Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О разрешительной системе в сфере хозяйственной деятельности" относительно усовершенствования процедуры выдачи документов разрешительного характера, оформленных центральными органами исполнительной власти

Заключение к проекту закона Украины от 27.03.2014 № 4584
Дата рассмотрения: 07.04.2014 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" щодо вдосконалення процедури видачі документів дозвільного характеру, оформлених центральними органами виконавчої влади" (реєстр. N 4584 від 27.03.2014 р.), внесений Кабінетом Міністрів України

У проекті пропонується запровадити видачу, переоформлення, видачу дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру, які видаються центральними органами виконавчої влади, виключно через державного адміністратора у дозвільному центрі. На думку суб'єкта права законодавчої ініціативи, прийняття проекту "дасть можливість суттєво скоротити часові та грошові витрати підприємця, а також знизити рівень корупційних діянь з боку посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що, в свою чергу, позитивно вплине на покращення умов ведення бізнесу в Україні".

Головне управління, розглянувши зазначену законодавчу пропозицію, вважає за доцільне висловити щодо її змісту наступні зауваження та пропозиції.

1. Визначення дозвільного центру як постійно діючого робочого органу або структурного підрозділу виконавчого органу міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у місті Києві державної адміністрації, уповноваженого Радою Міністрів Автономної Республіки Крим міністерства або республіканського комітету (нова редакція абзацу 13 частини 1 статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності") слід узгодити з пунктом 21 статті 11 "Прикінцеві положення" цього Закону, згідно з яким "дозвільні центри, утворені відповідно до цього Закону, є складовою частиною центрів надання адміністративних послуг, що створюються відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги". При цьому зазначимо, що використання в законі термінів на кшталт "робочий орган" є некоректним, оскільки складається враження, що всі інші органи відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є неробочими.

Крім цього, необхідно узгодити між собою положення цих законів щодо найменування посадової особи, яка надає відповідні адміністративні послуги, оскільки у Законі України "Про адміністративні послуги" вона іменується "адміністратор", а у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" - "державний адміністратор". Вважаємо, що наявність у складі одного центру надання адміністративних послуг двох різних адміністраторів (державного та "простого") навряд чи доцільно.

2. На нашу думку, заборона дозвільним органам здійснювати прийом заяв суб'єктів господарювання про видачу (переоформлення, видачу дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру та декларацій, а також видавати такі документи, якщо їх видача/прийняття здійснюється через дозвільний центр (абзацу першого нової редакції частини 4 статті 4 Закону) певним чином погіршує умови здійснення господарської діяльності, а тому сумнівною є теза, що ця новела суттєво сприятиме покращенню умов ведення бізнесу. Це пояснюється тим, що сам державний адміністратор дозвільні документи не видає, він лише відповідно до частини 8 статті 7 Закону України "Про довільну систему у сфері господарської діяльності" передає заяву про їх видачу та документи, що додаються до неї, до дозвільних органів, які і приймають рішення про видачу/відмову у видачі відповідного дозвільного документу. Отже, державний адміністратор за характером своєї діяльності є лише посередником у відносинах між суб'єктами господарювання та довільними органами. При цьому загальновідомим є те, що включення посередника до будь-якого ланцюгу діяльності означає збільшення як часу, так і витрат, необхідних для отримання результату, про що засвідчує практика функціонування більшості відповідних органів.

У зв'язку з цим, Головне управління вважає більш доцільним встановити такий порядок видачі дозвільних документів, за яким суб'єкт господарської діяльності самостійно обирає, як саме йому зручніше звертатися за видачею дозвільних документів: через державного адміністратора дозвільного центра або безпосередньо до органу, який видає відповідний дозвільний документ. Більше того, у випадку, якщо таке звернення подається у письмовій або електронній формі, посередництво державного адміністратора дозвільного центру взагалі зайве, а необхідні документи доцільніше спрямовувати безпосередньо до органу, який видає відповідний дозвільний документ. Зазначимо, що відсутність необхідності звернення до державного адміністратора при зверненні за дозвільними документами у електронній формі практично визнається у абзаці другому нової редакції частини 4 статті 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", де передбачається, що "відповідно до закону видача (переоформлення, видача дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру, подання декларацій можуть здійснюватися через Єдиний державний портал адміністративних послуг". Крім цього, запропоноване у проекті зосередження видачі дозвільних документів виключно через державного адміністратора не узгоджується з закріпленим у частинах 8 та 9 статті 41 цього Закону правом суб'єкта господарювання отримувати переоформлені документи або їх дублікати, звернувшись безпосередньо до дозвільних органів, а також з частиною 1 статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги", згідно з якою "адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг".

Опрос