ЗАКОН УКРАЇНИ
Про виконавче провадження
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 30 червня 1999 року N 783-XIV,
від 18 січня 2001 року N 2241-III,
від 11 липня 2001 року N 2618-III,
від 13 грудня 2001 року N 2893-III,
від 7 лютого 2002 року N 3057-III,
від 28 листопада 2002 року N 327-IV,
від 20 лютого 2003 року N 542-IV,
від 19 червня 2003 року N 980-IV,
від 10 липня 2003 року N 1095-IV
(зміни, внесені підпунктами 1 та 4 пункту 2 розділу I
Закону України від 10 липня 2003 року N 1095-IV,
набрали чинності з 1 січня 2004 року,
зміни, внесені підпунктом 16 пункту 2 розділу I
Закону України від 10 липня 2003 року N 1095-IV,
набрали чинності з 1 квітня 2004 року),
від 18 листопада 2003 року N 1255-IV,
від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
від 3 лютого 2004 року N 1416-IV,
від 11 травня 2004 року N 1701-IV,
від 24 червня 2004 року N 1868-IV
(зміни, внесені Законом України від 24.06.2004 р. N 1868-IV, зупинено на 2005 рік
у зв'язку із зупиненням дії підпункту 3 пункту 4 розділу IV Закону України
від 24.06.2004 р. N 1868-IV згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV),
від 21 жовтня 2004 року N 2102-IV,
від 23 грудня 2004 року N 2285-IV,
від 25 березня 2005 року N 2505-IV,
від 2 червня 2005 року N 2631-IV,
від 23 червня 2005 року N 2711-IV,
від 23 червня 2005 року N 2716-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2798-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2801-IV,
від 8 вересня 2005 року N 2853-IV,
від 8 вересня 2005 року N 2875-IV,
від 22 вересня 2005 року N 2900-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
від 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
від 15 березня 2006 року N 3538-IV,
від 15 березня 2006 року N 3541-IV,
від 22 грудня 2006 року N 521-V,
від 20 лютого 2007 року N 668-V,
від 18 вересня 2008 року N 540-VI,
від 5 березня 2009 року N 1076-VI,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI,
від 16 квітня 2009 року N 1276-VI,
від 5 листопада 2009 року N 1701-VI,
від 21 січня 2010 року N 1837-VI,
від 7 липня 2010 року N 2453-VI,
від 9 вересня 2010 року N 2511-VI,
від 4 листопада 2010 року N 2677-VI
(Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI
цей Закон викладено у новій редакції),
від 12 травня 2011 року N 3319-VI
(зміни, внесені Законом України від 12 травня 2011 року N 3319-VI
діють до 30 червня 2012 року, враховуючи зміни, внесені
Законом України від 22 грудня 2011 року N 4277-VI),
від 8 липня 2011 року N 3674-VI,
від 22 грудня 2011 року N 4212-VI
(враховуючи зміни, внесені Законом України
від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI),
від 12 січня 2012 року N 4318-VI,
від 12 квітня 2012 року N 4650-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
від 4 липня 2012 року N 5037-VI,
від 5 липня 2012 року N 5076-VI,
від 6 липня 2012 року N 5178-VI,
від 6 вересня 2012 року N 5209-VI
(зміни, внесені Законом України від 6 вересня 2012 року N 5209-VI,
діють до 1 січня 2023 року),
від 18 вересня 2012 року N 5288-VI,
від 2 жовтня 2012 року N 5405-VI,
від 2 жовтня 2012 року N 5411-VI,
від 16 травня 2013 року N 245-VII,
від 4 липня 2013 року N 406-VII,
від 19 вересня 2013 року N 583-VII,
від 16 січня 2014 року N 721-VII
(зміни, внесені Законом України від 16 січня 2014 року N 721-VII, втратили чинність
у зв'язку з втратою чинності Законом України від 16 січня 2014 року N 721-VII
згідно із Законом України від 28 січня 2014 року N 732-VII),
від 23 лютого 2014 року N 767-VII,
від 5 червня 2014 року N 1323-VII,
від 4 липня 2014 року N 1586-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
від 28 грудня 2014 року N 78-VIII,
від 12 лютого 2015 року N 191-VIII,
від 2 березня 2015 року N 218-VIII,
від 14 травня 2015 року N 423-VIII,
від 10 листопада 2015 року N 772-VIII
(зміни, внесені Законом України від 10 листопада 2015 року N 772-VIII,
вводяться в дію з 11 червня 2016 року),
від 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
від 17 травня 2016 року N 1368-VIII,
від 14 червня 2016 року N 1414-VIII
Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Виконавче провадження
Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії
2. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
Стаття 3. Виконання рішень іншими органами
1. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.
