ЗАКОН УКРАЇНИ
Про попереднє ув'язнення
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 11 грудня 1998 року N 312-XIV,
від 21 червня 2001 року N 2537-III,
від 7 березня 2002 року N 3109-III,
від 7 березня 2002 року N 3111-III,
від 6 лютого 2003 року N 488-IV,
від 15 травня 2003 року N 743-IV,
від 11 липня 2003 року N 1130-IV,
від 12 січня 2005 року N 2322-IV,
від 18 січня 2005 року N 2353-IV,
від 20 січня 2005 року N 2376-IV,
від 20 січня 2005 року N 2377-IV,
від 1 грудня 2005 року N 3166-IV,
від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
від 19 грудня 2006 року N 489-V,
від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 70 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI,
від 21 січня 2010 року N 1829-VI,
від 2 червня 2011 року N 3453-VI,
від 22 березня 2012 року N 4565-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5461-VI,
від 16 травня 2013 року N 245-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1698-VII,
від 14 травня 2015 року N 419-VIII,
від 12 листопада 2015 року N 794-VIII,
від 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
від 2 жовтня 2018 року N 2581-VIII,
від 12 грудня 2019 року N 372-IX,
від 4 червня 2020 року N 671-IX,
від 17 червня 2020 року N 720-IX
(З дня початку роботи обласних прокуратур до цього Закону будуть внесені зміни, передбачені пунктом 7 розділу І Закону України від 19 вересня 2019 року N 113-IX) |
Стаття 1. Попереднє ув'язнення
Попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
(частина перша статті 1 у редакції
Закону України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Порядок попереднього ув'язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.
(частина друга статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 20.01.2005 р. N 2377-IV,
у редакції Закону України
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стаття 2. Мета попереднього ув'язнення
Метою попереднього ув'язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення.
(стаття 2 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Стаття 3. Підстави для попереднього ув'язнення
Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
(стаття 3 у редакції Законів
України від 21.06.2001 р. N 2537-III,
від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Стаття 4. Установи для попереднього ув'язнення
Установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
(частина перша статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 20.01.2005 р. N 2377-IV,
від 14.04.2009 р. N 1254-VI,
від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
(частина друга статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 20.01.2005 р. N 2377-IV)
Якщо особи, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі чи дисциплінарних батальйонах, притягаються до кримінальної відповідальності за вчинення іншого злочину і щодо них як запобіжний захід обрано тримання під вартою, то вони за постановою особи, яка проводить розслідування, можуть перебувати в дисциплінарному ізоляторі або карцері установи виконання покарань чи на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
(частина третя статті 4 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 20.01.2005 р. N 2377-IV,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
(частина четверта статті 4 у редакції
Закону України від 20.01.2005 р. N 2377-IV)
Стаття 5. Забезпечення порядку тримання під вартою у місцях попереднього ув'язнення
Забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення, яка діє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.
Стаття 6. Правове становище осіб, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення
Особи, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, мають обов'язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
(частина перша статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 12.01.2005 р. N 2322-IV)
Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, визначається законодавством України, що передбачає права і обов'язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, які встановлені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
(частина друга статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 12.01.2005 р. N 2322-IV)
Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув'язнення, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.
Стаття 7. Режим у місцях попереднього ув'язнення
Режим у місцях попереднього ув'язнення, тобто порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, та нагляду за ними з метою забезпечення попереднього ув'язнення, встановлюється цим Законом та іншими нормативними актами.
Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув'язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
Особи, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, підлягають обшуку, медичному огляду, дактилоскопуванню і фотографуванню; їх ознайомлюють з правами, обов'язками та вимогами режиму. Речі, які є при них, а також передачі і посилки, що надходять на їх ім'я, підлягають огляду, а листування - перегляду. Їм забороняється мати при собі гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання в місцях попереднього ув'язнення. Вилучені у них при доставленні в місця попереднього ув'язнення гроші зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на зберігання; гроші та цінні речі, одержані шляхом обману під час перебування в місцях попереднього ув'язнення або джерело одержання яких не встановлено, передаються в доход держави за мотивованою постановою начальника установи для попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, копія якої приєднується до особової справи особи, яка тримається під вартою. Обшук співробітника кадрового складу розвідувального органу України, взятого під варту, та огляд його речей здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу.
