ЗАКОН УКРАЇНИ
Про нотаріат
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 24 березня 1998 року N 210/98-ВР,
від 11 травня 2000 року N 1709-III,
від 19 жовтня 2000 року N 2056-III,
від 10 січня 2002 року N 2921-III,
від 15 травня 2003 року N 762-IV,
від 19 червня 2003 року N 980-IV,
від 18 листопада 2003 року N 1255-IV,
від 6 вересня 2005 року N 2798-IV,
від 15 грудня 2005 року N 3201-IV,
від 15 березня 2006 року N 3538-IV,
від 1 жовтня 2008 року N 614-VI
(зміни, внесені абзацами восьмим - тридцять третім пункту 16,
пунктом 17, абзацом четвертим пункту 19, пунктом 23
розділу I Закону України від 1 жовтня 2008 року N 614-VI,
набрали чинності з 3 червня 2009 року),
від 3 березня 2009 року N 1054-VI,
від 14 квітня 2009 року N 1254-VI,
від 16 квітня 2009 року N 1276-VI,
від 1 липня 2010 року N 2398-VI,
від 21 вересня 2010 року N 2527-VI,
від 4 листопада 2010 року N 2677-VI,
від 7 квітня 2011 року N 3205-VI,
від 21 квітня 2011 року N 3271-VI
(зміни, внесені Законом України від 21 квітня 2011 року N 3271-VI,
вводяться в дію з 1 січня 2012 року),
від 12 січня 2012 року N 4314-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
від 17 травня 2012 року N 4709-VI,
від 17 травня 2012 року N 4711-VI,
від 3 липня 2012 року N 5029-VI,
який визнано таким, що не відповідає Конституції України
(є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного
Суду України від 28 лютого 2018 року N 2-р/2018,
від 4 липня 2012 року N 5037-VI,
від 6 вересня 2012 року N 5208-VI,
від 2 жовтня 2012 року N 5410-VI,
від 20 листопада 2012 року N 5492-VI,
від 14 травня 2013 року N 224-VII,
від 4 липня 2013 року N 406-VII,
від 15 квітня 2014 року N 1206-VII,
від 16 квітня 2014 року N 1219-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1702-VII,
від 20 жовтня 2014 року N 1709-VII,
від 5 березня 2015 року N 247-VIII,
від 26 листопада 2015 року N 834-VIII,
від 26 листопада 2015 року N 835-VIII,
від 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
від 2 червня 2016 року N 1404-VIII
(зміни, внесені Законом України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, в частині положень,
що стосуються діяльності приватних виконавців, вводяться в дію з 5 січня 2017 року),
від 6 жовтня 2016 року N 1666-VIII,
від 23 березня 2017 року N 1983-VIII,
від 3 жовтня 2017 року N 2148-VIII,
від 6 лютого 2018 року N 2275-VIII,
від 22 травня 2018 року N 2443-VIII,
від 3 липня 2018 року N 2475-VIII,
від 3 липня 2018 року N 2478-VIII
(який вводиться в дію з 4 лютого 2019 року),
від 25 квітня 2019 року N 2704-VIII,
від 20 вересня 2019 року N 132-IX,
від 2 жовтня 2019 року N 140-IX,
від 3 жовтня 2019 року N 159-IX,
від 17 жовтня 2019 року N 199-IX,
від 5 грудня 2019 року N 340-IX,
від 14 січня 2020 року N 440-IX,
від 13 травня 2020 року N 590-IX,
від 17 червня 2020 року N 720-IX,
від 14 липня 2020 року N 775-IX
Положення частини першої статті 88 визнано такими,
що відповідають Конституції України (є конституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 1 липня 2020 року N 7-р(І)/2020
Цей Закон встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.
РОЗДІЛ I
НОТАРІАТ В УКРАЇНІ
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття нотаріату. Органи і особи, які вчиняють нотаріальні дії
(назва статті 1 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
(статтю 1 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законами України від 26.11.2015 р. N 834-VIII,
від 26.11.2015 р. N 835-VIII,
у зв'язку з цим частини третю - шосту
вважати відповідно частинами четвертою - сьомою)
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
У сільських населених пунктах нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.
(частина п'ята статті 1 у редакції
Закону України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Посвідчення заповітів і довіреностей, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40 цього Закону.
(частина сьома статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 2. Правова основа діяльності нотаріату
Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Стаття 21. Державне регулювання нотаріальної діяльності
Державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.
Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
(частина друга статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(Закон доповнено статтею 21 згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
стаття 21 у редакції Закону
України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 3. Нотаріус
(частина перша статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 05.03.2015 р. N 247-VIII,
від 06.10.2016 р. N 1666-VIII)
Нотаріусом може бути громадянин України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною.
(частина друга статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.04.2019 р. N 2704-VIII,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, а також діяльності у професійному самоврядуванні нотаріусів.
(частина п'ята статті 3 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(стаття 3 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 17.05.2012 р. N 4711-VI,
у редакції Закону України
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 4. Права нотаріуса
Нотаріус має право:
(абзац другий статті 4 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, плату за вчинення інших дій, покладених на них відповідно до закону, а також за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій;
(статтю 4 доповнено новим абзацом третім згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
у зв'язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим,
абзац третій статті 4 у редакції
Закону України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 26.11.2015 р. N 834-VIII,
від 26.11.2015 р. N 835-VIII)
складати проекти документів, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.
