Идет загрузка документа (43 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Инструкцию относительно мер по профилактике и ликвидации болезни Ауески сельскохозяйственных животных и пушных зверей

Министерство аграрной политики и продовольствия Украины
Приказ от 30.06.2015 № 248
действует с 11.08.2015

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

30.06.2015

м. Київ

N 248

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
15 липня 2015 р. за N 851/27296

Про внесення змін до Інструкції щодо заходів з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів

Відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про ветеринарну медицину", підпункту 7.94 підпункту 7 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 500,

НАКАЗУЮ:

1. Внести зміни до Інструкції щодо заходів з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів, затвердженої наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 30 січня 2008 року N 4, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2008 року за N 138/14829, виклавши її в новій редакції, що додається.

2. Департаменту тваринництва (Кваша М. М.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому законодавством порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Краснопольського Я. В.

 

Міністр

О. М. Павленко

ПОГОДЖЕНО:

 

Голова Державної
регуляторної служби України

К. Ляпіна

Міністр охорони здоров'я України

О. Квіташвілі

Міністр екології та
природних ресурсів України

І. А. Шевченко

 

Інструкція
щодо заходів з профілактики та ліквідації хвороби Ауєскі сільськогосподарських тварин і хутрових звірів

I. Загальні положення

1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання сільськогосподарських тварин і хутрових звірів на хворобу Ауєскі, ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби у господарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, та оздоровлення їх від хвороби Ауєскі, використання продукції, одержаної в неблагополучних господарствах щодо хвороби Ауєскі, та є обов'язковою для виконання господарствами незалежно від форми власності і підпорядкування, фізичними особами - підприємцями, громадянами - власниками тварин, фахівцями ветеринарної медицини.

Хвороба Ауєскі (псевдосказ) - вірусне захворювання з характерними ознаками енцефаломієліту, ураженням верхніх дихальних шляхів і легенів, порушенням функцій відтворення у свиноматок, що також супроводжується у деяких видів тварин сильним свербінням та розчісуванням. Збудник - альфагерпесвірус, що інфікує всі види ссавців, крім людини та більшості видів приматів.

Свині є резервуаром вірусу хвороби Ауєскі, а також основним джерелом збудника цієї інфекції, оскільки в гострий період захворювання свині виділяють в навколишнє середовище величезну кількість вірусу, а свині, що перехворіли на хворобу Ауєскі, стають латентно інфікованими вірусоносіями.

2. Діагностика хвороби Ауєскі базується на епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних та лабораторних дослідженнях, що складаються з виділення вірусу або виявлення специфічних фрагментів його дезоксирибонуклеїнової кислоти (далі - ДНК), а також визначення серологічної відповіді у тварин. За допомогою серологічної діагностики здійснюють виявлення інфікованих і латентно інфікованих тварин, оскільки після їх інфікування утворюються вірус-специфічні антитіла, що зберігаються в крові тварин протягом багатьох років.

Поширення захворювання контролюється шляхом ізоляції інфікованих стад, застосуванням маркованих вакцин, виявленням і вибракуванням латентно інфікованих тварин.

Вірус хвороби Ауєскі належить до сімейства Herpesviridae, підродини Alphaherpesvirinae. На сьогодні відомий тільки один серотип вірусу. Його віріони мають розмір 150 - 180 нм. Ядро віріону складається з лінійної 2-ланцюгової молекули ДНК. В оболонці вірусу виявлено 17 глікопротеїнів. Вірус стійкий до широких коливань концентрації водневих іонів pH (5 - 9). У замороженому і висушеному стані вірус зберігає життєздатність протягом одного року, в гнойовій рідині в літній період - до одного місяця, в зимовий - до трьох. Прямі сонячні промені вбивають його протягом 6 - 7 годин, температура 80° C - за 10 хвилин, 70° C - 15, кип'ятіння - за декілька секунд. Гарячий 3 % розчин лугу, 20 % суспензія свіжогашеного вапна, 1 % розчин формальдегіду, 0,25 % розчин віроциду вбивають вірус за 5 - 20 хвилин.

