ЗАКОН УКРАЇНИ
Про зерно та ринок зерна в Україні
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 12 травня 2004 року N 1713-IV,
від 31 травня 2005 року N 2611-IV,
від 9 січня 2007 року N 547-V,
від 27 квітня 2007 року N 997-V,
від 5 лютого 2009 року N 925-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5462-VI,
від 20 листопада 2012 року N 5493-VI,
від 6 грудня 2012 року N 5518-VI,
від 4 липня 2013 року N 406-VII,
від 9 квітня 2014 року N 1193-VII,
від 13 травня 2014 року N 1253-VII,
від 1 липня 2014 року N 1557-VII,
від 15 січня 2015 року N 124-VIII,
від 23 березня 2017 року N 1982-VIII
Цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) акредитовані біржі - товарні біржі, яким надано відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки;
2) виробництво зерна - діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства;
(статтю 1 доповнено пунктом 21 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
(статтю 1 доповнено пунктом 22 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
5) Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки - державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75 відсотків, яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України на реалізацію міжнародних договорів із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки;
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
10) зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;
11) зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей;
12) зерно продовольче - зерно, що використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів;
13) зерно технічного призначення - зерно, що призначене для промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати тощо);
14) зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зернових культур, призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів, дерті тощо;
15) зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно;
(пункт 15 статті 1 у редакції Закону
України від 20.11.2012 р. N 5493-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
16) зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо);
17) пункт 17 статті 1 виключено
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
18) пункт 18 статті 1 виключено
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
19) інфраструктура ринку зерна - комплекс виробничих і невиробничих формувань, які забезпечують умови виробництва зерна, його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування, кредитно-фінансові та інші послуги;
(статтю 1 доповнено пунктом 191 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
(пункт 20 частини першої статті 1 у редакції
Закону України від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
21) реєстр зерна (заставного зерна) - система обліку інформації про зерно (заставне зерно), що прийняте зерновими складами на зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку;
22) реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів;
23) ринок зерна - система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням;
(статтю 1 доповнено пунктом 231 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
24) складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа;
25) пункт 25 статті 1 виключено
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
25) пункт 25 частини першої статті 1 виключено
(частину першу статті 1 доповнено новим пунктом 25
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
пункт 25 частини першої статті 1 виключено
згідно із Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
26) пункт 26 статті 1 виключено
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
26) пункт 26 частини першої статті 1 виключено
(частину першу статті 1 доповнено новим пунктом 26
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
пункт 26 частини першої статті 1 виключено
згідно із Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
27) якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Терміни "Аграрний фонд", "заставна закупівля", "державна аграрна інтервенція" використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України".
(статтю 1 доповнено частиною другою згідно
із Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
Стаття 2. Мета Закону
Метою цього Закону є:
забезпечення продовольчої безпеки держави;
формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної, кредитної, податкової, митної політики;
оптимізація структури та ефективності зернового виробництва з урахуванням потенціалу природно-кліматичних умов та ринкової кон'юнктури;
забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання вільної конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб'єктів господарювання та держави;
встановлення державного контролю за якістю зерна, продуктів його переробки та сортового насіння;
стабілізація ринкових ресурсів зерна;
нарощування експортного потенціалу ринку зерна;
визнання пріоритетності розвитку ринку зерна;
застосування режиму державних заставних закупівель;
(абзац десятий статті 2 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
здійснення державної аграрної інтервенції;
(абзац одинадцятий статті 2 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
визначення порядку експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки за міжнародними договорами.
Стаття 3. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна.
Стаття 4. Законодавство України про зерно та ринок зерна
Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на Конституції України і складається із цього Закону, законів України та інших нормативно-правових актів.