(частина перша статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2013 р. N 406-VII)
(частину першу статті 3 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 10.11.2015 р. N 772-VIII,
який вводиться в дію з 11.06.2016 р.)
(частина друга статті 3 у редакції
Закону України від 19.09.2013 р. N 583-VII)
Стаття 4. Інформаційне забезпечення виконавчого провадження
Стаття 5. Обов'язковість вимог державного виконавця
Стаття 6. Гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні
Глава 2. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 7. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій
2. Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, поліцейських, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.
При виконанні рішень судів та ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності можуть залучатися виключно поліцейські. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.
Стаття 8. Сторони виконавчого провадження
1. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
3. За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів.
(частина третя статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2013 р. N 406-VII)
Стаття 9. Представництво сторін у виконавчому провадженні
Стаття 10. Особи, які не можуть бути представниками у виконавчому провадженні
1. Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:
1) особи, які не досягли 18-річного віку, крім випадків, передбачених законом;
2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;
3) судді, слідчі, прокурори, працівники підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, державні виконавці, крім випадків, коли вони діють як законні представники або уповноважені особи відповідного органу, що є стороною виконавчого провадження;
4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати представництво.
Стаття 11. Обов'язки і права державних виконавців
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
3. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:
11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції;
12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;
14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку;
15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;
20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Стаття 12. Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження
1. Сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;
своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця;
Стаття 13. Участь експертів, спеціалістів та суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання у виконавчому провадженні
Стаття 14. Участь перекладача у виконавчому провадженні
Стаття 15. Залучення понятих до провадження виконавчих дій
1. Виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих.
Стаття 16. Відводи у виконавчому провадженні
Глава 3. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ТА ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 17. Виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
(положенню пункту 2 частини другої статті 17 у системному зв'язку з положеннями статті 36 цього Закону, статей 116, 121 Господарського процесуального кодексу України дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. N 5-рп/2013)
4) виконавчі написи нотаріусів;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";
10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
Стаття 18. Вимоги до виконавчого документа
1. У виконавчому документі зазначаються:
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
(пункт 3 частини першої статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 04.07.2012 р. N 5037-VI,
від 16.01.2014 р. N 721-VII,
зміни, внесені Законом України від 16.01.2014 р. N 721-VII, втратили чинність
у зв'язку з втратою чинності Законом України від 16.01.2014 р. N 721-VII
згідно із Законом України від 28.01.2014 р. N 732-VII,
від 23.02.2014 р. N 767-VII)
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Абзац частини першої статті 18 виключено
(частину першу статті 18 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 16.01.2014 р. N 721-VII,
абзац частини першої статті 18 втратив чинність у зв'язку з
втратою чинності Законом України від 16.01.2014 р. N 721-VII
згідно із Законом України від 28.01.2014 р. N 732-VII,
виключено згідно із Законом
України від 23.02.2014 р. N 767-VII)
4. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Стаття 19. Підстави для відкриття виконавчого провадження
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
4) в інших передбачених законом випадках.
4. Під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання разом з ним подаються:
Стаття 20. Місце виконання рішення
3. Державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Стаття 21. Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень
1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
(пункт 1 частини першої статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 18.09.2012 р. N 5288-VI,
від 14.10.2014 р. N 1697-VII)
1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
(пункт 1 частини другої статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 18.09.2012 р. N 5288-VI,
від 14.10.2014 р. N 1697-VII)
Стаття 22. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання
1. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:
4. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.
