ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону прав на сорти рослин
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 17 січня 2002 року N 2986-III
(Законом України від 17 січня 2002 року N 2986-III
цей Закон викладено у новій редакції),
від 2 листопада 2006 року N 311-V,
від 7 жовтня 2010 року N 2592-VI
(зміни, внесені Законом України від 7 жовтня 2010 року N 2592-VI, втратили чинність
у зв'язку з втратою чинності Законом України від 7 жовтня 2010 року N 2592-VI
згідно із Законом України від 23 лютого 2014 року N 763-VII),
від 16 жовтня 2012 року N 5462-VI,
від 8 грудня 2015 року N 864-VIII,
від 6 вересня 2018 року N 2530-VIII,
від 20 вересня 2019 року N 124-IX
(преамбула у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
автор сорту - фізична особа, яка безпосередньо вивела чи винайшла і поліпшила сорт;
держава-учасниця - держава, що приєдналася до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, прийнятої 2 грудня 1961 року і переглянутої 10 листопада 1972 року, 23 жовтня 1978 року і 19 березня 1991 року;
об'єкт заявки - сорт рослин, щодо якого подано заявку;
(стаття 1 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 2. Законодавство України про охорону прав на сорти рослин
(назва статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Законодавство України про права на сорти рослин базується на Конституції України та складається із Цивільного кодексу України, цього Закону, міжнародних договорів у сфері охорони прав на сорти рослин, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
(стаття 2 у редакції Закону України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 3. Сфера застосування цього Закону
Цей Закон застосовується щодо сортів усіх родів і видів рослин.
(статтю 3 доповнено частиною другою згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 31. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин
Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин є:
1) автор (автори) сорту рослин;
(Закон доповнено статтею 31 згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 4. Застосування норм міжнародних договорів
Якщо у міжнародному договорі, згода на обов'язковість якого в Україні надана Верховною Радою України, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, то застосовуються правила міжнародного договору.
(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 5. Права іноземних осіб та осіб без громадянства
Іноземні особи і особи без громадянства набувають, здійснюють та користуються охороною прав на сорти рослин відповідно до цього Закону нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, прямо передбачених цим Законом, іншими законодавчими актами України або міжнародними договорами.
(стаття 5 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері охорони прав на сорти
спрямовує і координує роботу центральних органів виконавчої влади щодо виконання цього Закону;
видає нормативно-правові акти з питань охорони прав на сорти рослин;
організовує міжнародне співробітництво з питань охорони прав на сорти рослин;
визначає порядок ведення Реєстру заявок, Реєстру патентів, Реєстру сортів рослин України;
здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.
(стаття 6 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 07.10.2010 р. N 2592-VI,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
від 23.02.2014 р. N 763-VII,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) у сфері охорони прав на сорти рослин (Контролюючого органу)
проведенням експертизи заявки на сорт рослин;
ввезенням в Україну садивного матеріалу (насіння) незареєстрованих в Україні сортів рослин;
здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.
(стаття 7 у редакції Законів
України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 8. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони прав на сорти рослин (Компетентного органу)
сприяє розвитку інноваційної діяльності в галузі сортовивчення і охорони прав на сорти рослин;
забезпечує організацію приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них;
забезпечує ведення Реєстру заявок, Реєстру патентів, Реєстру сортів рослин України;
організовує перевірку збереженості сортів рослин;
організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері охорони прав на сорти рослин;
організовує науково-дослідні роботи у сфері охорони прав на сорти;
організовує післяреєстраційне вивчення сортів, розмноження нових і перспективних сортів рослин;
абзац двадцять перший частини першої статті 8 виключено
(згідно із Законом України
від 20.09.2019 р. N 124-IX)
здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.
(стаття 8 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 9. Уповноваження підприємств, установ, організацій на виконання окремих повноважень у сфері охорони прав на сорти рослин
є юридичною особою - резидентом України;
може підтвердити відповідний рівень компетентності;
не є суб'єктом насінництва та розсадництва;
не використовує фінансові та матеріальні ресурси заявника;
має належне інформаційно-технічне забезпечення для проведення експертизи заявки на сорт;
має акредитовані лабораторії (центри);
має систему управління якістю;
не має комерційної або іншої заінтересованості щодо об'єктів заявки;
2. Порядок підтвердження підприємствами, установами, організаціями відповідного рівня компетентності, вимоги щодо кількості кваліфікованого персоналу, який працює на постійній основі, вимоги до фінансових та матеріальних ресурсів, акредитованих лабораторій та системи управління якістю, перелік документів, необхідних для отримання уповноваження, та порядок їх подачі затверджуються Компетентним органом.
перелік повноважень у сфері прав на сорти рослин, на виконання яких надається уповноваження;
умови, за яких уповноваження може бути припинене або відкликане;
порядок координації дій між Компетентним органом та експертним закладом.