(частина третя статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
від 07.03.2002 р. N 3111-III,
від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Особи, які заходять на територію установи або виходять з неї, підлягають огляду.
Стаття 8. Роздільне тримання у місцях попереднього ув'язнення
Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження таємниці досудового розслідування, захисту ув'язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового кримінального правопорушення, або за наявності на те медичних підстав за відповідним рішенням особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження, чи начальника установи для попереднього ув'язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.
(частина перша статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 16.05.2013 р. N 245-VII,
від 17.06.2020 р. N 720-IX)
Осіб, взятих під варту, розміщують у камерах з додержанням таких вимог ізоляції:
чоловіків - окремо від жінок;
неповнолітніх - окремо від дорослих;
(абзац третій частини другої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.02.2003 р. N 488-IV,
у редакції Закону України
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
взятих під варту співробітників кадрового складу розвідувальних органів України, працівників Державного бюро розслідувань та працівників Національного антикорупційного бюро України - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
(частину другу статті 8 доповнено новим абзацом четвертим
згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3111-III,
у зв'язку з цим абзаци четвертий - одинадцятий
вважати відповідно абзацами п'ятим - дванадцятим,
абзац четвертий частини другої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 14.10.2014 р. N 1698-VII,
від 12.11.2015 р. N 794-VIII)
осіб, яких вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності;
осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від осіб, які не перебували в місцях позбавлення волі;
осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, - окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
осіб, обвинувачених або підозрюваних у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
абзац дев'ятий частини другої статті 8 виключено
(згідно із Законом України
від 06.02.2003 р. N 488-IV)
осіб, які раніше працювали в органах внутрішніх справ, Національної поліції, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, служби безпеки, прокуратури, юстиції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Державній кримінально-виконавчій службі України та в суді, - окремо від інших осіб, що перебувають під вартою;
(абзац десятий частини другої статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 14.04.2009 р. N 1254-VI,
від 14.10.2014 р. N 1698-VII,
від 12.11.2015 р. N 794-VIII,
від 23.12.2015 р. N 901-VIII)
засуджених - окремо від осіб, які перебувають під вартою;
іноземних громадян і осіб без громадянства, - як правило, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою;
осіб, підозрюваних або обвинувачуваних у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 173 - 177, 200 - 235, частиною п'ятою статті 255, статтями 2551, 2552 Кримінального кодексу України, окремо від інших осіб, які перебувають під вартою.
(частину другу статті 8 доповнено абзацом тринадцятим
згідно із Законом України від 12.01.2005 р. N 2322-IV,
абзац тринадцятий частини другої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законами України від 04.06.2020 р. N 671-IX,
від 17.06.2020 р. N 720-IX)
Засуджених до довічного позбавлення волі тримають ізольовано від усіх інших осіб, які перебувають під вартою.
(частина четверта статті 8 у редакції
Закону України від 16.05.2013 р. N 245-VII)
Порядок розміщення в лікувальних закладах місць попереднього ув'язнення осіб, що перебувають під вартою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
(частина п'ята статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 16.10.2012 р. N 5461-VI)
Стаття 9. Права осіб, взятих під варту
Особи, взяті під варту, мають право:
на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;
(абзац другий частини першої статті 9 у редакції
Закону України від 12.01.2005 р. N 2322-IV)
знайомитися з правилами тримання під вартою;
на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;
одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;
(абзац п'ятий частини першої статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
від 19.12.2006 р. N 489-V,
від 28.12.2007 р. N 107-VI)
(зміни, внесені пунктом 70 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)
купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;
користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінального провадження;
користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення та придбаними через торговельну мережу;
на душпастирську опіку, що здійснюється священнослужителями (капеланами);
відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;
на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;
звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.
