ЗАКОН УКРАЇНИ
Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 16 квітня 2009 року N 1276-VI,
від 21 грудня 2010 року N 2823-VI
(Законом України від 21 грудня 2010 року N 2823-VІ
цей Закон викладено у новій редакції),
від 19 квітня 2011 року N 3234-VI,
від 5 липня 2012 року N 5088-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5462-VI,
від 17 квітня 2014 року N 1221-VII,
від 10 листопада 2015 року N 766-VIII,
від 19 грудня 2017 року N 2249-VIII,
від 16 грудня 2020 року N 1095-IX
(який вводиться в дію з 31 березня 2021 року),
від 5 листопада 2021 року N 1871-IX
Цей Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Законодавство України про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей
1. Законодавство України про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону, законів України "Про соціальні послуги", "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", "Про охорону дитинства", "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", "Про житловий фонд соціального призначення", "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та інших нормативно-правових актів.
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
діти-сироти - діти, в яких померли чи загинули батьки;
діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням батьками покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов'язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, що перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти;
абзац дев'ятий частини першої статті 2 виключено
(згідно із Законом України
від 05.07.2012 р. N 5088-VI)
абзац тринадцятий частини першої статті 2 виключено
(згідно із Законом України
від 05.07.2012 р. N 5088-VI)
(зміни до абзацу тринадцятого частини першої статті 2, передбачені підпунктом 1 пункту 65 розділу І Закону України від 16.10.2012 р. N 5462-VI, внесені не будуть у зв'язку з виключенням цього абзацу з 09.12.2012 р. Законом України від 05.07.2012 р. N 5088-VI)
Стаття 3. Основні принципи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей
1. Соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей ґрунтується на принципах:
забезпечення основних прав і свобод людини.
Стаття 4. Сфера дії Закону
1. Цей Закон поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах проживають та/або перебувають на території України.
(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 17.04.2014 р. N 1221-VII)
Стаття 5. Основні права та обов'язки бездомних осіб і безпритульних дітей
1. Бездомні особи і безпритульні діти мають всі права і свободи, закріплені Конституцією і законами України.
2. Бездомні особи і безпритульні діти зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу.
Розділ II. СИСТЕМА ОБЛІКУ ТА РЕЄСТРАЦІЇ БЕЗДОМНИХ ОСІБ І БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ
Стаття 6. Облік бездомних осіб і безпритульних дітей
3. Облік безпритульних дітей ведеться відповідно до законів України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" і "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".
Стаття 7. Суб'єкти, які ведуть облік бездомних осіб і безпритульних дітей
3. Структура і режим роботи центрів обліку мають забезпечувати доступність обліку для бездомних осіб. У разі взяття на облік бездомних осіб вони отримують посвідчення про взяття на облік встановленого зразка.
Діяльність центрів обліку регулюється типовим положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 8. Поновлення та отримання документів, що посвідчують особу
Органи реєстрації у строки, встановлені законодавством, повинні видати бездомному, який є громадянином України, паспорт громадянина України.
Стаття 9. Виключена
(згідно із Законом України
від 05.07.2012 р. N 5088-VI)
Розділ III. ЗАПОБІГАННЯ БЕЗДОМНОСТІ І БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ
Стаття 10. Освітні та просвітницькі заходи
Стаття 11. Запобігання безпритульності дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа
2. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в таких дітей житла, мають право зараховуватися на квартирний та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за заявою опікуна чи піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів, адміністрації закладу, де проживає дитина, або органу опіки чи піклування. Після завершення перебування у закладах для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім'ї або завершення строку піклування діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи з їх числа протягом місяця забезпечуються соціальним житлом до надання їм благоустроєного жилого приміщення для постійного проживання.
(абзац перший частини другої статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.12.2020 р. N 1095-IX,
який вводиться в дію з 31.03.2021 р.)
(частину другу статті 11 доповнено абзацом другим
згідно із Законом України від 16.12.2020 р. N 1095-IX,
який вводиться в дію з 31.03.2021 р.)
