Идет загрузка документа (234 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об утверждении Всемирной почтовой конвенции, Заключительного протокола Всемирной почтовой конвенции, Соглашения о почтовых платежных услугах и Первого дополнительного протокола к Общему регламенту Всемирного почтового союза

Президент Украины
Указ Президента от 09.01.2013 № 5/2013
действует с 12.02.2013

УКАЗ
Президента України

Про затвердження Всесвітньої поштової конвенції, Заключного протоколу Всесвітньої поштової конвенції, Угоди про поштові платіжні послуги та Першого додаткового протоколу до Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу

Затвердити Всесвітню поштову конвенцію, Заключний протокол Всесвітньої поштової конвенції, Угоду про поштові платіжні послуги та Перший додатковий протокол до Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу, вчинені 12 серпня 2008 року у м. Женеві (додаються).

 

Президент України

В. ЯНУКОВИЧ

м. Київ
9 січня 2013 року
N 5/2013

 

 

ВСЕСВІТНЯ ПОШТОВА КОНВЕНЦІЯ

Офіційний переклад.

Повноважні представники Урядів країн - членів Союзу, які підписалися нижче, з урахуванням пункту 3 статті 22 Статуту Всесвітнього поштового союзу, укладеного в м. Відень 10 липня 1964 року, за взаємною згодою та відповідно до пункту 4 статті 25 Статуту виробили в цій Конвенції правила, які застосовуються до міжнародної поштової служби.

ЧАСТИНА I
Загальні правила, які застосовуються до міжнародної поштової служби

ЄДИНА ГЛАВА
Загальні положення

Стаття 1
Визначення

1. Для цілей Всесвітньої поштової конвенції викладені нижче терміни мають такі значення:

1.1. "Посилка" - відправлення, яке перевозиться відповідно до умов Конвенції та Регламенту поштових посилок.

1.2. "Закрита кореспонденція" - мішок, який має ярлик, або декілька мішків чи інших ємностей, опломбовані чи опечатані, які містять поштові відправлення.

1.3. "Помилково надіслана кореспонденція" - ємності, отримані в установі обміну, іншій, ніж та, яку зазначено на ярлику (мішка).

1.4. "Заслані відправлення" - відправлення, отримані в установі обміну, призначені для установи обміну в іншій країні-члені.

1.5. "Поштове відправлення" - загальний термін, який стосується будь-якого предмета, що відправляється поштовими службами (письмова кореспонденція, поштові посилки, поштові перекази тощо).

1.6. "Транзитні витрати" - компенсація за послуги, надані перевізником у країні перетину (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), пов'язані із сухопутним, морським та (або) повітряним транзитом кореспонденції.

1.7. "Кінцеві витрати" - оплата, яку призначений оператор країни відправлення повинен виплатити призначеному оператору країни призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням у країні призначення відправлень письмової кореспонденції.

1.8. "Призначений оператор" - будь-який державний чи недержавний суб'єкт, офіційно призначений країною-членом для здійснення поштових послуг і виконання пов'язаних із цим обов'язків, що випливають з Актів Союзу, на її території.

1.9. "Дрібний пакет" - відправлення, яке перевозиться відповідно до умов Конвенції та Регламенту письмової кореспонденції.

1.10. "Вхідний сухопутний тариф" - оплата, яку призначений оператор країни відправлення повинен сплатити призначеному оператору країни призначення для відшкодування витрат, пов'язаних з отриманням посилок у країні призначення.

1.11. "Транзитний сухопутний тариф" - компенсація за послуги, надані перевізником у країні перетину (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), пов'язана із сухопутним та (або) повітряним транзитом посилок через її територію.

1.12. "Морський тариф" - компенсація за послуги, надані перевізником (призначеним оператором, іншою службою чи їхнім об'єднанням), який бере участь у перевезенні посилок морським шляхом.

1.13. "Універсальна поштова служба" - забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на території країни-члена для всіх клієнтів за доступними цінами.

1.14. "Відкритий транзит" - пересилання через країну-посередницю транзитом відправлень, кількість або маса яких не є підставою для формування закритої кореспонденції для країни призначення.

Стаття 2
Призначення суб'єкта чи суб'єктів, відповідальних за виконання зобов'язань, що випливають з приєднання до Конвенції

1. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу назву та адресу державного органу, який є відповідальним за контроль поштової діяльності. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу також назву та адресу оператора чи операторів, які офіційно призначені для здійснення поштових послуг і виконання обов'язків, що випливають з Актів Союзу, на їхній території. У період між Конгресами про зміни стосовно державних органів та офіційно призначених операторів якнайшвидше повідомляється Міжнародному бюро.

Стаття 3
Універсальна поштова служба

1. Для сприяння концепції єдиної поштової території Союзу країни-члени забезпечують, щоб усі користувачі (клієнти) мали право доступу до універсальної поштової служби, що включає забезпечення на постійній основі якісних основних поштових послуг у всіх пунктах на їхній території за доступними цінами.

2. Для цього країни-члени в рамках свого національного поштового законодавства чи іншими звичайними засобами визначають обсяг пропонованих поштових послуг, а також вимоги стосовно якості й доступних цін з урахуванням як потреб населення, так і своїх національних умов.

3. Країни-члени забезпечують, щоб надання поштових послуг і досягнення стандартів якості здійснювалося операторами, відповідальними за забезпечення універсальною поштовою службою.

4. Країни-члени забезпечують належне забезпечення універсальною поштовою службою, гарантуючи таким чином її стабільність.

Стаття 4
Свобода транзиту

1. Принцип свободи транзиту викладено в статті 1 Статуту. Він передбачає зобов'язання кожної країни-члена забезпечити, щоб її призначені оператори надсилали завжди найшвидшими шляхами та з використанням найнадійніших засобів, які вони використовують для своїх відправлень, закриту кореспонденцію та відправлення письмової кореспонденції, які надсилаються відкритим транзитом, що передаються їм іншим призначеним оператором. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень та помилково надісланої кореспонденції.

2. Країни-члени, що не беруть участі в обміні листами, які містять інфекційні речовини чи радіоактивні речовини, мають право не допускати цих відправлень для відкритого транзиту через свою територію. Це також стосується відправлень письмової кореспонденції, інших, ніж листи, поштові картки та література для сліпих. Також це стосується друкованих видань, періодики та журналів, дрібних пакетів і мішків М, вміст яких не відповідає законним вимогам, які регулюють умови їхнього публікування чи обігу в країні перетину.

3. Свобода транзиту поштових посилок, які надсилаються наземними й морськими шляхами, обмежується територією країн, що беруть участь у цій службі.

4. Свобода транзиту авіапосилок гарантується на всій території Союзу. Однак країни-члени, що не здійснюють служби поштових посилок, не є зобов'язаними забезпечувати надсилання авіапосилок наземним шляхом.

5. Якщо країна-член не дотримується положень, що стосуються свободи транзиту, інші країни-члени можуть припинити поштовий зв'язок із цією країною-членом.

Стаття 5
Приналежність поштових відправлень.
Відкликання відправлень з пошти.
Зміна чи виправлення адреси. Переадресування.
Повернення відправнику невідправлених відправлень

1. Поштове відправлення належить відправнику доти, доки його не доставлено законному власнику, за винятком випадків, коли відправлення затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та в разі застосування пункту 2.1.1 статті 15 або пункту 3 статті 15 згідно із законодавством транзитної країни.

2. Відправник поштового відправлення може відкликати його з пошти, змінити чи виправити його адресу. Збори та інші умови встановлено в Регламенті.

3. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори переадресовували поштові відправлення, якщо адресат змінив свою адресу, а також повертали відправнику невідправлені відправлення. Збори та інші умови встановлено в Регламенті.

Стаття 6
Збори

1. Збори за різноманітні міжнародні поштові й спеціальні послуги встановлюються країнами-членами або їхніми призначеними операторами, залежно від національного законодавства й відповідно до принципів, викладених у Конвенції та її Регламентах. Вони повинні, у принципі, стосуватися витрат на надання цих послуг.

2. Країна - член подання або її призначений оператор, залежно від національного законодавства, установлює поштові збори за пересилання відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок. Поштові збори включають доставку відправлень до місця адреси, за умови, що в країні призначення діє така служба доставки відповідних відправлень.

3. Збори, що стягуються, у тому числі ті, які наведені для орієнтовних цілей, повинні, принаймні, дорівнювати зборам, що стягуються стосовно внутрішніх відправлень, які мають ті самі характеристики (категорію, кількість, час обробки тощо).

4. Країнам-членам або їхнім призначеним операторам, залежно від національного законодавства, дозволяється перевищувати будь-які орієнтовні збори, наведені в Актах.

5. У разі перевищення мінімального рівня зборів, установленого в пункті 3, країни-члени або їхні призначені оператори можуть дозволяти знижені збори, що грунтуються на їхньому національному законодавстві, для відправлень письмової кореспонденції та поштових посилок, які відправляються на території країни-члена. Вони, наприклад, можуть надавати пільгові тарифи для основних користувачів поштою

6. Заборонено стягувати з клієнтів поштові збори, інші, ніж ті, які передбачено в Актах.

7. За винятком випадків, передбачених в Актах, кожний призначений оператор залишає на свою користь стягнені ним збори.

Стаття 7
Звільнення від сплати поштових зборів

1. Принцип

1.1. Випадки звільнення від сплати поштових зборів, тобто звільнення від поштової передоплати, чітко передбачено Конвенцією. Проте Регламенти можуть передбачати як звільнення від поштової передоплати, так і звільнення від оплати транзитних витрат, кінцевих витрат і вхідних тарифів за відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, що належать до поштової служби та пересилаються країнами-членами, призначеними операторами та регіональними союзами. Крім того, відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки, які надсилаються Міжнародним бюро ВПС регіональним союзам, країни-членам та призначеним операторам, уважаються відправленнями, що стосуються поштової служби й звільняються від сплати всіх поштових зборів. Проте країна-член подання або її призначений оператор мають право стягувати додаткові авіаційні збори за ці відправлення.

2. Військовополонені та інтерновані цивільні особи

2.1. Звільняються від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів, відправлення письмової кореспонденції, поштові посилки та відправлення поштових фінансових служб, що адресовані військовополоненим або відправляються ними безпосередньо чи за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги. Особи, які належать до сторони, що воює, прийняті та інтерновані в нейтральній країні, прирівнюються власне до військовополонених настільки, наскільки це стосується застосування попередніх положень.

2.2. Положення, передбачені в пункті 2.1, застосовуються також до відправлень письмової кореспонденції, поштових посилок і відправлень поштових фінансових служб, що адресовані визначеним Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року цивільним інтернованим особам або відправляються ними безпосередньо чи за посередництвом установ, передбачених у Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги.

2.3. Установи, зазначені в Регламентах Конвенції та Угоді про поштові платіжні послуги, також користуються правом звільнення від сплати поштових зборів стосовно відправлень письмової кореспонденції, поштових посилок та відправлень поштових фінансових служб, які стосуються осіб, зазначених у пунктах 2.1 та 2.2, які вони відправляють чи одержують безпосередньо чи як посередники.

2.4. До безоплатного поштового пересилання допускаються посилки масою до 5 кг. Гранична маса збільшується до 10 кг для посилок, вміст яких не може бути розділеним, і для посилок, які адресовані в табір чи представникам полонених ("hommes de confiance") для розподілу між полоненими.

2.5. Під час розрахунків між призначеними операторами тарифи не застосовуються до службових посилок і посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб, за винятком витрат на повітряне перевезення авіапосилок.

3. Література для сліпих

3.1. Література для сліпих звільняється від усіх поштових зборів, за винятком додаткових авіаційних зборів.

Стаття 8
Поштові марки

1. Термін "поштова марка" захищений відповідно до цієї Конвенції та використовується виключно стосовно марок, які відповідають умовам цієї статті й Регламентів.

2. Поштові марки:

2.1. випускаються й уводяться в обіг виключно органом країни-члена чи території згідно з Актами Союзу;

2.2. є уособленням суверенітету та є доказом здійснення передоплати поштового збору в розмірі, що відповідає їхній дійсній вартості, коли вони наклеєні на поштові відправлення відповідно до Актів Союзу;

2.3. повинні знаходитися в обігу на території країни-члена чи території, яка випускає, для передоплати поштових зборів і філателії відповідно до її національного законодавства;

2.4. повинні бути доступними всім жителям у межах країни-члена чи території, яка випускає;

3. Поштові марки повинні містити:

3.1. написану латинськими літерами1 назву країни-члена чи території, яка випускає;

3.2. номінальну вартість, виражену:

3.2.1. у принципі, в офіційній грошовій одиниці країни-члена чи території, яка випускає, або як літера чи символ;

3.2.2. іншими особливими ідентифікуючими знаками.

____________
1 Виняток робиться для Великобританії, країні, де було винайдено поштову марка.

4. Емблеми держави, офіційні службові написи й логотипи міжурядових організацій, відтворені на поштових марках, захищаються в рамках положень Паризької конвенції про охорону промислової власності.

5. Теми й дизайн поштових марок:

5.1. повинні відповідати духові преамбули до Статуту ВПС та рішенням, прийнятим органами Союзу;

5.2. повинні мати тісний зв'язок з культурною самобутністю країни-члена чи території або сприяти розповсюдженню культури чи підтриманню миру;

5.3. у разі випуску пам'ятних марок на честь видатних осіб чи подій, які не належать до історії тієї країни-члена чи території, вони повинні бути тісно пов'язані із цією країною-членом чи територією;

5.4. не повинні мати політичного характеру чи бути образливими для будь-яких особистостей чи країн;

5.5. повинні мати важливе значення для країни-члена чи території.

6. Знаки поштової передоплати, відбитки франкувальних машин та відбитки, зроблені друкарським пресом або іншими способами друкування чи штемпелювання відповідно до Актів ВПС можуть проставлятися лише з дозволу країни-члени чи території.

Стаття 9
Поштова безпека

1. Країни-члени та їхні призначені оператори затверджують і реалізують стратегію дій у сфері безпеки на всіх рівнях поштової експлуатації для збереження й підвищення довіри широких верств населення до поштових служб в інтересах усіх залучених службовців. Така стратегія включає обмін інформацією стосовно збереження надійності й безпеки перевезення й транзиту кореспонденції між країнами-членами та їхніми призначеними операторами.

Стаття 10
Сталий розвиток

Країни-члени та (або) їхні призначені оператори затверджують і реалізують стратегію дій у сфері сталого розвитку, приділяючи велику увагу екологічній, соціальній та економічній діяльності на всіх рівнях поштової експлуатації, і сприяють приверненню уваги до питань, пов'язаних зі сталим розвитком у рамках поштових служб.

Стаття 11
Порушення

1. Поштові відправлення

1.1. Країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання вчиненню, а також для переслідування та покарання будь-якої особи, яку визнано винною у вчиненні таких дій:

1.1.1. укладення в поштові відправлення наркотиків, психотропних або вибухонебезпечних, горючих чи інших небезпечних речовин, якщо їхнє вкладення чітко не дозволене Конвенцією;

1.1.2. укладення в поштові відправлення предметів, пов'язаних з педофілією чи дитячою порнографією.

2. Засоби поштової передоплати й поштова оплата як така

2.1. Країни-члени беруть на себе зобов'язання вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушенням, переслідування та покарання за порушення, що стосуються засобів поштової передоплати, які передбачені в цій Конвенції, а саме:

2.1.1. поштових марок, що знаходяться в обігу чи вилучені з обігу;

2.1.2. знаків поштової передоплати;

2.1.3. відбитків франкувальних машин чи друкарських станків;

2.1.4. міжнародних купонів для відповіді.

2.2. У цій Конвенції під порушеннями у сфері засобів передоплати мається на увазі одна з наведених нижче дій, яка здійснюється з наміром незаконного збагачення виконавця чи третьої особи. Передбачається покарання за такі дії:

2.2.1. фальсифікація, імітація чи підробка будь-яких засобів поштової передоплати чи будь-які інші незаконні або злочинні дії, пов'язані з їхнім недозволенним виготовленням;

2.2.2. використання, поширення, збут, розповсюдження, транспортування, експонування, показ чи рекламування будь-яких фальсифікованих, імітованих чи підроблених засобів поштової передоплати;

2.2.3. використання чи поширення для поштових цілей уже використаних засобів передоплати;

2.2.4. спроба здійснення будь-якого із цих порушень.

3. Принцип взаємності

3.1. Що стосується санкцій, то не наводиться жодної різниці між діями, які передбачені в пункті 2, незалежно від того, чи йдеться про національні або іноземні засоби поштової передоплати; на це положення не поширюються будь-які умови взаємності на законних підставах чи на договірній основі.

ЧАСТИНА II
Правила, що застосовуються до письмової кореспонденції та поштових посилок

ГЛАВА 1
Надання послуг

Стаття 12
Основні служби

1. Країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли відправлення письмової кореспонденції.

2. Відправленнями письмової кореспонденції є:

2.1. пріоритетні й непріоритетні відправлення масою до 2 кг;

2.2. листи, поштові картки, друковані видання та дрібні пакети масою до 2 кг;

2.3. література для сліпих масою до 7 кг;

2.4. спеціальні мішки, що містять газети, періодичні видання, книги й подібну друковану продукцію для того самого одержувача за тією самою адресою, що мають назву "мішки М", масою до 30 кг.

3. Відправлення письмової кореспонденції класифікуються на основі швидкості обробки відправлень або на основі вкладень відправлень відповідно до Регламенту письмової кореспонденції.

4. Ліміт маси, вищий, ніж той, який зазначений у пункті 2, застосовується вибірково для визначених категорій відправлень письмової кореспонденції відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.

5. З урахуванням пункту 8 країни-члени забезпечують, щоб їхні призначені оператори приймали, оброблювали, перевозили та доставляли поштові посилки масою до 20 кг або на підставі положень Конвенції, або у випадку вихідних посилок і після двосторонньої домовленості, використовуючи будь-які інші вигідніші для їхніх клієнтів засоби.

6. Ліміт маси, що перевищує 20 кг, застосовуються вибірково для визначених категорій поштових посилок відповідно до умов, передбачених у Регламенті поштових посилок.

7. Будь-яка країна-член, призначений оператор якої не бере на себе перевезення посилок, може доручити виконання положень Конвенції транспортним підприємствам. Вона може водночас обмежувати цю службу посилками, які надсилаються з населених пунктів, що обслуговуються цими підприємствами, або посилками, які надсилаються в ці пункти.

8. Незалежно від пункту 5, країни-члени, які до 1 січня 2001 року не були сторонами Угоди про поштові посилки, не зобов'язані надавати послуги у сфері поштових посилок.

Стаття 13
Додаткові послуги

1. Країни-члени забезпечують надання таких додаткових обов'язкових послуг:

1.1. послуга реєстрації для вихідних пріоритетних та авіаційних відправлень письмової кореспонденції;

1.2. послуга реєстрації для вихідних непріоритетних і наземних відправлень письмової кореспонденції, що надсилаються в пункти призначення, у яких відсутні пріоритетні чи авіаційні послуги;

1.3. послуга реєстрації для всіх вхідних відправлень письмової кореспонденції.

2. Надання послуги реєстрації для вихідних непріоритетних і наземних відправлень письмової кореспонденції, що надсилаються в пункти призначення, у яких є пріоритетні чи авіаційні послуги, є вибірковим.

3. Країни-члени або їхні призначені оператори можуть надавати такі додаткові необов'язкові послуги у відносинах між призначеними операторами, що прийняли рішення надавати ці послуги:

3.1. страхування відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.2. доставка відправлень письмової кореспонденції під розписку;

3.3. послуга післяплати для відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.4. послуга термінової доставки відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.5. доставка особисто адресату рекомендованих відправлень письмової кореспонденції, відправлень письмової кореспонденції з оголошеною цінністю або відправлень письмової кореспонденції під розписку;

3.6. послуга відправлень без стягування зборів і тарифів для відправлень письмової кореспонденції та посилок;

3.7. послуга доставки неміцних і громіздких посилок;

3.8. послуга консигнаційної доставки колективних відправлень від одного відправника, які надсилаються за кордон.

4. Такі три додаткові служби мають й обов'язкову, й необов'язкову частини:

4.1. служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ), що в основному є необов'язковою. Однак усі країни-члени або їхні призначені оператори зобов'язані забезпечувати службу повернення відправлень МККВ;

4.2. служба міжнародних купонів для відповіді, які обмінюються в будь-якій країні-члені. Продаж міжнародних купонів для відповіді є необов'язковим;

4.3. повідомлення про доставку рекомендованих відправлень письмової кореспонденції та відправлень письмової кореспонденції під розписку, посилок і відправлень з оголошеною цінністю. Усі країни-члени та їхні призначені оператори приймають повідомлення про доставку для вхідних відправлень. Однак надання послуги повідомлення про доставку для вихідних відправлень є необов'язковим.

5. Опис цих послуг та їхні тарифи наводяться в Регламентах.

6. У випадках, коли за наведені нижче послуги у внутрішній службі стягується оплата спеціальних тарифів, призначені оператори мають право стягувати ті самі тарифи за міжнародні відправлення відповідно до умов, зазначених в Регламентах:

6.1. доставка дрібних пакетів масою понад 500 г;

6.2. відправлення письмової кореспонденції, що подаються після граничного терміну подання;

6.3. відправлення, що подаються після закінчення роботи часу відкриття;

6.4. приймання відправлень за місцем проживання відправника;

6.5. відкликання відправлення письмової кореспонденції після закінчення годин відкриття;

6.6. відправлення до запитання;

6.7. зберігання відправлень письмової кореспонденції масою понад 500 г і поштових посилок;

6.8. доставка посилок у відповідь на повідомлення про надходження;

6.9. покриття ризиків, пов'язаних з дією форс-мажорних обставин.

