ЗАКОН УКРАЇНИ
Про громадянство України
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 5 квітня 2005 року N 2508-IV,
від 16 червня 2005 року N 2663-IV,
від 11 травня 2007 року N 1014-V,
від 5 липня 2011 року N 3575-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
від 16 жовтня 2012 року N 5459-VI,
від 20 листопада 2012 року N 5492-VI,
від 28 січня 2016 року N 957-VIII,
від 6 червня 2019 року N 2743-VIII
Цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках;
особа - фізична особа;
громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;
іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;
особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином;
законні представники - батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі, опікуни, піклувальники, представники закладів, які виконують обов'язки опікунів і піклувальників;
(абзац сьомий статті 1 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
дитина - особа віком до 18 років;
реєстрація громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;
проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або мають військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні;
безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Не є порушенням вимоги про безперервне проживання виїзд особи за кордон у службове відрядження, на навчання, у відпустку, на лікування за рекомендацією відповідного медичного закладу або зміна особою місця проживання на території України;
(абзац дванадцятий статті 1 у редакції
Закону України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
(абзац тринадцятий статті 1 у редакції
Закону України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
законні джерела існування - заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім'ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи;
міжнародний договір України - міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
(абзац шістнадцятий статті 1 у редакції
Закону України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
декларація про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави, що відповідно до Закону України "Про біженців" вважається країною громадянської належності;
декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", - документ, у якому іноземець засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав;
декларація про відсутність іноземного громадянства - документ, в якому особа повідомляє про відсутність у неї іноземного громадянства (підданства) або громадянств (підданств) з обґрунтуванням причин такої відсутності;
(абзац дев'ятнадцятий статті 1 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
абзац двадцятий статті 1 виключено
(згідно із Законом України
від 20.11.2012 р. N 5492-VI)
тимчасове посвідчення громадянина України - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.
Стаття 2. Принципи законодавства України про громадянство
Законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах:
1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
2) запобігання виникненню випадків безгромадянства;
3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України;
4) визнання права громадянина України на зміну громадянства;
5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя;
6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України;
7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.
Стаття 3. Належність до громадянства України
Громадянами України є:
1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;
2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;
(пункт 3 частини першої статті 3 у редакції
Закону України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Стаття 4. Законодавство про громадянство України
Питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України.
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 5. Документи, що підтверджують громадянство України
Документами, що підтверджують громадянство України, є:
1) паспорт громадянина України;
(згідно із Законом України
від 20.11.2012 р. N 5492-VI)
3) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
4) тимчасове посвідчення громадянина України;
(згідно із Законом України
від 20.11.2012 р. N 5492-VI)
6) дипломатичний паспорт;
7) службовий паспорт;
8) посвідчення особи моряка;
9) посвідчення члена екіпажу;
10) посвідчення особи на повернення в Україну.
Розділ II. НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
Стаття 6. Підстави набуття громадянства України
Громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
(пункт 6 статті 6 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
(пункт 9 статті 6 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Стаття 7. Набуття громадянства України за народженням
Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України.
Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України.
Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України.
(частина шоста статті 7 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України.
Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Стаття 8. Набуття громадянства України за територіальним походженням
Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
(частина перша статті 8 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV,
із змінами, внесеними згідно із Законом
України від 06.06.2019 р. N 2743-VIII)
Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.
(частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
(частина третя статті 8 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Частину четверту статті 8 виключено
(згідно із Законом України
від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
(частина п'ята статті 8 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
(частина шоста статті 8 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Стаття 9. Прийняття до громадянства України
Іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Умовами прийняття до громадянства України є:
1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;
Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства;
(пункт 2 частини другої статті 9 у редакції
Закону України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років.
Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".
Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту в'їзду в Україну.
4) отримання дозволу на імміграцію.
Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України або які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;
(абзац другий пункту 4 частини другої статті 9
у редакції Закону України від 16.06.2005 р. N 2663-IV,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 28.01.2016 р. N 957-VIII)
5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.
Положення, передбачені пунктами 3 - 6 частини другої цієї статті, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, у тому числі на іноземців і осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою, на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, і на осіб, які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
(частина третя статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 28.01.2016 р. N 957-VIII,
від 06.06.2019 р. N 2743-VIII)
Прийняття до громадянства України дитини, яка проживає в Україні і один із батьків якої або інша особа, яка відповідно до цього Закону є її законним представником і має дозвіл на імміграцію в Україну, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3 - 6 частини другої цієї статті. Дозвіл на імміграцію в Україну не вимагається, якщо законним представником дитини є особа, якій надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, або іноземець чи особа без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.
(частина четверта статті 9 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
До громадянства України не приймається особа, яка:
1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;
2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;
(пункт 2 частини п'ятої статті 9 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 16.06.2005 р. N 2663-IV,
від 05.07.2011 р. N 3575-VI)
3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.
Положення частини п'ятої цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", якщо компетентні органи України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлять, що такі рішення прийняті з політичних мотивів правоохоронними та/або судовими органами держави, яка вчинила акт агресії проти України, або держави, яка не визнає територіальну цілісність та суверенітет України або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року N 68/262.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
(частина сьома статті 9 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
Стаття 10. Поновлення у громадянстві України
Особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за відсутності обставин, передбачених частиною п'ятою статті 9 цього Закону.
(частина друга статті 10 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Частину третю статті 10 виключено
(згідно із Законом України
від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
(частина четверта статті 10 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
(частина п'ята статті 10 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Стаття 11. Набуття дітьми громадянства України внаслідок усиновлення
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.
Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий - іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.