Розділ II
СУБ'ЄКТИ РИНКУ ЗЕРНА
Стаття 5. Суб'єкти ринку зерна
Суб'єктами ринку зерна є:
суб'єкти виробництва зерна;
суб'єкти зберігання зерна;
(абзац четвертий статті 5 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
акредитовані біржі;
Аграрний страховий пул створений відповідно до Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою";
(статтю 5 доповнено новим абзацом шостим
згідно із Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV,
у зв'язку з цим абзац шостий вважати абзацом сьомим,
абзац шостий статті 5 у редакції Закону
України від 06.12.2012 р. N 5518-VI)
(статтю 5 доповнено новим абзацом сьомим
згідно із Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI,
у зв'язку з цим абзац сьомий вважати абзацом восьмим)
інші суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна.
(абзац восьмий статті 5 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.01.2007 р. N 547-V)
Стаття 6. Суб'єкти виробництва зерна
Суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна.
Стаття 7. Суб'єкти зберігання зерна
Суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб'єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна.
(частина перша статті 7 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.01.2007 р. N 547-V)
Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.
Стаття 8. Суб'єкти державних заставних закупівель зерна та державної аграрної інтервенції
(стаття 8 у редакції Закону
України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
Розділ III
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА
Стаття 9. Основні засади державної політики щодо регулювання ринку зерна
Держава визнає пріоритетність ринку зерна, сприяє його розвитку та стабільному функціонуванню.
Основними засадами державної політики по регулюванню ринку зерна є:
(абзац другий частини другої статті 9 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту;
(абзац четвертий частини другої статті 9 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;
недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки;
контроль якості зерна та його зберігання;
розвиток мережі обслуговуючих зерновий ринок кооперативних формувань;
впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у виробництві, зберіганні та переробці зерна;
лізингове обслуговування ринку зерна.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади сприяють першочерговому залученню інвестицій для розвитку матеріальної бази сільськогосподарських товаровиробників, заготівельних та зернопереробних підприємств, підприємств, які виготовляють машини, устаткування, обладнання для зернового господарства, удосконалення інфраструктури ринку зерна.
Урожай зерна підлягає страхуванню, яке здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності та господарювання відповідно до закону.
Стаття 10. Державне регулювання ринку зерна
Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку зерна шляхом:
запровадження режиму державних заставних закупівель;
(абзац другий статті 10 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
(абзац третій статті 10 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
абзац четвертий статті 10 виключено
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
забезпечення фінансування Аграрного фонду;
(абзац п'ятий статті 10 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
абзац шостий частини першої статті 10 виключено
(абзац шостий статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
виключено згідно із Законом
України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
проведення цінової політики на ринку зерна та страхування ризиків для суб'єктів зернового ринку;
впровадження механізму експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами;
забезпечення фінансування програм експорту та імпорту зерна за міжнародними договорами за рахунок коштів державного бюджету;
(абзац десятий статті 10 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.01.2007 р. N 547-V,
у редакції Закону України
від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
забезпечення моніторингу ринку зерна;
здійснення митно-тарифної політики;
забезпечення розробки балансів зерна та періодичного їх уточнення;
фінансування науково-селекційної роботи та насінництва, впровадження їх досягнень;
фінансової підтримки виробників насіння, науково-дослідних установ, сортовипробувальних станцій за рахунок коштів державного бюджету;
часткової компенсації сільськогосподарським товаровиробникам сортових надбавок за придбане ними насіння високих репродукцій за рахунок коштів державного бюджету;
запровадження системи державних форвардних закупівель;
(статтю 10 доповнено абзацом згідно із
Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
запровадження режиму тимчасового адміністративного регулювання цін;
(статтю 10 доповнено абзацом згідно із
Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
надання тимчасової бюджетної дотації.
(статтю 10 доповнено абзацом згідно із
Законом України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
Стаття 11. Виключена
(стаття 11 у редакції Закону
України від 05.02.2009 р. N 925-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
виключена згідно із Законом
України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Розділ IV
ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗЕРНОВИХ РЕСУРСІВ
Стаття 12. Зернові ресурси
Зернові ресурси України складаються із:
зерна державного продовольчого резерву;
(абзац другий статті 12 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
абзац третій статті 12 виключено
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
абзац четвертий статті 12 виключено
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
зерна державного резервного насіннєвого фонду;
(абзац п'ятий статті 12 у редакції
Закону України від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
абзац шостий статті 12 виключено
(згідно із Законом України
від 01.07.2014 р. N 1557-VII)
власних ресурсів зерна суб'єктів ринку.
