Идет загрузка документа (472 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Об электронных коммуникациях (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 18.08.2015

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про електронні комунікації

Розділ I. Загальні положення

Стаття 1. Сфера, мета і принципи застосування Закону

1. Цей Закон регулює правові засади діяльності, державного управління та регулювання у сфері електронних комунікацій та регламентує відносини, пов'язані з публічними комунікаційними мережами, послугами, засобами і ресурсами електронних комунікацій.

2. Цей Закон не поширюється на:

відносини та послуги, пов'язані із змістом інформації, що передається мережами, засобами електронних комунікацій;

мережі, засоби електронних комунікацій, що не взаємодіють з публічними мережами електронних комунікацій.

3. Цей Закон визначає:

1) засади державного управління та регулювання у сфері електронних комунікацій;

2) права та обов'язки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність в сфері електронних комунікацій;

3) права та обов'язки споживачів послуг електронних комунікацій;

4) умови забезпечення універсального обслуговування;

5) вимоги щодо забезпечення доступу до послуг електронних комунікацій осіб з обмеженими фізичними можливостями;

6) засади забезпечення захисту споживачів послуг електронних комунікацій, у тому числі, прав щодо невтручання в приватне життя і захисту персональних даних;

7) умови управління та використання ресурсів електронних комунікацій: радіочастот, орбітальних ресурсів та нумерації;

8) вимоги до мереж і засобів електронних комунікацій, термінального обладнання та радіообладнання;

9) засади здійснення діяльності з надання послуг електронних комунікацій, доступу до публічних мереж електронних комунікацій і пов'язаних з ними засобів, в тому числі для трансляції, ретрансляції програм телебачення та/або радіомовлення;

10) завдання і зобов'язання щодо національної безпеки, оборони та громадського порядку, а також безпеки в сфері електронних комунікацій;

11) функціонування адміністрації зв'язку, її співробітництво з інституціями Європейського Союзу, Міжнародним Союзом Електрозв'язку та іншими міжнародними організаціями в сфері електронних комунікацій.

4. Мета цього Закону полягає у наступному:

1) створення прозорих та сприятливих умов діяльності в сфері електронних комунікацій;

2) створення умов для залучення інвестицій в розвиток мереж та послуг електронних комунікацій;

3) забезпечення повсюдного розгортання високошвидкісних мереж електронного зв'язку і запровадження заходів щодо зниження витрат на їх будівництво для досягнення цілей визначеного Європейським Союзом "Цифрового порядку денного" з метою сприяння цифровізації державного та суспільного сектору;

4) розвиток та підтримання конкуренції на ринках електронних комунікацій та забезпечення ефективного їх функціонування;

5) раціональне та ефективне управління, розподіл, виділення, призначення та користування ресурсами електронних комунікацій;

6) забезпечення захисту прав та інтересів споживачів та можливості отримання ними максимальних вигод з точки зору вибору, ціни і якості послуг електронних комунікацій;

7) забезпечення технологічної нейтральності;

8) забезпечення універсального доступу, в тому числі для споживачів з обмеженими фізичними можливостями (еквівалентного рівня та якості, які пропонуються іншим споживачам);

5. Застосування законодавства у сфері електронних комунікацій та рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень, прийняті на виконання норм цього Закону, мають відповідати таким принципам:

1) мінімально необхідного регулювання, згідно з яким рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень повинні бути необхідними і мінімально достатніми для досягнення мети та завдань, визначених цим Законом;

2) об'єктивності та правової визначеності;

3) прозорості, згідно з яким рішення (заходи) суб'єктів владних повноважень мають бути належним чином обґрунтовані та повідомлені суб'єктам, яких вони стосуються, до набрання ними чинності;

4) недискримінації, згідно з яким рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень не можуть призводити до юридичного або фактичного обсягу прав та обов'язків особи, який є:

відмінним від обсягу прав та обов'язків інших осіб у подібних ситуаціях, якщо тільки така відмінність не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу;

таким, як і обсяг прав та обов'язків інших осіб у неподібних ситуаціях, якщо така однаковість не є необхідною та мінімально достатньою для задоволення загальносуспільного інтересу;

5) технологічної нейтральності, згідно з яким правові норми застосовуються максимально можливо без огляду на технології, які використовуються для надання послуг електронних комунікацій, і з урахуванням того, що застосування правових норм не заохочуватиме або не дискримінуватиме використання конкретних технологій;

6) еквівалентної функціональності, згідно з яким застосування правових норм повинно бути якомога більш рівнозначним щодо мереж та послуг електронних комунікацій з аналогічними функціями;

7) забезпечення досягнення мети цього Закону.

Зазначені принципи застосовуються без переваги будь-якого з них, з урахуванням мети і завдань цього Закону.

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

абонент - споживач, який є стороною договору на надання послуг електронних комунікацій, укладеного у письмовій формі;

абонентська лінія - фізична лінія, підключена від точки закінчення мережі до розподільчої точки доступу до публічної мережі фіксованого зв'язку, зокрема, його концентратора або іншого пристрою непрямого доступу до мережі фіксованого зв'язку;

безпроводовий доступ до мережі електронних комунікацій (безпроводовий доступ) - електрозв'язок з використанням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися із збереженням унікального ідентифікаційного номера в межах пунктів закінчення мережі електронних комунікацій, які під'єднанні до одного комутаційного центру;

вертикально інтегроване підприємство - суб'єкт господарювання, незалежно від організаційно-правової форми, який разом з особами, пов'язаними з ним прямо або опосередковано відносинами контролю і задіяними в ланцюгу створення вартості, здійснює господарську діяльність в сфері електронних комунікацій;

виділення ресурсів електронних комунікацій - надання права на користування ресурсами електронних комунікацій відповідно до цього Закону;

виклик - з'єднання, яке встановлене за допомогою публічної телефонної мережі і забезпечує двосторонній голосовий зв'язок. З'єднання, при якому підключення не відбулось або відбулось успішно, але не відповіли, чи відбулося втручання в роботу мережі, вважається невдалим викликом;

високошвидкісна мережа електронних комунікацій - мережа електронних комунікацій, яка здатна надавати послуги широкосмугового доступу зі швидкістю не менше ніж 30 Мбіт/с;

внутрішньобудинкова фізична інфраструктура - фізична інфраструктура або устаткування, розміщене на рівні приміщень кінцевого користувача, в тому числі на рівні блоків, що перебувають у спільній власності, призначених для розміщення проводових та/або безпроводових мереж доступу, якщо такі мережі доступу здатні забезпечувати надання послуг електронних комунікацій та підключення точок доступу в будівлі до кінцевої точки підключення мережі;

високошвидкісна внутрішньобудинкова фізична інфраструктура - внутрішньобудинкова інфраструктура, призначена для розміщення елементів мереж високошвидкісного електронного зв'язку або надання можливості їх постачання;

вторинний розподіл нумерації - розподіл оператором, провайдером виділеної йому нумерації споживачам, а також віртуальним операторам, відповідно до законодавства;

географічний номер - номер (код) національного плану нумерації, частина цифр якого містить географічне значення і використовується для маршрутизації викликів на фіксовану точку підключення мережі;

дозвіл на користування нумерацією - документ, який засвідчує право оператора, провайдера використовувати виділену нумерацію за призначенням у визначеній мережі електронних комунікацій та/або території;

доступ - надання права та фактичної можливості використання мереж, засобів та/чи послуг електронних комунікацій іншому оператору, провайдеру, з метою забезпечення надання ним послуг електронних комунікацій, в тому числі:

- доступ до елементів мережі електронних комунікацій та пов'язаних з ними засобів, включаючи підключення обладнання за допомогою фіксованих чи рухомих засобів, в тому числі, доступ до місцевих ліній зв'язку;

- доступ до відповідних систем програмного забезпечення, включаючи системи операційної підтримки;

- доступ до фізичної інфраструктури, включаючи споруди, трубопроводи та щогли;

- доступ до інформаційних систем та баз даних для запитів, пов'язаних з організацією надання послуг електронних комунікацій, обслуговуванням та ремонтом мереж та засобів електронних комунікацій і виставленням рахунків;

- доступ до трансляції номера чи мереж (систем), які пропонують еквівалентну функціональність;

- доступ до мереж фіксованого та рухомого зв'язку, включаючи роумінг;

- доступ до послуг віртуальних мереж;

- доступ до систем умовного доступу для послуг цифрового телебачення;

доступ до абонентської лінії - надання повноважень певному провайдеру щодо постачання послуг електронних комунікацій з наданням, або можливістю надання йому доступу до абонентських ліній;

електронні комунікації - передавання, випромінювання та/або приймання повідомлень, звуків, зображень, іншої інформації, відображеної в електронному вигляді, за допомогою радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних засобів (систем);

електромагнітна сумісність - здатність радіообладнання задовільно функціонувати в електромагнітному середовищі, не створюючи неприпустимих електромагнітних завад іншим радіоелектронним засобам;

загальний доступ до місцевих ліній - надання оператором місцевих мереж доступу до абонентських ліній іншим підприємствам електронних комунікацій, що надають послуги з використанням місцевих мереж електронних комунікацій, що дозволяє використання частини мережі, включаючи не голосовий діапазон частотного спектру;

з'єднання - фізичний та логічний зв'язок публічних мереж електронних комунікацій, які використовуються одним й тим самим або іншим підприємствам електронних комунікацій з метою надання можливості споживачам одного підприємства електронних комунікацій підтримувати зв'язок із споживачами того самого або іншого підприємства або мати доступ до послуг, які надаються іншим підприємством. З'єднання є специфічним видом доступу, який застосовується між операторами публічних мереж електронних комунікацій;

зона нумерації - частина території, в межах якої кінцеві абонентські пристрої фіксованого телефонного зв'язку мають однаковий код зони і єдиний формат номерів, що визначаються Національним планом нумерації;

Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами;

інтерфейс - електрична, електронна або оптична система з, або без програмного забезпечення, що дозволяє з'єднання, взаємодію та обмін сигналами заданої форми між обладнанням, підключеним через цей інтерфейс відповідно до певної технічної специфікації;

інфраструктура електронних комунікацій - сукупність фізичної інфраструктури, яка складається з устаткування, включаючи антени, лінії, труби, кабелі, повітропроводи, колектори, люки, вежі, щогли, будівлі, інженерні системи будівель, розподільні шафи й інші засоби, призначені для діяльності у сфері електронних комунікацій;

кінцеве обладнання - обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення мережі електронних комунікацій з метою забезпечення доступу до послуг електронних комунікацій;

кінцевий споживач - споживач, що не надає в користування публічні комунікаційні мережі або послуги електронних комунікацій;

контент-послуга - інформаційна, довідкова, замовна, розважальна або інша подібна послуга, в тому числі, за кодами послуги 800, 900 та іншими, що надається провайдерами з використанням мереж, технічних засобів електронних комунікацій та оплачується, зокрема, шляхом списання коштів з особового рахунку споживача на рахунок провайдера, до мереж та/або технічних засобів якого підключене кінцеве обладнання споживача;

ліцензія на користування частотами (частотою) - документ, який засвідчує право суб'єкта господарювання на користування частотами (частотою) протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та в межах певних смуг, номіналів радіочастот;

мережа електронних комунікацій (комунікаційна мережа) - системи передавання, комутації або маршрутизації, обладнання та інші ресурси, включаючи пасивні мережеві елементи, які дають змогу передавати сигнали за допомогою проводових, радіо, оптичних або інших електромагнітних засобів, включаючи мережі супутникового зв'язку, фіксовані (в тому числі, з комутацією каналів чи пакетів, включаючи Інтернет) та наземні мережі мобільного зв'язку, електричні кабельні мережі (у тій мірі, в якій вони використовуються для цілей передачі сигналів), мережі, які використовуються для радіо чи телевізійного мовлення (ретрансляції) і кабельного телебачення, і багатоканальні телевізійні мережі, незалежно від типу інформації, що передається ними;

мережевий ідентифікатор споживача - індивідуальний набір цифр та/або символів, присвоєний кінцевому обладнанню абонента та/або споживачеві в мережі електронних комунікацій чи Інтернеті;

нумерація - сукупність цифрових знаків, що використовуються для позначення (ідентифікації) мереж, послуг, пунктів закінчення мережі в публічних мережах електронних комунікацій;

негеографічний номер - номер (код) з національного плану нумерації, який визначає зокрема, коди публічних мобільних мереж електронних комунікацій, вільні телефонні номери та номери підвищеної вартості і не містить цифри, що визначають географічне значення;

засоби електронних комунікацій - електричне та електронне обладнання, призначене для забезпечення електронних комунікацій;

оператор віртуальної мережі мобільного зв'язку (віртуальний оператор) - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності з надання послуг мобільного зв'язку із правом на технічне обслуговування та експлуатацію мереж мобільного зв'язку (крім базових станцій мобільного зв'язку), без отримання в користування радіочастотного ресурсу та з використанням мереж мобільного зв'язку інших операторів;

оптовий ринок електронних комунікацій - ринок надання операторами послуг електронних комунікацій та/або доступу до мереж, засобів електронних комунікацій іншим операторам, провайдерам, необхідних для надання ними послуг електронних комунікацій споживачам;

орбітальні ресурси - позиції на геостаціонарній орбіті або супутникових орбітах, які є або можуть бути використані для розміщення штучних супутників Землі, призначених для забезпечення електронних комунікацій;

персональний номер - абонентський телефонний номер, що присвоюється абоненту або зареєстрованому споживачу відповідно до цього Закону, централізовано адмініструється і може використовуватися ним для отримання послуг електронних комунікацій незалежно від географічного регіону України та мережі провайдера, що надає послуги із застосуванням нумерації;

підприємство електронних комунікацій - суб'єкт господарювання, незалежно від організаційно-правової форми, який має відповідно до закону право на здійснення діяльності з надання послуг електронних комунікацій та/або доступу, в тому числі до публічних мереж, засобів електронних комунікацій.

У разі надання зазначеним підприємством послуг електронних комунікацій кінцевим споживачам, воно є провайдером;

У разі надання ним доступу, в тому числі, до публічних мереж та/або інфраструктури електронних комунікацій, воно є оператором;

повний непов'язаний доступ до абонентських ліній - надання підприємствам електронних комунікацій доступу до своїх абонентських ліній та/або місцевих мереж електронних комунікацій іншому підприємству електронних комунікацій, відповідно до вимог цього Закону, що дозволяє використання певного частотного спектру;

пов'язані послуги - послуги, які мають відношення до комунікаційної мережі та/чи засобів електронних комунікацій і які дозволяють та/чи забезпечують надання послуг електронних комунікацій, використовуючи дану мережу і/та засоби і включають трансляцію номеру чи систем, які пропонують еквівалентну функціональність, обумовлені системи доступу та довідники з використанням електронних програм, а також інші послуги, такі як ідентифікація, визначення місцезнаходження та послуга присутності;

послуга з доданою вартістю - послуга, пов'язана з обробкою персональних даних та захистом конфіденційності, яка потребує обробки трафіку або розташування даних, що містить більший обсяг даних, ніж це необхідно для передачі інформації або виставлення рахунків;

послуги електронних комунікацій - послуги, що надаються з використанням комунікаційних мереж і полягають у передачі повідомлень, звуків, зображень, іншої інформації, незалежно від її змісту, по цих мережах. До послуг електронних комунікацій не відносяться послуги, пов'язані із контролем за змістом інформації, що передається мережами, засобами електронних комунікацій;

послуги мобільного телефонного зв'язку - послуги електронних комунікацій, що надаються з використанням публічної мобільної мережі і під час отримання яких кінцеве обладнання споживача може вільно переміщатися в межах комунікаційної мережі підприємства електронних комунікацій із збереженням абонентського номера або мережевого ідентифікатора споживача;

послуги телефонного зв'язку - послуги електронних комунікацій із здійснення національних та/або міжнародних дзвінків для відправлення та отримання голосових повідомлень у реальному часі з використанням відповідних номерів телефонів, кодів, відповідно до Національного плану нумерації;

послуги фіксованого телефонного зв'язку - послуги телефонного зв'язку, що надаються з використанням публічної фіксованої мережі;

присвоєння смуг, номіналів радіочастот - здійснення запису в реєстрі присвоєння радіочастот щодо параметрів випромінювання та умов експлуатації конкретного радіообладнання, за яких забезпечується електромагнітна сумісність;

пропуск трафіку - проходження трафіку між елементами однієї або різних мереж електронних комунікацій;

публічна комунікаційна мережа - мережа електронних комунікацій, яка забезпечує передачу інформації між кінцевими пунктами мережі і використовується повністю чи, головним чином, для надання послуг електронних комунікацій споживачам;

публічна мобільна мережа - публічна мережа електронних комунікацій з нефіксованими точками закінчення мережі;

публічна фіксована мережа - публічна мережа електронних комунікацій з фіксованими точками закінчення мережі;

публічний таксофон - кінцеве обладнання, встановлене у вільно доступних для споживачів місцях, обладнане механізмом приймання монет та/або таксофонних карток;

радіоаматор - фізична особа, яка здійснює користування радіочастотами для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, без мети отримання прибутку;

радіоінтерфейс - інтерфейс, який дозволяє підключення радіообладнання, взаємодію та обмін інформацією між радіообладнанням;

