Идет загрузка документа (247 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об утверждении Всемирной почтовой конвенции, Заключительного протокола Всемирной почтовой конвенции, Соглашения о службах почтовых платежей, Общего регламента Всемирного почтового союза и Внутреннего регламента Конгрессов

Президент Украины
Указ Президента от 21.06.2006 № 564/2006
действует с 26.11.2006

Указ
Президента України

Про затвердження Всесвітньої поштової конвенції, Заключного протоколу Всесвітньої поштової конвенції, Угоди про служби поштових платежів, Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу та Внутрішнього регламенту Конгресів

Затвердити Всесвітню поштову конвенцію, Заключний протокол Всесвітньої поштової конвенції, Угоду про служби поштових платежів, Загальний регламент Всесвітнього поштового союзу та Внутрішній регламент Конгресів, підписані від імені України 5 жовтня 2004 року у м. Бухаресті (додаються).

 

Президент України

В. ЮЩЕНКО

м. Київ
21 червня 2006 року
N 564/2006

 

 

ВСЕСВІТНЯ ПОШТОВА КОНВЕНЦІЯ

Офіційний переклад.

Повноважні представники урядів країн - членів Союзу, які підписались нижче, на підставі статті 22.3 Статуту Всесвітнього поштового союзу, підписаного у Відні 10 липня 1964 р., за взаємною згодою та за умови дотримання положень статті 25.4 згаданого Статуту розробили у цій Конвенції правила, застосовні до міжнародної поштової служби.

Частина I
Загальні правила, застосовні до міжнародної поштової служби

Єдиний розділ
Загальні положення

Стаття 1
Визначення

1. Для цілей Всесвітньої поштової конвенції зазначені нижче терміни мають значення, визначені нижче:

1.1 універсальна поштова служба: забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на території країни-члена для всіх клієнтів за доступним цінам;

1.2 закрита кореспонденція: мішок, що має ярлик, чи декілька мішків або інших ємностей, опломбованих пломбою чи без неї, які містять поштові відправлення;

1.3 відкритий транзит: пересилання через країну-посередницю транзитом відправлень, кількість чи вага яких не є підставою для формування закритих кореспонденції для країни призначення;

1.4 поштове відправлення: загальний термін, що стосується будь-якого предмета, який відправляється поштовими службами (поштовою службою доставки листів, службою поштових посилок, службою поштових переказів та ін.);

1.5 кінцеві витрати: компенсація, яку поштова адміністрація відправлення повинна виплатити поштовій адміністрації призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням в країні призначення письмової кореспонденції;

1.6 транзитні витрати: компенсація за послуги, надані перевізником в країні, через яку провозиться кореспонденція (поштова адміністрація, інша служба чи їхнє об'єднання), стосовно сухопутним, морським та (чи) повітряним транзитом кореспонденції;

1.7 вхідний сухопутний тариф: компенсація, яку поштова адміністрація відправлення повинна сплатити поштовій адміністрації призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням посилок в країні призначення;

1.8 транзитний сухопутний тариф: компенсація за послуги, надані перевізником в країні, через яку провозиться кореспонденція (поштова адміністрація, інша служба чи їхнє об'єднання), пов'язана з сухопутним, морським та (чи) повітряним транзитом посилок її територією;

1.9 морський тариф: компенсація за послуги, надані перевізником (поштова адміністрація, інша служба чи їхнє об'єднання), який бере участь у перевезенні посилок морським шляхом.

Стаття 2
Призначення суб'єкта чи суб'єктів, відповідальних за виконання зобов'язань, що випливають з приєднання до Конвенції

Країни-члени повинні повідомити в Міжнародне бюро протягом шести місяців після завершення Конгресу назву й адресу державного органу, що займається контролем поштової діяльності. Країни-члени повинні повідомити в Міжнародне бюро протягом шести місяців після завершення Конгресу також назву й адресу оператора чи операторів, які офіційно призначені для надання поштових послуг та виконання зобов'язань, що випливають із Актів Союзу, на своїй території. У період між Конгресами інформація про зміни у державних органах чи офіційно призначених операторів повинна у стислі терміни надсилатись до Міжнародного бюро.

Стаття 3
Всесвітня поштова служба

1. З метою сприяння концепції єдиної поштової території Союзу країни-члени забезпечують, щоб усі користувачі (клієнти) мали право доступу до універсальної поштової служби, що включає надання якісних основних поштових послуг у всіх відділеннях на їхній території за доступними цінами.

2. Для цього країни-члени в рамках свого національного поштового законодавства чи іншими звичайними засобами визначають обсяг пропонованих поштових послуг, а також вимоги стосовно якості й доступних цін з урахуванням як потреб населення так і своїх національних умов.

3. Країни-члени забезпечують, щоб надання поштових послуг та досягнення стандартів якості здійснювалося операторами, на яких покладене надання універсальних поштових послуг.

4. Країни-члени забезпечують належне надання універсальних поштових послуг, гарантуючи таким чином їхню стабільність.

Стаття 4
Свобода транзиту

1. Принцип свободи транзиту викладено у статті 1 Статуту. Він передбачає зобов'язання кожної поштової адміністрації завжди надсилати закриту й відкриту кореспонденцію, яка надходить до неї від іншої адміністрації, найшвидшими шляхами та з використанням найнадійніших засобів, які вона використовує для своєї власної кореспонденції. Цей принцип також застосовується до засланої кореспонденції.

2. Країни-члени, що не беруть участі в обміні листами, які містять швидкопсувні біологічні речовини чи радіоактивні речовини, мають право не допускати ці відправлення для відкритого транзиту своєю територією. Це також стосується кореспонденції, іншої ніж листи, поштові картки й література для сліпих. Також це застосовується до друкованих видань, періодики та журналів, дрібних пакетів і мішків М, вміст яких не відповідає вимогам положень, які регулюють умови їхнього публікування й обігу в країні, яку вони перетинають.

3. Свобода транзиту поштових посилок, що надсилаються наземними й морськими шляхами, обмежується територіями країн, що беруть участь у цій службі.

4. Свобода транзиту авіапосилок гарантується на всій території Союзу. Однак країни-члени, що не надають послуг у сфері поштових посилок, не можуть бути зобов'язані забезпечувати надсилання авіапосилок наземним шляхом.

5. Якщо країна-член не дотримується положень, що стосуються свободи транзиту, інші країни-члени мають право припинити поштовий зв'язок із цією країною.

Стаття 5
Приналежність поштових відправлень. Відкликання відправлень з пошти. Зміна чи виправлення адреси. Переадресування. Повернення відправнику невідправленої кореспонденції.

1. Поштове відправлення належить відправнику доти, доки воно не видано законному адресату, якщо тільки воно не було затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та у випадку застосування статті 15.2.1.1 чи 15.3 згідно із законодавством транзитної країни.

2. Відправник кореспонденції може відкликати її з пошти, змінити чи виправити адресу. Збори й інші умови встановлено в Регламенті.

3. Країни-члени забезпечують переадресування поштових відправлень у випадку зміни адреси одержувача, а також здійснюють повернення відправнику відправлень, які не піддаються доставці. Збори й інші умови визначені у Регламенті.

Стаття 6
Збори

1. Збори за різноманітні міжнародні поштові й спеціальні послуги встановлюються поштовими адміністраціями відповідно до принципів, визначених у Конвенції та Регламенті. У принципі, вони повинні стосуватися витрат на надання цих послуг.

2. Поштова адміністрація-відправник встановлює поштові збори за пересилання відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок. Поштові збори включають вартість вручення відправлень за адресою одержувача, за умови, якщо в країнах призначення діє така служба доставки зазначеної кореспонденції.

3. Збори, що стягуються, в тому числі збори, наведені в Актах як орієнтовні, повинні, принаймні, дорівнювати зборам, що стягуються за надані внутрішні послуги, які мають ті самі характеристики (категорія, кількість, час обробки тощо).

4. Поштовим адміністраціям дозволяється перевищувати всі орієнтовні тарифи, наведені в Актах.

5. Крім мінімального рівня зборів, визначеного в пункті 3, поштові адміністрації можуть на основі їхнього внутрішнього законодавства дозволити стягувати менші збори за поштову кореспонденцію та посилки, що відправляються в їхній країні. Вони, наприклад, можуть надавати пільгові ставки основним користувачам поштових послуг. У випадку перевищення мінімальної межі тарифів, установленої в пункті 3, поштові адміністрації мають право надавати знижені тарифи, що грунтуються на їхньому внутрішньому законодавстві, для відправлень письмової кореспонденції і поштових посилок, які були подані у їхній країні. Вони, зокрема, мають право надавати пільгові тарифи своїй клієнтурі, що має великий поштовий обмін.

6. Заборонено стягувати з клієнтів будь-які поштові збори, крім тих, які передбачені в Актах.

7. За винятком випадків, передбачених в Актах, кожна поштова адміністрація залишає на свою користь стягнені нею збори.

Стаття 7
Звільнення від сплати поштових зборів

1. Принцип

1.1 Випадки звільнення від сплати поштових тарифів, тобто звільнення від поштової передоплати, передбачено Конвенцією. Проте, Регламенти можуть передбачати як звільнення від поштової передоплати так і звільнення від оплати транзитних витрат, кінцевих витрат і вхідних часток тарифу за відправлення письмової кореспонденції таі поштові посилки, що належать до поштової служби, які посилаються поштовими адміністраціями та регіональними союзами. Крім того, письмова кореспонденція та поштові посилки, якими обмінюються між собою Міжнародне бюро ВПС, регіональні союзи й поштові адміністрації, уважаються такими, що мають відношення до поштової служби й звільняються від сплати всіх поштових зборів. Однак, адміністрація подання має право стягувати додаткові авіаційні збори за ці відправлення.

2. Військовополонені та інтерновані цивільні особи

2.1 Звільняються від усіх поштових тарифів, за винятком додаткових авіаційних зборів, відправлення письмової кореспонденції, поштові посилки й відправлення поштових фінансових служб, що адресовані військовополоненим чи відправляються ними безпосередньо або за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про служби поштових платежів. Особи, які належать до воюючої сторони, затримані та інтерновані в нейтральній країні, прирівнюються до військовополонених, у буквальному значенні цього слова, стосовно застосування попередніх положень.

2.2 Положення, передбачені в пункті 2.1, застосовуються також до письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових фінансових служб, що пересилаються з інших країн і які адресовані цивільним інтернованим особам згідно з Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, чи відправлені ними безпосередньо, або через установи, передбачені в Регламентах Конвенції та Угоді про служби поштових платежів.

2.3 Установи, зазначені в Регламентах Конвенції та Угоді про служби поштових платежів, також користуються звільненням від сплати поштових тарифів стосовно письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових фінансових служб, що стосуються осіб, зазначених у пунктах 2.1 і 2.2, які вони відправляють чи одержують безпосередньо або як посередники.

2.4 До безкоштовного поштового пересилання допускаються посилки вагою до 5 кілограмів. Гранична вага збільшується до 10 кілограмів для посилок, вміст яких не може бути розділеним, і для посилок, які адресовані в табір чи довіреним особам полонених для видачі полоненим.

2.5 Під час розрахунків між поштовими адміністраціями тарифи не застосовуються до службових посилок й посилок військовополонених і цивільних інтернованих осіб, за винятком витрат на повітряне перевезення посилок.

3. Література для сліпих

3.1 Література для сліпих звільняється від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів.

Стаття 8
Поштові марки

1. Термін поштова марка захищений відповідно до цієї Конвенції та використовується виключно стосовно марок, які відповідають умовам цієї статті й Регламентів.

2. Поштові марки:

2.1 випускаються лише органом, який має право на випуск згідно з Актами ВПС. Випуск марок також включає введення їх в обіг.

2.2 є уособленням суверенітету і є:

2.2.1 доказом здійснення передплати поштового збору у розмірі, що відповідає їхній дійсній вартості, коли вони наклеєні на поштові відправлення відповідно до Актів Союзу;

2.2.2 джерелом додаткових доходів для поштових адміністрацій як предмети філателії;

2.3 повинні знаходитись в обігу на території адміністрації, яка їх випускає, для передплати поштових зборів і для цілей філателії.

3. Як уособлення суверенітету поштова марка містить:

3.1 написану латинськими літерами назву держави чи території, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск;

3.1.1 необов'язково, офіційний герб держави, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск;

3.1.2 у принципі, їхню номінальну вартість, зазначену латинськими літерами чи арабськими цифрами;

3.1.3 необов'язково, слово "Postes" ("Пошта") латинськими або іншими літерами.

4. Герби держави, офіційні службові написи й логотипи міжурядових організацій, відтворені на поштових марках, захищаються у рамках положень Паризької конвенції з охорони промислової власності.

5. Теми й дизайн поштових марок:

5.1 повинні відповідати духу Преамбули до Статуту ВПС та рішенням, що були прийняті органами Союзу;

5.2 повинні мати тісний зв'язок з культурною самобутністю країни, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск, або сприяти поширенню культури чи підтриманню миру;

5.3 у випадку випуску пам'ятних марок на честь видатних осіб чи певних подій, які не належать до історії тієї країни чи території, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск, вони повинні бути тісно пов'язані із цією країною чи територією;

5.4 не повинні мати політичний характер чи бути образливими для будь-яких особистостей чи країн;

5.5 повинні мати важливе значення для тієї країни чи території, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск.

6. Як суб'єкт прав інтелектуальної власності поштові марки можуть містити:

6.1 вказівку на право поштової адміністрації, яка здійснює випуск, використовувати відповідні права інтелектуальної власності, а саме:

6.1.1 авторське право, шляхом постановки знаку г із зазначенням авторських прав і року випуску;

6.1.2 знак, зареєстрований на території країни-члена, суб'єктом якої є поштова адміністрація, яка здійснює випуск, шляхом поставлення зареєстрованого символу торгової марки в після цього знаку;

6.2 прізвище художника;

6.3 назву друкарні.

7. Позначки поштової оплати, відбитки франкувальних машин та відбитки, зроблені друкарським пресом або іншими способами друкування чи штемпелювання відповідно до Актів ВПС можуть проставлятися тільки з дозволу поштової адміністрації.

Стаття 9
Поштова безпека

1. Країни-члени затверджують і реалізують стратегію дій у сфері безпеки на всіх рівнях поштової експлуатації з метою підтримання і посилення довіри широких верств населення до поштових служб в інтересах всіх задіяних службовців. Така стратегія включає обмін інформацією стосовно збереження надійності й безпеки перевезення й транзиту поштових відправлень між країнами-членами.

Стаття 10
Навколишнє середовище

1. Країни-члени розробляють і здійснюють на всіх рівнях експлуатації пошти активну стратегію у сфері захисту навколишнього середовища й сприяють приверненню уваги до питань екології у рамках поштових служб.

Стаття 11
Порушення

1. Поштові відправлення

1.1 Країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання вчиненню, а також для переслідування та покарання осіб, які визнані винними у вчиненні таких дій:

1.1.1 вкладення в кореспонденцію наркотиків, психотропних чи вибухонебезпечних, легкозаймистих чи інших небезпечних речовин, якщо таке вкладення чітко не дозволено Конвенцією;

1.1.2 вкладення в кореспонденцію предметів, пов'язаних з педофілією чи дитячою порнографією.

2. Засоби поштової передоплати й поштова оплата як така

2.1 Країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушенням, переслідування та покарання за порушення, що стосуються засобів поштової оплати, які передбачені у цій Конвенції, а саме:

2.1.1 поштові марки, що знаходяться в обігу чи вилучені з обігу;

2.1.2 знаки поштової передоплати;

2.1.3 відбитки франкувальних машин чи друкарських станків;

2.1.4 міжнародні купони для відповіді.

2.2 У цій Конвенції під порушеннями у сфері засобів поштової передоплати мається на увазі одна з наведених нижче дій, яка здійснюється з наміром незаконного збагачення виконавця чи третьої особи. Передбачається покарання за такі дії:

2.2.1 фальсифікація, імітація чи підробка будь-яких засобів поштової передоплати чи будь-які інші незаконні або злочинні дії, пов'язані з їхнім недозволенним виготовленням;

2.2.2 використання, поширення, збут, розповсюдження, транспортування, експонування, показ чи рекламування будь-яких фальсифікованих, імітованих чи підроблених засобів поштової передоплати;

2.2.3 використання чи поширення для поштових цілей вже використаних засобів поштової передоплати;

2.2.4 спроба здійснення одного із зазначених вище порушень.

3. Принцип взаємності

3.1 Що стосується санкцій, то не наводиться жодної різниці між діями, які передбачені у пункті 2, незалежно від того, йде мова про національні чи іноземні засоби поштової передоплати; на це положення не поширюються будь-які умови взаємності на законних підставах чи на договірній основі.

Частина II
Правила, що застосовуються до письмової кореспонденції та поштових посилок

Розділ 1
Надання послуг

Стаття 12
Основні послуги

1. Країни-члени забезпечують приймання, обробку, перевезення та доставку письмової кореспонденції.

2. Письмовою кореспонденцією є:

2.1 пріоритетна й непріоритетна кореспонденція вагою до 2 кілограмів;

2.2 листи, поштові картки, друковані видання й дрібні пакети вагою до 2 кілограмів;

2.3 література для сліпих, вагою до 7 кілограмів;

2.4 спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги й подібну друковану продукцію для того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", вагою до 30 кілограмів.

3. Письмова кореспонденція класифікується на підставі швидкості її обробки чи на підставі її змісту відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.

4. Ліміт ваги, вищий ніж той, який зазначений в пункті 2, застосовується вибірково для визначених категорій письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.

5. Країни-члени також забезпечують приймання, обробку, перевезення й доставку поштових посилок вагою до 20 кілограмів або на підставі положень Конвенції, або у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші більш вигідні для їхніх клієнтів засоби.

6. Ліміти ваги, що перевищують 20 кілограмів, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених в Регламенті поштових посилок.

7. Будь-яка країна, поштова адміністрація якої не бере на себе перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може в той же час обмежувати цю службу посилками, що виходять, чи призначені у ті населені пункти, що обслуговуються цими підприємствами.

8. Незалежно від положень пункту 5, країни, які до 1 січня 2001 року не були сторонами Угоди про поштові посилки, не зобов'язані надавати послуги у сфері поштових посилок.

Стаття 13
Додаткові служби

1. Країни-члени забезпечують такі додаткові обов'язкові служби:

1.1 служба реєстрації вихідної пріоритетної та авіаційної письмової кореспонденції;

1.2 служба реєстрації вихідної непріоритетної та наземної письмової кореспонденції, що надсилається в пункти призначення, у яких відсутні пріоритетні чи авіаційні послуги;

1.3 служба реєстрації всієї вхідної письмової кореспонденції.

2. Надання реєстраційних послуг служби рекомендованих відправлень для вихідної непріоритетної та наземної письмової кореспонденції, що передається в пункти призначення, у яких є пріоритетні та авіаційні послуги, не є обов'язковим.

3. Країни-члени можуть надавати викладені нижче додаткові необов'язкові послуги у відносинах між тими адміністраціями, що прийняли рішення надавати ці послуги:

3.1 страхування письмової кореспонденції та посилок;

3.2 доставка письмової кореспонденції під розписку;

3.3 служба відправлень післяплатою для письмової кореспонденції та посилок;

3.4 служба термінової доставки письмової кореспонденції та посилок;

3.5 служба доставки письмової кореспонденції особисто адресату під розписку або застрахованої кореспонденції;

3.6 служба відправлень без стягування тарифів і зборів для письмової кореспонденції та посилок;

3.7 служба доставки неміцних і громіздких посилок;

3.8 служба консигнаційної доставки колективних відправлень від одного відправника, які надсилаються за кордон.

4. З обов'язкової та необов'язкової частин складаються такі три додаткові служби:

4.1 служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ), що, в основному, є необов'язковою. Однак, всі адміністрації зобов'язані забезпечувати службу повернення відправлень МККВ;

4.2 служба міжнародних купонів для відповіді; ці купони можуть обмінюватися в будь-який країні-члені, але їхній продаж є необов'язковим;

4.3 повідомлення про доставку для рекомендованої письмової кореспонденції чи доставку під розписку відправлень з контрольованою доставкою, посилок і відправлень з оголошеною цінністю; всі поштові адміністрації приймають повідомлення про вручення для вхідних відправлень; однак, надання послуги повідомлення про вручення вихідних відправлень є факультативною.

5. Опис цих служб і тарифи наводяться в Регламентах.

6. У випадках, коли за наведені нижче послуги у внутрішній службі стягується оплата спеціальних тарифів, поштові адміністрації мають право стягувати такі самі тарифи за міжнародні відправлення відповідно до умов, зазначених в Регламентах:

6.1 доставка дрібних пакетів вагою понад 500 грамів;

6.2 письмова кореспонденція, відправлена після граничного терміну відправлення;

6.3 кореспонденція, відправлена після закінчення роботи операційних вікон;

6.4 приймання кореспонденції за місцем проживання відправника;

6.5 відкликання письмової кореспонденції після закінчення роботи операційних вікон;

6.6 відправлення до запитання;

6.7 зберігання письмової кореспонденції вагою понад 500 грамів та поштових посилок;

6.8 доставка посилок у відповідь на повідомлення про прибуття;

6.9 покриття ризиків, пов'язаних з дією форс-мажорних обставин.

Стаття 14
Електронна пошта, послуга з експрес-доставляння відправлень, комплексна логістика й нові служби

1. Поштові адміністрації можуть домовлятися між собою про участь у таких службах, які описані в Регламентах:

1.1 електронна пошта, що є поштовою послугою, у якій використовується електронна передача повідомлень;

1.2 Послуга з експрес-доставляння відправлень, яка є службою термінового пересилання документів і вантажів, а також, де це можливо, найшвидшою поштовою послугою із застосуванням фізичних засобів. Поштові адміністрації можуть надавати цю послугу на основі багатосторонньої типової угоди про послугу з експрес-доставляння відправлень чи за двосторонньою угодою.

1.3 комплексна логістика, яка є службою, що повністю задовольняє потреби клієнтів у сфері логістики та включає етапи, які передують і настають за фізичним перевезенням товарів і документів;

1.4 електронний поштовий штемпель, що є доказом електронної передачі документів у відповідній формі, у відповідний час за участю однієї чи більше сторін.

2. За спільної згоди поштові адміністрації можуть створити нову службу, яка не була конкретно передбачена Актами Союзу. Тарифи, що стосуються нової служби, встановлюються кожною заінтересованою адміністрацією з урахуванням експлуатаційних витрат служби.

Стаття 15
Кореспонденція, що не приймається. Заборони

1. Загальні положення

1.1 Кореспонденція, що не відповідає умовам, визначеним у Конвенції та Регламентах, не приймаються. Кореспонденція, яка пересилається для сприяння акту шахрайства чи з наміром ухилитись від повної сплати належних сум, не приймається.

1.2 Винятки стосовно заборон, зазначених у цій статті, наводяться у Регламентах.

1.3 Всі поштові адміністрації мають можливість доповнювати списки заборон, які містяться у цій статті, які можуть бути застосовані відразу після їхнього внесення до відповідного довідника.

2. Заборони для всіх категорій кореспонденції

2.1 Внесення зазначених нижче предметів забороняється в усіх категоріях кореспонденції:

2.1.1 наркотиків і психотропних речовин;

2.1.2 предметів непристойного чи аморального характеру;

2.1.3 предметів, ввезення чи обіг яких заборонено в країні призначення;

2.1.4 предметів, що за своїм характером чи упакуванням можуть становити небезпеку для поштових працівників або населення, забруднювати чи псувати іншу кореспонденцію, поштове устаткування чи власність третьої сторони;

2.1.5 документів, що мають характер поточного та особистого листування між особами, що не є відправником й одержувачем, чи особами, що проживають з ними.

3. Вибухові, займисті чи радіоактивні матеріали, а також інші небезпечні речовини.

3.1 Вкладання вибухових, займистих чи інших небезпечних речовин, а також радіоактивних матеріалів забороняється у всіх категоріях відправлень.