Стаття 13. Ресурси зерна державного продовольчого резерву
(стаття 13 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.05.2004 р. N 1713-IV,
у редакції Закону України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
Стаття 14. Виключена
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
Статтю 17. Виключена
(згідно із Законом України
від 01.07.2014 р. N 1557-VII)
Стаття 18. Використання власних ресурсів зерна суб'єктами ринку зерна
Суб'єктам ринку зерна гарантується право вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, у тому числі на експорт, брати участь у формуванні зернових ресурсів України.
Забороняється, крім випадків, визначених законами України, встановлювати обмеження у переміщенні зерна та продуктів його переробки.
Розділ V
ДЕКЛАРУВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ЗЕРНА
Стаття 19. Декларування зерна
Декларування зерна - діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні чи зберігається у власних або орендованих зерносховищах.
(частина перша статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 09.01.2007 р. N 547-V)
Інформація про власників зерна є конфіденційною і при декларуванні зерна не розголошується.
Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до закону.
Стаття 20. Декларування обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні
(назва статті 20 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
Декларації подаються щомісяця:
суб'єктами виробництва зерна - щодо обсягів власного зерна, що зберігається ними у власних або орендованих зерносховищах.
абзац четвертий статті 20 виключено
(статтю 20 доповнено абзацом четвертим
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
абзац четвертий статті 20 виключено згідно
із Законом України від 01.07.2014 р. N 1557-VII)
(стаття 20 у редакції Законів
України від 31.05.2005 р. N 2611-IV,
від 09.01.2007 р. N 547-V)
Стаття 21. Якість зерна та продуктів його переробки
Якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.
Частину другу статті 21 виключено
(статтю 21 доповнено частиною другою згідно із
Законом України від 05.02.2009 р. N 925-VI,
частина друга статті 21 у редакції
Закону України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
виключено згідно із Законом
України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину третю статті 21 виключено
(статтю 21 доповнено частиною третьою згідно із
Законом України від 05.02.2009 р. N 925-VI,
частина третя статті 21 у редакції
Закону України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 04.07.2013 р. N 406-VII,
виключено згідно із Законом
України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину четверту статті 21 виключено
(статтю 21 доповнено частиною четвертою згідно із
Законом України від 05.02.2009 р. N 925-VI,
частина четверта статті 21 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
виключено згідно із Законом
України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину п'яту статті 21 виключено
(статтю 21 доповнено новою частиною п'ятою
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
частину п'яту статті 21 виключено згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину шосту статті 21 виключено
(статтю 21 доповнено новою частиною шостою
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
частину шосту статті 21 виключено згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину сьому статті 21 виключено
(статтю 21 доповнено новою частиною сьомою
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
частину сьому статті 21 виключено згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину восьму статті 21 виключено
(статтю 21 доповнено новою частиною восьмою
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною дев'ятою,
частину восьму статті 21 виключено згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину дев'яту статті 21 виключено
(статтю 21 доповнено частиною дев'ятою згідно із
Законом України від 05.02.2009 р. N 925-VI,
частину дев'яту статті 21 виключено згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Стаття 22. Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки
Основними напрямами здійснення державного контролю за якістю зерна є:
захист прав суб'єктів ринку зерна та споживачів щодо їх забезпечення зерном та продуктами його переробки, якість яких відповідає вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних та інших нормативних документів;
встановлення показників якості зерна та продуктів його переробки, методик оцінки їх якості, ведення кількісно-якісного обліку зерна та продуктів його переробки на зернових та зернопереробних підприємствах усіх форм власності;
акредитація лабораторій, що здійснюють визначення якості зерна та продуктів його переробки;
абзац п'ятий частини першої статті 22 виключено
(згідно із Законом України
від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
інші напрями, передбачені нормативно-правовими актами.
Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Частину третю статті 22 виключено
(згідно із Законом України
від 16.10.2012 р. N 5462-VI)
Стаття 23. Зерно та продукти його переробки, непридатні для продовольчого використання
Зерно та продукти його переробки, визнані за результатами лабораторного аналізу непридатними для продовольчого використання, підлягають експертизі з метою прийняття рішення про можливість їх подальшого використання або знищення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Проведення експертизи зерна та продуктів його переробки, а також прийняття висновку щодо можливості їх подальшого використання або знищення покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Витрати, що пов'язані з транспортуванням, зберіганням, експертизою або знищенням зерна та продуктів його переробки, непридатних для продовольчого використання, оплачуються власником зерна та продуктів його переробки.
Розділ VI
ЗБЕРІГАННЯ ЗЕРНА
Стаття 24. Зберігання зерна на зерновому складі
Зерно підлягає зберіганню у зернових складах.
Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.
При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.
Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
(статтю 24 доповнено новою частиною п'ятою
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
частина п'ята статті 24 у редакції
Закону України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)
Державний контроль за дотриманням зерновими складами зазначеного регламенту у процесі зберігання зерна та продуктів його переробки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
(статтю 24 доповнено новою частиною шостою
згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
у зв'язку з цим частини п'яту та шосту вважати
відповідно частинами сьомою та восьмою,
частина шоста статті 24 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 15.01.2015 р. N 124-VIII)
Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.
Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.
Стаття 25. Зерновий склад
Зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.
Стаття 26. Договір складського зберігання зерна
Договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.
Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва.
Якщо договір складського зберігання зерна передбачає, що зерновий склад має право розпоряджатися ним (або його частиною), то відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.
Стаття 27. Строк складського зберігання зерна
Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.
(статтю 27 доповнено частиною третьою
згідно із Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)
Стаття 28. Плата за зберігання зерна
Плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.
Якщо зберігання зерна припинилося достроково не з вини зернового складу, то він має право на пропорційну частину плати.
(частина друга статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)
Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Договором складського зберігання зерна може бути передбачено безоплатне зберігання зерна.
Кабінет Міністрів України встановлює граничний рівень плати (тариф) за зберігання зерна, що придбане за кошти державного бюджету.
Стаття 29. Наслідки відмови від передачі зерна на зберігання
Зерновий склад, який зобов'язався взяти зерно на зберігання у передбачений договором складського зберігання зерна строк, не має права вимагати передання йому цього зерна на зберігання.
(частина друга статті 29 у редакції
Закону України від 27.04.2007 р. N 997-V)
Стаття 30. Відшкодування витрат за зберігання зерна
Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо інше не передбачено договором складського зберігання зерна.
(статтю 30 доповнено частиною другою
згідно із Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)
Стаття 31. Обов'язок поклажодавця зерна забрати зерно після закінчення строку зберігання зерна
Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна.
Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.
Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.
Стаття 32. Обов'язок зернового складу повернути зерно
Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
Стаття 33. Відповідальність зернового складу за втрату, нестачу чи пошкодження зерна
За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.
Зерновий склад звільняється від відповідальності за втрату, нестачу і пошкодження зерна, викликаних непереборною силою.
За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.
Стаття 331. Система гарантування виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Гарантійний фонд здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України.
(Закон доповнено статтею 331 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 34. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві
Збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом:
за втрату та нестачу зерна - у розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна;
за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість.
У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.
Стаття 35. Повернення зерна за вимогою володільця складського документа
Зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.
Стаття 36. Реєстр зерна, прийнятого на зберігання
Зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання.
Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Розділ VII
СКЛАДСЬКІ ДОКУМЕНТИ НА ЗЕРНО
Стаття 37. Види складських документів на зерно
Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:
подвійне складське свідоцтво;
просте складське свідоцтво;
складську квитанцію.
Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.
Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.
Зерновий склад зобов'язаний виписувати окремо складські документи на зерно для партій зерна, що належать різним товарним класам, відповідно до державних стандартів.
Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва.
Зерновий склад повинен застрахувати зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, від ризиків випадкової загибелі, пошкодження або втрати за рахунок коштів поклажодавця.
На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов'язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна.
Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.
