Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О признании незаконным приказа об увольнении, восстановлении на работе и взыскании среднего заработка за время вынужденного прогула

Городской суд
Решение от 11.01.2013 № 108/9095/2012, 2/107/97/13

КЕРЧЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

11.01.2013 р.

Справа N 108/9095/2012р.,

 

Провадження N 2/107/97/13р.

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: судді - Собєщанської Н. В., при секретарі - Кількєєвій Е., ОСОБА_6, за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представника третьої особи - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Кримської Республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник", третя особа - директор Кримської Республіканської Установи "Керченський історико-культурний заповідник" ОСОБА_4, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановив:

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання наказу N 372-л від 23.08.2012 року незаконним, поновлення на роботі на посаді заступника директора з наукової роботи та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення на день поновлення. Свої вимоги мотивує тим, що з 1988 року він працював у відповідача, а з 2005 року на посаді заступника директора з наукової роботи. 23.08.2012 року наказом N 372-л він був звільнений за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за п. 1 ст. 41 КЗпП України. Звільнення вважає безпідставним та незаконним, оскільки наказ про звільнення з даних підстав повинен бути мотивований та обґрунтований. У наказі N 372-л відсутній склад одноразового грубого порушення. Виходячи з конструкції закону під п. 1 ст. 41 КЗпП підпадають такі порушення, у яких ознаками грубості характеризуються усі факти, характеризуючи його склад та характер дії або без дії робітника, та суттєвість наслідків порушення трудових обов'язків та особливості причинного зв'язку між порушенням та його наслідками, та форма вини. В наказі ж повністю відсутні будь-які характеристики його діяння у будь-якому вигляді, тобто, не має нічого що б вказувало на порушення ним посадових обов'язків та у чому воно виразилося. Звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП є дисциплінарним стягненням та допускається з дотриманням правил, встановлених для їх застосування. Частина 1 ст. 149 КЗпП встановлює правило, згідно якого до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений їм орган повинен витребувати від порушника трудової дисципліни письмового пояснення. Дане письмове пояснення з нього не було витребувано. Про відсутність такої вимоги посвідчує сам наказ N 372-л від 23.08.2012 року, у ньому відсутній перечень документів, які лягли в основу наказу, тобто на момент винесення наказу такі документи були відсутні. На зазначених підставах просить позов задовольнити повністю та визнати наказ N 372-л від 23.08.2012 року незаконним, поновити його на роботі Кримської республіканської установи "Керченський історико-культурний заповідник" на посаді заступника директора з наукової роботи, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення на день поновлення на роботі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити на підставі наданих у позовні заяві пояснень. Та додатково добавив що, висновки службового розслідування складено претензійно, також вони не підтверджують факту порушення законодавства та не можуть являтися підставами для звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Представник позивача ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності, належним чином оформленої, у судовому засіданні підтримав позов свого довірителя та просив його задовольнити у повному обсязі. Та додатково пояснив суду, що підстави звільнення не вказано у наказі, не були дотримані правила проведення службового розслідування. Як убачається з наданих відповідачем та третьою особою заперечень пояснення по службовому розслідуванню давались 15 та 17 серпня 2012 року були зареєстровані, тобто ОСОБА_3 не було надано часу для надання пояснень за фактом розслідування. Під час проведення контрольної перевірки об'єкту були додані фотографії малолітнього на цьому об'єкті. Якщо виявили дитину то необхідно належним чином отримати письмові пояснення дитини. Під час даних обставин ОСОБА_3 був відсутній, також не були відібрані пояснення від інших членів експедиції. Незаконно були отримані пояснення дитини у порушення Закону України "Про охорону дитинства". Наказ держкомстату не зареєстровано у Міністерстві юстиції. З наказу не убачається за які дії звільнено ОСОБА_3. В експедиції було два штатних робітника ОСОБА_3 - ОСОБА_15, у вихідні дні ОСОБА_5, робітник музею Аджимушкай. Правовідносини повинні регулюватися трудовим законодавством. Пленум Верховного Суду України N 9 від 06.11.92 року вказує, що необхідно чітко перевірити строки та підстави для звільнення, інше дисциплінарне стягнення, враховуючі ступень тяжкості, шкоду, обставини за якими скоєно правопорушення. Якщо говорити що не було трудових правовідносин між ОСОБА_3 та відповідачем то можливо сказати що наказ про звільнення було постановлено з недоліками та неправомірно.