3.2 Як виняток приймаються для пересилання такі речовини й матеріали:

3.2.1 радіоактивні матеріали, що пересилаються у письмовій кореспонденції та поштових посилках, про які йдеться в статті 16.1;

3.2.2 біологічні речовини, що пересилаються в письмовій кореспонденції й про які йдеться в статті 16.2.

4. Живі тварини

4.1 Живих тварин забороняється пересилати у всіх категоріях відправлень.

4.2 Як виняток допускаються до пересилання у письмовій кореспонденції, крім застрахованої кореспонденції:

4.2.1 бджоли, п'явки й шовковичні черв'яки;

4.2.2 паразити й і призначені для боротьби зі шкідливими комахами винищувачі, якими обмінюються офіційно визнані установи;

4.2.3 мушки родини дрозофіла (Drosophilidae) для медико-біологічних досліджень для офіційно визнаних установ.

4.3 Як виняток приймаються для пересилання в посилках:

4.3.1 живі тварини, пересилання яких поштою дозволено поштовими правилами заінтересованих країн.

5. Вкладання кореспонденції у посилки

5.1 Заборонено вкладати у поштові посилки наведені нижче предмети:

5.1.1 документи, що мають характер поточного й особистого листування;

5.1.2 кореспонденцію будь-якого характеру, якою обмінюються особи, крім відправника та одержувача, чи осіб, що живуть з ними.

6. Монети, банківські білети й інші дорогоцінні предмети

6.1 Забороняється вкладати монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші дорогоцінні предмети:

6.1.1 у нерекомендовану письмову кореспонденцію;

6.1.1.1 однак, якщо внутрішнє законодавство країн подання та призначення це дозволяє, такі предмети можуть пересилатися в закритому конверті як рекомендовані відправлення;

6.1.2 у нерекомендованих посилках, крім випадків, коли відповідно до внутрішнього законодавства країн подання та призначення це дозволяється;

6.1.3 у нерекомендованих посилках, якими обмінюються дві країни, які приймають рекомендовані посилки;

6.1.3.1 крім того, будь-яка адміністрація може заборонити вкладання злитків золота у рекомендовані або нерекомендовані посилки, що виходять або надсилаються на її територію чи пересилаються транзитом її територією; вона може обмежити дійсну вартість цих відправлень.

7. Друковані видання й література для сліпих.

7.1 Друковані видання й література для сліпих:

7.1.1 не мають будь-яких написів й не містять будь-яких відправлень, що мають характер листування;

7.1.2 не містять будь-яких поштових марок чи бланків передоплати, проштемпельованих чи ні, жодних документів, що мають грошову цінність, крім випадків, коли відправлення містить як вкладення картку, конверт чи бандероль з друкованою адресою відправника або його агента в країні подання першого відправлення або в країні призначення, повернення якого попередньо оплачено.

8. Обробка помилково прийнятих відправлень

8.1 Порядок оброблення помилково прийнятих відправлень визначається у Регламентах. Однак відправлення, які містять предмети, зазначені в пунктах 2.1.1, 2.1.2 і 3.1, за жодних обставин не підлягають доставці за призначенням, врученню адресатам чи поверненню до місця подання. У випадку виявлення під час транзитного пересилання предметів, зазначених у пунктах 2.1.1 і 3.1, з ними поступають згідно з внутрішнім законодавством транзитної країни.

Стаття 16
Допустимі радіоактивні й біологічні речовини

1. Радіоактивні матеріали приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції та посилках між поштовими адміністраціями, що заявили про свою готовність приймати ці відправлення або на взаємній основі, або в одному напрямку відповідно до умов, зазначених нижче:

1.1 радіоактивні речовини комплектують і упаковують згідно з відповідними положеннями Регламентів;

1.2 коли радіоактивні речовини пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції, за них стягується тариф пріоритетних відправлень чи тариф за листи й замовлення;

1.3 радіоактивні матеріали, що містяться у відправленнях письмової кореспонденції чи поштових посилках, надсилатися найшвидшим шляхом, зазвичай повітряним, за умови оплати відповідних додаткових авіаційних тарифів;

1.4 радіоактивні матеріали можуть подаватися лише відповідно уповноваженими на це відправниками.

2. Біологічні речовини приймаються у відправленнях письмової кореспонденції за таких умов:

2.1 Біологічні речовини, що швидко псуються, інфекційні речовини й тверда вуглекислота (сухий лід), якщо він використовується для охолодження інфекційних речовин, можуть пересилатися поштою тільки в рамках обміну між офіційно визнаними компетентними лабораторіями. Ці небезпечні товари можуть допускатися в пошті для їхнього пересилання авіаційним шляхом за умови, що національне законодавство, діючі Технічні Правила Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO) та правила Міжнародної асоціації повітряного транспорту (IATA) стосовно небезпечних товарів, це дозволяють.

2.2 За біологічні речовини, що швидко псуються, інфекційні речовини, укомплектовані та упаковані згідно з відповідними положеннями Регламенту, стягується тариф, установлений для пріоритетних відправлень, чи тариф, установлений для рекомендованих листів. Дозволяється стягнення додаткового тарифу за поштове оброблення цих відправлень.

2.3 Прийняття швидкопсувних біологічних речовин та інфекційних речовин обмежується тими країнами-членами, поштові адміністрації яких погодилися приймати такі відправлення або на взаємній основі, або в одному напрямку.

2.4 Такі речовини пересилаються найшвидшим шляхом, зазвичай повітряним, за умови оплати відповідних повітряних додаткових авіаційних тарифів і з наданням пріоритету під час доставки.

Стаття 17
Рекламації

1. Кожна поштова адміністрація зобов'язана приймати рекламації стосовно будь-якого відправлення, яке було подано в її власній службі чи в службі іншої поштової адміністрації за умови, що вони представлені протягом шести місяців, починаючи з наступного дня після дня подачі відправлення. Термін шість місяців стосується відносин між позивачами й поштовими адміністраціями, і не включають строку пересилання рекламацій між поштовими адміністраціями.

1.1 Однак, приймання рекламацій стосовно неотримання звичайних відправлень письмової кореспонденції не є обов'язковим. Таким чином, поштові адміністрації, які приймають рекламації стосовно неотримання звичайних відправлень письмової кореспонденції, мають можливість обмежити рекламації пошуками у службі відправлень, що не піддаються доставці.

2. Рекламації розглядаються відповідно до умов, передбачених в Регламентах.

3. Оброблення рекламацій здійснюється безкоштовно. Проте, додаткові витрати, пов'язані з проханням про пересилання відповіді за допомогою послуги з експрес-доставляння відправлень, у принципі оплачуються за рахунок подавця рекламації.

Стаття 18
Митний контроль. Мита й інші збори

1. Поштові адміністрації країн подання й поштові адміністрації країн призначення відповідно до законодавства цих країн мають право подавати відправлення на митний огляд.

2. За відправлення, що надані для митного контролю, може стягуватися тариф за надання до митниці, орієнтовний розмір якого встановлено у Регламентах. Цей тариф стягується тільки за надання митниці й за митний огляд відправлень, що обкладаються митними зборами чи будь-яким іншим подібним збором.

3. Поштові адміністрації, що мають дозвіл розмитню вати відправлення від імені клієнтів, можуть стягувати з клієнтів тариф, що ґрунтується на фактичних витратах.

4. Поштові адміністрації уповноважені стягувати з відправників чи одержувачів відправлень, залежно від випадку, мита й усі інші необхідні збори.

Стаття 19
Обмін закритими депешами з військовими частинами

1. Обмін закритими депешами з письмовою кореспонденцією може здійснюватись за посередництва сухопутних, морських чи повітряних служб інших країн:

1.1 між поштовими установами будь-якої з країн-членів і командуючими військовими підрозділами, що знаходяться в розпорядженні Організації Об'єднаних Націй;

1.2 між командуючими такими військовими підрозділами;

1.3 між поштовими установами будь-якої з країн-членів і командуючими морськими, повітряними чи військовими підрозділами, військовими судами чи літаками тієї самої країни, що знаходяться за кордоном;

1.4 між командуючими морськими, повітряними чи військовими підрозділами, військовими судами чи літаками однієї й тієї самої країни.

2. Відправлення письмової кореспонденції, що вкладаються в депеші, зазначені в пункті 1, обмежуються відправленнями, що адресовані членам військових підрозділів або офіцерам і екіпажам суден чи літаків, що одержують або відправляють депеші, чи відправляються зазначеними вище особами. Тарифи та умови відправлення, що можуть застосовуватися до них, визначаються відповідно до правил поштової адміністрації країни, що надала у розпорядження військовий підрозділ чи якій належать судна чи літаки.

3. За відсутності особливої домовленості поштова адміністрація країни, що надала в розпорядження військовий підрозділ чи якій належать військові судна чи літаки, зобов'язана сплатити відповідним адміністраціям витрати на транзит депеш, кінцеві витрати і витрати на повітряне перевезення.

Стаття 20
Норми й стандарти якості служби послуг

1. Адміністрації повинні встановити й публікувати свої стандарти й норми у сфері доставки вхідних відправлень письмової кореспонденції та посилок.

2. Ці стандарти й норми, збільшені на час, який є необхідним для митного очищення, є не менш сприятливими, ніж ті, що застосовуються до подібних відправлень їхньої внутрішньої служби.

3. Адміністрації подання також встановлюють і публікують стандарти пересилання з кінця в кінець для пріоритетних відправлень й авіаційних відправлень письмової кореспонденції, а також для поштових посилок та посилок економ-класу (наземних).

4. Поштові адміністрації здійснюють оцінку застосування нормативів у сфері якості послуг служби.

Розділ 2
Відповідальність

Стаття 21
Відповідальність поштових адміністрацій. Відшкодування

1. Загальні положення

1.1 За винятком випадків, передбачених у статті 22, поштові адміністрації відповідають за:

1.1.1 втрату, крадіжку чи ушкодження рекомендованих відправлень, простих посилок і відправлень з оголошеною цінністю;

1.1.2 втрату відправлень з контрольованою доставкою;

1.1.3 повернення посилки, про причину недоставляння якої не було повідомлено.

1.2 Поштові адміністрації не несуть відповідальності за відправлення, інші, ніж ті, які згадуються в пунктах 1.1.1 та 1.1.2.

1.3 У всіх інших випадках, які не передбачені цією Конвенцією, поштові адміністрації не несуть відповідальності.

1.4 Якщо втрата чи повне ушкодження рекомендованого відправлення, простої посилки та відправлення з оголошеною цінністю є результатом форс-мажорних обставин, які не дають приводу для відшкодування, то відправник має право на відшкодування сплачених тарифів за винятком страхового збору.

1.5 Суми відшкодування, які повинні сплачуватися, не перевищують суми, які згадуються в Регламенті письмової кореспонденції та Регламенті поштових посилок.

1.6 У справі про відповідальність непрямі збитки та нереалізовані прибутки не враховуються у відшкодування, яке повинно бути сплачене.

1.7 Всі положення стосовно відповідальності поштових адміністрацій є беззаперечними, обов'язковими та вичерпними. Поштові адміністрації за будь-яких обставин несуть відповідальність, навіть у випадку критичної помилки, лише в межах, установлених у Конвенції та Регламентах.

2. Рекомендовані відправлення

2.1 У випадку втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження рекомендованого відправлення відправник має право на відшкодування, встановлене у Регламенті письмової кореспонденції. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яка встановлена у Регламенті письмової кореспонденції, то адміністрація може сплатити цю меншу суму й на цій основі одержати відшкодування від будь-якої іншої адміністрації, якої це може стосуватися.

2.2 У випадку часткового розкрадання або часткового ушкодження рекомендованого відправлення, відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, дійсній вартості заподіяного збитку чи пошкодження.

3. Відправлення з контрольованою доставкою

3.1 У випадку втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження відправлення з контрольованою доставкою відправник має право на відшкодування тільки сплачених тарифів.

4. Прості посилки

4.1 У випадку втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження простої посилки відправник має право на відшкодування суми, встановленої Регламентом поштових посилок. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яка встановлена у Регламенті поштових посилок, то поштові адміністрації можуть сплатити цю меншу суму й на цій основі одержувати відшкодування від інших адміністрацій, яких це може стосуватися.

4.2 У випадку часткового розкрадання або часткового ушкодження простої посилки відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, дійсній вартості завданого збитку чи пошкодження.

4.3 Поштові адміністрації можуть домовитися між собою про застосування у двосторонніх відносинах суми за посилку, встановленої в Регламенті поштових посилок, незалежно від її ваги.

5. Відправлення з оголошеною цінністю

5.1 У випадку втрати, повного розкрадання чи повного ушкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ.

5.2 У випадку часткового розкрадання чи часткового ушкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, дійсній вартості завданого збитку. Однак, це відшкодування в жодному разі не може перевищувати суму оголошеної цінності, вираженої в СПЗ.

6. У випадках, згаданих у пунктах 4 і 5, сума відшкодування розраховується відповідно до конвертованої в у СПЗ існуючої ціни таких самих предметів чи товарів у місці та в момент прийому відправлень для пересилання. За відсутності існуючих цін відшкодування розраховується відповідно до звичайної ціни предметів чи товарів, вартість яких оцінюється на тих самих основах.

7. Якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повне розкрадання чи повне ушкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник чи, залежно від випадку, адресат має також право на відшкодування сплачених ним тарифів і зборів, за винятком рекомендованого чи страхового збору. Те саме стосується рекомендованих відправлень, простих посилок чи відправлень з оголошеною цінністю, від яких через їхній поганий стан відмовилися одержувачі, якщо до цього причетна поштова служба й за це потрібно нести відповідальність.

8. Незалежно від положень пунктів 2, 4 та 5 адресат має право на відшкодування після доставки розкраденого чи ушкодженого рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю.

9. Поштова адміністрація подання має право у своїй країні виплачувати відправникам за рекомендовані відправлення й посилки з оголошеною цінністю відшкодування, передбачені її внутрішнім законодавством, за умови, що воно не є меншим за ті, які зазначені в пунктах 2.1 і 4.1. Те саме стосується й поштової адміністрації призначення, коли відшкодування виплачується адресату. Однак суми, встановлені в пунктах 2.1 і 4.1, застосовуються:

9.1 у випадку вимоги, висунутої проти відповідальної адміністрації; чи

9.2 якщо відправник відмовляється від своїх прав на користь адресата чи навпаки.

10. Жодні застереження стосовно виплати відшкодувань поштовим адміністраціям, крім випадків двосторонньої домовленості, не застосовуються до цієї статті.

Стаття 22
Звільнення поштових адміністрацій від відповідальності

1. Поштові адміністрації припиняють нести відповідальність за рекомендовані відправлення, відправлення з контрольованою доставкою, посилки й відправлення з оголошеною цінністю, доставку яких вони здійснили відповідно до умов, встановлених їхніми регламентами відправлень тієї самої категорії. Проте відповідальність зберігається:

1.1 якщо розкрадання чи ушкодження виявлене або перед доставкою, або під час доставки відправлення;

1.2 якщо, за умови, що це дозволяють внутрішні регламенти, адресат чи відправник, якщо відправлення було повернено, робить застереження стосовно прийняття розкраденого чи ушкодженого відправлення;

1.3 якщо, за умови, що це дозволяють внутрішні регламенти, рекомендоване відправлення доставлено в поштову скриньку, а одержувач заявляє, не отримав відправлення;

1.4 якщо одержувач чи, у випадку повернення в місце подання, відправник посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, незважаючи на отриману належну розписку, негайно заявляє адміністрації, яка доставила йому відправлення, про виявлення ним крадіжки чи ушкодження. Він надає доказ, що така крадіжка чи ушкодження не відбулися після доставки. Термін "негайно" тлумачиться відповідно до внутрішнього законодавства.

2. Поштові адміністрації не несуть відповідальності:

2.1 у випадку дії форс-мажор них обставин за умови дотримання положень статті 13.6.9;

2.2 якщо вони не можуть нести відповідальність за відправлення внаслідок знищення службових документів у результаті дії форс-мажорних обставин, якщо їхня відповідальність не доведена в інший спосіб;

2.3 якщо така втрата, крадіжка чи пошкодження є виною чи наслідком недбалості відправника чи викликаний властивостями вмісту відправлення;

2.4 у випадку відправлень, які підпадають під заборони, зазначені в статті 15;

2.5 у випадку конфіскації згідно із законодавством країни призначення відповідно до повідомлення адміністрації цієї країни;

2.6 у випадку рекомендованих відправлень, стосовно яких було заявлено неправдиву цінність, яка перевищує дійсну вартість вмісту;

2.7 якщо відправник не подав рекламації протягом шести місяців з дня подання відправлення;

2.8 у випадку посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб;

2.9 якщо у діях відправника вбачаються елементи шахрайства з метою отримання компенсації.

3. Поштові адміністрації не несуть будь-якої відповідальності за митні декларації, незалежно від, форми, у якій вони складені, або за рішення, прийняті митними службами стосовно перевірки відправлень, наданих для митного контролю.

Стаття 23
Відповідальність відправника

1. Подавець відправлення несе відповідальність за тілесні ушкодження, нанесені поштовим службовцям, і за всі пошкодження, спричинені іншим поштовим відправленням, а також поштовому обладнанню в результаті відправлення їм предметів, які є неприйнятними для пересилання чи не відповідають умовам допуску.

2. У випадку пошкоджень інших поштових відправлень, відправник несе відповідальність за кожне пошкоджене відправлення у тих самих межах, що й поштові адміністрації.

3. Відправник несе відповідальність навіть якщо установа подання прийняла таке відправлення.

4. Однак, якщо відправник дотримувався умов приймання, він не несе відповідальності, якщо з боку поштових адміністрацій чи перевізників під час оброблення відправлення мали місце помилки або недбалість після його приймання.

Стаття 24
Виплата відшкодування

1. За умови дотримання права зворотної вимоги до адміністрації, яка несе відповідальність, зобов'язання виплати відшкодування та повернення тарифів і зборів покладається або на адміністрацію подання або на адміністрацію призначення.

2. Відправник має право відмовитися від своїх прав на відшкодування на користь адресата. І навпаки, адресат має право відмовитися від своїх прав на користь відправника. Відправник чи адресат може уповноважити третю особу одержати відшкодування, якщо внутрішнє законодавство це дозволяє.

Стаття 25
Можливе стягнення відшкодування з відправника чи адресата

1. Якщо після виплати відшкодування рекомендоване відправлення, посилка чи відправлення з оголошеною цінністю або частина вмісту, що раніше вважалося втраченим, знайдено, то відправник чи адресат, залежно від ситуації, отримує повідомлення про те, що відправлення може бути йому передано протягом трьох місяців після повернення ним суми виплаченого йому відшкодування. Одночасно, його запитують про те, кому повинно бути вручено відправлення. У випадку відмови чи відсутності відповіді протягом встановленого терміну такий самий порядок застосовується стосовно адресата чи, залежно від обставин, стосовно відправника, з наданням цій особі права дати відповідь протягом того самого періоду часу.

2. Якщо відправник і адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді протягом періоду часу, передбаченого в пункті 1, воно переходить у власність адміністрації чи, де це є доцільним, адміністрацій, які понесли збитки.

3. У випадку подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою за суму виплаченого відшкодування, відправник чи одержувач, залежно від випадку, повертає суму відшкодування за вручення відправлення незалежно від наслідків, що випливають зі злочинного оголошення цінності.

Стаття 26
Принцип взаємності, що застосовується до застережень стосовно відповідальності

1. Незалежно від положень, передбачених у статтях 22 - 25, будь-яка країна-член, що зберігає за собою право не виплачувати відшкодування за зобов'язаннями, не має права на отримання відшкодування від інших країн-членів, які беруть на себе відповідальність згідно із цими статтями.

Розділ 3
Особливі положення, що стосуються письмової кореспонденції

Стаття 27
Відправлення письмової кореспонденції за кордон

1. Країна-член не зобов'язана ні пересилати, ні доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на її території, здають чи доручають здачу відправлень в іншій країні з метою скористатися більш сприятливими тарифними умовами в тій країні.

2. Положення пункту 1 застосовуються однаковою мірою як до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих у країні проживання відправника та перевезених після цього через кордон, так і до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих в іншій країні.

3. Адміністрація призначення може вимагати від відправника, а у випадку, коли це неможливо, від адміністрації подання, сплати внутрішніх тарифів. Якщо ні відправник, ні адміністрація подання не згодні сплачувати ці тарифи в строк, установлений адміністрацією призначення, ця адміністрація може або повернути ці відправлення адміністрації подання, і має право вимагати відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до її внутрішнього законодавства.

4. Країна-член не зобов'язана надсилати чи доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або через доручають відправити у великій кількості в країні, іншій ніж та, в якій вони проживають, якщо сума кінцевих витрат, які необхідно стягнути, виявляється меншою ніж та, яку стягували б, якби відправлення були подані в країні проживання відправників. Адміністрація призначення може вимагати від адміністрації подання оплати, порівнянної з понесеними витратами, яка не може перевищувати більшої суми двох таких сум: або 80 % внутрішнього тарифу, що застосовується до еквівалентних відправлень, або 0,14 СПЗ за відправлення плюс 1 СПЗ за кілограм. Якщо адміністрація подання відмовляється сплатити суму, яка вимагається, в термін, встановлений адміністрацією призначення, то остання може або повернути відправлення адміністрації подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до її внутрішнього законодавства.

Частина III
Оплата

Розділ I
Особливі положення, що стосуються письмової кореспонденції

Стаття 28
Кінцеві витрати. Загальні положення

1. За винятком передбачених у Регламентах випадків звільнення від оплати, кожна адміністрація, що одержує від іншої адміністрації відправлення письмової кореспонденції, має право стягувати з адміністрації відправлення плату за витрати, викликані у зв'язку з отриманою міжнародною поштою.

2. Для застосування положень про сплату кінцевих витрат поштові адміністрації розподіляються на країни й території цільової системи чи країни й території, що мають право брати участь у перехідній системі згідно зі списком, складеним із цією метою Конгресом в його резолюції C 12/2004. У положеннях про кінцеві витрати країни й території називаються "країнами".

3. Положення цієї Конвенції стосовно сплати кінцевих витрат є перехідними домовленостями, що призведе до прийняття системи оплати з урахуванням специфічних для кожної країни чинників.

4. Доступ до внутрішньої служби

4.1 Кожна адміністрація застосовує у відношенні до інших адміністрацій усі тарифи, терміни й умови, що пропонуються в її внутрішньому режимі на умовах, аналогічних тим, що забезпечуються для її національних клієнтів.

4.2 У подібних умовах адміністрація, що відправляє, може вимагати від адміністрації цільової системи забезпечити їй в кінцевій системі такі самі умови, які остання надає своїм національним клієнтам стосовно еквівалентних відправлень.

4.3 Адміністрації перехідної системи вказують, чи дозволяють вони доступ на умовах, згаданих у параграфі 4.1.

4.3.1 Якщо адміністрація, що приєдналась до перехідної системи, заявляє про те, що дозволяє доступ на умовах, які пропонуються в її внутрішній системі, то цей дозвіл застосовується до всіх адміністрацій Союзу без дискримінації.

4.4 Адміністрація призначення сама вирішує, чи виконуються умови доступу до її внутрішньої служби адміністрацією подання.

5. Тарифи кінцевих витрат за пошту у великій кількості не перевищують найбільш сприятливих тарифів, що застосовуються адміністраціями призначення відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх угод стосовно кінцевих витрат. Адміністрація призначення сама вирішує, чи виконуються умови доступу до її внутрішньої служби адміністрацією подання.

6. Оплата кінцевих витрат основана на якості служби в країні призначення. Таким чином, Рада поштової експлуатації уповноважена дозволяти додаткові виплати компенсації, зазначеної у статтях 29 і 30 для заохочення участі в системах контролю та винагороди адміністраціям за досягнення показників якості. У випадку недостатнього рівня якості Рада поштової експлуатації може також установлювати штрафи, але не позбавляє адміністрацій їхньої мінімальної компенсації відповідно до статей 29 і 30.

7. Будь-яка адміністрація може відмовитися повністю або частково від оплати, передбаченої в пункті 1.

8. На основі двосторонньої чи багатосторонньої угоди зацікавлені адміністрації можуть застосовувати для розрахунків по кінцевим витратам інші системи оплати.

