Идет загрузка документа (144 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О плате за землю

ВР Украины
Закон от 03.07.1992 № 2535-XII
Утратил силу

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про плату за землю

Закон введено в дію з 1 липня 1992 року
 Постановою Верховної Ради України
 від 3 липня 1992 року N 2536-XII

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 9 квітня 1993 року N 3091-XII
,
від 5 травня 1993 року N 3180-XII,
від 16 грудня 1993 року N 3708-XII,
від 1 лютого 1994 року N 3898-XII,
від 6 квітня 1995 року N 126/95-ВР,
 від 22 березня 1996 року N 96/96-ВР
,
від 19 вересня 1996 року N 378/96-ВР
(Законом України від 19 вересня 1996 року N 378/96-ВР
 цей Закон викладено в новій редакції)
,
від 27 червня 1997 року N 404/97-ВР,
від 19 вересня 1997 року N 535/97-ВР,
від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР,
від 17 грудня 1998 року N 320-XIV,
від 31 грудня 1998 року N 378-XIV
,
від 15 січня 1999 року N 403-XIV
,
від 18 березня 1999 року N 515-XIV
,
від 3 червня 1999 року N 722-XIV
,
від 15 липня 1999 року  N 971-XIV
,
від 15 липня 1999 року N 973-XIV
,
від 18 листопада 1999 року N 1242-XIV,
від 3 грудня 1999 року N 1278-XIV,
 від 22 грудня 1999 року N 1344-XIV
,
 від 13 січня 2000 року N 1375-XIV
,
 від 17 лютого 2000 року N 1458-III
,
 від 16 березня 2000 року N 1559-III
,
 від 11 травня 2000 року N 1715-III
,
 від 8 червня 2000 року N 1807-III
,
 від 13 липня 2000 року N 1926-III
,
від 14 вересня 2000 року N 1953-III
,
від 21 вересня 2000 року N 1991-III
,
від 7 грудня 2000 року N 2120-III
,
від 21 грудня 2000 року N 2181-III,
від 21 грудня 2000 року N 2199-III
,
від 11 січня 2001 року N 2211-III
,
від 8 лютого 2001 року N 2271-III
,
від 22 березня 2001 року N 2323-III
,
 від 12 липня 2001 року N 2660-III
,
 від 15 листопада 2001 року N 2779-III
,
 від 20 грудня 2001 року N 2905-III
,
 від 7 лютого 2002 року N 3065-III
,
від 4 липня 2002 року N 40-IV
(зміни, передбачені Законом України від 4 липня 2002 року N 40-IV,
набрали чинності з 1 січня 2003 року)
(зміни до цього Закону, передбачені Законом України від 4 липня 2002 року N 40-IV, зупинено
 на 2003 рік у зв'язку із зупиненням дії 
пункту 3 розділу VII Закону України
 від 4 липня 2002 року N 40-IV
згідно із Законом України від 26 грудня 2002 року N 380-IV,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
на 2005 рік - згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV),
 від 26 грудня 2002 року N 380-IV,
 від 3 квітня 2003 року N 665-IV,
 від 15 травня 2003 року N 756-IV,
(зміни до абзацу першого пункту 3 частини першої статті 12 цього Закону, передбачені Законом України
 від 15 травня 2003 року N 756-IV
, зупинено на 2004 рік у зв'язку із зупиненням дії підпункту 1 пункту 1
 Закону України від 15 травня 2003 року N 756-IV
згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
на 2005 рік - згідно із Законом України від 23 грудня 2004 року N 2285-IV),
 від 19 червня 2003 року N 973-IV,
від 11 грудня 2003 року N 1377-IV
від 27 листопада 2003 року N 1344-IV
,
 від 15 червня 2004 року N 1766-IV,
від 29 червня 2004 року N 1911-IV,
 від 14 грудня 2004 року N 2229-IV
,
 від 23 грудня 2004 року N 2285-IV
,
від 25 березня 2005 року N 2505-IV
,
 від 31 травня 2005 року N 2600-IV
,
 від 6 жовтня 2005 року N 2960-IV
,
 від 20 грудня 2005 року N 3235-IV
,
 від 30 листопада 2006 року N 398-V,
 від 19 грудня 2006 року N 489-V,
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють по
31 грудня 2008 року,
зміни, внесені
пунктом 7 розділу II Закону України
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
,
 визнано такими, що не відповідають
Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008
),
від 3 червня 2008 року N 309-VI
,
 від 16 вересня 2008 року N 509-VI,
від 26 грудня 2008 року N 835-VI,
від 5 березня 2009 року N 1104-VI
,
 від 19 травня 2009 року N 1342-VI
,
від 20 січня 2010 року N 1814-VI
(зміни, внесені Законом України від 20 січня 2010 року N 1814-VI,
 застосовуються
починаючи з податкового періоду, на який припадає день
 опублікування Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI
),
 від 18 лютого 2010 року N 1909-VI,
від 27 квітня 2010 року N 2154-VI,
 від 9 липня 2010 року N 2480-VI

Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року
(згідно з Податковим кодексом України
 від 2 грудня 2010 року N 2755-VI)

(Ставки земельного податку, встановлені цим Законом,
збільшено в 1,81 раза згідно
із Законом України від 27 червня 1997 року N 404/97-ВР)

(Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області згідно із Законом України від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР) 

(Дію Закону  зупинено, для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку  згідно із Законом України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV)

(Ставки земельного податку, встановлені частиною 2 статті 7 цього Закону, по населених пунктах, грошова оцінка земель яких не проведена, в 1999 році  збільшено в 2 рази згідно із Законом України від 31 грудня 1998 року N 378-XIV)

(Дію Закону зупинено на період проведення експерименту для підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області - учасників економічного експерименту згідно із Законом України від 13 січня 2000 року N 1375-XIV)

(Установлено, що в 2004 році звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 51 (в частині госпрозрахункових установ, організацій та підприємств), 6, 13, 17, 19, 23 частини першої статті 12 цього Закону, здійснюється на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях згідно із Законом України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV)

Цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

(преамбула із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

Розділ 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

грошова оцінка - капіталізований рентний доход із земельної ділянки;

податок - обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками; 

ставка податку - законодавчо визначений річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки;

оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою;

землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;

(абзац шостий статті 1 у редакції Закону 
України від 11.12.2003 р. N 1377-IV)

землі житлової та громадської забудови - земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

(абзац сьомий статті 1 у редакції Закону 
України від 11.12.2003 р. N 1377-IV)

Стаття 2. Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

(частина друга статті 2 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 08.06.2000 р. N 1807-III,
від 08.02.2001 р. N 2271-III)

Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

(статтю 2 доповнено новою частиною третьою згідно із
Законом України від 08.06.2000 р. N 1807-III,
у зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою)

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 3. Статтю 3 виключено 

(дію статті 3 зупинено на 2000 рік згідно із
 Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III
,
 на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III
,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III
,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV
,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із
Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV
,
на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV
,
 на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V
,
 на 2008 рік - згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(статтю 3 виключено згідно із
 Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

Стаття 4. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

(дію частини другої статті 4 зупинено на 2000 рік  
згідно із Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III
,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III
,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III
,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV
,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із
Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV
,
 на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV)

Стаття 5. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

(частина перша статті 5 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 08.02.2001 р. N 2271-III)

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

(частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 08.02.2001 р. N 2271-III)

Розділ 2
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Стаття 6. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:

для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

для багаторічних насаджень - 0,03.

За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок справляється згідно з частиною першою цієї статті.

Розділ 3
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Стаття 7. Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

(частина друга статті 7 у редакції
 Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(частина друга статті 7 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

(статтю 7 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI,
 у зв'язку з цим частини третю - одинадцяту вважати
 відповідно частинами четвертою - дванадцятою)

(частина третя статті 7 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку, встановлених  частиною другою цієї статті, застосовуються коефіцієнти: 

на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0;

на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5;

на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2;

на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей - 2,0;

у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" віднесені до категорії гірських;

на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів,  встановлених частиною другою і третьою цієї статті. 

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. 

Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті.

(частина восьма статті 7 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті:

(абзац перший частини дев'ятої статті 7 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

міжнародного значення - 7,5;

загальнодержавного значення - 3,75;

місцевого значення - 1,5.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п'ятикратному розмірі.

Податок за земельні ділянки, надані для військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

(частина одинадцята статті 7 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 03.04.2003 р. N 665-IV)

(частина одинадцята статті 7 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 31.05.2005 р. N 2600-IV)

Встановлені частиною другою цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

(статтю 7 доповнено частиною дванадцятою згідно із
 Законом України від 22.12.99 р. N 1344-XIV)

Податок за земельні ділянки, надані підприємствам, установам і організаціям для спорудження об'єктів містобудування, справляється у розмірі, визначеному частиною десятою цієї статті, у разі:

перевищення строку, встановленого для будівництва об'єкта містобудування при наданні земельної ділянки або визначеного умовами проведення земельних торгів;

перевищення строку, встановленого для завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва, визначеного умовами приватизації.

