Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Коммюнике Секретаря Европейского суда по правам человека относительно решения по делу "Издательская компания "Times" против Соединенного Королевства"

Европейский суд по правам человека
Коммюнике от 10.03.2009

РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Комюніке Секретаря Європейського суду з прав людини стосовно рішення у справі "Видавнича компанія "Times" проти Сполученого Королівства"

У рішенні, ухваленому 10 березня 2009 року у справі "Видавнича компанія "Times" проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини (далі - Суд) постановив, що:

• не було порушення ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно факту покарання заявника за опублікування критичних статей про п. Г. Л.

Обставини справи

Заявник - видавнича компанія "Times" є власником та видавцем газети Times", у якій було опубліковано дві статті про існуючу масштабну схему "відмивання грошей" та про можливого керівника російської мафії п. Г. Л., чиє ім'я розкривалося повністю. Обидві статті були розмішені на інтернет-сайті газети у ті самі дні, в які вони були опубліковані у друкованій версії газети.

У грудні 1999 року п. Г. Л. звернувся до суду з позовом про наклеп проти газети, її головного редактора та двох журналістів - авторів згаданих статей. Відповідачі не заперечували проти того, що статті і справді могли бути дифамаційними. Однак стверджували, що зміст відповідної інформації був настільки важливим, що вони мали обов'язок її опублікувати, а громадськість мала право про цю інформацію дізнатися.

У час, коли розглядався перший позов п. Г. Л. про наклеп, відповідні статті залишалися на інтернет-сайті газети (до них можна було легко отримати доступ, звернувшись до архівних матеріалів сайту). У грудні 2000 року п. Г. Л. звернувся із другим позовом про наклеп у зв'язку з фактом тривалої, демонстрації статей на інтернет-сайті газети. Після цього заявники додали, до статей замітку про те, що відповідні матеріали стали предметом судової справи про наклеп, а отже, не повинні відтворюватися в інших публікаціях чи використовуватися через посилання без попередження про це юридичного відділу газети.

Заявники стояли на позиції, що тільки перший раз поміщення статей на інтернет-сайті дає підстави для позову про дифамацію. Вони стверджували, що не повинні відповідати за усі наступні виклади відповідного матеріалу користувачами інтернету на веб-сторінках. До того ж, заявники зазначали про те, що другий дифамаційний позов було подано після спливу строку, призначеного для подання такого роду позовів. Національний суд не погодився з такою позицією заявників. Він відзначив, що до середовища Інтернету застосовується правило загального права, згідно з яким кожна публікація матеріалу дає підстави для окремого дифамаційного позову. Втім, з огляду на специфіку такого ресурсу, як Інтернет, підставою для позову може стати кожен окремий раз звернення до відповідного матеріалу, розміщеного на інтернет-сторінках.

Заявники оскаржили згадане рішення суду, наполягаючи на тому, що застосування відповідної норми загального права до інтернет-публікацій може спричинити безліч позовів про відповідальність газетних видань. Це, зі свого боку, справлятиме відлякувальний ефект щодо готовності редакцій надавати доступ до газетного архіву на інтернет-сайтах, а відтак обмежуватиме їх свободу вираження поглядів.

Опрос