Стаття 29
Кінцеві витрати. Положення, що застосовуються до обміну між країнами цільової системи

1. Оплата за відправлення письмової кореспонденції, в тому числі пошта у великій кількості, але крім мішків М, установлюється, виходячи із застосування тарифів за відправлення і за кілограм, що відображають витрати на обробку в країні призначення; ці витрати повинні бути пов'язані з внутрішніми тарифами. Розрахунок тарифів здійснюється відповідно до умов, зазначених у Регламенті письмової кореспонденції.

2. Тарифи за відправлення й за кілограм розраховуються на основі відсотка суми тарифу за пріоритетний лист внутрішнього режиму вагою 20 грамів, який складає:

2.1 на 2006 р.: 62 %;

2.2 на 2007 р.: 64 %;

2.3 на 2008 р.: 66 %;

2.4 на 2009 р.: 68 %.

3. Тарифи не можуть перевищувати:

3.1 на 2006 р.: 0,226 СПЗ за відправлення й 1,768 СПЗ за кілограм;

3.2 на 2007 р.: 0,231 СПЗ за відправлення й 1,812 СПЗ за кілограм;

3.3 на 2008 р.: 0,237 СПЗ за відправлення й 1,858 СПЗ за кілограм;

3.4 на 2009 р.: 0,243 СПЗ за відправлення й 1,904 СПЗ за кілограм.

4. На період 2006 - 2009 років тарифи, які повинні застосовуватися, не можуть бути нижче 0,147 СПЗ за відправлення і 1,491 СПЗ за кілограм. За умови, якщо підвищені тарифи не перевищують 100 % тарифу відповідної країни за пріоритетний лист внутрішньої служби вагою 20 грамів, то мінімальні тарифи дорівнюють:

4.1 на 2006 р.: 0,151 СПЗ за відправлення і 1,536 СПЗ за кілограм;

4.2 на 2007 р.: 0,154 СПЗ за відправлення і 1,566 СПЗ за кілограм;

4.3 на 2008 р.: 0,158 СПЗ за відправлення і 1,598 СПЗ за кілограм;

4.4 на 2009 р.: 0,161 СПЗ за відправлення і 1,630 СПЗ за кілограм

5. Для мішків М застосовується тариф у розмірі 0,793 СПЗ за кілограм.

5.1 З метою оплати кінцевих витрат мішки М вагою менше 5 кілограмів вважаються такими, що мають вагу 5 кілограмів.

6. За рекомендовані відправлення стягується додаткова плата 0,5 СПЗ за відправлення, а за відправлення з оголошеною цінністю стягується додаткова плата 1 СПЗ за відправлення.

7. Положення, застосовні між країнами цільової системи, застосовуються до будь-якої країни перехідної системи, яка заявляє про свій намір приєднатися до цільової системи. Рада поштової експлуатації може визначати перехідні заходи у Регламенті письмової кореспонденції.

8. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, не застосовуються до цієї статті.

Стаття 30
Кінцеві витрати. Положення, застосовні до потоків пошти призначенням в країни перехідної системи, з них та між ними

1. Оплата

1.1 Плата за відправлення письмової кореспонденції, крім мішків М, складає 0,147 СПЗ за відправлення й 1,491 СПЗ за кілограм.

1.1.1 Для потоків, що не перевищують 100 тонн на рік, обидва елементи конвертуються в загальний тариф у розмірі 3,727 СПЗ за кілограм на основі середнього світового показника у розмірі 15,21 відправлень на кілограм.

1.1.2 Для потоків, що перевищують 100 тонн на рік, застосовується загальний тариф 3,727 СПЗ за кілограм, якщо ні адміністрація призначення, ні адміністрація подання не вимагають перегляду тарифу на основі фактичної кількості відправлень на кілограм відповідного потоку. Крім того, він застосовується, якщо фактична кількість відправлень на кілограм складає 13 - 17.

1.1.3 Якщо одна із заінтересованих адміністрацій вимагає застосування фактичної кількості відправлень на кілограм, то оплата, яка повинна застосовуватися за відповідний потік поштових відправлень розраховується відповідно до механізму перегляду, передбаченого у Регламенті письмової кореспонденції.

1.1.4 Перегляд загального тарифу, зазначеного в пункті 1.1.2, в бік його зниження, не може здійснюватися країною цільової системи стосовно країни перехідної системи, якщо тільки остання не вимагає перегляду в протилежному напрямку.

1.2 Для мішків М застосовується тариф у розмірі 0,793 СПЗ за кілограм.

1.2.1 З метою оплати кінцевих витрат мішки М вагою менше 5 кілограмів вважаються такими, що мають вагу 5 кілограмів.

1.3 За рекомендовані відправлення стягується додаткова плата 0,5 СПЗ за відправлення, а за відправлення з оголошеною цінністю стягується додаткова плата 1 СПЗ за відправлення.

2. Механізм узгодження систем

2.1 Якщо адміністрація цільової системи, яка одержує потік пошти, який перевищує 50 тонн на рік, встановлює, що річна вага цього потоку перевищує поріг, розрахований відповідно до умов, визначених у Регламенті письмової кореспонденції, вона може застосовувати до пошти, що перевищує цей поріг, систему оплати, передбачену в статті 29, за умови, що вона не застосовувала механізму перегляду.

2.2 Якщо адміністрація перехідної системи, яка отримує від іншої країни перехідної системи потік пошти, вага якого перевищує 50 тонн на рік, установлює, що річний обсяг цього потоку перевищує поріг, розрахований відповідно до умов, зазначених у Регламенті письмової кореспонденції, вона може застосовувати до пошти, яка перевищує цей поріг, додаткову оплату, передбачену в статті 31, за умови, що вона не застосовувала механізму перегляду.

3. Пошта у великій кількості

3.1 Оплата за пошту у великій кількості для країн цільової системи встановлюється шляхом застосування тарифів за відправлення й за кілограм, передбачених у статті 29.

3.2 Адміністрації перехідної системи можуть вимагати за отриману пошту у великій кількості оплату у розмірі 0,147 СПЗ за відправлення та 1,491 СПЗ за кілограм.

4. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, не застосовуються до цієї статті.

Стаття 31
Фонд якості служби

1. За винятком мішків М і відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються всіма країнами й територіями країнам, віднесеним Економічною та Соціальною радою до категорії найменш розвинених країн, підлягають збільшенню із розрахунку 16,5 % тарифу 3,727 СПІЗ за кілограм, зазначеного у статті 306, для поповнення Фонду якості служби, щоб покращити якість служби у найменш розвинених країнах. Жодні подібні платежі не здійснюються між найменш розвиненими країнами.

2. Країни - члени ВПС і територій, що входять до складу Союзу, можуть звертатися до Адміністративної ради з добре обґрунтованими проханнями вважати, що їхні країни чи території потребують додаткових ресурсів. Країни, яким наданий ПРОФ 1 (у минулому РК), можуть звертатися до Адміністративної ради стосовно виділення коштів з ФПЯС на тих самих умовах, що й найменш розвиненим країнам. Більше того, країни, класифіковані ПРООН як чисті донори, можуть звертатися до Адміністративної ради стосовно виділенням їм коштів з ФПЯС на тих самих умовах, що й країнам ПРОФ 1. Рішення про виділення коштів відповідно до цієї статті набуває чинності в перший день календарного року, наступного після дати прийняття Адміністративною радою такого рішення. Адміністративна рада розглядає звернення й на основі суворих критеріїв вирішує, чи може країна вважатися найменш розвиненою або країною ПРОФ 1, залежно від випадку, для виділення коштів з ФПЯС. Адміністративна рада щорічно переглядає та оновлює список країн - членів ВПС і територій, що входять до складу Союзу.

3. За винятком мішків М та відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, віднесеними Конгресом до категорії промислово розвинених країн для сплати кінцевих витрат країнам і територіям, які внесені ПРООН до категорії країн, які мають право на отримання коштів у рамках ПРОФ 1 (цільовий показник розподілу ресурсів з основних фондів), крім найменш розвинених країн, підлягають збільшенню на 8 % тарифу 3,727 СПЗ за кілограм, зазначеного у статті 30, для поповнення цього Фонду, щоб покращити якість служби у країнах цієї останньої категорії.

4. За винятком мішків М та відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, віднесеними Конгресом до категорії промислово розвинених країн для відшкодування кінцевих витрат країнам і територіям, внесеним цим самим Конгресом до категорії країн, що розвиваються, крім тих, які зазначені у пунктах 1 і 2, підлягають збільшенню на 1 % тарифу 3,727 СПЗ за кілограм, зазначеного у статті 30, для поповнення цього Фонду з метою покращення якості служби.

5. Країни й території, які мають право на отримання коштів у рамках ПРОФ 1 (цільовий показник розподілу ресурсів з основних фондів), мають можливість покращити якість своєї служби завдяки регіональним чи багатонаціональним проектам для найменш розвинених країн чи для країн з невеликим доходом. Ці проекти будуть безпосередньо вигідні всім сторонам, які сприяли б їхньому фінансуванню через Фонд покращення якості служби.

6. Регіональні проекти повинні, зокрема, сприяти реалізації програм ВПС стосовно підвищення якості служби та впровадженню систем аналітичного обліку в країнах, що розвиваються. Не пізніше 2006 року Рада поштової експлуатації затвердить відповідні процедури стосовно фінансування цих проектів.

Стаття 32
Транзитні витрати

1. За пересилання закритих депеш та відправлень, що пересилаються відкритим транзитом, якими обмінюються дві адміністрації чи дві установи однієї і тієї самої країни за допомогою служб однієї чи декількох адміністрацій (посередницькі послуги), сплачують транзитні витрати. Вони є винагородою за послуги сухопутного, морського й повітряного транзиту.

Розділ 2
Інші положення

Стаття 33
Основні тарифи й положення, що стосуються витрат на авіаперевезення

1. Основний тариф, який застосовується у розрахунках між адміністраціями за авіаперевезення, затверджується Радою поштової експлуатації. Він розраховується Міжнародним бюро згідно з формулою, наведеною в Регламенті письмової кореспонденції.

2. Розрахунок витрат на авіаперевезення закритих депеш, пріоритетних відправлень, авіаційних відправлень і авіаційних посилок, які надсилаються відкритим транзитом, а також відповідні методи обліку, описуються в Регламентах письмової кореспонденції та поштових посилок.

3. Витрати на перевезення на всій відстані повітряного шляху покриваються:

3.1 за рахунок адміністрації країни подання, якщо мова йде про закриті депеші, у тому числі, якщо ці депеші проходять транзитом через одну або декілька проміжних адміністрацій;

3.2 за рахунок адміністрації, яка передає ці відправлення іншій адміністрації, якщо мова йде про пріоритетні та авіаційні відправлення, які пересилаються відкритим транзитом, в тому числі заслану кореспонденцію.

4. Це саме правило застосовується до відправлень, звільнених від зборів за сухопутний і морський транзит, якщо вони надсилаються повітряним шляхом.

5. Кожна адміністрація призначення, яка забезпечує повітряне перевезення міжнародної пошти усередині своєї країни, має право на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із цим перевезенням, за умови, що середньозважена відстань пройдених ділянок перевищує 300 км. Рада поштової експлуатації може замінити середньозважену відстань іншим відповідним критерієм. Якщо немає домовленості, що передбачає безкоштовне перевезення, витрати повинні бути єдиними для всіх пріоритетних та авіаційних депеш, які надходять із-за кордону, незалежно від того, чи досилається ця пошта повітряним шляхом чи ні.

6. Однак, якщо відшкодування за кінцевими витратами, яке стягується адміністрацією призначення, ґрунтується конкретно на експлуатаційних витратах чи внутрішніх тарифах, жодного додаткового відшкодування витрат за внутрішнє повітряне перевезення не здійснюється.

7. Адміністрація призначення виключає під час розрахунку середньозваженої відстані вагу всіх депеш, за якими розрахунок відшкодування кінцевих витрат конкретно ґрунтується на експлуатаційних витратах чи внутрішніх тарифах адміністрації призначення.

Стаття 34
Сухопутні й морські частки тарифу за поштові посилки

1. За посилки, якими обмінюються дві поштові адміністрації, стягуються вхідні сухопутні частки тарифу, розраховані шляхом комбінації основного тарифу за посилку й основного тарифу за кілограм, що встановлені в Регламенті.

1.1. З огляду на наведені вище основні тарифи, поштові адміністрації можуть, крім того, отримати право вимагати додаткові тарифи за посилку й за кілограм відповідно до положень, встановлених у Регламенті.

1.2. Частки тарифу, зазначені в пунктах 1 та 1.1, оплачуються адміністрацією країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачаються винятки із цього принципу.

1.3. Сухопутні частки тарифу за вхідний обмін повинні бути єдиними для всієї території кожної країни.

2. За посилки, якими обмінюються дві адміністрації чи дві установи однієї й тієї самої країни за допомогою наземних служб однієї чи декількох інших адміністрацій, на користь країн, служби яких беруть участь у наземному перевезенні, належать сухопутні частки тарифу за транзит, встановлені в Регламенті згідно з ступінню відстані.

2.1. Стосовно посилок, що пересилаються відкритим транзитом, проміжним адміністраціям дозволяється стягувати фіксовану частку тарифу за відправлення, яка встановлена в Регламенті.

2.2. Сухопутні частки тарифу за транзит оплачуються адміністрацією країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається відхилення від цього принципу.

3. Кожній з країн, служби яких беруть участь у морському перевезенні посилок, дозволено стягувати морські частки тарифу. Ці частки оплачуються адміністрацією країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачено винятків.

3.1. За кожне використане морське перевезення морська частка тарифу встановлюється в Регламенті поштових посилок відповідно до застосовуваної ступіні відстані.

3.2 Поштові адміністрації мають право підвищувати, максимально на 50 %, морську частку тарифу, розраховану відповідно до пункту 3.1. З іншого боку, вони можуть знижувати її на свій розсуд.

Стаття 35
Право РПЕ встановлювати суму витрат і частки тарифу

1. Рада поштової експлуатації уповноважена встановлювати наведені нижче витрати й частки тарифу, які повинні оплачуватися поштовими адміністраціями відповідно до умов, викладених в Регламентах:

1.1 транзитні витрати за обробку й перевезення депеш з письмовою кореспонденцією через одну чи більше проміжні країни;

1.2 основні тарифи й витрати на авіаперевезення, що застосовуються до авіапошти;

1.3 вхідні сухопутні частки тарифу за обробку вхідних посилок;

1.4 транзитні сухопутні частки тарифу за обробку й перевезення посилок проміжною країною;

1.5 морські частки тарифу за морське перевезення посилок.

2. У випадку перегляду відповідно до методології, яка гарантує виплату справедливої винагороди адміністраціям, які забезпечують послуги, повинні застосовуватися надійні й показові фінансово-економічні дані. Рішення про внесення змін набувають чинності з дати, встановленої Радою поштової експлуатації.

Частина IV
Прикінцеві положення

Стаття 36
Умови затвердження пропозицій стосовно Конвенції та Регламентів

1. Для набуття чинності пропозиції, які подані Конгресу й стосуються цієї Конвенції, повинні бути схвалені більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право голосу. Принаймні, половина країн-членів, представлених на Конгресі й тих, які мають право голосу, повинні бути присутніми під час голосування.

2. Для набуття чинності пропозиції, які стосуються Регламенту письмової кореспонденції і Регламенту поштових посилок, повинні бути схвалені більшістю членів Ради поштової експлуатації, які мають право голосу.

3. Пропозиції, внесені між двома Конгресами й ті, що стосуються цієї Конвенції та її Заключного протоколу, набирають сили, якщо вони прийняті:

3.1 двома третинами голосів, причому, якщо, принаймні, половина країн - членів Союзу, які мають право голосу, брали участь у голосуванні, якщо мова йде про поправки;

3.2 більшістю голосів, якщо мова йде про тлумачення положень.

4. Незважаючи на положення, передбачені в підпункті 3.1, будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованою зміною, має право представити Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, у якій зазначається неможливість для неї прийняти цю зміну та яка повинна бути представлена протягом 90 днів з моменту повідомлення про цю зміну.

Стаття 37
Застереження, зроблені у ході Конгресу

1. Будь-яке застереження, несумісне з метою й завданнями Союзу, не дозволяється.

2. Як правило, будь-яка країна-член, погляд якої не поділяють інші країни-члени, повинна докласти всіх можливих зусиль та приєднатися до думки більшості. Застереження повинні робитися у випадку абсолютної необхідності та за умови надання відповідних мотивів.

3. Застереження до статей цієї Конвенції повинні представлятися Конгресу у вигляді пропозиції в письмовій формі на одній з робочих мов Міжнародного бюро та згідно з відповідними положеннями Внутрішнього регламенту Конгресів.

4. Для набуття чинності пропозиції стосовно застережень, повинні бути затверджені більшістю голосів, необхідною для внесення змін і доповнень до статті, якої стосується застереження.

5. У принципі, застереження застосовуються на взаємній основі між країною-членом, що робить застереження, та іншими країнами-членами.

6. Застереження до цієї Конвенції будуть унесені до її Заключного протоколу на підставі пропозицій, затверджених Конгресом.

Стаття 38
Набуття чинності й термін дії Конвенції

1. Ця Конвенція дію набуває чинності 1 січня 2006 року й залишається чинною до набуття чинності Актами наступного Конгресу.

На підтвердження чого повноважні представники урядів країн-членів підписали цю Конвенцію в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Укладено в Бухаресті 5 жовтня 2004 р.

 

ЗАКЛЮЧНИЙ ПРОТОКОЛ
Всесвітньої поштової конвенції

Під час підписання Всесвітньої поштової конвенції, укладеної цього числа, нижчепідписані повноважні представники домовилися про таке: 

Стаття I
Приналежність поштових відправлень. Відкликання відправлень з пошти. Зміна чи виправлення адреси

1. Положення статті 5.1 і 2 не застосовуються до Антигуа і Барбуда, Бахрейну (Королівство), Барбадосу, Белізу, Ботсвани, Бруней-Даруссаламу, Канади, Гонконгу (Китай), Домініки, Єгипту, Фіджі, Гамбії, Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії, заморських територій, що залежать від Об'єднаного Королівства, Гренади, Гайани, Ірландії, Ямайки, Кенії, Кірібаті, Кувейту, Лесото, Малайзії, Малаві, Маврикію, Науру, Нігерії, Нової Зеландії, Уганди, Папуа-Нової Гвінеї, Сент-Кристоферс і Невіс, Сент-Лусії, Сент-Вінсенту і Гренадін, Соломонових Островів, Західного Самоа, Сейшельських Островів, Сьєрра-Леоне, Сінгапуру, Свазіленду, Танзанії (Об'єд. Респ.), Тринідаду і Тобаго, Тувалі, Вануату й Замбії.

2. Положення статті 5.1 і 2 також не застосовуються до Австрії, Данії та Ірану (Ісламська Республіка), законодавство яких не дозволяє повернення чи зміни адреси відправлень письмової кореспонденції на прохання відправника з того моменту, коли одержувачу було повідомлено про надходження відправлення на його адресу.

3. Стаття 5.1 не застосовується до Австралії, Гани й Зімбабве.

4. Стаття 5.2 не застосовується до Корейської Народно-Демократичної Республіки, Іраку, М'янми й Багамських островів, законодавство яких не дозволяє відкликання відправлень з пошти чи зміну адреси відправлень письмової кореспонденції на прохання відправника.

5. Стаття 5.2 не поширюється на США.

6. Стаття 5.2 застосовується до Австралії лише у випадку, коли вона не суперечить внутрішньому законодавству цієї країни.

7. Незважаючи на положення статті 5.2, Сальвадору, Республіці Панама, Філіппінам, Демократичній Республіці Конго й Венесуелі дозволяється не повертати посилки після того, як адресат попросив здійснити митний огляд цих посилок, оскільки їхнє митне законодавство цього не дозволяє.

Стаття II
Тарифи

1. Незважаючи на положення статті 6 поштовим адміністраціям Австралії, Канади й Нової Зеландії дозволяється стягувати поштові тарифи, що відрізняються від тарифів, передбачених у Регламентах, якщо ці тарифи допускаються законодавством їхніх країн.

Стаття III
Виняток зі звільнення від сплати поштових тарифів за відправлення для сліпих (секограм)

1. Незважаючи на положення статті 7 поштові адміністрації Індонезії, Сент-Вінсент і Гренадін і Туреччини, що у своїй внутрішній службі не надають безкоштовного пересилання відправлень для сліпих (секограм), мають право стягувати збір і спеціальні тарифи, які, однак, не можуть бути вище тарифів, що застосовуються в їхній внутрішній службі.

2. Незважаючи на положення статті 7 поштові адміністрації Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Австралії, Австрії, Канади, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Японії та Швейцарії мають право стягувати спеціальні тарифи, що застосовуються до відправлень для сліпих (секограмам) у їхній внутрішній службі.

Стаття IV
Основні служби

1. Незважаючи на положення статті 12 Австралія не схвалює поширення основних служб на поштові посилки.

2. Положення статті 12.2.4 не застосовуються до Великобританії, національне законодавство якої вимагає використання більш низького ліміту ваги. У законодавстві про охорону здоров'я та безпеку Великобританії передбачається обмеження ваги поштових мішків 20 кілограмами.

Стаття V
Дрібні пакети

1. Незважаючи на положення статті 12 Конвенції поштовій адміністрації Афганістану дозволяється обмежувати до 1 кілограма максимальну вагу вихідних та вхідних дрібних пакетів.

Стаття VI
Повідомлення про доставку

1. Поштовій адміністрації Канади дозволяється не застосовувати статтю 13.1.1 стосовно посилок, оскільки вона не забезпечує службу повідомлення про одержання посилок у своєму внутрішньому режимі.

Стаття VII
Служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ)

1. Незважаючи на положення статті 13.4.1 поштова адміністрація Болгарії (Республіка) надає послугу міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ) після переговорів з заінтересованими поштовими адміністраціями.

Стаття VIII
Заборони (письмова кореспонденція)

1. Як виняток поштові адміністрації Лівану й Корейської Народно-Демократичної Республіки не приймають рекомендованих відправлень, що містять монети чи банкноти, цінні папери чи будь-які цінності на пред'явника, чи дорожні чеки, чи платину, золото чи оброблене чи необроблене срібло, дорогоцінні камені, коштовності й інші коштовні предмети. Вони не зобов'язані суворо дотримуватися положень Регламенту письмової кореспонденції стосовно їхньої відповідальності у випадку розкрадання чи ушкодження рекомендованих відправлень, а також стосовно відправлень, які містять скляні чи тендітні предмети.

2. Як виняток поштові адміністрації Болівії, Китайської Народної Республіки, крім спеціального адміністративного району Гонконг, Іраку, Непалу, Пакистану, Саудівської Аравії, Судану та В'єтнаму не допускають рекомендованих відправлень з вкладенням монет, банкнот чи цінних паперів на пред'явника, дорожніх чеків, платини, золота чи срібла у виробах чи у необробленому вигляді, дорогоцінних каменів, ювелірних виробів та інших коштовних предметів.

3. Поштова адміністрація М'янми залишає за собою право не приймати відправлення з оголошеною цінністю, що містять коштовні предмети, зазначені в статті 15.5, оскільки її внутрішнє законодавство не допускає подібних відправлень.

4. Поштова адміністрація Непалу не приймає рекомендованих чи з оголошеною цінністю відправлень, що містять банкноти чи монети, за винятком спеціально укладеної із цього приводу угоди.

5. Поштова адміністрація Узбекистану не приймає рекомендованих відправлень чи відправлень з оголошеною цінністю, що містять монети, банкноти, чеки, поштові марки чи іноземну валюту, і знімає із себе будь-яку відповідальність у випадку втрати чи ушкодження таких відправлень.

6. Поштова адміністрація Ісламської Республіки Іран не приймає відправлень, що містять предмети, які суперечать принципам ісламської релігії.

7. Поштова адміністрація Філіппін залишає за собою право не приймати відправлення письмової кореспонденції (прості, рекомендовані чи з оголошеною цінністю), що містять монети, грошові купюри чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло, у виробах чи у необробленому вигляді, дорогоцінні камені та інші коштовні предмети.