(статтю 7 доповнено частиною тринадцятою
 згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)

Розділ 4
ПЛАТА ЗА ЗЕМЛІ ПРОМИСЛОВОСТІ, ТРАНСПОРТУ, ЗВ'ЯЗКУ, ОБОРОНИ ТА ІНШОГО ПРИЗНАЧЕННЯ, А ТАКОЖ ЗА ЗЕМЛІ ПРИРОДООХОРОННОГО, ОЗДОРОВЧОГО, РЕКРЕАЦІЙНОГО, ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗА ЗЕМЛІ ЛІСОВОГО І ВОДНОГО ФОНДІВ (ЗА МЕЖАМИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ)

Стаття 8. Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій та третій цієї статті і частині другій статті 6 цього Закону, справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

(статтю 8 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI,
 у зв'язку з цим частини другу і третю вважати
 відповідно частинами третьою і четвертою)

(частина друга статті 8 у редакції
 Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України, справляється у розмірі 0,02 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових сільськогосподарських підприємств, з яких земельний податок справляється згідно із статтею 6 цього Закону.

(частина третя статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.04.2003 р. N 665-IV)

(частина третя статті 8 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 31.05.2005 р. N 2600-IV)

У разі використання залізничним транспортом, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, крім Збройними Силами України та Державною прикордонною службою України, земель не за цільовим призначенням, податок справляється у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

(частина четверта статті 8 із змінами, внесеними 
згідно із
Законами України від 03.04.2003 р. N 665-IV,
 від 31.05.2005 р. N 2600-IV)

Стаття 9. Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 50 відсотків від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Стаття 10. Податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, за винятком земель, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та частині другій цієї статті, справляється як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством.

Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Стаття 11. Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, за винятком земельних ділянок, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

Розділ 5
ПІЛЬГИ ЩОДО ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

Стаття 12. Від земельного податку звільняються:

1) заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;

2) вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;

3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У разі порушення вимог цієї статті зазначені громадські організації інвалідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми земельного податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням рівня інфляції, а також штраф згідно з чинним законодавством України; 

(пункт 3 частини першої статті 12 в редакції Закону
 України від 13.07.2000 р. N 1926-III,
 із змінами, внесеними згідно із Законами України
 від 03.04.2003 р. N 665-IV,
 від 15.05.2003 р. N 756-IV,
від 25.03.2005 р. N
505-IV,
 від 31.05.2005 р. N 2600-IV
,
 в редакції Закону України від 06.10.2005 р. N 2960-IV)

4) вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

підприємства, установи, організації, громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, - за земельні ділянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за умови спрямування відповідних сум земельного податку на розвиток фізичної культури і спорту за напрямами і в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України; 

(пункт 4 частини першої статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 14.12.2004 р. N 2229-IV)

(пункт 4 частини першої статті 12 у редакції
 
Законів України від 30.11.2006 р. N 398-V,
від 05.03.2009 р. N 1104-VI)

до 1 січня 2016 року суб'єкти кінематографії (виробники національних фільмів), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, - за земельні ділянки, що забезпечують виробництво національних фільмів;

(пункт 4 частини першої статті 12 доповнено абзацом третім
 згідно із Законом України від 18.02.2010 р. N 1909-VI)

5) зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю;

51) пункт 51 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 51
 згідно із Законом України від 07.02.2002 р. N 3065-III)

(дію пункту 51 частини першої статті 12 зупинено на 2004 рік
згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)

(пункт 51 частини першої статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 29.06.2004 р. N 1911-IV)

(пункт 51 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

6) тимчасово до 1 січня 2008 року підприємства по виробництву автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них, діючі відповідно до Закону України "Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні", які мають інвестицію (у тому числі іноземну) виключно в грошовій формі, що зареєстрована у встановленому законодавством порядку та становить за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення такої інвестиції до статутного фонду зазначеного підприємства суму, еквівалентну: не менше 150 мільйонам доларів США, - при виробництві легкових автомобілів; не менше 30 мільйонам доларів США, - при виробництві вантажних автомобілів і автобусів; не менше 10 мільйонам доларів США, - при виробництві комплектуючих виробів до автомобілів і автобусів. Площа землі, що звільняється від оподаткування земельним податком, визначається із розрахунку суми інвестиції у грошовій формі до статутного фонду таких підприємств на 1 га площі землі, яку вони займають, еквівалентній 400 тисячам доларів США за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України на день внесення інвестиції (у тому числі іноземної); 

