Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно ответственности за злостное неповиновение требованиям администрации учреждения исполнения наказаний

Заключение к проекту закона Украины от 23.04.2015 № 2708
Дата рассмотрения: 28.07.2015 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань"

У законопроекті з метою вдосконалення чинного кримінального законодавства та припинення зловживань з боку адміністрацій установ виконання покарань пропонується виключити із Кримінального кодексу України (далі - КК України) статтю 391 "Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань", якою встановлюється відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань. Крім того, пропонується виключити вказівку на вчинення злочину, передбаченого статтею 391 КК, з переліку злочинів, засудження за які є підставою для тримання засуджених осіб в звичайних жилих приміщеннях та приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки (абз. 2 та 3 частини 1 статті 140 Кримінально-виконавчого кодексу України, далі - КВК України).

Погоджуючись з тим, що стаття 391 КК України має низку недоліків як змістовного, так і техніко-юридичного характеру й не повністю узгоджується з нормами КВК України, Головне науково-експертне управління по суті запропонованого проекту вважає за необхідне зазначити таке.

1. Умовою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за діяння, передбачені статтею 391 КК України, є наявність застосування до нього стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переведення на більш суворий режим відбування покарання. Однак на практиці зустрічається чимало випадків, коли такі стягнення накладаються на засудженого за дрібні порушення, наприклад, за неприбрану вчасно постіль. У зв'язку з цим вважати такого роду проступки достатніми для того, щоб кваліфікувати повторне порушення засудженого як злочин, за який можна призначити покарання у виді позбавлення волі строком до трьох років, навряд чи є доцільним.

Проте, з іншого боку, механічне виключення статті 391 із КК України призведе до повної декриміналізації дій, які полягають у злісній непокорі вимогам адміністрації кримінально-виконавчої установи. Крім того, воно може сприяти вчиненню засудженими особами інших злочинів, зокрема групових, що погіршить загальну криміногенну ситуацію в цих установах. Непокора адміністрації виправних установ виникає тоді, коли, на думку засуджених, вона порушує їх права або незаконними діями позбавляє деяких благ. Відповідні порушення прав засуджених можуть бути як справжніми, так і надуманими. В останньому випадку посиланнями на такі порушення нерідко маскуються спроби лідерів засуджених взяти фактичне керівництво в свої руки. Відсутність кримінально-правових норм, спрямованих на протидію таким спробам, може істотно ускладнити роботу установи виконання покарання.

У зв'язку з цим правильним рішенням було б не вилучення статті 391 КК, а її удосконалення з метою приведення її у відповідність з положеннями КВК України. Можливою є також часткова декриміналізація тієї частини передбачених нею діянь, які об'єктивно не становлять значної суспільної небезпеки і не повинні визнаватися злочинами. В якості прикладу можна навести підхід КК Республіки Молдова 2002 року, який у статті 321 встановлює відповідальність за протидію із застосуванням насильства вимогам адміністрації пенітенціарної установи, передбачаючи покарання за такі діяння у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

2. У разі прийняття законопроекту у пропонованому вигляді чинною залишиться редакція статті 133 КВК України, якою встановлюється "статус" злісного порушника установленого порядку відбування покарання. Тобто, у зазначеній нормі законодавець веде мову не про діяння особи, а про саму особу і фактично наділяє її відповідним "званням" злісного порушника режиму. Така ситуація, на наш погляд, може привести до того, що засуджений уже ніколи не зможе позбавитись від статусу "злісного порушника режиму" і він буде враховуватися при накладенні окремих стягнень у подальшому (наприклад, згідно з частиною сьомою статті 134 КВК України стягнення у виді дисциплінарного штрафу накладається тільки за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання, передбачене статтею 133 цього Кодексу).

Неполный текст документа!
ВНИМАНИЕ! Полный текст данного документа Вы сможете получить в рамках акции и БЕСПЛАТНОГО доступа на 72 часа к информационно-правовым системам ЛІГА:ЗАКОН
Сэкономь 30% при покупке продуктов от ЛІГА:ЗАКОН
Полный доступ на 72 часа
Попробовать бесплатно
Купить
Опрос