Стаття 5. Обов'язки нотаріуса
Нотаріус зобов'язаний:
здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;
(абзац другий статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
(абзац третій статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;
відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам;
вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил;
(статтю 5 доповнено абзацом шостим згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
(статтю 5 доповнено абзацом сьомим згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, його територіальних органів при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства;
(статтю 5 доповнено абзацом восьмим згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
абзац восьмий статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 291 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації;
(статтю 5 доповнено абзацом дев'ятим згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
(статтю 5 доповнено абзацом десятим згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 6. Присяга нотаріуса
(абзац перший статті 6 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
"Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса".
(абзац другий статті 6 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 7. Вчинення нотаріальних дій
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
(частина перша статті 7 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міжнародних договорів.
(частина друга статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 8. Нотаріальна таємниця
Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.
(частина друга статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Подання нотаріусом в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформації центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, не є порушенням нотаріальної таємниці.
(статтю 8 доповнено новою частиною п'ятою
згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII)
Нотаріус не несе дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації про фінансову операцію, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, якщо він діяв у межах виконання Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв'язку з кримінальним провадженням, цивільними, господарськими, адміністративними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу, а також на обґрунтовану письмову вимогу державного виконавця, приватного виконавця за виконавчим провадженням з обов'язковим зазначенням номера виконавчого провадження та реквізитів виконавчого документа, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, Національному агентству з питань запобігання корупції на його письмовий запит, здійснений з метою виконання повноважень, визначених Законом України "Про запобігання корупції".
(частина восьма статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 13.04.2012 р. N 4652-VI,
від 02.06.2016 р. N 1404-VIII,
зміни, внесені Законом України від 02.06.2016 р. N 1404-VIII, в частині положень,
що стосуються діяльності приватних виконавців, вводяться в дію з 05.01.2017 р.,
від 02.10.2019 р. N 140-IX)
Довідки про суму нотаріально посвідчених договорів, які необхідні виключно для встановлення додержання законодавства з питань оподаткування, надаються нотаріусом протягом 10 робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу податкового органу, засвідчену гербовою печаткою такого органу.
(частина дев'ята статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 04.07.2013 р. N 406-VII,
від 14.01.2020 р. N 440-IX,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина десята статті 8 у редакції
Закону України від 21.09.2010 р. N 2527-VI)
На вимогу Міністерства юстиції України та його територіальних органів з метою регулювання організації нотаріальної діяльності нотаріуси видають підписані ними копії документів та витяги з них, а також пояснення нотаріусів у строк, встановлений цими органами.
(стаття 8 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.05.2003 р. N 762-IV,
у редакції Закону України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Нотаріус на письмовий запит податкових органів, державного виконавця, приватного виконавця, Національного агентства з питань запобігання корупції надає інформацію про вступ фізичної особи у права спадкоємця з обов'язковим зазначенням повних даних про таку особу та даних про майно, отримане за правом успадкування.
(статтю 8 доповнено частиною тринадцятою
згідно із Законом України від 04.07.2013 р. N 406-VII,
частина тринадцята статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 02.06.2016 р. N 1404-VIII,
зміни, внесені Законом України від 02.06.2016 р. N 1404-VIII, в частині положень,
що стосуються діяльності приватних виконавців, вводяться в дію з 05.01.2017 р.,
від 02.10.2019 р. N 140-IX,
від 14.01.2020 р. N 440-IX)
Надання нотаріусом в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформації органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю не є порушенням нотаріальної таємниці.
Частину шістнадцяту статті 8 виключено
(статтю 8 доповнено частиною шістнадцятою
згідно із Законом України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII,
частину шістнадцяту статті 8 виключено
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 81. Гарантії нотаріальної діяльності
Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства.
(Закон доповнено статтею 81 згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 9. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій
Нотаріус та посадова особа органу місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи органів місцевого самоврядування не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншого органу місцевого самоврядування. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та довіреності на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.
(стаття 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 10. Вища кваліфікаційна комісія нотаріату та порядок її роботи
Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.
За наявності стажу роботи, визначеного у частині другій статті 3 цього Закону, особи, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, допускаються Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до його складання на підставі подання відповідного територіального органу Міністерства юстиції України.
(частина четверта статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Порядок допуску до складання кваліфікаційних іспитів та їх проведення встановлюється Міністерством юстиції України.
(частина сьома статті 10 у редакції
Законів України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина восьма статті 10 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням Міністерства юстиції України, його територіальних органів або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
(частина дев'ята статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
від 06.10.2016 р. N 1666-VIII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Порядок внесення Міністерством юстиції України, його територіальними органами або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.
(частина десята статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
від 06.10.2016 р. N 1666-VIII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату може бути оскаржено до суду.
(стаття 10 у редакції Законів
України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 21.04.2011 р. N 3271-VI,
який вводиться в дію з 01.01.2012 р.)
Стаття 11. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.
(частина перша статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 21.04.2011 р. N 3271-VI,
який вводиться в дію з 01.01.2012 р.)
Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду.
