Идет загрузка документа (46 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О признании незаконным и отмене постановления об утверждении прогнозируемой оптовой рыночной цены на электроэнергию

Апелляционный административный суд
Определение от 17.03.2017 № 826/16833/16
редакция действует с 13.07.2017

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17.03.2017 р.

Справа N 826/16833/16

Ухвалу залишено без змін
(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України
від 13 липня 2017 року)

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді - Мельничука В. П., суддів: Лічевецького І. О., Мацедонської В. Е., при секретарі: Сергійчук Л. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Представництва Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві", ОСОБА_2, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Приватного багатопрофільного підприємства "Вимал" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Приватного багатопрофільного підприємства "Вимал", Представництва Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, встановила:

ОСОБА_2, Фізичнй особа - підприємець ОСОБА_3, Приватне багатопрофільне підприємство "Вимал", Представництво Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративними позовами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови. Свої вимоги обґрунтовують тим, що вважають спірну постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку, оскільки вона прийнята з порушенням процедури її прийняття та формальним підходом відповідача до власних зобов'язань і неналежного їх виконання в частині дослідження економічної обґрунтованості прийняття суспільно-значущих документів правового характеру, а також неврахуванням факту реального зростання/падіння доходів населення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року вказані адміністративні позови об'єднано в одне провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2017 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Представництво Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" подало апеляційну скаргу, до якої приєдналися ОСОБА_2, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, Приватне багатопрофільне підприємство "Вимал", в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28 квітня 2016 року відповідачем було прийнято постанову N 721 "Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на II - IV квартали 2016 року", якою було затверджено прогнозовану оптову ринкову ціну на електроенергію на 2016 рік, у поквартальній розбивці, зокрема, на II - IV квартали 2016 року: II квартал (травень та червень) - 1236,98 грн. за 1 МВт/год. (без ПДВ); III квартал - 1280,28 грн. за 1 МВт/год. (без ПДВ); IV квартал - 1318,69 грн. за 1 МВт/год. (без ПДВ).

Не погоджуючись із прийнятою постановою, вважаючи її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивачі звернулися з даними адміністративними позовами до суду, які вподальшому ухвалою суду були об'єднані в одне провадження.

Відмовляючи у задоволенні даних адміністративних позовів суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачів є неправомірними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі визначено Законом України "Про електроенергетику".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електроенергетику" органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, відповідно до абз. 5 ч. 1 статті 12 Закону України "Про електроенергетику", основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є, зокрема, участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України; забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з абз. 5 пп. 7 п. 4 Положення, НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань установлює ціни (тарифи) на електричну енергію.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про природні монополії" державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про природні монополії" передбачено, що національні комісії регулювання природних монополій є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Комісія як колегіальний орган утворюється у складі Голови комісії та шести членів комісії.

Основною формою роботи комісії як колегіального органу є засідання.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Комісія має законодавчо визначені повноваження затверджувати прогнозовану оптову ринкову ціну електричної енергії.

Тотожні положення закріплено в Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженому Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715/2014.

Пунктом 1 Положення визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, процедура прийняття рішень НКРЕКП як колегіального органу визначена Регламентом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого наказом НКРЕКП від 17 вересня 2014 року N 3 (далі також - Регламент).

Відповідно до пунктів 4.1 - 4.3 розділу IV Регламенту, основною формою роботи Комісії є засідання. Засідання можуть бути плановими та позачерговими. Засідання Комісії є відкритими і гласними, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством та цим Регламентом. Засідання Комісії проводяться у формі відкритих або закритих слухань. Засідання Комісії можуть бути виїзними.

Відповідно до п. 4.4 на засіданнях Комісії у формі відкритих слухань розглядаються питання про установлення та перегляд цін/тарифів.

Згідно з пунктами 4.25, 4.26, 4.30 Регламенту порядок денний засідання Комісії у формі відкритого слухання формується за пропозиціями Голови, членів Комісії і керівників структурних підрозділів про винесення на засідання питань, які вони вважають за необхідне розглянути на ньому.

Порядок денний засідання у формі відкритого слухання складається з двох розділів: перший - планові питання, другий ("Різне") - питання, які потребують термінового розгляду або розгляд яких було відкладено (перенесено, продовжено).

