Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в статью 23 Закона Украины "О статусе народного депутата Украины" (относительно права народного депутата на транспортное обеспечение)

Заключение к проекту закона Украины от 24.03.2011 № 8300
Дата рассмотрения: 19.05.2011 Карта проходжения проекта

ВИСНОВОК
на проект Закону України "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про статус народного депутата України" (щодо права народного депутата на транспортне забезпечення) (реєстр. N 8300 від 24.03.2011 р.)

У Головному науково-експертному управлінні розглянутий зазначений законопроект, яким передбачається внесення змін до статті 23 Закону України "Про статус народного депутата України" (далі - Закон). Зокрема, пропонується доповнити вказану статтю Закону положеннями, згідно з якими народний депутат України матиме право на позачергове отримання проїзних документів (частина перша статті 23 Закону - пункт 1 розділу 1 проекту), безоплатний проїзд (частина друга статті 23 Закону - пункт 2 розділу 1 проекту), безкоштовне користування залами офіційних делегацій (частина четверта статті 23 Закону - пункт 3 розділу 1 проекту), безкоштовний провіз ручного багажу (частина п'ята статті 23 Закону - пункт 4 розділу 1 проекту) виключно у разі пред'явлення ним посвідчення на відрядження.

Крім того, проектом запропоновано встановити, що право на безоплатний проїзд (частина друга статті 23 Закону - пункт 2 розділу 1 проекту) та безкоштовне користування залами офіційних делегацій (частина четверта статті 23 Закону - пункт 3 розділу 1 проекту) поширюватиметься на особу, яка супроводжуватиме народного депутата України - інваліда I групи, лише у випадку, коли така особа буде зазначена у його посвідченні на відрядження.

За результатами розгляду даного законопроекту Головне управління вважає за необхідне відзначити наступне.

1. Покладена в основу проекту ідея про те, що право народного депутата України на транспортне забезпечення має пов'язуватись безпосередньо із здійсненням ним депутатських повноважень, в цілому не викликає заперечень. Однак, передбачені у проекті новели, на наш погляд, не можна вважати достатньо вдалими та обґрунтованими.

Перш за все при розгляді цього питання необхідно врахувати, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства) (пункт 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом N 59 Міністерства фінансів України від 13.03.98 р., з наступними змінами).

Разом з тим, відповідно до припису частини другої статті 78 Конституції України народний депутат України має представницький мандат та згідно із статтею 7 Закону, до якого пропонуються зміни, постійно підтримує зв'язки з виборцями, у порядку персонального представництва, визначеному депутатськими фракціями (групами) Верховної Ради України відповідно до закону (частина перша та друга вказаної статті Закону). Крім того виходячи із змісту частини третьої статті 7 Закону народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України. Тому реалізація депутатських повноважень потребує зворотного зв'язку, тобто спілкування народного депутата України з виборцями - громадянами України, які проживають у різних регіонах. Більш того, обов'язком народного депутата України згідно з п. 11 ч. 1 ст. 24 Закону є постійне підтримання зв'язків з виборцями, вивчення громадської думки, потреб і запитів населення. Реалізація багатьох прав народних депутатів України тісно поєднується із необхідністю їх пересування по території країни. Наприклад, відповідно до ч. 6 ст. 17 вказаного Закону народний депутат має право брати участь у розгляді в органах державної влади і органах місцевого самоврядування пропозицій та вимог виборців, інших питань, пов'язаних із здійсненням депутатських повноважень, а згідно з ч. 7 тієї ж статті народний депутат має право брати участь з правом дорадчого голосу у роботі сесій сільських, селищних, міських, районних у містах (в містах з районним поділом), районних і обласних рад та засіданнях їх органів. Правовою основою реалізації вказаних прав та дотримання обов'язків, на наш погляд, є наявність у народного депутата представницького мандату, а не виконання ним службового доручення. З огляду на це не можна погодитись із пропозицією про надання народному депутату права на транспортне забезпечення лише під час перебування у відрядженні.

Опрос