3. В господарствах, де хвороба Ауєскі виникає вперше, у новонароджених поросят захворювання протікає в нервовій формі (з ознаками ураження центральної нервової системи), а летальність досягає 100 %. Якщо свиноматка була інфікована вірусом безпосередньо перед опоросом, то поросята народжуються нежиттєздатними або заражаються від неї і гинуть протягом 24 годин після інфікування без прояву клінічних ознак. У поросят старше 10-денного віку хвороба протікає в нервовій або частіше легеневій формі з підвищенням температури тіла до 42° C, супроводжується судомами, появою піни з ротової порожнини, парезами, прогресуючою афонією та іншими проявами. У поросят старше тримісячного віку та дорослих свиней захворювання протікає приховано або у вигляді легеневої форми зі слабко вираженими клінічними ознаками ураження верхніх дихальних шляхів. Після клінічного одужання свині практично довічно стають латентно інфікованими вірусоносіями. Вірус хвороби Ауєскі може зберігатися в латентному стані в центральній нервовій системі, в лейкоцитах й інших органах і тканинах інфікованих вакцинованих і невакцинованих свиней. В результаті імуносупресії, а також під впливом різноманітних стресів (УФ-опромінювання, коливання температури, при опоросі, транспортуванні) вірус може реактивуватися з латентного стану і тварина-вірусоносій може знову стати джерелом інфекції. Кількість вірусу, що виділяється після реактивації, нижча, а період його екскреції коротший, ніж у гострій фазі захворювання, проте вона може бути достатньою для інфікування вакцинованих і невакцинованих тварин. Інфікування свиноматок під час супоросності або їхніх плодів у період реактивації латентного вірусу у більшості випадків призводить до значного порушення функцій відтворення (аборти, мертвонароджені поросята, муміфікація й мацерація плодів).

У господарствах з латентно інфікованим поголів'ям захворювання протікає приховано або у вигляді легеневої форми, а у свиноматок можуть спостерігатися аборти. Новонароджені поросята в таких господарствах у більшості випадків захищені колостральним імунітетом.

Свині в більшості випадків інфікуються аерогенно. Через повітряні потоки вірус може переноситись на відстань до кількох тисяч метрів. Оральне зараження можливе при використанні корму, контамінованого вірусом. Вірус може передаватися під час парування, штучного осіменіння, пересадки ембріонів, а також через контаміновані знаряддя праці, транспортні засоби, нутрощі, що переробляють на корм, шприци, голки і людиною. Одним із шляхів зараження може бути поїдання тушок інфікованих щурів.

Інфіковані стада свиней є резервуаром інфекції та небезпекою для неінфікованих тварин в інших господарствах.

4. У великої рогатої худоби, овець і кіз хвороба Ауєскі протікає з підвищенням температури тіла, припиненням жуйки, появою сильного свербіння в області ніздрів, губ, щік і очей. Тварини непокояться, труться об навколишні предмети і лижуть місця, що зудять, розчісуючи їх до крові. У великої рогатої худоби з'являються ознаки збудження, тварина мукає, рветься з прив'язі, але агресивності не проявляє. Смерть наступає через 1 - 2 доби після появи клінічних ознак.

У м'ясоїдних тварин характерною ознакою хвороби Ауєскі є сильне свербіння. Тварини відмовляються від корму, стають полохливими, неспокійними, іноді збудженими, нападають на інших тварин. Агресивності до людей не проявляють. Тварини зазвичай гинуть протягом 2 - 3 діб.

Виникнення хвороби Ауєскі у великої рогатої худоби, овець і кіз майже завжди провокується їх зараженням від свиней. Шляхи передачі вірусу в них і у свиней подібні. Передача вірусу собакам, кішкам, єнотам й іншим хижакам, а також щурам відбувається через контаміноване м'ясо, відходи або трупи. У більшості випадків після інфікування вірусом вищевказані тварини (крім свиней) гинуть, залишаючись кінцевою ланкою в епізоотичному ланцюзі, оскільки кількість вірусу, що виділяється ними в навколишнє середовище, недостатня для зараження інших тварин.

5. Кінцевою метою боротьби з хворобою Ауєскі є викорінення її збудника.

6. Застосування вакцинопрофілактики проти хвороби Ауєскі істотно зменшує клінічний прояв захворювання й стримує розповсюдження інфекції, зменшуючи кількість виділеного вірусу, а також зменшує вірогідність переходу інфекції в латентний стан. Однак вакцинація повністю не запобігає інфікуванню тварин і встановленню латентного стану вірусу. Таким чином, вирішити проблему викорінення хвороби Ауєскі, застосовуючи виключно вакцинопрофілактику, неможливо. Крім того, в регіонах, де використовуються традиційні вакцини, виявлення інфікованих тварин лабораторними методами діагностики нездійсненне, оскільки неможливо диференціювати поствакцинний і постінфекційний імунітет, і це не дозволяє володіти реальною епізоотичною ситуацією по хворобі Ауєскі.