7. Експертні заклади не можуть бути уповноважені Компетентним органом на виконання повноважень щодо:
видачі охоронних документів, що засвідчують права на сорт;
абзац четвертий частини сьомої статті 9 виключено
(згідно із Законом України
від 20.09.2019 р. N 124-IX)
представництва інтересів України з питань охорони прав на сорти рослин у міжнародних організаціях.
(стаття 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Законів України
від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Розділ II
УМОВИ НАБУТТЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СОРТ РОСЛИН
(назва розділу II у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 10. Права на сорти
1. Згідно з цим Законом можуть набуватися такі права на сорти:
особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин;
(абзац другий частини першої статті 10 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин;
(абзац третій частини першої статті 10 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.
(частину першу статті 10 доповнено новим абзацом четвертим
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п'ятим)
(частина друга статті 10 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин.
(абзац перший частини третьої статті 10 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(статтю 10 доповнено новою частиною четвертою
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у зв'язку з цим частину четверту вважати частиною п'ятою)
5. Зазначені права на сорт набуваються в порядку, встановленому цим Законом.
Стаття 11. Критерії придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності на нього
(назва статті 11 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Сорт вважається придатним для набуття права на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є новим, відмінним, однорідним та стабільним.
(частина друга статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:
а) на території України - за рік до цієї дати;
із зловживанням на шкоду заявнику;
на виконання договору про передачу права на подання заявки;
на виконання договору про розмноження відтворювального матеріалу сорту і його експертизу на придатність сорту для поширення, за умови, що зібраний внаслідок цього матеріал передавався лише заявникові і не використовувався для виробництва сорту;
(абзац четвертий частини четвертої статті 11 із змінами,
внесеними згідно із Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
на виконання визначених законодавством заходів, зокрема щодо біологічної безпеки чи формування Реєстру сортів рослин України;
5. Сорти родів і видів, на які право власності відповідно до пункту 1 розділу IX цього Закону було обмежено, можуть бути визнані придатними для правової охорони без пред'явлення до сорту вимог частини третьої цієї статті. При цьому дата пріоритету встановлюється за датою надходження до Компетентного органу заявки на реєстрацію сорту.
(статтю 11 доповнено новою частиною п'ятою
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у зв'язку з цим частини п'яту - сьому вважати
відповідно частинами шостою - восьмою)
6. Сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою.
Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновідомим, якщо:
а) він поширений на певній території в будь-якій державі;
в) він представлений зразком у загальнодоступній колекції;
(частина сьома статті 11 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
8. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.
(статтю 11 доповнено частиною дев'ятою
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 12. Умови державної реєстрації сорту
(стаття 12 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 13. Назва сорту
2. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву.
а) суперечити принципам гуманності і моралі;
(частина п'ята статті 13 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(статтю 13 доповнено частиною шостою
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 14. Придатність сорту для поширення в Україні
Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля. Критерії заборони поширення сортів в Україні розробляються Компетентним органом і затверджуються Кабінетом Міністрів України.
(стаття 14 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Розділ III
ПОРЯДОК НАБУТТЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СОРТ РОСЛИН
(назва розділу III у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 15. Загальні положення порядку набуття прав на сорт рослин
(стаття 15 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 16. Право автора сорту
(стаття 16 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 17. Право роботодавця (замовника)
(стаття 17 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 18. Право правонаступника (спадкоємця)
(стаття 18 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 19. Право першого заявника
Якщо сорт рослин створено двома чи більше авторами (групами авторів) незалежно один від одного, то права на сорт належать заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.
(стаття 19 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 191. Право будь-якої особи
(Закон доповнено статтею 191 згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
стаття 191 у редакції Закону
України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 20. Заявка на сорт
(частина перша статті 20 у редакції
Закону України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
2. Заявка повинна стосуватися тільки одного сорту.
3. Заявка складається українською мовою і повинна містити:
заяву про визнання прав на сорт з позначенням видів прав на сорт, які має намір отримати заявник;
(абзац другий частини третьої статті 20 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
ім'я (назву) та адресу місця проживання (місцезнаходження) заявника;
ім'я та адресу місця проживання автора (авторів);
зазначення ботанічного таксона (українською та латинською мовами);
зазначення показників для визначення придатності сорту для поширення в Україні (якщо в заяві позначено намір набути майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин);
відомості про походження сорту, які містять методи та вихідні форми, що використовуються для його створення;
відомості про інші заявки щодо цього сорту;
відомості про здійснене комерційне використання;
абзац дванадцятий частини третьої статті 20 виключено
(згідно із Законом України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
інші визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин, відомості, необхідні для набуття прав на сорт.
