ЗАКОН УКРАЇНИ
Про планування і забудову територій
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 12 вересня 2006 року N 109-V,
від 12 грудня 2006 року N 434-V,
від 22 лютого 2007 року N 703-V,
від 16 травня 2007 року N 1026-V,
від 16 вересня 2008 року N 509-VI
(зміни, внесені підпунктами 5, 10, 11, 13, 16, 17, 20 пункту 10
розділу I Закону України від 16 вересня 2008 року N 509-VI,
набрали чинності з 15 квітня 2009 року,
зміни, внесені підпунктом 18 пункту 10 розділу I
Закону України від 16 вересня 2008 року N 509-VI,
набрали чинності з 15 жовтня 2009 року),
від 18 грудня 2008 року N 692-VI
(зміни, внесені абзацами четвертим і п'ятим пункту 3 розділу I
Закону України від 18 грудня 2008 року N 692-VI,
набрали чинності з 13 червня 2009 року),
від 25 грудня 2008 року N 800-VI
(зміни, внесені абзацами другим - дев'ятим підпункту 15 пункту 4
розділу III Закону України від 25 грудня 2008 року N 800-VI,
набрали чинності з 14 квітня 2009 року),
від 5 червня 2009 року N 1474-VI,
від 29 червня 2010 року N 2367-VI,
(зміни, внесені підпунктом 2 пункту 10 розділу I Закону України
від 29 червня 2010 року N 2367-VI,
втратять чинність з 1 січня 2012 року),
від 9 вересня 2010 року N 2504-VI,
від 21 жовтня 2010 року N 2625-VI
Закон втратив чинність
(згідно із Законом України
від 17 лютого 2011 року N 3038-VI)
Окремі положення цього Закону визнано
такими, що відповідають Конституції України (є конституційними)
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 3 лютого 2009 року N 4-рп/2009)
(преамбула у редакції Закону
України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
територія - частина земної поверхні у визначених межах (кордонах) з властивими їй географічним положенням, природними та створеними діяльністю людей умовами та ресурсами, а також з повітряним простором та розташованими під нею надрами;
планування територій - процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень;
(абзац четвертий статті 1 у редакції
Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва;
Генеральна схема планування території України - містобудівна документація, яка визначає концептуальні вирішення планування та використання території України;
схема планування території - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин;
генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
(абзац дев'ятий статті 1 у редакції
Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
проект забудови територій - документація, що поєднує властивості містобудівної та проектної документації, яка розробляється для будівництва комплексів будинків і споруд;
об'єкти планування - територія України, території адміністративно-територіальних одиниць або їх частини чи окремі земельні ділянки;
суб'єкти планування - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також фізичні та юридичні особи;
регіональні правила забудови - нормативно-правовий акт, яким встановлюється загальний для територій і населених пунктів області, Автономної Республіки Крим (крім міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення) порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок;
місцеві правила забудови - нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування;
інженерно-транспортна інфраструктура - комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій;
червоні лінії - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення;
лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій;
(статтю 1 доповнено абзацом вісімнадцятим
згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
(статтю 1 доповнено абзацом дев'ятнадцятим
згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
(абзац дев'ятнадцятий статті 1 набирає чинності з 15 квітня 2009 року згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
(статтю 1 доповнено абзацом двадцятим
згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
(абзац двадцятий статті 1 набирає чинності з 15 квітня 2009 року згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
(статтю 1 доповнено абзацом двадцять першим
згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
(статтю 1 доповнено абзацом двадцять другим
згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
погоджувальна комісія - комісія, що утворюється під час проведення громадських слухань для розгляду пропозицій (зауважень) фізичних та юридичних осіб, територіальних громад та держави до проекту містобудівної документації, місцевих правил забудови і для прийняття узгоджених рішень;
(статтю 1 доповнено абзацом двадцять третім
згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
проектна декларація - цей термін використовується у значенні Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".
(статтю 1 доповнено абзацом згідно із
Законом України від 18.12.2008 р. N 692-VI)
Стаття 2. Основні завдання планування і забудови територій
Основними завданнями планування і забудови територій є:
обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій;
урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій;
обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб;
забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів;
визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів;
обгрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність;
визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом;
визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та інше використання;
охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів;
регулювання забудови населених пунктів та інших територій.
Стаття 3. Організація планування територій
Планування територій здійснюється на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.
Планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Планування та забудова окремих земельних ділянок, що належать на праві власності чи праві користування, здійснюється їх власниками чи користувачами у встановленому законодавством порядку.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.
Рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
Проведення експертизи містобудівної і проектної документації здійснюється в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
(частина шоста статті 3 у редакції
Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 4. Фінансування робіт з планування територій
Фінансування робіт з планування територій на загальнодержавному рівні, розроблення експериментальної містобудівної документації для населених пунктів та інших територій України, розроблення нормативних документів з питань планування і забудови територій, проведення найважливіших науково-дослідних робіт здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Фінансування робіт з планування території Автономної Республіки Крим, областей, районів, населених пунктів та інших частин їх території може здійснюватися за рахунок коштів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим або відповідних місцевих бюджетів і передбачатися в них окремим рядком.
Фінансування робіт з планування окремих земельних ділянок, на яких фізичні чи юридичні особи мають намір здійснити нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об'єктів містобудування або впорядкування територій, здійснюється, як правило, за рахунок коштів цих осіб.
Фінансування робіт з планування територій, окремих земельних ділянок може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законом.
Розділ II. ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ НА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ І РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ
Стаття 5. Планування територій на загальнодержавному рівні
Планування територій на загальнодержавному рівні полягає в розробленні Генеральної схеми планування території України (далі - Генеральна схема), якою передбачається раціональне використання території України, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, охорони довкілля, охорони здоров'я населення, охорони пам'яток історії та культури, визначення державних пріоритетів розвитку систем розселення, виробничої, соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.
Генеральна схема повинна містити:
аналіз стану використання території України та функціонування систем розселення;
аналіз намірів та потреб використання окремих територій, визначених у загальнодержавних програмах соціального, економічного розвитку, інших державних програмах, схемах розвитку галузей економіки;
аналіз санітарно-епідеміологічного та екологічного стану регіонів і реалізації відповідних цільових програм, а також аналіз заходів, спрямованих на поліпшення стану довкілля;
аналіз диспропорцій використання територій;
визначення територій за видами переважного використання;
напрями вдосконалення систем розселення та сталого розвитку населених пунктів;
комплекс заходів по її реалізації.
За рішенням Кабінету Міністрів України можуть розроблятися схеми планування окремих частин території України - кількох областей, узбереж Чорного та Азовського морів, міжнародних транспортних коридорів, прикордонних територій тощо.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень керуються Генеральною схемою під час:
підготовки проектів загальнодержавних програм соціального, економічного розвитку України, інших державних програм - з питань охорони земель, охорони здоров'я населення, охорони довкілля, розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, збереження історико-культурної спадщини, розвитку туризму;
вибору трас і проектування найважливіших транспортних, енергетичних та інших інженерних комунікацій, будівель і споруд;
підготовки та розгляду висновків щодо розробленої містобудівної документації на регіональному, а у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, - місцевому рівні;
створення резерву територій, призначених для перспективних містобудівних потреб загальнодержавного значення, та визначення режиму використання земель;
підготовки пропозицій з питань адміністративно-територіального устрою України;
вирішення інших питань використання територій.
Стаття 6. Розроблення та затвердження Генеральної схеми, схем планування окремих частин території України
Розроблення Генеральної схеми, схем планування окремих частин території України, визначених частиною третьою статті 5 цього Закону, здійснюється в порядку, встановленому законодавством.
Генеральна схема розробляється Кабінетом Міністрів України з урахуванням затверджених схем планування територій на регіональному рівні та подається на затвердження Верховній Раді України.
Стаття 7. Планування територій на регіональному рівні
Планування територій на регіональному рівні полягає у розробленні та затвердженні схем планування територій Автономної Республіки Крим, областей, районів, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації відповідно до закону.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради в межах своїх повноважень приймають рішення про розроблення схем планування територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також їх окремих частин.
У схемах планування територій на регіональному рівні визначаються заходи реалізації державної політики та враховуються державні інтереси під час планування цих територій, їх історичні, економічні, екологічні, географічні і демографічні особливості, етнічні та культурні традиції.