Стаття 14
Електронна пошта, EMS, комплексна логістика та нові служби

1. Країни-члени або призначені оператори можуть домовлятися між собою про участь у таких службах, які описані в Регламентах:

1.1. електронна пошта, що є поштовою службою, у якій використовується електронна передача повідомлень; призначені оператори можуть поліпшити електронну пошту, запропонувавши службу, що реєструє електронну пошту за рахунок надання підтвердження відправлення та доставки, надійного каналу зв'язку між аутентифікованими користувачами, що доповнює електронну пошту;

1.2. EMS, яка є службою термінового пересилання документів і вантажів, а також, де це можливо, найшвидшою поштовою послугою із застосуванням фізичних засобів. Ця служба може надаватися на підставі багатосторонньої типової угоди EMS чи двосторонніх угод.

1.3. комплексна логістика, яка є службою, що цілком задовольняє потреби клієнтів у сфері логістики та включає етапи, які передують і настають за фізичним перевезенням товарів і документів;

1.4. електронний поштовий штемпель для сертифікації, що є доказом електронної передачі документів у відповідній формі у відповідний час за участю однієї чи більше сторін.

2. За спільної згоди країни-члени або призначені оператори можуть створити нову службу, яку не передбачено конкретно Актами Союзу. Тарифи, що стосуються нової служби, установлюються кожним відповідним призначеним оператором з урахуванням експлуатаційних витрат служби.

Стаття 15
Відправлення, що не допускаються. Заборони

1. Загальні положення

1.1. Відправлення, які не відповідають умовам, визначеним у Конвенції та Регламентах, не приймаються. Відправлення, які пересилаються для сприяння акту шахрайства чи з наміром ухилитися від повної сплати належних сум, не допускаються.

1.2. Винятки стосовно заборон, зазначених у цій статті, наводяться в Регламентах.

1.3. Усі країни-члени або їхні призначені оператори мають можливість доповнювати списки заборон, які містяться в цій статті та які можуть бути застосовані відразу після їхнього внесення до відповідного довідника.

2. Заборони для всіх категорій відправлень

2.1. Унесення зазначених нижче предметів забороняється в усіх категоріях відправлень:

2.1.1. наркотиків і психотропних речовин, визначених Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками, або інших незаконних речовин, заборонених у країні призначення;

2.1.2. предметів непристойного чи аморального характеру;

2.1.3. контрафактних і піратських предметів;

2.1.4. інших предметів, увезення чи обіг яких заборонено в країні призначення;.

2.1.5. предметів, що за своїм характером чи упакуванням можуть становити небезпеку для поштових працівників або населення, забруднювати чи псувати інші відправлення, поштове обладнання чи власність третьої сторони;

2.1.6. документів, що мають характер поточного та особистого листування між особами, іншими, ніж відправник та одержувач, чи особами, що проживають з ними.

3. Вибухові, займисті чи радіоактивні матеріали та небезпечні речі

3.1. Укладання вибухових, займистих чи інших небезпечних речей, а також радіоактивних матеріалів забороняється в усіх категоріях відправлень.

3.2. Укладення неспоряджених вибухових пристроїв і боєприпасів, у тому числі неспоряджених гранат, снарядів та інших аналогічних предметів, а також муляжів таких пристроїв і предметів заборонено в усі категорії відправлень.

3.3. Як виняток приймаються для пересилання такі небезпечні вантажі:

3.3.1 радіоактивні матеріали, що пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції та поштових посилках, про які йдеться в статті 16.1;

3.3.2 інфекційні речовини, що пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції та поштових посилках, про які йдеться в статті 16.2.

4. Живі тварини

4.1. Живих тварин забороняється пересилати в усіх категоріях відправлень.

4.2. Як виняток приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції, крім відправлень з оголошеною цінністю:

4.2.1. бджоли, п'явки та шовковики;

4.2.2. паразити й винищувачі шкідливих комах, які призначені для контролю цих комах і які обмінюються між офіційно визнаними установами;

4.2.3. мушки родини дрозофіла для медико-біологічних досліджень для офіційно визнаних установ.

4.3. Як виняток приймаються для пересилання в посилках:

4.3.1. живі тварини, пересилання яких поштою дозволено поштовими правилами відповідних країн.

5. Укладання кореспонденції в посилки

5.1. Заборонено вкладати в поштові посилки зазначені нижче предмети:

5.1.1. кореспонденцію, за винятком архівних документів, якою обмінюються особи, інші, ніж відправник та одержувач, чи особи, що проживають з ними.

6. Монети, банківські білети й інші цінні предмети

6.1. Забороняється вкладати монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети:

6.1.1. у відправлення письмової кореспонденції без оголошеної цінності;

6.1.1.1. однак якщо національне законодавство країн подання та призначення це дозволяє, такі предмети можуть пересилатися в закритому конверті як рекомендовані відправлення;

6.1.2. у посилках без оголошеної цінності, крім випадків, коли відповідно до національного законодавства країн подання та призначення це дозволяється;

6.1.3. у посилках без оголошеної цінності, якими обмінюються дві країни, що приймають посилки з оголошеною цінністю;

6.1.3.1. крім того, кожна країна-член або призначений оператор може заборонити вкладення злитків золота в посилках з оголошеною цінністю чи без оголошеної цінності, що виходять або надсилаються на її територію чи пересилаються транзитом її територією; вона може обмежити фактичну вартість цих відправлень.

7. Друковані видання й література для сліпих

7.1. Друковані видання й література для сліпих:

7.1.1. не мають будь-яких написів або не містять будь-яких відправлень кореспонденції;

7.1.2. не містять будь-яких поштових марок чи бланків передоплати, проштемпельованих чи ні, жодних документів, що мають грошову цінність, крім випадків, коли відправлення містить як вкладення картку, конверт чи бандероль з друкованою адресою відправника відправлення або його агента в країні подання чи призначення першого відправлення, повернення якого попередньо сплачено.

8. Обробка помилково прийнятих відправлень

8.1. Обробка помилково прийнятих відправлень визначається в Регламентах. Однак відправлення, які містять предмети, зазначені в пунктах 2.1.1, 2.1.2, 3.1 і 3.2, за жодних обставин не підлягають доставці за призначенням, врученню адресатам чи поверненню до місця подання. У разі виявлення під час транзитного пересилання предметів, зазначених у пункті 2.1.1, 3.1 і 3.2, з ними поводяться згідно з внутрішнім законодавством транзитної країни.

Стаття 16
Допустимі радіоактивні матеріали й інфекційні речовини

1. Радіоактивні матеріали приймаються для пересилання у відправленнях письмової кореспонденції та посилках між країнами-членами, що заявили про свою готовність приймати ці відправлення або на взаємній основі, або в одному напрямку відповідно до умов, зазначених нижче:

1.1. радіоактивні матеріали комплектують й упаковують згідно з відповідними положеннями Регламентів;

1.2. коли вони пересилаються у відправленнях письмової кореспонденції, за них стягується тариф пріоритетних відправлень чи тариф за листи й реєстрацію;

1.3. радіоактивні матеріали, що містяться у відправленнях письмової кореспонденції чи поштових посилках, надсилаються найшвидшим шляхом, звичайно повітряним шляхом за умови оплати відповідних додаткових авіаційних зборів;

1.4. радіоактивні матеріали можуть подаватися лише відповідно вповноваженими на це відправниками.

2. Інфекційні речовини, за винятком інфекційних речовин категорії A, заразні для людини (ООН 2814) і тварин (ООН 2900), допускаються до вкладення у відправлення письмової кореспонденції та поштові посилки за таких умов:

2.1. Обмін інфекційними речовинами категорії B (ООН 3373) може здійснюватися поштою тільки між офіційно призначеними відправниками, визначеними їхніми компетентними органами. Ці небезпечні вантажі можуть дозволятися в пошті за умови дотримання чинного національного та міжнародного законодавства й видання Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів, що затверджене Міжнародною організацією цивільної авіації (IKAO).

2.2. Інфекційні речовини категорії B (ООН 3373) повинні оброблятися, запаковуватися й маркуватися згідно з відповідними положеннями Регламенту письмової кореспонденції та Регламенту поштових посилок. Ці відправлення оплачуються за тарифом пріоритетних відправлень або тарифом рекомендованих листів. За поштове оброблення цих відправлень дозволено стягувати додатковий збір.

2.3. Звільнені від податків діагностичні зразки хворих (людей або тварин) можуть пересилатися поштою лише між офіційно визнаними відправниками, що визначені їхніми компетентними органами. Ці небезпечні вантажі можуть допускатися в пошті за умови дотримання чинних положень національного та міжнародного законодавства та видання Рекомендацій ООН з перевезення небезпечних вантажів, що затверджене Міжнародною організацією цивільної авіації (IKAO).

2.4. Діагностичні зразки хворих (людей або тварин), що звільнені від поштових зборів, повинні оброблятися, запаковуватися й маркуватися відповідно до положень Регламенту письмової кореспонденції. За ці відправлення стягується тариф пріоритетних відправлень або тариф рекомендованих листів. За поштове оброблення цих відправлень дозволяється стягувати додатковий тариф.

2.5. Допуск інфекційних речовин і звільнених від поштових зборів діагностичних зразків хворих (людей або тварин) обмежується відносинами між країнами-членами, що оголосили згоду прийняти ці відправлення або на взаємній основі, або в одному напрямку.

2.6. Інфекційні речовини та звільнені від поштових зборів діагностичні зразки хворих (людей або тварин) дозволяється пересилати найшвидшим шляхом, звичайно повітряним шляхом за умови оплати відповідних додаткових авіаційних зборів і з наданням пріоритету в доставці.

Стаття 17
Рекламації

1. Кожний призначений оператор зобов'язаний приймати рекламації стосовно посилок чи рекомендованих відправлень, відправлень з оголошеною цінністю або відправлень під розписку, які подані в її службі чи в службі іншого призначеного оператора, якщо тільки рекламації представлені протягом шести місяців починаючи з наступного дня після дня подачі відправлення. Рекламації надсилаються пріоритетною поштою, EMS або електронною поштою. Період у шість місяців стосується відносин між позивачами та призначеними операторами й не включає строку пересилання рекламацій між призначеними операторами.

2. Рекламації приймаються відповідно до умов, передбачених у Регламентах.

3. Рекламації є безоплатними. Однак додаткові послуги, пов'язані з проханням про пересилання відповіді за допомогою EMS, у принципі, оплачуються за рахунок подавця рекламації.

Стаття 18
Митний контроль. Мито й інші збори

1. Призначені оператори країни подання та призначені оператори країни призначення відповідно до законодавства цих країн мають право подавати відправлення для митного огляду.

2. За відправлення, що підлягають митному контролю, може стягуватися тариф за надання до митниці, орієнтовний розмір якого встановлено в Регламентах. Цей тариф стягується лише за надання до митниці або за митний огляд відправлень, на які нараховуються митні збори чи будь-які інші подібні збори.

3. Призначені оператори, що мають дозвіл здійснювати митний огляд від імені клієнтів, можуть стягувати з клієнтів тариф, що ґрунтується на фактичних витратах. Відповідно до національного законодавства цей тариф може стягуватися за всі задекларовані на митниці відправлення, у тому числі відправлення, звільнені від митних зборів. Клієнти повинні бути заздалегідь поінформовані про відповідний тариф.

4. Призначеним операторам дозволяється стягувати з відправників чи одержувачів відправлень, залежно від випадку, митні збори й усі інші можливі збори.

Стаття 19
Обмін закритою кореспонденцією з військовими підрозділами

1. Обмін закритою письмовою кореспонденцією може здійснюватися за допомогою сухопутних, морських чи повітряних служб інших країн:

1.1. між поштовими установами будь-якої країни-члена та командувачами військових підрозділів, що знаходяться в розпорядженні Організації Об'єднаних Націй;

1.2. між командувачами таких військових підрозділів;

1.3. між поштовими установами будь-якої країни-члена та командувачами морських, повітряних чи військових підрозділів, військових суден чи літаків тієї самої країни, що знаходяться за кордоном;

1.4. між командувачами морських, повітряних чи військових підрозділів, військових суден чи літаків однієї й тієї самої країни.

2. Закриті відправлення письмової кореспонденції, зазначені в пункті 1, обмежуються відправленнями, що адресуються членам військових підрозділів або офіцерам й екіпажам суден чи літаків, що одержують або відправляють кореспонденцію, чи відправляються ними. Тарифи та умови відправлень, що до них застосовуються, визначаються згідно з правилами призначеного оператора країни-члена, що надала в розпорядження військовий підрозділ або якій належать судна чи літаки.

3. За відсутності особливої домовленості призначений оператор країни-члена, що надала в розпорядження військовий підрозділ або якій належать військові судна чи літаки, зобов'язаний оплатити відповідним призначеним операторам транзитні витрати стосовно кореспонденції, кінцеві витрати й витрати на повітряне перевезення.

Стаття 20
Стандарти й норми якості служби

1. Країни-члени або їхні призначені оператори повинні встановлювати та публікувати свої стандарти й норми доставки вхідних відправлень письмової кореспонденції та посилок.

2. Ці стандарти й норми, збільшені на час, який є необхідним для митного контролю, не повинні бути менш сприятливими, ніж ті, що застосовуються до подібних відправлень їхньої внутрішньої служби.

3. Країни-члени подання або їхні призначені оператори повинні також встановлювати й публікувати стандарти пересилання з кінця в кінець для пріоритетних відправлень та авіаційних відправлень письмової кореспонденції, а також для поштових посилок і посилок економ-класу (наземних).

4. Країни-члени або їхні призначені оператори здійснюють оцінку застосування стандартів у сфері якості служби.

ГЛАВА 2
Відповідальність

Стаття 21
Відповідальність призначених операторів. Відшкодування

1. Загальні положення

1.1. За винятком випадків, передбачених у статті 22, призначені оператори відповідають за:

1.1.1. втрату, крадіжку чи пошкодження рекомендованих відправлень, простих посилок та відправлень з оголошеною цінністю;

1.1.2. втрату відправлень під розписку;

1.1.3. повернення рекомендованих відправлень, відправлень з оголошеною цінністю і простих посилок, про причину недоставлення яких не повідомлено.

1.2. Призначені оператори не несуть відповідальності за відправлення, інші, ніж ті, які зазначені в пунктах 1.1.1 та 1.1.2.

1.3. В усіх інших випадках, які не передбачені цією Конвенцією, призначені оператори не несуть відповідальності.

1.4. Якщо втрата чи повне пошкодження рекомендованих відправлень, простих посилок та відправлень з оголошеною цінністю є результатом форс-мажорних обставин, які не дають приводу для відшкодування, то відправник має право на відшкодування сплачених під час подання відправлення зборів за винятком страхового збору.

1.5. Суми відшкодування, які сплачуються, не повинні перевищувати сум, установлених у Регламентах письмової кореспонденції та Регламенті поштових посилок.

1.6. У справі про відповідальність непрямі збитки та нереалізовані прибутки не враховуються у відшкодування, яке повинно бути сплачено.

1.7. Усі положення стосовно відповідальності призначених операторів є беззаперечними, обов'язковими та вичерпними. Призначені оператори за будь-яких обставин не несуть відповідальності, навіть у випадку серйозної помилки, вище межі, установленої в Конвенції та Регламентах.

2. Рекомендовані відправлення

2.1. У разі втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження рекомендованого відправлення відправник має право на відшкодування, установлене в Регламенті письмової кореспонденції. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яку встановлено в Регламенті письмової кореспонденції, то призначені оператори мають право сплатити цю меншу суму й на цій підставі одержати відшкодування від інших призначених операторів, яких це може стосуватися.

2.2. У разі часткової крадіжки або часткового пошкодження рекомендованого відправлення відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, фактичній вартості завданих збитків або пошкодження.

3. Відправлення під розписку

3.1. У разі втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення під розписку відправник має право тільки на відшкодування сплачених під час подання відправлень зборів.

4. Прості посилки

4.1. У разі втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження простої посилки відправник має право на відшкодування, установлене Регламентом поштових посилок. Якщо відправник вимагає суму, меншу за ту, яку встановлено в Регламенті поштових посилок, то призначені оператори мають право сплатити цю меншу суму й на цій підставі одержати відшкодування від інших призначених операторів, яких це може стосуватися.

4.2. У разі часткової крадіжки або часткового пошкодження простої посилки відправник має право на відшкодування, що відповідає, у принципі, фактичній вартості завданих збитків або пошкоджень.

4.3. Призначені оператори можуть домовлятися між собою про застосування у двосторонніх відносинах суми за посилку, установленої в Регламенті поштових посилок, незалежно від її маси.

5. Відправлення з оголошеною цінністю

5.1. У разі втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, яке відповідає, у принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ.

5.2. У разі часткової крадіжки або часткового пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, яке відповідає, у принципі, фактичній вартості завданих збитків. Однак це відшкодування в жодному разі не може перевищувати суми оголошеної цінності, вираженої в СПЗ.

6. У разі повернення рекомендованого відправлення письмової кореспонденції чи відправлення письмової кореспонденції з оголошеною цінністю, про причину недоставлення яких не повідомлено, відправник має право тільки на відшкодування сплачених під час подання відправлення зборів.

7. У разі повернення посилки, про причину недоставлення яких не повідомлено, відправник має право на відшкодування зборів, сплачених під час подання посилки в країні подання, та затрат, пов'язаних з поверненням посилки з країни призначення.

8. У випадках, зазначених у пунктах 2, 4 та 5, сума відшкодування розраховується відповідно до конвертованої в СПЗ існуючої ціни таких самих предметів чи товарів у місці та в момент прийому відправлень для пересилання. За відсутності існуючих цін відшкодування розраховується відповідно до звичайної ціни предметів чи товарів, вартість яких оцінюється на тих самих підставах.

9. Якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повну крадіжку чи повне пошкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник чи, залежно від випадку, адресат має право на відшкодування сплачених ним під час подання відправлення тарифів і зборів, за винятком реєстраційного чи страхового збору. Те саме стосується рекомендованих відправлень, простих посилок чи відправлень з оголошеною цінністю, від яких через їхній поганий стан відмовилися одержувачі, якщо до цього причетна поштова служба й за це необхідно нести відповідальність.

10. Незалежно від положень пунктів 2, 4 та 5, адресат має право на відшкодування після доставки розкраденого чи пошкодженого рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю.

11. Призначений оператор країни подання має право у своїй країні виплачувати відправникам за рекомендовані відправлення та посилки з оголошеною цінністю відшкодування, передбачені її національним законодавством, якщо тільки вони не менші від тих, що зазначені в пунктах 2.1 та 4.1. Те саме стосується й призначеного оператора країни призначення, коли відшкодування виплачується адресатові. Однак суми, установлені в пунктах 2.1 та 4.1, застосовуються:

11.1. у разі вимоги, висунутої проти відповідального призначеного оператора;

11.2. якщо відправник відмовляється від своїх прав на користь адресата або навпаки.

12. Жодні застереження стосовно перевищення термінів розгляду рекламацій і виплати відшкодувань призначеним операторам, у тому числі періодів та умов, установлених у Регламентах, не застосовуються, крім випадків двосторонньої домовленості.

Стаття 22
Звільнення країн-членів і призначених операторів від відповідальності

1. Призначені оператори не несуть відповідальності за рекомендовані відправлення, відправлення під розписку, посилки та відправлення з оголошеною цінністю, доставку яких вони здійснили відповідно до умов, установлених їхніми внутрішніми правилами для відправлень тієї самої категорії. Однак відповідальність зберігається:

1.1. якщо крадіжка чи пошкодження встановлені або до доставки, або під час доставки відправлення;

1.2. якщо внутрішнє законодавство це дозволяє, адресат чи, у належному випадку, відправник під час повернення відправлення в місце подання робить застереження стосовно прийняття розкраденого чи пошкодженого відправлення;

1.3. якщо внутрішнє законодавство це дозволяє й рекомендоване відправлення доставляється в поштову скриньку, але одержувач заявляє про неодержання відправлення;

1.4. якщо одержувач або, у випадку повернення в місця подання, відправник посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, незважаючи на отриману належну розписку, негайно заявляє призначеному оператору, що видав відправлення, про виявлення ним крадіжки чи пошкодження. Він повинен надати доказ того, що крадіжка чи пошкодження не сталися після доставки. Термін "негайно" повинен тлумачиться відповідно до національного законодавства.

2. Країни-члени та призначені оператори не несуть відповідальності:

2.1. у разі дії форс-мажорних обставин за умови дотримання статті 13.6.9;

2.2. у випадку, коли вони не можуть нести відповідальність за відправлення внаслідок знищення службових документів у результаті форс-мажорних обставин, якщо їхню відповідальність не доведено іншим чином;

2.3. якщо така втрата, крадіжка чи пошкодження є виною чи наслідком недбалості відправника чи викликані властивостями вмісту відправлення;

2.4. у випадку відправлень, що підпадають під заборони, зазначені в статті 15;

2.5. у разі конфіскації згідно із законодавством країни призначення відповідно до повідомлення країни-члена або призначеного оператора цієї країни;

2.6. у випадку відправлень з оголошеною цінністю, стосовно яких заявлено неправдиву цінність, яка перевищує фактичну вартість вмісту;

2.7. якщо відправник не подав жодної рекламації в межах шести місяців від дня, наступного за днем подання відправлення;

2.8. у випадку посилок військовополонених та інтернованих цивільних осіб;

2.9. якщо в діях відправника вбачаються елементи шахрайства для отримання компенсації.

3. Країни-члени та призначені оператори не несуть жодної відповідальності за митні декларації, у якій би формі вони не були складені, та за рішення, прийняті митними службами під час перевірки відправлень, що підлягають митному огляду.

Стаття 23
Відповідальність відправника

1. Відправник несе відповідальність за тілесні ушкодження, заподіяні поштовим службовцям, і за всі пошкодження, завдані іншим поштовим відправленням, а також поштовому обладнанню в результаті відправлення предметів, які є неприйнятними для пересилання чи не відповідають умовам допуску.