За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 12. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України:
1) пункт 1 частини першої статті 12 виключено
(згідно із Законом України
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
2) за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, його територіальних органів, у випадках:
(абзац перший пункту 2 частини першої статті 12
у редакції Закону України від 21.04.2011 р. N 3271-VI,
який вводиться в дію з 01.01.2012 р.,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 06.10.2016 р. N 1666-VIII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
(підпункт "г" пункту 2 частини першої статті 12 із змінами,
внесеними згідно із Законами України від 13.04.2012 р. N 4652-VI,
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
(підпункт "е" пункту 2 частини першої статті 12
у редакції Законів України від 06.10.2016 р. N 1666-VIII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону;
и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;
(пункт 2 частини першої статті 12 доповнено підпунктом "и"
згідно із Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
підпункт "и" пункту 2 частини першої статті 12 із змінами,
внесеними згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
(частину першу статті 12 доповнено пунктом 3
згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 13. Помічник нотаріуса
Помічником нотаріуса може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, але не нижче першого рівня (бакалавр), володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як три роки. Не може бути помічником нотаріуса особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
За дорученням нотаріуса помічник нотаріуса бере участь у прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб, складенні проектів правочинів, свідоцтв, інших документів, пов'язаних із вчиненням нотаріальних дій, і статистичних звітів; вносить записи до реєстру для реєстрації нотаріальних дій, веде діловодство та архів нотаріуса, готує та надсилає за дорученням нотаріуса запити до юридичних осіб щодо відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, а також виконує іншу допоміжну і технічну роботу. Помічник нотаріуса не має права підписувати нотаріальні документи та використовувати печатку нотаріуса.
(стаття 13 у редакції Законів
України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 131. Нотаріальний округ
(Закон доповнено статтею 131 згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 14. Нотаріальне діловодство і звітність
Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.
(частина друга статті 14 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина четверта статті 14 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(стаття 14 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
(статтю 14 доповнено частиною восьмою згідно із
Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII,
частина восьма статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Уповноважені посадові особи органів місцевого самоврядування ведуть встановлену статистичну звітність та подають її до відповідних територіальних органів Міністерства юстиції України.
(статтю 14 доповнено частиною дев'ятою згідно із
Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII,
частина дев'ята статті 14 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 15. Мова нотаріального діловодства
Мова нотаріального діловодства визначається статтею 9 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
(стаття 15 у редакції Закону
України від 03.07.2012 р. N 5029-VI,
який визнано таким, що не відповідає
Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням
Конституційного Суду України від 28.02.2018 р. N 2-р/2018;
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 16. Професійне самоврядування нотаріусів
Метою професійного самоврядування нотаріусів є об'єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для виконання покладених на них цим Законом обов'язків і забезпечення їхніх прав, представництво професійних інтересів нотаріусів у державних органах, органах місцевого самоврядування, у відносинах з іншими юридичними особами, захист професійних інтересів та соціальних прав нотаріусів, сприяння підвищенню професійного рівня нотаріусів та надання їм методичної допомоги, захисту інтересів фізичних і юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості нотаріуса.
(частина перша статті 16 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Нотаріальна палата України реєструється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
(стаття 16 у редакції Закону
України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
ГЛАВА 2. ДЕРЖАВНІ НОТАРІАЛЬНІ КОНТОРИ І ДЕРЖАВНІ НОТАРІАЛЬНІ АРХІВИ
Стаття 17. Організація роботи державних нотаріальних контор
Державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством юстиції України.
Штати державних нотаріальних контор затверджуються територіальними органами Міністерства юстиції України в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.
(частина друга статті 17 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина четверта статті 17 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(стаття 17 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 18. Перевірка організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів
Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів.
(частина перша статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів затверджується Міністерством юстиції України.
(частина третя статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(стаття 18 у редакції Законів
України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 19. Оплата вчинюваних нотаріальних дій
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.
За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються територіальними органами Міністерства юстиції України. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України.
(частина друга статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 11.05.2000 р. N 1709-III,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 20. Утримання державних нотаріальних контор
Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету.
Стаття 21. Відповідальність державного нотаріуса
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.
Стаття 22. Печатка державного нотаріуса
Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.
Стаття 23. Державні нотаріальні архіви
В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів.
Питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього, що затверджується Міністерством юстиції України.
Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який призначається на посаду і звільняється з неї відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України.
(частина третя статті 23 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Мережа і штати державних нотаріальних архівів затверджуються в порядку, передбаченому для державних нотаріальних контор.
Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
ГЛАВА 3. ПРИВАТНА НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Стаття 24. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності. Реєстраційне посвідчення
(частина перша статті 24 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановлюються Міністерством юстиції України.
До заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності додаються:
свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена копія;
абзац четвертий частини третьої статті 24 виключено
(згідно із Законом України
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
абзац п'ятий частини третьої статті 24 виключено
(згідно із Законом України
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
дві фотокартки розміром 3 х 4 см;
паспорт громадянина України який подається особисто.
Копії зазначених документів зберігаються в реєстраційній справі нотаріуса.
(частина п'ята статті 24 у редакції
Закону України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 04.07.2013 р. N 406-VII,
від 14.01.2020 р. N 440-IX,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина восьма статті 24 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Час прийому фізичних осіб приватним нотаріусом повинен становити не менше п'яти годин на день і п'яти робочих днів на тиждень за виключенням обставин, за яких нотаріус з незалежних від нього причин не може здійснювати такий прийом.
(стаття 24 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 10.01.2002 р. N 2921-III,
у редакції Закону України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 25. Робоче місце (контора) приватного нотаріуса
Робоче місце (контора) має відповідати таким умовам:
1) забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці;
3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення;
(частина третя статті 25 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина четверта статті 25 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Про зміну адреси робочого місця (контори) приватний нотаріус зобов'язаний протягом трьох робочих днів повідомити відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України.
