Идет загрузка документа (121 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об утверждении Правил охраны труда для работников кожевенного производства

Государственный комитет Украины по промышленной безопасности; охране труда и горному надзору
Приказ, Правила от 19.06.2007 № 136
действует с 01.08.2007

Про затвердження Правил охорони праці для працівників шкіряного виробництва

Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
від 19 червня 2007 року N 136

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
4 липня 2007 р. за N 760/14027

Відповідно до Закону України "Про охорону праці", Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 N 1640, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці для працівників шкіряного виробництва (далі - Правила), що додаються.

2. Наказ увести в дію з 01.08.2007.

3. З набранням чинності наказу вважати таким, що не застосовується на території України, НАОП 1.7.30-2.06-85 "ОСТ 17-15-85. Процеси виробничі підприємств шкіряної та шкірсировинної промисловості. Вимоги безпеки", затверджені Міністерством легкої промисловості СРСР.

4. Начальнику відділу організації державного нагляду в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері Ткачову В. С. у п'ятиденний термін забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

5. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В. В. внести Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держгірпромнагляду.

6. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В. Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.

7. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Держгірпромнагляду Долматова О. І.

 

Голова Держгірпромнагляду 

С. Сторчак 

 

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ ШКІРЯНОГО ВИРОБНИЦТВА

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ці Правила поширюються на підприємства, установи й організації (далі - підприємства) незалежно від їх підпорядкування і форм власності, які займаються шкіряним виробництвом.

Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх підприємств шкіряного виробництва.

Правила регламентують вимоги щодо безпечного виконання робіт у технологічному процесі шкіряного виробництва.

1.2. Для запобігання травматизму, професійним захворюванням і аваріям на виробництві роботодавець зобов'язаний згідно з Законом України "Про охорону праці" створити на кожному робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та забезпечити усунення причин, що призводять до нещасних випадків та професійних захворювань. З цією метою роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці, а працівник зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-правових актів та цих Правил.

1.3. Роботодавець з урахуванням специфіки виробництва, вимог Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 N 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2004 за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.21-04), для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням, аваріям в процесі роботи, розробляє і затверджує Положення про службу охорони праці на підприємстві.

1.4. На кожному підприємстві повинні бути розроблені інструкції з охорони праці.

1.5. При прийомі на роботу працівник відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" повинен бути ознайомлений з умовами праці на робочому місці та вимогами щодо запобігання несприятливій дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого процесу, а також його правами, у тому числі на компенсацію за роботу в таких умовах.

1.6. На кожному підприємстві повинен бути затверджений Перелік робіт з підвищеною небезпекою з метою проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників шкіряного виробництва.

1.7. Попередній (під час прийняття на роботу) і періодичний (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників проводяться відповідно до Закону України "Про охорону праці" у встановлені терміни згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.94 N 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.94 за N 136/345.

2. ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧІ ВИМОГИ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

2.1. Вимоги до території підприємства, виробничих споруд та приміщень

2.1.1. Територія підприємства та розташовані на ній будівлі повинні відповідати вимогам СНиП "Генеральные планы промышленных предприятий", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.80 N 213 (СНиП II-89-80), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-04), та цих Правил.

2.1.2. Територія підприємства повинна бути огороджена, впорядкована й утримуватися в належному санітарно-гігієнічному стані. Для тимчасового зберігання відходів виробництва та сміття повинні бути обладнані спеціальні площадки з твердим покриттям, звідки вони транспортуються в місця організованого складування - на полігони, звалища тощо. У разі тимчасового їх зберігання необхідно запобігати забрудненню ними грунту, води, повітря.

2.1.3. Розташування виробничих і допоміжних будівель, споруд на території підприємства повинно відповідати технологічному процесу виробництва.

2.1.4. Територія підприємства має бути вирівняна і спланована так, щоб було забезпечено відведення стічних вод від будівель, майданчиків, проїздів та пішохідних доріжок до водостоків.

2.1.5. Перед в'їздом на територію підприємства повинна бути розміщена інформація (схеми, плани) про розташування виробничих підрозділів, доріг, пожежних гідрантів, водоймищ, швидкість руху автотранспорту тощо.

2.1.6. На території підприємства мають бути впорядковані дороги з твердим покриттям (асфальт, бетон тощо) для руху транспорту, техніки, а також пішохідні доріжки та тротуари завширшки 1,5 м. Дороги і пішохідні доріжки необхідно систематично очищати від бруду і снігу, а в темну пору доби - освітлювати.

2.1.7. Пожежні водойми, траншеї, конденсатні, каналізаційні та інші технічні колодязі, що влаштовуються з виробничою метою, повинні бути огороджені або закриті міцними кришками, а в темну пору доби - освітлені. До водоймищ, які є джерелами протипожежного водопостачання, повинні обладнуватись під'їзди з твердим покриттям. Для зупинки та розвороту автомобілів біля водоймищ повинні облаштовуватись майданчики розміром не менше 12 х 12 м.

2.1.8. Резервуари, баки та інші ємності для зберігання паливних і мастильних матеріалів необхідно розташовувати на спеціально відведених місцях (ділянках).

2.1.9. Для всіх будівель та приміщень виробничого, складського призначення і лабораторій мають бути визначені категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до НАПБ "Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности. ОНТП 24-86", затвердженого наказом МВС СРСР від 27.02.86 N 6141-1 (далі - НАПБ Б.07.005-86), а також клас зони відповідно до вимог Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Мінпраці України від 21.06.2001 N 272 (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначити на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та зовні.

2.1.10. Протипожежні перепони (стіни, перегородки, перекриття, протипожежні зони, двері та ін.) вибухопожежонебезпечних приміщень повинні мати границю вогнетривкості відповідно до вимог ДБН "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", затверджених наказом Держбуду України від 03.12.2002 N 88 (далі - ДБН В.1.1-7-2002).

2.1.11. Небезпечні зони на території промислових майданчиків підприємств, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях повинні бути позначені знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76 і обгороджені.

2.1.12. Об'ємно-планувальні і конструктивні рішення виробничих будівель і споруд повинні відповідати вимогам СНиП "Производственные здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.01.86 N 287 (далі - СНиП 2.09.02-85), СНиП "Складские здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.85 N 280 (далі - СНиП 2.11.01-85), ДБН В.1.1-7-2002, ДБН "Природне і штучне освітлення", затверджених наказом Мінбуду України від 15.05.2006 N 168 (далі - ДБН В.2.5-28:2006), ГОСТ 12.1.005-88 та цих Правил.

2.1.13. Виробничі будівлі та споруди необхідно оглядати два рази на рік (навесні та восени) з метою визначення їх подальшої експлуатації відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Держбуду України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.98 за 424/2864 (далі - НПАОП 45.2-4.01.98).

2.1.14. Виробничі будівлі та споруди повинні бути обладнані технічними засобами протипожежного захисту (установками пожежної сигналізації, пожежогасіння, системами оповіщення про пожежу тощо) та первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом МНС України від 22.08.2005 N 161, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (НАПБ Б.06.004-2005), ДБН "Інженерне обладнання будівель і споруд. Пожежна автоматика будівель і споруд", затверджених наказом Держбуду України від 28.10.98 N 247 (ДБН В.2.5-13-98), Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом МНС України від 02.04.2004 N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004), ГОСТ 12.4.009-83.

2.1.15. Виробничі будівлі та первинні засоби пожежогасіння повинні утримуватись у справному технічному стані відповідно до вимог технічної документації на них, щоб у разі необхідності ефективно застосувати для гасіння пожежі, а також забезпечити виконання правил пожежної безпеки згідно з НАПБ А.01.001-2004 та Правил пожежної безпеки для підприємств легкої промисловості, затверджених Мінлегпромом УРСР від 05.05.90 (НАПБ Б.01.043-90/170).

2.1.16. Евакуаційні шляхи та виходи необхідно утримувати вільними для забезпечення безпеки людей під час евакуації у разі виникнення пожежі чи аварії. Їх конструктивні та планувальні рішення, кількість та розміри, умови освітленості, забезпечення незадимлення, протяжність шляхів евакуації, їх оздоблення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02-85 та НАПБ А.01.001-2004.

2.1.17. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути рівною, мати тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У приміщеннях з холодною підлогою постійні робочі місця повинні бути обладнані підставками та килимками.

2.1.18. Вхідні двері виробничих приміщень, розташованих у районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для холодної пори року 15° C і нижче, повинні бути обладнані тамбурами або повітряно-тепловими завісами, а двері тамбурів обладнані безпечними пристроями для самостійного зачинення та фіксації у відкритому положенні.

2.1.19. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення (гардеробні, переддушові, душові, умивальні, убиральні, для зберігання спецодягу, одягу) повинні відповідати вимогам СНиП "Административные и бытовые здания", затверджених постановою Держбуду СРСР від 30.12.87 N 313 (далі - СНиП 2.09.04-87).

2.1.20. У всіх умивальнях має бути достатня кількість мила, інших мийних засобів та повітряно-теплові сушарки для рук.

2.1.21. Уживати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних приміщеннях і їдальнях, кімнатах відпочинку та вживання їжі, які повинні бути обладнані умивальниками, кранами або ємностями для питної води, нагрівачем для води, холодильниками та необхідними меблями.

2.1.22. Усі вантажопідіймальні машини необхідно експлуатувати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Мінпраці України від 20.08.2002 N 409 (НПАОП 0.00-1.03-02).

2.1.23. Експлуатація повітряних компресорів і повітропроводів повинна проводитись відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів, затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 07.12.71 (НПАОП 0.00-1.13-71).

2.1.24. Посудини, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 18.10.94 N 104 (далі - НПАОП 0.00-1.07-94).

2.1.25. При виконанні електрозварювальних і газозварювальних робіт слід дотримуватись вимог Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при виробництві ацетилену, кисню і газополуменевій обробці металів, затверджених Мінхіммашем СРСР 08.07.85 (НПАОП 0.00-1.43-85), Санітарних правил при зварюванні, наплавці та різанні металів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР N 1009-73, та пунктів НАПБ А.01.001-2004.

2.1.26. Експлуатація металообробного устаткування та інструменту повинна відповідати вимогам Правил з техніки безпеки і виробничої санітарії при холодній обробці металів, затверджених Мінхіммашем СРСР 05.07.83 (НПАОП 0.00-1.42-83), Правил безпечної роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 252 (далі - НПАОП 0.00-1.30-01).

2.2. Освітлення

2.2.1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до ДБН В.2.5-28:2006 та НАПБ А.01.001-2004.

Природне освітлення повинно бути максимально використане. Для захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно застосовувати штори, жалюзі тощо.

2.2.2. Для забезпечення нормованої освітленості і рівномірного світлового потоку на робочу поверхню машини повинно бути передбачено місцеве освітлення стаціонарними світильниками.

2.2.3. Для додаткового освітлення закритих вузлів і механізмів під час огляду і ремонту в обладнанні повинні бути передбачені спеціальні стаціонарні світильники або штепсельні розетки для підключення переносних ламп з закритими ковпаками.

2.2.4. Для місцевого освітлення необхідно застосовувати світильники з лампами розжарювання з напругою не вище 42 В. Допускається застосування світильників з люмінесцентними лампами з напругою 127 - 220 В за умов недопущення їх струмовідводних частин для випадкових доторкань.

2.2.5. Світильники місцевого освітлення як з лампами розжарювання, так й з люмінесцентними лампами, повинні мати відбивачі із непрозорого матеріалу з захисним кутом не менше 30°, а при встановленні світильника не вище рівня очей працівника - не менше 10°.

