Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Уголовный кодекс Украины (относительно установления ответственности в виде пожизненного лишения свободы за преступления в сфере обращения наркотических средств, психотропных веществ, их аналогов или прекурсоров)

Заключение к проекту закона Украины от 10.12.2014 № 1380
Дата рассмотрения: 26.03.2015 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення відповідальності у виді довічного позбавлення волі за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів)"

У законопроекті пропонується встановити кримінальне покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна в санкціях низки статей Кримінального кодексу України (далі - КК), що передбачають кримінальну відповідальність за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів. Окрім цього, проектом передбачається скасувати кваліфіковані та особливо кваліфіковані склади злочинів у статтях 305 - 308 та 311 - 317 КК. Також пропонується підвищення мінімального та максимального строку позбавлення волі за деякі з названих вище злочинів у тому разі, коли особа засуджуватиметься до позбавлення волі на певний строк.

Головне науково-експертне управління, розглянувши поданий законопроект, не вважає за можливе підтримати його прийняття з огляду на наступне.

1. Пояснювальна записка до проекту не містить достатнього обґрунтування необхідності різкого посилення кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів. Зокрема, ініціатором проекту не наведено ані результатів кримінологічних досліджень, ані аналізу статистичних чи інших фактичних даних, які б доводили неефективність існуючих покарань за вчинення вказаних злочинів. Між тим зміна чинних законів і, зокрема, посилення встановлених ними покарань за вчинення злочинів доцільні лише тоді, коли переконливо доведено неефективність діючих законодавчих положень.

Особливо проблематичними виглядають пропозиції законопроекту щодо включення до санкцій ч. 1 ст. 305, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ч. ч. 1 та 2 ст. 309, ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 312, ч. 1 ст. 313 - 320, ч. 2 ст. 317, ст. 324 КК такого виду покарання, як довічне позбавлення волі. Це покарання з'явилось у КК замість смертної кари після її скасування і є її своєрідним замінником. У системі покарань, передбачених чинним КК, довічне позбавлення волі є найсуворішим, а тому застосовується переважно за посягання, які ставлять під загрозу життя людини або спричиняють їй смерть (наприклад, умисне вбивство за обтяжуючих обставин - ч. 2 ст. 115, терористичний акт - ч. 3 ст. 258, застосування зброї масового знищення - ч. 2 ст. 439 та ін.). Що ж стосується злочинів, передбачених ст. ст. 305, 307, 309 та 317 КК, то попри всю небезпечність відповідних діянь було б неправильним прирівнювати їх, наприклад, до умисного вбивства за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК), а отже і передбачати за них аналогічне покарання. Тому вважаємо, що положення проекту щодо запровадження за ці діяння покарання у виді довічного позбавлення волі є надмірним і не відповідає одному з принципів кримінального покарання, а саме принципу співрозмірності покарання злочинному діянню.

Окрім цього, не виглядає логічним і встановлення однакового покарання у вигляді довічного позбавлення волі як за торгівлю наркотиками і їх виготовлення з метою збуту (ст. 307 КК), так і за схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 1 ст. 315 КК). Є цілком очевидним, що ці злочини відрізняються один від одного за ступенем своєї небезпеки. За таких умов підстав для встановлення за вчинення цих злочинів однакового покарання у вигляді довічного позбавлення волі немає.

Окрім цього, запровадження довічного позбавлення волі як безальтернативного покарання (ч. 1 ст. 305, ч. 1 ст. 306 КК в редакції проекту та ін.) суперечить засадничим положенням КК, за якими довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених названим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк (ст. 64); суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність (п. 3 ч. 1 ст. 65); особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне для її виправлення та попередження нових злочинів (ч. 2 ст. 65).

Слід також зазначити, що санкції чинних статей КК, які передбачають такий вид покарання, як довічне позбавлення волі, обов'язково містять альтернативний вид покарання (ст. 112 "Посягання на життя державного чи громадського діяча", ч. 3 ст. 258 "Терористичний акт", ст. 348 "Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця", ч. 1 ст. 442 "Геноцид" тощо). Жодна стаття чинного КК не містить безальтернативної санкції, оскільки це абсолютно не відповідає загальновизнаним положенням доктрини кримінального права.

До того ж встановлення безальтернативних санкцій за вчинення злочину суперечить ст. 61 Конституції України, згідно з якою юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, та Рішенню Конституційного Суду України N 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року, відповідно до якого "суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених; загальні засади призначення покарання не містять винятків щодо неврахування ступеня тяжкості; керуючись загальними засадами призначення покарання, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання; згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи". Зазначені положення закріплені і в міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Опрос