радіозв'язок - передавання т/або приймання інформації з допомогою радіохвиль;

радіомоніторинг - контроль параметрів радіохвиль в оточуючому середовищі;

радіообладнання - обладнання електронних комунікацій, здатне підтримувати радіозв'язок шляхом передачі та/чи приймання радіохвиль, з використанням спектру, виділеного для радіозв'язку;

радіослужби - визначені Регламентом радіозв'язку Міжнародного союзу електрозв'язку служби передавання та/або приймання радіохвиль певним радіообладнанням користувачів радіочастот;

радіотехнологія - сукупність способів формування, передавання, приймання (обробки) радіосигналів, які складають єдиний технологічний процес передавання та приймання радіосигналів і застосування якої передбачає використання радіочастот;

радіохвилі - електромагнітні хвилі, що розповсюджуються в просторі без штучного управління;

радіочастота - частина радіочастотного спектру, визначена певним номіналом;

радіочастотний спектр - безперервний інтервал радіочастот, не вищий за 3 ТГц;

ресурси електронних комунікацій - радіочастоти, нумерація та інші мережеві ідентифікатори, орбітальні ресурси, у тому числі, положення на геостаціонарній орбіті;

роздрібний ринок електронних комунікацій - ринок надання послуг електронних комунікацій кінцевим споживачам;

роумінг - надання абоненту одного провайдера послуг мобільного зв'язку в мережі іншого провайдера мобільного зв'язку з обов'язковим збереженням первинної реєстрації споживача в своїй мережі у разі, коли у даній місцевості відсутнє покриття свого провайдера або якість послуги не відповідає встановленому рівню;

системи повітроводів кабелів зв'язку - частина інфраструктури електронних комунікацій, що складається з кабельних комунікацій, труб, колодязів та інших об'єктів (люки, кришки, замки, кронштейни для підтримання кабелю зв'язку, кільця регулювання і т. п.), призначені для врізання, з'єднання, ремонту кабелів зв'язку, встановлення іншого обладнання електронних комунікацій та їх захисту;

смуга радіочастот - частина радіочастотного спектру, визначена певним інтервалом радіочастот;

споживач - особа, яка замовляє або отримує послуги електронних комунікацій для власних потреб, без мети надання послуг електронних комунікацій чи доступу;

сумісність послуг - здатність мереж електронних комунікацій ефективно взаємодіяти між собою з метою забезпечення взаємного доступу для споживачів послуг електронних комунікацій, що надаються в цих мережах;

точка доступу - фізична точка, розміщена всередині або ззовні будівлі, доступна для підприємств, які надають доступ до публічних мереж електронних комунікацій, що дозволяє здійснити підключення до адаптованої високошвидкісної фізичної інфраструктури всередині будівлі;

точка закінчення мережі - фізична точка, в якій споживачеві надається доступ до публічної комунікаційної мережі; у разі коли мережа включає комутацію або маршрутизацію, точка закінчення мережі ідентифікується за допомогою мережевого ідентифікатора споживача;

термінація трафіку - встановлення, підтримка фізичного та/або логічного з'єднання, пропуск трафіку між мережею електронних комунікацій, з якої надходить виклик або ініціюється з'єднання, та кінцевим обладнанням, до якого спрямовується виклик або ініціюється з'єднання;

транзит трафіку - встановлення, підтримка мережею електронних телекомунікацій фізичного та/або логічного з'єднання та пропуск трафіку між двома іншими комунікаційними мережами;

трафік - сукупність будь-яких даних (повідомлень, звуків, зображень, іншої інформації), включаючи дані про споживача та/або службову інформацію, що обробляються і передаються за визначений інтервал часу за допомогою комунікаційних мереж та засобів електронних комунікацій;

універсальні послуги - набір послуг нормованої якості, які повинні бути доступні споживачам на всій території України за доступною ціною на умовах, визначених цим Законом;

шкідливі радіозавади - електромагнітне випромінювання будь-якого походження, яке перешкоджає функціонуванню служб радіонавігації або інших служб безпеки, або які серйозно погіршують, заважають або неодноразово переривають радіозв'язок, діючий відповідно до законодавства;

Інші терміни вживаються в значеннях, наведених у законах України "Про телебачення та радіомовлення", "Про захист персональних даних", "Про інформацію", "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" та інших законах України.

Стаття 3. Правова основа сфери електронних комунікації

1. На виконання зобов'язань України за Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Європейського Союзу у сфері електронних комунікацій, зокрема, передбачених вказаною Угодою.

2. Правову основу сфери електронних комунікацій становлять Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України, що регулюють відносини в цій сфері.

3. Суб'єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у частині першій цієї статті.

Розділ II. Органи управління та регулювання у сфері електронних комунікацій

Глава 1. Органи управління у сфері електронних комунікацій

Стаття 4. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері електронних комунікацій

1. Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує проведення державної політики у сфері електронних комунікацій;

2) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності у сфері електронних комунікацій;

3) забезпечує управління об'єктами державної власності у сфері електронних комунікацій;

4) спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері електронних комунікацій, в тому числі щодо управління та користування ресурсами електронних комунікацій;

5) затверджує Стратегію розвитку сфери електронних комунікацій, Стратегію формування та реалізації національної політики у сфері користування радіочастотами, Національну таблицю розподілу смуг радіочастот та План використання радіочастотного ресурсу України;

6) встановлює розміри плати за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотами та дозволів на користування номерним ресурсом, а також на інші адміністративні послуги НКРЗ;

7) здійснює заходи щодо забезпечення надання публічних мереж та послуг електронних комунікацій для потреб оборони та національної безпеки України, громадського порядку, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

8) здійснює заходи щодо забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу сфери електронних комунікацій;

9) забезпечує організацію та здійснення вивільнення радіочастот для впровадження сучасних радіотехнологій та послуг електронних комунікацій в обсягах та в терміни, передбачені Стратегією формування та реалізації національної політки у сфері користування радіочастотами;

10) встановлює порядок ввезення з-за кордону радіообладнання на територію України за поданням ЦОВЗ;

11) приймає інші нормативно-правові акти відповідно до цього Закону.

Стаття 5. Повноваження центрального органу виконавчої влади в галузі зв'язку у сфері електронних комунікацій

1. Центральний орган виконавчої влади в галузі зв'язку (далі - ЦОВЗ) має повноваження та відповідальний за здійснення таких завдань у сфері електронних комунікацій:

1) розроблення пропозицій щодо формування державної політики у сфері електронних комунікацій, у тому числі, щодо розвитку публічних комунікаційних мереж та послуг електронних комунікацій, використання ресурсів електронних комунікацій, і реалізацію державної політики у межах своїх повноважень;

2) розроблення проектів законів, актів Кабінету Міністрів України та Президента України відповідно до своїх повноважень;

3) розроблення та затвердження нормативно-правових актів з питань, віднесених до його повноважень відповідно до цього Закону;

4) розроблення Стратегії розвитку сфери електронних комунікацій, Стратегії формування та реалізації національної політки у сфері користування радіочастотами, інших програм, концепцій, спрямованих на досягнення стратегічних інтересів та конкурентоздатності України в глобальному інформаційному просторі, а також прогнозів розвитку мереж і послуг електронних комунікацій;

5) розроблення порядку субсидування збитків від здійснення універсального обслуговування та надання універсальних послуг і подання їх на затвердження Кабінету Міністрів України;

6) збір та аналіз інформації, що має відношення до формування і впровадження політики в сфері електронних комунікацій;

7) організація наукового забезпечення функціонування і розвитку сфери електронних комунікацій;

8) координація розробки державних інвестиційних проектів в сфері електронних комунікацій, забезпечення економічної, фінансової та технічної оцінки таких проектів та здійснення контролю за їх виконанням;

9) розроблення та впровадження технічної політики у сфері електронних комунікацій, включаючи використання ресурсів електронних комунікацій, стандартизації, оцінки відповідності технічних засобів електронних комунікацій та здійснення заходів з метрологічного забезпечення;

10) організація розроблення технічних регламентів, впровадження національних стандартів, інших нормативних документів у сфері електронних комунікацій, у тому числі, щодо використання ресурсів електронних комунікацій та забезпечення їх відповідності технічним регламентам, системам стандартизації, оцінкам відповідності та метрології Європейського Союзу;

11) забезпечення координації робіт з оцінки відповідності засобів електронних комунікацій, радіообладнання, що виробляється в Україні та ввозиться з-за кордону, а також підготовка пропозицій щодо призначення органів з оцінки відповідності на проведення робіт з підтвердження відповідності у сфері електронних комунікацій;

12) розроблення та затвердження технічних вимог до публічних комунікаційних мереж та засобів електронних комунікацій і умов їх використання;

13) розроблення правил надання та отримання послуг електронних комунікацій, у тому числі, універсальних послуг, а також правил з'єднання публічних комунікаційних мереж, маршрутизації, термінації та транзиту трафіку, порядку перенесення абонентських номерів та використання персональних номерів з урахуванням законодавства Європейського Союзу;

14) встановлення нормативних параметрів рівнів якості послуг електронних комунікацій;

15) сприяння, в межах своєї компетенції, розвитку сфери електронних комунікацій та гармонізації законодавства в сфері електронних комунікацій із законодавством Європейського Союзу;

16) організація проведення досліджень та розробку рекомендацій щодо конвергенції комп'ютерних та комунікаційних технологій, ефективного використання ресурсів електронних комунікацій;

17) затвердження тематичних планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт щодо розподілу, виділення і присвоєння радіочастот, їх міжнародно-правового захисту, забезпечення електромагнітної сумісності радіообладнання, забезпечення функціонування системи радіочастотного моніторингу, надання висновків щодо доцільності проведення і фінансування таких робіт;

18) визначення за участю національної комісії регулювання в галузі зв'язку (далі - НКРЗ) необхідних і достатніх для потреб України радіочастот, здійснення відповідно до норм міжнародного права заходів до їх закріплення за Україною і захисту на міжнародному рівні;

19) розроблення на підставі пропозицій НКРЗ, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Генерального штабу Збройних Сил України, інших заінтересованих осіб Національної таблиці розподілу смуг радіочастот, Плану використання радіочастотного ресурсу України та пропозицій щодо змін до них і подання цих документів на затвердження Кабінету Міністрів України;

20) здійснення контролю за виконанням Національної таблиці розподілу смуг радіочастот та Плану використання радіочастотного ресурсу України;

21) забезпечення електромагнітної сумісності у загальних смугах частот, організації проведення радіочастотного моніторингу, виявлення джерел радіозавад;

22) присвоєння радіочастот у смугах загального користування відповідно до закону;

23) затвердження методики та забезпечення здійснення розрахунків електромагнітної сумісності радіообладнання;

24) розробка порядку ввезення з-за кордону радіообладнання на територію України;

25) здійснення обов'язків Адміністрації зв'язку України з питань виконання функцій України як держави - члена Міжнародного союзу електрозв'язку, виконання зобов'язань України за Статутом та Конвенцією Міжнародного союзу електрозв'язку і зобов'язань за адміністративними регламентами, а також з питань взаємодії і співробітництва з органами, що виконують функції адміністрацій зв'язку іноземних держав;

26) підтримка співробітництва та представлення інтересів України з питань електронних комунікацій, у тому числі користування ресурсами електронних комунікацій у Міжнародному Союзі Електрозв'язку (МСЕ), Європейській конференції адміністрацій пошти та телекомунікацій (СЕРТ); Європейському комітеті з електротехнічної стандартизації (CENELEC); Міжнародній електротехнічній комісії (МЕК); Інституті європейських телекомунікаційних стандартів (ETSI), відповідних організаціях Європейського Союзу, інших всесвітніх, європейських та регіональних організаціях;

27) вирішення в межах компетенції питань щодо готовності функціонування комунікаційних мереж в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного стану та військового стану, забезпечення, в межах повноважень, виконання підприємствами електронних комунікацій зобов'язань в інтересах національної безпеки, оборони, охорони громадського порядку та у випадках надзвичайного стану і надзвичайних ситуацій, в тому числі:

видання відповідно до закону нормативно-правових актів та прийняття рішень щодо зобов'язання підприємств електронних комунікацій надавати комунікаційні мережі, засоби та послуги електронних комунікацій для зазначених потреб;

забезпечення в порядку та обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України, збору, оброблення та збереження інформації щодо технічних характеристик публічних комунікаційних мереж, необхідної для забезпечення їх роботи в інтересах національної безпеки, оборони, охорони громадського порядку та у випадках надзвичайного стану і надзвичайних ситуацій;

28) здійснення інших повноважень відповідно до законодавства.

2. Забезпечення функцій, зазначених у пунктах 21, 23, 23 частини першої цієї статті, може здійснюватися з залученням підприємства чи установи, що знаходиться у сфері управління ЦОВЗ;

3. Повноваження та функції ЦОВЗ не можуть розповсюджуватися на управління комунікаційними мережами урядового зв'язку, органів державної безпеки, оборони та охорони порядку та безпеки, іншими відомчими мережами.

4. Повноваження та функції державних органів управління комунікаційними мережами урядового зв'язку, органів державної безпеки, оборони та охорони порядку та безпеки не можуть розповсюджуватися на управління публічними комунікаційними мережами та ресурсами електронних комунікацій.

Глава 2. Орган регулювання в сфері електронних комунікацій

Стаття 6. Орган регулювання в сфері електронних комунікацій

1. Органом регулювання у сфері електронних комунікацій України є Національна комісія з регулювання зв'язку (НКРЗ).

2. НКРЗ є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України, та діє на підставі цього та інших законів.

3. НКРЗ, як колегіальний орган, утворюється у складі Голови НКРЗ, його заступника та трьох членів НКРЗ, які призначаються на посади на конкурсних умовах та звільняються з посад Президентом України відповідно до цього Закону.

4. НКРЗ є юридичною особою, має рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

5. НКРЗ є незалежною у прийнятті регуляторних рішень і діє виключно в межах закону.

Забороняється незаконне втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, підприємств електронних комунікацій, інших фізичних або юридичних осіб у діяльність НКРЗ.

Будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення тощо, спрямовані до НКРЗ, які стосуються регулювання в сфері електронних комунікацій, не передбачені законом, є неправомірними та не підлягають виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність НКРЗ можуть бути оскаржені лише в судовому порядку.

Проекти нормативно-правових актів НКЗР підлягають погодженню лише з органами державної влади та у випадках, що передбачені законом.

Оскарження до суду нормативно-правового акту НКРЗ не зупиняє його дії, крім випадків прийняття судом у порядку забезпечення адміністративного позову рішення про зупинення його дії.

6. НКРЗ фінансується за рахунок надходжень від наданих адміністративних послуг, передбачених цим Законом, надходжень від виділення нумерації та Державного бюджету (в частині, що не покривається надходженнями від адміністративних послуг та виділення нумерації), в межах кошторису, затвердженого відповідно до частини сьомої цієї статті.

Фінансування діяльності НКРЗ здійснюється з дотриманням вимог законодавства щодо бюджетних коштів, з урахуванням особливостей, зазначених у цій статті.

Розмір плати за адміністративні послуги встановлюються Кабінетом Міністрів України на основі їх собівартості, за поданням НКРЗ, погодженим з ЦОВЗ.

7. НКРЗ самостійно формує свій кошторис на наступний бюджетний рік та затверджує його за погодженням з бюджетною радою НКРЗ.

8. Бюджетна рада НКРЗ є органом, який здійснює повноваження, передбачені цією статтею. Члени бюджетної ради НКРЗ здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

До складу бюджетної ради НКРЗ входять по два представника від Президента України та Кабінету Міністрів України і один - від ЦОВЗ.

9. НКРЗ не пізніше 1 вересня року, що передує плановому року, подає проект свого кошторису до бюджетної ради НКРЗ і оприлюднює його на своєму веб-сайті.

Бюджетна рада в місячний термін повинна розглянути проект кошторису щодо обґрунтування запланованих витрат та відповідності законодавству, схвалити його або надати свої пропозиції до нього, які оприлюднюються на веб-сайті НКРЗ та є обов'язковими до розгляду та врахування НКРЗ.

10. Затверджений НКРЗ кошторис на наступний рік до 1 грудня розміщується на офіційному веб-сайті НКРЗ протягом трьох робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення.

11. Фінансова діяльність НКРЗ підлягає щорічному аудиту авторитетною та незалежною компанією, залучення якої схвалено бюджетною радою НКРЗ. Послуги аудиторської компанії фінансуються за рахунок НКРЗ.

12. Щороку до 1 травня НКРЗ повинна представити Президенту і Кабінету Міністрів України та оприлюднити на своєму веб-сайті звіт про свою фінансову діяльність, із зазначенням надходжень та витрат, пов'язаних з виконанням повноважень відповідно до цього Закону, а також відповідний аудиторський висновок.

13. Роботу НКРЗ забезпечує її апарат, гранична чисельність якого затверджується Президентом України. На працівників апарату НКРЗ поширюється правовий статус державних службовців.

У разі потреби НКРЗ за своїм рішенням може утворювати територіальні органи, як її структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також затверджувати положення про них.

14. З метою забезпечення виконання окремих повноважень, у випадках, передбачених цим Законом, НКРЗ має право утворювати відповідно до закону підприємства чи установи.

