Идет загрузка документа (484 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О банках и банковской деятельности

ВС Украины
Закон от 07.12.2000 № 2121-III
редакция действует с 19.11.2016

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про банки і банківську діяльність

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 20 вересня 2001 року N 2740-III
,
від 28 листопада 2002 року N 249-IV
від 6 лютого 2003 року N 485-IV
,
від 22 травня 2003 року N 835-IV,
 від 5 червня 2003 року N 914-IV
,
 від 20 листопада 2003 року N 1294-IV
,
 від 22 червня 2004 року N 1828-IV
,
 від 2 червня 2005 року N 2631-IV
,
 від 29 листопада 2005 року N 3127-IV
,
 від 1 грудня 2005 року N 3163-IV
,
 від 15 грудня 2005 року N 3201-IV
,
 від 15 грудня 2005 року N 3205-IV
,
 від 22 грудня 2005 року N 3273-IV
,
 від 15 березня 2006 року N 3541-IV
,
 від 14 вересня 2006 року N 133-V
,
від 16 листопада 2006 року N 358-V
(зміни, внесені
пунктами 2 і 5 розділу I Закону України
 від 16 листопада 2006 року N 358-V
,
набрали чинності з
16 травня 2008 року),
 від 22 грудня 2006 року N 532-V,
 від 27 квітня 2007 року N 997-V
,
від 31 жовтня 2008 року N 639-VI
(зміни, внесені Законом України від 31 жовтня 2008 року N 639-VI,
 діють до
1 січня 2011 року,
крім змін, внесених підпунктом 2 пункту 7 розділу II Закону України
 від 31 жовтня 2008 року N 639-VI
, які діють до 1 січня 2012 року,
 враховуючи зміни, внесені
Законом України
 від 23 грудня 2010 року N 2856-VI
),
від 12 грудня 2008 року N 661-VI,
від 23 червня 2009 року N 1533-VI
,
від 24 липня 2009 року N 1617-VI
,
 від 18 травня 2010 року N 2258-VI,
від 1 червня 2010 року N 2289-VI
(зміни, внесені Законом України від 1 червня 2010 року N 2289-VI,
 вводяться в дію з
31 липня 2010 року),
 від 9 липня 2010 року N 2478-VI,
 від 9 вересня 2010 року N 2510-VI,
від 9 вересня 2010 року N 2522-VI,
від 4 листопада 2010 року N 2677-VI,
 від 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
 від 23 грудня 2010 року N 2856-VI
,
 від 4 лютого 2011 року N 3011-VI
,
 від 15 лютого 2011 року N 3024-VI,
 від 21 квітня 2011 року N 3265-VI,
 від 19 травня 2011 року N 3385-VI
,
 від 19 травня 2011 року N 3394-VI,
 від 22 вересня 2011 року N 3795-VI,
 від 23 лютого 2012 року N 4452-VI,
 від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
 від 24 травня 2012 року N 4841-VI,
 від 4 липня 2012 року N 5042-VI,
 від 5 липня 2012 року N 5080-VI,
 від 6 липня 2012 року N 5178-VI,
 від 18 вересня 2012 року N 5248-VI,
 від 2 жовтня 2012 року N 5410-VI,
 від 16 жовтня 2012 року N 5463-VI,
 від 16 травня 2013 року N 245-VII
,
 від 4 липня 2013 року N 401-VII
(зміни, внесені
підпунктом 2 пункту 1 розділу І Закону України
від 4 липня 2013 року N 401-VII, набирають чинності з
12 жовтня 2013 року),
 від 4 липня 2013 року N 406-VII
,
 від 27 березня 2014 року N 1166-VII
,
від 27 березня 2014 року N 1170-VII
,
від 13 травня 2014 року N 1261-VII
,
від 17 червня 2014 року N 1507-VII
,
від 5 червня 2014 року N 1323-VII,
від 4 липня 2014 року N 1586-VII,
 від 4 липня 2014 року N 1587-VII,
 від 4 липня 2014 року N 1588-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1698-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII
(зміни, внесені Законом України від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII, 
вводяться в дію з
26 квітня 2015 року),
 від 14 жовтня 2014 року N 1702-VII
(враховуючи зміни, внесені Законом України
від 28 грудня 2014 року N 78-VIII
),
 від 28 грудня 2014 року N 78-VIII
(зміни, внесені
підпунктом "г" підпункту 2 пункту 10 статті 8
Закону України від 28 грудня 2014 року N 78-VIII,
набирають чинності з
7 лютого 2015 року),
від 2 березня 2015 року N 218-VIII
,
від 18 червня 2015 року N 541-VIII
,
від 16 липня 2015 року N 629-VIII
,
від 10 листопада 2015 року N 772-VIII
(зміни, внесені Законом України від 10 листопада 2015 року N 772-VIII,
 вводяться в дію з
11 червня 2016 року),
від 12 листопада 2015 року N 794-VIII,
від 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
 від 24 грудня 2015 року N 911-VIII
,
від 25 грудня 2015 року N 922-VIII
,
від 2 червня 2016 року N 1404-VIII
(зміни, внесені Законом України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, в частині положень,
 що стосуються діяльності приватних виконавців, вводяться в дію з
5 січня 2017 року),
від 14 червня 2016 року N 1414-VIII
,
від 15 листопада 2016 року N 1736-VIII

(Положення частини другої статті 32 цього Закону (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у 2013 році у разі придбання у державну власність акцій публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 19 Закону України від 6 грудня 2012 року N 5515-VI)

(У 2015 році положення частини другої статті 32 цього Закону (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII)

(У 2016 році положення частини другої статті 32 цього Закону (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону України від 25 грудня 2015 року N 928-VIII)

(У тексті Закону слова "спостережна рада банку", "правління (рада директорів)" та "служба внутрішнього аудиту" у всіх відмінках замінено відповідно словами "рада банку", "правління" та "підрозділ внутрішнього аудиту" у відповідному відмінку згідно із Законом України від 4 липня 2014 року N 1587-VII)

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 04.07.2012 р. N 5042-VI)

асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

банк-оболонка - банк, інша фінансова установа - нерезидент, що не має постійного місцезнаходження та не провадить діяльність за місцем своєї реєстрації та/або не підлягає відповідному нагляду в державі (на території) за місцем свого розташування;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків;

(визначення терміна статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V)

банківська група - група юридичних осіб:

які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

що складається з материнського банку, який є контролером, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ та/або компаній, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, їх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною, або

що складається з небанківської фінансової установи або компанії, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, яка є контролером, її однієї або декількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, належить до складу цієї банківської групи.

Компанія вважається такою, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, якщо частка доходу від реалізації фінансових послуг за результатами попереднього звітного року становить 50 і більше відсотків загального обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) - учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітні квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що належать до цієї групи, за зазначений період. Розрахунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня.

Після того, як групу було визначено банківською на підставі переважної діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів установ, що належать до цієї групи, зменшилася і становить від 40 до 50 відсотків, група продовжує вважатися банківською протягом трьох років з моменту такого зменшення.

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
визначення терміна статті 2 у редакції
Законів України від 04.07.2014 р. N 1587-VII,
від 02.03.2015 р. N 218-VIII
,
від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

банківська холдингова компанія - фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність;

(визначення терміна статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V)

банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;

банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків;

дочірня компанія - юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією);

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

економічні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків;

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 06.02.2003 р. N 485-IV)

іноземний - пов'язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України;

інспекційна перевірка банку - форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами безпосередньо у банку;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

капітал банку - власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

капітал приписний - сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації;

(статтю 2 доповнено терміном згідно із
 Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V)

капітал статутний - сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

капітал регулятивний - сукупність основного та додаткового капіталів, складові яких визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

керівники юридичної особи (крім банку) - керівник підприємства, установи, члени виконавчого органу та ради (спостережної ради) юридичної особи;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

ключовий учасник юридичної особи - будь-яка фізична особа, яка володіє корпоративними правами такої юридичної особи, юридична особа, яка володіє двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи, і при цьому:

1) якщо юридична особа має більше ніж 20 учасників - фізичних осіб, ключовими учасниками вважаються 20 учасників - фізичних осіб, частки яких є найбільшими;

2) якщо однакові за розміром пакети корпоративних прав юридичної особи належать більше ніж 20 учасникам - фізичним особам, ключовими учасниками вважаються всі фізичні особи, які володіють двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи;

3) вважається, що публічна компанія не має ключових учасників;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

контроль - можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

(визначення терміна статі 2 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

конфлікт інтересів - наявні та потенційні суперечності між особистими інтересами і посадовими чи професійними обов'язками особи, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об'єктивність та неупередженість прийняття рішень;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;

кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань;

ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи - інформація про склад ключових учасників юридичної особи, яка включає інформацію про ключових учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами юридичної особи;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

(визначення терміна із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

материнський банк - український банк, серед дочірніх та/або асоційованих компаній якого є банк та/або інша фінансова установа та який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
виключено згідно із Законом
 України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку - співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою активів та позабалансових зобов'язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, та сумою вимог для покриття інших ризиків банку;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

нормативно-правові акти Національного банку України - нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання цього та інших законів України;

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

визначення терміну статті 2 виключено

(визначення терміна статті 2 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V
,
 виключено згідно із Законом
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

публічна компанія - іноземна юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, акції якої включені до біржових списків (пройшли процедуру лістингу) фондових бірж, які відповідають критеріям, визначеним Національним банком України;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

рівень володіння корпоративними правами юридичної особи - відносини щодо володіння корпоративними правами юридичної особи між такою юридичною особою та її учасниками. Якщо всі учасники юридичної особи є фізичними особами, така юридична особа має лише один рівень володіння корпоративними правами;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам;

розкриті резерви - резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;

споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;

системно важливий банк - банк, що відповідає критеріям, встановленим Національним банком України, діяльність якого впливає на стабільність банківської системи;

(визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

структура власності юридичної особи - система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:

1) всіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і контролерів такої юридичної особи;

2) всіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

3) всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у такій юридичній особі;

4) відносини контролю щодо цієї юридичної особи між усіма особами, зазначеними у пунктах 1 - 3 цього визначення;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
визначення терміна статті 2 у редакції
 Закону України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

визначення терміна статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення;

учасники банківської групи - банки, інші фінансові установи, банківські холдингові компанії, компанії з надання допоміжних послуг, які мають спільного контролера;

(статтю 2 доповнено визначенням згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є публічним акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку;

(визначення терміну статті 2 у редакції
 Закону України від 14.09.2006 р. N 133-V
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

визначення терміну статті 2 виключено

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

учасник юридичної особи - особа, яка володіє корпоративними правами цієї юридичної особи;

(статтю 2 доповнено визначенням терміна
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

(статтю 2 доповнено визначенням терміну згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Терміни "асоційована компанія", "материнська компанія", "фінансова холдингова компанія", "компанія з надання допоміжних послуг" вживаються в значеннях, визначених Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

(статтю 2 доповнено частиною другою згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Терміни "андеррайтер" та "андеррайтинг" вживаються у значеннях, визначених Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок".

(статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із
 Законом України від 04.07.2012 р. N 5042-VI)

Стаття 3. Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.

(статтю 3 доповнено новою частиною другою згідно із
 Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V,
у зв'язку з цим частини другу і третю вважати
 відповідно частинами третьою і четвертою)

Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов'язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов'язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов'язана з функціонуванням банків.

Відносини, що виникають під час застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації емітента іпотечних облігацій, цей Закон регулює в частині, що не суперечить Закону України "Про іпотечні облігації".

(статтю 3 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 21.04.2011 р. N 3265-VI)

Частину шосту статті 3 виключено 

(статтю 3 доповнено частиною шостою згідно із
 Законом України від 18.09.2012 р. N 5248-VI
,
частину шосту статті 3 виключено згідно із
 Законом України від 17.06.2014 р. N 1507-VII)

Стаття 4. Банківська система України

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв'язків, напрямів діяльності.

(статтю 4 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
у зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою)

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

(частина шоста статті 4 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 04.07.2013 р. N 401-VII,
від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

(стаття 4 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.11.2006 р. N 358-V
,
 у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 5. Економічна незалежність банків

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Стаття 6. Організаційно-правова форма банку

Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

(частина перша статті 6 у редакції
 Закону України від 14.09.2006 р. N 133-V
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(частина друга статті 6 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Стаття 7. Державні банки

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

(частина друга статті 7 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
 від 18.09.2012 р. N 5248-VI
,
від 17.06.2014 р. N 1507-VII)

Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Державна реєстрація державних банків здійснюється відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

(частина п'ята статті 7 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку.