Стаття 23. Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання
1. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;
2) частковим виконанням рішення боржником;
3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Стаття 24. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
3. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
Стаття 25. Прийняття виконавчого документа до виконання
(абзац другий частини другої статті 25 із змінами,
внесеними згідно із Законами України від 16.01.2014 р. N 721-VII,
зміни, внесені Законом України від 16.01.2014 р. N 721-VII, втратили чинність
у зв'язку з втратою чинності Законом України від 16.01.2014 р. N 721-VII
згідно із Законом України від 28.01.2014 р. N 732-VII,
від 23.02.2014 р. N 767-VII)
Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження
1. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Стаття 27. Початок примусового виконання рішень
Стаття 28. Виконавчий збір
2. Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
(стаття 28 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 19.09.2013 р. N 583-VII,
у редакції Закону України
від 12.02.2015 р. N 191-VIII)
Стаття 29. Час провадження виконавчих дій
Стаття 30. Строк здійснення виконавчого провадження
закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;
повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;
3. Негайному виконанню підлягають рішення:
Стаття 31. Надсилання документів виконавчого провадження
Стаття 32. Заходи примусового виконання рішень
1. Заходами примусового виконання рішень є:
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Стаття 33. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника
Стаття 34. Роз'яснення рішень, виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню
Стаття 35. Відкладення провадження виконавчих дій
Стаття 36. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення
4. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Стаття 37. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження
1. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі:
2) визнання стягувача або боржника недієздатним;
4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;
6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження судом чи посадовою особою, яким законом надано таке право;
7) зупинення судом реалізації арештованого майна;
8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах;
9) запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника;
(пункт 9 частини першої статті 37 у редакції
Закону України від 02.10.2012 р. N 5411-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
у редакції Закону України
від 28.12.2014 р. N 78-VIII)
11) пункт 11 частини першої статті 37 виключено
(згідно із Законом України
від 14.10.2014 р. N 1697-VII)
13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;
15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";
(положенням пункту 15 частини першої статті 37 у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 р. N 2711-IV дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. N 18-рп/2012)
16) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;
17) прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" протягом трьох років з моменту завершення приватизації;
(частину першу статті 37 доповнено пунктом 17
згідно із Законом України від 12.04.2012 р. N 4650-VI)
18) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
(частину першу статті 37 доповнено пунктом 18
згідно із Законом України від 19.09.2013 р. N 583-VII)
3. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та в разі стягнення заборгованості перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та/або її дочірнім підприємством, що здійснювало постачання природного газу на підставі ліцензії.
Стаття 38. Право державного виконавця зупинити виконавче провадження
1. Виконавче провадження може бути зупинено:
Стаття 39. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження
1. Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1 - 17 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини, а з підстави, передбаченої пунктом 18 частини першої статті 37 цього Закону, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.
2. Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених:
пунктом 5 частини першої статті 37 цього Закону, пункту 1 частини першої статті 38 цього Закону, - до розгляду питання по суті;
пунктом 15 статті 37 цього Закону, - до закінчення строку дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеного Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";
пунктом 17 статті 37 цього Закону, - на строк три роки з моменту завершення приватизації вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств";
Стаття 40. Оголошення розшуку
1. У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.
2. Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
3. Витрати органів Національної поліції, пов'язані з розшуком боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 41. Кошти виконавчого провадження
1. Кошти виконавчого провадження складаються з:
1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону;
2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;
4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
(стаття 41 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.01.2012 р. N 4318-VI,
у редакції Закону України
від 12.02.2015 р. N 191-VIII)
Стаття 42. Авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій
Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум
3. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.
