Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Регламент Верховной Рады Украины (относительно приведения в соответствие отдельных положений Регламента Верховной Рады Украины с Венской конвенцией о праве международных договоров и Законом Украины "О международных договорах Украины")

Заключение к проекту закона Украины от 06.03.2015 № 2340
Дата рассмотрения: 18.05.2015 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо приведення у відповідність окремих положень Регламенту Верховної Ради України із Віденською конвенцією про право міжнародних договорів та Законом України "Про міжнародні договори України")" (реєстр. N 2340 від 06.03.2015 р.)

У Головному науково-експертному управлінні розглянуто даний законопроект, у якому пропонується внести до статей 192 - 194, 196, 198, 199, 201, 202 Регламенту Верховної Ради України (далі - Регламент) зміни, в яких передбачається вдосконалення порядку надання Верховною Радою України згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсації міжнародних договорів України з метою усунення колізій та приведення вказаних положень Регламенту у відповідність до вимог Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. та Закону України "Про міжнародні договори України" (далі - Закон).

Положення даного проекту повторюють положення законопроекту N 4318а від 21.07.14 р., який вносився до парламенту VII скликання і щодо якого Головне управління вже висловлювало свої зауваження. Оскільки раніше висловлені зауваження Головного управління залишились актуальними і для даного законопроекту, вважаємо за необхідне їх повторити та зазначити наступне:

1. До повноважень Верховної Ради України, які випливають з приписів, що містяться у статті 9, пунктах 5, 32 частини першої статті 85 Конституції України належить: надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України, визначення засад зовнішньої політики. Процедура прийняття закону, в якому формалізується надання Верховною Радою згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України, передбачена в главі 32 Регламенту. Новелами законопроекту пропонується уточнити правила розгляду таких законопроектів, однак зміст деяких із них викликає зауваження.

1.1. У запропонованій новій редакції ч. 1 ст. 193 Регламенту (п. 2. розділу І проекту) пропонується уточнити різновиди законопроектів про надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та передбачити, що Президент України або Кабінет Міністрів України вносять на розгляд Верховної Ради в разі ратифікації міжнародного договору - законопроект про ратифікацію міжнародного договору, в разі приєднання до міжнародного договору - законопроект про приєднання до міжнародного договору, та в разі прийняття міжнародного договору - законопроект про прийняття міжнародного договору.

На нашу думку, зазначена пропозиція є зайвою, оскільки нею пропонується змінити закон заради "закріплення" у ньому речей, які й так є очевидними. Адже і без спеціального припису закону є цілком зрозумілим, що в разі ратифікації міжнародного договору має подаватися законопроект про ратифікацію, а в разі приєднання чи прийняття міжнародного договору мають подаватися законопроекти відповідно про приєднання чи про прийняття. Відтак вважаємо, що у запропонованій "деталізації" положень закону немає потреби.

1.2. Зміни, запропоновані до п. 1 ч. 2 ст. 193 Регламенту (п. 3 розділу І проекту), сформульовані не зовсім коректно. Виходячи із пропонованої новели, Верховна Рада може приймати рішення про необхідність ініціювання укладення або укладення міжнародного договору на тих чи інших засадах і внесення відповідних документів на її розгляд щодо міжнародних договорів, які мають укладатися від імені України, чи міжнародних договорів, які укладаються від імені Уряду України, або щодо міжвідомчих договорів.

На нашу думку, така ідея не повною мірою узгоджується з існуючою конституційною моделлю взаємовідносин парламенту, глави держави та органів виконавчої влади у вказаній сфері, відповідно до якої за Президентом України та Кабінетом Міністрів України закріплена функція проведення переговорів, укладення міжнародних договорів, практичного проведення їх у життя, а за парламентом - функція надання законом згоди на обов'язковість міжнародних договорів України. Ідея поєднання у діяльності парламенту повноваження щодо ініціювання укладення або укладення міжнародного договору з повноваженням надавати згоду на їх обов'язковість суперечить закріпленому у статті 6 Основного Закону України принципу поділу державної влади. Вважаємо, що рішення Верховної Ради щодо необхідності ініціювання укладення або укладення міжнародного договору на тих чи інших засадах з подальшим внесенням відповідних документів на її розгляд може мати лише рекомендаційний характер та стосуватися лише міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надаватиметься парламентом у формі закону,

1.3. Запропоновані у проекті нові редакції п. 5 ч. 1 ст. 194 Регламенту ("проекти нових законів та/або проекти законів про внесення змін до чинних законів, необхідність прийняття яких випливає з міжнародного договору" - п. 5 розділу І проекту) та ч. 1 ст. 196 Регламенту ("проекти нових законів і законів про внесення змін до законів, проекти інших актів Верховної Ради, спрямовані на виконання міжнародних договорів України," - п. 7 розділу І проекту) виглядають, на наш погляд, доволі громіздкими. Вважаємо, що вираз "проекти нових законів та/або проекти законів про внесення змін до чинних законів" в обох цих формулюваннях можна без будь-якої втрати змісту замінити на більш простий та узагальнюючий - "проекти законів".

Неполный текст документа!

ВНИМАНИЕ! Полный текст данного документа Вы сможете найти, зарегистрировавшись в новой Информационно-правовой и коммуникационной платформе для бизнеса LIGA:ZAKON!

Кроме того, в ней доступны:
  • все законодательство Украины
  • аналитика и отчетность
  • консультации и справочная информация
Опрос