Основними способами вирішення проблеми викорінення хвороби Ауєскі є виявлення й вибракування інфікованих тварин, не припиняючи вакцинації. За наявності засобів специфічної профілактики і діагностики хвороби Ауєскі можливо диференціювати інфікованих і вакцинованих тварин за показниками поствакцинального та постінфекційного імунітету. Такими засобами є так звані марковані вакцини та відповідні дискримінуючі діагностичні тести. Вакцинний вірус, що використовується для виробництва цих вакцин, не має одного або декількох специфічних глікопротеїнів (gG, gE або gC).

Специфічні антитіла виявляють у сироватці крові за допомогою сучасних діагностичних тестів через 6 - 8 днів після інфікування свиней вірусом хвороби Ауєскі. Потім через 21 день антитіла проти вірусу хвороби Ауєскі досягають максимального рівня й зберігаються в сироватці крові протягом декількох років. Серодіагностика дозволяє ефективно виявляти не тільки клінічно перехворілих свиней, але й латентно інфікованих.

7. Реакція вірус-нейтралізації (далі - РН) й імуноферментний аналіз (далі - ІФА) є тестами, обов'язковими для лабораторної діагностики хвороби Ауєскі. ІФА є серологічним методом діагностики, що найбільш широко використовується. Результати ІФА добре корелюють із результатами РН. РН у порівнянні з ІФА є менш чутливою, а також не здатна дискримінувати вакцинний та інфекційний імунітети.

Дискримінуючі gE-ІФА здатні диференціювати інфікованих і вакцинованих gE-негативними вакцинами тварин. Вони за чутливістю практично не поступаються скрінінговим ІФА, але істотно перевершують вірус-нейтралізацію. gE-ІФА легко визначають не тільки інфікованих, але й латентно інфікованих тварин.

На використанні gE-негативних маркованих вакцин і відповідних дискримінуючих тестів базуються програми викорінення хвороби Ауєскі.

8. Для викорінення захворювання необхідний такий комплекс заходів: специфічна профілактика; виявлення, вибракування й заміна інфікованих тварин (включаючи латентно інфікованих) на неінфікованих; обов'язкове повідомлення про захворювання; реалізація інших протиепізоотичних заходів.

II. Діагностика хвороби

1. Діагноз на хворобу Ауєскі встановлюється на підставі комплексу епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних даних і результатів лабораторних досліджень.

Лабораторну діагностику хвороби Ауєскі здійснюють шляхом виявлення збудника (ізоляція вірусу, виявлення специфічних ділянок ДНК вірусу за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (далі - ПЛР) або за допомогою виявлення серологічної відповіді у тварин (вірус-специфічних антитіл)).

2. Для проведення лабораторної діагностики в лабораторію ветеринарної медицини надсилають:

при клінічних проявах хвороби - сироватку крові хворих тварин;

у разі загибелі тварин - трупи тварин або зразки патологічного матеріалу (голову, шматочки головного й довгастого мозку, мигдалин, легенів, печінки, селезінки), що повинен бути свіжим, без ознак аутолізу, та сироватку крові від тварин, що перехворіли;

від тварин, що перехворіли, та при відсутності клінічних ознак хвороби - сироватку крові.

3. Лабораторний діагноз на хворобу Ауєскі вважають встановленим, якщо одним із методів отримані позитивні результати при:

виділенні збудника хвороби в культурі клітин;

постановці біопроби на кролях;

виявленні генетичного матеріалу збудника хвороби методом ПЛР;

серологічних дослідженнях невакцинованих тварин (РН або ІФА);

виявленні антитіл до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі в сироватці крові свиней, що вакциновані gE-негативною вакциною або не вакциновані.

4. В рамках моніторингу для виявлення інфікованих тварин, визначення статусу поголів'я в господарстві та регіоні використовують серологічні методи виявлення вірус-специфічних антитіл.

З метою моніторингу захворювання відбирають:

у тварин з господарств - сироватку крові;

на забійних пунктах та м'ясопереробних підприємствах - сироватку крові або шматочки м'яса, з яких отримують м'ясний сік.