(частина п'ята статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(стаття 25 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 26. Печатка приватного нотаріуса
(частина друга статті 26 у редакції
Закону України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
(стаття 26 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 27. Відповідальність приватного нотаріуса
подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов'язаного із вчиненням нотаріальної дії;
подала недійсні та/або підроблені документи;
(стаття 27 у редакції Закону
України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 28. Страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса
(частина перша статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI,
у редакції Закону України
від 26.11.2015 р. N 835-VIII)
Держава не несе відповідальності за шкоду, заподіяну неправомірними діями приватного нотаріуса при здійсненні ним нотаріальної діяльності функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Приватний нотаріус не несе відповідальності по зобов'язаннях держави.
Мінімальний розмір страхової суми становить тисячу мінімальних розмірів заробітної плати.
Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.
(стаття 28 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 29. Заміщення приватного нотаріуса
(частина друга статті 29 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Заміщення приватного нотаріуса проводиться до припинення обставин, з якими це заміщення пов'язане.
(стаття 29 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 291. Підстави зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса
Нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин:
1) якщо приватний нотаріус не має приміщення для розміщення робочого місця (контори) або це приміщення не відповідає встановленим цим Законом умовам, - до усунення цих недоліків, але не більше 60 днів з дня виявлення цього порушення;
4) у разі необґрунтованої відмови приватного нотаріуса від надання Міністерству юстиції України, його територіальному органу в порядку, передбаченому цим Законом, документів для перевірки організації нотаріальної діяльності та виконання правил нотаріального діловодства - до усунення цієї обставини;
(пункт 4 частини першої статті 291 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(пункт 8 частини першої статті 291
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, або на більший строк за наявності поважних причин (вагітність, догляд за дитиною, хвороба тощо), подавши до територіального органу Міністерства юстиції України відповідну заяву.
(частина третя статті 291 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(Закон доповнено статтею 291 згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 292. Порядок зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса
Рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса у випадках, передбачених частиною першою статті 291 цього Закону, приймає керівник відповідного територіального органу Міністерства юстиції України.
Відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня видання наказу про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса письмово повідомити приватного нотаріуса про зупинення його нотаріальної діяльності.
(Закон доповнено статтею 292 згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 30. Підстави припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса
Підставами припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса є:
1) подання приватним нотаріусом письмової заяви про припинення нотаріальної діяльності;
2) анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;
4) смерть приватного нотаріуса або оголошення його померлим у порядку, встановленому законом;
5) припинення громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання;
7) невиконання приватним нотаріусом наказу Міністерства юстиції України або його територіального органу про зупинення його нотаріальної діяльності, за винятком випадків оскарження приватним нотаріусом такого наказу;
8) набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким приватний нотаріус засуджений за умисне кримінальне правопорушення;
(пункт 8 статті 30 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 17.06.2020 р. N 720-IX)
81) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого нотаріуса притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про запобігання корупції";
(статтю 30 доповнено пунктом 81 згідно із
Законом України від 17.05.2012 р. N 4711-VI,
пункт 81 статті 30 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 14.05.2013 р. N 224-VII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
9) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру;
10) набрання законної сили рішенням суду про визнання приватного нотаріуса безвісно відсутнім.
(стаття 30 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 301. Порядок припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса
Припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса здійснюється відповідним територіальним органом Міністерства юстиції України за наявності підстав, передбачених цим Законом, шляхом видання наказу про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.
У випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 9 частини першої статті 30 цього Закону, відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України зобов'язаний негайно передати приватному нотаріусу копію наказу про припинення його нотаріальної діяльності.
Особа, нотаріальна діяльність якої припинена, зобов'язана протягом одного місяця з дня одержання копії наказу передати до відповідного державного нотаріального архіву всі документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса. У разі якщо цей строк є недостатнім, він може бути продовжений рішенням відповідного територіального органу Міністерства юстиції України, але лише один раз і не більше ніж на місяць.
У разі неможливості або відмови приватного нотаріуса особисто здійснити передачу документів нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса у встановлені строки цей обов'язок покладається на відповідний територіальний орган Міністерства юстиції України, яке в разі необхідності залучає до цього поліцейських.
(частина шоста статті 301 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 23.12.2015 р. N 901-VIII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(Закон доповнено статтею 301 згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 31. Оплата вчинюваних нотаріальних дій
(частина перша статті 31 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(статтю 31 доповнено новою частиною другою
згідно із Законами України від 26.11.2015 р. N 834-VIII,
від 26.11.2015 р. N 835-VIII,
у зв'язку з цим частину другу вважати частиною третьою)
Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.
Стаття 32. Сплата приватним нотаріусом податків
Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
(стаття 32 у редакції Закону
України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 33. Перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства
(частина перша статті 33 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, крім повторних перевірок, передбачених цим Законом, проводиться не частіше одного разу на два роки виключно на робочому місці (у конторі) приватного нотаріуса з обов'язковим повідомленням його про проведення такої перевірки за 10 днів.
