Идет загрузка документа (107 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Инструкция по проведению диспансеризации больных, находящихся в учреждениях исполнения наказаний

Министерство здравоохранения, Государственный департамент по вопросам исполнения наказаний
Приказ, Инструкция от 18.01.2000 № 3/6
Утратил силу

ІНСТРУКЦІЯ
з проведення диспансеризації хворих, які перебувають в установах виконання покарань

Із змінами і доповненнями, внесеними
 наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань,
 Міністерства охорони здоров'я України
 від 18 листопада 2003 року N 216/532

Інструкція втратила чинність
(згідно з наказом Міністерства юстиції України,
 Міністерства охорони здоров'я України
 від 15 серпня 2014 року N 1348/5/572)

(У тексті Інструкції слова "виправно-трудова установа", "ВТУ" і "вид режиму" в усіх відмінках і формах числа замінено відповідно словами "установа виконання покарань", "УВП" і "рівень безпеки" у відповідних відмінках згідно з наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров'я України від 18 листопада 2003 року N 216/532) 

1. Основні принципи диспансерної роботи

1.1. Диспансерний метод роботи є одним з основних напрямків діяльності медичних частин УВП і полягає в активному нагляді за станом здоров'я засуджених, вивченні і поліпшенні умови праці та побуту, а також у запобіганні захворюванням шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних і санітарно-гігієнічних заходів.

1.2. До диспансерної роботи залучаються лікарі медичних частин, лікарі - спеціалісти лікарень для засуджених, лікарі санітарно-протиепідемічної служби, адміністрація УВП.

Організацію та контроль за диспансеризацією засуджених здійснює начальник медичної частини. Диспансерний нагляд за хворими здійснюють лікарі медичних частин. За відсутності в штаті медичної частини лікарів відповідних спеціальностей проведення диспансерної роботи покладається на лікарів-ординаторів під контролем головних позаштатних фахівців та лікарів - спеціалістів лікарень для засуджених.

1.3. Для ефективного та якісного проведення диспансеризації слід:

проводити щорічно планові профілактичні огляди;

активно виявляти хворих в ранніх стадіях захворювання;

добирати осіб для "динамічного" нагляду;

систематично наглядати за станом здоров'я відповідних груп засуджених та хворих з різними нозологічними формами;

своєчасно проводити оздоровчі заходи і протирецидивне лікування для профілактики загострень хронічних захворювань;

суворо дотримуватися послідовності на всіх етапах нагляду і лікування хворого (медична частина - лікарня - медична частина);

систематично підвищувати кваліфікацію лікарів як за основним фахом, так і з питань гігієни праці, професійних захворювань, експертизи тимчасової непрацездатності;

проводити санітарну освіту та медичну пропаганду, боротьбу зі шкідливими звичками, прищеплювати навички здорового способу життя;

оформляти та вести установлену медичну документацію;

вивчати умови праці та побуту засуджених, вживати заходів з їх поліпшення за активної участі адміністрації УВП;

робити аналіз результатів диспансеризації та її ефективності.

1.4. Диспансерна робота проводиться поетапно: добір засуджених для динамічного нагляду, здійснення динамічного нагляду та проведення лікувально-оздоровчих заходів, аналіз якісних показників і оцінка ефективності диспансеризації.

1.5. Добір осіб, які підлягають динамічному нагляду, проводиться під час профілактичних оглядів і звернень засуджених з приводу захворювань.

Добір осіб для динамічного нагляду повинен бути таким, щоб забезпечити виявлення хворих у ранніх стадіях захворювання, коли зміни мають оборотний характер і лікувально-оздоровчі заходи можуть відновити здоров'я та працездатність хворого.

Диспансерному нагляду підлягають ті особи, які брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйовані чи проживають на контрольованих територіях. У процесі добору хворих для динамічного нагляду слід звертати увагу на групи "ризику", представників, які в організмі мають відхилення, що ще не призвели, але здатні призвести до функціональних та органічних змін в окремих органах і системах.

1.6. Динамічний нагляд за хворими з різними нозологічними формами поділяється:

на динамічний нагляд за хворими на хронічні захворювання;

на динамічний нагляд за особами, які перенесли гострі захворювання;

на динамічний нагляд за хворими з природженими захворюваннями та вадами.

1.7. Динамічний нагляд за хворими на хронічні захворювання здійснюється залежно від стадії розвитку хвороби - компенсації, субкомпенсації чи декомпенсації з урахуванням наслідків цих захворювань (тривала і часта тимчасова непрацездатність, інвалідизація). Мета нагляду - не допустити погіршення наявного хронічного захворювання, інвалідизації, виникнення нового хронічного захворювання, зберегти на триваліший період працездатність шляхом усунення впливу шкідливих факторів виробництва на організм, поліпшення умов праці. Обмежено працездатних хворих потрібно працевлаштовувати відповідно до їх здатності виконувати ті чи інші функції.

1.8. Динамічний нагляд за особами, які перенесли гострі захворювання, здійснюється з метою запобігання переходу їх у хронічні та виникнення ускладнень, його частота та тривалість різні залежно від нозологічних форм, характеру розвитку гострого процесу, можливих наслідків.

Динамічний нагляд повинен здійснюватись з урахуванням характеру залишкових явищ перенесеного захворювання.

Динамічний нагляд за особами, які перенесли гострі захворювання, може бути відносно короткочасним (2 тижні - 3 міс., 3 міс. - 6 міс., 6 міс. - 1 рік) і після зникнення наслідків перенесеного захворювання хворі можуть бути зняті з динамічного нагляду. Якщо гостре захворювання переходить у хронічну форму, то хворий підлягає динамічному нагляду, як такий, що страждає хронічним захворюванням.

1.9. Динамічний нагляд за хворими з природженими захворюваннями та вадами розвитку здійснюється з урахуванням тяжкості наслідків їх впливу на втрату працездатності.

1.10. Для осіб, які взяті на облік з метою динамічного нагляду, встановлюються строки викликів на медичне обстеження, консультації фахівців, обсяг лабораторних та інструментальних обстежень, а також конкретизуються лікувально-оздоровчі та реабілітаційні заходи. Що стосується осіб, які взяті під динамічний нагляд, то для кожної особи складаються індивідуальний план лікувально-профілактичних і оздоровчих заходів.

1.11. Лікувально-оздоровчі заходи здійснюються амбулаторно або стаціонарно в медичній частині та шляхом планових направлень хворих у лікарню. Перебування засуджених в лікарнях з приводу захворювань слід використовувати для всебічного обстеження в умовах медичної частини. При виписуванні хворого з лікарні в обов'язковому порядку дають рекомендації для подальшого динамічного нагляду та лікування.

1.12. Диспансерний облік і динамічний нагляд за хворими терапевтичного профілю, туберкульозом, хронічним алкоголізмом, наркоманією, шкірно-венеричними та психічними захворюваннями здійснюється згідно з рекомендаціями Міністерства охорони здоров'я України, рекомендаціями Медичного управління Департаменту контролем Медичних відділів управлінь Департаменту. Особливості диспансерної роботи у УВП з категоріями цих хворих подані в Типовій схемі динамічного нагляду за хворими терапевтичного профілю (додаток 1 до Інструкції), Типовій схемі динамічного нагляду за хворими на туберкульоз (додаток 2 до Інструкції), Типовій схемі динамічного нагляду за хворими на хронічний алкоголізм (додаток 3 до Інструкції), Типовій схемі динамічного нагляду за хворими наркоманією (додаток 4 до Інструкції), Типовій схемі динамічного нагляду за хворими на шкірні та венеричні захворювання (додаток 5 до Інструкції) та Типовій схемі динамічного нагляду за хворими на кишкові інфекційні захворювання (додаток 6 до Інструкції).

1.13. Успішність здійснення диспансерної роботи залежить від чіткості оформлення та ведення встановленої медичної документації, суворого дотримання періодичності явки хворих на обстеження. Основними документами є медична амбулаторна карта та контрольна карта диспансерного нагляду. До медичної амбулаторної карти заносять дані первинного та подальших медичних оглядів, зміни, що відбулися в стані здоров'я диспансеризованих. Епікризи складаються не менше ніж за повний календарний рік нагляду. Вони повинні включати: розгорнутий діагноз, план лікувально-оздоровчих заходів, рекомендації з працевлаштування, кратність та терміни повторних обстежень протягом року.

На кожного хворого, взятого під динамічний нагляд, заводиться контрольна карта, що є оперативним документом для здійснення контролю за виконанням рекомендацій лікаря.

Контрольні карти диспансерного нагляду за хворими слід маркувати згідно з нозологічними формами та зберігати в окремій картотеці - по місцях, залежних від терміну відвідування, визначеного лікарем. Не рідше одного разу на тиждень лікар переглядає картотеку та вживає заходів для своєчасного виклику хворого в медичну частину на обстеження чи для виконання рекомендованих призначень.

1.14. Аналіз результатів диспансеризації та її ефективності здійснюється для оцінки стану диспансерної роботи. Він дозволяє виявити недоліки та виправдані методи роботи, узагальнити їх і вжити заходів з її вдосконалення.

Аналіз здійснюється у двох напрямках: оцінка якості та результативності організаційних заходів; оцінка ефективності проведення комплексу лікувально-профілактичних та оздоровчих заходів серед осіб, які перебувають під динамічним наглядом.