5. За допомогою реакції РН визначають рівень нейтралізуючих антитіл до вірусу хвороби Ауєскі в сироватці крові хворих і перехворілих тварин. Проте РН не дає можливості відрізнити інфікованих тварин від вакцинованих і може бути використана тільки для дослідження проб від невакцинованого поголів'я свиней.

6. В широкомасштабних дослідженнях для виявлення специфічних антитіл застосовують тест-системи, в тому числі дискримінуючі, за допомогою яких розрізняють інфікованих і латентно інфікованих тварин серед вакцинованих при використанні відповідної маркованої gE-негативної вакцини проти хвороби Ауєскі.

Для дослідження в ІФА використовують сироватку крові тварин або м'ясний сік.

Чутливість ІФА вища, ніж чутливість РН. Тест-системи ІФА дозволяють швидко обробляти велику кількість досліджуваних зразків. Дослідження можуть бути автоматизованими, а їх результати можуть аналізуватися за допомогою спеціальних комп'ютерних програм.

III. Виявлення інфікованих тварин

1. З метою виявлення інфікованих (латентно інфікованих) вірусом хвороби Ауєскі свиней у невакцинованому стаді можуть застосовуватися різні серологічні тести (РН або тест-системи ІФА) відповідно до інструкцій щодо їх застосування. Якщо в сироватці крові невакцинованих свиней виявлені антитіла до вірусу одним із серологічних методів, їх вважають інфікованими.

2. Виявлення інфікованих (латентно інфікованих) тварин у вакцинованому маркованою gE-негативною вакциною стаді здійснюють за допомогою дискримінуючих тестів, що дозволяють специфічно виявляти антитіла до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі. Якщо в сироватці крові свиней, що вакциновані gE-негативною вакциною, виявлені антитіла до глікопротеїну gE вірусу хвороби Ауєскі, їх вважають інфікованими.

IV. Специфічна профілактика

1. Хворобу Ауєскі контролюють, використовуючи засоби специфічної профілактики - живі та інактивовані вакцини. Для цього застосовують різні марковані вакцини, в яких вірусною сировиною є вакцинні штами з природними або штучними генетичними делеціями в ДНК. Таким чином, у вірусі, що використовується для виготовлення цих вакцин, відсутній специфічний глікопротеїн, наприклад глікопротеїн gE(g1). Такі вакцини мають переваги над звичайними вірусними вакцинами, оскільки їх використання дає можливість надалі відрізнити природно інфікованих тварин від вакцинованих шляхом порівняння антитіл. У інфікованих тварин будуть виявлятися антитіла до глікопротеїну gE, а у вакцинованих неінфікованих тварин антитіла до глікопротеїну-маркера будуть відсутні. Застосування немаркованих вакцин не рекомендується. Штами вірусу хвороби Ауєскі здатні до рекомбінації. Одночасне введення двох вакцинних штамів в організм тварини може привести до їх рекомбінації з утворенням нових варіантів вірусу, у тому числі вірулентних. На території однієї адміністративно-територіальної одиниці необхідно застосовувати живі вакцини тільки з одного й того самого штаму вірусу.

2. Для специфічної профілактики хвороби Ауєскі в Україні дозволяється застосовувати тільки зареєстровані марковані gE(g1)-негативні вакцини проти хвороби Ауєскі. В одному господарстві дозволяється спільне застосування живих та інактивованих вакцин. Вакцини використовують відповідно до настанов щодо їх застосування. При виконанні програми викорінення хвороби Ауєскі в господарствах проводять вакцинацію всього поголів'я за такою схемою.

Все поголів'я свиней, яке щеплюється вперше, вакцинують внутрішньом'язово живою вакциною дворазово з інтервалом 3 - 4 тижні.

Надалі основні свиноматки та кнурі вакцинуються 3 рази на рік. Якщо в господарстві підтверджено наявність польового вірусу - у перший рік проводять 4 вакцинації (кожні 3 місяці).

Ремонтний молодняк вакцинують дворазово. Перший раз - за 2 місяці до осіменіння. Ревакцинація через 3 - 4 тижні після першої вакцинації.

Поросят вакцинують дворазово. Першу вакцинацію проводять у віці 9 - 10 тижнів, другу - 12 - 13 тижнів.

В селах (селищах) проводять дворазову вакцинацію з інтервалом 3 - 4 тижні, а далі проводять щоквартальну вакцинацію. Вакцинують всіх тварин, починаючи з двомісячного віку.