(частина шоста статті 7 у редакції Закону
 України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку.

(частина сьома статті 7 у редакції Закону
 України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

(частина восьма статті 7 у редакції Закону
 України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом.

(частина дев'ята статті 7 у редакції Закону
 України від 22.12.2006 р. N 532-V)

До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.

(частина десята статті 7 у редакції Законів
 України від 22.12.2006 р. N 532-V,
 від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

Президент України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного Указу.

(частина одинадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Верховна Рада України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.

(частина дванадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Кабінет Міністрів України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.

(частина тринадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних посадах центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують формування та реалізують державну фінансову, економічну та правову політику, або в банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління банку (крім державного) чи є членом сім'ї такої особи першого ступеня споріднення, або особа, яка була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.

(частина чотирнадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V
,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції без отримання будь-якої матеріальної винагороди.

(частина п'ятнадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

(частина шістнадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти його членів.

(частина сімнадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку. Статут і внутрішні положення державного банку можуть передбачати порядок скликання, голосування, прийняття і оформлення рішень наглядової ради.

(частина вісімнадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Повноваження призначеного складу наглядової ради державного банку та/або кожного з його членів можуть припинятися відповідно за рішенням Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України щодо призначених ними осіб, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваження наглядової ради державного банку призупиняються.

(частина дев'ятнадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V
,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом державного банку. Наглядова рада не може втручатися в оперативну діяльність державного банку.

(частина двадцята статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

До компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 1, 5, 6 статті 38 цього Закону і пунктах 1 - 7 статті 39 цього Закону, а також з інших питань, необхідність врегулювання яких передбачена цим Законом.

(частина двадцять перша статті 7 у редакції
 Закону України від 22.12.2006 р. N 532-V)

Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного банку.

Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог цього Закону.

Банк, створений у порядку, визначеному частиною другою цієї статті, має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) державного банку такий банк втрачає статус державного. Власники акцій зобов'язані привести статут та діяльність банку у відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Частину двадцять шосту статті 7 виключено 

(статтю 7 доповнено частиною двадцять шостою
 згідно із Законом України від 18.09.2012 р. N 5248-VI
,
частину двадцять шосту статті 7 виключено
 згідно із Законом України від 17.06.2014 р. N 1507-VII)

Частину двадцять сьому статті 7 виключено 

(статтю 7 доповнено частиною двадцять сьомою
 згідно із Законом України від 18.09.2012 р. N 5248-VI
,
частину двадцять сьому статті 7 виключено
 згідно із Законом України від 17.06.2014 р. N 1507-VII)

Стаття 8. Кооперативні банки

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.

Стаття 9. Банківський нагляд на консолідованій основі

Банківський нагляд на консолідованій основі - це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку.

Національний банк України з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах банківської групи підгрупи, що складаються принаймні з двох фінансових установ, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.

Критерії визначення таких підгруп встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або банківської підгрупи на консолідованій та субконсолідованій основі щодо:

1) наявності ефективної системи корпоративного управління;

2) наявності ефективної системи управління ризиками;

3) наявності ефективної системи внутрішнього контролю;

4) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;

5) складання та порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;

6) достатності регулятивного капіталу;

7) економічних нормативів;

8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;

9) порядку подання необхідної звітності та інформації.

Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером банківської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов'язана повідомити про це Національний банк України та надати Національному банку України відомості про таку банківську групу, у тому числі структуру власності банківської групи та види діяльності її учасників, у порядку, встановленому Національним банком України.

Банківська група, підгрупа, її учасники зобов'язані дотримуватися вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, підлягають нагляду з боку Національного банку України в межах нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі відповідно до цього Закону.

Керівник банківської холдингової компанії, його заступники, члени виконавчого органу та наглядової ради, головний бухгалтер, його заступник повинні відповідати вимогам до керівників банків, установленим цим Законом.

Банківська група зобов'язана визначити серед учасників банківської групи відповідальну особу банківської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених Національним банком України до банківської групи, та погодити її з Національним банком України. У банківській групі, до складу якої входить материнський банк, відповідальною особою є цей материнський банк.

(частина дев'ята статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи здійснюється на підставі клопотання, яке має містити обґрунтування щодо визначення такої особи, та інших документів, визначених Національним банком України.

До погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи або в разі, якщо за висновком Національного банку України відповідальна особа, визначена банківською групою, не спроможна забезпечити виконання функцій відповідальної особи, відповідальною особою є банк - учасник групи з найбільшим значенням активів за останній звітний період (квартал).

Учасник банківської групи не пізніше 10 календарних днів після зміни своєї структури власності та видів діяльності зобов'язаний повідомити про це відповідальну особу банківської групи.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана повідомити Національний банк України про зміни щодо структури власності банківської групи та видів діяльності її учасників не пізніше 30 календарних днів після настання таких змін.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити дотримання банківською групою вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Відповідальна особа банківської групи складає консолідовану звітність на основі звітності учасників банківської групи у порядку, визначеному Національним банком України.

(частина п'ятнадцята статті 9 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Учасники банківської групи зобов'язані подавати відповідальній особі банківської групи звіти, інформацію та документи, необхідні для підготовки консолідованих звітів, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолідованій основі.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи в статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, не повинна перевищувати 15 відсотків консолідованого регулятивного капіталу банківської групи.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи в статутному капіталі всіх юридичних осіб, які не є фінансовими установами, не повинна перевищувати 60 відсотків консолідованого регулятивного капіталу банківської групи.

Сума вкладень учасників банківської групи в капітал страхової компанії (страхових компаній) виключається з регулятивного капіталу банківської групи.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи та їх пов'язаними особами, які не є фінансовими установами. Сукупний обсяг операцій, що генерують кредитний ризик, між учасниками банківської групи та їх пов'язаними особами, які не є фінансовими установами, не повинен перевищувати 20 відсотків консолідованого статутного капіталу банківської групи. Сукупний обсяг операцій, що генерують кредитний ризик, між учасниками банківської групи та однією пов'язаною особою банківської групи, яка не є фінансовою установою, не повинен перевищувати 5 відсотків консолідованого статутного капіталу банківської групи.

Перелік операцій, що генерують кредитний ризик, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Кожний учасник банківської групи зобов'язаний забезпечити проведення щорічної аудиторської перевірки річної фінансової звітності аудитором (аудиторською фірмою). Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити проведення щорічної перевірки аудиторською фірмою річної консолідованої звітності банківської групи.

Аудитор (аудиторська фірма), що здійснює аудиторську перевірку річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої звітності банківської групи, зобов'язаний повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та під час надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі, а також про будь-які події, які можуть суттєво вплинути на платоспроможність, безпеку та надійність учасника групи або всієї банківської групи, протягом трьох днів з моменту виявлення таких подій чи фактів.

Аудитор (аудиторська фірма) на вимогу Національного банку України зобов'язаний подати Національному банку України робочі документи з питань аудиту річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої звітності банківської групи.

(стаття 9 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 09.09.2010 р. N 2522-VI
,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у редакції Закону України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 10. Виключена

(стаття 10 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 виключена згідно із Законом
 України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 11. Виключена

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 12. Виключена

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 13. Банківські спілки та асоціації

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки).

Розділ II. СТВОРЕННЯ, ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ

Глава 2. СТВОРЕННЯ БАНКІВ

Стаття 14. Учасники банків

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та осіб, які набувають істотної участі у банку, встановлюються Національним банком України.

(частина третя статті 14 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь,  об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

(частина четверта статті 14 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
 від 05.07.2012 р. N 5080-VI)

Інститути спільного інвестування можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку лише за умови, що такий інститут спільного інвестування є корпоративним венчурним фондом, більш як 75 відсотків акцій (інвестиційних сертифікатів) якого і більш як 75 відсотків акцій (часток) компанії з управління активами якого прямо та/або опосередковано належать одній особі або групі асоційованих осіб.

(статтю 14 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 05.07.2012 р. N 5080-VI
,
частина п'ята статті 14 у редакції
 Закону України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Стаття 15. Найменування банку

Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.

Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.

Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у цій статті підстав.

Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу.

(частина шоста статті 15 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 16. Статут банку

Статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України.

(частина перша статті 16 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк:

(абзац перший частини другої статті 16
 у редакції Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) найменування банку (повне та скорочене);

(пункт 1 частини другої статті 16 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;

6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;

7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;

8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;

10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

11) положення про аудиторську перевірку банку;

12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

Банк подає документи для погодження змін до статуту банку, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.

Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України.

Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів.

Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

(частину третю і четверту статті 16 замінено шістьма
 частинами згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Глава 3. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВ

Стаття 17. Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Уповноважена засновником особа подає документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після погодження Національним банком України статуту цієї особи.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи подає Національному банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:

1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;

2) статут банку;

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

4) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

ділову репутацію самого засновника, а для засновника - юридичної особи також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність;

фінансовий стан засновника - юридичної особи, а також про майновий стан засновника - фізичної особи;

наявність у засновника достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу, джерела походження таких коштів;

(абзац четвертий пункту 4 частини третьої статті 17 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;

6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог Національного банку України;

7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника - фізичної особи;

8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник - фізична особа є керівником та/або контролером;

81) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про пов'язаних із банком осіб, що відповідають ознакам, передбаченим частиною першою статті 52 цього Закону;

(частину третю статті 17 доповнено пунктом 81
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

10) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України;

11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи додатково подає Національному банку України встановлені частиною дев'ятою статті 34 цього Закону документи щодо засновників - іноземних юридичних осіб та частиною одинадцятою статті 34 цього Закону щодо засновників - фізичних осіб - іноземців. Документи, що подаються згідно з цією частиною, мають бути складені з урахуванням вимог частин дванадцятої і тринадцятої статті 34 цього Закону.

Національний банк України приймає рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів, визначених цим Законом. Національний банк України приймає рішення з урахуванням вимог частини чотирнадцятої статті 34 цього Закону.

Національний банк України має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Засновнику юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, забороняється відчужувати та обтяжувати зобов'язаннями належні йому акції до отримання цією юридичною особою банківської ліцензії.

Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без отримання банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

(стаття 17 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
 у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 18. Підстави для відмови в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Національний банк України має право відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для погодження статуту;

2) документи містять недостовірну інформацію;

3) документи не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

4) ділова репутація засновника, а для засновника - юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в банку, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;

5) фінансовий стан засновника - юридичної особи та/або майновий стан засновника - фізичної особи не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) засновник не має власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу;

7) структура власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або засновника, що набуває істотної участі, не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України;

8) не надано документи, що підтверджують наявність сплаченого статутного капіталу юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність.

Національний банк України не має права відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту з інших підстав, крім зазначених у цій статті.

(стаття 18 у редакції Закону
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 19. Банківська ліцензія

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи:

1) пункт 1 частини другої статті 19 виключено

 (згідно із Законом України
 від 02.10.2012 р. N 5410-VI)

2) копію статуту з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи;

3) копії зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, що створюється у формі публічного акціонерного товариства);

(пункт 3 частини другої статті 19 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 04.07.2012 р. N 5042-VI,
 від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

4) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління, ревізійної комісії;

5) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління, у тому числі голови правління, їх професійну придатність та ділову репутацію;

професійну придатність головного бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

ділову репутацію членів спостережної ради, головного бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

7) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;

8) копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана подати Національному банку України для отримання банківської ліцензії одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом.

Національний банк України приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом двох місяців з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом. У разі реорганізації банку за результатами процедури тимчасової адміністрації рішення про надання банківської ліцензії приймається Національним банком України протягом трьох днів з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом.

Національний банк України вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії.

Банк не має права передавати банківську ліцензію третім особам.

Керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зобов'язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

(стаття 19 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI
,
 у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 191. Підстави для відмови у видачі банківської ліцензії

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для видачі банківської ліцензії;

2) документи, подані для видачі банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

3) документи, подані для видачі банківської ліцензії, не відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України;

4) юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, звернулася із заявою про видачу банківської ліцензії після спливу річного терміну з дня її державної реєстрації;

5) професійна придатність та/або ділова репутація хоча б одного з керівників юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або керівника її підрозділу внутрішнього аудиту не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) як мінімум три особи, не призначені членами правління, у тому числі голова правління; 

7) відсутні банківське обладнання, комп'ютерна техніка, програмне забезпечення, приміщення, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України.

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі невиконання її засновниками вимог частини сьомої статті 17 цього Закону.

Національний банк України зобов'язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разі невиконання юридичною особою, яка має намір здійснювати банківську діяльність, протягом року з дня державної реєстрації вимог частини першої статті 19 цього Закону.

