ЗАКОН УКРАЇНИ
Про рекламу
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР,
від 30 червня 1999 року N 783-XIV,
від 24 травня 2001 року N 2438-III,
від 15 травня 2003 року N 762-IV,
від 11 липня 2003 року N 1121-IV
(Законом України від 11 липня 2003 року N 1121-IV
цей Закон викладено в новій редакції),
від 3 лютого 2004 року N 1407-IV,
від 6 квітня 2004 року N 1667-IV
(враховуючи зміни, внесені Законом України
від 21 грудня 2005 року N 3253-IV),
від 17 листопада 2005 року N 3099-IV,
від 23 лютого 2006 року N 3480-IV,
від 17 травня 2007 року N 1033-V,
від 18 березня 2008 року N 145-VI
(зміни, внесені абзацами четвертим і п'ятим підпункту 2 пункту 1 розділу I
Закону України від 18 березня 2008 року N 145-VI,
набрали чинності з 1 січня 2009 року),
від 25 грудня 2008 року N 800-VI,
від 4 червня 2009 року N 1465-VI,
від 29 червня 2010 року N 2367-VI,
від 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
від 19 квітня 2011 року N 3235-VI,
від 16 червня 2011 року N 3530-VI,
від 7 липня 2011 року N 3610-VI
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами;
(абзац третій статті 1 у редакції
Закону України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
(статтю 1 доповнено новим абзацом четвертим
згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
знижка - тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам);
зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;
особа - фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;
порівняльна реклама - реклама, яка містить порівняння з іншими особами та/або товарами іншої особи;
рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача;
рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;
розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами;
(статтю 1 доповнено новим абзацом сімнадцятим
згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI,
зв'язку з цим абзаци сімнадцятий - дев'ятнадцятий
вважати відповідно абзацами вісімнадцятим - двадцятим)
споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама;
Стаття 2. Сфера застосування Закону
Стаття 3. Законодавство про рекламу
Стаття 4. Використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав у рекламі
(стаття 4 у редакції Закону
України від 03.02.2004 р. N 1407-IV)
Стаття 5. Спонсорство
(назва статті 5 у редакції Закону України
від 18.03.2008 р. N 145-VI)
6. Спонсорство програм і передач новин забороняється.
Стаття 6. Мова реклами
Застосування мови у рекламі здійснюється відповідно до законодавства України про мови.
(частина перша статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до законодавства, зокрема статті 6quinquies Паризької конвенції про охорону промислової власності.
(частина друга статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
(стаття 6 у редакції Закону
України від 03.02.2004 р. N 1407-IV)
Розділ II
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО РЕКЛАМИ
Стаття 7. Принципи реклами
4. Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.
Стаття 8. Загальні вимоги до реклами
використовувати засоби і технології, які діють на підсвідомість споживачів реклами;
наводити твердження, дискримінаційні щодо осіб, які не користуються рекламованим товаром;
використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України, звучання Державного Гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, крім випадків, передбачених законами України у сфері інтелектуальної власності;
(абзац сьомий частини першої статті 8 у редакції
Закону України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
рекламувати товари, які підлягають обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація яких вимагає наявності спеціального дозволу, ліцензії, у разі відсутності відповідного сертифіката, дозволу, ліцензії;
(абзац восьмий частини першої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без письмової згоди цієї особи;
(абзац дев'ятий частини першої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
розповсюджувати рекламу (включаючи анонси кіно- і телефільмів), яка містить елементи жорстокості, насильства, порнографії, цинізму, приниження людської честі та гідності. Анонси фільмів, які мають обмеження щодо глядацької аудиторії, розміщуються лише у час, відведений для показу таких фільмів;
розповсюджувати рекламу про спорудження житлового будинку з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, без набуття/отримання суб'єктами господарської діяльності, що здійснюють його будівництво чи інвестування та/або фінансування, відповідно права власності або користування земельною ділянкою, ліцензії на здійснення будівельної діяльності, дозволу на виконання будівельних робіт чи дозволу/ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг або свідоцтва про реєстрацію випуску цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими забезпечується одиницею нерухомості, що споруджується.
