Идет загрузка документа (12 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в раздел XX "Переходные положения" Налогового кодекса Украины относительно особенностей налогообложения субъектов индустрии программной продукции

Предложения Президента Украины к проекту закона Украины от 23.01.2012 № 9744
Дата рассмотрения: 15.06.2012 Карта проходжения проекта

ПРОПОЗИЦІЇ
до Закону України "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції"

Прийнятий Верховною Радою України 24 травня 2012 року Закон України "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції" не може бути підписаний, виходячи з такого.

1. Законом пропонується встановити податкову пільгу з оподаткування податком на додану вартість для суб'єктів індустрії програмної продукції. Однак Закон не містить чіткого визначення товарів і продукції, операції з постачання яких передбачається звільнити від оподаткування податком на додану вартість.

Так, Законом передбачається тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, звільнити від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції, створеної в результаті здійснення економічної діяльності, види якої зазначені у пропонованому підпункті 1.5 пункту 14 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (пункт 1 розділу I Закону, що надійшов на підпис).

Слід зауважити, що серед видів економічної діяльності, перерахованих у вищезазначеному підпункті 1.5 пункту 14, є такі, наприклад, як консультування з питань інформатизації, діяльність з керування комп'ютерним устаткуванням, розміщення інформації на веб-вузлах, а також пов'язана з ними діяльність (абзаци двадцять третій, двадцять четвертий, двадцять шостий пункту 3 розділу I Закону, що надійшов на підпис). Проте у результаті такої діяльності програмна продукція не завжди створюється, а тому застосування пропонованої Законом пільги до операцій з поставок продукції, створеної в результаті такої діяльності, є проблематичним.

Крім того, визначення терміна "програмна продукція" у чинному Податковому кодексі України відсутнє. Відсутнє воно і в Законі, що надійшов на підпис. За таких обставин неможливо і чітко окреслити коло операцій, на які поширюватиметься пропонована податкова пільга.

Зазначене може спричинити порушення конституційних принципів верховенства права, рівності і справедливості, з яких випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правових норм. Інший підхід не може забезпечити однакове застосування норм, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005).

У даному ж випадку неоднозначне тлумачення наведеного положення Закону, що надійшов на підпис, створює ризики неоднакового його застосування на практиці та зловживань як з боку контролюючих органів (що призведе до порушень прав платників податків), так і з боку платників податків (що призведе до втрат бюджету).

У зв'язку з викладеним пропоную у пункті 1 розділу I Закону, що надійшов на підпис, визначити термін "програмна продукція".

2. Пропоновані у Законі процедури адміністрування встановлюваного режиму оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції є складними для бізнесу і містять корупційні ризики.

Так, Законом передбачено, що для підтвердження права суб'єкта індустрії програмної продукції на застосування особливостей оподаткування необхідно одержати висновок центрального органу виконавчої влади з питань науки, інновацій та інформатизації України (Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України) на предмет відповідності фактичних видів економічної діяльності суб'єкта видам економічної діяльності, визначеним Законом, що розглядається. Будь-яких критеріїв установлення такої відповідності, вичерпного переліку підстав для відмови у наданні зазначеного висновку Закон не містить. Натомість передбачено, що надання висновку здійснюватиметься в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас Закон запроваджує нові підстави для проведення органами державної податкової служби документальних позапланових виїзних перевірок. Ідеться про запровадження права органу державної податкової служби провести документальну позапланову виїзну перевірку відповідного платника:

щодо встановлення достовірності документів, поданих для одержання права на використання особливостей оподаткування (фінансової звітності, копій первинних документів, зазначеного вище висновку Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України);

щодо встановлення відповідності діяльності новоутвореного суб'єкта індустрії програмної продукції критеріям, установленим Законом для суб'єктів індустрії програмної продукції.

При цьому із змісту Закону не зрозуміло, чому для встановлення достовірності документів, відповідності діяльності платника зазначеним критеріям повинна проводитись саме виїзна (а не невиїзна) перевірка, адже органи державної податкової служби мають у своєму розпорядженні достатньо даних, щоб здійснити відповідну роботу без виїзду до суб'єкта господарювання.

Запровадження такого механізму перевірки відповідності діяльності платника (суб'єкта індустрії програмної продукції) встановленим Законом критеріям не тільки призведе до дублювання функцій Державної податкової служби України та Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України, розмивання відповідальності цих органів, а й створить умови для суб'єктивного ставлення до окремих платників податків, адміністративного тиску на них, що є порушенням конституційних прав осіб на підприємницьку діяльність (стаття 42 Конституції України).

За таких обставин пропоную утриматись від запровадження додаткових підстав для проведення органами державної податкової служби документальних позапланових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, а також від одержання відповідного висновку Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України.

Тому пропоную у пункті 3 розділу I Закону, що надійшов на підпис:

в абзаці тридцятому речення друге - четверте виключити;

абзац тридцять перший виключити;

в абзацах сімнадцятому, тридцять другому та тридцять третьому слова "документальна позапланова виїзна перевірка" в усіх відмінках замінити словами "документальна позапланова невиїзна перевірка" у відповідних відмінках.

3. Законом, що надійшов на підпис, передбачається, що тимчасово, з 1 січня 2013 року до 1 січня 2023 року, ставка податку на доходи фізичних осіб становитиме 5 відсотків (замість діючих ставок 15 та 17 відсотків) бази оподаткування. Водночас пропонується розраховувати ставку податку за визначеною у Законі формулою у разі, якщо сума податку, обчислена за ставкою 5 відсотків, буде меншою за суму податку, обчислену шляхом множення двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, на ставку податку на доходи фізичних осіб, яка визначена Податковим кодексом України для всіх платників податків (абзаци п'ятдесят четвертий - п'ятдесят дев'ятий пункту 3 розділу I).

Таке запровадження пільгової ставки податку на доходи фізичних осіб для певної групи громадян за професійною ознакою суперечить:

статті 24 Конституції України, за якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за яким податкове законодавство України грунтується на принципі рівності всіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Необхідно також ураховувати, що за Бюджетним кодексом України податок на доходи фізичних осіб зараховується до місцевих бюджетів (статті 64 і 69). Відтак, зменшення ставки податку для окремих груп осіб призведе до певного зменшення надходжень до місцевих бюджетів.

Разом із тим крім прямих втрат місцевих бюджетів, зниження у три рази ставки податку на доходи фізичних осіб для працівників IT-компаній може створити прецедент для ініціювання відповідних змін до податкового законодавства для працівників інших галузей, яким надаватиметься державна підтримка.

З огляду на наведене вважаю неприйнятним зниження ставки податку на доходи фізичних осіб для працівників суб'єктів індустрії програмної продукції до 5 відсотків і пропоную виключити із Закону абзаци п'ятдесят четвертий - п'ятдесят дев'ятий пункту 3 розділу I. 

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

Опрос