Идет загрузка документа (23 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Концепция Государственной социальной программы "Национальный план действий по вопросам старения" до 2022 года (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 21.04.2016

КОНЦЕПЦІЯ
Державної соціальної програми "Національний план дій з питань старіння" до 2022 року

Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована Програма

Питання покращення якості життя громадян похилого віку та адаптації суспільства до старіння населення є одним із важливих напрямів державної соціальної політики та предметом міжнародних зобов'язань України, зокрема щодо виконання Мадридського міжнародного плану дій з питань старіння та Європейської регіональної стратегії його здійснення, а також реалізації Принципів ООН стосовно людей похилого віку.

Україна входить до тридцяти найстаріших країн світу за часткою осіб віком 60 років і старше: в 2015 ця частка становила 21,8 %, а частка людей віком 65 років і старше - 15,5 % від загальної чисельності населення. Згідно з національним демографічним прогнозом до 2025 відсоток осіб, старших 60 років, становитиме 25,0 %, осіб віком 65 років і старше - 18,4 %, а у 2030 - понад 26 % та 20 % відповідно. Довготривалою особливістю старіння населення в Україні є його переважна обумовленість процесом зниження народжуваності й високою передчасною смертністю, без відчутного подовження тривалості життя.

Невідворотність демографічного старіння зумовлює необхідність адекватної реакції суспільства на зміни соціально-демографічних умов життєдіяльності та наслідки прискореного старіння населення в Україні. Соціально-економічні наслідки демографічного старіння пов'язані насамперед зі скороченням чисельності та частки трудоактивних контингентів у населенні, збільшенням демоекономічного (й, відповідно, податкового) навантаження на працездатний контингент, зі збільшенням попиту на соціальні та медичні послуги з боку громадян похилого віку. Старіння населення найбільше впливатиме на публічні фінанси (зокрема, пенсійні кошти), ринок праці, системи охорони здоров'я та соціальних послуг. Прискорене зростання частки громадян похилого віку у населенні визначає також загальну зміну потреб в освітніх, житлово-комунальних, транспортних послугах, відчутно впливає на структуру взаємодії на рівні громад.

Водночас старіння населення не лише зумовлює виклики для соціально-економічного розвитку, але й створює додаткові можливості у різних сферах - зокрема, через розширення можливостей для зайнятості завдяки подовженню періоду трудової діяльності або створенню нових робочих місць у сфері медичних та соціальних послуг; розвиток освіти дорослих; зміцнення інституту сім'ї тощо.

В Україні фактор старіння населення й пов'язані з ним виклики та можливості недостатньо враховуються в різних напрямах соціально-економічної політики, у т. ч. на регіональному та місцевому рівнях; доволі повільно йде процес впровадження міжнародних рекомендацій з питань старіння; відсутня цілісна державна політика щодо захисту прав та інтересів громадян похилого віку. Перешкодами для практичного втілення в Україні рекомендацій міжнародних документів програмного характеру в напрямку старіння населення є брак чітко обраних пріоритетів, комплексного підходу до розробки та реалізації планів, відсутність належного фінансування та інституційна обмеженість.

Ефективність системи соціального захисту громадян похилого віку лишається невисокою. Видатки за функцією "Похилий вік" в Україні сягають майже 2/3 (у 2014 - 65,5 %) всіх видатків на соціальний захист, пенсійні видатки становлять понад 15 % ВВП (у 2014 - 15,3 %). При цьому майже дві третини пенсіонерів отримують пенсії в розмірі, що не перевищує 1500 грн., а мінімальний розмір пенсії за віком нині вдвічі менший фактичного розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (станом на грудень 2015 р. - відповідно 1074 та 2060 грн.).

У 2014 рівень зайнятості осіб віком 55 - 64 років становив лише 27,9 %, тоді як в середньому в країнах ЄС - 51,8 %. Результати соціологічних досліджень засвідчують також низький рівень зацікавленості громадян похилого віку в отриманні нових знань у межах програм навчання, орієнтованих на громадян похилого віку1[1].

