ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державну таємницю
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 21 вересня 1999 року N 1079-XIV
(Законом України від 21 вересня 1999 року N 1079-XIV
Закон викладено у новій редакції),
від 19 червня 2003 року N 971-IV,
від 19 лютого 2004 року N 1519-IV,
від 21 травня 2008 року N 293-VI,
від 6 липня 2010 року N 2432-VI,
від 7 жовтня 2010 року N 2592-VI,
від 3 лютого 2011 року N 2978-VI,
від 22 грудня 2011 року N 4212-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI,
від 27 березня 2014 року N 1169-VII,
від 27 березня 2014 року N 1170-VII,
від 12 травня 2015 року N 374-VIII,
від 2 липня 2015 року N 576-VIII,
від 21 грудня 2016 року N 1798-VIII,
від 12 липня 2018 року N 2509-VIII,
від 14 січня 2020 року N 440-IX,
від 17 липня 2020 року N 808-IX,
від 17 вересня 2020 року N 912-IX
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:
допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації;
категорія режиму секретності - категорія, яка характеризує важливість та обсяги відомостей, що становлять державну таємницю, які зосереджені в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціальна експертиза щодо наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, - експертиза, що проводиться з метою визначення в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях наявності умов, передбачених цим Законом, для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
Стаття 2. Законодавство України про державну таємницю
Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.
(стаття 2 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, інші державні органи, в тому числі територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, утворені як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади без статусу юридичної особи, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, об'єднання громадян (далі - державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації), що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.
(частина перша статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.01.2020 р. N 440-IX)
Стаття 4. Державна політика щодо державної таємниці
Стаття 5. Компетенція державних органів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у сфері охорони державної таємниці
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.
Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Стаття 6. Реалізація прав на секретну інформацію та її матеріальні носії
(стаття 6 у редакції Закону
України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)
Стаття 7. Фінансування витрат на здійснення діяльності, пов'язаної
з державною таємницею
Розділ II. ВІДНЕСЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ
Стаття 8. Інформація, що може бути віднесена до державної таємниці
До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація:
абзац третій пункту 1 частини першої статті 8 виключено
(згідно із Законом України
від 17.07.2020 р. N 808-IX)
про застосування систем озброєння, підготовку та проведення військових операцій;
про заходи та показники розвитку Збройних Сил України та їх спроможностей;
2) у сфері економіки, науки і техніки:
абзац четвертий пункту 2 частини першої статті 8 виключено
(абзац четвертий пункту 2 частини першої статті 8 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 06.07.2010 р. N 2432-VI,
виключено згідно із Законом України від 17.07.2020 р. N 808-IX)
про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи, предметом яких є створення новітніх складних зразків озброєння, військової або спеціальної техніки та інші роботи, що мають важливе оборонне чи економічне значення або суттєво впливають на зовнішньоекономічну діяльність та національну безпеку України;
про факт та предмет закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань та правоохоронних органів (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлю таких товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що закуповуються відповідно до Закону України "Про оборонні закупівлі", становить державну таємницю. У такому разі окрема інформація розміщується у додатку до тендерної документації).
3) у сфері зовнішніх відносин:
про зміст секретної інформації, що отримується від іноземної держави чи міжнародної організації;
4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:
про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність;
про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову, розвідувальну і контррозвідувальну діяльність;
про організацію та порядок здійснення охорони адміністративних будинків та інших державних об'єктів, посадових та інших осіб, охорона яких здійснюється відповідно до Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб";
про систему урядового та спеціального зв'язку;
про державні шифри, їх розроблення, виробництво, технологію виготовлення та використання;
про організацію режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, державні програми, плани та інші заходи у сфері охорони державної таємниці;
про організацію, зміст, стан і плани розвитку технічного захисту секретної інформації;
про результати перевірок, здійснюваних згідно з законом прокурором у порядку відповідного нагляду за додержанням законів, та про зміст матеріалів оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування та судочинства з питань, зазначених у цій статті сфер;
про інші засоби, форми і методи охорони державної таємниці.
Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" лише за умови, що вони належать до категорій, зазначених у частині першій цієї статті, і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України та з дотриманням вимог статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Не відноситься до державної таємниці інформація:
про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини;
про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
(абзац шостий частини четвертої статті 8
у редакції Закону України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)
(абзац сьомий частини четвертої статті 8
у редакції Закону України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)
Стаття 9. Державні експерти з питань таємниць
Виконання функцій державного експерта з питань таємниць на конкретних посадових осіб покладається:
у Верховній Раді України - Головою Верховної Ради України;
(абзац третій частини другої статті 9 у редакції
Закону України від 19.06.2003 р. N 971-IV)
Державний експерт з питань таємниць відповідно до покладених на нього завдань:
підстави, за якими інформацію має бути віднесено до державної таємниці;
ступінь секретності інформації, віднесеної до державної таємниці;
державний орган (органи), якому надається право приймати рішення щодо кола суб'єктів, які матимуть доступ до секретної інформації;
(пункт 2 частини четвертої статті 9 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
4) дає Службі безпеки України рішення про зміну ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці у разі, якщо підстави, на яких цю інформацію було віднесено до державної таємниці, перестали існувати;
6) розглядає пропозиції державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та окремих громадян щодо віднесення інформації до державної таємниці та її розсекречування;
(пункт 9 частини четвертої статті 9 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Державний експерт з питань таємниць під час виконання покладених на нього функцій зобов'язаний:
2) подавати Службі безпеки України не пізніш як через десять днів з моменту підписання рішення про віднесення відомостей до державної таємниці або про скасування цих рішень, а розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю, - у той же строк з моменту їх затвердження;
(пункт 3 частини п'ятої статті 9 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
4) надавати відповідний гриф секретності рішенням про віднесення інформації до державної таємниці та про скасування цих рішень залежно від важливості їх змісту;
5) брати участь у засіданнях державних експертів з питань таємниць;
(частину п'яту статті 9 доповнено пунктом 6
згідно із Законом України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Державний експерт з питань таємниць має право:
1) безперешкодно проводити перевірку виконання державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у сфері його діяльності, рішень про віднесення інформації до державної таємниці, скасування цих рішень, додержання порядку засекречення інформації та у разі виявлення порушень давати обов'язкові для виконання приписи про їх усунення;
2) створювати експертні комісії з фахівців і науковців, які мають допуск до державної таємниці, для підготовки проектів рішень про віднесення інформації до державної таємниці, зниження ступеня її секретності та скасування зазначених рішень, висновків щодо обізнаності з державною таємницею громадян, які мають чи мали допуск до державної таємниці, а також для підготовки відповідних висновків у разі розголошення секретної інформації чи втрати матеріальних носіїв такої інформації;
5) одержувати в установленому порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для виконання своїх функцій.
Державним експертам з питань таємниць, а також фахівцям, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, встановлюються додаткові виплати у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
(частина сьома статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Стаття 10. Порядок віднесення інформації до державної таємниці
Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мотивованим рішенням державного експерта з питань таємниць за його власною ініціативою, за зверненням керівників відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян.
Інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом.
Інформація відноситься до державної таємниці з урахуванням таких принципів:
(статтю 10 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 17.07.2020 р. N 808-IX)
(статтю 10 доповнено частиною п'ятою
згідно із Законом України від 17.07.2020 р. N 808-IX)
Стаття 11. Рішення державного експерта з питань таємниць
У рішенні державного експерта з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці зазначаються:
інформація, яка має становити державну таємницю, та її відповідність категоріям і вимогам, передбаченим статтею 8 цього Закону та статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
підстави для віднесення інформації до державної таємниці;
критерії віднесення інформації до державної таємниці, зокрема:
визначення дати або події розсекречування інформації;
ступінь секретності зазначеної інформації;
обсяг фінансування заходів, необхідних для охорони такої інформації;
державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація чи громадянин, який вніс пропозицію про віднесення цієї інформації до державної таємниці, та державний орган (органи), якому надається право визначати коло суб'єктів, які матимуть доступ до цієї інформації;
строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці.
