Идет загрузка документа (238 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

О внесении изменений в Закон Украины "О защите национального товаропроизводителя от субсидированного импорта" (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 17.07.2017

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (N 331-XIV) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 12 - 13, ст. 80, із наступними змінами), виклавши його у такій редакції:

"ЗАКОН УКРАЇНИ

Про захист від субсидованого імпорту

Цей Закон розроблений у відповідності до статей VI та XVI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року та Угоди про субсидії і компенсаційні заходи з метою визначення механізму захисту вітчизняного виробника від субсидованого імпорту товару в Україну з інших країн, митних союзів чи економічних угрупувань. Цей Закон не виключає застосування будь-яких спеціальних правил, що встановлюються міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів та понять

У цьому Законі терміни та поняття вживаються у такому значенні:

1) галузь вітчизняного виробництва - сукупність вітчизняних виробників подібних товарів або тих із них, сукупний обсяг виробництва товарів яких становить основну частину загального обсягу виробництва таких товарів в Україні, відповідно до статті 15 цього Закону;

2) заінтересована сторона - фізична або юридична особа, якою можуть бути:

будь-який експортер чи іноземний виробник товару, що є об'єктом розгляду;

будь-який імпортер товару, що є об'єктом розгляду;

об'єднання або асоціація, більшість членів якої є виробниками, експортерами чи імпортерами товару, що є об'єктом розгляду;

компетентні органи країни експорту;

будь-який виробник подібного товару в Україні;

промислові користувачі в Україні, які використовують товар, що є об'єктом розгляду або подібний товар, вироблений в Україні;

галузеві організації споживачів в Україні, якщо товар, що є об'єктом розгляду або перегляду, широко реалізується у роздріб;

об'єднання або асоціація, більшість членів якої є виробниками подібного товару в Україні;

інші особи або групи осіб, інтересів яких за рішенням Міністерства може стосуватися порушення розслідування або перегляду.

3) компенсаційне мито - особливий вид мита, що стягується з метою усунення будь-якої субсидії, яка безпосередньо чи опосередковано надається на виготовлення, виробництво, експорт або транспортування будь-яких товарів, введення яких у вільний обіг в Україні заподіює шкоду галузі вітчизняного виробництва;

4) країна, що розвивається - найменш розвинена країна, а також будь-яка інша країна, визнана такою згідно з рішенням Комісії для цілей цього Закону;

5) Міністерство - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики економічного розвитку і торгівлі;

6) найменш розвинена країна - країна, віднесена до цієї категорії Організацією Об'єднаних Націй на момент порушення розслідування або перегляду;

7) незначний обсяг субсидованого імпорту - визначається залежно від обставин справи відповідно до таких правил:

а) в разі розслідування щодо імпорту з країн, що розвиваються, обсяг субсидованого імпорту вважається незначним, якщо він становить менше ніж 4 відсотки від загального обсягу імпорту подібного товару в Україну, за умови, що сукупний обсяг імпорту з країн, що розвиваються, частка кожного з яких у загальному обсязі імпорту становить менше ніж 4 відсотки, а разом не перевищує 9 відсотків від загального обсягу імпорту в Україну подібного товару;

б) в разі розслідування щодо імпорту з країн інших, ніж ті, що розвиваються, обсяг субсидованого імпорту вважається незначним, якщо він становить менше ніж 3 відсотки від загального обсягу імпорту подібного товару в Україну, за умови, що сукупний обсяг імпорту з таких країн, частка кожного з яких у загальному обсязі імпорту в Україну становить менше ніж 3 відсотки, а разом не перевищує 7 відсотків від загального обсягу імпорту в Україну подібного товару.

Без шкоди підпунктам "а" і "б" цього пункту, обсяг субсидованого імпорту з країни в обсязі, меншому ніж 1 відсоток від сукупного споживання товару, що є об'єктом розслідування в Україні, у будь-якому випадку, вважається незначним;

8) обсяг субсидії de minimis - означає, що обсяг субсидії, що може бути підставою для застосування компенсаційних заходів, становить менше ніж 1 відсоток ad valorem, за винятком розслідувань стосовно імпорту з країн, що розвиваються, для яких обсяг субсидії de minimis становить 2 відсотки ad valorem;

9) перегляд - процедура, визначена у розділі VI цього Закону;

10) пов'язані особи - за винятком умов, визначених частиною другою статті 15 цього Закону, фізичні або юридичні особи, якщо:

а) один з них є співробітником або керівником підприємства, створеного за участю іншого;

б) особи, які є діловими партнерами, тобто пов'язані договірними відносинами, діють з метою отримання прибутку і спільно несуть витрати і збитки, пов'язані зі здійсненням спільної діяльності;

в) вони є роботодавцем і найманим працівником;

г) будь-яка особа, що безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або є номінальним власником пакету в 5 відсотків або більше голосуючих акцій в обігу або акцій обох підприємств;

д) одна з осіб безпосередньо чи опосередковано контролює іншу;

е) обидві особи безпосередньо чи опосередковано контролюються третьою особою;

є) особи разом безпосередньо чи опосередковано контролюють третю особу;

ж) особи, що знаходяться у шлюбі, родинних відносинах, є усиновителем та усиновленим, піклувальником чи підопічним;

11) подібний товар - товар, який є ідентичним товару, що є об'єктом розслідування чи перегляду або може стати об'єктом розслідування чи перегляду, або у разі відсутності такого товару - інший товар, який має характеристики, подібні до характеристик товару, що є об'єктом розслідування чи перегляду або може стати об'єктом розслідування чи перегляду. Подібність товару оцінюється на підставі об'єктивних критеріїв, включаючи, але не обмежуючись такими:

сировина;

хімічний склад;

фізичні властивості (характеристики);

технічні стандарти та вимоги;

процеси виробництва;

використання та застосування;

ступінь замінності.

Будь-які з цих критеріїв окремо чи у поєднанні з іншими не обов'язково є вирішальними для визначення подібності товару;

12) період розслідування або перегляду має одне з наступних значень:

а) для цілей встановлення факту субсидування - період, протягом якого встановлюється, чи отримали вигоду від субсидій експортери з країни, щодо якої проводиться розслідування. Цей період, за звичайних обставин, є останнім звітним роком такого отримувача, або інший період, що становить не менше ніж шість місяців та безпосередньо передує порушенню розслідування або перегляду щодо якого є надійні фінансові та інші відповідні дані;

б) для цілей встановлення факту наявності шкоди - період, протягом якого встановлюється, чи зазнала галузь вітчизняного виробництва істотної шкоди. За звичайних обставин, цей період охоплює термін, що складає не менше трьох років, за винятком, якщо сторона, яка подає дані, здійснювала діяльність протягом меншого періоду. Період, протягом якого встановлюється, чи зазнала галузь вітчизняного виробництва шкоди охоплює період, протягом якого збираються дані для встановлення факту субсидування.

Період розслідування або перегляду встановлюється Міністерством закінчується якомога ближче до дати початку розслідування або перегляду.

При визначенні конкретного періоду збору даних для кожного окремого розслідування або перегляду, Міністерство за можливості бере до уваги практику підприємств, у яких будуть запитуватись дані щодо фінансової звітності, та її вплив на наявність даних бухгалтерського обліку. Можуть враховуватися властивості товару, що є об'єктом розслідування, такі як сезонність і циклічність, а також чинники існування спеціального замовлення або індивідуальних продажів;

13) розслідування - антисубсидиційне розслідування, що проводиться згідно з цим Законом;

14) товар, що є об'єктом розслідування або перегляду - товар, що імпортується та призначений для споживання та/або використання в Україні, опис якого міститься в офіційному повідомленні про порушення розслідування або перегляду;

15) уряд - означає уряд або будь-який суб'єкт владних повноважень на території країни експорту та/або країни походження; суб'єкт владних повноважень - установа, яка володіє, здійснює, або наділена повноваженнями органу державної влади у країні експорту та або походження.

Наявність владних повноважень визначається на підставі доказів. Лише факт того, що уряду належить більша частка в установі або органі не свідчить про наявність владних повноважень для цілей цього Закону;

16) Член СОТ означає країну або окрему митну територію, яка на момент порушення розслідування є членом Світової організації торгівлі (далі - СОТ);

17) шкода - означає істотну шкоду, заподіяну галузі вітчизняного виробництва, або загрозу її заподіяння, або істотне перешкоджання створенню чи розширенню такої галузі.

Стаття 2. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі

1. Повноваження Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі - Комісія) визначаються цим Законом, Законом України "Про захист від демпінгового імпорту", іншими законодавчими і підзаконними нормативно-правовими актами України. Порядок роботи Комісії визначається Комісією.

2. Комісія приймає рішення про:

1) порушення розслідування або перегляду остаточних компенсаційних заходів або зобов'язань;

2) застосування або незастосування попередніх або остаточних заходів або продовження дії остаточних заходів;

3) прийняття або продовження строку дії зобов'язань;

4) стягнення остаточних компенсаційних мит на зворотній основі;

5) розширення сфери остаточних компенсаційних заходів;

6) призупинення розслідування або перегляду у разі прийняття зобов'язань;

7) призупинення стягнення компенсаційних мит;

8) завершення розслідування або перегляду;

9) форму застосування та розмір компенсаційних заходів, їх зміну;

10) припинення дії зобов'язань у разі їх порушення або відмови від зобов'язань;

11) запровадження внесення коштів на депозит або оформлення боргового зобов'язання;

12) повернення, часткове повернення або стягнення коштів, внесених на депозит;

13) з інших питань, повноваження Комісії щодо розв'язання яких випливають з цього Закону, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів України.

3. Рішення Комісії є обов'язковими до виконання.

Стаття 3. Орган, що проводить розслідування та перегляди

1. Уповноваженим органом, що проводить розслідування та перегляди компенсаційних заходів, є Міністерство.

Міністерство уповноважене на визначення строків в рамках розслідування та переглядів компенсаційних заходів.

Міністерство здійснює моніторинг застосування компенсаційних заходів.

2. Органи державної влади зобов'язані на запит Міністерства подавати наявну в їх розпорядженні інформацію, необхідну для проведення розслідувань, переглядів компенсаційних заходів та моніторингу, всебічно сприяти реалізації Міністерством покладених на нього цим Законом завдань.

Стаття 4. Мова провадження розслідування або перегляду

1. Розслідування та перегляд компенсаційних заходів здійснюються державною мовою України.

2. Докази та будь-яка інша інформація, подані Міністерству або Комісії у письмовій формі відповідно до цього Закону, враховуються за умови їх викладення державною мовою України.

Стаття 5. Обчислення строків

1. Строки вчинення дій на підставі цього Закону, встановлюються цим Законом або визначаються Комісією чи Міністерством. Право на вчинення дій втрачається після закінчення відповідних строків.

2. Строки, встановлені цим Законом або визначені Комісією чи Міністерством, обчислюються роками, місяцями і днями.

Строк може також визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

3. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку.

4. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується відповідного числа останнього місяця цього строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, цей строк закінчується в останній день цього місяця.

5. Якщо строк визначається днями, його обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається цей строк.

6. Строк, визначений посиланням на подію, яка повинна неминуче настати, обчислюється з наступного дня після настання події або в інший встановлений строк після настання відповідної події.

7. Якщо кінець строку припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається перший після нього робочий день.

8. Останній день строку закінчується в момент закінчення робочого часу цього дня в Міністерстві.

Стаття 6. Реєстрація документів

До матеріалів справи долучаються та беруться до уваги лише ті документи, які надійшли до Міністерства у строк, визначений цим Законом, Комісією або Міністерством засобами поштового та/або електронного зв'язку та зареєстровані Міністерством.

Строк не вважається пропущеним, якщо документи були отримані Міністерством засобами поштового та/або електронного зв'язку до закінчення робочого часу останнього дня строку, при цьому реєстрація документа в Міністерстві відбулась протягом наступного робочого дня.

Стаття 7. Продовження строків

1. Запит на продовження строку, якщо дозволено цим Законом, розглядається лише у разі, якщо він поданий до Міністерства до закінчення попередньо встановленого строку. Першим днем продовження є наступний день після закінчення попередньо встановленого строку.

2. Міністерство може продовжити строк, якщо це практично можливо та не перешкоджає проведенню розслідування. Продовження строку здійснюється за умови подання заінтересованою стороною обґрунтувань такої необхідності та за наявності достатніх підстав.

РОЗДІЛ II
ВИЗНАЧЕННЯ СУБСИДІЇ ТА РОЗРАХУНОК РОЗМІРУ СУБСИДІЇ

Стаття 8. Визначення субсидії

У цілях цього Закону слід вважати, що субсидія має місце якщо існує фінансове сприяння, яке надається урядом країни походження та/або експорту, коли уряд:

а) практикує пряме переведення грошових коштів (зокрема, дотацій, позик або вливань капіталу), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов'язань (зокрема, гарантій за позиками);

б) відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (зокрема, такі фіскальні стимулюючі заходи, як податкові кредити). У такому випадку звільнення експортованого товару від мит або податків, якими, як правило, обкладається подібний товар, коли він призначений для внутрішнього споживання, або зменшення таких мит чи податків у обсягах, що не перевищують нарахованої суми, не вважаються субсидією, за умови, що таке звільнення або зменшення здійснюється відповідно до положень, передбачених у Додатках I, II і III до цього Закону;

в) надає товари та послуги, крім загальної інфраструктури, або закуповує товари;

г) здійснює платежі до механізму фінансування, або доручає чи наказує приватній установі виконувати одну чи більше функцій, означених вище у пунктах (i), (ii) та (iii), які б за звичайних умов виконувалися урядом, причому практика їх застосування такою установою фактично не відрізняється від практики, яку, як правило, здійснював би уряд; або

г) існує підтримка доходів чи цін у будь-якій формі у розумінні Статті XVI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Має місце вигода, що надається таким чином.

Вигода має місце також тоді, коли умови фінансової підтримки є більш сприятливими, ніж ті, що в іншому випадку були б доступними для отримувача на ринку.

Оцінка вигоди отримувача субсидії здійснюється відповідно до статті 11 цього Закону.

Стаття 9. Адресність субсидії

1. Компенсаційні заходи застосовуються тільки у випадку, коли субсидії є адресними, згідно з частинами другою - четвертою цієї статті.

2. З метою визначення адресності субсидії для підприємства, галузі виробництва або групи підприємств чи групи галузей виробництва (далі - певні підприємства), застосовуються наступні принципи:

1) якщо органом, що надає субсидію, або законодавством, відповідно до якого діє такий орган, явно обмежується доступ певних підприємств до субсидії, така субсидія вважається адресною;

2) субсидія не є адресною у разі, коли органом, що надає субсидію, або законодавством, відповідно до якого діє такий орган, встановлюються об'єктивні критерії або умови, які визначають право на отримання і розмір субсидії, але за умови, що право на отримання є автоматичним і такі критерії або умови суворо дотримуються;

Під об'єктивними критеріями або умовами слід розуміти критерії або умови, які є нейтральними, не надають переваги одним підприємствам над іншими, є економічними за характером і горизонтальними за застосуванням (зокрема, кількість працівників або розмір підприємства). Відповідні критерії або умови мають бути чітко сформульованими у законодавстві таким чином, щоб була можливість їх перевірити.

3) якщо, незважаючи на будь-яку видимість відсутності адресності, згідно принципів, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї частини, є підстави вважати, що субсидія є адресною, наступні фактори можуть бути розглянуті:

використання програми надання субсидій обмеженою кількістю певних підприємств;

переважне використання програми надання субсидій певними підприємствами;

надання непропорційно великих обсягів субсидій певним підприємствам;

спосіб, у який орган, що надає субсидію, здійснював дискреційні повноваження під час прийняття рішення щодо надання субсидії.

Для застосування положень цього пункту мають враховуватися, зокрема:

інформація про частоту відхилення або задоволення заяв на отримання субсидій та причини прийняття таких рішень.

ступінь диверсифікації економічної діяльності в межах юрисдикції органу, що надає субсидію, а також тривалість часу, протягом якого діє програма надання субсидій.

3. Субсидія, надання якої обмежено певними підприємствами, розташованими у визначеному географічному регіоні в межах юрисдикції органу, що надає субсидію, вважається адресною. Встановлення або зміна ставок податків, які загально застосовуються державними органами будь-якого рівня, не вважається адресною субсидією для цілей цього Закону.

4. Незважаючи на положення, визначені частинами другою і третьою цієї статті, субсидії вважаються адресними, якщо вони:

1) де-юре чи де-факто (в ролі єдиної або однієї з умов) обумовлені показниками експорту, включаючи приклади субсидій, наведених у Додатку I до цього Закону;

2) де-юре чи де-факто (в ролі єдиної або однієї з умов) обумовлені використанням вітчизняних товарів на перевагу від імпортованих.

Для цілей пункту 1 цієї статті субсидії вважаються такими, що фактично залежать від показників експорту, коли фактами підтверджується, що надання субсидії, хоча і законодавчо не обумовлено показниками експорту, є прив'язаним до фактичного або очікуваного обсягу експорту або надходження від експорту. Лише той факт, що субсидія надається підприємствам, що займаються експортом, не може бути підставою для того, щоб вважати таку субсидію експортною.

5. Будь-який факт визначення адресності субсидії відповідно до цієї статті доводиться на підставі інформації, що ґрунтується на доказах.

Стаття 10. Загальні принципи розрахунку суми субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів

1. Сума субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів, розраховується стосовно вигоди, що надається отримувачу, існування якої встановлено протягом періоду розслідування наявності субсидування.

2. Сума субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів розраховується на одиницю субсидованого товару, що експортується в Україну.

При встановленні цієї суми, зазначені нижче елементи можуть вираховуватися із загальної суми субсидії:

1) будь-який реєстраційний збір або інші витрати, що обов'язково здійснюються для того, щоб мати право на субсидію або на її отримання;

2) експортне мито, податки та інші збори, що стягуються у разі експорту товару в Україну і спеціально призначаються для усунення субсидії.

Якщо заінтересована сторона вимагає такого відрахування, вона має довести, що ця вимога є обґрунтованою.

3. У разі, якщо субсидія надається не за обсягами товару, що виготовляється, виробляється, експортується або транспортується, сума субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів, визначається шляхом ділення загальної суми субсидії на показник рівня виробництва або продажу, або експорту цього товару у період розслідування стосовно наявності субсидування.

4. У разі, якщо субсидія може бути пов'язана з придбанням або майбутнім придбанням основного капіталу, сума субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів, розраховується шляхом розподілу субсидії на періоди, які відображають нормальний рівень амортизації такого капіталу у відповідній галузі виробництва.

Сума, яка розраховується у такий спосіб, та відноситься до періоду розслідування, в тому числі та, що випливає з основного капіталу, придбаного до цього періоду, розподіляється так, як описано в частині третій цієї статті.

У випадку відсутності амортизації капіталу, субсидія прирівнюється до безвідсоткової позики і визначається відповідно до частини другої статті 11 цього Закону.

5. У разі, якщо субсидія не може бути пов'язана із придбанням основного капіталу, сума вигоди, що надавалася протягом періоду розслідування, в основному відноситься до цього періоду і розподіляється відповідно до частини третьої цієї статті, за умови, якщо особливі обставини не зумовлюють її зарахування в інший період.

6. При розрахунку суми субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів, береться до уваги вартість грошей з урахуванням фактору часу.

7. За виключенням випадків, передбачених у частині восьмій та статті 46 цього Закону, індивідуальний розмір суми субсидування визначається для кожного відомого експортера або іноземного виробника товару, що є об'єктом розслідування.

Для цілей визначення індивідуального розміру суми субсидування та для стягнення компенсаційного мита, різні юридичні особи можуть розглядатись як єдиний іноземний виробник або експортер в тому випадку, коли доведено, що структура відносин та торговельні відносини між такими особами або їх відносини з третьою особою є близькими. Будь-яке визначення щодо розгляду різних юридичних осіб в якості однієї повинно ґрунтуватися на фактах, а пояснення цього повинно бути включено до відповідного офіційного повідомлення.

8. Якщо при дослідженні іноземних виробників або експортерів було використано метод вибірки відповідно до положень статті 46 цього Закону, сума субсидування для іноземних виробників або експортерів, які співпрацювали, але не були відібрані, має дорівнювати показнику середньозваженої суми субсидії, яка встановлена для сторін, які брали участь у вибірці.

При цьому нульова сума субсидування, de minimis, сума субсидування або суми, що встановлені у зв'язку з ухиленням сторони від співпраці відповідно до статті 26 цього Закону, не беруться до уваги.

Стаття 11. Розрахунок розміру субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів, відносно оцінки вигоди її отримувача

З метою розрахунку суми субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів, відносно оцінки вигоди її отримувача застосовуються такі правила:

1) надання урядом акціонерного капіталу не вважається наданням вигоди, якщо інвестиції не можуть вважатися несумісними зі звичайною інвестиційною практикою, включаючи надання ризикового капіталу приватних інвесторів на території країни-походження та/або експорту;

2) позика, що надається урядом, не вважається наданням вигоди, якщо відсутня різниця між сумою, яку виплачує отримувач позики за урядовою позикою, та сумою, яку б він виплатив за порівнювану комерційну позику, яку підприємство фактично може отримати на ринку. У такому випадку вигодою вважається різниця між цими двома сумами;

3) гарантування позики урядом не вважається наданням вигоди, якщо відсутня різниця між сумою, яку отримувач позики виплачує за гарантованою урядом позикою, та сумою, яку б він виплатив за порівнювану комерційну позику за відсутності урядової гарантії. У такому випадку вигодою вважається різниця між цими двома сумами з урахуванням різниці комісійних платежів;

4) поставка товарів та/або майна або послуг чи закупка товарів та/або майна урядом не вважається наданням вигоди, якщо така поставка не здійснюється за ціною, нижчою за адекватну, або якщо закупка не здійснюється за ціною, вищою за адекватну. Адекватна ціна встановлюється з урахуванням домінуючих ринкових умов, які склались щодо відповідного товару та/або майна чи послуги у країні поставки чи закупки, включаючи ціну, якість, доступність, конкурентоздатність, транспортування та інші умови купівлі або продажу.