____________
1[1] Згідно з опитуванням "Літні особи в Україні: умови життя та соціальне самопочуття" (що було проведене у 2013 р. на замовлення Фонду ООН у галузі народонаселення), 69 % літніх не мають бажання скористатися можливістю отримати нові знання у межах програм навчання для літніх людей.

Окремою проблемою в Україні є практично повна відсутність комфортного для громадян похилого віку середовища проживання, зокрема, нерозвинута інфраструктура для задоволення потреб громадян похилого віку та непристосованість до цих потреб об'єктів житлової, транспортної, соціально-культурної інфраструктури тощо.

Існує також проблема, пов'язана з доступністю кваліфікованої медичної та соціальної допомоги для громадян похилого віку в Україні. Незадоволена потреба населення старшого віку в амбулаторній терапевтичній і спеціалізованій консультативній допомозі становить у середньому 47,0 %; у реабілітаційному поліклінічному лікуванні - 81,0 %; організації стаціонарів удома - 71,1 %; швидкій медичній допомозі - 32,5 %; стаціонарному інтенсивному лікуванні - 26,2 %; соціально-побутовому обслуговуванні - 20,5 %2[2]. Очікувана тривалість життя українських жінок та чоловіків по досягненні 60 років нині лишається на 5 - 6 років меншою, ніж у країнах Європейського Союзу.

____________
2[2] За даними дослідження Інституту геронтології НАМН України (2013 р.).

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом

Незадовільна якість життя громадян похилого віку в Україні, та загострення соціально-економічних викликів, зумовлених старінням населення, викликані як чинниками загального характеру, зокрема, сучасним погіршенням економічного становища, що істотно обмежує фінансові можливості виконання прийнятих соціальних зобов'язань, та відсутністю цілісної державної стратегії з вирішення проблем громадян похилого віку і їх залучення до забезпечення сталого розвитку, так і специфічними факторами, що зумовлюють такі проблеми громадян похилого віку як:

низький рівень добробуту (низький рівень пенсійного забезпечення та недосконала система державних соціальних стандартів і гарантій; відсутність комплексних програм адресної соціальної підтримки громадян похилого віку, які б базувалися на виявленні конкретних проблем індивіда або сім'ї та були спрямовані на їх вирішення; низька поінформованість громадян похилого віку щодо можливостей участі в програмах соціальної підтримки, у тому числі тих, що здійснюються недержавними організаціями; недооцінка потенціалу громадян похилого віку як великого контингенту споживачів зі стабільним і прогнозованим колом потреб, урахування яких відкриває нові можливості для розвитку внутрішнього споживчого ринку);

незадовільний стан здоров'я громадян похилого віку та низька доступність якісної медичної допомоги (низький рівень реалізації профілактичних програм та медичного обслуговування громадян похилого віку та профілактики захворюваності протягом усього життєвого циклу людини; низька поінформованість громадян похилого віку щодо здорового способу життя у старшому віці, шляхів досягнення здорового та активного довголіття, а також можливостей отримання геріатричної допомоги; недостатній розвиток медико-соціальної інфраструктури, орієнтованої на громадян похилого віку);

низька соціальна та економічна активність громадян похилого віку (низька освітньо-професійна мобільність робочої сили, слабкий розвиток інститутів і традицій самоосвітньої діяльності та неперервної освіти впродовж життя, що поєднується з консервативною структурою зайнятості та негнучкістю ринку праці; панування в суспільній свідомості уявлень про старіння населення як виключно негативний процес, з яким слід "боротися", а також стереотипів щодо громадян похилого віку як не здатних до розвитку та сприйняття нового, що формує негативне ставлення до них і виступає підґрунтям для дискримінації громадян похилого віку у різних сферах життя).

