ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 28 жовтня 2014 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Берднік І. С., Гуля В. С., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Колесника П. І., Потильчака О. І., Шицького І. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20 травня 2014 року у справі N 62/84 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції", третя особа - Федерація професійних спілок України, про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії, встановила:
У вересні 2011 року заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" і товариства з обмеженою відповідальністю "Капітальні інвестиції" (далі - ТОВ "Капітальні інвестиції") про визнання недійсним із моменту укладення підписаного 24 листопада 2004 року між Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" (далі - ЗАТ "Укрпрофтур", згодом найменування змінено на ПАТ "Укрпрофтур") і ТОВ "Капітальні інвестиції" договору купівлі-продажу майнового комплексу загальною площею 2115,6 кв. м, розташованого за АДРЕСОЮ_1 (туристична база "Святошино"); визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на зазначений майновий комплекс; витребування у власність держави в особі Фонду державного майна України із незаконного володіння ТОВ "Капітальні інвестиції" цього майнового комплексу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне майно є державною власністю, його відчуження відбулося без згоди державного органу, уповноваженого здійснювати від імені держави повноваження власника державного майна, а теперішні власники не визнають право власності держави на спірне майно та оспорюють його.