Частину десяту статті 37 виключено
(згідно із Законом України
від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Відносини, що виникають при обігу складських документів, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням встановлених цим Законом особливостей.
Стаття 38. Подвійне складське свідоцтво
Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.
У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:
1) найменування та місцезнаходження зернового складу, що прийняв зерно на зберігання;
2) поточний номер складського свідоцтва за реєстром складських документів складу;
3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи;
4) найменування та кількість прийнятого на зберігання зерна, а за необхідності - якісні характеристики зерна;
6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок оплати зберігання;
7) дата видачі складського свідоцтва;
8) підпис уповноваженої особи зернового складу.
Якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то в обох частинах подвійного складського свідоцтва на зерно робиться відповідний запис.
У разі отримання кредиту за заставним свідоцтвом обидві частини подвійного складського свідоцтва на зерно повинні містити найменування (ім'я) і місцезнаходження (місце проживання) юридичної особи (громадянина), що видала кредит, дату видачі й розмір кредиту, умови, на яких він виданий, і підпис уповноваженого працівника юридичної особи (громадянина). Термін видачі кредиту не повинен перевищувати терміну зберігання зерна.
(частина четверта статті 38 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 13.05.2014 р. N 1253-VII,
від 23.03.2017 р. N 1982-VIII)
Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.
Стаття 39. Права володільця складського та заставного свідоцтва
Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі.
Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися зерном, але це зерно не може бути взяте із зернового складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.
Володілець лише заставного свідоцтва має право вимагати від особи, яка отримала кредит (першого надписувача), повернення всієї суми боргу та процентів, а також застави на зерно на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави зерна відмітка про це робиться на складському свідоцтві.
Володілець лише заставного свідоцтва має право на одержання грошових коштів, які були внесені зерновому складу володільцем складського свідоцтва при отриманні зерна, у разі коли зерно було видано зерновим складом в обмін на відповідне складське свідоцтво. При отриманні грошових коштів право вимоги до першого надписувача заставного свідоцтва закінчується.
Якщо закінчився термін погашення кредиту, зазначеного у заставному свідоцтві, зерновий склад зобов'язаний продати зерно у порядку, встановленому законодавством для продажу заставленого зерна, за письмовою вимогою володільця заставного свідоцтва.
Стаття 40. Передання складського та заставного свідоцтва
Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами (індосаментами).
(частина друга статті 40 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 13.05.2014 р. N 1253-VII,
від 23.03.2017 р. N 1982-VIII)
Порядок здійснення передавальних написів (індосаментів) визначається законодавством.
Стаття 41. Просте складське свідоцтво
Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.
Просте складське свідоцтво має містити відомості, передбачені пунктами 1, 2, 4 - 8 частини другої статті 38 цього Закону, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.
Якщо зерно приймається на зберігання зі знеособленням, то у простому складському свідоцтві на зерно робиться відповідний запис.
Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.
Стаття 42. Права володільця простого складського свідоцтва
Володілець простого складського свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. При цьому до передачі зерна прирівнюється передача простого складського свідоцтва.
Просте складське свідоцтво передається шляхом вручення його новому володільцеві. Застава зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі заставодавцю цього свідоцтва за передавальним написом (індосаментом) у порядку, визначеному статтею 40 цього Закону. На вимогу боржника йому може бути виданий дублікат простого складського свідоцтва з поміткою про заставу. У разі застави зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, до простого складського свідоцтва застосовуються правила, встановлені для заставного свідоцтва, а до дубліката простого складського свідоцтва - правила, встановлені для складських свідоцтв.
Стаття 43. Складська квитанція
Якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.
Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 44. Видача зерна за подвійним складським свідоцтвом
Зерновий склад видає зерно володільцеві складського і заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше як в обмін на обидва свідоцтва разом.
Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, зерновий склад видає зерно в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним документа, що підтверджує сплату суми боргу за заставним свідоцтвом.
Зерновий склад, що видав зерно володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не вніс суми боргу за ним, несе відповідальність перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.
Володілець складського і заставного свідоцтва має право вимагати видачу зерна частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на зерно, що залишилося на зерновому складі.
