Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О природно-заповедном фонде Украины" (относительно усовершенствования отдельных положений)

Заключение к проекту закона Украины от 11.12.2014 № 1427
Дата рассмотрения: 24.12.2014 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (щодо удосконалення окремих положень)" (реєстр. N 1427 від 11. 12.2012 р.)

У проекті вносяться зміни до Закону України "Про природно-заповідний фонд України", відповідно до яких пропонується на території деяких категорій об'єктів природно-заповідного фонду, а саме: природних заповідників, зонах антропогенних ландшафтів біосферних заповідників та зонах регульованої рекреації національних природних парків, дозволити здійснення мисливства з метою селекційного відбору, ветеринарно-санітарної експертизи, регулювання чисельності мисливських тварин. Пропонується також у межах господарської зони національного природного парку здійснювати господарську діяльність, спрямовану на виконання покладених на парк завдань, із додержанням "загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища", а не з додержанням "вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників", як це передбачено чинною нормою. Розробка та прийняття проекту, відповідно до Пояснювальної записки до нього, "обґрунтовані необхідністю законодавчого врегулювання розбіжностей у певних нормах природоохоронного законодавства".

Головне управління, проаналізувавши проект, вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (преамбула Закону) природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв'язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду відповідно до статті 8 вказаного Закону (абз. 2; 5 ч. 1) забезпечується шляхом встановлення заповідного режиму; додержання вимог щодо охорони таких територій та об'єктів під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності. Такий правовий режим не передбачає врегулювання розбіжностей із іншими законодавчими актами у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, із Законом України "Про мисливське господарство та полювання", на який звертається увага у Пояснювальній записці, оскільки він (режим) має бути відмінним від правового режиму інших об'єктів довкілля. Навпаки, регулювання всіх питань, які стосуються природно-заповідного фонду, слід узгоджувати саме з профільним законом.

На думку управління, у чинній редакції варто залишити статтю 16 Закону (п. 1 розділу 1 Закону) щодо заборони на території природних заповідників мисливства у цілому, без будь-яких виключень, як пропонується у проекті стосовно мисливства з метою селекційного відбору, ветеринарно-санітарної експертизи, регулювання чисельності мисливських тварин. В обґрунтуваня цього слід зазначити, що створення природних заповідників спрямоване на збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них (ст. 15 Закону України "Про природно-заповідний фонд України"). У статті 16 цього Закону чітко закріплено, що "на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти".

Мисливство як таке, у будь яких його проявах, є штучним зовнішнім впливом на розвиток процесів та явищ в межах відповідних територій, а відтак не може бути дозволено, оскільки така діяльність не відповідає цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Зазначимо також, що відповідно до частини першої статті 3 Закону "Про природно-заповідний фонд України" виділяються всього 11 категорій територій та об'єктів природно-заповідного фонду, сім з яких відносяться до природних територій та об'єктів (природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища). Проектні ж пропозиції стосуються лише трьох таких категорій (природних заповідників, біосферних заповідників та національних природних парків). Причому стосовно останніх категорій це стосується лише окремих зон - антропогенних ландшафтів біосферних заповідників та регульованої рекреації та національних природних парків. Таке вибіркове регулювання є незрозумілим та вносить "розмитість" у правові режими окремих категорій територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Неполный текст документа!

ВНИМАНИЕ! Полный текст данного документа Вы сможете найти, зарегистрировавшись в новой Информационно-правовой и коммуникационной платформе для бизнеса LIGA:ZAKON!

Кроме того, в ней доступны:
  • все законодательство Украины
  • аналитика и отчетность
  • консультации и справочная информация
Опрос