Для оцінки якості та ефективності організаційних заходів диспансеризації вираховують і аналізують такі показники: повнота охоплення засуджених профілактичними оглядами; своєчасність виявлення захворювань та причини виявлення захворювань на пізніх стадіях; своєчасність узяття під динамічний нагляд осіб з-поміж тих, хто його потребує; дотримання термінів огляду осіб, які взяті під нагляд; повнота, своєчасність та якість проведення призначених лікувально-профілактичних і оздоровчих заходів.

1.15. Для оцінки ефективності динамічного нагляду за диспансерними особами аналізуються показники (не менше як за 2 роки) за окремими групами хворих: частота загострень захворювання; захворюваність з тимчасовою втратою працездатності (у випадках і днях) за основним захворюванням; зміни у стані здоров'я диспансерних осіб (одужання, поліпшення стану здоров'я); первинна інвалідність (за захворюваністю, що є причиною взяття під динамічний нагляд); смертність.

Дані про осіб, які зняті з диспансерного обліку у зв'язку з вибуванням з УВП, не аналізуються.

1.16. Про результати та ефективність диспансеризації, про показники захворюваності, непрацездатності та їх динаміки начальнику медичної частини періодично доповідають лікарі, відповідальні за проведення диспансерної роботи в установі. Начальник медичної частини щорічно звітує перед вищим медичним керівником про проведену диспансерну роботу.

1.17. Впровадження диспансерного методу обслуговування засуджених УВП передбачає серйозний аналіз, чітку організацію, добре продуманий план лікувальних, оздоровчих та профілактичних заходів і наполегливість у практичному здійсненні всіх його елементів.

У поданих нижче типових схемах динамічного нагляду за хворими відображені лише ті нозологічні форми захворювань, що найбільш часто зустрічаються. Питання про взяття на облік та про динамічний нагляд відповідних груп здорових і хворих у кожному конкретному випадку залежно від кліматичних умов та виробничої діяльності засуджених, вирішує лікар. Однак, слід прагнути до розширення показників для взяття засуджених під динамічний нагляд.

2. Диспансеризація хворих на туберкульоз

2.1. Форми туберкульозного процесу

2.1.1. Всі хворі на туберкульоз залежно від активності, фази процесу, строків нагляду та лікування на обліку в одній з восьми груп диспансерного обліку (ГДО).

Нагляд та лікування засуджених, які хворіють на активний туберкульоз (IА, IБ, II, VА, VБ ГДО), здійснюють лікарі-фтизіатри туберкульозних лікарень (відділень) і спеціалізованих протитуберкульозних УВП. Засуджені, які наглядаються за III, VВ і VII ГДО, утримуються в УВП, залежно від режиму, на загальних засадах, де для них проводиться диспансерний нагляд та протирецидивне лікування.

Усі неповнолітні засуджені, хворі на туберкульоз, в залежності від активності, фази процесу, строків нагляду та лікування є в одній із семи груп диспансерного обліку, що не відрізняються від груп диспансерного обліку дорослих.

В VI ГДО на обліку є підлітки, інфіковані туберкульозом, які не мають локальних змін у легенях. Лікування та обстеження їх здійснюється під контролем лікарів-фтизіатрів.

2.1.2. Первинний туберкульозний комплекс характеризується специфічними змінами в легеневій тканині та в регіональних лімфатичних вузлах, частіше спостерігається у дитячому віці, значно рідше - у осіб віком 18 - 25 років.

2.1.3. Туберкульоз внутрігруднинних лімфатичних вузлів уражає лімфатичні вузли кореня легенів і середостіння за відсутності змін у легенях. Ця форма туберкульозу частіше спостерігається в юнацькому віці, її початок пов'язаний з дитячим віком і дуже рідко зустрічається серед засуджених, які перебувають в місцях позбавлення волі.

2.1.4. Дисемінований туберкульоз легенів поєднує процеси різного генезу, що розвинулися внаслідок поширення туберкульозної інфекції гематогенними, лімфогенними та бронхогенними шляхами. Дисеміновані процеси проходять з різноманітними клінічними проявами в гострій, підгострій та хронічній формі.

Для гострих та підгострих форм характерні виражені симптоми інтоксикації, двобічність процесу, симетричність і однотипність легеневих уражень з частим залученням серозних оболонок, гортані, кісткової, сечостатевої та інших систем. Для таких хворих характерна підвищена чутливість до туберкуліну. Мікобактерії туберкульозу виявляються переважно за наявності розпаду.

Несвоєчасно виявлені і неліковані дисеміновані форми можуть прогресувати і через фазу інфільтративного спалаху перейти надалі у фіброзно-кавернозний туберкульоз легенів.

Незважаючи на певні труднощі виявлення генези дисемінованих форм, їх слід диференціювати.

За наявності бронхогенного відсіву з інфільтрату з розпадом, при кавернозному туберкульозі, при розвитку аспіраційних пневмоній після легеневої кровотечі, при прориві в бронхи казеозного вмісту лімфовузла такі обсіменіння слід розцінювати як фазу відповідного процесу, а не вважати їх в дисемінованим туберкульозом легенів.

2.1.5. Вогнищевий туберкульоз легенів характеризується наявністю окремих або численних осередків різної генези і давнини, що локалізується в одному або двох легенях і займають 1 - 2 легеневих сегменти. До вогнищевих форм належать як ті, що виникли недавно, свіжі так звані м'яко-вогнищеві процеси з розміром осередків до 10 мм, так і більш давні фіброзно-вогнищеві утворення з явно вираженими клініко-рентгенологічними ознаками активності процесу. За свіжих вогнищевих форм у результаті лікування вдається добитися стійкого клінічного вилікування з повною ліквідацією осередків або невеликим залишковим фіброзом. При загостренні фіброзно-вогнищевих процесів вдається ліквідувати тільки свіжі перифокальні реакції за збереження фіброзно-вогнищевих змін.

У таких випадках, як і при рентгенологічному виявленні фіброзно-вогнищевих утворень, слід провести ретельне обстеження для ліквідації активності процесу. За відсутності активності процесу цих осіб слід зараховувати до групи вилікуваних від туберкульозу.

2.1.6. До інфільтративного туберкульозу легенів відносять усі інфільтративно-пневмонічні процеси різної генези, що виникли головним чином на фоні фіброзних або вогнищевих змін.

На підставі клініко-рентгенологічних даних розрізняють лобулярні, круглясті, хмароподібні інфільтрати, лобіти, перисцисурити, казеозні (сирнисті) пневмонії, запалення легенів, а також виражені перифокальні зміни, що розвинулися на периферії осередків у вигляді бронхолобулярних фокусів, що зливаються.

У більшості хворих ця форма туберкульозу має гострий або підгострий початок, одним із симптомів може бути легенева кровотеча. Інфільтративні процеси, своєчасно не діагностовані і неліковані, схильні до розпаду з утворенням каверн і бронхогенного обсіменіння; залежно від прогресування може виникнути фіброзно-кавернозний процес. Мікобактерії туберкульозу знаходять при деструктивних змінах у легенях.

2.1.7. Туберкуломи легенів об'єднують різноманітні за генезою інкапсульовані осередки розміром більше як 1 - 1,5 см у діаметрі. Розрізняють гомогенні, шаруваті, конгломератні туберкуломи з наявністю капсули.

При численних і великих туберкуломах (понад 4 см в діаметрі) часто спостерігається їх прогресування у вигляді розпаду та обсіменіння, легеневої кровотечі, їх завжди слід відрізняти від інших пухлинних уражень легенів. Дрібні туберкуломи (1,5 - 2 см в діаметрі), що мають перебіг без клінічних проявів, після багаторічних спостережень (не менше як три роки) можуть бути віднесені до клінічно виліковних.

2.1.8. Кавернозний туберкульоз виділений для розмежування процесу з фазою розпаду при різних формах захворювання від фіброзно-кавернозного. Він характеризується наявністю сформованої каверни, як правило, без наявного перифокального запалення, фіброзних змін у навколишній легеневій тканині.

Частіше діагноз кавернозного туберкульозу ставиться в процесі проведення антибактеріального лікування хворих інфільтративним, дисемінованим, вогнищевим туберкульозом, при розпаді туберкулом, коли під його впливом проходить ліквідація перифокальних змін і виявляється сформована каверна. Значно рідше цей діагноз має місце у нововиявлених хворих, але лише в тих випадках, коли каверна сформувалася і не має перифокальних та свіжих вогнищевих змін.

2.1.9. Фіброзно-кавернозний туберкульоз характеризується наявністю фіброзної каверни та значного фіброзу в навколишній легеневій тканині, при цьому часто відзначають осередки бронхогенної дисемінації (у тій самій легені, де локалізується каверна, або контрлатеральній), емфізема, бронхоектази та інші прояви хронічного легеневого процесу. Крім того, циротичні зміни при наявності каверни з бронхогенним відсівом та повторним тривалим бациловиділенням слід віднести до групи фіброзно-кавернозного туберкульозу. При відсутності лікування або його неефективності перебіг хвороби набуває хвилеподібного характеру, процес прогресує з постійним чи періодичним виділенням мікобактерій туберкульозу.

2.1.10. Циротичний туберкульоз легенів характеризується розростанням грубої сполучної тканини в легенях і плеврі: внаслідок інволюції фіброзно-кавернозного, хронічного гематогенно-дисемінованого, рідше масивного інфільтративно-пневмонічного туберкульозу легенів та ураження плеври. Він зберігає клінічні ознаки активності процесу, наявність туберкульозної інтоксикації, схильність до періодичних загострень кровохаркання, незначного бациловиділення. При цій формі часто розвиваються емфізема, бронхоектази, відзначається зміщення органів трахеї і середостіння. Бронхогенні відсіви при цьому виявити не вдається. Циротичні зміни без ознак активності слід розцінювати як сприятливі посттуберкульозні зміни, які слід віднести до залишкових після клінічного виліковування.