Строки вакцинації поросят можуть змінюватися та корегуватися індивідуально за результатами серологічного дослідження для кожного господарства, кожного населеного пункту та затверджуватися відповідним головним державним інспектором ветеринарної медицини.

V. Статус господарств та територій. Визначення та зміна статусу

1. Серопозитивне господарство (інфіковане) - господарство, в якому під час серологічних досліджень в організмі тварин виявлені антитіла до польового вірусу хвороби Ауєскі.

2. Неблагополучне господарство - серопозитивне господарство, в якому вакцинація не проводиться, або проводиться з порушенням вимог пункту 2 розділу IV цієї Інструкції, або щеплюється не все поголів'я, та/або господарство, в якому встановлено захворювання тварин з наявністю клінічних ознак на хворобу Ауєскі, підтверджене лабораторно згідно з вимогами пункту 3 розділу II цієї Інструкції.

3. Неблагополучне господарство з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції - серопозитивне господарство, в якому не виявляються тварини з клінічними ознаками хвороби, проводиться вакцинація всього поголів'я та комплекс ветеринарно-санітарних і профілактичних заходів, визначених цією Інструкцією.

4. Благополучне або вільне від вірусу хвороби Ауєскі господарство - господарство, в якому протягом року не проводилась вакцинація проти хвороби Ауєскі, відсутні клінічні ознаки хвороби, а щорічне триразове серологічне обстеження з інтервалами у 4 місяці різних статевовікових груп тварин не виявило інфікованих свиней.

5. Благополучна зона або зона, вільна від вірусу хвороби Ауєскі, - частина території області, району, де протягом двох років не проводилась вакцинація проти хвороби Ауєскі, а в результаті серологічного обстеження поголів'я свиней не було виявлено інфікованих тварин, а також, якщо на відстані менше ніж 3 км відсутні інфіковані тварини в господарствах та населених пунктах.

6. Загрозливі господарства - ті, що безпосередньо межують, або мають господарські зв'язки, або знаходяться на відстані менше 3 км від неблагополучних господарств.

7. Буферна зона - територія радіусом 3 км навколо неблагополучного господарства.

8. Статус господарств та територій визначає головний державний інспектор ветеринарної медицини району (міста) на підставі одержаних результатів лабораторних досліджень та аналізу дотримання ветеринарно-санітарних та профілактичних заходів згідно з цією Інструкцією. План заходів з ліквідації у господарстві (населеному пункті) хвороби Ауєскі затверджується місцевою державною надзвичайною протиепізоотичною комісією, відповідна інформація направляється головному управлінню ветеринарної медицини в області.

VI. Заходи щодо профілактики хвороби Ауєскі

1. З метою убезпечення господарств від занесення хвороби Ауєскі керівники господарств та інших підприємств, громадяни - власники тварин, фахівці ветеринарної медицини зобов'язані додержуватися таких вимог:

1) комплектування благополучного стада проводити тільки з благополучних щодо хвороби Ауєскі господарств; усіх тварин, які надходять в господарство, слід витримувати в профілактичному карантині під ветеринарним наглядом протягом 30 днів, перевіряти їх на відсутність інфікованих серологічним методом;

2) під час імпортних поставок племінних свиней, що призначені для репродукції, завозити тварин тільки з невакцинованих проти хвороби Ауєскі стад при наявності міжнародного ветеринарного сертифіката, що засвідчує такі дані:

в поголів'ї, де перебували свині протягом 12 місяців до дня відправки, не було клінічних ознак хвороби Ауєскі;

під час карантину свині пройшли лабораторно-діагностичне тестування відповідно до пункту 3 розділу II цієї Інструкції з негативними результатами;

3) господарства, що розводять свиней, призначених на продаж населенню, реалізацію живих поросят здійснюють лише від серонегативних свиноматок. Дослідження проб сироваток крові від тварин з таких господарств проводяться не менш ніж один раз на рік.

2. В господарствах, які реалізують сперму, за допомогою серологічних методів досліджують всіх кнурів один раз на рік. За результатами серологічних досліджень всі тварини повинні бути негативними.

Не дозволяється реалізація сперми із господарств, де виявлені серопозитивні тварини.

3. Необхідно постійно вести боротьбу з гризунами на території господарства.

4. Не допускається присутність бродячих собак та кішок на території господарства.