2.2.6. Світильники штучного освітлення в цехах, де проводяться процеси рідинної обробки, повинні встановлюватись у герметичній арматурі відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01.

2.2.7. Вибір світильників для вибухопожежонебезпечних приміщень повинен проводитись відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.32-01 та НАПБ А.01.001-2004 залежно від класу вибухопожежонебезпеки. Для освітлення таких приміщень необхідно встановлювати щілинні світильники.

2.2.8. Облаштування світильників повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.4.120-83, ГОСТ 12.4.123-83 та Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-02).

2.2.9. Ремонт та нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.01-97.

2.2.10. Очищення світильників та арматури повинно здійснюватись тільки після відключення напруги електричної мережі та їх охолодження (перевіряється їх стан, зіпсовані вузли та деталі підлягають заміні). Під час виконання цієї роботи необхідно використовувати спеціально призначені пересувні вишки, випробувані драбини тощо.

2.2.11. Очищення від забруднення віконного скла, скляних світлових прорізів, ліхтарів і світильників повинно здійснюватись відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006 не менше двох разів на рік (або в залежності від забруднення), а в приміщеннях лужних станцій, шліфувальних відділеннях, приміщеннях сортування і комплектування шкіряної сировини сухого консервування, кузнях, котельних та інших приміщеннях зі значним виділенням пилу і копоті повинно виконуватись не рідше чотирьох разів на рік.

2.2.12. У темну пору доби або за поганої видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей та транспортних засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця повинні бути освітлені відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006. Освітлення повинно бути виконано відповідно до НПАОП 40.1-1.32-01.

2.2.13. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни ламп.

2.3. Вентиляція й опалення

2.3.1. Виробничі, допоміжні будівлі й приміщення повинні бути обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також системою опалення відповідно до СНиП "Отопление, вентиляция, кондиционирование", затверджених Держбудом СРСР 28.11.91 (далі - СНиП 2.04.05-91), та НАПБ А.01.001-2004.

2.3.2. В цехах і на дільницях шкіряних підприємств, де проводяться процеси рідинної обробки, та в оздоблювальних цехах повинна передбачатись вентиляція відповідно до галузевих норм технологічного проектування.

2.3.3. Для очищення запиленого та загазованого повітря, що видаляють місцеві витяжні пристрої, перед викидом його в атмосферу повинні бути обладнані пилогазоочищувальні пристрої (циклони, фільтри, пилоосадочні камери або водяні завіси тощо).

2.3.4. Пилові камери, циклони, фільтри, за виключенням індивідуальних аспіраційних пристроїв, змонтованих на машинах, повинні встановлюватись поза робочим приміщенням.

2.3.5. Застосування вентиляції повинно бути обґрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), НАПБ А.01.001-2004 та ГОСТ 12.1.005-88. Усі вентиляційні пристрої (системи) підлягають планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню.

2.3.6. Рециркуляція повітря дозволяється в робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділення шкідливих речовин (1, 2, 3 класів небезпеки) відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 або їх кількість не перевищує допустимих концентрацій, а у повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин.

2.3.7. Виробничі процеси, під час виконання яких утворюється пил (процеси шліфування) або відбувається виділення шкідливих газоподібних речовин (процеси приготування та нанесення фарб, апретур тощо), а також променевого і конвекційного теплоутворення, повинні проводитися у приміщеннях, ізольованих від інших та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами.

2.3.8. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість споживачів, ніж це передбачено проектом.

2.3.9. Заново змонтовані або реконструйовані вентиляційні установки підлягають налагодженню та випробуванню на ефективність їх дії. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен періодично перевірятися відповідно до затверджених роботодавцем графіків.

2.3.10. У разі зміни технологічного процесу та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря на дільниці (в цеху), вентиляційні установки повинні бути пристосовані до нового режиму роботи.

2.3.11. Системи опалення, вентиляції і кондиціонування повітря та їх розташування повинні відповідати вимогам СНиП 2-04.05-91 та ГОСТ 12.4.021-75.

2.3.12. Опалювальні прилади повинні мати огорожу, яка запобігає попаданню на них пилу та різних матеріалів виробництва й можливому дотику працівника, а також гладку поверхню, яку легко очищати від пилу.

2.3.13. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і підтримання температури поверхні не більше 43° C.

2.4. Водопостачання і каналізація

2.4.1. Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог СНиП "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених постановою Держбуду СРСР від 04.10.85 N 169 (далі - СНиП 2.04.01-85), а також протипожежним водопостачанням згідно з вимогами пунктів 5.4, 6.3 НАПБ А.01.001-2004.

2.4.2. Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації повинні відповідати вимогам СНиП "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.07.84 N 123 (СНиП 2.04.02-84), СНиП "Канализация. Наружные сети и сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 21.05.85 N 71 (СНиП 2.04.03-85), та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75.

2.4.3. Облаштування внутрішніх водопроводів, каналізації і водостоків повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, а експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мережі має відповідати вимогам ГОСТ 12.3.006-75.

2.4.4. Кожне підприємство повинне бути забезпечено подачею води:

- для санітарно-гігієнічних потреб;

- для виробничо-технічних потреб;

- для потреб зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння.

2.4.5. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.

2.4.6. Для забезпечення працівників питною водою потрібно встановлювати водопровідні колонки, автомати газованої води, кулери або інші пристрої. Дозволяється також забезпечення питною водою разового використання в дрібній розфасовці.

2.4.7. Відстань від робочого місця до пункту водороздачі не повинна перевищувати 75 м.

2.4.8. Питна вода повинна відповідати вимогам ДСанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН 383-96).

2.4.9. Вода для душових, умивальників, для охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.

2.4.10. У відмочувально-зольних і дубильних цехах, на лужних, хімічних і фарбувально-жирувальних станціях, хімічних лабораторіях та інших приміщеннях, де можливий шкідливий вплив на працівників вапна, сірчистого натрію, кислоти, лугу, хромових сполучень та інших хімікатів, повинні бути фонтанчики або крани для обмивання шкіри і негайного промивання очей після ураження.

2.4.11. Трубопроводи для спуску виробничих чистих і забруднених стічних вод повинні мати крани для відбору проб.

2.5. Електроустановки й електросилове обладнання

2.5.1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням вимог електробезпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 N 103 (далі - НПАОП 0.00-1.29-97), Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Мінпраці України від 05.06.2001 N 253 (далі - НПАОП 40.1-1.07-01), ГОСТ 12.1.013-78, ГОСТ 12.1.045-84, ГОСТ 12.2.007.1-75, ДСН 3.3.6.096-02, експлуатаційної документації та цих Правил.

2.5.2. Улаштування і експлуатація внутрішніх мереж електроустановок і установок електричного освітлення в приміщеннях мають відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-02.

2.5.3. Електропроводка та арматура силової і освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях повинні бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.

2.5.4. Експлуатацію електрозахисних засобів, що використовуються під час експлуатації та ремонту електропроводок, потрібно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.07-01.

2.5.5. Електрообладнання повинне мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 та бути захищеним від попадання пилу, вологи тощо.

2.5.6. Стан ізоляції і надійність заземлення щороку після капітального ремонту потрібно перевіряти контрольно-вимірювальними приладами зі складанням відповідного протоколу (акта) згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.

2.5.7. Електроприлади й електрообладнання, установлені на обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати самостійне занулення, заземлення. У разі порушення або несправності заземлення електричні установки повинні бути негайно вимкнені і вжито заходів до відновлення заземлення.

2.5.8. Обладнання, під час роботи якого можливе утворення статичної електрики (лакування, полірування, шліфування деталей тощо), повинне мати пристрій, який виключає можливість її накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.29-97.

2.5.9. Увімкнення до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та ГОСТ 12.2.013.0-91.

2.5.10. Під час роботи на електронно-обчислювальних машинах і персональних комп'ютерах необхідно дотримуватись вимог Державних санітарних правил і норм роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 N 7 (ДСанПіН 3.3.2.007-98).

2.5.11. Усі будівлі, споруди та зовнішні установки повинні бути захищені від потрапляння блискавки та вторинних її проявів відповідно до вимог "Инструкции по устройству молниезащиты зданий, сооружений и промышленных коммуникаций" (РД- 34.21.122-87).

2.6. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники

2.6.1. Під час виконання технологічних процесів у шкіряному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі чинники, які можуть впливати на працівників, відповідно до вимог ГОСТ 12.0.003-74.

2.6.2. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих чинників мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, ДСН 3.3.6.096-02, Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 (ДСН 3.3.6.039-99), Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 (ДСН 3.3.6.037-99), ДСН 3.3.6.042-99, ГОСТ 12.1.003-83, ГОСТ 12.1.012-90, ДСН 3.3.6.096-02.

3. ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

3.1. Загальні вимоги безпеки

3.1.1. Улаштування і утримання виробничих будівель, приміщень повинно відповідати вимогам НПАОП 45.2-4.01.98 та НАПБ Б.01.043-90/170.

3.1.2. Усі приміщення повинні бути обладнані пожежною сигналізацією та засобами пожежогасіння. При необхідності встановлюються газоаналізатори і системи димовидалення.

3.1.3. Стіни і стелі робочих приміщень повинні бути гладкими, рівними, зручними для очистки і пофарбовані у світлі тони.

3.1.4. У цехах і на дільницях шкіряних підприємств, де проводяться процеси рідинної обробки, а також у відділеннях стругання, салотоплення, камерах завезення, дезінфекційних, холодильних камерах, приміщеннях асколізації стіни на всю висоту повинні бути облицьовані склом або глазурованою плиткою. У приміщеннях тимчасового або тривалого зберігання шкірсировини, сортирувально-комплектувальних дільницях, на здавальних площадках і в сушарках стіни повинні бути облицьовані керамічними плитками на висоту не менше 1,8 м, а вище - пофарбовані водостійкою фарбою світлих тонів.

3.1.5. Підлога у виробничих приміщеннях повинна бути щільною, рівною, не слизькою, без вибоїв. У цехах, де проводяться процеси рідинної обробки (відмочувально-зольних, дубильних, фарбувально-жирувальних, хімічних станціях), підлога повинна бути водонепроникною, легкозмивною, стійкою до дії кислот, лугів і гарячої води і мати уклони і жолоби для стоку рідин.

3.1.6. У приміщеннях для збереження хімікатів підлога повинна бути бетонною або з асфальтовим покриттям. Допускається опорядження підлоги кислотостійкою плиткою.

3.1.7. На постійних робочих місцях і цехах, де проводяться процеси рідинної обробки, повинні бути обладнані настили і решітки, які охороняють ноги працівників від намокання й охолодження.

3.1.8. Стічні канали повинні бути закриті металевими плитами або решітками.

3.1.9. Уся мережа трубопроводів повинна бути заглиблена в підлогу або піднята і укріплена на висоті понад 2 м від підлоги і пофарбована згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76.

3.1.10. Усі люки, колодязі, канали повинні бути закриті кришками або суцільними настилами. Відкриті отвори в підлозі виробничих приміщень повинні бути огороджені з усіх боків міцними перилами висотою не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу заввишки не менше 0,15 м.

3.1.11. Усі мостики, площадки, проходи, уклінні естакади та інші споруди, які піднесені над рівнем підлоги на 0,5 м і більше, а також драбини, які ведуть до них, повинні мати перила заввишки не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу заввишки не менше 0,15 м. Місця переходів через трубопроводи та інші комунікації повинні бути обладнані настилами.