2. У випадку пошкодження інших поштових відправлень відправник несе відповідальність за кожне пошкоджене відправлення в тих самих межах, що й призначені оператори.

3. Відправник несе відповідальність, навіть якщо установа подання прийняла таке відправлення.

4. Однак якщо відправник дотримувався умов допуску, він не несе відповідальності, якщо з боку призначених операторів або перевізників під час обробки відправлення мали місце помилки чи недбалість після його приймання.

Стаття 24
Виплата відшкодування

1. За умови дотримання права подання позову до призначеного оператора, який несе відповідальність, зобов'язання виплати відшкодування та повернення тарифів і зборів покладається або на призначеного оператора країни подання, або на призначеного оператора країни призначення.

2. Відправник має право відмовитися від своїх прав на відшкодування на користь адресата. І навпаки, адресат має право відмовитися від своїх прав на користь відправника. Відправник чи адресат можуть уповноважити третю особу одержати відшкодування, якщо внутрішнє законодавство це дозволяє.

Стаття 25
Можливе стягнення відшкодування з відправника чи адресата

1. Якщо після виплати відшкодування рекомендоване відправлення, посилка чи відправлення з оголошеною цінністю або частина вмісту, що раніше вважалися втраченими, знайдені, то відправник чи адресат, залежно від ситуації, отримує повідомлення про те, що відправлення може бути йому передано в межах трьох місяців після повернення ним суми виплаченого відшкодування. Водночас у нього запитують про те, кому повинно бути вручено відправлення. У разі відмови чи відсутності відповіді в межах установленого строку такий самий порядок застосовується стосовно адресата чи, залежно від обставин, стосовно відправника з наданням цій особі права дати відповідь у межах того самого періоду часу.

2. Якщо відправник та адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді в межах періоду часу, передбаченого в пункті 1, то воно переходить у власність призначеного оператора чи, де це є доцільним, призначених операторів, які зазнали збитків.

3. У разі подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою від суми виплаченого відшкодування, відправник чи одержувач, залежно від випадку, повинен повернути суму відшкодування за вручення відправлення, незалежно від наслідків, що випливають зі зловмисного оголошення цінності.

ГЛАВА 3
Особливі положення, що стосуються письмової кореспонденції

Стаття 26
Подача відправлень письмової кореспонденції за кордон

1. Призначений оператор не зобов'язаний ні пересилати, ні доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на території її країни-члена, здають чи доручають здачу відправлень в іншій країні для того, щоб скористатися сприятливішими тарифними умовами в тій країні.

2. Положення пункту 1 застосовуються однаковою мірою як до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих у країні проживання відправника та перевезених після цього через кордон, так і до відправлень письмової кореспонденції, укомплектованих в іншій країні.

3. Призначений оператор країни призначення може вимагати від відправника, а у випадку, коли це неможливо, від призначеного оператора країни подання сплати внутрішніх тарифів. Якщо ні відправник, ні призначений оператор країни подання не згодні сплачувати ці тарифи в строк, установлений призначеним оператором країни призначення, цей призначений оператор може або повернути ці відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх згідно зі своїм національним законодавством.

4. Призначений оператор не зобов'язаний надсилати чи доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або через кого-небудь у великій кількості в країні, іншій, ніж та, у якій вони проживають, якщо сума кінцевих витрат, які необхідно стягнути, виявляється меншою, ніж сума, яку стягували б, якби відправлення були подані в країні проживання відправників. Призначений оператор країни призначення може вимагати від призначеного оператора країни подання відшкодування понесених витрат, яке не може перевищувати найбільшої суми двох таких сум: або 80 % внутрішнього тарифу, що застосовується до еквівалентних відправлень, або тарифи, що застосовуються відповідно до статей 28.3 - 28.7 чи 29.7, залежно від випадку. Якщо призначений оператор країни подання відмовляється сплатити необхідну суму в строк, установлений призначеним оператором країни призначення, то останній може або повернути відправлення призначеному оператору країни подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх відповідно до свого національного законодавства.

ЧАСТИНА III
Оплата

ГЛАВА 1
Особливі положення, що стосуються письмової кореспонденції

Стаття 27
Кінцеві витрати. Загальні положення

1. За винятком передбачених у Регламентах випадків звільнення від оплати, кожний призначений оператор, що одержує від іншого призначеного оператора відправляння письмової кореспонденції, має право стягувати з призначеного оператора відправлення плату за витрати, викликані у зв'язку з одержаною міжнародною поштою.

2. Для застосування положень про сплату кінцевих витрат своїми призначеними операторами, країни й території класифікуються згідно зі списками, складеними із цією метою Конгресом в його резолюції C 18/2008, як зазначено нижче:

2.1. країни й території, що входять до кінцевої системи до 2010 року;

2.2. країни й території, що входять до кінцевої системи з 2010 й 2012 років (нові країни кінцевої системи);

2.3. країни й території, що входять до перехідної системи.

3. Положення цієї Конвенції стосовно сплати кінцевих витрат є перехідними домовленостями, що призведе до прийняття наприкінці перехідного періоду системи оплати з урахуванням специфічних для кожної країни елементів.

4. Доступ до внутрішньої служби. Прямий доступ

4.1. У принципі, кожний призначений оператор застосовує стосовно інших призначених операторів усі тарифи, умови, що пропонуються в його внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для його національних клієнтів. Призначений оператор країни призначення повинен оцінити, чи виконав призначений оператор країни подання умови у сфері прямого доступу.

4.2. Призначені оператори країн кінцевої системи надають іншим призначеним операторам тарифні ставки, умови, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів.

4.3. На свій розсуд призначені оператори нових країн кінцевої системи мають право не надавати іншим призначеним операторам тарифних ставок, умов, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів. Однак ці призначені оператори мають право надавати обмеженому числу призначених операторів умови внутрішнього режиму на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні або припинити, або продовжувати надавати умови внутрішнього режиму всім призначеним операторам. Однак якщо призначені оператори нових країн кінцевої системи звертаються до призначених операторів країн кінцевої системи з проханням про застосування до них умов внутрішнього режиму, вони повинні надавати всім іншим призначеним операторам тарифи, умови, що пропонуються в їхній внутрішній службі на умовах, аналогічних тим, що пропонуються для їхніх національних клієнтів.

4.4. На свій розсуд призначені оператори країн перехідної системи можуть не пропонувати іншим призначеним операторам користуватися умовами внутрішнього режиму. Однак вони можуть на свій вибір зробити доступними умови внутрішнього режиму для обмеженого числа призначених операторів на взаємній основі протягом дворічного пробного періоду. Після закінчення цього періоду вони повинні вибрати один з варіантів: або припинити надавати доступ до умов свого внутрішнього режиму, або й надалі робити доступними для всіх призначених операторів умови свого внутрішнього режиму.

5. Оплата кінцевих витрат ґрунтується на якості служби в країні призначення. Унаслідок цього Рада поштової експлуатації уповноважена дозволяти додаткові виплати компенсації, зазначеної в статтях 28 і 29 для заохочення участі в системах контролю та заохочення призначених операторів, що дотримуються своїх контрольних показників у сфері якості. У разі недостатнього рівня якості Рада поштової експлуатації може також установлювати штрафи, однак компенсація не може бути нижчою за мінімальну компенсацію відповідно до статей 28 й 29.

6. Будь-який призначений оператор може цілком або частково відмовитися від оплати, передбаченої в пункті 1.

7. Для мішків М застосовується тарифна ставка кінцевих витрат, що становить 0,793 СПЗ за кілограм. Для розрахунку кінцевих витрат мішки М масою менше 5 кг прирівнюються до мішків масою 5 кг.

8. Для рекомендованих відправлень передбачається додаткова оплата в розмірі 0,55 СПЗ за відправлення на 2010 і 2011 роки й 0,6 СПЗ на 2012 і 2013 роки. Для відправлень з оголошеною цінністю передбачається додаткова оплата в розмірі 1,1 СПЗ за відправлення на 2010 і 2011 роки й 1,2 СПЗ на 2012 та 2013 роки. Рада поштової експлуатації має право дозволяти додаткові виплати компенсації за ці та інші додаткові послуги в разі, якщо послуги, що надаються, містять додаткові характеристики, які повинні бути обумовлені в Регламенті письмової кореспонденції.

9. На підставі двосторонньої чи багатосторонньої угоди будь-який призначений оператор може застосовувати для розрахунків по кінцевим витратам інші системи оплати.

10. На необов'язковій основі призначені оператори можуть проводити обмін непріоритетною поштою, надаючи знижку в розмірі 10 % пріоритетної тарифної ставки кінцевих витрат.

11. На необов'язковій основі призначені оператори можуть проводити обмін відсортованою за форматом поштою за дисконтованою тарифною ставкою кінцевих витрат.

12. Положення, що застосовуються між призначеними операторами країн кінцевої системи, поширюються на будь-якого призначеного оператора перехідної системи, який заявляє про своє бажання приєднатися до кінцевої системи. Рада поштової експлуатації може визначити в Регламенті письмової кореспонденції перехідні заходи. Положення кінцевої системи можуть поширюватися в повному обсязі на будь-яких нових призначених операторів кінцевої системи, що заявляють про своє бажання в повному обсязі застосовувати всі ці положення без перехідних заходів.

Стаття 28
Кінцеві витрати. Положення, що застосовуються до поштових потоків між призначеними операторами країн кінцевої системи

1. Оплата за відправлення письмової кореспонденції, у тому числі пошти у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлення МККВ, установлюється, виходячи із застосування тарифів за відправлення й за кілограм, що відображають витрати на обробку в країні призначення; ці витрати повинні бути пов'язані з внутрішніми тарифами. Розрахунок тарифів здійснюється відповідно до умов, зазначених у Регламенті письмової кореспонденції.

2. Плата за відправлення МККВ здійснюється так, як це описано в Регламенті письмової кореспонденції.

3. Тарифи за відправлення й за кілограм розраховуються на основі відсотка суми тарифу за пріоритетний лист внутрішнього режиму масою 20 г таким способом: 70 % для країн, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, і 100 % для країн, що приєднуються до кінцевої системи з 2010 або 2012 року (нові країни кінцевої системи).

4. Протягом 2009 й 2010 року Рада поштової експлуатації проведе вивчення стосовно витрат на обробку вхідної пошти. Якщо це вивчення покаже процентне значення, інше, ніж 70 %, які встановлені в пункті 3, то РПЕ повинна визначити, чи треба змінити відсоток тарифу за пріоритетний лист масою 20 г на 2012 і 2013 роки.

5. З використовуваного для розрахунку тарифу, зазначеного в пункті 3, для 2010 й 2011 років віднімається 50 % ПДВ чи інших податків, для 2012 й 2013 років це вирахування складає 100 %.

6. Тарифи, які застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, не можуть перевищувати:

6.1. на 2010 рік: 0,253 СПЗ за відправлення та 1,980 СПЗ за кілограм;

6.2. на 2011 рік: 0,263 СПЗ за відправлення та 2,059 СПЗ за кілограм;

6.3. на 2012 рік: 0,274 СПЗ за відправлення та 2,141 СПЗ за кілограм;

6.4. на 2013 рік: 0,285 СПЗ за відправлення та 2,227 СПЗ за кілограм.

7. Тарифи, які застосовуються до потоків між країнами, що приєдналися до кінцевої системи до 2010 року, не можуть бути нижче тарифних ставок 2009 року до застосування зв'язку з якістю послуги. Ці тарифи також не повинні бути нижче таких:

7.1. на 2010 рік: 0,165 СПЗ за відправлення та 1,669 СПЗ за кілограм;

7.2. на 2011 рік: 0,169 СПЗ за відправлення та 1,709 СПЗ за кілограм;

7.3. на 2012 рік: 0,173 СПЗ за відправлення та 1,750 СПЗ за кілограм;

7.4. на 2013 рік: 0,177 СПЗ за відправлення та 1,792 СПЗ за кілограм.

8. Тарифні ставки, що застосовуються для потоків призначенням у нові країни кінцевої системи, з них або між ними, за винятком пошти у великій кількості, установлюються в розмірі:

8.1. на 2010 рік: 0,155 СПЗ за відправлення та 1,562 СПЗ за кілограм;

8.2. на 2011 рік: 0,159 СПЗ за відправлення та 1,610 СПЗ за кілограм;

8.3. на 2012 рік: 0,164 СПЗ за відправлення та 1,648 СПЗ за кілограм;

8.4. на 2013 рік: 0,168 СПЗ за відправлення та 1,702 СПЗ за кілограм.

9. Оплата за пошту у великій кількості здійснюється відповідно до застосування тарифних ставок за відправлення й за кілограм, які передбачені в пунктах 3 - 7 статті 28.

10. За рекомендовані відправлення та відправлення з оголошеною цінністю, що не мають ідентифікатора зі штриховим кодом або мають ідентифікатор зі штриховими кодом, що не відповідає технічному стандарту S10 ВПС, стягується додаткова плата в розмірі 0,5 СПЗ за відправлення, якщо не буде досягнуто іншої домовленості на двосторонній основі.

11. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до цієї статті не застосовуються.

Стаття 29
Кінцеві витрати. Положення, що застосовуються до поштових потоків призначенням у країни перехідної системи, з них та між ними

1. Під час підготовки до приєднання до кінцевої системи для призначених операторів країн перехідної системи кінцевих витрат оплата за відправлення письмової кореспонденції, у тому числі пошти у великій кількості, але виключаючи мішки М і відправлення МККВ, установлюється на підставі щорічних збільшень у розмірі 2,8 % за тарифними ставками 2009 року, скоригованими відповідно до всесвітньої середньої кількості відправлень за кілограм, що становить 14,64.

2. Плата за відправлення МККВ так, як це описано в Регламенті письмової кореспонденції.

3. Тарифні ставки, що застосовуються до потоків призначенням у країни перехідної системи, з них та між ними, є такими:

3.1. на 2010 рік: 0,155 СПЗ за відправлення та 1,562 СПЗ за кілограм;

3.2. на 2011 рік: 0,159 СПЗ за відправлення та 1,610 СПЗ за кілограм;

3.3. на 2012 рік: 0,164 СПЗ за відправлення та 1,648 СПЗ за кілограм;

3.4. на 2013 рік: 0,168 СПЗ за відправлення та 1,702 СПЗ за кілограм.

4. Для потоків, менше 100 тонн на рік, компоненти за кілограм і за відправлення повинні бути перетворені в загальну ставку за кілограм на основі всесвітньої середньої кількості відправлень за кілограм, що становить 14,64. Застосовуються такі тарифні ставки:

4.1. на 2010 рік: 3,831 СПЗ за кілограм;

4.2. на 2011 рік: 3,938 СПЗ за кілограм;

4.3. на 2012 рік: 4,049 СПЗ за кілограм;

4.4. на 2013 рік: 4,162 СПЗ за кілограм.

5. Для поштових потоків понад 100 тонн на рік зазначені тарифні ставки застосовуються в тому випадку, якщо ні призначений оператор країни подання, ні, призначений оператор країни призначення не звернуться з проханням про застосування механізму перегляду для зміни тарифної ставки на основі фактичної кількості відправлень за кілограм, а не на основі всесвітнього середнього значення. Вибірка для застосування механізму перегляду застосовується відповідно до умов, передбачених у Регламенті письмової кореспонденції.

6. Перегляд на зниження загального тарифу, зазначеного в пункті 4, не може застосовуватися країною кінцевої системи стосовно країни перехідної системи, якщо тільки остання не вимагає перегляду в протилежному напрямі.

7. Відшкодування призначеним операторам країн кінцевої системи за пошту у великій кількості, установлюється шляхом застосування тарифів за відправлення й за кілограм, передбачених у статті 28. За отриману пошту у великій кількості призначені оператори перехідної системи можуть вимагати оплати відповідно до пункту 3.

8. Жодні застереження, крім випадків двосторонньої домовленості, до цієї статті не застосовуються.

Стаття 30
Фонд якості служби

1. За винятком мішків М, відправлень МККВ та відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються всіма країнами й територіями країнам, уключеним Конгресом до країн групи 5 стосовно кінцевих витрат і Фонду якості служби, підлягають збільшенню на 20 % тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення Фонду якості служби (далі - ФЯС) для поліпшення якості служби в країнах групи 5. Жодні такі платежі не здійснюються між країнами, уключеними до групи 5.

2. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10 % тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах, уключених до групи 4.

3. З 1 січня 2012 року кінцеві витрати, за винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, оплачувані країнами та територіями, уключеними Конгресом до групи 2, країнам, уключеним Конгресом до групи 4, підлягають збільшенню на 10 % тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах, уключених до групи 4.

4. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи країн 1, які знаходилися в кінцевій системі до 2010 року, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 8 % тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

5. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи країн 1, які приєднаються до кінцевої системи у 2010 році, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 4 % тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

6. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень у великій кількості, з 1 січня 2012 року кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 2, країнам, уключеним Конгресом до групи 3, підлягають збільшенню на 4 % тарифів, зазначених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 3.

7. За винятком мішків М, відправлень МККВ та поштових відправлень, у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи країн 2, які до 2010 року користувалися збільшенням в розмірі 8 %, у 2010 й 2011 роках підлягають збільшенню на 4 % тарифів, зазначених у статті 29, а у 2012 й 2013 роках - збільшенню на 2 % тарифів, зазначених у статті 28.8, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 2.

8. За винятком мішків М, відправлень МККВ і поштових відправлень у великій кількості, кінцеві витрати, що сплачуються країнами й територіями, уключеними Конгресом до групи 1, країнам, уключеним Конгресом до групи країн 2, які до 2010 року користувалися збільшенням у розмірі 1 %, підлягають у 2010 й 2011 роках збільшенню на 1 % тарифів, установлених у статті 29, для поповнення ФЯС для поліпшення якості служби в країнах групи 2.

9. Сукупна сума кінцевих витрат, яка виплачується у ФЯС для поліпшення якості послуг у країнах, що входять до груп 2, 3, 4 та 5, обмежується мінімумом 12565 СПЗ за рік для кожної країни-одержувача. Додаткові грошові суми, необхідні для досягнення цієї мінімальної суми, виставляються в рахунках країнам, які входили до кінцевої системи до 2010 року, пропорційно обмінюваним обсягам.

10. Регіональні проекти повинні, зокрема, сприяти реалізації програм ВПС стосовно підвищення якості служби та впровадженню систем аналітичного обліку в країнах, що розвиваються. Не пізніше 2010 року Рада поштової експлуатації затвердить відповідні процедури стосовно фінансування цих проектів.

Стаття 31
Транзитні витрати

1. За пересилання закритої кореспонденції та відправлень, що пересилаються відкритим транзитом, якими обмінюються два призначених оператора чи дві установи однієї й тієї самої країни-члена за допомогою служб одного чи декількох призначених операторів (послуги третьої сторони), необхідно сплачувати транзитні витрати. Вони є компенсацією за послуги сухопутного, морського та повітряного транзиту. Цей принцип також застосовується до засланих відправлень або до помилково надісланої кореспонденції.

ГЛАВА 2
Інші положення

Стаття 32
Основні тарифи та положення, що стосуються витрат на авіаційні перевезення

1. Основний тариф, який застосовується у розрахунках між призначеними операторами за авіаційні перевезення, затверджується Радою поштової експлуатації. Він розраховується Міжнародним бюро згідно із формулою, наведеною в Регламенті письмової кореспонденції.

2. Розрахунок витрат на авіаційні перевезення закритої кореспонденції, пріоритетних відправлень, авіаційних відправлень та авіаційних посилок, що надсилаються відкритим транзитом, засланих відправлень і помилково надісланої кореспонденції, а також відповідні методи обліку описуються в Регламентах письмової кореспонденції та поштових посилок.

3. Витрати на перевезення на всій відстані повітряного шляху покриваються:

3.1. за рахунок призначеного оператора країни подання, якщо йдеться про закриту кореспонденцію, у тому числі коли ця кореспонденція проходить транзитом через одного чи більше проміжних призначених операторів;

3.2. у випадку пріоритетних та авіаційних відправлень, які пересилаються відкритим транзитом, у тому числі засланих відправлень, призначеним оператором, що передає ці відправлення іншому призначеному оператору.

4. Такі самі правила застосовуються до відправлень, звільнених від зборів за сухопутний та морський транзит, якщо вони надсилаються повітряним шляхом.

5. Кожний призначений оператор країни призначення, що забезпечує повітряне перевезення міжнародної пошти всередині своєї країни, має право на відшкодування додаткових витрат, пов'язаних із цим перевезенням, якщо тільки середньозважена відстань пройдених ділянок перевищує 300 км. Рада поштової експлуатації може замінити середньозважену відстань іншим прийнятним критерієм. Якщо немає домовленості, що передбачає безоплатне перевезення, витрати повинні бути єдиними для всієї пріоритетної й авіаційної кореспонденції, що надходить із-за кордону, незалежно від того, чи досилається ця пошта повітряним шляхом, чи ні.

6. Однак у випадках, коли кінцеві витрати, що стягується призначеним оператором країни призначення, ґрунтуються безпосередньо на витратах або внутрішніх тарифах, жодного додаткового відшкодування витрат за внутрішнє повітряне перевезення не здійснюється.

7. Призначений оператор країни призначення виключає для цілей розрахунку середньозваженої відстані масу всієї кореспонденції, для якої розрахунок кінцевих витрат безпосередньо ґрунтувався на витратах або внутрішніх тарифах призначеного оператора країни призначення.

Стаття 33
Сухопутні та морські тарифи за поштові посилки

1. За посилки, якими обмінюються два призначені оператори, стягуються вхідні сухопутні тарифи, розраховані шляхом комбінації основного тарифу за посилку й основного тарифу за кілограм, що встановлені в Регламенті.

