Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об электронной коммерции

Заключение к проекту закона Украины от 17.06.2013 № 2306а
Дата рассмотрения: 12.09.2013 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про електронну комерцію" (реєстр. N 2306а від 17.06.2013 р.), внесений народними депутатами України О. В. Бєльковою, Н. В. Агафоновою, О. М. Риженковим та ін.

У проекті пропонується визначити організаційно-правові засади здійснення в України електронної комерції. Прийняття проекту, на думку суб'єкта права законодавчої ініціативи, дозволить систематизувати законодавство у цій сфері, призведе до збільшення конкурентоспроможності, покращить інвестиційний клімат тощо.

Головне управління підтримує необхідність визначення законодавчих засад здійснення електронної торгівлі. Разом з тим вважаємо за доцільне висловити щодо змісту проекту наступні зауваження та пропозиції.

1. Насамперед зазначимо, що терміни "комерція" та "комерційна діяльність" у законодавстві України практично не використовуються. При цьому у ст. 1 проекту під "електронної комерцією" розуміються відносини, що виникають при укладенні/виконанні правочину з постачання/продажу товарів, виконання робіт, надання послуг. Щодо інших складових електронної комерції, то ними визначаються "інші дії, спрямовані на отримання прибутку", що позбавляє термін "електронна комерція" юридичної визначеності. Виходячи з цього, а також з того, що більшість положень проекту спрямовані на регулювання здійснення електронної торгівлі, пропонуємо уточнити назву проекту на Закон України "Про електронну торгівлю", внісши до його тексту відповідні зміни, в тому числі до сфери дії закону.

При цьому варто зазначити, що визначення "електронної торгівлі" як діяльності шляхом укладення електронних правочинів не є точним з огляду на те, що правочин може бути як одностороннім, коли відповідну дію здійснює лише одна сторона, так двостороннім чи багатостороннім (договори), коли здійснюється погоджена дія двох або більше сторін (ст. 202 ЦК України). При цьому торгова діяльність здійснюється шляхом укладення відповідних договорів (купівля-продаж, поставка тощо). У зв'язку з цим пропонуємо термін "електронний правочин" замінити на "електронний договір", внісши до проекту відповідні зміни.

2. Згідно з частиною першою ст. 1 проекту цей закон діє на всій території України. Проте це відбувається і без спеціального зазначення, а тому цю частину доцільно вилучити. Разом з тим, на нашу думку, більш необхідним є визначення у проекті того, якими законами регулюється трансгранична електронна торгівля, в якій беруть участь продавці та покупці, які знаходяться (проживають) на територіях різних країни. Крім цього, під сферою дії закону зазвичай розуміються відносини, які ним регулюються. У зв'язку з цим норми частин другої та третьої цієї статті, які визначають особливості застосування цього закону, варто перенести до ст. 2, яка визначає склад законодавства у цій сфері, а норми частини четвертої, де перераховуються правочини, до яких не застосовується цей Закон, - до розділу III проекту. При цьому до зазначених правочинів слід додати договори поручительства та майнового забезпечення, надані особами, які діють в цілях, що виходять за межі їх комерційної чи професійної діяльності, що відповідатиме ст. 9 Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту і Ради від 8 червня 2000 р. "Про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку" ("Директива про електронну торгівлю").

Зазначимо також, що, на нашу думку, поширювати дію цього Закону на фізичних осіб, які не є підприємцями (частина 1 ст. 6 проекту), але з допомогою Інтернету продають власні речі або покупають, недоцільно.

Вважаємо, що проект має бути доповнений положеннями, що регулюють питання виконання електронного договору, причому як у разі, коли таким виконанням є отримання певної інформації в електронної формі з її подальшою матеріалізацією, так і у разі доставки/постачання матеріальних товарів.

3. Вимагає доопрацювання термінологічна база проекту. Із ст. 3 "Терміни й визначення" проекту слід виключити терміни, які в подальшому у проекті не застосовуються: зокрема, йдеться про терміни "організатор електронної торгівлі" та "електронний товар". Щодо визначення змісту терміна "інтернет-магазин", то в ньому головним, на нашу думку, має бути не те, що він є сайтом (платформою) в мережі Інтернет (як це визначено у абзаці 10 цієї статті), а те, як юридично він пов'язаний з продавцем відповідного товару. Щодо терміна "електронний підпис", то оскільки його зміст співпадає з змістом відповідного терміна в Законі України "Про електронний цифровий підпис", його слід вилучити з статті, вказавши в ній, що цей термін застосовується у значенні, наведеному у Законі України "Про електронний цифровий підпис". У визначенні змісту терміна "електронний підпис одноразовим ідентифікатором" необхідно вказати, що має робити з отриманим одноразовим ідентифікатором покупець/замовник товару, оскільки саме ця його дія означатиме підписання відповідного договору. У визначенні змісту терміна "мережеві ідентифікатори" варто уточнити, що за пристрої у ньому згадуються, і що мається на увазі під "місцем знаходження електронних повідомлень" (певний комп'ютер, поштова скринька чи щось інше). Крім цього, те, що такий ідентифікатор є об'єктом права власності чи ні, не є рисою, яку необхідно підкреслювати у визначенні змісту терміну.

4. У частинах четвертій та п'ятій ст. 9 слід уточнити, у яких саме електронних правочинах постачальники послуг проміжного характеру не є сторонами, оскільки згідно з частиною третьою цієї статті вони можуть бути сторонами електронних правочинів про надання послуг, а у ст. 5 проекту вони визначені суб'єктами електронної комерції.

Опрос