8. Поштова адміністрація Австралії не приймає жодних поштових відправлень, що містять злитки чи банкноти. Крім того, вона не приймає ні рекомендованих відправлень, призначених для Австралії, ні відправлень, що пересилаються відкритим транзитом, які містять коштовні предмети, такі як: коштовності, дорогоцінні метали, дорогоцінні чи напівкоштовні камені, цінні папери, монети чи інші предмети, що можуть бути продані. Вона знімає із себе будь-яку відповідальність стосовно відправлень, відправлених поштою з порушенням цього застереження.

9. Поштова адміністрація Китайської Народної Республіки, крім спеціального адміністративного району Гонконгу, не приймає відправлень з оголошеною цінністю, що містять монети, банкноти, грошові купюри чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки відповідно до свого внутрішнього регламенту.

10. Поштові адміністрації Латвії та Монголії залишають за собою право відповідно до їхнього національного законодавства не приймати прості, рекомендовані чи з оголошеною цінністю відправлення, що містять монети, банкноти, цінні папери на пред'явника й дорожні чеки, оскільки це суперечить національному законодавству.

11. Поштова адміністрація Бразилії зберігає за собою право не приймати просту, рекомендовану пошту чи пошту з оголошеною цінністю, що містить монети, які знаходяться в обігу, банкноти й будь-які цінні папери на пред'явника.

12. Поштова адміністрація В'єтнаму зберігає за собою право не приймати листи, що містять предмети й товари.

Стаття IX
Заборони (поштові посилки)

1. Поштові адміністрації Канади, М'янми й Замбії мають право не допускати посилки з оголошеною цінністю, що містять коштовні предмети, зазначені в статті 15.6.1.3.1, оскільки це суперечить їхньому внутрішньому законодавству.

2. Як виняток поштові адміністрації Лівану й Судану не приймають посилок, що містять монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, оброблені чи необроблені платину, золото чи срібло, дорогоцінні камені й інші коштовні предмети чи предмети, які містять рідкі й скраплювальні речовини, чи елементи, предмети зі скла чи прирівняні до них предмети, а також тендітні предмети. Вони не зобов'язані виконувати відповідні положення Регламенту поштових посилок.

3. Поштова адміністрація Бразилії має право не приймати посилки з оголошеною цінністю, що містять банкноти й монети, які знаходяться в обігу, а також будь-які цінні папери на пред'явника, з огляду на те, що це забороняє її внутрішня регламентація.

4. Поштова адміністрація Гани має право не приймати посилки з оголошеною цінністю, що містять монети й банкноти, які знаходяться в обігу, з огляду на те, що це забороняє її внутрішня регламентація.

5. Крім предметів, перерахованих у статті 15, поштова адміністрація Саудівської Аравії не приймає посилок, що містять монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені й інші дорогоцінні предмети. Вона не приймає також посилок, що містять будь-які медикаменти, якщо тільки при них немає медичного рецепту, виданого компетентним офіційним органом, продукти, призначені для гасіння вогню, хімічну рідину чи предмети, що суперечать принципам ісламської релігії.

6. Крім предметів, перерахованих у статті 15, поштова адміністрація Оману не приймає посилок, що містять:

6.1 будь-які медикаменти, якщо тільки вони не супроводжуються медичним рецептом, виданим компетентним офіційним органом;

6.2 речовини, призначені для гасіння вогню, і хімічні рідини;

6.3 предмети, що суперечать принципам ісламської релігії.

7. На додаток до предметів, перерахованих у статті 15, поштова адміністрація Ісламської Республіки Іран має право не допускати посилки, що містять предмети, які суперечать принципам ісламської релігії.

8. Поштова адміністрація Філіппін має право не допускати посилки, що містять монети, грошові купюри чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені чи інші коштовні предмети, чи предмети, що містять рідкі речовини й ті, що легко перетворюються в рідину, чи предмети зі скла, чи прирівняні до них предмети, чи тендітні предмети.

9. Поштова адміністрація Австралії не приймає жодних поштових відправлень, що містять злитки чи банкноти.

10. Поштова адміністрація Китайської Народної Республіки не приймає простих посилок, що містять монети, грошові банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені чи інші коштовні предмети. Крім того, за винятком Гонконгу, спеціального адміністративного регіону, також не приймаються посилки з оголошеною цінністю, що містять монети, грошові банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника й дорожні чеки.

11. Поштова адміністрація Монголії зберігає за собою право не приймати відповідно до свого національного законодавства посилки, що містять монети, банкноти, цінні папери на пред'явника й дорожні чеки.

12. Поштова адміністрація Латвії не приймає простих посилок й посилок з оголошеною цінністю, що містять монети, банкноти, цінні папери (чеки) на пред'явника чи іноземну валюту, і знімає із себе відповідальність у випадку втрати чи ушкодження таких відправлень.

Стаття X
Предмети, що підлягають обкладанню митними зборами

1. З посиланням на статтю 15 поштові адміністрації таких країн як Бангладеш і Сальвадор не допускають пересилання відправлень з оголошеною цінністю з вкладенням предметів, що підлягають обкладанню митом.

2. З посиланням на статтю 15 поштові адміністрації таких країн як: Афганістан, Албанія, Азербайджан, Бєларусь, Камбоджа, Чилі, Колумбія, Куба, Сальвадор, Естонія, Італія, Латвія, Непал, Узбекистан, Перу, Корейська Народно-Демократична Республіка, Сан-Марино, Туркменістан, Україна й Венесуела не допускають пересилання простих і рекомендованих листів із вкладенням предметів, що підлягають обкладанню митом.

3. З посиланням на статтю 15 поштові адміністрації таких країн як Бенін, Буркіна-Фасо, Республіка Кот-д'Івуар, Джібуті, Малі та Мавританія не допускають пересилання простих листів із вкладенням предметів, що підлягають обкладанню митом.

4. Незважаючи на положення пунктів 1 - 3, відправлення з вкладенням сироватки, вакцин, а також відправлення з вкладенням дефіцитних медикаментів термінової необхідності допускаються до пересилання у всіх випадках.

Стаття XI
Рекламації

1. Незважаючи на положення статті 17.3 поштові адміністрації Саудівської Аравії, Республіки Болгарія, Кабо-Верде, Єгипту, Габону, заморських територій Об'єднаного Королівства, Греції, Ісламської Республіки Іран, Киргизстану, Монголії, М'янми, Узбекистану, Філіппін, Корейської Народно-Демократичної Республіки, Судану, Сирійської Арабської Республіки, Чаду, Туркменістану, України й Замбії залишають за собою право стягувати з клієнтів тариф за рекламацію стосовно відправлень письмової кореспонденції.

2. Незважаючи на положення статті 17.3 поштові адміністрації Аргентини, Австрії, Азербайджану, Словаччини й Чеської Республіки залишають за собою право стягувати спеціальний тариф, якщо в результаті прийнятих заходів стосовно рекламації виявляється, що вона була подана невиправдано.

3. Поштові адміністрації Афганістану, Саудівської Аравії, Республіки Болгарія, Кабо-Верде, Республіки Конго, Габону, Єгипту, Ісламської Республіки Іран, Киргизстану, Монголії, М'янми, Узбекистану, Судану, Сурінаму, Сирійської Арабської Республіки, Туркменістану, України й Замбії залишають за собою право стягувати зі своїх клієнтів тариф за рекламацію за посилки.

4. Незважаючи на положення статті 17.3 поштові адміністрації США, Бразилії та Республіки Панама залишають за собою право стягувати з клієнтів плату за рекламації, подані стосовно відправлень письмової кореспонденції та посилок, поданих у країнах, які стягують таку ж плату відповідно до пунктів 1 - 3 цієї статті.

Стаття XII
Тариф за пред'явлення митниці

1. Поштова адміністрація Габону залишає за собою право стягувати зі своїх клієнтів тариф за пред'явлення митниці.

2. Поштові адміністрації Республіки Конго й Замбії залишають за собою право стягувати зі своїх клієнтів тариф за пред'явлення посилок митниці.

Стаття XIII
Подача відправлень письмової кореспонденції за кордоном

1. Поштові адміністрації США, Австралії, Австрії, Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Греції та Нової Зеландії залишають за собою право стягувати, згідно з вартістю виконання роботи, тариф з будь-якої поштової адміністрації, що повертає їй відповідно до статті 27.4 відправлення, які під час подачі не були відіслані їхніми службами як поштові відправлення.

2. Незважаючи на положення статті 27.4 поштова адміністрація Канади залишає за собою право стягувати з адміністрації подання відшкодування, що дозволяє їй мінімально покривати видатки, пов'язані з обробкою таких відправлень.

3. Стаття 27.4 дозволяє поштовій адміністрації призначення вимагати від адміністрації подання відшкодування за доставку відправлень письмової кореспонденції, поданої за кордоном у великій кількості. Австралія та Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії залишає за собою право обмежувати виплату цієї суми внутрішнім тарифом країни призначення, застосовуваним до подібних відправлень.

4. Стаття 27.4 дозволяє поштовій адміністрації призначення вимагати від адміністрації подання відшкодування за доставку відправлень письмової кореспонденції, поданих за кордоном у великій кількості. Такі країни, як США, Багами, Барбадос, Бруней-Даруссалам, Китайська Народна Республіка, Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії, заморські території, що залежать від Об'єднаного Королівства, Гренада, Гайана, Індія, Малайзія, Непал, Нова Зеландія, Нідерланди, Нідерландські Антилли й Аруба, Сент-Лусія, Сент-Вінсент і Гренадін, Сінгапур, Шрі-Ланка, Сурінам, Таїланд залишають за собою право обмежувати виплату цієї суми лімітами, дозволеними Регламентом для пошти у великій кількості.

5. Незважаючи на застереження, наведені в пункті 4, такі країни як Німеччина, Саудівська Аравія, Аргентина, Австрія, Бенін, Бразилія, Буркіна-Фасо, Камерун, Кіпр, Республіка Кот-д'Івуар, Данія, Єгипет, Франція, Греція, Гвінея, Ізраїль, Італія, Японія, Йорданія, Ліван, Люксембург, Малі, Марокко, Мавританія, Монако, Норвегія, Португалія, Сенегал, Сирійська Арабська Республіка, Того залишають за собою право застосовувати в цілому положення статті 27 Конвенції до пошти, отриманої від країн - членів Союзу.

6. Стосовно використання статті 27.4 поштова адміністрація Німеччини залишає за собою право вимагати від поштової адміністрації країни, що відправляє, виплачувати компенсацію в сумі, яку вона одержала б від поштової адміністрації країни, у якій проживає відправник.

7. Незважаючи на застереження, внесені до статті XIII, Китайська Народна Республіка залишає за собою право обмежувати виплати за доставку відправлень письмової кореспонденції, поданих за кордоном у великій кількості, лімітами, дозволеними Конвенцією ВПС та положеннями Регламенту письмової кореспонденції для пошти, яка пересилається у великій кількості.

Стаття XIV
Виняткові вхідні сухопутні частки тарифу

1. Незважаючи на положення статті 34 поштова адміністрація Афганістану залишає за собою право стягувати додатково виняткову сухопутну частку тарифу за вхідні посилки у розмірі 7,50 СПЗ за посилку.

Стаття XV
Спеціальні тарифи

1. Поштові адміністрації США, Бельгії та Норвегії мають право стягувати за авіапосилки більш високі сухопутні частки тарифу, ніж за наземні посилки.

2. Поштовій адміністрації Лівану дозволяється стягувати за посилки вагою до 1 кілограма тариф, застосовуваний за посилки вагою понад 1, але не більше 3 кілограмів.

3. Поштовій адміністрації Республіки Панама дозволяється стягувати 0,20 СПЗ за кілограм за транзитні наземні посилки, перевезені повітряним шляхом (S.A.L.).

На підтвердження чого повноважні представники склали цей протокол, який буде мати ту саму чинність та значення, якби його положення були внесені до тексту Конвенції, і підписали в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Укладено в Бухаресті 5 жовтня 2004 р.

 

УГОДА
про служби поштових платежів

Офіційний переклад. 

Уповноважені представники країн - членів Союзу, які підписались нижче, на підставі пункту 4 статті 22 Статуту Всесвітнього Поштового Союзу, ухваленого у Відні 10 липня 1964 року, за взаємною згодою та за умови виконання положень пункту 4 статті 25 Статуту розробили таку Угоду.

Розділ I
Попередні положення

Стаття 1
Мета Угоди й пов'язані з нею послуги

1. Ця Угода регулює всі поштові служби з переказу грошових коштів. Договірні країни домовляються за взаємною згодою про послуги, передбачені цією Угодою, які вони мають намір надавати у їхніх взаємних стосунках.

2. Непоштові організації можуть, через поштову адміністрацію, службу поштових чеків або через організацію, яка керує мережею поштового переказу грошових коштів, брати участь в обміні, що регламентується положеннями цієї Угоди. Такі організації домовляються з поштовою адміністрацією своєї країни з метою забезпечення повного виконання всіх положень Угоди й у рамках цієї домовленості здійснюють права й виконують обов'язки як поштові адміністрації, визначені цією Угодою. Поштова адміністрація діє як посередник у їхніх відносинах з поштовими адміністраціями інших договірних країн і Міжнародним бюро. У випадку, якщо поштова адміністрація не надає фінансових послуг, зазначених в цій Угоді, чи якщо якість послуг не відповідає вимогам клієнтів, поштові адміністрації можуть співпрацювати з непоштовими організаціями в цій країні.

3. Протягом шести місяців після закриття Конгресу країни-члени повідомляють Міжнародному бюро назву та адресу органу влади, відповідального за контроль за поштовими фінансовими службами, а також назву та адресу оператора чи операторів, офіційно призначених надавати поштові фінансові послуги й виконувати зобов'язання на їхній території, які випливають з Актів Союзу.

3.1 Протягом шести місяців після закриття Конгресу країни-члени повідомляють Міжнародному бюро контактну інформацію про осіб, відповідальних за роботу поштових фінансових служб і служби рекламації.

3.2 У період між Конгресами слід у найкоротший строк повідомляти Міжнародне бюро про будь-які зміни в органах влади, офіційно призначених операторів та відповідальних осіб.

4. Ця Угода регулює наведені нижче послуги поштових платежів:

4.1 поштові грошові перекази, в тому числі поштові грошові перекази з післяплатою;

4.2 перерахування з рахунку на рахунок.

5. Інші послуги можуть надаватися на основі двосторонніх чи багатосторонніх угод між заінтересованими поштовими адміністраціями.

Розділ II
Поштові грошові перекази

Стаття 2
Визначення послуги

1. Простий грошовий переказ

1.1 Відправник передає в операційне вікно поштового відділення грошову суму або віддає розпорядження дебетувати його рахунок і звертається з проханням виплатити одержувачу всю суму готівкою без будь-яких відрахувань.

2. Грошовий переказ із внесенням грошей на рахунок.

2.1 Відправник передає в операційне вікно поштового відділення грошову суму і звертається з проханням про її внесення без будь-яких відрахувань на рахунок одержувача, яким керує поштова адміністрація, чи на рахунок, яким керують інші фінансові організації.

3. Грошовий переказ із післяплатою.

3.1 Одержувач "відправлення з післяплатою" вносить кошти на свій рахунок або віддає розпорядження дебетувати його рахунок, та звертається з проханням про виплату повної суми без будь-яких відрахувань відправнику "поштового відправлення з післяплатою".

Стаття 3
Подача платіжних доручень

1. За відсутності окремої домовленості сума поштового грошового переказу виражається у грошовій одиниці країни призначення.

2. Поштова адміністрація-емітент встановлює коефіцієнт перерахування своєї грошової одиниці в грошову одиницю країни призначення.

3. Максимальна сума поштових грошових переказів установлюється на двосторонній основі.

4. Поштова адміністрація-емітент має повне право визначати документи й порядок здійснення поштових грошових переказів. Якщо грошовий переказ повинен пересилатися поштою, то використовуються тільки бланки, передбачені Регламентом.

Стаття 4
Тарифи

1. Поштова адміністрація-емітент на свій розсуд визначає тарифи, що стягуються на момент емісії.

2. За поштові грошові перекази, які здійснюються між договірною та не договірною країнами через посередництво країни, яка є стороною цієї Угоди, посередницькою поштовою адміністрацією може стягуватися встановлений нею в залежності від здійснених експлуатаційних витрат додатковий тариф, сума якого узгоджується між заінтересованими поштовими адміністраціями та стягується із суми поштового грошового переказу. Проте цей тариф може стягуватися з відправника на користь поштової адміністрації країни-посередника, якщо заінтересовані поштові адміністрації домовилися про це.

3. Від стягнення всіх тарифів звільняються документи, цінні папери й платіжні доручення, що відносяться до поштових переказів грошових коштів між поштовими адміністраціями з використанням поштових каналів на умовах, передбачених статтями РК 110 і 111.

Стаття 5
Зобов'язання поштової адміністрації-емітента

1. Поштова адміністрація-емітент з метою задовільного обслуговування клієнтів повинна дотримуватися стандартів послуг, визначених в Регламенті.

Стаття 6
Передача платіжних доручень

1. Обмін грошовими переказами здійснюється електронними мережами, що надаються Міжнародним бюро ВПС чи іншими організаціями.

2. Обмін електронними каналами здійснюється шляхом направлення платіжного доручення безпосередньо в установу оплати чи в пункт обміну. Надійність і якість обміну повинні гарантуватися або технічними характеристиками, які стосуються мереж, що використовуються, або двосторонньою угодою між поштовими адміністраціями.

3. Поштові адміністрації можуть домовлятися про обмін грошовими переказами з використанням паперових бланків, які передбачені Регламентом і передаються пріоритетною поштою.

4. Поштові адміністрації можуть домовлятися про використання інших способів обміну.

Стаття 7
Обробка в країні призначення

1. Виплата сум за поштовими грошовими переказами здійснюється відповідно до правил країни призначення.

2. Як правило, вся сума поштового грошового переказу виплачується одержувачу; додаткові тарифи можуть стягуватися у випадку, якщо одержувач платежу звернеться з проханням про додаткові особливі послуги.

3. Термін дії електронних поштових грошових переказів установлюється на основі двосторонніх угод.

4. Термін дії поштових грошових переказів з використанням паперових бланків триває, як правило, до кінця першого місяця, що настає після місяця емісії.

5. Після закінчення зазначеного вище терміну невиплачений поштовий грошовий переказ негайно відсилається поштовій адміністрації-емітенту.

Стаття 8
Компенсація поштовій адміністрації, що здійснює оплату

1. За кожен сплачений поштовий грошовий переказ поштова адміністрація-емітент виплачує поштовій адміністрації, що здійснює оплату, компенсацію, розмір якої встановлено у Регламенті.

2. Замість встановлених у Регламенті фіксованих сум компенсації поштові адміністрації мають право домовитися про інші розміри компенсації.

3. Послуги з переказу коштів, надані безкоштовно, не дають права на компенсацію.

4. Перекази коштів фінансової допомоги, що звільняються від тарифів поштовою адміністрацією-емітентом, можуть бути звільнені від виплати компенсації, якщо заінтересовані поштові адміністрації досягнуть домовленості стосовно цього.

Стаття 9
Зобов'язання поштової адміністрації, що здійснює оплату

1. Поштова адміністрація, що здійснює оплату, з метою задовільного обслуговування клієнтів повинна дотримуватися стандартів послуг, встановлених у Регламенті.

Розділ III
Поштові перекази

Стаття 10
Визначення послуги

1. Власник поштового рахунку звертається з проханням списати з його рахунку грошову суму та внести її на рахунок одержувача платежу, який веде поштова адміністрація, чи на інший рахунок через поштову адміністрацію країни призначення.

Стаття 11
Подача платіжних доручень

1. Сума переказу виражається у валюті країни призначення чи в будь-якій іншій валюті відповідно до угоди між поштовою адміністрацією-емітентом та адміністраціями-одержувачами.

2. Поштова адміністрація-емітент установлює коефіцієнт обміну своєї валюти на валюту, зазначену в переказі.

3. Сума переказів не обмежена, якщо тільки заінтересовані поштові адміністрації не вирішать інакше.

4. Поштова адміністрація-емітент має повне право визначати документи й порядок здійснення переказів.

Стаття 12
Тарифи

1. Поштова адміністрація-емітент на свій розсуд визначає суму збору, що підлягає стягненню на час випуску. До цього основного збору вона додає будь-які тарифи стосовно спеціальних послуг, що надаються відправнику.

2. За перекази коштів, які здійснюються між договірною та не договірною сторонами через посередництво країни, яка є стороною цієї Угоди, адміністрацією-посередником може стягуватися додатковий збір. Сума цього збору узгоджується між відповідними адміністраціями та вираховується з суми переказу. Проте цей збір може стягуватися з відправника на користь адміністрації країни-посередника, якщо заінтересовані адміністрації домовилися про це.

3. Від сплати будь-яких зборів звільняються документи, цінні папери й платіжні доручення, що стосуються поштових перерахувань з одного рахунка на інший, які здійснюються поштовими каналами між поштовими адміністраціями на умовах, передбачених у статтях РК 110 і 111.

Стаття 13
Зобов'язання поштової адміністрації-емітента

1. Поштова адміністрація-емітент з метою задовільного обслуговування клієнтів повинна дотримуватися стандартів послуг, визначених в Регламенті.

Стаття 14
Передача платіжних доручень

1. Перекази здійснюються електронними мережами, наданими Міжнародним бюро ВПС чи іншими організаціями на основі технічних специфікацій, прийнятих заінтересованими адміністраціями.

2. Надійність і якість обміну повинні гарантуватися або технічними стандартами, які стосуються мереж, що використовуються, або двосторонньою угодою між поштовою адміністрацією-емітентом і адміністрацією-платником.

3. Поштові адміністрації можуть домовитися про використання для переказів паперових бланків, що передбачаються в Регламенті, і надсилаються пріоритетною поштою.

4. Поштові адміністрації можуть домовлятися про використання інших засобів обміну.

Стаття 15
Обробка в країні призначення

1. Вхідні перекази обробляються відповідно до правил країни призначення.

2. Як правило, тарифи в країні призначення оплачує одержувач; однак відповідно до двосторонньої угоди цей збір може бути стягнено з відправника на користь поштової адміністрації країни призначення.

Стаття 16
Компенсація поштовій адміністрації, що здійснює оплату

1. За кожний переказ поштова адміністрація, що здійснює оплату, може вимагати сплати вхідного збору. Цей збір може бути або внесено на дебет рахунка одержувача, або поштова адміністрація-емітент може внести його на свій взаємний рахунок.

2. Послуги з переказу коштів, надані безкоштовно, не дають права на компенсацію.

3. Якщо між заінтересованими поштовими адміністраціями існує домовленість, то перекази фінансових коштів, наданих у допомогу й звільнених від зборів поштової адміністрацією-емітента, можуть звільнятися від компенсації.

Стаття 17
Зобов'язання поштової адміністрації, що здійснює оплату

1. Поштова адміністрація, що здійснює оплату з метою задовільного обслуговування клієнтів повинна дотримуватися стандартів послуг, визначених у Регламенті.

Розділ IV
Взаємні рахунки, щомісячні рахунки, рекламації, відповідальність

Стаття 18
Фінансові відносини між поштовими адміністраціями-учасницями

1. Поштові адміністрації домовляються між собою про технічні способи, які вони використовуватимуть для погашення своїх боргів.

2. Взаємні рахунки

2.1 Як правило там, де поштові адміністрації мають поштово-чекову установу, кожна з них ініціює відкриття на своє ім'я у відповідній адміністрації взаємного рахунка, за допомогою якого виплачують взаємні борги й врегульовують претензії, які виникають внаслідок обміну, що здійснюється шляхом переказу, а також внаслідок надання послуг з поштового переказу коштів та інших операцій, які поштові адміністрації домовляться врегулювати таким чином.

2.2 Якщо в поштовій адміністрації країни призначення відсутня система поштових чеків, то взаємний рахунок може бути відкритий в іншій поштовій адміністрації.

2.3 Поштові адміністрації можуть домовитися про врегулювання фінансового обміну через адміністрації, призначені відповідно до багатосторонньої угоди.

