Идет загрузка документа (50 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О банках и банковской деятельности

ВС УССР
Закон от 19.03.1991 № 872-XII
Утратил силу

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про банки і банківську діяльність

Закон введено в дію з 1 травня 1991 року
Постановою Верховної Ради Української РСР
 від 20 березня 1991 року N 873-XII

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 19 лютого 1992 року N 2139-XII
,
від 14 жовтня 1992 року N 2679-XII,
від 14 жовтня 1992 року N 2686-XII,
Декретом Кабінету Міністрів України
від 26 грудня 1992 року N 12-92
,
Законом України
 від 26 січня 1993 року N 2932-XII
,
Декретами Кабінету Міністрів України
 від 17 березня 1993 року N 25-93
,
від 26 квітня 1993 року N 38-93
,
від 30 квітня 1993 року N 45-93,
Законами України
від 5 травня 1993 року N 3180-XII
,
від 17 червня 1993 року N 3289-XII,
від 17 червня 1993 року N 3292-XII,
від 23 грудня 1993 року N 3791-XII
,
від 25 лютого 1994 року N 4033-XII
,
від 2 березня 1995 року N 82/95-ВР
,
від 14 березня 1995 року N 90/95-ВР
,
від 31 травня 1995 року N 188/95-ВР
,
від 22 грудня 1995 року N 498/95-ВР
,
від 1 лютого 1996 року N 24/96-ВР
,
від 15 листопада 1996 року N 507/96-ВР
,
від 21 листопада 1996 року N 536/96-ВР
,
від 17 грудня 1996 року N 609/96-ВР
,
від 18 листопада 1997 року N 642/97-ВР
,
від 16 грудня 1997 року N 725/97-ВР
,
від 5 лютого 1998 року N 85/98-ВР
,
від 20 травня 1999 року N 679-XIV
,
від 14 липня 1999 року N 932-XIV
,
від 18 травня 2000 року N 1746-III
,
 від 19 жовтня 2000 року N 2056-III

Закон втратив чинність
 (згідно із Законом України
 від 7 грудня 2000 року N 2121-III)

(У тексті Закону слова "Української РСР", "Українська РСР", "Українській РСР" замінено відповідно словами "України", "Україна", "Україні" згідно із Законом України від 14 жовтня 1992 року N 2679-XII)

(У тексті Закону слова "органам арбітражу", "органів арбітражу" замінено відповідно словами "арбітражним судам", "арбітражних судів" згідно із Законом України від 14 жовтня 1992 року N 2686-XII)

Цей Закон визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом Української РСР "Про економічну самостійність Української РСР".

Розділ I
ПОЛОЖЕННЯ ЗАГАЛЬНІ 

Стаття 1. Банківська система

Україна самостійно організовує банківську систему.

Банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків, у тому числі Зовнішньоекономічного банку України, Ощадного банку України, республіканських та інших комерційних банків різних видів і форм власності.

Стаття 2. Банки та правова основа їх діяльності

Банки - це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій, передбачених цим Законом.

Банки є юридичними особами. Вони є економічно самостійними і повністю незалежними від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їх оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

Працівникам органів державної влади та управління забороняється участь, в тому числі суміщення посад, в органах управління банків.

Банки у своїй діяльності керуються цим Законом, законодавством України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України і своїми статутами.

Суб'єкти підприємницької діяльності без їх реєстрації у Національному банку України, відповідно до цього Закону не мають права використовувати у своїх назвах термін "банк" та похідні від нього словосполучення.

(стаття 2 доповнено частиною п'ятою згідно із
Законом України від 25.02.94 р. N 4033-XII)

Стаття 3. Банківські операції

Банки можуть виконувати лише такі операції:

(перше речення частини першої статті 3 в редакції
Декрету Кабінету Міністрів України від 26.04.93 р. N 38-93)

1) залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів;

2) здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

3) ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

4) фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

5) випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

6) купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

7) видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

8) придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

9) придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

10) купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

11) купівля і продаж в Україні і за кордоном банківських металів;

(пункт 11 частини першої статті 3 із змінами, внесеними згідно з
Декретом Кабінету Міністрів України від 26.04.93 р. N 38-93
,
Законом України від 14.07.99 р. N 932-XIV)

12) залучення і розміщення дорогоцінних металів (в тому числі банківських металів) на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики;

(пункт 12 частини першої статті 3 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 14.07.99 р. N 932-XIV)

13) довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та інші) за дорученням клієнтів;

14) надання консультаційних послуг;

15) проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України;

16) здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.