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 6
згідно із Законом України від 19.09.97 р. N 535/97-ВР
,
 пункт 6 частини першої статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.11.2001 р. N 2779-III)

(дію пункту 6 частини першої статті 12 зупинено на 2004 рік
згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)

7) пункт 7 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 7
 згідно із Законом України від 15.01.99 р. N 403-XIV
,
пункт 7 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

8) пункт 8 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 8
 згідно із Законом України від 18.03.99 р. N 515-XIV
,
пункт 8 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

9) пункт 9 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 9
 згідно із Законом України від 03.06.99 р. N 722-XIV
,
пункт 9 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

10) пункт 10 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 10
 згідно із Законом України від 15.07.99 р.  N 971-XIV
,
пункт 10 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

11) пункт 11 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12  доповнено пунктом 11
 згідно із Законом України від 15.07.99 р. N 973-XIV
,
пункт 11 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

12) пункт 12 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 12
 згідно із Законом України від 03.12.99 р. N 1278-XIV
,
пункт 12 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

13) у період з 1 січня 2005 року до 1 січня 2012 року підприємства суднобудівної промисловості, визначені відповідно до статті 1 Закону України "Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні";

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 13
 згідно із Законом України від 18.11.99 р.  N 1242-XIV)

(дію пункту 13 частини першої статті 12 зупинено на 2004 рік
згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV)

(пункт 13 частини першої статті 12 у редакції
 Закону України від 15.06.2004 р. N 1766-IV)

14) пункт 14 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 14
 згідно із Законом України від 16.03.2000 р.  N 1559-III
,
пункт 14 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

15) пункт 15 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 15
 згідно із Законом України від 11.05.2000 р.  N 1715-III
,
пункт 15 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

16) пункт 16 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 16
 згідно із Законом України від 14.09.2000 р. N 1953-III
,
пункт 16 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

17) пункт 17 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 17
 згідно із Законом України від 21.09.2000 р. N 1991-III)

(дію пункту 17 частини першої статті 12 зупинено на 2004 рік
згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)

(пункт 17 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

18) пункт 18 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 18
 згідно із Законом України від 21.12.2000 р. N 2199-III
,
пункт 18 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

19) у період з 1 січня 2001 року до 1 січня 2006 року підприємства концерну "Бронетехніка України" згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 19
 згідно із Законом України від 11.01.2001 р. N 2211-III)

(дію пункту 19 частини першої статті 12 зупинено на 2004 рік
згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)

20) на період дії Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 20
 згідно із Законом України від 08.02.2001 р. N 2271-III)

21) пункт 21 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 21
 згідно із Законом України від 22.03.2001 р. N 2323-III
,
пункт 21 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

23) підприємства літакобудівної промисловості, визначені статтею 2 Закону України "Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні", у період з 1 січня 2002 року по 1 січня 2007 року;

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 23
 згідно із Законом України від 12.07.2001 р. N 2660-III)

(дію пункту 23 частини першої статті 12 зупинено на 2004 рік
згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)

24) пункт 24 частини першої статті 12 виключено

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 24
 згідно із Законом України від 04.07.2002 р. N 40-IV)

(пункт 24 частини першої статті 12 виключено
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

25) новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах - п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність;

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 25
 згідно із Законом України від 19.06.2003 р. N 973-IV)

26) протягом дії норм ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 1 січня 2015 року, резиденти - суб'єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації таких договорів (угод) - за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України;

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 26
 згідно із Законом України від 19.05.2009 р. N 1342-VI)

27) до 1 січня 2016 року звільняються від сплати земельного податку суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", земельні ділянки яких безпосередньо використовуються для цілей виробництва кінцевої продукції, а саме: літальних апаратів, їх корпусів, двигунів, включаючи місця, призначені для їх зберігання (склади, ангари, місця для відстоювання), посадково-злітні смуги, а також місця, в яких розташовано пункти заправки (дозаправки) моторних літальних апаратів та контролю над польотами.