Якщо щодо відповідного товару та/або майна чи послуги у країні поставки чи закупки відсутні домінуючі ринкові умови, які можна було б використати в якості відповідних критеріїв, застосовуються наступні правила:

1) домінуючі ринкові умови у відповідній країні мають бути скориговані з урахуванням фактичних витрат, цін та інших факторів, наявних у цій країні, на відповідний обсяг, що відображає нормальні ринкові умови; або

2) у разі необхідності, використовуються доступні отримувачу домінуючі ринкові умови іншої країни або світового ринку.

РОЗДІЛ III
ШКОДА ТА ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИЙ ЗВ'ЯЗОК

Стаття 12. Встановлення шкоди

1. Шкода галузі вітчизняного виробництва внаслідок субсидованого імпорту встановлюється на підставі результатів дослідження доказів обсягу субсидованого імпорту та впливу субсидованого імпорту на ціни подібних товарів на ринку України і на галузь вітчизняного виробництва.

При дослідженні обсягу субсидованого імпорту, Міністерство визначає чи мало місце значне зростання обсягів субсидованого імпорту або в абсолютних показниках, або відносно виробництва чи споживання в Україні.

При визначенні впливу субсидованого імпорту на рівень цін Міністерство визначає:

чи були ціни товару, що є предметом субсидованого імпорту значно нижче цін аналогічного товару галузі вітчизняного виробництва; або

чи вплинув субсидований імпорт значною мірою на суттєве зниження цін подібного товару галузі вітчизняного виробництва; або

чи перешкоджав субсидований імпорт значною мірою зростанню цін подібного товару галузі вітчизняного виробництва, яке могло б бути за відсутності такого імпорту.

Будь-які з цих критеріїв окремо чи в поєднанні з іншими, не обов'язково є підставою для прийняття остаточного рішення.

Для цілей цієї частини субсидованим імпортом не може вважатися імпорт іноземного виробника або експортера, визнаний Комісією таким, що не отримував жодних субсидій або отримував субсидію de minimis.

2. Якщо об'єктом розслідувань є одночасно імпорт товару більше ніж з однієї країни, вплив цього імпорту оцінюється сукупно за наявності таких умов:

1) сума субсидії, встановлена щодо імпорту товару, який є об'єктом розслідування із кожної країни експорту, перевищує мінімально допустимий рівень (de minimis) відповідно до пункту 8 статті 1 цього Закону;

2) обсяг імпорту цього товару із кожної країни експорту не є незначний з урахуванням положень пункту 7 статті 1 цього Закону; та

3) оцінка сукупного впливу імпорту є можливою з огляду на умови конкуренції між імпортованими товарами та умови конкуренції між імпортованими товарами та подібними товарами, що вироблені в Україні.

3. Дослідження впливу субсидованого імпорту на галузь вітчизняного виробництва здійснюється на основі оцінки всіх економічних факторів та показників, які впливають на стан галузі вітчизняного виробництва, в тому числі:

1) фактичне та потенційне скорочення: продажів, прибутків, виробництва, частки на ринку, продуктивності праці, рентабельності інвестицій, використання потужностей;

2) фактори, що впливають на ціни товару в Україні;

3) фактичні та потенційні негативні наслідки для: руху грошових коштів, запасів товарів, зайнятості населення, рівня заробітної плати, економічного зростання; можливості залучення капіталу або інвестицій;

4) у випадку сільського господарства, визначення того, чи відбулося збільшення витрат за програмами урядової підтримки.

Економічні фактори та показники, зазначені в цій частині повинні враховуватись при оцінці того, чи зазнає галузь вітчизняного виробництва істотної шкоди. Водночас, фактори і показники, які не перераховані в цій частині, також можуть враховуватись при оцінці шкоди за наявності відповідних доказів у матеріалах розслідування.

Будь-які з цих факторів та показників окремо чи у поєднанні з іншими не обов'язково є вирішальними для визначення чи зазнає галузь вітчизняного виробництва шкоди.

4. Вплив субсидованого імпорту повинен оцінюватись відносно вітчизняного виробництва подібного товару, якщо наявні фактичні дані дозволяють виокремити таке виробництво на основі таких критеріїв, як виробничий процес, продаж подібного товару його виробниками і прибутки.

Якщо виокремлення виробництва є неможливим, вплив субсидованого імпорту на галузь вітчизняного виробництва оцінюється на основі дослідження виробництва найвужчої групи або асортименту товарів, які включають подібний товар, щодо яких може бути отримано необхідну інформацію.

Стаття 13. Загроза заподіяння істотної шкоди

1. Встановлення загрози заподіяння істотної шкоди повинно ґрунтуватися на фактах, а не просто на твердженні, припущенні або маловірогідній можливості. Зміна обставин, які б спричинили ситуацію, за якої субсидія заподіяла б шкоду, повинна бути чітко передбачувана та неминуча.

2. При встановленні існування загрози заподіяння істотної шкоди, стан галузі вітчизняного виробництва в період розслідування, включаючи дослідження впливу субсидованого імпорту на неї відповідно до частини четвертої статті 12 цього Закону, повинен бути врахований, з метою визначення основи для оцінки загрози заподіяння істотної шкоди. Також розглядаються інші економічні фактори, в тому числі:

1) характер субсидії або субсидій, що є об'єктом розгляду, та вплив на торгівлю, який слід очікувати;

2) значні темпи зростання субсидованого імпорту на ринок України, що свідчать про ймовірність значного зростання обсягів імпорту;

3) наявність в експортера достатнього експортного потенціалу або його неминуче та значне зростання, що свідчить про ймовірність значного зростання обсягу субсидованого експорту на ринок України, з урахуванням наявності інших експортних ринків, які можуть поглинути додаткові експортні поставки;

4) чи здійснюється імпорт за цінами, які є значно нижчими або впливають на зниження цін вітчизняної галузі виробництва, що ймовірно може призвести до зростання попиту на імпорт в майбутньому; та

5) запаси товару, який є об'єктом розслідування.

Зазначені економічні фактори повинні бути враховані при оцінці того, чи існує загроза заподіяння істотної шкоди галузі вітчизняного виробництва. Інші фактори також можуть бути розглянуті при оцінці загрози заподіяння істотної шкоди галузі вітчизняного виробництва за наявності відповідних доказів у матеріалах розслідування.

Будь-які з цих факторів окремо чи у поєднанні з іншими не обов'язково є вирішальними при прийнятті рішення, але сукупність факторів, що розглядаються, повинна свідчити, що подальший субсидований імпорт є неминучим і, якщо не будуть застосовані заходи для запобігання цьому, неминучим є заподіяння істотної шкоди галузі вітчизняного виробництва.

Стаття 14. Причинно-наслідковий зв'язок

1. Усі докази, представлені відповідно до частини другої та четвертої статті 12 цього Закону, повинні доводити, що субсидований імпорт заподіює шкоду у розумінні цього Закону. Доведення причинно-наслідкового зв'язку між субсидованим імпортом і шкодою, заподіяною галузі вітчизняного виробництва повинно ґрунтуватися на вивченні всіх доказів, що містяться у матеріалах розслідування.

2. Під час встановлення причинно-наслідкового зв'язку Міністерством повинні бути досліджені інші відомі фактори. Шкода, спричинена такими іншими факторами, не повинна бути віднесена на рахунок субсидованого імпорту. Фактори, які можуть бути розглянуті у зв'язку з цим, включають:

1) обсяги і ціни несубсидованого імпорту;

2) скорочення попиту або зміни у структурі споживання;

3) обмеження торгівлі та конкуренції між третіми країнами та вітчизняними виробниками;

4) розвиток технології;

5) показники експорту; та

6) продуктивність галузі вітчизняного виробництва.

Фактори, не зазначені в цій частині також можуть бути розглянуті за умови, що відповідні докази містяться у матеріалах розслідування.

Стаття 15. Визначення галузі вітчизняного виробництва

1. З метою визначення галузі вітчизняного виробництва враховується наступне:

1) у разі, якщо виробники подібного товару в Україні пов'язані з експортерами або імпортерами або одночасно є імпортерами товару, про який стверджується, що він субсидується, галузь вітчизняного виробництва може тлумачитись як така, що стосується решти виробників;

2) за виняткових обставин територія України може поділятися на два або більше конкурентоспроможних ринки (регіони), а виробники на кожному з ринків можуть вважатись за окрему галузь виробництва, якщо:

у межах кожного такого ринку виробники продають весь або більшу частину виробленого товару, що є об'єктом розслідування на цьому ринку; та

при задоволенні попиту на кожному такому ринку ступінь залучення виробників такого товару, які розташовані на іншій частині території України є незначною.

За таких обставин може бути встановлено факт шкоди навіть тоді, коли основній частині загальної галузі вітчизняного виробництва не заподіяно шкоди за умови, що:

субсидований імпорт зосереджується на такому окремому ринку; та

субсидований імпорт заподіює шкоду виробникам, що виробляють весь або більшу частину товару на цьому ринку.

2. Для цілей пункту 1 частини першої цієї статті виробники вважаються пов'язаними з експортерами або імпортерами за наявності наступних умов:

1) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; або

2) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; або

3) вони разом безпосередньо чи опосередковано контролюють третю особу за умови, якщо є підстави вважати або підозрювати, що наслідки такого зв'язку, що можуть змусити відповідного виробника діяти інакше, ніж виробники, які не перебувають у такому зв'язку.

Для цілей цієї частини вважається, що один контролює іншого, якщо перший може юридично або фактично обмежувати чи здійснювати управління другим.

3. Для цілей пункту 2 частини першої цієї статті, коли галузь вітчизняного виробництва тлумачиться як сукупність виробників на певному ринку (в певному регіоні) України, експортерам повинна бути надана можливість запропонувати прийняти зобов'язання відповідно до статті 52 цього Закону для продажу товарів на такому ринку.

Якщо у найкоротші строки не було запропоновано прийняття відповідних зобов'язань або якщо має місце випадок, визначений у статті 58 цього Закону, може бути застосовано попереднє або остаточне компенсаційне мито щодо імпорту в Україну в цілому. В таких випадках застосування мита може бути обмежено певним колом виробників та експортерів, які здійснюють поставки на відповідний ринок.

4. Для цілей цієї статті застосовуються положення частини п'ятої статті 12 цього Закону.

РОЗДІЛ IV
НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС

Стаття 16. Визначення національного інтересу

1. Попередні та остаточні компенсаційні заходи не можуть бути застосовані або подовжені без проведення дослідження та визначення їх відповідності національному інтересу відповідно до положень цього Розділу.

Для цілей захисту національного інтересу дія компенсаційного заходу, що застосовується, може бути призупинена відповідно до статті 71 цього Закону.

2. Встановлення, чи потребує національний інтерес застосування попередніх або остаточних компенсаційних заходів, повинно ґрунтуватися на оцінці інтересів вітчизняних виробників, імпортерів, постачальників, користувачів та споживачів. Додатково мають враховуватися:

1) вплив субсидованого імпорту на зайнятість населення;

2) інвестиції вітчизняних виробників, імпортерів, користувачів та споживачів;

3) міжнародні економічні інтереси України.

3. Для цілей цієї статті рішення щодо національного інтересу приймається за умови, що всім сторонам, зазначеним у частині другій цієї статті надано можливість повідомити свою точку зору. Таке рішення має базуватись на обґрунтованій інформації.

4. При дослідженні питання національного інтересу, належним чином слід врахувати необхідність зменшення негативного впливу субсидії, що заподіює шкоду галузі вітчизняного виробництва, а також відновлення конкуренції.

5. При здійсненні оцінки національного інтересу у розслідуванні, де галузь вітчизняного виробництва визначається відповідно до частини третьої статті 15 цього Закону як сукупність виробників, що здійснюють свою діяльність на певному ринку України, особлива увага повинна приділятися інтересам цього ринку.

6. Компенсаційні заходи не застосовуються у випадку, якщо Комісія встановлює, що застосування таких заходів не відповідає національному інтересу.

РОЗДІЛ V
ПОРУШЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ

Глава 1
Загальні положення проведення розслідування

Стаття 17. Загальні положення проведення розслідування

1. Міністерство та Комісія мають забезпечити неупереджений і об'єктивний антисубсидиційний процес. Рішення, що приймаються Комісією, мають містити детальні та достатні обґрунтування, докази та висновки.

2. Компенсаційні заходи можуть застосовуватись лише на підставі результатів розслідувань, порушених та проведених згідно з цим Законом та у відповідності з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 18. Права сторін

1. Під час проведення розслідування Міністерство та Комісія повинні забезпечувати право заінтересованих сторін на участь у змагальному процесі та повний захист, як це передбачено цим Законом.

Заінтересовані сторони можуть подавати інформацію і докази під час розслідування у строки, визначені Міністерством та/або Комісією.

2. Права, зазначені у частині першій цієї статті, мають тлумачитися і застосовуватися із врахуванням обов'язку Міністерства та Комісії завершити розслідування у строки, визначені статтею 33 цього Закону.

3. Права, зазначені у частині першій цієї статті, набуваються стороною з моменту її реєстрації Міністерством у якості заінтересованої сторони.

4. На запит заінтересованих сторін Міністерство повинно оперативно надавати їм можливість ознайомитися з усією неконфіденційною інформацією, отриманою в рамках розслідування.

Міністерство може також надати електронний доступ до неконфіденційної інформації, отриманої в рамках розслідування. Умови організації електронного доступу встановлює Міністерство.

5. Зареєстровані сторони та інші вітчизняні виробники, імпортери, користувачі і їх галузеві організації, а також галузеві організації споживачів можуть надавати Міністерству інформацію стосовно національного інтересу згідно зі статтею 16 цього Закону.

6. Міністерство інформує усі заінтересовані сторони про намір введення тимчасового компенсаційного мита. Відповідне інформаційне повідомлення направляється заінтересованим сторонам завчасно до направлення Комісії попереднього звіту про результати розслідування згідно зі статтею 47 цього Закону. Таке повідомлення має містити стислий опис запропонованого заходу тільки в інформаційних цілях.

Іноземні виробники та/або експортери повинні отримати детальну інформацію про свої власні розрахунки розміру субсидування і, за необхідності, маржі, достатньої для усунення шкоди, заподіяної галузі вітчизняного виробництва.

Іноземні виробники та/або експортери можуть подати свої коментарі тільки стосовно точності розрахунків. Такі коментарі беруться до уваги у звіті відповідно до статті 47 цього Закону за умови, що вони подані у строк, встановлений Міністерством.

Стаття 19. Консультації з компетентними органами країни експорту

1. В ході розслідування Міністерство надає компетентним органам країни експорту розумну можливість проведення консультацій з ним для уточнення фактичної ситуації та досягнення взаємоприйнятного рішення.

Комісія не може приймати позитивне попереднє або остаточне рішення про застосування компенсаційних заходів, якщо розумну можливість для проведення консультацій не було надано.

2. Обов'язок надати розумну можливість для проведення консультацій не перешкоджає Міністерству та Комісії здійснювати підготовку в короткі строки попередніх чи остаточних рішень, позитивних чи негативних або у застосуванні попередніх чи остаточних заходів згідно з цим Законом.

Стаття 20. Матеріали справи

1. Міністерство веде і регулярно оновлює матеріали справи з кожного розслідування.

2. Уся інформація, представлена для цілей розслідування заінтересованими сторонами та отримана Міністерством з інших джерел, використаних у розслідуванні, має долучатися до матеріалів справи.

Стаття 21. Інформація для цілей розслідування та її використання

1. Міністерство має право звертатися із запитом про подання інформації до заінтересованих сторін, визначених у пункті 2 статті 1 цього Закону.

2. Міністерство має право одержувати від органів державної влади України, державних установ, агентств та експертних організацій будь-яку інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, документи, що стосуються розслідування, включаючи матеріали з технічним аналізом.

3. Усі заінтересовані сторони розслідування отримують повідомлення щодо інформації, яку слід подати для такого розслідування.

В найкоротші строки після порушення розслідування, Міністерство детально визначає інформацію, яку мають подати заінтересовані сторони, та формат її подання. З метою отримання інформації Міністерство направляє заінтересованим сторонам відповідні запити та/або запитальники.

4. Усім заінтересованим сторонам розслідування дається достатня можливість подати у письмовій формі будь-які докази, які вони вважають суттєвими для цілей такого розслідування, у тому числі на основі інформації, що міститься в неконфіденційній частині матеріалів справи.

5. Усі заінтересовані сторони мають право представити свою точку зору на основі інформації, що міститься в неконфіденційній частині матеріалів справи.

6. Міністерство та Комісія беруть до уваги інформацію, подану відповідно до цієї статті, якщо вона є достатньо обґрунтованою, з урахуванням строків завершення розслідування.

7. Міністерство бере до уваги будь-які складнощі, які можуть виникнути у заінтересованих сторін в процесі подання інформації, особливо невеликих виробників, і надає їм в цьому практично можливе сприяння.

8. Інформація, отримана згідно з цим Законом, може бути використана виключно відповідно до мети, з якою вона запитувалась.

Це положення не виключає можливості використання інформації, отриманої в рамках одного розслідування, з метою ініціювання інших розслідувань або переглядів в рамках того ж антисубсидиційного процесу.

9. Сторона, що подає інформацію, зберігає докази її відправлення, щоб у разі запиту, надати їх Міністерству.

10. Вимоги до форми подання інформації визначаються Міністерством.

Стаття 22. Вимоги до інформації, що подається заінтересованими сторонами

1. Міністерство враховує інформацію, подану заінтересованими сторонами, за умови виконання ними наступних вимог:

1) таблиці і графіки містять детальні посилання на інформаційні джерела і конкретизують розрахунки і коригування, використані для їх підготовки, щоб було можливо перерахувати ці показники, використавши вихідні дані;

2) інформація містить відповідні посилання і використані джерела;

3) статистичні і економетричні розрахунки, методологічні відомості, а також числові моделювання містять усі відомості, такі як:

використану електронну базу даних, із зазначенням джерела цих даних та періоду, якого вони стосуються;

визначення комп'ютерної програми, яка використана для розрахунку;

обґрунтування періоду, обраного для таких розрахунків;

обґрунтування виключення зразку із розрахунку, якщо доцільно;

пояснення щодо припущень, зроблених у економетричному аналізі чи моделюванні, з обґрунтуванням використаних функціональних форм;

пояснення відповідності запропонованих методів аналізу питання, що розглядається у розслідуванні;

інші відомості та/або дані незалежно від їх викладу, необхідні для повного розуміння і відтворення представлених результатів.

2. Інформація, подана не у відповідності визначеним вимогам, може не долучатися до матеріалів справи. У такому разі Міністерство інформує відповідну заінтересовану сторону про своє рішення протягом п'яти днів з дня його прийняття.

Стаття 23. Конфіденційна інформація

1. Інформація, що за своєю природою є конфіденційною (наприклад, якщо її розкриття дасть суттєву перевагу конкуренту або матиме суттєвий негативний вплив на особу, що подала цю інформацію, або на особу, від якої така інформація була отримана), або яка подана заінтересованими сторонами розслідування на конфіденційній основі із наведенням обґрунтованих причин конфіденційності, повинна розглядатися Міністерством та Комісією як така, що є конфіденційною.

Обґрунтування причин конфіденційності інформації оцінюються Міністерством. Причина, не вважається достатньою, якщо інформація, щодо якої запитується збереження конфіденційності, носить явно публічний характер або знаходиться у вільному доступі.

2. При подані інформації заінтересовані сторони мають чітко зазначити, щодо якої саме частини цієї інформації вони вимагають забезпечення конфіденційності. Конфіденційна інформація не може розкриватися без дозволу сторони, що представила цю інформацію.

Інформація, якою обмінюються Міністерство і Комісія, інформація стосовно засідань Комісії або щодо службових документів Міністерства чи Комісії стосовно розслідування не розголошується.

3. Вимога заінтересованої сторони щодо надання інформації статусу конфіденційної може бути відхилена, якщо Міністерство, зокрема, дійде висновку, що підстави, наведені для цього, є недостатніми. В такому випадку Міністерство інформує відповідну сторону, що її вимога про забезпечення конфіденційності не може бути задоволена, якщо вона не доведе Міністерству, що інформація наведена із відповідних джерел, є достовірною. Якщо пояснення, подані цією стороною, є незадовільними, ця інформація може не братися Міністерством до уваги.

4. Ця стаття не перешкоджає розкриттю Міністерством та Комісією загальної інформації, зокрема, про причини, з яких вони прийняли рішення згідно з цим Законом, або розкриттю фактичної інформації, на яку спирається Комісія, пояснюючи свої рішення. Таке розкриття має враховувати законні інтереси відповідних сторін розслідування, які не бажають розголошення їх конфіденційної інформації.

Стаття 24. Неконфіденційне резюме інформації

1. Усі заінтересовані сторони, що подають конфіденційну інформацію, додають разом з нею також її неконфіденційне резюме.

Заінтересована сторона, що подає конфіденційну інформацію одночасно надсилає її неконфіденційне резюме усім іншим заінтересованим сторонам. З цією метою Міністерство веде та оновлює список заінтересованих сторін та надає доступ до нього заінтересованим сторонам. Розсилка документів, за можливості, здійснюється в електронній формі. Докази відправлення інформації направляються до Міністерства для їх включення до матеріалів справи. Якщо неконфіденційне резюме не направляється заінтересованим сторонам, Міністерство може не брати таку інформацію до уваги у ході розслідування.

2. Неконфіденційне резюме повинно бути настільки деталізованим, щоб була зрозумілою суть конфіденційної інформації.