(частина друга статті 33 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина четверта статті 33 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(стаття 33 у редакції Законів
України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
РОЗДІЛ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси
Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:
1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, вимоги про нотаріальне посвідчення правочину тощо);
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
(пункт 4 частини першої статті 34 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;
9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;
(пункт 9 частини першої статті 34 у редакції
Закону України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
91) накладають заборону щодо відчуження грошових сум, що будуть зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до частини четвертої статті 652 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий відповідно до зазначеного закону;
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
11) засвідчують справжність підпису на документах;
12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;
14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;
16) посвідчують час пред'явлення документів;
17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;
18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;
19) вчиняють виконавчі написи;
20) вчиняють протести векселів;
21) вчиняють морські протести;
22) приймають на зберігання документи.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
(частина третя статті 34 у редакції
Законів України від 03.10.2019 р. N 159-IX,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(стаття 34 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 19.06.2003 р. N 980-IV,
у редакції Закону України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 35. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних архівах
Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів.
Стаття 36. Виключена.
(стаття 36 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 24.03.98 р. N 210/98-ВР,
виключено згідно із Законом
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 37. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування
(абзац перший частини першої статті 37 у редакції
Закону України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
2) посвідчують заповіти (крім секретних);
3) видають дублікати посвідчених ними документів;
4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
5) засвідчують справжність підпису на документах;
(частина перша статті 37 у редакції
Закону України від 03.03.2009 р. N 1054-VI)
6) видають свідоцтва про право на спадщину;
(частину першу статті 37 доповнено пунктом 6
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
(частину першу статті 37 доповнено пунктом 7
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
(статтю 37 доповнено новою частиною другою
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
(стаття 37 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 38. Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України
Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:
(пункт 1 частини першої статті 38 у редакції
Закону України від 19.06.2003 р. N 980-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
2) вживають заходів до охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;
5) засвідчують вірність копій документів і виписок з них;
6) засвідчують справжність підпису на документах;
7) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
8) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
(пункт 8 частини першої статті 38
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
9) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;
10) посвідчують тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці;
11) посвідчують час пред'явлення документів;
12) приймають в депозит грошові суми і цінні папери;
13) вчиняють виконавчі написи;
14) приймають на зберігання документи;
15) вчиняють морські протести;
16) видають дублікати посвідчених ними документів.
(частину першу статті 38 доповнено пунктом 16
згідно із Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.
Стаття 39. Порядок вчинення нотаріальних дій
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.
Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами встановлюється цим Законом, Консульським статутом України та іншими актами законодавства України.
Стаття 40. Заповіти (крім секретних) і довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених
До нотаріально посвідчених заповітів (крім секретних) прирівнюються:
1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров'я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;
(пункт 5 частини першої статті 40 у редакції
Закону України від 14.04.2009 р. N 1254-VI)
6) заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками слідчих ізоляторів.
(пункт 6 частини першої статті 40 у редакції
Закону України від 14.04.2009 р. N 1254-VI)
До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються:
3) довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів;
(пункт 3 частини другої статті 40 у редакції
Закону України від 14.04.2009 р. N 1254-VI)
(частина друга статті 40 у редакції
Закону України від 03.03.2009 р. N 1054-VI)
Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів капітанові морського порту або консулові України в іноземному порту для подальшого надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.
(частина четверта статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 16.04.2009 р. N 1276-VI,
від 17.05.2012 р. N 4709-VI)
(стаття 40 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 401. Засвідчення справжності підпису на документах начальником установи виконання покарань
(розділ II доповнено статтею 401 згідно із
Законом України від 01.07.2010 р. N 2398-VI)
РОЗДІЛ III
ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
ГЛАВА 4. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Стаття 41. Місце вчинення нотаріальних дій
(частина перша статті 41 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина друга статті 41 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 42. Строки вчинення нотаріальних дій
(стаття 42 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 43. Установлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії
При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
(частина друга статті 43 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.10.2019 р. N 159-IX)
Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
(частина третя статті 43 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 20.11.2012 р. N 5492-VI,
від 22.05.2018 р. N 2443-VIII)
Частину четверту статті 43 виключено
(згідно із Законом України
від 03.10.2019 р. N 159-IX)
(стаття 43 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 44. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб і перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірка повноважень представника фізичної або юридичної особи. Встановлення намірів сторін вчиняти правочин
Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
(частина друга статті 44 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 20.11.2012 р. N 5492-VI,
від 22.05.2018 р. N 2443-VIII)
При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.
(частина четверта статті 44 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 07.04.2011 р. N 3205-VI,
від 02.10.2012 р. N 5410-VI,
від 06.10.2016 р. N 1666-VIII)
У разі наявності у нотаріуса сумнівів щодо поданих документів він може витребувати від цієї юридичної особи, державного реєстратора, податкових органів, інших органів, установ та фізичних осіб додаткові відомості або документи.
(частина п'ята статті 44 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 04.07.2013 р. N 406-VII,
від 14.01.2020 р. N 440-IX)
Нотаріусу подається довіреність або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється нотаріусом за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.
(частина сьома статті 44 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.10.2019 р. N 159-IX)
(стаття 44 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 45. Підписання нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв та інших документів
(стаття 45 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 46. Витребовування відомостей і документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії
(стаття 46 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 461. Використання відомостей єдиних та державних реєстрів
Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва обов'язково використовує також відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру, Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
(Закон доповнено статтею 461 згідно із
Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI,
стаття 461 у редакції Закону України
від 16.04.2014 р. N 1219-VII,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 05.03.2015 р. N 247-VIII,
у редакції Законів України
від 26.11.2015 р. N 834-VIII,
від 06.10.2016 р. N 1666-VIII)
Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальної дії
Документи, викладені на двох і більше аркушах, що подаються для вчинення нотаріальної дії, повинні бути прошиті у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, а аркуші пронумеровані (крім випадків, коли такі документи видані (отримані) за допомогою єдиних та державних реєстрів, відомості яких обов'язково використовуються нотаріусом під час вчинення нотаріальної дії).