1.1. З огляду на наведені вище основні тарифи, призначені оператори можуть, крім того, отримати право вимагати додаткові тарифи за посилку й за кілограм відповідно до положень, установлених у Регламенті.

1.2. Тарифи, зазначені в пункті 1 та 1.1, сплачуються призначеним операторам країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

1.3. Вхідні сухопутні тарифи повинні бути єдиними для всієї території кожної країни.

2. За посилки, якими обмінюються два призначені оператори чи дві установи однієї й тієї самої країни за допомогою наземних служб одного чи більше інших призначених операторів, на користь призначених операторів, служби яких беруть участь у наземному перевезенні, належать транзитні сухопутні тарифи, установлені в Регламенті відповідно до ступеня відстані.

2.1. Стосовно посилок, що пересилаються відкритим транзитом, проміжним призначеним операторам дозволяється стягувати фіксований тариф за відправлення, установлений у Регламенті.

2.2. Транзитні сухопутні тарифи оплачуються призначеним операторам країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

3. Будь-якому призначеному оператору, служби яких беруть участь у морському перевезенні посилок, дозволено стягувати морські тарифи. Ці тарифи оплачуються призначеним оператором країни подання, якщо тільки в Регламенті поштових посилок не передбачається винятків із цього принципу.

3.1. За кожне використовуване морське перевезення морський тариф установлюється в Регламенті поштових посилок відповідно до ступеня відстані, що застосовується,

3.2. Призначені оператори мають право підвищувати, максимально на 50 %, морський тариф, розрахований відповідно до пункту 3.1.3 іншого боку, вони можуть знижувати його на свій розсуд.

Стаття 34
Право РПЕ встановлювати збори й тарифи

1. Рада поштової експлуатації вповноважена встановлювати наведені нижче тарифи та збори, які повинні сплачуватися призначеними операторами відповідно до умов, викладених у Регламентах:

1.1. транзитні збори за обробку та перевезення письмової кореспонденції принаймні однією проміжною країною;

1.2. основні тарифи й витрати на авіаційні перевезення, що застосовуються до авіапошти;

1.3. вхідні сухопутні тарифи за обробку вхідних посилок;

1.4. транзитні сухопутні тарифи за обробку та перевезення посилок проміжною країною;

1.5. морські тарифи за морське перевезення посилок.

2. Будь-який перегляд, зроблений відповідно до методології, яка гарантує виплату справедливої компенсації призначеним операторам, що забезпечують послуги, повинен ґрунтуватися на надійних та показових фінансово-економічних даних. Рішення про можливу зміну набирає чинності від дати, визначеної Радою поштової експлуатації.

ЧАСТИНА IV
Прикінцеві положення

Стаття 35
Умови затвердження пропозицій стосовно Конвенції та Регламентів

1. Для набрання чинності пропозиції, які подані Конгресу й стосуються цієї Конвенції, повинні бути схвалені більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які мають право голосу. Принаймні половина країн-членів, представлених на Конгресі й тих, які мають право голосу, повинні бути присутніми під час голосування.

2. Для набрання чинності пропозиції, які стосуються Регламенту письмової кореспонденції та Регламенту поштових посилок, повинні бути схвалені більшістю членів Ради поштової експлуатації, які мають право голосу.

3. Для набрання чинності пропозиції, які внесені між Конгресами та які стосуються цієї Конвенції та її Заключного протоколу, повинні набрати:

3.1. дві третини голосів, принаймні половина країн - членів Союзу, які мають право голосу, узяли участь у голосуванні, якщо йдеться про поправки;

3.2. більшість голосів, якщо йдеться про тлумачення положень.

4. Незважаючи на положення, передбачені в пункті 3.1, будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованою поправкою, у межах дев'яноста днів з дати повідомлення про цю поправку може подати Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, у якій йдеться про те, що вона не може прийняти поправку.

Стаття 36
Застереження, зроблені в ході Конгресу

1. Будь-яке застереження, несумісне з метою й завданнями Союзу, не дозволяється.

2. Як правило, будь-яка країна-член, погляди якої не поділяють інші країни-члени, повинна докласти всіх можливих зусиль і приєднатися до думки більшості. Застереження необхідно робити в разі абсолютної необхідності й з поданням відповідних причин.

3. Застереження до будь-якої статті цієї Конвенції повинні подаватися Конгресу у вигляді пропозиції в письмовій формі однією з робочих мов Міжнародного бюро та згідно з відповідними положеннями Внутрішнього регламенту Конгресів.

4. Для набрання чинності пропозиції стосовно застережень повинні бути затверджені більшістю голосів, необхідною для внесення поправок до статті, якої стосується застереження.

5. У принципі, застереження застосовуються на взаємній основі між країною-членом, що робить застереження, та іншими країнами-членами.

6. Застереження до цієї Конвенції повинні бути внесені до її Заключного протоколу на підставі пропозицій, затверджених Конгресом.

Стаття 37
Набрання чинності й термін дії Конвенції

1. Ця Конвенція набирає чинності 1 січня 2010 року й залишається чинною до набрання чинності Актами наступного Конгресу.

На підтвердження чого повноважні представники Урядів країн-членів підписали цю Конвенцію в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Учинено в м. Женева 12 серпня 2008 року.
 

Заключний протокол Всесвітньої поштової конвенції

Офіційний переклад.

Під час підписання Всесвітньої поштової конвенції, укладеної цього числа, повноважні представники, які підписалися нижче, домовилися про таке:

Стаття I
Приналежність поштових відправлень. Відкликання відправлень з пошти. Зміна чи виправлення адреси

1. Положення пунктів 1 та 2 статті 5 не застосовуються до Антигуа і Барбуда, Бахрейну, Барбадосу, Белізу, Ботсвани, Бруней-Даруссаламу, Канади, Гонконгу, Китай, Домініки, Єгипту, Фіджі, Гамбії, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, заморських територій, що залежать від Сполученого Королівства, Гренади, Гайани, Ірландії, Ямайки, Кенії, Кірібаті, Кувейту, Лесото, Малаві, Малайзії, Маврикію, Науру, Нової Зеландії, Нігерії, Папуа-Нової Гвінеї, Сент-Кристоферс і Невіс, Сент-Лусії, Сент-Вінсенту і Гренадін, Самоа, Сейшельських островів, Сьєрра-Леоне, Сінгапуру, Соломонових островів, Свазіленду, Танзанії (Об'єдн. Респ.), Тринідаду і Тобаго, Тувалі, Уганди, Вануату й Замбії

2. Пункти 1 та 2 статті 5 також не застосовуються до Австрії, Данії та Ірану (Ісламська Респ.), внутрішнє законодавство яких не дозволяє відкликання відправлень з пошти чи зміни адреси кореспонденції на запит відправника з того моменту, коли одержувачу повідомлено про надходження відправлення на його адресу.

3. Пункт 1 статті 5 не застосовується до Австралії, Гани та Зімбабве.

4. Пункт 2 статті 5 не застосовується до Багамських островів, Бельгії, Корейської Народно-Демократичної Республіки, Іраку та М'янми, законодавство яких не дозволяє відкликання відправлень з пошти чи зміни адреси відправлень письмової кореспонденції на запит відправника.

5. Пункт 2 статті 5 не застосовується до Сполучених Штатів Америки.

6. Пункт 2 статті 5 застосовується до Австралії лише настільки, наскільки ця стаття є сумісною з її національними законодавством.

7. Незважаючи на пункт 2 статті 5, Демократичній Республіці Конго, Сальвадору, Панамі (Респ.), Філіппінам та Венесуелі дозволяється не повертати поштових посилок після того, як адресат попросив здійснити їхній митний огляд, оскільки це є несумісним з митним законодавством цих країн.

Стаття II
Збори

1. Незважаючи на статтю 6, Австралії, Канаді та Новій Зеландії дозволяється стягувати поштові збори, інші, ніж ті, які передбачено в Регламентах, якщо такі збори є сумісними із законодавством їхніх країн.

Стаття III
Виняток зі звільнення від сплати поштових зборів за літературу для сліпих

1. Незважаючи на статтю 7, Індонезія, Сент-Вінсент і Гренадін, а також Туреччина, які у своїй внутрішній службі не надають звільнення від сплати поштових зборів за літературу для сліпих, можуть стягувати поштовий збір і збори за спеціальні послуги, які, однак, не можуть перевищувати тих, що застосовуються в їхній внутрішній службі.

2. Незважаючи на статтю 7, Австралія, Австрія, Канада, Німеччина, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Японія, Швейцарія та Сполучені Штати Америки можуть стягувати збори за спеціальні послуги, що застосовуються до літератури для сліпих у їхній внутрішній службі.

Стаття IV
Основні послуги

1. Незважаючи на положення статті 12, Австралія не погоджується з поширенням основних послуг на поштові посилки.

2. Положення пункту 2.4 статті 12 не застосовуються до Великобританії, національне законодавство якої вимагає використання нижчого ліміту маси. У законодавстві про охорону здоров'я та безпеку Великобританії передбачається обмеження маси поштових мішків до 20 кілограмів.

3. Незважаючи на пункт 2.4 статті 12, Казахстану та Узбекистану дозволяється обмежувати до 20 кілограмів максимальну масу вхідних і вихідних мішків М.

Стаття V
Повідомлення про доставку

1. Канаді дозволяється не застосовувати пункту 4.3 статті 13 стосовно посилок, оскільки вона не пропонує служби повідомлення про доставку для посилок у її внутрішній службі.

Стаття VI
Служба міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю (МККВ)

1. Незважаючи на пункт 4.1 статті 13, Болгарія (Респ.) надає службу міжнародної комерційної кореспонденції з відповіддю після переговорів з відповідною країною-членом.

Стаття VII
Заборони (письмова кореспонденція)

1. Як виняток, Корейська Народно-Демократична Республіка та Ліван не приймають рекомендованих відправлень, що містять монети, банківські білети, будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби або інші цінні предмети. Вони не зобов'язані строго дотримуватися положень Регламенту письмової кореспонденції стосовно їхньої відповідальності у випадках крадіжки чи пошкодження, а також у випадках, коли йдеться про відправлення, які містять предмети, зроблені зі скла, або ламкі предмети.

2. Як виняток, Болівія, Китай (Народна Респ.), крім спеціального адміністративного району Гонконг, Ірак, Непал, Пакистан, Саудівська Аравія, Судан та В'єтнам не допускають рекомендованих відправлень, які містять монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети.

3. М'янма залишає за собою право не приймати відправлень з оголошеною цінністю, які містять цінні предмети, зазначені в пункті 5 статті 15, оскільки це суперечить її внутрішнім нормам.

4. Непал не приймає рекомендованих відправлень або відправлень з оголошеною цінністю, які містять банкноти або монети, за винятком спеціально укладеної із цього приводу угоди.

5. Узбекистан не приймає рекомендованих відправлень або відправлень з оголошеною цінністю, які містять монети, банківські білети, чеки, поштові марки чи іноземну валюту, і не бере на себе відповідальності у випадках втрати чи пошкодження таких відправлень.

6. Іран (Ісламська Респ.) не приймає відправлень, які містять предмети, що суперечать принципам ісламської релігії.

7. Філіппіни залишають за собою право не приймати будь-яких відправлень письмової кореспонденції (простої, рекомендованої чи з оголошеною цінністю), які містять монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені або інші цінні предмети.

8. Австралії не приймає будь-яких поштових відправлень, які містять злитки чи банківські білети. Крім того, вона не приймає рекомендованих відправлень, призначених для доставки в Австралію, або відправлень, які пересилаються відкритим транзитом та які містять цінні предмети, як-от: коштовності, дорогоцінні метали, дорогоцінні чи напівдорогоцінні камені, цінні папери, монети чи обіговий фінансовий документ. Вона знімає із себе будь-яку відповідальність стосовно відправлень, відправлених з порушенням цього застереження.

9. Китай (Народна Респ.), крім спеціального адміністративного району Гонконг, не приймає відправлень з оголошеною цінністю, які містять монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, відповідно до своїх внутрішніх норм.

10. Латвія та Монголія залишає за собою право відповідно до їхнього національного законодавства не приймати простої, рекомендованої чи з оголошеною цінністю кореспонденції, яка містить монети, банківські білети, цінні папери на пред'явника та дорожні чеки.

11. Бразилія залишає за собою право не приймати простої, рекомендованої чи з оголошеною цінністю кореспонденції, яка містить монети, банківські білети в обігу чи будь-які цінні папери на пред'явника.

12. В'єтнам залишає за собою право не приймати листів, які містять предмети чи товари.

13. Індонезія не приймає рекомендованих відправлень або відправлень з оголошеною цінністю, які містять монети, банківські білети, чеки, поштові марки, іноземну валюту чи будь-які цінні папери на пред'явника для доставки в Індонезію, і не бере на себе відповідальності у випадках втрати чи пошкодження таких відправлень.

14. Киргизстан залишає за собою право не приймати відправлень письмової кореспонденції (простих, рекомендованих чи з оголошеною цінністю, дрібних пакетів), які містять монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети, і не бере на себе відповідальності у випадках втрати чи пошкодження таких відправлень.

15. Казахстан не приймає рекомендованих відправлень або відправлень з оголошеною цінністю, які містять монети, банківські білети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, чеки, дорогоцінні метали, у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети чи іноземну валюту, і не бере на себе відповідальності у випадках втрати чи пошкодження таких відправлень.

16. Молдова та Російська Федерація не приймають рекомендованих відправлень або відправлень з оголошеною цінністю, які містять банківські білети в обігу, будь-які цінні папери (чеки) на пред'явника чи іноземну валюту, і не беруть на себе відповідальності у випадках втрати чи пошкодження таких відправлень.

Стаття VIII
Заборони (поштові посилки)

1. М'янма та Замбія мають право не приймати посилок з оголошеною цінністю, які містять цінні предмети, зазначені в пункті 6.1.3.1 статті 15, оскільки це суперечить їхнім внутрішнім нормам.

2. Як виняток, Ліван та Судан не приймають посилок, які містять монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені або інші цінні предмети чи які містять рідини або легко скраплювані елементи чи предмети, зроблені зі скла, подібні предмети або ламкі предмети. Вони не є зобов'язаними відповідними положеннями Регламенту поштових посилок.

3. Бразилія має право не приймати посилок з оголошеною цінністю, які містять монети й банкноти в обігу, а також будь-які цінні папери на пред'явника, оскільки це суперечить її внутрішнім нормам.

4. Гана має право не приймати посилок з оголошеною цінністю, які містять монети й банкноти в обігу, оскільки це суперечить її внутрішнім нормам.

5. На додаток до предметів, перерахованих у статті 15, Саудівська Аравія має право не приймати посилок, які містять монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені або інші цінні предмети. Вона також не приймає посилок, які містять будь-які медикаменти, якщо тільки вони не супроводжуються медичним рецептом, виданим компетентним офіційним органом, продукцію, призначену для гасіння вогню, хімічні рідини або предмети, що суперечать принципам ісламської релігії.

6. На додаток до предметів, зазначених у статті 15, Оман не приймає відправлень, які містять:

6.1. будь-які медикаменти, якщо тільки вони не супроводжуються медичним рецептом, виданим компетентним офіційним органом;

6.2. продукцію, призначену для гасіння вогню, або хімічні рідини;

6.3. предмети, що суперечать принципам ісламської релігії.

7. На додаток до предметів, перерахованих у статті 15, Іран (Ісламська Респ.) має право не приймати посилок, які містять предмети, що суперечать принципам ісламської релігії.

8. Філіппіни мають право не приймати будь-якої посилки, яка містить монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені або інші цінні предмети чи які містять рідини або легко скраплювані елементи чи предмети, зроблені зі скла, подібні предмети або ламкі предмети.

9. Австралії не приймає поштових відправлень, які містять злитки чи банківські білети.

10. Китай (Народна Респ.) не приймає простих посилок, які містять монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника, дорожні чеки, платину, золото чи срібло у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені або інші цінні предмети. Крім того, за винятком спеціального адміністративного району Гонконг, не приймаються посилки з оголошеною цінністю, які містять монети, банкноти чи будь-які цінні папери на пред'явника та дорожні чеки.

11. Монголія залишає за собою право не приймати відповідно до свого національного законодавства посилок, які містять монети, банківські білети, цінні папери на пред'явника та дорожні чеки.

12. Латвія не приймає простих посилок і посилок з оголошеною цінністю, які містять монети, банківські білети, будь-які цінні папери (чеки) на пред'явника чи іноземну валюту, і не бере на себе відповідальності у випадках втрати чи пошкодження таких відправлень.

13. Молдова, Російська Федерація, Україна та не приймають простих посилок і посилок з оголошеною цінністю, які містять банківські білети в обігу, будь-які цінні папери (чеки) на пред'явника чи іноземну валюту, і не беруть на себе відповідальності у випадках втрати чи пошкодження таких відправлень.

14. Казахстан не приймає простих посилок і посилок з оголошеною цінністю, які містять монети, банківські білети, кредитні авізо чи будь-які цінні папери на пред'явника, чеки, дорогоцінні метали, у виробах чи в необробленому вигляді, дорогоцінні камені, ювелірні вироби та інші цінні предмети чи іноземну валюту, і не бере на себе відповідальності у випадках втрати чи пошкодження таких відправлень.

Стаття IX
Допустимі радіоактивні матеріали й інфекційні речовини

1. Незважаючи на положення статті 16, Монголія залишає за собою право не приймати відповідно до її національного законодавства поштових відправлень, які містять будь-які радіоактивні матеріали чи інфекційні речовини.

Стаття X
Предмети, що підлягають обкладанню митними зборами

1. З посиланням на статтю 15 Бангладеш і Сальвадор не приймають відправлень з оголошеною цінністю, які містять предмети, що підлягають обкладанню митними зборами.

2. З посиланням на статтю 15 Афганістан, Албанія, Азербайджан, Білорусь, Камбоджа, Чилі, Колумбія, Куба, Корейська Народно-Демократична Республіка, Сальвадор, Естонія, Італія, Казахстан, Латвія, Молдова, Непал, Перу, Російська Федерація, Сан-Марино, Туркменістан, Україна, Узбекистан та Венесуела не приймають простих і рекомендованих листів, які містять предмети, що підлягають обкладанню митними зборами.

3. З посиланням на статтю 15 Бенін, Буркіна-Фасо, Кот-д'Івуар (Респ.), Джібуті, Малі та Мавританія не приймають простих листів, які містять предмети, що підлягають обкладанню митними зборами.

4. Незважаючи на положення пунктів 1-3, надіслання сироватки, вакцин, а також дефіцитних медикаментів термінової необхідності дозволяється в усіх випадках.

Стаття XI
Рекламації

1. Незважаючи на пункт 3 статті 17, Болгарія (Респ.), Кабо-Верде, Чад, Корейська Народно-Демократична Республіка, Єгипет, Габон, заморські території, що залежать від Сполученого Королівства, Греція, Іран (Ісламська Респ.), Киргизстан, Монголія, М'янма, Філіппіни, Саудівська Аравія, Судан, Сирійська Арабська Респ., Туркменістан, Україна, Узбекистан та Замбія залишають за собою право стягувати з клієнтів збори за рекламацію стосовно відправлень письмової кореспонденції.

2. Незважаючи на пункт 3 статті 17, Аргентина, Австрія, Азербайджан, Литва, Молдова та Словаччина залишають за собою право стягувати спеціальний збір, коли після завершення розслідування, проведеного стосовно рекламації, виявляється, що остання була невиправданою.

3. Афганістан, Болгарія (Респ.), Кабо-Верде, Конго (Респ.), Єгипет, Габон, Іран (Ісламська Респ.), Киргизстан, Монголія, М'янма, Саудівська Аравія, Судан, Сирійська Арабська Респ., Туркменістан, Україна, Узбекистан та Замбія залишають за собою право стягувати з клієнтів збір за рекламацію стосовно посилок.

4. Незважаючи на пункт 3 статті 17, Бразилія, Панама (Респ.) та Сполучені Штати Америки залишають за собою право стягувати з клієнтів збір за рекламації стосовно відправлень письмової кореспонденції та посилок, поданих у країнах, які застосовують такий тип збору відповідно до пунктів 1 - 3 цієї статті.

Стаття XII
Збір за пред'явлення митниці

1. Габон залишає за собою право стягувати з клієнтів збір за пред'явлення митниці.

2. Конго (Респ.) та Замбії залишають за собою право стягувати з клієнтів збір за пред'явлення митниці стосовно посилок.

Стаття XIII
Подача відправлень письмової кореспонденції за кордон

1. Австралія, Австрія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Греція, Нова Зеландія та Сполучені Штати Америки залишають за собою право стягувати згідно з вартістю виконання роботи збір з будь-якого призначеного оператора, який відповідно до положень пункту 4 статті 26 повертає їм відправлення, які під час подачі не були надіслані їхніми службами як поштові відправлення.

2. Незважаючи на пункт 4 статті 26, Канада залишає за собою право стягувати з призначеного оператора країни подання таку суму, яка забезпечить щонайменше покриття витрат, понесених нею під час обробки таких відправлень.

3. Пункт 4 статті 26 дозволяє призначеному оператору країни призначення вимагати від призначеного оператора країни подання відповідну компенсацію за доставку відправлень письмової кореспонденції, поданих за кордон у великій кількості. Австралія та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії залишають за собою право обмежувати будь-яку таку виплату відповідним внутрішнім тарифом для подібних відправлень у країні призначення.

4. Пункт 4 статті 26 дозволяє призначеному оператору країни призначення вимагати від призначеного оператора країни подання відповідну компенсацію за доставку відправлень письмової кореспонденції, поданих за кордон у великій кількості. Такі країни-члени залишають за собою право обмежувати будь-яку таку виплату лімітами, дозволеними в Регламенті для пошти у великій кількості: Багамські острови, Барбадос, Бруней-Даруссалам, Китай (Народна Респ.), Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, заморські території, що залежать від Сполученого Королівства, Гренада, Гайана, Індія, Малайзія, Непал, Нідерланди, Нідерландські Антилли й Аруба Нова Зеландія, Сент-Лусія, Сент-Вінсент і Гренадін, Сінгапур, Шрі-Ланка, Сурінам, Таїланд та Сполучені Штати Америки.