(Закон доповнено статтею 191 згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 20. Виключена

(стаття 20 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
виключена згідно із Законом
 України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Стаття 21. Виключена

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 22. Виключена

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Глава 4. ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БАНКУ

(назва у редакції Закону
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 23. Порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу.

Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

У повідомленні про відкриття відокремленого підрозділу, що здійснюватиме діяльність від його імені, банк зобов'язаний зазначити:

1) внутрішньобанківський реєстраційний код відокремленого підрозділу;

2) повне найменування відокремленого підрозділу;

3) місцезнаходження відокремленого підрозділу;

4) прізвище, ім'я та по батькові керівника відокремленого підрозділу;

5) обсяг та види діяльності, що виконуватиметься відокремленим підрозділом;

6) інформацію про відповідне рішення уповноваженого органу банку про відкриття такого підрозділу;

7) номер та дату затвердження положення про відокремлений підрозділ банку;

8) підтвердження відповідності відокремленого підрозділу вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, у тому числі щодо приміщення, обладнання відокремленого підрозділу банку і професійної придатності та ділової репутації керівників відокремленого підрозділу.

Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.

До повідомлення про відкриття відокремленого підрозділу, що виконуватиме функції представництва та захисту інтересів банку, додаються такі документи:

1) рішення уповноваженого органу банку про відкриття представництва;

2) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом банку.

Банк зобов'язаний повідомляти Національний банк України про зміни в документах та інформації, які надаються згідно з вимогами цієї статті, та надсилати Національному банку України копію рішення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ у двотижневий строк після його затвердження уповноваженим органом банку.

Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про прийняття уповноваженим органом банку рішення про закриття відокремленого підрозділу в семиденний строк після прийняття такого рішення та про фактичне припинення його діяльності - у триденний строк.

(стаття 23 у редакції Законів України
 від 16.11.2006 р. N 358-V
,
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 24. Порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України

Іноземні банки мають право відкривати філії та представництва на території України.

Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов:

1) до держави, в якій зареєстровано іноземний банк, відсутні суттєві застереження з боку відповідних міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

(пункт 1 частини другої статті 24 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду;

3) між Національним банком України та органом банківського нагляду держави, в якій зареєстровано іноземний банк, укладено угоду про взаємодію у сфері банківського нагляду, гармонізації їх принципів та умов;

4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 120 мільйонів гривень;

(пункт 4 частини другої статті 24 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

5) наявність письмового зобов'язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникли у зв'язку з діяльністю його філії на території України.

Національний банк України здійснює акредитацію філій та представництв іноземних банків на території України в порядку та на умовах, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

(частина третя статті 24 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Акредитація філії іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії.

Акредитація філії іноземного банку є підставою для здійснення нею банківської діяльності.

Для акредитації філії іноземного банку подаються:

1) клопотання іноземного банку про відкриття філії із зазначенням її місцезнаходження на території України;

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку в державі його походження;

3) рішення уповноваженого органу іноземного банку про відкриття філії;

4) положення про філію, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;

5) відомості щодо професійної придатності та ділової репутації керівника і головного бухгалтера філії іноземного банку;

6) копія статуту іноземного банку;

7) підтверджена незалежним аудитором фінансова звітність іноземного банку за три останніх роки;

8) письмовий дозвіл на відкриття філії іноземного банку в Україні, виданий державним або іншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано іноземний банк, або письмове запевнення іноземного банку про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;

9) повідомлення уповноваженого наглядового органу іноземної держави про здійснення нагляду за діяльністю іноземного банку;

10) письмове зобов'язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов'язань, які виникають у зв'язку з діяльністю його філії на території України;

11) документи, що підтверджують внесення коштів у розмірі приписного капіталу філії;

12) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію філії іноземного банку, що встановлюється Національним банком України;

13) копії внутрішніх положень (їх перелік), що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 13
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

14) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень відповідно до вимог, встановлених Національним банком України;

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 14
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

15) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, установленими Національним банком України;

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 15
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

16) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію іноземного банку;

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 16
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

17) відомості, визначені Національним банком України, щодо власників істотної участі в іноземному банку.

(частину шосту статті 24 доповнено пунктом 17
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України.

Національний банк України має право відмовити в акредитації філії іноземного банку з таких підстав:

1) подані документи не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

2) приміщення та обладнання філії не відповідають вимогам Національного банку України;

3) кандидатури керівника та головного бухгалтера філії не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України щодо професійної відповідності та ділової репутації;

4) в іноземного банку виявлено фінансові або правові проблеми, що вказують на можливість негативних наслідків для клієнтів чи потенційних клієнтів банку в результаті відкриття філії.

Національний банк України приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації філії іноземного банку протягом трьох місяців з моменту подання всіх необхідних документів. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Філія іноземного банку здійснює свою діяльність відповідно до вимог, встановлених законами України для банків.

(частина десята статті 24 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України має право ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку у порядку, передбаченому законодавством України.

(частина одинадцята статті 24 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Частину дванадцяту статті 24 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Акредитація представництва іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Для акредитації представництва іноземного банку подаються такі документи:

1) клопотання іноземного банку про акредитацію представництва за підписом уповноваженої особи;

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку;

3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;

4) довіреність керівнику представництва від іноземного банку на здійснення представницьких функцій;

5) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію представництва, що встановлюється Національним банком України.

Національний банк України може відмовити в акредитації представництва іноземного банку в разі порушення порядку акредитації, невідповідності поданих документів вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, недостовірності наданої інформації або перевищення повноважень щодо сфер діяльності представництва.

Рішення про акредитацію або відмову в акредитації представництва іноземного банку Національний банк України приймає протягом одного місяця з моменту подання всіх необхідних документів.

Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Національний банк України має право скасувати акредитацію представництва іноземного банку шляхом виключення відповідного запису з Державного реєстру банків у порядку, визначеному Національним банком України.

(статтю 24 доповнено новою частиною вісімнадцятою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частини вісімнадцяту і дев'ятнадцяту
 вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою і двадцятою
)

Іноземний банк зобов'язаний повідомляти Національний банк України про зміни документів або відомостей, зазначених у пунктах 4 - 6, 14 - 17 частини шостої та пунктах 3 і 4 частини чотирнадцятої цієї статті. Внесення змін має бути підтверджено відповідними документами.

(частина дев'ятнадцята статті 24 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Офіційні документи, що подаються Національному банку України, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

(стаття 24 у редакції Закону
 України від 16.11.2006 р. N 358-V)

Стаття 25. Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав

Українські банки мають право створювати (у тому числі шляхом придбання) дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав після отримання дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.

(частина перша статті 25 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.

Національний банк України має право відмовити банку в наданні дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої держави в разі невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, установлених для створення дочірніх банків, філій чи представництв банків на території України, та в разі якщо банківський нагляд у цій державі не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

(статтю 25 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
 у зв'язку з цим частини третю і четверту
 вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою
)

Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.

Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Українські банки зобов'язані забезпечити подання дочірнім банком, філією банку, створеними на території інших держав, звітів та інформації материнському банку, Національному банку України відповідно до вимог Національного банку України щодо здійснення нагляду на консолідованій основі.

(статтю 25 доповнено частиною шостою згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Національний банк України має право вимагати від українського банку зменшення участі в капіталі дочірнього банку, закриття дочірнього банку, філії банку, створених на території інших держав, у разі неотримання ним інформації, необхідної для здійснення нагляду на консолідованій основі, або якщо нагляд за дочірніми банками або філією українського банку, створеними на території інших держав, який здійснюється органом нагляду іншої держави, є неефективним, зокрема не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

(статтю 25 доповнено частиною сьомою згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Глава 5. РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКУ

Стаття 26. Способи реорганізації банку

Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку.

(частина перша статті 26 у редакції
 Закону України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання.

(стаття 26 у редакції Закону України
 від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 27. Умови реорганізації банку

Частину першу статті 27 виключено

(частина перша статті 27 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
виключено згідно із Законом
 України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

(частина друга статті 27 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.

(статтю 27 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
у зв'язку з цим частини третю - шосту вважати
 відповідно частинами четвертою - сьомою)

Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.

(частина четверта статті 27 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.

(частина п'ята статті 27 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

Частину сьому статті 27 виключено

(згідно із Законом України
 від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 28. Рішення про реорганізацію

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);

4) призначення аудиторської фірми;

(пункт 4 частини першої статті 28 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

5) строки проведення реорганізації;

6) склад правління після реорганізації.

Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.

(частина друга статті 28 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Частину третю статті 28 виключено 

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Частину четверту статті 28 виключено 

(згідно із Законом України
 від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 29. Угода про злиття або приєднання

Угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.

Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.

Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.

Розділ III. КАПІТАЛ, УПРАВЛІННЯ, ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Глава 6. КАПІТАЛ, ФОНДИ ТА РЕЗЕРВИ БАНКУ

Стаття 30. Структура регулятивного капіталу банку

(назва із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Регулятивний капітал банку включає:

(абзац перший частини першої статті 30
 у редакції Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) основний капітал;

2) додатковий капітал.

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

(абзац перший частини другої статті 30 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунки прибутків і збитків.

(пункт 4 частини другої статті 30 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

вони є незабезпеченими банком, субординованими і повністю сплаченими;

(абзац другий пункту 3 частини третьої статті 30 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;

вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п'яти останніх років дії договору.

(пункт 4 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату.

(пункт 4 частини третьої статті 30 доповнено абзацом другим
 згідно із Законом України від 23.06.2009 р. N 1533-VI)

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові регулятивного капіталу, а також умови та порядок його формування.

(частина четверта статті 30 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу.

(частину четверту статті 30 замінено двома частинами
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 31. Розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 500 мільйонів гривень.

(частина перша статті 31 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Національний банк України має право встановлювати для окремих юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний розмір статутного капіталу на момент їх державної реєстрації, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею.

(стаття 31 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 14.09.2006 р. N 133-V
,
від 23.06.2009 р. N 1533-VI
,
у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 32. Порядок формування та збільшення статутного капіталу банку

(назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.

Формування та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків, крім випадків, передбачених Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" протягом строку його дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

(частина друга статті 32 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI,
 зміни, внесені Законом України
 від 31.10.2008 р. N 639-VI, діють до
1 січня 2012 року,
 враховуючи зміни, внесені
Законом
 України від 23.12.2010 р. N 2856-VI
)

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, до отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків має право витрачати кошти, що вносяться засновниками для формування її статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею банківської діяльності.

(частина четверта статті 32 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.

(частина п'ята статті 32 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 14.09.2006 р. N 133-V,
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

(частина шоста статті 32 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

У разі зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі на п'ять і більше відсотків у строк до шести календарних місяців за рішенням Національного банку України запроваджується (скасовується) спрощена процедура реєстрації випуску акцій, погодження Національним банком України змін до статуту банку, державної реєстрації змін до статуту банку. Відповідно до спрощеної процедури:

дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій;

дата подання змін до статуту банку на погодження Національному банку України та для реєстрації державному реєстратору вважається відповідно датою їх погодження Національним банком України та датою реєстрації державним реєстратором;

дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій банку.

(статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційним індексом).

(статтю 32 доповнено частиною восьмою згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Антимонопольний комітет України у випадках, передбачених частиною сьомою цієї статті, надає висновок та/або дозвіл на концентрацію не пізніше п'яти робочих днів з дня подання банком відповідних документів.

(статтю 32 доповнено частиною дев'ятою згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Стаття 33. Акції банку та паї банку

Банки здійснюють емісію власних акцій відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

(частина перша статті 33 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банкам забороняється випуск акцій на пред'явника.

Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку.

(частина третя статті 33 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національному банку України за 15 календарних днів до укладення угод. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.

Банк розміщує свої акції першим власникам безпосередньо або через андеррайтерів. Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.

(частина шоста статті 33 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5042-VI)

Стаття 34. Істотна участь

Юридична або фізична особа, яка має намір набути істотної участі у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу акцій (паїв) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов'язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України за три місяці до набуття істотної участі або її збільшення.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані надати Національному банку України разом з повідомленням повний пакет документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України розглядає документи, визначені у цій статті, протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета відповідних документів. У разі якщо зазначений у частині першій цієї статті банк має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про зазначених осіб, які мають наміри набути або збільшити істотну участь у такому банку.

(частина третя статті 34 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5042-VI)

Національний банк України надає (надсилає) рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку відповідній особі із зазначенням підстав такої заборони.