(абзац дванадцятий частини першої статті 9 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 01.12.2005 р. N 3166-IV)
Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.
(частина друга статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.02.2003 р. N 488-IV)
(статтю 9 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законом України від 07.03.2002 р. N 3109-III,
у зв'язку з цим частини третю і четверту
вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою,
частина третя статті 9 у редакції
Закону України від 18.01.2005 р. N 2353-IV)
Осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, в разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з іншим кримінальним провадженням або в разі прийняття рішення про тимчасову видачу іншій державі, тримають відповідно до правил, установлених цим Законом. Одержання цими особами посилок і передач, а так само купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-виконавчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії, призначеного їм центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
(частина четверта статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 20.01.2005 р. N 2377-IV,
від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI,
від 16.10.2012 р. N 5461-VI)
Перелік продуктів харчування і предметів першої необхідності, які забороняється передавати особам, взятим під варту, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Міністерством оборони України.
(частина п'ята статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 16.10.2012 р. N 5461-VI)
Стаття 10. Обов'язки осіб, взятих під варту
Особи, взяті під варту, зобов'язані:
додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;
дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;
бути ввічливими до працівників місця попереднього ув'язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов'язків;
бережливо ставитися до інвентаря, обладнання та іншого майна місця попереднього ув'язнення.
Стаття 11. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування осіб, взятих під варту
Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.
Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра.
Особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.
Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
(частина п'ята статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 15.05.2003 р. N 743-IV,
у редакції Закону України
від 22.03.2012 р. N 4565-VI)
(зміни до частини п'ятої статті 11, передбачені підпунктом 3 пункту 7 розділу І Закону України від 16.10.2012 р. N 5461-VI, внесені не будуть у зв'язку з викладенням цієї частини з 19.04.2012 р. у новій редакції Законом України від 22.03.2012 р. N 4565-VI)
Стаття 12. Надання побачень особам, взятим під варту
(частина перша статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.02.2003 р. N 488-IV,
у редакції Закону України
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Іноземним громадянам, взятим під варту, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення з родичами або іншими особами надається адміністрацією місця попереднього ув'язнення на підставі письмового дозволу органу, що проводить екстрадиційну перевірку. Особам, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, побачення із співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців надається адміністрацією місця попереднього ув'язнення без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості згідно з Угодою між Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців та Урядом України.
(статтю 12 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законом України від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
у зв'язку з цим частини третю і четверту
вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою,
частина третя статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Надане взятій під варту особі в порядку, передбаченому частинами першою - третьою цієї статті, побачення проводиться під контролем адміністрації місця попереднього ув'язнення. У разі порушення правил проведення побачення воно достроково припиняється. Побачення осіб, до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, зі співробітниками Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців проводяться в умовах, що забезпечують їх конфіденційність.
(частини четверта статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Представникам Міжнародного Комітету Червоного Хреста побачення із особами, взятими під варту, надається адміністрацією місця попереднього ув'язнення безперешкодно, без обмеження кількості таких побачень та їх тривалості, у випадках та відповідно до умов Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни з повідомленням слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, у вільний від виконання слідчих дій та судових засідань час.
Особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, у вільний від виконання слідчих дій час. Повноваження захисника щодо здійснення захисту особи, яка тримається під вартою, підтверджуються відповідно до статті 50 Кримінального процесуального кодексу України. Адміністрація установи повинна забезпечити умови для проведення побачень, у тому числі які виключають при побаченні із захисником можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в процесі побачення.
(частини шоста статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 12.01.2005 р. N 2322-IV,
у редакції Закону України
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
(статтю 12 доповнено частиною сьомою згідно із
Законом України від 14.05.2015 р. N 419-VIII)
(статтю 12 доповнено частиною восьмою згідно із
Законом України від 14.05.2015 р. N 419-VIII)
Стаття 13. Листування осіб, взятих під варту.
Порядок надсилання скарг, заяв і листів
Особи, взяті під варту, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Після набрання вироком законної сили листування здійснюється відповідно до закону.