5. Незважаючи на застереження, наведені в пункті 4, такі країни-члени залишають за собою право застосовувати в цілому положення статті 26 Конвенції до пошти, отриманої з країн - членів Союзу: Аргентина, Австрія, Бенін, Бразилія, Буркіна-Фасо, Камерун, Кот-д'Івуар (Респ.), Кіпр, Данія, Єгипет, Франція, Німеччина, Греція, Гвінея, Ізраїль, Італія, Японія, Йорданія, Ліван, Люксембург, Малі, Мавританія, Монако, Марокко, Норвегія, Португалія, Саудівська Аравія, Сенегал, Сирійська Арабська Респ. і Того.

6. Під час застосування пункту 4 статті 26 Німеччина залишає за собою право вимагати від країни, яка відправляє, виплачувати компенсацію в сумі, яку вона одержала б від країни, у якій проживає відправник.

7. Незважаючи на застереження, зроблені за статтею XIII, Китай (Народна Респ.) залишає за собою право обмежувати будь-яку виплату за доставку відправлень письмової кореспонденції, поданих за кордон у великій кількості, лімітами, дозволеними в Конвенції ВПС та Регламенті письмової кореспонденції для пошти у великій кількості.

Стаття XIV
Виняткові вхідні сухопутні тарифи

1. Незважаючи на статтю 33, Афганістан залишає за собою право стягувати додатковий винятковий вхідний сухопутний тариф у розмірі 7,50 СПЗ за посилку.

Стаття XV
Спеціальні тарифи

1. Бельгія, Норвегія та Сполучені Штати Америки мають право стягувати вищі сухопутні тарифи за авіаційні посилки, ніж за наземні посилки.

2. Лівану дозволяється стягувати за посилки масою до 1 кілограма збір, який застосовується до посилок масою понад 1 кілограм, але не більше З кілограмів.

3. Панамі (Респ.) дозволяється стягувати 0,20 СПЗ за кілограм за транзитні наземні посилки, перевезені повітряним шляхом.

На підтвердження чого повноважні представники склали цей Протокол, який має таку саму чинність і такий самий термін дії, які він мав би, якби його положення було внесено до самого тексту Конвенції, і підписали його в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Учинено в м. Женева 12 серпня 2008 року.

 

УГОДА
про поштові платіжні послуги

Офіційний переклад.

Повноважні представники Урядів країн - членів Союзу, які підписалися нижче, з урахуванням пункту 4 статті 22 Статуту Всесвітнього поштового союзу, укладеного в м. Відень 10 липня 1964 року, за взаємною згодою та відповідно до пункту 4 статті 25 Статуту уклали таку Угоду, яка відповідає принципам Статуту, для впровадження надійної, доступної та адаптованої для масового користувача платіжної послуги на основі систем, які дозволяють забезпечити взаємодію мереж призначених операторів.

ЧАСТИНА I
Загальні принципи, які застосовуються до поштових платіжних послуг

ГЛАВА I
Загальні положення

Стаття 1
Сфера дії Угоди

1. Кожна країна-член на основі найліпших зусиль забезпечує, щоб на її території надавалася принаймні одна з таких поштових платіжних послуг:

1.1. Грошового переказу готівкою: відправник подає до пункту доступу до послуги призначеного оператора грошові кошти й звертається з проханням виплатити одержувачу всю суму готівкою без відрахувань.

1.2. Грошовий переказ з рахунку: відправник дає вказівку дебетувати свій рахунок, який веде призначений оператор, і звертається з проханням виплатити одержувачу всю суму готівкою без відрахувань.

1.3. Грошовий переказ на рахунок: відправник подає до пункту доступу до послуги призначеного оператора грошові кошти й звертається з проханням перерахувати їх на рахунок одержувача без відрахувань.

1.4. Поштовий переказ: відправник дає вказівку дебетувати свій рахунок, який веде призначений оператор, і звертається з проханням унести еквівалентну суму на рахунок одержувача, відкритий призначеним оператором-платником, без відрахувань.

2. У Регламенті визначаються процедури, необхідні для виконання цієї Угоди.

Стаття 2
Визначення

1. "Компетентний орган" - будь-який національний орган країни-члена, який у силу повноважень, наданих йому нормативно-правовими актами, контролює діяльність призначеного оператора чи осіб, яких стосується ця стаття. Компетентний орган може контактувати з адміністративними або юридичними органами, залученими до боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, і, зокрема, з національним підрозділом фінансової розвідки та органами нагляду.

2. "Черговий внесок" - частковий авансовий платіж, зроблений призначеним оператором-емітентом призначеному оператору-платнику для полегшення готівкової ситуації стосовно поштових платіжних послуг призначеного оператора-платника.

3. "Відмивання грошей" - конвертація або переказ грошових коштів, що здійснюється суб'єктом або особою, яка знає, що походження цих грошових коштів пов'язане з кримінальною діяльністю або з участю в такій діяльності, для того, щоб приховати або замаскувати незаконні джерела цих грошових коштів і допомогти будь-якій особі, яка брала участь у такій діяльності, в ухиленні від юридичних наслідків своїх дій; відмивання грошей розглядається як таке, коли діяльність, що призводить до відмивання грошових коштів, підлягає судовому переслідуванню на території іншої країни-члена або третьої країни.

4. "Розділення" - обов'язкове відділення грошових коштів користувачів від грошових коштів призначеного оператора, що перешкоджає використанню грошових коштів користувачів для цілей, інших, ніж виконання операцій з поштових платіжних послуг.

5. "Клірингова палата" - у рамках багатосторонніх обмінів клірингова палата займається взаємними заборгованостями й вимогами, що випливають з послуг, які надаються одним оператором іншому. Її функцією є ведення обліку обмінів між операторами, розрахунки яких проводяться через розрахунковий банк, а також ужиття необхідних заходів у разі неправильності розрахунків.

6. "Кліринг" - система, що дозволяє скоротити до мінімуму кількість платежів шляхом визначення періодичного дебетового й кредитового сальдо для залучених сторін. Кліринг уключає два етапи: визначення двосторонніх сальдо й, шляхом додавання цих сальдо, розрахунок загального стану кожного суб'єкта стосовно всього товариства для того, щоб здійснювати лише один розрахунок, який залежить від стану дебітора або кредитора суб'єкта, що розглядається.

7. "Накопичувальний рахунок" - накопичення грошових коштів з різних джерел на один рахунок.

8. "Взаємний рахунок" - жиро-рахунок, що відкривається на взаємній основі призначеними операторами як частина двосторонніх відносин, за допомогою якого здійснюються розрахунки за взаємними заборгованостями та кредитами.

9. "Кримінальна діяльність" - будь-який вид участі в злочині або проступку, які визначено національним законодавством, або вчинення їх.

10. "Гарантійний депозит" - сума, яка подається у формі готівки або цінних паперів для гарантування платежів між призначеними операторами.

11. "Одержувач" - фізична або юридична особа, яка призначається відправником як бенефіціар грошового чи поштового безготівкового переказу.

12. "Третя валюта" - проміжна валюта, що використовується у випадках неконвертованості між двома валютами або для клірингу (оплати рахунків).

13. "Ретельна перевірка стосовно користувачів" - загальне зобов'язання призначених операторів, що охоплює такі обов'язки:

- ідентифікації користувачів;

- отримання інформації про мету поштового платіжного доручення;

- моніторингу поштових платіжних доручень;

- перевірки того, що інформація стосовно користувачів є дійсною;

- повідомлення компетентним органам про підозрілі транзакції.

14. "Електронні дані, які стосуються поштових платіжних доручень" - дані, що передаються електронним способом від одного призначеного оператора до іншого й стосуються виконання поштових платіжних доручень, рекламацій, зміни чи виправлення адрес або відшкодування; ці дані або вводяться призначеними операторами, або автоматично генеруються їхньою інформаційною системою та повідомляють про зміну в статусі поштового платіжного доручення або вимоги-доручення.

15. "Особові дані" - особові ідентифікаційні дані стосовно відправника або одержувача, які можуть використовуватися лише для тих цілей, для яких вони отримані.

16. "Поштові дані" - дані, необхідні для пересилання й відстеження поштового платіжного доручення або для статистичних цілей, а також для централізованої клірингової системи.

17. "Електронний обмін даними (ЕОД)" - обмін від одного комп'ютера до іншого даними, які стосуються операцій, шляхом використання мереж і стандартних форматів, сумісних із системою Союзу.

18. "Відправник" - фізична або юридична особа, що дає доручення призначеному оператору виконати поштове платіжне доручення відповідно до Актів Союзу.

19. "Фінансування тероризму" - охоплює фінансування терористичних актів, терористів і терористичних організацій.

20. "Грошові кошти користувачів" - суми, що подаються відправником призначеному оператору-емітенту готівкою або дебетовані на рахунок відправника, який веде призначений оператор-емітент, чи в будь-який інший захищений спосіб здійснення електронної банківської операції, наданий у розпорядження відправником призначеному оператору-емітенту чи будь-якому іншому фінансовому оператору, для виплати одержувачу, зазначеному відправником, відповідно до цієї Угоди та її Регламенту.

21. "Валюта випуску" - валюта країни призначення або третя валюта, дозволена країною призначення, у якій випускається поштове платіжне доручення.

22. "Призначений оператор-емітент" - призначений оператор, що передає поштове платіжне доручення призначеному оператору-платнику відповідно до Актів Союзу.

23. "Призначений оператор-платник" - призначений оператор, який відповідає за виконання поштового платіжного доручення в країні призначення відповідно до Актів Союзу.

24. "Строк дії" - строк, протягом якого поштове платіжне доручення може бути виконано або відмінено.

25. "Пункт доступу до послуги" - фізичне або віртуальне місце, де користувач може подати чи одержати поштовий грошовий переказ.

26. "Компенсація" - сума, оплачувана призначеним оператором-емітентом призначеному оператору-платнику за виплату одержувачу.

27. "Відкликання" - можливість відправника відкликати своє поштове платіжне доручення (грошовий переказ або перерахування) до моменту виплати або закінчення строку дії, якщо виплати не проведено.

28. "Ризик контрагента" - ризик, що одна зі сторін договору не виконає зобов'язань, що призведе до ризику втрати або ліквідності.

29. "Ризик ліквідності" - ризик, що учасник системи розрахунків або контрагент тимчасово не може цілком виконувати зобов'язання в необхідний час.

30. "Повідомлення про підозрілу транзакцію" - зобов'язання призначеного оператора, яке ґрунтується на національному законодавстві й резолюціях Союзу, надавати компетентним національним органам інформацію про підозрілі транзакції.

31. "Контроль і спостереження за проходженням" - система, що надає можливість моніторингу проходження поштового платіжного доручення, а також визначення його місцезнаходження й статусу будь-коли.

32. "Ціна" - сума, що виплачується відправником призначеному оператору-емітенту за поштову платіжну послугу.

33. "Підозріла транзакція" - разове або повторюване поштове платіжне доручення або вимога про відшкодування стосовно поштового платіжного доручення, пов'язане зі злочинною діяльністю з відмивання грошей або фінансування тероризму.

34. "Користувач" - фізична або юридична особа, відправник або одержувач, які користуються поштовими платіжними послугами відповідно до цієї Угоди.

Стаття 3
Призначення оператора

1. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу назву та адресу державного органу, який є відповідальним за контроль поштових платіжних послуг. Країни-члени повідомляють Міжнародному бюро в межах шести місяців після завершення Конгресу також назву та адресу оператора (операторів), який (які) офіційно призначений (призначені) для здійснення поштових платіжних послуг на її (їхній) території шляхом використання її (їхньої) мережі, а також для виконання обов'язків, що випливають з Актів Союзу. У період між Конгресами про зміни стосовно державних органів та офіційно призначених операторів якнайшвидше повідомляється Міжнародному бюро.

2. Призначені оператори надають поштові платіжні послуги відповідно до цієї Угоди.

Стаття 4
Функції країн-членів

1. Країни-члени вживають необхідних заходів для забезпечення безперервності поштових платіжних послуг у разі невиконання їхнім призначеним оператором (їхніми призначеними операторами) зобов'язань без шкоди відповідальності цього оператора (цих операторів) перед іншими призначеними операторами в силу Актів Союзу.

2. У разі невиконання зобов'язань її призначеним оператором країна-член інформує через Міжнародне бюро інші країни-члени, які є сторонами цієї Угоди:

2.1. про тимчасове припинення надання її поштових платіжних послуг із зазначеної дати до нового повідомлення;

2.2. про заходи, ужиті для відновлення її послуг під відповідальність будь-якого нового призначеного оператора.

Стаття 5
Операційні функції

1. Призначені оператори є відповідальними за виконання поштових платіжних послуг інших операторів та користувачів.

2. Вони несуть відповідальність за ризики, як-от: операційні ризики, ризики ліквідності й ризики контрагента відповідно до національного законодавства.

3. Призначені оператори для здійснення поштових платіжних послуг, надання яких доручається їм їхньою відповідною країною-членом, укладають двосторонні чи багатосторонні угоди з призначеними операторами на свій вибір.

Стаття 6
Приналежність грошових коштів, пов'язаних з наданням поштових платіжних послуг

1. Будь-яка сума, яка подається готівкою або дебетована на рахунок для виконання поштового платіжного доручення, належить відправнику до моменту її виплати одержувачу або до зарахування на рахунок одержувача.

2. У межах строку дії поштового платіжного доручення відправник може відкликати його до виплати відповідної суми одержувачу або до її зарахування рахунок одержувача.

Стаття 7
Запобігання відмиванню грошей, фінансуванню тероризму та фінансовим злочинам

1. Призначені оператори вживають усіх необхідних заходів для виконання своїх зобов'язань відповідно до національного та міжнародного законодавства, у тому числі тих, що стосуються боротьби з відмиванням грошей, фінансуванням тероризму та фінансовими злочинами.

2. Відповідно до національних нормативно-правових актів вони повинні інформувати компетентні органи своєї країни про підозрілі транзакції.

3. У Регламенті зазначаються докладні зобов'язання призначених операторів стосовно ідентифікації користувача, ретельної перевірки та процедур виконання положень, які стосуються боротьби з відмиванням грошей, фінансуванням тероризму та фінансовими злочинами.

Стаття 8
Конфіденційність

1. Призначені оператори забезпечують конфіденційність особових даних та використання їх відповідно до національного законодавства й у разі необхідності міжнародних зобов'язань та Регламенту. Положення цієї статті не обмежує надання особових даних на запит відповідно до національного законодавства кожної країни-члена.

2. Дані, необхідні для виконання поштового платіжного доручення, є конфіденційними.

3. Для статистичних цілей і, можливо, для оцінки якості послуги та централізованого клірингу призначені оператори принаймні раз на рік надають Міжнародному бюро Всесвітнього поштового союзу поштові дані. Міжнародне бюро обробляє всі особові поштові дані конфіденційно.

Стаття 9
Технологічна нейтральність

1. Обмін даними, необхідними для надання послуг, визначених у цій Угоді, регулюється принципом технологічної нейтральності, що означає, що надання цих послуг не залежить від використання особливої технології.

2. Процедури виконання поштових платіжних доручень, у тому числі умови подання, уведення, відправлення, оплати, компенсації стосовно доручень, обробки рекламацій, а також строк надання грошових коштів одержувачу можуть змінюватися відповідно до технології, яка використовується для передачі доручення.

3. Поштові платіжні послуги можуть надаватися на основі поєднання різних технологій.

ГЛАВА II
Загальні принципи та якість послуг

Стаття 10
Загальні принципи

1. Доступ через мережу

1.1. Поштові платіжні послуги надаються призначеними операторами через свою (свої) мережу (мережі) та (або) через будь-яку іншу мережу учасників для забезпечення доступності цих послуг для масового користувача.

1.2. Усі користувачі мають доступ до поштових платіжних послуг, незалежно від будь-яких договірних або комерційних відносин з призначеним оператором.

2. Відділення грошових коштів

2.1. Грошові кошти користувачів розділяються. Ці грошові кошти й потоки, які вони формують, відділяються від інших грошових коштів і потоків операторів, особливо від їхніх грошових коштів.

2.2. Розрахунки, які стосуються компенсації між призначеними операторами, відділяються від розрахунків, які стосуються грошових коштів користувачів.

3. Валюта випуску та валюта оплати стосовно поштових платіжних доручень

3.1 Сума, зазначена в поштовому платіжному дорученні, виражається й виплачується у валюті країни призначення чи в будь-якій іншій валюті, дозволеній країною призначення.

4. Неможливість відмови

4.1. Передача поштових платіжних доручень електронним способом здійснюється відповідно до принципу неможливості відмови, у тому сенсі, що призначений оператор-емітент не може ставити під сумнів наявність цих доручень і призначений оператор-платник не може заперечити одержання доручень настільки, наскільки повідомлення відповідає застосовуваним технічним стандартам.

4.2. Неможливість відмови від поштових платіжних доручень, які передаються електронним способом, забезпечується технічними засобами, незалежно від системи, яка використовується призначеними операторами.

5. Виконання поштових платіжних доручень

5.1. Поштові платіжні доручення, які передаються між призначеними операторами, повинні здійснюватися з дотриманням положень цієї Угоди та національного законодавства.

5.2. У мережі призначених операторів сума, яка подається відправником призначеному оператору-емітенту, є такою самою, що й сума, виплачена одержувачу призначеним оператором-платником.

5.3. Оплата одержувачу не залежить від отримання призначеним оператором-платником відповідних грошових коштів відправника. Це є предметом виконання призначеним оператором-емітентом своїх зобов'язань перед призначеним оператором-платником стосовно часткових внесків або надання взаємного рахунку.

6. Установлення тарифів

6.1. Призначений оператор-емітент установлює ціну на поштові платіжні послуги.

6.2. До цієї ціни можуть бути додані збори за будь-яку необов'язкову або додаткову послугу, яку вимагає відправник.

7. Звільнення від сплати зборів

7.1. Положення Всесвітньої поштової конвенції стосовно звільнення від сплати поштових зборів за поштові відправлення, що адресовані військовополоненим та інтернованим цивільним особам, можуть застосовуватися до поштових платіжних послуг для цієї категорії одержувача.

8. Компенсація призначеному оператору-платнику

8.1. Призначений оператор-емітент сплачує компенсацію призначеному оператору-платнику за виконання поштових платіжних доручень.

9. Періодичність розрахунків між призначеними операторами

9.1. Періодичність розрахунків між призначеними операторами за сумами, виплаченими відправником одержувачу або зарахованими на його рахунок, може відрізнятися від періодичності розрахунків виплати компенсації між призначеними операторами. Розрахунки за сумами, виплаченими або зарахованими на рахунок, здійснюються принаймні раз на місяць.

10. Обов'язок інформувати користувачів

10.1. Користувачі мають право на таку інформацію, яка публікується й надається всім відправникам: умови надання поштових платіжних послуг, ціни, збори, валютні курси та системи розрахунків, умови здійснення відповідальності, а також адреси інформаційних і рекламаційних служб.

10.2. Доступ до цієї інформації здійснюється на безоплатній основі.

Стаття 11
Якість послуги

1. Призначені оператори можуть приймати рішення про визначення поштових платіжних послуг, використовуючи колективний фірмовий знак.

ГЛАВА III
Принципи електронного обміну даними

Стаття 12
Функціональна сумісність

1. Мережі

1.1. Для обміну даними, необхідними для виконання поштових платіжних послуг між усіма призначеними операторами, та моніторингу якості послуги призначені оператори використовують систему електронного обміну даними (ЕОД) Союзу чи будь-яку іншу систему, що забезпечує функціональну сумісність поштових платіжних послуг відповідно до цієї Угоди.

Стаття 13
Забезпечення безпеки електронних обмінів

1. Призначені оператори є відповідальними за належне функціонування свого обладнання.

2. Електронну передачу даних повинно бути захищено для забезпечення автентичності й цілісності переданих даних.

3. Призначені оператори забезпечують безпеку транзакцій відповідно до міжнародних стандартів.

Стаття 14
Контроль і спостереження за проходженням

1. Системи, які використовуються призначеними операторами, дають можливість забезпечувати моніторинг обробки доручення, а також його відкликання відправником доти, доки відповідної суми не виплачено одержувачу або не зараховано на рахунок одержувача чи у відповідному випадку не компенсовано відправнику.

ЧАСТИНА II
Правила, які регулюють поштові платіжні послуги

ГЛАВА I
Обробка поштових платіжних доручень

Стаття 15
Подання, уведення та передача поштових платіжних доручень

1. Умови подання, уведення та передачі поштових платіжних доручень визначено в Регламенті.

2. Строк дії поштових платіжних доручень не може бути продовжений і встановлюється в Регламенті.

Стаття 16
Перевірка та вивільнення грошових коштів

1. Після підтвердження ідентичності одержувача відповідно до національного законодавства й відповідності наданої ним інформації призначений оператор здійснює виплату готівкою. Для переказу на рахунок або для перерахування сума цієї виплати зараховується на рахунок одержувача рахунку.

2. Строки вивільнення грошових коштів установлюються у двосторонніх чи багатосторонніх угодах між призначеними операторами.

Стаття 17
Максимальна сума

1. Призначені оператори інформують Міжнародне бюро Всесвітнього поштового союзу про максимальні суми для відправлення та одержання, установлені відповідно до їхнього національного законодавства.

Стаття 18
Відшкодування

1. Розмір відшкодування

1.1. Відшкодування, що виплачується в рамках поштових платіжних послуг, покриває всю суму поштового платіжного доручення у валюті країни-емітента. Сума, яку повинно бути відшкодовано, дорівнює сумі, виплаченій відправником, або сумі, нарахованій на його рахунок. У разі помилки, зробленої призначеним оператором, до суми відшкодування додається ціна за поштову платіжну послугу.