Стаття 8. Виключено
(згідно із Законом України
від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 9. Організація розроблення та затвердження схем планування територій на регіональному рівні
Після прийняття відповідними радами рішень про розроблення схем планування територій спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури Автономної Республіки Крим, обласні, районні державні адміністрації відповідно до своїх повноважень протягом двох місяців:
оприлюднюють через засоби масової інформації відомості про початок робіт, пов'язаних з розробленням схем планування територій на регіональному рівні, визначають форму, місце, строк внесення сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, а також фізичними та юридичними особами пропозицій (зауважень) до технічних завдань цих схем;
визначають технічні завдання на розроблення схем планування територій на регіональному рівні;
організують розроблення схем планування територій на регіональному рівні.
Спеціально уповноважений орган з питань містобудування та архітектури Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації відповідно до своїх повноважень протягом двох тижнів після завершення робіт, пов'язаних з розробленням схем планування територій на регіональному рівні:
повідомляють через засоби масової інформації про місце та строки розгляду схем планування територій, а також про форми подання пропозицій і порядок їх урахування;
подають спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань містобудування та архітектури схеми планування територій Автономної Республіки Крим, областей для проведення експертизи та надання висновку щодо їх затвердження.
Районні державні адміністрації після завершення робіт подають на розгляд Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій схеми планування територій районів для проведення експертизи та підготовки висновку щодо їх затвердження.
Схеми планування територій на регіональному рівні затверджуються відповідними радами.
Схеми планування територій на регіональному рівні кількох адміністративно-територіальних одиниць затверджуються спільним рішенням відповідних рад.
Рішення про затвердження схеми планування територій на регіональному рівні оприлюднюється через засоби масової інформації.
Порушення встановленого цим Законом порядку розроблення схем планування територій на регіональному рівні може бути підставою для оскарження до суду рішень відповідних рад про їх затвердження.
Розділ III. ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЙ НА МІСЦЕВОМУ РІВНІ
Стаття 10. Планування територій на місцевому рівні
Планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.
Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством.
Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни.
Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.
Стаття 11. Схеми планування територій на місцевому рівні
Схеми планування територій на місцевому рівні визначають:
потреби у зміні меж населених пунктів, потреби в територіях, передбачених для містобудівних потреб;
зонування територій для забудови та іншого використання;
планувальну структуру території;
інші питання, визначені державними будівельними нормами.
Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень вирішують питання планування, забудови та іншого використання територій згідно із схемою планування територій відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Схемами планування територій на місцевому рівні в разі необхідності може визначатися доцільність розроблення генеральних планів окремих населених пунктів.
Стаття 12. Генеральний план населеного пункту
Генеральним планом населеного пункту визначаються:
потреби в територіях для забудови та іншого використання;
потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій;
межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій;
планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту;
загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану;
території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання;
інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
Відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами:
готують обгрунтовані пропозиції щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;
готують вихідні дані для розроблення планів земельно-господарського устрою території населеного пункту та іншої землевпорядної документації;
вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій;
організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів;
організують проведення грошової оцінки земель;
розробляють і затверджують місцеві містобудівні програми та програми соціально-економічного розвитку населених пунктів;
організують роботу з проведення оцінки впливу діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності на стан довкілля та визначають шляхи та засоби зменшення цього впливу;
узгоджують питання забудови та іншого використання територій, в яких заінтересовані територіальні громади суміжних адміністративно-територіальних одиниць;
встановлюють на відповідних територіях режим використання земель, передбачених для містобудівних потреб;
вирішують інші питання.
Стаття 13. Детальний план території
Детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає:
розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови;
розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок;
розташування інженерно-транспортної інфраструктури;
принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови;
інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо:
визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання;
вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок;
визначення поверховості та інших параметрів забудови території;
розроблення та затвердження місцевих правил забудови, проектів забудови території, проектів розподілу території мікрорайону (кварталу).
Стаття 14. План червоних ліній
Планом червоних ліній відповідно до генерального плану населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається розташування червоних ліній.
План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією.
Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень:
встановлюють межі земель загального користування населених пунктів;
вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб;
визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.
Стаття 15. Проект забудови території
Проект забудови території визначає:
розташування об'єктів містобудування, місцевих проїздів відносно червоних ліній;
архітектурно-просторове вирішення, призначення, щільність, поверховість та інші показники конкретних об'єктів містобудування;
показники та технічні вирішення інженерно-транспортної інфраструктури;
потребу в проведенні інженерної підготовки території та обсяг цих робіт;
місця та технічні вирішення під'єднання інженерного обладнання об'єктів містобудування до зовнішніх інженерних мереж і споруд;
організацію будівництва;
техніко-економічні показники та загальний кошторис забудови території;
інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
У разі необхідності у складі проекту забудови території може розроблятися проект розподілу території.