(пункт 16 частини першої статті 3 в редакції
Декрету Кабінету Міністрів України від 26.04.93 р. N 38-93)

Операції, передбачені цією статтею, проводяться в грошових одиницях, що знаходяться в обігу на території України, в порядку, встановленому Національним банком України.

Банки здійснюють операції, передбачені цією статтею, у межах, встановлених їх статутами.

Комерційним банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі, страхування. Комерційний банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 10 відсотків власного статутного фонду (це обмеження не поширюється на приміщення, в яких розміщуються підрозділи банку, що виконують операції, передбачені цією статтею).

(частина четверта статті 3 в редакції Декрету
 Кабінету Міністрів України від 26.04.93 р. N 38-93
,
Закону України від 01.02.96 р. N 24/96-ВР)

Здійснення операцій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 11 цієї статті, крім банків, іншими юридичними особами забороняється, за винятком випадків, визначених законодавчими актами України.

(статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно з
 Декретом Кабінету Міністрів України від 26.04.93 р. N 38-93)

Стаття 4. Кредитні ресурси

Україна формує і використовує власні кредитні ресурси, які складаються з коштів банків, залишків коштів на банківських рахунках підприємств, установ і організацій республіки, вкладів громадян, коштів у міжбанківських розрахунках, інших грошових ресурсів.

Стаття 5. Розмежування відповідальності держави та банків

Банки не відповідають по зобов'язаннях держави, а держава не відповідає по зобов'язаннях банків, крім випадків, коли сторони беруть на себе таку відповідальність.

Розділ II втратив чинність

(згідно із Законом України
від 20 травня 1999 року N 679-XIV)

Розділ III
 КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

Стаття 22. Створення комерційних банків

Комерційні банки різних видів і форм власності створюються на акціонерних або пайових засадах.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юридичні та фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних і профспілкових організацій, спілок і партій, громадських фондів. Частка будь-кого із засновників, акціонерів (учасників) не повинна перевищувати 35 процентів статутного фонду комерційного банку.

(частина друга статті 22 із змінами, внесеними згідно з
 Декретом Кабінету Міністрів України від 26.04.93 р. N 38-93)

(частина друга статті 22 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 01.02.96 р. N 24/96-ВР)

Реєстрація комерційного банку здійснюється на підставі таких документів:

заяви про реєстрацію;

установчих документів: установчого договору, статуту банку, протоколу про прийняття статуту та призначення керівних органів банку;

економічного обгрунтування;

висновку аудиторської організації про фінансовий стан засновників банку;

відомостей про професійну придатність керівників (голови та головного бухгалтера) банку, рекомендованих засновниками.

Реєстрація здійснюється у місячний строк з моменту одержання заяви та всіх документів, передбачених цією статтею.

У разі перевищення Національним банком строку, зазначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01 процента оголошеного статутного фонду комерційного банку за кожний день зволікання.

Національний банк може відмовити в реєстрації комерційного банку у разі порушення порядку створення банку, невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству республіки, незадовільного фінансового стану засновників, що загрожує інтересам кредиторів банку, а також у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва.

Рішення про відмову в реєстрації комерційного банку може бути оскаржено у судовому порядку.

Комерційні банки зобов'язані в місячний строк повідомляти Національному банку про зміни, що вносяться до установчих документів, з поданням нотаріально завірених копій змінених документів.

Для реєстрації банків іноземних держав, банків з участю іноземного капіталу додатково до документів, зазначених у цій статті, подаються легалізовані у встановленому порядку документи:

а) іноземними юридичними особами:

рішення іноземного засновника (учасника) про створення банку на території України;

письмова згода контрольного органу держави, в якій розташований банк, якщо це передбачено законодавством відповідної держави;

б) іноземними громадянами:

підтвердження першокласного банку про платоспроможність громадянина;

рекомендації не менше двох іноземних юридичних осіб або громадян з відомою платоспроможністю.

(частина дев'ята статті 22 в редакції
Закону України від 01.02.96 р. N 24/96-ВР)

Стаття 23. Статут комерційного банку

Статут комерційного банку повинен відповідати вимогам законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств, положенням цього Закону, нормативним актам Національного банку.