Представник відповідача ОСОБА_2, діючій на підставі довіреності, належним чином оформленої, у судовому засіданні заперечував проти позову ОСОБА_3 та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Додатково пояснив суду, що конфлікт між ОСОБА_3 та установою почав розвертатися з перших днів роботи експедиції. ОСОБА_3 повинен був надати списки пошукової експедиції. Саме із цим фактом була пов'язана конфліктна ситуація. У встановленні строки списки надані не були. Раніше у наданих ОСОБА_3 списках фігурувало прізвище малолітнього ОСОБА_5, директор заповідника вимагав усунути недоліки у даних списках, ОСОБА_3 відмовився від цього, до 17.08.2012 року, дані обставини були підставою для службового розслідування. Коли співробітники заповідника прибули до розкопок, побачили, що малолітній знаходиться у каменоломні та проводить роботи. На наданих суду фотографіях убачається, що малолітня особа надав свої пояснення на тих же скалах. Після цього було встановлено, що малолітній не тільки був притягнутий у якості волонтера, але і до підземних робіт. Конвенція про захист прав дитини передбачає що робота на підземних роботах є істотним порушенням прав дитини. 17.08.2012 року від ОСОБА_3 було витребувано пояснення, але його він датував 15.08.2012 року. Позивач написав невірну дату показуючи, що він дав пояснення за два дні до проведення перевірки. 17.08.2012 року наприкінці дня були зареєстровані пояснення та рапорт членів комісії. З 17 по 23 серпня 2012 року намагались запросити ОСОБА_3 для надання пояснень, але він не приходив до установи. Та тільки 23.08.2012 року директором заповідника затверджені результати перевірки та був виданий наказ про звільнення, який був узгоджений з Міністерством культури, після чого наказ був підписаний. Також не згоден з тим, що членами комісії незаконно були відібрані пояснення малолітнього. Наказ було видано по формі передбаченою наказом Міністерства статистики від 05.12.2008 року, внесення змін до форми наказу не допускається. На питання суду пояснив, що ОСОБА_3 з заявою до установи про направлення на його адресу трудової книжки не звертався, також установою був надісланий лист позивачу про його явку до установи та отримання трудової книжки. Після того як позивач не прийшов установа самостійно направила, рекомендованою поштою, трудову книжку, щоб у позивача не було підстав для звернення до суду з заявою за даним фактом. На питання представника позивача пояснив, що угоди між заповідником та волонтерською організацією не укладалось, так як на це не має право. ОСОБА_3 приймав волонтерів як начальник експедиції, інструкції начальника експедиції не існує. Також ОСОБА_3 здійснює контроль за волонтерами, також він має зобов'язання які були закріплені у наказі N 139 від 03.08.2012 року у п. 5 та 6. З даним наказом ОСОБА_3 був ознайомлений. Учасники військової патріотичної експедиції не є працівниками установи - заповідника. За дані особи несе відповідальність ОСОБА_3 як керівник експедиції. На ОСОБА_3 було оформлені дозвільні документи на проведення пошукових робіт. Саме під даний дозвіл ОСОБА_3 набирав волонтерів, контролював їх роботу, дані повноваження передбачені у наказі про призначення його керівником експедиції. Керівником експедиції з розкопок на території України може лише громадянин України, але дану експедицію спонсорувала волонтерська організація Російської Федерації. Списки членів експедиції так і не були надані до заповідника. На час коли комісія приїхала до розкопок ОСОБА_3 не було на об'єкті, у цей же день його було запрошено для надання пояснень. Члени комісію не могли надати свої рапорти поки не будуть надані пояснення ОСОБА_3. Також ні хто з членів комісії не знав, що на даних розкопках також працює сестра малолітнього, оскільки ОСОБА_3 так і ну були надані списки членів експедиції. Про те що є заява батька малолітнього було відомо лише зі слів ОСОБА_3. Дана заява була надана з порушення законів, оскільки заборонено батькам давати дозвіл для притягнення малолітніх для робіт на розкопках, тому по даному факту був направлений лист до органів внутрішніх справ для прийняття заходів до батька малолітнього, про результати розгляду даної заяви йому ні чого не відомо. Інженер по техніки безпеці та по охороні праці інструктує лише робітників заповідника. Коли була перевірка, мова йшла лише про притягнення малолітнього до волонтерської діяльності. Учасникам експедиції грошові кошти від заповідника не надавались, їх роботу оплачувала волонтерська організація. Заповідник в праві витребувати від керівника експедиції усунення порушень законодавства про волонтерів. ОСОБА_3 не передав у заповідник журнали по техніці безпеки до теперішнього часу. Заповідник перевіряв саме керівника експедиції з дотримання Закону України "Про волонтерську діяльність", а не волонтерів які працювали на розкопках. Грубим порушенням трудового законодавства є то, що ОСОБА_3 притягнув до небезпечних робіт малолітнього. Не надання списків волонтерів у передбачені строку було підставою для проведення службового розслідування. Претензії Служба безпеки України до заповідника не пред'являла, оскільки усі питання, які виникли, були розв'язані заповідником самостійно, дана служба контролює вивіз цінностей, які були знайдені на розкопках, за межі України, претензій до ОСОБА_3 по даним розкопкам не було. Поспішності у звільненні не було, грубе порушення було виявлено 17 серпня 2012 року, а звільнений був 23 серпня 2012 року, експедиція працювала до 25 серпня 2012 року, усі поїхала достроково. Зі звітів експедиції претензій к ОСОБА_3 не пред'являлися. У подальшому, заповідник також планує проведення експедицій на даних розкопках. ОСОБА_3 письмово на надавались питання для надання пояснень. Заповідник та його працівника не мають права доставляти малолітніх куди не будь. ОСОБА_3 приніс на узгодження списки волонтерів, але йому було запропоновано усунути недоліки, які були виявлені в списках, оскільки волонтером був вказаний малолітній ОСОБА_5, також йому було запропоновано заборонити малолітньому брати участь у експедиції. Малолітній ОСОБА_5 заявив, що ОСОБА_3 знав про його роботу, усі знахідки які він знаходив віддавав саме йому. На питання суду пояснив, що у даному випадку дозволу профспілки при звільненні не було потрібно, оскільки позивач займав посаду заступника директора заповідника та його посада відноситься до керівника.

Опрос