5. Не допускається згодовування в непровареному вигляді свиням, хутровим звірам, собакам та кішкам м'яса й субпродуктів, що отримані від вимушено забитих тварин, а також непроварених відходів боєнь, їдалень та кухонь. Хутровим звірам, крім зазначеного, не варто згодовувати непроварені субпродукти, отримані від забою свиней.

6. Для запобігання розповсюдженню інфекції й викорінення хвороби Ауєскі фахівці державної ветеринарної медицини здійснюють епізоотологічний моніторинг щодо хвороби Ауєскі, при цьому проводять:

облік неблагополучних, колишніх неблагополучних і загрозливих щодо хвороби Ауєскі господарств за останні 3 роки;

контроль за проведенням оздоровчих заходів у неблагополучних і загрозливих щодо хвороби Ауєскі господарствах і за відповідним блокуванням їх зв'язків з неблагополучними господарствами;

контроль пересування свиней на відповідній території, виконання карантинних заходів та досліджень на наявність латентних форм хвороби Ауєскі;

здійснення заходів по забезпеченню регіональних потреб у профілактичних і діагностичних препаратах щодо хвороби Ауєскі, засобах для дезінфекції та дератизації;

здійснення заходів по забезпеченню санітарного забою і відповідного санітарного стану на м'ясопереробних, комбікормових підприємствах (підприємствах (об'єднаннях) з племінної справи у тваринництві) на відповідних територіях;

контроль за епізоотичною ситуацією щодо хвороби Ауєскі на відповідних територіях.

7. З метою контролю за епізоотичною ситуацією щодо хвороби Ауєскі в благополучних господарствах вибірково досліджують сироватки крові від кнурів, основних та ремонтних свиноматок у кількості 15 % поголів'я або 25 проб (залежно від того, що більше). Дослідження проводять щороку три рази (з інтервалами у 4 місяці).

У господарствах, в яких тварини утримуються лише для відгодівлі, дослідження проводяться перед забоєм. Залежно від кількості тварин: менше або 25 голів тварин - досліджуються всі тварини, 25 - 100 голів - досліджуються 25 голів, 100 або більше голів - досліджуються 30 голів.

При виявленні інфікованих свиней (серопозитивних) господарство вважають неблагополучним. У такому господарстві проводять заходи відповідно до вимог розділу VIII цієї Інструкції.

VII. Заходи при підозрі на хворобу Ауєскі

1. При виявленні у тварин ознак, що викликають підозру на хворобу Ауєскі, керівники господарств, власники тварин повинні терміново повідомити лікаря ветеринарної медицини й до його прибуття провести такі заходи:

ізолювати захворілих тварин при захворюванні поросят-молочників;

ізолювати весь помет разом з маткою неблагополучного гнізда, а при захворюванні поросят, які відлучені від свиноматки, - весь гурт;

провести механічну очистку та дезінфекцію станків, де знаходилися захворілі тварини, а також дезінфекцію дезінфекційними засобами, дозволеними для застосування в Україні;

не допускати сторонніх осіб на територію та в приміщення неблагополучної ферми, призупинити господарські контакти цієї ферми з іншими фермами. У випадку загибелі тварин їх трупи зберігати на холоді в закритому ящику до прибуття лікаря ветеринарної медицини.

2. Лікар ветеринарної медицини, отримавши повідомлення про захворювання тварин, зобов'язаний:

1) встановити попередній діагноз і для його уточнення надіслати патологічний матеріал в лабораторію ветеринарної медицини;

2) з'ясувати причини виникнення захворювання, джерела й шляхи заносу інфекції, уточнити епізоотичний стан господарства та організувати заходи для запобігання розповсюдженню хвороби, повідомити про виникнення захворювання головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста).

VIII. Заходи щодо ліквідації хвороби Ауєскі в неблагополучних господарствах

1. При підозрі виявлення захворювання тварин на хворобу Ауєскі відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про запровадження карантинних обмежень терміном до 72 годин.

При встановленні в господарстві хвороби Ауєскі місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія приймає рішення про запровадження карантину.