Стаття 44. Черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок кримінального або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами та зобов'язання за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Стаття 45. Порядок виплати стягнутих грошових сум
4. Грошові суми, стягнуті державним виконавцем до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
7. У разі якщо стягнуті з боржника грошові суми не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, ці суми зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Стаття 46. Винагорода державному виконавцю
(стаття 46 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.01.2012 р. N 4318-VI,
у редакції Закону України
від 12.02.2015 р. N 191-VIII)
Стаття 47. Повернення виконавчого документа стягувачу
1) є письмова заява стягувача;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
Стаття 48. Повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав
Стаття 49. Закінчення виконавчого провадження
1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
(частину першу статті 49 доповнено пунктом 31
згідно із Законом України від 28.12.2014 р. N 78-VIII)
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) визнання боржника банкрутом;
(пункт 7 частини першої статті 49 у редакції
Закону України від 02.10.2012 р. N 5405-VI)
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
(частину першу статті 49 доповнено пунктом 14
згідно із Законом України від 12.05.2011 р. N 3319-VI,
який діє до 30.06.2012 р.,
враховуючи зміни, внесені
Законом України від 22.12.2011 р. N 4277-VI)
(статтю 49 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 78-VIII)
Стаття 50. Наслідки завершення виконавчого провадження
1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Стаття 51. Відновлення виконавчого провадження
Глава 4. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА
Стаття 52. Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника
1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".
3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
4. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
(статтю 52 доповнено частиною восьмою згідно із
Законом України від 14.05.2015 р. N 423-VIII)
Стаття 53. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті
Стаття 54. Звернення стягнення на заставлене майно
виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
5. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
8. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Стаття 55. Звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб
Стаття 56. Майно, на яке не може бути звернуто стягнення
Стаття 57. Арешт і вилучення майна боржника
1. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
2. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
4. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
8. Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов'язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання установам Національного банку України, які зобов'язані прийняти їх на безоплатній основі. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.
(статтю 57 доповнено частиною дев'ятою згідно із
Законом України від 02.10.2012 р. N 5405-VI)
Стаття 58. Визначення вартості, оцінка майна боржника
1. Визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Стаття 59. Зберігання майна, на яке накладено арешт
Стаття 60. Зняття арешту з майна
Стаття 61. Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі
Стаття 62. Реалізація майна, на яке звернено стягнення
3. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.
4. Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
(статтю 62 доповнено частиною дванадцятою
згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5405-VI)
Стаття 63. Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку фізичної особи
Стаття 64. Виконання рішення про конфіскацію майна
1. Майно, що підлягає конфіскації, вилучається.
2. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Глава 5. ОСОБЛИВОСТІ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА - ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Стаття 65. Звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи
3. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
5. Не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти:
що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки";
що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання" та статті 151 Закону України "Про електроенергетику".
(частина п'ята статті 65 у редакції
Закону України від 06.09.2012 р. N 5209-VI,
зміни, внесені Законом України
від 06.09.2012 р. N 5209-VI, діють до 01.01.2023 р.,
у редакції Закону України
від 14.05.2015 р. N 423-VIII)
(статтю 65 доповнено частиною восьмою
згідно із Законом України від 04.07.2013 р. N 406-VII)
Стаття 66. Звернення стягнення на інше майно боржника - юридичної особи
2. У разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:
(статтю 66 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 02.10.2012 р. N 5405-VI)
Стаття 67. Порядок звернення стягнення на майно у разі злиття, приєднання, поділу, виділу, перетворення та ліквідації боржника - юридичної особи
Глава 6. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЗАРОБІТНУ ПЛАТУ, ПЕНСІЮ, СТИПЕНДІЮ ТА ІНШІ ДОХОДИ БОРЖНИКА
Стаття 68. Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника
Стаття 69. Відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника
Стаття 70. Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника
1. Розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
2. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати встановлюється законодавством про працю.
за всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - двадцять відсотків.
6. Звернення стягнення на пенсію здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стаття 71. Звернення стягнення на заробітну плату боржника, який відбуває покарання
Стаття 72. Звернення стягнення на допомогу по державному соціальному страхуванню та соціальну допомогу інвалідам з дитинства
1. На допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.
Стаття 73. Кошти, на які не може бути звернено стягнення
1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
8) допомогу по догляду за дитиною;
2. Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
Стаття 74. Порядок стягнення аліментів
1. Порядок стягнення аліментів визначається законом.
3. Розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.
4. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, суму індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику:
у разі якщо виконавчий документ уперше надійшов для виконання;
за заявою сторін виконавчого провадження;
в інших передбачених законом випадках.