У статуті комерційного банку визначаються:

повна та скорочена назва банку, його місцезнаходження (поштова адреса);

перелік операцій, що здійснюються банком;

розмір статутного фонду та перелік інших фондів, утворюваних банком;

положення про те, що банк є юридичною особою;

положення про органи управління банку, їх структуру, порядок утворення та функції;

порядок ліквідації банку.

До статуту може бути включено інші дані, які не суперечать законодавству України.

Стаття 24. Формування статутного та інших фондів комерційного банку

Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку у грошовій формі. Це положення стосується і раніше зареєстрованих комерційних банків.

(частина перша статті 24 в редакції
Закону України від 25.02.94 р. N 4033-XII)

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, а також збільшувати статутний фонд для покриття збитків.

(частина друга статті 24 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 25.02.94 р. N 4033-XII)

Розмір статутного фонду визначається засновниками (акціонерами) банку, але не може бути меншим за розмір, встановлений Національним банком.

Комерційні банки утворюють також резервний, страховий та інші фонди. Порядок і розміри формування резервного і страхового фондів визначає Національний банк. Забороняється використовувати кошти резервного та страхового фондів, окрім як на покриття збитків комерційних банків. Порядок і розміри формування інших фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників).

(частина четверта статті 24 в редакції
Закону України від 25.02.94 р. N 4033-XII)

Стаття 25. Функції комерційних банків

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг, передбачених статтею 3 цього Закону.

Комерційні банки можуть відкривати на території України та за її межами філіали і представництва за погодженням з Національним банком.

Витрати комерційних банків по обслуговуванню державного боргу, заборгованості по різниці в цінах, наданню пільгових державних кредитів здійснюються за рахунок держави.

Стаття 26. Спілки та асоціації

Комерційні банки можуть створювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності і захисту своїх інтересів.

Стаття 27. Антимонопольні правила

Банкам забороняється укладати письмові та усні угоди з метою обмеження конкуренції в банківській діяльності, а також монополізації умов надання кредитів, інших послуг, встановлення процентних ставок і розміру комісійної винагороди.

Комерційні банки не мають права без згоди Національного банку зменшувати розмір статутного фонду і розподіляти резерви серед акціонерів, об'єднуватися з іншими банками.

Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у сфері банківської діяльності здійснює Антимонопольний комітет України. Реорганізація (злиття, приєднання) комерційних банків здійснюється за погодженням з Антимонопольним комітетом України у випадках, передбачених чинним законодавством.

(статтю 27 доповнено частиною третьою
 згідно із Законом України від 02.03.95 р. N 82/95-ВР)

Стаття 28. Додержання комерційними банками економічних нормативів

Комерційні банки зобов'язані додержувати економічних нормативів, встановлених Національним банком. За порушення установлених нормативів вони несуть відповідальність, передбачену цим Законом.

Всі банки, розташовані на території України, повинні тримати обов'язкові резерви в Національному банку.

Стаття 29. Кредитні ресурси комерційних банків

Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють в процесі своєї діяльності.

Комерційні банки при необхідності можуть на договірних засадах позичати ресурси один в одного, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів, вкладів і здійснювати взаємні операції, передбачені їх статутами.

При нестачі коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань комерційні банки можуть одержувати позички у Національному банку.

Стаття 30. Процентні ставки по операціях комерційних банків

Комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки по своїх операціях.

Стаття 31. Право вибору банків

Юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, фізичні особи, у тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, відкривають розрахункові (поточні), інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.

Банки відкривають розрахункові (поточні) рахунки юридичним особам, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності лише за умови пред'явлення ними копії документа, що підтверджує взяття їх на податковий облік.

З метою забезпечення податкового контролю банки зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку юридичній особі, фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності (включаючи день відкриття або закриття) надіслати повідомлення про це податковому органу, в якому обліковується така особа як платник податків, та Національному банку України для включення до зведеного реєстру власників рахунків, який веде Національний банк України.

Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності встановлюються центральним податковим органом України.

За наявності відомостей, які свідчать про намагання юридичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ухилитися від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), банк зобов'язаний на вимогу відповідного податкового органу надати інформацію про наявність рахунків, відкритих на ім'я такої особи. Така інформація має бути надана протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту відповідного податкового органу.