Проект забудови території погоджується і затверджується як проектна документація в порядку, визначеному законодавством.
Стаття 16. Проект розподілу території
Проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок.
Проектом розподілу території визначаються площі та межі:
прибудинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків;
земельних ділянок, на яких розміщують громадські споруди та інші об'єкти містобудування;
надлишків земельних ділянок, призначених для подальшого спорудження жилих і громадських будинків і споруд та іншого використання (при розподілі території існуючої забудови);
територій загального користування;
територій обмеженого користування земельною ділянкою, встановленого згідно з договором, рішенням суду або в іншому визначеному законом порядку.
Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами.
Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.
Площі окремих земельних ділянок та територій при розробленні проекту розподілу території визначаються з урахуванням державних будівельних норм і детального плану території (проекту забудови території).
Порядок розроблення проектів розподілу території встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури.
Стаття 17. Врахування державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні
Врахування державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні полягає у визначенні потреби в територіях, необхідних для розташування та утримання об'єктів загальнодержавного значення, вирішення інших завдань реалізації державної політики щодо використання територій.
Врахування державних інтересів здійснюється шляхом виконання відповідних вимог до розроблення генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, проведення їх експертизи, здійснення державного контролю за плануванням, забудовою, іншим використанням територій та окремих земельних ділянок у порядку, встановленому законодавством.
Вимоги до планування, якими забезпечуються державні інтереси під час розроблення генеральних планів та іншої містобудівної документації, визначаються згідно з законом відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури спільно з іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.
Для міст Києва та Севастополя вимоги для врахування державних інтересів під час розроблення генеральних планів та іншої містобудівної документації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за участю інших спеціально уповноважених на це центральних органів виконавчої влади.
Порядок врахування вимог щодо забезпечення державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні встановлюється в регіональних правилах забудови.
Стаття 18. Виключено
(згідно із Законом України
від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 19. Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб
На території населеного пункту відповідною радою встановлюється режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб.
Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів або місцевих правилах забудови.
Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, враховується при розробленні землевпорядної документації.
Режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб за межами населених пунктів, встановлюється відповідними радами.
Узгодження питань щодо забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, в яких заінтересовані суміжні територіальні громади, здійснюється на підставі угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів.
Встановлення режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до часу вилучення (викупу), надання цих ділянок для здійснення запланованої містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку.
Розділ IV. РЕГУЛЮВАННЯ ПЛАНУВАННЯ, ЗАБУДОВИ ТА ІНШОГО ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ
Стаття 20. Нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій
Нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій полягає у прийнятті нормативно-правових актів, зокрема державних будівельних норм, відомчих нормативних документів, регіональних і місцевих правил забудови.
Державні будівельні норми щодо планування і забудови та іншого використання територій розробляє та затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади з питань, які належать до їх повноважень.
Нормативно-правові акти інших центральних органів виконавчої влади щодо планування, забудови та іншого використання територій, що видаються в межах їх компетенції, затверджуються цими органами після погодження із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури і реєструються в установленому законодавством порядку.
Державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування.
Стаття 21. Регіональні правила забудови
(стаття 21 у редакції Закону
України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 22. Місцеві правила забудови
Місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст обласного значення, республіканського значення Автономної Республіки Крим.
Для сіл, селищ, міст районного значення відповідні ради можуть розробляти місцеві правила забудови.
Місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами.
Місцеві правила забудови повинні узгоджуватися з регіональними правилами забудови.
Місцеві правила забудови складаються із текстової частини та графічної частини - плану зонування.
У текстовій частині місцевих правил забудови визначається перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон.
Для кожної окремої зони згідно з державними будівельними нормами встановлюються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок:
гранично допустимі поверховість будинків і споруд та щільність забудови;
мінімальні відступи будинків і споруд від червоних ліній, ліній регулювання забудови, меж суміжних ділянок;
вимоги до впорядкування доріг та під'їздів до будинків і споруд, місць паркування транспортних засобів;
вимоги до забезпечення експлуатації інженерно-транспортної інфраструктури;
вимоги до озеленення та впорядкування територій;
вимоги до утримання будинків і споруд;
перелік обмежень використання земельних ділянок (містобудівних, інженерних, санітарно-епідеміологічних, природоохоронних, історико-культурних);
інші вимоги, зазначені у статті 19 цього Закону.