7. У разі стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця. При цьому розмір аліментів у разі їх стягнення у частці від заробітку (доходу) не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України. У разі якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа - підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
Глава 7. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ, ЗА ЯКИМИ БОРЖНИК ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ ОСОБИСТО ВЧИНИТИ ПЕВНІ ДІЇ АБО УТРИМАТИСЯ ВІД ЇХ ВЧИНЕННЯ
Стаття 75. Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення
Стаття 76. Виконання рішення про поновлення на роботі
Стаття 77. Виконання рішення про відібрання дитини
Стаття 78. Виконання рішення про виселення боржника
2. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виконує його примусово.
5. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням поліцейських з обов'язковим описом майна державним виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника.
Стаття 79. Виконання рішення про вселення стягувача
2. У разі невиконання боржником рішення державний виконавець виконує його примусово.
4. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, на нього накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом. При цьому вселення здійснюється у присутності понятих із залученням поліцейських.
Глава 8. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА ІНОЗЕМНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ. ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ І АРБІТРАЖІВ
Стаття 80. Виконання рішень щодо іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб
2. У разі невиконання зазначеними в частині першій цієї статті особами рішень державний виконавець звертається до компетентних органів з поданням про заборону в'їзду в Україну чи видворення за межі України таких осіб відповідно до Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Стаття 81. Виконання рішень іноземних судів і арбітражів
Глава 9. ЗАХИСТ ПРАВ СТЯГУВАЧА, БОРЖНИКА ТА ІНШИХ ОСІБ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Стаття 82. Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби
7. Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
8. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
Стаття 83. Контроль за законністю виконавчого провадження
Стаття 84. Посадові особи, які мають право здійснювати перевірку законності виконавчого провадження
1. Здійснювати перевірку законності виконавчого провадження мають право:
Стаття 85. Витребування виконавчого провадження
Стаття 86. Перевірка законності виконавчого провадження
Стаття 861. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах
(Закон доповнено статтею 861 згідно із
Законом України від 14.10.2014 р. N 1697-VII)
Стаття 87. Захист прав сторін у виконавчому провадженні
1. Стягувач має право звернутися з позовом до юридичної особи, зазначеної у статті 3 цього Закону, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини такої юридичної особи.
Стаття 88. Порядок видачі документів виконавчого провадження
3. Державний виконавець зобов'язаний надати доступ до документів виконавчого провадження на виконання ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. У разі якщо в ухвалі слідчого судді, суду міститься розпорядження про надання можливості вилучення документів, державний виконавець зобов'язаний додати до документів виконавчого провадження копію документа, засвідчену в порядку, встановленому частиною першою цієї статті, після чого видати оригінал документа. Копія ухвали слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів, опис документів, які були вилучені на її виконання, додаються до документів виконавчого провадження.
(частина третя статті 88 у редакції
Закону України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Глава 10. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Стаття 89. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі
Стаття 90. Відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону
2. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Глава 11. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" положення цього Закону застосовуються з урахуванням нижчезазначених підстав.
Виконавче провадження щодо вимог стягувача підлягає обов'язковому зупиненню у разі:
1) введення щодо вимог стягувача мораторію відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію";
2) укладення стягувачем договору про відстрочку відповідно до статті 22 Закону України "Про фінансову реструктуризацію". У такому разі зупинення виконавчого провадження здійснюється відповідно до умов, передбачених договором про відстрочку.
У разі введення мораторію щодо вимог стягувача відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" забороняється на період дії такого мораторію відчуження, у тому числі реалізація та примусове звернення стягнення на необоротні активи боржника, що не є предметом застави (іпотеки) на дату початку процедури реструктуризації відповідно до положень Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
Перебіг строку пред'явлення до виконання виконавчих документів зупиняється до завершення проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до статті 27 Закону України "Про фінансову реструктуризацію".
Термін "договір про відстрочку" використовується у значенні, наведеному у Законі України "Про фінансову реструктуризацію".
(Закон доповнено главою 11 згідно із
Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII)
Президент України | Л. КУЧМА |
м. Київ |
|
Додаток
до Закону України
від 21 квітня 1999 року N 606-XIV
ПЕРЕЛІК
видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами
3) білизна - по дві зміни на кожну особу;
7. Інструменти, необхідні для особистих професійних занять (швейні, музичні тощо).
____________