Стаття 7. Порядок конкурсного відбору, призначення і звільнення Голови, заступника Голови та членів НКРЗ

1. Головою, заступником Голови та членом НКРЗ може бути громадянин України, який:

1) має повну вищу технічну (пов'язану з електронними комунікаціями), юридичну або економічну освіту;

2) досвід роботи в сфері електронних комунікацій не менше семи років, принаймні п'ять з яких - на керівних посадах;

3) здатний за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я виконувати відповідні службові обов'язки;

4) відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про державну службу", в тому числі щодо відсутності:

громадянства іншої держави;

обмеження дієздатності;

не погашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за вчинення умисного злочину;

адміністративного стягнення за корупційне правопорушення;

вироку суду про позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади;

5) не володіє прямо або опосередковано корпоративними правами будь-якого суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сфері електронних комунікацій, яка регулюється НКРЗ відповідно до цього Закону та власниками таких корпоративних прав не є його близькі особи згідно із Законом України "Про запобігання корупції ", а також не отримує від вказаних суб'єктів фінансову або матеріальну винагороду, допомогу та не займає будь-яку посаду, в тому числі на громадських засадах;

6) не має представницького мандату та не бере участь у діяльності політичних партій.

2. Кандидати на посаду Голови НКРЗ, його заступника та членів НКРЗ визначаються експертною комісією з проведення конкурсу на зайняття посад Голови НКРЗ, його заступника та членів НКРЗ (далі - експертна комісія) відповідно до результатів відкритого конкурсного відбору.

Участь у конкурсі можуть брати особи, що відповідають вимогам, визначеним у частині першій цієї статті.

3. Експертна комісія призначається Президентом України у складі не менше п'яти осіб. Членами експертної комісії можуть бути особи, які мають відповідну кваліфікацію та досвід роботи у сфері електронних комунікацій, необхідні для незалежної і об'єктивної оцінки, що гарантують обрання кращих кандидатів, бездоганну ділову репутацію та суспільний авторитет. До складу експертної комісії не можуть входити члени та працівники апарату НКРЗ, власники корпоративних прав та працівники операторів, провайдерів електронних комунікацій.

Експертна комісія обирає із числа своїх членів Голову та секретаря, затверджує та оприлюднює регламент своєї роботи.

Члени експертної комісії виконують свої функції на громадських засадах.

Роботу експертної комісії забезпечує орган, що здійснює забезпечення діяльності Президента України.

4. Експертна комісія оголошує прийом заявок на відкритий конкурс у разі закінчення строку повноважень Голови, заступника, члена (членів) НКРЗ - за три місяці до дати закінчення такого строку, а у разі дострокового припинення їх повноважень - протягом п'яти робочих днів з дати такого припинення.

Оголошення про умови та строки проведення конкурсу розміщується на веб-сайтах Президента України і НКРЗ та повинно містити інформацію про:

1) найменування та адресу офісу НКРЗ;

2) найменування посади (посад);

3) вимоги до претендента на посаду (посади);

4) завдання, посадові обов'язки та інші вимоги законодавства, пов'язані з посадою;

5) перелік документів, необхідних для участі у конкурсі, строк та порядок їх подання;

6) порядок, умови, дата і місце проведення конкурсного відбору.

5. Прийом заявок здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту публікації оголошення, зазначеного у частині четвертій цієї статті.

Щодо кандидатів, які подали заявки на участь у конкурсі, проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України "Про запобігання корупції ", і перевірка, передбачена Законом України "Про очищення влади".

6. Експертна комісія в термін, що не перевищує 30 календарних днів:

розглядає документи, подані особами для участі в конкурсі;

проводить на своєму засіданні співбесіду з кандидатами, що відповідають вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті;

відбирає (шляхом відкритого голосування за кожного кандидата та складання рейтингу) з числа кандидатів, які відповідають вимогам, зазначеним у частині першій цієї статті, пройшли співбесіду та перевірки, зазначені в частині п'ятій цієї статті, двох або трьох кандидатів на кожну посаду (крім випадків, коли конкурсний відбір пройшов один кандидат), які згідно з її обґрунтованим рішенням мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків.

Рішення експертної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше трьох членів.

Інформація про осіб, які подали заяву на участь у конкурсі, а також інформація про кандидатів, які були відібрані для проходження співбесіди, та про кандидатів, відібраних Конкурсною комісією для подання на розгляд Президенту України, оприлюднюється на веб-сайті Президента України та НКРЗ протягом двох робочих днів, відповідно з моменту її надходження.

Засідання експертної комісії проводяться у формі відкритих слухань, інформація про час та місце їх проведення оприлюднюється на веб-сайті Президента України не пізніше ніж за 48 годин до їх початку.

У разі виявлення порушень у проведенні конкурсу, подання заяви про участь у конкурсі на посаду однією особою, або якщо жоден з учасників не пройшов конкурсний відбір, проводиться повторний конкурс відповідно до цієї статті.

7. Протягом трьох робочих днів з дня проведення конкурсу експертна комісія вносить на розгляд Президента України подання щодо відібраних кандидатів, до якого додається звіт про здійснення конкурсного відбору, та оприлюднює вказані документи на веб-сайтах Президента України та НКРЗ.

Звіт повинен містити:

1) список претендентів на кожну посаду із зазначенням прізвища, імені, по-батькові, інформацію про місце роботи, займану посаду, освіту та досвід роботи в сфері електронних комунікацій;

2) список кандидатів, сформований з урахуванням ранжування згідно з рівнем їх відповідності вимогам цієї статті;

3) список відібраних кандидатів, що подаються на розгляд Президента України;

4) обґрунтування щодо кожної кандидатури вибору чи причин, за якими кандидатура не була вибрана;

5) відомості про застосовані методи відбору.

8. Президент України призначає на посади Голови, заступника Голови чи члена НКРЗ одного з відібраних експертною комісією кандидатів протягом десяти днів з дня внесення експертною комісією відповідного подання.

9. Термін повноважень Голови, заступника Голови та членів НКРЗ становить п'ять років. Одна й та ж особа не може бути Головою та/або заступником Голови та/або членом НКРЗ більше двох термінів підряд.

Після закінчення строку повноважень Голова, заступник Голови або члени НКРЗ продовжують виконувати свої обов'язки до призначення відповідно нового Голови, заступника Голови або члена НКРЗ.

10. Повноваження Голови, заступника Голови та члена НКРЗ припиняються достроково за рішенням Президента України у разі:

1) подання ним письмової заяви про припинення повноважень за власним бажанням або про відставку;

2) призначення чи обрання на іншу посаду за його згодою;

3) грубого порушення ним службових обов'язків;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно нього;

5) набрання законної сили рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення;

6) невідповідності обмеженням щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбаченими Законом України "Про запобігання корупції" та цим Законом;

7) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я відповідно до висновку медичної комісії, що створюється за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;

8) припинення його громадянства України, виїзду на постійне місце проживання за межі України або набуття громадянства іншої держави;

9) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним або обмежено дієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення його померлим та у разі смерті.

11. Рішення про звільнення Голови НКРЗ, заступника Голови чи члена НКРЗ повинно місити підстави звільнення відповідно до частини десятої цієї статті та обґрунтування прийнятого рішення і публікуватись на веб-сайтах Президента України та НКРЗ.

12. Протягом двох років з дати припинення повноважень Голови НКРЗ, заступника Голови чи члена НКРЗ особа не має права мати трудові або інші договірні відносини із будь-яким суб'єктом господарювання у сфері електронних комунікацій, діяльність якого регулюється НКРЗ відповідно до цього Закону.

Стаття 8. Повноваження і відповідальність Голови, заступника Голови та членів НКРЗ

1. Голова НКРЗ:

1) забезпечує організацію роботи НКРЗ та виконання її функцій і завдань, передбачених цим Законом;

2) здійснює керівництво роботою апарату НКРЗ та вирішує питання діяльності НКРЗ, що не віднесені законом до компетенції НКРЗ як колегіального органу, видає накази, затверджує положення, інструкції та інші акти, обов'язкові для працівників апарату НКРЗ;

3) скликає засідання НКРЗ та головує на них, підписує рішення, прийняті НКРЗ;

4) розподіляє обов'язки між членами НКРЗ відповідно до Регламенту НКРЗ;

5) підписує документи, які видаються відповідно до рішень НКРЗ, та уповноважує заступника Голови, членів НКРЗ підписувати певні дозвільні документи на підставі рішення НКРЗ про їх видачу;

6) представляє НКРЗ у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами, об'єднаннями громадян тощо та діє без довіреності від імені НКРЗ, в тому числі, представляє НКРЗ в суді, у межах, встановлених законом;

7) представляє НКРЗ у відносинах із міжнародними організаціями, державними органами інших держав з питань регулювання у сфері електронних комунікацій;

8) видає накази, розпорядження з питань, що належать до його компетенції;

9) затверджує структуру та штатний розпис апарату НКРЗ в межах видатків, передбачених у кошторисі НКРЗ, та приймає на роботу і звільняє з роботи керівника та працівників апарату НКРЗ, застосовує щодо них заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;

10) представляє НКРЗ у Кабінеті Міністрів України, має право бути присутнім на засіданнях Верховної Ради України, її комітетів, а також брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу у разі розгляду питань, що відносяться до компетенції НКРЗ;

11) здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами.

2. Заступник Голови НКРЗ здійснює обов'язки Голови НКРЗ на період його відсутності, а також окремі обов'язки щодо організації роботи НКРЗ та її апарату, визначені Головою.

3. Голова, заступник Голови та члени НКРЗ зобов'язані:

1) брати участь у засіданнях НКРЗ;

2) дотримуватись вимог цього Закону та регламенту НКРЗ;

3) забезпечувати згідно з цим Законом підготовку питань для розгляду на засіданні НКРЗ відповідно до розподілу обов'язків та рішень НКРЗ;

4) голосувати на засіданнях НКРЗ щодо кожного питання порядку денного засідання; утримання щодо голосування при прийнятті рішень з питань, віднесених цим Законом до компетенції НКРЗ, не допускається.

4. Голова, заступник Голови та члени НКРЗ мають право:

1) ознайомлюватися з документами, які надходять до НКРЗ, та документами, що розробляються, опрацьовуються НКРЗ, її апаратом;

2) вносити пропозиції щодо організації роботи, порядку денного засідань НКРЗ та проектів рішень НКРЗ;

3) виступати на засіданнях НКРЗ, брати участь в обговоренні питань, що розглядаються, вносити пропозиції щодо них відповідно до Регламенту НКРЗ;

4) брати участь в роботі дорадчих органів, робочих груп, що створюються в НКРЗ, а також у всіх заходах, що проводяться НКРЗ.

5. У разі виникнення у Голови, заступника Голови чи члена НКРЗ конфлікту інтересів під час виконання службових повноважень, він повинен негайно повідомити про це своєму керівникові для вжиття усіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання чи усунення конфлікту інтересів, в тому числі, надання доручення виконати відповідне завдання іншій посадовій особі НКРЗ.

6. На Голову, заступника Голови та членів НКРЗ поширюється правовий статус державних службовців.

7. За порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства, невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків, Голова, заступник Голови та члени НКРЗ несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 9. Організація роботи та забезпечення відкритості НКРЗ

1. НКРЗ має право здійснювати повноваження за умови призначення Голови та/або заступника і не менше двох членів НКРЗ.

2. Порядок організації роботи НКРЗ, зокрема проведення її засідань, визначається Регламентом, який затверджується НКРЗ.

Організацію роботи НКРЗ та її забезпечення здійснює Голова НКРЗ відповідно до цього Закону та Регламенту НКРЗ.

3. Засідання НКРЗ проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду проектів регуляторних, інших питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань.

Розгляд питань, які містять інформацію з обмеженим доступом та питань, які відповідно до цього не підлягають розгляду у формі відкритих слухань, здійснюється у формі закритих слухань.

4. Засідання Комісії є правомочними за умови присутності більше половини її загального кількісного складу. Результати засідань оформлюються протоколом.

5. Рішення НКРЗ приймаються більшістю голосів від її загального кількісного складу. Голова, заступник Голови та кожен член НКРЗ мають по одному голосу.

Рішення НКРЗ набирає чинності з дня його прийняття, якщо у ньому не встановлено більш пізній строк набрання чинності.

6. НКРЗ забезпечує відкритість своєї діяльності шляхом:

1) оприлюднення на своєму веб-сайті відповідно до вимог цього Закону порядків денних своїх засідань (не пізніше ніж за три робочі дні до дня проведення засідання), прийнятих рішень, крім їх частин, що містять інформацію з обмеженим доступом (не пізніше, ніж через три робочі дні з моменту їх прийняття), проектів та затверджених кошторисів НКРЗ, іншої інформації, передбаченої законом;

2) оприлюднення на своєму веб-сайті та проведення в установленому законодавством порядку громадського обговорення проектів нормативно-правових актів з наданням можливості зацікавленим особам висловити свою думку, пропозиції та зауваження;

3) проведення в установленому НКРЗ порядку консультаційних проваджень з учасниками відповідних ринків, споживачами, іншими зацікавленими особами щодо питань аналізу ринків електронних комунікацій, накладення зобов'язань на операторів з істотною ринковою владою, зобов'язань щодо поділу вертикально інтегрованих підприємств, зобов'язань з забезпечення універсального обслуговування, з інших питань, віднесених до повноважень НКРЗ;

4) підготовки та оприлюднення на своєму веб-сайті до 30 червня щорічної доповіді про стан розвитку та регулювання ринків електронних комунікацій за минулий рік, яка повинна включати інформацію, зокрема, про:

ринки електронних комунікацій;

забезпечення універсального обслуговування;

стан розвитку мереж, впровадження нових технологій та послуг електронних комунікацій;

користування ресурсами електронних комунікацій;

стан забезпеченості споживачів послугами електронних комунікацій;

регуляторну діяльність НКРЗ щодо виконання завдань та повноважень, передбачених цим Законом;

5) розгляду на своїх засіданнях питань відповідно до закону у форматі відкритих слухань, у яких мають право брати участь суб'єкти ринку електронних комунікацій, громадські організації та представники засобів масової інформації, в порядку, встановленому Регламентом НКРЗ;

6) обов'язкового запрошення суб'єкта господарювання на розгляд питань щодо ліцензування, дозвільних документів, інших питань його діяльності в сфері електронних комунікацій у випадках, визначених цим Законом, яке повинно бути надіслане йому поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше, ніж за 10 робочих днів до початку розгляду;

7) підготовки та оприлюднення звітів про свою діяльність, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства;

8) висвітлення своєї діяльності в засобах масової інформації;

9) надання інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації ".

8. Подання до НКРЗ у випадках, передбачених цим Законом, повідомлень, заяв інших документів та отримання від НКРЗ рішень, ліцензій, дозволів, інших документів, здійснюється за вибором суб'єкта господарювання:

1) поштовим відправленням з описом вкладення;

2) нарочним (через відповідний структурний підрозділ НКРЗ);

3) в електронному вигляді за допомогою мереж електронних комунікацій, з дотриманням вимог законів щодо електронних документів.

Якщо в повідомленні не вказано бажаний спосіб отримання документу, застосовується пункт 1 цієї частини.

9. При розгляді відповідно до цього Закону повідомлень та заяв суб'єктів господарювання, НКРЗ, згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", використовує інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та не може вимагати подання від суб'єктів господарювання інформації, зазначеній у вказаному реєстрі.

Стаття 10. Мета і завдання НКРЗ з регулювання у сфері електронних комунікацій

1. Метою регулювання у сфері електронних комунікацій є забезпечення ефективної конкуренції в зазначеній сфері, захист прав та інтересів споживачів, сприяння впровадженню новітніх технологій і послуг електронних комунікацій та розвитку інформаційного суспільства.

2. НКРЗ відповідальна за виконання наступних завдань:

1) забезпечення в межах повноважень виконання цього Закону та виданих відповідно до нього нормативно-правових актів із застосуванням прозорих, пропорційних і недискримінаційних дій (заходів) та врахуванням законодавства Європейського Союзу;

2) забезпечення необхідних умов для ефективної конкуренції на ринках електронних комунікацій та відсутності дискримінації між підприємствами електронних комунікацій, зокрема, на основі аналізу та прогнозування розвитку вказаних риків та оприлюднення інформації, необхідної для розвитку відкритих і конкурентних ринків;

3) сприяння розширенню і розвитку сучасної інфраструктури електронних комунікацій та створенню сприятливих умов для залучення інвестицій у сферу електронних комунікацій;

4) забезпечення захисту прав і законних інтересів споживачів послуг електронних комунікацій, в тому числі інвалідів, літніх людей, інших споживачів з особливими потребами, включаючи сприяння прозорості та доступу до інформації про послуги, забезпечення можливості вільно обирати і змінювати провайдера та послуги, а також простих і доступних процедур врегулювання суперечок між споживачами та провайдерами;

5) створення умов для забезпечення універсального обслуговування відповідно до цього Закону та подолання цифрової нерівності;

6) забезпечення раціонального використання ресурсів електронних комунікацій, їх достатності та рівних умов доступу до них для всіх підприємств електронних комунікацій;

7) забезпечення, в межах повноважень, впровадження підприємствами електронних комунікацій необхідних технічних та організаційних заходів для забезпечення безпеки і цілісності своїх публічних мереж та послуг електронних комунікацій та охорони інформації, що передається їх мережами;

8) здійснення необхідної взаємодії з органами державної влади, вітчизняними, іноземними та міжнародними організаціями, в тому числі, організаціями Європейського Союзу, Органом європейських регуляторів для електронних комунікацій (BEREC) і регулюючими органами інших держав, з метою забезпечення виконання своїх повноважень, мети та завдань відповідно цього Закону;

9) забезпечення прозорості своєї діяльності, включаючи проведення галузевих консультацій із зацікавленими сторонами, зокрема, з операторами, провайдерами, споживачами, постачальниками і виробниками засобів електронних комунікацій та загальними користувачами радіочастот, з питань, віднесених до компетенції НКРЗ.