2. За умовами карантинних обмежень при хворобі Ауєскі забороняється:

вводити й ввозити в неблагополучний пункт, виводити та вивозити з нього тварин;

переводити (перегруповувати) тварин всередині неблагополучної ферми, а також випасати, поїти та утримувати хворих тварин разом із здоровими;

вивозити з господарства шкіри, овчину, шкурки без попереднього їх знезараження, а також концентровані, соковиті корми і об'ємний фураж (сіно, солома), що заготовлені та зберігаються на території неблагополучних господарств. Ці корми використовують на місці;

входити в приміщення, де утримуються хворі та підозрілі на захворювання тварини, особам, що не мають відношення до утримання цих тварин;

зважувати та проводити татуювання тварин.

3. В неблагополучному щодо хвороби Ауєскі господарстві виконують такі заходи:

проводять клінічний огляд усього поголів'я тварин із вибірковою їх термометрією;

хворих тварин із характерними клінічними ознаками забивають і утилізують, а всіх клінічно здорових тварин щеплять вакциною проти хвороби Ауєскі. При сумісному утриманні на одній території декількох видів тварин під час появи хвороби вакцинується все поголів'я, яке знаходиться на неблагополучній фермі;

проводять очищення та періодичну дезінфекцію приміщення та предметів догляду. Для дезінфекції застосовують 2 - 3 % гарячий розчин їдкого лугу або 20 % суспензію свіжогашеного вапна, 0,25 % розчин віроциду методом спрея (волога дезінфекція) або 750 мл препарату на 4 л води на 1000 м3 методом гарячого туману для заключної дезінфекції або інші деззасоби, дозволені для застосування в Україні, у відповідності з інструкцією по їх застосуванню;

знищують гризунів у приміщеннях, а на території ферм і господарства - бродячих собак і кішок;

щоденно вивозять гній і підстилку з приміщень у гноєсховище для біотермічного знезараження. Гнойову рідину знешкоджують хлорним вапном, яке вносять в гнойові ями з розрахунку 12 кг на 1 м3 рідоти;

м'ясо вимушено забитих тварин використовують із дотриманням вимог, що передбачені Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07 червня 2002 року N 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812;

трупи тварин спалюють або піддають утилізації.

4. Карантинні обмеження з неблагополучного щодо хвороби Ауєскі свинарського господарства відповідно до розділу IX цієї Інструкції місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія переглядає через один місяць після припинення захворювання, але не раніше ніж через два тижні після ревакцинації всього поголів'я і організації ізольованого утримання з метою відгодівлі та забою всіх тварин, що контактували з тваринами, які хворіли, а також після попереднього проведення ремонту приміщень і комплексу ветеринарно-санітарних і профілактичних заходів.

Таке господарство, зона набувають статусу неблагополучного з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції.

IX. Заходи щодо викорінення хвороби Ауєскі в неблагополучних господарствах з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції

1. Всіх клінічно здорових тварин щеплять вакциною проти хвороби Ауєскі та виконують комплекс ветеринарно-санітарних заходів.

2. Забороняється переміщення свиней (крім вивезення на забій) із неблагополучних господарств з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції. Тільки племінні неблагополучні господарства з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції можуть поставляти gE-негативних щеплених живих свиней в товарні господарства з аналогічним статусом з обов'язковою вакцинацією поголів'я.

3. Якщо в неблагополучному господарстві з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції виявляють порушення схеми вакцинації та невиконання ветеринарно-санітарних заходів, рішенням головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста) його статус змінюється на неблагополучний, місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія переглядає карантинні обмеження і проводять заходи відповідно до розділу VIII цієї Інструкції.

4. В неблагополучних господарствах з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції регулярно проводять клінічне обстеження тварин. З метою виявлення інфікованих тварин у таких господарствах проводять вибіркові дослідження з різних груп тварин (до 20 %). Якщо інфіковані тварини виявлені, то проводять заходи відповідно до розділу VIII цієї Інструкції.

5. Неблагополучне господарство з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції може бути оздоровленим без вакцинації методом здачі на забій всього наявного поголів'я і комплектування стада новим здоровим поголів'ям або після проведення дослідження всього наявного поголів'я та здачі на забій всіх інфікованих тварин, виконання комплексу всіх ветеринарно-санітарних та організаційно-господарських заходів та триразового з інтервалом у 4 місяці підтвердження благополуччя серологічним лабораторним методом, коли в стаді відсутні інфіковані тварини.

6. Карантин з неблагополучного господарства з низьким рівнем ризику винесення збудника інфекції знімають за рішенням місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії після виконання комплексу всіх ветеринарно-санітарних та організаційно-господарських заходів відповідно до розділів VIII та IX цієї Інструкції та триразового з інтервалом у 4 місяці підтвердження благополуччя серологічним лабораторним методом, коли в стаді відсутні інфіковані тварини.