ГЛАВА II
Рекламації та відповідальність

Стаття 19
Рекламації

1. Рекламації приймаються в межах шести місяців з дня, наступного після дня прийому поштового платіжного доручення.

2. Відповідно до свого національного законодавства призначені оператори мають право стягувати зі своїх клієнтів збори з рекламації стосовно поштових платіжних доручень.

Стаття 20
Відповідальність призначених операторів перед користувачами

1. Використання грошових коштів

1.1. Призначений оператор-емітент несе відповідальність перед відправником за суми, що подаються в операційне вікно або дебетовані на рахунок відправника, до моменту виплати належним чином поштового платіжного доручення одержувачу або зарахування на рахунок одержувача, або до того, як грошові кошти повернуті відправнику у формі готівки або зараховані на його рахунок.

Стаття 21
Взаємні зобов'язання та відповідальність призначених операторів

1. Кожний призначений оператор є відповідальним за свої помилки

2. Умови та обсяг відповідальності встановлюються в Регламенті.

Стаття 22
Звільнення призначених операторів від відповідальності

1. Призначені оператори не є відповідальними:

1.1. у разі затримки виконання послуги;

1.2. коли в результаті знищення даних про поштові платіжні послуги в результаті форс-мажорних обставин вони не можуть відзвітувати про виконання поштового платіжного доручення, якщо тільки доказу їхньої відповідальності не представлено іншим способом;

1.3. коли завдано шкоди через вину або недбалість відправника, особливо що стосується його відповідальності за надання правильної інформації в підтвердження свого поштового платіжного доручення, у тому числі того, що переказані грошові кошти законного походження, а також того, що поштове платіжне доручення для законної мети;

1.4. якщо на переказані грошові кошти накладено арешт;

1.5. у разі грошових коштів військовополонених або інтернованих цивільних осіб;

1.6. коли користувач не пред'явив жодної рекламації у визначений у Регламенті строк;

1.7. коли в країні-емітенті закінчився визначений строк для регресу стосовно поштового платіжного доручення.

Стаття 23
Застереження, які стосуються відповідальності

1. Жодні застереження не застосовуються до положень стосовно відповідальності, передбаченої в статтях 20 - 22, крім випадків двосторонньої домовленості.

ГЛАВА III
Фінансові відносини

Стаття 24
Бухгалтерські та фінансові норми

1. Бухгалтерські норми

1.1. Призначені оператори дотримуються бухгалтерських норм, визначених у Регламенті.

2. Підготовка щомісячних і загальних рахунків

2.1. Призначений оператор-платник готує для кожного призначеного оператора-емітента щомісячний рахунок, який показує суми, виплачені за поштовими платіжними дорученнями. Щомісячні рахунки з однаковою періодичністю заносяться в загальний компенсаційний рахунок, який включає чергові внески та слугує для визначення сальдо.

3. Черговий внесок

3.1. У разі диспропорції обмінів між призначеними операторами призначений оператор-емітент сплачує призначеному оператору-платнику черговий внесок принаймні раз на місяць на початку розрахункового періоду. У випадках, коли збільшення періодичності розрахунку за обміни зменшує період до менше, ніж тиждень, оператори можуть домовлятися про відмову від цього чергового внеску.

4. Накопичувальний рахунок

4.1. У принципі, кожний призначений оператор має один накопичувальний рахунок для грошових коштів користувачів. Ці грошові кошти використовуються виключно для здійснення поштових платіжних доручень, сплачених одержувачам, або для відшкодування відправникам невиконаних поштових платіжних доручень.

4.2. Будь-які часткові внески, сплачені призначеним оператором-емітентом, зараховуються на накопичувальний рахунок для призначеного оператора-платника. Ці часткові внески використовуються виключно для виплат одержувачам.

5. Гарантійний депозит

5.1. Виплата гарантійного депозиту може вимагатися відповідно до умов, передбачених у Регламенті.

Стаття 25
Розрахунки та кліринг

1. Централізовані розрахунки

1.1. Розрахунки між призначеними операторами можуть здійснюватися через центральну клірингову палату відповідно до процедур, передбачених у Регламенті, і проводяться з накопичувальних рахунків призначених операторів.

2. Двосторонні розрахунки

2.1. Виставлення на основі сальдо загального рахунку

2.1.1. Як правило, призначені оператори, які не є членами системи централізованого клірингу, проводять розрахунки на основі сальдо загального рахунку.

2.2. Взаємний рахунок

2.2.1. У випадках, коли призначені оператори мають жироустанови, вони можуть відкривати взаємний рахунок, за допомогою якого сплачуються їхні взаємні заборгованості й урегульовуються вимоги, які виникають з поштових платіжних послуг.

2.2.2. У випадках, коли призначений оператор-платник не має жиросистеми, взаємний рахунок може бути відкрито в іншій фінансовій установі.

2.3. Валюта розрахунку

2.3.1. Розрахунки проводяться у валюті країни призначення або в третій валюті, погодженій призначеними операторами.

ЧАСТИНА III
Перехідні та прикінцеві положення

Стаття 26
Застереження, зроблені в ході Конгресу

1. Будь-яке застереження, несумісне з метою й завданнями Союзу, не дозволяється.

2. Як правило, будь-яка країна-член, погляди якої не поділяють інші країни-члени, повинна докласти всіх можливих зусиль і приєднатися до думки більшості. Застереження необхідно робити в разі абсолютної необхідності й з поданням відповідних причин.

3. Будь-яке застереження до статті цієї Угоди повинно подаватися Конгресу у вигляді пропозиції в письмовій формі однією з робочих мов Міжнародного бюро та згідно з відповідними положеннями Внутрішнього регламенту Конгресів.

4. Для набрання чинності будь-яка пропозиція, яка стосується застережень, повинна бути затверджена більшістю голосів, необхідною для внесення поправок до статті, якої стосується застереження.

5. У принципі, застереження застосовуються на взаємній основі між країною-членом, що робить застереження, та іншими країнами-членами.

6. Застереження до цієї Угоди повинні бути внесені до її Заключного протоколу на підставі пропозицій, затверджених Конгресом.

Стаття 27
Прикінцеві положення

1. Конвенція в разі необхідності застосовується за аналогією в усіх випадках, які спеціально не регулюються цією Угодою.

2. Стаття 4 Статуту до цієї Угоди не застосовується.

3. Умови затвердження пропозицій стосовно цієї Угоди та її Регламенту

3.1. Для набрання чинності пропозиції, які подані Конгресу й стосуються цієї Угоди, повинні бути затверджені більшістю присутніх і голосуючих країн-членів, які є сторонами Угоди та мають право голосу. Під час голосування повинна бути присутня принаймні половина цих країн-членів, які представлені на Конгресі та мають право голосу.

3.2. Для набрання чинності пропозиції, які стосуються Регламенту цієї Угоди, повинні бути затверджені більшістю членів Ради поштової експлуатації, які мають право голосу та які є сторонами Угоди.

3.3. Для набрання чинності пропозиції, які внесені між двома Конгресами та які стосуються цієї Угоди, повинні набрати:

3.3.1. дві третини голосів, принаймні половина країн-членів, які є сторонами Угоди та мають право голосу, узяли участь у голосуванні, якщо йдеться про доповнення новими положеннями;

3.3.2. більшість голосів, принаймні половина країн-членів, які є сторонами Угоди та мають право голосу, узяли участь у голосуванні, якщо йдеться про поправки до положень цієї Угоди;

3.3.3. більшість голосів, якщо йдеться про тлумачення положень цієї Угоди.

3.4. Незважаючи на положення, передбачені в пункті 3.3.1., будь-яка країна-член, національне законодавство якої ще не є сумісним із запропонованим доповненням, у межах 90 днів з дати повідомлення про це доповнення може подати Генеральному директору Міжнародного бюро письмову заяву, у якій йдеться про те, що вона не може прийняти це доповнення.

Стаття 28
Набрання чинності й строк дії Угоди про поштові платіжні послуги

1. Ця Угода набирає чинності 1 січня 2010 року й залишається чинною до набрання чинності Актами наступного Конгресу.

На підтвердження чого повноважні представники Урядів договірних країн підписали цю Угоду в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Учинено в м. Женева 12 серпня 2008 року.

 

Перший додатковий протокол до Загального регламенту Всесвітнього поштового союзу

Офіційний переклад.

Повноважні представники Урядів країн - членів Всесвітнього поштового союзу, які зібралися на Конгрес у м. Женева, з урахуванням пункту 2 статті 22 Статуту, укладеного в м. Відень 10 липня 1964 року, за взаємною згодою та з урахуванням пункту 4 статті 25 Статуту, прийняли такі поправки до Загального регламенту.

Стаття I
(Стаття 101-bis)
Функції Конгресу

1. Конгрес відповідно до пропозицій країн-членів, Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації:

1.1) визначає загальну політику з виконання місії та мети Союзу, які оголошені в преамбулі та статті 1 Статуту;

1.2) у разі необхідності розглядає та затверджує пропозиції стосовно внесення поправок до Статуту, Загального регламенту, Конвенції та Угод, які подаються країнами-членами й Радами відповідно до статті 29 Статуту й статті 122 Загального регламенту;

1.3) установлює дату набрання чинності Актами;

1.4) затверджує свій регламент і поправки до нього;

1.5) розглядає повні звіти про роботу Адміністративної ради, Ради поштової експлуатації та Консультативного комітету за період після попереднього Конгресу, які подаються цими відповідними органами згідно зі статтями 103, 105 й 107 Загального регламенту;

1.6) затверджує стратегію Союзу;

1.7) визначає максимальну суму витрат Союзу згідно зі статтею 21 Статуту;

1.8) вибирає країни-члени, які ввійдуть до складу Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації;

1.9) вибирає Генерального директора та заступника Генерального директора Міжнародного бюро;

1.10) установлює резолюцією верхню межу витрат Союзу на виробництво документів німецькою, китайською, португальською та російською мовами.

2. Конгрес як вищий орган Союзу розглядає інші питання, які стосуються, зокрема, поштових послуг.

Стаття II
(Змінена стаття 102)
Склад, діяльність і засідання Адміністративної ради
(Статут, стаття 17)

1. Адміністративна рада складається із сорока одного члена, які виконують свої функції протягом періоду між двома послідовними Конгресами.

2. Головування покладається по праву на країну-члена, яка приймає Конгрес. Якщо ця країна-член відмовляється від цього права, вона стає членом де-юре й у зв'язку із цим географічна група, до якої вона належить, має одне додаткове місце, до якого не застосовуються обмеження, передбачені в пункті 3. У цьому разі Адміністративна рада обирає головою одного із членів, що належать до географічної групи, до якої належить країна-член, яка приймає Конгрес.

3. Сорок інших членів Адміністративної ради обираються Конгресом на основі справедливого географічного розподілу. Принаймні половина членів оновлюється на кожному Конгресі; жодна країна-член не може обиратися трьома послідовними Конгресами.

4. Кожний член Адміністративної ради призначає свого представника, який повинен бути компетентним у поштовій галузі.

5. Члени Адміністративної ради виконують свої функції безоплатно. Витрати з діяльності цієї Ради покриваються Союзом.

6. На Адміністративну раду покладаються такі функції:

6.1) контролювати діяльність Союзу в період між Конгресами, забезпечуючи відповідність рішенням Конгресу, вивчаючи питання, які стосуються урядової політики в поштовій галузі, та беручи до уваги події у сфері міжнародного регулювання, наприклад ті, які стосуються торгівлі послугами та конкуренції;

6.2) розглядати й затверджувати в рамках своєї компетенції будь-які заходи, необхідні для збереження й підвищення якості міжнародної поштової служби та її модернізації;

6.3) заохочувати, координувати й контролювати всі форми поштової технічної допомоги в рамках міжнародного технічного співробітництва;

6.4) розглядати й затверджувати Програму та бюджет на два роки, а також рахунки Союзу;

6.5) у разі необхідності дозволяти перевищення межі витрат відповідно до пунктів 3 - 5 статті 128;

6.6) установлювати Фінансовий регламент Союзу;

6.7) установлювати правила, які визначають Резервний фонд;

6.8) установлювати правила, які визначають Спеціальний фонд;

6.9) установлювати правила, які визначають Фонд спеціальних видів діяльності;

6.10) установлювати правила, які визначають Добровільний фонд;

6.11) забезпечувати контроль за діяльністю Міжнародного бюро;

6.12) дозволяти, якщо про це надійшло прохання, перехід до нижчого класу внесків відповідно до умов, викладених у пункті 6 статті 130;

6.13) дозволяти зміну географічної групи, якщо країна-член звертається з проханням про це, з урахуванням поглядів країн-членів, які є членами відповідних географічних груп;

6.14) установлювати Статут персоналу та умови праці службовців, які обираються;

6.15) створювати або скасовувати робочі місця Міжнародного бюро з урахуванням обмежень, пов'язаних з установленою межею витрат;

6.16) установлювати Регламент Соціального фонду;

6.17) затверджувати звіти, які складаються Міжнародним бюро, про діяльність Союзу й фінансову діяльність за період двох років і в разі необхідності давати свої коментарі із цього приводу;

6.18) вирішувати питання про контакти з країнами-членами для виконання своїх функцій;

6.19) приймати рішення після консультації з Радою поштової експлуатації стосовно встановлення контактів з організаціями, які не є спостерігачами де-юре, розглядати й затверджувати звіти Міжнародного бюро про відносини ВПС з іншими міжнародними органами, приймати рішення стосовно доцільності продовження таких відносин і їхнього розвитку; визначати своєчасно після консультації з Радою поштової експлуатації та Генеральним секретарем, яким міжнародним організаціям, асоціаціям, підприємствам і кваліфікованим особам повинно бути запропоновано направити представників на певні засідання Конгресу та його комітетів, якщо це відповідає інтересам Союзу або може бути корисним для роботи Конгресу, та доручати Генеральному директору Міжнародного бюро здійснювати необхідні запрошення;

6.20) установлювати в необхідних випадках принципи, які Рада поштової експлуатації повинна враховувати під час вивчення питань, які мають значні фінансові наслідки (тарифи, термінальні витрати, транзитні витрати, основний тариф за повітряне перевезення пошти й подання за кордоном письмової кореспонденції), уважно стежити за вивченням цих питань та розглядати й затверджувати пропозиції Ради поштової експлуатації, які стосуються цих питань, для забезпечення їхньої відповідності із зазначеними вище принципами;

6.21) вивчати на прохання Конгресу, Ради поштової експлуатації або країн-членів проблеми адміністративного, законодавчого й юридичного характеру, які стосуються Союзу або міжнародної поштової служби; Адміністративна рада вирішує в перерахованих вище галузях питання про те, чи доцільно проводити дослідження, які запитуються країнами-членами між Конгресами;

6.22) складати пропозиції, які подаються на затвердження або Конгресом, або країнами-членами відповідно до статті 125;

6.23) затверджувати в рамках своєї компетенції рекомендації Ради поштової експлуатації, які стосуються прийняття в разі необхідності правил або нової процедури доти, доки Конгрес не вирішить питання;

6.24) розглядати річний звіт, підготовлений Радою поштової експлуатації, та будь-які пропозиції, подані Радою;

6.25) подавати теми вивчень на розгляд Ради поштової експлуатації відповідно до пункту 9.16 статті 104;

6.26) визначати країну-члена, яка прийматиме наступний Конгрес у випадку, передбаченому в пункті 4 статті 101;

6.27) своєчасно й після консультації з Радою поштової експлуатації визначати кількість комітетів, необхідних для проведення роботи Конгресу, та визначати їхні функції;

6.28) після консультації з Радою поштової експлуатації, а також за умови схвалення Конгресом призначати країни-члени, які готові:

- виконувати функції заступників Голови Конгресу, а також Голів і заступників Голів комітетів з урахуванням настільки, наскільки це можливо, справедливого географічного розподілу країн-членів, а також

- брати участь у комітетах Конгресу з обмеженим складом;

6.29) розглядати й затверджувати після консультації з Радою поштової експлуатації проект стратегії, наданий Конгресу;

6.30) затверджувати звіт за чотирирічний період, складений Міжнародним бюро після консультації з Радою поштової експлуатації, стосовно реалізації країнами-членами стратегії Союзу, яка схвалена попереднім Конгресом, для надання наступному Конгресу;

6.31) визначати межі організації Консультативного комітету й сприяти організації його роботи відповідно до положень статті 106;

6.32) визначати критерії членства в Консультативному комітеті й схвалювати чи відхиляти заявки на членство згідно із цими критеріями, забезпечуючи розгляд заявок відповідно до прискореної процедури між засіданнями Адміністративної ради;

6.33) призначати тих зі своїх членів, які слугуватимуть як члени Консультативного комітету;

6.34) отримувати звіти й рекомендації Консультативного комітету й обговорювати їх, а також розглядати рекомендації Консультативного комітету для подання Конгресу.

7. На своєму першому засіданні, яке скликається Головою Конгресу, Адміністративна рада обирає зі своїх членів чотирьох заступників Голови й установлює свій регламент.

8. За скликанням свого Голови Адміністративна рада збирається, головним чином, один раз на рік у штаб-квартирі Союзу.

9. Голова, заступники Голови й Голови комітетів Адміністративної ради утворюють Керуючий комітет. Цей Комітет готує й керує роботою кожної сесії Адміністративної ради. Він схвалює від імені Адміністративної ради річний звіт, який складається Міжнародним бюро, про діяльність Союзу, а також виконує будь-яке інше завдання, яке Адміністративна рада вирішує йому доручити або необхідність виконання якого виникає в процесі стратегічного планування.

10. Транспортні витрати представника кожного члена Адміністративної ради, який бере участь у роботі сесій цього органу, несе його країна-член. Проте представник кожної країни-члена, яка належить до. країн, що розвиваються, чи до найменш розвинених країн відповідно до списків, складених Організацією Об'єднаних Націй, за винятком засідань, які відбуваються під час Конгресу, має право або на відшкодування вартості авіаквитка в обидва кінці економічного класу чи залізничного квитка в першому класі, або вартості поїздки будь-яким іншим видом транспорту за умови, що ця вартість не перевищує вартості авіаквитка в обидва кінці економічного класу. Таке саме право надається представнику кожного члена його комітетів, робочих груп або інших органів, якщо вони проводять засідання поза Конгресом чи сесіями Ради.

11. Голова Ради поштової експлуатації представляє цей орган на засіданнях Адміністративної ради, на порядку денному яких стоять питання, які становлять інтерес для органу, яким він керує.

12. Голова Консультативного комітету представляє його на засіданнях Адміністративної ради, на порядку денному яких стоять питання, які становлять інтерес для Консультативного комітету.

13. Для забезпечення ефективного зв'язку в роботі двох органів Рада поштової експлуатації може призначати представників для участі на засіданнях Адміністративної ради як спостерігачі.

14. Країні-члену, у якій проходять засідання Адміністративної ради, пропонується взяти участь у цих засіданнях як спостерігач, якщо ця країна не є членом Адміністративної ради.

15. Адміністративна рада може запропонувати взяти участь у своїх засіданнях без права голосу будь-якій міжнародній організації, будь-якому представнику асоціації або підприємства чи будь-якій кваліфікованій особі, яку вона бажає залучити до роботи. Вона може також запропонувати за тих самих умов одній чи більше країнам-членам, заінтересованим у питаннях, передбачених на порядку денному.

16. Наведені нижче спостерігачі на їхнє прохання можуть брати участь у пленарних засіданнях та зборах комітету Адміністративної ради без права голосу:

16.1) члени Ради поштової експлуатації;

16.2) члени Консультативного комітету;

16.3) міжурядові організації, які заінтересовані в роботі Адміністративної ради;

16.4) інші країни - члени Союзу.

17. З матеріально-технічних міркувань Адміністративна рада може обмежувати присутність спостерігачів однією особою. Вона також може обмежувати їхнє право виступати під час обговорень.

18. Члени Адміністративної ради беруть активну участь у її діяльності. Спостерігачам на їхнє прохання може бути дозволено брати участь у дослідженнях, які проводяться, відповідно до умов, які Рада може встановити для забезпечення результату й ефективності своєї роботи. Їм може також пропонуватися головування в робочих та проектних групах, коли їхні знання чи досвід це виправдовують. Участь спостерігачів не повинна спричинювати додаткових витрат для Союзу.

19. За виключних обставин спостерігачі можуть бути не допущені на засідання або на частину засідань чи може бути обмежено їхнє право отримувати документи, якщо цього вимагає конфіденційність теми засідання або документа. Рішення про таке обмеження може прийматися в кожному окремому випадку будь-яким відповідним органом або його головою. Кожний окремий випадок повинен бути доведений до відома Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації, якщо розглядаються питання, які становлять інтерес для Ради поштової експлуатації. Якщо Адміністративна рада вважає за необхідне, вона може згодом переглянути обмеження спільно з Радою поштової експлуатації, якщо це є доцільним.

Стаття III
(Змінена стаття 103)
Інформація про діяльність Адміністративної ради

1. Після кожної сесії Адміністративна рада інформує країни-члени, їхніх призначених операторів, регіональні союзи та членів Консультативного комітету про свою діяльність шляхом надіслання їм, inter alia, короткого звіту, а також своїх резолюцій та рішень.

2. Адміністративна рада подає Конгресові звіт про свою діяльність і надсилає його країнам-членам, їхнім призначеним операторам та членам Консультативного комітету не менше, ніж за два місяці до початку Конгресу.

Стаття IV
(Змінена стаття 104)
Склад, діяльність і засідання Ради поштової експлуатації
(Статут, стаття 18)

1. Рада поштової експлуатації складається із сорока членів, які виконують свої функції протягом періоду між послідовними Конгресами.