Розділ другий порядку денного ("Різне") формується структурним підрозділом, що забезпечує організацію засідань Комісії, на підставі службових записок структурних підрозділів НКРЕКП, погоджених членом Комісії або керівником апарату Комісії, відповідно до розподілу обов'язків, його зміст погоджується Головою Комісії та оприлюднюється на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше 18 години дня, що передує дню засідання.

Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі правил, визначених в Регламенті, Комісією 27 квітня 2016 року о 16.30 на офіційному сайті було опубліковано "Розділ другий. Різне" порядку денного засідання НКРЕКП, що має відбутися 28 квітня 2016 року, та інформацію стосовно розгляду на засідання питання затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни (а. с. 79, Т. 4).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність тверджень позивачів про те, що Комісією не було оприлюднено порядок денний відкритого засідання НКРЕКП щодо розгляду питання затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни, оскільки таке твердження не відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому, колегія суддів враховує пояснення представника відповідача щодо необхідності включення даного питання "Розділ другий. Різне" у зв'язку з невідкладністю розгляду даного питання.

Колегія суддів вважає, що необхідність невідкладного розгляду цього питання викликана прийняттям НКРЕКП постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03 березня 2016 року N 289 "Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії", яка оприлюднена та набула чинності 30 березня 2016 року. яким передбачено, що вказаний Порядок підлягає застосуванню НКРЕКП при формуванні та затвердженні прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії та поширюється на всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із виробництва та постачання електричної енергії і його застосування було можливим лише після офіційного опублікування (30 березня 2016 року).

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.3 Тимчасового порядку формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів (крім побутових споживачів) ліцензіатами з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженого постановою НКРЕУ від 12 травня 1999 року N 644, прогнозована оптова ціна на електроенергію, визначається НКРЕ на основі прогнозованої оптової ринкової ціни, наданої Розпорядником системи розрахунків ОРЕ, та скоригована на відхилення фактичної оптової ринкової ціни та прогнозованої у попередньому розрахунковому періоді.

Прогнозована оптова ринкова ціна для розрахунків роздрібних тарифів затверджується НКРЕ і щомісяця після 20 числа поточного місяця доводиться компаніям для розрахунку роздрібного тарифу на наступний місяць. Вона визначається для всіх ліцензіатів з постачання електроенергії за регульованим тарифом на одному рівні.

Крім цього, колегія суддів бере до уваги, що відповідачем, починаючи з 1999 року до 28 квітня 2016 року затверджувалася прогнозована оптова ринкова ціна на кожен місяць року.

Враховуючи основні завдання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у відповідності до вимог Закону України "Про електроенергетику", а також закінчення часу, на який було прийнято постанову, що регулювала спірні правовідносини в попередній період (постанова N 489 від 25 березня 2016 року "Про затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни на квітень 2016 року") (а. с. 74, Т. 4), колегія суддів вважає доведеним факт нагальності розгляду даного питання та винесення його "Розділ другий. Різне".

Судом першої інстанції було встановлено, що постанова НКРЕКП від 03 березня 2016 року N 289 була оприлюднена в газеті "Урядовий кур'єр" від 30 березня 2016 року N 60 і набрала чинності лише 30 березня 2016 року.

Отже, застосування Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, було можливе лише після офіційного опублікування постанова НКРЕКП від 03 березня 2016 року N 289, яке відбулось 30 березня 2016 року.

Таким чином, затвердження оптової ринкової ціни на підставі механізму, передбаченого постановою НКРЕКП від 03 березня 2016 року N 289, за 10 днів до початку другого кварталу (21 березня 2016 року) було неможливим та, у випадку його застосування Комісією у той період, свідчило б про незаконність дій НКРЕКП та вихід за межі владних повноважень.

Крім цього, колегія суддів враховує, що перший квартал року включає місяці січень, лютий березень, другий квартал починається 01 квітня та закінчується 30 червня (включаючи місяці квітень, травень, червень).

Таким чином, враховуючи правило, визначене в постанові N 289, щодо затвердження прогнозованої ринкової ціни на розрахунковий рік (поквартально), колегія суддів приходить до висновку про те, що фактично спірна постанова мала бути прийнята і розпочати свою дію вже з 01 квітня 2016 року, коли розпочався II квартал 2016 року, однак, враховуючи час набрання чинності постановою N 289 та вищеописані обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що її прийняття НКРЕКП саме 28 квітня 2016 року було зумовлене певними чинниками та нагальною необхідністю правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в разі її неприйняття іншого акту, який би їх регулював з 01 травня 2016 року (та, власне, на травень, червень другого кварталу 2016 року) не існувало.