(частина перша статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
(частина друга статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 01.12.2005 р. N 3166-IV,
у редакції Закону України від 21.01.2010 р. N 1829-VI)
Скарги на дії чи рішення слідчого надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення прокуророві, а скарги на дії та рішення прокурора - прокуророві вищого рівня не пізніше трьох діб з часу їх подачі.
(частина третя статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 21.06.2001 р. N 2537-III,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Заяви осіб з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строків тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
(частина четверта статті 13 у редакції
Закону України від 21.06.2001 р. N 2537-III,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
(частина п'ята статті 13 у редакції
Закону України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Скарги, заяви і листи з питань, не пов'язаних з кримінальним провадженням, розглядаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення або надсилаються за належністю в порядку, встановленому законом.
З відповідями на заяви, скарги та листи адміністрація ознайомлює осіб, взятих під варту, під розписки, які додаються до їх особистих справ.
(статтю 13 доповнено частиною восьмою згідно із
Законом України від 21.01.2010 р. N 1829-VI)
Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку особи, взяті під варту, одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
(статтю 13 доповнено частиною дев'ятою згідно із
Законом України від 21.01.2010 р. N 1829-VI,
частина дев'ята статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Стаття 14. Заходи заохочення, що застосовуються до осіб, взятих під варту
До осіб, які перебувають під вартою, в разі їх зразкової поведінки адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати такі заходи заохочення:
оголошення подяки;
дострокове зняття раніше накладеного стягнення;
збільшення тривалості прогулянки на одну годину;
дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і предметів першої необхідності в межах 25 відсотків на місяць від суми, передбаченої частиною першою статті 9 цього Закону;
дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;
преміювання за кращі показники в роботі.
Стаття 15. Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, взятих під варту
До осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати такі заходи стягнення:
попередження або догану;
позачергове залучення до прибирання приміщення.
абзац четвертий частини першої статті 15 виключено
(згідно із Законом
України від 20.01.2005 р. N 2377-IV)
Частину другу статті 15 виключено
(згідно із Законом
України від 20.01.2005 р. N 2377-IV)
Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п'яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.
Вагітні жінки і жінки, які мають при собі дітей, поміщенню до карцеру не підлягають.
Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
Стаття 16. Умови та оплата праці осіб, взятих під варту
Взяті під варту особи можуть залучатися до роботи лише в межах території місця попереднього ув'язнення за їх згодою і з дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження. Праця таких осіб оплачується за тарифними ставками (окладами), що діють у народному господарстві. Із заробітку ув'язнених за виконавчими документами провадяться відрахування в порядку, встановленому законодавством України. Прибутки, одержані внаслідок використання праці ув'язнених, не підлягають оподаткуванню і використовуються для упорядкування місця попереднього ув'язнення та поліпшення умов тримання під вартою.
Взяті під варту особи можуть залучатися без оплати їх праці лише до робіт, пов'язаних із створенням належних санітарно-побутових умов і впорядкуванням місця попереднього ув'язнення. До таких робіт ці особи залучаються почергово у вільний від проведення слідчих дій час і не більш як на дві години протягом дня.
Стаття 17. Матеріальна відповідальність осіб, взятих під варту
Особи, взяті під варту, несуть матеріальну відповідальність за заподіяну під час перебування в місцях попереднього ув'язнення шкоду в розмірах, установлених законодавством України.
Збитки відшкодовуються за постановою начальника місця попереднього ув'язнення з грошових сум, що є на особовому рахунку особи, яку тримають під вартою. Не відшкодовані цією особою під час перебування в місці попереднього ув'язнення збитки в разі її засудження до покарання у вигляді позбавлення волі можуть бути стягнуті адміністрацією установи виконання покарань з коштів, що надійшли на особовий рахунок засудженого.
(частина третя статті 17 у редакції
Закону України від 02.06.2011 р. N 3453-VI)
Стаття 18. Заходи безпеки і підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї
Адміністрація місця попереднього ув'язнення має право застосовувати до осіб, взятих під варту, заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.
Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно, якщо дозволяють обставини, передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб.
У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця попереднього ув'язнення обов'язків, і мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров'ю правопорушників. У разі необхідності адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана негайно подати допомогу потерпілим.
Працівники місця попереднього ув'язнення мають право застосовувати заходи фізичного впливу і спеціальні засоби, в тому числі прийоми рукопашного бою, наручники, гумові палиці, гамівні сорочки, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, водомети, бронемашини та інші технічні засоби, а також використовувати службових собак для припинення фізичного опору, насильницьких дій, безчинства, подолання протидії законним вимогам адміністрації, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.
Дозвіл на проведення спеціальних операцій з використанням світло-звукових пристроїв відволікаючої дії, водометів, бронемашин та інших технічних засобів, застосування яких пов'язане з ризиком заподіяння шкоди здоров'ю оточуючих, дають начальники управлінь (відділів) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі, начальник Центрального управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України по місту Києву і Київській області, начальники територіальних управлінь Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або особи, які їх замінюють, голова центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, або його заступник, Міністр оборони України, начальник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або його перший заступник.
(частина п'ята статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
у редакції Закону України
від 06.02.2003 р. N 488-IV,
із змінами, внесеними згідно із Законами
України від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 14.04.2009 р. N 1254-VI,
від 16.10.2012 р. N 5461-VI)
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та неповнолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення або інших осіб, чи збройного опору.
Для припинення зазначених протиправних дій з дозволу і в присутності медичного працівника особи, взяті під варту, можуть поміщатися до камери для заспокоєння буйних осіб, на них може одягатися гамівна сорочка.
До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та осіб з інвалідністю застосування гамівної сорочки забороняється.
Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обставин, що склалися, характеру правопорушення і особи правопорушника.
У разі вчинення особою, взятою під варту, нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю чи здоров'ю працівників місця попереднього ув'язнення чи інших осіб, а також у разі здійснення втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо. У разі втечі з-під варти неповнолітніх і жінок застосування зброї не допускається.
Працівник місця попереднього ув'язнення, який застосував заходи фізичного впливу або спеціальні засоби примусу, рапортом повідомляє про це безпосереднього начальника для негайного сповіщення прокурора.
Усі особи, щодо яких були застосовані засоби фізичного впливу, спеціальні засоби або вогнепальна зброя, підлягають обов'язковому медичному огляду.
Про поранення або смерть, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї адміністрація місця попереднього ув'язнення повинна негайно письмово повідомити прокурора.
Перевищення повноважень при застосуванні заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Стаття 19. Особливий режим у місцях попереднього ув'язнення
(частина перша статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 14.04.2009 р. N 1254-VI,
від 16.10.2012 р. N 5461-VI)
У разі запровадження особливого режиму в місці попереднього ув'язнення посилюється охорона, нагляд за особами, взятими під варту, припиняються всі заходи, що проводяться з цими особами, а також надання побачень та прийняття посилок і передач, здійснюються інші режимні заходи.
Для припинення групових протиправних дій взятих під варту осіб та ліквідації їх наслідків використовуються сили і засоби місць попереднього ув'язнення, а у разі потреби з дозволу Міністра внутрішніх справ України, Міністра оборони України, начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Голови Національної поліції, начальника територіального органу Національної поліції - органів та підрозділів Національної поліції, Міністерства оборони України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
(статтю 19 доповнено частиною третьою
згідно із Законом України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
частина третя статті 19 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 23.12.2015 р. N 901-VIII)
(статтю 19 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5461-VI)
Стаття 20. Підстави та порядок звільнення осіб, що тримаються під вартою
Підставами для звільнення з-під варти є:
скасування запобіжного заходу;
закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України;
припинення (скасування) тимчасового або екстрадиційного арешту;
звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом.
Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти підозрюваного, обвинуваченого, стосовно якого на день закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або закінчення строку тримання під вартою, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, не надійшла ухвала слідчого судді, суду про продовження такого строку. При цьому начальник установи попереднього ув'язнення надсилає повідомлення особі чи органу, які здійснюють кримінальне провадження, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти у разі закінчення максимального строку тимчасового арешту, передбаченого частиною першою статті 583 Кримінального процесуального кодексу України, повідомивши про це прокурора та суд, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту. За п'ять днів до закінчення максимального строку тимчасового арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати прокурору та суду, що прийняв рішення про застосування тимчасового арешту, повідомлення про день його закінчення.
Начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти в разі закінчення максимального строку екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, повідомивши про це керівника регіональної прокуратури, його перший заступника чи заступника, а також суд, що прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту. За десять днів до закінчення максимального строку екстрадиційного арешту начальник установи попереднього ув'язнення зобов'язаний надіслати керівнику регіональної прокуратури, його першому заступнику чи заступнику, а також суду, який прийняв рішення про застосування екстрадиційного арешту, повідомлення про день його закінчення.
Звільнення особи з-під варти в разі припинення тимчасового чи екстрадиційного арешту провадить начальник установи попереднього ув'язнення на підставі постанови керівника регіональної прокуратури, його першого заступника чи заступника відповідно до статті 586 Кримінального процесуального кодексу України.
(стаття 20 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 11.07.2003 р. N 1130-IV,
від 20.01.2005 р. N 2376-IV,
від 02.06.2011 р. N 3453-VI,
у редакції Закону України
від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Стаття 21. Персонал місць попереднього ув'язнення
До персоналу місць попереднього ув'язнення належать особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та військовослужбовці Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, а також особи, які працюють в цих установах за трудовими угодами.
(частина перша статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 11.12.98 р. N 312-XIV,
від 06.02.2003 р. N 488-IV,
від 15.05.2003 р. N 743-IV,
від 14.04.2009 р. N 1254-VI)
(частина друга статті 21 у редакції
Закону України від 12.01.2005 р. N 2322-IV)
Адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана:
забезпечити належну охорону та режим тримання осіб, взятих під варту;
створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням:
створити необхідні умови для роботи слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, яка пов'язана з провадженням у кримінальній справі;
повідомити особам під час взяття їх під варту про підстави та мотиви взяття під варту, роз'яснити право на оскарження в суді підстав та мотивів взяття під варту, надати у друкованому вигляді роз'яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, статті 9 цього Закону та інших прав осіб, взятих під варту, які встановлені законом, а також забезпечити можливість реалізації інших прав осіб, взятих під варту, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, забезпечити наявність у достатній кількості текстів Конституції України, Кримінального, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого, Цивільного, Цивільного процесуального кодексів України, законів України "Про попереднє ув'язнення", "Про прокуратуру", "Про Національну поліцію", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", інших нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов'язки осіб, що тримаються під вартою, порядок тримання під вартою, порядок відшкодування збитків, завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників правоохоронних органів та місць попереднього ув'язнення, а також забезпечити можливість користування особами, що тримаються під вартою, текстами зазначених нормативно-правових актів та науково-методичною літературою з цих питань.
(частину третю статті 21 доповнено абзацом п'ятим
згідно із Законом України від 12.01.2005 р. N 2322-IV,
абзац п'ятий частини третьої статті 21
у редакції Закону України від 13.04.2012 р. N 4652-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.12.2015 р. N 901-VIII)
Працівникам місця попереднього ув'язнення не дозволяється вступати в неслужбові стосунки з особами, взятими під варту, а також користуватися їх послугами.
Стаття 22. Нагляд за додержанням законів у місцях попереднього ув'язнення
(назва статті 22 у редакції Закону
України від 14.10.2014 р. N 1697-VII)
(частина перша статті 22 у редакції
Закону України від 14.10.2014 р. N 1697-VII)
Постанови і вказівки прокурорів щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання осіб, взятих під варту, підлягають обов'язковому виконанню адміністрацією місць попереднього ув'язнення.
Цей Закон набирає чинності з моменту його опублікування.
Президент України | Л. КРАВЧУК |
м. Київ | |