4. Частину четверту статті 20 виключено
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
Зразки посадкового матеріалу батьківських компонентів об'єкта заявки не додаються. Компетентний орган може затребувати зразки посадкового матеріалу батьківських компонентів об'єкта заявки у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
(до статті 20 включено частину четверту згідно
із Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
(частина п'ята статті 20 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
6. Частину шосту статті 20 виключено
(частина шоста статті 20 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
виключена згідно із Законом
України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
7. Інші вимоги до документів заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони прав на сорти рослин.
8. За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору надається до Компетентного органу разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.
(частина восьма статті 20 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
Стаття 21. Дата, на яку заявка вважається поданою
1. Датою подання заявки вважається дата одержання Компетентним органом матеріалів заявки, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, або частини матеріалів, що містять принаймні:
а) відомості про заявника, викладені українською мовою;
б) зазначення ботанічного таксона (латинське та українське позначення);
в) запропоновану заявником назву або тимчасове позначення сорту;
(пункт "д" частини першої статті 21 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Якщо Компетентний орган вважає, що на момент одержання матеріали заявки не відповідають вимогам частини першої цієї статті, вона повідомляє про це заявника.
Для внесення змін до матеріалів надається двомісячний строк від дати одержання заявником повідомлення Компетентного органу. Якщо за цей час невідповідність буде усунуто, датою подання заявки вважатиметься дата одержання Компетентним органом виправлених матеріалів. У противному разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.
3. Рішення про встановлення дати подання заявки Компетентний орган надсилає заявникові після надходження документа про сплату збору за подання заявки. У разі несплати або несвоєчасної сплати збору рішення не надсилається, а заявка вважається відкликаною.
(частина третя статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 22. Право на пріоритет заявки
1. Заявник має право заявити пріоритет за датою подання попередньої заявки на той же сорт до компетентного органу іншої держави-учасника за умови, що заявка подана до Компетентного органу не пізніше дванадцяти місяців від дати подання попередньої заявки до компетентного органу іншої держави-учасника і на дату подання заявки попередня заявка була чинною. Якщо останній день цього строку є вихідним днем, то строк продовжується до першого наступного робочого дня.
2. Заявник, який бажає заявити пріоритет, подає заяву про пріоритет, копію попередньої заявки разом із зазначенням дати подання цієї заявки та її номера, завірену органом, до якого вона була подана, та переклад її на українську мову. Ці документи повинні надійти до Компетентного органу до закінчення тримісячного строку від дати подання заявки.
3. Строки, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, пропущені через непередбачені і незалежні від заявника обставини, можуть бути продовжені на два місяці за умови сплати відповідного збору. У противному разі заявник втрачає право на пріоритет.
(частина третя статті 22 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 23. Конфіденційність заявки
З дати надходження заявки до Компетентного органу та до дати публікації відомостей про заявку згідно з вимогами пункту "б" частини п'ятої статті 26 цього Закону матеріали заявки вважаються конфіденційною інформацією та зберігаються Компетентним органом або експертним закладом в таємниці. Доступ третіх осіб до матеріалів заявки в цей період забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Результати експертизи сорту вважаються конфіденційною інформацією і зберігаються Компетентним органом або експертним закладом в таємниці. Доступ третіх осіб до результатів експертизи в період її проведення забороняється, за винятком випадків, якщо такий доступ передбачений законодавством.
(стаття 23 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 24. Відкликання заявки
Стаття 25. Експертиза заявки
(частина друга статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
(частина третя статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
4. Заявник має право з власної ініціативи чи на пропозицію Компетентного органу особисто або через свого представника брати участь у встановленому порядку в розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи.
5. Заявник має право з власної ініціативи вносити до заявки виправлення і уточнення ознак, наведених у технічній анкеті сорту. Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Компетентного органу після дати одержання заявником рішення за заявкою.
(статтю 25 доповнено частиною шостою згідно із
Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 26. Формальна експертиза
1. Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення відповідності формальних ознак заявки вимогам, що встановлені цим Законом і затвердженими Компетентним органом на його основі правилами складання та подання заявки.
(частина перша статті 26 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
2. Під час проведення формальної експертизи:
а) визначається дата подання, заявки відповідно до положень статті 21 цього Закону;
г) встановлюється факт сплати збору за подання заявки.
д) пункт "д" частини другої статті 26 виключено
(частину другу статті 26 доповнено пунктом "д"
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
пункт "д" частини другої статті 26 виключено
згідно із Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
3. У разі надходження матеріалів, на підставі яких може бути встановлена дата подання заявки:
а) протягом десяти календарних днів заявнику надсилаються:
повідомлення щодо сум зборів, які має сплатити заявник, та реквізити для сплати;
(пункт "а" частини третьої статті 26 у редакції
Закону України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
б) до Реєстру заявок вносяться відомості, що містять:
дату пріоритету (якщо заявлено пріоритет);
зазначення ботанічного таксона (українською та латинською мовами);
(пункт "б" частини третьої статті 26 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина четверта статті 26 у редакції
Закону України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
(пункт "а" частини п'ятої статті 26 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
б) в офіційному виданні публікуються відомості про заявку, що містять:
ім'я (назву) заявника або його представника;
(пункт "б" частини п'ятої статті 26 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
в) компетентний орган кожної держави-учасника інформується про запропоновану заявником назву сорту.