На плані зонування встановлюється поділ території населеного пункту на зони з допустимими та переважними видами використання земельних ділянок.
На плані зонування не допускається відображення елементів, які можуть перешкоджати вільному доступу до цього плану.
План зонування та перелік переважних і допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок розробляються для всієї території населеного пункту або окремої його частини.
При розробленні землевпорядної документації враховуються єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок, визначені місцевими правилами забудови.
(частина дванадцята статті 22 у редакції
Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 23. Забудова територій
(стаття 23 у редакції Закону
України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 231. Особливості вирішення питань забудови територій, пов'язаних із набуттям права на земельні ділянки державної та комунальної власності
(Закон доповнено статтею 231 згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 800-VI)
Стаття 24. Порядок вирішення питань забудови земельної ділянки
(назва статті 24 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 25.12.2008 р. N 800-VI)
Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.
(частина друга статті 24 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 800-VI)
Розміщення тимчасових споруд та реклами здійснюється в порядку, встановленому законодавством.
(стаття 24 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 12.09.2006 р. N 109-V,
від 12.12.2006 р. N 434-V,
від 16.05.2007 р. N 1026-V,
з роз'ясненнями Рішення Конституційного Суду України
від 03.02.2009 р. N 4-рп/2009,
у редакції Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI,
зміни, внесені підпунктом 10 пункту 10 розділу I
Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI,
набрали чинності з 15 квітня 2009 року)
Стаття 241. Виключено
(Закон доповнено статтею 241 згідно із
Законом України від 22.02.2007 р. N 703-V,
статтю 241 виключено згідно із
Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 25. Здійснення комплексної забудови території
Комплексна забудова території є засобом її упорядкування шляхом забезпечення громадських та приватних інтересів, спрямованих на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, жилих будинків, благоустрою території, інших об'єктів містобудування. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і забезпечуватися одним або кількома інвесторами.
(частина перша статті 25 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Рішення щодо організації комплексної забудови території у визначених межах приймаються відповідними місцевими радами на підставі техніко-економічних та містобудівних обгрунтувань.
Функції замовника на будівництво виконавчий орган відповідної ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, виконують безпосередньо або делегують їх на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) у порядку, встановленому законодавством.
Рішення органів місцевого самоврядування щодо організації комплексної забудови території для розташування об'єктів містобудування загальнодержавного значення (морських портів, аеропортів, терміналів, комплексів забезпечення виконання владних функцій тощо) приймаються з урахуванням техніко-економічних обгрунтувань, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Частину п'яту статті 25 виключено
(згідно із Законом України
від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Частину шосту статті 25 виключено
(згідно із Законом України
від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Майнові права на збудовані об'єкти містобудування визначаються договорами між замовником та інвестором у встановленому законом порядку.
Регулювання земельних відносин при комплексній забудові здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Проектування, будівництво, приймання в експлуатацію закінчених будівництвом окремих будинків і споруд на території комплексної забудови здійснюються відповідно до укладених договорів між замовником та інвестором у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 26. Дотримання регіональних та місцевих правил забудови
Суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися регіональних та місцевих правил забудови.
(стаття 26 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.09.2006 р. N 109-V,
у редакції Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 27. Вихідні дані для проектування об'єкта містобудування
Основними складовими вихідних даних є:
містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки;
технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування;
Порядок надання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
(стаття 27 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 12.09.2006 р. N 109-V,
від 25.12.2008 р. N 800-VI,
у редакції Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI,
зміни, внесені підпунктом 13 пункту 10 розділу I
Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI,
набрали чинності з 15 квітня 2009 року)
Стаття 271. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту
Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
(частину четверту статті 271 доповнено новим абзацом третім
згідно із Законом України від 21.10.2010 р. N 2625-VI,
у зв'язку з цим абзаци третій - шостий
вважати відповідно абзацами четвертим - сьомим)
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється на конкурсній основі;
об'єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха чи техногенних аварій;
об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що споруджуються за кошти інвесторів.
