Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно полномочий Верховного Суда Украины как наивысшего судебного органа в системе судов общей юрисдикции

Заключение к проекту закона Украины от 24.10.2013 № 3356-2
Дата рассмотрения: 20.11.2013 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо повноважень Верховного Суду України як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції"

Внесення даного законопроекту, як зазначено у Пояснювальній записці до нього, обумовлено потребою створення дієвих та ефективних механізмів реалізації громадянами права на захист своїх прав, свобод та законних інтересів шляхом забезпечення реалізації основних засад судочинства, у тому числі доступності правосуддя для кожної особи.

Для цього у законопроекті пропонується внести до законів України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) та "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) низку змін, відповідно до яких: 1) кількісний склад суду збільшується з сорока восьми до сімдесяти двох суддів у зв'язку з розширенням повноважень Верховного Суду України (далі - ВСУ) (зміни до статті 39 Закону); 2) скасовується положення щодо процедури допуску вищими спеціалізованими судами справ до провадження ВСУ. Як наслідок, відповідні заяви про перегляд судових рішень подаватимуться безпосередньо до ВСУ (зміни до статті 32 Закону, 240 КАСУ та ін.); 3) ВСУ наділяється повноваженнями: переглядати справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норми процесуального права; переглядати справи з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції рішенню Конституційного Суду України або правовій позиції чи роз'ясненню, викладених в судовому рішенні Верховного Суду України; розв'язувати питання про належну юрисдикцію для розгляду справи у випадках, визначених процесуальним законом; переглядати справи в апеляційному порядку у випадках, встановлених процесуальним законом тощо (зміни до статті 38, 45 Закону, до статей 171-1, 177, 180, 184 КАСУ та ін.); 4) скасовується обмеження строку на звернення до Верховного Суду України із заявою про перегляд судового рішення національного суду у зв'язку з встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом (зміни до статті 356 ЦПК, статті 238 КАСУ, статті 447 КПК та ін.) тощо.

За результатами розгляду поданого законопроекту Головне науково-експертне управління вважає за необхідне висловити підтримку його загальній концепції, яка передбачає скасування такого інституту, як надання вищими спеціалізованими судами дозволу ("допуску") на провадження за заявами про перегляд рішень, винесених цими ж судами, у Верховному Суді України. Наявність положень про скасування такого "допуску" є перевагою даного проекту порівняно з альтернативними законопроектами з даного питання. Тим не менш, за результатами вивчення положень законопроекту виникає низка зауважень та пропозицій, суть яких полягає у наступному.

1. У законопроекті пропонується (зміни до частини п'ятої статті 15 Закону) змінити порядок затвердження Положення про автоматизовану систему документообігу, зокрема, позбавити Раду суддів України повноваження щодо затвердження вказаного Положення (яке наразі здійснюється за погодженням із Державною судовою адміністрацією України) та передбачити визначення відповідних правил законом.

Передусім слід зауважити, що необхідність та доцільність прийняття спеціального закону, який визначав би порядок створення та функціонування автоматизованої системи документообігу, викликає сумніви. За загальним правилом (винятки із якого прямо передбачені Конституцією України або випливають із неї) завданням законів України є регулювання певних сфер суспільних відносин, а не утворення тих чи інших автоматизованих систем (а тим більш однієї конкретної автоматизованої системи) та визначення порядку їх функціонування. Відтак такі повноваження наразі цілком виправдано віднесено до компетенції органу суддівського самоврядування (Ради суддів України) та органу в системі судової влади, діяльність якого підзвітна з'їзду суддів України (Державна судова адміністрація України).

Опрос