(частину першу статті 8 доповнено абзацом тринадцятим
згідно із Законом України від 29.06.2010 р. N 2367-VI)
(частина друга статті 8 у редакції
Закону України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
(частина третя статті 8 у редакції
Закону України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
4. Частину четверту статті 8 виключено
(згідно із Законом України
від 18.03.2008 р. N 145-VI)
5. Реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.
(частина п'ята статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
7. Розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
(частина сьома статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
Стаття 9. Ідентифікація реклами
4. Логотип телерадіоорганізації, яка здійснює трансляцію програм, передач, не вважається рекламою.
5. Прихована реклама забороняється.
(статтю 9 доповнено частиною шостою згідно із
Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
Стаття 10. Недобросовісна реклама
1. Недобросовісна реклама забороняється.
2. Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.
3. Рішення щодо визнання реклами недобросовісною приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.
Стаття 11. Порівняльна реклама
2. Відповідальність за неправомірне порівняння в рекламі несе рекламодавець.
3. Рішення щодо визнання порівняння в рекламі неправомірним приймають органи державної влади, визначені у статті 26 цього Закону.
Стаття 12. Соціальна реклама
1. Рекламодавцем соціальної реклами може бути будь-яка особа.
(частина друга статті 12 у редакції
Закону України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
4. Засоби масової інформації - розповсюджувачі реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, зобов'язані розміщувати соціальну рекламу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків ефірного часу, друкованої площі, відведених для реклами.
6. Частину шосту статті 12 виключено
(статтю 12 доповнено частиною шостою згідно із
Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI,
частину шосту статті 12 виключено згідно із
Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI)
Стаття 13. Реклама на телебаченні і радіо
1. Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків, а впродовж виборчого процесу - 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності. Це положення не поширюється на спеціалізовані рекламні канали мовлення. Час, відведений на політичну рекламу впродовж виборчого процесу на спеціалізованих рекламних каналах, не може перевищувати 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом кожної години мовлення.
(частина перша статті 13 у редакції
Закону України від 17.11.2005 р. N 3099-IV,
із змінами, внесеними згідно із Законом України
від 06.04.2004 р. N 1667-IV, враховуючи зміни,
внесені Законом України від 21.12.2005 р. N 3253-IV)
(частина друга статті 13 в редакції
Закону України від 06.04.2004 р. N 1667-IV,
враховуючи зміни, внесені Законом України
від 21.12.2005 р. N 3253-IV)
3. Реклама повинна розміщуватися у перервах між програмами, передачами.
4. Забороняється переривати з метою розміщення реклами трансляції сесій Верховної Ради України, сесій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, народних депутатів України, членів Уряду України, а також трансляції релігійних служб, програм, передач для дітей та програм, передач новин.
5. Трансляція концертно-видовищних програм, передач може перериватися рекламою за умови, що між рекламними вставками програма, передача триває не менше 30 хвилин.
Реклама під час трансляції спортивних програм, передач розміщується в перервах між їх частинами.
6. Для цілей цієї статті не вважаються рекламою:
трансляція соціальної реклами, якщо вона розповсюджується телерадіоорганізацією безкоштовно;
анонси власних програм, передач телерадіоорганізації.
Стаття 14. Реклама у друкованих засобах масової інформації
1. Обсяг реклами у друкованих засобах масової інформації визначається ними самостійно. Друковані засоби масової інформації, що розповсюджуються за передплатою, зобов'язані в умовах передплати зазначати кількість реклами в загальному обсязі видання.
(статтю 14 доповнено частиною другою згідно із
Законом України від 17.11.2005 р. N 3099-IV)
Стаття 15. Реклама послуг, що надаються з використанням електрозв'язку
вартість рекламованої послуги;
повне ім'я, найменування, адресу надавача рекламованої послуги.
2. Забороняється розповсюдження реклами з використанням телексного або факсимільного зв'язку.
3. Забороняється використовувати для розповсюдження реклами безплатні номери телефонів: міліції, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони та інших аварійних служб.
Стаття 16. Зовнішня реклама
Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.
(частина перша статті 16 у редакції
Закону України від 16.06.2011 р. N 3530-VI)
2. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:
3. Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами:
на пішохідних доріжках та алеях;
поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.
4. Розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках та в межах зон охорони пам'яток національного або місцевого значення, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з центральними або місцевими органами виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
Стаття 17. Внутрішня реклама
1. Розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою. При погодженні розміщення внутрішньої реклами втручання у форму та зміст реклами забороняється.