2. Члени Ради поштової експлуатації обираються Конгресом на основі особливого географічного розподілу. Двадцять чотири місця надаються країнам-членам, що розвиваються, і шістнадцять місць - розвинутим країнам-членам. Принаймні третина членів оновлюється на кожному Конгресі.

3. Кожний член Ради поштової експлуатації призначає свого представника, який несе відповідальність за надання послуг, зазначених в Актах Союзу.

4. Витрати, пов'язані з діяльністю Ради поштової експлуатації, покриваються Союзом. Його члени не одержують жодних платежів. Витрати, пов'язані з поїздками й перебуванням представників країн-членів, які беруть участь у роботі Ради поштової експлуатації, покриваються цими країнами-членами. Проте представник кожної з країн-членів, яка відповідно до списків Організації Об'єднаних Націй розглядається як така, що перебуває в несприятливих умовах, має право, за винятком засідань, які відбуваються під час Конгресу, на відшкодування вартості авіаквитка в обидва кінці економічного класу чи залізничного квитка в першому класі, або вартості поїздки будь-яким іншим видом транспорту за умови, що ця вартість не перевищує вартості авіаквитка в обидва кінці економічного класу.

5. На своєму першому засіданні, яка скликається й відкривається Головою Конгресу, Рада поштової експлуатації обирає із числа своїх членів Голову, заступника Голови та Голів комітетів.

6. Рада поштової експлуатації встановлює свій регламент.

7. Рада поштової експлуатації, головним чином, збирається щороку в штаб-квартирі Союзу. Дата й місце засідання встановлюються її Головою за погодженням з Головою Адміністративної ради й Генеральним директором Міжнародного бюро.

8. Голова, заступник Голови та Голови комітетів Ради поштової експлуатації утворюють Керуючий комітет. Цей Комітет готує й керує роботою кожної сесії Ради поштової експлуатації, а також виконує всі завдання, які вона вирішує йому доручити або необхідність виконання яких виникає в процесі стратегічного планування.

9. На Раду поштової експлуатації покладаються такі функції:

9.1) досліджувати найважливіші питання експлуатаційного, комерційного, технічного, економічного напряму й технічного співробітництва, які становлять інтерес для всіх країн-членів або їхніх призначених операторів, зокрема питань, які мають значні фінансові наслідки (тарифи, термінальні витрати, транзитні витрати, основні тарифи за повітряне перевезення пошти, розцінки поштово-посилкової служби й подання за кордоном письмової кореспонденції), готувати інформацію, висновки та рекомендації, які стосуються заходів, які повинні бути вжиті стосовно них;

9.2) здійснювати перегляд Регламентів Союзу протягом шести місяців після закриття Конгресу, якщо тільки цей Конгрес не прийме іншого рішення; у разі термінової необхідності Рада поштової експлуатації може також змінювати зазначені Регламенти на інших сесіях; в обох випадках Рада поштової експлуатації підпорядковується директивам Адміністративної ради в тому, що стосується політики та основних принципів;

9.3) координувати практичні заходи для розвитку й поліпшення міжнародних поштових служб;

9.4) уживати за умови схвалення Адміністративною радою в рамках компетенції останньої будь-яких заходів, які вважатиметься необхідними для збереження й підвищення якості міжнародної поштової служби та її модернізації;

9.5) складати пропозиції, які подаються на затвердження або Конгресом, або країнами-членами відповідно до статті 125; затвердження Адміністративною радою є необхідним, коли ці пропозиції стосуються питань, які належать до компетенції останньої;

9.6) розглядати на прохання країни-члена будь-яку пропозицію, яку ця країна-член надсилає до Міжнародного бюро на підставі статті 124, готувати по ній зауваження та доручати Бюро додавати їх до зазначеної пропозиції перед поданням на затвердження країнам-членам;

9.7) рекомендувати в разі необхідності й, якщо це є доцільно, після затвердження Адміністративною радою та консультацій з усіма країнами-членами прийняття правил або нової процедури доти, доки Конгрес не вирішить питання;

9.8) готувати й видавати у формі рекомендацій країнам-членам та їхнім призначеним операторам стандарти в технічній, експлуатаційній та інших галузях, у яких практика вимагає стандартизації; у разі необхідності вона вносить поправки до вже прийнятих нею стандартів;

9.9) сприяти Адміністративній раді в розробці проекту стратегії для надання Конгресові;

9.10) затверджувати звіт, який складається Міжнародним бюро, про діяльність Союзу стосовно відповідальності й функцій Ради поштової експлуатації;

9.11) вирішувати питання про контакти, які необхідно встановити з країнами-членами та їхніми призначеними операторами, для виконання своїх функцій;

9.12) вивчати питання з навчання й фахової підготовки, які становлять інтерес для країн-членів та їхніх призначених операторів, а також нових країн і країн, що розвиваються;

9.13) уживати необхідних заходів для вивчення й поширення досвіду й досягнень деяких країн-членів та їхніх призначених операторів у галузі техніки, експлуатації, економіки й фаховій підготовці, які становлять інтерес для поштових служб;

9.14) вивчати існуюче положення й потреб поштових служб у нових країнах і країнах, що розвиваються, а також розробляти належні рекомендації про шляхи й засоби поліпшення поштових служб у цих країнах;

9.15) приймати за погодженням з Адміністративною радою відповідні заходи в галузі технічного співробітництва з усіма країнами - членами Союзу та їхніми призначеними операторами, особливо з новими країнами й країнами, що розвиваються, та їхніми призначеними операторами;

9.16) розглядати всі інші питання, подані їй будь-яким членом Ради поштової експлуатації, Адміністративною радою чи будь-якою іншою країною-членом або призначеним оператором;

9.17) отримувати й обговорювати звіти й рекомендації Консультативного комітету з питань, які становлять інтерес для гади поштової експлуатації, розглядати й уносити зауваження за рекомендаціями Консультативного комітету для надання Конгресові;

9.18) призначати тих зі своїх членів, які слугуватимуть як члени Консультативного комітету.

10. На основі стратегії Союзу, затвердженої Конгресом, і, зокрема, частини, яка стосується стратегії постійних органів Союзу, Рада поштової експлуатації складає на своїй першій сесії після Конгресу проект основної робочої програми, яка включає низку тактик, спрямованих на реалізацію стратегій. Ця основна програма, яка включає обмежену кількість видів роботи з актуальних тем і тем, які становлять спільний інтерес, переглядається щорічно з урахуванням нових реалій і пріоритетів.

11. Для забезпечення ефективного зв'язку в роботі двох органів Адміністративна рада може призначати представників для участі на засіданнях Ради поштової експлуатації як спостерігачі.

12. Наведені нижче спостерігачі за їхнім проханням можуть брати участь у пленарних засіданнях та зборах комітету Ради поштової експлуатації без права голосу:

12.1) члени Адміністративної ради;

12.2) члени Консультативного комітету;

12.3) міжурядові організації, які заінтересовані в роботі Ради поштової експлуатації;

12.4) інші країни - члени Союзу.

13. З матеріально-технічних міркувань Рада поштової експлуатації може обмежувати присутність спостерігачів однією особою. Вона також може обмежувати їхнє право виступати під час обговорень.

14. Члени Ради поштової експлуатації беруть активну участь у її діяльності. Спостерігачам на їхнє прохання може бути дозволено брати участь у дослідженнях, які проводяться відповідно до умов, які Рада може встановити для забезпечення результату й ефективності своєї роботи. Їм також може пропонуватися головування в робочих та проектних групах, якщо їхні знання чи досвід це виправдовують. Участь спостерігачів не повинна спричинювати додаткових витрат для Союзу.

15. За виключних обставин спостерігачі можуть бути не допущені на засідання або на частину засідань чи може бути обмежено їхнє право отримувати документи, якщо цього вимагає конфіденційність теми засідання або документа. Рішення про таке обмеження може прийматися в кожному окремому випадку будь-яким відповідним органом або його головою. Кожний окремий випадок повинен бути доведений до відома Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації. Якщо Адміністративна рада вважає за необхідне, вона може згодом переглянути обмеження спільно з Радою поштової експлуатації, якщо це є доцільним.

16. Голова Консультативного комітету представляє цю організацію на засіданнях Ради поштової експлуатації, на порядку денному яких стоять питання, які становлять інтерес для Консультативного комітету.

17. Рада поштової експлуатації може пропонувати брати участь на своїх засіданнях без права голосу:

17.1) будь-якому міжнародному органові чи будь-якій кваліфікованій особі, яку вона бажає залучити до своєї роботи;

17.2) будь-якій країні-члену, яка не входять до складу Ради поштової експлуатації;

17.3 будь-якій асоціації чи підприємству, з якими вона бажає проконсультуватися з питань, які стосуються її діяльності.

Стаття V
(Змінена стаття 105)
Інформація про діяльність Ради поштової експлуатації

1. Після кожної сесії Рада поштової експлуатації інформує країни-члени, їхніх призначених операторів, регіональні союзи та членів Консультативного комітету про свою діяльність шляхом надіслання їм, inter alia, короткого звіту, а також своїх резолюцій та рішень.

2. Рада поштової експлуатації готує для Адміністративної ради щорічний звіт про свою діяльність.

3. Рада поштової експлуатації складає для Конгресу звіт про свою діяльність і надсилає його країнам-членам, їхнім призначеним операторам та членам Консультативного комітету не менше, ніж за два місяці до початку Конгресу.

Стаття VI
(Змінена стаття 106)
Склад, діяльність і засідання Консультативного комітету

1. Мета Консультативного комітету полягає в тому, щоб представляти інтереси ширшого міжнародного поштового сектора й забезпечити основу для ефективного діалогу між заінтересованими сторонами. До нього входять неурядові організації, які представляють споживачів, провайдерів послуг з доставки пошти, організації працівників, постачальників товарів і послуг для поштового сектора, а також організації, які об'єднують приватних осіб та компанії, які мають інтерес у виконанні завдань і цілей Союзу. У випадках, коли такі організації зареєстровані, вони також повинні бути зареєстровані в країні - члені Союзу. Адміністративна рада й Рада поштової експлуатації призначають своїх відповідних членів до складу Консультативного комітету. Крім членів, призначених Адміністративною радою та Радою поштової експлуатації, членство в Консультативному комітеті визначається в результаті процесу подання заявки та її затвердження, що визначається Адміністративною радою й здійснюється згідно з пунктом 6.32 статті 102.

2. Кожний член Консультативного комітету призначає свого представника.

3. Витрати, пов'язані з діяльністю Консультативного комітету, розподіляються між Союзом та членами Комітету, як це встановлено Адміністративною радою.

4. Члени Консультативного комітету не отримують винагороди чи будь-якої іншої компенсації.

5. Консультативний комітет реорганізовується після кожного Конгресу відповідно до умов, визначених Адміністративною радою. Голова Адміністративної ради головує на організаційному засіданні Консультативного комітету, який на цьому засіданні обирає свого голову.

6. Консультативний комітет визначає свою внутрішню організацію й розробляє свій регламент з урахуванням загальних принципів Союзу й за умови схвалення Адміністративною радою після консультації з Радою поштової експлуатації.

7. Консультативний комітет проводить засідання двічі на рік. У принципі засідання проходитимуться в штаб-квартирі Союзу в період проведення засідань Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації. Дата й місце кожного засідання встановлюються Головою Консультативного комітету за згодою Голів Адміністративної ради, Ради поштової експлуатації та Генерального директора Міжнародного бюро.

8. Консультативний комітет розробляє свою програму в рамках таких функцій:

8.1) розглядати документи й звіти Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації. За виключних обставин право отримувати певні тексти й документи може бути обмежено, якщо цього вимагає конфіденційність теми засідання або документа. Рішення про таке обмеження може прийматися в кожному окремому випадку відповідним органом або його головою. Кожний окремий випадок повинен бути доведений до відома Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації, якщо розглядаються питання, які становлять інтерес для Ради поштової експлуатації. Якщо Адміністративна рада вважає за необхідне, вона може згодом переглянути обмеження спільно з Радою поштової експлуатації, якщо це є доцільним.

8.2) проводити дослідження й обговорювати важливі для членів Консультативного комітету питання;

8.3) вивчати питання, які стосуються сектора поштових служб, і представляти звіти із цих питань;

8.4) сприяти роботі Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації, зокрема шляхом подання звітів і рекомендацій та повідомлення думок на прохання двох Рад;

8.5) представляти рекомендації Конгресові за умови схвалення Адміністративною радою, а з питань, які становлять інтерес для Ради поштової експлуатації, - після розгляду й коментарів Ради поштової експлуатації.

9. Голова Адміністративної ради та Голова Ради поштової експлуатації представляють ці органи на засіданнях Консультативного комітету, на порядку денному яких стоять питання, які становлять інтерес для цих органів.

10. Для забезпечення ефективного зв'язку з органами Союзу Консультативний комітет може призначити представників для участі на засіданнях Конгресу, Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації, а також їхніх відповідних комітетів як спостерігачі без права голосу.

11. На їхнє прохання члени Консультативного комітету можуть брати участь у пленарних засіданнях та зборах комітету Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації відповідно до пункту 16 статті 102 й пункту 12 статті 104. Вони можуть також брати участь у роботі проектних і робочих груп відповідно до умов, визначених у пункті 18 статті 102 й пункту 14 статті 104. Члени Консультативного комітету можуть бути присутніми на Конгресі як спостерігачі без права голосу.

12. Наведені нижче спостерігачі на їхнє прохання можуть брати участь у засіданнях Консультативного комітету без права голосу:

12.1) члени Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації;

12.2) міжурядові організації, заінтересовані в роботі Консультативного комітету;

12.3) регіональні союзи;

12.4) інші країни - члени Союзу.

13. З матеріально-технічних міркувань Консультативний комітет може обмежувати присутність спостерігачів однією особою. Він також може обмежувати їхнє право виступати під час обговорень.

14. За виключних обставин спостерігачі можуть бути не допущені на засідання або на частину засідань чи може бути обмежено їхнє право отримувати документи, якщо цього вимагає конфіденційність теми засідання або документа. Рішення про таке обмеження може прийматися в кожному окремому випадку будь-яким відповідним органом або його головою. Кожний окремий випадок повинен бути доведений до відома Адміністративної ради та Ради поштової експлуатації, якщо розглядаються питання, які становлять інтерес для Ради поштової експлуатації. Якщо Адміністративна рада вважає за необхідне, вона може згодом переглянути обмеження спільно з Радою поштової експлуатації, якщо це є доцільним.

15. Міжнародне бюро під керівництвом Генерального директора виконує функції секретаріату Консультативного комітету.

Стаття VII
(Змінена стаття 107)
Інформація про діяльність Консультативного комітету

1. Після кожної сесії Консультативний комітет інформує про свою діяльність Адміністративну раду та Раду поштової експлуатації, шляхом надіслання Головам цих органів, inter alia, короткого звіту своїх засідань, а також своїх резолюцій та поглядів.

2. Консультативний комітет подає Адміністративній раді щорічний звіт про свою діяльність, надсилаючи один примірник Раді поштової експлуатації. Цей звіт включається до документації Адміністративної ради, яка надається країнам - членам Союзу, їхнім призначеним операторам та Регіональним союзам відповідно до статті 103.

3. Консультативний комітет подає Конгресові звіт про свою діяльність і надсилає його країнам-членам та їхнім призначеним операторам не менше, ніж за два місяці до початку Конгресу.

Стаття VIII
(Змінена стаття 110)
Мови, які використовуються для документації, обговорень та офіційного листування

1. Документація Союзу складається французькою, англійською, арабською та іспанською мовами. Використовуються також китайська, німецька, португальська та російська мови за умови, що тільки найважливіші основні документи створюються цими мовами. Можуть також використовуватися й інші мови, але за умови, що країни-члени, які зробили запит, несуть усі відповідні витрати.

2. Країна-член або країни-члени, які зробили запит стосовно мови, іншої, ніж офіційна мова, складають лінгвістичну групу.

3. Документація публікується Міжнародним бюро офіційною мовою та мовами заснованих лінгвістичних груп чи безпосередньо, чи за посередництвом регіональних бюро цих груп відповідно до процедур, погоджених з Міжнародним бюро. Опублікування іншими мовами здійснюється відповідно до єдиного стандарту.

4. Документація, яка публікується безпосередньо Міжнародним бюро, настільки, наскільки це є можливим, поширюється одночасно різними запитуваними мовами.

5. Листування між країнами-членами та їхніми призначеними операторами й Міжнародним бюро, а також між останнім і третіми суб'єктами може вестися будь-якою мовою, яка використовується службами перекладу Міжнародного бюро.

6. Витрати на переклад будь-якою мовою, у тому числі ті витрати, які пов'язані із застосуванням пункту 5, несе та лінгвістична група, яка запитала ту мову. Країни-члени, які використовують офіційну мову, уносять паушальний внесок за переклад неофіційних документів, сума якого за одиницю внеску дорівнює сумі, яку виплачують країни-члени, які використовують іншу робочу мову Міжнародного бюро. Усі інші витрати, які стосуються забезпечення документами, несе Союз. Межа витрат, які несе Союз за створення документів китайською, німецькою, португальською та російською мовами, установлюється в резолюції Конгресу.

7. Витрати, які несе лінгвістична група, розподіляються між членами цієї групи пропорційно їхнім внескам у витрати Союзу. Ці витрати можуть бути розподілені між членами лінгвістичної групи відповідно до іншої системи, але за умови, що відповідні країни-члени погоджуються із цим та повідомляють про своє рішення Міжнародному бюро через представника групи.

8. Міжнародне бюро в межах строку, який не перевищує двох років, виконує прохання про будь-яку зміну у виборі мови країни-члена.

9. Під час обговорень на засіданнях органів Союзу за допомогою системи перекладу з використанням електронного обладнання чи без нього допускається використання французької, англійської, іспанської та російської мов, вибір якої надається на розсуд організаторів засідання після консультації з Генеральним директором Міжнародного бюро й відповідними країнами-членами.

10. Використання інших мов також дозволяється під час проведення обговорень і засідань, зазначених у пункті 9.

11. Делегації, які використовують інші мови, забезпечують синхронний переклад на одну з мов, зазначених у пункті 9, або шляхом застосування системи, зазначеної в тому самому пункті, коли можуть бути зроблені необхідні технічні зміни, або шляхом використання послуг окремих перекладачів.

12. Витрати, пов'язані з перекладом, розподіляються між країнами-членами, які застосовують одну й ту саму мову, пропорційно внескам у витрати Союзу. Проте витрати з установлення й утримання технічного обладнання несе Союз.

13. Країни-члени та (або) їхні призначені оператори можуть домовлятися стосовно мови, яку вони використовуватимуть в офіційному листуванні між собою. За відсутності такої домовленості застосовується французька мова.

Стаття IX
(Змінена стаття 112)
Функції Генерального директора

1. Генеральний директор організовує, управляє та керує Міжнародним бюро, законним представником якого він є. Він може також розподіляти посади по рангах G 1-D 2 і призначати й просувати по службі службовців, які мають ранги. Під час призначення на посади P 1-D 2 він повинен враховувати професійну кваліфікацію кандидатів, поданих країнами-членами, до яких вони належать чи в яких вони здійснюють свою фахову діяльність, беручи до уваги справедливий географічний розподіл стосовно континентів і мов. На посади D 2 настільки, наскільки це є можливим, повинні призначатися кандидати з різних регіонів та регіонів, інших, ніж ті, від яких представлені Генеральний директор і заступник Генерального директора, з огляду на домінуюче міркування, що стосується ефективності Міжнародного бюро. У випадку, коли посади вимагають особливої кваліфікації, Генеральний директор може звертатися до зовнішніх фахівців. Під час призначення нового фахівця він ураховує також те, що особи, які мають ранги D 2, D 1 та P 5, повинні бути громадянами різних країн - членів Союзу. Під час присвоєння службовцю Міжнародного бюро рангів D 2, D 1 та P 5 він не зобов'язаний застосовувати того самого принципу. Крім того, під час прийому вимоги стосовно справедливого географічного та мовного розподілу враховуються після заслуг. Один раз на рік Генеральний директор повідомляє Адміністративній раді про всі призначення й просування по службі від P 4 до D 2.

2. Обов'язки Генерального директора полягають у такому:

2.1) діяти як депозитарій Актів Союзу й посередник під час прийняття та приєднання до Союзу, а також виходу з нього;

2.2) повідомляти про прийняті Конгресом рішення всім Урядам країн-членів;

2.3) повідомляти всім країнам-членам та їхнім призначеним операторам про затвердження або перегляд Регламентів Радою поштової експлуатації;

2.4) готувати на можливо мінімальному рівні, сумісному з вимогами Союзу, проект річного бюджету Союзу й своєчасно подавати його на розгляд Адміністративної ради; повідомляти про бюджет країнам - членам Союзу після його затвердження Адміністративною радою та виконувати його;

2.5) виконувати особливу діяльність, яка вимагається органами Союзу, і діяльність, яка вимагається Актами;

2.6) уживати заходів для досягнення цілей, визначених органами Союзу, у рамках установленої політики та наявних фондів;

2.7) подавати побажання та пропозиції Адміністративній раді або Раді поштової експлуатації;

2.8) після закриття Конгресу подавати Раді поштової експлуатації пропозиції, які стосуються змін до Регламентів, що випливають з рішень Конгресу, відповідно до Внутрішнього регламенту Ради поштової експлуатації;

2.9) готувати для Адміністративної ради та на підставі директив, виданих Радами, проект стратегії для подання Конгресу;

2.10) готувати для затвердження Адміністративною радою звіт про реалізацію країнами-членами стратегії Союзу за чотири роки, яка ухвалена попереднім Конгресом, для надання наступному Конгресові;

2.11) забезпечувати представництво Союзу;

2.12) діяти як посередник у відносинах між:

- ВПС та Регіональними союзами;

- ВПС та Організацією Об'єднаних Націй;

- ВПС та міжнародними організаціями, діяльність яких становить інтерес для Союзу;

- ВПС та міжнародними організаціями чи асоціаціями або підприємствами, з якими органи Союзу хочуть проконсультуватись або приєднатися до їхньої роботи;

2.13) приймати обов'язки Генерального секретаря органів Союзу та як такий стежити, з огляду на спеціальні положення цього Регламенту, зокрема, за:

- підготовкою та організацією роботи органів Союзу;

- розробкою, виданням і розсиланням документів, звітів і протоколів;

- діяльністю секретаріату під час засідань органів Союзу;

2.14) бути присутнім на засіданнях органів Союзу й брати участь в обговореннях без права голосу, маючи можливість бути представленим іншою особою.