Стаття 45. Реєстр складських документів на зерно
Зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.
Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 46. Погашення складських документів на зерно
Після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.
Стаття 47. Статус Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Гарантійний фонд має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.
Місцезнаходження Гарантійного фонду - місто Київ.
(Закон доповнено статтею 47 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 48. Функції та основні завдання Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Основними завданнями Гарантійного фонду є:
мінімізація ризиків суб'єктів ринку зерна;
Основними функціями Гарантійного фонду є:
Гарантійний фонд не має права на будь-яку іншу діяльність, крім передбаченої законодавством.
(Закон доповнено статтею 48 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 49. Обсяг відповідальності Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно за зобов'язаннями зернових складів
Затверджена таким чином ціна не може бути змінена до початку наступного календарного року.
якщо вартість зерна за складськими документами на зерно становить менше 100 гривень;
(Закон доповнено статтею 49 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 50. Повноваження Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Органи державної влади надають Гарантійному фонду необхідні інформацію та документи безоплатно.
Частину шосту статті 50 виключено
(згідно із Законом України
від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
переводити учасників Гарантійного фонду до категорії тимчасових учасників Гарантійного фонду;
виключати з числа учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду;
абзац четвертий частини десятої статті 50 виключено
(згідно із Законом України
від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
інші заходи, передбачені законодавством.
Частину одинадцяту статті 50 виключено
(згідно із Законом України
від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
(Закон доповнено статтею 50 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 51. Створення Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Засновником Гарантійного фонду є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Гарантійний фонд вважається створеним з дня його державної реєстрації як юридичної особи.
(Закон доповнено статтею 51 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 52. Учасники Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Участь зернових складів у Гарантійному фонді є обов'язковою.
невідповідність зерносховища заявника загальнообов'язковим вимогам;
Учасники (тимчасові учасники) Гарантійного фонду зобов'язані:
своєчасно та в повному обсязі сплачувати внески до Гарантійного фонду;
попередження про неприпустимість порушення та вимога його усунення в установлений строк;
установлення додаткового контролю за діяльністю зернового складу;
переведення до числа тимчасових учасників Гарантійного фонду;
виключення з числа учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду.
Частину одинадцяту статті 52 виключено
(згідно із Законом України
від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Повідомлення про прийняття такого рішення надсилається в день його прийняття зерновому складу.
Частину сімнадцяту статті 52 виключено
(згідно із Законом України
від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Зерновий склад, переведений до категорії тимчасових учасників Гарантійного фонду, зобов'язаний:
(Закон доповнено статтею 52 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 53. Реєстр зернових складів - учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Електронна форма Реєстру учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду є відкритою.
(Закон доповнено статтею 53 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 54. Акти Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Гарантійний фонд забезпечує відкритість і доступність своїх нормативних актів.
(Закон доповнено статтею 54 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 55. Кошти Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Джерелами формування майна та коштів Гарантійного фонду є:
вступні внески тимчасових учасників Гарантійного фонду;
регулярні внески учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду;
спеціальні внески учасників (тимчасових учасників) Гарантійного фонду;
доходи, одержані від інвестування коштів Гарантійного фонду в державні цінні папери;
кредити, у тому числі з державного бюджету;
доходи від депозитів Гарантійного фонду, розміщених у банках;
інші не заборонені законом доходи.
Гарантійний фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
Кошти Гарантійного фонду не включаються до Державного бюджету України.
(Закон доповнено статтею 55 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 56. Внески до Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Розмір внесків визначається загальними зборами учасників Гарантійного фонду.
Порядок сплати внесків встановлюється Адміністративною радою Гарантійного фонду.
(Закон доповнено статтею 56 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 57. Кредити з державного бюджету
(Закон доповнено статтею 57 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 58. Органи управління Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Управління поточною діяльністю Гарантійного фонду здійснює Дирекція.
Контроль за діяльністю Гарантійного фонду здійснює Ревізійна комісія.