2.4 Якщо витрати за взаємним рахунком перевищуються, то на відповідну суму нараховуються відсотки, розмір яких визначений у Регламенті.

2.5 На непогашений залишок на взаємному рахунку дозволяється нараховувати відсотки.

3. Щомісячні рахунки

3.1 За відсутності взаємного рахунка кожна поштова адміністрація, що здійснює оплату, складає для кожної поштової адміністрації-емітента щомісячний рахунок, в якому вказані суми, сплачені за грошові поштові перекази. Щомісячні рахунки періодично включаються у заліковий рахунок, що дозволяє визначити сальдо.

3.2 Оплата рахунків може також здійснюватися на основі щомісячних рахунків без компенсації.

4. Дія положень цієї статті й положень Регламенту, що випливають з неї, не можуть бути обмежені жодними односторонніми заходами, такими як, мораторій, заборона на переказ грошових коштів тощо.

Стаття 19
Рекламації

1. Рекламації приймають до розгляду протягом шести місяців із дня, що настає після дня відправлення поштового грошового переказу чи здійснення переказу.

2. Поштові адміністрації мають право стягувати з клієнтів тариф за рекламації стосовно поштових грошових переказів.

Стаття 20
Відповідальність

1. Принцип та обсяг відповідальності

1.1 Поштова адміністрація несе відповідальність за суми, що сплачуються в операційному вікні чи вносяться в дебет рахунку платника доти, доки сума переказу не буде належним чином виплачена чи не буде занесена в кредит рахунку одержувача.

1.2 Поштова адміністрація несе відповідальність за надану нею недостовірну інформацію, яка спричинила або невиплату, або помилки під час переказу грошових коштів. Відповідальність поширюється на помилки під час конвертування сум, а також на помилки під час пересилання.

1.3 Поштова адміністрація звільняється від будь-якої відповідальності:

1.3.1 за затримки, що можуть статися під час пересилання, відправлення чи оплати цінних паперів і платіжних доручень;

1.3.2 якщо у результаті знищення службових документів у зв'язку з форс-мажорними обставинами вона не може нести відповідальність за переказ грошових коштів, якщо тільки не представлено інших доказів її відповідальності;

1.3.3 якщо відправник не подав рекламацію у термін, передбачений у статті 19;

1.3.4 якщо минув термін дії переказів у країні-емітенті.

1.4 У разі виплати відшкодування незалежно від його причини, сума, яка виплачується відправнику, не може перевищувати суму, яку він переказав, чи яка була дебетована з його рахунку.

1.5 Поштові адміністрації можуть також домовлятися між собою про розширення обсягу умов, за яких настає відповідальність залежно від вимог своїх внутрішніх служб.

1.6 Умови застосування принципу відповідальності й, зокрема, питання визначення відповідальності, виплата належних грошових сум, скарги, термін, встановлений для оплати, й відшкодування адміністрації, яка виплатила компенсацію, визначені у Регламенті.

Розділ V
Електронні мережі

Стаття 21
Загальні правила

1. Для передачі платежів електронними засобами поштові адміністрації використовують мережу ВПС чи будь-яку іншу мережу, яка робить можливим швидкі, надійні та гарантовані перекази грошових коштів.

2. Електронні фінансові послуги ВПС регулюються між поштовими адміністраціями на основі двосторонніх угод. Загальні правила експлуатації для електронних фінансових послуг ВПС підпадають під дію відповідних положень Актів Союзу.

Розділ VI
Різні положення

Стаття 22
Заява на відкриття жиро-рахунка за кордоном

1. Якщо жиро-рахунок чи інший рахунок відкривають за кордоном або якщо подається клопотання про надання фінансової послуги за кордоном, поштові організації країн, які є сторонами цієї Угоди, домовляються про надання допомоги, пов'язаної з наданням таких послуг.

2. Сторони можуть домовлятися на двосторонній основі про допомогу, яку вони можуть надати одна одній у детальній процедурі подання заяви, а також про оплату за надання такої допомоги.

Розділ VII
Прикінцеві положення

Стаття 23
Прикінцеві положення

1. Конвенція застосовується, якщо це можливо, за аналогією у всіх випадках, які спеціально не обумовлюються в цій Угоді.

2. Стаття 4 Статуту до цієї Угоди не застосовується.

3. Умови для затвердження пропозицій, що стосуються цієї Угоди та її Регламенту.

3.1 Для набуття чинності наданими Конгресу пропозиціями, які стосуються цієї Угоди, вони повинні бути затверджені більшістю країн-членів, що присутні і голосують, які є сторонами цієї Угоди й мають право голосу. Під час голосування повинна бути присутня принаймні половина цих країн-членів, які представлені на Конгресі й мають право голосу.

3.2 Для набуття чинності пропозиціями, які стосуються Регламенту цієї Угоди, вони затверджуються більшістю членів Ради поштової експлуатації, які є сторонами Угоди й мають право голосу.

3.3 Для набрання чинності пропозиціями, які були надані між Конгресами, та які стосуються цієї Угоди, вони повинні отримати:

3.3.1 дві третини голосів, з яких принаймні половина належить країнам-членам, які є сторонами Угоди й мають право голосу, які брали участь в голосуванні, якщо йдеться про внесення нових положень;

3.3.2 більшість голосів, половина з яких принаймні половина належить країнам-членам, які є сторонами Угоди й мають право голосу, брали участь в голосуванні, якщо йдеться про внесення змін до положень цієї Угоди;

3.3.3 більшість голосів, якщо йдеться про тлумачення положень цієї Угоди.

3.4 Незважаючи на передбачені в пункті 3.3.1 положення, будь-яка країна-член, внутрішнє законодавство якої поки що не сумісне із запропонованим доповненням, може протягом 90 днів з дати, коли було направлено повідомлення про це доповнення, надіслати письмову заяву Генеральному директору Міжнародного бюро про те, що вона не має можливості прийняти це доповнення.

4. Ця Угода набуває чинності 1 січня 2006 року й буде діяти до набуття чинності Актами наступного Конгресу.

На посвідчення чого повноважні представники урядів договірних країн підписали цю Угоду в одному примірнику, який здається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія Угоди передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Учинено в Бухаресті 5 жовтня 2004 року.

 

ЗАГАЛЬНИЙ РЕГЛАМЕНТ
Всесвітнього поштового союзу

Офіційний переклад. 

Ті, що нижче підписалися, повноважні представники урядів країн - членів Союзу на підставі статті 22.2 Статуту Всесвітнього поштового союзу, підписаного у Відні 10 липня 1964 року, виробили, за загальною згодою та з урахуванням положень статті 25.4 згаданого Статуту, у цьому Загальному регламенті зазначені нижче положення, що забезпечують застосування Статуту й діяльність Союзу.

Розділ I
Діяльність органів Союзу

Стаття 101
Організація й скликання Конгресів і Надзвичайних конгресів (Статут, стаття 14, 15)

1. Представники країн-членів збираються на Конгресі не пізніше ніж через чотири роки з часу закінчення року проведення попереднього Конгресу.

2. Кожна країна-член повинна бути представлена на Конгресі одним або декількома Повноважними представниками, яким уряд цієї країни надав необхідні повноваження. Якщо буде потреба, вона може бути представлена делегацією іншої країни-члена. Однак, зрозуміло, що одна делегація може представляти тільки одну країну-члена, крім своєї власної.

3. Під час обговорень кожна країна-член має один голос, якщо тільки не застосовуються санкції, передбачені в статті 129.

4. У принципі, кожний Конгрес визначає країну, у якій буде проходити наступний Конгрес. Якщо це рішення виявиться неприйнятним, то Адміністративній раді дається право визначити країну, у якій будуть проходити засідання Конгресу, після узгодження з нею цього питання.

5. Після консультацій з Міжнародним бюро Уряд країни, що запрошує, встановлює остаточну дату й точне місце скликання Конгресу. У принципі, за рік до цієї дати Уряд країни, що запрошує, надсилає запрошення Уряду кожної країни-члена. Це запрошення може бути надіслане безпосередньо, або за посередництвом іншого Уряду, або через Генерального директора Міжнародного бюро.

6. У випадку скликання Конгресу, коли немає Уряду, що запрошує, Міжнародне бюро, за згодою Адміністративної ради й за узгодженням із Урядом Швейцарської Конфедерації, вживає необхідних заходів для скликання й організації Конгресу в країні місця перебування Союзу. У цьому випадку Міжнародне бюро виконує функції Уряду країни, що запрошує.

7. Місце скликання Надзвичайного конгресу за узгодженням з Міжнародним бюро визначається країнами-членами, від яких виходила ініціатива скликання цього Конгресу.

8. Положення пунктів 2 - 6 застосовуються за аналогією до Надзвичайних конгресів.

Стаття 102
Склад, діяльність і збори Адміністративної ради (Статут, стаття 17)

1. Адміністративна рада складається із сорока одного члена, які виконують свої функції протягом періоду, що розділяє два послідовних Конгреси.

2. Головування покладається по праву на країну - організатора Конгресу. Якщо ця країна відмовляється від такого права, вона стає членом de jure, і в результаті цього географічна група, до якої вона належить, отримує одне додаткове місце, до якого не застосовуються положення пункту 3. У цьому випадку Адміністративна рада обирає для головування одну із країн-членів, що належать до географічної групи, у яку входить країна-організатор.

3. Сорок інших членів Адміністративної ради обираються Конгресом на основі справедливого географічного розподілу. Принаймні половина членів поновлюється на кожному Конгресі; жодна країна-член не може бути обрана трьома послідовними Конгресами.

4. Кожний член Адміністративної ради призначає свого представника, який повинен бути компетентний у поштовій сфері.

5. Члени Адміністративної ради виконують свої функції безкоштовно. Поточні витрати цієї Ради несе Союз.

6. На Адміністративну раду покладають такі функції:

6.1. Контролювати всю діяльність Союзу в період між Конгресами, забезпечуючи виконання рішень Конгресу, вивчаючи питання, що стосуються урядової політики в поштовій сфері, і з огляду на міжнародну регламентну політику, що стосується комерції служб і конкуренції.

6.2. Розглядати й затверджувати в рамках своєї компетенції будь-які заходи, які вважаються необхідними для збереження й підвищення якості міжнародної поштової служби та її модернізації.

6.3. Координувати й контролювати всі форми поштової технічної допомоги в рамках міжнародного технічного співробітництва; а також надавати їм сприяння.

6.4. Розглядати й затверджувати дворічний бюджет і рахунки Союзу.

6.5. Якщо цього вимагають обставини, дозволяти перевищення межі витрат відповідно до статті 128.3 - 5.

6.6. Установлювати Фінансовий регламент ВПС.

6.7. Установлювати правила, які регулюють Резервний фонд.

6.8. Установлювати правила, що регулюють Спеціальний фонд.

6.9. Установлювати правила, що регулюють Фонд спеціальних видів діяльності.

6.10. Установлювати правила, що регулюють Добровільний фонд.

6.11. Забезпечувати контроль за діяльністю Міжнародного бюро.

6.12. Дозволяти, якщо про це надійшло прохання, перехід до нижчого класу внесків відповідно до умов, передбачених у статті 130.6.

6.13. Дозволяти зміну географічної групи, якщо країна звертається з проханням про це, з урахуванням думки країн-членів заінтересованих географічних груп.

6.14. Установлювати Статут персоналу й умови служби службовців, що обираються.

6.15. Створювати або скасовувати робочі посади Міжнародного бюро з урахуванням обмежень, пов'язаних із установленою межею витрат.

6.16. Установлювати Регламент Соціального фонду.

6.17. Затверджувати складені Міжнародним бюро звіти про діяльність Союзу й фінансову діяльність за дворічний період і, при необхідності, надавати свої коментарі із цього приводу.

6.18. Вирішувати питання про встановлення контактів з поштовими адміністраціями для виконання своїх функцій.

6.19. Після консультації з Радою поштової експлуатації приймати рішення стосовно встановлення контактів з організаціями, які не є спостерігачами, де-юре, розглядати й затверджувати звіти Міжнародного бюро про відносини ВПС із іншими міжнародними установами, приймати рішення стосовно доцільності продовження цих контактів і їхнього розвитку; визначати своєчасно після консультації з Радою поштової експлуатації й Генеральним секретарем, яким міжнародним організаціям, асоціаціям, підприємствам і кваліфікованим особам повинно бути запропоновано направити представників на відповідні засідання Конгресу і його Комісій, якщо це відповідає інтересам Союзу або може принести користь роботі Конгресу, і доручити Генеральному директорові Міжнародного бюро видати відповідні запрошення.

6.20. У випадках, коли це вважається необхідним, установлювати, принципи, які Рада поштової експлуатації повинна враховувати під час вивчення питань, що мають значні фінансові наслідки (тарифи, кінцеві витрати, транзитні збори, основні тарифи за авіаперевезення пошти й подача за кордоном письмової кореспонденції), уважно стежити за вивченням цих питань і розглядати й затверджувати пропозиції Ради поштової експлуатації, що стосуються тих самих питань, для забезпечення їхньої відповідності перерахованим вище принципам.

6.21. На прохання Конгресу, Ради поштової експлуатації або поштових адміністрацій вивчати, проблеми адміністративного, законодавчого та юридичного характеру, що стосуються Союзу або міжнародної поштової служби. Адміністративній раді слід вирішувати в перелічених вище сферах питання про доцільність або недоцільність проведення поштовими адміністраціями необхідних досліджень в інтервалі між Конгресами.

6.22. Формулювати пропозиції, які будуть відповідно до статті 124 надаватися на затвердження або Конгресу, або поштовим адміністраціям.

6.23. В рамках своєї компетенції затверджувати рекомендації Ради поштової експлуатації, для прийняття, у разі потреби, регламентації або нової практики в очікуванні вирішення цього питання Конгресом.

6.24. Розглядати річний звіт, складений Радою поштової експлуатації, і будь-які надані нею пропозиції.

6.25. Згідно зі статтею 104.9.16 подавати теми для дослідження на розгляд Ради поштової експлуатації.

6.26. Визначати країну проведення наступного Конгресу у випадку, передбаченому в статті 101.4.

6.27. Вчасно й після консультації з Радою поштової експлуатації визначати кількість Комісій, необхідних для успішного проведення роботи Конгресу, і зазначати їхні функції.

6.28. Після консультації з Радою поштової експлуатації, а також за умови схвалення Конгресом призначати країни-члени, які здатні:

- виконувати функції заступників голови Конгресу з урахуванням, наскільки це можливо, об'єктивного географічного розподілу країн-членів;

- брати участь у Комісіях Конгресу з обмеженим складом.

6.29. Перевіряти й затверджувати проект стратегічного плану, що подається Конгресу й складається Радою поштової експлуатації за допомогою Міжнародного бюро. Перевіряти й затверджувати щорічні перегляди плану, затвердженого Конгресом, на основі рекомендацій Ради поштової експлуатації, та консультуватися з Радою поштової експлуатації стосовно розроблення й щорічного удосконалення плану;

6.30. Визначати рамки організації Консультативного комітету й сприяти організації його роботи відповідно до положень статті 106.

6.31. Визначати критерії приєднання до Консультативного комітету й схвалювати або відхиляти прохання про приєднання згідно з цими критеріями, гарантуючи, що ці прохання будуть розглянуті відповідно до прискореної процедури між зборами Адміністративної ради.

6.32. Призначати членів, які увійдуть до складу Консультативного комітету.

6.33. Одержувати звіти й рекомендації Консультативного комітету й обговорювати їх, а також розглядати його рекомендації для подання Конгресу.

7. На своєму першому засіданні, що скликається головою Конгресу, Адміністративна рада обирає зі своїх членів чотирьох заступників голови й затверджує свій Внутрішній регламент.

8. За скликанням свого голови Адміністративна рада збирається, у принципі, один раз у рік, у штаб-квартирі Союзу.

9. Голова, заступники Голів, Голови Комісій Адміністративної ради, а також Голова групи стратегічного планування створюють Комітет з управління. Цей Комітет готує та керує роботою кожної сесії Адміністративної ради. Він схвалює від імені Адміністративної ради річний звіт про діяльність Союзу, що складається Міжнародним бюро, а також виконує всі завдання, які Адміністративна рада вирішить йому доручити або необхідність яких виникає в процесі стратегічного планування.

10. Представник кожного із членів Адміністративної ради, які беруть участь у роботі сесій цього органа, за винятком зборів, що проходять під час Конгресу, має право або на відшкодування вартості авіаквитка туди й назад в економічному класі або залізничного квитка в 1-му класі, або вартості поїздки будь-яким іншим видом транспорту за умови, що ця вартість не перевищує вартості авіаквитка туди й назад в економічному класі. Те саме право надається кожному члену його Комітетів, Робочих груп або інших органів, якщо вони проводять збори поза Конгресом або сесіями Ради.

11. Голова Ради поштової експлуатації представляє його на засіданнях Адміністративної ради, на порядку денному яких стоять питання, що стосуються органа, яким він керує.

12. Голова Консультативного комітету представляє його на зборах Адміністративної ради, до порядку денного яких унесені питання, що становлять інтерес для Консультативного комітету.

13. Для забезпечення ефективного зв'язку в роботі двох органів Рада поштової експлуатації може призначати представників для участі в зборах Адміністративної ради як спостерігачів.

14. Поштова адміністрація країни, у якій проходять збори Адміністративної ради, запрошується взяти участь у цих зборах як спостерігач, якщо ця країна не є членом Адміністративної ради.

15. Адміністративна рада може запросити до участі у своїх зборах, без права голосу, будь-яку міжнародну організацію, будь-якого представника асоціації або підприємства чи будь-яку кваліфіковану особу, яку вона побажає залучити до участі у своїй роботі. Вона може також запросити на тих самих умовах одну або кілька поштових адміністрацій країн-членів, заінтересованих у питаннях, передбачених у порядку денному.

16. У пленарних засіданнях і зборах Комісій Адміністративної ради без права голосу можуть брати участь, на їхнє прохання, такі спостерігачі:

16.1. Члени Ради поштової експлуатації.

16.2. Члени Консультативного комітету.

16.3. Міжурядові організації, що проявляють інтерес до роботи Адміністративної ради.

16.4. Інші країни - члени Союзу.

17. З матеріально-технічних міркувань Адміністративна рада може обмежувати присутність спостерігачів однією особою. Вона також може обмежувати їхнє право виступати під час обговорень.

18. Члени Адміністративної ради беруть активну участь у її діяльності. Спостерігачам може на їхнє прохання бути дозволено брати участь у дослідженнях, що проводяться, із дотриманням умов, які Рада може встановити для результативності й ефективності її роботи. Їм може також пропонуватися головування в робочих і проектних групах, коли їхнє знання або досвід це виправдують. Участь спостерігачів не повинна спричиняти додаткових витрат для Союзу.

19. У виняткових випадках спостерігачі можуть бути не допущені на збори або на частину зборів. Також може бути обмежене їхнє право одержувати деякі документи, якщо того вимагає конфіденційність теми зборів або документів; рішення про таке обмеження може прийматися в кожному окремому випадку будь-яким заінтересованим органом або його головою; кожний окремий випадок повинен бути доведений до відома Адміністративної ради або Ради поштової експлуатації, якщо розглянуті питання становлять інтерес для цього органа. Якщо Адміністративна рада визнає це необхідним, вона може згодом переглянути обмеження разом з Радою поштової експлуатації, якщо це доцільно.

Стаття 103
Інформація про діяльність Адміністративної ради

1. Після кожної сесії Адміністративна рада інформує країни - члени Союзу, Регіональні союзи й членів Консультативного комітету про свою діяльність, надсилаючи їм, зокрема, аналітичний звіт, а також свої резолюції та рішення.

2. Адміністративна рада подає Конгресу звіт про всю свою діяльність і надсилає його поштовим адміністраціям країн - членів Союзу й членам Консультативного комітету не менше ніж за два місяці до початку Конгресу.

Стаття 104
Склад, діяльність і збори Ради поштової експлуатації (Статут, стаття 18)

1. Рада поштової експлуатації складається із сорока членів, які виконують свої функції протягом періоду, що розділяє два послідовних Конгреси.

2. Члени Ради поштової експлуатації обираються Конгресом на основі особливого географічного розподілу. Двадцять чотири місця надаються країнам, що розвиваються і шістнадцять місць - розвиненим країнам. Принаймні третина членів оновлюється на кожному Конгресі.

3. Кожний член Ради поштової експлуатації призначає свого представника, який несе відповідальність відповідно до положень Актів Союзу у сфері надання послуг.

4. Витрати, пов'язані з діяльністю Ради поштової експлуатації, покриваються Союзом. Його члени не одержують жодної винагороди. Витрати, пов'язані з поїздками й перебуванням представників поштових адміністрацій, які беруть участь у роботі Ради поштової експлуатації, покриваються цими адміністраціями. Однак представник кожної з країн, що згідно зі списком Організації Об'єднаних націй розглядається як такий, що перебуває в несприятливих умовах, має право, за винятком зборів, що проходять під час Конгресу, на відшкодування або вартості авіаквитка туди й назад економічного класу або залізничного квитка в 1-му класі, або вартості поїздки будь-яким іншим видом транспорту за умови, що ця вартість не перевищує вартості авіаквитка економічного класу туди й назад.

5. На своїх перших зборах, що скликаються й відкриваються головою Конгресу, Рада поштової експлуатації обирає з-поміж своїх членів голови, заступника голови, голів Комісій і голови Групи стратегічного планування.

6. Рада поштової експлуатації встановлює свій Внутрішній регламент.

7. Рада поштової експлуатації, у принципі, збирається щороку в місці перебування Союзу. Дата й місце зборів установлюються її головою за узгодженням з головою Адміністративної ради й Генеральним директором Міжнародного бюро.

8. Голова, заступник голови, голови Комісій Ради поштової експлуатації та голова Групи стратегічного планування утворюють Комітет з управління. Цей комітет здійснює підготовку кожної сесії Ради поштової експлуатації та керує її роботою, також виконує всі завдання, які вона йому доручає, або необхідність у яких виникає в процесі стратегічного планування.

9. На Раду поштової експлуатації покладаються такі функції:

9.1. Вивчення найважливіших питань експлуатаційного, комерційного, технічного, економічного характеру й технічного співробітництва, які становлять інтерес для поштових адміністрацій всіх країн - членів Союзу, зокрема, питань, що мають значні фінансові наслідки (тарифи, кінцеві витрати, транзитні витрати, основні тарифи на повітряне перевезення пошти, частки тарифів за поштові посилки й подача за кордоном відправлень письмової кореспонденції), підготовка інформації, оцінок та рекомендацій для вжиття заходів на їхній основі.

9.2. Здійснення перегляду Регламентів Союзу протягом шести місяців після закриття Конгресу, якщо тільки цей Конгрес не прийме іншого рішення. У випадку термінової необхідності Рада поштової експлуатації може також змінювати зазначені Регламенти на інших сесіях. В обох випадках Рада поштової експлуатації керується вказівками Адміністративної ради стосовно політики й основних принципів.

9.3. Координація практичних заходів для розвитку й поліпшення міжнародних поштових служб.

9.4. Здійснення, за умови схвалення Адміністративною радою в рамках компетенції останньої, будь-якої діяльності, що буде вважатися необхідною для збереження й підвищення якості міжнародної поштової служби та її модернізації.

9.5. Підготовка пропозицій, які повинні подаватися для схвалення або Конгресом або поштовими адміністраціями відповідно до статті 125; схвалення Адміністративною радою вимагається тоді, коли ці пропозиції стосуються питань, які знаходяться у компетенції цього органа.

9.6. Розгляд на прохання поштової адміністрації країни-члена будь-якої пропозиції, яку ця поштова адміністрація надсилає в Міжнародне бюро на підставі статті 124, підготовка зауважень стосовно нього й доручення Бюро додавати їх до зазначеної пропозиції перед поданням на схвалення поштовими адміністраціями країн-членів.

9.7. У випадку необхідності, рекомендування, і, якщо доцільно, після схвалення Адміністративною радою, та консультування усіх поштових адміністрацій; прийняття регламентації або нової практики доти, доки Конгрес не ухвалить рішення стосовно цього питання.

9.8. Розроблення й подання у формі рекомендацій поштовим адміністраціям нормативів у технічній, експлуатаційній та інших сферах, у яких практика вимагає стандартизації. До того ж, якщо буде потреба, вона вносить зміни в уже встановлені нею нормативи.