3.1.12. Ширина проїздів для цехового транспорту повинна бути при русі в одному напрямку не менше максимальної ширини завантажених транспортних засобів плюс 1,0 м, а при зустрічному русі - не менше подвійної максимальної ширини транспортних засобів плюс 1 м.

3.1.13. Ширина головних проходів у виробничих приміщеннях для руху працівників без вантажу повинна бути не менше 1,5 м, а другорядних проходів, які використовуються для ремонту, огляду і змащування обладнання, - не менше 0,8 м.

3.1.14. Висота галерей, естакад і тунелів, які використовуються для регулярного проходу людей, повинна бути не менше 2 м від підлоги до виступних конструкцій і не менше 1,8 м - для нерегулярного проходу людей.

3.1.15. Ширина пішохідних галерей і тунелів при чисельності працівників, які проходять в одному напрямку за зміну не більше 400 чоловік, повинна бути не менше 1,5 м зі збільшенням на 0,5 м на кожні 20 чоловік понад вказану чисельність.

3.1.16. Ширина транспортних і комунікаційних галерей і естакад повинна допускати вільний від обладнання і комунікацій прохід шириною не менше 0,7 м.

3.1.17. Довжина тунелів і галерей, які призначені для проходу людей, не може перевищувати 100 м.

3.1.18. Тунелі, галереї повинні мати штучну або природну вентиляцію і освітлення, регулярно очищатись від пилу і сміття, не мати трубопроводів з тиском пари вище 0,7 х 10 МПа, трубопроводів отруйних і легкозаймистих рідин і газів.

3.1.19. Для пропуску транспортерів через перегородки і стіни необхідно влаштовувати отвори мінімальних розмірів. Проміжок між верхньою і нижньою гілками транспортера повинен бути максимально закритий.

3.1.20. Зовнішні входи і виходи у виробничих приміщеннях повинні мати утеплений тамбур або повітряні теплові завіси.

3.1.21. Двірні прорізи для транспортування шкіряної сировини, напівфабрикатів, готової продукції тощо повинні влаштовуватись у відповідності до габаритів транспортних засобів, що застосовуються, і забезпечувати вільні проходи по обидва боки від цих габаритів не менше 0,7 м, а за висотою не менше 0,2 м.

3.1.22. У виробничих приміщеннях драбинні площадки, проходи, проїзди, віконні прорізи, опалювальні прилади, електричні шафи, електродвигуни, протипожежне обладнання, робочі місця не повинні захаращуватись сировиною, напівфабрикатами, готовою продукцією, відходами виробництва, тарою тощо, які повинні міститися в установлених місцях.

3.1.23. Передача вантажів з одного поверху на інший повинна бути механізована. При передачі вантажів зверху вниз можуть застосовуватись уклінні спуски, облаштовані з унеможливленням травмування робочих вантажем.

3.1.24. У всіх виробничих і допоміжних приміщеннях повинні бути встановлені урни та ящики з кришками, які щільно закриваються, для збору відходів і сміття. Урни та ящики повинні очищатись не рідше одного разу за зміну і ретельно дезінфікуватись.

3.1.25. Облаштування і розташування складів повинно відповідати вимогам СНиП 2.11.01-85, а також задовольняти вимоги пожежобезпеки відповідно до ГОСТ 12.1.004-91.

3.1.26. Висота приміщень складського, транспортного господарства, компресорних тощо має бути не менше 3,6 м.

3.1.27. Усі допоміжні споруди і приміщення повинні відповідати нормам проектування згідно із СНиП 2.09.04-87.

3.1.28. Віконні стулки і ліхтарні рами, які відкриваються для природного провітрювання, повинні бути обладнані пристроями, які легко управляються, для відкривання і встановлення їх у необхідному положенні.

3.1.29. Перелік спеціальних побутових приміщень і пристроїв для шкіряного виробництва визначається в залежності від характеристики виробничих процесів і переліку професій працівників у шкіряній галузі з віднесенням їх до відповідних груп виробничого процесу.

3.1.30. Для зменшення шуму в приміщеннях вентиляційні агрегати повинні бути розміщені в ізольованих вентиляційних камерах та встановлені на віброфундаменті, а повітроводи повинні приєднуватись до вентилятора за допомогою м'яких вставок.

3.2. Додаткові вимоги до окремих виробничих приміщень шкіряних підприємств

3.2.1. Лужні, хімічні і фарбувально-жирувальні станції мають бути зв'язані двостороннім телефонним зв'язком з виробничими цехами, які споживають робочі рідини, зі зливними пунктами і складами хімікатів.

3.2.2. Виконання робіт, пов'язаних з виділенням пилу, шкідливих парів і газів (гашення вапна, приготування хромових екстрактів, розчинів кислот і пикеля тощо), повинно здійснюватись в ізольованих приміщеннях, обладнаних спеціальною апаратурою, вентиляцією і необхідними індивідуальними засобами захисту (масками, респіраторами тощо).

3.2.3. Приміщення хімічних лабораторій, де виконується робота з легкозаймистими рідинами, а також речовинами, що виділяють шкідливі пари і гази, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією.

3.2.4. Короткотермінове зберігання ввезеної шкіряної сировини повинне бути в закритих приміщеннях, які вентилюються. Ці приміщення можуть розміщуватися поряд з відмочувально-зольним цехом, але повинні відділятись від нього суцільною перегородкою з прорізом, що відкривається, який дає змогу здійснювати механізовану подачу сировини у відмочувально-зольний цех.

3.2.5. Лаковарки і цехи з обробки лакових шкір мають бути розташовані в ізольованих вогнетривких приміщеннях.

3.2.6. Усі виробничі приміщення і прилегла до них територія, а також обладнання та інвентар підлягають профілактичній дезінфекції.

3.2.7. На підприємствах повинні бути камери для дезінфекції автомашин і візків, а також печі для спалення сміття.

3.2.8. При виїзді з території підприємства повинні бути мати, які змочуються дезінфекційними засобами, або ємкості з дезінфекційною рідиною для дезінфекції коліс автотранспорту.

3.2.9. При виході з виробничих приміщень повинні бути мати, які змащуються дезінфекційними засобами для обтирання взуття, а також спеціально влаштовані і закріплені на підлозі щітки для знепилювання й очистки його від бруду.

3.2.10. Приміщення, де сортується і комплектується шкіряна сировина сухого консервування, повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції для забезпечення нормованих параметрів повітря робочої зони відповідно до ГОСТ 12.1.005-88.

4. ВИМОГИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

4.1. Загальні вимоги до організації технологічних процесів

4.1.1. Технологічні процеси організовують відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.2.003-91, ГОСТ 12.1.004-91, Санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання, затверджених у 1973 році Міністерством охорони здоров'я СРСР (СП N 1042-73), і технологічних карт на кожну операцію.

4.1.2. Виробничі процеси організовують так, щоб виключити забруднення шкідливими речовинами виробничого середовища, водоймищ, ґрунту і повітря згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005-88 та наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.02.2000 N 30 "Про затвердження списків і введення в дію гігієнічних регламентів шкідливих речовин у повітрі робочої зони і атмосферному повітрі населених пунктів". Концентрація шкідливих речовин перед викидом не повинна перевищувати граничнодопустимих концентрацій.

4.1.3. Технологічні процеси, у яких використовують речовини, здатні при певних умовах створити вибухонебезпечне середовище, організовують відповідно до вимог ГОСТ 12.1.010-76.

4.1.4. При організації технологічних процесів слід передбачати технічні засоби та організаційні заходи, що забезпечують захист працівників від дії електричного струму у відповідності до ГОСТ 12.1.019-79, ГОСТ 12.1.030-81 та ДСН 3.3.6.096-02.

4.1.5. Технологічні процеси організовують у приміщеннях, у яких забезпечуються нормовані параметри повітря робочої зони щодо умов мікроклімату згідно з ГОСТ 12.1.005-88 та ДСН 3.3.6.042-99.

4.2. Вимоги до організації процесів обробки шкіряної сировини

4.2.1. Вантажно-розвантажувальні роботи, що пов'язані з прийманням-здаванням шкіряної сировини, яка надходить на шкіряні підприємства залізничним та автомобільним транспортом, мають бути механізовані.

4.2.2. На сортувальних і комплектувальних ділянках переміщення порожніх і завантажених сировиною стелажів (піддонів) має здійснюватись механізованим способом.

4.2.3. Переміщення шкіряної сировини з вагів на конвеєр має бути механізовано або здійснюватись по спускному лотку.

4.2.4. Приготування консервувальної суміші для доконсервування шкіряної сировини має проводитись у барабанах, завантаження і розвантаження яких має бути механізованим.

Для видалення шкідливих парів і газів у робочій зоні барабана має бути система витяжної вентиляції.

4.2.5. Завантаження і розвантаження чанів при промиванні шкіряної сировини від солі повинно бути механізованим.

4.2.6. При міздруванні голини або струганні напівфабрикату видалення відходів міздри та стружки від обладнання повинне проводитись на спеціально обладнаних міздропроводах чи стрічкових транспортерах.

4.2.7. При роботі апаратів і барабанів під час проведення відмочувально-зольних, підготовчих, дубильних і фарбувально-жирувальних процесів огородження мають бути закриті і зблоковані з приводом.

4.2.8. Відкривання люків барабанів, клапанів для зливу розчинів і промивної води, огляд напівфабрикату і відбір проб повинні проводитись тільки при повній зупинці барабанів, установленні їх на гальмо і при вимкнутому пускачу.

4.2.9. Для барабанів "Гігант" і для зольних барабанів аналогічних розмірів відчинення і зачинення кришок повинно виконуватись без докладання великих зусиль і не перевищувати 4 кг при частому використанні.

4.2.10. Приводи до підвісних барабанів повинні здійснюватись із застосуванням малошумних передач, що не перевищують 80 дБ.

4.2.11. Пробивання отвору в шкурах перед навішуванням їх на рами повинно здійснюватись механізованим способом або спеціальними безпечними пристосуваннями.

4.2.12. Для нанесення суміші для видалення волосу зі шкіри до намазувальної площадки повинна бути підведена вода для змивання залишків намазувальної суміші.

4.2.13. При зніманні щетини на прохідних щетино-висмикувальних машинах для очищення смуги відвідного транспортера під нею повинен бути встановлений нерухомий скребок та забезпечено стікання рідини із-під машини.

4.2.14. Заточення ножів робочого вала міздрильної машини повинно бути механізоване і виконуватись безпосередньо на машині.

4.2.15. Під час роботи міздрильних, волосозгінних та чистильних машин міздря і волос повинні видалятись від машин безперервно гідравлічним або іншим механізованим способом.

4.2.16. Заточення і правлення стрічкових ножів на двоїльно-стрічкових машинах повинні бути механізовані і виконуватись безпосередньо на машині.

4.2.17. Видалення хромової стружки від стругальних машин та її брикетування повинні бути механізовані.

4.2.18. Управління шліфувально-знепилувальними агрегатами повинно здійснюватись із загального пульта.

4.2.19. Пилозбірники індивідуальних аспіраційних пристроїв повинні своєчасно звільнятись від накопиченого пилу. Видалення пилу повинно бути централізоване із застосуванням вологого способу очищення.

4.2.20. Завантаження хімікатів для приготування вапняної суспензії в збірники з розмішувачами має бути механізоване.

4.2.21. Завантаження сірчистого натрію і хромових сполучень в апаратуру для розчинення повинно бути механізоване.

4.2.22. Завантаження дубильних екстрактів в обладнання повинно бути механізоване.