Стаття 12. Захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень
(частина третя статті 12 у редакції
Закону України від 19.04.2011 р. N 3234-VI)
(частина четверта статті 12 у редакції
Законів України від 19.04.2011 р. N 3234-VI,
від 05.11.2021 р. N 1871-IX)
Стаття 13. Запобігання бездомності осіб, які звільняються з установ виконання покарань
1. Запобігання бездомності осіб, які звільняються з установ виконання покарань, здійснюється відповідно до цього Закону, Кримінально-виконавчого кодексу України, Житлового кодексу Української РСР, Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк".
Стаття 14. Запобігання бездомності осіб похилого віку та осіб з інвалідністю
1. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень у сфері соціального забезпечення та соціального захисту населення проводять роботу щодо запобігання випадкам незаконного відчуження житла і захисту майнових прав осіб похилого віку та осіб з інвалідністю і забезпечують у разі потреби за їх бажанням постійний сторонній догляд або влаштування до відповідного закладу соціальної підтримки (догляду) згідно із законодавством.
Стаття 15. Запобігання бездомності осіб із груп ризику
1. До груп ризику щодо втрати житла або права на його використання належать:
діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа;
мешканці гуртожитків, для яких таке житло є єдиним місцем проживання;
2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до груп ризику належать:
особи, які страждають на психічні розлади;
особи, хворі на наркоманію та хронічний алкоголізм;
недієздатні та обмежено дієздатні особи.
розвиток житлового фонду соціального призначення;
влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до сімейних форм виховання;
надання послуг особам, хворим на наркоманію та хронічний алкоголізм;
Розділ IV. СИСТЕМА РЕІНТЕГРАЦІЇ БЕЗДОМНИХ ОСІБ І БЕЗПРИТУЛЬНИХ ДІТЕЙ
Стаття 16. Система реінтеграції бездомних осіб
Стаття 17. Надання послуг бездомним особам
Порядок здійснення соціального патрулювання затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
3. Послуги можуть надаватися і на платній, і на безоплатній основі відповідно до законодавства.
Стаття 18. Суб'єкти, які забезпечують реінтеграцію бездомних осіб
(частина перша статті 18 у редакції
Закону України від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
Координацію роботи із соціального захисту бездомних осіб здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 19. Заклади соціального захисту для бездомних осіб і безпритульних дітей
1. Закладами соціального захисту для бездомних осіб є:
центр реінтеграції бездомних осіб;
інші заклади, що надають послуги бездомним особам.
3. Закладами соціального захисту для безпритульних дітей є:
притулок для дітей служби у справах дітей;
центр соціально-психологічної реабілітації дітей;
соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко).
Стаття 20. Будинок нічного перебування
2. Діяльність будинку нічного перебування регулюється типовим положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 21. Центр реінтеграції бездомних осіб
3. Діяльність центру реінтеграції бездомних осіб регулюється типовим положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 22. Соціальний готель
2. Проживання бездомних осіб у соціальному готелі є платним.
4. Діяльність соціального готелю регулюється типовим положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 23. Притулок для дітей служби у справах дітей
Стаття 24. Центр соціально-психологічної реабілітації дітей
Стаття 25. Соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко)
Стаття 26. Соціальний захист бездомних осіб похилого віку та осіб з інвалідністю
1. Бездомні особи похилого віку та особи з інвалідністю за їх власним бажанням влаштовуються до стаціонарних соціально-медичних установ та інших закладів соціальної підтримки (догляду).
2. Порядок влаштування бездомних осіб похилого віку та осіб з інвалідністю до установ і закладів, зазначених у частині першій цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.
Стаття 27. Відповідальність за порушення законодавства про соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей
Стаття 28. Оскарження рішень щодо надання послуг бездомним особам і безпритульним дітям
Стаття 29. Фінансування заходів, спрямованих на соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей
Президент України | В. ЮЩЕНКО |
м. Київ |
|