Колегія суддів вважає, що вказані дії були вчинені відповідачем у відповідності та в межах норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, зокрема, відповідно до процедури, визначеної Регламентом.

При цьому, колегія суддів враховує, що за змістом п. 2 спірної Постанови відповідача визначено, що ліцензіатам з постачання електричної енергії за регульованим тарифом слід застосовувати цю прогнозовану оптову ринкову ціну при розрахунку роздрібних тарифів на електроенергію згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженими постановою НКРЕ від 13 червня 1996 року N 15/1.

З урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що вказаною постановою регулюється діяльність ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Колегією суддів встановлено, що позивачі не є суб'єктами господарювання, які мають ліцензію з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, отже не є суб'єктами, на яких поширюється дія постанови Комісії від 28 квітня 2016 року N 721.

Тому колегія суддів приймає до уваги те, що позивачами не доведено той факт, що вони є ліцензіатами з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, докази зазначеного в матеріалах справи відсутні, а судом не встановлені.

Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що норми спірної постанови не підлягають застосуванню до позивачів, а тому не порушують їх права та охоронювані законом інтереси.

Отже, 28 квітня 2016 року на засіданні Комісії було прийнято спірну постанову N 721 як таку, за прийняття якої проголосувало більшість від загального кількісного складу Комісії.

Відповідно до пункту 6.10 Регламенту, рішення Комісії та документи, ухвалені Комісією, підлягають оприлюдненню на її офіційному веб-сайті не пізніше ніж через п'ять робочих днів після дня проведення засідання.

Судом першої інстанції було встановлено, що 28 квітня 2016 року на офіційному веб-сайті НКРЕКП було оприлюднено постанову від 28 квітня 2016 року N 721.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова прийнята Комісією на підставі та в межах повноважень, визначених вказаними правовими положеннями.

В частині посилання позивачів про неналежну обґрунтованість оскаржуваної постанови НКРЕКП, а також її прийняття за формальним підходом шляхом поверхневого моніторингу з порушенням принципу регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги", колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, ці закони та підзаконні акти дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Відповідно до п. 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, основними завданнями НКРЕКП є, зокрема: державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

При цьому, відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України "Про природні монополії", основними завданнями комісій є, зокрема, формування цінової політики у відповідній сфері регулювання; сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Таким чином, затвердження прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії на II - IV квартали 2016 року належить до дискреційних повноважень НКРЕКП, а тому правомірність визначення її показників є формою втручання в такі повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Також колегія суддів критично сприймає твердження позивачів про відсутність у відповідача повноважень на прийняття вказаної постанови в квітні 2016 року на II - IV квартали 2016 року з тих підстав, що відповідно до п. 5.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року N 289 прогнозована ринкова ціна затверджується на розрахунковий рік (поквартально), з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує про невірне розуміння позивачами терміну "розрахунковий рік", який останні помилково ототожнюють з поняттям "календарний рік".

Вказані визначення не є тотожними, оскільки означають різні часові проміжки, а саме: визначення "календарний рік" стосується проміжку часу з 01 січня до 31 грудня відповідного року, в той час як "розрахунковий рік" не може обмежуватись саме такими часовими рамками і не має розпочинатись саме 01 січня. Вказаний термін означає період, що передує в часі певній події, юридичному факту.

Тому, розрахунковий рік це не календарний рік і його слід обчислювати за будь-які 365 (366) днів підряд, в якому вчинено певну дію, а не тільки з 1 січня по 31 грудня.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження позивачів про те, що прийняття спірної постанови відповідачем в квітні 2016 року є порушенням з тих підстав, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2016 року N 289, передбачено затвердження прогнозованої ринкової ціни на розрахунковий рік, оскільки таке твердження не підтверджується нормативно.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилання позивачів на порушення НКРЕКП при прийнятті спірної постанови принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених статтею 30 Закону України "Про житлові-комунальні послуги" з огляду на наступне.