Рішення про віднесення інформації до державної таємниці, продовження строку дії раніше прийнятого рішення про віднесення інформації до державної таємниці, зміну ступеня секретності інформації, скасування раніше прийнятого рішення про віднесення інформації до державної таємниці приймаються державним експертом з питань таємниць протягом одного місяця з часу надходження звернення державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації чи громадянина. Такі рішення підлягають реєстрації Службою безпеки України та є підставою для формування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, і внесення змін до зазначеного Зводу, до галузевих або відомчих розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю. Порядок реєстрації рішень державних експертів з питань таємниць визначається Кабінетом Міністрів України.
(частина друга статті 11 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Частину третю статті 11 виключено
(згідно із Законом України
від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Частину четверту статті 11 виключено
(згідно із Законом України
від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Частину п'яту статті 11 виключено
(згідно із Законом України
від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Стаття 12. Звід відомостей, що становлять державну таємницю
Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України.
Зразки форм рішень державних експертів з питань таємниць, порядок та механізм формування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, і його опублікування визначаються Кабінетом Міністрів України.
На підставі та в межах Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, з метою конкретизації та систематизації даних про секретну інформацію державні органи створюють галузеві або відомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю, а також можуть створювати міжгалузеві або міжвідомчі розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю. Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що провадять діяльність, пов'язану із державною таємницею, за ініціативою та погодженням із замовником робіт, пов'язаних з державною таємницею, можуть створювати власні розгорнуті переліки відомостей, що становлять державну таємницю. Такі переліки погоджуються із Службою безпеки України, затверджуються державними експертами з питань таємниць та реєструються у Службі безпеки України.
Стаття 13. Строк дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці
Після закінчення передбаченого частиною першою цієї статті строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці державний експерт з питань таємниць приймає рішення про скасування рішення про віднесення її до державної таємниці або приймає рішення про продовження строку дії зазначеного рішення в межах строків, встановлених частиною першою цієї статті.
Президент України з власної ініціативи або на підставі пропозицій державних експертів з питань таємниць чи за зверненням державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій чи громадян може встановлювати більш тривалі строки дії рішень про віднесення інформації до державної таємниці, ніж строки, передбачені частиною першою цієї статті.
Установлення строку дії рішення про віднесення інформації до державної таємниці, прийняття рішення про його продовження здійснюються з дотриманням вимог статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
(статтю 13 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)
Стаття 14. Зміна ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці
Підвищення або зниження ступеня секретності інформації та скасування рішення про віднесення її до державної таємниці здійснюються на підставі рішення державного експерта з питань таємниць або на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтею 12 цього Закону, та оформляються Службою безпеки України шляхом внесення відповідних змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.
Розділ III. ЗАСЕКРЕЧУВАННЯ ТА РОЗСЕКРЕЧУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ НОСІЇВ ІНФОРМАЦІЇ
Стаття 15. Засекречування та розсекречування матеріальних носіїв інформації
Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання на підставі Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності посадовою особою, яка готує або створює документ, виріб або інший матеріальний носій інформації. Засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю. У разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена.
(частина перша статті 15 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI,
із змінами, внесеними згідно із Законом
України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)
Гриф секретності кожного матеріального носія секретної інформації повинен відповідати ступеню секретності інформації, яка у ньому міститься, згідно із Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, - "особливої важливості", "цілком таємно" або "таємно". Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації складаються із:
статті Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, на підставі якої здійснюється засекречення;
найменування посади та підпису особи, яка надала гриф секретності.
(частина друга статті 15 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Перелік посад, перебування на яких дає посадовим особам право надавати матеріальним носіям секретної інформації грифи секретності, затверджується керівником державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що провадить діяльність, пов'язану з державною таємницею.
Ступені секретності науково-дослідних, дослідно-конструкторських і проектних робіт та інших секретних товарів, робіт і послуг, щодо яких здійснюється закупівля та які виконуються в інтересах забезпечення національної безпеки та оборони держави, встановлюються шляхом винесення відповідного висновку державним експертом з питань таємниць, який виконує свої функції у сфері діяльності замовника, разом з підрядником.
(частина шоста статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.07.2010 р. N 2432-VI,
від 17.07.2020 р. N 808-IX)
Після закінчення встановлених строків засекречування матеріальних носіїв інформації та у разі підвищення чи зниження визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня секретності такої інформації або скасування рішення про віднесення її до державної таємниці керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у яких здійснювалося засекречування матеріальних носіїв інформації, або керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які є їх правонаступниками, чи керівники вищого рівня зобов'язані протягом шести місяців забезпечити зміну грифа секретності або розсекречування цих матеріальних носіїв секретної інформації та письмово повідомити про це керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, яким були передані такі матеріальні носії секретної інформації.