Для вирішення проблем щодо старіння населення в Україні найбільш ефективним є застосування програмного методу. Він дає змогу, виходячи із соціальної значущості й економічної доцільності, сформувати пріоритетні напрями підтримки громадян похилого віку, їх інтеграції в суспільний розвиток та поліпшення якості життя, а також передбачити черговість реалізації визначених пріоритетів з урахуванням можливостей фінансування.

Перевагою використання програмного методу є можливість поєднання комплексу заходів з розв'язання конкретних проблем з ресурсами, виконавцями та термінами реалізації, здійснення організації моніторингу та оцінки стану виконання програми.

Розробка, прийняття та виконання Державної соціальної програми з питань старіння населення до 2022 року (далі - Програма) сприятиме вирішенню проблем та використанню можливостей, пов'язаних зі старінням населення.

Мета Програми

Метою Програми є створення сприятливих умов для здорового старіння й активного довголіття, адаптація суспільних інститутів до подальшого демографічного старіння та розбудова суспільства рівних можливостей для людей будь-якого віку.

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Існує два варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає переважну орієнтацію на підвищення державних стандартів та гарантій для громадян похилого віку з відповідним збільшенням розмірів соціальних та пенсійних виплат. Така проектна модель є продовженням застосування чинного підходу з переважанням пасивної підтримки громадян похилого віку та низького рівня адресності соціальних програм, а також відсторонення громадян похилого віку від участі у суспільному розвитку. Це не має комплексності при вирішенні проблем старіння, потребує постійного збільшення державних видатків на соціальний захист. Ризиками є дефіцит бюджетних коштів та формування виключно пасивного типу поведінки громадян похилого віку.

Другий, оптимальний варіант розв'язання проблеми передбачає дотримання рекомендацій Мадридського міжнародного плану дій з питань старіння населення та відповідної Європейської регіональної стратегії, що забезпечує комплексний підхід до вирішення проблем та реалізацію можливостей, пов'язаних із старінням. Найбільш доцільною є диверсифікація державної політики з питань старіння населення шляхом поєднання реформ у сфері соціального захисту з активізацією й використанням соціально-трудового потенціалу громадян похилого віку: запровадженням економічних стимулів підвищення соціальної й економічної активності; сприятливого соціально-психологічного середовища; контролем за недопущенням будь-яких форм дискримінації громадян похилого віку; забезпечення пристосованої до потреб громадян похилого віку інфраструктури.

Цей варіант уникає формування пасивної поведінки громадян похилого віку, відповідає означеній меті Програми.

Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми

З метою раціонального використання ресурсів Програма передбачає концентрацію зусиль на трьох пріоритетах:

- поліпшення умов для самореалізації громадян похилого віку та їх участі в процесах розвитку суспільства;

- забезпечення здоров'я та благополуччя громадян похилого віку;

- створення середовища, сприятливого для громадян похилого віку.

Поліпшення умов для самореалізації громадян похилого віку та їх участі в процесах розвитку суспільства планується реалізувати за такими напрямами:

стимулювання продовження трудової діяльності та створення гнучкого режиму робочого часу для працівників похилого віку, їх волонтерської діяльності;

перегляд умов дострокового виходу на пенсію для запобігання необґрунтованому скороченню періоду трудової діяльності;

модернізації пенсійної системи, спрямованої на посилення її фінансової спроможності та забезпечення гідного рівня пенсій в умовах демографічних змін;

підвищення адресності програм соціальної допомоги малозабезпеченим, забезпечення доступності для соціально вразливих громадян похилого віку товарів та послуг першої необхідності;

сприяння ініціативам щодо продуктивного обміну досвідом і знаннями між поколіннями, розширення можливостей передачі старшими працівниками накопиченого досвіду;

залучення громадян похилого віку до участі в освітніх процесах, розширення можливостей оволодіння новими професійними та загальноосвітніми навичками, зокрема в сфері сучасних комунікацій, навичками комп'ютерної й інформаційної грамотності;