Інформація у числовій формі, що подається у неконфіденційному резюме, може відображатися в індексах або величинах. Неконфіденційне резюме має містити примітки про будь-яку інформацію, яка була подана із зазначенням відповідних причин.

3. За виняткових обставин сторони, що подають конфіденційну інформацію, можуть зазначити, що ця інформація не підлягає скороченню. У таких випадках вони наводять пояснення причин, з яких підготовка неконфіденційного резюме цієї інформації є неможливою.

4. Якщо Міністерством встановлено, що інформація в неконфіденційному резюме є недостатньою, або є недостатнім обгрунтування причин неможливості підготовки неконфіденційного резюме інформації, заінтересована сторона у встановлений Міністерством строк повинна:

1) внести зміни до неконфіденційного резюме відповідно до вимог цієї статті; або

2) дати згоду на включення цієї інформації у неконфіденційну частину матеріалів розслідування; або

3) утриматися від подання запитуваної інформації; або

4) продемонструвати Міністерству, на основі відповідних джерел, що ця інформація є достовірною.

Для цілей цієї статті повнота та достатність неконфіденційного резюме інформації встановлюється Міністерством. Міністерство може не брати до уваги інформацію, якщо вона подана не у відповідності вимогам цієї статті.

Стаття 25. Слухання та консультації

1. Заінтересовані сторони можуть подати письмовий запит щодо проведення слухань та/або консультацій у строк, встановлений Міністерством, із зазначенням переліку питань для розгляду.

Слухання та консультації можуть призначатися Міністерством.

Рішення щодо слухань та/або консультацій, порядку їх проведення приймається Міністерством. Міністерство інформує заінтересовані сторони про відповідне рішення за 10 днів до дати проведення слухань та/або консультацій.

2. У ході слухань та консультацій розглядаються питання по суті розслідування та/або по процедурі.

3. Залежно від обговорюваних питань, на консультаціях можуть бути присутніми одна або кілька заінтересованих сторін.

4. Під час розслідування заінтересованим сторонам на їх запит може надаватися можливість зустрітися з іншими сторонами, які мають протилежні погляди, для обміну позиціями та аргументами.

5. Заінтересовані сторони, які брали участь у слуханнях та/або консультаціях, повинні надати Міністерству неконфіденційне резюме своїх презентацій та заяв для включення до неконфіденційної частини матеріалів справи.

Інформація, представлена усно на слуханнях та/або консультаціях, розглядається під час розслідування за умови, що вона подана Міністерству у письмовій формі протягом 10 днів з дати їх проведення.

Якщо ведеться стенограма слухань або консультацій, ця стенограма долучається до конфіденційної частини матеріалів справи.

6. Після завершення консультацій щодо розкриття інформації стосовно розрахунків зазначених у статті 51 цього Закону, Міністерство додає до матеріалів справи стислий опис питань, що обговорювалися під час цих консультацій. Якщо такий опис містить конфіденційну інформацію, має бути підготовлене неконфіденційне резюме для включення до неконфіденційної частини матеріалів справи.

7. Участь у слуханнях та/або консультаціях є правом заінтересованих сторін. Неможливість бути присутнім на слуханнях та консультаціях не тягне за собою негативних наслідків.

Стаття 26. Ухилення заінтересованої сторони від співпраці

1. Якщо заінтересована сторона відмовляє у доступі або в інший спосіб не надає потрібної інформації у строк, встановлений відповідно до цього Закону, або створює значні перешкоди для розслідування, Міністерство може робити попередні чи остаточні висновки на основі наявної інформації.

Якщо встановлено факт подання заінтересованою стороною недостовірної або оманливої інформації, Міністерство може не брати таку інформацію до уваги і використовувати наявну інформацію.

Інформація про наслідки ухилення від співпраці публікується в офіційному повідомленні про порушення розслідування та направляється заінтересованим сторонам.

2. Відмова подати відповідь в електронній формі не вважається відмовою (ухиленням) від співпраці, якщо така сторона доведе, що подання відповіді у такий спосіб призвело б до надмірного навантаження або невиправданих додаткових витрат.

3. Якщо інформація, подана заінтересованою стороною, є неповною або містить інші недоліки, вона береться Міністерством до уваги, за умови що:

1) її неповнота не ускладнює можливості Міністерства зробити точні висновки; та

2) така інформація:

подана належним чином у відповідні строки;

придатна до перевірки; та

3) заінтересована сторона діяла добросовісно в міру своїх можливостей.

4. У випадку, коли Міністерство у ході розслідування частково або повністю не враховує інформацію або докази, воно невідкладно інформує заінтересовану сторону, яка їх подала, про причини неврахування та строк, протягом якого відповідна сторона має можливість подати додаткову інформацію та докази.

Якщо Міністерство не враховує додаткову інформацію або докази, воно інформує заінтересовану сторону про причини неврахування, а також наводить ці причини в остаточному звіті про результати розслідування.

5. Якщо Міністерство робить висновки, включаючи висновки щодо суми субсидії, що свідчать про наявність підстав для застосування компенсаційних заходів, на основі наявної інформації відповідно до частини першої цієї статті, зокрема, на підставі інформації, яка наводиться у заяві про порушення розслідування, така інформація, якщо можливо, перевіряється з урахуванням встановлених строків розслідування. Така перевірка здійснюється шляхом звернення до незалежних джерел, які є у розпорядженні Міністерства, та/або інформації, яка надходить до Міністерства у ході розслідування від інших заінтересованих сторін, і стосується: рівня цін, що публікуються, офіційної статистичної звітності щодо імпорту та митної статистики. Така інформація, за необхідності, може включати дані стосовно світового або інших репрезентативних ринків.

6. Якщо заінтересована сторона повністю або частково ухиляється від співпраці з Міністерством та у зв'язку з цим не подає інформацію, що стосується розслідування, результат розслідування для цієї сторони може бути менш сприятливим, ніж у разі, коли сторона не ухиляється від співпраці.

Стаття 27. Перевірка інформації

1. За виключенням обставин, передбачених статтею 26 цього Закону, в ході розслідування Міністерство має переконатися в точності і повноті інформації, поданої заінтересованими сторонами, на якій ґрунтуватимуться його висновки.

Перевірка інформації, як правило, здійснюється шляхом:

1) дослідження інформації у письмовій формі, отриманої від заінтересованих сторін, органів державної влади України або отриманої Міністерством ex officio; та/або

2) виїзної перевірки документів заінтересованих сторін відповідно до статті 28 цього Закону.

Перевірка інформації може здійснюватися у будь-який момент до завершення підготовки звіту про суттєві факти та обставини.

2. Для перевірки інформації, поданої сторонами, Міністерство може звернутися за сприянням до членів Комісії, органів державної влади України, недержавних установ та незалежних експертів. За необхідності вони мають надати Міністерству відповідну інформацію і докази, які є в їх розпорядженні в межах встановленого Міністерством для цього строку.

Якщо Міністерство вважає за потрібне, представники органів державної влади України, недержавних установ та незалежні експерти можуть бути залучені до виїзних перевірок.

Стаття 28. Виїзні перевірки

1. Положення цієї статті застосовуються, якщо Міністерство вирішує перевірити інформацію, подану будь-якою заінтересованою стороною шляхом виїзної перевірки.

2. В офіційному повідомленні, опублікованому згідно зі статтею 43 цього Закону, Міністерство зазначає про те, що подана інформація може підлягати виїзній перевірці. Також в офіційному повідомленні зазначається те, що у разі якщо заінтересована сторона прямо не погоджується на проведення виїзної перевірки, Міністерство може застосовувати положення статті 26 цього Закону.

3. В ході розслідування Міністерство може провести виїзну перевірку інформації, поданої такими заінтересованими сторонами:

1) компетентними органами країни експорту;

2) вітчизняним виробником;

3) іноземними виробниками або експортерами;

4) імпортерами;

5) користувачами і споживачами;

6) об'єднаннями, які представляють інтереси сторін, згаданих у пунктах 2 - 5 цієї частини; або

7) будь-якою іншою фізичною або юридичною особою, яка не є заінтересованою стороною розслідування, за наявності обґрунтованої необхідності.

4. Повідомлення про намір провести виїзну перевірку Міністерство направляє не пізніше ніж:

1) за 30 днів до запропонованої дати початку перевірки, у разі перевірки заінтересованих сторін, розташованих за межами України;

2) за 20 днів до запропонованої дати початку перевірки, у разі перевірки заінтересованих сторін, розташованих в Україні.

5. До закінчення строку, вказаного у повідомленні, направленого відповідно до частини четвертої цієї статті, заінтересовані сторони надають письмову згоду на проведення виїзної перевірки і узгоджують запропоновану дату.

Якщо за об'єктивних причин запропонована дата є неприйнятною для заінтересованої сторони, Міністерство пропонує альтернативну дату, враховуючи необхідність завершити розслідування у встановлені строки.

Після отримання згоди заінтересованої сторони на проведення перевірки, Міністерство невідкладно повідомляє компетентним органам країни експорту назву і адресу підприємства, яке перевірятиметься, та узгоджену дату перевірки.

6. Міністерство може застосувати положення, передбачені статтею 26 цього Закону у будь-якому з таких випадків:

1) компетентні органи країни експорту та/або іноземні виробники чи експортери заперечують проти виїзної перевірки;

2) запропонована дата виїзної перевірки не була узгоджена, хоча Міністерство намагалося врахувати коментарі, отримані від іноземних виробників чи експортерів;

3) згода на проведення виїзної перевірки була відкликана до початку проведення такої перевірки;

4) заінтересована сторона вимагають змінити узгоджену дату, за винятком випадку, коли Міністерство вважає таку зміну обґрунтованою, і вона не перешкоджає завершенню розслідування у встановлений строк;

5) в будь-якому іншому випадку, якщо існують обґрунтовані підстави для застосування положень статті 26 цього Закону.

7. Виїзні перевірки, як правило, здійснюються після отримання відповідей на запитальник.

8. Не пізніше ніж за 15 днів до початку виїзної перевірки, підприємство, яке перевірятиметься, повинне бути повідомлене про характер інформації, що підлягає перевірці. У ході перевірки Міністерство може уточнювати і запитувати більш детальну інформацію.

Відповіді на запити або питання, поставлені Міністерством підприємству, яке перевірятиметься, що є необхідними для проведення виїзної перевірки, за можливості, надаються перед початком такої перевірки.

9. На початку виїзної перевірки заінтересована сторона має можливість надати пояснення стосовно інформації, яка раніше надавалася Міністерству та внести до неї незначні зміни або уточнення.

10. Якщо заінтересована сторона ускладнює, затримує або перешкоджає нормальному проведенню виїзної перевірки, або якщо заінтересована сторона вимагає її відміни чи завершення до того, як Міністерство самостійно прийме таке рішення, Міністерство може негайно припинити перевірку. У такому разі, до завершення перевірки Міністерство інформує заінтересовану сторону про те, що її дії можуть бути підставою для застосування положень статті 26 цього Закону. Факти та обставини, які призвели до дострокового завершення виїзної перевірки, докладно відображаються у звіті про проведення перевірки.

11. За результатами виїзної перевірки Міністерством готується звіт, який протягом 20 днів від дати завершення такої перевірки направляється заінтересованій стороні, інформація якої перевірялась, для подання коментарів. На основі узгодженого тексту звіту заінтересованою стороною готується неконфіденційне резюме такого звіту з урахуванням вимог статті 24 цього Закону та направляється Міністерству у встановлений ним строк.

12. Якщо Міністерство має намір залучити представників недержавних установ та незалежних експертів до складу осіб, що будуть здійснювати перевірку, заінтересовані сторони та/або особи, а також компетентні органи країни експорту інформуються про це у порядку встановленому у частині четвертій цієї статті.

У разі участі представників недержавних установ та незалежних експертів у перевірці, такі особи несуть відповідальність за порушення вимог конфіденційності згідно чинного законодавства України. Міністерство не наполягає на залученні представників недержавних установ та незалежних експертів, щодо яких одна із сторін довела існування конфлікту інтересів або будь-яку іншу обґрунтовану причину.

13. Якщо вітчизняні виробники, що становлять значну частину вітчизняного виробництва, заперечують проти проведення виїзної перевірки або якщо не вдалося узгодити з цими вітчизняними виробниками дату такої перевірки, розслідування може бути припинено без застосування компенсаційних заходів.

Стаття 29. Розмір і форма компенсаційних мит

1. Розмір компенсаційного мита не повинен перевищувати розміру отриманих субсидій, що дають підстави для застосування компенсаційних заходів.

2. Якщо цим Законом не визначено інше, компенсаційні мита можуть застосовуватись у виді адвалорних, специфічних або комбінованих мит або у поєднанні двох з них.

Компенсаційні заходи можуть застосовуватись у будь-якій іншій формі, що допускається Угодою про субсидії і компенсаційні заходи. За наявності обґрунтованих обставин, вид мита може бути різним для іноземних виробників і експортерів з однієї країни щодо якої порушено розслідування.

Стаття 30. Правило нижчої ставки мита

Без шкоди для статті 29 цього Закону, розмір компенсаційного мита може бути меншим за загальну суму субсидій, якщо його розміру достатньо, щоб компенсувати шкоду для галузі вітчизняного виробництва.

Стаття 31. Митне оформлення

1. Попередні або остаточні компенсаційні мита стягуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику у формі, за ставкою і на умовах встановлених у відповідному рішенні про застосування компенсаційних заходів. Такі мита стягуються незалежно від сплати податків і зборів та інших платежів, які стягуються з імпорту.

2. Проведення розслідування та дія компенсаційних заходів не перешкоджають процедурам митного оформлення товару, який є об'єктом розслідування.

Стаття 32. Офіційні повідомлення

1. Офіційні повідомлення друкуються в Офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України, як правило, протягом п'яти робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

2. Офіційно повідомляється про наступне:

1) порушення розслідування або перегляду;

2) попередні рішення, як позитивні, так і негативні;

3) остаточні рішення, як позитивні, так і негативні;

4) призупинення або припинення розслідування у зв'язку із прийняттям зобов'язань відповідно до статті 54 цього Закону;

5) рішення про прийняття зобов'язань;

6) рішення про припинення зобов'язань;

7) рішення про припинення дії остаточних компенсаційних заходів;

8) інші дії чи рішення:

які підлягають повідомленню згідно із Угодою про субсидії і компенсаційні заходи; або про які Міністерство або Комісія вважають за необхідне повідомити, для забезпечення права на повний захист та участь у змагальному процесі.

3. Офіційні повідомлення, як правило, повинні містити усю інформацію публічного характеру, враховану при підготовці рішень чи висновків. Якщо цим Законом не встановлено інше, такі повідомлення містять, як правило, відповідну інформацію, зазначену у пунктах 3 - 6 статті 22 Угоди про субсидії і компенсаційні заходи.

Якщо обсяг рішення Комісії є більшим за той, який, як правило, офіційно публікується, то публікації підлягає резолютивна частина рішення Комісії. В офіційному повідомленні також повинно бути вказано, що повний текст рішення Комісії з усією інформацією, зазначеною у цій частині, є доступним на веб-сайті Міністерства.

Стаття 33. Строк завершення розслідування

1. Розслідування завершується у встановленому порядку протягом одного року від дати його порушення. За виняткових обставин цей строк може бути продовжений Міністерством, але не більше ніж до 18 місяців.

Рішення про продовження строку розслідування має бути прийнято Міністерством до завершення попередньо встановленого строку, про що Міністерство невідкладно інформує заінтересовані сторони.

2. Розслідування завершується разом з прийняттям Комісією рішення про застосування остаточних компенсаційних заходів або про припинення розслідування без застосування заходів.

3. Датою завершення розслідування вважається дата прийняття відповідного рішення Комісією.

4. Розслідування завершується автоматично через 18 місяців від дати його порушення, за умови, що протягом цього строку Комісія не прийняла одне з рішень, передбачених у частині другій цієї статті. У такому разі після закінчення строку у 18 місяців протягом, як правило, п'яти робочих Міністерство публікує офіційне повідомлення про припинення розслідування.

Стаття 34. Завершення розслідування без застосування заходів

1. Розслідування невідкладно завершується, якщо Комісією прийнято рішення про відсутність достатніх доказів наявності субсидування або шкоди галузі вітчизняного виробництва для продовження розслідування.

Для цілей цієї частини відсутність достатніх доказів субсидування або шкоди означає, inter alia, що сума субсидії є, de minimis, відповідно до пункту 8 статті 1 цього Закону або що обсяг субсидованого імпорту, фактичного чи потенційного, є незначним відповідно до пункту 7 статті 1 цього Закону.

2. У разі, якщо заявник відкликав заяву, розслідування припиняється за рішенням Комісії, окрім випадків, коли Комісія, за поданням Міністерства, встановить, що таке припинення не відповідає національному інтересу.

Глава 2
Порушення розслідування

Стаття 35. Подання заяви про порушення розслідування

1. Розслідування з метою встановлення наявності та величини субсидії, наявності шкоди галузі вітчизняного виробництва та причинно-наслідкового зв'язку між субсидованим імпортом та шкодою галузі вітчизняного виробництва, про які стверджується, порушується за заявою галузі вітчизняного виробництва або від її імені, за винятком випадків, передбачених статтею 41 цього Закону.

Заява подається одним або кількома вітчизняними виробниками чи фізичною або юридичною особою, чи будь-якою асоціацією, що діють від імені такого вітчизняного виробника або виробників.

2. Заява подається у письмовій та в електронній формі. Конфіденційна та неконфіденційна версії заяви, надсилаються до Міністерства рекомендованим листом або подаються особисто. Кожна версія заяви, включно з додатками до неї, повинна бути пронумерована та позначена щодо статусу конфіденційності. Документи, які не позначені як конфіденційні, розглядаються як неконфіденційні.

Неконфіденційна версія заяви повинна бути оформлена відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Якщо Міністерство вважає, що неконфіденційна версія заяви не відповідає вимогам статті 24 цього Закону, до порушення розслідування на запит Міністерства заявник повинен надати її нову версію.

Заявник до порушення розслідування подає Міністерству таку кількість копій неконфіденційної версії заяви у паперовому вигляді, яка відповідає кількості відомих сторін.

3. Заява вважається поданою наступного дня після її реєстрації у Міністерстві.

4. До моменту прийняття рішення про порушення розслідування, Міністерство та Комісія уникають розголошення інформації стосовно надходження заяви про порушення розслідування.

Однак після одержання належним чином оформленої заяви та до порушення розслідування Міністерство інформує компетентні органи відповідної країни експорту про надходження заяви.

5. Заява може бути відкликана до порушення розслідування, у цьому разі вона вважається такою, що не подавалася.

Стаття 36. Зміст заяви

1. Заява про порушення розслідування повинна містити достатні докази наявності субсидії (включаючи за можливості її суму), шкоди галузі вітчизняного виробництва та причинно-наслідкового зв'язку між субсидованим імпортом та шкодою галузі вітчизняного виробництва про які стверджується. Просте твердження, не підкріплене відповідними доказами, не може вважатися достатнім для виконання вимог цієї статті.

2. Заява повинна містити інформацію, яка в розумних межах наявна у розпорядженні заявника, зокрема, про:

1) особу заявника та опис обсягів і вартості виробництва ним подібного товару в Україні. Якщо заява подається від імені галузі вітчизняного виробництва, то заявник зазначає в ній:

галузь виробництва, від імені якої ця заява подається, включаючи обсяги і вартість виробництва нею подібного товару в Україні;

загальний обсяг виробництва подібного товару в Україні;

перелік усіх відомих вітчизняних виробників подібного товару (або об'єднань вітчизняних виробників подібного товару) та за можливості інформацію щодо обсягу і вартості виробництва цими виробниками подібного товару в Україні.

2) повний опис товару, про який стверджується, що він субсидується, назву країни (країн) походження або експорту товару, яка (які) є об'єктом розгляду;

3) кожного відомого експортера або іноземного виробника разом з переліком відомих осіб (фізичних або юридичних), які імпортують товар, що є об'єктом розгляду;

4) докази наявності, суму та характер субсидії, що є підставою для застосування компенсаційних заходів;

5) докази того, що шкода, яка заподіюється галузі вітчизняного виробництва, спричинена наслідками субсидування. Такі докази включають відомості та/або дані про зростання обсягів субсидованого імпорту, вплив цього імпорту на ціни подібних товарів в Україні та наслідок впливу імпорту на галузь вітчизняного виробництва, що підтверджується відповідними факторами та показниками, зазначеними у частинах другій і четвертій статті 12 цього Закону.

3. В заяві має бути вказано чи вимагає заявник застосування попередніх компенсаційних заходів із наведенням обґрунтованих причин та відповідних доказів.

4. В заяві може бути подана будь-яка інша інформація за умови, що вона стосується рішення про порушення розслідування та містить достатні докази.

Стаття 37. Розгляд заяви

1. Міністерство проводить попереднє вивчення фактів, що містяться у заяві. Якщо за результатами вивчення Міністерство встановлює, що заява потребує значних додаткових даних чи доповнень або виправлень, Міністерство направляє заявнику запит на внесення у встановлений строк відповідних змін.

Якщо заявник не подав необхідних додаткових даних, доповнень або виправлень у встановлений строк, заява вважається такою, що не подавалася.

2. Міністерство на основі доступних йому джерел вивчає достатність і обґрунтованість доказів, що містяться у заяві. За результатами вивчення Міністерство готує звіт з рекомендаціями Комісії, в яких наводить чи є докази достатніми для порушення розслідування.

3. На запит Міністерства органи державної влади України повинні надати Міністерству інформацію, яка є необхідною для вивчення заяви та відповідає вимогам для підготовки звіту, який готується відповідно до частини другої цієї статті. Інформація повинна бути подана у строк, встановлений Міністерством.