2.1.11. Туберкульозний плеврит рідко буває самостійним захворюванням, частіше він супроводжує легеневий та позалегеневий туберкульоз і виникає як ускладнення дисемінованого, первинного туберкульозу та інших форм, тому такий діагноз слід ставити лише після ретельного клініко-рентгенологічного обстеження. Емпіема плеври, як правило, утворюється після перфорування каверни або субплеврально розташованих осередків і може призвести до утворення бронхіального чи торакального свища.

2.1.12. Туберкульоз верхніх дихальних шляхів частіше зустрічається як ускладнений процес інших форм туберкульозу та дуже рідко буває ізольованим.

2.1.13. Туберкульоз інших органів і систем включає значну групу специфічних процесів, що уражають різні органи і тканини, починаючи з туберкульозу мозкових оболонок та центральної нервової системи, кишечнику, кісток і суглобів, сечостатевих органів і закінчуючи такими рідкими локалізаціями, як туберкульоз печінки, селезінки та міокарду. Основними елементами характеристики туберкульозу є локалізація і тривалість процесу, його фаза, бациловиділення.

Локалізація і тривалість визначаються в легенях в залежності від часток або сегментів з зазначенням їх у діагнозі.

Фази туберкульозного процесу характеризують активність туберкульозних змін у нововиявлених хворих з загостренням процесу (під час чи після проведеного лікування або з рецидивом після клінічного вилікування).

До них належать: інфільтрація, розпад, засів.

Активними слід уважати туберкульозні зміни, що супроводжуються клініко-рентгенологічними ознаками захворювання (симптомами інтоксикації, наявністю фіброзних та вогнищевих утворень з перифокальною реакцією, інфільтративних змін з деструкцією чи без неї, при наявності чи відсутності бациловиділення, прискореного ШОЕ, змінами в лейкоцитарній формулі тощо). Вони потребують лікування. Позитивна динаміка туберкульозних змін під впливом пробної терапії туберкулостатичними препаратами також указує на активність процесу. Крім того, фаза може відображати згасання активного туберкульозного процесу зі схильністю до його стабілізації. Ознаками цього є ліквідація осередків, ущільнення, рубцювання.

2.2. Критерії бацилярності та ефективності терапії

2.2.1. Наявність бациловиділення вказує на активні прояви захворювання.

До осіб, які виділяють мікобактерії туберкульозу (далі - МБТ), належать хворі, в яких МБТ виявлені (далі - МБТ+) будь-яким методом обстеження, навіть одноразово, але за наявності клініко-рентгенологічних даних. За відсутності явного джерела виділення бактерій потрібне дворазове визначення МБТ будь-яким методом.

З метою визначення бациловиділення чи відсутності МБТ (далі - МБТ-) кожний хворий повинен пройти комплексне обстеження, дослідження мокроти (промивної води бронхів, трахеї і шлунка) не менше двох разів методом прямої бактеріоскопії, а при негативному результаті - методом флотації та, незалежно від цих досліджень, триразовий посів перед початком лікування в уперше діагностованих хворих або при загостренні та рецидивах процесу, а в період лікування хіміопрепаратами - після дводенної перерви в уживанні туберкулостатичних препаратів.

Обстеження слід повторювати протягом лікування не рідше одного разу на 2 - 3 місяці аж до: зникнення МБТ, підтвердженого не менше ніж двома послідовними негативними бактеріоскопічними і культуральними дослідженнями, з перервою у 2 - 3 місяці; загоювання порожнини розпаду, підтвердженого тільки томографічно.

Далі зазначені дослідження повинні проводитись не рідше одного разу на 6 місяців до закінчення основного курсу хіміотерапії.

2.2.2. Під основним курсом хіміотерапії слід розуміти тривале та безперервне комбіноване лікування антибактеріальними препаратами в умовах стаціонару чи амбулаторії, розраховане на вилікування хвороби. Його тривалість визначається темпами туберкульозних змін. При успішній терапії основний курс може бути закінчений через 9 - 12 місяців, після припинення бациловиділення та зникнення порожнини розпаду, але не раніше, ніж настане стабілізація процесу, тобто клінічне благополуччя, за умов стійкого абацилювання та загоювання порожнини розпаду (зникнення її, заповнення чи відкрите загоювання), що супроводжується припиненням негативної рентгенологічної динаміки з повною ліквідацією запальної інфільтрації та формуванням залишкових змін або без них. Припинення негативної рентгенологічної динаміки повинно бути задокументоване не менше як двома рентгенограмами (а при потребі - і томограмами), зробленими з перервою у три місяці. Основний курс лікування включає і хіміотерапію, що проводиться у медичній частині СІЗО.

Хворих знімають з обліку бациловиділювачів (осіб, які виділяють бацили) через 9 - 12 місяців після зникнення мікобактерій туберкульозу і порожнини деструкції лише після проведеного основного курсу хіміотерапії, тобто через 12 - 24 місяці.

2.3. Формулювання діагнозу

2.3.1. Розгорнутий клінічний діагноз в історії хвороби і епікризі слід формулювати у такій послідовності:

характеристика клінічної форми, локалізація (в частках сегменту), фаза процесу, виділення мікобактерій туберкульозу: МБТ+ чи МБТ-, ускладнення;

ускладнення є доповненням до основного діагнозу. До них належать: легенева кровотеча, спонтанний пневмоторакс, легенево-серцева недостатність, бронхіальні, торакальні свищі тощо;

після розгорнутого діагнозу туберкульозу вказуються супутні захворювання інших органів та систем.

2.3.2. При інфільтративному туберкульозі легенів фаза інфільтрації не вказується. Разом з тим, ураховуючи, що розвиток казеозних пневмоній характеризується загальним тяжким станом хворого, їх слід подавати в дужках у діагнозі цієї форми. Наприклад, інфільтративний туберкульоз (казеозна пневмонія) верхньої і середньої часток правої легені та з розпадом і засівом, МБТ+. Легенева кровотеча. Легенево-серцева недостатність II ст.

2.3.3. На сучасному рівні терапевтичних можливостей, а також хірургічних втручань за різних локалізацій туберкульозу виникла можливість і більш ранньої зміни в діагнозі - не тільки фази, але й форми туберкульозного процесу.

Перегляд діагнозу можливий після закінчення повноцінного курсу успішного лікування, тобто через 9 - 12 місяців, після припинення бациловиділення та зникнення порожнини розпаду, підтвердженого рентгенологічними дослідженнями. Крім того, особи, хворі на туберкульоз, у залежності від форми, фази процесу та його активності, поділяються на групи диспансерного обліку (далі - ГДО) і дані про групу також заносяться до клінічного діагнозу.

2.4. Групи диспансерного обліку (ГДО)

2.4.1. До I ГДО належать хворі на активний туберкульоз, які потребують лікувальних та соціально-профілактичних заходів з метою їх клінічного вилікування, відновлення працездатності та оздоровлення осередку туберкульозної інфекції.

I ГДО підрозділяється на такі підгрупи:

Підгрупа "А" - хворі з уперше встановленим туберкульозним процесом із загостреннями чи рецидивами після раніше проведеного ефективного лікування. Вони потребують повного курсу комплексної хіміотерапії, а при наявності показань - хірургічного втручання в умовах стаціонару, до стабілізації процесу.

Підгрупа "Б" - хворі, в яких унаслідок неповноцінного або неефективного антибактеріального (чи хірургічного) лікування, а також неможливості його проведення через протипоказання, сформувався хронічний туберкульозний процес. Це хворі, які виділяють бацили, з хронічними деструктивними формами туберкульозу при наявності бациловиділення та каверни більше 2-х років, а також ті, які не виділяють БК, з наявністю осумкованої емпієми, туберкуломи з розпадом. Серед них слід робити добір для тривалої комплексної хіміотерапії чи хірургічного лікування. За неможливості їх здійснення для них проводяться повторні короткочасні курси хіміотерапії з метою ліквідації "спалаху" процесу в стаціонарах або запобігання йому в амбулаторних умовах.

2.4.2. До II ГДО належать хворі на активний туберкульоз органів дихання, що затихає (без бациловиділення та порожнин розпаду, при наявності стабілізації процесу), переведені з I ГДО. Вони потребують 2 - 3-місячних, повторних профілактичних курсів хіміотерапії 2 рази на рік в амбулаторних умовах.

2.4.3. До III ГДО належать особи, які були вилікувані від туберкульозу (з неактивним туберкульозом органів дихання) та переведені з I та II ГДО. Вони потребують проведення 2-місячних протирецидивних сезонних курсів, застосування туберкулостатичних препаратів 2 рази на рік в амбулаторних умовах.

2.4.4. До IV ГДО належать особи, які перебувають у побутовому контакті з особою, яка виділяє бацили. Цим особам проводять хіміопрофілактику туберкулостатичними препаратами при виявленні хворого на туберкульоз протягом 2 місяців, а після його ізоляції протягом 2 років вживають заходів, що спрямовані на підвищення опірності осіб щодо туберкульозу, контактних з тим, хто виділяє бацили.

2.4.5. До V ГДО належать хворі на позалегеневий туберкульоз, у випадках поєднання легеневого туберкульозу з позалегеневим хворих ураховують за локалізацією, проявлення якої найбільш активне, причому підгрупа "А" відповідає I ГДО, підгрупа "Б" - II ГДО, а підгрупа "В" - III ГДО для хворих з легеневою локалізацією туберкульозу. Для них потрібні лікувально-профілактичні заходи.

