Идет загрузка документа (18 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О защите чести, достоинства, деловой репутации и опровержении недостоверной информации

Высший хозяйственный суд
Постановление от 03.06.2008 № 46/404-07(44/105-07)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.06.2008 р.

N 46/404-07(44/105-07)

Про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В. П. - головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Львов Б. Ю., розглянув касаційну скаргу спілки громадських організацій "Тендерна палата України", м. Київ (далі - СГО "Тендерна палата України") на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 зі справи N 46/404-07 за позовом СГО "Тендерна палата України" до вільної професійної спілки громадян - платників податків та зборів (які не байдужі до економічного розвитку країни) - "Не байдужі", м. Харків (далі - Спілка), та акціонерного товариства "Валор", м. Харків (далі - АТ "Валор") про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив:

СГО "Тендерна палата України" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про визнання інформації, поширеної 27.12.2006 відповідачами на Інтернет-сайті http:www.tenderprof.org.ua в рубриці "Новини" у статті під назвою "Чому правда лякає пана Товстановського, а свавілля його влаштовує", недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, дискредитує позивача, є неточною, негативною; зобов'язання відповідачів з дня набрання рішенням суду законної сили за власний рахунок спростувати розповсюджену ними недостовірну та негативну інформацію про позивача у спосіб, у який така інформація була поширена, - на Інтернет-сайті http:www.tenderprof.org.ua.

Ухвалою названого господарського суду від 06.03.2007 зі справи N 44/105-07, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2007, у прийнятті позовної заяви відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2007 зазначені судові рішення скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду першої інстанції.

У такому розгляді справа отримала новий N 46/404-07.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2007 (суддя Ільїн О. В.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що позивач не подав суду жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що відповідачі у справі мають будь-яке відношення до розповсюдження спірної інформації.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 (колегія суддів у складі: суддя Демченко В. О. - головуючий, судді Барбашова С. В., Такмаков Ю. В.) зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Постанову мотивовано, зокрема, тим, що СГО "Тендерна палата України" є неприбутковою спілкою громадських організацій, не веде будь-якої підприємницької діяльності і не має права надавати будь-які платні послуги, а тому твердження позивача про приниження його ділової репутації є безпідставними та не відповідають дійсності.

Спілка звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення з цієї справи скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано тим, що:

- господарськими судами порушено передбачені Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) правила оцінки доказів, оскільки не надано належної оцінки поданому позивачем висновку спеціаліста з комп'ютерно-технічних досліджень від 23.01.2007 N 47 і не викликано в судове засідання зазначеного спеціаліста для надання пояснень;

- поширені відповідачами відомості є недостовірними та, як наслідок, повинні бути визнані такими, що не відповідають дійсності, завдають шкоди честі, гідності, діловій репутації позивача, а отже, підлягають спростуванню.

У відзиві на касаційну скаргу Спілка заперечує проти доводів скарги і просить судові рішення зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 27.12.2006 на Інтернет-сайті http:www.tenderprof.org.ua в рубриці "Новини" розміщено статтю під назвою "Чому правда лякає пана Товстановського, а свавілля його влаштовує";

- дана стаття містить інформацію, на спростуванні якої наполягає позивач;

- згідно з висновком від 23.01.2007 N 47 спеціаліста з комп'ютерно-технічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України:

- у ході дослідження було встановлено, що власником веб-сайту http:www.tenderprof.org.ua є "Свободный профессиональный союз граждан-плательщиков налогов и сборов", а реєстратором доменного імені виступає VaIor JSC, який зареєстрований за адресою: Україна, м. Харків, вул. Гоголя, 11;

- посилання на автора статті "Чому правда лякає пана Товстановського, а свавілля його влаштовує" не виявлено.

Причиною виникнення даного спору стало намагання Спілки спростувати інформацію, яку вона вважає недостовірною.

У статті 299 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Відповідно ж до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

За приписами частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

Отже, за змістом наведених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації. Крім того, відповідно до приписів статті 47 Закону України "Про інформацію" порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України. Серед порушень цього законодавства у наведеній статті передбачено і поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

З урахуванням викладеного неправомірним є твердження Харківського апеляційного господарського суду про те, що СГО "Тендерна палата України" є неприбутковою спілкою громадських організацій, не веде будь-якої підприємницької діяльності і не має права надавати будь-які платні послуги, а тому посилання позивача на приниження його ділової репутації є безпідставними та не відповідають дійсності.

Відповідно до частини четвертої статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.90 N 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" (далі - Постанова N 7) визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.

Відповідно до частини третьої статті 21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

У пункті 6 Постанови N 7 зазначено також, що відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

Пунктом 17 Постанови N 7 передбачено, що на позивача покладається обов'язок довести факт поширення відомостей, які його ганьблять, особою, до якої пред'явлений позов.

В абзацах другому - четвертому пункту 8 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 N 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам необхідно виходити з того, що недостовірність негативної інформації є правовою презумпцією.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Поряд з цим відповідно до частини п'ятої статті 35 ГПК факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку. Отже, тягар доказування достовірності негативної інформації про позивача покладається на відповідача, а на позивача покладено лише обов'язок доказування факту поширення такої інформації відповідачем. Цей висновок узгоджується з приписом абзацу першого частини другої статті 302 ЦК.

Питання про те, чи має поширена про дану особу інформація негативною стосовно неї, вирішується у кожному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

У статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 названого Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди не дали належної оцінки висновку спеціаліста з комп'ютерно-технічних досліджень від 23.01.2007 N 47, обмежившись посиланням на те, що позивачем не подано достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що встановлений під час дослідження спеціалістом власник веб-сайту http:www.tenderprof.org.ua "Свободный профессиональный союз граждан-плательщиков налогов и сборов" є саме Спілкою або АТ "Валор", хоча в зазначеному висновку наведено навіть адресу АТ "Валор" як реєстратора доменного імені.

Тобто попередні судові інстанції, поклавши в основу рішень про відмову в позові хибні висновки, фактично ухилилися від оцінки достовірності даних, викладених у спірній статті, та не з'ясували, чи порочать такі відомості честь, гідність і ділову репутацію позивача.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного оскаржувані рішення та постанова місцевого та апеляційного господарських судів по суті спору підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу спілки громадських організацій "Тендерна палата України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 зі справи N 46/404-07 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

 

Судді:

В. Селіваненко

 

І. Бенедисюк

 

Б. Львов

Опрос