Стаття 16. Строк засекречування матеріальних носіїв інформації
Стаття 17. Оскарження рішення щодо засекречування матеріальних носіїв інформації
Розділ IV. ОХОРОНА ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ
Стаття 18. Основні організаційно-правові заходи щодо охорони державної таємниці
З метою охорони державної таємниці впроваджуються:
дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації;
особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державною таємницею;
режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею;
спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці;
технічний та криптографічний захисти секретної інформації.
Стаття 19. Єдині вимоги до матеріальних носіїв секретної інформації
Стаття 20. Дозвільний порядок провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, та режим секретності
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність, пов'язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Надання дозволу здійснюється на підставі заявок державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та результатів спеціальної експертизи щодо наявності умов для провадження діяльності; пов'язаної з державною таємницею. З метою визначення наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, Служба безпеки України може створювати спеціальні експертні комісії, до складу яких включати фахівців державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій за погодженням з їх керівниками. Результати спеціальної експертизи щодо наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, оформляються відповідним актом.
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, надається державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям за результатами спеціальної експертизи за умови, що вони:
додержуються передбачених законодавством вимог режиму секретності робіт та інших заходів, пов'язаних з використанням секретної інформації, порядку допуску осіб до державної таємниці, прийому іноземних громадян, а також порядку здійснення технічного та криптографічного захисту секретної інформації;
мають режимно-секретний орган, якщо інше не передбачено цим Законом.
Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, мають бути обізнані з чинним законодавством про державну таємницю.
Термін дії дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, встановлюється Службою безпеки України і не може перевищувати 5 років. Його тривалість залежить від обсягу робіт (діяльності), що здійснюються державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, ступеня секретності та обсягу пов'язаних з цими роботами (діяльністю) відомостей, що становлять державну таємницю, а також категорії режиму секретності.
(статтю 20 доповнено новою частиною шостою
згідно із Законом України від 06.07.2010 р. N 2432-VI,
у зв'язку з цим частини шосту - дев'яту
вважати відповідно частинами сьомою - десятою)
Дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, може бути скасований або його дія може бути зупинена Службою безпеки України на підставі акта проведеної нею перевірки, висновки якого містять дані про недодержання державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією умов, передбачених цією статтею.
Державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, за результатами спеціальної експертизи надаються відповідні категорії режиму секретності (перша, друга або третя), що зазначаються Службою безпеки України у дозволах на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, яким надано зазначений у цій статті дозвіл, набувають права на доступ до конкретної секретної інформації згідно з рішенням державних органів, уповноважених державним експертом з питань таємниць приймати такі рішення. За погодженням з цими органами здійснюється передача секретної інформації або її матеріальних носіїв державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям, які мають дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
Порядок надання, переоформлення, призупинення та поновлення дії або скасування дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, форма акта спеціальної експертизи щодо наявності умов для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, форма дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, та категорії режиму секретності встановлюються Кабінетом Міністрів України.
(статтю 20 доповнено частиною одинадцятою
згідно із Законом України від 27.03.2014 р. N 1169-VII)
Стаття 21. Режимно-секретні органи
В державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.
(частина третя статті 21 у редакції
Законів України від 27.03.2014 р. N 1169-VII,
від 12.05.2015 р. N 374-VIII)
В державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях із значним обсягом робіт, пов'язаних з державною таємницею, вводиться посада заступника керівника з питань режиму, на якого покладаються обов'язки та права керівника РСО.
В державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом робіт, пов'язаних з державною таємницею, де штатним розписом не передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що забезпечують режим секретності. На них поширюються обов'язки та права працівників РСО.
Призначення осіб на посади заступників керівників з питань режиму, начальників РСО і їх заступників, а також видання наказу про покладення на окремого працівника обов'язків щодо забезпечення режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби безпеки України та РСО вищестоящих державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.