(частина перша статті 17 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
2. Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.
Ця заборона не поширюється на соціальну рекламу.
Стаття 18. Реклама на транспорті
2. Розміщення реклами на транспорті повинно відповідати вимогам безпеки та правил дорожнього руху.
4. Забороняється розміщення на транспортних засобах:
реклами із нанесенням світлоповертаючих матеріалів;
реклами, яка супроводжується звуковими чи світловими сигналами.
Стаття 19. Реклама під час демонстрування кіно- та відеофільмів
Стаття 20. Реклама і діти
з використанням зображень справжньої або іграшкової зброї, вибухових пристроїв.
Розділ III
ОСОБЛИВОСТІ РЕКЛАМУВАННЯ ДЕЯКИХ ВИДІВ ТОВАРУ
Стаття 21. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації
лише таких лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, що в установленому порядку дозволені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я до застосування в Україні;
2. Забороняється реклама лікарських засобів, які вживаються та розповсюджуються тільки за приписом (рецептом) лікаря.
3. Забороняється реклама допінгових речовин та/або методів для їх використання у спорті.
вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу;
рекомендацію щодо обов'язкового ознайомлення з інструкцією до застосування, що додається до лікарських засобів;
5. Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації не може містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.
6. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється розміщення:
зображень зміни людського тіла або його частин внаслідок хвороби, поранень;
тверджень, що сприяють виникненню або розвитку страху захворіти або погіршити стан свого здоров'я через невикористання лікарських засобів, медичної техніки та медичних послуг, що рекламуються;
посилань на лікарські засоби, медичну техніку, методи профілактики, діагностики, лікування і реабілітації як на найбільш ефективні, найбільш безпечні, виняткові щодо відсутності побічних ефектів;
порівнянь з іншими лікарськими засобами, медичною технікою, методами профілактики, діагностики, лікування і реабілітації з метою посилення рекламного ефекту;
посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації;
інформації, що може вводити споживача в оману щодо складу, походження, ефективності, патентної захищеності лікарського засобу.
7. У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється участь лікарів та інших професійних медичних працівників, а також осіб, зовнішній вигляд яких імітує зовнішній вигляд лікарів.
9. У рекламі товарів та методів, що не належать до лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо такі властивості не підтверджені у встановленому законодавством порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.
(частина дев'ята статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.06.2009 р. N 1465-VI)
10. Забороняється реклама проведення цілительства на масову аудиторію.
(частина десята статті 21 у редакції
Закону України від 17.05.2007 р. N 1033-V)
(частина одинадцята статті 21 у редакції
Закону України від 17.05.2007 р. N 1033-V)
12. Реклама послуг народної медицини (цілительства) та осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності відповідного спеціального дозволу на заняття народною медициною (цілительством), виданого Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом, і повинна містити номер, дату видачі зазначеного дозволу та назву органу, який його видав.
(статтю 21 доповнено новою частиною дванадцятою
згідно із Законом України від 17.05.2007 р. N 1033-V,
у зв'язку з цим частину дванадцяту вважати частиною тринадцятою)
13. Положення цієї статті не поширюються на рекламу лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації, яка розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики.
Стаття 22. Реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої та тютюнові вироби
в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань);
(абзац четвертий частини першої статті 22 набирає чинності з 1 січня 2010 року згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів тютюнових виробів);
(абзац восьмий частини першої статті 22 набрав чинності з 1 січня 2009 року згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
(частина перша статті 22 у редакції
Закону України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
на радіо та телебаченні з 6 до 23 години;
в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань);
(абзац четвертий частини другої статті 22 набирає чинності з 1 січня 2010 року згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів алкогольних напоїв);
на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену;
(абзац восьмий частини другої статті 22 набрав чинності з 1 січня 2009 року згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
(частина друга статті 22 у редакції
Закону України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
забороняється з використанням осіб віком до 18 років як фотомоделей;
не повинна містити зображення процесу паління тютюнових виробів або споживання алкогольних напоїв;
абзац одинадцятий частини третьої статті 22 виключено
(згідно із Законом України
від 18.03.2008 р. N 145-VI)
не повинна створювати враження, що більшість людей палить або вживає алкогольні напої.