4.2.23. Переміщення і встановлення бочок для витоплювання жирів повинні бути механізовані.

4.2.24. Завантаження котлів, автоклавів для варіння клею і витоплення сала різаною і промитою міздрою або салом-сирцем, а також вивантаження шквар повинні бути механізовані.

4.2.25. Очищення каналізаційних колодязів, колекторів, тунелів, збірників і відстійників різного призначення, а також чанів, приямків та іншої технологічної апаратури повинно здійснюватись лише після перевірки стану повітряного середовища в них і надійного відключення впуску і випуску стічних вод у відповідності до ГОСТ 12.3.006-75.

4.2.26. Чавунні кришки люків повинні відкриватись спеціальним гачком, дошки настилів підніматись ломиком.

5. ВИМОГИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ У ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ

5.1. Загальні вимоги

5.1.1. Усе обладнання, що використовується, модернізується та встановлюється у виробничому процесі, повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81 та цим Правилам.

5.1.2. Виробниче обладнання повинне бути розміщене раціонально, щоб його експлуатація, ремонт та обслуговування були зручними і безпечними, забезпечували безперервність технологічного процесу.

5.1.3. На все діюче та нове обладнання, що надходить, повинні бути паспорти з технічними характеристиками і даними щодо охорони праці. Усі зміни, що вносяться до конструкції обладнання в процесі його експлуатації, ремонту і модернізації, мають фіксуватись в паспорті згідно з вимогами ГОСТ 12.2.003-91.

5.1.4. Для уникнення перевантаження окремих частин і вузлів обладнання і недопущення можливості аварії кожний вид обладнання повинен застосовуватись тільки для обробки тих видів сировини і напівфабрикатів, для обробки яких він призначений. При цьому кожний вид обладнання повинен використовуватись для виконання тільки тих технологічних операцій і тільки при тих режимах, на які воно розраховано.

5.1.5. Облаштування і експлуатація електроприводів, пускорегулювальної апаратури, контрольно-вимірювальних електроприладів і пристроїв захисту обладнання повинно відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01 та НПАОП 40.1-1.21.98.

5.1.6. Усі види обладнання або його частини, що працюють під тиском, повинні мати повірені манометри із зазначенням граничнодопустимого тиску. Манометри повинні мати клеймо про повірку, бути справними і встановлюватись на видному для обслуговувального персоналу та добре освітленому місці. Запобіжні клапани повинні мати запірні кожухи або ковпаки, які унеможливлюють збільшення навантаження клапана, і повинні бути освітлені й доступні.

5.1.7. Машини, апарати та різного роду пристрої в небезпечних зонах повинні мати надійну огорожу, яка забезпечує безпеку роботи і відповідає вимогам ГОСТ 12.2.062-81.

5.1.8. Небезпечні зазори між рухомими і нерухомими частинами повинні бути огороджені.

5.1.9. Частини обладнання, переміщення яких відбувається під дією власної ваги, повинні забезпечуватись пристроями, що виключають самовільне опущення цих частин при наладці або змащуванні обладнання.

5.1.10. Огородження робочих органів і механізмів, а також дверцята, кришки, щитки в цих огородженнях, що відкриваються, повинні мати надійні електричні, механічні або інші блокування, які забезпечують зупинку машини при зніманні або відкриванні огородження і неможливість пуску при відкритому положенні жодного з огороджень.

5.1.11. Огородження повинні мати достатньо жорстку конструкцію, яка б витримувала випадкові навантаження з боку обслуговувального персоналу. Огородження, що закривають деталі і частини обладнання, при поломці яких можуть вилітати осколки й окремі деталі, повинні мати міцність, яка забезпечує затримку цих осколків та деталей без пошкодження самого огородження.

5.1.12. Огородження, їх кришки і дверцята повинні надійно фіксуватись в закритому положенні, а огородження (кришки), які відкриваються вверх, повинні фіксуватись також у відкритому положенні.

Сполучення огороджень у притворах кришок і дверцят повинні бути щільними, а зусилля для відкриття або зняття кожного огородження вручну не повинно перевищувати 4 кг при частому використанні в процесі обслуговування і 12 кг при ремонті обладнання.

5.1.13. Абразивні камені і круги, що обертаються, повинні бути обов'язково виправлені і збалансовані. Отвір круга повинен точно відповідати діаметру валика, на який він насаджується.

5.1.14. Круглі пили, точильні верстати, центрифуги та інші машини з великим числом обертів повинні мати запори, що виключають можливість відкриття кришок і дверцят під час роботи.

5.1.15. Управління машинами, апаратами і агрегатами повинно бути механізовано і, як правило, кнопковим. Допускається педальне управління за умови забезпечення зручної пози працівника.

5.1.16. Уключення основного двигуна обладнання повинно здійснюватись з одного поста, за винятком автоматизованих ліній і агрегатів, де, крім місцевих пускових пристроїв до кожної машини, є централізоване управління з дистанційного пульта.

5.1.17. Для відключення електроприводу, крім основного поста управління, повинні бути дублювальні зупинкові пристрої, якщо це викликано умовами безпеки.

5.1.18. Пости місцевого управління електроприводом і органами ручного управління окремими механізмами повинні перебувати на відстані не більше 1,0 - 1,2 м від постійного (основного) місцезнаходження працівника.

5.1.19. Прокладка проводів різного призначення в межах машини повинна виконуватись з урахуванням захисту їх від механічних пошкоджень, перегріву, попадання мастил, води й агресивних рідин.

5.1.20. Металеві рукави з електроприводами повинні надійно закріплюватись на нерухомих частинах обладнання спеціальними скобами, розташованими на відстані не більше 400 мм один від одного на прямолінійних ділянках, а також перед кожним поворотом і після нього.

5.1.21. Корпуси електродвигунів та інших електричних пристроїв повинні бути приєднані до заземленого пристрою за допомогою окремої гілки або мати надійний металевий контакт із заземленим корпусом машини. Послідовне включення до заземленого провідника декількох заземлених елементів не допускається.

5.1.22. В управлінні автоматизованими лініями і агрегатами повинно передбачатись відключення місцевих пускових пристроїв при переході на робочий режим з централізованим управлінням з дистанційного пульта.

5.1.23. Повинен бути передбачений блокувальний зв'язок, який забезпечує автоматичне виключення головного ланцюга в разі зникнення напруги в ньому.

5.1.24. Запуск електродвигунів основного приводу не повинен випереджати пуск вентилятора.

5.1.25. Автоматизовані лінії й агрегати, що складаються з декількох машин, повинні бути обладнані сигналізацією, яка попереджає працівників про пуск машини.

Тривалість сигналу повинна бути 3 - 8 с., після чого схема управління приходить у стан готовності до пуску і зберігає його не більше 15 с., після чого автоматично повертається у вихідне положення.

5.1.26. У необхідних випадках пуск машини, яка обслуговується двома працівниками, повинен здійснюватись тільки за умови одночасного включення пускових пристроїв обома працівниками.

5.1.27. Сигнальні прилади, що інформують про технологічний розлад, повинні обладнуватись світловими лампами.

5.1.28. Контроль рівня мастил і надходження їх до поверхонь, які труться, має здійснюватись автоматично діючими пристроями з подачею сигналу на пульт управління.

5.1.29. Елементи системи управління (кнопки, рукоятки, маховички, штурвали, важелі тощо) необхідно розміщувати на висоті 0,8 - 1,6 м від підлоги при роботі стоячи та 0,6 - 1,2 м при роботі сидячи, з метою забезпечення легкого доступу до них без великого напруження і поворотів корпуса тіла працівника, який при цьому повинен бути розвернутий обличчям у бік машини.

5.1.30. Усі елементи системи управління повинні розміщуватись у зручному і безпечному для працівника місці і перебувати при їх переміщенні на відстані не менше 40 - 50 мм від укриттів, несучих конструкцій та інших найближчих до них частин обладнання.

5.1.31. З метою попередження випадкових уключень лицьові боки індивідуальних кнопочних постів повинні встановлюватись на машинах у вертикальній площині або під кутом не більше 15° до неї. Кнопки і рукоятки управління рекомендується розміщувати під захистом різних конструктивних елементів машини (палиці, козирки, ніші), які не повинні при цьому ускладнювати користування ними. Кнопка "стоп" повинна мати найбільш зручний і легкий доступ.

5.1.32. Панелі пультів управління необхідно влаштовувати залежно від висоти їх розташування:

- у горизонтальній площині або під кутом до 30° до неї - при розміщенні панелі на висоті 0,6 - 1,0 м;

- під кутом 30 - 60° до горизонталі - при розміщенні панелі на висоті 1,0 - 1,3 м;

- у вертикальній площині або під кутом більше 60° до горизонталі - при розміщенні панелі на висоті 1,3 - 1,6 м від рівня підлоги або площадки обслуговування.

5.1.33. При розміщенні на одній панелі декількох елементів системи управління їх необхідно розташовувати так, щоб працівник виконував найменшу кількість рухів при виконанні необхідних операцій і попереджував помилкові включення.

5.1.34. Маховички, рукоятки і важелі системи управління повинні надійно фіксуватись у заданому положенні. Фіксувальні органи повинні унеможливлювати їх самовільне переміщення.

5.1.35. Кнопки електричних елементів системи управління і регулювання необхідно приводити в дію зусиллям 0,2 - 0,3 кг. Важелі, штурвали і маховички постійного користування необхідно приводити в дію зусиллям не більше 4 кг. У рідкісних випадках (два рази за зміну) зусилля на важелях, які переміщуються вниз і вверх, вперед і назад, може бути до 12 кг, а на важелях, що переміщуються в бік, - до 6 кг.

5.1.36. Педалі повинні мати неслизьку поверхню завширшки 60 - 80 мм і завдовжки 120 мм, упор для ноги і огородження від випадкового натискання. Відстань від упорної поверхні педалі до підлоги повинна бути не більше 120 мм перед включенням, а хід педалі - не більше 60 мм.

5.1.37. Зусилля натискання на педаль не повинно перевищувати 3,5 кг при роботі стоячи і 2,7 кг при роботі сидячи. При нечастому включенні (два рази за зміну) гранична величина цього зусилля може бути прийнята вдвічі більша.

5.1.38. Кнопка аварійного зупину повинна мати головку у вигляді грибка діаметром 50 - 60 мм, яка виступає над педаллю поста на 20 - 25 мм.

5.1.39. Штурвали, маховички і рукоятки важелів необхідно виготовляти з малотеплопровідних матеріалів, якщо за умовами експлуатації можливо їх охолодження нижче +10° C або нагрів вище +60° C.

5.1.40. Кнопки і рукоятки системи управління електроапаратурою повинні бути виготовлені з діелектричних матеріалів.

5.1.41. Елементи системи управління повинні мати раціональну форму і розміри, розпізнавальне фарбування, знак чи напис відповідно до їх призначення.

5.1.42. При устрої важелів, штурвалів і маховичків необхідно дотримуватись мнемонічного правила: поворот за годинниковою стрілкою, переміщення вправо, вверх і "на себе" повинно відповідати включенню механізму або збільшенню швидкості, а поворот проти годинникової стрілки, переміщення вліво, вниз і "від себе" - виключенню механізму або зменшенню швидкості.

5.1.43. Електродвигун повинен розташовуватись, як правило, на боці машини, яка найменше використовується працівниками при роботі, і в тих місцях, де забезпечується вільний доступ для його огляду, ремонту, установлення і знімання.

5.1.44. У машинах зі значним інерційним ходом робочих органів після відключення привідного електродвигуна повинно бути передбачено надійне гальмування.