6. Частину шосту статті 26 виключено
(згідно із Законом України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 27. Кваліфікаційна експертиза
4. Під час проведення кваліфікаційної експертизи:
а) проводиться експертиза запропонованої назви сорту в порядку, визначеному статтею 28 цього Закону;
б) визначається новизна сорту відповідно до частин третьої і четвертої статті 11 цього Закону.
(стаття 27 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 28. Експертиза назви сорту
2. Частину другу статті 28 виключено
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
(до статті 28 включено частину другу згідно із
Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
3. У разі виявлення Компетентним органом невідповідності запропонованої назви сорту встановленим вимогам заявнику надсилається експертний висновок з вимогою запропонувати іншу назву сорту.
4. Будь-яка особа може подати до Компетентного органу вмотивоване заперечення щодо запропонованої назви сорту протягом трьох місяців від дати опублікування її в офіційному виданні. Компетентний орган будь-якої держави-учасника може подати свої зауваження з цього приводу.
Компетентний орган надсилає заперечення та зауваження заявнику.
5. Заявник зобов'язаний повідомити Компетентний орган про своє ставлення до зазначених експертного висновку, заперечення чи зауваження протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати їх та залишити запропоновану назву сорту без змін або запропонувати іншу назву сорту.
9. За клопотанням заявника ухвалену Компетентним органом назву сорту може бути змінено за умови надходження клопотання до прийняття рішення про виникнення прав на сорт та сплати відповідного збору.
10. Назва сорту затверджується рішенням про виникнення прав на сорт та реєструється одночасно із внесенням відомостей про сорт до відповідних видань.
Про зареєстровану назву сорту інформується компетентний орган кожної держави-учасника.
11. Після затвердження назви сорту рішенням про виникнення прав на сорт її зміна Компетентним органом можлива, якщо встановлено, що вона більше не відповідає умовам, викладеним у статті 13 цього Закону, або володілець патенту чи будь-яка інша особа вимагає заборонити використання існуючої назви сорту.
Компетентний орган надає володільцю патенту можливість запропонувати нову назву сорту та діє далі відповідно до цієї статті.
Про зміну назви сорту інформується компетентний орган кожної держави-учасника.
(статтю 28 доповнено частиною одинадцятою
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 29. Експертиза на придатність сорту для поширення
3. Визначення придатності сорту для поширення виконується відповідно до статті 14 цього Закону.
(частина четверта статті 29 у редакції
Закону України від 06.09.2018 р. N 2530-VIII)
(стаття 29 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 30. Заперечення третіх осіб щодо реєстрації сорту
1. Будь-яка особа може подати Компетентному органу вмотивоване заперечення щодо виникнення прав на сорт на підставі невідповідності його вимогам, встановленим цим Законом, протягом трьох місяців від дати опублікування відомостей про заявку в офіційному виданні.
Компетентний орган надсилає копію заперечення заявнику.
2. Заявник зобов'язаний повідомити Компетентний орган про своє ставлення до заперечення протягом трьох місяців від дати його одержання. Він може спростувати заперечення та залишити заявку без змін, внести до неї зміни або відкликати її.
3. Відповідь заявника про залишення заявки без змін або внесення до неї змін доводиться до відома подавця заперечення. Останньому надається місячний строк для повідомлення Компетентного органу про те, залишає він заперечення чи знімає його.
4. У разі надходження повідомлення про залишення заперечення останнє розглядається Компетентним органом. Він має право затребувати від подавця заперечення або заявника необхідні для цього матеріали, інформацію, документи, зразки тощо.
(частина четверта статті 30 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
5. Про результати розгляду заперечення повідомляється його подавець і заявник.
Стаття 31. Рішення за заявкою
1. У разі відповідності за результатами кваліфікаційної експертизи заявленого сорту вимогам цього Закону Компетентним органом приймається рішення про виникнення прав на сорт. Якщо заявлений сорт не відповідає вимогам цього Закону, приймається рішення про відмову у виникненні прав на сорт.
Про прийняте рішення повідомляється заявник.
(стаття 31 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 32. Тимчасова правова охорона
1. Внесені до Реєстру заявок відомості про сорт дають заявнику право на тимчасову правову охорону від дати подання заявки.
