшенню масштабів бідності, поліпшенню соціального забезпечення населення, підвищенню його рівня життя, стабілізації соціального становища в державі та злагоді в суспільстві.

 

Основні показники рівня життя

Показники 

2000 рік відповідно до звіту 

2001 рік очікувані 

2002 рік прогнозні 

Прожитковий мінімум на одну особу, гривень у розрахунку на місяць 

270,1 

311,3 

342 

у тому числі: 

  

  

  

для працездатних осіб 

287,63 

331,05 

365 

для осіб, які втратили працездатність 

216,56 

248,77 

268 

для дітей віком до 6 років 

240,71 

276,48 

307 

для дітей віком від 6 до 18 років 

297,29 

345,66 

384 

Індекс реальної заробітної плати працівників, відсотків до попереднього року 

101 

108,2 

106,4 

Мінімальна заробітна плата, гривень 

118
(з липня) 

118 

140 

відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб 

41 

35,6 

38,4 

Мінімальна пенсія разом з цільовою грошовою допомогою на прожиття, гривень 

46 

72
(з серпня) 

82,8 

відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 

21,2 

28,9 

30,9 

Розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям на одну особу, гривень 

65
(з липня) 

80 

відсотків прожиткового мінімуму 

20,9 

23,4 

Рівень бідності, відсотків 

26,4 

26,2 

26 

Рівень крайньої бідності, відсотків 

13,9 

13 

12 

Глибина бідності, відсотків 

23,8 

22,5 

21,5 

Опікуваний державою дохід, гривень 

межа бідності
+ 10 % 

 

Рівень бідності

(відсотків)

Регіон 

1999 рік 

2000 рік 

Усього 

27,8 

26,4 

Автономна Республіка Крим 

31,2 

25 

Області: 

  

  

Вінницька 

27,3 

32 

Волинська 

35,3 

33,6 

Дніпропетровська 

27,2 

30,2 

Донецька 

27,7 

25 

Житомирська 

34,1 

23,1 

Закарпатська 

23,4 

22 

Запорізька 

30,2 

25,2 

Івано-Франківська 

25,7 

29,6 

Київська 

23 

24,1 

Кіровоградська 

24,9 

22,5 

Луганська 

44,8 

35,5 

Львівська 

27,9 

25,5 

Миколаївська 

42,6 

44,9 

Одеська 

23,9 

20 

Полтавська 

25,5 

24,7 

Рівненська 

29,7 

28,4 

Сумська 

25,8 

28,9 

Тернопільська 

29,9 

27,5 

Харківська 

19,6 

21,2 

Херсонська 

30,6 

31 

Хмельницька 

31,5 

25,1 

Черкаська 

30 

25,9 

Чернівецька 

34,9 

34,6 

Чернігівська 

16,1 

28,7 

м. Київ 

10,9 

11,5 

м. Севастополь 

39,2 

35,1 

 

Середньомісячні грошові доходи та витрати за 2000 рік у розрахунку на душу населення

Регіон 

Грошові доходи 

Грошові витрати 

гривень 

відсотків 

гривень 

відсотків 

Усього 

146,3 

100 

141 

100 

Автономна Республіка Крим 

111,1 

75,9 

124,1 

88 

Області: 

  

  

  

  

Вінницька 

93,1 

63,6 

84,5 

59,9 

Волинська 

92,9 

63,5 

121,3 

86 

Дніпропетровська 

204,6 

139,8 

154,4 

109,5 

Донецька 

178,3 

121,9 

128,4 

91,1 

Житомирська 

95,3 

65,1 

85,6 

60,7 

Закарпатська 

73,1 

50 

96,1 

68,2 

Запорізька 

158,5 

108,3 

148,9 

105,6 

Івано-Франківська 

83,8 

57,3 

82 

58,2 

Київська 

116,5 

79,6 

113,7 

80,6 

Кіровоградська 

93,4 

63,8 

68,3 

48,4 

Луганська 

143,7 

98,2 

84,1 

59,6 

Львівська 

104,7 

71,6 

123,3 

87,4 

Миколаївська 

140,3 

95,9 

105,8 

75 

Одеська 

123,6 

84,5 

170,1 

120,6 

Полтавська 

128 

87,5 

122,4 

86,8 

Рівненська 

84,1 

57,5 

80,2 

56,9 

Сумська 

118,6 

81,1 

105,1 

74,5 

Тернопільська 

75,6 

51,7 

75,5 

53,5 

Харківська 

133,7 

91,4 

153,4 

108,8 

Херсонська 

89,5 

61,2 

98,3 

69,7 

Хмельницька 

97,6 

66,7 

90,6 

64,3 

Черкаська 

105,3 

72 

99 

70,2 

Чернівецька 

70,2 

48 

107,4 

76,2 

Чернігівська 

110,9 

75,8 

96,4 

68,4 

м. Київ 

510,8 

349,1 

577,1 

409,3 

м. Севастополь 

171,9 

117,5 

155,9 

110,6 

 

Питома вага оплати праці та доходів від підприємницької діяльності у грошових доходах населення

(відсотків)

Регіон 

1998 р. 