2.4.6. До VII ГДО належать особи з великими залишковими змінами в легенях, які переведені з III ГДО. Вони перебувають під наглядом у цій групі довічно, для них проводять загальні заходи, що спрямовані на підвищення резистентності організму до туберкульозу, та курси хіміопрофілактики при наявності чинників, що послаблюють опір.

2.4.7. Особи з туберкульозними змінами в легенях, що потребують уточнення активності процесу, становлять ГДО-0. Для них необхідно робити протягом 3 місяців повторне клініко-рентгенологічне та лабораторне обстеження, а після уточнення активності процесу - проводити необхідні лікувально-профілактичні заходи залежно від того, до якої групи диспансерного обліку (I, II, III або VII) вони належать.

2.4.8. Переведення хворих з однієї групи диспансерного обліку до іншої та зняття з обліку слід вирішувати на комісії в кожному конкретному випадку за участю лікаря-фтизіатра та начальника туберкульозної лікарні (відділення) з аргументованим обгрунтуванням, підтвердженим відповідним обстеженням і записом в амбулаторній карті (історії хвороби) за належною схемою. Хворі з I ГДО переводяться до II ГДО після закінчення ефективного основного курсу хіміотерапії чи хірургічного втручання при відсутності бациловиділення і порожнини розпаду, підтвердженого клініко-рентгенологічними та лабораторними даними. Особи, які мають малі форми туберкульозу легенів без розпаду і бациловиділення, при повній ліквідації осередків чи невеликих залишкових змін можуть бути переведені з I ГДО безпосередньо до III ГДО, минаючи II ГДО.

Тривалість обліку в II ГДО хворих з малими залишковими змінами повинна становити не менше одного разу на рік. За більших залишкових змін, недостатнього лікування свіжого процесу і після хронічних деструктивних туберкульозних процесів строк нагляду в цій групі збільшується до 2 - 3 років.

Хворі з туберкуломами більше ніж 4 см у діаметрі залишаються під багаторічним наглядом.

Строки нагляду в III ГДО залежать від форми процесу, установленої при його виявленні. У випадку виявлення туберкульозного процесу без розпаду та бациловиділення строк нагляду становить до 3 років, при достатньо поширеному (з розпадом та МБТ+) хронічному деструктивному туберкульозі - до 5 років.

3. Диспансеризація хворих на алкоголізм та наркоманію

3.1. Диспансеризацію засуджених, які хворіють на алкоголізм чи наркоманію, здійснюють лікарі - психіатри, психіатри-наркологи установ виконання покарань, спеціально призначених для утримання таких осіб.

На диспансерний облік беруть усіх засуджених, які підлягають примусовому лікуванню від алкоголізму чи наркоманії, а також - тих, які пройшли таке лікування, але продовжують відбувати покарання в місцях позбавлення волі. За особами, які не підлягають примусовому лікуванню від алкоголізму або наркоманії, але самостійно звернулись за наркологічною допомогою чи допустили вживання алкоголю або його сурогатів, наркотиків за час відбування покарання, хоча їх стан ще не супроводжується клінічними проявами захворювання, організовується профілактичний нагляд з моменту звернення чи активного виявлення вживання алкоголю чи його сурогатів, наркотиків (група ризику).

3.2. На всіх наркологічних хворих і осіб групи ризику заповнюється медична карта наркологічного хворого і контрольна карта диспансерного обліку встановленого зразка.

Встановлюються такі строки диспансерного обліку:

а) хворі на хронічний алкоголізм - до 3 років;

б) хворі, які страждають на наркоманію різних видів - до 5 років.

Щодо осіб групи ризику, над якими здійснюється профілактичний нагляд, метою якого є попередження розвитку у них хронічного алкоголізму або наркоманії, встановлюється строк - до одного року.

У процесі динамічного нагляду наркологічні хворі повинні отримувати лікування як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах.

Зняття з диспансерного обліку провадиться на підставі висновку медичної комісії у випадках:

а) стійкої ремісії;

б) звільнення з місць позбавлення волі;

в) переведення до іншої установи;

г) у зв'язку зі смертю.

Підставою для припинення профілактичного нагляду (група ризику) є відсутність клінічних проявів захворювання та тривале (протягом одного року) утримання від вживання алкоголю, його сурогатів та інших токсичних та нарковмісних речовин.

Медична комісія, яка вирішує питання зняття хворого з диспансерного нагляду, засідає не рідше одного разу на рік.

3.3. Огляди наркологічних хворих і осіб групи ризику потрібні для здійснення контролю за станом хворого, проведенням лікування та профілактичних заходів медичного характеру.

Оглядом може вважатись тільки особистий контакт лікаря психіатра-нарколога з хворим, який супроводжується обстеженням, психотерапевтичним впливом, призначенням медичних засобів.

Число оглядів, що припадає на кожного конкретного хворого протягом року, залежить від індивідуальних особливостей та перебігу захворювання.

3.4. Хворі на хронічний алкоголізм включаються в одну з трьох груп диспансерного обліку.

До I групи диспансерного обліку належать засуджені, хворі на алкоголізм, які прибули для відбуття покарання і проходження примусового лікування, а також особи, у яких тривалість ремісії становить менше одного року.

До II групи диспансерного обліку відносять хворих на алкоголізм - за тривалості ремісії від 1 до 2 років.

До III групи диспансерного обліку - хворі із ремісією більше 2 років.

3.5. Хворі на наркоманію різно включаються до однієї з чотирьох груп диспансерного обліку. Принцип розподілення хворих наркоманіями до I, II та III груп диспансерного обліку - такий самий, як і для хворих хронічним алкоголізмом. До IV групи належать хворі на наркоманію із ремісією від 3 до 5 років.

3.6. Підтримувальне лікування особам, яким примусове лікування припинено судом, здійснюється лише при рецидиві захворювання (алкогольний, наркотичний зрив) або при самостійному зверненні до лікаря для нейтралізації патологічної тяги до алкоголю, що гостро виникла. Якщо засуджений відмовляється від підтримувального протирецидивного лікування, то його попереджують про право адміністрації УВП звернутися в народний суд для повторного призначення примусового лікування в місцях позбавлення волі.

3.7. Частота оглядів осіб, які перебувають на профілактичному нагляді (група ризику) з приводу наркоманії, а також підлітків до 18 років - з приводу зловживання алкоголем чи його сурогатами, становить один раз на місяць. Для осіб, старших за 18 років, які зловживають алкоголем, частота оглядів установлюється лікарем індивідуально.

 

Начальник управління медичного та санітарно-епідеміологічного обслуговування спецконтингенту Державного департаменту України з питань виконання покарань 

 
 
 
О. Гунченко
 

 

ТИПОВА СХЕМА
динамічного нагляду за хворими терапевтичного профілю

Нозологічна форма 

Частота нагляду 

Огляди в лікарів та інших фахівців 

Найменування, частота лабораторних та інших діагностичних досліджень 

Основні лікувально-оздоровчі заходи 

Гіпертонічна хвороба 

2 - 4 рази на рік, залежно від тяжкості хвороби 

Офтальмолог, невропатолог - не рідше як 1 раз на рік 

Аналіз сечі загальний - 2 - 4 рази на рік, залежно від тяжкості хвороби, креатинін, очне дно, ЕКГ, Ro-грама серця - не рідше як 1 раз на рік 

Корекція факторів ризику обмеження солей та насичених жирів у їжі. Рекомендації щодо праці. Медикаментозна профілактика і терапія (тіазидові діуретинні засоби, бета-блокатори, й периферійні вазодилятори тощо), гіпотензивні засоби - за ступеневою схемою. На I ступені застосовується монотерапія. За відсутності ефекту від лікування протягом 2 тижнів слід переходити на II ступінь, що включає одночасне призначення 2 препаратів різної дії, при відсутності ефекту протягом 2 - 3 тижнів переходять на III ступінь з призначенням 3 препаратів. Якщо за мінімальної підтримувальної дози на 1 ступені діастолічний тиск утримується стабільно на рівні 80 - 90 мм рт. ст. протягом 6 місяців, то це може бути підставою для тимчасової відміни лікарської терапії при обов'язковому контролі за АТ через кожних чотири тижні. 

 Примітка: споживання солі до 5 г за добу. 

Ішемічна хвороба серця (всі її форми, крім гострого інфаркту міокарда) 

4 рази на рік залежно від функціонального класу 

Кардіолог, невропатолог - 1 раз на рік 

Аналіз крові - 1 раз на рік. ЕКГ і функціональні проби, у т. ч. - проба Мастера чи ВЕМ - 2 рази на рік залежно від функціонального класу 

Рекомендації щодо навичок здорового способу життя. Корекція факторів ризику. Працевлаштування. Медикаментозна профілактика й терапія (нітрати, бета-блокатори, антагоністи кальцію, дезагреганти) - за показаннями залежно від функціонального класу і супутніх порушень, у вигляді монотерапії чи в комбінації, постійно чи курсами. 