У разі якщо Національний банк України у строк, визначений частиною третьою цієї статті, не надіслав відповідній особі рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку, таке набуття або збільшення вважається погодженим.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у банку та надати інформацію про свою структуру власності та розмір частки істотної участі у банку.

Юридична чи фізична особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, має повідомити про це банк та Національний банк України в установленому ним порядку.

Юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для юридичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

ділову репутацію самої юридичної особи, членів її виконавчого органу і наглядової ради, власників істотної участі та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

фінансовий стан самої особи;

наявність достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку, джерела походження таких коштів;

(абзац четвертий пункту 2 частини восьмої статті 34 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідні для ідентифікації самої юридичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

4) відомості про свою структуру власності відповідно до вимог Національного банку України;

5) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України.

Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України такі документи:

1) копію рішення уповноваженого органу управління іноземної юридичної особи про участь у банку в Україні;

2) письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;

3) витяг із торговельного, банківського, судового реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс;

4) копію аудиторського висновку аудитора іноземної держави, підтвердженого українською аудиторською фірмою, про фінансовий стан іноземної юридичної особи на кінець останнього повного календарного року.

Фізична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов'язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для фізичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про майновий стан самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

31) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про джерела походження коштів, які використовуватимуться фізичною особою для набуття або збільшення істотної участі у банку;

(частину десяту статті 34 доповнено пунктом 31
 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

4) копії документів, необхідних для ідентифікації фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

5) відомості за формою, установленою Національним банком України, про асоційованих осіб фізичної особи;

6) відомості за формою, установленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких фізична особа є керівником та/або контролером.

Фізична особа - іноземець, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.

Документи, зазначені в цій статті, що подаються іноземною юридичною особою та фізичною особою - іноземцем, мають бути нотаріально засвідчені за місцем видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, зазначені в цій статті, складені іноземною мовою, мають супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою.

Національний банк України погоджує набуття або збільшення істотної участі іноземною юридичною та фізичною особою за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, за оцінкою відповідних міжнародних органів в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

3) пункт 3 частини чотирнадцятої статті 34 виключено

(згідно із Законом України
 від 28.12.2014 року N 78-VIII)

Національний банк України має право заборонити юридичній або фізичній особі набувати або збільшувати істотну участь у банку, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

2) ділова репутація особи, а для юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, власників істотної участі у ній та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку, не відповідає вимогам щодо її бездоганності, установленим Національним банком України;

3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідають вимогам, установленим Національним банком України;

4) особа не має власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку;

5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або суперечитиме антимонопольному законодавству України;

6) структура власності юридичної особи не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України.

Юридична особа, яка має істотну участь у банку, зобов'язана повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку про всі зміни структури її власності, а також надавати інформацію щодо ділової репутації новопризначених керівників у місячний строк з моменту настання відповідних змін.

Фізична особа, яка має істотну участь у банку, зобов'язана повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку про всі зміни в інформації, яку вона надає згідно з вимогами цієї статті.

Національний банк України має право визначати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи.

(стаття 34 у редакції Закону
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 35. Достатність (адекватність) регулятивного капіталу

Банк та кожний власник істотної участі зобов'язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому Національним банком України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення основного капіталу до сукупних активів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань банку.

Національний банк України, враховуючи потреби забезпечення стабільності банківської системи та загальноприйняті в міжнародній практиці принципи і стандарти, визначає мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, мінімальне значення та порядок обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, нормативу достатності основного капіталу, коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів та коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до зобов'язань банку.

(частина четверта статті 35 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Банк зобов'язаний подати на розгляд до Національного банку України план заходів щодо відновлення рівня регулятивного капіталу, якщо цей рівень зменшиться до мінімально встановленого Національним банком України. План заходів надається банком протягом 10 днів з дня встановлення факту зменшення рівня регулятивного капіталу та має визначати порядок і строки виконання запланованих заходів.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та/або нормативу достатності основного капіталу.

(частина шоста статті 35 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Банк має право здійснювати виплату дивідендів один раз на рік за підсумками календарного року за рахунок прибутку звітного року, що залишається в розпорядженні банку. Банк здійснює виплату дивідендів у порядку, передбаченому статутом банку.

(стаття 35 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 14.09.2006 р. N 133-V
,
 у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 36. Резервний та інші фонди банку

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.

Банки зобов'язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Глава 7. УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Стаття 37. Органи управління та контролю банку

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку.

Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

Банк зобов'язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Цей орган відповідно до установчих документів може мати одну з таких назв: "рада банку" або "наглядова рада банку", або "спостережна рада банку" (далі - рада банку). Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком.

Розподіл функцій між органами управління банку має забезпечувати ефективну систему внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю банку для забезпечення ефективності її функціонування повинна включати:

1) контроль керівництва за дотриманням законодавства України та внутрішніх процедур банку;

2) розподіл обов'язків під час здійснення діяльності банку;

3) контроль за функціонуванням системи управління ризиками;

4) контроль за інформаційною безпекою та обміном інформацією;

5) процедури внутрішнього контролю;

6) моніторинг системи внутрішнього контролю;

7) процедури внутрішнього аудиту.

Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своїх повноважень.

Члени ради та правління банку зобов'язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов'язки в інтересах банку, його вкладників та учасників.

(стаття 37 у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 38. Загальні збори учасників банку

До виключної компетенції загальних зборів учасників банку належить прийняття рішень щодо:

1) визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

2) внесення змін та доповнень до статуту банку;

3) зміни розміру статутного капіталу банку;

4) обрання та відкликання членів ради банку, затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів, що укладаються з ними, встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами ради банку;

5) затвердження річних результатів діяльності банку, у тому числі його дочірніх підприємств, звіту ради банку, правління банку, ревізійної комісії банку (у разі її створення) та заходів за результатами розгляду висновків зовнішнього аудиту;

6) покриття збитків та розподілу прибутку;

7) затвердження розміру річних дивідендів;

8) затвердження положення про загальні збори учасників банку та внесення змін до нього;

9) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління банку;

10) затвердження положення про ревізійну комісію (у разі її створення) та внесення змін до нього;

11) зміни організаційно-правової форми банку;

12) розміщення акцій, їх дроблення або консолідації;

13) викупу банком розміщених ним акцій;

14) анулювання акцій банку;

15) припинення банку, обрання ліквідаційної комісії (ліквідатора) банку, затвердження ліквідаційного балансу.

До компетенції загальних зборів учасників банку статутом банку можуть бути віднесені й інші питання. Повноваження, що не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку, можуть бути віднесені до компетенції ради банку, якщо інше не встановлено законом.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників банку.

Рішення загальних зборів учасників банку не має юридичної сили у разі його прийняття з використанням права голосу належних або контрольованих акцій (паїв) осіб, яким Національний банк України заборонив користуватися правом голосу належних або контрольованих акцій (паїв).

(стаття 38 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 39. Рада банку

Рада банку обирається загальними зборами учасників банку з числа учасників банку, їх представників та незалежних членів у кількості не менше п'яти осіб.

Члени ради банку не можуть входити до складу правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на умовах трудового договору.

(частина друга статті 39 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Рада банку (крім кооперативного банку) не менш як на одну четверту має складатися з незалежних членів.

Член ради банку, який є асоційованою особою члена правління банку, представником споріднених або афілійованих осіб банку, акціонером банку або його представником, не може вважатися незалежним.

До виключної компетенції ради банку належать такі функції:

1) затвердження стратегії розвитку банку відповідно до основних напрямів діяльності, визначених загальними зборами учасників банку;

2) затвердження бюджету банку, у тому числі бюджету підрозділу внутрішнього аудиту, та бізнес-плану розвитку банку;

3) визначення і затвердження стратегії та політики управління ризиками, процедури управління ними, а також переліку ризиків, їх граничних розмірів;

4) забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю;

5) контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками;

6) затвердження плану відновлення діяльності банку;

7) визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку;

8) визначення кредитної політики банку;

9) визначення організаційної структури банку, у тому числі підрозділу внутрішнього аудиту;

10) затвердження внутрішніх положень, що регламентують діяльність структурних підрозділів банку;

11) призначення і звільнення голови та членів правління банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

12) здійснення контролю за діяльністю правління банку, внесення пропозицій щодо її вдосконалення;

13) визначення порядку роботи та планів підрозділу внутрішнього аудиту і контроль за його діяльністю;

14) визначення аудиторської фірми для проведення зовнішнього аудиту, затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;

15) розгляд висновку зовнішнього аудиту банку та підготовка рекомендацій загальним зборам учасників банку для прийняття рішення щодо нього;

16) контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою, за результатами проведення зовнішнього аудиту;

17) прийняття рішення щодо створення дочірніх підприємств та участі в них, їх реорганізації та ліквідації, створення відокремлених підрозділів банку, затвердження їх статутів і положень;

18) затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, що укладаються з членами правління банку та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;

19) забезпечення своєчасного надання (опублікування) банком достовірної інформації щодо його діяльності відповідно до законодавства;

20) скликання загальних зборів учасників банку, підготовка порядку денного загальних зборів учасників банку, прийняття рішення про дату їх проведення;

21) повідомлення про проведення загальних зборів учасників банку відповідно до законодавства;

22) прийняття рішення про розміщення банком цінних паперів, крім акцій;

23) прийняття рішення про викуп розміщених банком цінних паперів, крім акцій;

24) прийняття рішення про продаж акцій, раніше викуплених банком;

25) вирішення питань про участь банку у групах;

26) прийняття рішень про вчинення значних правочинів відповідно до законодавства;

27) прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарної та/або клірингової установи та затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;

28) надсилання у випадках, передбачених законодавством, пропозиції акціонерам про придбання належних їм акцій;

281) затвердження порядку здійснення операцій із пов'язаними з банком особами;

(частину п'яту статті 39 доповнено пунктом 281
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

29) здійснення інших повноважень відповідно до статуту.

Рада банку зобов'язана вживати заходів до запобігання виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню.

Рада банку зобов'язана повідомляти Національному банку України про конфлікти інтересів, що виникають у банку.

Рада банку зобов'язана забезпечувати підтримання дієвих стосунків з Національним банком України.

Національний банк України має право вимагати припинення повноважень члена ради банку, якщо він неналежним чином виконує свої функції.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Банк зобов'язаний щороку, не пізніше 30 квітня, та на вимогу Національного банку України надавати Національному банку України в межах його повноважень щодо здійснення банківського нагляду інформацію про питання, що розглядалися на засіданні ради банку, та прийняті щодо них рішення, а також перелік членів ради банку, присутніх на засіданні.

(стаття 39 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 40. Правління банку

Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення.

Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою.

Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Голова правління банку має право брати участь у засіданнях ради банку з правом дорадчого голосу. Голова правління не може очолювати структурні підрозділи банку.

До компетенції правління банку належать такі функції:

1) забезпечення підготовки для затвердження радою банку проектів бюджету банку, стратегії та бізнес-плану розвитку банку;

2) реалізація стратегії та бізнес-плану розвитку банку;

3) визначення форми та встановлення порядку моніторингу діяльності банку;

4) реалізація стратегії та політики управління ризиками, затвердженої радою банку, забезпечення впровадження процедур виявлення, оцінки, контролю та моніторингу ризиків;

5) формування визначеної радою банку організаційної структури банку;

6) розроблення положень, що регламентують діяльність структурних і відокремлених підрозділів банку згідно із стратегією розвитку банку;

7) забезпечення безпеки інформаційних систем банку і систем, що застосовуються для зберігання активів клієнтів;

8) інформування ради банку про показники діяльності банку, виявлені порушення законодавства, внутрішніх положень банку та про будь-яке погіршення фінансового стану банку або про загрозу такого погіршення, про рівень ризиків, що виникають у ході діяльності банку;

9) вирішення інших питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку та ради банку.

(стаття 40 у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 41. Виключена

(згідно із Законом України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 42. Вимоги до керівників банку

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Керівниками банку (крім членів ради банку) мають право бути особи, які мають:

1) повну вищу освіту в галузі економіки, менеджменту (управління) або права;

2) досвід роботи в банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років;

3) бездоганну ділову репутацію.

Не менш як на одну четверту рада банку має складатися з осіб, які мають повну вищу освіту в галузі економіки або права. Інші члени ради банку повинні мати повну вищу освіту та освіту в галузі менеджменту (управління). Члени ради банку повинні мати бездоганну ділову репутацію. Хоча б один із членів ради банку, який має освіту в галузі економіки або права, повинен мати досвід роботи в банківській системі на керівних посадах не менше трьох років.

Вимоги щодо професійної придатності та ділової репутації керівників банку встановлюються Національним банком України.