(частину четверту статті 271 доповнено абзацом сьомим
згідно із Законом України від 05.06.2009 р. N 1474-VI)
Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
(абзац перший частини сьомої статті 271 у редакції
Закону України від 25.12.2008 р. N 800-VI)
(абзац другий частини сьомої статті 271 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 25.12.2008 р. N 800-VI,
від 21.10.2010 р. N 2625-VI)
(абзац третій частини сьомої статті 271 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 25.12.2008 р. N 800-VI,
від 21.10.2010 р. N 2625-VI)
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема, житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі (внеску) замовника, встановленої цією статтею.
терміни (графік) оплати пайового внеску;
Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію.
(Закон доповнено статтею 271 згідно із
Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 28. Проектна документація на будівництво
Проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку.
Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.
(частина друга статті 28 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
У випадках, передбачених законодавством, розроблення проектної документації здійснюється на конкурсній основі.
Стаття 281. Дозвіл на виконання підготовчих робіт
Дозвіл на виконання підготовчих робіт не дає права на виконання будівельних робіт.
документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;
містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, отримані в установленому законом порядку;
документ про призначення відповідальних виконавців підготовчих робіт.
Підставою для відмови у наданні дозволу на виконання підготовчих робіт є:
неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу;
невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Надання дозволу на виконання підготовчих робіт здійснюється на безоплатній основі.
Дозвіл на виконання підготовчих робіт видається на строк не більше одного року.
Знесення зелених насаджень, будівель та споруд здійснюється в порядку, встановленому законодавством.
надання замовнику дозволу на виконання будівельних робіт;
порушення проекту виконання підготовчих робіт;
(Закон доповнено статтею 281 згідно із
Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Стаття 29. Дозвіл на виконання будівельних робіт
1) документи від замовника будівництва:
документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;
відомості про здійснення авторського і технічного нагляду;
фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та копія ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (у разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб);
2) документи від підрядника будівництва:
копії установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію;
договір (контракт) підряду на будівництво об'єкта;
документ про призначення відповідальних виконавців робіт;
відомості про кваліфікацію та досвід спеціалістів, які братимуть участь у виконанні замовлення;
пропозиції щодо залучення субпідрядників.
Підставами для відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт є:
неподання документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу;
невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.
Надання дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється на безоплатній основі.
Дія дозволу може бути продовжена за зверненням замовника на строк не більше одного року.
подання замовником заяви про скасування (анулювання) дозволу на виконання будівельних робіт;
видачі та перереєстрації дозволу на виконання будівельних робіт з порушенням вимог законодавства;
(стаття 29 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 12.12.2006 р. N 434-V,
від 25.12.2008 р. N 800-VI,
у редакції Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI,
зміни, внесені підпунктом 17 пункту 10 розділу I
Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI,
набрали чинності з 15 квітня 2009 року)
(статтю 29 доповнено частиною згідно із
Законом України від 18.12.2008 р. N 692-VI)
Стаття 30. Моніторинг забудови та іншого використання територій
Моніторинг забудови та іншого використання територій полягає у здійсненні спостережень за реалізацією відповідної містобудівної документації та зміною об'єктів містобудування, проведенні виконавчої зйомки і коригування топографо-геодезичних, а також картографічних та інших матеріалів.
Моніторинг забудови та іншого використання територій забезпечується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконавчими органами рад міст обласного підпорядкування в межах повноважень, визначених законом, та здійснюється відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.
Дані моніторингу використовуються для створення геоінформаційних систем, заносяться до містобудівних кадастрів населених пунктів і враховуються під час здійснення планування та забудови територій.
Стаття 301. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю з урахуванням частини четвертої цієї статті.
(частина перша статті 301 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 29.06.2010 р. N 2367-VI,
зміни, внесені Законом України від 29.06.2010 р. N 2367-VI,
втратять чинність з 1 січня 2012 року)
(статтю 301 доповнено новою частиною четвертою
згідно із Законом України від 29.06.2010 р. N 2367-VI,
у зв'язку з цим частини четверту - дванадцяту
вважати відповідно частинами п'ятою - тринадцятою,
зміни, внесені Законом України від 29.06.2010 р. N 2367-VI,
втратять чинність з 1 січня 2012 року)
Підставами для відмови у видачі сертифіката відповідності є:
неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката відповідності;
виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів будівництва забороняється.
Спори, пов'язані з видачею сертифіката відповідності або відмовою у його видачі, вирішуються судом.
