Идет загрузка документа
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об обжаловании решения Киевского городского совета от 28.02.2013 года N 89/9146

Апелляционный административный суд
Постановление от 13.02.2014 № 826/15610/13-а
редакция действует с 14.01.2016

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

13.02.2014 р.

Справа N 826/15610/13-а

Постанову скасовано
(згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України
 від 14 січня 2016 року)

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Костюк Л. О.; суддів: Твердохліб В. А., Бужак Н. П.; за участю секретаря: Кінзерської Т. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація" до Київської міської ради, третя особа: Головне управління Міндоходів у місті Києві, про визнання недійсним з моменту прийняття рішення в частині, встановила:

У жовтні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа: Головне управління Міндоходів у місті Києві про визнання недійсним з моменту прийняття рішення в частині. Свої позовні вимоги мотивував тим, що є користувачем земельних ділянок комунальної власності у м. Києві, про що з Київською міською радою укладені договори оренди. 29.04.2013 року до позивача надійшов лист Окружної державної податкової служби про необхідність приведення платежів у відповідність до п. 4 оскаржуваного рішення. Тобто, починаючи з 02.04.2013 року підприємство зобов'язали при розрахунку використовувати не договір оренди земельної ділянки, а ст. 288 ПК України та рішення КМР і здійснювати оплату в розмірі 3 %. У той же час, посилаючись на положення ст. 206, ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 20, ч. 1 та 2 ст. 21, ст. 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 19 Закону України "Про плату за землю", ст. 288 ПК України, ст. 654 ЦК України, позивач зазначав, що підставою для нарахування орендної плати за землю є належним чином укладений та чинний договір оренди. Вважає, що п. 4 спірного рішення зобов'язує суб'єкта підприємницької діяльності без внесення змін у відповідні договори сплачувати збільшену орендну плату, що прямо суперечить на думку позивача п. 5.2, п. 288.1 ПК України, ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу, умовам договору оренди земельної ділянки, положенням ЦК України. Крім того, на думку позивача, оскаржуваним пунктом рішення (п. 4) відповідач в односторонньому порядку вносить як зміни в договір, так і зобов'язує органи державної влади здійснювати адміністрування земельного податку у розмірі 3 %, без внесення відповідних змін до договору, що є, як зазначає позивач, порушенням законодавства. За таких обставин, відповідач порушив законні права позивача, які полягають в тому, що він дозволяє податковому органу на підставі п. 4 спірного рішення здійснювати необґрунтоване стягнення орендної плати в розмірі 3 % без внесення змін до відповідних договорів оренди. Просив суд визнати недійсним з моменту прийняття п. 4 рішення Київської міської ради N 89/9146 від 28.02.2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" в частині, що стосується ПАТ "Українська автомобільна корпорація" в частині, що стосується позивача, а також п. 22, 114, 491, 585, 799, 1143 додатка до рішення Київської міської ради N 89/9146 від 28.02.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Опрос