Стаття X
(Змінена стаття 114)
Секретаріат органів Союзу (Статут, статті 14, 15, 17, 18)

Секретаріат органів Союзу забезпечується Міжнародним бюро під відповідальність Генерального директора. Він розсилає всі документи, які стосуються кожної сесії, країнам - членам органу та їхнім призначеним операторам, країнам-членам та їхнім призначеним операторам, які, не будучи членами органу, співробітничають у здійснюваних дослідженнях, Регіональним союзам, а також іншим країнам-членам та їхнім призначеним операторам, які цього просять.

Стаття XI
(Змінена стаття 116)
Інформація. Висновки. Запити про тлумачення та зміну Актів. Опитування. Роль в оплаті рахунків (Статут, стаття 20, Загальний регламент, статті 124, 125, 126)

1. Міжнародне бюро завжди знаходиться в розпорядженні Адміністративної ради, Ради поштової експлуатації, країн-членів та їхніх призначених операторів для забезпечення їх будь-якою необхідною інформацією зі службових питань.

2. Воно, зокрема, збирає, погоджує, опубліковує та розсилає різного роду інформацію, яка становлять інтерес для міжнародної поштової служби, повідомляє на прохання залучених сторін, думку зі спірних питань, давати хід запитам стосовно тлумачення та змін Актів Союзу й узагалі здійснювати вивчення та виконувати роботу зі складання чи збирання документації, що покладено на нього зазначеними вище Актами чи що може бути доручено йому в інтересах Союзу.

3. Воно здійснює також опитування на прохання країн-членів та їхніх призначених операторів для з'ясування поглядів інших країн-членів та їхніх призначених операторів з якого-небудь визначеного питання. Результат опитування не носять характеру голосування й не є офіційно обов'язковим.

4. Воно може діяти як кліринговий центр під час оплати будь-яких рахунків, які стосуються поштової служби.

Стаття XII
(Змінена стаття 118)
Бланки, які надаються Міжнародним бюро (Статут, стаття 20)

Міжнародне бюро є відповідальним за виготовлення міжнародних купонів для відповіді та постачання їх за собівартістю країн-членам та їхнім призначеним операторам на їхню вимогу.

Стаття XIII
(Змінена стаття 119)
Акти Регіональних союзів та спеціальні угоди (Статут, стаття 8)

1. Два примірники Актів Регіональних союзів та спеціальних угод, які укладаються відповідно до статті 8 Статуту, надсилаються до Міжнародного бюро установами таких Союзів або, у разі відсутності таких, однією з договірних сторін.

2. На Міжнародне бюро покладається спостереження за тим, щоб Акти Регіональних союзів та спеціальні угоди не містили положень, менш сприятливих для громадськості, ніж ті, які передбачені в Актах союзу, та інформування країн-членів та їхніх призначених операторів про наявність таких Союзів та угод. Міжнародне бюро повідомляє Адміністративній раді про будь-яке порушення, установлене згідно із цим положенням.

Стаття XIV
(Змінена стаття 121)
Звіт про діяльність Союзу за дворічний період (Статут, стаття 20, Загальний регламент, пункт 6.17 статті 102)

Міжнародне бюро складає звіт про діяльність Союзу за дворічний період, який після затвердження Адміністративною радою надсилається країнам-членам та їхнім призначеним операторам, Регіональним союзам та Організації Об'єднаних Націй.

Стаття XV
(Змінена стаття 122)
Процедура подання пропозицій Конгресу (Статут, стаття 29)

1. З урахуванням винятків, передбачених у пунктах 2 та 5, подання країнами-членами будь-яких пропозицій Конгресові регулюється такою процедурою:

a) приймаються пропозиції, які надходять до Міжнародного бюро щонайменше за шість місяців до дати, установленої для Конгресу;

b) жодна пропозиція редакційного характеру не приймається протягом шестимісячного періоду, що передує даті, установленій для Конгресу;

c) пропозиції по суті, які надходять до Міжнародного бюро в проміжку між шістьма та чотирма місяцями до дати, установленої для Конгресу, не приймаються, якщо вони не підтримуються щонайменше двома країнами-членами;

d) пропозиції по суті, які надходять до Міжнародного бюро в інтервалі від чотирьох до двох місяців, що передує даті, установленій для Конгресу, не приймаються, якщо вони не підтримуються щонайменше вісьма країнами-членами; пропозиції, які надходять пізніше, більше не приймаються;

e) заяви про підтримку повинні надходити до Міжнародного бюро в межах того самого строку, що й пропозиції, яких вони стосуються.

2. Пропозиції стосовно Статуту й Загального регламенту повинні надходити до Міжнародного бюро не пізніше, ніж за шість місяців до відкриття Конгресу; пропозиції, отримані після цієї дати, але до відкриття Конгресу, не розглядаються, якщо Конгрес не прийме рішення із цього питання більшістю у дві третини країн, представлених на Конгресі, та якщо не дотримуються умови, передбачені в пункті 1.

3. Кожна пропозиція, як правило, має тільки одну мету й містить лише зміни, підтверджені цією метою. Також кожна пропозиція, яка може призвести до істотних витрат для Союзу, повинна супроводжуватися викладом фінансових наслідків, підготовленим країною-членом, яка подає пропозицію після консультації з Міжнародним бюро, щоб визначити фінансові ресурси, необхідні для їхньої реалізації.

4. На пропозиціях редакційного порядку країни-члени, що їх подають, роблять у заголовку відмітку "Drafting proposal", а Міжнародне бюро опубліковує їх під номером, за яким слідує літера "R". Пропозиції, які не мають цієї відмітки, але, на думку Міжнародного бюро, носять тільки редакційний характер, публікуються з відповідною приміткою; Міжнародне бюро складає для Конгресу список цих пропозицій.

5. Процедура, визначена в пунктах 1 та 4, не застосовується ні до пропозицій стосовно Внутрішнього регламенту Конгресів, ні до поправок до раніше внесених пропозицій.

Стаття XVI
(Змінена стаття 123)
Процедура для подання Раді поштової експлуатації пропозицій стосовно підготовки нових Регламентів з урахуванням рішень, прийнятих Конгресом

1. Регламенти Всесвітньої поштової конвенції та Угоди про поштові платіжні послуги повинні складатися Радою поштової експлуатації з урахуванням рішень, прийнятих Конгресом.

2. Пропозиції, які є результатом запропонованих поправок до Конвенції або Угоди про поштові платіжні послуги, подаються до Міжнародного бюро одночасно з пропозиціями для Конгресу, яких вони стосуються. Вони можуть бути представлені однією країною-членом без підтримки інших країн-членів. Такі пропозиції надсилаються всім країнам-членам не пізніше, ніж за один місяць до Конгресу.

3. Інші пропозиції, які стосуються Регламентів, для розгляду Радою поштової експлуатації під час підготовки нею нових Регламентів у межах шести місяців після Конгресу, подаються до Міжнародного бюро щонайменше за два місяці до Конгресу.

4. Пропозиції, які стосуються змін до Регламентів у результаті рішень Конгресу, що представляються на розгляд країнами-членами, повинні надійти до Міжнародного бюро не пізніше, ніж за два місяці до відкриття Ради поштової експлуатації. Такі пропозиції надсилаються всім країнам-членам та їхнім призначеним оператором не пізніше, ніж за один місяць до відкриття Ради поштової експлуатації.

Стаття XVII
(Змінена стаття 124)
Процедура подання пропозицій між Конгресами (Статут, стаття 29, Загальний регламент, стаття 116)

1. Для того, щоб бути прийнятою до уваги, кожна пропозиція стосовно Конвенції або Угод, яка пропонується країною-членом між Конгресами, повинна бути підтримана щонайменше двома іншими країнами-членами. Такі пропозиції не розглядаються, якщо одночасно Міжнародне бюро не одержить необхідної кількості заяв про підтримку.

2. Ці пропозиції надсилаються іншим країнам-членам за посередництвом Міжнародного бюро.

3. Пропозиції стосовно Регламентів не потребують підтримки, але не беруться до уваги Радою поштової експлуатації, якщо остання не погодиться стосовно їхньої термінової необхідності.

Стаття XVIII
(Змінена стаття 125)
Розгляд пропозицій між Конгресами
(Статут, стаття 29, Загальний регламент, статті 116, 124)

1. До будь-якої пропозиції, яка стосується Конвенції, Угод та їхніх Заключних протоколів, застосовується така процедура: якщо країна-член надіслала пропозицію до Міжнародного бюро, останнє надсилає його для вивчення всім країнам-членам. На вивчення пропозиції та надіслання будь-яких зауважень до Міжнародного бюро їм надається два місяці. Поправки не допускаються. Після закінчення цих двох місяців Міжнародне бюро надсилає країнам-членам усі зауваження, отримані ним, та пропонує кожній країні-члену проголосувати за пропозицію або проти неї. Країни-члени, які не надіслали відповіді під час свого голосування в межах періоду у два місяці, уважаються такими, що утрималися. Відлік зазначених вище періодів починається з дати виходу циркулярів Міжнародного бюро.

2. Пропозиції стосовно внесення поправок до Регламентів розглядаються Радою поштової експлуатації.

3. Якщо пропозиція стосується Угоди або її Заключного протоколу, то брати участь у процедурі, описаній у пункті 1, можуть лише країни-члени, які є сторонами тієї Угоді.

Стаття XIX
(Змінена стаття 126)
Повідомлення рішень, прийнятих між Конгресами
(Статут, стаття 29, Загальний регламент, стаття 124, 125)

1. Унесення поправок до Конвенції, Угоди та Заключних протоколів цих Актів здійснюється шляхом повідомлення про це Генеральним директором Міжнародного бюро Урядам країн-членів.

2. Поправки, які вносяться Радою поштової експлуатації до Регламентів та їхніх Заключних протоколів, повідомляються країнам-членам та їхнім призначеним операторам Міжнародним бюро. Те саме стосується тлумачень, зазначених у пункті 3.2 статті 35 Конвенції, і відповідних положень Угод.

Стаття XX
(Змінена стаття 128)
Установлення та регулювання витрат Союзу
(Статут, стаття 21)

1. З урахуванням положень пунктів 2 - 6 річні витрати, пов'язані з діяльністю органів Союзу, не можуть перевищувати таких сум на 2009 рік і наступні роки: 37000000 швейцарських франків на 2009 та 2010 роки, 37235000 швейцарських франків на 2011 та 2012 роки. Основний ліміт на 2012 рік поширюється також на наступні роки в разі переносу Конгресу, передбаченого на 2012 рік.

2. Витрати, пов'язані з проведенням наступного Конгресу (переїзд секретаріату, транспортні витрати, витрати на встановлення технічного обладнання для синхронного перекладу та витрати з видання документів під час роботи Конгресу тощо), не повинні перевищувати ліміту в розмірі 2900000 швейцарських франків.

3. Адміністративній раді дозволяється перевищувати ліміти, установлені в пунктах 1 та 2, для врахування підвищення шкал зарплати, пенсійних внесків та допомоги, прийнятих Організацією Об'єднаних Націй для своїх службовців, які працюють у Женеві.

4. На основі швейцарського показника споживчих цін Адміністративна рада має також право вирівнювати щороку суму витрат, інших, ніж ті, які стосуються персоналу.

5. Незважаючи на пункт 1, Адміністративна рада чи, у разі крайньої необхідності, Генеральний директор можуть дозволити перевищення встановлених лімітів для виконання значних і непередбачених робіт з ремонту будівлі Міжнародного бюро, але за умови, що сума не перевищує 125000 швейцарських франків на рік.

6. Якщо кредити, передбачені в пунктах 1 та 2, виявляться недостатніми для забезпечення нормальної діяльності Союзу, ці ліміти можуть бути підвищені тільки за схвалення більшості країн - членів Союзу. Будь-яка консультація повинна містити повний перелік фактів, які виправдовують таке прохання.

7. Країни, які приєдналися до Союзу або які прийняті до Союзу як члени Союзу, а також країни, які виходять із Союзу, повинні сплатити свої членські внески за весь рік, протягом якого їхнє прийняття або вихід набирає чинності.

8. Країни-члени на основі бюджету, установленого Адміністративною радою, виплачують заздалегідь свою частину річних внесків Союзу. Ці внески повинні бути виплачені не пізніше першого дня фінансового року, якого стосується бюджет. Після цієї дати на належні до сплати суми нараховуються відсотки на користь Союзу з розрахунку 6 % річних починаючи із четвертого місяця.

9. У випадку, коли заборгованість країни-члена з обов'язкових внесків Союзу без відсотків дорівнює сумі внесків цієї країни-члена за попередні два фінансові роки або перевищує таку суму, то ця країна-член може переуступити Союзу безповоротно всі кредити, які винні їй інші країни-члени, або частину таких кредитів відповідно до порядку, установленому Адміністративною радою. Умови переуступки кредиту повинні бути визначені угодою, укладеною між країною-членом, її дебіторами (кредиторами) та Союзом.

10. Країна-член, яка з юридичних чи будь-яких інших причин не може здійснити такої переуступки, зобов'язується укласти план погашення своєї заборговані за рахунками.

11. За винятком особливих обставин, погашення заборгованості з обов'язкових внесків Союзу не може здійснюватися протягом періоду, який перевищує 10 років.

12. За виключних обставин Адміністративна рада може звільнити країну-члена цілком або частково від належних відсотків, якщо така країна цілком оплатила свою заборгованість.

13. У рамках плану погашення заборгованості країни-члена, затвердженого Адміністративною радою, країна-член може бути також звільнена цілком або частково від накопичених відсотків або відсотків, які повинні бути накопичені; таке звільнення, однак, можливе в разі повного й точного дотримання плану погашення протягом періоду, установленого максимально на десять років.

14. Для покриття дефіциту у фінансуванні Союзу засновується Резервний фонд, сума якого встановлюється Адміністративною радою. До цього фонду, у першу чергу, входять надлишки бюджету. Він може також використовуватися для балансу бюджету або для зменшення суми внесків країн-членів.

15. Що стосується тимчасового дефіциту у фінансуванні, Уряд Швейцарської Конфедерації авансує на короткий строк необхідні суми відповідно до умов, які повинні визначатися за взаємною угодою. Цей Уряд стежить також без несення витрат за веденням фінансових рахунків, а також за звітністю Міжнародного бюро в межах кредитів, установлених Конгресом.

16. Положення, зазначені в пунктах 9, 10, 11, 12 й 13, за аналогією застосовуються до витрат на переклад, рахунки на оплату яких виставляються Міжнародним бюро країнам-членам, які належать до лінгвістичних груп.

Стаття XXI
(Змінена стаття 130)
Класи внесків,
(Статут, стаття 21, Загальний регламент, статті 115, 128)

1. Країни-члени беруть участь у покритті витрат Союзу відповідно до того класу внесків, до якого вони належать. Ці класи такі:

клас у 50 одиниць;

клас у 45 одиниць;

клас у 40 одиниць;

клас у 35 одиниць;

клас у 30 одиниць;

клас у 25 одиниць;

клас у 20 одиниць;

клас у 15 одиниць;

клас у 10 одиниць;

клас у 5 одиниць;

клас у 3 одиниці;

клас в 1 одиницю;

клас у 0,5 одиниці призначений для найменш розвинутих країн, перелічених Організацією Об'єднаних Націй, і для інших країн, зазначених Адміністративною радою.

2. Незважаючи на класи внесків, перераховані в пункті 1, будь-яка країна-член може вибрати для оплати число одиниць внесків, що перевищує клас внеску, до якого вона належить, протягом мінімального строку, який дорівнює періоду між Конгресами. Про цю зміну повідомляється не пізніше, ніж на Конгресі. Після закінчення періоду між Конгресами країна-член автоматично повертається до початкової кількості одиниць внеску, якщо тільки вона не вирішить продовжувати виплачувати більшу кількість одиниць. Оплата додаткових внесків збільшує відповідно витрати.

3. Країни-члени включаються до одного із зазначених вище класів внесків у момент їхнього прийняття чи приєднання до Союзу відповідно до процедури, передбаченої в пункті 4 статті 21 Статуту.

4. Країни-члени можуть згодом бути розміщені в нижчому класі внесків за умови, що повідомлення про зміну класу буде надіслано до Міжнародного бюро принаймні за два місяці до відкриття Конгресу. Конгрес дає рекомендацію, яка не має обов'язкового характеру, на запит про зміну класу внеску. Країна-член є вільна в плані виконання рекомендації Конгресу. Остаточне рішення країни-члена повинно бути надіслано до секретаріату Міжнародного бюро до закінчення Конгресу. Цей запит про зміну набирає чинності з дати набрання фінансовими положеннями, прийнятими на Конгресі. Країни-члени, які не повідомили в запропонований строк про бажання змінити клас внесків, залишаються в класі, до якого вони належали раніше.

5. Країни-члени не можуть вимагати одночасно переведення їх до нижчого розряду більше, ніж на один клас.

6. Проте за виняткових обставин, наприклад у разі стихійних лих, коли необхідна міжнародна допомога, Адміністративна рада може дозволити тимчасове пониження класу внеску один раз між двома Конгресами, коли цього вимагає країна-член, якщо зазначений член доводить, що він не може більше зберігати свого внеску відповідно до початково обраного класу. За тих самих обставин Адміністративна рада може також дозволити країнам-членам, які не належать до категорії найменш розвинутих країн та які вже знаходяться в класі в 1 одиницю, перейти до класу в 0,5 одиниці.

7. Тимчасове пониження класу згідно з пунктом 6 може бути дозволене Адміністративною радою на максимальний період у два роки або до наступного Конгресу, залежно від того, що відбудеться раніше. Після закінчення зазначеного періоду відповідна країна автоматично переводиться у свій початковий клас.

8. Незалежно від положень пунктів 4 та 5, жодних обмежень стосовно переведення до вищого класу не існує.

Стаття XXII
(Змінена стаття 131)
Оплата матеріалів, які постачає Міжнародне бюро
(Загальний регламент, стаття 118)

Матеріали, які надаються Міжнародним бюро країнам-членам та їхнім призначеним операторам за плату, повинні оплачуватися в можливо короткий строк, але не пізніше шести місяців від першого дня місяця, наступного за місяцем надіслання рахунка Бюро. Після цього строку на суму, яка належить до сплати, нараховуються починаючи від дати закінчення цього строку 5 % річних на користь Союзу.

Стаття XXIII
(Змінена стаття 132)
Процедура арбітражу (Статут, стаття 32)

1. Якщо спір повинно бути вирішено за допомогою арбітражу, кожна з країн-членів, яка є стороною спору, вибирає країну-члена, не залучену безпосередньо в спорі. У випадку, коли декілька країн-членів виступають спільно, вони вважаються для цілей цього положення як одна країна.

2. Якщо одна з країн-членів, яка є стороною спору, не дає відповіді на пропозицію про призначення арбітражу протягом шести місяців з дати її надіслання, Міжнародне бюро в разі звернення до нього пропонує, у свою чергу, країні-члену, яка ухиляється, призначити арбітраж або саме призначає його ex officio.

3. Сторони спору можуть домовитися між собою про призначення тільки одного арбітра, яким може бути Міжнародне бюро.

4. Рішення арбітрів приймається більшістю голосів.

5. У разі поділу голосів арбітри вибирають для вирішення питання іншу країну-члена, не залучену в спорі. За відсутності згоди з питання про вибір арбітра така країна-член призначається Міжнародним бюро із числа країн-членів, які не пропонувались арбітрами.

6. Якщо спір стосується однієї з Угод, арбітри можуть бути призначені тільки із числа країн-членів, які є сторонами цієї Угоди.

7. Якщо спір повинно бути вирішено за допомогою арбітражу між призначеними операторами, відповідні оператори звертаються до своїх країн-членів з проханням діяти відповідно до процедури, передбаченої в пунктах 1 - 6.

Стаття XXIV
(Змінена стаття 135)
Поправки, набрання чинності й строк дії Загального регламенту

1. Поправки, прийняті Конгресом, є предметом додаткового протоколу та, якщо Конгрес не прийме іншого рішення, набирають чинності тоді, коли й Акти, змінені на цьому самому Конгресі.

Цей Загальний регламент набирає чинності 1 січня 2006 року й діє протягом невизначеного строку.

Стаття XXV
Приєднання до Додаткового протоколу

Країни-члени, які не підписали цього Протоколу, можуть будь-коли приєднатися до нього. Відповідні документи про приєднання повинні надсилатися Генеральному директору Міжнародного бюро. Генеральний директор повідомляє про них Урядам країн-членів.

Стаття XXVI
Набрання чинності й строк дії Додаткового протоколу до Загального регламенту

Цей Додатковий протокол набирає чинності 1 січня 2010 року й діє протягом невизначеного строку.

На посвідчення чого повноважні представники Урядів країн-членів склали цей Додатковий протокол, який має таку саму чинність і такий самий термін дії, які він мав би, якби його положення було внесено до самого тексту Загального регламенту, і підписали його в одному примірнику, який передається на зберігання Генеральному директору Міжнародного бюро. Копія цього примірника передається кожній стороні Міжнародним бюро Всесвітнього поштового союзу.

Учинено в м. Женева 12 серпня 2008 року.

____________

Опрос