(стаття 31 в редакції Законів
 України від 25.02.94 р. N 4033-XII,
 від 16.12.97 р. N 725/97-ВР)

Стаття 32. Форми розрахунків

Банки здійснюють розрахунки у формах, встановлюваних Національним банком, а також прийнятих у міжнародній банківській практиці.

Стаття 33. Звітність та інформація

Обсяг і форми звітності та інформації для комерційних банків встановлюються Національним банком для виконання ним своїх обов'язків. Звітність не може бути розголошена без згоди комерційного банку.

Стаття 34. Аудиторські перевірки

Діяльність комерційних банків підлягає перевірці аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до законодавства на здійснення таких перевірок.

Стаття 35. Виключена

(згідно із Законом України
 від 14.10.92 р. N 2686-XII)

Стаття 36. Публікація річних балансів комерційних банків

Комерційні банки публікують річний баланс і рахунки прибутків та збитків за формою і в строки, встановлені Національним банком, у спеціальному виданні після підтвердження достовірності поданих в них відомостей аудитором (аудиторською фірмою).

(стаття 36 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 14.03.95 р. N 90/95-ВР)

Стаття 37. Припинення діяльності комерційних банків

Комерційний банк припиняє свою діяльність відповідно до цього Закону і законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.

Розділ IV
 ОЩАДНА СПРАВА В Україні

Стаття 38. Здійснення ощадної справи

Ощадну справу в Україні здійснює Ощадний банк України та інші комерційні банки.

Стаття 39. Ощадний банк України

Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком.

Ощадний банк України - юридична особа.

Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку.

Україна гарантує збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам на першу вимогу.

Стаття 40. Функції Ощадного банку України

Ощадний банк України несе відповідальність за ефективну організацію ощадної справи в республіці, забезпечує впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів, кредитування населення, валютне обслуговування іноземних та радянських громадян, надає різноманітні платні послуги.

Стаття 41. Процентні ставки Ощадного банку України

Ощадний банк України встановлює процентні ставки по вкладах населення в межах максимальних процентних ставок, визначених Національним банком.

Стаття 42. Залучення вкладів населення комерційними банками

Комерційні банки можуть залучати грошові кошти громадян в ощадні вклади. Для забезпечення повернення вкладів банками утворюється міжбанківський фонд страхування вкладів громадян. Порядок утворення цього фонду встановлюється Національним банком.

Стаття 43. Вкладники

Вкладниками можуть бути громадяни України та інших союзних республік, іноземні громадяни і особи без громадянства.

Вкладники вільні у виборі банку для зберігання коштів, вони можуть мати вклади в одному або декількох банках. Приймання грошей на вклади здійснюється банками з видачею вкладнику вкладного документа.

Вкладники можуть розпоряджатися вкладами, одержувати по них доход у вигляді процентів та в іншій формі, запропонованій банком, здійснювати безготівкові розрахунки.

Стаття 44. Права неповнолітніх по вкладах

Вкладником може бути неповнолітня особа.

Неповнолітній, який сам вніс вклад на своє ім'я, розпоряджається цим вкладом самостійно.

Вкладами, внесеними будь-якою особою на ім'я неповнолітнього, розпоряджаються:

до досягнення неповнолітніми 15 років - батьки або інші законні представники неповнолітнього;

по досягненні неповнолітніми 15 років - самі неповнолітні, але за згодою своїх батьків або інших законних представників.

Стаття 45. Пільги по вкладах

Доходи по вкладах не підлягають оподаткуванню. Фізичні та юридичні особи при оформленні документів про перехід вкладів у спадщину звільняються від сплати державного мита.

Вклади, одержані в порядку успадкування, не підлягають оподаткуванню.

Стаття 46. Заповідальне розпорядження

Вкладники мають право зробити заповідальне розпорядження банкові про видачу вкладу в разі своєї смерті будь-якій особі, організації або державі відповідно до законодавства.

Вклад, по якому не зроблено заповідального розпорядження, в разі смерті вкладника банки видають спадкоємцям у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 47. Розміщення кредитних ресурсів

Грошові кошти, залучені Ощадним банком України, передаються за плату Національному банку, а також використовуються ним для кредитування населення та здійснення інших банківських операцій.