Стаття 11. Функції та права НКРЗ

1. НКРЗ здійснює відповідно до цього Закону наступні функції:

1) прийняття передбачених цим Законом рішень, які є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання у сфері електронних комунікацій, загальними користувачами радіочастот;

2) внесення пропозицій до ЦОВЗ, інших органів державної влади щодо формування державної політики, відносно проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері електронних комунікацій;

3) розроблення та затвердження у випадках, передбачених цим Законом, нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції;

4) реєстрацію діяльності суб'єктів господарювання у сфері електронних комунікацій;

5) здійснення аналізу ринків послуг електронних комунікацій та накладення зобов'язань на підприємства електронних комунікацій із значною ринковою владою;

6) здійснення відповідно до цього Закону заходів з забезпечення універсального обслуговування, в тому числі, накладення зобов'язань на підприємства електронних комунікацій щодо забезпечення універсального обслуговування, надання універсальних послуг;

7) видачу ліцензій на користування радіочастотами;

8) регулювання питань користування радіочастотами у смугах радіочастот загального користування відповідно до цього Закону;

9) видачу дозволів на користування нумерацію;

10) регулювання взаємодії підприємств електронних комунікацій при доступі, з'єднанні мереж електронних комунікацій та з питань транзиту та термінації трафіку;

11) регулювання цін на послуги електронних комунікацій та доступ у випадках, передбачених цим Законом;

12) організаційне забезпечення збереження (перенесення) абонентських номерів при переході абонентів від одного провайдера до іншого;

13) державний нагляд за дотриманням цього Закону, інших актів законодавства про електронні комунікації та контроль якості послуг електронних комунікацій;

14) забезпечення ведення реєстрів та баз даних, передбачених цим Законом;

15) врегулювання спорів між підприємствами електронних комунікацій з питань доступу та розрахунків за пропуск трафіку;

16) здійснення передбачених законодавством заходів з захисту прав та законних інтересів споживачів, в тому числі розгляд скарг та врегулювання спорів споживачів з провайдерами щодо надання послуг електронних комунікацій та підготовка порівняльних оглядів якості та ціни послуг електронних комунікацій;

17) затвердження у випадках, передбачених цим Законом, форм звітності підприємств електронних комунікацій, користувачів радіочастот та порядку їх заповнення і подання, а також здійснення узагальнення та/або аналізу отриманої звітності відповідно до її призначення;

18) публікація на своєму веб-сайті інформації, необхідної для розвитку і функціонування відкритого і конкурентного ринку, а також для сприяння споживачам у виборі провайдерів та послуг електронних комунікацій;

19) розгляд у випадках, передбачених законом, справ про адміністративні правопорушення, інші порушення законодавства про електронні комунікації;

20) застосування адміністративних стягнень, адміністративно-господарських санкцій відповідно до цього та інших законів;

21) звернення до суду з відповідними позовними заявами в разі порушення суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на ринку електронних комунікацій, законодавства про електронні комунікації;

22) підтримка співробітництва з питань регулювання у сфері електронних комунікацій, з Міжнародним Союзом Електрозв'язку (МСЕ), Органом європейських регуляторів для електронних комунікацій (BEREC), регулюючими органами інших держав, іншими іноземними та міжнародними організаціями;

23) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

2. Для забезпечення завдань та функцій, передбачених цим Законом, НКРЗ має право:

1) утворювати робочі групи, постійні або тимчасові консультативні та інші дорадчі органи і затверджувати положення про них;

2) залучати для науково-методичного та інформаційно-аналітичного забезпечення своїх функцій вчених, експертів, фахівців (за їх згодою), а також спеціалістів центральних та місцевих органів державної влади, підприємств, установ, організацій усіх форм власності (за погодженням з їхніми керівниками);

3) організовувати зустрічі, наради, конференції та інші заходи;

4) ініціювати консультації та громадські обговорення;

5) укладати угоди про співробітництво з питань своїх повноважень з українськими, іноземними і міжнародними органами та організаціями, у тому числі з регулюючими органами інших країн;

6) безоплатно отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, необхідну для виконання повноважень, передбачених цим Законом;

7) безоплатно отримувати звітність та інформацію, необхідну для здійснення реєстрації діяльності в сфері електронних комунікацій, видачі ліцензій та дозволів, нагляду за дотриманням законодавства про електронні комунікації, в інших випадках, передбачених цим Законом - в обсягах та порядку, визначених законодавством;

8) безоплатно отримувати від операторів, провайдерів, користувачів радіочастот іншу інформацію, окрім передбаченої пунктом 7 цієї частини, необхідну для виконання своїх повноважень, передбачених цим Законом;

9) передавати у порядку, встановленому законодавством, відповідним державним органам матеріали про виявлені факти порушення законодавства;

10) користуватися іншим правами, встановленими законом.

3. Отримання інформації, передбаченої пунктом 8 частини другої цієї статті, здійснюється з дотриманням наступних умов:

1) інформація надається на обґрунтований письмовий запит НКРЗ, в якому зазначається чіткий перелік запитуваної інформації, цілі та законодавчі підстави її отримання;

2) НКРЗ має право запитувати інформацію пропорційну та об'єктивно виправдану, в тій мірі і з тією деталізацією, які необхідні для виконання відповідної функції НКРЗ;

3) інформація, яка запитується НКРЗ, може включати інформацію з обмеженим доступом, фінансову інформацію, інформацію, що стосується обсягів трафіку, цін на послуги, майбутнього розширення мереж електронних комунікацій або впровадження послуг електронних комунікацій, які можуть вплинути в цілому на продаж послуг, що надаються іншими підприємствами електронних комунікацій;

4) зазначені у пункті 8 частини другої цієї статті суб'єкти повинні надавати НКРЗ інформацію на її прохання в розумні терміни і в межах необхідного НКРЗ ступеня деталізації.

4. У разі отримання конфіденційної чи іншої інформації з обмеженим доступом, НКРЗ зобов'язана забезпечити її захист відповідно до законодавства.

До інформації з обмеженим доступом не може бути віднесена загальна інформація про окремі ринки електронних комунікацій, про частки ринку, які займають окремі підприємства, кількість споживачів (у тому числі, певних типів), доходи, прибуток (у тому числі, від окремих видів діяльності), обсяги трафіку.

Стаття 12. Співробітництво НКРЗ та окремих органів державної влади України

1. НКРЗ та Антимонопольний комітет України співпрацюють з питань розвитку, підтримки, захисту економічної конкуренції, аналізу та демонополізації ринків електронних комунікацій, зокрема:

1) взаємодіють та обмінюються інформацією, в тому числі, з обмеженим доступом (з забезпеченням її захисту відповідно до закону) з зазначених питань;

2) надають консультації з питань, що стосуються виконання ними своїх функцій щодо забезпечення конкуренції в сфері електронних комунікацій;

3) погоджують проекти нормативно-правових актів, що можуть впливати на конкуренцію у сфері електронних комунікацій;

2. НКРЗ та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів співпрацюють з питань захисту прав споживачів послуг електронних комунікацій, зокрема:

1) взаємодіють та координують свою діяльність з зазначених питань, в тому числі, при розгляді скарг споживачів та здійсненні заходів державного нагляду на підставі вказаних скарг, включаючи проведення, в разі потреби, спільних заходів з нагляду;

2) обмінюються інформацією та надають консультації з питань, що стосуються виконання функцій, пов'язаних із захистом прав споживачів послуг електронних комунікацій;

3) взаємодіють в питаннях контролю якості послуг електронних комунікацій та контролю відповідності кінцевого обладнання споживачів, включаючи радіообладнання, вимогам щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я, та охорони навколишнього природного середовища;

4) погоджують проекти нормативно-правових актів, пов'язані із захистом прав споживачів електронних комунікацій.

3. НКРЗ та Національна рада з телебачення та радіомовлення України взаємодіють в питаннях використання мереж, ресурсів та послуг електронних комунікацій для потреб телебачення та радіомовлення, зокрема:

1) розробляють та затверджують спільним рішенням плани використання радіочастот, призначених для телерадіомовлення, та зміни до них;

2) взаємодіють при здійсненні НКРЗ функцій щодо державного нагляду у смугах, виділених для телерадіомовлення, регулювання питань використання мереж та надання послуг електронних комунікацій для потреб телерадіомовлення, в тому числі щодо технічної розробки та експлуатації каналів мовлення, мереж (телемереж) та засобів мовлення;

3) взаємодіють та координують свої дії в питаннях переходу від аналогового до цифрового мовлення;

4) Національна рада з телебачення та радіомовлення України визначає відповідно до закону користувачів радіочастот у смугах радіочастот, виділених для каналів мовлення, мереж мовлення;

4. НКРЗ та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини взаємодіють в питаннях захисту персональних даних споживачів послуг електронних комунікацій, зокрема;

1) обмінюються інформацію, спільно здійснюють, у разі необхідності, заходи з нагляду (контролю) з питань захисту персональних даних при надані послуг електронних комунікацій;

2) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини надає рекомендації та роз'яснення щодо практичного застосування законодавства про захист персональних даних у сфері електронних комунікацій;

3) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює контроль за забезпеченням захисту персональних даних при надані послуг електронних комунікацій;

4) НКРЗ інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у разі виявлення в ході здійснення своїх функцій порушень законодавства про захист персональних даних для вжиття заходів відповідно до закону.

5. НКРЗ та державна санітарно-епідеміологічна служба співпрацюють в питаннях забезпечення безпечних умов життєдіяльності, відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення електромагнітного випромінювання при здійсненні користування радіочастотами, зокрема:

1) обмінюються інформацією, консультаціями та взаємодіють при здійсненні контролю якості послуг, розгляду скарг споживачів, державного нагляду за дотриманням законодавства про електронні комунікацій та санітарного законодавства в частині забезпечення встановлених параметрів випромінювання радіообладнання та їх впливу на середовище життєдіяльності населення;

2) здійснюють, в разі необхідності, спільні заходи з нагляду (контрою) за дотриманням встановлених параметрів випромінювання радіообладнання;

3) державна санітарно-епідеміологічна служба організовує та здійснює дослідження щодо впливу електромагнітного випромінювання при здійсненні користування радіочастотами на середовище життєдіяльності населення, розробляє та оприлюднює рекомендації з зазначених питань.

7. НКРЗ співпрацює з ЦОВЗ відповідно до цього Закону, а також з Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Службою безпеки України, іншими органами державної влади відповідно до закону.

8. Умови та порядок співробітництва НКРЗ з органами державної влади щодо належного виконання своїх функцій та узгодження і координації дій в питаннях, що відносяться до компетенції різних органів, обміну інформацією, включаючи забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом, можуть регулюватися угодами, що укладаються з дотриманням закону. Зазначені угоди повинні публікуватися на веб-сайтах НКРЗ та відповідних органів державної влади.

Стаття 13. Організаційне забезпечення виконання окремих повноважень НКРЗ

1. НКРЗ утворює у сфері свого управління підприємство для збору, обробки та зберігання (ведення баз даних) інформації, необхідної для організаційного забезпечення виконання наступних своїх повноважень:

1) забезпечення збереження та перенесення абонентського номеру;

2) забезпечення збору та збереження інформації відповідно до цього Закону щодо мереж та інфраструктури електронних комунікацій, необхідних для регулювання питань доступу, універсального обслуговування інших повноважень відповідно до цього Закону.

2. НКРЗ здійснює відповідно до законодавства управління та забезпечення функціонування зазначеного підприємства.

3. Підприємства електронних комунікацій зобов'язані безоплатно, в електронному вигляді надавати до НКРЗ через зазначене в частині першій цієї статті підприємство інформацію у випадках, передбачених цим Законом та виданими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

4. Зазначене у частині першій цієї статті підприємство відповідно до законодавства взаємодіє з підприємствами електронних комунікацій та у випадках, передбачених цим Законом, надає їм, а також уповноваженим органам державної влади інформацію, що міститься в його базах даних. При цьому повинен бути забезпечений захист персональних даних та іншої інформації з обмеженим доступом відповідно до закону.

Розділ III. Регулювання ринку електронних комунікацій

Глава 1. Регулювання доступу до ринку електронних комунікацій

Стаття 14. Набуття права здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій

1. Здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій не потребує попереднього індивідуального дозволу з боку держави, за виключенням використання радіочастот та нумерації.

2. Суб'єкти господарювання (резиденти України), які мають намір здійснювати господарську діяльність з надання послуг електронних комунікацій та/або доступу, в тому числі до публічних мереж, засобів електронних комунікацій, повинні до початку зазначеної діяльності надіслати до НКРЗ повідомлення в спосіб, передбачений частиною восьмою статті 9 цього Закону. Повідомлення повинно містити:

1) для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код, ім'я, прізвище, найменування посади та номер телефону керівника;

для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я, по батькові, дані про місце проживання, номер телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків (фізичні особи, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовились від його отримання, подають копію відмітки про це в паспорті) та згода на обробку персональних даних з метою забезпечення виконання вимог цього Закону;

2) прізвище, ім'я, по батькові та номер телефону особи, уповноваженої представляти підприємство електронних комунікацій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з роботою мережі та/або наданням послуг електронних комунікацій;

3) інформацію про види послуг електронних комунікацій, послуг з доступу, які планується надавати, територію та орієнтовні терміни початку їх надання;

4) бажаний спосіб отримання від НКРЗ підтвердження про внесення до реєстру підприємств електронних комунікацій чи іншої інформації, передбаченої цією статтею;

5) дату подання повідомлення та підпис особи, уповноваженої на його подання із зазначенням прізвища, імені та по-батькові (відомості про яку значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

3. У разі відповідності повідомлення вимогам частини третьої цієї статті, НКРЗ протягом п'яти робочих днів розглядає повідомлення, вносить суб'єкта господарювання до реєстру підприємств електронних комунікацій (з відображенням відповідної інформації на своєму веб-сайті) та надсилає йому підтвердження в спосіб, передбачений частиною восьмою статті 9 цього Закону.

4. У разі, якщо повідомлення не підписане чи підписане особою, яка не має на це повноважень, а також відсутності суб'єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців чи наявності відомостей про його припинення, НКРЗ залишає повідомлення без розгляду, про що протягом трьох робочих днів з дня одержання повідомлення інформує суб'єкта господарювання з зазначенням відповідних підстав.

У разі усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення повідомлення без розгляду, суб'єкт господарювання може повторно подати повідомлення.

5. У разі невідповідності наявної в повідомленні інформації вимогам пунктів 1 - 3 частини другої цієї статті, НКРЗ протягом трьох робочих днів з дня одержання повідомлення повідомляє суб'єкта господарювання про необхідність доопрацювання повідомлення із зазначенням даних, які потребують уточнення, та недоліків.

У разі отримання повідомлення, в якому усунуті недоліки, НКРЗ вносить суб'єкта господарювання до реєстру підприємств електронних комунікацій відповідно до частини третьої цієї статті.

6. У разі, якщо НКРЗ не внесла суб'єкта господарювання до реєстру протягом терміну, зазначеного в частині третій цієї статті, крім випадків, передбачених частинами четвертою, п'ятою цієї статті, він має право розпочати діяльність у сфері електронних комунікацій, поінформувавши про це НКРЗ у спосіб, передбачений частиною восьмою статті 9 цього Закону.

7. Подання повідомлення та внесення до реєстру підприємств електронних комунікацій не підлягають оплаті.

8. Підприємства електронних комунікацій зобов'язані повідомляти НКРЗ про зміни даних, зазначених у пунктах 1 - 3 частини другої цієї статті протягом 10 робочих днів з моменту їх настання, в спосіб, передбачений частиною восьмою статті 9 цього Закону.

Стаття 15. Реєстр підприємств електронних комунікацій

1. Реєстр підприємств електронних комунікацій створюється і ведеться НКРЗ з метою забезпечення завдань та функцій, передбачених цим Законом, а також забезпечення споживачів послуг електронних комунікацій, органів державної влади, інших зацікавлених осіб достовірною інформацією про суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність в сфері електронних комунікацій.

2. Реєстр підприємств електронних комунікацій ведеться на електронних носіях, з дотриманням вимог законодавства та стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інформаційний ресурс держави.