РСО комплектуються спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо характер виконуваних робіт не вимагає допуску до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Якщо державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа або організація не провадить діяльність із секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "особливої важливості", РСО такого органу, підприємства, установи або організації комплектується спеціалістами, яким надано допуск до державної таємниці зі ступенем секретності "таємно".
а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації;
б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці;
г) виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;
е) організація та ведення секретного діловодства;
є) здійснення контролю за станом режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об'єктах.
а) вимагати від усіх працівників державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також відряджених неухильного виконання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці;
б) брати участь у розгляді проектів штатних розписів державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств у частині, що стосується РСО, вносити пропозиції щодо структури та чисельності працівників цих органів;
г) залучати спеціалістів державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації до здійснення заходів щодо охорони державної таємниці;
д) здійснювати перевірки стану й організації роботи з питань захисту державної таємниці і забезпечення режиму секретності у підрозділах державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також у підвідомчих їм установах та підприємствах, давати відповідні рекомендації;
є) порушувати перед керівником державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації питання про призначення службових розслідувань за фактами порушень режиму секретності та секретного діловодства, про притягнення осіб до відповідальності згідно з законом, а також давати рекомендації щодо обов'язкових для виконання вказівок керівникам підрозділів державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств з питань забезпечення режиму секретності;
ж) брати участь у службових розслідуваннях, у встановленому порядку вимагати від працівників державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації письмових пояснень щодо фактів розголошення ними секретних відомостей, втрати матеріальних носіїв секретної інформації, інших порушень режиму секретності;
з) вносити пропозиції керівникові державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації про припинення робіт, пов'язаних з державною таємницею, в структурних підрозділах, якщо умови для їх виконання не відповідають вимогам режиму секретності; опечатувати приміщення, де ведуться такі роботи або зберігаються матеріальні носії секретної інформації;
і) використовувати засоби зв'язку та вести в установленому порядку поштово-телеграфне листування з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями та їх РСО з питань забезпечення режиму секретності;
ї) мати печатку з найменуванням РСО, а також інші печатки та штампи установленої форми.
Передача функцій РСО будь-яким іншим підрозділам державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації не допускається.
Стаття 22. Допуск громадян до державної таємниці
Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:
форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно",
а також такі терміни дії допусків:
(частина друга статті 22 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
(частина четверта статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 21.05.2008 р. N 293-VI,
від 07.10.2010 р. N 2592-VI,
у редакції Закону України
від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
(статтю 22 доповнено новою частиною п'ятою
згідно із Законом України від 22.12.2011 р. N 4212-VI,
у зв'язку з цим частини п'яту - сьому
вважати відповідно частинами шостою - восьмою)
Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять державну таємницю, не пов'язана з місцем роботи, служби або навчання, документи про надання допуску до державної таємниці можуть оформлятися за місцем провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.
(частина шоста статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.02.2011 р. N 2978-VI)
визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією;
перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці;
взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;
ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Частину восьму статті 22 виключено
(згідно із Законом України
від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Стаття 23. Відмова у наданні допуску до державної таємниці
Допуск до державної таємниці не надається у разі:
1) відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;
3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці;
(пункт 4 частини першої статті 23 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою безпеки України.
У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі:
1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе;
(статтю 23 доповнено частиною третьою згідно із
Законом України від 03.02.2011 р. N 2978-VI)
Стаття 24. Перевірка громадян у зв'язку з допуском їх до державної таємниці
Перевірка громадян у зв'язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".
(частина перша статті 24 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.02.2011 р. N 2978-VI,
у редакції Закону України
від 27.03.2014 р. N 1169-VII)
У ході перевірки органами Служби безпеки України з'ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п'яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску.
Наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 3 і 5 частини першої статті 23 цього Закону, з'ясовується державним органом, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, що оформляє документи на допуск.
(частина четверта статті 24 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
(статтю 24 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом України від 27.03.2014 р. N 1169-VII)
Стаття 25. Оскарження громадянином відмови у наданні допуску до державної таємниці
(стаття 25 у редакції Закону
України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Стаття 26. Переоформлення допуску до державної таємниці, підвищення або зниження його форми та скасування
(назва статті 26 у редакції Закону
України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється:
(абзац третій частини першої статті 26 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
(частина друга статті 26 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
(частина четверта статті 26 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 27. Доступ громадян до державної таємниці
Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, у яких виконуються роботи, пов'язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.
