Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О прожиточном минимуме" (относительно усовершенствования порядка формирования размера прожиточного минимума)

Заключение к проекту закона Украины от 25.02.2015 № 2238
Дата рассмотрения: 20.03.2015 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про прожитковий мінімум" (щодо удосконалення порядку формування розміру прожиткового мінімуму)" (N 2238 від 25.02.2015 р.)

У законопроекті, метою прийняття якого, як зазначено у Пояснювальній записці до нього, "є удосконалення методології визначення прожиткового мінімуму та приведення його у відповідність до сучасної методології визначення таких показників згідно з міжнародною практикою", пропонується внести відповідні зміни до Закону України "Про прожитковий мінімум". Зокрема, запропоновано у новій редакції визначення поняття "прожитковий мінімум" та визначення поняття "прожитковий мінімум сім'ї". Прожитковий мінімум пропонується визначати нормативно-структурним методом, тоді як діюча норма передбачає визначення нормативним методом. Крім цього, пропонується прийняти структуру прожиткового мінімуму, де витрати на продукти харчування становлять не більше 40 відсотків. Водночас, беручи до уваги складний фінансово-економічний стан країни, у Прикінцевих положеннях проекту передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2021 року, величина прожиткового мінімуму в середньому на одну особу визначатиметься виходячи з того, що в структурі прожиткового мінімуму витрати на продукти харчування становлять: з 1 липня 2015 року - 50 відсотків; з 1 січня 2018 року - 45 відсотків, а з 1 січня 2021 року - 40 відсотків.

Головне науково-експертне управління підтримує в цілому ідею щодо необхідності вдосконалення механізму визначення такого базового соціального стандарту, як прожитковий мінімуму. Разом з тим, опрацювавши норми законопроекту, вважаємо за доцільне зазначити про таке.

Величина базового соціального стандарту - прожиткового мінімуму - залежить від величини споживчого кошика. Тому суб'єктом законодавчої ініціативи при визначенні поняття "прожитковий мінімум" запропоновано змінити підходи до визначення споживчого кошика, а саме, наборів продуктів харчування і непродовольчих товарів та послуг (стаття 1). Так, визначення набору продуктів харчування запропоновано залишити в натуральних показниках, а вартість непродовольчих товарів та послуг - у відсотках від вартості набору продуктів харчування. У цьому зв'язку звертаємо увагу на вразливість запропонованого підходу, оскільки послуги (особливо транспорту та житлово-комунального господарства), які входять до споживчого кошику, мають вищі темпи зростання цін, ніж продовольчі товари. Відтак при розрахунку вартості споживчого кошика особливості у сфері послуг не враховуються, і тим самими споживчий кошик стає дешевшим. При цьому слід зазначити, що вартість споживчого кошика в країнах Євросоюзу та Америки, на відміну від України, визначається не в абсолютних, а у відносних показниках. Суть полягає в тому, що споживчий кошик визначається як фіксований набір продуктів та послуг, які споживає типовий покупець. При цьому споживчий кошик є підставою для обрахунку індексу споживчих цін. Так, при зміні цього показника автоматично коригується мінімальна заробітна плата. Таким чином, споживчий кошик в економічно більш розвинутих країнах потрібен для обрахунку індексу споживчих цін, на основі якого визначаються рівні інфляції та бідності.

При визначенні прожиткового мінімуму пропонується використовувати нормативно-структурний метод, який базується на нормативному визначенні складу продовольчого кошику та структурному методі розрахунку вартості непродовольчих товарів, послуг та житла як відсотку до вартості продовольчого кошику. Проте, враховуючи світову практику, яка розробила декілька варіантів визначення прожиткового мінімуму в державі, запропонований метод більше відноситься до комбінованого методу, який поєднує в собі декілька методів, зокрема вартість харчування визначається за нормами, житлово-комунальні послуги - за фактом, а непродовольчі товари - за їх процентною часткою в загальних витратах.

Незважаючи на те, що статтю 3 зазначеного Закону запропоновано викласти у новій редакції, термін перегляду набору продуктів харчування залишився незмінним і становить п'ять років (термін для перегляду набору непродовольчих товарів не передбачено взагалі). Звертаємо увагу на той факт, що вибір такого тривалого періоду призводить до того, що внаслідок швидких змін потреб структура споживання, що відображається в індексі інфляції, не встигає за змінами потреб українців.

Крім цього, потребує додаткового обґрунтування пропозиція вилучити із статті 3 зазначеного закону діючі положення щодо визначення основних принципів формування набору непродовольчих товарів та послуг, а також положення, в яких визначені органи виконавчої влади, які уповноважені формувати набори непродовольчих товарів та послуг.

На наш погляд, необхідно розглянути доцільність врахування регіональних відмінностей при формуванні прожиткового мінімуму. Так, вартість кошика критичного споживання продуктів харчування в різних містах України є неоднаковою. Також суттєво відрізняється за регіонами вартість транспортних, комунальних та інших послуг.

Опрос