3. До реєстру вносяться наступні відомості:

1) порядковий номер запису в реєстрі;

2) дата надходження повідомлення та дата внесення запису до реєстру;

3) повне найменування підприємства електронних комунікацій та інша інформація, зазначена в пунктах 1 - 3 частини другої статті 14 цього Закону;

4) інформація про видані ліцензії на користування радіочастотами із зазначенням смуг (номіналів) радіочастот та дозволи із зазначенням виділеної нумерації (вноситься на підставі відповідних рішень НКРЗ).

5) інша інформація, передбачена цим Законом.

4. НКРЗ забезпечує розміщення реєстру і змін до нього на своєму веб-сайті та можливість пошуку в ньому відомостей, зокрема, за найменуванням підприємства електронних комунікацій, видами послуг, територією їх надання.

Стаття 16. Права та обов'язки підприємств електронних комунікацій

1. Підприємство електронних комунікацій, внесене до реєстру відповідно до статті 14 цього Закону, має право на:

1) здійснення господарської діяльності в сфері електронних комунікацій як оператор та/або провайдер;

2) отримання відповідно до цього Закону в користування ресурсів електронних комунікацій;

3) доступ та з'єднання з публічним мережами електронних комунікацій, доступ до абонентських ліній відповідно до цього Закону, необхідний для організації надання послуг електронних комунікацій;

4) права, пов'язані з будівництвом мереж, інфраструктури, установленням засобів електронних комунікацій, передбачені в главах першій та другій Розділу V цього Закону;

5) призначення, відповідно до цього Закону, для забезпечення універсального обслуговування (надання універсальних послуг);

6) інші права згідно з цим Законом.

2. Підприємство електронних комунікацій, внесене до реєстру відповідно до статті 14 цього Закону, зобов'язане:

1) дотримуватись законодавства про електронні комунікації;

2) виконувати рішення НКРЗ, прийняті відповідно до цього Закону;

3) надавати до НКРЗ щорічний звіт про види, обсяги і фінансові показники діяльності з надання послуг на оптових та роздрібних ринках електронних комунікацій (за формою, в порядку та у строк, що встановлюються НКРЗ), а також оприлюднювати їх на своїх веб-сайтах (за винятком малих і середніх підприємств), іншу звітність та інформацію, відповідно до цього Закону;

4) забезпечувати при наданні послуг електронних комунікацій дотримання прав споживачів, захист їхніх персональних даних та встановлені рівні якості послуг;

5) надавати відповідно до цього Закону можливість з'єднання та доступу до своїх мереж, інфраструктури, засобів електронних комунікацій, інформацію, необхідну для підготовки договорів про з'єднання та доступ, вести переговори із зазначених питань та пропонувати умови з'єднання, не гірші запропонованих іншим підприємствам електронних комунікацій;

6) укладати угоди про з'єднання з дотриманням вимог, встановлених НКРЗ відповідно до частини четвертої статті 25 цього Закону;

7) забезпечувати з'єднання мереж у всіх технічно можливих точках із пропускною спроможністю, необхідною для якісного надання послуг, та не створювати перешкод для з'єднання;

8) забезпечувати сталу та якісну цілодобову роботу з'єднаних мереж, додержування встановленого законодавством порядку маршрутизації трафіка, повідомляти сторони з'єднання про пошкодження мережі, інші обставини, що призвели чи можуть призвести до зниження до неприпустимих значень якості послуг;

9) забезпечувати захист своїх мереж та засобів електронних комунікацій від несанкціонованого доступу та охорону інформації, що передається ними;

10) виконувати встановлені Розділом VII цього Закону вимоги щодо потреб державної безпеки, оборони, охорони правопорядку та надання послуг в умовах надзвичайного чи воєнного стану;

11) дотримуватись правил добросовісної конкуренції на ринку електронних комунікацій;

12) інші обов'язки, передбачені цим Законом.

Глава 2. Аналіз ринків

Стаття 17. Підстави проведення та етапи аналізу ринків

1. Аналіз ринку проводиться НКРЗ з метою забезпечення ефективної конкуренції в сфері електронних комунікацій і запобігання дискримінаційним діям, іншим зловживанням ринковою владою підприємствами електронних комунікацій із значною ринковою владою.

2. Порядок проведення аналізу ринку встановлює НКРЗ. Зазначений порядок повинен відповідати вимогам цього Закону та враховувати:

1) принцип попереднього регулювання, що передбачає оцінку майбутнього розвитку ринку з урахуванням його стану на час здійснення аналізу;

2) відповідні рішення та рекомендації Європейської Комісії, інші правові акти Європейського Союзу, положення міжнародних угод, стороною яких є Україна.

3. Аналіз ринку включає в себе наступні етапи:

1) визначення певних оптових, роздрібних ринків (ринку) з зазначенням географічних, часових та товарних меж ринку, характеристики яких можуть виправдати накладення зобов'язань, зазначених у статті 19 цього Закону;

2) оцінка стану конкуренції на визначеному ринку з врахуванням критеріїв, встановлених частиною першою статті 18 цього Закону;

3) визначення НКРЗ, у разі встановлення за результатами етапу, зазначеного у пункті 2 цієї частини, неефективної конкуренції на певному ринку, підприємства електронних комунікацій із значною ринковою владою, чи підприємств електронних комунікацій, що володіють спільно значною ринковою владою, відповідно до статті 18 цього Закону;

4) накладення, у випадках, передбачених пунктом 3 цієї частини, на підприємства електронних комунікацій із значною ринковою владою зобов'язань, відповідно до статті 19 цього Закону та/або внесення змін до раніше накладених зобов'язань (за наявності змін на ринку з часу попереднього його аналізу).

4. У разі визнання певного ринку послуг електронних комунікацій ефективно конкурентним та/або відсутності підприємств із значною ринковою владою, регуляторні зобов'язання на підприємства електронних комунікацій не накладаються, а раніше накладені зобов'язання відміняються.

5. Для здійснення аналізу ринків НКРЗ здійснює збір необхідної інформації із використанням таких джерел:

1) інформації, поданої підприємствами електронних комунікацій, з метою аналізу ринку, на якому вони здійснюють діяльність, за формою, в порядку та строки, що встановлені НКРЗ;

2) даних державного статистичного спостереження;

3) інформації, отриманої від Антимонопольного комітету України, інших органів державної влади;

4) інформації, отриманої НКРЗ за результатами державного нагляду за додержанням законодавства на ринку електронних комунікацій а також на запити НКРЗ, здійснені відповідно до цього Закону;

5) інших джерел офіційної інформації щодо стану і розвитку ринків електронних комунікацій.

6. При проведенні аналізу НКРЗ має право отримувати необхідні консультації та інформацію від Антимонопольного комітету України, а у разі визначення певного ринку, відмінного від зазначених в відповідних рекомендаціях Європейської Комісії - повинна отримати висновок Антимонопольного комітету України, який носить рекомендаційний характер та підлягає оприлюдненню на веб-сайті НКРЗ.

7. НКРЗ повинна здійснювати аналіз певного (визначеного) ринку не пізніше, ніж через три роки після прийняття попереднього рішення за результатами аналізу цього ринку, а у разі, якщо Європейська комісія змінила свої рекомендації на відповідних ринках - не пізніше ніж через два роки - для ринків щодо яких здійснювався аналіз, та не пізніше ніж через три роки - для ринків, що аналізуються вперше.

8. НКРЗ повинна завершити процедуру аналізу ринку протягом чотирьох місяців з моменту прийняття рішення про його проведення. За вмотивованими рішеннями НКРЗ цей термін може продовжуватись не більше ніж три рази, щоразу не більше ніж на два місяці.

НКРЗ має право прийняти рішення про завершення аналізу ринку на одному з етапів, зазначених у частині третій цієї статті, у разі наявності об'єктивних і обґрунтованих підстав щодо недоцільності здійснення наступних етапів.

9. При прийнятті рішення про відміну раніше накладених зобов'язань НКРЗ може встановити остаточний термін їх виконання, який не повинен перевищувати 30 днів з моменту опублікування вказаного рішення на веб-сайті НКРЗ.

10. Щодо кожного етапу аналізу ринків НКРЗ проводить консультаційні провадження, а також оприлюднює на своєму веб-сайті результати кожного етапу та прийняті на їх основі рішення.

Стаття 18. Критерії визначення ринку з неефективною конкуренцією та операторів із значною ринковою владою на такому ринку

1. При здійсненні аналізу та оцінки стану конкуренції на визначеному ринку електронних комунікацій НКРЗ враховує наступні критерії:

1) рівень ринкової концентрації, з урахуванням кількості підприємств електронних комунікацій та їхніх часток на відповідному ринку;

2) наявність та рівень бар'єрів для входження на ринок нових підприємств, в тому числі асиметричні умови доступу до мереж та інфраструктури електронних комунікацій;

3) структуру, динаміку розвитку ринку та можливість встановлення на ньому ефективної конкуренції у відповідній перспективі без необхідності вжиття регуляторних заходів;

4) можливість вільного вибору споживачем підприємства електронних комунікацій, потрібних йому виду та кількості послуг за прийнятною ціною та якістю;

5) наявність порушень конкуренції, в тому числі, узгоджених чи інших дій підприємств, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших операторів, провайдерів чи споживачів, які були б неможливими за умов існування ефективної конкуренції на ринку.

Окремо взятий критерій не може бути визначальним для прийняття рішення про відсутність ефективної конкуренції на ринку, а також не вимагається наявності всіх перелічених у цій частині критеріїв у сукупності.

2. Підприємство електронних комунікацій вважається таким, що має значну ринкову владу, якщо окремо або разом з іншими підприємствами електронних комунікацій (в тому числі за відсутності організаційних чи інших зв'язків між ними), воно користується положенням домінування, тобто маючи позицію економічної сили, поводиться в значній мірі незалежно від конкурентів і в кінцевому рахунку, від споживачів.

3. Підприємство електронних комунікацій, що має значну ринкову владу на певному ринку, може також розглядатись як таке, що має значну ринкову владу на тісно пов'язаних ринках, якщо зв'язок між цими двома ринками є таким, що ринкова влада, досягнута на одному ринку, може бути використана на іншому ринку, тим самим зміцнюючи ринкову владу підприємства.

4. Підприємство електронних комунікацій визначається як таке, що має значну ринкову владу, рішенням НКРЗ, прийнятим на основі аналізу ринку, і вважається таким до прийняття рішення НКРЗ на основі іншого аналізу ринку про те, що відповідний ринок втратив характеристики ринку, на якому відсутня ефективна конкуренція та/або підприємство не має значної ринкової влади.

5. Розгляд зазначеного питання здійснюється з обов'язковим запрошенням відповідного підприємства електронних комунікацій.

6. При розгляді питання щодо наявності у підприємства електронних комунікацій положення домінування та прийнятті рішення про визнання його таким, що має значну ринкову владу, НКРЗ враховує наступні критерії:

1) частка підприємства на певному ринку електронних комунікацій, з урахуванням кількості споживачів та обсягів послуг, доходів від їх надання;

2) наявність можливостей у підприємства щодо створення бар'єрів для входження на ринок конкурентів, в тому числі, наявність мереж та інфраструктури електронних комунікацій, дублювання яких іншими підприємствами ускладнене через значні витрати на її створення, адміністративні та організаційні перешкоди;

3) наявність технологічних переваг;

4) наявність економічних переваг (значної економії), зокрема, за рахунок вертикальної інтеграції, масштабів та різноманітності послуг, щільності, розгалуженої мережі пунктів продажу;

5) надання послуг на пов'язаних ринках.

Окремо взятий критерій не може бути визначальним для прийняття рішення про наявність значної ринкової влади підприємства на ринку, а також не вимагається наявності всіх перелічених у цій частині критеріїв у сукупності.

7. Якщо результати оцінки стану конкуренції на ринку свідчать про наявність спільної значної ринкової влади на певному ринку двох або більше підприємств електронних комунікацій, для аналізу ринку застосовуються наступні додаткові критерії, які не повинні розглядатися в сукупності:

1) низька гнучкість попиту;

2) схожі частки ринку;

3) вертикальна інтеграція, у разі відмови від добровільного поділу;

4) відсутність компенсаційної купівельної спроможності;

5) відсутність або низький рівень потенційної конкуренції.

Стаття 19. Накладення зобов'язань на підприємства із значною ринковою владою

1. НКРЗ накладає на підприємства, що мають значну ринкову владу, наступні зобов'язання з урахуванням в кожному конкретному випадку їх доцільності і встановленням часу початку їх виконання:

1) зобов'язання щодо прозорості відповідно до положень статті 20 цього Закону;

2) зобов'язання недискримінації відповідно до положень статті 21 цього Закону;

3) зобов'язання з надання доступу відповідно до статей 22 - 25 цього Закону;

4) зобов'язання з роздільного бухгалтерського обліку та обліку витрат відповідно до положень статті 26 цього Закону;

5) зобов'язання щодо контролю за цінами відповідно до статті 27 цього Закону;

6) зобов'язання функціонального поділу відповідно до статті 28 цього Закону.

2. НКРЗ має право деталізувати зобов'язання, передбачені в цій статті, і встановлювати умови їх виконання, затвердивши, у випадках, передбачених цим Законом, нормативно-правові акти та/або умови їх виконання конкретними підприємствами.

3. Зобов'язання, які НКРЗ накладає на підприємства, деталізація та умови їх виконання повинні бути об'єктивними, прозорими, виправданими та ґрунтуватись на характері виявленої проблеми, не дискримінаційними, пропорційними і, виходити з принципів і цілей у сфері електронних комунікацій, визначених цим Законом.

4. Розгляд питань щодо накладення передбачених цією статтею зобов'язань здійснюється з обов'язковим запрошенням відповідного підприємства електронних комунікацій.

Стаття 20. Зобов'язання прозорості

1. У разі накладення зобов'язань щодо прозорості, підприємства із значною ринковою владою повинні оприлюднювати на своїх веб-сайтах інформацію, в тому числі пов'язану з доступом і з'єднанням, зокрема про:

1) фінансові показники діяльності на певному ринку;

2) технічні специфікації;

3) характеристики мереж та інфраструктури електронних комунікацій;

4) умови надання доступу, включаючи з'єднання, в тому числі, типові пропозиції щодо надання доступу, викладені з дотриманням вимог до їх змісту, зазначених у статі 23 цього Закону;

5) вартість доступу та пов'язаних з ним послуг.

2. Вимоги до інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, та умови її оприлюднення визначаються НКРЗ.

3. Відомості, зазначені в частині першій цієї статті, частині другій статті 23 цього Закону, у тому числі, про географічні точки з'єднання, умови тестування з'єднання, спільного використання інфраструктури електронних комунікацій, оплати, не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом.

Стаття 21. Зобов'язання недискримінації

1. У разі накладення зобов'язань щодо недискримінації оператор із значною ринковою владою повинен надавати доступ із застосуванням рівних умов в еквівалентних обставинах для інших підприємств електронних комунікацій, що забезпечують надання еквівалентних послуг, а також надавати доступ, послуги і інформацію іншим підприємствам електронних комунікацій на тих самих умовах і такої ж якості, як і для надання власних послуг, для своїх підрозділів чи дочірніх підприємств.

2. У разі необхідності, НКРЗ повинна також накладати зобов'язання, зазначені в частині першій цієї статті, на вертикально інтегроване підприємство, яке має значну ринкову владу, контролюється органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та надає доступ до мереж і інфраструктури електронних комунікацій, побудованих з урахуванням виняткових або спеціальних прав, щоб гарантувати, що зазначене підприємство не дискримінує інші підприємства, надаючи таким чином перевагу своїй власній діяльності.

Стаття 22. Зобов'язання з надання доступу

1. Зобов'язання з надання доступу іншим підприємствам електронних комунікацій до своїх мереж та/або інфраструктури електронних комунікацій можуть передбачати накладення на оператора обов'язків з числа наступних:

1) забезпечувати доступ до конкретних мережевих елементів та/або інших пов'язаних з ними об'єктів, у тому числі, до пасивних елементів мережі та/або незв'язаний доступ до абонентських ліній, для того, щоб дозволити провайдеру послуг фіксованого телефонного зв'язку, заздалегідь і на індивідуальній основі, зробити свій вибір та/або запропонувати надання оптом доступу до абонентських ліній для надання послуг телефонного зв'язку;

2) вести переговори в дусі доброї волі з підприємствами електронних комунікацій, що замовляють доступ;

3) не скасовувати вже наданий доступ;

4) забезпечувати належне функціонування служб обслуговування кінцевих споживачів, їх доступу до довідкових телефонних служб;

5) надавати оптові послуги з метою їх перепродажу іншому підприємству електронних комунікацій;

6) підтримувати мережеві функції, необхідні для забезпечення повної сумісності послуг, включаючи надання послуг в сфері інтелектуальних мереж та послуг з трансляції (ретрансляції) програм телебачення і радіомовлення;

7) надавати послуги роумінгу в мобільних мережах;

8) забезпечувати системи, які підтримують операційну діяльність або інші системи програмного забезпечення, необхідні для ефективної конкуренції, у тому числі системи тарифікації та білінгу;

9) надавати відкритий доступ до технічних інтерфейсів, протоколів відповідних систем програмного забезпечення, включаючи системи операційної підтримки, інформаційних систем та баз даних та інших технологій, які необхідні для організації надання послуг електронних комунікацій, виставлення рахунків, сумісності послуг та/або надання послуг віртуальних мереж;

10) надавати доступ до фізичної інфраструктури, включаючи споруди, трубопроводи та щогли, забезпечувати спільне розташування або інші форми спільного використання інфраструктури електронних комунікацій;

11) надавати доступ з урахуванням пріоритетів щодо потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку, відповідно до статей 114 - 118 цього Закону;

12) забезпечувати з'єднання мереж та мережевих об'єктів, у тому числі надавати можливість для з'єднання мереж у будь-якій точці мережі, де це технічно можливо;

13) забезпечувати доступ до супутніх послуг, включаючи ідентифікацію особи, її місцезнаходження та фактор присутності;

14) надавати доступ до систем умовного доступу для послуг цифрового телебачення;

15) надавати доступ до трансляції номера чи мереж (систем), які пропонують еквівалентну функціональність;

16) надавати доступ до фізичної інфраструктури, включаючи споруди, трубопроводи та щогли.