(частина перша статті 47 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 15.04.2014 р. N 1206-VII,
від 06.10.2016 р. N 1666-VIII)
Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
(стаття 47 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 48. Вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв
(стаття 48 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
81) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників;
(частину першу статті 49 доповнено пунктом 81
згідно із Законом України від 03.07.2018 р. N 2475-VIII,
пункт 81 частини першої статті 49 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
9) в інших випадках, передбачених законом.
(стаття 49 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
(частина перша статті 50 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина друга статті 50 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(стаття 50 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 15.05.2003 р. N 762-IV,
від 15.03.2006 р. N 3538-IV,
у редакції Закону України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, при виявленні порушення законодавства
(стаття 51 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій
Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного територіального органу Міністерства юстиції України та його печаткою. Кожний нотаріус веде окремий реєстр.
(частина третя статті 52 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
(стаття 52 у редакції Закону
України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Стаття 53. Видача дубліката нотаріально посвідченого документа
Дублікат секретного заповіту не видається.
Дублікат аграрної розписки не видається.
(стаття 53 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
ГЛАВА 5. ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ
(назва глави 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 54. Правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню
(стаття 54 у редакції Закону
України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 55. Посвідчення договорів про відчуження та заставу майна
(назва статті 55 у редакції Закону
України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Договори про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України "Про іпотеку", посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.
(частина перша статті 55 у редакції
Закону України від 18.11.2003 р. N 1255-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 26.11.2015 р. N 834-VIII,
від 03.07.2018 р. N 2478-VIII,
який вводиться в дію з 04.02.2019 р.,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
При посвідченні договорів про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна.
(частина друга статті 55 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.07.2018 р. N 2478-VIII,
який вводиться в дію з 04.02.2019 р.,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
В разі наявності заборони договір про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на укладення такої договору.
(частина третя статті 55 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.07.2018 р. N 2478-VIII,
який вводиться в дію з 04.02.2019 р.,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(частина четверта статті 55 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 15.12.2005 р. N 3201-IV,
у редакції Законів України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Договори про відчуження жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.
(частина п'ята статті 55 у редакції
Закону України від 19.06.2003 р. N 980-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(статтю 55 доповнено частиною шостою згідно із
Законом України від 19.06.2003 р. N 980-IV)
Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя.
(статтю 55 доповнено частиною сьомою згідно із
Законом України від 19.06.2003 р. N 980-IV,
частина сьома статті 55 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 15.12.2005 р. N 3201-IV)
(статтю 55 доповнено частиною восьмою згідно із
Законом України від 19.06.2003 р. N 980-IV)
Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності або, за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі відомостей з цього реєстру, реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість або, за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі відомостей з цього реєстру, зобов'язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця.
(статтю 55 доповнено частиною дев'ятою згідно із
Законом України від 19.06.2003 р. N 980-IV,
частина дев'ята статті 55 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 26.11.2015 р. N 834-VIII)
Посвідчення договорів про відчуження майна (активів) банків, що виводяться з ринку, з приймаючим або перехідним банком здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
(статтю 55 доповнено новою частиною десятою
згідно із Законом України від 13.05.2020 р. N 590-IX,
у зв'язку з цим частини десяту і одинадцяту вважати
відповідно частинами одинадцятою і дванадцятою,
частина десята статті 55 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(статтю 55 доповнено частиною одинадцятою
згідно із Законом України від 20.09.2019 р. N 132-IX)
(статтю 55 доповнено частиною дванадцятою
згідно із Законом України від 20.09.2019 р. N 132-IX)
Стаття 56. Посвідчення заповітів
Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних фізичних осіб, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
(частина перша статті 56 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 21.09.2010 р. N 2527-VI,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від імені кількох осіб не допускається.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів
Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова особа органу місцевого самоврядування при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування, та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і забезпечують державну реєстрацію нового заповіту, змін до заповіту, скасування заповіту у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
(частина перша статті 57 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 21.09.2010 р. N 2527-VI,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту повинна бути нотаріально засвідчена.
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, яким в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляють про вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса, виконавчий комітет органу місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту. Викладене стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у статті 40 цього Закону.
(частина третя статті 57 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 58. Посвідчення довіреностей. Припинення дії довіреностей
Строк, на який може бути видана довіреність, визначається цивільним законодавством України.
Припинення дії довіреності провадиться в порядку, передбаченому законом.
(стаття 58 у редакції Закону
України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 59. Кількість примірників документів, в яких викладено зміст правочинів, свідоцтв
(стаття 59 у редакції Закону
України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
ГЛАВА 6. ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА
Стаття 60. Охорона спадкового майна
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням фізичних та юридичних осіб, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення нотаріусам чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.
(частина перша статті 60 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 06.09.2005 р. N 2798-IV,
від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Частину другу статті 60 виключено
(частина друга статті 60 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
виключено згідно із Законом України
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
За заявою спадкоємців або за повідомленням фізичних та юридичних осіб заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті заходи нотаріуса або посадової особи органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини.
(частина третя статті 60 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
у редакції Закону України від 20.10.2014 р. N 1709-VII,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(статтю 60 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 06.09.2005 р. N 2798-IV,
частина четверта статті 60 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
у редакції Закону України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на зберігання
Для охорони спадкового майна нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або іншим особам.