4. Результати розгляду заяви, разом з відповідними рекомендаціями, повинні бути належним чином відображені в конфіденційному звіті, який Міністерство направляє Комісії, як правило, у 35-денний строк від дати подання заяви про порушення розслідування.

У випадку наявності обставин, зазначених у частині першій цієї статті, строк для подання звіту Комісії розраховується з дня подання заявником до Міністерства додаткових даних, доповнень або виправлень.

Стаття 38. Особливості визначення галузі вітчизняного виробництва для цілей порушення та проведення розслідування

1. Розслідування не порушується відповідно до статті 35 цього Закону, якщо не буде доведено те, що на підставі дослідження ступеня підтримки або заперечення щодо заяви, висловленого вітчизняними виробниками подібного товару, заява дійсно була подана галуззю вітчизняного виробництва або від її імені.

Заява вважається поданою галуззю вітчизняного виробництва або від її імені, якщо вона підтримується тими вітчизняними виробниками, сукупне виробництво яких становить більше ніж 50 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару, виробленого тією частиною галузі вітчизняного виробництва, які висловились на підтримку або на заперечення заяви.

Розслідування не порушується, якщо сукупне виробництво вітчизняних виробників, які прямо підтримують заяву, становить менше ніж 25 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару в Україні.

2. Якщо на момент подання заяви сукупне виробництво вітчизняних виробників, які подають її, становить менше ніж 50 відсотків (але більше ніж 25 відсотків) загального обсягу виробництва подібного товару в Україні, то вітчизняні виробники, що подають заяву, до початку порушення розслідування, повинні подати Міністерству інформацію про те, що:

1) інші вітчизняні виробники підтримують заяву і зобов'язуються співпрацювати в рамках розслідування щодо встановлення наявності шкоди у разі порушення розслідування; та

2) виробники, що подають заяву, а також ті, які її підтримують, складають більше 50 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару в Україні.

У виняткових випадках положення цієї частини можуть не застосовуватися, якщо заявник доведе наявність обґрунтованих підстав для цього.

3. Стосовно галузей виробництва, які нараховують надзвичайно велику кількість вітчизняних виробників, ступінь підтримки або заперечення щодо заяви може бути визначений шляхом використання статистично коректних вибіркових методів.

4. Інформація, що подається відповідно до частин першої - третьої цієї статті, повинна бути підтверджена відповідними доказами.

5. Звіт Міністерства, який направляється Комісії відповідно до частини четвертої статті 37 цього Закону повинен містити оцінку, а також відповідні рекомендації стосовно визначення галузі вітчизняного виробництва для цілей порушення та проведення розслідування.

Стаття 39. Консультації з компетентними органами країни експорту стосовно отриманої заяви

1. У найкоротші строки після отримання належним чином оформленої письмової заяви, та у будь-якому разі до порушення розслідування, Міністерство повинно:

1) повідомити відповідну країну походження та/або експорту стосовно отримання такої скарги;

2) запропонувати компетентним органам цієї країни консультації з метою уточнення ситуації з питань, зазначених в частині другій статті 36 цього Закону та досягнення взаємоприйнятного рішення;

3) без шкоди для положень частини першої статті 23 цього Закону, на вимогу компетентних органів цієї країни, надати доступ до неконфіденційної інформації, включаючи неконфіденційне резюме конфіденційних даних, які використовуються для порушення розслідування.

Обов'язок надати розумну можливість компетентним органам країни експорту для проведення консультацій не перешкоджає Міністерству та Комісії оперативно діяти щодо розгляду скарги і порушення розслідування.

Стаття 40. Порушення розслідування

1. Комісія приймає рішення про порушення розслідування на основі звіту, поданого Міністерством відповідно до частини четвертої статті 37 цього Закону.

2. Розслідування може бути порушене за умови, що Комісія на основі об'єктивного дослідження доказів встановить, що:

1) існує достатньо доказів щодо наявності субсидування, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними для обґрунтування порушення розслідування;

2) загальний рівень субсидування перевищує поріг, de minimis, визначений відповідно пункту 8 статті 1 цього Закону;

3) обсяг субсидованого імпорту, про який стверджується, не є незначним, відповідно до пункту 7 статті 1 цього Закону;

4) заявник становить галузь вітчизняного виробництва відповідно до частин першої та третьої статті 38 цього Закону;

5)залежно від обставин, вимоги, передбачені частиною другою статті 38 цього Закону, були дотримані;

6) вимоги, передбачені статтею 39 цього Закону були дотримані.

3. Комісія має прийняти рішення про порушення розслідування або відмову у порушенні розслідування у максимально короткий строк, який, як правило, становить 45 днів з дати подання заяви про порушення розслідування.

Комісія приймає рішення про порушення розслідування протягом 10 днів від дати отримання звіту, зазначеного в частині четвертій статті 37 цього Закону.

4. Розслідування може бути порушено щодо одного або декількох іноземних виробників або експортерів, які не підпадають під дію чинних компенсаційних заходів на момент розгляду відповідної заяви.

5. Підстави відмови у порушенні розслідування повинні бути детально обґрунтовані та подані у письмовій формі заявнику протягом п'яти робочих днів від дати прийняття рішення про відмову. Рішення про відмову може бути оскаржене у порядку, встановленому законодавством України.

6. При прийнятті рішення про порушення розслідування докази щодо наявності як субсидування, так і шкоди, розглядаються Комісією одночасно.

7. Розслідування вважається порушеним з дати набуття чинності рішенням Комісії про його порушення. Строк завершення розслідування починає обчислюватися з цієї дати.

8. У рішенні про порушення розслідування Комісія доручає Міністерству:

1) опублікувати офіційне повідомлення про порушення розслідування; та

2) провести розслідування.

Стаття 41. Порушення розслідування ex officio

1. В особливих випадках, Комісія за рекомендацією Міністерства, може прийняти рішення про порушення розслідування без отримання письмової заяви від галузі вітчизняного виробництва або від її імені, за наявності достатніх доказів існування субсидії, шкоди і причинно-наслідкового зв'язку між ними для обґрунтування порушення такого розслідування.

Результати дослідження, проведеного відповідно до цієї частини, включаючи відповідні рекомендації, повинні бути належним чином відображені в конфіденційному звіті, який Міністерство подає Комісії одразу після того, як Міністерство переконалося в тому, що вимоги цієї частини є виконаними. Звіт повинен ґрунтуватися на об'єктивній оцінці Міністерства щодо точності і достовірності наявних доказів.

Комісія приймає рішення про порушення розслідування протягом 10 днів від дати отримання звіту від Міністерства.

Комісія не порушує розслідування за відсутності зобов'язання основної частини вітчизняного виробництва товару надати інформацію необхідну для встановлення факту шкоди відповідно до статті 12 цього Закону.

2. У випадку, якщо орган виконавчої влади України в межах своїх повноважень, володіє достатніми доказами наявності субсидії та шкоди, заподіяної галузі вітчизняного виробництва субсидованим імпортом, такий орган може подати Міністерству заяву про порушення розслідування.

3. Положення частини другої статті 36, частини четвертої статті 37, частини першої, пунктів 1 - 3, 6 частини другої, частин четвертої, шостої - восьмої статті 40, статті 42 і статті 39 цього Закону застосовуються mutatis mutandis до порушення розслідування ex officio в частині, де вони є доцільними.

Стаття 42. Офіційне повідомлення про порушення розслідування

1. Офіційне повідомлення про порушення розслідування повинно містити достатню інформацію про:

1) назву товару, що є об'єктом розслідування, включаючи його тарифну класифікацію та назву країни або країн експорту;

2) процесуальну хронологію ініціювання розслідування, включаючи дату його порушення;

3) короткий виклад інформації щодо практики надання субсидій, шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними, про що стверджується у заяві;

4) чи Міністерство залишає за собою право використати в розслідуванні метод вибірки відповідно до статті 46 цього Закону та застосувати відповідні процесуальні дії у цьому разі;

5) як правило, періоди розслідування для цілей встановлення субсидії та наявності шкоди галузі вітчизняного виробництва;

6) інші процесуальні дії, включаючи строки, протягом яких сторони можуть повідомити про свою заінтересованість, довести до відома свою позицію та подати запит щодо проведення слухань, будь-які інші строки, а також контакти Міністерства, на які заінтересовані сторони повинні подавати інформацію в рамках розслідування.

Глава 3
Попередній етап розслідування

Стаття 43. Інформування сторін про порушення розслідування

Протягом п'яти робочих днів від дати публікації офіційного повідомлення про порушення розслідування, Міністерство інформує компетентні органи країн походження та/або експорту та інші сторони, про які відомо, що вони мають інтерес у розслідуванні, про порушення розслідування та направляє неконфіденційну версію заяви про порушення розслідування.

На запит інших заінтересованих сторін Міністерство надає неконфіденційну версію заяви про порушення розслідування.

Якщо кількість відомих іноземних виробників чи експортерів є значною, повний текст письмової заяви направляється компетентному органу країни експорту або відповідній торговій асоціації.

За відсутності повної контактної інформації тих чи інших сторін, Міністерство застосовує усі можливі заходи для виконання вимог цієї статті.

Стаття 44. Запитальники та інші інформаційні запити

1. Міністерство має право направляти запитальники компетентним органам країни експорту, відомим, іноземним виробникам, експортерам, відомим імпортерам та вітчизняним виробникам відповідно до вимог статті 21 цього Закону. Ці запитальники, як правило, направляються протягом п'яти робочих днів від дати порушення розслідування та включають:

1) опис інформації, яка необхідна для проведення розслідування; та

2) строк, протягом якого слід надати таку інформацію.

У випадках проведення вибірки, направлення запитальників може бути відкладене до прийняття рішення за результатами вибірки відповідно до статті 46 цього Закону.

2. Строк подання відповіді на запитальники становить 30 днів. Строк обчислюється від дати отримання запитальника. Запитальник вважається отриманим протягом одного тижня від дати його направлення одержувачу або передачі відповідному дипломатичному представнику країни походження та/або експорту.

Строк подання відповіді на запитальник може бути продовжений за наявності практичної можливості і враховуючи строки проведення розслідування, а також за умови, що сторона, яка просить про продовження, навела достатні обґрунтування такої необхідності. Продовження строку на запитальник не здійснюється, якщо запит на продовження направлено після закінчення попередньо встановленого кінцевого строку. Продовження строку подання відповіді на запитальник стосується лише тієї сторони, щодо якої таке продовження було здійснено.

3. Міністерство проводить попередній аналіз відповідей на запитальник і може надіслати запит про подання уточнень чи додаткової інформації. При цьому Міністерство встановлює кінцевий строк для відповідей на цей запит. Вимоги щодо продовження строків, встановлених у частині другій цієї статті, застосовуються mutatis mutandis.

Стаття 45. Інші джерела інформації

1. У ході розслідування Міністерство може запитувати і використовувати інформацію з інших джерел, ніж заінтересовані сторони.

2. На запит Міністерства або за власною ініціативою органи державної влади України подають Міністерству інформацію, яка є доцільною та стосується проведення розслідування.

Міністерство може звертатися до органів державної влади України із запитом щодо проведення дослідження та аналізу в межах їх компетенції.

3. Строк подання відповіді встановлюється Міністерством у відповідному запиті, але в межах строку проведення розслідування.

Стаття 46. Вибірка

1. У разі, коли кількість вітчизняних виробників, іноземних виробників чи експортерів або імпортерів, типів (видів) товару чи операцій (транзакцій) є надто значною, у розслідуванні можна обмежитися:

1) помірною кількістю сторін, типів (видів) товару або операцій (транзакцій), використовуючи вибірку, статистично обґрунтовану на основі інформації, яка є в розпорядженні Міністерства на момент їх відбору; або

2) найбільшим репрезентативним обсягом виробництва, продажу чи експорту товару, який можна дослідити з урахування строків проведення розслідування.

2. Остаточний вибір сторін-учасників, типів (видів) товару або операцій (транзакцій) згідно з цією статтею здійснюється Міністерством. При цьому перевага надається проведенню вибору у ході консультацій із заінтересованими сторонами та за їх згодою, за умови що такі сторони заявили про готовність брати участь у розслідуванні і надають достатню інформацію в межах строку, зазначеного в офіційному повідомленні про порушення розслідування, з метою забезпечення формування репрезентативної вибірки.

3. У разі, якщо застосовується вибірка, індивідуально розраховується сума субсидії відповідно до частини восьмої статті 10 цього Закону для будь-якого експортера чи виробника, який попередньо не був відібраний, але подав необхідну інформацію в межах строків, встановлених цим Законом, за винятком ситуацій, коли кількість експортерів або іноземних виробників є настільки значною, що індивідуальні розрахунки необґрунтовано ускладнюють і перешкоджають своєчасному завершенню розслідування.

4. У разі, якщо після прийняття рішення про проведення вибірки частина або усі відібрані сторони відмовляються співпрацювати добросовісно в міру своїх можливостей, і це може мати істотний вплив на результати розслідування, можливе проведення нової вибірки.

У разі подальшої відмови відібраних сторін співпрацювати, і при недостатності часу для проведення нової вибірки, застосовуються відповідні положення статті 26 цього Закону.

Стаття 47. Попередній звіт про результати розслідування

1. Міністерство готує попередній звіт про результати розслідування, в якому наводить аналіз та встановлює, чи виконуються умови для застосування попередніх компенсаційних заходів. Звіт готується з урахуванням інформації і доказів, поданих Міністерству протягом розумного періоду часу до завершення підготовки цього звіту. У разі ухилення від співпраці однієї чи кількох заінтересованих сторін у розумінні статті 26 цього Закону, звіт готується з використанням наявної інформації.

2. У попередньому звіті про результати розслідування повинна бути представлена, проаналізована та оцінена уся інформація і докази стосовно дотримання суттєвих та процесуальних вимог, які містяться у цьому Законі.

Попередній звіт включає рекомендації щодо кожного питання, з якого Комісії необхідно прийняти рішення, включаючи розмір субсидії та запропонований рівень попередніх компенсаційних заходів.

3. Попередній звіт про результати розслідування направляється Комісії протягом, як правило, восьми місяців з дати порушення розслідування.

4. Попередній звіт про результати розслідування є конфіденційним. Міністерство також готує його неконфіденційну версію.

Стаття 48. Попереднє рішення про результати розслідування

1. За результатами розгляду попереднього звіту Міністерства про результати розслідування Комісія приймає одне з таких рішень:

1) продовжити розслідування із застосуванням попередніх компенсаційних заходів;

2) продовжити розслідування без застосування попередніх компенсаційних заходів;

3) припинити розслідування без застосування компенсаційних заходів.

2. Попереднє рішення Комісії повинно ґрунтуватися на правових підставах та істотних доказах, містити достатні пояснення результатів аналізу та висновків, на основі яких взято до уваги чи відхилено аргументи і встановлено факт наявності субсидії та шкоди.

3. З урахуванням вимог конфіденційності інформації попереднє рішення про результати розслідування містить:

1) опис товару, що є об'єктом розслідування, включаючи його тарифну класифікацію для митних цілей, назву країни або країн експорту і назви відомих експортерів та іноземних виробників товару, що є об'єктом розслідування. У разі, якщо попереднє рішення стосується декількох постачальників з однієї країни, і з практичної точки зору неможливо вказати усіх постачальників, в рішенні може бути вказано лише відповідну країну експорту. У разі, якщо попереднє рішення стосується декількох постачальників з більш як однієї країни експорту, в рішенні можуть бути вказані або всі постачальники, або, якщо це неможливо з практичної точки зору, всі країни експорту;

2) інформацію стосовно вітчизняного подібного товару та галузі вітчизняного виробництва, включаючи назви всіх відомих вітчизняних виробників подібного товару;

3) періоди, за які було зібрано інформацію для попереднього аналізу наявності субсидії та шкоди галузі вітчизняного виробництва;

4) за необхідності причини прийняття рішення згідно статті 46 цього Закону;

5) встановлену суму субсидії та підстави, з яких було встановлено факт наявності субсидії;

6) інформацію, що стосується наявності шкоди галузі вітчизняного виробництва відповідно до статті 12 цього Закону, включаючи інформацію щодо внутрішнього ринку для відповідного імпортованого та подібного товару, що є об'єктом розслідування, обсяг цього імпорту та його вплив на ціни, а також подальший вплив імпорту на галузь вітчизняного виробництва і, за необхідності, фактори, на підставі яких був зроблений висновок про існування загрози заподіяння істотної шкоди або істотне перешкоджання створенню чи розширенню такої галузі вітчизняного виробництва;

7) інформацію стосовно використання наявних фактів згідно частини першої статті 26 цього Закону включаючи, за необхідності, причини, з яких інформація, подана стороною, не була врахована;

8) інформацію за результатами виїзної перевірки, яка була використана, за умови, що така перевірка проводилася; та

9) інформацію стосовно попередніх компенсаційних заходів, у разі якщо вони застосовуються, включаючи форму, рівень і тривалість таких заходів.

4. Офіційне повідомлення щодо призупинення або припинення розслідування публікується після прийняття зобов'язання відповідно до статті 54 цього Закону. Таке повідомлення включає неконфіденційну частину цього зобов'язання, на додаток до інформації, зазначеної у частині другій цієї статті.

5. Офіційне повідомлення про попереднє рішення про результати розслідування має містити інформацію щодо строків подання коментарів стосовно прийнятого рішення та контакти Міністерства, на які заінтересовані сторони повинні надати таку інформацію.

6. Інформація про попереднє рішення про результати розслідування разом з неконфіденційною версією звіту Міністерства, підготовленого відповідно до статті 24 цього Закону, направляється заінтересованим сторонам та центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (без звіту) протягом п'яти робочих днів з дати публікації офіційного повідомлення про попереднє рішення про результати розслідування.

Стаття 49. Вимоги до застосування попередніх компенсаційних заходів

1. Попередні компенсаційні заходи можуть застосовуватися і стягуватись лише за умови, що:

1) розслідування було порушено відповідно до положень статті 40 цього Закону, і про це було опубліковано офіційне повідомлення та поінформовано відомі заінтересовані сторони;

2) заінтересованим сторонам була надана можливість подати інформацію, включаючи відповіді на запитальники відповідно до статті 44 цього Закону, та надати свої коментарі;

3) країні експорту була надана можливість проведення консультацій відповідно до статті 19 цього Закону;

4) Комісія попередньо встановила факт існування субсидії та заподіяння нею шкоди галузі вітчизняного виробництва з урахуванням відповідей на запитальник та іншої суттєвої інформації, поданої заінтересованими сторонами;

5) Комісія встановила, що такі заходи є необхідними для запобігання заподіяння шкоди під час проведення розслідування; та

6) Комісія встановила, що дія компенсаційних заходів не буде суперечити національному інтересу.

2. Попередні компенсаційні заходи застосовуються не раніше ніж через 60 днів від дати порушення розслідування.

3. Попередні компенсаційні заходи застосовуються на період, який не повинен перевищувати чотири місяці.

Стаття 50. Форма і розмір попередніх компенсаційних заходів

1. Попередні компенсаційні заходи можуть застосовуватися у формі попереднього компенсаційного мита, сума якого вноситься на грошовий депозит або оформлюється борговим зобов'язанням.

2. Попереднє компенсаційне мито застосовується лише до товарів, які ввозяться для споживання, після того, як набуло чинності рішення про застосування попередніх заходів, окрім випадків, передбачених цим Законом.

3. Попереднє компенсаційне мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі щодо імпорту з усіх джерел, щодо якого Комісією визначено, що він субсидується та заподіює шкоду галузі вітчизняного виробництва, за винятком імпорту з тих джерел, від яких були прийняті зобов'язання.

4. Розмір ставки попереднього компенсаційного мита не повинен перевищувати загальну суму субсидій, розраховану відповідно до статей 10, 11 цього Закону, за наявності певних обставин, але може бути нижчим за умови, що ставка мита буде достатньою для усунення шкоди, заподіяної галузі вітчизняного виробництва, відповідно до статті 30 цього Закону.

5. Без шкоди для положень статей 11 та 46 цього Закону, індивідуальний розмір мита застосовується до імпорту товару будь-якого іноземного виробника або експортера, для якого був розрахований індивідуальний розмір субсидій.

6. Стягнення попередніх компенсаційних мит на зворотній основі здійснюється відповідно до статті 69 цього Закону.

Стаття 51. Розкриття інформації щодо розрахунків заінтересованим сторонам розслідування

1. З урахуванням вимог щодо збереження конфіденційної інформації Міністерство розкриває кожному з іноземних виробників або експортерів розрахунки їх обсягу субсидування, заниження ціни, та, де використовується, розрахунок маржі шкоди, заподіяної галузі вітчизняного виробництва. Таке розкриття здійснюється в електронній формі (комп'ютерна програма чи електронна таблиця) або в іншій належній формі.

Міністерство надає виробникам або експортерам пояснення щодо використаної інформації, джерел такої інформації та будь-яких змін, внесених до цієї інформації до її використання у розрахунках. Таке розкриття і пояснення мають бути достатньо деталізованими, щоб іноземний виробник або експортер мав можливість провести свої подібні розрахунки без надмірних складнощів.

2. Розкриття розрахунків, як правило, здійснюється одночасно із направленням заінтересованим сторонам неконфіденційної версії попереднього звіту Міністерства про результати розслідування.

3. Заінтересовані сторони, яким надано розрахунки відповідно до частини першої цієї статті мають право надати свої коментарі до таких розрахунків у строк, встановлений Міністерством.

Глава 4
Зобов'язання

Стаття 52. Пропозиції щодо прийняття зобов'язань

1. Компетентні органи країни походження та/або експорту, іноземні виробники або експортери можуть запропонувати взяття зобов'язань. Такі зобов'язання не вимагаються та не приймаються від країн чи експортерів за відсутності позитивного попереднього рішення Комісії щодо наявності субсидування та шкоди, заподіяної субсидованим імпортом галузі вітчизняного виробництва.