2. При прийнятті рішення про накладення, зміну чи зняття зобов'язань, передбачених у частині першій цієї статті, НКРЗ повинна враховувати принципи і цілі цього Закону та наступні фактори:

1) технічну та економічну можливість використання або установки конкуруючих засобів електронних комунікацій, з урахуванням темпів розвитку ринку і типу доступу, з'єднання, у тому числі можливості реалізації інших рішень, пов'язаних з доступом, таких як доступ до кабельної каналізації;

2) можливість забезпечення пропонованого доступу до мереж електронних комунікацій, з урахуванням пропускної спроможності мережі;

3) попередні інвестиції, зроблені власником мереж, інфраструктури, засобів електронних комунікацій, чи пов'язаних з ними об'єктів, з урахуванням інвестиційного ризику та інфраструктури, що використовується підприємством електронних комунікацій, збудованої в повному обсязі чи частково за рахунок державних коштів;

4) необхідність забезпечення довгострокової конкуренції, в тому числі сприяння ефективності інвестицій в інфраструктуру та інноваційним технологіям;

5) відповідні права інтелектуальної власності.

3. При накладенні конкретного зобов'язання, НКРЗ, у разі необхідності, має право визначити своїм рішенням умови для забезпечення доступу та/або технічні характеристики, які є обов'язковими для постачальника доступу та/або користувача, щоб гарантувати належну роботу мережі електронних комунікацій.

4. Оператор із значною ринковою владою, на якого накладені зобов'язання з надання доступу чи розглядається питання про їх накладення або зміну, може надати НКРЗ на затвердження:

1) детальні умови виконання зобов'язань з надання доступу;

2) пропозиції щодо накладення інших зобов'язань, крім передбачених цією статтею, які можуть сприяти ефективній реалізації зобов'язань, розвитку рівноправної та ефективної конкуренції, розвитку та використання сучасної інфраструктури електронних комунікацій, забезпеченню максимальної вигоди для споживачів з точки зору вибору, ціни та якості послуг електронних комунікацій.

5. НКРЗ зобов'язана в термін, що не перевищує 30 днів, здійснити розгляд зазначених в частині четвертій цієї статті пропозицій, за результатами якого:

1) погодитися з пропозиціями оператора та скликати робочу зустріч представників НКРЗ і уповноважених представників зазначеного оператора, а також представників громадських організацій, інших фахівців з відповідних питань, допущених в установленому НКРЗ порядку до участі в роботі над зазначеними пропозиціями в якості зацікавленої сторони;

2) запропонувати оператору внести доповнення чи зміни до наданих ним пропозицій, з зазначенням строку та питань для доопрацювання;

3) запропонувати оператору надати роз'яснення щодо поданих пропозицій, а також експертні або аудиторські висновки з зазначенням строку їх внесення.

6. НКРЗ протягом 60 днів з дати подання пропозицій щодо зобов'язань чи умов їх виконання повинна затвердити пропозиції у разі їх відповідності законодавству України та вимогам законодавства Європейського Союзу із зазначених питань, а у разі невідповідності - відмовити із наведенням підстав відмови.

Стаття 23. Пропозиції щодо доступу до мереж та інфраструктури операторів із значною ринковою владою

1. Оператор із значною ринковою владою, на якого накладені зобов'язання з надання доступу, повинний розробляти, погоджувати з НКРЗ та оприлюднювати на своєму веб-сайті типові пропозиції про надання доступу (у сферах, визначених НКРЗ відповідно до частини першої статті 22 цього Закону).

2. Пропозиції про надання доступу повинні:

1) відповідати вимогам до їх змісту та термінів подання, визначених в правилах надання з'єднання та доступу до мереж, інфраструктури та засобів електронних комунікацій, які затверджуються НКРЗ відповідно до цього Закону;

2) складатися з окремих пакетів, включаючи елементи доступу до мереж та/або інфраструктури чи послуг електронних комунікацій, що пропонуються оператором, і техніко-економічні умови їх надання;

3) бути достатньо докладними, щоб гарантувати, що підприємства електронних комунікацій не зобов'язані платити за послуги та засоби, які не є необхідними для запитуваного доступу, з'єднання, включати опис відповідних видів доступу за компонентами відповідно до потреб ринку та умов, включаючи вартість;

4) включати умови доступу до довідкових служб;

5) в питаннях доступу до місцевих ліній, абонентських ліній включати, зокрема:

а) умови надання доступу до місцевих ліній;

б) умови надання послуг щодо розміщення (надання фізичного простору або технічного обладнання для розміщення і підключення обладнання, необхідного для з'єднання мережі та/або доступу до абонентських ліній);

в) умови доступу до інформаційних систем;

г) умови сервісного обслуговування.

3. Запит оператора про затвердження типових пропозицій або змін до них повинен включати документально підтверджену інформацію щодо відповідності пропозицій вимогам цієї статті Закону.

4. НКРЗ протягом 30 днів повинна розглянути подані оператором типові пропозиції та, у разі відповідності вимогам цього Закону, прийняти рішення про їх затвердження, а у разі невідповідності - повернути на доопрацювання з обґрунтуванням зауважень та зазначенням термінів їх усунення.

Допрацьовані типові пропозиції з надання доступу НКРЗ повинна розглянути і прийняти щодо них рішення протягом 10 робочих днів з моменту їх надходження.

5. В разі ненадання оператором пропозицій в установлені терміни, НКРЗ повинна своїм рішенням визначити пропозиції щодо доступу для зазначеного оператора, відповідно до вимог цього Закону.

6. У разі змін попиту на послуги або інших змін в ринкових умовах, НКРЗ за власної ініціативи або за обґрунтованим зверненням зацікавленого підприємства електронних комунікацій, зобов'язує оператора із значною ринковою владою внести певні змінити до свої типових пропозицій в цілому або частково та встановити термін для їх надання до НКРЗ.

Якщо оператор, щодо якого прийняте зазначене рішення, не внесе відповідні зміни протягом встановленого терміну, НКРЗ повинна своїм рішенням внести такі зміни до типових пропозицій про надання доступу та оприлюднити їх на своєму веб-сайті.

7. У разі прийняття НКРЗ рішення про відміну зобов'язання щодо доступу, договори, що укладені на невизначений термін на основі затверджених НКРЗ типових пропозицій, можуть бути розірвані або змінені не раніше ніж через 90 днів з дати відміни зобов'язання.

8. Оператор, на якого накладені зобов'язання з надання доступу, укладає угоди про доступ на умовах, не гірших, ніж ті, що мстяться у затверджених чи встановлених НКРЗ пропозиціях про надання доступу.

9. НКРЗ проводить моніторинг та порівняльний аналіз цінових пропозицій щодо доступу до мереж, інфраструктури та засобів операторів з істотною ринковою владою та публікує його на своєму веб-сайті не менше ніж раз на півроку.

Стаття 24. Забезпечення доступу до мереж та інфраструктури операторів із значною ринковою владою

1. Оператор із значною ринковою владою, на якого накладені зобов'язання з надання доступу, з метою забезпечення надання підприємством електронних комунікацій, яке запитує доступ, послуг електронних комунікацій та їх сумісності, зобов'язаний (з урахуванням визначених зобов'язанням видів доступу):

1) розглядати запити іншого підприємства електронних комунікацій (сторони переговорів) про надання доступу;

2) проводити переговори щодо укладення угоди про доступ з дотриманням вимог статті 25 цього Закону;

3) укладати угоди про доступ, з дотриманням вимог 25 статті цього Закону;

4) забезпечувати фактичне надання та підтримання доступу відповідно до угоди та вимог цього Закону.

2. На письмове звернення будь-якої сторони переговорів про укладення угоди про доступ, Голова НКРЗ може вказати оператору, зобов'язаному забезпечити доступ, на обмеження терміну проведення переговорів та укладення угоди 90 днями з дня подачі заяви.

3. Запит підприємства електронних комунікацій про доступ вважається виправданим за умови, що воно враховує сферу дії зобов'язань, визначених відповідно до частини першої статті 22 цього Закону, та не суперечить технічним вимогам до мереж електронних комунікацій, їх безпеки та цілісності, визначених законодавством.

4. Оператор, на якого покладені зобов'язання з надання доступу, може відмовити у доступі у випадках:

1) не відповідності запиту про доступ вимогам частини третьої цієї статті;

2) відсутності технічної можливості надання доступу, якщо такі можливості не можуть бути створені шляхом дообладнання мереж, інфраструктури. Технічні, організаційні та економічні умови зазначеного дообладнання визначаються угодою сторін доступу та погоджуються з НКРЗ відповідно до законодавства.

Оператор, на якого покладені зобов'язання з надання доступу, зобов'язаний у випадку відмови надати підприємству електронних комунікацій, яке запитувало доступ та одночасно направити до НКРЗ письмове обґрунтування причин відмови.

5. Оператор, на якого покладені зобов'язання з надання доступу, може в односторонньому порядку призупинити або припинити наданий доступ тільки у разі технічної неможливості подальшого його надання та/або необхідності забезпечення цілісності мережі електронних комунікацій, відповідно до законодавства.

При цьому, оператор повинен попередити підприємство електронних комунікацій - сторону доступу, а також НКРЗ одразу, як стало відомо про зазначені обставини, принаймні не пізніше як за 30 днів, крім випадків, коли дотримання вказаного строку неможливе з технічних причин. Попередження повинно містити обґрунтування технічних причин призупинення чи припинення надання доступу з посиланням на відповідні положення законодавства, технічні регламенти чи стандарти у сфері електронних комунікацій та зазначенням заходів, вжитих оператором для збереження можливості доступу.

6. У разі ненадання доступу на запит, який відповідає вимогам частини третьої цієї статті, НКРЗ повинна прийняти відповідно до цього Закону рішення про надання доступу, включаючи з'єднання (в рамках накладених зобов'язань), та його умови.

Стаття 25. Угода про доступ до мереж та інфраструктури електронних комунікацій операторів із значною ринковою владою

1. Умови доступу до мереж та інфраструктури електронних комунікацій та взаємодія, пов'язана з ним, повинні визначатися підприємствами електронних комунікацій в угоді про доступ до мереж та інфраструктури електронних комунікацій (далі - угода про доступ). Угода про доступ повинна бути укладена у письмовій формі, в іншому випадку вона вважається недійсною.

2. Угода про доступ стосовно з'єднання повинна включати в себе положення, що стосуються, принаймні:

1) розташування точок приєднання до мережі електронних комунікацій;

2) технічних умов з'єднання із мережею електронних комунікацій;

3) розрахунків з питань:

а) забезпечення доступу та взаємного використання мереж електронних комунікацій;

б) відповідальності за невиконання або неналежне виконання взаємно наданих послуг електронних комунікацій;

4) заходів для задоволення вимог щодо:

а) взаємодії служб, цілісності мережі, процедур у разі виникнення надзвичайних ситуацій та аварій, збереження конфіденційності електронних комунікацій і захисту даних в мережі;

б) забезпечення електромагнітної сумісності;

5) порядку вирішення спорів;

6) взаємодії у разі:

а) внесення змін у зміст угоди;

б) тестування сумісності послуг у взаємопов'язаних мережах електронних комунікацій, зокрема, щодо вивчення якості послуг електронних комунікацій;

в) реконструкції та ремонту взаємопов'язаних мереж електронних комунікацій,

г) пропозицій щодо змін в послугах електронних комунікацій,

д) змін в нумерації;

7) умов припинення угоди, пов'язаних, зокрема, з питаннями підтримки безперервності універсального обслуговування, якщо це передбачено у взаємопов'язаних мережах, захистом інтересів споживачів, а також потребами національної оборони, державної безпеки та громадського порядку та безпеки;

8) видів послуг електронних комунікацій, що взаємно надаються.

3. Угода про доступ може також включати, залежно від типу взаємопов'язаних мереж електронних комунікацій, відповідні положення, що стосуються:

1) забезпечення безперервності надання послуг електронних комунікацій у разі розірвання угоди;

2) додаткових умов для потреб міжмережевого з'єднання;

3) забезпечення якості послуг електронних комунікацій;

4) ефективного використання частот або орбітальних ресурсів;

5) спільного використання ресурсів нумерації, в тому числі забезпечення:

а) рівного доступу до служб каталогів, номерів екстрених служб або іншої нумерації, погодженої на міжнародному рівні;

б) перенесення номеру;

6) додаткових послуг, у тому числі допоміжних і додаткових послуг, пов'язаних з взаємним наданням послуг електронних комунікацій, зокрема:

а) допомоги асистента-консультанта оператора;

б) доступу до національних та міжнародних довідкових служб;

в) вхідних та вихідних викликів по віртуальних лініях;

г) маршрутизації телефонних дзвінків;

д) здійснення телефонних дзвінків за допомогою телефонних карток;

е) можливості здійснення звичайних телефонних дзвінків і дзвінків з підвищеною платою,

є) білінгу наданих послуг електронних комунікацій, виставлення або підтвердження рахунків.

4. НКРЗ повинна встановити детальні вимоги до угод про доступ відносно забезпечення доступу до мереж та інфраструктури електронних комунікацій, зокрема, щодо:

1) проведення переговорів, що стосуються взаємозв'язку мереж електронних комунікацій;

2) виконання зобов'язань, пов'язаних з питаннями взаємозв'язку між мережами електронних комунікацій і виконанням вимог щодо сумісності послуг, цілісності мереж, процедури дій в разі надзвичайних ситуацій і аварій, а також дотримання конфіденційності електронних комунікацій;

3) надання доступу до публічної мережі електронних комунікацій відповідно до цього Закону;

4) розрахунків, що виникають в результаті взаємного використання мереж та інфраструктури електронних комунікацій, а також невиконання або неналежного виконання послуг електронних комунікацій, що взаємно надаються - з метою забезпечення ефективної конкуренції на ринку електронних комунікацій і захисту кінцевих споживачів.

5. Оператор із значною ринковою владою, який є стороною угоди про доступ, повинний надати текст цієї угоди до НКРЗ протягом 14 днів з дати її підписання.

6. Угоди про доступ, зазначені в цій статті, повинні бути публічними. НКРЗ повинна безкоштовно забезпечити їх доступність для зацікавлених осіб на їх прохання.

7. За заявою однієї з сторін угоди НКРЗ може погодитися, що окремі положення угоди не повинні бути відкритими. Таке виключення не може стосуватися доступу до мереж та інфраструктури електронних комунікацій.

Стаття 26. Зобов'язання з роздільного бухгалтерського обліку та обліку витрат

1. Зобов'язання з роздільного бухгалтерського обліку та обліку витрат підприємствами з значною ринковою владою накладаються з метою підвищення ефективної, стійкої конкуренції і забезпечення максимальної вигоди споживачів та їх захисту від зловживань з боку таких підприємств.

2. Підприємство з значною ринковою владою, на яке накладені зобов'язання з роздільного бухгалтерського обліку та обліку витрат, повинно забезпечити визначення і відокремлення активів, зобов'язань, доходів і витрат підприємства в операціях, пов'язаних з доступом та/або наданням роздрібних послуг електронних комунікацій, таким чином, якби кожен вид операційної діяльності виконувався іншим підприємством, з метою визначення доходів і пов'язаних з ними витрат окремо для кожної з послуг, виду доступу, собівартість яких підлягає розрахунку відповідно до цього Закону.

3. Бухгалтерський облік повинен бути запроваджений таким чином, щоб дозволити ідентифікувати внутрішнє переведення потоків (перехресне субсидіювання) між окремими видами операційної діяльності.

4. Для забезпечення виконання вимог цієї статті, НКРЗ повинна розробити і затвердити за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику:

1) методику ведення роздільного бухгалтерського обліку, яка повинна, зокрема, регламентувати визначення активів, зобов'язань, доходів і витрат щодо видів доступу та послуг електронних комунікацій, включаючи питання амортизації окремих видів основних засобів, нематеріальних активів та амортизаційних відрахувань від них, а також вимоги до організації та здійснення роздільного бухгалтерського обліку;

2) вимоги до інструкції із здійснення розрахунку собівартості та опису структури собівартості, що розробляються і затверджуються підприємством електронних комунікацій, та порядок їх погодження з НКРЗ. Зазначені вимоги повинні також регламентувати визначення підприємством показника середньозваженої вартості капіталу на наступний рік, що застосовується при розрахунку собівартості, з урахуванням витрат на придбання капіталу, становища підприємства на ринку капіталу, ризиків, пов'язаних з використанням капіталу, зокрема, для нових інвестиційних проектів, а також витрат, пов'язаних з наймом капіталу у порівняних ринках;

3) вимоги до обсягів і терміни подання до НКРЗ:

документів роздільної бухгалтерської звітності;

результатів щорічного розрахунку собівартості.