сприяння розробці програм ресоціалізації громадян похилого віку, у тому числі внутрішньо переміщених осіб, та їх впровадженню у практику роботи суб'єктів, що надають соціальні, освітні послуги, і громадських організацій;

проведення інформаційно-просвітницької роботи, спрямованої на роз'яснення об'єктивного характеру старіння населення, пов'язаних з ним викликів і потенційних можливостей та необхідності пристосування до демографічних змін;

формування позитивного образу громадян похилого віку, суспільного визнання й заохочення внеску та наявного потенціалу громадян похилого віку, зміцнення міжпоколінної солідарності, попередження вікової й гендерної дискримінації та напрацювання дієвих методів подолання дискримінаційних практик в усіх сферах життєдіяльності.

Забезпечення здоров'я та благополуччя громадян похилого віку планується реалізувати за такими напрямами:

підвищення обізнаності громадян похилого віку і представників громадянського суспільства в питаннях здорового старіння та активного довголіття, якості життя в похилому віці, профілактики захворювань та надання геріатричної допомоги;

проведення визначення та оцінки потреб громадян похилого віку у різних видах геріатричної допомоги (профілактичної, лікувальної, довготривалої, паліативної) за місцем їх проживання/перебування;

нормативно-правове регулювання геріатричної допомоги, розробка та затвердження стандартів і клінічних протоколів надання різних видів такої допомоги, їх узгодження з відповідними стандартами надання соціальних послуг;

розширення мережі закладів стаціонарного типу та центрів/відділень з надання різних видів геріатричної допомоги і запровадження її нових організаційних форм;

диверсифікації фінансування надання різних видів геріатричної допомоги;

створення системи до- та післядипломної освіти для медичних, соціальних, педагогічних та юридичних працівників з питань різних видів геріатричної допомоги, а також забезпечення активного довголіття та гідної якості життя у старшому віці;

забезпечення інтегрованого та неперервного підходів у наданні різних видів геріатричної допомоги;

орієнтації систем охорони здоров'я і соціального захисту на підтримку індивідуальної життєздатності та незалежності громадян похилого віку, профілактику захворювань, надання послуг з їх раннього виявлення та запобігання передчасній смертності;

забезпечення загального доступу громадян похилого віку (незалежно від місця їх проживання) до послуг з профілактики передчасного старіння, негативних когнітивних та емоційних змін і втрати здатності до самообслуговування;

підтримки наукових досліджень та науково-практичних проектів, що стосуються чинників передчасного старіння, особливостей надання геріатричної допомоги, умов життя громадян похилого віку, шляхів забезпечення активного довголіття.

Створення середовища, сприятливого для громадян похилого віку планується реалізувати за таким напрямами:

розвитку інноваційних соціальних послуг, з метою надання можливості проживання громадян похилого віку в громаді ("старіння на місці"); запобігання передчасному та небажаному переміщенню громадян похилого віку до закладів стаціонарного догляду;

впровадження стандартів надання соціальних послуг для одиноких громадян похилого віку, у тому числі тих, які перебувають інтернатних установах системи соціального захисту населення;

плюралізації організаційних форм стаціонарного догляду громадян похилого віку;

розроблення механізмів підтримки та заохочення громадян похилого віку, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку за місцем проживання/перебування;

сприяння розвитку волонтерської діяльності громадян похилого віку, зокрема для організації само- і взаємодопомоги, залучення волонтерів і громадськості до створення й діяльності центрів дозвілля та спілкування для громадян похилого віку, навчальних центрів активного довголіття;

сприяння забезпеченню широкої участі благодійних, громадських, релігійних організацій та об'єднань громадян у розвитку системи надання первинних та довготривалих послуг громадянам похилого віку, неформальної системи догляду за ними;

розвитку місцевих програм транспортного обслуговування для громадян похилого віку;