5.1.45. У ланцюгах управління електродвигунами, а також у ланцюгах електричних блокувань повинні застосовуватись проводи лише з мідними жилами.

5.1.46. Електрообладнання, яке управляється з підлоги, у мокрих цехах повинно мати напругу в ланцюгу управління не більше 36 В.

5.1.47. Силові кабелі і проводи вторинної комутації, які з'єднують привод машини з винесеними за її межі приладами, повинні прокладатись у сталевих заземлених або пластмасових трубах і в місцях, де унеможливлюється пошкодження ізоляції струмоведучих жил шляхом випадкових механічних ударів, проникнення вологи і агресивної рідини в труби і розподільчі коробки.

5.1.48. Усі види технологічного обладнання, які оснащені окремо розташованими станціями управління, повинні мати сигналізацію про подачу напруги в ланцюг управління електроприводом.

5.1.49. У системах попереджувальної сигналізації як сигнальні елементи повинні застосовуватись, як правило, дзвінки (або ревуни) і лампи жовто-помаранчевого кольору, які включаються паралельно.

На машинах, які створюють в робочій зоні підвищений шум, допускається застосовувати лише світлові сигнали, а на машинах з низьким рівнем шуму (до 60 - 70 дБ) - лише звукові сигнали.

5.1.50. Обладнання повинно мати пульти управління, які унеможливлюють самовільний запуск руху та забезпечують легку і зручну зупинку його, відповідно до вимог ГОСТ 12.2.064-81.

5.1.51. Пульти управління всіх машин, апаратів, агрегатів повинні знаходитись поза огорожами і розміщуватись так, щоб була забезпечена можливість швидкого і зручного користування ними.

5.1.52. Ножовий вал, приводний механізм, компресорна установка і точильний апарат повинні мати надійні огородження. Огородження ножового валу та інші, які мають великі розміри і вагу, повинні бути роз'ємними.

5.1.53. Нанесення знаків безпеки на обладнання та застосування сигнальних кольорів мають відповідати ГОСТ 12.4.026-76.

5.1.54. Передачі приводу (зубчасті, ремінні тощо), муфти зчеплення та інші незахищені рухомі елементи обладнання мають бути огороджені.

5.1.55. Фланцеві сполучення кранів, вентилів і трубопроводів, по яких подаються отруйні рідини, повинні мати захисні оболонки, які захищають працівників від опіків у разі пробивання фланцевих сполучень.

5.1.56. Санітарно-технічні пристрої (укриття, місцеві відсмоктувачі, пилоприймальники) для забезпечення нормованої чистоти повітря на робочих місцях повинні вмонтовуватися в обладнання або бути передбачені в комплекті з ним чи на групу обладнання даного типу.

5.1.57. Обладнання зі значним теплоутворенням повинно забезпечуватись пристроями, які обмежують виділення конвекційного і променевого тепла в робоче приміщення (герметизація, теплоізоляція, екранування, відведення тепла тощо). При цьому поверхня ізоляції не повинна перевищувати 43° C згідно з ДСТУ EN 563-2001.

5.1.58. Обладнання, при експлуатації якого відбувається виділення вологи, повинно бути максимально герметизовано. При температурі води (розчину) більше 50° C від обладнання, в укритті якого є відкриті пройоми, необхідно передбачати витяжку, а від повністю укритого обладнання - відведення пари.

5.1.59. Очищення місцевих пилоочисних пристроїв повинне проводитись регулярно за графіком, який забезпечує нормальну роботу вентиляції. Видалення пилу повинно бути механізоване.

5.1.60. Рівень шуму при роботі обладнання не повинен перевищувати допустимі величини і відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003-83 та ДСН 3.3.6.037-99.

5.1.61. Обладнання, яке може передавати вібрацію на робочі місця, повинно забезпечуватись віброізоляцією і відповідати вимогам ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99.

5.1.62. Зовнішнє оформлення обладнання та пристроїв повинно відповідати вимогам технічної естетики із забезпеченням безпеки і зручності в роботі.

5.1.63. Рухомі частини обладнання необхідно виділяти іншим кольором, ніж основний колір обладнання.

5.1.64. Панелі кнопкових станцій за своїми кольорами повинні відрізнятись від основного кольору обладнання і мати пофарбування, яке добре відрізняється від основного.

5.1.65. Виступні габарити загальних огороджень і укриттів, несучі та інші елементи обладнання, органи управління і контрольно-вимірювальні прилади повинні мати яскраві пізнавальні кольорові знаки або яскраве пофарбування, яке відрізняється від основного.

5.1.66. Кольорове оздоблення елементів обладнання повинно відповідати кольорам безпеки (червоний - сигнал про небезпеку, жовтий і помаранчевий - про можливу небезпеку, зелений - про наявність умов безпеки).

5.1.67. Для доступу до високорозташованих механізмів в обладнанні повинні бути передбачені неслизькі упорні поверхні або спеціальні площадки і драбини.

5.1.68. Площадки і драбини повинні мати перила заввишки не менше 1 м і середній горизонтальний пруток або полоску на рівні 0,4 - 0,5 м від площадки. Знизу по всьому периметру площадок, розташованих на висоті, повинні бути відбортовки заввишки 15 см.

5.1.69. Для сигналізації про необхідність зосередження уваги при роботі на висоті площадки і драбини повинні мати окантування смугами яскраво-жовтого кольору, а також нижня і верхня східці драбини. Поручні площадок і драбин необхідно фарбувати в яскраво-червоний або помаранчевий колір.

5.2. Додаткові вимоги до окремих видів обладнання

5.2.1. Столи для сортування сировини

5.2.1.1. Сортувальні столи з підсвічуванням для сортування сировини мокро-соленого способу консервування повинні бути обладнані світильниками напругою не вище 42 В.

5.2.1.2. Уключення і виключення світильників повинно проводитись автоматично - при укладанні і зніманні шкури.

5.2.2. Солевибивальні машини

5.2.2.1. Для завантаження сировини в барабан солевибивальної машини повинен застосовуватись підіймальний пристрій вантажопідіймальністю 180 кг.

5.2.2.2. Солевибивальні машини повинні мати бункер для вибитої солі, що попереджає її розкидання.

5.2.2.3. Машини повинні мати реверсивний хід для полегшення видалення шкури в разі випадку намотування або закручування.

5.2.2.4. Видалення вибитої солі повинно проводитись безперервно і механізовано.

5.2.3. Робочі столи і касети для нанесення знешерстюваної суміші на шкіряну сировину

5.2.3.1. Робочі столи, на які укладаються шкури для нанесення знезшерстюваної суміші, повинні бути міцними, без вибоїн та задирок і достатні за площею.

5.2.3.2. Касети для укладання шкури після нанесення знешерстюваної суміші повинні бути справними. Висота штабелю і намазаних шкур не повинна перевищувати 80 см.

5.2.3.3. Переміщення столів і касет повинно здійснюватись навантажувачами.

5.2.3.4. До столів, на які укладаються шкури для нанесення знешерстюваної суміші, має бути підведений водопровід для змивання залишків знешерстюваної суміші і бруду.

5.2.4. Підвісні барабани

5.2.4.1. Конструкція бочки барабану не повинна допускати підтікання.

5.2.4.2. Підвісні барабани повинні мати огородження, які забезпечують безпечну роботу і зблоковані з приводом.

5.2.4.3. Підвісні барабани повинні мати надійні і справні гальмівні пристрої, які забезпечують зупинку і тримання їх у заданому положенні.

5.2.4.4. Барабани для рослинно-сінтанного дублення повинні бути забезпечені автоматичним пристроєм для видалення газів.

5.2.4.5. Заливання робочих розчинів у підвісні барабани повинно виконуватись механізованим засобом за допомогою порожньої осі з використанням дозувальних бачків, що закриваються.

5.2.4.6. Шкури, які при завантаженні чи вивантаженні падають під барабан, дозволяється доставати тільки багром і тільки при повній зупинці барабана і постановці його на гальмо.

5.2.4.7. Підвісні барабани, які працюють з автоматичним реверсуванням і періодичними зупинками, повинні мати сигнальні пристрої, які показують на знаходження привідного механізму під струмом.

5.2.4.8. У підвісних барабанах люк для завантаження сировини або напівфабрикату повинен бути забезпечений кришкою, яка автоматично зачиняється, з нержавіючої сталі з пневматичним приводом.

5.2.4.9. У підвісних барабанах повинен бути маленький люк для відбору проб розчинів і голини, що обробляються.

5.2.4.10. Чищення барабанів і приямків під ними, а також виконання в них будь-яких інших робіт повинно проводитись з додержанням усіх заходів обережності.

5.2.4.11. Завантаження сировини повинно виконуватись касетами через великий люк за допомогою транспорту, який пересувається по землі.

5.2.4.12. Зливні клапани повинні мати як пневматичне управління, так і ручне.

5.2.4.13. Зливання відпрацьованої зольної рідини повинно виконуватись в окрему каналізацію за рахунок поворота гнучкого рукава в необхідний лоток.

5.2.4.14. Вивантаження напівфабрикату з підвісного барабана повинно виконуватись тільки в спеціальні касети. При вивантаженні необхідно переконатися у відсутності біля касети сторонніх осіб.

5.2.4.15. Подання необхідної кількості хімічного розчину в дозувальний бачок повинно контролюватись по рівню рідини в скляній мірній колбі, яка сполучена з бачком. Припинення подавання розчину в дозувальний бачок повинно виконуватись за допомогою кнопки, яка знаходиться безпосередньо біля барабана.

5.2.4.16. Відкриття люків, відбирання проб напівфабрикату, хімрозчинів та інші види робіт дозволяється виконувати тільки після повної зупинки всіх обертаючих частин обладнання.

5.2.4.17. У процесі роботи не допускається попадання води на пускові пристрої та електродвигуни.

5.2.4.18. Переміщення зливних рукавів у необхідний канал зливу відпрацьованих рідин повинно виконуватись шляхом поворота важеля вправо і вліво з фіксацією позиції штифтом, додержуючись умов обережності.

5.2.5. Міздрильні машини

5.2.5.1. Ножовий вал, приводний механізм, заточувальний пристрій повинні мати надійне огородження.

5.2.5.2. Пускові педалі машин, які розраховані на обслуговування двома працівниками, повинні мати блокування, яке унеможливлює включення машини одним працівником без відома іншого.

5.2.5.3. При заточуванні ножів не дозволяється знаходитись позаду машини за заточувальним пристроєм.

5.2.5.4. Для промивання машин і прибирання робочого місця повинен бути гнучкий шланг відповідної довжини, який забезпечує подання води.

5.2.5.5. Міздря повинна безперервно видалятись від машин гідравлічним або іншим механізованим способом.

5.2.5.6. Для запобігання розбризкуванню зольної рідини на робоче місце під час обробки шкур повинні бути захисні кожухи.

5.2.5.7. Конструкція транспортувальних валів повинна забезпечувати надійне утримання і транспортування сировини і напівфабрикатів.

5.2.5.8. Для подання голини з транспортувальної касети на металевий лоток перед міздрильною машиною повинен застосовуватись підйомний пристрій вантажопідйомністю 180 кг.

5.2.5.9. Не дозволяється подання голини двома вантажопідйомними механізмами з однієї транспортувальної касети.

5.2.5.10. Вантажопідйомний механізм повинен проходити технічне опосвідчення. На ньому повинна бути табличка з показниками інвентарного номера, вантажопідйомності, дати попереднього і дати наступного випробування, а також відповідальної особи за його технічний стан.