2. Уряд країни-експортера може запропонувати зобов'язання, згідно з яким надає згоду усунути або обмежити певну субсидію або здійснити інші заходи стосовно її наслідків.

У своїх пропозиціях експортери можуть запропонувати переглянути свої ціни або припинити експорт в Україну за субсидованими цінами таким чином, щоб Міністерство та Комісія впевнилися, що шкоду від субсидування усунуто.

Підвищення ціни внаслідок таких зобов'язань не може бути вищим ніж рівень, необхідний для компенсації субсидування, але може бути меншим ніж сума отриманих субсидій, якщо таке підвищення ціни є достатнім, щоб компенсувати шкоду, заподіяну галузі вітчизняного виробництва.

3. Міністерство та/або Комісія можуть запропонувати зобов'язання, але жодна країна або експортер не зобов'язаний приймати такі зобов'язання. Відсутність пропозиції взяти зобов'язання або відмова погодитися із запропонованими зобов'язаннями жодним чином не впливає на результат проведення розслідування. Однак у цьому разі може бути зроблено висновок про те, що загроза заподіяння шкоди стає більш ймовірною у разі подальшого субсидування імпорту.

4. Пропозиція взяти зобов'язання подається у письмовій формі до закінчення строку, встановленого Міністерством. Лише у виняткових випадках, прийняття зобов'язань може бути запропоноване пізніше кінця строку, протягом якого може бути представлена інформація у відповідності до частини першої статті 61 цього Закону.

Неконфіденційне резюме такого письмового зобов'язання подається разом з його конфіденційною версією. Це резюме готується відповідно до вимог статті 24 цього Закону.

5. Якщо термін галузь вітчизняного виробництва тлумачиться як така, що стосується виробників на певному ринку України, додатково до положень цієї Глави застосовується частина третя статті 15 цього Закону.

Стаття 53. Коментарі галузі вітчизняного виробництва

Після отримання пропозиції про зобов'язання, Міністерство невідкладно інформує про це галузь вітчизняного виробництва. Таке інформаційне повідомлення має включати такі зобов'язання. Міністерство пропонує галузі вітчизняного виробництва подати свої коментарі протягом строку, встановленого Міністерством. Такі коментарі беруться до уваги при прийнятті рішення про прийняття або відмову прийняття, запропонованих експортером зобов'язань.

Стаття 54. Прийняття або відмова прийняття зобов'язання

1. За необхідності, у звітах, передбачених статтями 47, 61 та 62 цього Закону, зазначається, що було запропоновано прийняття зобов'язання. Кожен такий звіт повинен підсумовувати коментарі, отримані відповідно до положень статті 53 цього Закону, та встановити, чи виконуються умови для прийняття зобов'язання. Якщо зобов'язання запропоновано у відповідь на звіт, про який йдеться у статті 61 цього Закону, додаткове розкриття інформації повинно бути надано щодо суттєвих фактів та обставин, що стосуються зобов'язання. Таке розкриття повинно бути зроблено до подання остаточного звіту Комісії.

За рекомендаціями Міністерства Комісія може прийняти отриману від експортера пропозицію щодо зобов'язань, якщо дійде висновку, що, прийняття та виконання таких зобов'язань може усунути шкоду, спричинену субсидуванням. Такий висновок має бути аргументованим у рішенні.

2. Запропоновані зобов'язання не приймаються, якщо це є практично неможливим, наприклад, через занадто велику кількість фактичних чи потенційних експортерів або з інших причин, включаючи підстави загальної політики. Зобов'язання також не приймаються, якщо це не усуває шкоду від субсидування, наявність якого була доведена, або якщо пропозиції не були направлені Міністерству у встановлений строк.

3. Міністерство інформує компетентні органи країни походження та/або експорту та експортера про причини, з яких його пропозиція щодо прийняття зобов'язань є неприйнятною, і надає можливість подати свої коментарі щодо цього. Причини відмови зазначаються у відповідному рішенні та офіційному повідомленні про це рішення.

Стаття 55. Призупинення або припинення розслідування

1. У разі прийняття зобов'язань Комісія може прийняти рішення щодо призупинення або припинення розслідування без застосування попередніх або остаточних компенсаційних заходів.

Така можливість Комісії необов'язково означає можливість одночасного продовження розслідування, а також виконання зобов'язання, за винятком випадків, передбачених статтею 56 цього Закону.

2. Офіційне повідомлення включає неконфіденційну частину відповідного зобов'язання експортера.

Стаття 56. Продовження розслідування

У разі прийняття зобов'язання розслідування, як правило, продовжується і завершується у встановленому порядку. У випадку, якщо буде прийнято остаточне рішення про відсутність субсидування, шкоди або причино-наслідкового зв'язку, зобов'язання, прийняте відповідно до статті 54 цього Закону, автоматично припиняє дію, за винятком ситуації, коли таке остаточне рішення ґрунтується першочергово на факті існування зобов'язання. У таких випадках Комісія може вимагати подальшого виконання цього зобов'язання протягом розумного строку, який відповідає положенням цього Закону.

У разі прийняття остаточного рішення, яке підтверджує наявність субсидування, шкоди або причино-наслідкового зв'язку, таке зобов'язання залишається в силі і виконується згідно з його умовами та положеннями цього Закону.

Стаття 57. Нагляд за дотриманням зобов'язань

1. Міністерство має право вимагати від компетентних органів країни походження та/або експорту, експортера, які взяли зобов'язання, періодично подавати інформацію щодо виконання зазначеного зобов'язання і надавати згоду на проведення перевірки достовірності наведених даних. Відмова виконувати ці вимоги вважається порушенням взятого зобов'язання.

2. Міністерство може звертатися із запитом про надання відповідної допомоги до органів державної влади України для нагляду за виконанням взятих зобов'язань.

Стаття 58. Невиконання прийнятого зобов'язання

1. Будь-яка заінтересована сторона або орган виконавчої влади України може подавати інформацію, що, prima facie, демонструє докази наявності порушення взятих компетентними органами країни походження та/або експорту, експортером зобов'язань. Міністерство невідкладно інформує Комісію щодо таких випадків. За рекомендацією Міністерства Комісія може доручити центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику вимагати гарантії у формі грошових депозитів або боргових зобов'язань. У разі встановлення факту порушення компетентними органами країни походження та/або експорту, експортером зобов'язань, гарантовані суми можуть бути остаточно стягнуті.

2. Міністерство направляє всім заінтересованим сторонам неконфіденційну інформацію, отриману відповідно до частини першої цієї статті. Міністерство надає заінтересованим сторонам можливість подати свої коментарі щодо цієї інформації. У разі необхідності, Міністерство проводить виїзну перевірку інформації, поданої заінтересованими сторонами. У ході перевірки Міністерство розкриває іноземному виробнику або експортеру, інтересів якого це стосується, інформацію щодо суттєвих фактів, на основі яких Міністерство планує зробити рекомендації Комісії. Міністерство встановлює строк, протягом якого експортер або іноземний виробник може подати свої коментарі та пояснення.

За результатами перевірки інформації щодо порушення взятих зобов'язань Міністерство готує звіт, який надсилається Комісії. У цьому звіті Міністерство бере до уваги всю відповідну перевірену інформацію та коментарі заінтересованих сторін. Міністерство, зокрема, зазначає наявні факти істотного невиконання зобов'язань, а також інформацію щодо того, чи були наявні обґрунтовані причини для порушення зобов'язань.

У разі, коли встановлено наявність обох вимог, Міністерство надає Комісії рекомендації щодо відмови від зобов'язань та застосування попередніх або остаточних компенсаційних заходів. Таке рішення приймається Комісією.

3. У випадку, коли у розслідуванні було взято зобов'язання, а розслідування не було завершено у встановленому порядку, Комісія може прийняти рішення про застосування попередніх компенсаційних заходів, використовуючи найточнішу наявну інформацію, за умови, що є достатні докази порушення зобов'язань або висновок про наслідки такого порушення. Рішення Комісії повинно ґрунтуватися на відповідному звіті Міністерства.

Стаття 59. Припинення дії зобов'язань

1. Компетентні органи країни походження та/або експорту, іноземні виробники та/або експортери можуть відмовитися від виконання взятих зобов'язань, письмово повідомивши про це Міністерство та Комісію. В такому випадку, Комісія невідкладно приймає відповідне рішення та інформує про це заінтересовані сторони та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

2. Міністерство може надати Комісії рекомендації щодо припинення дії зобов'язань у разі неможливості здійснити нагляд зі їх виконанням або наявності інших обґрунтованих причин для цього. Рішення Комісії ґрунтується на звіті Міністерства.

3. У разі відмови від зобов'язань відповідно до частини першої цієї статті або прийняттям Комісією рішення щодо неможливості здійснення нагляду за виконанням зобов'язань, у випадку, коли розслідування, в рамках якого було взято зобов'язання, не завершено у встановленому порядку, Комісія може прийняти рішення про застосування попередніх компенсаційних заходів використовуючи найточнішу наявну інформацію. У такому випадку рішення Комісії приймається невідкладно.

4. Про рішення, зазначені у частинах першій - третій цієї статті Міністерство інформує заінтересовані сторони і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Глава 5
Завершальний етап розслідування

Стаття 60. Права заінтересованих сторін на завершальному етапі розслідування

1. Протягом 10 днів від дати розкриття інформації щодо розрахунків на запит заінтересованих сторін розслідування відповідно до статті 51 цього Закону можуть бути проведені консультації для їх уточнення та пояснення.

2. Протягом 25 днів від дати офіційного повідомлення про попереднє рішення про результати розслідування заінтересовані сторони можуть подати свої коментарі та вимагати проведення слухань.

Стаття 61. Звіт про суттєві факти та обставини

1. Після завершення етапу встановлення фактичних обставин і до того, як остаточний звіт Міністерства, зазначений у статті 62 цього Закону, буде направлений Комісії, Міністерство надає усім заінтересованим сторонам неконфіденційний звіт, який містить усі суттєві факти та обставини, на підставі яких рекомендується застосування остаточних компенсаційних заходів або припинення розслідування без застосування таких заходів. Особлива увага приділяється розкриттю будь-яких фактів або обставин, які відрізняються від тих, що були розкриті у попередньому рішенні про результати розслідування, а також розрахунках відповідно до статті 51 цього Закону.

Вимоги статті 51 цього Закону щодо розкриття розрахунків кожному іноземному виробнику або експортеру, застосовується, mutatis mutandis, до розкриття суттєвих фактів та обставин.

Заінтересованим сторонам надається, як правило, 15 днів для подання коментарів до цієї інформації, і Міністерство має враховувати ці коментарі в остаточному звіті про результати розслідування.

2. Розкриття інформації не перешкоджає прийняттю в подальшому іншого рішення Комісією. Якщо таке рішення ґрунтується на інших фактах або обставинах, вони повинні невідкладно розкриватися відповідним заінтересованим сторонам із наданням права подавати коментарі у встановлений Міністерством строк.

Стаття 62. Остаточний звіт

1. Міністерство готує остаточний звіт за результатами розслідування, в якому наводить оцінку і визначає, чи виконуються умови для застосування остаточних компенсаційних заходів. Звіт готується з урахуванням інформації і доказів, зібраних до кінця етапу встановлення фактичних обставин, та усіх коментарів, отриманих після розкриття інформації щодо суттєвих фактів або обставин.

2. Підготовка остаточного звіту здійснюється mutatis mutandis відповідно до положень частини другої статті 47 цього Закону.

3. Остаточний звіт про результати розслідування направляється Комісії протягом 330 днів від дати початку розслідування, якщо розслідування не продовжено відповідно до положень статті 33 цього Закону.

4. Остаточний звіт про результати розслідування є конфіденційним. Міністерство також готує його неконфіденційну версію.

Глава 6
Остаточне рішення, застосування остаточних компенсаційних заходів і стягнення мита

Стаття 63. Остаточне рішення про результати розслідування

1. За результатами розгляду остаточного звіту Міністерства про результати розслідування Комісія приймає одне з таких рішень:

1) застосувати остаточні компенсаційні заходи і припинити розслідування; або

2) припинити розслідування без застосування компенсаційних заходів.

2. В остаточному рішенні про результати розслідування має міститись детальне пояснення висновків щодо наявності та суми субсидії, шкоди галузі вітчизняного виробництва та причинно-наслідкового зв'язку між ними, а також національного інтересу.

В остаточному рішенні про результати розслідування у випадку встановлення факту наявності субсидування, шкоди галузі вітчизняному виробництву та причинно-наслідкового зв'язку між ними, яке передбачає застосування остаточних компенсаційних заходів, має міститися вся інформація щодо правових фактів та підстав, на яких ґрунтується рішення про застосування остаточних компенсаційних заходів або прийняття зобов'язань з урахуванням вимог конфіденційності. Зокрема, таке рішення повинно містити інформацію, зазначену в частині третій статті 48 цього Закону, а також причини, на основі яких були взяті до уваги або відхилені відповідні аргументи чи вимоги з боку компетентних органів країни походження та/або експорту, експортерів та імпортерів.

Офіційне повідомлення публікується щодо призупинення або припинення розслідування після прийняття зобов'язання відповідно до статті 54 цього Закону. Таке повідомлення включає неконфіденційну частину цього зобов'язання, на додаток до інформації, зазначеної у частині другій цієї статті.

3. Інформація про остаточне рішення про результати розслідування направляється заінтересованим сторонам та центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику протягом п'яти робочих днів з дати публікації офіційного повідомлення.

Стаття 64. Вимоги до застосування остаточних компенсаційних заходів

1. Остаточні компенсаційні заходи можуть бути застосовані лише за умови, що:

1) заінтересованим сторонам було надано можливість подавати інформацію та коментарі протягом всього розслідування;

2) зроблено остаточний позитивний висновок про існування субсидії та шкоди для галузі вітчизняного виробництва, з урахуванням усієї відповідної інформації, поданої заінтересованими сторонами; та

3) Комісія приймає рішення відповідно до статті 16 цього Закону, що дія компенсаційних заходів не буде суперечити національному інтересу.

2. Рішення щодо застосування остаточних компенсаційних заходів може бути прийнято виключно в межах строку, відведеного для завершення розслідування відповідно до статті 33 цього Закону.

Стаття 65. Розмір остаточного компенсаційного мита

1. Остаточні компенсаційні заходи можуть застосовуватися у формі остаточного компенсаційного мита.

2. Остаточні компенсаційні заходи застосовуються лише до товарів, які ввозяться для споживання, після того, як набуло чинності рішення про застосування остаточних компенсаційних заходів.

3. Остаточне компенсаційне мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі щодо імпорту з усіх джерел, стосовно якого Комісією визначено, що він субсидується та заподіює шкоду галузі вітчизняного виробництва, за винятком імпорту з тих джерел, від яких були прийняті зобов'язання.

4. Розмір ставки остаточного компенсаційного мита не повинен перевищувати загальну суму субсидії, розраховану відповідно до статей 10 та 11 цього Закону, за наявності певних обставин, але може бути нижчим, за умови, що ставка мита буде достатньою для усунення шкоди, заподіяної галузі вітчизняного виробництва, відповідно до статті 30 цього Закону.

5. Без шкоди для положень статей 11 та 46 цього Закону індивідуальний розмір компенсаційного мита застосовується до імпорту товару будь-якого іноземного виробника або експортера, для якого був розрахований індивідуальний розмір субсидії.

Стаття 66. Тривалість дії компенсаційних заходів

Компенсаційні заходи застосовуються лише протягом строку та у розмірі, необхідному для усунення субсидування, що заподіює шкоду галузі вітчизняного виробництва. В будь-якому випадку, остаточні компенсаційні заходи можуть застосовуватись не більш ніж на п'ять років, що розраховуються від дати їх застосування, або на п'ять років від дати прийняття останнього рішення про результати перегляду компенсаційних заходів відповідно до Глави 9 Розділу VI цього Закону, яке одночасно охоплює факт субсидування та заподіяння шкоди. З урахуванням національного інтересу Комісія може застосувати ці заходи на менший строк

Стаття 67. Моніторинг дії компенсаційних заходів

З метою моніторингу дії компенсаційних заходів Міністерство досліджує імпорт товарів щодо яких застосовуються компенсаційні заходи.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику інформує Міністерство щоквартально або частіше на його запит про імпорт товарів, щодо яких застосовуються компенсаційні заходи та суми сплачених мит.

Міністерство має право звертатися до галузі вітчизняного виробництва щодо подання йому інформації стосовно стану відповідної галузі.

Стаття 68. Перерахунок та стягнення попередніх компенсаційних мит на зворотній основі

1. Якщо було прийнято рішення про застосування попереднього компенсаційного мита та остаточне рішення про результати розслідування підтверджує наявність субсидування та заподіяння ним шкоди галузі вітчизняного виробництва, Комісія приймає рішення, яку саме частку попереднього компенсаційного мита слід остаточно стягнути.

З цією метою шкода не включає істотне перешкоджання створенню галузі вітчизняного виробництва або загрозу заподіяння істотної шкоди галузі вітчизняного виробництва, крім випадків, коли встановлено, що за відсутності попередніх заходів це може призвести до заподіяння істотної шкоди. В усіх інших випадках, де має місце така загроза або перешкоджання, будь-які суми попереднього компенсаційного мита відшкодовуються або скасовуються, в залежності від обставин, а остаточні компенсаційні мита можуть застосовуватись з дати прийняття остаточного рішення щодо компенсаційних заходів у зв'язку із загрозою заподіяння шкоди чи істотним перешкоджанням створенню галузі вітчизняного виробництва.

2. Якщо розмір остаточного компенсаційного мита є більшим за суму, стягнуту або гарантовану грошовим депозитом чи борговим зобов'язанням, різниця не стягується.

3. Якщо розмір остаточного компенсаційного мита є меншим за суму, стягнуту або гарантовану грошовим депозитом чи борговим зобов'язанням, надлишкова різниця відшкодовується або грошовий депозит чи боргове зобов'язання невідкладно повертається.

4. У разі якщо остаточне рішення є негативним і необхідність стягнення попереднього компенсаційного мита не підтверджується, стягнена сума відшкодовується або грошовий депозит чи боргове зобов'язання невідкладно повертається.

5. За поданням Міністерства Комісія приймає рішення щодо стягнення сум компенсаційного мита на зворотній основі згідно із вимогами частин першої - четвертої цієї статті. Це рішення обґрунтовується в остаточному рішенні про результати розслідування.

Стаття 69. Стягнення компенсаційних мит на зворотній основі до дати застосування попередніх компенсаційних заходів

Остаточне компенсаційне мито може стягуватися з імпорту товарів, ввезених для споживання не більш ніж за 90 днів до дати застосування попередніх заходів, але не раніше порушення розслідування.

Рішення про стягнення мита на зворотній основі відповідно до цієї статті може бути прийнято виключно за таких умов:

1) відповідним імпортерам була надана можливість подати коментарі;

2) за виняткових обставин, коли було встановлено, що товар, який є об'єктом розслідування, користується вигодою від субсидії, що дає підстави для застосування компенсаційних заходів, масово імпортується протягом порівняно короткого періоду часу та заподіює шкоду галузі вітчизняного виробництва, яку важко відшкодувати;

3) з метою перешкоджання повторному виникненню шкоди від субсидування товару, що імпортується, вважається за необхідне застосувати компенсаційне мито на зворотній основі.

Стаття 70. Стягнення компенсаційних мит на зворотній основі у разі порушення або відмови від виконання зобов'язань

У разі порушення або відмови від виконання зобов'язань зі сторони експортера, остаточне компенсаційне мито може стягуватися з імпорту товарів, ввезених для споживання не більш ніж за 90 днів до дати застосування попередніх заходів і за умови якщо таке стягнення компенсаційних мит на зворотній основі не стосується імпорту, здійсненого до такого порушення або відмови від виконання зобов'язань експортером.

Глава 7
Призупинення чинних компенсаційних заходів

Стаття 71. Призупинення дії компенсаційних заходів

З метою захисту національного інтересу компенсаційні заходи, застосовані відповідно до цього Закону, можуть бути призупинені рішенням Комісії на строк до дев'яти місяців.

Призупинення дії компенсаційних заходів може бути продовжено на строк, що не перевищує 12 місяців.

Компенсаційні заходи можуть бути припинені лише у порядку, встановленому положеннями Розділу VI цього Закону.

Призупинення дії компенсаційних заходів можливе у разі, якщо:

1) тимчасово змінилася ринкова кон'юнктура таким чином, що після призупинення заходів малоймовірним є відновлення шкоди галузі вітчизняного виробництва; та

2) галузі вітчизняного виробництва була надана можливість подати свої коментарі і такі коментарі були прийняті Комісією до уваги.

Міністерство здійснює моніторинг призупинення дії компенсаційних заходів, спираючись на інформацію, яку може отримувати на запит від імпортерів, споживачів та вітчизняних виробників. За поданням Міністерства, Комісія може у будь-який час відновити застосування компенсаційних заходів, якщо більше не існує підстав для призупинення їх дії.

РОЗДІЛ VI
ПЕРЕГЛЯДИ ЗАХОДІВ, РОЗСЛІДУВАННЯ ЩОДО ПОВЕРНЕННЯ СПЛАЧЕНИХ СУМ КОМПЕНСАЦІЙНОГО МИТА І РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ КОМПЕНСАЦІЙНОГО МИТА

Глава 8
Загальні засади порушення та проведення переглядів заходів, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита і розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

Стаття 72. Загальні засади

Якщо не визначено інше, положення Глави 1 Розділу V цього Закону стосовно проведення розслідувань, включаючи права сторін, оцінку доказів та підстав для висновків, застосовуються mutatis mutandis до цієї Глави.

Положення пункту 7 статті 1 цього Закону не застосовуються до цього Розділу VI.