Голова правління банку та головний бухгалтер банку вступають на посаду після надання письмової згоди на це Національним банком України. Члени ради банку та правління банку в місячний строк після обрання (призначення) на посаду надають Національному банку України документи, що підтверджують їхню професійну придатність та ділову репутацію.

Голові, членам правління банку та головному бухгалтеру банку забороняється займати посади в інших юридичних особах (крім дочірніх підприємств, банківських спілок та асоціацій).

(частина шоста статті 42 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Національний банк України має право безоплатно одержувати від органів державної влади та управління, інших юридичних осіб інформацію, необхідну для визначення або підтвердження ділової репутації керівників банку.

Органи державної влади та управління, інші юридичні особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України безоплатно надати відповідну інформацію.

Національний банк України має право вимагати заміни будь-кого з керівників банку, якщо його професійна придатність та ділова репутація не відповідають вимогам цього Закону.

Керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

Частину дванадцяту статті 42 виключено

(згідно із Законом України
 від 18.06.2015 р. N 541-VIII)

(стаття 42 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 09.07.2010 р. N 2478-VI,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 43. Обов'язки щодо захисту інтересів банку

При виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних.

Зокрема, керівники банку зобов'язані:

1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків;

2) приймати рішення в межах наданих повноважень;

3) не використовувати службове становище у власних інтересах;

4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

(частину другу статті 43 доповнено пунктом 4
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Стаття 44. Управління ризиками

Банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

Системно важливий банк, з урахуванням напрямів своєї діяльності та притаманних їй ризиків, зобов'язаний розробити план відновлення діяльності банку згідно з вимогами, встановленими Національним банком України.

(частина друга статті 44 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Банк утворює постійно діючий підрозділ з управління ризиками, що має відповідати за впровадження внутрішніх положень та процедур управління ризиками відповідно до визначених радою банку стратегії та політики управління ризиками.

Підрозділ з управління ризиками має бути підзвітний раді банку та відокремлений від підрозділу внутрішнього аудиту, підрозділів, що здійснюють операції, та підрозділів, що реєструють операції.

Банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема:

1) кредитний комітет;

2) комітет з питань управління активами та пасивами.

Банк має право залежно від рівня складності та обсягів операцій утворювати також інші комітети.

Одна й та сама особа не може суміщати посади голови кредитного комітету та підрозділу з управління ризиками.

(стаття 44 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 45. Внутрішній аудит банку

Банк утворює постійно діючий підрозділ внутрішнього аудиту, який є складовою системи внутрішнього контролю.

Національний банк України встановлює вимоги до професійної підготовки працівників підрозділу внутрішнього аудиту.

Підрозділ внутрішнього аудиту підпорядковується раді банку та звітує перед нею, діє на підставі положення, затвердженого радою банку.

Організація та порядок роботи підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються централізовано материнським банком для своїх дочірніх компаній. У дочірніх компаніях банку функції внутрішнього аудиту може виконувати підрозділ внутрішнього аудиту материнського банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту здійснює такі функції:

1) перевіряє наявність та оцінює ефективність роботи систем управління ризиками, відповідність цих систем видам та обсягам здійснюваних банком операцій, і внутрішнього контролю банку;

2) перевіряє процес оцінки достатності капіталу з урахуванням ризиків банку;

3) здійснює моніторинг дотримання керівниками та працівниками банку вимог законодавства і внутрішніх положень банку, затверджених радою банку;

4) оцінює інформаційно-технічне забезпечення управління та проведення операцій;

5) перевіряє правильність ведення і достовірність бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

6) перевіряє фінансово-господарську діяльність банку;

7) перевіряє відповідність кваліфікаційним вимогам та виконання професійних обов'язків працівниками банку;

8) виявляє та перевіряє випадки перевищення повноважень посадовими особами банку і виникнення конфлікту інтересів у банку;

9) перевіряє достовірність та вчасність надання інформації органам державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку;

10) інші функції, пов'язані із здійсненням нагляду за діяльністю банку.

Підрозділ внутрішнього аудиту проводить оцінку видів діяльності банку, виконання яких забезпечується шляхом залучення юридичних та фізичних осіб на договірній основі (аутсорсинг).

Підрозділ внутрішнього аудиту за результатами проведених перевірок готує та подає раді банку звіти і пропозиції щодо усунення виявлених порушень.

Банк зобов'язаний у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку України, подавати Національному банку України звіт про роботу підрозділу внутрішнього аудиту та інші документи за результатами внутрішнього аудиту.

Національний банк України погоджує кандидатуру керівника підрозділу внутрішнього аудиту. Вимоги до професійної придатності та ділової репутації керівника підрозділу внутрішнього аудиту встановлюються Національним банком України.

Керівнику підрозділу внутрішнього аудиту забороняється займати посади в інших банках.

Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту приймає рада банку. Рішення про звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту не з його ініціативи в обов'язковому порядку погоджується з Національним банком України.

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Працівники підрозділу внутрішнього аудиту під час виконання своїх функціональних обов'язків мають право на ознайомлення з документами, інформацією, письмовими поясненнями з питань діяльності банку, включаючи всі підрозділи банку незалежно від країни їх місцезнаходження, та афілійованих компаній банку, право на доступ до системи автоматизації банківських операцій та на отримання письмових пояснень від керівників і працівників банку з питань, що виникають під час проведення перевірки та за її результатами.

(стаття 45 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 05.06.2003 р. N 914-IV,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
у редакції Закону України
 від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Стаття 46. Обов'язки щодо інформування Національного банку України

Правління банку зобов'язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про:

1) звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду;

2) зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів;

(пункт 2 частини першої статті 46 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

3) втрати на суму, що перевищує 15 відсотків капіталу банку;

4) падіння рівня капіталу банку нижче рівня регулятивного капіталу;

5) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

(пункт 5 частини першої статті 46 у редакції
 Закону України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

6) припинення банківської діяльності;

7) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення керівнику банку, фізичній особі - власнику істотної участі або представнику юридичної особи - власнику істотної участі.

(пункт 7 частини першої статті 46 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.05.2013 р. N 245-VII)

Національний банк України має право визначити перелік іншої інформації, що є важливою для цілей банківського нагляду про яку банк та власник істотної участі зобов'язані інформувати Національний банк України.

(частина друга статті 46 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Глава 8. ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Стаття 47. Види діяльності банку

Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Центральний депозитарій цінних паперів має право провадити окремі банківські операції на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій, що видається у встановленому Національним банком України порядку.

(частина четверта статті 47 у редакції
 Закону України від 06.07.2012 р. N 5178-VI
,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 04.07.2013 р. N 401-VII)

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам.

Частину шосту статті 47 виключено

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Частину сьому статті 47 виключено

(згідно із Законом України
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:

1) інвестицій;

2) випуску власних цінних паперів;

3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;

4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності.

Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови виконання встановлених Національним банком України вимог щодо цього виду діяльності або послуги.

Банк не пізніш як за місяць до початку нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) зобов'язаний повідомити про це Національний банк України згідно з вимогами та в порядку, встановленими Національним банком України.

Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

(стаття 47 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 23.06.2009 р. N 1533-VI
,
від 09.09.2010 р. N 2510-VI
,
у редакції Закону України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 48. Обмеження щодо діяльності банків

Банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

(статтю 48 доповнено новою частиною першою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.

(статтю 48 доповнено новою частиною другою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
у зв'язку з цим частини першу - третю
 вважати відповідно частинами третьою - п'ятою)

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам'ятних, ювілейних і інвестиційних монет) та страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Банк може мати у власності нерухоме майно загальною вартістю не більше 25 відсотків капіталу банку. Це обмеження не поширюється на:

1) приміщення, яке забезпечує технологічне здійснення банківських функцій;

2) майно, яке перейшло банку у власність на підставі реалізації прав заставодержателя відповідно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобігання збиткам, за умови, що таке майно має бути відчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власності на нього.

Банкам забороняється здійснювати без відображення в зобов'язаннях та активах банку операції шляхом залучення коштів фізичних осіб з метою їх прямого розміщення в кредити.

(статтю 48 доповнено частиною шостою згідно із
 Законом України від 15.11.2016 р. N 1736-VIII)

Стаття 49. Кредитні операції

Як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також:

1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

2) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

3) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

4) лізинг.

(частина перша статті 49 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Для проведення спільного фінансування банки можуть укладати угоди про консорціумне кредитування. В рамках такої угоди банки-учасники встановлюють умови надання кредиту та призначають банк, відповідальний за виконання угоди. Банки-учасники несуть ризик по наданому кредиту пропорційно до внесених у консорціум коштів.

Банк зобов'язаний мати структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням.

(частина третя статті 49 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банкам забороняється прямо чи опосередковано надавати кредити для придбання власних цінних паперів, акцій інших банків та надання субординованого боргу банкам. Використання цінних паперів власної емісії для забезпечення кредитів можливе з дозволу Національного банку України.

(частина четверта статті 49 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Банкам забороняється опосередковано здійснювати кредитні операції з пов'язаними з банком особами.

(статтю 49 доповнено новою частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII,
у зв'язку з цим частини п'яту - дев'яту
 вважати відповідно частинами шостою - десятою)

Банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

Частину сьому статті 49 виключено

(згідно із Законом України
 від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою.

Стаття 50. Прямі інвестиції банків

Банки здійснюють прямі інвестиції та операції з цінними паперами відповідно до законодавства України про цінні папери, інвестиційну діяльність та згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк має право здійснити інвестицію лише на підставі письмового дозволу Національного банку України, який надається в порядку, встановленому Національним банком України.

(частина друга статті 50 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банк, регулятивний капітал якого повністю відповідає вимогам для здійснення інвестицій, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України, має право здійснити інвестицію без письмового дозволу, у разі якщо:

1) інвестиція у фінансову установу становить у сукупності не більш як 1 відсоток статутного капіталу банку;

2) інвестиція здійснюється до статутного капіталу бюро кредитних історій, що має ліцензію національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

(пункт 2 частини третьої статті 50 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 05.06.2014 р. N 1323-VII)

(частина третя статті 50 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Порядок інформування про здійснення інвестиції, зазначеної у частині третій цієї статті, встановлює Національний банк України.

Банку забороняється інвестувати кошти в юридичну особу, статутом якої передбачена повна відповідальність її власників.

(частина п'ята статті 50 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Пряма та/або опосередкована участь банку у статутному капіталі будь-якої юридичної особи не має перевищувати 15 відсотків статутного капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не мають перевищувати 60 відсотків розміру статутного капіталу банку.

(частина шоста статті 50 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Вимоги частини шостої цієї статті не застосовуються в разі, якщо:

(абзац перший частини сьомої статті 50
 у редакції Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) акції та інші цінні папери, придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року;

2) інвестиція здійснюється в статутний капітал банку - учасника банківської групи;

(пункт 2 частини сьомої статті 50 у редакції
 Закону України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

3) цінні папери придбані банком за договором про андеррайтинг та знаходяться у власності банку не більше одного року;

(пункт 3 частини сьомої статті 50 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

4) акції та інші цінні папери придбані банком за рахунок та від імені своїх клієнтів.

Вимоги другої та шостої частин цієї статті не поширюються на діяльність інвестиційних банків.

Стаття 51. Розрахункові банківські операції

Для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті.

Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Під час оплати за договорами, укладеними підприємствами, утвореними у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державними, казенними, комунальними підприємствами, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірніми підприємствами, а також підприємствами, господарськими товариствами, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднаннями таких підприємств (господарських товариств), банки перевіряють наявність звіту про результати здійснення процедури закупівлі та інших документів, що підтверджують виконання такими підприємствами та господарськими товариствами вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

(статтю 51 доповнено частиною сьомою згідно із
 Законом України від 15.12.2005 р. N 3205-IV
,
частина сьома статті 51 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 01.06.2010 р. N 2289-VI,
який вводиться в дію з
31 липня 2010 року,
від 25.12.2015 р. N 922-VIII)

Стаття 52. Пов'язані з банком особи

Для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є:

1) контролери банку;

2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;

4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;

5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;

6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;

7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини;

8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;

9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.

Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.

Угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами.

Угоди, укладені банком із пов'язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.

Поточними ринковими умовами не вважаються, зокрема:

1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів;

2) придбання у пов'язаної з банком особи майна низької якості чи за завищеною ціною;

3) здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної з банком особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство;

4) оплата товарів і послуг пов'язаної з банком особи за цінами вищими, ніж звичайні, або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані;

5) продаж пов'язаній з банком особі майна за вартістю, що є нижчою, ніж та, яку банк отримав би від продажу такого майна іншій особі;

6) нарахування відсотків та комісійних за послугами, наданими банком пов'язаним із банком особам, які є меншими, ніж звичайні;

7) нарахування відсотків за вкладами (депозитами), залученими банком від пов'язаних із банком осіб, які є більшими, ніж звичайні.