(частину першу статті 12 доповнено пунктом 27
 згідно із Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI,
зміни, внесені Законом України від 20.01.2010 р. N 1814-VI, застосовуються
 
починаючи з податкового періоду, на який припадає день опублікування
 Закону України від 20 січня 2010 року N 1814-VI
)

Не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; за землі державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень; за землі кладовищ; за землі дитячих санаторно-курортних, фізкультурно-спортивних та оздоровчих закладів України; за земельні ділянки, в межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, інвалідів I і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

(частина друга статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.05.2003 р. N 756-IV,
 від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Для земельних ділянок під об'єктами енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, земельний податок сплачується у розмірі 30 відсотків ставки земельного податку для земель енергетики.

(статтю 12 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 09.07.2010 р. N 2480-VI,
у зв'язку з цим частини третю - п'яту вважати
 відповідно частинами четвертою - шостою)

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів. 

Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право.

Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах. 

Розділ 6
ОБЧИСЛЕННЯ І СТРОКИ СПЛАТИ ЗЕМЕЛЬНОГО ПОДАТКУ
ТА ОРЕНДНОЇ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ДЕРЖАВНОЇ І КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ ВІД ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ

(назва розділу 6 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 13. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

(стаття 13 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 14. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. 

(частина перша статті 14 у редакції
 Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

(частина друга статті 14 у редакції
 Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

(частина третя статті 14 у редакції
 Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Стаття 15. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

(частина перша статті 15 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

(частина друга статті 15 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 16. Облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня. 

(стаття 16 у редакції Закону
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 17. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

(частина перша статті 17 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 08.02.2001 р. N 2271-III)

(частину першу статті 17 замінено частинами першою - третьою
 згідно із Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за наступний рік.

Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками - протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками. 

(статтю 17 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 18. Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки.

Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Стаття 19. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

(стаття 19 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 20. Платежі за землю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

(дію статті 20 зупинено на 2000 рік згідно із
 Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III
,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III
,
на 2002 рік - згідно із Законом України  від 20.12.2001 р. N 2905-III
,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV)

(стаття 20 у редакції Закону
 України від 11.12.2003 р. N 1377-IV)

(дію статті 20 зупинено на 2004 рік згідно із
 Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)

стаття 20 у редакції Закону
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 21. Виключена

(дію статті 21 зупинено на 2000 рік згідно із
 Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III
,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III
,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III
,
 на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV
,
на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2285-IV)

(стаття 21 виключена згідно із Законом
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Стаття 22. Статтю 22 виключено 

(дію статті 22 зупинено на 2000 рік згідно із
 Законом України від 17.02.2000 р. N 1458-III
,
на 2001 рік - згідно із Законом України від 07.12.2000 р. N 2120-III
,
на 2002 рік - згідно із Законом України від 20.12.2001 р. N 2905-III
,
на 2003 рік - згідно із Законом України від 26.12.2002 р. N 380-IV
,
 на 2004 рік - згідно із Законом України від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
 на 2005 рік - згідно із
Законами України від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV
,
 на 2006 рік - згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV
,
 на 2007 рік - згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V
,
 на 2008 рік - згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(статтю 22 виключено згідно із
 Законом України від 03.06.2008 р. N 309-VI)

Розділ 7
ГРОШОВА ОЦІНКА ЗЕМЛІ

Стаття 23. Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

(статтю 23 доповнено частиною другою згідно із
Законом України від 22.12.99 р. N 1344-XIV)

Стаття 24. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Розділ 8
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЛАТНИКІВ І КОНТРОЛЬ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ПЛАТУ ЗА ЗЕМЛЮ"

Стаття 25. За прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом.

(частина перша статті 25 в редакції
 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III)

Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку.

Стаття 26. За порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

(частина перша статті 26 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 21.12.2000 р. N 2181-III)

Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 27. Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. 

(стаття 27 у редакції Закону
 України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Розділ 9
ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Стаття 28. Спори, що виникають з питань застосування положень, передбачених цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Розділ 10
МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ

Стаття 29. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що визначені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Установити, що звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 6, 13, 19, 23 частини першої статті 12 цього Закону, здійснюється:

з 1 квітня 2005 року - на рівні 75 відсотків діючих ставок на відповідних територіях;

з 1 січня 2006 року - на рівні 50 відсотків діючих ставок на відповідних територіях;

з 1 січня 2007 року - на рівні 25 відсотків діючих ставок на відповідних територіях.

2. З 1 січня 2008 року пункти 6, 13, 19, 23 частини першої статті 12 цього Закону виключаються.

(Закон доповнено новим розділом згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

 

 

Президент України

Л. КРАВЧУК

м. Київ
3 липня 1992 року 
N 2535-XII

 
 

Опрос