запровадження механізмів державно-приватного партнерства в практику реалізації проектів будівництва соціального житла, пристосованого до потреб громадян похилого віку;

стимулювання впровадження принципів корпоративної соціальної відповідальності у діяльність бізнесу зі спрямованістю на вирішення проблем громадян похилого віку;

підвищення доступності освітніх, медичних та інших послуг для громадян похилого віку, які мешкають у сільській місцевості та на депресивних територіях;

врахування ґендерної специфіки проблем, з якими стикаються громадяни похилого віку, та подолання ґендерної нерівності;

посилення профілактичних та правозахисних заходів, а також формування служб підтримки і захисту в випадках дискримінації та жорстокого ставлення до громадян похилого віку.

Реалізація проектів в межах програми передбачає оновлення механізму державної політики у сфері старіння населення шляхом узгодженої роботи органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства, установами та закладами, що працюють з громадянами похилого віку на державному та місцевому рівні.

Координацію міжвідомчої співпраці щодо реалізації державної політики у сфері старіння населення здійснюватиме Мінсоцполітики.

Процес виконання Програми передбачає здійснення комплексу експертно-аналітичних, організаційних, впроваджувальних і підсумкових оціночних заходів із застосуванням ґендерного підходу.

Програму передбачається виконати до 2022 року.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

запровадити комплексний підхід до соціальної підтримки громадян похилого віку, який включатиме матеріальну допомогу, соціальні послуги, профілактичну роботу і буде спрямований на вирішення проблем соціально-вразливих громадян похилого віку;

збільшити рівень доступності найнеобхідніших товарів та послуг для громадян похилого віку;

підвищити рівень поінформованості громадян похилого віку щодо можливостей участі в програмах соціальної підтримки;

збільшити очікувану тривалість життя по досягненні 60 років;

знизити рівень смертності громадян похилого віку від причин, яким можна запобігти шляхом профілактики, раннього виявлення та своєчасного лікування;

забезпечити повне охоплення громадян похилого віку періодичною диспансеризацією та єдиним планом допомоги, орієнтованим на оптимізацію їх життєзабезпечення;

створити методологічні центри герореабілітації на базі обласних і міських госпіталів для ветеранів війни;

підвищити охоплення громадян похилого віку навичкам здорового способу життя та шляхам досягнення активного довголіття;

сформувати механізм визначення та оцінки потреб громадян похилого віку в геріатричній допомозі, провести таку оцінку, розробити чи відкорегувати відповідні медичні, реабілітаційні програми;

підвищити рівень зайнятості осіб віком 55 - 64 років;

підвищити рівень охоплення навчанням осіб віком 45 років і старше;

вдосконалити нормативно-правову й методичну базу для подолання вікової дискримінації й гендерної нерівності громадян похилого віку;

підвищити рівень поінформованості громадян похилого віку з питань, пов'язаних із реалізацією їх прав щодо трудової діяльності, навчання, участі у соціальних проектах;

розширити доступ громадян похилого віку до освітніх, медичних, транспортних послуг, поліпшити якість таких послуг та пристосованість відповідних інфраструктурних об'єктів до потреб громадян похилого віку;

розширити участь громадян похилого віку у прийнятті рішень, що стосуються їх потреб та інтересів, на різних рівнях;

сформувати у населення позитивне ставлення до громадян похилого віку, знизити рівень їх дискримінації, посилити міжпоколінну солідарність у сім'ї та суспільстві.

Оцінка стану виконання Програми проводиться Мінсоцполітики разом з науковими установами.

У разі потреби здійснюватиметься перегляд запланованої діяльності, пошук та впровадження більш ефективних способів розв'язання проблеми.

Джерела та обсяг фінансових ресурсів

Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел.

Обсяг видатків, необхідних для виконання Програми, визначатиметься щороку під час складання проектів Державного та місцевих бюджетів на відповідний рік з урахуванням їх можливостей.

____________

Опрос