Банку забороняється надавати кредити будь-якій особі для погашення цією особою будь-яких зобов'язань перед пов'язаною з банком особою; придбання активів пов'язаної з банком особи, за винятком продукції, що виробляється цією особою; придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною з банком особою.

Національний банк України здійснює контроль за операціями банків із пов'язаними з банком особами.

Національний банк України має право встановлювати обмеження на операції банків із пов'язаними з банком особами.

(стаття 52 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
у редакції Закону України
 від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Стаття 53. Забезпечення конкуренції у банківській системі

Банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.

Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Банку забороняється вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції.

Факти недобросовісної конкуренції щодо надання банком тих чи інших банківських послуг або здійснення операцій є підставою для заборони цьому банку подальшого надання таких послуг або здійснення операцій.

Стаття 54. Достовірність реклами

Банкам забороняється поширення реклами у будь-якій формі, що містить неправдиву інформацію про їх діяльність у сфері банківських послуг.

Національний банк України має право застосувати заходи впливу до банків та інших осіб, які порушують вимоги цієї статті.

Глава 9. ВІДНОСИНИ БАНКУ З КЛІЄНТАМИ

Стаття 55. Регулювання відносин банку з клієнтом

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

(статтю 55 доповнено частиною четвертою
 згідно із Законом України від 12.12.2008 р. N 661-VI)

У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов'язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(статтю 55 доповнено частиною п'ятою згідно із
 Законом України від 15.11.2016 р. N 1736-VIII)

Стаття 56. Право клієнта на інформацію

Клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:

1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;

2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;

3) перелік послуг, що надаються банком;

4) ціну банківських послуг;

5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;

6) пункт 6 статті 56 втратив чинність 

(статтю 56 доповнено пунктом 6 згідно із
 Законом України від 31.10.2008 р. N 639-VI,
пункт 6 статті 56 виключено з 1 січня 2011 року у зв'язку
 із закінченням строку дії Закону України від 31.10.2008 р. N 639-VI)

6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків.

(статтю 56 доповнено пунктом 6 згідно із
 Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Банк зобов'язаний на постійній основі розміщувати на веб-сайті банку актуалізовану інформацію про власників істотної участі у банку в обсязі, визначеному Національним банком України.

(статтю 56 доповнено частиною другою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Стаття 57. Гарантування вкладів фізичних осіб

Вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

(частина перша статті 57 у редакції
 Закону України від 16.11.2006 р. N 358-V
,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України гарантуються державою.

Стаття 58. Відповідальність банку за своїми зобов'язаннями

Банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

(частина друга статті 58 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
 від 28.12.2014 р. N 78-VIII)

Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

(статтю 58 доповнено частиною четвертою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
частина четверта статті 58 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

(частина п'ята статті 58 у редакції
 Закону України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

(статтю 58 доповнено частиною п'ятою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
частину п'яту замінено двома частинами
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI
,
частина шоста статті 58 у редакції
 Закону України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Стаття 59. Арешт, стягнення та зупинення операцій по рахунках

Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

(частина перша статті 59 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.03.2006 р. N 3541-IV,
 від 04.11.2010 р. N 2677-VI
,
від 02.06.2016 р. N 1404-VIII,
зміни, внесені Законом України від 02.06.2016 р. N 1404-VIII, в частині положень,
 що стосуються діяльності приватних виконавців, вводяться в дію з
05.01.2017 р.)

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

(частина друга статті 59 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.03.2006 р. N 3541-IV,
 від 18.05.2010 р. N 2258-VI)

У випадках, встановлених законом, майно або кошти банку, а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку вимоги Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, здобутими злочинним шляхом, та доданих до неї копій звернення прокурора та ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту.

(статтю 59 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 10.11.2015 р. N 772-VIII,
який вводиться в дію з
11.06.2016 р.,
у зв'язку з цим частини третю і четверту
 вважати відповідно частинами четвертою і п'ятою)

Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

(частина четверта статті 59 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.03.2006 р. N 3541-IV)

Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(частина п'ята статті 59 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.03.2006 р. N 3541-IV,
 від 04.11.2010 р. N 2677-VI
,
 у редакції Закону України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

(стаття 59 у редакції Закону
 України від 02.06.2005 р. N 2631-IV)

Глава 10. БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ ТА КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ

Стаття 60. Банківська таємниця

Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

(частина перша статті 60 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

(пункт 1 частини другої статті 60 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 27.04.2007 р. N 997-V)

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.

(статтю 60 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частини четверту та п'яту
 вважати відповідно частинами п'ятою та шостою
)

Положення цієї статті не поширюються на інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється Національним банком України та додатково самим банком на його розсуд.

(частина п'ята статті 60 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 09.07.2010 р. N 2478-VI)

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

(статтю 60 доповнено частиною шостою згідно із
 Законом України від 01.12.2005 р. N 3163-IV)

Стаття 61. Зобов'язання щодо збереження банківської таємниці

Банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом:

1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю;

2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю;

3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації;

4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов'язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов'язків.

Банк має право надавати інформацію, яка містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та банком договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яку він здійснює відповідно до статті 47 цього Закону.

(статтю 61 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частини третю та четверту
 вважати відповідно частинами четвертою та п'ятою
,
 частина третя статті 61 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 22.09.2011 р. N 3795-VI)

Органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

(частина четверта статті 61 у редакції
 Закону України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці

Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи;

(пункт 1 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 27.03.2014 р. N 1170-VII)

2) за рішенням суду;

(пункт 2 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

(пункт 3 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 20.11.2003 р. N 1294-IV,
від 14.10.2014 р. N 1698-VII
,
від 12.11.2015 р. N 794-VIII,
від 23.12.2015 р. N 901-VIII)

4) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику:

а) на його письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків;

б) підпункт "б" пункту 4 частини першої статті 62 виключено

(згідно із Законом України
 від 04.07.2014 р. N 1588-VII)

в) підпункт "в" пункту 4 частини першої статті 62 виключено 

(згідно із Законом України
 від 14.10.2014 р. N 1700-VII,
який вводиться в дію з
26.04.2015 р.)

(пункт 4 частини першої статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
 від 16.10.2012 р. N 5463-VI
,
 від 04.07.2013 р. N 406-VII
,
 у редакції
Законів України
 від 27.03.2014 р. N 1166-VII
,
від 13.05.2014 р. N 1261-VII)

5) центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій;

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 5
 згідно із Законом України від 28.11.2002 р. N 249-IV
,
 пункт 5 частини першої статті 62 у редакції
 
Законів України від 01.12.2005 р. N 3163-IV,
 від 18.05.2010 р. N 2258-VI
,
 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.10.2012 р. N 5463-VI)

6) органам державної виконавчої служби, приватним виконавцям на їхню письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно наявності та/або стану рахунків боржника, руху коштів та операцій на рахунках боржника за конкретний проміжок часу, а також про інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 6
згідно із Законом України від 22.05.2003 р. N 835-IV
,
пункт 6 частини першої статті 62 у редакції
Законів України від 04.11.2010 р. N 2677-VI,
від 02.06.2016 р. N 1404-VIII,
зміни, внесені Законом України від 02.06.2016 р. N 1404-VIII, в частині положень,
 що стосуються діяльності приватних виконавців, вводяться в дію з
05.01.2017 р.)

7) Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку у випадках самостійного подання банком інформації про банк як емітент та адміністративних даних відповідно до законів про цінні папери та фондовий ринок;

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 7
 згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5042-VI)

8) за рішенням суду Національному агентству з питань запобігання корупції стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про запобігання корупції";

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 8
 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1700-VII,
який вводиться в дію з
26.04.2015 р.)

9) іншим банкам у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення";

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 9
 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII,
 враховуючи зміни, внесені
Законом України від 28.12.2014 р. N 78-VIII)

10) Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, на його письмову вимогу у зв'язку із здійсненням ним виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, - щодо наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 10
 згідно із Законом України від 10.11.2015 р. N 772-VIII,
який вводиться в дію з
11.06.2016 р.)

10) центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на його письмовий запит під час бюджетного процесу з метою проведення верифікації і перевірки достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітних плат, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, та своєчасного і в повному обсязі їх здійснення, надається інформація щодо відкритих на їхнє ім'я рахунків (поточних, кредитних, депозитних тощо), операцій та залишків за ними. У разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сім'ю або домогосподарство, інформація надається щодо кожного з членів сім'ї або домогосподарства.

(частину першу статті 62 доповнено пунктом 10
згідно із Законом України від 24.12.2015 р. N 911-VIII)

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.

Банк має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.

(частина п'ята статті 62 у редакції
 Закону України від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Банк має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (в тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобов'язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації. Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної фінансової політики, інформацію, яка містить банківську таємницю щодо банків, участь у капіталізації яких бере держава.

(статтю 62 доповнено новою частиною шостою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
у зв'язку з цим частини шосту - дев'яту вважати
 відповідно частинами сьомою - десятою
,
частина шоста статті 62 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
 від 16.10.2012 р. N 5463-VI
,
 від 27.03.2014 р. N 1166-VII
,
від 13.05.2014 р. N 1261-VII
,
 від 04.07.2014 р. N 1588-VII)

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національний банк України", здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні ними функцій і повноважень, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(статтю 62 доповнено новою частиною восьмою
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Національний банк України має право надавати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про банки чи клієнтів банків, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(статтю 62 доповнено новою частиною дев'ятою
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Національний банк України має право розкривати інформацію про банк чи пов'язаних із банком осіб, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, органам державної влади, уповноваженим здійснювати досудове розслідування, в разі виявлення порушення законодавства, що містить ознаки кримінального правопорушення.

(статтю 62 доповнено новою частиною десятою
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Національний банк України має право надавати органам державної виконавчої служби для примусового виконання свої рішення про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу, які відповідно до цього Закону є виконавчими документами та містять інформацію, що становить банківську таємницю. У такому разі органи державної виконавчої служби мають право розкривати одержану від Національного банку України інформацію, що містить банківську таємницю, учасникам виконавчого провадження та особам, які залучаються до проведення виконавчих дій.

(статтю 62 доповнено новою частиною одинадцятою
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII,
у зв'язку з цим частини десяту - тринадцяту вважати
 відповідно частинами дванадцятою - п'ятнадцятою)

При здійсненні тимчасової адміністрації або ліквідації неплатоспроможного банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має право розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, приймаючому банку, перехідному банку, інвестору, що придбаває неплатоспроможний або перехідний банк, іншим особам, які задіяні у процесі здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банку. Зазначені особи зобов'язані забезпечити збереження отриманої інформації, що містить банківську таємницю.

(статтю 62 доповнено новою частиною дванадцятою
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
 у зв'язку з цим частини
десяту - дванадцяту
 вважати відповідно частинами тринадцятою - п'ятнадцятою)

Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надавати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, а також отримувати від органу банківського нагляду іншої держави таку інформацію. Надана (отримана) інформація може бути використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

(частина тринадцята статті 62 у редакції
 
Законів України від 01.12.2005 р. N 3163-IV,
від 24.07.2009 р. N 1617-VI)

Положення частин другої та четвертої цієї статті не поширюються на випадки подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, інформації у випадках, передбачених законом, та органам доходів і зборів - інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків відповідно до статті 69 Податкового кодексу України".

(частина чотирнадцята статті 62 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 28.11.2002 р. N 249-IV
,
 у редакції Закону України
 від 01.12.2005 р. N 3163-IV
,
 із змінами, внесеними згідно із
 
Законами України від 18.05.2010 р. N 2258-VI,
 від 02.12.2010 р. N 2756-VI
,
 від 04.07.2013 р. N 406-VII
,
від 13.05.2014 р. N 1261-VII
,
у редакції Закону України
 від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Глава 11. Запобігання та протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

(назва глави 11 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

Стаття 63. Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

(стаття 63 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 18.05.2010 р. N 2258-VI
,
у редакції Закону України
 від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

Стаття 64. Обов'язок щодо ідентифікації клієнтів

Банкам забороняється:

відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки;

встановлювати кореспондентські відносини з банками-оболонками, а також з банками та іншими фінансовими установами - нерезидентами, що підтримують кореспондентські відносини з банками-оболонками;

вступати в договірні відносини (проводити валютно-обмінні фінансові операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівкою (готівковими коштами) з клієнтами - юридичними чи фізичними особами:

у разі коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені;

яких включено до переліку осіб, пов'язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції;

в інших випадках, встановлених законом.

Банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України:

клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку;

клієнтів, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

клієнтів (осіб) у разі виникнення підозри в тому, що їх фінансові операції (фінансова операція) можуть (може) бути пов'язані (пов'язана) з фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

клієнтів, які проводять перекази без відкриття рахунка на суму, що дорівнює чи перевищує 15000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості, але є меншою ніж 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, одиницях вартості;

клієнтів, що здійснюють фінансові операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або у сумі, еквівалентній зазначеній сумі, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах, інших активах;

клієнтів, у яких банк залучає кошти на умовах субординованого боргу;

клієнтів, що укладають з банком кредитні договори, договори про зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

осіб (крім банків, зареєстрованих в Україні), з якими банк як професійний учасник ринку цінних паперів укладає договори для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів (фондовому ринку). З дня укладення договору така особа є клієнтом банку;

осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів/осіб (представника клієнта);

клієнтів (осіб), визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення фінансового моніторингу.

Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.

Банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Банк має право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел.

Банк зобов'язаний витребувати в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для аналізу відповідності фінансової операції змісту його діяльності та фінансовому стану.

Органи державної влади, державні реєстратори, банки, інші юридичні особи зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту безоплатно надати банку таку інформацію.

(стаття 64 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 18.05.2010 р. N 2258-VI
,
від 16.10.2012 р. N 5463-VI
,
у редакції Закону України
 від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

Стаття 65. Виключена

(згідно із Законом України
 від 14.10.2014 р. N 1702-VII)

(глава 11 у редакції Закону
 України від 06.02.2003 р. N 485-IV)

Розділ IV. РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД

Глава 12. ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

Стаття 66. Форми регулювання банківської діяльності

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Стаття 67. Мета, організація, підстави та обсяг нагляду

Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

(частина друга статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 15.02.2011 р. N 3024-VI,
 від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Національний банк України для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.

(статтю 67 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Державні органи та інші особи зобов'язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України надати йому відповідну інформацію.

(статтю 67 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частини третю - дев'яту
 вважати відповідно частинами п'ятою - одинадцятою
)

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.

(частина п'ята статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 19.05.2011 р. N 3394-VI,
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

(статтю 67 доповнено новою частиною шостою
 згідно із Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI,
у зв'язку з цим частини четверту - восьму вважати
 відповідно частинами п'ятою - дев'ятою
,
частина шоста статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Куратор банку має право вимагати виключно в письмовій формі від керівників банку усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України, надання письмових пояснень з питань дотримання банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, виконання вимог та обмежень у діяльності банку, встановлених Національним банком України, а також щодо проведення банком будь-яких операцій.

(статтю 67 доповнено новою частиною сьомою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Куратор банку має право отримувати згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України, від вкладників та інших кредиторів банку інформацію, необхідну для забезпечення контролю за станом виконання банком своїх зобов'язань.

(статтю 67 доповнено новою частиною восьмою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
у зв'язку з цим частини сьому - чотирнадцяту
 вважати відповідно частинами дев'ятою - шістнадцятою)

При здійсненні банківського нагляду Національний банк України може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.

У разі відкликання у банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи банківського нагляду інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

(частина десята статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Національний банк України у межах безвиїзного нагляду має право письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності.

Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів.

Національний банк України у разі розгляду питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку має право запрошувати для надання пояснень голову правління або голову ради цього банку.

(частину одинадцяту, дванадцяту статті 67 замінено чотирма частинами
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частину
тринадцяту вважати частиною п'ятнадцятою,
частина
чотирнадцята статті 67 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватися тільки в таких цілях:

для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності;

для перевірки права на здійснення банківської діяльності.

Національний банк України під час здійснення нагляду співпрацює з іншими державними органами, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг в Україні, та з відповідними органами нагляду за фінансовими установами іноземних держав. Співпраця відбувається на підставі укладених договорів, меморандумів чи в інших формах.

(статтю 67 доповнено частиною шістнадцятою
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Глава 13. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ ТА АУДИТ

Стаття 68. Загальні засади ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках

Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

(частина перша статті 68 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяльності за звітний період.

Стаття 69. Звітність банків

Банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.

Національний банк України має право вимагати від банку, банківської групи подання консолідованої і субконсолідованої звітності.

(частина друга статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із
Законами України від 19.05.2011 р. N 3394-VI,
від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Національний банк України встановлює для банків, банківських груп:

(абзац перший частини третьої статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

1) форми звітності та методику її складання;

2) періодичність та строки подання звітності;

3) структуру пояснювальної записки;

4) мінімум відомостей, що підлягають опублікуванню, та строки їх подання;

5) методику складання консолідованої і субконсолідованої звітності.

(пункт 5 частини третьої статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Національний банк України має право в окремих випадках вимагати подання разової та тимчасової звітності від банків та банківських груп.

(частина четверта статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Кожний власник істотної участі в банку, який є юридичною особою, зобов'язаний подати Національному банку України у встановлений ним строк річний звіт про свою діяльність. Звіт повинен містити:

(абзац перший частини п'ятої статті 69 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

1) види діяльності, які здійснює юридична особа;

2) інформацію щодо суб'єктів господарювання, в яких особа має участь, що перевищує 10 відсотків, зокрема: найменування та місцезнаходження юридичної особи, розмір частки, що знаходиться у власності цієї особи, види діяльності;

(пункт 2 частини п'ятої статті 69 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

3) баланс та звіт про фінансові результати цієї особи на кінець останнього фінансового року, перевірені аудитором (аудиторською фірмою).

(пункт 3 частини п'ятої статті 69 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України має право вимагати подання інших періодичних звітів чи інформації від власників істотної участі в банку з метою здійснення нагляду за безпекою і надійністю фінансового стану банку та забезпечення дотримання положень цього Закону.

Фінансовим роком банку вважається календарний рік, який починається 1 січня.

Банк зобов'язаний протягом місяця, наступного за звітним періодом, розповсюджувати на веб-сайті банку, а також розміщувати у приміщеннях банку, до яких мають доступ клієнти, у тому числі вкладники, квартальний баланс, звіт про фінансові результати банку та примітки до звітів, перелік яких визначається Національним банком України.

Банк зобов'язаний оприлюднювати аудиторський висновок та перевірені аудиторською фірмою річну фінансову звітність і річну консолідовану фінансову звітність в обсязі, що включає:

1) баланс;

2) звіт про фінансові результати;

3) звіт про рух грошових коштів;

4) звіт про власний капітал;

5) примітки до звітів, перелік яких визначається Національним банком України.

Банк зобов'язаний не пізніше 30 квітня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом із аудиторським висновком, а також інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про власників істотної участі у банку шляхом публікації в періодичних виданнях та/або поширення як окремих друкованих видань чи розміщення в мережі Інтернет.

Банк самостійно або на вимогу Національного банку України протягом місяця з дня оприлюднення зобов'язаний спростувати опубліковану недостовірну фінансову звітність (річну фінансову звітність та/або річну консолідовану фінансову звітність) у такий самий спосіб, у який вона була поширена.

Голова правління та головний бухгалтер банку несуть відповідальність, установлену законодавством України, у разі оприлюднення недостовірної (неповної) фінансової звітності, а також недотримання порядку спростування такої звітності.

(частину восьму, дев'яту статті 69 замінено п'ятьма частинами
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати аудиторський висновок та перевірену аудиторською фірмою річну консолідовану звітність банківської групи в складі та порядку, визначених Національним банком України з урахуванням вимог частини дев'ятої цієї статті.

(статтю 69 доповнено частиною тринадцятою
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI
,
частина тринадцята статті 69 у редакції
 Закону України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Стаття 70. Зовнішній аудит банку

Банк зобов'язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики.

Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків (далі - Реєстр аудиторських фірм), що ведеться Національним банком України.

Порядок ведення та включення до Реєстру аудиторських фірм визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Реєстр аудиторських фірм підлягає щорічному опублікуванню на сторінках офіційного Інтернет-представництва Національного банку України.

(частина четверта статті 70 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 18.06.2015 р. N 541-VIII)

Банк та аудиторська фірма зобов'язані надавати Національному банку України на його вимогу пояснення, у тому числі письмові, з питань зовнішнього аудиту банку.

Національний банк України має право вимагати від банку розширення предмета аудиторської перевірки в порядку та обсягах, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк має право укладати договори на проведення аудиторських перевірок річної фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності з тією самою аудиторською фірмою не більше ніж сім років поспіль.

Банк зобов'язаний у порядку та за вимогами, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку України, надати Національному банку України аудиторський висновок та інші документи за результатами аудиту.

Аудиторська фірма зобов'язана повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банку, що можуть призвести до його неплатоспроможності, у тому числі значних втрат регулятивного капіталу банку.

Керівники банку зобов'язані забезпечити умови для здійснення зовнішнього аудиту банку відповідно до вимог законодавства України та на вимогу аудиторської фірми надати звіти про проведені Національним банком України перевірки банку та звіти зовнішнього і внутрішнього аудиту банку.

Аудиторська фірма на вимогу Національного банку України зобов'язана надати Національному банку України та уповноваженим ним особам робочі документи аудиторської фірми з питань аудиту банку в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Аудиторська фірма не несе відповідальності за розкриття Національному банку України інформації у випадках, визначених у цій статті.

(стаття 70 у редакції Закону
 України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Глава 14. ІНСПЕКЦІЙНІ ПЕРЕВІРКИ БАНКІВ

Стаття 71. Інспекційні перевірки банків

Кожний банк є об'єктом інспекційної перевірки уповноваженими Національним банком України особами.

(частина перша статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Банки зобов'язані забезпечити уповноваженим Національним банком України особам умови для проведення інспекційної перевірки та вільний доступ у робочий час до всіх приміщень банку.

(частина четверта статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Керівники та працівники банку зобов'язані безоплатно надавати уповноваженим Національним банком України особам доступ до системи автоматизації банківських операцій, а також інформацію, документи та письмові пояснення з питань діяльності банку, а в разі виявлення порушень законодавства України про банки і банківську діяльність, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, також копії документів у порядку, встановленому Національним банком України.

(частина п'ята статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 04.07.2014 р. N 1587-VII)

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.

Уповноважені Національним банком України особи мають право одержувати від банку інформацію, документи та їх копії, письмові пояснення з питань діяльності банку, а також вилучати копії документів, що свідчать про порушення законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

(частина сьома статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства, крім надання матеріалів перевірки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

(частина восьма статті 71 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

У ході перевірки банку уповноважені Національним банком України особи мають право перевіряти будь-яку звітність афілійованої та спорідненої особи банку щодо взаємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з цією особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані та споріднені особи сприяють Національному банку України відповідно до положень цієї статті у тому самому порядку, що застосовується до банків.

(частина дев'ята статті 71 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI)

Національний банк України має право залучати працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до участі в інспекційних перевірках проблемного банку.

(статтю 71 доповнено частиною десятою
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Стаття 72. Перевірка осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України

Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.

До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, належать власники істотної участі у банку та учасники банківських груп.

(частина друга статті 72 у редакції
 Закону України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 із змінами, внесеними згідно із Законом
 України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

Стаття 73. Заходи впливу

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

(абзац перший частини першої статті 73 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у редакції Закону України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI
,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
від 14.10.2014 р. N 1702-VII
,
від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

1) письмове застереження;

(пункт 1 частини першої статті 73 у редакції
 Закону України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

2) скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку;

(пункт 2 частини першої статті 73 у редакції
 Закону України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо;

(пункт 3 частини першої статті 73 у редакції
 Закону України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

4) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

5) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами;

(пункт 7 частини першої статті 73 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

8) заборона надавати бланкові кредити;

9) накладення штрафів на:

абзац другий пункту 9 частини першої статті 73 виключено

(абзац другий пункту 9 частини першої статті 73 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII
,
 виключено згідно із Законом
 України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу;

банк за невиконання вимог куратора банку у розмірі від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

(пункт 9 частини першої статті 73 доповнено новим абзацом
 четвертим згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
абзац четвертий пункту 9 частини першої статті 73 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов'язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п'яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

(пункт 9 частини першої статті 73 доповнено новим абзацом
п'ятим згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
у зв'язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим)

особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку з порушенням вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі у банку в розмірі до 10 відсотків:

номінальної вартості придбаних акцій (паїв) банку, якщо особа набула або збільшила пряму істотну участь у банку;

номінальної вартості акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку, якщо особа набула або збільшила опосередковану істотну участь у банку.