5.2.5.11. Вантажопідйомний механізм повинен бути встановлений на стаціонарному фундаменті. Для піднімання оператора до пульта управління вантажопідйомним механізмом повинні бути обладнані східці.

5.2.5.12. При роботі на вантажопідйомному механізмі не допускається знаходження людей під робочою стрілою і вантажем.

5.2.5.13. Регулювання міздрильних машин повинно проводитись тільки після повної зупинки всіх обертових і рухомих частин машини.

5.2.5.14. З метою безпечної роботи на міздрильній машині повинні бути передбачені кінцеві вимикачі, які спрацьовують при натисканні на тросик уздовж верхньої балки.

5.2.5.15. Під час роботи технологічному персоналу не дозволяється перегинатись через край перил огородження, так як місце міздрильника знаходиться на висоті.

5.2.5.16. Для безпечної роботи на міздрильній машині повинна бути передбачена запобіжна штанга для аварійної зупинки, яка проходить по всій ширині машини.

5.2.5.17. Натисканням на запобіжну штангу здійснюється контроль всіх органів системи безпеки. Надалі включення машини повинно здійснюватись при дієздатності системи безпеки.

5.2.5.18. При заточенні ножового вала повинні використовуватись засоби захисту очей, точильний камінь повинен підводитись до вала обережно.

5.2.5.19. При очищенні міздрильних машин від міздрі шляхом промиття водою робочих органів не допускається попадання води на електродвигун і пусковий пристрій.

5.2.6. Двоїсто-стрічкові машини

5.2.6.1. Приводний механізм машини (шківи, зубчасті колеса) та інші обертові і рухомі частини повинні мати міцне металеве огородження, зблоковане з приводом. Ці огородження повинні бути нерухомо прикріплені до станини машини і мати дверцята з запірним пристроєм, який не дозволяє відкривати їх під час роботи машини.

5.2.6.2. Дверцята, що відкриваються, повинні забезпечувати можливість при повній зупинці виконувати огляд частин машин, змащування і дрібний ремонт без зняття встановлених огороджень.

5.2.6.3. До машини повинен бути підведений водопровід з рукавом для обмивання машини і робочого місця навколо неї при двоїнні голини. При двоїнні дубленого напівфабрикату повинен бути підведений повітропровід з вентилем для обдуву від дрібних залишків напівфабрикату.

5.2.6.4. Розпилювальний ніж машини повинен мати по всій довжині, крім робочої частини, надійне огородження.

5.2.6.5. Стрічкові ножі повинні зберігатись у спеціальних футлярах.

5.2.6.6. Заточення і правлення стрічкових ножів повинні бути механізовані і виконуватись безпосередньо на машині.

5.2.6.7. Заправлення мокрого напівфабрикату під стрічковий ніж повинно здійснюватись спеціальними дерев'яними лопатками.

5.2.6.8. Обов'язкове використання індивідуальних засобів захисту рук від вапна і сірчистого натрію.

5.2.6.9. Усі ремонтні і налагоджувальні роботи повинні проводитись тільки при повній зупинці всіх робочих органів машини.

5.2.6.10. Для безпечної роботи на двоїсто-стрічковій машині повинно бути передбачене захисне резинове огородження, натиск на яке викликає підняття траверси вище заданої робочої відмітини, повний відхід кільчатого вала, зупинку транспортної системи, відхід робочого столу, зупинку заточувальних пристроїв і стрічкового ножа.

5.2.6.11. Видалення залишків міздрі з решітчатої робочої площадки повинно здійснюватись безперервно з метою запобігання падінню через слизькість підлоги.

5.2.6.12. Заточувальний пристрій повинен забезпечувати автоматичне заточення ножів і мати захисний кожух і місцевий відсмоктувач.

5.2.6.13. Машини повинні мати запобіжні пристрої, які унеможливлюють попадання рук працівника між транспортувальними валами і під ножевий вал.

5.2.6.14. При несправності системи безпеки двоїста машина не повинна включатися.

5.2.6.15. Не допускати роботу укладальника без огородженого запобіжного бар'єра, який знаходиться на траєкторії руху каретки укладальника.

5.2.6.16. При укладанні напівфабрикату вручну на піддон необхідно вивести каретку укладальника в зовнішнє положення і відключити її.

5.2.7. Стругальні машини

5.2.7.1. Захисне огородження повинно мати характеристику великої чутливості і швидкого спрацьовування. При натисканні на огородження в процесі закриття машини процес стругання повинен зупинятись, а машина повертатись у відкрите положення.

5.2.7.2. Для забезпечення справної роботи систем безпеки стругальних машин необхідно постійно перевіряти стан захисту огородження, яке оснащене в його нижній частині резиновим бортом з повітряною камерою (при надмірному твердінні резини, її розривах огородження необхідно замінити), і стан трубки, яка з'єднує захисне огородження з кінцевим вимикачем.

5.2.7.3. Усі рухомі частини машини (привод, гідравлічна система, вали) повинні мати стаціонарно встановлені запобіжні огородження (картери), оснащені запобіжним мікровимикачем, який викликає зупинку машини при відкритті огородження або виключає запуск її, якщо огородження відкрито.

5.2.7.4. Огородження передатних механізмів повинно бути глухим і з блокуванням, яке унеможливлює доступ до них на ходу машини.

5.2.7.5. Управління машиною повинно здійснюватись за допомогою тільки однієї педалі, що призначена для підведення і відведення подавального вала.

5.2.7.6. Лінія стругальних машин при струганні хромових шкір повинна мати пристрій для видалення і брикетування хромової стружки та механізм заточення ножового вала.

5.2.7.7. Точильний апарат повинен забезпечувати автоматичне заточення ножів по всій довжині і мати захисний кожух та місцевий відсмоктувач.

5.2.7.8. Машини, які призначені для стругання сухих шкір, повинні бути обладнані вбудованим витяжним пристроєм для видалення стружки і пилу.

5.2.7.9. Для забезпечення пожежної безпеки при струганні сухих шкур необхідно:

- не допускати заточення ножів під час стругання;

- при об'єднанні витяжних повітроводів машин в одну мережу на розгалуженні від укриття точильного апарата встановлювати іскрогасник.

5.2.7.10. При роботі на стругальній машині стругальник повинен усі свої дії озвучувати і погоджувати з напарником.

5.2.8. Віджимні машини

5.2.8.1. Віджимні машини повинні мати пристрої для запобігання попаданню рідини, що віджимається зі шкіри, на робоче місце.

5.2.8.2. Гідравлічний віджимний прес повинен бути оснащений манометрами з показниками граничнодопустимого тиску.

5.2.8.3. Уведення транспортувальних касет під прес і виведення піддонів з віджатим напівфабрикатом повинні бути механізовані.

5.2.8.4. При регулюванні віджимного преса повинні передбачатися зміни швидкості транспортування (обробки) напівфабрикату, тиск віджиму, інтенсивність розведення.

5.2.8.5. Для подання напівфабрикату з транспортувальної касети на металевий лоток перед віджимним пресом повинен використовуватись підіймальний пристрій вантажопідіймальністю 180 кг.

5.2.8.6. Не допускати роботу укладальника без огороджувального запобіжного бар'єра, який знаходиться на траєкторії руху каретки укладальника.

5.2.8.7. При укладанні напівфабрикату вручну на піддон необхідно вивести каретку укладальника в крайнє зовнішнє положення і відключити її. Вивісити плакат "Не вмикати".

5.2.8.8. Для безпечного виконання робіт на віджимному пресі повинен бути запобіжний електронний бар'єр (резиновий профіль), натискання або удар на який викликає зупинку транспортера, відкриття віджимних валів і підняття розвідного вала.

5.2.8.9. Для безпечного виконання робіт на віджимному пресі повинен бути запобіжний пристрій центрування фетрової стрічки.

5.2.8.10. Робочі органи віджимного преса повинні мати захисні пристрої, які запобігають попаданню рук працівника.

5.2.8.11. Механізми приводів повинні бути огороджені.

5.2.9. Тягнульно-пом'якшувальні машини прохідного типу

5.2.9.1. Під машину повинні бути укладені резинові прокладки. Вібрація на робочому місці не повинна перевищувати граничнодопустимих величин. Регулювання зазорів між кілками виконується при повній зупинці всіх обертових частин обладнання.

5.2.9.2. Не допускається експлуатація тягнульно-пом'якшувальної машини при поломці кінцевого вимикача.

5.2.9.3. На тягнульно-пом'якшувальній машині не допускається одночасне диференційне регулювання тиску в напрямках, що перетинаються.

5.2.10. Гідравлічні тягнульно-пом'якшувальні машини прохідного типу

5.2.10.1. При подаванні напівфабрикату в тягнульно-пом'якшувальну машину не допускається накладання однієї шкури на іншу з метою недопущення розривання конвеєрної тканевої стрічки.

5.2.10.2. Не допускається сповзання краю конвеєрної тканевої стрічки зі шківу і присутність сторонніх предметів на транспортувальних стрічках.

5.2.10.3. Запуск машини повинен здійснюватись з пульта управління, який знаходиться на окремій панелі біля машини.

5.2.10.4. Гідравлічні тягнульно-пом'якшувальні машини повинні бути оснащені аварійними мікровимикачами, які блокують рух конвеєрних тканевих стрічок.

5.2.11. Підйомні електромеханічні столи

5.2.11.1. Підйомні електромеханічні столи використовуються з метою полегшення операцій з піднімання піддонів з напівфабрикатом і повинні мати ухил для сортування, стругання, двоїння тощо.

5.2.11.2. Не допускається навантаження підйомного столу, що перевищує його вантажопідіймальність.

5.2.11.3. При опущенні і підійманні площадки підйомного столу працівник повинен знаходитись на безпечній відстані до її повної зупинки.

5.2.11.4. Необхідно передбачати достатню освітленість в зоні встановлення столу і періодичний контроль (кожні 150/200 робочих годин) змащування підіймального механізму.

5.2.11.5. Необхідно постійно перевіряти рівень мастила за допомогою відповідних індикаторів.

5.2.12. Вимірювальні машини

5.2.12.1. На вимірювальних машинах повинен бути повний комплект струн на струнному транспортері.

5.2.12.2. Перед початком роботи необхідно перевіряти точність показів машини шляхом пропущення спеціального шаблону площею 50 кв. дм.

5.2.12.3. Відстань між вимірювальною машиною і піддоном з напівфабрикатом повинна бути не менше 1 м.

5.2.12.4. Вимірювання дубленого напівфабрикату необхідно виконувати працівниками у кількості 4 чоловік, при цьому кожний повинен погоджувати свої дії з напарником.

5.2.12.5. При вимірюванні напівфабрикату необхідно виконувати такі правила:

- напівфабрикат не повинен затримуватись при проходженні під фотоелектричною перепоною;

- дві послідовно подані шкури повинні мати відстань одна від одної не менше 10 см.

5.2.13. Пневматичні ножиці

5.2.13.1. Пневматичні ножиці повинні мати дисковий заточувальний пристрій. Шляхом підводу диска заточувального пристрою до диска ножа виконується заточення леза ножа.

5.2.13.2. Рухомий дисковий ніж повинен мати захисну пластину для запобігання попаданню рук на дисковий ніж.

5.2.13.3. Напірні шланги для підводу зжатого повітря до пневматичних ножиць повинні бути надійно закріплені і мати відсікаючий вентиль для перекриття подачі повітря в необхідний момент.