(Закон доповнено статтею 58 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 59. Загальні збори учасників та Адміністративна рада Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Адміністративна рада Гарантійного фонду:
затверджує Регламент роботи Адміністративної ради Гарантійного фонду;
затверджує організаційну структуру Гарантійного фонду;
затверджує акти Гарантійного фонду;
призначає на посади директора і членів Дирекції та приймає рішення про їх звільнення;
здійснює нагляд за діяльністю Дирекції;
розглядає і затверджує звіти Дирекції;
приймає рішення про залучення кредитів;
щороку визначає аудиторську організацію, яка проводитиме аудит діяльності Гарантійного фонду;
призначає у разі потреби позачергові аудиторські перевірки Гарантійного фонду;
приймає рішення з інших питань, що належать до її компетенції відповідно до цього Закону;
скликає загальні збори учасників Гарантійного фонду не менше одного разу на календарний рік.
До виключної компетенції загальних зборів учасників Гарантійного фонду належать:
затвердження кошторису витрат Гарантійного фонду;
погодження форми і розміру оплати праці працівників Гарантійного фонду;
прийняття рішення про затвердження і порядок розміщення резервів Гарантійного фонду;
прийняття тимчасових учасників до Гарантійного фонду.
Порядок підрахунку кількості голосів учасників затверджує Адміністративна рада Гарантійного фонду.
(Закон доповнено статтею 59 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 60. Дирекція Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
керує поточною діяльністю Гарантійного фонду;
керує Дирекцією Гарантійного фонду;
приймає на посади та звільняє з посад працівників Дирекції Гарантійного фонду;
бере участь у засіданнях Адміністративної ради Гарантійного фонду з правом дорадчого голосу;
(Закон доповнено статтею 60 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 61. Контроль за діяльністю Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
Порядок роботи Ревізійної комісії встановлюється Адміністративною радою Гарантійного фонду.
До повноважень Ревізійної комісії належать:
внесення змін до порядку денного засідання Адміністративної ради Гарантійного фонду;
затвердження річних фінансових звітів (баланс, звіт про фінансові результати) Гарантійного фонду;
(Закон доповнено статтею 61 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Стаття 62. Припинення Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно
(Закон доповнено статтею 62 згідно із
Законом України від 20.11.2012 р. N 5493-VI)
Розділ VIII
ВИКЛЮЧЕНО
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
Розділ IX
ВИКЛЮЧЕНО
(згідно із Законом України
від 31.05.2005 р. N 2611-IV)
Розділ X
ЕКСПОРТ ТА ІМПОРТ ЗЕРНА І ПРОДУКТІВ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ ЗА МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ УКРАЇНИ
Стаття 78. Міжнародний договір
Міжнародний договір по експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки передається для виконання Державному агенту із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 79. Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами
Державний агент із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами визначається Кабінетом Міністрів України на конкурсних засадах.
Стаття 80. Фінансування експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами
Фінансування експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Діяльність Державного агента із забезпечення експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки, пов'язана із здійсненням експорту та імпорту зерна і продуктів його переробки за міжнародними договорами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Невикористані кошти поточного фінансового року на програми експорту та імпорту зерна та продуктів його переробки переходять на наступний фінансовий рік.
Розділ XI
МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
Стаття 81. Міжнародне співробітництво у сфері дії Закону
Міжнародне співробітництво України у сфері дії цього Закону здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади. Вони забезпечують у межах своїх повноважень здійснення заходів щодо інтеграції України у сфері ринку зерна до Європейського Союзу.
Розділ XII
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ
Стаття 82. Відповідальність за порушення Закону
Юридичні та фізичні особи, винні у порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Частину другу статті 82 виключено
(статтю 82 доповнено частиною другою згідно
із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
частину другу статті 82 виключено згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину третю статті 82 виключено
(статтю 82 доповнено частиною третьою згідно
із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
частину третю статті 82 виключено згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Частину четверту статті 82 виключено
(статтю 82 доповнено частиною четвертою згідно
із Законом України від 16.10.2012 р. N 5462-VI,
частину четверту статті 82 виключено згідно із
Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII)
Розділ XIII
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 83. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. До приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про прості та подвійні складські свідоцтва;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
Президент України | Л. КУЧМА |
м. Київ |
|