9.9. Перевірка після консультації з Адміністративною радою та за її узгодженням проекту стратегічного плану ВПС, розробленого Міжнародним бюро для подання Конгресу; щорічний перегляд плану, схваленого Конгресом, за сприяння Групи із стратегічного планування, а також Міжнародного бюро й за узгодженням Адміністративної ради.

9.10. Затвердження річного звіту Міжнародного бюро про діяльність Союзу в частині розділів, які стосуються відповідальності й функцій Ради поштової експлуатації.

9.11. Прийняття рішень стосовно контактів, які варто встановити з поштовими адміністраціями для виконання покладених на неї функцій.

9.12. Вивчення питань навчання й професійної підготовки, якими цікавляться нові країни й країни, що розвиваються.

9.13. Вжиття необхідних заходів з метою вивчення й поширення досвіду й досягнень деяких країн в галузі технічної, операційної, економічної та професійної підготовки, що становлять інтерес для поштових служб.

9.14. Вивчення існуючого положення й потреб поштових служб у нових країнах та країнах, що розвиваються, і розроблення належних рекомендацій про шляхи й засоби поліпшення поштових служб у цих країнах.

9.15. Прийняття, за узгодженням з Адміністративною радою, відповідних заходів у сфері технічного співробітництва з усіма країнами - членами Союзу, особливо з новими країнами й країнами, що розвиваються.

9.16. Розгляд всіх інших питань, представлених їй одним із членів Ради поштової експлуатації, Адміністративною радою чи будь-якою іншою поштовою адміністрацією країни-члена.

9.17. Одержувати й обговорювати звіти й рекомендації Консультативного комітету з питань, що становлять інтерес для Ради поштової експлуатації, розглядати й вносити зауваження за рекомендаціями Консультативного комітету для подання Конгресу.

9.18. Призначати членів, які ввійдуть до складу Консультативного комітету.

10. На основі стратегічного плану, затвердженого Конгресом, і, зокрема, частини, що стосується стратегії постійних органів Союзу, Рада поштової експлуатації складає на своїй першій сесії, яка проводиться після Конгресу, основну робочу програму, що включає ряд тактик, спрямованих на реалізацію стратегій. Ця основна програма, яка включає обмежену кількість видів роботи з актуальних тем і тем, що становлять спільний інтерес, переглядається щорічно залежно від нових умов і пріоритетів, а також змін, внесених у стратегічний план.

11. Для забезпечення ефективного зв'язку в роботі двох органів Адміністративна рада може призначати представників для участі у зборах Ради поштової експлуатації в ролі спостерігачів.

12. У пленарних засіданнях і зборах Комісії Ради поштової експлуатації без права голосу можуть брати участь, на їхнє прохання, такі спостерігачі:

12.1. Члени Адміністративної ради.

12.2. Члени Консультативного комітету.

12.3. Міжурядові організації, заінтересовані в роботі Ради поштової експлуатації.

12.4. Інші країни - члени Союзу.

13. З матеріально-технічних міркувань Рада поштової експлуатації може обмежити присутність спостерігачів однією особою. Вона може також обмежити їхнє право брати слово під час обговорень.

14. Члени Ради поштової експлуатації беруть активну участь у її діяльності. Спостерігачам на їхнє прохання може бути дозволено брати участь у дослідженнях, що проводяться, із дотриманням умов, які Рада може встановити для забезпечення результативності й ефективності її роботи. Їм може також пропонуватися головування в робочих та проектних групах, коли їхнє знання або досвід це виправдують. Участь спостерігачів не повинна спричиняти додаткових витрат для Союзу.

15. У виняткових випадках спостерігачі можуть бути не допущені на збори або на частину зборів. Також може бути обмежене їхнє право одержувати деякі документи, якщо того вимагає конфіденційність теми зборів або документів; рішення про таке обмеження може прийматися в кожному окремому випадку будь-яким заінтересованим органом або його головою; кожний окремий випадок повинен бути доведений до відома Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації, якщо розглянуті питання становлять особливий інтерес для цього органа. Якщо Адміністративна рада вважає це необхідним, вона може разом з Радою поштової експлуатації згодом переглянути ці обмеження.

16. Голова Консультативного комітету представляє його на зборах Ради поштової експлуатації, до порядку денного яких внесені питання, що становлять інтерес для Консультативного комітету.

17. Рада поштової експлуатації може запрошувати для участі у своїх зборах без права голосу:

17.1. Будь-яку міжнародну організацію чи будь-яку кваліфіковану особу, яку вона побажає залучити до своєї роботи.

17.2. Поштові адміністрації країн-членів, які не входять до складу Ради поштової експлуатації.

17.3. Будь-яку асоціацію або підприємство, з якими вона бажає проконсультуватися з питань, що стосуються його діяльності.

Стаття 105
Інформація про діяльність Ради поштової експлуатації

1. Після кожної сесії Рада поштової експлуатації інформує країни - члени Союзу, регіональні союзи й членів Консультативного комітету про свою діяльність, надсилаючи їм, зокрема, аналітичний звіт, а також свої резолюції й рішення.

2. Рада поштової експлуатації складає для Адміністративної ради щорічний звіт про свою діяльність.

3. Рада поштової експлуатації подає Конгресу комплексний звіт про всю свою діяльність і надсилає його поштовим адміністраціям країн - членів Союзу й членам Консультативного комітету не менше ніж за два місяці до початку Конгресу.

Стаття 106
Склад, діяльність і збори Консультативного комітету

1. Мета Консультативного комітету полягає в тому, щоб представляти інтереси більш широкого поштового сектора й служити органом для забезпечення ефективного діалогу між заінтересованими сторонами. До нього входять неурядові організації, що представляють споживачів, провайдерів послуг із доставки пошти, організації працівників, постачальників товарів і послуг для поштового сектору, а також організації, що поєднують приватних осіб або компанії, заінтересовані в діяльності міжнародних поштових служб. Якщо ці організації зареєстровані, вони також повинні бути зареєстровані в країні - члені Союзу. Адміністративна рада й Рада поштової експлуатації призначають своїх відповідних членів до складу Консультативного комітету. Крім членів, призначених Адміністративною радою та Радою поштової експлуатації, членство в Консультативному комітеті визначається в результаті процесу подачі прохання та його затвердження, обумовленого Адміністративною радою й здійснюваного відповідно до статті 102.6.31.

2. Кожний член Консультативного комітету призначає свого власного представника.

3. Витрати, пов'язані з діяльністю Консультативного комітету, розподіляються між Союзом і членами Комітету відповідно до форми, встановленої Адміністративною радою.

4. Члени Консультативного комітету не одержують будь-якої винагороди або компенсації.

5. Консультативний комітет реорганізовується після кожного Конгресу відповідно до умов, визначених Адміністративною радою. Голова Адміністративної ради є Головою організаційних зборів Консультативного комітету, який на цих зборах обирає голову цього Комітету.

6. Консультативний комітет визначає свою внутрішню організацію та розробляє свій власний внутрішній регламент із урахуванням загальних принципів Союзу й за умови схвалення Адміністративною радою після консультації з Радою поштової експлуатації.

7. Консультативний комітет проводить збори два рази на рік. Збори, у принципі, проходять у штаб-квартирі Союзу в період проведення сесій Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації. Дата й місце кожних зборів установлюються Головою Консультативного комітету за згодою Голів Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації, а також Генерального директора Міжнародного бюро.

8. Консультативний комітет розробляє свою власну програму згідно з такими функціями:

8.1. Розглядати відповідні документи й звіти Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації; у виняткових обставинах право одержувати певні тексти й документи може бути обмежено, якщо це необхідно для дотримання конфіденційності теми, якій присвячені збори або документ; рішення про таке обмеження може прийматися в кожному окремому випадку відповідним органом або його Головою; про кожний певний випадок повідомляється Адміністративній раді й Раді поштової експлуатації, якщо це буде стосуватися питань, що становлять інтерес для цього органа; обмеження можуть згодом бути переглянуті Адміністративною радою після консультації з Радою поштової експлуатації, якщо це буде необхідно.

8.2. Вивчати й обговорювати важливі для членів Консультативного комітету питання.

8.3. Вивчати питання, що стосуються сектора поштових служб, і подавати звіти із цих питань.

8.4. Сприяти роботі Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації, зокрема, подаючи звіти й рекомендації й даючи оцінку на прохання обох Рад.

8.5. Подавати рекомендації Конгресу за умови схвалення Адміністративною радою, а з питань, що цікавлять Раду поштової експлуатації, після розгляду й коментарів останнього.

9. Голова Адміністративної ради й Голова Ради поштової експлуатації представляють ці органи на зборах Консультативного комітету, якщо в порядок денний цих зборів унесені питання, що становлять інтерес для цих органів.

10. Щоб забезпечити ефективний зв'язок з органами Союзу, Консультативний комітет може призначити представників, які будуть брати участь у зборах Конгресу, Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації, а також у зборах їхніх відповідних Комісій як спостерігачі без права голосу.

11. Члени Консультативного комітету можуть одержати на їхнє прохання право бути присутніми на пленарних зборах і зборах Комісій Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації відповідно до статей 102.16 і 104.12. Вони можуть також брати участь у роботі проектних і робочих груп відповідно до положень статей 102.18 і 104.14. Члени Консультативного комітету можуть бути присутнім на Конгресі як спостерігачі без права голосу.

12. У зборах Консультативного комітету можуть, на їхнє прохання, брати участь без права голосу такі спостерігачі:

12.1. Члени Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації.

12.2. Міжурядові організації, заінтересовані в роботі Консультативного комітету.

12.3. Регіональні союзи.

12.4. Інші члени Союзу.

13. Із матеріально-технічних міркувань Консультативний комітет може обмежувати присутність спостерігачів однією особою. Він також може обмежувати їхнє право виступати під час обговорень.

14. У виняткових випадках спостерігачі можуть бути не допущені на збори або на частину зборів. Також може бути обмежене їхнє право одержувати певні документи, якщо того вимагає конфіденційність теми зборів або документа; рішення про таке обмеження може прийматися в кожному окремому випадку будь-яким заінтересованим органом або його головою; кожний окремий випадок повинен бути доведений до відома Адміністративної ради або Ради поштової експлуатації, якщо розглянуті питання становлять інтерес для цього органа. Якщо Адміністративна рада визнає це необхідним, вона може згодом переглянути обмеження разом з Радою поштової експлуатації, якщо це вважається доцільним.

15. Міжнародне бюро під керівництвом Генерального директора буде виконувати функції секретаріату Консультативного комітету.

Стаття 107
Інформація про діяльність Консультативного комітету

1. Після кожної сесії Консультативний комітет інформує про свою діяльність Адміністративну раду й Раду поштової експлуатації, надсилаючи Головам цих органів, крім іншого, аналітичний звіт про свої збори, а також свої рекомендації та висновки.

2. Консультативний комітет складає для Адміністративної ради щорічний звіт про свою діяльність, надсилаючи один примірник Раді поштової експлуатації. Цей звіт включається в документацію Адміністративної ради, що надсилається країнам - членам Союзу й Регіональних союзів відповідно до статті 103.

3. Консультативний комітет складає для Конгресу детальний звіт про свою діяльність і надсилає його поштовим адміністраціям країн - членів Союзу принаймні за два місяця до відкриття Конгресу.

Стаття 108
Внутрішній регламент Конгресів (Статут, стаття 14)

1. Для організації своєї роботи й проведення обговорень Конгрес застосовує Внутрішній регламент Конгресів.

2. Кожний Конгрес може змінити цей Регламент на умовах, визначених самим Внутрішнім регламентом.

Стаття 109
Робочі мови Міжнародного бюро

Робочими мовами Міжнародного бюро є французька й англійська мови.

Стаття 110
Мови, що використовуються для документації, обговорень і службового листування

1. Документація Союзу складається французькою, англійською, арабською та іспанською мовами. Використовується також німецька, китайська, португальська й російська мови за умови, що друкування цими мовами буде обмежуватися основною, найбільш важливою документацією. Можуть також використовуватися й інші мови, але за умови, що країни-члени, які зробили запит, несуть за них усі витрати.

2. Країна-член або країни-члени, які зробили запит про використання іншої мови, крім офіційної, складають лінгвістичну групу.

3. Документація публікується Міжнародним бюро офіційною мовою й мовами належно затверджених лінгвістичних груп безпосередньо, або за посередництвом регіональних бюро цих груп, згідно з домовленістю з Міжнародним бюро. Опублікування різними мовами здійснюється таким самим чином.

4. Документація, яка друкується безпосередньо Міжнародним бюро, розсилається в міру можливості одночасно різними запитуваними мовами.

5. Листування між поштовими адміністраціями й Міжнародним бюро, а також між останнім і третіми особами може здійснюватися будь-якою мовою, що використовується в службах перекладу Міжнародного бюро.

6. Витрати на переклад на будь-яку мову, в тому числі витрати, пов'язані із застосуванням пункту 5, несе та лінгвістична група, члени якої зробили запит на документи цією мовою. Країни-члени, що використовують офіційну мову, вносять внесок фіксовану плату за переклад неофіційних документів, сума якого по одиниці внеску дорівнює сумі, яку виплачують країни-члени, що використовують іншу робочу мову Міжнародного бюро. Всі інші витрати, що стосуються розсилання документів, покладаються на Союз. Межа витрат, які покладаються на Союз за друкування документів німецькою, китайською, португальською та російською мовами, установлюється в резолюції Конгресу.

7. Витрати, буде нести лінгвістична група, розподіляються між членами цієї групи пропорційно їхнім внескам до витрат Союзу. Ці витрати можуть бути розподілені між членами лінгвістичної групи за іншою системою, за умови наявності домовленості між ними й повідомлення про їхнє рішення Міжнародному бюро через представника групи.

8. Протягом терміну, який не перевищує два роки, міжнародне бюро надає чинності будь-якій зміні у виборі мови, про яку просить країна-член.

9. Під час обговорення на зборах органів Союзу допускаються французька, англійська, іспанська та російська мови, за допомогою системи перекладу з використанням електронного устаткування чи без нього, вибір якої залишається на розсуд організаторів зборів після консультації з Генеральним директором Міжнародного бюро й заінтересованими країнами-членами.

10. Інші мови також дозволяються під час проведення обговорень і на зборах, згаданих в пункті 9.

11. Делегації, що використовують інші мови, організовують синхронний переклад на одну із мов, згаданих у пункті 9, або шляхом застосування системи, зазначеної в тому самому параграфі, за умови наявності можливості внесення в цю систему необхідних технічних змін, або шляхом використання окремих перекладачів.

12. Витрати на перекладацькі послуги розподіляються між країнами-членами, які використовують одну й ту саму мову, пропорційно участі у витратах Союзу. Однак витрати на монтаж і експлуатацію технічного обладнання покладаються на Союз.

13. Поштові адміністрації можуть досягнути домовленості стосовно мови, яку вони будуть використовувати у службовому листуванні між собою. У випадку відсутності такої домовленості застосовується французька мова.

РОЗДІЛ II
Міжнародне бюро

Стаття 111
Вибори Генерального директора й заступника Генерального директора Міжнародного бюро

1. Генеральний директор і заступник Генерального директора Міжнародного бюро обираються на Конгресі на період, що розділяє два послідовних Конгреси, причому мінімальна тривалість їхніх повноважень становить чотири роки. Термін повноважень поновлюється тільки один раз. Якщо немає іншого рішення Конгресу, то вони вступають на свою посаду 1 січня року, наступного після того, в якому відбувся Конгрес.

2. Щонайменше за сім місяців до відкриття Конгресу Генеральний директор Міжнародного бюро надсилає меморандум Урядам країн-членів, пропонуючи їм подати заяви стосовно кандидатур на посади Генерального директора й заступника Генерального директора, якщо такі є, запитуючи при цьому, чи заінтересовані Генеральний директор і заступник Генерального директора в можливому поновленні своїх повноважень. Заяви разом з біографіями повинні надійти в Міжнародне бюро, принаймні, за два місяці до відкриття Конгресу. Кандидати повинні бути громадянами країн-членів, які їх висувають. Міжнародне бюро готує для Конгресу документацію на вибори. Обрання Генерального директора й заступника Генерального директора проводиться таємним голосуванням. Першими проводяться вибори на посаду Генерального директора.

3. Якщо посада Генерального директора звільняється, заступник Генерального директора виконує його функції до закінчення повноважень, передбачених для Генерального директора; він має право бути обраним на цю посаду і порядку автоматично визнається кандидатом за умови, що його повноваження як заступника Генерального директора не були вже відновлені на попередньому Конгресі, а також, якщо він виявляє бажання бути кандидатом на посаду Генерального директора.

4. У випадку, якщо посади Генерального директора й заступника Генерального директора звільняються одночасно, Адміністративна рада на основі заяв, одержаних після оголошення про вакансії обирає заступника Генерального директора на період до наступного Конгресу. Для подання заяв на заміщення посад за аналогією застосовується пункт 2.

5. Якщо посада заступника Генерального директора звільняється, Адміністративна рада за пропозицією Генерального директора доручає одному з директорів рангу D2 в Міжнародному бюро виконувати до майбутнього Конгресу функції заступника Генерального директора.

Стаття 112
Функції Генерального директора

1. Генеральний директор організує, управляє й керує Міжнародним бюро, законним представником якого він є. Він може також розподіляти посади за рангами G1 - D2 і призначати й просувати по службі службовців, які мають ці ранги. Під час призначення на пости P1 - D2 він повинен ураховувати професійну кваліфікацію кандидатів, що рекомендуються поштовими адміністраціями країн-членів, до яких вони належать або в яких вони здійснюють свою професійну діяльність, беручи до уваги справедливе географічне континентальне розподілення і мови. На пости D2, наскільки це можливо, повинні призначатися кандидати з регіонів, що відрізняються від регіонів, якими представлені Генеральний директор і заступник Генерального директора, пам'ятаючи в першу чергу про ефективність Міжнародного бюро. У тих випадках, коли посади вимагають особливої кваліфікації, Генеральний директор може звертатися до зовнішніх фахівців. Під час призначення нового фахівця він ураховує також, що, у принципі, особи, які мають ранги D2, D1 і P5, повинні бути представниками різних країн - членів Союзу. Під час присвоєння працівнику Міжнародного бюро рангів D2, D1 і P5 він не зобов'язаний застосовувати той самий принцип. Крім того, у процесі прийому на роботу професійні якості мають більше значення ніж вимоги стосовно справедливого географічного розподілу й мов. Один раз на рік він повідомляє Адміністративній раді про всі призначення й просування по службі від P4 до D2.

2. Генеральний директор має такі обов'язки:

2.1. Виконувати функції депозитарію Актів Союзу й посередника під час вступу в Союз і приєднання до нього, а також під час виходу з нього.

2.2. Інформувати всі уряди країн-членів про прийняті Конгресом рішення.

2.3. Інформувати всі поштові адміністрації про затвердження або перегляд Регламентів Радою поштової експлуатації.

2.4. Готувати на можливо мінімальному рівні проект річного бюджету Союзу відповідно до потреб Союзу і вчасно подавати його на розгляд Адміністративної ради; повідомляти про бюджет країнам - членам Союзу після його затвердження Адміністративною радою та виконувати його.

2.5. Здійснювати особливу діяльність, що вимагається органами Союзу, і діяльність, що вимагається Актами.

2.6. Вживати заходів, спрямованих на досягнення цілей, встановлених органами Союзу, в рамках установленої політики й наявних коштів.

2.7. Подавати Адміністративній раді або Раді поштової експлуатації пропозиції та рекомендації.

2.8. Після закриття Конгресу відповідно до Внутрішнього регламенту РПЕ подавати Раді поштової експлуатації пропозиції, що випливають з рішень Конгресу стосовно зміни Регламентів.

2.9. Готувати для Ради поштової експлуатації й на основі виданих нею інструкцій проект стратегічного плану для подання Конгресу й проект щорічного перегляду.

2.10. Забезпечувати представництво Союзу.

2.11. Виступати в ролі посередника у відносинах між:

- ВПС і регіональними союзами;

- ВПС і Організацією Об'єднаних Націй;

- ВПС і міжнародними організаціями, діяльність яких становить інтерес для Союзу;

- ВПС і міжнародними організаціями, асоціаціями або підприємствами, з якими органи Союзу хотіли би проконсультуватися або приєднатися до їхньої роботи;

2.12. Приймати на себе функції Генерального секретаря органів Союзу й у цій якості контролювати, з огляду на спеціальні положення цього Регламенту, зокрема:

- підготовку й організацію роботи органів Союзу;

- розроблення, видання й розсилання документів, звітів і протоколів;

- діяльність секретаріату під час зборів органів Союзу;

2.13. Бути присутнім на засіданнях органів Союзу й брати участь в обговореннях без права голосу, маючи можливість бути представленим іншою особою.

Стаття 113
Обов'язки заступника Генерального директора

1. Заступник Генерального директора допомагає Генеральному директорові й несе перед ним відповідальність.

2. Якщо Генеральний директор відсутності або не може виконувати свої обов'язки, заступник Генерального директора виконує його функції. Заступник Генерального директора виконує функції Генерального директора й у випадку вакансії, як це зазначено в статті 111.3.

Стаття 114
Секретаріат органів Союзу (Статут, статті 14, 15, 17, 18)

Секретаріат органів Союзу засновується Міжнародним бюро за відповідальності Генерального директора. Він розсилає всі документи, що публікуються з нагоди кожної сесії, поштовим адміністраціям членів органа, поштовим адміністраціям країн, які, не будучи членами органа, співробітничають у дослідженнях, що проводяться, регіональним союзам, а також іншим поштовим адміністраціям країн-членів, які просять звертаються з таким проханням.

Стаття 115
Список країн-членів (Статут, стаття 2)

Міжнародне бюро складає і уточнює список країн - членів Союзу, зазначаючи в ньому клас внесків, які вони роблять, географічну групу й положення стосовно Актів Союзу.

Стаття 116
Інформація, Думки. Запити про тлумачення й внесення змін та доповнень до Актів. Опитування. Посередництво під час розрахунків (Статут, стаття 20, Загальний регламент, статті 124, 125, 126)

1. Міжнародне бюро завжди перебуває в розпорядженні Адміністративної ради, Ради поштової експлуатації та поштових адміністрацій для повідомлення їм усіх корисних відомостей стосовно службових питань.

2. Зокрема бюро збирає, погоджує, публікує та розсилає різноманітну інформацію, що становить інтерес для міжнародної поштової служби; на прохання заінтересованих сторін, виносить рішення зі спірних питань; виконує запити стосовно тлумачення й зміни Актів Союзу та взагалі здійснює дослідницьку, редакційну роботу або роботу зі складання чи збору документації, які покладені на нього зазначеними вище Актами, чи які можуть бути доручені йому в інтересах Союзу.

3. Також бюро проводить опитування на прохання поштових адміністрацій з для з'ясування думки інших поштових адміністрацій із певного питання. Результати опитування не мають статусу голосування й не є формально обов'язковими.

4. Бюро може діяти як розрахункова палата під час оплати рахунків, що стосуються міжнародного поштового обміну.

Стаття 117
Технічне співробітництво (Статут, стаття 1)

У рамках міжнародного технічного співробітництва на Міжнародне бюро покладається організація технічної допомоги у сфері поштових послуг в усіх її формах.

Стаття 118
Бланки, що надаються Міжнародним бюро (Статут, стаття 20)

На Міжнародне бюро покладається організація виготовлення міжнародних квитанцій на поштове відправлення з оплаченою відповіддю й постачання їх за собівартістю поштовим адміністраціям, які їх замовили.

Стаття 119
Акти регіональних союзів і спеціальні угоди (Статут, стаття 8)

1. Два примірника Актів регіональних союзів і спеціальних угод, що укладаються відповідно до статті 8 Статуту, надсилаються до Міжнародного бюро установами цих союзів або, за відсутності таких, однією із договірних сторін.

2. Міжнародне бюро слідкує за тим, щоб у Актах регіональних союзів і спеціальних угод не були передбачені для клієнтури менш сприятливі умови, ніж ті, які передбачені в Актах Союзу, та інформує поштові адміністрації про наявність зазначених вище союзів та угод. Міжнародне бюро повідомляє Адміністративній раді про будь-яке порушення, виявлене в результаті застосування цього положення.