(частина друга статті 27 у редакції
Закону України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
(статтю 27 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законом України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
(статтю 27 доповнено новою частиною четвертою
згідно із Законом України від 06.07.2010 р. N 2432-VI,
у зв'язку з цим частини третю - п'яту
вважати відповідно частинами п'ятою - сьомою)
Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем'єр-міністрові України та іншим членам Кабінету Міністрів України, Голові Верховного Суду, Голові Конституційного Суду України, Генеральному прокурору, Голові Служби безпеки України, Голові та іншим членам Рахункової палати, народним депутатам України доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після взяття ними письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці.
(частина шоста статті 27 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 19.02.2004 р. N 1519-IV,
від 21.05.2008 р. N 293-VI,
від 02.07.2015 р. N 576-VIII,
від 21.12.2016 р. N 1798-VIII,
від 12.07.2018 р. N 2509-VIII)
Іноземцям та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випадках на підставі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента України з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України.
(статтю 27 доповнено частиною восьмою
згідно із Законом України від 17.09.2020 р. N 912-IX)
Стаття 28. Обов'язки громадянина щодо збереження державної таємниці
Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний:
виконувати вимоги режиму секретності;
повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України;
(абзац шостий статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.07.2010 р. N 2432-VI)
додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.
Стаття 29. Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємниці
Стаття 30. Компенсація громадянам у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці
У разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 31. Обмеження на оприлюднення секретної інформації
Під час підготовки матеріалів для опублікування, поширення у пресі та інших засобах масової інформації або переміщення їх через державний кордон державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни з метою охорони секретної інформації зобов'язані керуватися законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами про державну таємницю.
Стаття 32. Обмеження щодо передачі державної таємниці іноземній державі чи міжнародній організації
Стаття 33. Обмеження, пов'язані з державною таємницею, щодо перебування і діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, а також розташування та переміщення об'єктів і технічних засобів, що їм належать
Стаття 34. Особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею
Державні органи, в тому числі правоохоронні, державного фінансового контролю та суди, з метою охорони державної таємниці мають за погодженням із Службою безпеки України встановлювати порядок здійснення своїх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, вправі відмовити у виконанні запиту щодо надання секретної інформації чи інших подібних вимог зазначеним у частині першій цієї статті державним органам, якщо останні не встановили такого порядку або не додержуються його.
Стаття 35. Технічний та криптографічний захисти секретної інформації
Стаття 36. Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної таємниці
Оперативно-розшукові заходи щодо охорони державної таємниці здійснюються відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність".
Розділ V. КОНТРОЛЬ ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ ТА НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ
Стаття 37. Контроль за забезпеченням охорони державної таємниці
Керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.
Державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, що розміщують замовлення у підрядників, зобов'язані контролювати стан охорони державної таємниці, яка була передана підрядникам у зв'язку з виконанням замовлення.
Державні органи, яким рішенням державного експерта з питань таємниць було надано право вирішувати питання про доступ державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій до конкретної секретної інформації, зобов'язані контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які виконують роботи, пов'язані з відповідною державною таємницею, або зберігають матеріальні носії зазначеної секретної інформації.
Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в системі Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України "Про Службу безпеки України".
Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємниці в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно від них інформацію з питань забезпечення охорони державної таємниці. Висновки Служби безпеки України, викладені в актах офіційних перевірок за результатами контролю стану охорони державної таємниці, є обов'язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від їх форм власності.
Стаття 38. Нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю
Розділ VI. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ
Стаття 39. Відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю
Посадові особи та громадяни, винні у:
розголошенні державної таємниці;
втраті документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;
засекречуванні інформації, зазначеної у частинах третій і четвертій статті 8 цього Закону;
безпідставному засекречуванні інформації, у тому числі з порушенням вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
(абзац сьомий статті 39 у редакції
Закону України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)
порушенні встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;
провадженні діяльності, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщенні державних замовлень на виконання робіт, доведенні мобілізаційних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на проводження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;
несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.
|
|
Президент України | Л. КРАВЧУК |
м. Київ | |