Стан після гострої пневмонії 

Три рази протягом 6 місяців 

ЛОР, стоматолог 1 раз на рік 

Аналіз крові, флюорографія, пневмотахометрія (ПТМ), загальний аналіз мокроти - 2 рази: через 1 і 6 місяців 

Вітамінотерапія, симптоматична терапія, профілактика гострих респіраторних вірусних інфекцій та грипу, відмова від куріння. При відсутності прогресування процесу - зняття з диспансерного обліку 

Рецидивний бронхіт 

Три рази на рік 

ЛОР і стоматолог - 1 раз на рік, фтизіатр 

Аналіз крові, аналіз мокроти, загальний і на ВК, ПТМ - 2 рази на рік, флюорографія - 2 рази рік 

Протирецидивна - 2 рази на рік, і при гострих респіраторних вірусних інфекціях: вітамінотерапія, загально-зміцнювальна та симптоматична терапія. Фізіо- і фітотерапія, санація осередків інфекції. Потрібне працевлаштування. Відмова від куріння 

Бронхіальна астма 

2 - 3 рази на рік, залежно від тяжкості 

Фтизіатр, ЛОР і стоматолог - 1 раз на рік 

Аналіз крові, загальний аналіз мокроти, ПТМ - 2 - 3 рази на рік, флюорографія, ЕКГ - 1 раз на рік. Хворим з гормонозалежними формами - аналіз крові і сечі на цукор - 2 рази на рік 

Виключення контакту з алергеном, антибактеріальна терапія з приводу інших захворювань за суворими показаннями: профілактична гіпосенсибілізативна терапія за показаннями; фізіотерапія, дихальна гімнастика. Профілактика ГРВІ та грипу, санація осередків інфекції. Працевлаштування. 

Хронічна пневмонія 

Три рази на рік 

Стоматолог - 1 раз на рік, фтизіатр і онколог за показаннями 

Аналіз крові клінічний - 3 рази на рік, ПТМ - 2 рази на рік, флюорографія - 2 рази на рік, загальний аналіз мокроти і на ВК - 2 рази; ЕКГ - 2 рази 

Протирецидивне лікування - 2 - 3 рази на рік і при ГРВІ: інгаляція антисептичних розчинів, аерофітотерапія, загальнозміцнювальне та протизапальне лікування, симптоматичні засоби. Потрібне працевлаштування. 

Хронічні нагноювальні захворювання легенів 

3 - 4 рази на рік 

ЛОР і стоматолог - 1 раз на рік, фтизіатр - за показаннями 

Аналіз крові та аналіз мокротиння - 1 загальний і на ВК. Аналіз сечі. Флюорографія, ПТМ - 2 рази на рік, ЕКГ - 1 раз на рік 

Протирецидивне лікування 2 рази на рік у весняно-осінній період, при ГРВІ і грипу; вітамінотерапія, антибактеріальна та протизапальна терапія. Дренажна гімнастика, симптоматична терапія. Потрібне працевлаштування. 

Дисеміновані процеси в легенях: ідіопатичний фіброзний альвеоліт; екзогенний алергічний альвеоліт, саркоїдоз, гістіоцитоз легенів 

2 - 6 разів залежно від тяжкості процесу 

Фтизіатр, ЛОР і стоматолог - 1 раз на рік 

Аналіз крові, загальний аналіз сечі, загальний аналіз мокроти і ВК - 1 - 4 рази на рік, ЕКГ, рентгенографія легенів - 2 рази на рік 

Харчування з обмеженням вуглеводів, солі, збагачене вітамінами, солями калію. Медикаментозна терапія - кортикостероїди, препарати калію, анаболічні гормони. Потрібне працевлаштування. 

Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки 

3 рази на рік - 1 терапевт 

Хірург, онколог - за показаннями 

Аналіз крові - 2 рази на рік, аналіз калу на приховану кров при загостренні. Аналіз шлункового соку - 1 раз на 2 - 3 роки. Рентгенологічне або ендоскопічне дослідження при загостренні. 

Харчування за дієтичною нормою. Протирецидивне лікування (при частих рецидивах 3 - 4 рази на рік) комбінацією холінолітиків, антацидами чи тільки блокаторами Н2-рецепторів гістаміну, вітаміни групи B та C. При виразці шлунку - препарати в'яжучої і стимулювальної, слизетворення та обгортальної дії. Потрібне працевлаштування 

Хронічний гастродуоденіт з частими загостреннями та ускладненнями 

3 - 4 рази на рік 

  

  

Те саме, що й при виразковій хворобі.  

У стадії стійкої ремісії чи з рідкими загостреннями 

2 рази на рік 

  

  

  

Хронічний активний гепатит 

3 - 4 рази на рік 

  

Білірубін, холестерин, загальний аналіз крові, осадові проби, АСТ та АЛТ - 1 раз на рік 

Харчування за дієтичними нормами. Профілактична терапія: вітаміни групи B, C. Комплексна терапія за показаннями. Потрібне працевлаштування. 

Цироз печінки 

4 рази на рік, без негативної динаміки - 2 рази на рік 

  

Аналіз крові з підрахуванням тромбоцитів - 4 рази на рік 

Харчування за дієтичною нормою. Лікувально-профілактичні заходи ті самі, яких виконують при хронічному гепатиті, симптоматична терапія за показаннями. Потрібне працевлаштування. 

Стан після перенесеного інфекційного гепатиту 

3 рази на рік 

  

Біохімічне дослідження крові, осадові проби, ферменти крові АСТ, АЛТ - 1 раз на рік 

Те саме, що й при хронічному активному гепатиті. 

Хронічний панкреатит 

1 - 4 рази, залежно від тяжкості процесу 

Хірург - за показаннями 

На наявність цукру в крові та сечі натщесерце. Холецистографія за показаннями. 

Харчування за дієтичною нормою. Профілактичне лікування 2 - 4 рази на рік (спазмолітики або церукал, жовчогінні, в'яжучі, вітаміни B, C, при показаннях - ферментні препарати). Працевлаштування при тяжкому розвитку захворювання. 

Стан після резекції шлунку, холецистектомії та інших операцій на органах травлення  

1 - 2 рази на рік 

Онколог, хірург - за показаннями 

Аналіз крові загальний, рентгенологічне дослідження за показаннями 

За показаннями: ферментна терапія, жовчогінні, вітаміни групи B, C, протизапальні засоби. Харчування за дієтичною нормою. Потрібне працевлаштування. 

Гломерулонефрит дифузний (усі форми). Пієлонефрит хронічний 

4 рази на рік 

Стоматолог, ЛОР, акушер-гінеколог - 1 раз на рік 

Аналізи крові клінічний - 4 рази на рік, загальний сечі - 4 рази на рік. Аналіз сечі за Нечипоренком, проба Зимницького (за зниження відносної густоти сечі до 1015 при одноразовому дослідженні сечі). Визначення загального білка, сечовини у сироватці крові. 

Мінімізація чинників пошкодження (ліки, сироватки, вакцини, охолодження, інсоляції). Підтримувальна терапія після лікування гострих форм або загострень хронічного нефриту дезагрегантами (кураптил) чи кортикостероїдами або цитостатиками. При хронічному пієлонефриті - профілактичні курси протиінфекційних препаратів (5-НОК, невіграмон, фурадонін, ампіцилін тощо), які чергуються з фітопрепаратами 

Ревматизм 

4 рази на рік 

ЛОР, стоматолог - раз на рік 

Аналіз крові загальний - 4 рази на рік, загальний аналіз сечі - 2 рази на рік, ЕКГ - 2 рази на рік. 

Медикаментозне лікування (нестероїдні протизапальні препарати, амінохінолінові препарати, препарати наперстянки, калію, сечогінні - за показаннями). Санація осередків інфекції. 

Ревматоїдний артрит 

2 - 4 рази на рік 

ЛОР, стоматолог - 1 раз на рік 

Аналіз крові загальний, аналіз сечі загальний - 4 рази на рік. При лікуванні препаратами золота, цитостатиками, D-пеніциламіном - 2 рази на місяць загальний аналіз крові, щомісяця - число тромбоцитів, щотижня - загальний аналіз сечі. Рентгенографія суглобів 1 - 2 рази на рік, рентгенографія грудної клітки - раз на рік 

Постійне вживання нестероїдних протизапальних препаратів і базисних засобів (далагіл, препарати золота, D-пеніциламін), фізіотерапія - 2 рази в рік. Санація осередків інфекції. 

Хвороба Бехтерєва 

2 - 4 рази на рік 

Стоматолог, ЛОР, офтальмолог 1 - 2 рази на рік 

Загальний аналіз крові і сечі - 4 рази на рік. Рентгенографія кісток таза, хребта і грудної клітки - 1 раз на рік. ЕКГ - 1 раз на рік 

Постійне вживання нестероїдних протизапальних препаратів (вольтарен, ортофен, індометацин). Раціональне працевлаштування. 

Деформувальний остеоартроз (з ураженням великих суглобів) 

2 - 3 рази на рік 

  

Загальний аналіз крові, сечі - 2 рази на рік, ЕКГ - 1 раз на рік. Рентгенографія суглобів - 1 раз на рік 

За наявності болю і реактивного синовіїту - вживання нестероїдних протизапальних препаратів. 

Системний червоний вовчок 

При мінімальній активності - 2 рази на рік, при II ступені активності - 4 рази на рік 

ЛОР, стоматолог, гінеколог, офтальмолог - 1 раз на рік 

Загальний аналіз крові і сечі - 4 - 6 разів на рік, кількість тромбоцитів - 2 рази на рік, при застосуванні цитотоксичних препаратів - щомісячно, контроль аналізів, ЕКГ - 1 - 2 рази на рік. Рентгенографія органів груднини - 2 рази на рік 

Медикаментозне лікування (глюкокортикоїди і цитостатики), в індивідуально підібраних дозах. Потрібне працевлаштування. 