Розділ V втратив чинність

(згідно із Законом України
 від 20 травня 1999 року N 679-XIV)

Розділ VI
 ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТІВ

Стаття 51. Економічні нормативи

З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків мінімальний розмір статутного фонду встановлюється у сумі, еквівалентній 1 млн. ЕКЮ за офіційним курсом грошової одиниці України, визначеним Національним банком.

Мінімальний розмір статутного фонду комерційних банків з участю іноземного капіталу встановлюється Національним банком, але має бути не менше суми, визначеної частиною першою цієї статті.

Національний банк встановлює для комерційних банків такі економічні нормативи:

граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів;

показники ліквідності балансу;

розмір обов'язкових резервів, що розміщуються у Національному банку;

максимальний розмір ризику на одного позичальника.

Порядок розрахунку зазначених економічних нормативів визначається Національним банком.

(стаття 51 в редакції Закону
 України від 01.02.96 р. N 24/96-ВР)

Стаття 52. Банківська таємниця

Банки в Україні гарантують таємницю по операціях, рахунках та вкладах своїх клієнтів і кореспондентів. Всі службовці банків зобов'язані зберігати таємницю по операціях, рахунках і вкладах банку його клієнтів і кореспондентів.

Довідки по операціях і рахунках юридичних осіб та інших організацій видаються самим організаціям, органам державної податкової служби з питань оподаткування, органам Пенсійного фонду України з питань сплати страхових внесків, а також у випадках, передбачених законодавством, на письмову вимогу судам, органам державної виконавчої служби, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, Антимонопольного комітету України, державної контрольно-ревізійної служби, арбітражному суду та аудиторським організаціям. На вимогу Рахункової палати Національний банк України, уповноважені банки, інші кредитні установи зобов'язані надавати посадовим особам Рахункової палати необхідні для реалізації завдань з контролю за виконанням видаткової частини Державного бюджету України відомості про здійснювані ними операції та стан рахунків установ та організацій, що перевіряються.

(частина друга статті 52 в редакції
Закону України від 26.01.93 р. N 2932-XII
,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 17.06.93 р. N 3292-XII,
 від 02.03.95 р. N 82/95-ВР
,
 від 21.11.96 р. N 536/96-ВР
,
 від 05.02.98 р. N 85/98-ВР
,
 від 18.05.2000 р. N 1746-III
,
від 19.10.2000 р. N 2056-III)

Довідки по рахунках і вкладах громадян видаються, крім самих клієнтів та їх представників, також судам, органам державної виконавчої служби, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, податкової міліції у справах, що знаходяться в їх провадженні.

(частина третя статті 52 в редакції
Закону України від 26.01.93 р. N 2932-XII
,
 із змінами, внесеними згідно із
 
Законами України від 05.02.98 р. N 85/98-ВР,
від 19.10.2000 р. N 2056-III)

Довідки по рахунках і вкладах у разі смерті їх власника видаються особам, вказаним банку власником рахунку і вкладу в заповідальному розпорядженні, державним нотаріальним конторам по справах спадщини, що знаходяться на розгляді, а також іноземним консульським установам.

Стаття 53. Накладення арешту та звернення стягнення на грошові кошти та інші цінності, що знаходяться у банках

На грошові кошти та інші цінності юридичних осіб та громадян, що знаходяться у банках, арешт може бути накладено тільки за рішеннями судів і постановами слідчих органів або арбітражних судів, а стягнення може бути звернено лише за виконавчими листами, виданими судами, за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, а у випадках, передбачених законодавством, - на вимогу державних податкових інспекцій та Державного комітету України по матеріальних резервах і його органів

(частина перша статті 53 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 31.05.95 р. N 188/95-ВР)

На грошові кошти та інші цінності іноземних та міжнародних організацій, що знаходяться у банках, може бути накладено арешт або звернено стягнення тільки на підставі рішень судів або арбітражних судів в порядку, встановленому законодавством.

Конфіскацію грошових коштів та інших цінностей громадян може бути здійснено на підставі вироку, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.

Стаття 54. Охорона банківських установ

Банки забезпечують захист банківської інформації, коштів та майна шляхом створення відповідних систем захисту, служб охорони банківських об'єктів відповідно до законодавства України та нормативних актів Національного банку.

(Закон доповнено статтею 54 згідно із
Законом України від 25.02.94 р. N 4033-XII)

 

 

Голова Верховної Ради
Української РСР

 
Л. КРАВЧУК 

м. Київ
20 березня 1991 року 
N 872-XII

 
 

Опрос