X. Заходи щодо оздоровлення господарств великої та дрібної рогатої худоби

1. У неблагополучних щодо хвороби Ауєскі господарствах великої та дрібної рогатої худоби проводять заходи, зазначені в розділах VIII і IX цієї Інструкції.

2. Велику рогату худобу і овець вакцинують проти хвороби Ауєскі в тому випадку, якщо ці тварини утримуються в одному приміщенні зі свиньми, серед яких встановлена хвороба Ауєскі.

3. При ізольованому утриманні великої рогатої худоби й овець їх щеплення проводять за таких умов:

якщо в господарстві встановлена хвороба Ауєскі великої рогатої худоби, то щепленню підлягає тільки велика рогата худоба;

якщо виявлено захворювання овець, то вакцинують тільки овець;

якщо велика рогата худоба та вівці розміщені безпосередньо біля свинарника, в якому було виявлено захворювання на хворобу Ауєскі свиней, необхідно також вакцинувати цих тварин проти хвороби Ауєскі.

Для щеплення використовують тільки інактивовану вакцину.

4. Молоко від клінічно хворих та підозрілих на захворювання корів знезаражують кип'ятінням та знищують.

5. Карантин з неблагополучного щодо хвороби Ауєскі господарства великої рогатої худоби або овець знімають за рішенням місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії через один місяць після останнього випадку захворювання та проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів.

XI. Заходи щодо оздоровлення звірівницьких господарств та собак

1. У звірівницьких господарствах проводять заходи, зазначені в розділі VIII цієї Інструкції, крім того:

негайно вилучають із раціону м'ясні корми, які є підозрілими щодо наявності вірусу хвороби Ауєскі, та замінюють їх іншими або використовують корм після проварювання;

умовно здорових звірів щеплять інактивованою вакциною проти хвороби Ауєскі;

шкурки від вимушено забитих та загиблих хутрових звірів знезаражують шляхом сушки протягом 40 годин при температурі 30 - 35° C, після чого їх витримують протягом 10 днів при температурі 18 - 20° C. Після проведення знезараження шкурки від вимушено забитих та загиблих хутрових звірів використовують без обмежень. Якщо загибель хутрових звірів від хвороби Ауєскі настала в літній період і шкурки не мають цінності, труп знищують, не знімаючи шкурки.

2. Карантин з неблагополучного щодо хвороби Ауєскі звірівницького господарства знімають за рішенням місцевої державної надзвичайної протиепізоотичної комісії через 15 днів після припинення захворювання, вилучення тварин, що перехворіли, проведення санітарного ремонту приміщень і повного комплексу ветеринарно-санітарних та спеціальних заходів.

XII. Правила безпеки для обслуговуючого персоналу, заходи захисту в неблагополучних господарствах, на м'ясокомбінатах, м'ясопереробних підприємствах

1. При проведенні карантинних, санаційних заходів у неблагополучних на хворобу Ауєскі свиногосподарствах (відділеннях, фермах, дворах), інших робіт, пов'язаних з контактом із заразним матеріалом, необхідно дотримуватися виконання правил техніки безпеки.

Обслуговуючий персонал забезпечується власником тварин мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіраторами, окулярами, рукавичками, спецодягом, спецвзуттям), які мають попереджувати інфікування, додатково проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни.

2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у пароформаліновій камері, разовий одяг спалюють. Прання та зберігання спецодягу та спецвзуття проводяться на території підприємств в окремих кімнатах санпропускника.

3. Особи, що працюють з деззасобами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни.

Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками.

4. В аптечках першої допомоги повинні бути нейтралізуючі розчини дезінфекційних речовин (розчин соди, аміаку або борної кислоти), що використовуються в кожному окремому випадку.

5. Курити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. Після проведення дезінфекції обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом.

6. При виникненні ознак захворювання (свербіж, висипка, припухлість на шкірі, слабкість, головний біль) у обслуговуючого персоналу необхідно терміново звернутися по медичну допомогу.

7. Заходи з забезпечення господарчих потреб у профілактичних і діагностичних препаратах щодо хвороби Ауєскі, а також у засобах дезінфекції та дератизації проводяться власниками тварин.

 

Директор Департаменту тваринництва

М. М. Кваша

Опрос