Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно улучшения инвестиционного климата в сфере производства сельскохозяйственной продукции

Заключение к проекту закона Украины от 01.09.2015 № 3002
Дата рассмотрения: 02.10.2015 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення інвестиційного клімату у сфері виробництва сільгосппродукції" (реєстр. N 3002 від 01.09.2015 р.)

Метою проекту є поширення дії угод про розподіл продукції на виробництво сільськогосподарської продукції та визначення порядку застосування цих угод сільському господарстві, для чого відповідним чином коригуються положення Закону України "Про угоди про розподіл продукції". Зокрема, уточнюються відповідні терміни, положення щодо приватизації та передачі у заставу отриманих на умовах угод про розподіл продукції земельних ділянок, порядок припинення договорів оренди у разі укладання таких угод, державної реєстрації права користування земельною ділянкою на умовах угоди про розподіл продукції, виробництва, зберігання сільгосппродукції, ціноутворення, страхування та імпорту у аграрній сфері тощо, пов'язані з укладанням та дією угод про розподіл продукції тощо. Відповідні зміни пропонується також внести до Водного кодексу України, законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державний земельний кадастр", "Про оренду землі", "Про іпотеку", "Про приватизацію державного майна", "Про державну підтримку сільського господарства України", "Державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою", "Про зерно та ринок зерна в Україні". Крім того, у Земельному кодексі України (далі - ЗК України) визначаються особливості набуття права користування земельною ділянкою на умовах угод про розподіл продукції. Прийняття законопроекту, як зазначається у Пояснювальній записці до нього, зокрема "створить сприятливі умови для залучення багатомільярдних довгострокових приватних інвестицій в аграрний сектор на основі укладення угод про розподіл продукції".

Розглянувши проект, Головне управління вважає за доцільне висловити щодо змісту проекту наступне.

1. Насамперед слід звернути увагу на те, що угоди про розподіл продукції є спеціальним механізмом для залучення інвестицій саме у пошук та видобування корисних копалин (перш за все нафти та газу), а не універсальним механізмом, який може використовуватися у будь-якій сфері економіки, в тому числі і у сільському господарстві. Застосування угод про розподіл продукції щодо корисних копалин пояснюється насамперед тим, що діяльність у цій сфері вимагає значних матеріальних витрат, певного досвіду та технологій і є досить ризикованою, оскільки існує значна вірогідність того, що промислові запаси корисних копалин не будуть знайдені або їх видобування буде неефективним. За цих умов (якщо держава не має власних ресурсів для самостійного ведення такої діяльності) для залучення інвестора йому передається частина видобутої продукції для компенсації витрат, а інша частина продукції поділяється між ним та державою, що і складає головну рису угод про розподіл продукції. Обов'язкова участь держави в угодах по розподілу продукції пояснюється тим, що саме держава здійснює права власника щодо надр та надає спеціальні дозволи на їх використання. Отже головними чинниками застосування угод про розподіл продукції є необхідність значних матеріальних затрат, наявність певного досвіду та технологій у інвестора та їх відсутність у держави. Слід звернути увагу на те, що у Пояснювальній записці до проекту також наголошується, що "згідно класичних угод про розподіл продукції інвестор за власні кошти та на власний ризик здійснює пошук та видобуток корисних копалин на наданій йому державою у тимчасове користування ділянкою надр і отримує у винагороду частину видобутих ним корисних копалин". Проте Пояснювальна записка не містить належного обґрунтування необхідності використання у сільському господарстві для залучення інвестора саме угод про розподіл продукції, а не інших, прийнятних для відповідних цілей способів, наприклад, оренди. У ній також не наводяться приклади використання угод про розподіл продукції у сільському господарстві інших країни.

2. Викликають зауваження запропоновані зміни до Земельного кодексу України. Варто зазначити, що за законодавством України землю визнано основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України). Виходячи з цього, у частині 1 статті 3 ЗК України визначено, що Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. З цим положенням не узгоджуються запропоноване у проекті положення про те, що право користування земельною ділянкою на умовах угод про розподіл продукції набувається шляхом проведення конкурсу або без його проведення відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції" (частина 2 статті 931, якою доповнюється цей Кодекс). Річ у тому, що порядок продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах визначається у главі 21 Земельного кодексу України.

У частині 4 цієї статті передбачено, що право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності посвідчується угодою про розподіл продукції, що реєструється відповідно до закону. Це положення не узгоджується із статтею 126 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

3. Аналіз проекту дозволяє зробити висновок, що земельну основу аграрних угод про розподіл продукції передбачається формувати за рахунок тих земельних ділянок, що вже знаходяться у користуванні, зокрема, із земель, наданих для науково-дослідних та навчальних цілей, що перебувають у постійному користуванні державних і комунальних наукових установ, навчальних закладів, сільськогосподарських підприємств (зміни до статті 24 ЗК України). При цьому встановлено спрощений механізм вилучення у зазначених суб'єктів відповідних земель, для чого достатньо, щоб у наявності була одна із таких умов: відсутнє фінансування науково-дослідних робіт; розмір земель перевищує потреби наукових установ та навчальних закладів для проведення навчального процесу, наукових досліджень, вирощування елітного насіннєвого матеріалу, потреб племінного поголів'я худоби у кормах, тощо; матеріали державного контролю за використанням і охороною земель мають відповідні висновки та пропозиції щодо необхідності іншого розпорядження та/або використання земель державної власності; було виявлено, що земельна ділянка використовується з порушенням земельного законодавства.

Такий підхід щодо певного кола землекористувачів виглядає, на нашу думку, дискримінаційним, що, не відповідає, зокрема, визначеному у статті 5 ЗК України принципу земельного законодавства як забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Державні і комунальні наукові установи, навчальні заклади, сільськогосподарські підприємства виводяться із під дії тих приписів ЗК України, що встановлюють загальні підстави для припинення права користування земельною ділянкою, у тому числі тих, що встановлені для примусового припинення права землекористування (статті 141, 143 ЗК України).

Опрос