Штраф за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку накладається на особу, яка набула або збільшила істотну участь у банку, або на будь-яку з осіб у структурі власності банку, через яку така особа набула або збільшила істотну участь у банку.

(абзац шостий пункту 9 частини першої статті 73 із змінами,
 внесеними згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII
,
замінено чотирма абзацами згідно із
 Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

10) тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі у банку права голосу (тимчасова заборона права голосу);

(пункт 10 частини першої статті 73 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
у редакції Закону України
 від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

11) тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;

111) позбавлення генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій;

(частину першу статті 73 доповнено пунктом 111
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного;

13) відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

(пункт 4 частини першої статті 73 із змінами, внесеними
 згідно із Законами України від 31.10.2008 р. N 639-VI
,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 замінено пунктами 4 - 13 згідно із
 Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Частини другу статті 73 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Тимчасова заборона права голосу застосовується шляхом заборони використання права голосу:

щодо власника прямої істотної участі у банку - належних власнику істотної участі акцій (паїв) банку, а за порушення порядку набуття або збільшення істотної участі у банку - придбаних власником істотної участі акцій (паїв) банку;

щодо власника опосередкованої істотної участі у банку - акцій (паїв), які належать акціонеру (учаснику) банку, через якого особа набула або збільшила істотну участь у банку.

(в статтю 73 включено частину другу згідно із
 Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Тимчасова заборона права голосу може бути застосована додатково до інших заходів впливу, передбачених частиною першою цієї статті.

(статтю 73 доповнено новою частиною третьою
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
у зв'язку з цим частини третю - дев'яту вважати
 відповідно частинами четвертою - десятою)

У разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк України призначає довірену особу, якій передається право голосу щодо відповідних акцій (паїв) і право будь-яким чином брати участь в управлінні банком.

(частина четверта статті 73 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 23.02.2012 р. N 4452-VI
,
у редакції Закону України
 від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Національний банк України не має права призначати довіреною особою особу, яка є власником істотної участі в цьому банку.

Довірена особа зобов'язана під час голосування діяти в інтересах кваліфікованого та зваженого управління банком. Довірена особа зобов'язана протягом усього часу, упродовж якого вона зберігає свій статус, відповідати вимогам, установленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України щодо бездоганної ділової репутації.

(частину третю статті 73 замінено трьома частинами
 згідно із Законом України від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
 у зв'язку з цим частини четверту та п'яту
 вважати відповідно частинами шостою та сьомою
)

Особу, яку на підставі розпорядження Національного банку України було відсторонено від посади або якій тимчасово заборонено користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв), може бути поновлено на посаді або відновлено у використанні права голосу придбаних акцій (паїв) лише на підставі рішення Національного банку України.

(частина сьома статті 73 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Частину восьму статті 73 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Національний банк України в разі порушення банківською групою, відповідальною особою банківської групи, іншими учасниками банківської групи вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників банку, наявності структури банківської групи, що унеможливлює здійснення нагляду на консолідованій основі, має право застосувати заходи впливу адекватно вчиненому порушенню, передбачені частиною першою цієї статті та/або будь-які зазначені нижче:

1) установлення для банківської групи підвищених економічних нормативів, лімітів та обмежень щодо здійснення окремих видів операцій;

2) заборона проведення операцій між банком та іншими учасниками банківської групи;

3) вимога до банку щодо відчуження часток участі в статутному капіталі дочірніх компаній, асоційованих компаній, які є членами банківської групи, розірвання угод, на підставі яких, за відсутності формального володіння, здійснюється вирішальний вплив на управління та/або діяльність цих осіб.

(статтю 73 доповнено частиною дев'ятою
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Національний банк України в разі порушення небанківськими фінансовими установами, що входять до складу банківської групи, вимог цього Закону, нормативно-правових актів Національного банку України має право звернутися до державних органів, що здійснюють нагляд за такими особами, щодо вжиття до цих осіб адекватних заходів впливу.

(статтю 73 доповнено частиною десятою
 згідно із Законом України від 19.05.2011 р. N 3394-VI)

Стаття 74. Порядок застосування заходів впливу

Порядок застосування заходів впливу, встановлених статтею 73 цього Закону, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, встановлюється законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Заходи впливу до банків, філій іноземних банків, фізичних осіб, встановлені статтею 73 цього Закону, можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Заходи впливу до банків, філій іноземних банків за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення можуть бути застосовані Національним банком України протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу є виконавчим документом та набирає законної сили з дня його прийняття. У разі невиконання такого рішення воно передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

(стаття 74 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 23.02.2012 р. N 4452-VI,
від 14.10.2014 р. N 1702-VII,
у редакції Закону України
 від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Розділ V
ПРОБЛЕМНИЙ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНИЙ БАНК. ЛІКВІДАЦІЯ БАНКУ

Глава 15
КРИТЕРІЇ ВІДНЕСЕННЯ БАНКУ ДО ПРОБЛЕМНИХ ТА НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ

Стаття 75. Віднесення банку до категорії проблемних

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків:

щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або

значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів;

(пункт 1 частини першої статті 75 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк;

(пункт 2 частини першої статті 75 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 28.12.2014 р. N 78-VIII)

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються:

за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів;

щодекади - два і більше разів;

(пункт 4 частини першої статті 75 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

41) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України;

(частину першу статті 75 доповнено пунктом 41
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку;

6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.

(пункт 5 частини першої статті 75 замінено пунктами 5 та 6
 згідно із Законом України від 02.03.2015 р. N 218-VIII)

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Проблемному банку забороняється використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки в національній та іноземній валюті. Проведення розрахунків здійснюється виключно через консолідований кореспондентський рахунок у Національному банку України.

Ця норма не поширюється на операції щодо виконання зобов'язань у міжнародних та внутрішньодержавних платіжних системах і системах розрахунків та на операції з цінними паперами, що здійснюються згідно із законодавством.

(частину четверту статті 75 замінено двома частинами
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII,
у зв'язку з цим частини п'яту - восьму
 вважати відповідно частинами шостою - дев'ятою)

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Стаття 76. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних

Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:

1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;

3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних;

(пункт 3 частини першої статті 76 у редакції
 Закону України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

4) пункт 4 частини першої статті 76 виключено

(частину першу статті 76 доповнено пунктом 4
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII
,
пункт 4 частини першої статті 76 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII
,
виключено згідно із Законом України
 від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами;

(частину першу статті 76 доповнено пунктом 5
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

(частину першу статті 76 доповнено пунктом 6
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, здійснюється ліквідація, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку.

(частина третя статті 76 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Банківський нагляд за перехідним банком, створеним відповідно до частини вісімнадцятої статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснюється Національним банком України у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

(статтю 76 доповнено новою частиною четвертою
 згідно із Законом України від 04.07.2014 р. N 1586-VII,
у зв'язку з цим частину четверту вважати частиною п'ятою)

Національний банк України поновлює банківський нагляд за банком у день отримання рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення повноважень куратора Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з приведенням діяльності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства України щодо дотримання нормативів капіталу та ліквідності.

(частина п'ята статті 76 у редакції
 Закону України від 04.07.2014 р. N 1586-VII)

Глава 16
ЛІКВІДАЦІЯ БАНКУ

Стаття 77. Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку

Банк може бути ліквідований:

1) за рішенням власників банку;

2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;

3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

(частину другу статті 77 доповнено пунктом 3
 згідно із Законом України від 14.10.2014 р. N 1702-VII
,
 враховуючи зміни, внесені
Законом України від 28.12.2014 р. N 78-VIII,
пункт 3 частини другої статті 77 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 16.07.2015 р. N 629-VIII)

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Стаття 78. Ліквідація банку з ініціативи власників

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.

Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.

Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

(розділ V із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 20.09.2001 р. N 2740-III
,
від 22.06.2004 р. N 1828-IV
,
 від 29.11.2005 р. N 3127-IV
,
від 15.12.2005 р. N 3201-IV
,
від 22.12.2005 р. N 3273-IV
,
від 31.10.2008 р. N 639-VI
,
від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
від 23.12.2010 р. N 2856-VI
,
від 04.02.2011 р. N 3011-VI
,
від 15.02.2011 р. N 3024-VI
,
від 19.05.2011 р. N 3385-VI
,
 у редакції Закону України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Розділ VI
ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Стаття 79. Оскарження рішень Національного банку України

Банк або інші особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, мають право оскаржити в суді в установленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб.

Частину другу статті 79 виключено

(згідно із Законом України
 від 18.06.2015 р. N 541-VIII)

Частину третю статті 79 виключено 

(частина третя статті 79 у редакції
 Закону України від 28.12.2014 р. N 78-VIII
,
виключено згідно із Законом України
 від 18.06.2015 р. N 541-VIII)

Частину четверту статті 79 виключено 

(згідно із Законом України
 від 18.06.2015 р. N 541-VIII)

Частину п'яту статті 79 виключено 

(згідно із Законом України
 від 18.06.2015 р. N 541-VIII)

Частину шосту статті 79 виключено 

(згідно із Законом України
 від 18.06.2015 р. N 541-VIII)

(розділ VІ із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 24.07.2009 р. N 1617-VI
,
 у редакції Закону України
 від 23.02.2012 р. N 4452-VI)

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Національний банк України має право встановлювати перехідні строки виконання передбачених цим Законом норм, які не повинні перевищувати загальних строків, передбачених цим Законом, якщо це дозволить банкам досягнути відповідності з вимогами цього Закону.

Банки, створені до набрання чинності цим Законом, зобов'язані протягом двох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

Протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом Національний банк України зобов'язаний переоформити ліцензії банкам відповідно до класифікації операцій, передбачених цим Законом.

До процедури створення банку, надання ліцензії на здійснення банківських операцій, що почалися і не завершилися до дня набрання чинності цим Законом, застосовуються положення цього Закону.

Процедура ліквідації банку, розпочата до дня набрання чинності цим Законом, завершується згідно з порядком, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, прийнятими відповідно до цього Закону.

2. До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

4. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 25, ст. 281; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 20, ст. 276, N 47, ст. 644, N 48, ст. 656; 1993 р., N 10, ст. 76, N 11, ст. 83, N 19, ст. 209, N 24, ст. 272, N 26, ст. 277, N 29, ст. 307, ст. 308; 1994 р., N 12, ст. 60, N 27, ст. 222; 1995 р., N 14, ст. 90, ст. 93, N 21, ст. 154; 1996 р., N 3, ст. 11, N 7, ст. 28; 1997 р., N 3, ст. 7, N 4, ст. 24, N 8, ст. 63; 1998 р., N 10, ст. 36, N 14, ст. 61, N 26, ст. 149; 1999 р., N 37, ст. 334; 2000 р., N 35, ст. 282);

пункт 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження" від 19 жовтня 2000 року N 2056-III;

статтю 62 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 29, ст. 238; 2000 р., N 42, ст. 351);

Постанову Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 25, ст. 282; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 52, ст. 467).

5. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" стаття 62 цього Закону застосовується з урахуванням того, що банки, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, мають право надавати інформацію, що містить банківську таємницю стосовно боржника, його поручителя (майнового поручителя), пов'язаних осіб боржника, без їхньої згоди іншим учасникам процедури фінансової реструктуризації, а також органам, що забезпечують проведення процедури фінансової реструктуризації (спостережній раді, секретаріату, арбітражному комітету (арбітру) відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

(розділ VII доповнено пунктом 5 згідно із
 Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII)

6. На період дії планів реструктуризації, затверджених відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію", Національний банк України не застосовує заходів впливу за порушення таких економічних нормативів: норматив короткострокової ліквідності, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента, нормативи інвестування, а також за порушення лімітів валютної позиції, якщо таке порушення сталося внаслідок участі банку у процедурі фінансової реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

(розділ VII доповнено пунктом 6 згідно із
 Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII)

7. На період дії Закону України "Про фінансову реструктуризацію" Національний банк України за порушення банками положень цього Закону застосовує до них санкції, передбачені статтею 30 Закону України "Про фінансову реструктуризацію", у визначеному ним порядку.

(розділ VII доповнено пунктом 7 згідно із
 Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII)

8. У разі здійснення банком реструктуризації зобов'язань боржника відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" банк може встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні, нижчому за собівартість банківських послуг у цьому банку.

(розділ VII доповнено пунктом 8 згідно із
 Законом України від 14.06.2016 р. N 1414-VIII)

 

Президент України 

Л. КУЧМА 

м. Київ
7 грудня 2000 року
N 2121-III
 

  

Опрос