Стаття 73. Заява з вимогою розпочати перегляд, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита та розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

1. Заява з вимогою розпочати відповідний перегляд, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита та розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита подається до Міністерства та має містити інформацію, визначену в у Главах 8 - 13 цього Розділу.

2. Розгляд заяви з вимогою про проведення відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита проводиться у розумний строк, який, як правило, не може перевищувати три місяці від дати подання заяви. Комісія приймає рішення про порушення відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита протягом 10 днів після отримання звіту Міністерства щодо розгляду заяви. Якщо заява містить вимогу провести перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів, то рішення провести такий перегляд має бути прийнято до закінчення строку дії таких заходів.

3. Якщо Міністерством встановлено достатність, prima facie, доказів для порушення відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, Міністерство рекомендує Комісії у конфіденційному звіті порушити відповідний перегляд чи розслідування. У разі, якщо Міністерство не вважає такі докази обґрунтованими, Міністерство рекомендує Комісії відхилити заяву. Рішення Комісії щодо заяв про порушення відповідного перегляду або розслідування мають містити обґрунтування.

4. Стаття 38 цього Закону не застосовується до цього Розділу.

Стаття 74. Порушення перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита та розслідування випадків ухилення від сплати мита

1. Рішення щодо порушення або відмову у порушенні перегляду розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита та розслідування випадків ухилення від сплати мита Комісія приймає з урахуванням звіту та рекомендацій Міністерства.

2. Рішенням про порушення перегляду або розслідування Комісія уповноважує Міністерство:

1) опублікувати повідомлення про порушення перегляду або розслідування;

2) провести перегляд або розслідування.

3. Перегляд, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита вважається порушеним з дати набуття чинності відповідного рішення Комісії. Строк завершення відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати мита обчислюється з цієї дати.

Стаття 75. Офіційне повідомлення про порушення перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати а компенсаційного мита

1. Офіційне повідомлення про рішення Комісії про порушення перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита невідкладно публікується після прийняття Комісією відповідного рішення. Вимоги статті 32 цього Закону щодо мінімального змісту офіційного повідомлення поширюються, mutatis mutandis, на цей Розділ.

2. Інформація про рішення Комісії про порушення відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита направляється заінтересованим сторонам протягом п'яти робочих днів з дати публікації офіційного повідомлення про таке рішення.

3. У разі прийняття рішення про відмову у порушенні відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, Міністерство письмово інформує заявника про причини, з яких Комісія вирішила не порушувати такий перегляд чи розслідування. Таке інформування здійснюється протягом п'яти робочих днів від дати прийняття рішення про відмову у порушенні відповідного перегляду.

Стаття 76. Ex officio порушення перегляду або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

Порушення відповідного перегляду або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, ex officio, дозволяється у випадках, які чітко визначені у цьому Розділі.

Стаття 77. Вимоги до інформації

1. У тексті офіційного повідомлення про порушення перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита визначається строк, протягом якого заінтересованим сторонам надається можливість повідомити свою позицію та представити фактичну інформацію на її підтвердження.

2. Відповідно до статті 21 цього Закону Міністерство направляє запит заінтересованим сторонам про те, яку інформацію потрібно подати для аналізу і прийняття Комісією рішення. З цією метою, як правило, направляються запитальники.

3. Якщо інше не встановлено цим Законом, заінтересовані сторони подають відповідну інформацію Міністерству протягом 37 днів після направлення відповідного запиту. Цей строк може бути продовжений у разі обґрунтованої потреби та за необхідності.

Стаття 78. Одночасні перегляди

1. Проміжний перегляд компенсаційних заходів та перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів можуть бути порушені та проведені одночасно у разі наявності обґрунтованих причин.

2. Якщо перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів порушується тоді, коли проміжний перегляд компенсаційних заходів вже проводиться, проміжний перегляд має бути закінчений в той же строк, що й перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів.

Стаття 79. Звіт про суттєві факти та обставини

Якщо в цьому Розділі не визначено інше, стаття 61 цього Закону застосовується mutatis mutandis до проведення переглядів, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита. Встановлений Міністерством строк подачі коментарів враховує кінцевий строк, встановлений для завершення відповідного перегляду чи розслідування.

Стаття 80. Звіт за результатами перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

1. На підставі звіту про суттєві факти та обставини та з урахуванням коментарів заінтересованих сторін Міністерство готує звіт, який має містити рекомендації Комісії за результатами відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита.

2. Міністерство подає звіт Комісії не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку, визначеного для завершення відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита.

Стаття 81. Рішення за результатами перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

1. На підставі звіту Міністерства про результати відповідного перегляду, розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита Комісія може прийняти рішення, згідно якого компенсаційні заходи мають бути:

1) скасовані, залишені без змін, змінені чи у випадках, передбачених цим Законом, продовжені для цілей проміжного перегляду компенсаційних заходів;

2) для цілей перегляду для нового експортера скасовані, залишені без змін чи змінені;

3) для цілей розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита залишені без змін або розширені;

4) скасовані або продовжені для цілей перегляду у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів.

2. На підставі звіту Міністерства про результати розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита Комісія може прийняти рішення про повне або часткове повернення сплачених сум компенсаційного мита або відмову в їх поверненні.

3. Рішення Комісії має бути прийнято до завершення строку проведення відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита.

Стаття 82. Застосування компенсаційних заходів під час переглядів

Остаточні компенсаційні заходи залишаються чинними та застосовуються під час проведення відповідного перегляду, якщо вони не були призупинені згідно зі статтею 71 цього Закону до отримання результатів відповідного перегляду.

Стаття 83. Офіційне повідомлення про рішення та інформування

1. Офіційне повідомлення про рішення про результати проведення відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита публікується протягом п'яти робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Комісією.

3. Інформація про рішення про результати відповідного перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита направляється заінтересованим сторонам та центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику протягом п'яти робочих днів з дати публікації офіційного повідомлення про відповідне рішення.

4. Офіційне повідомлення про рішення в рамках проведення розслідувань або переглядів відповідно до цього Розділу публікується протягом п'яти робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Комісією.

5. Якщо перегляд чи розслідування не завершено у встановлений строк, визначений в цьому Розділі, офіційне повідомлення публікується невідкладно після закінчення цього строку. В офіційному повідомленні наводиться інформація про стан антисубсидиційного процесу, перегляду, розслідування та/або компенсаційних заходів. Ця інформація також направляється заінтересованим сторонам протягом п'яти робочих днів з дати публікації відповідного повідомлення.

6. Вимоги щодо змісту офіційного повідомлення та вимоги до інформування, встановлені статтею 32 цього Закону застосовуються відповідно, mutatis mutandis, до цього Розділу.

Стаття 84. Строк завершення переглядів, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

1. Якщо у цьому Розділі не визначено інше:

1) перегляди, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита проводяться оперативно і, як правило, завершуються не пізніше ніж через 12 місяців від дати їх порушення;

2) перегляди, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, у будь-якому разі, завершуються протягом 18 місяців від дати порушення.

Датою завершення переглядів, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита є дата прийняття рішення Комісією.

2. Якщо перегляди, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита не завершено у строки, зазначені в частині першій цієї статті, компенсаційні заходи щодо яких проводилися відповідні перегляд або розслідування:

1) припиняють дію для цілей перегляду у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів;

2) припиняють дію, якщо одночасно проводились проміжний перегляд компенсаційних заходів та перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів, при цьому перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів був порушений, коли проміжний перегляд компенсаційних заходів вже проводився або якщо ці перегляди почалися одночасно;

3) залишаються без змін для цілей проміжного перегляду та перегляду для нового експортера.

Неможливість завершити розслідування випадків ухилення від сплати мита у встановлений строк не впливає на дію компенсаційних заходів, від сплати яких, як стверджується, відповідна сторона ухилилася.

Стаття 85. Відкликання заяви

Заявник може відкликати заяву до порушення перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита. В цьому випадку заява вважається такою, що не подавалася.

У випадку відкликання заяви після порушення перегляду, розслідування щодо повернення сплачених сум компенсаційного мита або розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, за рішенням Комісії такий перегляд чи розслідування припиняються, за умови, що національний інтерес не вимагає проведення такого перегляду чи розслідування.

Стаття 86. Заінтересовані сторони переглядів

Залежно від підстав, відповідно до яких порушено перегляд, Міністерство визначає заінтересованих сторін у відповідному перегляді.

Стаття 87. Зобов'язання

Положення Глави 4 Розділу V цього Закону, поширюються, mutatis mutandis, до зміни та продовження зобов'язань.

Глава 9
Проміжний перегляд компенсаційних заходів

Стаття 88. Мета та умови проведення проміжного перегляду

Проміжний перегляд компенсаційних заходів може бути порушений і проведений з метою визначення наявності змін в обставинах, якими обґрунтовувалась необхідність застосування остаточного компенсаційного заходу. Така зміна обставин має бути значною і тривалою, а не просто відображати тимчасові зміни і коливання, які, серед іншого, властиві ринку.

Проміжний перегляд компенсаційних заходів може бути порушений за умови, що від дати застосування, зміни, продовження строку або розширення дії остаточних компенсаційних заходів пройшло не менше одного року. У виключних випадках, за наявності достатніх доказів, перегляд може бути порушений, якщо встановлений строк ще не минув.

Стаття 89. Порушення проміжного перегляду компенсаційних заходів

1. Проміжний перегляд компенсаційних заходів порушується Комісією за результатами розгляду заяви заінтересованої сторони, яка подається у письмовій формі і містить достатні докази того, що:

1) продовження дії компенсаційних заходів вже не є необхідним для усунення субсидування; або

2) продовження або поновлення заподіяння шкоди галузі вітчизняного виробництва є малоймовірним у разі, якщо компенсаційні заходи будуть скасовані або змінені; або

3) діючі компенсаційні заходи не є або не будуть достатніми для усунення субсидування, яке заподіює шкоду галузі вітчизняного виробництва.

2. У разі недостатності представлених доказів Міністерство рекомендує Комісії не порушувати перегляд.

3. Проміжний перегляд компенсаційних заходів може бути порушений, за виняткових обставин, ex officio, якщо Міністерство має достатньо доказів, prima facie, з питань, зазначених у частині першій цієї статті.

Стаття 90. Завершення проміжного перегляду компенсаційних заходів

На підставі звіту Міністерства, Комісія приймає обґрунтоване рішення про результати проміжного перегляду компенсаційних заходів, яким вона може:

1) скасувати компенсаційні заходи і припинити розслідування, якщо є підстави вважати, малоймовірним продовження або поновлення:

субсидування; або

заподіяння шкоди галузі вітчизняного виробництва;

2) залишити без змін, змінити (збільшити або зменшити) розмір компенсаційних заходів, якщо змінилися обставини, які призвели до застосування таких заходів.

Глава 10
Перегляд для нового експортера

Стаття 91. Мета та умови перегляду для нового експортера

Будь-який іноземний виробник або експортер, який експортує в Україну товари, щодо яких застосовується остаточне компенсаційне мито, має право звернутися до Міністерства з вимогою про прискорений перегляд з метою встановлення індивідуального компенсаційного мита, за умови, що такий іноземний виробник або експортер:

1) не експортував в Україну товар, що є об'єктом розгляду, протягом періоду розслідування, на підставі якого грунтувалось застосування заходів; та

2) не пов'язаний з будь-якими експортерами або виробниками у країні експорту товар, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів.

Стаття 92. Порушення перегляду для нового експортера

1. Перегляд для нового експортера порушується Комісією за результатами розгляду заяви іноземного виробника або експортера, яка подається у письмовій формі і містить достатні докази існування умов, зазначених у статті 91 цього Закону.

Якщо заявник не є іноземним виробником товару, до якого застосовуються компенсаційні заходи, до заяви включається також наступна інформація:

1) назва іноземного виробника; та

2) заява від такого виробника із зазначенням того, що він буде співпрацювати в рамках перегляду шляхом подання даних щодо наявності і розміру субсидій протягом періоду перегляду.

2. Міністерство інформує галузь вітчизняного виробництва про те, що заява щодо порушення перегляду для нового експортера була подана, а також пропонує вітчизняним виробникам надати коментарі в межах строку, встановленого Міністерством. Ці коментарі, за їх наявності, повинні бути взяті до уваги при прийнятті рішення про початок порушення перегляду.

3. Перегляд для нового експортера повинен порушуватись лише за наявності достатніх доказів, prima facie, стосовно кожної з вимог, визначених у частині першій цієї статті, які дають підстави для порушення такого перегляду.

Стаття 93. Призупинення сплати компенсаційного мита та запровадження грошових депозитів або боргових зобов'язань

1. На підставі рішення Комісії про порушення перегляду для нового експортера призупиняється стягнення діючого компенсаційного мита щодо імпорту товару, виробленого та/або експортованого заявником на період проведення перегляду. Комісія доручає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику запровадити грошові депозити або боргові зобов'язання щодо імпорту товару цього заявника. Такі грошові депозити або боргові зобов'язання повинні бути оформлені відповідно до митного законодавства.

Якщо Комісією буде встановлено, що експорт заявника здійснювався за умови отримання субсидії, що є підставою для застосування компенсаційного заходу, з нього стягується остаточне компенсаційного мито на зворотній основі від дати порушення перегляду для нового експортера.

2. Без шкоди для положень статті 75 цього Закону, офіційне повідомлення про порушення перегляду для нового експортера включає інформацію з питань, зазначених у частині першій цієї статті.

Стаття 94. Заінтересовані сторони перегляду для нового експортера

До переліку заінтересованих сторін перегляду для нового експортера входять:

1) компетентні органи країни експорту, щодо яких застосовуються заходи;

2) іноземний виробник та/або експортер, який звернувся із заявою про порушення перегляду;

3) імпортери товару, який є об'єктом перегляду;

4) промислові користувачі в Україні товару, який є об'єктом перегляду;

5) представницькі організації споживачів в Україні у тих випадках, коли товар, який є об'єктом перегляду, як правило, продається у роздріб;

6) галузь вітчизняного виробництва.

Стаття 95. Завершення перегляду для нового експортера

1. На підставі звіту Міністерства, Комісія приймає обґрунтоване рішення про результати перегляду для нового експортера, якому вона може:

1) встановити індивідуальне компенсаційного мито для іноземного виробника та/або експортера, якщо існують умови, зазначені у статті 91 цього Закону, і дотримано вимоги частини першої статті 92 цього Закону. У будь-якому випадку розмір цього мита не може перевищувати розмір мита, що застосовується до всіх інших підприємств на момент завершення перегляду для нового експортера; або

2) припинити розслідування стосовно заявника, у разі, якщо сума субсидування дорівнює нулю або є de minimis; або

3) завершити перегляд шляхом поновлення дії компенсаційного мита, встановленого відповідно до частини першої статті 93 цього Закону.

2. У разі, якщо Комісія приймає рішення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, індивідуальне компенсаційного мито, що застосовується до іноземного виробника та/ або експортера, стягується на зворотній основі щодо імпорту товару заявника, стосовно якого було запроваджено грошові депозити або боргові зобов'язання.

3. У разі, якщо Комісія приймає рішення на підставі пункту 2 частини першої цієї статті, компенсаційні мита не повинні стягуватись щодо імпорту товару заявника, стосовно якого було запроваджено грошові депозити або боргові зобов'язання.

4. У разі, якщо Комісія приймає рішення на підставі пункту 3 частини першої цієї статті, компенсаційного мито, що застосовується до всіх інших підприємств, стягується щодо імпорту товару заявника, стосовно якого було запроваджено грошові депозити або боргові зобов'язання.

5. Для цілей частин другої та четвертої цієї статті, положення, що стосуються стягнення компенсаційних мит на зворотній основі, стаття 69 цього Закону застосовується, mutatis mutandis.

Стаття 96. Строк завершення перегляду для нового експортера

Перегляд для нового експортера, як правило, завершується протягом дев'яти місяців від дати порушення.

Датою завершення перегляду є дата прийняття відповідного рішення Комісією.

Глава 11
Розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита

Стаття 97. Мета та умови розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита

Імпортер може вимагати повернення сплачених сум компенсаційного мита, якщо доведено, що субсидію, на підставі якої стягувалося таке мито, було усунене або знижене до рівня, нижчого за розмір діючого компенсаційного мита.

Розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита порушується Комісією за умови, що пройшло не менше одного року з моменту застосування остаточного компенсаційного мита.

Стаття 98. Порушення розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита

1. Заява імпортера про повернення сплачених сум компенсаційного мита вважається належно обґрунтованою за умов, що вона містить точну інформацію про сплачені суми компенсаційного мита, які є предметом заяви, та супроводжується усіма митними документами про розрахунки та сплату цих сум. Заява повинна також містити докази за репрезентативний період часу щодо суми субсидії для іноземного виробника та/або експортера, до якого застосовується компенсаційне мито.

У разі, якщо імпортер не пов'язаний із зазначеним іноземним виробником та/або експортером, і неможливо невідкладно отримати вказані докази, або іноземний виробник та/або експортер відмовляється надати їх імпортеру, зазначена заява повинна містити зобов'язання експортера та/або виробника про подання цих доказів Міністерству.

Строк, зазначений в частині другій статті 73 цього Закону, не застосовується до цієї глави.

2. Без шкоди для статті 97 цього Закону заява подається до Міністерства не пізніше ніж шість місяців після закінчення періоду імпортування. Для цілей цієї глави період імпортування означає період, що становить шість місяців та який:

1) починається 1 січня і закінчується 30 червня; або

2) починається 1 липня і закінчується 31 грудня.

Заяви, що не містять доказів, зазначених у частині першій цієї статті, або які не подані в межах строку, встановленого цією частиною, відхиляються Міністерством. Про відхилення заяви Міністерство інформує заявника.

Стаття 99. Заінтересовані сторони розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита

До переліку заінтересованих сторін для цілей розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита входять:

1) імпортер, який звернувся із заявою про повернення сплачених сум мита;

2) іноземний виробник та/або експортер, який виробляв та/або експортував товар, щодо якого застосовуються компенсаційні заходи;

3) компетентні органи країни експорту щодо якого застосовуються компенсаційні заходи.

Стаття 100. Визначення обсягу сплачених сум компенсаційного мита, які підлягають поверненню

Визначення наявності субсидій та їх кількісне вираження здійснюється відповідно до Розділу II цього Закону.

Результати розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита використовуються тільки з метою визначення обґрунтованості та обсягу повернення сплачених сум компенсаційного мита.

Стаття 101. Завершення розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита

На підставі звіту Міністерства, Комісія приймає рішення про результати розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита, яким вона може:

1) відмовити у поверненні сум сплаченого компенсаційного мита, якщо:

інформація, необхідна для обґрунтування повернення сплачених сум та їх розміру, не є повною або не подана у встановлений строк; або

встановлено, що розмір субсидії, отриманої іноземним виробником та/або експортером за період, що розглядався, не є нижчим за розмір остаточного компенсаційного мита щодо якого вимагається повернення;

2) визнати існування підстав для часткового повернення сплаченої суми, виходячи з різниці між сплаченою сумою остаточного компенсаційного мита імпортером і фактичним розміром субсидування, наданого іноземному виробнику та/або експортеру за період, що розглядався; або

3) визнати існування підстав для повернення сплаченої суми мита у повному обсязі, якщо встановлено, що протягом періоду, що розглядався, іноземний виробник та/або експортер не отримував жодних субсидій щодо яких застосовуються компенсаційні заходи.

Стаття 102. Строк завершення розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита

Розслідування щодо повернення сплачених сум мита, як правило, повинно бути завершене протягом 180 днів, але не пізніше ніж через 240 днів від дати порушення такого розслідування.

Стаття 103. Повернення сум сплаченого компенсаційного мита

Повернення будь-яких сум сплаченого компенсаційного мита здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику протягом 90 днів від дати прийняття Комісією відповідного рішення. У разі якщо протягом 90 днів сума сплаченого компенсаційного мита не була повернута, на запит імпортера центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику надає пояснення про причини затримки.

Глава 12
Перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів

Стаття 104. Мета та умови перегляду у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів

Без шкоди для положень статті 66 цього Закону, перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів може бути порушений з метою оцінки ймовірності продовження або поновлення субсидування та заподіяння ним шкоди галузі вітчизняного виробництва у разі припинення дії компенсаційних заходів.

Стаття 105. Офіційні повідомлення щодо закінчення строку компенсаційних заходів

1. Офіційне повідомлення про наближення закінчення строку дії компенсаційних заходів публікується до кінця першої половини останнього року його застосування.

2. У будь-якому з випадків, коли:

1) заяву не подано до закінчення строку, встановленого частиною першою статті 106 цього Закону; або

2) заяву було подано, однак Комісія вирішила не розпочинати перегляд, Міністерство публікує офіційне повідомлення про фактичне закінчення строку дії заходів, зазначених у цій статті. Офіційне повідомлення публікується до дати закінчення строку дії відповідних компенсаційних заходів.

Стаття 106. Порушення перегляду у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів

1. Заява про порушення перегляду у зв'язку із закінченням строку дії заходів подається Міністерству не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії відповідних компенсаційних заходів.

2. Заява має містити достатні докази, prima facie, що у разі закінчення дії остаточних компенсаційних заходів можливе продовження або поновлення субсидування і заподіяння ним шкоди галузі вітчизняного виробництва. Доказом ймовірності цього може бути, зокрема, фактична інформація про подальше субсидування і заподіяння ним шкоди галузі вітчизняного виробництва або докази, що припинення (запобігання) заподіяння шкоди галузі вітчизняного виробництва частково або повністю є наслідком застосованих заходів, або докази, що обставини, які стосуються експортерів або ринкових умов є такими, що свідчать про ймовірність подальшого субсидування, що заподіює шкоду галузі вітчизняного виробництва.

