Идет загрузка документа (9 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О возмещении ущерба, причиненного вследствие дорожно-транспортного происшествия

Верховный Суд, Судебная палата по гражданским делам Верховного Суда
Определение от 16.05.2007

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 16 травня 2007 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М. В., суддів: Костенка А. В., Пшонки М. П., Лященко Н. П., Прокопчука Ю. В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2006 року, встановила:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка сталася 16 травня 2005 року на вул. Набережне шосе в м. Києві, та просив стягнути із ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 7758 грн. 05 коп. і витрати за надання правової допомоги в розмірі 750 грн. Свої вимоги мотивував тим, що ДТП сталася з вини відповідача, який, керуючи автомобілем "ВАЗ", номерний знак НОМЕР_1, не дотримався безпечної відстані та швидкості та скоїв зіткнення з його автомобілем "Опель", номерний знак НОМЕР_2.

Унаслідок цієї пригоди ОСОБА_1 утратив душевний спокій, багато часу витратив на оформлення відповідних документів, на час ремонту був позбавлений можливості користуватись автомобілем, який йому необхідний для роботи.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2005 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7458 грн. 05 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 750 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу та 377 грн. 58 коп. судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та постановлене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн. за проведення експертизи. Скасовано ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 3 серпня 2005 року про забезпечення позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлене в справі рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення та задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України та дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення завданої матеріальної та моральної шкоди з винної особи.

Вину водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП суд мотивував наявністю постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2005 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

Не погодившись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд виніс нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, оскільки, на думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції спростовується висновком судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи N 286-а від 6 квітня 2006 року, проведеної за ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2006 року.

Експертизою встановлено, що в діях водія ОСОБА_1 убачається невиконання вимог пп. 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху, а його свідчення щодо обставин ДТП, зокрема, про те, що він перед початком руху знаходився в середній смузі руху з технічної точки зору, є неспроможними. Тобто експерти дали однозначну відповідь, що ДТП сталася саме з його вини.

Що стосується дій водія ОСОБА_2, то в дорожній ситуації, яка склалась, він повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху. Але докази про те, що він не виконав ці вимоги, у матеріалах справи відсутні.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2005 року винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2. З висновку транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, проведеної в ході апеляційного перегляду справи, убачається, що водієм ОСОБА_1 (позивачем) також допущено порушення пп. 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху.

Судом першої інстанції при вирішенні спору ця обставина не з'ясовувалась, оцінка їй не давалася, ступінь вини позивача не визначався.

Апеляційним судом проігноровано постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 червня 2005 року, яка в силу п. 4 ст. 61 ЦПК України має преюдиціальне значення для вирішення справи. Встановивши в ДТП і вину позивача, суд апеляційної інстанції повинен був відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначити розмір відшкодування у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.

При викладених обставинах рішення суду апеляційної інстанції без змін залишатися не може та підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду на новий апеляційний розгляд, у ході якого суду належить урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2005 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

 

Головуючий 

М. В. Патрюк 

Судді: 

А. В. Костенко 

  

Н. П. Лященко 

  

М. П. Пшонка 

  

Ю. В. Прокопчук 

Опрос