(статтю 11 доповнено частиною третьою згідно
із Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Стаття 12. Набуття громадянства України внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя
(стаття 12 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Стаття 13. Набуття громадянства України особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки громадянина України
Іноземець або особа без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, визнані судом недієздатними, над якими встановлено опіку громадянина України, набувають громадянство України з моменту набрання чинності рішенням про встановлення опіки.
Стаття 14. Набуття громадянства України дитиною у зв'язку з перебуванням у громадянстві України її батьків чи одного з них
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.
Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий є іноземцем, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.
Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків.
Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
Стаття 15. Набуття громадянства України внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства
(стаття 15 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Стаття 16. Необхідність згоди дітей під час набуття громадянства України
Набуття громадянства України дітьми віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.
(стаття 16 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 05.04.2005 р. N 2508-IV)
Розділ III. ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ ТА СКАСУВАННЯ РІШЕНЬ ПРО НАБУТТЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
Стаття 17. Підстави припинення громадянства України
Громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу з громадянства України;
2) внаслідок втрати громадянства України;
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Стаття 18. Вихід з громадянства України
Громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням.
Якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне проживання за кордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків разом з батьками з громадянства України може вийти і дитина.
Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.
Якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання за кордон і виходить з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням.
Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон і її батьки вийшли з громадянства України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням одного з батьків.
Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є громадянином України, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який вийшов з громадянства України.
Якщо дитина виїхала на постійне проживання за кордон з одним із батьків і він вийшов з громадянства України, а другий є іноземцем чи особою без громадянства, дитина може вийти з громадянства України за клопотанням того з батьків, який вийшов з громадянства України.
(частина дев'ята статті 18 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий є іноземцем, може вийти з громадянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем.
Дитина, усиновлена іноземцями або особами без громадянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителів.
Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України.
Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.
(частина тринадцята статті 18 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 05.04.2005 р. N 2508-IV)
(частина чотирнадцята статті 18 у редакції
Закону України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)
Датою припинення громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата видання відповідного Указу Президента України.
Стаття 19. Підстави для втрати громадянства України
(назва статті 19 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Підставами для втрати громадянства України є:
Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
(частина перша статті 19 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
(статтю 19 доповнено частиною третьою згідно із
Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Стаття 20. Правосуб'єктність громадянина України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства
Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України.
(стаття 20 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Стаття 21. Скасування рішень про оформлення набуття громадянства України
Рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Розділ IV. ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ВИРІШЕННІ ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА
Стаття 22. Повноваження Президента України
Президент України:
1) приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України;
2) визначає порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень;
3) затверджує Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства.
Стаття 23. Повноваження Комісії при Президентові України з питань громадянства
Комісія при Президентові України з питань громадянства:
1) розглядає заяви про прийняття до громадянства України, вихід з громадянства України та подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих заяв та подань;
2) повертає документи про прийняття до громадянства України чи про вихід з громадянства України уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань громадянства або Міністерству закордонних справ України для їх оформлення відповідно до вимог чинного законодавства України;
3) контролює виконання рішень, прийнятих Президентом України з питань громадянства.
Стаття 24. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства
1) встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону;
6) виконання рішень Президента України з питань громадянства;
7) видання особам, які набули громадянство України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, довідок про реєстрацію особи громадянином України;
8) вилучення в осіб, громадянство яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспортів громадянина України, тимчасових посвідчень громадянина України, паспортів громадянина України для виїзду за кордон та видання довідок про припинення громадянства України;
(стаття 24 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.06.2005 р. N 2663-IV,
у редакції Закону України
від 16.10.2012 р. N 5459-VI)
Стаття 25. Повноваження Міністерства закордонних справ України, дипломатичних представництв та консульських установ України
1) встановлюють належність до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону;
7) виконують рішення Президента України з питань громадянства;
8) видають особам, які набули громадянство України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина України, довідки про реєстрацію осіб громадянами України;
9) вилучають в осіб, громадянство України яких припинено або стосовно яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, паспорти громадянина України для виїзду за кордон, тимчасові посвідчення громадянина України та видають довідки про припинення громадянства України;
10) ведуть облік осіб, які набули громадянство України та припинили громадянство України;
11) перевіряють за заявами осіб, які перебувають за кордоном, належність до громадянства України.
(стаття 25 у редакції Закону
України від 16.06.2005 р. N 2663-IV)
Розділ V. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ З ПИТАНЬ ГРОМАДЯНСТВА, ДІЙ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ПОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ
Стаття 26. Оскарження рішень з питань громадянства
Рішення з питань громадянства можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.
(стаття 26 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 16.10.2012 р. N 5459-VI)
Стаття 27. Оскарження дій та бездіяльності посадових і службових осіб, які порушують порядок розгляду справ про громадянство
Дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду справ про громадянство і виконання рішень з питань громадянства, можуть бути оскаржені у судовому та адміністративному порядку.
Стаття 28. Порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій та бездіяльності посадових і службових осіб особами, які постійно проживають за кордоном
Особи, які постійно проживають за кордоном, оскаржують неправомірні дії чи бездіяльність посадових осіб дипломатичних представництв чи консульських установ України у встановленому законом порядку до суду.
Стаття 29. Відповідальність посадових і службових осіб за порушення законодавства про громадянство
Посадові і службові особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законами України.
Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:
Закон України "Про громадянство України" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 701; 1993 р., N 14, ст. 121; 1994 р., N 33, ст. 299, N 43, ст. 390; 1997 р., N 23, ст. 169; 2000 р., N 25, ст. 198);
Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про громадянство України" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 50, ст. 702);
Постанова Верховної Ради України "Про порядок застосування статті 5 Закону України "Про громадянство України" щодо військовослужбовців" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 51, ст. 450).
3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;
забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.
4. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у відповідність з цим Законом.
Президент України | Л. КУЧМА |
м. Київ |
|