(частина перша статті 61 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а також у разі подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями нотаріус призначає хранителя майна. У місцевості, де немає нотаріуса, посадова особа органу місцевого самоврядування призначає у цих випадках над спадковим майном опікуна.
(частина друга статті 61 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI)
(статтю 61 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законом України від 26.11.2015 р. N 835-VIII,
у зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою,
частина третя статті 61 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, попереджаються про відповідальність за розтрату або приховування спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні збитки.
Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати від спадкоємців винагороду за зберігання спадкового майна в розмірі, передбаченому чинним законодавством України.
Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних витрат по зберіганню і управлінню спадковим майном, за вирахуванням фактично одержаної вигоди від використання цього майна.
Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
(стаття 63 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
у редакції Закону України
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі свідоцтва про право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна грошових сум на покриття витрат:
(абзац перший частини першої статті 64 із змінами,
внесеними згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його поховання;
на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;
на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших претензій, прирівняних до них;
на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.
За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осіб померлого, у якого не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка, нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, в разі наявності грошового вкладу на ім'я померлого дає розпорядження банківській установі про переказ юридичній особі, що встановлює надгробок, його вартості.
(частина друга статті 64 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, дає розпорядження про видачу із спадкового майна речей, вартість яких не повинна перевищувати суми фактично зроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій цієї статті.
(частина третя статті 64 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна
Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.
Про припинення охорони спадкового майна нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкоємства до держави - відповідні фінансові органи.
(частина друга статті 65 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
ГЛАВА 7. ВИДАЧА СВІДОЦТВ ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі
На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
(частина перша статті 66 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування до видачі свідоцтва про право на спадщину.
(частина друга статті 67 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я неповнолітнього чи недієздатного спадкоємця нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування повідомляє органи опіки та піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.
(частина третя статті 67 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
(статтю 67 доповнено новою частиною п'ятою
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів (правочинів щодо відчуження земельної ділянки, свідоцтва про право на спадщину), державного акта на право власності на землю.
(статтю 67 доповнено новою частиною шостою
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII,
частина шоста статті 67 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(статтю 67 доповнено новою частиною сьомою
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
(статтю 67 доповнено новою частиною восьмою
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
(статтю 67 доповнено новою частиною дев'ятою
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 і статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.
(статтю 67 доповнено новою частиною десятою
згідно із Законом України від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.
При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові.
Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
(частина перша статті 68 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину.
Стаття 69. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом
Нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
(частина перша статті 69 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
Нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
(частина друга статті 69 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
від 20.10.2014 р. N 1709-VII)
ГЛАВА 8. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЧАСТКУ В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ
Статті 70. Виключена
(згідно із Законом України
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 70. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) на підставі спільної заяви
(включено статтю 70 згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 71. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя)
(стаття 71 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 01.10.2008 р. N 614-VI,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
ГЛАВА 9. ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ ЖИЛИХ БУДИНКІВ З ПРИЛЮДНИХ ТОРГІВ
Стаття 72. Видача свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо вони не відбулися
Придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".
Придбання нерухомого майна, що було предметом застави (іпотеки), оформлюється нотаріусом за місцезнаходженням такого нерухомого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Законом України "Про іпотеку".
Придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажу в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до закону за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на підставі документів, визначених Кодексом України з процедур банкрутства.
(стаття 72 у редакції Закону
України від 19.06.2003 р. N 980-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.12.2005 р. N 3201-IV,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
ГЛАВА 10. НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА
Стаття 73. Накладання заборони
(абзац перший статті 73 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 15.12.2005 р. N 3201-IV,
від 12.01.2012 р. N 4314-VI,
у редакції Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
за повідомленням установи банку, іншої юридичної особи про видачу фізичній особі позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири);
(абзац другий статті 73 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 15.12.2005 р. N 3201-IV,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
при посвідченні договору довічного утримання;
при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
за повідомленням іпотекодержателя;
(статтю 73 доповнено новим абзацом шостим згідно із
Законом України від 19.06.2003 р. N 980-IV,
у зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим)
в усіх інших випадках, передбачених законом.
Стаття 74. Зняття заборони
Одержавши повідомлення установи банку, іншої юридичної особи про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
(стаття 74 у редакції Закону
України від 19.06.2003 р. N 980-IV,
із змінами, внесеними згідно із Законами
України від 15.12.2005 р. N 3201-IV,
від 12.01.2012 р. N 4314-VI,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
ГЛАВА 11. ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ ДОКУМЕНТІВ І ВИПИСОК З НИХ, СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСІВ І ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ
Стаття 75. Засвідчення вірності копій документів
(стаття 75 у редакції Закону
України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 76. Засвідчення вірності копії з копії документа
Вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа. У такому разі копія документа має бути викладена на бланку цієї юридичної особи з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться у цієї юридичної особи.
(стаття 76 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 15.04.2014 р. N 1206-VII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 77. Засвідчення вірності виписки з документа
Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому разі, коли її зроблено з документа, в якому міститься рішення кількох не зв'язаних між собою питань. Виписка повинна відтворювати повний текст частини документа з певного питання.
Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за правилами, передбаченими статтями 75 і 76 цього Закону.
Стаття 78. Засвідчення справжності підпису на документах
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, начальник установи виконання покарань засвідчують справжність підпису на документах, крім тих, які відповідно до закону або за вимогою сторін підлягають нотаріальному посвідченню.