За визначенням статті 1 названого Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 1 статті 13 Закону України "Про житлові-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Між тим, прогнозована оптова ринкова ціна електричної енергії не є житлово-комунальними послугами, а, отже, положення Закону України "Про житлові-комунальні послуги", в даному випадку, не поширюються на спірні правовідносини.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що прогнозована оптова ринкова ціна електричної енергії це величина, яка формується НКРЕКП на основі прогнозованого балансу електричної енергії ОЕС України, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, прогнозованих обсягів відпуску електричної енергії в ОРЕ і прогнозованої структури палива теплових електростанцій на відповідний період, розрахованих центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, згідно прогнозованого балансу електричної енергії ОЕС України. Прогнозована оптова ринкова ціна формується виходячи з вартості електричної енергії, яка закуповується ОРЕ у виробників, з урахуванням вартості імпортованої електроенергії, витрат на диспетчеризацію та утримання магістральних і міждержавних електромереж, платежу за послуги ДП "Енергоринок" платежів виробникам на реконструкцію і модернізацію енергетичного устаткування, прогнозного обсягу акцизного податку, платежів для компенсації втрат від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом, платежів виробникам на виконання законодавчих актів і урядових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" оптовий ринок електричної енергії України - ринок, що створюється суб'єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі договору.

В матеріалах справи відсутні, а колегією суддів не встановлені докази того, що позивачі є суб'єктами господарської діяльності щодо купівлі-продажу електричної енергії.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірна постанова відповідача не розповсюджує свою дію на позивачів.

Також колегія суддів враховує наступне.

За визначенням наданим у частині 3 статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Перелік прав громадського об'єднання наведено у статті 21 цього Закону.

Зокрема, для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право: вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); звергатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; брати участь у порядку, визначеному законодавством. у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевою самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя; проводити мирні зібрання; здійснювати інші права, не заборонені законом. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право: бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації, брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Згідно правової позиції, висловленої Конституційним Судом України у Рішенні N 12-рп/2013 від 28.11.2013 року громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

За змістом пункту 1.1 Статуту Громадська організація "Об'єднання "Самопоміч" є громадською організацією, яка об'єднує громадян і створена на принципах добровільності й спільності інтересів її членів для сумісної реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом.

Відповідно до пункту 2.1 метою створення та діяльності Об'єднання є сприяння самоорганізації мешканців, підвищення їх громадської активності та суспільної захищеності, надання допомоги у відстоюванні прав та охоронюваних законом інтересів людини.

Згідно п. 3.1.2 Об'єднання представляє і захищає свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних та громадських органах, підприємствах, установах, організаціях.

Наведене дає підстави для висновку, що зазначений вище позивач має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів та учасників у державних органах.

Разом з тим, для підтвердження прав на представництво позивачу - Представництву Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві" - необхідно визначити конкретну особу, на захист прав, свобод та інтересів якої було подано даний адміністративний позов.

Доводами на користь цієї позиції є зміст принципу диспозитивності при захисті особою своїх прав закріплений у статті 11 КАС України, відповідно до якого кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

При цьому, Представництво Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" не визначило особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано цей адміністративний позов, а сам позивач не є тією особою, яка застосовує чи виконує безпосередньо спірну постанову відповідача.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за правилами КАС України право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому в справі N К/800/42688/13.

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу N 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п. п. 6, 8 ч. 1 статті 3, ч. 1 статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року по справі N 21-2926а15 було зроблено висновок про те, що зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, вбачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Таким чином, з урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваною постановою НКРЕКП N 721 від 28 квітня 2016 року затверджено прогнозовану оптову ринкову ціну електричної енергії на 2016 рік, яка, відповідно до приписів п. 1.2 Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 03 березня 2016 року N 289, поширюється на всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність із виробництва та постачання електричної енергії. Відповідно, оскаржувана постанова є актом індивідуальної дії, оскільки встановлює строкові до застосування правила для визначеного кола осіб.

Водночас, позивачами не надано доказів того, що постанова НКРЕКП від 28 квітня 2016 року N 721 розповсюджує на них свою дію та, відповідно, з урахуванням наведених вище висновків щодо можливості оскарження акту індивідуальної дії, порушує їх законі права, свободи та інтереси.

Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Апеляційну скаргу Представництва Громадської організації "Об'єднання "Самопоміч" у м. Києві", ОСОБА_2, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Приватного багатопрофільного підприємства "Вимал" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 

Головуючий, суддя

В. П. Мельничук

Судді:

І. О. Лічевецький

 

В. Е. Мацедонська

Опрос