(частина перша статті 32 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має право на одержання компенсації за завдані йому після публікації відомостей про заявку збитки від особи, яку заявник повідомив про те, що відомості про заявку внесено до Реєстру заявок. Зазначена компенсація може бути одержана заявником тільки після одержання ним патенту.
(частина друга статті 32 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Частину третю статті 32 виключено
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
4. Чинність тимчасової правової охорони припиняється з наступного дня після дати державної реєстрації прав на сорт або з дати внесення до Реєстру заявок відомостей про відкликання заявки чи прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт.
Стаття 33. Державна реєстрація прав на сорт
(назва статті 33 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
1. Державна реєстрація майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорт. Після сплати державного мита та за наявності документа про його сплату відомості, встановлені цим Законом і Положенням про Реєстр патентів, вносяться до Реєстру патентів.
Державна реєстрація майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорт. Після сплати відповідного збору та за наявності документа про його сплату відомості, встановлені цим Законом і Положенням про Реєстр сортів рослин України, вносяться до Реєстру сортів рослин України.
(частина перша статті 33 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Реєстр сортів рослин України містить сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, які постійно зберігаються на електронному та паперовому носіях. Такими відомостями, зокрема, є:
(абзац перший частини другої статті 33 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
а) зазначення ботанічного таксона (латинською та українською мовами);
г) номер та дата подання заявки;
д) пункт "д" частини другої статті 33 виключено
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
є) зазначення характеристик придатності сорту для поширення в Україні;
ж) географічні і зонові рекомендації використання сорту.
(абзац перший частини третьої статті 33 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
а) номер та дата реєстрації прав на сорт;
б) зазначення ботанічного таксона (латинською та українською мовами);
г) номер та дата подання заявки;
є) дата публікації відомостей про реєстрацію прав на сорт;
ж) ім'я автора (авторів); ім'я (назва) особи, яка є володільцем патенту сорту і зберігає сорт;
з) відомості про надання ліцензій на використання сорту;
и) відомості про передачу прав на сорт.
4. Внесені до реєстрів відомості відкриті для загального ознайомлення.
6. Частину шосту статті 33 виключено
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 34. Публікування внесених до реєстрів відомостей
Внесені до Реєстру сортів рослин України та Реєстру патентів відомості та опис сорту публікуються в періодичному офіційному виданні Компетентного органу.
(стаття 34 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 35. Видача документів про права на сорт
1. Компетентним органом в десятиденний строк від дати державної реєстрації прав на сорт авторові (авторам) видається свідоцтво про авторство на сорт рослин, а заявникові - патент на сорт рослин і свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.
(частина перша статті 35 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
2. Частину другу статті 35 виключено
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина четверта статті 35 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина п'ята статті 35 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V,
із змінами, внесеними згідно із Законом
України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 36. Оскарження рішення стосовно заявки
(текст статті 36 у редакції Закону
України від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Розділ IV
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ПОВ'ЯЗАНІ З СОРТОМ РОСЛИН
Стаття 37. Особисте немайнове право авторства на сорт
1. Особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин від дати державної реєстрації прав на сорт.
(частина перша статті 37 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина третя статті 37 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
4. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин.
5. Автор сорту має право пропонувати назву створеного ним сорту і включати до назви своє ім'я.
7. Особа, визнана автором сорту, має право:
а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство;
б) вимагати не розголошувати його ім'я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях;
в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо.
Цей перелік особистих немайнових прав автора не є вичерпним.
8. У разі перегляду складу авторів за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як автори, а також осіб, не зазначених у заявці як автори, вносяться зміни до відповідних документів у встановленому порядку за умови надходження клопотання до прийняття рішення про державну реєстрацію прав на сорт.
(частина восьма статті 37 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 38. Право на поширення сорту в Україні
(стаття 38 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 39. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин
(назва статті 39 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина перша статті 39 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(абзац перший частини другої статті 39 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
а) виробництво або відтворення (з метою розмноження);
б) доведення до кондиції з метою розмноження;
г) продаж або інший комерційний обіг;
д) вивезення за межі митної території України;
е) ввезення на митну територію України;
є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" - "е" цієї частини.
Володілець патенту може зумовити дозвіл певними умовами та обмеженнями.
(частину другу статті 39 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частину другу статті 39 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частину другу статті 39 доповнено абзацом
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Положення частини другої цієї статті застосовуються і щодо сорту:
а) який є похідним в основному від сорту володільця патенту (суттєво успадковує ознаки сорту власника), за у мови, що сорт володільця патенту не є похідним в основному від іншого сорту;
б) який нечітко відрізняється від сорту володільця патенту;
в) виробництво якого потребує багаторазового використання сорту володільця патенту.
(пункт "б" частини четвертої статті 39 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
5. Майнові права володільця патенту можуть бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом.