(частина перша статті 78 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 01.07.2010 р. N 2398-VI,
від 06.02.2018 р. N 2275-VIII,
від 14.07.2020 р. N 775-IX)
На документі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин.
(частина друга статті 78 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
(частина третя статті 78 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
(статтю 78 доповнено частиною четвертою
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 79. Засвідчення вірності перекладу
Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
ГЛАВА 12. ПОСВІДЧЕННЯ ФАКТІВ
Стаття 80. Посвідчення факту, що фізична особа є живою
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт, що така фізична особа є живою.
На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.
(стаття 80 у редакції Закону
України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 81. Посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт її перебування в певному місці.
На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим особам свідоцтво.
(стаття 81 у редакції Закону
України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 82. Виключена
(згідно із Законом України
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 83. Посвідчення часу пред'явлення документа
Нотаріус посвідчує час пред'явлення йому документа. На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчувальний напис на документі з зазначенням особи, що його пред'явила.
Стаття 84. Передача заяв фізичних та юридичних осіб
(назва статті 84 у редакції
Закону України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви надсилаються поштовим відправленням з повідомленням про вручення або передаються адресатам особисто під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.
(частина перша статті 84 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
На прохання особи, що подала заяву, їй видається свідоцтво про передачу заяви.
ГЛАВА 13. ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Стаття 85. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
Нотаріус у передбачених законодавством України випадках приймає від боржника в депозит грошові суми і цінні папери для передачі їх кредитору.
Про надходження грошових сум і цінних паперів нотаріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому грошові суми і цінні папери.
Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем виконання зобов'язання.
Стаття 86. Повернення прийнятих у депозит грошових сум і цінних паперів
Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою згодою на те особи, на користь якої було зроблено внесок (кредитора), або за рішенням суду.
ГЛАВА 14. ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧИХ НАПИСІВ
Стаття 87. Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 88. Умови вчинення виконавчих написів
(положення частини першої статті 88 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.07.2020 р. N 7-р(І)/2020)
(частина перша статті 88 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Стаття 89. Зміст виконавчого напису
У виконавчому написі повинні зазначатися:
найменування та адреса стягувача;
найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
строк, за який провадиться стягнення;
номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
(стаття 89 у редакції Закону
України від 19.10.2000 р. N 2056-III)
Стаття 90. Порядок стягнення за виконавчим написом
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
(стаття 90 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 19.10.2000 р. N 2056-III)
Стаття 91. Строк пред'явлення виконавчого напису
Виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.
(частина перша статті 91 у редакції
Закону України від 04.11.2010 р. N 2677-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого напису здійснюється відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
(стаття 91 у редакції Закону
України від 19.10.2000 р. N 2056-III)
ГЛАВА 15. ВЧИНЕННЯ ПРОТЕСТІВ ВЕКСЕЛІВ
(назва глави 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
Стаття 92. Вчинення протестів векселів
Протест векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту провадиться нотаріусами відповідно до законодавства України про переказний і простий вексель.
(статтю 92 доповнено частиною другою згідно
із Законом України від 06.09.2005 р. N 2798-IV)
Стаття 93. Виключена
(згідно із Законом України
від 06.09.2012 р. N 5208-VI)
ГЛАВА 16. ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ
Стаття 94. Заява про морський протест
Нотаріус приймає заяву капітана судна про морський протест, якщо в період плавання або стоянки судна мала місце подія, що може стати підставою для пред'явлення до судновласника майнових вимог.
Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в порту України в строки, встановлені чинним законодавством України.
На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест, нотаріусу в межах строків, установлених чинним законодавством, повинно бути подано на огляд судновий журнал і засвідчену капітаном виписку з суднового журналу.
Стаття 95. Складання акта про морський протест
Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового журналу, а також опиту самого капітана і, по можливості, не менше чотирьох свідків з числа членів суднової команди, в тому числі двох, що належать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою. Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі.
ГЛАВА 17. ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ
Стаття 96. Зберігання документів нотаріусами
Нотаріуси приймають на зберігання документи за описом. Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий - видається особі, яка здала документи на зберігання.
На прохання особи нотаріус може прийняти документи без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності нотаріуса. Упаковка повинна бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і підписом особи, яка здала документи на зберігання.
Особі, яка здала документи на зберігання, видається свідоцтво за встановленою формою.
Стаття 97. Повернення прийнятих на зберігання документів
Прийняті на зберігання документи повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноваженої нею особи при пред'явленні свідоцтва і примірника опису чи за рішенням суду.
РОЗДІЛ IV
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
Стаття 98. Застосування іноземного права
Нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права.
Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.
Стаття 99. Застосування права при охороні спадкового майна та при видачі свідоцтва про право на спадщину
Дії, пов'язані з охороною майна, що залишилося після смерті іноземця на території України, або майна, яке належить одержати іноземцю після смерті громадянина України, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються відповідно до законодавства України.
(стаття 99 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 14.07.2020 р. N 775-IX)
Стаття 100. Прийняття нотаріусами документів, складених за кордоном
Документи, які складено за кордоном з участю іноземних органів влади або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Стаття 101. Зносини нотаріусів з іноземними органами юстиції
Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами юстиції визначається законодавством України, міжнародними договорами.
Стаття 102. Забезпечення доказів, необхідних для ведення справ в органах іноземних держав
Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав.
Дії для забезпечення доказів провадяться відповідно до цивільного процесуального законодавства України.
Стаття 103. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору.
Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваному Міністерством юстиції України.
|
|
Президент України | Л. КРАВЧУК |
м. Київ | |