3. У разі недостатності наявної доказової інформації, Міністерство рекомендує Комісії не розпочинати перегляд у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів.

4. Цей перегляд може розпочинатися за виняткових умов, ex officio, якщо в розпорядженні Міністерства є достатньо доказів, prima facie, стосовно питань, зазначених у частині другій цієї статті.

5. Відповідні заходи залишаються чинним та застосовуються до завершення перегляду у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів, якщо вони не були призупинені відповідно до статті 71 цього Закону.

Стаття 107. Завершення перегляду у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів

На підставі звіту Міністерства, Комісія приймає обґрунтоване рішення за результатами перегляду у зв'язку із закінченням строку дії компенсаційних заходів, яким вона може:

1) продовжити дію остаточних компенсаційних заходів на період до п'яти років, за умови, що було встановлено, що завершення застосування заходів призведе до продовження або поновлення субсидування та шкоди; або

2) завершити антисубсидиційний процес і перегляд без продовження строку дії компенсаційних заходів у зв'язку з тим, що:

не всі умови, визначені у пункті 1 цієї статті виконуються; або

заяву відкликано і національний інтерес не вимагає завершення перегляду; або

галузь вітчизняного виробництва не подала інформацію, необхідну для оцінки ймовірності продовження чи поновлення шкоди.

Глава 13
Розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

Стаття 108. Підстави розширення дії компенсаційного мита

У разі, коли доведено спробу експортера ухилитись від сплати компенсаційного мита, застосованого відповідно до цього Закону, дію такого компенсаційного мита може бути розширено стосовно:

1) імпорту з третіх країн товарів, незалежно чи зазнали вони незначної модифікації чи ні; або

2) імпорту товарів або їх частин із незначною модифікацією, з країни щодо якої застосовано таке компенсаційного мито.

Стаття 109. Ухилення від сплати мита

Ухилення від сплати мита має визначатись як зміна в структурі торгівлі між третіми країнами і Україною, або між окремими підприємствами в країні експорту, до якої застосовуються компенсаційні заходи, і Україною, що походить з практики, процесу або діяльності, для яких недостатньо обґрунтованих підстав або економічної доцільності, окрім дії попередньо запровадженого компенсаційного мита на подібний товар, і коли існують докази заподіяної шкоди галузі вітчизняного виробництва, або того, що компенсаційний ефект від компенсаційного мита нівелюється через ціни та/або кількість подібних товарів, а також за наявності доказу факту того, що імпортні товари та/або їх частина користуються перевагами від субсидії.

Для цілей цієї Глави практика, процес або діяльність включають в себе, серед іншого:

1) незначну модифікацію товару, внаслідок якої він підпадає під код товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності або під опис товару, до якого не застосовуються компенсаційні заходи, за умови що така модифікація не змінює істотні характеристики цього товару;

2) відправку через треті країни товару, щодо якого застосовуються компенсаційні заходи;

3) певні види складальних операцій в Україні або в інших країнах;

4) реорганізацію експортерами або виробниками їх звичайної структури і каналів збуту у країні, щодо якої застосовуються компенсаційні заходи, з метою експортувати свій товар до України через виробників, що отримують вигоду від індивідуальної ставки компенсаційного мита, яка є нижче за ставку, що застосовується до товару таких виробників.

Цей перелік не є вичерпним.

Стаття 110. Складальні операції

Для цілей частини третьої статті 109 цього Закону, складальна операція в Україні або іншій країні вважається ухиленням від сплати чинних компенсаційних мит, якщо:

1) діяльність щодо цієї складальної операції почалася або істотно зросла в обсягах з моменту або безпосередньо до порушення розслідування, а складові частини походять з країни, щодо якої застосовуються компенсаційні заходи; та

2) складові частини складають 60 відсотків або більше загальної вартості частин зібраного товару, за винятком того, що в жодному разі ухиленням не буде вважатися ситуація, коли вартість, додана до внесених частин, під час збірки або завершення операції, є більшою, ніж 25 відсотків від вартості виробництва; та

3) компенсаційні наслідки від компенсаційного мита нівелюються через рівень цін та/або кількості складеного подібного товару, а також існують докази субсидування.

Стаття 111. Порушення розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

1. Розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита розпочинається, як правило, за результатами аналізу поданої заінтересованими сторонами до Міністерства письмової заяви, яка включає фактичні докази наявності факторів, передбачених статтями 108 і 109 та в частині доцільності статтею 110 цього Закону. У разі недостатності наведених доказів Міністерство рекомендує Комісії не розпочинати розслідування.

2. Розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита може бути розпочато без заяви заінтересованої сторони, якщо в розпорядженні Міністерства є достатні докази наявності факторів, передбачених статтями 108 і 109 та в частині доцільності статтею 110 цього Закону.

3. Рішення про порушення розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита приймається Комісією.

Стаття 112. Грошові депозити або боргові зобов'язання

1. В рішенні Комісії щодо порушення розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита може міститися доручення центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику запровадити грошові депозити або боргові зобов'язання щодо імпорту товару. Такі грошові депозити або боргові зобов'язання запроваджуються відповідно до митного законодавства.

2. Офіційне повідомлення публікується відповідно до вимог, що містяться у статті 75 цього Закону та з урахуванням частини першої цієї статті.

Стаття 113. Заінтересовані сторони

Окрім сторін, перерахованих у пункті 2 статті 1 цього Закону, у разі доцільності заінтересованими сторонами розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита можуть вважатися також виробники частин і компонентів товару.

Стаття 114. Незастосування розширених компенсаційних заходів

1. Якщо встановлено, що практика, процес або діяльність з метою ухилення від сплати компенсаційного мита мають місце, розширені компенсаційні заходи можуть не застосовуватися до сторони, яка може довести, що вона не є пов'язаною із будь-якими виробниками, щодо яких застосовуються компенсаційні заходи та щодо якої встановлено те, що вона не займається практикою ухилення від сплати компенсаційного мита відповідно до статті 112 цього Закону.

2. Заява про незастосування розширених компенсаційних заходів подається стороною Міністерству до закінчення строку, зазначеного в рішенні про порушення розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита.

Така заява має містити обґрунтовані докази, наведені у частині першій цієї статті.

3. Рішення щодо незастосування розширених компенсаційних заходів по відношенню до сторони приймається Комісію за поданням Міністерства. Незастосування розширених компенсаційних заходів залишається чинними протягом строку і на умовах, наведених у такому рішенні.

4. У разі виконання умов, передбачених у Главі 10 цього Розділу, розширені компенсаційні заходи можуть не застосовуватися за рішенням Комісії після завершення розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, якщо його наслідком є розширення дії компенсаційних заходів.

Стаття 115. Завершення розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

На підставі звіту Міністерства, Комісія приймає обґрунтоване рішення про результати розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, яким вона може:

1) розширити для усіх інших підприємств застосування компенсаційного мита, визначеного в відповідному остаточному рішенні Комісії за результатами розслідування, прийнятому відповідно статті 63 цього Закону, стосовно імпорту товару, щодо якого встановлено факт ухилення від сплати мит; та вилучити окремі сторони зі сфери дії розширеного компенсаційного мита у випадку виконання умов, встановлених у статті 114 цього Закону; або

2) припинити розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, якщо:

не доведено існування практики ухилення від сплати мита; або

заяву відкликано, і національний інтерес не вимагає завершення такого розслідування.

Якщо можливо, розширення дії компенсаційного мита набуває чинності від дати запровадження грошових депозитів або боргових зобов'язань згідно зі статтею 112 цього Закону.

Стаття 116. Строк проведення розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита

Розслідування випадків ухилення від сплати компенсаційного мита, як правило, завершується не пізніше ніж через дев'ять місяців від дати його порушення. За необхідності, цей строк може бути збільшено до 12 місяців.

РОЗДІЛ VII
СУДОВИЙ ПЕРЕГЛЯД

Стаття 117. Судове оскарження

1. Рішення Комісії щодо порушення розслідування, застосування попередніх або остаточних компенсаційних заходів, їх перегляду може бути оскаржене в порядку, встановленому чинним законодавством України.

2. Оскарження рішення Комісії не перешкоджає проведенню розслідування чи перегляду або стягненню компенсаційного мита.

3. У разі визнання судом рішення Комісії щодо застосування попередніх або остаточних заходів неправомірним в цілому або його частини, Комісія зобов'язана вжити необхідних заходів на виконання цього рішення суду.

Такі заходи, за необхідності, включають поновлення розслідування або перегляду. Про поновлення розслідування або перегляду публікується офіційне повідомлення.

Заінтересовані сторони, щодо яких було ухвалене рішення суду та поновлене розслідування або перегляд, подають Міністерству інформацію із доказами та можуть вимагати проведення слухань для цілей проведення поновленого розслідування або перегляду протягом 20 днів від дати набуття чинності рішення Комісії про поновлення розслідування або перегляду.

Поновлене розслідування або перегляд здійснюються у розумний строк, що як правило, не є більшим ніж три місяці.

Положення Розділів I - VI цього Закону застосовуються, в частині, де вони є доцільними, з урахуванням строків завершити поновлене розслідування або перегляд.

За результатами проведення поновленого розслідування або перегляду заходів Комісія на підставі звіту Міністерства приймає нове рішення з урахуванням рішення суду.

РОЗДІЛ VIII
ПОВІДОМЛЕННЯ ТА ІНШІ ЗАХОДИ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ДІЯЛЬНІСТЮ СОТ

Стаття 118. Повідомлення та інші заходи, пов'язані із діяльністю СОТ

1. Міністерство готує усі повідомлення, які мають бути направлені до СОТ у відповідних стандартних форматах, опублікованих СОТ, про:

1) зміни до законодавчих та інших нормативно-правових актів України, що є суттєвими для Угоди про субсидії і компенсаційні заходи, та щодо виконання і застосування таких актів;

2) усі попередні і остаточні компенсаційні заходи, вжиті щодо компенсаційних мит. Такі повідомлення направляються невідкладно;

3) дії, пов'язані із компенсаційними митами за попередні шість місяців. Такі повідомлення направляються у строк, встановлений СОТ;

4) компетентний орган, який має право порушувати і проводити розслідування, зазначені у статті 11 Угоди про субсидії і компенсаційні заходи;

5) національні процедури, що регулюють питання щодо порушення і проведення розслідувань, якщо вони не включені до пункту 1 цієї частини.

У разі, якщо СОТ впроваджує нові обов'язки щодо направлення таких повідомлень, відповідальність за їх підготовку покладається на Міністерство.

2. Міністерство співпрацює з компетентним органом СОТ щодо підготовки усних і письмових відповідей на запитання, отриманих від інших країн-членів СОТ стосовно повідомлень, надісланих відповідно до частини першої цієї статті.

РОЗДІЛ IX
ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЗВІТІВ, ПРИЙНЯТИХ ОРГАНОМ СОТ ІЗ ВРЕГУЛЮВАННЯ СУПЕРЕЧОК

Стаття 119. Імплементація звітів, прийнятих Органом СОТ із врегулювання суперечок

Міністерство та Комісія вживають необхідних заходів для досягнення відповідності компенсаційних заходів, застосованих відповідно до цього Закону, з рекомендаціями і правилами, що містяться у звіті, затвердженому Органом СОТ із врегулювання суперечок.

Стаття 120. Дії на виконання затвердженого Органом СОТ з врегулювання суперечок звіту щодо застосованого компенсаційного заходу

1. Коли Орган з врегулювання суперечок в рамках СОТ затверджує звіт, що стосується заходу, застосованого відповідно до цього Закону (оспорюваного заходу), Комісія на основі рекомендацій, наданих Міністерством, може за доцільності застосувати один або декілька таких заходів:

1) скасувати або змінити оспорюваний захід; або

2) прийняти будь-який інший спеціальний захід, застосування якого вважається доцільним в існуючих обставинах, з метою приведення зобов'язань України у відповідність до рекомендацій і висновків, що містяться у звіті.

2. З метою підготовки рекомендацій відповідно до частини першої цієї статті, Міністерство може додатково направити запит на інформацію заінтересованим сторонам для доповнення тієї інформації, яка вже була отримана в ході розслідування і результати якого призвели до застосування оспорюваного заходу.

3. Оскільки перегляд доцільно проводити до або під час застосування будь-якого заходу, зазначеного у частині першій цієї статті, такий перегляд повинен бути порушений за рішенням Комісії. Перегляд проводиться Міністерством відповідно до Розділу VI цього Закону.

4. Якщо призупинення оспорюваного заходу є доцільним, таке призупинення здійснюється Комісією на обмежений строк.

Стаття 121. Вплив заходів

Якщо інше не передбачено цим Законом, будь-які заходи, застосовані відповідно до положень цього Розділу, не є підставою для відшкодування компенсаційного мита.

РОЗДІЛ X
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 122. Особливості одночасного застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів

Імпорт одного й того ж товару не може бути об'єктом застосування одночасно антидемпінгових та компенсаційних заходів, які запроваджуються для усунення наслідків шкоди галузі вітчизняного виробництва, яка виникла в результаті одночасного імпорту за демпінговими цінами та субсидованими цінами.

Стаття 123. Зв'язок між компенсаційними заходами та багатосторонніми заходами

У разі, якщо стосовно будь-якого імпортованого товару встановлено контрзаходи за результатами процедури врегулювання суперечок відповідно до Угоди про субсидії і компенсаційні заходи, і такі заходи дозволяють усунути шкоду, яка була спричинена субсидіями, що є підставою для застосування компенсаційних заходів, застосування будь-якого компенсаційного заходу, встановленого щодо цього товару, негайно припиняється або скасовується, відповідно до встановленого порядку.

Стаття 124. Документи та роз'яснення

1. Міністерство розробляє:

1) інструкції щодо листування зі сторонами;

2) стандартні зразки звітів, включаючи зазначені у статтях 26, 47, 58, 61, 74, 79, 80 та частині четвертій статті 37 цього Закону;

3) рекомендації з розрахунку суми субсидії;

4) рекомендації з розрахунку правила нижчої ставки мита відповідно до статті 30 цього Закону;

5) стандартні зразки запитальників відповідно до статті 44 цього Закону;

6) стандартні форми заяв про порушення кожного з видів переглядів, а також для розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита і розслідування щодо ухилення від сплати мита;

7) стандартні форми запитальників, які використовуються в ході проведення переглядів, а також в ході проведення розслідувань щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита і розслідувань щодо ухилення від сплати мита;

8) інструкції щодо ведення матеріалів справи;

9) документ загального застосування, у якому детально викладено, яким чином порушується, проводиться та завершується розслідування щодо повернення сум сплаченого компенсаційного мита.

2. Роз'яснення з питань застосування цього Закону надають Комісія та Міністерство.

 

ДОДАТОК I
ІЛЮСТРАТИВНИЙ ПЕРЕЛІК ЕКСПОРТНИХ СУБСИДІЙ

(а) Надання урядом прямих субсидій підприємству чи галузі виробництва залежно від експортної діяльності.

(б) Програми, які передбачають утримання валюти або будь-які інші аналогічні заходи, що забезпечують виплату премії у разі здійснення експортних операцій.

(в) Внутрішні розцінки на транспортування і фрахт при експортних відвантаженнях, надані або санкціоновані урядом на умовах, більш сприятливих, ніж для внутрішніх перевезень.

(г) Безпосереднє або опосередковане постачання урядом або його установами, через затверджені урядом програми імпортних або вітчизняних товарів або послуг для використання у виробництві товарів на експорт на умовах, більш сприятливих порівняно з умовами постачання подібних або безпосередньо конкуруючих товарів або послуг для виробництва товарів, призначених для внутрішнього споживання, якщо (коли йдеться про товари) такі умови вигідніші від комерційно доступних1 на світових ринках для їх експортерів.

(д) Повне чи часткове звільнення, винятки чи відстрочення щодо сплати прямих податків2 або сплати внесків до фондів соціального страхування, що сплачуються або повинні сплачуватися промисловими або торговельними підприємствами3 у разі здійснення експортної операції.

(е) Надання спеціальних знижок, які безпосередньо пов'язані з експортом або з експортною діяльністю, та якщо такі знижки перевищують знижки, що надаються стосовно споживання на вітчизняному ринку, за умови, що розрахунки проводяться відповідно до бази оподаткування зазначеними прямими податками.

(є) Встановлення, у разі виробництва та постачання товарів на експорт, звільнень або повернення сплачених сум непрямих податків2, які справляються у разі виробництва та постачання подібних товарів для продажу на внутрішньому ринку.

(ж) Звільнення, винятки чи відстрочення щодо сплати кумулятивних непрямих податків2, які справляються на попередній стадії з майна або послуг, використаних у виробництві товарів, що експортуються, на суми, які перевищують звільнення, винятки чи відстрочення щодо сплати подібних кумулятивних непрямих податків, якими оподатковується на попередній стадії майно або послуги, використані у виробництві подібних товарів для продажу на вітчизняному ринку; однак за умови, що звільнення, винятки чи відстрочення щодо сплати кумулятивних непрямих податків, які справляються на попередній стадії можуть стосуватися товарів, що експортуються навіть за відсутності таких звільнень, винятків чи відстрочення для подібних товарів, що реалізуються для споживання на вітчизняному ринку, якщо звільнення, винятки чи відстрочення щодо сплати кумулятивних непрямих податків стосуються сировини для виробництва товарів, що експортується (включаючи звичайні втрати)4. Положення цієї частини слід тлумачити відповідно до інструкції щодо споживання сировини у виробничому процесі, що міститься у Додатку II.

(з) Зменшення або повернення імпортних зборів2, що перевищують імпортні збори, які стягуються з імпортованих матеріалів, які споживаються у процесі виробництва товару на експорт (включаючи звичайні втрати); однак за умови, що у деяких випадках підприємство може використовувати сировину з внутрішнього ринку у такій кількості і з такими ж характеристиками, як і імпортована сировина на заміну останньої, щоб скористатися таким положенням, коли імпортні і відповідні експортні операції здійснюються протягом розумного періоду часу, який не перевищує двох років. Положення цієї частини слід тлумачити відповідно до інструкції щодо споживання сировини у виробничому процесі, що міститься у Додатку II, а також інструкції щодо визначення систем повернення імпортних зборів як експортних субсидій, що містяться у Додатку III.

(и) Надання урядом (чи спеціальними установами, що контролюються урядом) програм гарантування або страхування експортних кредитів, програм страхування або гарантування від зростання вартості товарів, що експортуються, або програм, які стосуються валютних ризиків з використанням ставок премій, недостатніх для покриття довгострокових витрат і втрат, пов'язаних з реалізацією цих програм.

(і) Надання урядом (чи спеціальними установами, які контролюються урядом та/або уповноважені ним) експортних кредитів за ставками, нижчими, ніж ставки, за якими їм фактично доводиться платити за використані кошти (або довелося б платити, якби вони позичали такі кошти на міжнародних ринках капіталу для одержання кредитів з такими ж строками повернення та іншими умовами кредиту, а також якби ці кошти було деноміновано у тій же валюті, що й експортні кредити), або їх повна або часткова сплата витрат, що понесли експортери або фінансові організації при отриманні кредитів, якщо зазначені пільги надаються для забезпечення істотних переваг у сфері умов кредитування експорту.

Проте за умови, що Член СОТ є стороною міжнародного зобов'язання щодо офіційних експортних кредитів, у якому сторонами є принаймні 12 первісних країн-членів СОТ станом на 1 січня 1979 року (або зобов'язання його наступника, яке затверджено цими первісними країнами-членами СОТ), або якщо на практиці в країні-члені СОТ застосовується норма про відсоткові ставки з відповідного зобов'язання, практика надання експортних кредитів, що відповідає цим положенням, не вважається експортною субсидією.

(к) Будь-які інші витрати з державного бюджету, які вважаються експортною субсидією у розумінні Статті XVI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Примітки до Додатка I

Примітка 1. Термін "комерційно доступні" означає, що вибір між вітчизняними та імпортованими товарами не обмежено і залежить лише від комерційних міркувань.

Примітка 2. Для цілей цього Закону:

прямі податки - податки на заробітну плату, прибуток, процентні виплати, ренту, роялті та всі інші форми доходу, а також податки на нерухоме майно;

імпортні збори означає тарифи, мита, а також інші фіскальні збори, які більше ніде не перелічено у цій примітці, що стягуються з імпорту;

непрямі податки - податки з продажу, акцизи, податки на оборот, додану вартість, франчайзинг, гербові збори, податки на переказ коштів, на товарно-матеріальні запаси і устаткування, прикордонні збори, а також всі інші податки, які не включено до прямих податків та імпортних зборів;

непрямі податки попередньої стадії - податки, що стягуються з товарів та послуг, які прямо чи опосередковано використовуються у виробництві товару;

кумулятивні непрямі податки - багатоступеневі податки, які стягуються тоді, коли немає механізму подальшого кредитування податку, якщо товари або послуги, що підлягають оподаткуванню на одній стадії виробництва, використовуються на наступній стадії виробництва;

податкові пільги - включають повернення переплачених податків або податкову знижку;

зменшення або повернення - включає повне чи часткове звільнення чи відстрочку від сплати імпортних зборів.

Примітка 3. Податкова відстрочка може не співпадати з експортною субсидією, якщо, наприклад, стягується відповідний відсотковий збір.

Податкова відстрочка не обов'язково повинна прирівнюватися до експортної субсидії, наприклад, у тих випадках, коли стягуються відповідні процентні виплати. Для податкових цілей у ролі цін на товари у господарських операціях між експортуючими підприємствами та іноземними покупцями, що знаходяться під контролем Членів СОТ або під таким же контролем, повинні використовуватися ціни, які б призначалися між незалежними одне від одного підприємствами. Будь-який Член СОТ може привернути увагу іншого Члена СОТ до адміністративної та іншої практики, яка може протирічити цьому принципу і яка призводить до значної економії на прямих податках при експортних операціях. За таких обставин Члени СОТ повинні, як правило, намагатися розв'язати ці протиріччя, використовуючи механізм існуючих двосторонніх угод або інші спеціальні міжнародні механізми без обмеження прав і обов'язків Членів СОТ за Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 року, у тому числі право на консультацію. Параграф (e) не має на меті обмеження можливості Членів СОТ застосовувати заходи щодо уникнення подвійного оподаткування доходів з іноземних джерел, які отримують його підприємства або підприємства іншого Члена СОТ.