(частина п'ята статті 39 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина шоста статті 39 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина сьома статті 39 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 391. Майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин
б) продаж або інший комерційний обіг;
в) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" і "б" цієї частини.
(Закон доповнено статтею 391 згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 40. Передача (відчуження) майнових прав на сорт і передача права на використання сорту
(назва статті 40 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
1. Володілець патенту має право передати свої майнові права на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником.
(частина перша статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Володілець патенту має право заповісти свої майнові права на сорт у спадщину.
(частина друга статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.
Абзац другий частини третьої статті 40 виключено
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
Абзац третій частини третьої статті 40 виключено
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
4. Упродовж строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин володілець патенту має право в установленому порядку подати до Компетентного органу для офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій особі на використання сорту (відкриту ліцензію). У цьому разі збір за підтримання чинності виключного права володільця патенту зменшується на 50 відсотків починаючи з року, наступного за роком опублікування такої заяви.
(абзац перший частини четвертої статті 40 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Якщо жодна особа не заявила володільцю патенту про свої наміри щодо використання сорту і не виявила бажання укласти ліцензійний договір, він може подати письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У такому разі збір за підтримання чинності виключного права володільця патенту вноситься у повному розмірі, починаючи з року, наступного за роком опублікування такого клопотання.
5. Ліцензійний договір та договір про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.
(частина п'ята статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
6. Видача ліцензії на використання сорту та передача майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними для третіх осіб з дати публікації відомостей про це в офіційному виданні, яка здійснюється на підставі занесення відповідних відомостей до Реєстру патентів.
7. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, що належать юридичній особі, яка ліквідується, можуть бути передані (відчужене) іншій юридичній особі у встановленому законом порядку.
(частина сьома статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 41. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
(назва статті 41 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина перша статті 41 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день:
(пункт "а" частини другої статті 41 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(пункт "б" частини другої статті 41 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Після завершення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а також його дострокового припинення чи відмови від них, відповідно до положень статей 50 і 51 цього Закону, цей сорт стає суспільним надбанням і його може вільно використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень частин другої і третьої статті 38 цього Закону.
(частина третя статті 41 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 42. Збір за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин та підтримання чинності майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин
(назва статті 42 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(частина перша статті 42 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Чинність прав припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.
(частина друга статті 42 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Збір за підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин може бути сплачено протягом дванадцяти місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір збору збільшується на п'ятдесят відсотків. При сплаті збору чинність прав відновлюється з наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.
(частина третя статті 42 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
4. Якщо встановлений збір не сплачено протягом зазначених дванадцяти місяців, в офіційному виданні публікується інформація про припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин або майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.
Стаття 43. Примусова ліцензія на використання сорту
1. Примусова ліцензія на використання сорту дає право особі, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу володільця патенту. Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть Кабінет Міністрів України і суд.
(частина перша статті 43 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Примусова ліцензія може бути тільки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцю патенту.
(частина друга статті 43 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Кабінет Міністрів України може видати на строк до чотирьох років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів надзвичайної суспільної необхідності та за умови воєнного чи надзвичайного стану з виплатою відповідної компенсації володільцю патенту. При цьому Кабінет Міністрів України може вимагати від володільця патенту надати на прийнятних фінансових умовах у розпорядження ліцензіата матеріал для розмноження сорту в обсягах, достатніх для належного здійснення прав, наданих примусовою ліцензією.
Видача Кабінетом Міністрів України примусової ліцензії може бути оскаржена до суду.
4. Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується або використовується у незначних обсягах і будь-яка особа звертається до володільця патенту з пропозицією укладання ліцензійного договору, а володілець патенту без поважних причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на використання сорту.
5. Ліцензіат сплачує за видачу йому примусової ліцензії державне мито.
Стаття 44. Дії, які не визнаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
(назва статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Використання сорту без згоди (дозволу) володільця патенту не визнаються порушеннями майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин у випадках, на які поширюються:
(абзац перший статті 44 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
а) вичерпання виключного права володільця патенту;
(пункт "а" статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
б) право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт;
в) обмеження дії виключного права володільця патенту.