Системна склеродермія 

2 - 4 рази на рік 

Стоматолог, ЛОР, невропатолог - 1 раз на рік 

При лікуванні D-пеніциламіном, цитостатиками - загальний аналіз крові і сечі - 1 раз на 4 тижні. Рентгенографія кісток, груднини - 1 раз на рік. ЕКГ - 1 раз на рік 

Медикаментозне лікування (D-пеніциламін, цитостатики) за показаннями. Санація осередків інфекції. Фізіотерапія 2 рази на рік. Потрібне працевлаштування. 

Дерматоміозит (ідіопатичний) 

4 рази на рік 

Невропатолог - 2 рази на рік, стоматолог - 1 раз на рік 

Загальний аналіз крові - 1 раз на 3 місяці протягом 1 року, потім - 1 - 2 рази на рік. Рентгенографія органів грудної клітки - 1 раз на рік 

Медикаментозне лікування (кортикостероїди, метатрексат. Симптоматичні засоби), вітамінотерапія (вітамін E). Потрібне працевлаштування. 

Дифузний токсичний зоб у стадії загострення 

  

Хірург, офтальмолог за показаннями 

  

Лікування тиреостатичними препаратами у стаціонарі 

у стадії медикаментозної компенсації 

2 рази на рік 

Хірург - за показаннями, ендокринолог - 2 рази на рік 

  

Лікування тиреостатичними препаратами за підтримувальною дозою. 

Цукровий діабет I типу: лабільний процес 

1 раз на 3 тижні 

Ендокринолог - 4 рази на рік, офтальмолог, невропатолог 1 - 2 рази на рік 

Загальний аналіз крові і сечі, аналіз крові і сечі на цукор і ацетон - 1 раз на місяць, ЕКГ - за показаннями 

Обмеження вуглеводів, лікування інсуліном. Курси дезагрегантів (аспірин, курантил, дентал) 

стабільний процес 

1 раз на місяць 

Ендокринолог 2 рази на рік, офтальмолог, невропатолог - 1 - 2 рази на рік 

Загальний аналіз крові і сечі, аналіз крові і сечі на цукор і ацетон - 1 раз на місяць, ЕКГ - за показаннями 

Обмеження вуглеводів, лікування інсуліном. Курсове профілактичне лікування дезагрегантами 

Цукровий діабет II типу 

1 раз на 3 місяці 

Ендокринолог, офтальмолог та невропатолог - 1 - 2 рази на рік 

Те ж саме 

Лікування пероральними препаратами, що зменшують кількість цукру в крові 

Залізодефіцитна анемія 

4 рази на рік 

Залежно від етіології основного захворювання - акушер-гінеколог 2 рази на рік  

Загальний аналіз крові - 4 рази на рік. Рентгеноскопія шлунка (ФГДС) - 1 раз на рік 

Лікування основного захворювання препаратами заліза.
Потрібне працевлаштування. 

B12-дефіцитна анемія 

4 - 5 разів на рік 

Гематолог - 2 рази на рік 

Загальний аналіз крові - 4 - 5 разів на рік. Рентгенівське дослідження шлунково-кишкового тракту - 1 раз на рік 

Медикаментозна терапія вітаміном B12 та фолієвою кислотою. 

Мієлолейкоз хронічний 

12 - 14 разів на рік  

Гематолог - 4 рази на рік 

Загальний аналіз крові - 12 - 14 разів на рік. Стернальна пункція та трепанобіопсія під час стаціонарного лікування - 1 раз на 2 роки. Рентгенографія скелета - 1 раз на 2 роки 

Вітамінотерапія. Санація постійних осередків інфекції та осередків хронічної інфекції. Медикаментозна терапія (курсова та переривно-підтримувальна монохіміотерапія). Потрібне працевлаштування. 

Лімфолейкоз хронічний 

6 разів на рік 

Гематолог - 2 рази на рік; ЛОР, стоматолог та невропатолог - 1 раз на рік 

Загальний аналіз крові - 6 разів на рік. Стернальна пункція, рентгеноскопія органів грудної клітки - 1 раз на рік 

Загальнозміцнювальна та медикаментозна терапія (хіміотерапія, гормони, антибактеріальні препарати) 

Лімфоаденопатія 

4 рази на рік 

Фтизіатр, хірург 1 раз на рік 

Загальний аналіз крові - 4 рази на рік. Аналіз крові на ВІЛ - 2 рази на рік 

Санація осередків інфекції. Полівітаміно-, антибактеріальна терапія. Протипоказання фізіотерапевтичних і теплових процедур. 

Мієломна хвороба 

8 - 10 разів на рік 

Гематолог - 2 рази на рік 

Загальний аналіз крові і сечі - 8 - 10 разів на рік. Рентгенографія кісток скелета та черепа 

Виключення фізичного навантаження. Медикаментозна хіміотерапія і гормонотерапія. Потрібне працевлаштування. 

Скороминущі порушення мозкового кровообігу з осередковою неврологічною симптоматикою 

Протягом року 1 раз на 3 - 4 міс., далі - 1 - 2 рази на рік 

Терапевт і окуліст - 1 раз на рік, невропатолог - 2 - 3 рази на рік 

Аналіз крові та загальний аналіз сечі, аналіз крові на цукор - 1 раз на рік. ЕКГ - 1 раз на рік. Протромбін крові - 1 раз на рік 

Гіпотензивна терапія. Застосування вазоактивних препаратів і засобів, що покращують метаболізм мозку, протисклеротичних засобів, антиагрегантів - за курсом. Потрібне працевлаштування. 

Мозковий інсульт з залишковими явищами (у осіб, які зберегли працездатність) 

1 раз на 3 - 4 місяці, далі - 1 - 2 рази на рік за відсутності повторних гострих порушень мозкового кровообігу 

Невропатолог - 1 раз на 3 - 4 місяці, далі - 1 - 2 рази на рік 

Те саме  

Те саме 

Особи, які зазнали впливу іонізуючої радіації 

1 раз на рік 

Терапевт, хірург, гінеколог (для жінок), отоларинголог, невропатолог, окуліст, психіатр - не рідше як 1 раз на рік. При потребі - гематолог, ендокринолог, онколог, гастроентеролог 

Розгорнутий аналіз крові, коагулограма, визначення активності АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази, рівня загального холестерину, b-ліпопротеїдів, прямого білірубіну, білка та білкових фракцій. При можливості - імунологічні дослідження. Крім цього - діагностичні призначення, які рекомендовані відповідними фахівцями 

Вітамінотерапія. Санація осередків хронічної інфекції. Загальнозміцнювальна терапія.

Потрібне працевлаштування. 

Особи, які хворіли на гостру променеву хворобу 

1 раз на півріччя 

Те саме 

Те саме 

Те саме 

 

ТИПОВА СХЕМА
динамічного нагляду за хворими на туберкульоз

Група диспансерного обліку хворих на туберкульоз (ГДО), їх характеристика та місце перебування 

Частота спостереження фтизіатрами 

Огляди в інших фахівців 

Найменування, частота лабораторних та інших діагностичних досліджень 

Основні лікувально-оздоровчі заходи та терміни спостереження в групах обліку 

I ГДО 

  

  

  

  

Активний туберкульоз органів дихання

Хворі на активний туберкульоз, які потребують потрібних лікувальних та соціально-профілактичних заходів з метою їх клінічного вилікування, відновлення працездатності і оздоровлення осередку туберкульозної інфекції 

Для хворих підгрупи "А" і "Б" визначається терапією, що проводиться, але не рідше як один раз на місяць 

За наявності у хворого супровідних захворювань залучаються й інші лікарі - фахівці 

Клінічний аналіз крові, сечі - 1 раз на місяць, рентгенограми - 1 раз на 3 місяці для хворих із IА ГДО

Томограми

Перед початком лікування, далі - 1 раз на 3 місяці до зникнення порожнин, далі перед зняттям з епідеміологічного обліку 

Підгрупа "А"

Основний курс комплексної хіміотерапії, а за наявності показань - хірургічне втручання й колапсотерапія

Підгрупа "Б"

Відбір хворих для проведення тривалої комплексної хіміотерапії або хірургічного лікування, а при неможливості їх проведення - повторні короткочасні курси хіміотерапії 

Підгрупа "А"

Хворі з уперше встановленим туберкульозним процесом, із загостренням або рецидивом після раніше проведеного ефективного лікування (місця утримання: тублікарня, спеціалізована протитуберкульозна УВП)

Підгрупа "Б"

Хворі, в яких унаслідок неповноцінно проведеного антибактеріального або хірургічного лікування (а також - при неможливості їх проведення через протипоказання) сформувався хронічний туберкульозний процес:
а) хворі, які виділяють бацили із хронічними деструктивними формами туберкульозу при наявності бациловиділень і каверен понад 2 роки
б) хворі, які не виділяють ВК, із наявністю осумкованої емпієми, туберкуломи з розпадом 

  

Фтизіохірург оглядає через 4 - 6 місяців від початку хіміотерапії, коли порожнина розпаду не має тенденції до закриття або формується туберкулома, а також - при відсутності ефективного консервативного лікування, частих загостреннях процесу 

Обстеження мокроти на ВК (промивних вод бронхів) перед початком лікування не менше як 2 рази методом бактеріоскопії, а при негативному результаті - методом флотації незалежно від цих обстежень.