Стаття 120
Журнал Союзу

Міжнародне бюро, за допомогою документів, що надаються йому у розпорядження, видає журнал німецькою, англійською, арабською, китайською, іспанською, французькою та російською мовами.

Стаття 121
Звіт про діяльність Союзу за дворічний період (Статут, стаття 20, Загальний регламент, стаття 102.6.17)

Міжнародне бюро складає звіт про діяльність Союзу за дворічний період, який, після його затвердження Адміністративною радою, надсилається поштовим адміністраціям, регіональним союзам і Організації Об'єднаних Націй.

РОЗДІЛ III
Процедура внесення й розгляду пропозицій

Стаття 122
Процедура подання пропозицій Конгресу (Статут, стаття 29)

1. З урахуванням винятків, передбачених в пунктах 2 і 5, подання будь-якої пропозиції Конгресу здійснюється поштовими адміністраціями країн-членів відповідно до такої процедури:

a) пропозиції, які надходять до Міжнародного бюро не менше ніж за шість місяців до початку Конгресу, повинні прийматися;

b) жодна пропозиція редакційного характеру не приймається протягом шестимісячного періоду, що передує даті, визначеній для проведення Конгресу;

c) пропозиції по суті, що надходять у Міжнародне бюро протягом періоду від шести до чотирьох місяців до дати Конгресу, допускаються, якщо вони підтримуються не менше ніж двома поштовими адміністраціями;

d) пропозиції по суті, що надходять до Міжнародного бюро в інтервалі від чотирьох до двох місяців до дати, установленої для проведення Конгресу, допускаються тільки за умови їхньої підтримки не менше ніж вісьмома поштовими адміністраціями. Пропозиції, що надійшли пізніше, більше не приймаються;

e) заяви про підтримку повинні надходити до Міжнародного бюро в той самий термін, що й пропозиції, яких вони стосуються.

2. Пропозиції стосовно Статуту або Загального регламента повинні надходити до Міжнародного бюро принаймні за шість місяців до відкриття Конгресу; пропозиції, що надійшли після цієї дати, але до відкриття Конгресу, можуть розглядатися тільки в тому випадку, якщо Конгрес прийме рішення з цього питання більшістю у дві третини країн, представлених на Конгресі, і якщо будуть дотримуватися умови, передбачені в пункті 1.

3. Кожна пропозиція, у принципі, повинна мати лише одну мету й містити лише зміни, підтверджені цією метою.

4. На пропозиціях редакційного характеру поштові адміністрації, що їх подають, ставлять заголовок "Пропозиція редакційного характеру", а Міжнародне бюро публікує їх під номером, за яким друкується буква "R". Пропозиції, що не мають цієї оцінки, але, на думку Міжнародного бюро, мають лише редакційний характер, публікуються з відповідним коментарем; Міжнародне бюро складає для Конгресу перелік цих пропозицій.

5. Порядок, установлений в пунктах 1 і 4, не застосовується ні до пропозицій, що стосуються Внутрішнього регламенту Конгресів, ні до поправок до внесених пропозицій.

Стаття 123
Процедура подання Раді поштової експлуатації пропозицій, що стосуються підготовки нових Регламентів у світлі рішень, прийнятих Конгресом

1. Регламенти Всесвітньої поштової конвенції та Угоди про служби поштових платежів повинні складатися РПЕ у світлі рішень, прийнятих Конгресом.

2. Пропозиції, які є результатом пропонованих змін до Конвенції або Угоди про служби поштових платежів, подаються до Міжнародного бюро одночасно із пропозиціями для Конгресу, до яких вони стосуються. Вони можуть бути представлені однією поштовою адміністрацією країни-члена без підтримки інших поштових адміністрацій країн-членів. Подібні пропозиції надсилаються всім країнам-членам не пізніше, ніж за один місяць до Конгресу.

3. Інші пропозиції стосовно Регламентів для розгляду Радою Поштової Експлуатації під час підготовки нею нових Регламентів протягом 6 місяців після Конгресу, подаються в Міжнародне бюро принаймні за два місяці до Конгресу.

4. Пропозиції стосовно змін до Регламентів, які вимагаються в результаті рішень Конгресу, що подаються на розгляд поштовими адміністраціями країн-членів, повинні надійти до Міжнародного бюро не пізніше, ніж за два місяці до відкриття РПЕ. Такі пропозиції надсилаються всім країнам-членам не пізніше, ніж за один місяць до відкриття РПЕ.

Стаття 124
Процедура подання пропозицій між Конгресами (Статут, стаття 29, Загальний регламент, стаття 116)

1. Щоб кожна пропозиція, що стосується Конвенції або Угод, внесена будь-якою поштовою адміністрацією між двома Конгресами, була прийнята, вона повинна бути підтримана принаймні двома іншими поштовими адміністраціями. Ці пропозиції не розглядаються, якщо одночасно із пропозиціями Міжнародне бюро не одержить необхідної кількості заяв про їхню підтримку.

2. Ці пропозиції надсилаються іншим поштовим адміністраціям через Міжнародне бюро.

3. Пропозиції, що стосуються Регламентів, не мають потреби в підтримці, але приймаються до уваги Радою поштової експлуатації тільки в тому випадку, якщо вона підтвердить їх термінову необхідність.

Стаття 125
Розгляд пропозицій між двома Конгресами (Статут, стаття 29, Загальний регламент, статті 116, 124)

1. До кожної пропозиції, що стосується Конвенції, Угод та їхніх Заключних протоколів, застосовується такий порядок: якщо поштова адміністрація країни-члена надіслала пропозицію до Міжнародного бюро, останнє надсилає її для вивчення всім поштовим адміністраціям країн-членів. На вивчення пропозиції й надсилання у відповідному випадку зауважень до Міжнародного бюро їм надається два місяці. Виправлення не допускаються. Після закінчення цих двох місяців Міжнародне бюро надсилає поштовим адміністраціям країн-членів усі зауваження, отримані ним, і пропонує кожній поштовій адміністрації країни-члена проголосувати за або проти пропозиції. Поштові адміністрації країн-членів, що не надіслали інформації про своє рішення протягом двох місяців, вважаються таким, що утрималися. Відлік зазначених вище строків починається з дати виходу циркулярів Міжнародного бюро.

2. Пропозиції стосовно внесення змін до Регламентів розглядаються Радою поштової експлуатації.

3. Якщо пропозиція стосується Угоди або її Заключного протоколу, то приймати участь у діях, зазначених в пункті 1, можуть лише поштові адміністрації країн-членів, що беруть участь в цій Угоді.

Стаття 126
Повідомлення про рішення, прийняті між двома Конгресами (Статут, стаття 29, Загальний регламент, статті 124, 125)

1. Зміни, внесені до Конвенції, Угоди й Заключних протоколів цих Актів, затверджуються повідомленням Генерального директора Міжнародного бюро до урядів країн-членів.

2. Зміни, внесені Радою поштової експлуатації до Регламентів і їхніх Заключних протоколів, повідомляються поштовим адміністраціям Міжнародним бюро. Те саме застосовується до положень, передбачених у статті 36.3.2 Конвенції, та відповідних положень Угод.

Стаття 127
Набрання чинності Регламентами й іншими рішеннями, прийнятими між двома Конгресами

1. Регламенти набувають чинності в той самий час і на той самий термін, що й Акти, прийняті на Конгресі.

2. За умови виконання положення пункту 1 рішення про зміну Актів Союзу, прийняті в період між двома Конгресами, підлягають виконанню тільки через три місяці після повідомлення про ці зміни.

Розділ IV
Фінанси

Стаття 128
Установлення й регулювання витрат Союзу (Статут, стаття 22)

1. З урахуванням положень пунктів 2 - 6, річні витрати, пов'язані з діяльністю органів Союзу, не повинні перевищувати зазначених нижче сум на 2005 рік та наступні роки: 37000000 швейцарських франків на 2005 - 2008 р. Основний ліміт на 2008 рік застосовується також до наступних років у випадку перенесення Конгресу, проведення якого передбачено в 2008 році.

2. Витрати, пов'язані з проведенням наступного Конгресу (переїзд Секретаріату, транспортні витрати, витрати на установку технічного устаткування для синхронного перекладу й витрати на видання документів під час роботи Конгресу й т. д.), не повинні перевищувати ліміту в розмірі 2900000 швейцарських франків.

3. Адміністративній раді дозволяється перевищувати ліміти, установлені в пунктах 1 і 2 для того, щоб урахувати підвищення шкали зарплат, пенсійних внесків та виплат, у тому числі й посадових видів допомоги, схвалених Організацією Об'єднаних Націй для своїх службовців, які працюють у Женеві.

4. Залежно від швейцарського показника споживчих цін Адміністративна рада має також право щорічно коригувати суму витрат, крім тих, які стосуються персоналу.

5. Незалежно від положень пункту 1 Адміністративна рада або, у випадку нагальної потреби, Генеральний директор може дозволити перевищення встановлених лімітів для виконання значних і непередбачених робіт з ремонту будинку Міжнародного бюро, але за умови, що сума не буде перевищувати 125000 швейцарських франків на рік.

6. Якщо кредити, дозвіл на які передбачений в пунктах 1 і 2, виявляться недостатніми для забезпечення нормальної діяльності Союзу, ці ліміти можуть бути підвищені тільки за умови схвалення більшістю країн - членів Союзу. Будь-яка консультація містить повний перелік фактів, що обґрунтовують таке прохання.

7. Країни, що приєднуються до Союзу або приймаються до Союзу як члени Союзу, а також країни, що виходять із Союзу, повинні сплатити свої членські внески за весь рік, протягом якого здійснюється їхній вступ або вихід.

8. Країни-члени на основі бюджету, установленого Адміністративною радою, сплачують заздалегідь свою частину річних внесків Союзу. Ці внески сплачуються не пізніше першого дня фінансового року, якого стосується бюджет. Після закінчення цього строку на належні до сплати суми нараховуються відсотки на користь Союзу з розрахунку 3 % річних протягом перших шести місяців і 6 % річних починаючи із сьомого місяця.

9. Коли заборгованість країни-члена із обов'язкових внесків без відсотків, що належать Союзу, дорівнює або перевищує суму внесків цієї країни-члена за два попередні фінансові роки, ця країна-член може передати Союзу безвідклично всі або частину сум, заборгованих їй іншими країнами-членами відповідно до процедур, установлених Адміністративною радою. Умови передачі заборгованостей визначаються на підставі угоди, укладеної між країною-членом, її дебіторами/кредиторами й Союзом.

10. Країна-член, яка з юридичних або інших причин не може здійснити таку передачу, зобов'язується підписати план погашення своїх боргів.

11. За винятком особливих обставин погашення заборгованостей за обов'язковими внесками, що належать Союзу, не може здійснюватися протягом періоду, який перевищує 10 років.

12. У виняткових обставинах Адміністративна рада може звільнити країну-члена повністю або частково від заборгованих відсотків, якщо ця країна повністю сплатила основну суму заборгованості.

13. У рамках плану погашення заборгованості країни-члена, затвердженого Адміністративною радою, вона може бути також звільнена повністю або частково від накопичених відсотків, або тих, які будуть нараховані; однак звільнення можливе за умови повного й точного виконання плану погашення протягом узгодженого періоду максимум 10 років.

14. Для покриття недостатнього фінансування Союзу засновується Резервний фонд, сума якого встановлюється Адміністративною радою. Цей фонд утримується в першу чергу із надлишків бюджету. Він може також використовуватися для балансу бюджету або для зменшення суми внесків країн-членів.

15. Що стосується тимчасової нестачі фінансування, то Уряд Швейцарської Конфедерації авансує на короткий строк необхідні суми відповідно до умов, які повинні встановлюватися за взаємною згодою. Цей Уряд також контролює, без понесення витрат, веденням фінансових рахунків, а також звітність Міжнародного бюро в межах кредитів, установлених Конгресом.

Стаття 129
Автоматичні санкції

1. Будь-яка країна-член, яка не може здійснити передачу, передбачену в статті 128.9, і яка не згодна підкорятися плану погашення, запропонованому Міжнародним бюро відповідно до статті 128.10, або не дотримується такого плану, автоматично втрачає своє право голосу на Конгресі й на зборах Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації, а також більше не має права приймати участь у цих двох Радах.

2. Автоматичні санкції скасовуються негайно, як тільки заінтересована країна-член повністю погасила свої заборгованості за обов'язковими внесками, що належать Союзу, як основний борг так і відсотки, або якщо вона погодилася підкоритися плану погашення заборгованостей.

Стаття 130
Класи внесків (Статут, стаття 21, Загальний регламент, статті 115, 128)

1. Країни-члени беруть участь у покритті витрат Союзу відповідно до того класу внесків,

до якого вони належать. Це такі класи:

клас у 50 одиниць;

клас у 45 одиниць;

клас у 40 одиниць;

клас у 35 одиниць;

клас у 30 одиниць;

клас у 25 одиниць;

клас у 20 одиниць;

клас у 15 одиниць;

клас у 10 одиниць;

клас у 5 одиниць;

клас у 3 одиниці;

клас у 1 одиницю;

клас у 0,5 одиниці призначений для найменш розвинених країн, визначених Організацією Об'єднаних Націй, і для інших країн, зазначених Адміністративною радою.

2. Незважаючи на класи внесків, перераховані в пункті 1, будь-яка країна-член може вибрати для оплати число одиниць внесків, що перевищує 50 одиниць.

3. Країни-члени включаються до одного із зазначених вище класів внесків на момент їхнього прийняття або приєднання до Союзу відповідно до процедури, передбаченої в статті 21.4 Статуту.

4. Країни-члени можуть згодом змінити клас внеску, за умови, що їхнє повідомлення буде отримано Міжнародним бюро принаймні за два місяці до відкриття Конгресу. Це повідомлення, доведене до відома Конгресу, набуває чинності з моменту набуття чинності фінансовими положеннями, прийнятими на Конгресі. Країни-Члени, що не повідомили в запропонований термін про бажання змінити клас внесків, залишаються у класі, до якого вони належали до цього часу.

5. Країни-члени не можуть наполягати на одноразовому переході у нижчий розряд більше ніж на один клас.

6. Тим не менше, у виняткових випадках, таких як стихійні лиха, коли потрібна міжнародна допомога. Адміністративна рада може дозволити тимчасово перейти один раз між двома Конгресами на один клас нижче, якщо ця країна надасть докази неможливості зберігати свій внесок відповідно до класу, обраного спочатку. За тих самих обставин Адміністративна рада може також дозволити країнам-членам, які не належать до категорії найменш розвинених країн і вже перебувають у класі в 1 одиницю, перейти до класу 0,5 одиниці.

7. Тимчасове зниження класу на виконання положень пункту 6 може бути дозволено Адміністративною радою на максимальний період у два роки або до наступного Конгресу, якщо останній проходить до кінця цього періоду. Після закінчення встановленого періоду заінтересована країна автоматично переводиться у свій початковий клас.

8. Незважаючи на положення пунктів 4 і 5, жодних обмежень стосовно переходу до більш високого класу не існує.

Стаття 131
Оплата матеріалів, що постачаються Міжнародним бюро (Загальний регламент, стаття 118)

Плата за матеріали, які Міжнародне бюро постачає поштовим адміністраціям на платній основі, здійснюється у можливо короткий термін, але не пізніше шести місяців, починаючи з першого дня місяця, наступного за місяцем відправлення рахунку згаданим вище Бюро. Після закінчення цього терміну на суму, що підлягає сплаті, нараховується 5 % річних на користь Союзу, починаючи від дня зазначеного терміну.

Розділ V
Арбітраж

Стаття 132
Арбітражне провадження (Статут, стаття 32)

1. Якщо спір повинен бути врегульований арбітражним судом, кожна з поштових адміністрацій - сторін спору, вибирає поштову адміністрацію країни-члена, не заінтересовану безпосередньо у спорі. Якщо декілька поштових адміністрацій виступають спільно, для цілей цього положення вони вважаються однією адміністрацією.

2. У випадку, якщо одна з адміністрацій, яка є стороною спору, протягом шести місяців не приймає рішення стосовно пропозиції про призначення арбітражу, Міжнародне бюро самостійно звертається до поштової адміністрації, яка не приймає рішення, з пропозицією призначити арбітраж або самостійно призначає його в службовому порядку.

3. Сторони спору можуть домовитися між собою про призначення тільки одного арбітра, яким може бути Міжнародне бюро.

4. Рішення арбітрів приймається більшістю голосів.

5. У випадку поділу голосів порівну арбітри вибирають для вирішення розбіжностей іншу поштову адміністрацію, також не заінтересовану в спорі. За відсутності згоди з питання про вибори арбітра така поштова адміністрація призначається Міжнародним бюро з-поміж поштових адміністрацій, що не пропонувалися арбітрами.

6. Якщо йдеться про розбіжність, що стосується однієї із Угод, арбітри можуть бути призначені тільки з-поміж поштових адміністрацій, що беруть участь у цій Угоді.

Розділ VI
Заключні положення

Стаття 133
Умови прийняття пропозицій, що стосуються Загального регламенту

Для набрання чинності пропозиціями, поданими Конгресу стосовно цього Загального регламенту, вони затверджуються більшістю країн-членів, представлених на Конгресі, які мають право голосувати. Щонайменше дві третини країн-членів Союзу, що мають право голосувати, повинні бути присутніми на момент голосування.

Стаття 134
Пропозиції, що стосуються Угод з Організацією Об'єднаних Націй (Статут, стаття 9)

Умови ухвалення пропозицій, передбачені в статті 133, також застосовуються до пропозицій стосовно зміни Угод, укладених між Всесвітнім поштовим союзом та Організацією Об'єднаних Націй, настільки, наскільки ці Угоди не передбачають умови змін положень, що містяться в них.

Стаття 135
Набрання чинності й термін дії Загального регламенту

Цей Загальний регламент набуває чинності 1 січня 2006 року й діє протягом невизначеного періоду часу.

У посвідчення чого повноважні представники Урядів країн-членів підписали цей Загальний регламент в одному екземплярі, що буде переданий на зберігання Генеральному директорові Міжнародного бюро. Копія буде передана кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Здійснено в Бухаресті 5 жовтня 2004 р.

 

ВНУТРІШНІЙ РЕГЛАМЕНТ КОНГРЕСІВ

Офіційний переклад. 

Стаття 1
Загальні положення

Цей Внутрішній регламент (тут і далі - Регламент), складений на підставі Актів Союзу й підпорядковується ним. У випадку розбіжності між одним з його положень і будь-яким положенням Актів, Акти мають переважну силу.

Стаття 2
Делегації

1. Слово "делегація" означає особу або групу осіб, призначених країною-членом для участі в Конгресі. Делегація складається із глави делегації, а також, у випадку необхідності, заступника глави делегації, одного або декількох делегатів, а також, можливо, одного або декількох співробітників делегації (в тому числі експертів, секретарів і т. д.).

2. Глави делегації, їхні заступники, а також делегати є представниками країн-членів у тому розумінні, як це зазначено в статті 14.2 Статуту, якщо вони наділені повноваженнями, які відповідають умовам, визначеним у статті З цього Регламенту.

3. Члени делегації допускаються на засідання й мають право приймати участь в обговореннях, але в принципі вони не мають права голосу. Однак Глава делегації може дозволити їм голосувати від імені своєї країни на засіданнях Комітету. Подібні дозволи повинні вручатися голові відповідної Комісії в письмовому вигляді до початку засідання.

Стаття 3
Повноваження делегатів

1. Повноваження делегатів підписує Глава Держави або Глава Уряду або Міністр закордонних справ відповідної країни. Вони складаються в правильній і належній формі. Повноваження делегатів, яким дозволяється підписувати Акти (уповноважені), повинні визначати значення такого підписання (підписання за умови ратифікації або схвалення, підписання "ad referendum", остаточне підписання). За відсутності такого визначення підпис розглядається як такий, що означає ратифікацію або схвалення.

Повноваження, що дозволяють підписувати Акти, включають яке мається на увазі право на обговорення й голосування. Делегатам, яких компетентні влади наділили повноваженнями, не уточнюючи їх значення, дозволяється брати участь в обговоренні, голосуванні й підписанні Актів, якщо тільки зворотне явно не випливає з тексту повноважень.

2. На відкритті Конгресу повноваження здаються на зберігання відповідній ому органу влади, призначеному для цієї мети.

3. Делегати, які не мають повноважень або не надали їх, можуть брати участь в обговореннях і голосуванні із самого початку своєї участі в роботі Конгресу, якщо їхній Уряд повідомив їхні імена Уряд приймаючої країни. Те саме стосується делегатів, чиї повноваження будуть визнані не зовсім правильними. Цим делегатам більше не буде дозволено голосувати з того моменту, коли Конгрес схвалить останній звіт Комісії з перевірки повноважень, у якому буде встановлено, що їхні повноваження є недостатніми або неправильними. І це рішення буде залишатися в силі доти, допоки положення не буде врегульовано. Останній звіт повинен бути схвалений Конгресом до виборів, що не стосується виборів Голови Конгресу, і перед затвердженням проектів Актів.

4. Повноваження країни-члена, що представлена на Конгресі делегацією іншої країни-члена (за дорученням), повинні бути представлені в тій самій формі, що й повноваження, про які згадується в пункті 1.

5. Повноваження й доручення, надіслані телеграмою, не приймаються. Проте приймаються телеграми, які надсилаються у відповідь на запит про інформацію стосовно повноважень.

6. Делегація, яка, представивши свої повноваження, не має можливості бути присутньою на одному чи більше засідань, може бути представлена делегацією іншої країни за умови, що про це буде повідомлено в письмовому вигляді голові відповідного засідання. Однак делегація може представляти тільки одну країну, крім своєї.

7. Делегати країн-членів, які не є сторонами Угоди, можуть брати участь в обговореннях Конгресу стосовно цієї Угоди без права голосувати.

Стаття 4
Порядок розсаджування країн

1. На засіданнях Конгресу й Комісій делегації розсаджуються в порядку французького алфавіту представлених країн-членів.

2. Голова Адміністративної ради в належний час проводить жеребкування, яка країна посяде перше місце перед головною трибуною на засіданнях Конгресу й Комісій.

Стаття 5
Спостерігачі де-юре

1. Представники Організації Об'єднаних Націй приймаються як спостерігачі для присутності й участі в обговореннях Конгресу.

2. Регіональні союзи допускаються на засідання Конгресу та його Комісій як спостерігачі.

3. Ліга арабських держав і Африканський союз (АС) допускаються на засідання Конгресу та його Комісій як спостерігачі.

4. Члени Консультативного комітету допускаються на засідання Конгресу та його Комісій як спостерігачі.

5. Спостерігачі, про які йдеться в параграфах 1 - 4, не мають права голосу, але можуть виступати з дозволу голови зборів.

6. За виняткових обставин, право спостерігачів, про яке йдеться в параграфі 4, на участь у деяких зборах або частині зборів може бути обмежено, якщо того вимагає конфіденційний характер обговорюваної теми. У такому випадку їх потрібно якнайшвидше про це інформувати. Рішення про таке обмеження може в кожному окремому випадку прийматися будь-яким відповідним органом або його головою. Ці рішення розглядає Бюро Конгресу, яке має право підтверджувати або скасовувати їх простою більшістю під час голосуванні.

Стаття 6
Запрошувані особи й організації

1. Представники спеціалізованих установ Організації Об'єднаних Націй та міжурядових організацій визначаються Адміністративною радою для присутності на окремих засіданнях Конгресу або його Комісій, коли обговорюються питання, що становлять інтерес для цих організацій.

2. Представники будь-якої міжнародної організації, асоціації або підприємства чи будь-яка кваліфікована особа, належним чином визначені Адміністративною радою, допускаються на окремі засідання Конгресу або його Комісій.

3. Запрошувані, про яких йдеться в параграфах 1 і 2, не мають права голосу, але можуть виступати з дозволу голови зборів.

Стаття 7
Старійшина Конгресу

1. Поштова адміністрація країни-члена місця проведення Конгресу пропонує, за узгодженням з Міжнародним бюро, призначити Старійшину Конгресу. Адміністративна рада належним чином ухвалює це призначення.

