Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Основы законодательства Украины о здравоохранении относительно усовершенствования оказания медицинской помощи

Заключение к проекту закона Украины от 01.06.2011 № 8602
Дата рассмотрения: 14.06.2011 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" (реєстр. N 8602 від 01.06.2011 р.)

Запропоновані у законопроекті зміни, що вносяться до Основ законодавства України про охорону здоров'я, спрямовані на вдосконалення порядку організації надання медичної допомоги. Зокрема, у законопроекті передбачається, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної його якості, своєчасності, доступності, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Головне науково-експертне управління звертає увагу, що значна частина положень проекту за своєю суттю збігається з новелами, запропонованими у законопроекті реєстр. N 8566 від 25.05.2011 р. (не включено в порядок денний 31.05.2011 р.), щодо змісту якого управління вже висловило свої зауваження (висновок N 16/3-584/8566 від 31.05.2011 р.). З огляду на це, актуальним залишається цілий ряд концептуальних зауважень, висловлених до попереднього проекту, на яких вважаємо за доцільне повторно зупинитися, а також висловити інші зауваження.

Необхідність постійного упорядкування всього комплексу нормативно-правових актів, їх оновлення з метою приведення до єдиної системи, ліквідація прогалин, застарілих положень, норм та суперечностей у законодавстві є одним із основних завдань держави, що об'єктивно обумовлюється потребами регулювання суспільних відносин, які не є статичними. Не є винятком у цьому відношенні і поданий законопроект, необхідність прийняття якого у пояснювальній записці до нього обґрунтовується потребою приведення положень Основ законодавства України про охорону здоров'я, які були прийняті ще у 1992 році, у відповідність з потребами сьогодення. Проте у поданому законопроекті завдання систематизації законодавства у сфері охорони здоров'я не вирішуються повною мірою, оскільки в ньому пропонується залишити незмінними навіть ті норми законодавчого акту, які не узгоджуються з конституційними приписами. Тому нині положення Основ законодавства, до яких пропонуються зміни, потребують комплексного (а не фрагментарного) коригування з урахуванням вимог Конституції України та інших законодавчих актів, які були прийняті у розвиток її положень.

Зокрема, це стосується приписів частини першої та другої статті 14 проекту, за якими "особисту відповідальність" за реалізацію державної політики охорони здоров'я "несе Президент України", який "у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України передбачає звіт про стан реалізації державної політики в сфері охорони здоров'я", "виступає гарантом права громадян на охорону здоров'я, забезпечує виконання законодавства про охорону здоров'я через систему органів виконавчої влади, проводить у життя державну політику охорони здоров'я та здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України", що не узгоджується із сучасним конституційним статусом Глави держави.

Відповідно до Конституції України Президент України займає окреме місце у системі органів державної влади, функціонально не належить до виконавчої влади, а реалізує лише установчі повноваження щодо органів виконавчої влади: зокрема, щодо утворення, реорганізації та ліквідації за поданням Прем'єр-міністра України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади та припиняє їхні повноваження на цих посадах (п. п. 10 та 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України).

Зауважимо, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України і їх обсяг не може розширюватись шляхом прийняття звичайних законів. Такий характер компетенції Глави держави відображений у п. 31 ч. 1 статті 106 Конституції України, за змістом якого Президент України здійснює також інші (крім повноважень, визначених частиною першою цієї статті) повноваження, визначені Конституцією України.

Опрос