(пункт "в" статті 44 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 45. Вичерпання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
а) не спрямовані на наступне розмноження зазначеного сорту;
(стаття 45 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 46. Виключена
(згідно із Законом України
від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 47. Обмеження майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
(назва статті 47 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
(абзац перший частини першої статті 47 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
а) як приватні та з некомерційними цілями;
(пункт "в" частини першої статті 47 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Боби (Vicia faba L. var. minor; var. major Harz);
Горох посівний (Pisum sativum L.);
Горошок посівний (вика) (Vicia sativa L.);
Жито посівне (Secale cereale L.);
Картопля (Solanum tuberosum L.);
Конюшина олександрійська (Trifolium alexandrinum L.);
Конюшина перевернута (персидська) (Trifolium resupinatum L.);
Люпин жовтий (Lupinus luteus L.);
Люцерна посівна (Medicago sativa L.);
Нут звичайний (Cicer arietinum L.);
Овес посівний (Avena sativa L.);
Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.);
Пажитниця багатоквіткова (райграс) (Lolium multiflorum Lam.);
Пшениця м'яка (Triticum aestivum L. emend. Fiori et Paol.);
Пшениця спельта (Triticum spelta L.);
Пшениця тверда (Triticum turgidum L. subsp. durum (Desf.) Husn.);
Ріпак (Brassica napus L. oleifera);
Рис посівний (Oriza sativa L.);
Ячмінь звичайний (Hordeum vulgare L.).
(частина друга статті 47 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
3. Умови дотримання законних інтересів володільця патенту щодо зазначених у частині другій цієї статті ботанічних родів і видів визначаються Кабінетом Міністрів України за такими принципами:
а) розміри земельної ділянки не обмежуються;
в) власник малого господарства не сплачує винагороду володільцю патенту (під власником малого господарства тут слід розуміти власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тонн зернових);
г) інші власники господарств, що використовують сорт, зобов'язані сплачувати володільцю патенту за взаємним договором винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж регіоні.
4. Контроль за виконанням цієї статті та виданих відповідно до неї правил здійснює лише володілець патенту, а власники зазначених у цій частині статті господарств та особи, що надають їм послуги, зобов'язані надавати володільцю патенту на його запит відповідну інформацію щодо використання сорту. Така інформація може надаватися також офіційними особами, якщо вона отримана під час виконання ними своїх обов'язків.
Стаття 48. Обов'язки володільця патенту та власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту
а) перевірки збереженості сорту;
б) визначення та оновлення офіційного зразка сорту;
в) проведення порівняльної експертизи між сортами;
г) визначення відповідності сорту морфологічним ознакам, визначеним при його реєстрації.
4. Компетентний орган може зобов'язати володільця патенту зберігати офіційний зразок об'єкта заявки.
(статті 48 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 02.11.2006 р. N 311-V,
від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
Стаття 49. Обов'язки щодо використання назви сорту
(стаття 49 у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Розділ V
ПРИПИНЕННЯ ЧИННОСТІ МАЙНОВИХ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СОРТ РОСЛИН ТА ВИЗНАННЯ ЇХ НЕЧИННИМИ
(назва розділу V у редакції Закону
України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 50. Дострокове припинення чинності майнових прав на сорт
(назва статті 50 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
1. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує це право, припиняється достроково у разі відмови володільця патенту від нього у порядку, визначеному статтею 51 цього Закону.
(частина перша статті 50 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин припиняється достроково у разі несплати збору за підтримання його чинності, відповідно до положень статті 42 цього Закону.
(частина друга статті 50 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин може бути припинена достроково Компетентним органом:
б) у разі ненадання володільцем патенту вчасно на вимогу Компетентного органу інформації, документів, матеріалів, зразків сорту, необхідних для перевірки однорідності чи стабільності сорту;
в) у разі ненадання вчасно на вимогу Компетентного органу пропозиції щодо нової назви сорту.
4. Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин припиняється з підстав, зазначених у частині третій цієї статті, наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.
5. У разі усунення підстав, зазначених у частині третій цієї статті, з яких припинена чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, вона відновлюється наступного дня після внесення відомостей про це до Реєстру патентів.
(частина п'ята статті 50 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
6. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин відповідно до положень частини третьої цієї статті може бути оскаржене до суду.
(частина шоста статті 50 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 501. Припинення чинності майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин
1. Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин і свідоцтва про державну реєстрацію сорту, що його засвідчує, припиняється в разі відмови власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин від підтримування сорту в Реєстрі сортів рослин України.
2. Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин припиняється в разі несплати збору за підтримування чинності права в Реєстрі сортів рослин України відповідно до положень статті 42 цього Закону.
3. Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин може бути припинена Компетентним органом:
а) у разі відсутності первинного насінництва сорту;
4. Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин припиняється з підстав, зазначених у частині третій цієї статті, після внесення відомостей про це до Реєстру сортів рослин України.
Чинність майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин і свідоцтва про державну реєстрацію сорту, що його засвідчує, відновлюється після внесення відомостей про це до Реєстру сортів рослин України.
(Закон доповнено статтею 501 згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 51. Відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин
(назва статті 51 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
1. Володілець патенту має право відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту, що засвідчує ці права, шляхом подання письмового повідомлення до Компетентного органу.
(частина перша статті 51 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту з боку одного із володільців патенту не призводить до припинення дії прав і патенту - вони залишаються власністю інших співвласників сорту.