2. Під час відкриття першого пленарного засідання кожного Конгресу Старійшина головує на Конгресі доти, допоки не буде обраний його Голова. Крім того, він виконує функції, які на нього покладаються цим Регламентом.

Стаття 8
Голови й заступники Голови Конгресу й Комісій

1. На своєму першому пленарному засіданні Конгрес за пропозицією Старійшини обирає Голову Конгресу, потім затверджує за пропозицією Адміністративної ради призначення країн-членів, які будуть виконувати функції заступника Голови Конгресу, а також Голів та заступників Голів Комісій. Ці призначення здійснюються з максимальним урахуванням, справедливого географічного розподілу країн-членів.

2. Голови відкривають і закривають засідання, на яких вони головують, керують обговореннями, надають слово ораторам, ставлять на голосування пропозиції та оголошують більшість, необхідну для голосування, повідомляють рішення й, за умови схвалення Конгресом, тлумачать ці рішення.

3. Голови стежать за дотриманням цього Регламенту й збереженням порядку під час засідань.

4. Будь-яка делегація може оскаржити перед Конгресом або Комісією рішення, прийняте Головою Конгресу або Комісії, на основі існуючого положення Регламенту або його тлумачення; проте рішення Голови залишається чинним, якщо воно не відміняється більшістю членів, які є присутніми й голосують.

5. Якщо країна-член, яку було призначено на головування, не може більше виконувати своїх обов'язків, один із заступників голови призначається Конгресом або Комісією, щоб його замінити.

Стаття 9
Бюро Конгресу

1. Бюро є центральним органом, відповідальним за керівництво роботою Конгресу. Воно складається з Голови й заступників Голови Конгресу, а також із голів Комісій. Бюро періодично збирається для розгляду ходу роботи Конгресу та його Комісій і для вироблення рекомендацій, спрямованих на забезпечення нормального ходу роботи. Воно допомагає Голові розробляти порядок денний для кожного пленарного засідання й координувати роботу Комісій. Дає рекомендації стосовно закриття Конгресу.

2. Генеральний секретар Конгресу й заступник Генерального секретаря, згадані в статті 12.1, повинні бути присутніми на зборах Бюро.

Стаття 10
Членство у комісіях

1. Країни-Члени, представлені на Конгресі, є по праву членами Комісій, які відповідають за розгляд пропозицій стосовно Статуту, Загального регламенту й Конвенції.

2. Країни-Члени, представлені на Конгресі, будучи сторонами однієї або декількох факультативних Угод, є по праву членами Комісії та (або) Комісій, на які покладений перегляд цих Угод. Право на голосування членів Комісії чи Комісій обмежується Угодою або Угодами, сторонами яких вони є.

3. Делегації, які не є членами Комісій, що розглядають Угоди, мають право бути присутніми на засіданнях цих Комісій і брати участь в обговореннях без права голосувати.

Стаття 11
Робочі групи

Конгрес і кожна Комісія можуть створювати робочі групи для вивчення спеціальних питань.

Стаття 12
Секретаріат Конгресу й Комісій

1. Генеральний директор і заступник Генерального директора Міжнародного бюро виконують відповідно функції Генерального секретаря й заступника Генерального секретаря Конгресу.

2. Генеральний секретар і помічник Генерального секретаря присутні на засіданнях Конгресу й Бюро Конгресу, де вони беруть участь в обговореннях без права голосувати. Вони можуть також, на тих самих умовах, бути присутніми на засіданнях Комісій чи бути представлені там службовцем вищого рангу Міжнародного бюро.

3. Робота Секретаріату Конгресу, Бюро Конгресу й Комісій забезпечується персоналом Міжнародного бюро разом з поштовою адміністрацією приймаючої країни.

4. На службовців вищого рангу Міжнародного бюро покладають функції секретарів Конгресу, Бюро Конгресу й Комісій. Вони допомагають голові на засіданнях і несуть відповідальність за складання звітів.

5. Роботі Секретарів Конгресу й Комісій сприяють заступники.

Стаття 13
Мови, що використовуються під час обговорень

1. За умови дотримання положень пункту 2, французька, англійська, іспанська й російська мови для можуть використовуватися для обговорень із використанням системи синхронного або послідовного перекладу.

2. Обговорення Редакційної комісії проходять французькою мовою.

3. Під час обговорень можуть також використовуватися інші мови, зазначені в пункті 1. У цьому випадку мова країни-організатора є пріоритетом. Делегації, які використовують інші мови, забезпечують синхронний переклад на одну з мов, згаданих в пункті 1, або за допомогою системи синхронного перекладу, коли є можливість унести технічні зміни, або за допомогою окремих перекладачів.

4. Витрати за установку й обслуговування технічного устаткування несе Союз.

5. Витрати, пов'язані із синхронним перекладом, розподіляються між країнами-членами, що використовують ту саму мову, пропорційно їхнім внескам до витрат Союзу.

Стаття 14
Мови, які використовуються для складання документів Конгресу

1. Документи, які складаються під час Конгресу, в тому числі проекти рішень, що подаються на затвердження Конгресу, видаються Секретаріатом Конгресу французькою мовою.

2. Із цією метою документи, які готуються делегаціями країн-членів, повинні подаватися цією мовою безпосередньо, або через служби перекладу, що підпорядковуються Секретаріату Конгресу.

3. Ці служби, організовані за їхній рахунок за лінгвістичними групами, створюваними згідно з відповідними положеннями Загального регламенту, можуть також перекладати документи Конгресу на свої відповідні мови.

Стаття 15
Пропозиції

1. З усіх питань, що виносяться на розгляд Конгресу, можуть подаватися пропозиції.

2. Будь-які пропозиції, опубліковані Міжнародним бюро до відкриття Конгресу, розглядаються як представлені Конгресу.

3. За два місяці до відкриття Конгресу не розглядається жодна пропозиція, за винятком тих, які змінюють попередні пропозиції.

4. Зміною вважається будь-яка пропозиція про зміну, яка, не змінюючи суті пропозиції, містить скасування, доповнення до будь-якої частини первісної пропозиції або перегляд частини цієї пропозиції. Жодна пропозиція про зміну не буде розглядатися як зміна, якщо вона не сумісна зі змістом або метою початкової пропозиції. У випадках, коли це викликає сумнів, це питання вирішує Конгрес або Комісія.

5. Зміни, які пропонуються на Конгресі стосовно вже зроблених пропозицій, передаються в письмовому вигляді французькою мовою в Секретаріат до полудня, за два дні до їхнього обговорення, для того щоб у той самий день їх можна було роздати делегатам. Цей термін не застосовується до змін, які випливають безпосередньо з обговорень на Конгресі або на Комісії. У цьому останньому випадку, якщо про це просять, автор виправлення повинен представити свій текст у письмовому вигляді французькою мовою або, у випадку утруднення, будь-якою іншою мовою, якою здійснюється обговорення. Відповідний Голова зараховує його сам або дає його зачитати.

6. Процедура, передбачена в пункті 5, застосовується також до подання пропозицій, не спрямованих на зміну тексту Актів (проекти резолюцій, рекомендацій, побажань і т. д.).

7. Будь-яка пропозиція або зміна повинні мати остаточну форму тексту, що повинен бути включений до Актів Союзу, за умови, звичайно, що вони будуть уточнені Редакційною комісією.

Стаття 16
Розгляд пропозицій на Конгресі й у Комітетах

1. Пропозиції редакційного характеру (номер яких супроводжується буквою "R") передаються до Редакційного комітету безпосередньо, якщо з боку Міжнародного бюро немає жодного сумніву стосовно їхнього характеру (перелік таких пропозицій складається Міжнародним бюро для Редакційного комітету), або після того, як інші Комітети підтвердили, що пропозиції є суто редакційними, якщо, на думку Міжнародного бюро, є сумніви в характері пропозиції (такий перелік також складається для відповідних Комітетів). Однак якщо такі пропозиції пов'язані з іншими пропозиціями по суті, які повинні розглядатися Конгресом або іншими Комітетами, Редакційний комітет починає їх вивчати лише після того, як Конгрес або інші Комітети прийняли рішення стосовно відповідних пропозицій по суті.

Пропозиції, номера яких не супроводжуються буквою "R", але які на думку Міжнародного бюро носять редакційний характер, безпосередньо передаються Комітетам, які займаються відповідними пропозиціями по суті. Ці Комітети із самого початку своєї роботи вирішують, які із цих пропозицій повинні бути відразу ж передані до Редакційного комітету. Список цих пропозицій складається Міжнародним бюро для відповідних Комітетів.

2. Якщо із одного й того самого питання надходить кілька пропозицій, Голова приймає рішення стосовно порядку обговорення цих пропозицій, починаючи, як правило, із пропозиції, яка найбільше відхиляється від основного тексту й яке містить найбільшу зміну стосовно статус-кво.

3. Якщо певна пропозиція може бути розділена на кілька частин, кожна з них, зі згоди автора пропозиції або зборів, може бути окремо розглянута й поставлена на голосування.

4. Будь-яка пропозиція, знята на Конгресі або на Комісії її автором, може бути знову представлена делегацією іншої країни-члена. Так само, якщо зміна до пропозиції, прийнята автором цієї пропозиції, інша делегація може знову подати первісну пропозицію, що не була змінена.

5. Будь-яка зміна до пропозиції, прийнята делегацією, яка подала цю пропозицію, негайно включається в текст пропозиції. Якщо автор первісної пропозиції не погоджується зі зміною, то Голова вирішує, чи варто спочатку голосувати стосовно виправлення або стосовно пропозиції, починаючи з тексту, що найбільше відхиляється від змісту або мети основного тексту і який спричиняє найбільшу зміну стосовно статус-кво.

6. Процедура, описана в пункті 5, застосовується також, коли вноситься кілька змін до тієї самої пропозиції.

7. Голова Конгресу й Голови Комітетів передають Редакційному комітету після кожного засідання письмовий текст прийнятих пропозицій, виправлень або рішень.

Стаття 17
Обговорення

1. Делегати можуть виступати лише після дозволу Голови зборів. Їм рекомендується говорити повільно й чітко. Голова надає делегатам можливість вільно й повністю висловлювати свої думки стосовно обговорюваної теми доти, поки це відповідає нормальному ходу обговорень.

2. Якщо більшість членів, які є присутніми й голосують, не приймуть іншого рішення, виступи не повинні перевищувати п'яти хвилин. Голові дозволяється перервати будь-якого оратора, який перевищує встановлений час. Він може також звернутися до делегата з проханням не відхилятися від теми.

3. Під час обговорень Голова може за згодою більшості членів, які є присутніми й голосують, закрити список виступаючих після того, як він його зачитає. Коли список ораторів вичерпаний, він закриває обговорення за умови надання авторові обговорюваної пропозиції, навіть після закриття списку ораторів, права відповісти на будь-яку вимовлену промову.

4. Голова, за згодою більшості членів, які є присутніми й голосують, може також обмежити кількість виступів однієї й тієї самої делегації за пропозицією або певною групою пропозицій, але авторові пропозиції надається можливість представити пропозицію і згодом виступити, якщо він звернеться із таким проханням, для того, щоб надати додаткові відомості у відповідь на виступ інших делегацій, і таким чином він може стати останнім доповідачем, якщо він висловить таке бажання.

5. За згодою більшості членів, які є присутніми й голосують, Голова може обмежити кількість виступів за будь-якою пропозицією або певною групою пропозицій; але це обмеження не повинно становити менше п'яти голосів "за" і п'яти голосів "проти" обговорюваної пропозиції.

Стаття 18
Пропозиції стосовно порядку ведення й порядку процедури

1. У ході обговорення будь-якого питання й навіть, де це можливо, після закриття дебатів делегація може внести пропозицію стосовно порядку ведення зборів для того, щоб звернутися з проханням стосовно:

- роз'яснень стосовно проведення дебатів;

- дотримання Внутрішнього регламенту;

- зміни порядку обговорення пропозицій, запропонованого Головою.

Пропозиція стосовно порядку ведення зборів має пріоритет перед усіма питаннями, в числі пропозиціями стосовно процедури, зазначеної в пункті 3.

2. Голова відразу надає необхідні уточнення або приймає рішення, яке він вважає доцільним по суті пропозиції стосовно порядку ведення зборів. У випадку заперечення, рішення Голови одразу ставиться на голосування.

3. Крім того, у ході обговорення питання делегація може висунути пропозицію процедури для того, щоб запропонувати:

a) тимчасове припинення засідання;

b) закриття засідання;

c) перенесення обговорення з розглянутого питання;

d) припинення обговорення з розглянутого питання.

Пропозиції стосовно процедури мають пріоритет у порядку, визначеному вище, перед усіма іншими пропозиціями, за винятком пропозицій стосовно порядку ведення зборів, зазначених в пункті 1.

4. Пропозиції стосовно тимчасового припинення або закриття засідання не обговорюються, а одразу ставляться на голосування.

5. Коли делегація пропонує відкласти або закрити обговорення питання, що знаходиться на розгляді, слово надається тільки двом ораторам, які виступають проти того, щоб обговорення було відкладене або закрите, після чого пропозиція ставиться на голосування.

6. Делегація, яка подає пропозицію стосовно порядку ведення зборів або стосовно процедури, не може у своєму виступі говорити по суті обговорюваного питання. Автор пропозиції по процедурі може зняти його до голосування, і будь-яка подібна виправлена або невиправлена пропозиція, яка була знята, може бути знову представлена іншою делегацією.

Стаття 19
Кворум

1. Відповідно до положень пунктів 2 та 3, кворум, необхідний для відкриття засідань і голосувань, становить половину країн-членів, представлених на Конгресі, які мають право голосувати.

2. Для голосування стосовно внесення змін до Статуту й Загального регламенту необхідний кворум складається із двох третин країн - членів Союзу, що мають право голосувати.

3. Що стосується Угод, то кворум, необхідний для відкриття засідань і голосувань, становить половину країн-членів, представлених на Конгресі, які є сторонами відповідної Угоди і мають право голосувати.

4. Делегації, які є присутніми, але не беруть участі в певному голосуванні або які заявляють, що вони не хочуть у ньому брати участь, не розглядаються як відсутні для визначення кворуму, який вимагається відповідно до положень пунктів 1, 2 та 3.

Стаття 20
Принцип і процедура голосування

1. Питання, які не можуть бути вирішені за загальною згодою, вирішуються шляхом голосування.

2. Голосування проводиться за традиційною системою або за допомогою електронної системи голосування. Зазвичай воно проводиться за допомогою електронної системи, якщо вона є в розпорядженні зборів. Однак у випадку таємного голосування традиційна система може бути використана на прохання однієї делегації, яку підтримує більшість делегацій, що є присутніми й голосують.

3. Для традиційної системи методами голосування є такі:

a) голосування підняттям руки: якщо результати подібного голосування викликають сумнів, то Голова, на свій розсуд або на прохання однієї з делегацій, може негайно організувати поіменне голосування із цього самого питання;

b) поіменне голосування; на прохання однієї з делегацій або на розсуд голови; Поіменне голосування здійснюється в порядку французького алфавіту представлених країн, починаючи із країни, яку у шляхом жеребкування визначає голова.

Результати голосування разом зі списком країн, об'єднаних у групи відповідно до того, як вони голосували, вносяться до звіту засідання;

c) таємне голосування: із використанням бюлетенів для голосування, на прохання двох делегацій.

У цьому випадку Голова призначає трьох членів лічильної комісії та організовує таємне голосування.

4. Для електронної системи голосування методами голосування є такі:

a) незареєстрованне голосування: воно заміняє голосування підняттям руки;

b) зареєстроване голосування: воно заміняє поіменне голосування; однак назви країн не називаються за винятком тих випадків, коли про це просить одна із делегацій та якщо ця пропозиція підтримана більшістю членів, які є присутніми й голосують;

c) таємне голосування: заміняє таємне голосування за допомогою бюлетенів для голосування.

5. Незалежно від використовуваної системи, таємне голосування має пріоритет перед будь-якою іншою процедурою голосування.

6. Після початку голосування жодна делегація не може його перервати, за винятком тих випадків, коли йдеться про саму процедуру голосування.

7. Після голосування Голова може дозволити делегатам пояснити своє голосування.

Стаття 21
Умови затвердження пропозицій

1. Для того, щоб пропозиції про зміну Актів були прийняті, вони повинні бути схвалені:

a) стосовно Статуту: принаймні двома третинами країн - членів Союзу, які мають право голосувати;

b) стосовно Загального регламенту: більшістю країн-членів, представлених на Конгресі, що мають право голосувати;

c) стосовно Конвенції: більшістю країн-членів, які є присутніми й голосують, які мають право голосувати;

d) стосовно Угод: більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які є сторонами Угод і мають право голосувати.

2. Процедурні питання, які не можуть бути врегульовані за взаємною згодою, вирішуються більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право голосувати. Те саме стос застосовується до рішень, які не стосуються змін Актів, якщо тільки Конгрес не вирішить інакше більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право на голосування.

3. За умови дотримання положень пункту 5, "країнами-членами, що є присутніми й голосують", вважаються країни-члени, які мають право голосувати, і які голосують "за" або "проти", причому під час підрахунку голосів, необхідних для одержання більшості, ті, що утрималися до уваги не приймаються, так само як не враховуються незаповнені або недійсні бюлетені під час таємного голосування.

4. У випадку рівності голосів пропозиція вважається відхиленою.

5. Якщо кількість тих, що утрималися, а також недійсних або незаповнених бюлетенів перевищує половину тих, що проголосували (за, проти, утримався), розгляд питання відкладається на наступне засідання, під час якого ті, що утрималися, незаповнені або недійсні бюлетені враховуватися не будуть.

Стаття 22
Обрання членів Адміністративної ради й Ради поштової експлуатації

Для визначення країн, які під час обрання членів Адміністративної ради або Ради поштової експлуатації однакову кількість голосів, Голова призначає жеребкування.

Стаття 23
Вибори Генерального директора й заступника Генерального директора Міжнародного бюро

1. Вибори Генерального директора й заступника Генерального директора Міжнародного бюро проводяться таємним голосуванням послідовно на одному чи кількох засіданнях, які відбуваються в той самий день. Обирається той кандидат, який одержав більшість голосів, поданих присутніми й голосуючими країнами-членами. Проводиться стільки турів голосувань, скільки необхідно, щоб один кандидат одержав цю більшість.

2. Присутніми й голосуючими країнами-членами вважаються країни, що голосують за одного із регулярно названих кандидатів, причому ті, що утрималися, а також недійсні або незаповнені бюлетені під час підрахунку голосів, необхідних для встановлення більшості, не враховуються.

3. Якщо кількість тих, що утрималися, й недійсних або незаповнених бюлетенів перевищує половину поданих голосів відповідно до положень пункту 2, вибори переносяться на наступне засідання, на якому ті, що утрималися, а також недійсні або незаповнені бюлетені не будуть більше враховуватися.

4. Кандидатура, яка одержала в одному з турів голосування найменшу кількість голосів, знімається.

5. У випадку рівності голосів, проводиться додаткове й навіть ще одне додаткове голосування з тим, щоб прийти до певного рішення у випадку рівності кандидатів, причому голосування проходить тільки по цих кандидатах. Якщо результат негативний, то переходять до жеребкування. Жеребкування проводиться Головою.

Стаття 24
Звіти

1. У звітах пленарних засідань Конгресу відтворюється хід засідань, коротко викладаються виступи, згадуються пропозиції й результати обговорень.

2. Обговорення на засіданнях Комісій наводяться у звітах для Конгресу. Як правило, робочі групи складають звіт для того органа, до якого вони належать.

3. Однак кожний делегат має право звертатися з проханням будь-яку його заяву до звітів дослівно або у вигляді резюме, за умови, що текст французькою або англійською мовою буде передано до Секретаріату не пізніше двох годин після закінчення засідання.

4. Після того як серед делегатів був розповсюджений проект звітів, вони мають можливість протягом 24 годин надати свої зауваження до Секретаріату, який, у випадку потреби, є посередником між заінтересованою особою та Головою відповідного засідання.

5. Як правило й відповідно до положень пункту 4, на початку засідань Конгресу Голова ставить на затвердження звіт попереднього засідання. Така сама процедура встановлена для звітів Комісій.

Звіти останніх засідань, які не могли бути затверджені на Конгресі або Комісіях, затверджуються відповідними Головами цих зборів. Міжнародне бюро враховує також можливі зауваження, які делегати країн-членів повідомлять йому протягом 40 днів після відправлення згаданих звітів.

6. Міжнародному бюро відповідно до пункту 5 дозволяється виправляти у звітах засідань Конгресу й Комісій помилки, які не були виявлені під час їхнього затвердження.

Стаття 25
Апеляції стосовно рішень, прийнятих Комісіями й Конгресом

1. Будь-яка делегація може подати апеляцію стосовно рішень, що стосуються пропозицій (Акти, резолюції й т. д.), затверджених або відхилених на Комісії. Заява про апеляцію подається Голові Конгресу в письмовому вигляді протягом 48 годин після закриття засідання Комісії, на якому пропозиція була затверджена або відхилена. Апеляція повинна розглядатися на наступному пленарному засіданні.

2. Якщо пропозиція була схвалена або відхилена Конгресом, вона може бути розглянута ще раз тим самим Конгресом тільки в тому випадку, якщо апеляція була підтримана принаймні десятьма делегаціями. Така апеляція повинна затверджуватися більшістю у дві третини присутніх і голосуючих членів, що мають право голосувати. Ця можливість обмежується пропозиціями, представленими безпосередньо на пленарних засіданнях, з огляду на те, що стосовно одного й того самого питання не може бути подано більше однієї апеляції.

Стаття 26
Затвердження Конгресом проектів рішень (Акти, резолюції й т. д.)

1. Як правило, кожний проект Акту, представлений редакційною Комісією, вивчається постатейно. Голова, за згодою більшості, може використовувати більш швидку процедуру, наприклад, обговорення за Розділами. Кожний Акт уважається затвердженим тільки після одержання позитивних результатів голосування в цілому. Для цього голосування застосовується стаття 21.1.

2. Міжнародному бюро дозволяється виправляти в остаточних Актах помилки, які не були помічені під час розгляду проектів Актів, нумерацію статей і параграфів, а також посилання.

3. Проекти рішень, крім тих, що змінюють Акти, подані редакційною Комісією, як правило, розглядаються в цілому. До проектів цих рішень застосовуються також положення пункту 2.

Стаття 27
Розподіл вивчень між Адміністративною радою та Радою поштової експлуатації

За рекомендацією свого Бюро Конгрес розподіляє вивчення між Адміністративною радою та Радою поштової експлуатації, з огляду на склад і відповідну компетенцію цих двох органів так, як вони визначені в статтях 102 і 104 Загального регламенту.

Стаття 28
Застереження до Актів

1. Застереження подаються до секретаріату в письмовому вигляді у формі пропозиції однією з робочих мов Міжнародного бюро (пропозиції, що стосуються Заключного протоколу) у найкоротший термін після затвердження пропозиції, що стосується статті, до якої вноситься застереження.

2. Щоб забезпечити одержання пропозицій, що стосуються застережень, усіма країнами-членами до затвердження Заключного протоколу Конгресом, секретаріат Конгресу установлює строк для подання застережень і повідомляє про це країнам-членам.

3. Застереження до Актів Союзу, подані після закінчення строку, установленого секретаріатом, не розглядаються ні секретаріатом, ні Конгресом.

Стаття 29
Підписання Актів

Акти, остаточно схвалені Конгресом, передаються на підписання Повноважним представникам.

Стаття 30
Зміни до Регламенту

1. Кожний Конгрес може змінювати Внутрішній регламент. Для того, щоб пропозиції стосовно зміни цього Регламенту були поставлені на обговорення, якщо тільки вони не подані одним із органів ВПС, який має право вносити пропозиції, вони повинні бути підтримані на Конгресі не менше ніж десятьма делегаціями.

2. Для того, щоб пропозиції стосовно внесення змін до цього Регламенту були прийняті, вони повинні бути схвалені, принаймні, двома третинами країн-членів, які представлені на Конгресі й мають право голосувати.

____________

Опрос