1999 р. 

2000 р. 

Усього 

48,2 

49,5 

48,7 

Автономна Республіка Крим 

47,2 

51,2 

53,6 

Області: 

  

  

  

Вінницька 

46,9 

45,4 

45,5 

Волинська 

43,4 

47,7 

46,4 

Дніпропетровська 

40 

43,2 

42,1 

Донецька 

53,1 

48,7 

52,3 

Житомирська 

43,4 

47,3 

47,2 

Закарпатська 

51,5 

53,3 

60 

Запорізька 

55,1 

60,5 

60,2 

Івано-Франківська 

49,3 

47 

50,6 

Київська 

51,7 

51,2 

52 

Кіровоградська 

44,1 

46,9 

47,5 

Луганська 

50,9 

52,3 

45,8 

Львівська 

54,7 

53,4 

55,3 

Миколаївська 

49,1 

46,4 

49,2 

Одеська 

57,5 

59 

55,6 

Полтавська 

50 

53,8 

54,6 

Рівненська 

48,6 

52,2 

54 

Сумська 

50,2 

51,5 

47,3 

Тернопільська 

45 

44,2 

41 

Харківська 

48,2 

45,5 

52,8 

Херсонська 

42,4 

43,9 

43,8 

Хмельницька 

47,2 

46,8 

45,8 

Черкаська 

45,9 

48,6 

47 

Чернівецька 

50,1 

51,2 

49,7 

Чернігівська 

46,5 

47,5 

47,4 

м. Київ 

43,8 

48,3 

41,3 

м. Севастополь 

59,1 

72,8 

73,7 

 

Розрахунковий розподіл кількості працівників за розмірами нарахованої їм заробітної плати у червні 2001 року

Регіон 

Кількість працівників, які відпрацювали 50 відсотків і більше робочого часу, тис. осіб 

З них питома вага працівників, яким заробітна плата нарахована у межах (відсотків) 

до 118 гривень (мінімальна заробітна плата) 

до 331,05 гривні (прожитковий мінімуму для працездатної особи) 

Усього 

10473,6 

14,4 

70,5 

Автономна Республіка Крим 

406,6 

14,8 

72,3 

Області: 

  

  

  

Вінницька 

386,2 

20,1 

82,9 

Волинська 

208,6 

26 

82,9 

Дніпропетровська 

883,2 

8,7 

60 

Донецька 

1191,9 

7,3 

59,7 

Житомирська 

274,7 

20,7 

82,4 

Закарпатська 

190,1 

17,3 

77 

Запорізька 

447,4 

8,5 

61 

Івано-Франківська 

224,1 

16,9 

74,8 

Київська 

353,1 

12,8 

73,2 

Кіровоградська 

232,2 

21,9 

82,2 

Луганська 

557,9 

11,7 

67,4 

Львівська 

535,9 

17,4 

74,6 

Миколаївська 

256,9 

17,7 

73,9 

Одеська 

489,8 

19,8 

73,5 

Полтавська 

378,9 

17,9 

73,1 

Рівненська 

223,9 

21,5 

79,5 

Сумська 

314,2 

18,1 

77 

Тернопільська 

190,8 

21,8 

86,3 

Харківська 

689,6 

10,4 

71,3 

Херсонська 

245,9 

18,6 

81,6 

Хмельницька 

309,8 

25 

84,1 

Черкаська 

305,8 

17,4 

80,2 

Чернівецька 

142,3 

22,2 

83,2 

Чернігівська 

279,1 

22,9 

81,7 

м. Київ 

693,8 

4,1 

47,6 

м. Севастополь 

61,3 

4,8 

65,7 

 

Співвідношення заробітної плати і прожиткового мінімуму

Регіон 

Січень 2001 р. 

Липень 2001 р. 

Прожитковий мінімум для працездатної особи, гривень 

Заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, гривень 

Співвідношення заробітної плати і прожиткового мінімуму, відсотків 

Прожитковий мінімум для працездатної особи, гривень 

Заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, гривень 

Співвідношення заробітної плати і прожиткового мінімуму, відсотків 

Усього 

313,2 

253,39 

80,9 

319,3 

327,31 

102,5 

Автономна Республіка Крим 

313,4 

237,49 

75,8 

325,4 

326,59 

100,4 

Області: 

  

  

  

  

  

  