Три обстеження на ВК методом посіву. Дослідження мокроти на ВК повинно повторюватися не рідше як 1 раз на місяць до зникнення ВК, підтвердженого не менш як двома послідовними негативними бактеріоскопічними та культуральними обстеженнями, а потім 1 раз на 2 - 3 місяці (в період лікування - після дводенної перерви в прийманні протитуберкульозних препаратів) до заживання порожнини розпаду, підтвердженого томографічним дослідженням 

Для бацилярних хворих обох груп

Проведення профілактичних і оздоровчих заходів у вогнищах туберкульозної інфекції. Поряд із цим проводяться заходи, які спрямовані на відновлення працездатності та раціональне працевлаштування хворих. До цих заходів вдаються за показаннями стосовно небацилярних хворих I, II, III та VII груп диспансерного обліку. Хворі IА ГДО за відсутності у них ускладнень переводяться до II ГДО після закінчення ефективного курсу хіміотерапії або після вдалої резекції легенів, але не раніше як через рік. Особи, які виділяють бацили, одночасно знімаються з епідеміологічного обліку 

Місця утримання

Спеціалізовані протитуберкульозні УВП.
Туберкульозні лікарні 

  

  

Визначення чутливості до ліків IА ГДО - до початку лікування та 1 раз на 3 місяці під час хіміотерапії IБ ГДО - 1 раз на рік, але не менше 1 разу на 3 місяці, в період проведення тривалої хіміотерапії 

Особи з малими формами туберкульозу легень без розпаду і бациловиділення, при повному розсмоктуванні або невеликих залишкових змінах (невеликий фіброз), можуть бути переведені з I ГДО безпосередньо до III ГДО. Затримання хворих у I ГДО ще на 6 - 12 місяців більше вказаного терміну необхідне:
а) за неповноцінного проведеного лікування;
б) за наявності обтяжувальних чинників;
в) за сприятливого закінчення хронічних деструктивних процесів з утворенням твердих осередків, рубців. При сприятливому закінченні хронічного деструктивного туберкульозу з утворенням цирозу, заповнених чи санованих порожнин (у тому числі після кавернотомії) хворі переводяться до II групи не раніше як через 3 роки з моменту їх утворення. 

II ГДО 

  

  

  

  

Активний туберкульоз органів дихання, який затихає 

  

Дивися за I ГДО 

Аналіз крові, сечі та інші лабораторні обстеження - 1 раз на 3 місяці 

Тримісячні повторні сезонні курси хіміотерапії 2 препаратами 2 рази на рік амбулаторно. 

Хворі, які переведені з I ГДО
(місце утримання: спеціалізовані туберкульозні лікарні) 

1 раз на 3 місяці 

До фтизіохірурга направляються на консультацію хворі з туберкуломами 4 см і більше в діаметрі 

Рентгенограми:
1 раз на 3 місяці, але не рідше 1 разу на 6 місяців

Томограми:
Перед переведенням до III ГДО
Обстеження на виділення бацил 1 раз на 3 місяці методом бактеріоскопії та не менше 1 разу на рік для хворих, які мали колись порожнину, розпад або виділення ВК  

За відсутності несприятливих факторів хворі з малими залишковими змінами спостерігаються у II ГДО протягом 1 року.

За великих залишкових змін, недостатнього лікування "свіжого" процесу і після вилікування хронічного деструктивного туберкульозу термін перебування хворих у II ГДО збільшується на 1 - 2 роки.

За наявності несприятливих факторів хворі також затримуються у II ГДО на 1 рік, якщо з цієї причини термін їх перебування у I ГДО не був збільшений.

Хворі з великими туберкуломами (більше 4 см у діаметрі) залишаються у II ГДО під багаторічним наглядом. 

III ГДО 

  

  

  

  

Неактивний туберкульоз органів дихання
Особи, переведені з I та II груп:

Підгрупа "А"
З великими залишковими змінами

Підгрупа "Б"
З малими залишковими змінами
(місця утримання: УВП за рівенем безпеки на загальних підставах) 

1 раз на 6 місяців 

Дивися за I ГДО 

Аналіз крові та сечі: 1 раз на 6 місяців

Рентгенограми:
не менше 1 разу на 6 місяців (при планових флюорографічних оглядах - можлива заміна)

Обстеження на бациловиділення 1 раз на 6 місяців методом посіву для хворих, які мали колись порожнину розпаду або які виділяли БК 

Комплексна хіміотерапія - не менше 3-місячних сезонних курсів з застосуванням туберкулостатичних препаратів - 1 - 2 рази на рік в амбулаторних умовах

Терміни спостереження за хворими:
за III А ГДО - 3 - 5 років;
за III Б ГДО - 1 рік 

IV ГДО 

  

  

  

  

Здорові особи, які проживали на момент виявлення хворого на туберкульоз у спільному з ним приміщенні та які були з ним у контакті (місця утримання: УВП за рівнями безпеки на загальних підставах) 

1 раз на 6 місяців 

Дивися за I ГДО 

Ширококадрова флюорографія, а при неможливості - рентгеноскопія не менше 1 разу за півріччя. Аналізи крові, сечі, обстеження на бациловиділення за показаннями 

Вживають заходів, спрямованих на оздоровлення осередку туберкульозної інфекції та підвищення опірності організму осіб, які контактували з хворим, а також хіміопрофілактика протягом 2 місяців одразу після взяття на облік, одноразово 

V ГДО 

  

  

  

  

Хворі на позалегеневий туберкульоз

Підгрупа "А"
Хворі на активний позалегеневий ТВС, які потребують лікувальних і спеціальних профілактичних заходів з метою їх клінічного вилікування, відновлення працездатності, ліквідації осередків інфекції. Хворі, які виділяють ВК, при наявності свищевих форм позалегеневого туберкульозу та при ураженні нирок, беруться на облік як бациловиділювачі.
Місця утримання: туберкульозні лікарні, спеціалізовані - туберкульозні УВП

Частота консультацій відповідних спеціалістів визначається проваджуваним лікуванням. Усі хворі на позалегеневий туберкульоз і клінічно вилікувані особи при відсутності в них туберкульозу легенів підлягають клініко-рентгенологічному контролю не менше 1 разу на 6 місяців 

До лікаря - фтизіохірурга хворі направляються при неефективному консервативному лікуванні 

Ширококадрова флюорографія, а при неможливості рентгеноскопії - не менш як 1 раз за півріччя. Аналіз сечі та інші лабораторні обстеження проводяться за рекомендаціями відповідних спеціалістів або лікарів-фтизіатрів 

Проводяться належні лікувально-профілактичні заходи залежно від активності процесу та підгрупи диспансерного спостереження.

Лікування позалегеневого туберкульозу здійснюється відповідними спеціалістами або, під їх керівництвом, - терапевтами.

Терміни спостереження у кожній підгрупі V ГДО визначаються відповідними спеціалістами залежно від динаміки туберкульозного процесу і проведених лікувально-профілактичних заходів (дивися I, II та III ГДО) 

Підгрупа "Б"
Хворі активним позалегеневим туберкульозом, який затухає - які переведені із підгрупи "А". Місця утримання: спеціалізовані туберкульозні УВП

Те саме 

Те саме 

Те саме 

Те саме 

Підгрупа "В"
Особи з неактивним позалегеневим туберкульозом, переведені з підгрупи "А" та "Б" або вперше взяті на облік з неактивним туберкульозом. Місця утримання: УВП за рівнями безпеки на загальних підставах. 

Те саме

   

Консультація ортопеда 

 

   

Те саме 

 

 

 

   

Те саме 

 

 

   

О (нульова) ГДО

Туберкульоз органів дихання сумнівної активності. Особи з туберкульозними змінами в легенях, які потребують уточнення активності процесу.

Місця утримання: туберкульозні лікарні. 

За показаннями 

Дивися IА ГДО 

Дивися I ГДО 

Пробна хіміотерапія з повторним клініко-рентгенологічним та лабораторним обстеженням для вирішення питання про активність процесу. Термін спостереження залежить від установленої ГДО 

VII ГДО 

  

  

  

  

Група з підвищеним ризиком рецидиву або захворювання

Підгрупа "А"
З підвищеним ризиком рецидиву: особи з великими залишковими змінами, переведені з III групи

Підгрупа "Б"
З підвищеним ризиком захворювання: особи з уперше виявленими вираженими неактивними туберкульозними змінами в легенях - фіброзно- вогнищевими, циротичними, численними кальцинатами (в тому числі тими, активність яких виключена методом пробної хіміотерапії). Крім того, до кожної з підгруп можуть бути включені особи з малими залишковими змінами - за наявності ускладнювальних факторів (місця утримання: УВП за рівнями безпеки на загальних підставах) 

1 раз на рік 

Дивися за IА ГДО 

Аналіз крові та сечі 1 раз на рік, флюорограми або рентгенограми - 2 рази на рік. Обстеження на бациловиділення за показаннями, але не менше 1 разу на рік методом бактеріоскопії і не менше одного посіву на рік - особам, які мали в минулому хронічний деструктивний туберкульоз легень і які виділяли ВК 

Загальні оздоровчі заходи, що направлені на підвищення резистентності туберкульозу. Курси хіміопрофілактики - у випадках появи факторів, що послабляють опірність організму. Спостерігаються протягом усього життя 

 

ТИПОВА СХЕМА
динамічного нагляду за хворими на хронічний алкоголізм

N з/п 

Група диспансерного обліку 

Частота нагляду 

Огляди лікарів інших спеціальностей  

Найменування, частота лабораторних та інших діагностичних досліджень 

Основні лікувально-оздоровчі заходи 

1. 

Група I 

1 раз на місяць 

Терапевт 

Клінічні аналізи крові і сечі, біохімічні аналізи (печінкові проби), реакція Вассермана, ЕКГ, рентгенофлюорографія на початку лікування 

Психотерапевтичні, немедикаментозні та медикаментозні методи лікування алкоголізму 

2. 

