Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О признании брачного договора недействительным и признании имущества личной частной собственностью

Верховный Суд Украины, Судебная палата по гражданским делам Верховного Суда Украины
Постановление от 28.01.2015 № 6-230цс14

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 січня 2015 року

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Григор'євої Л. І., Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Сімоненко В. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Державна реєстраційна служба України, про визнання шлюбного договору недійсним та визнання майна особистою приватною власністю, за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року, встановила:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом. Зазначала, що з 14 грудня 2010 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі. До реєстрації шлюбу з відповідачем вона придбала за особисті кошти садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею S га за цією ж адресою. Крім того, 15 серпня 2007 року нею придбано автомобіль марки "Мерседес Бенс", номерний знак НОМЕР_1; 4 вересня 2008 року - автомобіль марки "Шевролет", номерний знак НОМЕР_2; 12 лютого 2008 року - автомобіль марки "Мерседес Бенс", номерний знак НОМЕР_3. Посилаючись на те, що зазначене майно придбане нею до реєстрації шлюбу за особисті кошти, просила визнати це майно її особистою приватною власністю відповідно до статті 57 СК України.

Крім того, позивачка указувала, що 26 серпня 2011 року нею та відповідачем укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яким до спільного сумісного майна подружжя віднесене майно, набуте нею до реєстрації шлюбу з відповідачем за особисті кошти.

Посилаючись на те, що шлюбний договір укладено з порушенням вимог статті 93 СК України, а умови цього договору ставлять її у надзвичайно невигідне матеріальне становище, просила на підставі статті 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України визнати зазначений шлюбний договір недійним.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року позов задоволено частково. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 автомобілі: "Мерседес Бенс", номерний знак НОМЕР_1, "Шевролет", номерний знак НОМЕР_2, "Мерседес Бенс", номерний знак НОМЕР_3.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 травня 2014 року рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним шлюбного договору, визнання особистою приватною власністю будинку та земельної ділянки скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним шлюбний договір від 26 серпня 2011 року, укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2; визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею S га, що розташована за цією ж адресою; вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В решті - рішення районного суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року рішення апеляційного суду в частині визнання шлюбного договору недійсним та визнання особистою приватною власністю позивачки житлового будинку та земельної ділянки скасовано, залишено в цій частині в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2014 року.

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 вересня 2014 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий касаційний розгляд із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: статей 57, 60, 74, 93, 97 СК України.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 додала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2013 року, від 9 липня 2014 року та від 13 серпня 2014 року, в яких, на думку заявниці, по-іншому застосовані зазначені правові норми.

Опрос