(частина друга статті 51 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Відмова від прав і патенту набирає чинності від дати отримання Компетентним органом письмового повідомлення, на підставі чого вносяться зміни до Реєстру патентів і здійснюється публікація в офіційному виданні Компетентного органу.
(частина третя статті 51 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
4. Володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов'язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення.
5. Якщо є чинним будь-який ліцензійний договір із володільцем патенту, відмова від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту можлива тільки за умови згоди ліцензіата, якщо інше не передбачено договором.
(частина п'ята статті 51 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Стаття 52. Визнання права на сорт недійсним
(абзац перший частини першої статті 52 у
редакції Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V)
а) сорт не був відмінним на дату, на яку заявка вважається поданою;
б) сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається поданою;
в) за умови набуття майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин головним чином на підставі інформації та документів, наданих заявником, сорт не був однорідним чи стабільним на дату, на яку заявка вважається поданою;
г) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин надано особі, яка не має на це права, за умови, що воно не передається особі, яка має на це право.
2. Разом з визнанням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин недійсними визнаються недійсними в тому ж обсязі державна реєстрація цього права та патент, що його засвідчує.
(частина друга статті 52 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
Розділ VI
ЗАХИСТ ПРАВ НА СОРТ
Стаття 53. Порушення прав на сорт
1. Привласнення авторства є порушенням особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
(частина перша статті 53 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Вчинення без дозволу особи, яка має майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу згідно з положеннями статті 39 цього Закону, вважаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
(частина друга статті 53 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
3. Порушення прав на сорт тягнуть за собою відповідальність згідно із законами України.
4. Особа, права якої на сорт порушені, може вимагати:
б) стягнення завданих збитків, включаючи не одержані доходи;
в) відшкодування моральної шкоди;
г) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов'язаних із захистом прав на сорти.
Вимагати поновлення порушених прав володільця патенту може також особа, яка має право на використання сорту за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.
Стаття 54. Спори, що розв'язуються у судовому порядку
1. Особа, права якої на сорт порушені, може звернутися до суду за захистом цих прав.
(частина перша статті 54 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.11.2006 р. N 311-V)
2. Спори з будь-яких питань щодо відносин, врегульованих цим Законом, можуть розв'язуватися судами.
3. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про:
а) виникнення прав на сорт і їх державну реєстрацію;
б) сорти, створені у зв'язку з виконанням службових обов'язків або за дорученням роботодавця;
д) укладання та виконання ліцензійних договорів;
е) визначення володільця патенту;
є) визнання прав на сорт недійсними;
ж) дострокове припинення прав;
з) порушення особистих немайнових і майнових прав на сорт;
и) визнання сорту придатним для використання в Україні тощо.
Стаття 55. Відповідальність за порушення прав на сорти
1. Суд має право ухвалити рішення про:
б) відшкодування збитків, завданих порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин;
в) стягнення із порушника отриманого внаслідок порушення прав на сорт доходу, включаючи втрачену володільцем патенту вигоду;
д) припинення дії, яка створює загрозу порушення прав на сорт.
3. Суд може постановити рішення про:
Розділ VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 56. Державне мито та збори
(частина третя статті 56 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V,
із змінами, внесеними згідно із Законом
України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у редакції Закону України
від 08.12.2015 р. N 864-VIII)
4. Частину четверту статті 56 виключено
(частина четверта статті 56 у редакції
Закону України від 02.11.2006 р. N 311-V,
виключена згідно із Законом
України від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
Стаття 57. Державне стимулювання створення та використання нових сортів
Розділ VIII
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 58. Правовий статус патентів, виданих до введення у дію цього Закону
Стаття 59. Чинність виданих до набрання чинності цим Законом авторських свідоцтв
Авторські свідоцтва СРСР на сорти рослин, а також видані до набрання чинності цим Законом на підставі постанови N 935 Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 року авторські свідоцтва України на сорти рослин є чинними. Зазначені авторські свідоцтва можуть бути безоплатно обмінені на свідоцтва про авторство на сорт, визначені цим Законом.
Стаття 60. Особливості незавершеної до набрання чинності цим Законом експертизи заявки про видачу патенту на сорт рослин
Розділ IX
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з 1 липня 2002 року.
2. Протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом роди і види сортів рослин, на які поширюється право власника сорту, можуть бути обмежені Кабінетом Міністрів України відповідно до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин, учасницею якої є Україна.
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
5. Внести до підпункту "у" пункту 6 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; із змінами, внесеними Законом України від 15 листопада 2001 року N 2785-III) такі зміни:
абзаци чотирнадцятий - тридцять третій замінити двома абзацами такого змісту:
|
|
Президент України | Л. КРАВЧУК |
м. Київ | |