Група II 

1 раз у два місяці 

Терапевт 

Те саме  

Нагляд, психотерапевтичні бесіди, короткі курси медикаментозного та немедикаментозного лікування в період проведення підтримувального лікування 

3. 

Група III 

1 раз у три місяці 

Терапевт 

Те саме 

Нагляд, психотерапевтичні бесіди 

 

ТИПОВА СХЕМА
динамічного нагляду за хворими наркоманією

N з/п 

Група диспансерного обліку 

Частота нагляду 

Огляди лікарів інших спеціальностей  

Найменування, частота лабораторних та інших діагностичних досліджень 

Основні лікувально-оздоровчі заходи 

Група I 

1 раз на місяць 

Терапевт, невропатолог 

Клінічні аналізи крові, сечі, біохімічні аналізи, реакція Вассермана, ЕКГ, рентгенографія, флюорографія до початку лікування, а надалі - за показаннями 

Дезінтоксикаційна та загальнозміцнювальна терапія, психотерапія, седативні препарати - для ліквідації фізичної та психічної залежності, фізіотерапія, медикаментозна корекція рецидивів захворювання 

Група II 

1 раз на 2 місяці 

Терапевт 

За показаннями 

Психотерапія, протирецидивні курси медикаментозної та немедикаментозної терапії, трудотерапія, нагляд 

Група III 

1 раз на 3 місяці 

Терапевт 

За показаннями 

Психотерапевтичні бесіди, трудотерапія, нагляд, протирецидивні курси - за наявності показань 

Група IV 

1 раз на 4 місяці 

Терапевт 

За показаннями 

Психотерапевтичні бесіди, трудотерапія, нагляд 

 

ТИПОВА СХЕМА
динамічного нагляду за хворими на шкірні та венеричні захворювання

Нозологічна форма 

Частота нагляду лікаря дерматовенеролога 

Огляди інших фахівців 

Найменування, частота лабораторних та інших діагностичних досліджень 

Основні лікувально-оздоровчі заходи 

Екзема, нейродерміт, лусковий лишай 

2 рази на рік 

Терапевт - 1 раз на рік 

Загальні аналізи крові - 1 раз на рік, аналіз на австралійський антиген, КСР 

Дієта. Медикаментозне лікування, фізіотерапія 

Червоний вовчок (усі форми) 

4 рази на рік 

Терапевт, ЛОР, стоматолог - 1 раз на рік 

Клінічний аналіз крові, біохімічні дослідження, ЕКГ - 2 - 4 рази на рік, мікрореакція, з кардіоліпіновим антигеном - 1 раз на рік, загальний аналіз сечі - 2 - 4 рази на рік 

Режим, медикаментозне лікування, фізіотерапія 

Склеродермія (усі форми) 

4 рази на рік 

Терапевт, невропатолог, ЛОР, стоматолог - 1 раз на рік 

Клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімічне дослідження, ЕКГ - 2 рази на рік. Мікрореакція з кардіоліпіновим антигеном - 1 раз на рік 

Медикаментозне лікування, фізіотерапія 

Гонорея 

7 - 10 разів 

За рекомендаціями дерматовенеролога 

Клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі - 3 рази (до лікування, після лікування і при знятті з обліку), класичні серологічні реакції (Вассермана, Кана, Закса-Вітебського) - 7 разів; 1 раз до лікування, 6 - щомісячно після закінчення лікування, аналіз на австралійський антиген 

Медикаментозне лікування - відповідно до інструкції, затвердженої наказом МОЗ України від 30.12.92 N 207 

Сифіліс (хворі, які перебувають на лікуванні) 

15 - 18 разів на рік у залежності від форми захворювання і методу лікування 

За рекомендаціями дерматовенеролога 

Клінічний аналіз крові - 12 - 18 разів на рік, загальний аналіз сечі - 8 - 12 разів на рік, серологічні реакції (КСР) - 12 - 18 разів. РІТ і РІФ - за показаннями, рентгенологічне дослідження - 1 раз до лікування, мікрологічне дослідження - за показаннями, аналіз на австралійський антиген 

Медикаментозне лікування відповідно до інструкції, затвердженої наказом МОЗ України від 30.12.92 N 207 

Сифіліс (хворі, які закінчили лікування і перебувають під наглядом) 

Особи, яким проведено превентивне лікування в період не більш ніж 14 днів після контакту з хворим на сифіліс, повинні відвідати лікаря та пройти обстеження КСР один раз на місяць 

Терапевт, невропатолог, ЛОР, офтальмолог, рентгенолог - за показаннями і при знятті з обліку 

Клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний контроль (реакція Вассермана з трьома антигенами, Кана, Закса-Вітебського). При різко позитивній реакції з кардіоліпіновим антигеном - визначення титру реагентів. Строки клінічно-серологічного нагляду: після превентивного лікування, якщо після контакту пройшло не більш як 2 тижні - 6 місяців, а з явкою до лікаря і дослідженням КСР - 1 раз на місяць; якщо після контакту пройшло від 2 тижнів до 4 місяців - 1 рік, з явкою до лікаря та дослідженням КСР - протягом перших 6 місяців щомісячно, а потім - 1 раз за квартал: сифілісу первинного - перший рік з явкою до лікаря та дослідженням КСР протягом 6 місяців щомісячно, а потім - 1 раз у квартал; сифілісу первинного "серопозитивного" і вторинного "свіжого" - 3 роки з явкою до лікаря і дослідженням КСР - 1 раз на місяць до повної негативації аналізів, потім, до закінчення другого року нагляду - 1 раз на квартал, протягом третього року нагляду - 1 раз у 6 місяців; сифілісу вторинного рецидивного і прихованого серопозитивного (раннього, пізнього і неуточненого) - 5 років з явкою до лікаря і на дослідження КСР щомісячно до повної негативації КСР, потім до закінчення другого року нагляду - 1 раз за квартал, протягом третього року - 1 раз в 6 місяців, протягом подальших років - 1 раз на рік. Рентгенологічне та лікворологічне дослідження - за показаннями (хворі на всі форми сифілісу). Рекомендується дослідження крові на РІТ, РІФ, рентгенологічне та лікворологічне дослідження. Аналіз на австралійський антиген. 

  

Трихоманоз сечостатевий 

2 рази на рік 

За рекомендаціями дерматовенеролога 

Бактеріологічне - 5 - 7 разів, посів патологічного матеріалу на гонорею і трихоманоз - 1 раз, серологічні реакції (Вассермана, Кана, Закса-Вітебського) - 1 - 2 рази, аналіз на австралійський антиген 

Медикаментозне лікування 

Підлягають нагляду з контрольними оглядами у дерматовенеролога не рідше як один раз на 6 місяців засуджені, хворі на хронічні професійні дерматити, екзему, лусковий лишай, нейродерматит, червоний вовчок (при цьому у весняний період проводиться профілактичний курс лікування), а також - при наявності пігментних невусів та трофічних виразок, що довго не гояться, рубців після променевих уражень шкіри і опіків

 

ТИПОВА СХЕМА
динамічного нагляду за хворими на кишкові інфекційні захворювання

N з/п 

Нозологічні форми 

Період нагляду 

Частота нагляду 

Огляд у лікарів фахівців 

Найменування, частота лабораторних та інших діагностичних досліджень 

Примітка 

1. 

Бактеріальна дизентерія, коліти, ентерити, ентероколіти 

3 міс. 

1 раз на місяць 

Інфекціоніст (терапевт) 

Одноразове бактеріологічне обстеження 1 раз на місяць 

При рецидиві захворювання або виявленні у фекаліях патогенних бактерій кишкової групи ці особи знову проходять лікування 

2. 

Хронічна дизентерія, тривалі нестійкі поноси 

6 міс. 

1 раз на місяць 

Інфекціоніст (терапевт) 

Одноразове бактеріологічне обстеження 1 раз на місяць 

За клінічними та епідеміологічними показниками 

3. 

Черевний тиф, паратифи A, B 

3 міс. 

1 раз на місяць 

Інфекціоніст (терапевт) 

Термометрія один раз на тиждень протягом 1 місяця, в наступні місяці не рідше як 1 раз на два тижні: одноразове бактеріологічне обстеження фекалій та сечі - щомісяця, в кінці досліджують жовч і проводять РПГА з цистеїном 

При встановленні рецидиву черевного тифу або гострого бактеріоносійства хворі знову госпіталізуються і їх лікують 

4. 

Хронічні носії черевного тифу і паратифу A, B 

Протягом перебування в установі 

1 раз на рік 

Терапевт 

Дворазове бактеріологічне дослідження сечі і фекалій з інтервалом 1 - 2 дні 

При постійному тривалому виділенні збудника в довкілля проводиться лікування згідно зі схемою лікування 

5. 

Вірусний гепатит A 

3 місяці 

1 раз на місяць (частіше за станом здоров'я) 

Інфекціоніст (терапевт)

 

Біохімічні тести, серологічні показники 

  

6. 

Вірусний гепатит B 

6 - 12 місяців 

1 раз на місяць 

Інфекціоніст 

Біохімічні тести, НВ-антиген 1 раз за квартал 

При постійному виділенні НВ-антигену слід суворо дотримуватися правил профілактики парентеральних заражень (індивідуальний інструментарій) 

7. 

Носії НВ-антигену 

Протягом перебування в установі 

1 раз на квартал 

Інфекціоніст 

Біохімічні тести, НВ-антиген 1 раз за квартал 

Те саме 

____________

Опрос