Вінницька 

292,3 

178,59 

61,1 

301,8 

226,16 

74,9 

Волинська 

282,7 

155,95 

55,2 

290,3 

211,31 

72,8 

Дніпропетровська 

334,7 

313,63 

93,7 

333 

394,71 

118,5 

Донецька 

325,1 

330,61 

101,7 

349,9 

398,62 

113,9 

Житомирська 

287,3 

177,16 

61,7 

285,2 

230,6 

80,9 

Закарпатська 

303,9 

185,74 

61,1 

296,8 

250,4 

84,4 

Запорізька 

318,9 

318,21 

99,8 

309,9 

413,23 

133,3 

Івано-Франківська 

292,1 

200,21 

68,5 

297,3 

270,11 

90,9 

Київська 

307 

249,14 

81,2 

321 

334,84 

104,3 

Кіровоградська 

303,7 

181,22 

59,7 

304,4 

240,78 

79,1 

Луганська 

310,9 

265,56 

85,4 

307,7 

329,29 

107 

Львівська 

309,5 

214,1 

69,2 

313,2 

284,29 

90,8 

Миколаївська 

306,2 

260,9 

85,2 

304 

355,39 

116,9 

Одеська 

327,2 

254,65 

77,8 

323,2 

326,47 

101 

Полтавська 

300,5 

241,05 

80,2 

310,3 

307,06 

99,0 

Рівненська 

278,8 

194,53 

69,8 

292,4 

249,8 

85,4 

Сумська 

304,1 

204,21 

67,2 

330,9 

271,92 

82,2 

Тернопільська 

294,3 

139,64 

47,4 

312,2 

199,21 

63,8 

Харківська 

303,6 

259,8 

85,6 

309,9 

321,55 

103,8 

Херсонська 

328,4 

181,38 

55,2 

319,3 

251,76 

78,8 

Хмельницька 

284,1 

160,12 

56,4 

293,5 

221,62 

75,5 

Черкаська 

306,9 

176,5 

57,5 

310 

243,34 

78,5 

Чернівецька 

294,6 

160,91 

54,6 

301,5 

229,57 

76,1 

Чернігівська 

296,9 

196,4 

66,2 

311,9 

241,64 

77,5 

м. Київ 

333,1 

434,02 

130,3 

339 

574,3 

169,4 

м. Севастополь 

323 

276,54 

85,6 

337,6 

336,74 

99,7 

 

Інформація про договори оренди земельної частки (паю) та стан розрахунків за її оренду (з орендною платою 1 відсоток і більше від проіндексованої грошової оцінки земель (на коеф. 2,07)

станом на 1 січня 2001 року

Регіон 

Кількість укладених договорів 

Орендна плата за земельні частки (паї) згідно з договорами, тис. гривень 

Фактично виплачено орендної плати, тис. гривень 

Відсотки виплати 

Орендна плата за 1 гектар сільськогос-
подарських угідь на рік, гривень 

Усього 

4814124 

1458150,5 

1271636 

87 

78,7 

Автономна Республіка Крим 

79450 

36741 

28064,2 

76 

167,8 

Області: 

  

  

  

  

  

Вінницька 

380265 

78936 

74932 

95 

80 

Волинська 

183246 

45604 

42412 

93 

83 

Дніпропетровська 

245413 

137651,3 

132477,9 

96 

95,6 

Донецька 

194109 

95251,1 

85580,3 

90 

81,1 

Житомирська 

234950 

39511,6 

34532,8 

87 

63,5 

Закарпатська 

84896 

5436,3 

4425,3 

81 

69,6 

Запорізька 

167132 

107304,4 

88179,4 

82 

83,2 

Івано-Франківська 

145129 

12171,1 

10739,9 

88 

75,2 

Київська 

221318 

57607,5 

54661,7 

95 

73,2 

Кіровоградська 

202218 

95755 

93074 

97 

77 

Луганська 

124120 

60999,3 

43900,4 

72 

55,7 

Львівська 

232911 

26488,2 

26488,2 

100 

64,1 

Миколаївська 

163813 

69721,4 

57011,02 

82 

62,6 

Одеська 

327245 

112237,1 

107969,3 

96 

75 

Полтавська 

294928 

100077,5 

81757,46 

82 

83,9 

Рівненська 

13218 

2530,1 

2362,99 

93 

67,8 

Сумська 

217247 

55954,9 

44283,7 

79 

51,6 

Тернопільська 

254622 

43505,1 

39832,9 

92 

80 

Харківська 

66984 

31607,7 

26978,2 

85 

85,2 

Херсонська 

83266 

48635,4 

34923,94 

72 

99,9 

Хмельницька 

244100 

49048,2 

39765,2 

81 

74,7 

Черкаська 

303332 

79257 

68041 

86 

82,8 

Чернівецька 

151006 

20594,6 

18260,8 

89 

81 

Чернігівська 

199206 

45524,7 

30981,4 

68 

53,1 

м. Київ 

м. Севастополь 

____________

Опрос