5.2.13.4. Перед початком обрізання напівфабрикату необхідно перевірити роботу пневматичних ножиць на холостому ходу.

5.2.13.5. Обрізь повинна складуватись в касети і видалятись по мірі їх заповнення.

5.2.14. Віджимно-розвідні машини

5.2.14.1. Віджимно-розвідні машини повинні мати захисний бар'єр з фотоелементом, який блокує рух машини, якщо промінь фотоелемента перетинається з рукою розводника шкур і погано розправленим напівфабрикатом. За допомогою спеціального електронного ланцюга повинна контролюватись робота фотоелемента при кожному циклі відкриття (закриття). У випадку несправності фотоелемента машина повинна залишитись в позиції "Відкрито".

5.2.14.2. При відкритті дверей шафи електрообладнання з машин автоматично повинно відключатись напруга живлення.

5.2.14.3. Разом з фотоелементом повинна працювати запобіжна планка. Поштовх по запобіжній планці повинен повернути машину в позицію "Відкрито".

5.2.14.4. Доступ до пульта управління віджимно-розвідної машини завжди повинен бути вільним.

5.2.14.5. Введення транспортних касет під віджимно-розвідну машину і виведення піддонів з розведеним напівфабрикатом повинні бути механізовані.

5.2.14.6. Клаптики обриву напівфабрикату повинні вкладатись в касету і направлятись на обробку по розробленій для таких випадків технології.

5.2.14.7. Миття моншонів віджимно-розвідних машин необхідно здійснювати згідно з розробленою інструкцією у присутності майстра.

5.2.14.8. У віджимно-розвідній машині повинен регулюватись тиск віджиму, швидкість транспортування, зазор між ножевим і прижимним валами. Обов'язковому контролю підлягає рівень мастила в бачку живлення гідросистеми машини.

5.2.15. Вакуумні сушарки

5.2.15.1. Доступ до пульта управління вакуумної сушарки повинен бути вільним.

5.2.15.2. Інвентар, піддони, пристосування не повинні торкатися до гідравлічної платформи і не повинні стояти на шляху руху.

5.2.15.3. Гідравлічна платформа повинна бути огороджена перилами.

5.2.15.4. Перед початком робіт необхідно перевірити роботу вакуумної сушарки на холостому ходу для впевненості щодо справності роботи запобіжних планок.

5.2.15.5. Робота вакуумних сушарок повинна обов'язково здійснюватись як в автоматичному, так і в ручному режимі.

5.2.15.6. Сушарка повинна бути оснащена вентиляційним пристроєм, який забезпечує дотримання нормованих параметрів температури і вологості повітря на робочих місцях.

5.2.16. Рамні сушарки

5.2.16.1. Необхідною умовою безпечної роботи сушарки повинна бути наявність двох рам, які знаходяться поза сушаркою. Одна в робочому положенні, друга - в положенні очікування між позицією набивки і вихідною стрілкою транспортера шкур.

5.2.16.2. При повороті рам на 90° та 180° працівники повинні знаходитись в безпечній зоні від удару рамою.

5.2.16.3. Набивка шкур на рамній сушарці здійснюється тільки при одній рамі поза сушаркою.

5.2.16.4. При регулюванні сушарки перед початком роботи необхідно дотримуватись чіткого розмежування обов'язків ремонтного і технологічного персоналу.

5.2.16.5. Пройоми і щілини рамних сушарок після висунення рам повинні бути закриті щитками або дверцятами з нетеплопровідного матеріалу, які виключають попадання теплого повітря в приміщення цеху.

5.2.16.6. Ролики висувних рам повинні легко обертатися при русі рами по направляючих. Каркас рам повинен бути гладким, міцним, мати запірні пристрої, які не допускають самовільного перевертання рам. Рами для натягування шкур повинні бути гладкими, без заусениць.

5.2.16.7. Зажими для натягування шкур на рами повинні зберігатись в спеціальних ящиках біля робочого місця.

5.2.16.8. Робочі місця повинні мати місцеву вентиляцію.

5.2.16.9. Приміщення, де розташовані сушарки, повинні бути оснащені вентиляційними пристроями, які забезпечують дотримання нормованих параметрів температури і вологості повітря на робочих місцях.

5.2.17. Ланцюгові прохідні сушильні установки та шестові сушарки

5.2.17.1. Управління сушарками повинно здійснюватись з пульта управління.

5.2.17.2. Переміщення шестів для навішування напівфабрикату повинні здійснювати траспортерні ланцюги, швидкість руху яких регулюється варіатором.

5.2.17.3. Перед початком роботи необхідно перевірити роботу сушарки на холостому ходу, щоб переконатись у справності ланцюгового транспортера, штовхателів, пускових пристроїв і шестів.

5.2.17.4. При запуску сушарки необхідно дотримуватись черговості включення автоматики, як це передбачено технічною документацією.

5.2.17.5. Направні ланцюги транспортера повинні бути міцними і мати ребра для виключення сповзання з них ланцюгів.

5.2.18. Рамні барабани

5.2.18.1. Бочки рамних барабанів повинні мати надійні і справні гальмівні пристрої, які забезпечують зупинку їх в заданому положенні і стійке положення при зупинці.

5.2.18.2. Рамні барабани повинні мати три типи обертання:

ручний, коли всі операції виконуються працівником;

автоматичний, коли барабан обертається вперед і назад автономно;

програмувальний, при якому затримується початок обертання барабана на фіксований проміжок часу, після чого барабан починає обертатись автоматично.

5.2.18.3. Обслуговувальний персонал пиловловлювальної установки барабанів повинен контролювати цілісність і чистоту фільтраційних мішків.

5.2.18.4. Управління барабанами повинно здійснюватись з пульта управління.

5.2.18.5. Для безпечної роботи в барабанах для розбивання шкур повинні бути передбачені запобіжні пристрої (запобіжний бар'єр, ручне гальмо, аварійна кнопка, нерухомі захисні пристрої).

5.2.18.6. Для забезпечення безпеки під час роботи з барабанами, у яких проводяться рідинні процеси, повинні бути передбачені:

нерухомі металеві бар'єри, які розміщуються позаду та з боків барабана і перешкоджають підхід до рухомих частин барабана;

рухомі металеві бар'єри, які у припіднятому положенні зупиняють барабан;

аварійна кнопка;

площадка з огородженням, яка обладнана зажимами для фіксування пересувного піддона для безпечного подання сухих хімматеріалів.

5.2.18.7. Подання хімматеріалів для проведення рідинних процесів повинно виконуватись як в автоматичному, так і в ручному режимі.

5.2.18.8. Обслуговувальний персонал повинен знати систему управління барабанами, технічну і технологічну документацію на них.

5.2.18.9. Працівник, який виконує роботи на рамних барабанах, повинен знати систему зволожування, автоматичного підігріву, пилоуловлювання, систему подавання в барабан хімічних речовин.

5.2.19. Шліфувальні та знепилювальні машини

5.2.19.1. Шліфувальний барабан повинен мати огородження, яке запобігає попаданню під нього рук працівника.

5.2.19.2. Шліфувальна машина повинна мати пристрій, який полегшує заміну абразивної шкурки.

5.2.19.3. Верхня кришка щіткової машини повинна мати запірний пристрій, який не дозволяє відкривати її під час роботи.

5.2.19.4. Машини і агрегати повинні бути оснащені витяжними пристроями для видалення пилу, який утворюється при шліфуванні і знепилюванні. Перед викидом назовні запилене повітря підлягає очищенню, не допускаючи осідання і накопичення пилу в повітроводах.

5.2.19.5. Пилозбірники індивідуальних аспіраційних пристроїв повинні своєчасно звільнятись від накопиченого пилу. Видалення пилу повинно бути механізовано.

5.2.19.6. Очищення щіткових валів повинно бути механізовано.

5.2.19.7. Наявність пилу на робочих місцях під час роботи на шліфувальних і знепилювальних машинах і агрегатах не повинно перевищувати встановлених норм згідно з ДСН 3.3.6.042-99.

5.2.20. Лінія покривного фарбування з системою газового сушіння

5.2.20.1. Лінія покривного фарбування повинна бути оснащена захисними пристроями на ділянці подання шкур, на кабіні розпилення, на сушарці, на ділянці знімання шкур, на пилоочищувачі.

5.2.20.2. Електричний щит управління має бути розміщений на відстані від кабін розпилення на випадок несправності в електричній системі управління.

5.2.20.3. Повітропровід повинен бути обладнаний електроклапаном для синхронної зупинки процесу розпилення і транспортера.

5.2.20.4. Розпилювальні кабіни і вимикачі повинні бути виготовлені з антизаймистих матеріалів.

5.2.20.5. Для видалення частинок і аерозолів, що утворюються під час розпилення із заднього боку кабіни, повинен бути встановлений пилоочищувач, який працює на основі комбінованої дії води і системи фільтрування.

5.2.20.6. На лініях покривного фарбування шириною робочого проходу 3,0 м не повинні оброблятись шкури малих розмірів, які під час роботи транспортера можуть зісковзнути зі струн.

5.2.21. Лінії покривного фарбування з тунельною сушаркою та каталітичними панелями на інфрачервоних променях

5.2.21.1. Лінії покривного фарбування з тунельною сушаркою та каталітичними панелями на інфрачервоних променях повинні мати звукові й світлові пристрої для подавання сигналів тривоги витоку газу.

5.2.21.2. У зоні лінії покривного фарбування з тунельною сушаркою та каталітичними панелями на інфрачервоних променях не допускається перебування сторонніх осіб.

5.2.21.3. Роботи з обслуговування лінії покривного фарбування з тунельною сушаркою та каталітичними панелями на інфрачервоних променях повинні виконуватись після повної зупинки всіх рухомих робочих органів і при температурі внутрішніх частин не вище 43° C.

5.2.21.4. Газові сушарки повинні бути герметизовані з метою запобігання проникненню забрудненого повітря в приміщення цеху.

5.2.21.5. Електродвигуни, вентилятори та інші частини, що рухаються, повинні бути розміщені на безпечній від працівника відстані і огороджені.

5.2.21.6. Зовнішні огородження лінії повинні бути теплоізольовані. При цьому температура поверхні ізоляції не повинна перевищувати 43° C.

5.2.21.7. Кріплення розпилювачів в кабіні повинне забезпечувати можливість легкого їх знімання і ремонту поза кабіною.

5.2.21.8. Ремонтне освітлення в кабіні розпилення лінії повинно здійснюватись світильниками з напругою 12 В, при чому в агрегатах для нітропокриття вони повинні бути у вибухозахисному виконанні.

5.2.21.9. Уміст небезпечних парів та газів на робочих місцях лінії і розпилювальних кабінах не повинен перевищувати граничнодопустимих норм згідно ГОСТ 12.1.005-88.

5.2.22. Гідравлічні преси, ротаційні преси, преси безперервного друку - гладіння

5.2.22.1. Експлуатація преса допускається тільки у тому випадку, коли він оснащений контрольно-вимірювальними приладами.

5.2.22.2. Прес повинен мати засоби безпеки:

запобіжні планки;

аварійні кнопки;

захисне заземлення;

кожухи.

5.2.22.3. Не дозволяється блокувати роботу засобів безпеки, а також тримати їх в несправному стані.

5.2.22.4. При попаданні сторонніх предметів на транспортерну стрічку необхідно зробити аварійну зупинку преса.

5.2.23 Лощильно-розтягувальні машини та сатинувальні машини

5.2.23.1. Чищення хромованого і ножових валів від пилу і бруду повинно відбуватись при повній зупинці робочих органів машини і після охолодження хромованого вала до температури повітря у приміщенні.