(розділ IV доповнено статтею 301 згідно із
Законом України від 12.12.2006 р. N 434-V,
у редакції Законів України від 25.12.2008 р. N 800-VI,
від 16.09.2008 р. N 509-VI,
зміни, внесені підпунктом 18 пункту 10 розділу I
Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI,
набрали чинності з 15 жовтня 2009 року)
РОЗДІЛ IV1. ПОРЯДОК ВРАХУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ І ПРИВАТНИХ ІНТЕРЕСІВ ПРИ ПЛАНУВАННІ І ЗАБУДОВІ ТЕРИТОРІЙ
Стаття 302. Предмет громадського обговорення
схем планування територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин;
генеральних планів населених пунктів;
містобудівного обґрунтування розміщення об'єктів містобудування.
Стаття 303. Організація проведення громадського обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови
узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками документації через погоджувальну комісію;
винесення нерозв'язаних погоджувальною комісією спірних питань на розгляд відповідної ради;
відомості про замовника та розробника, підстави розроблення;
порядок, місце і строки детального ознайомлення з проектом відповідної документації;
строк подання пропозицій (зауважень) громадськості;
висновки державної експертизи на проект відповідної документації.
Стаття 304. Вимоги до осіб - учасників громадських слухань
У громадських слуханнях можуть брати участь:
замовники та розробники документації;
народні депутати України, депутати відповідних рад.
Стаття 305. Проведення громадських слухань. Розгляд пропозицій (зауважень) громадськості
До обов'язків головуючого на громадських слуханнях належить:
забезпечення реєстрації учасників слухань;
оголошення порядку денного і пропозицій щодо регламенту проведення слухань;
інформування учасників слухань про подані пропозиції (зауваження) та порядок їх урахування;
надання можливості представникам громадськості поставити запитання та висловити свою думку;
забезпечення обрання членів погоджувальної комісії від громадськості;
До складу погоджувальної комісії входять:
представники професійних об'єднань та спілок, архітектори, науковці;
У разі відсутності пропозицій (зауважень) громадськості складається відповідний акт.
Стаття 306. Урахування результатів громадського обговорення
Стаття 307. Фінансування заходів з громадського обговорення
(Закон доповнено розділом IV1 згідно із
Законом України від 16.09.2008 р. N 509-VI)
Розділ V. ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ПЛАНУВАННЯМ, ЗАБУДОВОЮ ТА ІНШИМ ВИКОРИСТАННЯМ ТЕРИТОРІЙ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПІД ЧАС ПЛАНУВАННЯ, ЗАБУДОВИ ТА ІНШОГО ВИКОРИСТАННЯ ТЕРИТОРІЙ
Стаття 31. Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій
(частина перша статті 31 у редакції
Закону України від 16.05.2007 р. N 1026-V)
Порядок здійснення державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій визначається законодавством.
(положення статті 31, відповідно до яких дозвіл на початок виконання будівельних робіт має надаватися Державною архітектурно-будівельною інспекцією України або її територіальними органами, а державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій, окрім інших спеціально уповноважених органів, здійснюється Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03.02.2009 р. N 4-рп/2009)
Стаття 32. Відповідальність за порушення законодавства під час планування, забудови та іншого використання територій
Особи, винні в:
затвердженні містобудівної документації з порушенням встановлених державних стандартів, норм і правил;
недотриманні регіональних і місцевих правил забудови під час планування, забудови та іншого використання територій;
недотриманні термінів надання висновків комплексної експертизи або обгрунтованої відмови;
недотриманні термінів подання відповідних висновків до складу комплексної експертизи;
недотриманні термінів підготовки та надання містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок та виконання будівельних робіт;
вимаганні при наданні містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки та виконання будівельних робіт чи проведення експертизи будь-яких інших документів, не передбачених законодавством;
недотриманні режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність, -
несуть відповідальність, встановлену законом.
Законами може бути встановлена відповідальність і за інші види правопорушень під час планування, забудови та іншого використання територій.
Розділ VI. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ПІД ЧАС ПЛАНУВАННЯ І ЗАБУДОВИ ТЕРИТОРІЙ
Стаття 33. Міжнародне співробітництво під час планування і забудови територій
Міжнародне співробітництво у сфері планування і забудови територій здійснюється згідно з законодавством України та міжнародними договорами України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців після набрання чинності цим Законом:
підготувати та внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Президент України | Л. КУЧМА |
м. Київ |
|