5. Протягом двох місяців з моменту накладення зобов'язання з роздільного бухгалтерського обліку та обліку витрат, підприємство, на яке покладені такі зобов'язання, розробляє відповідно до закону, з урахуванням методики та вимог, зазначених у частині четвертій цієї статті, інструкцію із здійснення розрахунку собівартості та опис розрахунку собівартості оптових та/або роздрібних послуг та подає їх на узгодження до НКРЗ.

НКРЗ у 30 денний термін повинна розглянути та погодити зазначені документи (зміни до них), а випадку їх невідповідності вимогам цієї статі - надати конкретні, обґрунтовані зауваження та визначити строк їх усунення.

Розгляд, схвалення допрацьованих інструкції та опису (змін до них) здійснюється НКРЗ в термін, що не перевищує 10 робочих днів.

Узгоджена НКРЗ інструкція та опис розрахунку собівартості оприлюднюються на веб-сайті підприємства протягом п'яти робочих днів від дня її узгодження.

6. Підприємство електронних комунікацій повинно зберігати документацію, пов'язану з введенням роздільного бухгалтерського обліку або розрахунку собівартості відповідно до законодавства.

7. Дані щорічної бухгалтерської звітності і результати розрахунку собівартості підлягають аудиту, проведеному за рахунок підприємства електронних комунікацій, з метою перевірки їх відповідності вимогам цього Закону, нормативно-правових актів, передбачених частиною четвертою цієї статті. Аудит повинен здійснюватися протягом 6 місяців після закінчення фінансового року, незалежним від підприємства аудитором.

8. Зазначені у цій статті звітність, результати розрахунку собівартості і аудиторський висновок повинні бути оприлюднені на веб-сайтах відповідного підприємства та НКРЗ протягом п'яти робочих днів з моменту їх отримання.

Стаття 27. Зобов'язання щодо контролю за цінами

1. У разі відсутності ефективної конкуренції на певному оптовому ринку, при якій оператор намагається підтримувати ціни на надмірно високому рівні, або застосувати ціновий тиск на шкоду кінцевим споживачам, НКРЗ може накласти на такого оператора зобов'язання з забезпечення доступу, надання послуг з термінації та/або транзиту трафіку за цінами, заснованими на собівартості з урахуванням норми прибутку на інвестиції, яка розраховується підприємством електронних комунікацій в порядку, встановленому НКРЗ.

2. При накладенні зазначених у частині першій зобов'язань та встановленні порядку розрахунку норми прибутку на інвестиції НКРЗ повинна враховувати:

1) цілі забезпечення ефективної довгострокової конкуренції;

2) необхідність сприяння інвестиціям в розширення мереж та розвиток технологій електронних комунікацій, та ризики нових інвестицій;

3) право оператора на відшкодування обґрунтованих витрат та отримання розумної віддачі від зроблених інвестицій. Якщо оператор поніс витрати на новий інвестиційний проект, в тому числі, на розгортання мережі наступного покоління, беруться до уваги зроблені ним інвестиції з урахуванням ризиків, характерних для конкретного інвестиційного проекту;

4) забезпечення прав та максимальної користі для кінцевих споживачів.

3. Оператор, на якого накладені зобов'язання, передбачені частиною першою цієї статті, повинен довести, що відповідні ціни є економічно орієнтованими.

НКРЗ може вимагати від такого оператора подання у встановлений нею термін економічного обґрунтування цін та їх відповідності вимогам цієї статті та статті 26 цього Закону, а також подання аудиторського висновку щодо перевірки даних, зазначених в обґрунтуванні.

4. У разі, якщо оператор не подав обґрунтування та/або аудиторський висновок в установлений термін, або в результаті розгляду поданих ним документів встановлено, що ціни не відповідають вимогам цієї статті та статті 26 цього Закону, НКРЗ у 30 денний термін повинна прийняти рішення про вимогу до оператора привести ціноутворення у відповідність до вказаних положень цього Закону та тимчасово, на період до виконання вказаної вимоги, встановити граничні (максимально чи мінімально допустимий рівень) або фіксовані ціни на доступ, надання послуг з термінації та/або транзиту трафіку.

При встановленні цін на доступ, надання послуг з термінації та/або транзиту трафіку НКРЗ повинна враховувати дані про відповідні витрати, отримані на основі методів оцінки непрямих витрат, у тому числі шляхом порівняння цін на відповідні послуги, оцінити співвідношення між відповідними оптовими і роздрібними цінами, дотримуватись вимоги частини другої цієї статті та враховувати вимоги та практику Європейського Союзу з відповідних питань.

5. У разі відсутності ефективної конкуренції на певному роздрібному ринку, при якій провайдер намагається підтримувати ціни на надмірно високому рівні, або застосувати ціновий тиск на шкоду споживачам, НКРЗ може накласти на такого провайдера зобов'язання при запровадженні цін чи їх зміні здійснювати декларування цін чи їх зміни шляхом письмового інформування НКРЗ про ціни з поданням розрахунку їх собівартості та зазначенням застосованого нормативу рентабельності, а також оприлюднення вказаної інформації на своєму веб-сайті.

НКРЗ також оприлюднює зазначену інформацію на своєму веб-сайті протягом 3 робочих днів з моменту її отримання та враховує її при здійсненні моніторингу і порівняльного аналізу цін на відповідному ринку.

6. У разі прийняття НКРЗ рішення про накладення зобов'язань щодо контролю за цінами, підприємство електронних комунікацій із значною ринковою владою повинно також виконувати обов'язки з роздільного бухгалтерського обліку та обліку витрат, передбачені у статті 26 цього Закону.

7. НКРЗ зобов'язана здійснювати моніторинг (дослідження динаміки цінових процесів) та порівняльний аналіз цін на визначених для аналізу ринках, зокрема, цін, що застосовуються підприємствами електронних комунікацій із значною владою, на які накладено зобов'язання щодо ведення роздільного бухгалтерського обліку та обліку витрат та/або контролю за цінами та не рідше ніж раз квартал оприлюднювати його результати на своєму веб-сайті.

Стаття 28. Зобов'язання функціонального поділу

1. Якщо накладення відповідно до цієї Глави зобов'язань стосовно доступу не привело до досягнення ефективної конкуренції та усунення її порушень, НКРЗ може за результатами аналізу відповідного оптового ринку накласти на оператора із значною ринковою владою, який є вертикально інтегрованим підприємством, зобов'язання щодо функціонального поділу, яке полягає в виділенні діяльності, пов'язаної з наданням оптових послуг доступу в окрему самостійно діючу організаційну одиницю (надалі - окремий суб'єкт господарювання), або в декілька окремих суб'єктів господарювання.

2. У рішенні НКРЗ щодо накладання зобов'язання функціонального поділу повинно бути зазначено:

1) умови і рівень функціонального поділу;

2) вимоги щодо розділення активів і забезпечення надання доступу;

3) вимоги щодо забезпечення структурної незалежності;

4) вимоги щодо забезпечення прозорості господарської діяльності, зокрема, відносно структурних підрозділів та дочірніх підприємств;

5) порядок моніторингу дотримання зобов'язання функціонального поділу, в тому числі публікації щорічних звітів.

3. Підприємство, на яке накладено зобов'язання функціонального поділу, забезпечує доступ до мереж та послуг електронних комунікацій всіх своїх структурних підрозділів та дочірніх підприємств, на однакових умовах, у тому числі, щодо ціни та якості послуг, і з використанням тих самих систем і процесів.

Стаття 29. Добровільній поділ вертикально інтегрованого підприємства

1. Вертикально інтегроване підприємство електронних комунікацій із значною ринковою владою повинно повідомляти НКРЗ у встановлені нею терміни та порядку про:

1) свої наміри щодо відокремлення управління всіма активами, пов'язаними з доступом (їх істотною частиною) від інших видів діяльності, або передачі права власності на такі активи іншому (не пов'язаному) підприємству, для здійснення НКРЗ оцінки очікуваного впливу запланованого поділу на відповідний ринок;

2) про будь-які зміни у своїх намірах щодо добровільного поділу;

3) про остаточні результати добровільного поділу.

2. У тримісячний термін з моменту отримання інформації про остаточні результати добровільного поділу, НКРЗ проводить оцінку впливу добровільного поділу, аналіз відповідного ринку доступу та приймає рішення щодо накладання, збереження, зміни або скасування зобов'язань, передбачених статтею 19 цього Закону.

3. НКРЗ має право накласти на підприємство електронних комунікацій, до якого перейшли всі або істотна частина активів, пов'язаних з доступом, зобов'язання щодо доступу, передбачені статтею 19 цього Закону.

Стаття 30. Спеціальні заходи щодо забезпечення ефективної конкуренції на певних ринках

1. Підприємства електронних комунікацій, їх об'єднання, засновані державою або органами місцевого самоврядування, які мають значну владу на певних ринках доступу чи послуг електронних комунікацій та водночас володіють мережею кабельного телебачення, створеною на підставі виключних або спеціальних прав в тій самій географічній області, мають право надавати доступ до мережі кабельного телебачення тільки за допомогою окремої юридичної особи.

2. Підприємства електронних комунікацій, які також були наділені спеціальними або виключними правами для надання послуг в інших секторах економіки України, повинні вести окремий (роздільний) облік діяльності, пов'язаної з наданням доступу та/або послуг електронних комунікацій відповідно до статті 26 цього Закону.

Глава 3. Врегулювання спорів між підприємствами електронних комунікацій

Стаття 31. Засади врегулювання спорів між підприємствами електронних комунікацій

1. Підприємство електронних комунікацій має право звернутися до НКРЗ щодо посередництва у врегулюванні спору або щодо досягнення примирення з іншим підприємством (підприємствами) електронних комунікацій, з питань доступу чи інших спільних відносин, що відносяться до предмету цього Закону.

2. НКРЗ встановлює правила врегулювання спорів між підприємствами електронних комунікацій, які повинні визначати вимоги щодо:

1) форми, змісту і порядку подання заяв для вирішення спорів;

2) надання та збору доказів;

3) рамок, порядку і умов захисту прав та законних інтересів сторін спору, а також заходів такого захисту;

4) детальної процедури розгляду заяв та врегулювання спорів.

3. Розгляд заяви щодо врегулювання спору по суті здійснюється НКРЗ протягом трьох місяців з дня її реєстрації. Зазначений строк може бути подовжений на час проведення експертизи чи отримання доказів, необхідних для розгляду спору.

4. Голова НКРЗ, відповідно до зазначених у частині другій цієї статті правил, може створювати комісію у складі трьох експертів для попереднього розгляду спору і надання пропозицій НКРЗ щодо його вирішення.

Зазначена комісія не може приймати рішень по суті спору чи щодо процедури його розгляду.

5. Підприємство, яке звертається до НКРЗ щодо врегулювання спору, зобов'язане внести НКРЗ плату за врегулювання спору, встановлену відповідно до частини шостої статті 6 цього Закону.

Якщо заява задовольняється в повному обсязі або частково НКРЗ, на прохання заявника, може зобов'язати відповідача виплатити йому компенсацію витрат, понесених на розгляд сопору, в тому числі - оплату юридичних та експертних послуг, відповідно, в повному обсязі чи пропорційно до розміру задоволених вимог.

Підприємство не може вимагати компенсації сум, виплачених НКРЗ за інші адміністративні послуги, надані нею у зв'язку з врегулюванням спору.

У разі, якщо заявка, залишена без розгляду, розгляд її припинено, або відмовлено у задоволенні вимог, витрати, понесені заявником не відшкодовуються.

6. НКРЗ повинна вирішувати спори відповідно до принципів і цілей цього Закону, а також відповідно до принципів концентрації та ефективності витрат, співпраці, конкуренції, диспозитивності, процесуальної рівності та змагальності сторін.

7. Заява щодо вирішення спору залишається без розгляду НКРЗ в таких випадках:

1) предмет спору не відноситься до її компетенції;

2) вступило в силу рішення НКРЗ, суду або третейського суду стосовно спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

3) спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав знаходиться на розгляді НКРЗ, суду чи третейського суду;

4) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло заперечення проти вирішення спору НКРЗ;

5) заява щодо врегулювання спору подана особою, яка не має відповідних повноважень.

8. НКРЗ припиняє розгляд спору, якщо стали відомі обставини, зазначені в частині сьомій цієї статті, а також якщо:

1) заявник відмовився від заяви про врегулювання спору і НКРЗ прийняла таку відмову;

2) сторони уклали мирову угоду, яка була затверджена рішенням НКРЗ;

3) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

9. НКРЗ призупиняє врегулювання спору у разі неможливості його розгляду до вирішення іншої справи (спору), що розглядається в судовому порядку чи НКРЗ - на час до звершення розгляду відповідної справи (спору).

10. НКРЗ може, на підставі заяви будь-якої із сторін спору або на прохання іншої зацікавленої особи, чи з власної ініціативи, застосувати тимчасові заходи захисту заявника шляхом видання припису утриматися від певних дій, заходів, які можуть ускладнити або унеможливити прийняття та/або виконання рішення НКРЗ щодо врегулювання спору. Тимчасові заходи залишаються в силі, до набрання чинності рішення НКРЗ щодо відповідного спору, крім випадків їх скасування чи зміни НКРЗ на прохання будь-якої із сторін спору або зацікавленої особи чи за власною ініціативою. Рішення про тимчасові заходи захисту, прийняті НКРЗ, може бути оскаржене в судовому порядку протягом семи днів з моменту його отримання стороною чи зацікавленою особою. Подача скарги до суду не зупиняє розгляд спору НКРЗ.

Стаття 32. Процедура розгляду спорів та прийняття рішень

1. НКРЗ розглядає спори шляхом письмової процедури, якщо вона не прийме рішення на прохання будь-якої з сторін у спорі або іншої зацікавленої особи, або з власної ініціативи, про розгляд спору шляхом усного слухання на засіданні.

2. НКРЗ повідомляє сторони про засідання за три дні до його проведення.

3. Неявка будь-якої із сторін, що була належним чином повідомлена, не перешкоджає розгляду спору НКРЗ, якщо інше не передбачено в правилах врегулювання спорів, встановлених НКРЗ.

4. Розгляд спорів на засіданні має бути публічним, за винятком випадків, коли НКРЗ приймає рішення щодо розгляду спору на закритому засіданні з метою захисту інформації з обмеженим доступом.

5. Сторони спору, інші зацікавлені особи, що беруть участь у його розгляді, мають право:

1) доступу до матеріалів спору, включаючи програму заходів для вирішення спору, крім матеріалів, які містять інформацію з обмеженим доступом;

2) надавати НКРЗ докази, пояснення, доводи інші документи щодо предмету спору, запити, аргументувати свою позицію і реагувати на заперечення іншої сторони або інших зацікавлених осіб, які беруть участь у розгляді спору;

3) одержувати копії рішень НКРЗ щодо врегулювання спору;

4) оскаржувати рішення НКРЗ в суді;

5) здійснювати інші права, надані цим Законом та правилами врегулювання спорів, встановленими НКРЗ.

Заявник має право відмовитися від своїх вимог.

Відповідач вправі визнати заяву.

Сторони можуть закінчити розгляд спору шляхом укладення мирової угоди.

Сторони в спорі і інші зацікавлені особи при розгляді спору повинні користуватися своїми правами на добросовісній та справедливій основі.

6. Рішення НКРЗ набуває сили і стає обов'язковим для виконання після закінчення терміну його оскарження до суду, встановленого у частині восьмій цієї статті. Процесуальні рішення НКРЗ, прийняті в ході розгляду спору, набувають сили з дня їх прийняття.

7. Рішення у спорах, прийняті НКРЗ, повинні бути докладними і обґрунтованими та підлягають оприлюдненню на веб-сайті НКРЗ, крім їх положень (частин), що містять інформацію з обмеженим доступом.

8. Процесуальні рішення НКРЗ, а також рішення щодо предмету спору можуть бути оскаржені в судовому порядку, відповідно, протягом семи чи чотирнадцяти днів з моменту їх отримання сторонами чи іншою зацікавленою особою.

9. Рішення, прийняті НКРЗ (у тому числі, процесуальні) у ході розгляду спору, є обов'язковими до виконання сторонами спору.

У разі невиконання рішення в добровільному порядку, воно за зверненням однієї із сторін спору, підлягає виконанню державною виконавчою службою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Розділ IV. Надання послуг електронних комунікацій та захист прав споживачів

Глава 1. Надання послуг електронних комунікацій

Стаття 33. Договір про надання послуг електронних комунікацій

1. Надання послуг електронних комунікацій здійснюється на замовлення споживача на підставі договору, що укладається відповідно до вимог, встановлених законом, Правилами надання та отримання послуг електронних комунікацій (далі - Правила), які затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ.