(частина сьома статті 22 у редакції
Закону України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
(статтю 22 доповнено частиною дев'ятою згідно із
Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
Стаття 23. Реклама зброї
Стаття 24. Реклама послуг, пов'язаних із залученням коштів населення
Стаття 25. Реклама цінних паперів
1. Рекламою цінних паперів визнається реклама про:
цінні папери, які емітуються та/або перебувають в обігу;
учасника ринку цінних паперів та його діяльність;
угоди з цінними паперами та/або умови цих угод.
Інформація, яка відповідно до законодавства про цінні папери та нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягає обов'язковому оприлюдненню, не вважається рекламою цінних паперів.
(абзац п'ятий частини першої статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 18.03.2008 р. N 145-VI,
від 07.07.2011 р. N 3610-VI)
2. Рекламодавцями реклами цінних паперів можуть бути лише учасники ринку цінних паперів, передбачені Законом України "Про цінні папери і фондову біржу".
рекламувати цінні папери до публікації інформації про випуск цінних паперів та їх реєстрацію відповідно до законодавства про цінні папери та нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
використовувати відомості, які відсутні в інформації про емісію цінних паперів, що зареєстрована у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку;
(частину четверту статті 25 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 23.02.2006 р. N 3480-IV)
5. У разі, коли випуск цінних паперів визнано таким, що не відбувся, емітент таких цінних паперів зобов'язаний припинити розповсюдження реклами цих паперів у 3-денний термін з моменту реєстрації в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про наслідки підписки на цінні папери.
Стаття 251. Реклама об'єктів будівництва
(Закон доповнено статтею 251 згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 800-VI)
Розділ IV
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО РЕКЛАМУ
Стаття 26. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу
1. Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами;
(абзац другий частини першої статті 26 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 18.03.2008 р. N 145-VI)
Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів;
(частину першу статті 26 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 23.02.2006 р. N 3480-IV)
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;
(частину першу статті 26 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 23.02.2006 р. N 3480-IV,
абзац шостий частини першої статті 26 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 07.07.2011 р. N 3610-VI)
спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури - щодо спорудження житлового будинку.
(частину першу статті 26 доповнено абзацом сьомим
згідно із Законом України від 29.06.2010 р. N 2367-VI)
2. На вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.
бути присутніми на засіданні органу державної влади під час розгляду питання про порушення ними цього Закону;
подавати необхідні документи, давати пояснення;
отримувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них;
оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного органу державної влади та його посадових осіб до суду.
Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу
2. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть:
у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом;
у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами;
у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом;
у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами;
у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно;
2) виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами;
3. З метою захисту інтересів суспільства, держави, споживачів реклами і учасників рекламного ринку органи державної влади, зазначені у статті 26 цього Закону, можуть звертатися до суду з позовами про заборону відповідної реклами та її публічне спростування.
4. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:
розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.
5. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.
6. За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
7. У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
8. Рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.
9. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи можуть вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, та звертатися з позовом до суду щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами.
11. Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.
Стаття 28. Публічне спростування недобросовісної та неправомірної порівняльної реклами
Стаття 29. Права об'єднань громадян, об'єднань підприємств у галузі реклами
Об'єднання громадян та об'єднання підприємств у галузі реклами мають право:
представляти своїх членів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Частина дев'ята статті 13 набирає чинності з 1 січня 2005 року.
2. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113, N 26, ст. 281, N 49, ст. 459; 1994 р., N 28, ст. 241, N 29, ст. 257, N 33, ст. 300; 1995 р., N 14, ст. 90; 1996 р., N 9, ст. 43, N 52, ст. 306; 1997 р., N 9, ст. 70, N 18, ст. 131; 2000 р., N 19, ст. 143, N 29, ст. 232, N 46, ст. 398, N 50, ст. 436; 2001 р., N 24, ст. 124; 2002 р., N 6, ст. 43, N 32, ст. 223; 2003 р., N 10 - 11, ст. 87, N 14, ст. 100) доповнити пунктом 46 такого змісту:
3. Кабінету Міністрів України:
до 1 січня 2004 року привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
розробити нормативно-правові акти, необхідність прийняття яких передбачається цим Законом.
|
|
Президент України | Л. КУЧМА |
м. Київ | |