Идет загрузка документа (29 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об источниках финансирования дорожного хозяйства Украины

ВР Украины
Закон от 18.09.1991 № 1562-XII
редакция действует с 25.03.2018

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про джерела фінансування дорожнього
господарства України

Закон введено в дію з дня опублікування - 4 жовтня 1991 року,
 крім статті 5, яку введено в дію з 1 січня 1992 року
 (згідно з Постановою Верховної Ради України
 від 18 вересня 1991 року N 1563-XII,
 враховуючи зміни, внесені 
Постановою Верховної Ради України
 від 17 листопада 1992 року N 2789-XII
)

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 17 листопада 1992 року N 2788-XII
,
 від 24 лютого 1994 року N 4027-XII
,
 від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР
,
 від 17 грудня 1998 року N 320-XIV
,
від 15 липня 1999 року N 964-XIV
,
 від 16 грудня 1997 року N 724/97-ВР
(Законом України від 16 грудня 1997 року N 724/97-ВР
 цей Закон викладено в новій редакції), 
 від 16 липня 1999 року N 986-XIV,
 від 13 січня 2000 року N 1375-XIV
,
 від 17 лютого 2000 року N 1458-III
,
 від 7 грудня 2000 року N 2120-III
,
 від 20 грудня 2001 року N 2905-III
,
від 26 грудня 2002 року N 380-IV
,
 від 27 листопада 2003 року N 1344-IV
,
 від 23 грудня 2004 року N 2285-IV
,
 від 25 березня 2005 року N 2505-IV
,
 від 8 липня 2010 року N 2457-VI
,
 від 2 грудня  2010 року N 2756-VI
,
від 28 грудня 2014 року N 71-VIII
,
від 17 листопада 2016 року N 1762-VIII
,
від 7 грудня 2017 року N 2233-VIII
,
від 27 лютого 2018 року N 2304-VIII

(Дію Закону зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - учасників експерименту по запровадженню єдиного податку на території Глобинського району Полтавської області, Старобешівського району Донецької області та Ужгородського району Закарпатської області згідно із Законом України від 15 січня 1998 року N 25/98-ВР)

(Дію Закону  зупинено для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України  від 17 грудня 1998 року N 320-XIV)

(Дію Закону зупинено на період проведення експерименту для підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області - учасників економічного експерименту згідно із Законом України від 13 січня 2000 року N 1375-XIV)

Цей Закон визначає правові основи забезпечення фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування та сільських доріг України.

(преамбула із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.07.99 р. N 986-XIV)

Стаття 1. Автомобільні дороги загального користування та сільські дороги України (далі - автомобільні дороги) - це дороги державного та місцевого значення, які забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з'єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави.

(частина перша статті 1 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 16.07.99 р. N 986-XIV)

Класифікація та перелік цих доріг затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Автомобільні дороги є державною власністю, крім сільських доріг, порядок управління якою встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 2. Витрати, пов'язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійснюються за рахунок бюджетних та інших коштів для реалізації програм розвитку дорожнього господарства України з метою підвищення соціального рівня життя населення, особливо в сільській місцевості, забезпечення автомобільних перевезень пасажирів та вантажів, оздоровлення екологічної обстановки, створення на дорогах належних умов безпеки руху та сучасних елементів дорожнього сервісу, зменшення збитків через незадовільні дорожні умови.

Частину другу статті 2 виключено

(частина друга статті 2 у редакції Закону
 України від 16.07.99 р. N 986-XIV)

(частину другу статті 2 виключено згідно із
 Законом України від 25.03.2005 р. N 2505-IV)

Зазначені кошти не підлягають вилученню або витрачанню на цілі, не пов'язані з потребами дорожнього господарства.

У випадках, коли ці кошти не витрачені протягом поточного бюджетного року, вони зберігають цільове призначення в наступному році.

(частина четверта статті 2 із змінами, внесеними згідно
 із Законом України від 16.07.99 р. N 986-XIV)

Управління коштами дорожніх фондів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

(частина п'ята статті 2 у редакції Закону
 України від 16.07.99 р. N 986-XIV)

Стаття 3. У Державному бюджеті України щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування.

Для цих цілей у складі спеціального фонду Державного бюджету України створюється державний дорожній фонд.

Дохідна частина цього фонду формується за рахунок:

1) акцизного податку з вироблених в Україні пального і транспортних засобів;

2) акцизного податку з ввезених на митну територію України пального і транспортних засобів;

3) ввізного мита на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них;

4) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

5) коштів спеціального фонду Державного бюджету України, отриманих шляхом залучення державою кредитів (позик) від банків, іноземних держав і міжнародних фінансових організацій на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування;

6) плати за проїзд платними автомобільними дорогами загального користування державного значення, максимальний розмір та порядок справляння якої встановлюються Кабінетом Міністрів України (крім випадків передачі відповідної новозбудованої автомобільної дороги у концесію);

(пункт 6 частини третьої статті 3 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 27.02.2018 р. N 2304-VIII)

61) концесійних платежів - у разі передачі новозбудованої автомобільної дороги загального користування державного значення у концесію;

(частину третю статті 3 доповнено пунктом 61
 згідно із Законом України від 27.02.2018 р. N 2304-VIII)

7) інших надходжень, передбачених Державним бюджетом України, в обсягах, що визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а також надходжень, визначених статтею 5 цього Закону.

Кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на:

1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, а також виконання проектно-вишукувальних та науково-дослідних робіт, створення та функціонування інформаційно-аналітичної системи дорожнього господарства, забезпечення розвитку виробничих потужностей дорожніх організацій; утримання галузевих медичних закладів для реабілітації учасників ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції; проведення конкурсів і підготовку договорів щодо виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, інших кредиторів та інвесторів, співфінансування зазначених робіт згідно з відповідними договорами, здійснення контролю за їх виконанням і прийняття доріг в експлуатацію, управління дорожнім господарством;

(пункт 1 частини четвертої статті 3 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 07.12.2017 р. N 2233-VIII)

2) субвенцію з Державного бюджету України місцевим бюджетам на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, а також вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, яка розподіляється між місцевими бюджетами залежно від протяжності автомобільних доріг загального користування місцевого значення відповідної адміністративно-територіальної одиниці станом на 1 січня року, що передує плановому.

Зазначена субвенція може спрямовуватися на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах у розмірі не більше 20 відсотків обсягу такої субвенції, затвердженого законом про Державний бюджет України на відповідний рік для відповідного місцевого бюджету;

3) виконання боргових зобов'язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток та утримання мережі автомобільних доріг загального користування;

4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

Порядок спрямування коштів державного дорожнього фонду визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення із зазначенням обсягів бюджетних коштів для фінансового забезпечення таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Перелік об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах із зазначенням обсягів бюджетних коштів для фінансового забезпечення таких об'єктів за рахунок відповідної субвенції затверджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства, та з подальшим погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Головним розпорядником коштів державного дорожнього фонду, які спрямовуються на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених пунктами 1 і 3 частини четвертої цієї статті, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Головними розпорядниками коштів, визначених пунктом 2 частини четвертої цієї статті, які спрямовуються до територіальних дорожніх фондів, є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Головним розпорядником коштів державного дорожнього фонду, які спрямовуються на фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

(стаття 3 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 16.07.99 р. N 986-XIV,
від 07.12.2000 р. N 2120-III,
від 20.12.2001 р. N 2905-III
,
від 26.12.2002 р. N 380-IV
,
від 27.11.2003 р. N 1344-IV
,
від 23.12.2004 р. N 2285-IV,
від 25.03.2005 р. N 2505-IV,
від 02.12.2010 р. N 2756-VI,
у редакції Закону України
 від 17.11.2016 р. N 1762-VIII)

Стаття 4. У бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетах щорічно передбачаються видатки на проведення робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг.

Для цих цілей у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, сільських та селищних бюджетів створюються територіальні дорожні фонди.

Дохідна частина цих фондів формується за рахунок субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, інших надходжень до відповідних бюджетів, що визначаються рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, міських, селищних та сільських рад про бюджети на відповідний рік, а також відповідних надходжень, визначених статтею 5 цього Закону.

(частина третя статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 28.12.2014 р. N 71-VIII
,
у редакції Закону України
 від 17.11.2016 р. N 1762-VIII)

Кошти територіальних дорожніх фондів спрямовуються на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими, селищними та сільськими радами.

(стаття 4 у редакції
 України від 16.07.99 р. N 986-XIV
,
 від 08.07.2010 р. N 2457-VI
,
 від 02.12.2010 р. N 2756-VI)

Стаття 5. Стаття 5 втратила чинність

 (згідно із Законом України
 від 16.07.99 р. N 986-XIV)

Стаття 6. Стаття 6 втратила чинність

 (згідно із Законом України від 16.07.99 р. N 986-XIV,
 у зв'язку з цим статтю 7 вважати статтею 5)

Стаття 5. У державний дорожній фонд спрямовується плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, плата за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів іноземних держав, плата за проїзд платними автомобільними дорогами загального користування (крім випадків передачі відповідної новозбудованої автомобільної дороги у концесію) в порядку та за тарифами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

(частина перша статті 5 у редакції
 Закону України від 17.11.2016 р. N 1762-VIII
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 27.02.2018 р. N 2304-VIII)

У відповідні дорожні фонди можуть спрямовуватися також:

добровільні внески юридичних та фізичних осіб, у тому числі іноземних, об'єднань громадян, міжнародних організацій тощо;

інші надходження, що не суперечать законодавству України.

 

 

Голова Верховної Ради
України

 
Л. КРАВЧУК

м. Київ
18 вересня 1991 року 
N 1562-XII

 
 

Опрос