Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Обзор судебной практики Кассационного административного суда в составе Верховного Суда (решение споров, связанных с льготами, гарантиями и компенсациями военнослужащим, военнообязанным или резервистам)

Верховный Суд
Обзор от 01.07.2019

ВЕРХОВНИЙ СУД

ОГЛЯД
судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (вирішення спорів, пов'язаних із пільгами, гарантіями та компенсаціями військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам)

Вступ

Наразі в Україні триває збройна боротьба за суверенітет, територіальну цілісність і незалежність. Забезпечення конституційних прав та свобод військовослужбовців отримало виняткову суспільну вагомість у зв'язку з щоденним веденням гібридної війни з Російською Федерацією, подіями на Сході України. Ефективність реалізації повноважень військовослужбовців, зокрема, залежить від досконалості нормативно-правового забезпечення та реального виконання державою своїх обов'язків щодо їх соціального захисту. На рівні закону закріплено обов'язок держави гарантувати виплату одноразової грошової допомоги, надання інших пільг, гарантій і компенсації військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Таким чином, вагомого значення набуває формування сучасних і боєздатних Збройних Сил України. Для виконання ними своїх обов'язків мають існувати належні умови, належне забезпечення їхніх прав, свобод і законних інтересів з урахуванням європейських стандартів з огляду на запровадження нової Воєнної доктрини України та підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. В умовах трансформації національної економіки однією з пріоритетних функцій державної політики є встановлення та надання пільг, гарантій і компенсацій особам, які беруть участь у захисті державного суверенітету України, з метою компенсувати навантаження, пов'язані з особливостями військової служби.

У ст. 17 Конституції закріплено обов'язок держави забезпечувати соціальний захист громадян та членів їх сімей, які перебувають на військовій службі в Збройних Силах України. Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Разом з тим держава не завжди може здійснити дієвий соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей.

В огляді висвітлено судову практику щодо спорів за основними напрямами соціального забезпечення військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, зокрема, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

I. Практика у справах щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям (усі категорії)

1. Щодо необхідності надання документа, що свідчить про причини й обставини поранення (контузії, травми або каліцтва); можливості визнання витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії належним документом, який свідчить про причини й обставини поранення; обов'язку доведення причин й обставин поранення

Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув справу за позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду III групи; зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб як інваліду III групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон N 2011-XII) та до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N 975 (далі - Порядок N 975).

Відповідно до обставин справи позивач з 9 травня 1984 року по 9 грудня 1985 року проходив військову службу на території Республіки Афганістан (у період бойових дій) та має статус учасника бойових дій.

Протоколом засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено, що поранення, які отримав позивач, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 4 грудня 2015 року позивачу встановлено довічно III групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення, контузія, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Ураховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ним не подано документ, що свідчить про причини й обставини поранення, передбачений п. 11 Порядку N 975. Водночас комісія відповідача дійшла висновку, що висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

За результатами розгляду касаційної скарги позивача Верховний Суд сформулював такі правові висновки.

1.1. Щодо необхідності надання документа, що свідчить про причини й обставини поранення (контузії, травми або каліцтва)

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон N 2232-XII).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом N 2011-XII, у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності в військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Опрос