Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс Украины (относительно расширения круга лиц, к которым не могут быть применены отдельные виды мер пресечения)

Заключение к проекту закона Украины от 11.09.2015 № 3066
Дата рассмотрения: 06.10.2015 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо розширення кола осіб, до яких не можуть бути застосовані окремі види запобіжних заходів)"

У законопроекті пропонується внести зміни до статей 176 та 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зокрема, у проекті запропоновано: 1) визначити, що запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту та застави протягом трьох місяців з дня надходження до суду клопотання про застосування запобіжних заходів не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні корупційних злочинів, передбачених статтями 189, 190, 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 (у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем), а також корупційних злочинів, передбачених статтями 209, 210, 354, 364, 364-1, 365, 365-2, 368-369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК), якщо такі особи: займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу"; займають посади, віднесені частиною другою статті 25 Закону України "Про державну службу" до першої та другої категорій; є суддями місцевих та апеляційних загальних судів; є працівниками правоохоронних органів (при цьому, після закінчення зазначеного строку слідчий суддя, суд може прийняти рішення про заміну особі, визначеній в абзаці другому цієї частини, запобіжного заходу на заставу та домашній арешт) (зміни до статті 176 КПК); 2) при вирішенні питання про застосування застави як запобіжного заходу її розмір повинен бути не менше двадцятикратного розміру грошових коштів або вартості одержаного злочинним шляхом майна (зміни до статті 182 КПК).

Погоджуючись з тим, що чинний КПК містить певні недоліки, які сприяють уникненню кримінальної відповідальності підозрюваними та обвинуваченими, призводять до затягування досудового розслідування та судового розгляду, Головне науково-експертне управління, проаналізувавши поданий законопроект, вважає за необхідне зазначити таке.

1. Законопроектом пропонується значно розширити перелік злочинів, підозра (обвинувачення) у вчиненні яких виключає (хоча, і на певний строк) можливість застосування до підозрюваних (обвинувачених) будь-яких інших видів запобіжних заходів, окрім тримання під вартою. На наш погляд, такий підхід є дещо невиваженим, виходячи з наступних міркувань. По-перше, відповідно до змісту Примітки до статті 45 КК корупційними злочинами (відповідно до цього Кодексу) вважаються злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368 - 369-2 КК. Пропозиція проекту щодо "визначення" злочинів, передбачених статтями 189, 190, 209 та 365 КК, як "корупційних", є сумнівною, оскільки ці злочини за будь-яких обставин не можуть містити елементів корупції.

По-друге, на стадіях досудового розслідування та судового розгляду особа лише підозрюється (обвинувачується) у вчиненні того чи іншого злочину. До набрання обвинувальним вироком суду законної сили така особа вважається невинуватою у його вчиненні. Отже, сама по собі підозра (обвинувачення) у вчиненні навіть тяжкого чи особливо тяжкого злочину без урахування особи підозрюваного (обвинуваченого) (навіть, якщо така особа є суддею або займає особливо відповідальне становище), способу вчинення злочину, доказів, які підтверджують її винуватість, та інших обставин не може бути підставою для "автоматичного" взяття під варту підозрюваного чи обвинуваченого.

По-третє, поза увагою законопроекту залишилася мета застосування запобіжних заходів в межах відповідного кримінального провадження. Відповідно до приписів частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється чи обвинувачується.

До того ж при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених вище ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців та ін. (див. статтю 178 КПК).

З огляду на це вважаємо, що у випадку, якщо особа вчинила навіть умисне вбивство, однак при цьому добровільно з'явилася до органів досудового розслідування з зізнанням, сприяла проведенню тих чи інших слідчих (розшукових) дій, не переховувалася від органів досудового розслідування та суду тощо, застосування до такої особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою не завжди є доцільним.

По-четверте, запропоновані проектом зміни до частини 5 статті 176 КПК, на наш погляд, створюють небезпечний прецедент необгрунтованого розширення переліку злочинів, підозра (обвинувачення) у вчиненні яких позбавлятиме слідчого суддю, суд можливості самостійно у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин кримінального провадження обирати щодо підозрюваного (обвинуваченого) той чи інший вид запобіжних заходів. Крім того, залишаючи на розсуд суду лише дві обставини (вид злочину та посадове становище підозрюваного (обвинуваченого), що мають значення для визначення виду запобіжного заходу, ініціатори проекту зводять нанівець положення частини 3 статті 176 КПК про те, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Неполный текст документа!

ВНИМАНИЕ! Полный текст данного документа Вы сможете найти, зарегистрировавшись в новой Информационно-правовой и коммуникационной платформе для бизнеса LIGA:ZAKON!

Кроме того, в ней доступны:
  • все законодательство Украины
  • аналитика и отчетность
  • консультации и справочная информация
Опрос