Примітка 4. Пункт "ж" не застосовується до систем нарахування ПДВ та коригувань податків на кордоні, які заміняють собою систему стягнення ПДВ; проблема надмірного розміру відшкодування ПДВ розглядається виключно у пункті "є".

 

ДОДАТОК II
ІНСТРУКЦІЯ ЩОДО СПОЖИВАННЯ СИРОВИНИ У ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЦТВА5

I

1. Програми знижок розміру непрямих податків надають виключення, зменшення сум або відстрочку сплати кумулятивних непрямих податків попереднього етапу оподаткування сировини, що використовується для виробництва товару на експорт (включаючи звичайні втрати). Так само, програми компенсації податкових платежів можуть включати зменшення суми або компенсацію імпортних зборів за сировину, спожиту у виробництві товару на експорт (включаючи звичайні втрати).

2. Ілюстративний перелік експортних субсидій, наведений у Додатку І, містить у пунктах "ж" і "з" посилання на термін "сировина, що споживається у виробництві експортної продукції". Відповідно до пункту "ж", програми знижок суми непрямих податків можуть бути визнані експортною субсидією, якщо вони призводять до звільнення, винятків чи відстрочення сплати кумулятивних непрямих податків більшого розміру, ніж розмір таких податків і обов'язкових платежів, що стягується з сировини, спожитої у виробництві експортного товару. Згідно з пунктом "з", програми компенсації таких платежів можуть вважатися експортною субсидією, якщо вони призводять до відшкодування чи компенсації імпортних зборів у більшому розмірі ніж ті, що стягуються з імпортованої сировини, що використовується у виробництві товару на експорт. В обох цих пунктах міститься застереження, що у висновках щодо споживання сировини для виробництва товару на імпорт слід враховувати звичайні втрати. У пункті "з" йдеться також про заміщення імпортованої сировини у відповідних випадках.

II

3. В ході перевірки можливого споживання сировини у процесі виробництва товару на експорт як частини розслідування згідно з цим Законом, Міністерство і Комісія здійснюють ці дії на такій основі.

4. У разі припущення, що програма знижки розміру непрямих податків або програма компенсації обов'язкових платежів є субсидуванням через занадто великі знижки або надмірні компенсації непрямих податків чи імпортних зборів, що стягуються з сировини, спожитої у виробництві товару на експорт, Міністерство і Комісія мають спершу визначити, чи існує і чи застосовується у країні походження і/або експорту система чи процедура для підтвердження, яка саме і в яких обсягах вживається сировина у виробництві товару на експорт. Якщо встановлено застосування такої системи чи процедури, далі Міністерство і Комісія мають ознайомитися із цією системою і перевірити її доцільність і ефективність з точки зору виконуваної нею функції та виходячи з загальноприйнятої торговельної практики цієї країни походження і/або експорту. Міністерство і Комісія можуть вважати за доцільне здійснити, згідно зі статтею 36 цього Закону, певне практичне тестування, щоб перевірити правильність інформації або переконатися в ефективному застосуванні даної системи чи процедури.

5. За відсутності такої системи чи процедури, якщо вони не є виправданими, або якщо вони створені і є доцільними, але не застосовуються або застосовуються неефективно, країною походження і/або експорту має бути проведена подальша оцінка на основі фактично використовуваної сировини, щоб визначити наявність переплат. Якщо Міністерство і Комісія вважають за потрібне, можливе проведення додаткової подальшої оцінки ситуації відповідно до пункту 4.

6. Міністерство і Комісія вважають, що сировина є фактично включеною, якщо вона використовується у виробничому процесі і фізично присутня у експортованому товарі. Сировина не обов'язково має бути присутня у кінцевому товарі у тій же формі, що й на початку виробничого процесу.

7. При визначенні обсягу відповідної сировини, спожитої у виробництві експортної товару, враховуються звичайні компенсаційні витрати, причому такі витрати слід вважати спожитими під час виробництва експортного товару. Термін витрати стосується тієї частини відповідної сировини, яка не має незалежної функції у виробничому процесі, не споживається у виробництві експортного товару (з таких причин як недостатня ефективність) і не відновлюється, не використовується і не реалізується тим же виробником.

Визначаючи питання, чи є звичайними заявлені компенсаційні витрати, Міністерство і Комісія враховують виробничий процес, середній рівень досвіду у відповідній галузі країни походження та/або експорту та інші технічні чинники, якщо доцільно. При цьому, Міністерство і Комісія мають пам'ятати, що важливим є питання щодо того, чи доцільно розрахував уряд країни походження та/або експорту обсяг компенсаційних витрат, якщо ця сума включається у суму знижки чи компенсації податку або мита.

8. Сировина, що використовується у процесі виробництва - це фізично спожиті, електроенергія, пальне і мастильні матеріали, що використовуються у виробничому процесі, та каталізатори, що споживаються в ході їх використання для виробництва товару на експорт.

Примітки до Додатка II

Примітка 5.

Матеріалами, що споживаються у виробничому процесі, є матеріали, устаткування, обладнання, які є складовими товару, що виробляється, а також енергія, паливо та нафта, що використовуються у виробничому процесі, а також каталізатори, які споживаються у ході їхнього використання для отримання експортного товару.

 

ДОДАТОК III
ІНСТРУКЦІЯ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ВИСНОВКУ ПРО ТЕ, ЩО РЕЖИМ КОМПЕНСАЦІЙ ПРИ ТАКІЙ ЗАМІНІ Є СУБСИДУВАННЯМ ЕКСПОРТУ

I

Компенсаційні системи, які дозволяють повертати переплачені суми або компенсувати сплачені імпортні збори за сировину, спожиту у процесі виробництва іншого товару, якщо в експортних поставках цього товару міститься вітчизняна сировина того ж обсягу і з тими ж характеристиками, що й представлена імпортна сировина. Відповідно до пункту "ж" Додатка I, режим компенсацій при такому заміщенні може вважатися субсидуванням експорту, якщо він призводить до завищення розміру компенсацій за імпортні збори, попередньо стягнені за імпортовану сировину, яка наразі вимагає компенсації.

II

Оцінюючи будь-яку програму компенсацій при такому заміщенні в рамках а розслідування, що проводиться згідно з вимогами цього Закону, Міністерство і Комісія здійснюють ці дії на такій основі:

1. У пункті "з" Додатка I визначено, що замість імпортної сировини можна використати у виробництві товару на експорт сировину, придбану на внутрішньому ринку, якщо така сировина має той же обсяг і ті ж характеристики, що й заміщувана імпортована сировина. Важливою обставиною є наявність системи перевірки чи процедури, яка дозволяє уряду країни походження та/або експорту перевірити і довести, що обсяг сировини щодо якої вимагають компенсації, не перевищує обсягу подібного експортованого товару в будь-якій формі, і що сума імпортного збору, що підлягає компенсації, не перевищує суми такого збору, накладеного і стягненого раніше з імпортної поставки цієї сировини;

2. За припущення, що система компенсаційних виплат при такому заміщенні є субсидуванням, Міністерство і Комісія зазвичай мають спершу визначити, чи існує і чи застосовується у країні походження та/або експорту система чи процедура перевірки. Якщо встановлено факт застосування такої системи чи процедури, далі Міністерство і Комісія мають ознайомитися із цією системою і перевірити її доцільність і ефективність з точки зору виконуваної нею функції та виходячи з загальноприйнятої торговельної практики цієї країни походження та/або експорту. Якщо встановлено, що ці процедури витримали таку перевірку і ефективно застосовуються, вважається, що субсидування не має місця. Міністерство і Комісія можуть вважати за доцільне здійснити, згідно зі статтею 36 цього Закону, певне практичне тестування, щоб перевірити правильність інформації або переконатися в ефективному застосування даної системи чи процедури;

3. За відсутності такої системи чи процедури перевірки, якщо вони не є виправданими, або якщо вони створені і є доцільними, але не застосовуються або застосовуються неефективно, це свідчить про можливість існування субсидування. У таких випадках країною походження та/або експорту має бути проведена подальша оцінка на основі фактично проведених транзакцій, щоб визначити наявність переплат. Якщо Міністерство і Комісія вважають за потрібне, можливе проведення додаткової подальшої оцінки ситуації відповідно до пункту 2;

4. Факт існування виплати компенсацій у разі такого заміщення, коли експортерам дозволено обирати конкретну партію імпортної поставки, по якій вони вимагають компенсації, не вважається субсидуванням;

5. Факт існування компенсації імпортних зборів вважається доведеним у контексті пункту "з" Додатка I, якщо уряд сплачує відсотки за будь-які повернені суми в рамках його компенсаційних програм, за умови, що такі відсотки є фактично сплаченими або мають бути сплачені.".

 
РОЗДІЛ X
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування.

2. Розслідування і перегляди, порушені до набуття чинності цим Законом, проводяться та звершуються відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (N 331-XIV) (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 12 - 13, ст. 80).

3. До прийняття підзаконних нормативно-правових актів, інших документів для розслідувань та переглядів на виконання цього Закону, чинні підзаконні нормативно-правові акти і документи залишаються в силі.

4. Закони та інші нормативно-правові акти України застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради
України

А. ПАРУБІЙ

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"

1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту

Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (далі - проект Закону) розроблено у зв'язку із необхідністю приведення норм чинного законодавства у сфері торговельного захисту у відповідність до положень Угод СОТ та міжнародної практики проведення антисубсидиційних розслідувань.

Проект Закону розроблений з метою вдосконалення механізму проведення антисубсидиційних розслідувань, а також механізму застосування компенсаційних заходів за результатами проведення зазначених розслідувань з урахуванням викликів сьогодення, оскільки політика "відкритості" України у торговельній сфері має як переваги від вільної торгівлі та відкритого ринку, так і свої недоліки. Так, зокрема в умовах зниження Україною торговельних бар'єрів, недобросовісна практика деяких країн - торгових партнерів України та їх виробників-експортерів може завдавати шкоди галузям вітчизняної промисловості. У цьому контексті антисубсидиційні розслідування є одним з кількох інструментів, до якого можуть звернутися вітчизняні товаровиробники для захисту від несправедливої міжнародної торгової практики. Разом із цим, застосування компенсаційних заходів може мати вплив на споживачів та користувачів імпортної продукції.

Проект Закону розроблено з метою врахування інтересів усіх заінтересованих сторін в умовах змін економічного середовища, оскільки вітчизняні товаровиробники, імпортери та споживачі (користувачі), будь то великі компанії або малі та середні підприємства, повинні мати зручні та ефективні інструменти у своєму розпорядженні, коли вони стикаються з недобросовісною торговою практикою або з перспективою застосування компенсаційних заходів.

Проект Закону удосконалить процедуру використання інструментів торговельного захисту від порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань до умов застосування та ефективності дії компенсаційних заходів.

Проект Закону пропонується викласти у новій редакції Закону України "Про захист від субсидованого імпорту".

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою проекту Закону є вдосконалення механізму проведення антисубсидиційних розслідувань та застосування компенсаційних заходів за результатами таких розслідувань з урахуванням міжнародної практики використання інструментів торговельного захисту.

Основними завданнями цього законопроекту є підвищення транспарентності проведення антисубсидиційного процесу та його передбачуваності для усіх заінтересованих сторін.

3. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють такі основні нормативно-правові та міжнародно-правові акти:

Митний кодекс України;

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту";

Закон України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту";

Закон України "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну";

Генеральна угода про тарифи та торгівлю 1994 року;

Угода про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року;

Угода про субсидії та компенсаційні заходи;

Угода про захисні заходи.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація положень проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження з МЗС, Мін'юстом, Мінфіном, Державною фіскальною службою України та Державною регуляторною службою України.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень. Проект Закону не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

8. Громадське обговорення

Проект Закону розміщено на офіційному сайті Мінекономрозвитку України.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується відносин соціально-трудової сфери суспільних відносин.

10. Оцінка регуляторного впливу

З метою оцінки регуляторного впливу Проект Закону буде направлений на розгляд до Державної регуляторної служби України.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація Закону не впливатиме на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" підвищить транспарентність та ефективність застосування Україною компенсаційних заходів для захисту внутрішнього ринку від субсидованого імпорту з урахуванням сучасної міжнародної практики.

 

Перший віце-прем'єр-міністр України -
Міністр економічного розвитку
і торгівлі України

С. Кубів

 

* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"
(нова редакція)

1. Визначення проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Існуючі на сьогодні тенденції у сфері зовнішньоекономічної діяльності засвідчують необхідність перегляду підходів національного регулювання у цій сфері. Однією з найбільших проблем, що потребує вирішення, є удосконалення механізму та процедур захисту вітчизняного товаровиробника від субсидованого імпорту товарів в Україну, що заподіює істотну шкоду або загрожує заподіянням такої шкоди галузі вітчизняного виробництва подібних товарів.

Так, зокрема в умовах зниження Україною торговельних бар'єрів, недобросовісна практика деяких країн - торгових партнерів України та їхніх виробників-експортерів може завдавати шкоди галузям вітчизняної промисловості. У цьому контексті антисубсидиційні розслідування є одним з кількох інструментів, до якого можуть звернутися вітчизняні товаровиробники для захисту від недобросовісної торговельної практики (конкуренції). Разом із цим, застосування компенсаційних заходів може мати вплив як на споживачів, так і на користувачів імпортної продукції.

Чинний на сьогодні Закон України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" від 22.12.98 N 331-XIV залишався практично незмінними з моменту його прийняття, проте в умовах постійно змінюваного економічного середовища виникає необхідність певного коригування механізму антисубсидиційного захисту, оскільки наразі положення вказаного Закону є недостатньо ефективними та не повністю відповідають реаліям торгівлі і актуальним на сьогодні міжнародним стандартам та практикам, які використовуються іншими провідними державами у цій сфері.

Проект Закону розроблено з метою врахування інтересів усіх заінтересованих сторін, оскільки вітчизняні товаровиробники, імпортери та споживачі (користувачі), будь то великі компанії або малі та середні підприємства, повинні мати зручні та ефективні засоби для захисту своїх інтересів у рамках боротьби із проявами субсидованого імпорту.

З метою збалансування інтересів усіх учасників ринку та підвищення ефективність використання інструментів торговельного захисту пропонується прийняти викладений у новій редакції Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту".

Існуюча проблема не може бути розв'язана за рахунок ринкових механізмів і діючих регуляторних актів, оскільки для її вирішення необхідно встановити єдині прогресивні рамки регулювання у відповідності із правилами СОТ, та кращими міжнародними практиками, що може бути реалізоване лише шляхом законодавчого регулювання.

2. Цілі державного регулювання

Цілями запропонованого регулювання є підвищення прозорості при проведенні антисубсидиційних розслідувань, приведення чинного законодавства у відповідність з положеннями Угоди про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року та з урахуванням тлумачення положень зазначеної угоди Органом з врегулювання суперечок СОТ.

3. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення зазначених цілей

Перший спосіб досягнення зазначених цілей: залишення державного регулювання без змін. Вказаний спосіб не вбачається ефективним, оскільки чинне регулювання в Україні не відповідає вимогам сьогодення і кращим практикам, а отже, не дозволяє оперативно реагувати на прояви недобросовісного імпорту, що у свою чергу загрожує завданням істотної шкоди відповідним галузям вітчизняної економіки та може гальмувати розвиток відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності та мати несприятливий вплив на економіку України в цілому.

Другий спосіб досягнення зазначених цілей: поступове реформування шляхом внесення фрагментарних змін до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту". Вказаний спосіб не дозволить виробити комплексне бачення щодо вирішення проблеми і закріпити збалансоване регулювання. Такий спосіб є недостатнім для забезпечення належного рівня відповідності законодавства України вимогам СОТ та містить ризик непропорційності вимог і появи законодавчих прогалин у закріпленні підходу і процедури захисту галузі вітчизняного виробництва від субсидованого імпорту.

Третій спосіб досягнення зазначених цілей: комплексна зміна законодавчого регулювання у сфері захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з урахуванням правил СОТ і кращих міжнародних практик сьогодення із використанням єдиного підходу до зміни правової бази, а саме, шляхом прийняття нової редакції Закону "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту".

Правила СОТ і сучасні міжнародні практики передбачають механізми, в основу яких покладено принципи транспарентності проведення антисубсидиційного розслідування, та його передбачуваності для усіх заінтересованих сторін. Крім цього, такий підхід дозволить зміцнити економічну надійність державного регулювання в цілому.

За результатами оцінки кожного способу досягнення цілей найкращим для реалізації вбачається третій спосіб, з огляду на наведені аргументи.

4. Описання механізму і заходів, які пропонується застосувати для розв'язання проблеми

Для розв'язання визначеної проблеми планується прийняти нову редакцію Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту". Проектом Закону передбачається:

деталізувати етапи проведення процесу антисубсидиційного розслідування;

конкретизувати права та обов'язки органів влади, відповідальних за проведення антисубсидиційних розслідувань;

розширити права заінтересованих сторін у рамках антисубсидиційних розслідувань;

удосконалити особливості застосування компенсаційних заходів;

впровадити спосіб забезпечення сплати митних платежів у формі грошового депозиту або боргового зобов'язання.

5. Обґрунтування можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Впливу зовнішніх факторів на дію регуляторного акта не очікується.

Оцінка можливості впровадження та виконання вимог акта - висока.

Очікувані наслідки дії регуляторного акта не передбачають нанесення шкоди суб'єктам господарювання.

Моніторинг ефективності застосування механізмів передбачених положеннями акта здійснюватиметься Мінекономрозвитку у межах компетенції в установленому законом порядку.

6. Очікувані результати прийняття регуляторного акта

Проект Закону має опосередковано регуляторний характер і не передбачає прямого впливу від застосування адміністративних заходів на економічні та соціальні процеси в державі.

Законопроект передбачає встановлення загальних (рамкових) засад для забезпечення можливості протидії проявам субсидованого імпорту, що завдає шкоду вітчизняним товаровиробникам.

Регуляторний характер проекту Закону виражається в тому, що його положення передбачають можливість застосування компенсаційних заходів. Такі заходи застосовуватимуться згідно окремих рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі в кожному окремому випадку за результатами оцінки (розміру шкоди, позитивних і негативних факторів впливу) відповідної ситуації, що складеться у зв'язку імпортом в Україну конкретних товарів.

Потрібно зазначити, що механізм застосування компенсаційних заходів не є новим для України і вже передбачений чинним законодавством, а саме Законом України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 12 - 13, ст. 80 із наступними змінами). Можливість застосування такої практики передбачена Угодами Світової організації торгівлі для її держав-членів. Проектом Закону пропонується викласти вказаний законодавчий акт у новій редакції, яка передбачає лише удосконалення механізму, а саме, процедури застосування компенсаційних заходів згідно сучасних міжнародних стандартів і практик.

З огляду на рамковий (засадничий) характер регулювання проекту Закону, є неможливим обчислення розмірів тієї чи іншої вигоди та втрати. У зв'язку з цим, відповідно до п. 11 Методики проведення аналізу випливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 N 308 (із змінами 2016 р.), наводиться загальний текстовий опис можливого впливу від регулювання, що передбачене проектом Закону:

Суб'єкти

Вигоди

Втрати

Держава

Дотримання правил СОТ, використання кращих міжнародних практик.

Відсутні.

Надходження до Державного бюджету за збереження та збільшення обсягів виробництва вітчизняних товаровиробників, а також сплати компенсаційного мита внаслідок застосування компенсаційних захисних заходів.

Зменшення надходжень до Державного бюджету за рахунок зменшення сплати імпортного мита у разі падіння обсягів імпорту в Україну товару, до якого застосовано компенсаційні захисні заходи.

Забезпечення стабільності, конкурентоспроможності та розширення національного виробництва. Забезпечення зайнятості.

Відсутні.

Суб'єкти економічної діяльності

Використання ефективних інструментів торговельного захисту від субсидованого імпорту.

Відсутні.

Забезпечення конкурентоспроможності національного виробництва.

Відсутні.

Підвищення передбачуваності ведення бізнесу.

Відсутні.

Споживачі

Непряма вигода залежно від ситуації, яка складеться на ринку і пропорційно до можливої шкоди, яка може виникнути у зв'язку із впливом субсидованого імпорту на ринок у цілому.

Непрямі втрати залежно від ситуації, яка складеться на ринку і пропорційно до можливої зменшення імпорту, яке може виникнути у зв'язку з протидією фактам субсидованого імпорту.

7. Обґрунтування запропонованого строку дії акта

Строк дії регуляторного акта необмежений.

8. Показники результативності акта

Показниками результативності регуляторного акта є: встановлення чітких і зрозумілих правил проведення антисубсидиційних розслідувань; протидія проявам субсидованого імпорту; усунення негативного впливу субсидованого імпорту на вітчизняних товаровиробників; відновлення добросовісної конкуренції та відповідно рівня конкурентоспроможності національного виробництва.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності акта

Відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься шляхом базового та повторного відстеження показників результативності цього акта, визначених під час проведення аналізу впливу регуляторного акта.

Базове відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься Мінекономрозвитку після набрання чинності шляхом аналізу статистичних даних цього регуляторного акта.

Повторне відстеження цього регуляторного акта проводитиметься відповідно до вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

 

Перший віце-прем'єр-міністр України -
Міністр економічного
розвитку і торгівлі України

С. Кубів

Опрос