5.2.23.2. При раптовому відключенні електроживлення необхідно виключити рубильник і негайно звернутись у ремонтну службу.

5.2.24. Прохідні ротаційно-валкові машини

5.2.24.1. Навколо машини необхідно поставити огородження з червоними і білими ланцюжками і попереджувальними позначками "Тримайся на відстані. Машина в русі".

5.2.24.2. Для безпечного виконання робіт повинні застосовуватись ті ж засоби безпеки, що й на лінії покривного фарбування.

6. ВИМОГИ ДО РОЗМІЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ

6.1. Машини, апарати, агрегати, транспортні засоби та інше виробниче обладнання повинні бути розміщені таким чином, щоб монтаж, ремонт та їх обслуговування були зручні і безпечні. При розміщенні виробничого обладнання повинні бути передбачені проходи і проїзди, які забезпечують безпечний рух людей і транспорту. Усі стаціонарні машини, апарати та інше обладнання повинні бути встановлені і закріплені так, щоб унеможливлювати їх зсування при роботі.

6.2. Обладнання, освітлення і організація робочих місць повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.061-81, ГОСТ 12.2.049-80, а також діючим типовим проектам організації робочого місця для відповідної професії.

6.3. Ергономічні вимоги до організації робочих місць повинні відповідати ГОСТ 12.2.032-78 і ГОСТ 12.2.033-78.

6.4. Елементи системи управління (кнопки, рукоятки тощо) слід розміщувати на висоті в межах 0,8 - 1,6 м при роботі стоячи і 0,6 - 1,2 м при роботі сидячи таким чином, щоб забезпечити легкий доступ до них згідно ГОСТ 12.2.064-81.

6.5. Конструкція і розташування аварійних вимикачів і кнопок дистанційного управління обладнанням та іншими пристроями повинні забезпечувати можливість користування ними з будь-якої робочої позиції.

6.6. Для обслуговування високорозташованих частин обладнання і установок (на висоті 2 м і більше) повинні обладнуватись площадки і драбини до них з перилами висотою не менше 1,0 м із суцільною обшивкою по низу висотою не менше 0,15 м.

6.7. Усі поверхні робочих місць і бортики конвеєрів повинні бути гладкими і відполірованими.

6.8. На робочих місцях повинні бути обладнані місця для зберігання інструменту.

6.9. Для зручності обслуговування пресів - робочі місця повинні бути забезпечені площадками, обладнаними відповідно до вимог ГОСТ 22269-76.

6.10. Розміщення основних комунікацій (водопровідних, повітропровідних тощо) повинно забезпечувати неперервність і поточність технологічних процесів.

6.11. У місцях проходу через комунікації мають бути обладнані безпечні переходи або прокладені мостики.

7. ВИМОГИ ДО СИРОВИНИ, НАПІВФАБРИКАТІВ, ХІМІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА УМОВ ЇХ ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ

7.1. Сировина, напівфабрикати

7.1.1. Шкіряна сировина повинна супроводжуватись ветеринарним свідоцтвом.

7.1.2. Шкіряний напівфабрикат повинен відповідати вимогам нормативних документів та технічній документації підприємств-виробників.

7.1.3. Після промивання і дезінфекції сировини стічні води перед злиттям у каналізацію повинні проходити знезаражування і очищення.

7.2. Хімічні матеріали, органічні дубильники

7.2.1. Упаковка і термін дії всіх хімічних матеріалів і органічних дубильників повинні бути перевірені на відповідність вимогам нормативних документів і технічній документації їх виробників.

7.2.2. Відбір проб на хімічний аналіз повинен здійснюватись в чистий скляний посуд з кришкою або притертою пробкою.

7.2.3. Видавання отруйних хімічних матеріалів повинно проводитись за дозволом адміністрації.

7.2.4. Під час роботи з хімічними матеріалами необхідно дотримуватись вимог безпеки, указаних в технічній документації на кожний з них. Застосування хімічних матеріалів невідомого походження не дозволяється.

7.3. Вимоги до умов зберігання і транспортування

7.3.1. Розміщення і зберігання шкіряної сировини повинно виконуватись у відповідності з інструкціями, розробленими на кожному підприємстві, де повинні бути вказані способи укладання та зберігання сировини різних видів консервування, а також порядок її приймання та видавання.

7.3.2. Шкіряна сировина повинна бути укладена у завізних камерах на стелажі рівними рядами з метою забезпечення вільного доступу до кожної партії сировини. Висота штабеля мокросоленої сировини не повинна перевищувати 2,5 м, сировини сухого консервування - 3,0 м.

7.3.3. У виробничих приміщеннях для зберігання шкіряної сировини повинен бути поперечний проїзд на кожні 50 м. Ширина проїзду повинна бути не менше максимальної ширини цехового транспорту плюс 1 м.

7.3.4. Вантажно-розвантажувальні площадки для шкіряної сировини повинні бути обладнані під наметами з урахуванням можливості їх очищення і дезінфекції, мати покриття, яке унеможливлює забруднення ґрунту.

7.3.5. Для перевезення шкіряної сировини, волосу, міздрі, мокрої вовни, щетини, обрізів на підприємствах повинні бути спеціальні транспортувальні засоби.

7.3.6. Тара для тимчасового зберігання відходів, транспортні засоби для перевезення сировини і відходів повинні триматись у чистоті і після перевезення дезінфікуватись.

7.3.7. Напівфабрикати і готова продукція повинні розміщуватись так, щоб до кожного стелажа, полиці або конвеєра був вільний доступ. Розміри проходів і проїздів повинні визначатись в залежності від габаритів матеріалів, що зберігаються, способу їх транспортування і укладання. Головний прохід у складі повинен бути шириною не менше 2 м і розташований за направленням до зовнішніх дверей. Ширина проходів між рядами укладених рулонів і упаковок шкір повинна бути не менше 1 м. Ширина проїздів повинна бути не менше максимальної ширини завантаженого візка (електрокара, завантажувача тощо) плюс 1 м.

7.3.8. Роботи з піднімання і переміщення сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції повинні виконуватись піднімально-транспортними засобами, механізмами і пристроями (піднімальні крани, електротали, електрокари, транспортери, візки та інші транспортні засоби і засоби малої механізації).

7.3.9. Переміщення вантажів підлоговим колісним безрейковим транспортом повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.020-80.

7.3.10. Кожний хімічний препарат, фарба, дубильник та інший хімічний матеріал повинен зберігатись у спеціальній тарі, яка відповідає властивостям визначеної хімічної речовини. На тарі повинно бути чітке маркування.

7.3.11. Нанесення і встановлення попереджувальних знаків на тарі для зберігання, транспортування кислот, лугів тощо і в місцях зберігання цих речовин повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76.

7.3.12. Хімічні матеріали, які мають вогненебезпечні та вибухонебезпечні властивості, повинні зберігатись на спеціально обладнаних складах.

7.3.13. Спільне зберігання легкозаймистих хімікатів (розчинників, нітролаків та інших) з кислотами і окислювачами не допустимо. Зберігання хімікатів поза складами і поза спеціально виділеними для зберігання місцями не дозволяється.

7.3.14. На тарі для зберігання і транспортування кислот, лугів, перекису водню та інших повинно бути написано "Обережно" і найменування матеріалу.

7.3.15. Наповнення тари рідкими хімікатами, що можуть заподіяти опіки, та їх зливання повинно бути механізоване.

7.3.16. У місцях зберігання хімікатів і легкозаймистих рідин повинні бути аптечки, протигази, захисні окуляри, респіратори та інші засоби індивідуального захисту працівників.

7.3.17. Хімікати (акрилові та інші полімерні матеріали), які замерзають, повинні зберігатись в утеплених приміщеннях.

7.3.18. Порядок зберігання всіх видів хімікатів повинен унеможливлювати спільне зберігання речовин, які вступають в реакцію один з одним.

7.3.19. Бутилі з кислотами, лугами та іншими отруйними речовинами повинні мати щільне упакування і розміщуватись в корзині або ящику з міцними ручками і транспортуватись на спеціальних візках з чашечками або іншими пристосуваннями.

7.3.20. Піднімання хімічних матеріалів ліфтом повинно виконуватись у відповідності з Правилами будови і безпечної експлуатації ліфтів, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 03.11.99 N 208 (НПАОП 0.00-1.02-99).

7.3.21. Відходи (міздра, голева обрізь, спилок, стружка) за накопиченням повинні здаватись в клейоварні цехи або на желатиновий завод, а побутове сміття вивозитись на звалище або знищуватись. Стружка хромова повинна збиратись і зберігатись у запресованих кипах. Відходи не повинні захаращувати приміщення цехів і територію підприємства. Поводження з відходами повинно відповідати вимогам ДСанПіН "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпечності для здоров'я населення", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 N 29 (ДСанПіН 2.2.7.029-99).

7.3.22. Використання виробничої тари повинно відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.3.010-82.

8. ВИМОГИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ЗАСОБАМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

8.1. На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами, працівники шкіряної галузі промисловості забезпечуються безплатно за встановленими нормами спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Закону України "Про охорону праці" та Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29.10.96 N 170, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.11.96 за N 667/1692 (НПАОП 0.00-4.26-96), Збірника норм безплатної видачі засобів індивідуального захисту робітникам і службовцям підприємств текстильної та легкої промисловості, затвердженого Мінлегпромом СРСР 21.05.85 (НПАОП 17.0-3.01-85).

8.2. Засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.011-89 та вимог безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт та наявності небезпечних та шкідливих чинників.

8.3. Для захисту органів слуху за рівнів шуму 80 дБ і вище працівники мають забезпечуватися протишумовими навушниками згідно з ГОСТ 12.4.051-87, ДСТУ EN 352-1-2002.

8.4. Під час виконання робіт, пов'язаних з можливістю ураження очей, працівники повинні бути забезпечені захисними окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013-85.

8.5. Працівникам, які працюють з механізованим (пневматичним) ручним інструментом, необхідно видавати засоби захисту рук від вібрації відповідно до вимог ГОСТ 12.4.002-97.

8.6. У разі почервоніння шкіри рук або появи висипу працівникам повинні видаватись захисні креми, мазі, пасти згідно з вимогами ГОСТ 12.4.068-79.

8.7. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту необхідно (залежно від виду робіт) очистити, провітрити, висушити, знешкодити тощо.

8.8. Спецодяг повинен зберігатись окремо від особистого одягу працівників в індивідуальних шафах у спеціально виділеному приміщенні, яке повинне провітрюватись.

 

Начальник відділу організації
державного нагляду в агропромисловому
комплексі та соціально-культурній сфері
 

 
 
В. Ткачов 

ПОГОДЖЕНО: 

  

Перший заступник Міністра
промислової політики України
 

 
Д. В. Колєсніков
 

Заступник Голови Державного
комітету України з питань
технічного регулювання та
споживчої політики
 

 
 
 
С. Т. Черепков
 

Директор Національного
науково-дослідного інституту з
промислової безпеки та охорони праці
 

 
 
М. О. Лисюк
 

Директор виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України
 

 
 
 
Ю. Мельников
 

Заступник Міністра України
з питань надзвичайних ситуацій
та у справах захисту населення від
наслідків Чорнобильської катастрофи
 

 
 
 
В. О. Романченко
 

Перший заступник Міністра,
Головний державний санітарний
лікар України
 

 
 
С. П. Бережнов
 

Голова Державного комітету
ядерного регулювання України
 

 
О. А. Миколайчук
 

Опрос