2. До укладення договору провайдер зобов'язаний безоплатно, відповідно до Правил, надати споживачеві для ознайомлення вичерпну інформацію про зміст, якість, вартість та інші умови надання послуг, в тому числі, шляхом її розміщення на своєму веб-сайті, у місцях продажу послуг, через свої довідково-інформаційні служби.

3. Договір про надання послуг електронних комунікацій повинен бути публічним договором, його умови, форми (за наявності) повинні оприлюднюватись провайдером на своєму веб-сайті та в місцях продажу послуг.

4. Провайдер не має права відмовити споживачеві в укладенні договору про надання послуг електронних комунікацій, крім таких випадків:

1) відсутність технічної можливості забезпечення доступу до мережі електронних комунікацій в зазначених споживачем місцях, крім випадків накладення зобов'язань з надання універсальних послуг;

2) заборгованість абонента перед відповідним провайдером за раніше надані послуги;

3) невідповідність кінцевого обладнання споживача вимогам, встановленим у статті 73 цього Закону;

4) ненадання документів, необхідних для укладення договору, передбачених Правилами.

У разі відмови в укладенні договору провайдер повинен на вимогу споживача надати письмове обґрунтування причин відмови в термін, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту звернення.

5. Договір про надання послуг електронних комунікацій, що укладається в письмовій, у тому числі, електронній формі, повинен бути викладений в зрозумілій, легкодоступній для споживача формі і включати таку інформацію:

1) реквізити провайдера та споживача, в тому числі, номер, за яким провайдера включено до реєстру підприємств електронних комунікацій;

2) перелік послуг електронних комунікацій із значенням показників їх якості, інших технічних параметрів та порядок їх зміни;

3) час очікування для підключення до мережі електронних комунікацій або дату початку надання послуг;

4) строк дії договору, умови та порядок внесення змін до нього, продовження терміну та припинення його дії;

5) тарифи (тарифні плани) на послуги електронних комунікацій, спосіб їх зміни і інформування про зміни, розрахунковий період та порядок розрахунків за надані послуги;

6) номер телефону чи інший мережевий ідентифікатор споживача (у разі необхідності), підстави, строки і порядок його зміни;

7) умови використання кінцевого (термінального) обладнання споживачем;

8) порядок інформування споживача про умови надання послуг, їх зміни, припинення, тимчасове припинення надання послуг;

9) відомості про функціональні можливості надаваних послуг, в тому числі про:

обмеження доступу або використання послуг і додатків для споживача (за наявності);

процедури здійснення провайдером вимірювання, оцінки та формування мережевого трафіку таким чином, щоб уникнути перевантаження мережі, та про їх вплив на якість послуг;

дії, які має право запровадити провайдер у випадках порушення безпеки чи цілісності мережі та послуг;

10) способи інформування споживача про обсяг використання ним послуг передачі даних, у разі отримання послуги доступу до Інтернету, і можливість контролювати рівень витрат на вказані послуги;

11) права та обов'язки сторін;

12) відповідальність сторін та відшкодування, за невиконання або неналежне виконання договору, підстави і терміни його виплати, в тому числі, якщо не забезпечується рівень якості послуг, передбачений договором та/або законодавством;

13) строки подання, і строки і порядок розгляду скарг споживачів та механізми позасудового вирішення спорів;

14) принципи включення даних абонента до каталогу номерів в разі укладення договору на надання послуг голосового зв'язку;

15) обов'язок та способи надання споживачу інформації про будь-які ризики, пов'язані з наданням послуг, у тому числі, про шляхи захисту безпеки, недоторканності приватного життя і персональних даних;

16) умови і порядок призупинення (із зазначенням строку призупинення) та припинення надання послуг (окремих їх видів), а також, у разі використання споживачем обладнання, що належить провайдеру, терміни та умови його повернення;

17) інші відомості, передбачені Правилами.

6. У разі надання споживачеві, за його згодою, кінцевого (термінального) обладнання безкоштовно, або за ціною, нижчою за його собівартість, провайдер повинен зазначити в договорі на надання послуг електронних комунікацій різницю в ціні його продажу з і без даного договору, а також період часу і спосіб компенсації цієї різниці.

Провайдер не має права обмежувати споживача в договорі щодо використання ним кінцевого обладнання, що відповідає вимогам статті 73 цього Закону та призначене для отримання відповідних послуг, в тому числі, передбачати обов'язкове використання кінцевого обладнання, наданого провайдером.

7. Укладення договору (замовлення послуг) здійснюється на термін, визначений споживачем. Споживач може в будь-який момент розірвати договір про надання послуг електронних комунікацій, попередивши провайдера в термін, вказаний у договорі, але не більший, ніж за 10 днів.

8. Письмовий договір про надання послуг електронних комунікацій може бути укладений, змінений чи розірваний також в електронній формі (дистанційно, за допомогою засобів електронних комунікацій). У зазначених випадках провайдер повинен зафіксувати волевиявлення споживача, в тому числі, щодо відмови споживача отримувати послуги за зміненими тарифами, (голосове, електронне, текстове повідомлення, використання сигналів тонового набору чи інші дії, які можуть бути зафіксовані технічними засобами електронних комунікацій та недвозначно свідчать про волевиявлення споживача), зберігати зазначену інформацію до кінця терміну дії договору з урахуванням строків позовної давності та надавати на запит споживача доступ до неї.

9. Провайдер, в погоджений із споживачем строк, але не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання заяви споживача про укладення договору, внесення змін до нього чи розірвання, зобов'язаний надіслати на поштову чи електронну адресу споживача чи на інший засіб дистанційного зв'язку, вказаний споживачем, підтвердження, яке повинно містити:

1) текст договору чи змін до нього та/або посилання на веб-сайт провайдера, де абонент може прочитати його;

2) інформацію про заяву споживача та про часові рамки початку надання послуг відповідно до угоди чи змін до неї.

У разі неможливості доставити підтвердження в електронній формі, провайдер повинен надіслати його поштовим відправленням.

10. Споживач має право відмовитися від змін, внесених ним в договір, без зазначення причин, зробивши заяву в письмовій формі протягом 10 днів з моменту отримання підтвердження.

Споживач не має права відмовитися від внесених за його заявою змін до договору, якщо провайдер за згодою споживача почав надавати послуги на змінених умовах.

11. У разі внесення змін до умов договору з ініціативи провайдера, абонентові та/або зареєстрованому споживачеві надсилається письмове, в тому числі електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про зміни, дату і строк їх запровадження з посиланням на веб-сайт та/або інше доступне споживачеві джерело інформації.

Провайдер повинен також оприлюднити на своєму веб-сайті зміст кожної запропонованої зміни не менше як за один місяць до її введення, крім випадків, коли інший термін обумовлений прийняттям відповідного нормативно-правового акту чи рішення НКРЗ та у випадках відміни незаконних договірних умов.

12. Під час укладання договору (внесення змін до нього) провайдерові забороняється:

1) вимагати надання споживачем відомостей, не передбачених законодавством для укладення договору та надання послуг;

2) обмежувати право споживача на укладення договору про надання послуг електронних комунікацій, у тому числі підключення до публічної мережі електронних комунікацій, з іншим провайдером;

3) ускладнювати або унеможливити реалізацію споживачем свого права на зміну провайдера;

4) визначати такий порядок надання послуг, який може призвести до обмеження чи погіршення прав споживача, надання та оплати послуг, які споживач не замовляв, або створення нерівних умов для сторін договору;

5) встановлювати інші вимоги, що суперечать законодавству.

Стаття 34. Встановлення та зміна тарифів на послуги електронних комунікацій

1. Тарифи (ціни) на послуги електронних комунікацій встановлюються провайдерами самостійно, крім випадків, визначених статтею 43 цього Закону щодо універсальних послуг.

2. Провайдер встановлює тарифи на окремі послуги та/або тарифні плани на визначений ним перелік (пакет) послуг, а також строк їх дії. У межах різних тарифних планів можуть встановлюватися різні тарифи на однакові послуги.

3. Провайдери здійснюють розрахунок тарифів виходячи із собівартості послуг з урахуванням отримання прибутку, на основі прозорих і недискримінаційних критеріїв.

4. Тариф може передбачати фіксовану суму платежу за визначений період та/або суму платежів, які залежать від обсягу наданих послуг із застосуванням повних тарифних одиниць обліку часу сеансу зв'язку чи обсягу переданих даних.

5. У разі, коли провайдер пропонує споживачам послуги з різними рівнями якості, тарифи на такі послуги встановлюються з урахуванням рівня їх якості.

6. Провайдер не має права тарифікувати технологічні операції, пов'язані з отриманням послуг, у тому числі набір номера, отримання сигналу посилання виклику, тонового сигналу зайнятості, з'єднання та відбій з'єднання, а також стягувати плату за роботи, призначені для забезпечення належної якості послуг та усунення пошкодження мережі, що виникло не з вини споживача.

7. Провайдер зобов'язаний пропонувати споживачам на їх вибір тарифи (тарифні пакети), що передбачають такі умови:

1) попередню (авансову) та/або наступну (після закінчення розрахункового періоду) оплату;

2) стягнення плати на основі обліку часу - з точністю до секунди, а на основі обліку обсягу переданих даних - з точністю до одного кілобайта;

3) застосування однакової тарифної одиниці до будь-якої частини сеансу надання послуги.

8. Вартість послуги, яка оприлюднюється, повинна включати в себе інформацію про податок на додану вартість та інші обов'язкові збори (платежі) відповідно до закону.

9. Провайдер у разі зміни чи встановлення тарифів, тарифних планів, не пізніше ніж за 7 календарних днів до введення їх в дію зобов'язаний оприлюднити тарифи та строки їх дії на своєму веб-сайті та надіслати абонентам та зареєстрованим споживачам повідомлення на їх поштову чи електронну адресу чи адресу та/або номер їх кінцевого обладнання, відповідно до умов договору, а споживачам, які отримують послуги знеособлено (за карткою попередньо оплаченої послуги) - електронне повідомлення на адресу та/або номер їх кінцевого обладнання.

10. Послуги за новими тарифами можуть надаватись споживачу, зазначеному у частині дев'ятій цієї статті, за умови ненадходження від нього відмови від подальшого отримання послуг за зміненими тарифами.

У разі відмови споживача від отримання послуг за зміненими тарифами він має право обрати будь-який інший наявний у провайдера тарифний план або достроково розірвати договір.

11. Державна цінова та податкова політика щодо сфери електронних комунікацій, яка впливає на формування тарифів (цін) на послуги електронних комунікацій, що надаються кінцевим споживачам, повинна базуватись на принципах:

1) рівності та недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації щодо споживачів послуг електронних комунікацій, в тому числі неприпустимість встановлення та стягнення з них обов'язкових платежів, не передбачених для споживачів в інших галузях економіки;

2) технологічної нейтральності та дотримання паритетності цін на послуги електронних комунікацій, що надаються за різними технологіями;

3) стимулювання розвитку технологій та послуг електронних комунікацій, установлення податків і зборів у спосіб, що не впливає на збільшення чи зменшення конкурентоздатності певних підприємств електронних комунікацій;

4) забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження.

Стаття 35. Розрахунки за послуги електронних комунікацій

1. Оплата отриманих послуг здійснюється споживачем за тарифами, тарифними планами, що діють на момент їх надання, в порядку, встановленому законом, Правилами та договором про надання послуг електронних комунікацій.

2. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги електронних комунікацій, що надаються на його замовлення провайдером, відповідно до договору та законодавства.

Вартість послуг оплачується на умовах попередньої (авансової) та/або наступної оплати, відповідно до умов договору.

3. Обсяг наданих послуг встановлюється на підставі обліку тривалості сеансів зв'язку (з моменту відповіді сторони, що викликається, до моменту сигналу відбою з'єднання) чи обсягу надісланих та/або отриманих споживачем даних із застосуванням в межах окремого сеансу зв'язку повних тарифних одиниць.

4. При здійсненні розрахунків провайдер повинен:

1) вести облік обсягу та вартості наданих послуг за кожним видом окремо, забезпечувати його достовірність та правильність застосування тарифів, зберігати записи про надані послуги протягом строку позовної давності, визначеного законом;

2) стягувати плату за фактичний час чи фактичний обсяг отриманих споживачем послуг;

3) попередньо повідомити абонента, зареєстрованого споживача про досягнення визначеної договором граничної суми надання послуг на умовах наступної оплати шляхом надсилання електронного повідомлення, а у разі надання телефонних послуг в фіксованих мережах - здійсненням телефонного дзвінка (дана вимога вважається виконаною, якщо провайдер зробив щонайменше три спроби виклику абонента протягом 24 годин з моменту, коли був перевищений ліміт);

4) обмежувати можливість отримання споживачем послуг у разі відсутності коштів на його особовому рахунку або досягнення визначеної договором граничної суми, шляхом призупинення їх надання відповідно до Правил та договору про надання послуг електронних комунікацій;

5) за кожний розрахунковий період безоплатно надсилати абонентові, зареєстрованому споживачеві (на його вимогу) рахунок із зазначенням відомостей про надані за цей період послуги, їх обсяги та вартість, згідно з Правилами. Зареєстрований споживач, має право отримувати рахунки з моменту його реєстрації, за умови подання провайдеру відповідної заяви. Перший рахунок повинен бути йому наданий протягом 14 днів з моменту подання заяви;

6) за письмовим зверненням абонента, зареєстрованого споживача безоплатно надавати розшифрування нарахованої до сплати суми за вказаний ним період (але не більше, ніж за 12 місяців, що передували зверненню), із зазначенням номера споживача, що викликався, виду і обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку та часу його початку і закінчення. Розшифрування повинно бути надане в термін, що не перевищує 14 днів;

7) блокувати, на прохання абонента, зареєстрованого споживача можливість здійснювати ним дзвінки на платні номери і приймати дзвінки з таких номерів, щоб вони не призводили до платіжних зобов'язань з боку абонента;

8) дотримуватись інших вимог закону, Правил та договору про надання послуг.

5. Провайдер має право за своєю ініціативою, а уразі вимоги споживача - обов'язок установити граничний обсяг послуг (окремої послуги), що надаються на умовах наступної оплати, та/або заборгованості з їх оплати, у разі перевищення якої здійснюється невідкладне інформування споживача та призупинення або припинення надання послуг (послуги). При цьому провайдер повинен запропонувати на вибір споживача не менше трьох варіантів зазначених лімітів, найменший з яких не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

6. При здійснені розрахунків провайдер не має права:

1) стягувати плату за послугу, яку споживач не замовляв та/або не отримав;

2) списувати частину невикористаних коштів з особового рахунка споживача, в тому числі на свою користь, крім випадків, якщо протягом строку позовної давності споживач не звернувся з приводу повернення таких коштів;

3) перетворювати внесені на особовий рахунок абонента кошти в бонуси, бали тощо;

4) вимагати попереднього внесення абонентної плати або авансового платежу більш як за один розрахунковий період (поточний календарний місяць).

7. Провайдер зобов'язаний повернути споживачеві невикористані кошти за його письмовою заявою (в термін, що не перевищує 10 днів), а при отриманні послуг у пунктах колективного користування - за усною заявою (відразу, після звернення), у разі:

1) ненадання замовлених послуг або надання послуг, які споживач не замовляв;

2) відмови споживача від попередньо оплачених послуг, які він не отримав;

3) припинення дії договору;

4) в інших випадках, визначених законодавством чи договором.

Споживач, який отримує послуги знеособлено, має право отримати невикористані кошти за умови його реєстрації у порядку, встановленому частиною другою статті 37 цього Закону.

8. У разі несвоєчасної оплати за надані провайдером послуги провайдер має право:

1) призупинити або припинити надання послуг (послуги), якщо абонент не погасив заборгованість в 10 денний строк з моменту направлення йому відповідного попередження (крім випадків, встановлених статтею 43 цього Закону);

2) змінити порядок оплати, у тому числі - запровадити попередню оплату за наявності систематичної заборгованості споживача;

3) стягнути з абонента пеню, яка обчислюється виходячи з вартості заборгованості за надані йому послуги у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.

9. Будь-які претензії до абонента у разі розірвання договору з його ініціативи або ініціативи провайдера, обумовленої порушенням абонентом договору та/або законодавства, не можуть перевищувати граничного обсягу послуг (послуги), що надаються на умовах наступної оплати, та/або заборгованості з їх оплати.

Претензія не може застосовуватись у разі розірвання договору до початку надання послуг, крім випадків відшкодування вартості кінцевого (термінального) обладнання, отриманого у провайдера, у разі його пошкодження чи неповернення абонентом.

Стаття 36. Обов'язки та відповідальність провайдера, пов'язані із захистом прав та законних інтересів споживачів

1. Провайдер має такі обов'язки щодо надання споживачам послуг електронних комунікацій:

1) надавати послуги відповідно до закону, Правил та договору із споживачем, з додержанням встановлених законодавством показників їх якості;

2) своєчасно надавати споживачам вичерпну, прозору, актуальну та в доступній формі інформацію, а також консультаційну допомогу (з можливістю з'єднатись з консультантом провайдера), в тому числі, необхідну для вибору послуг, укладення договору про їх надання, зокрема, про тарифи (ціни), якість та умови надання послуг, заходи щодо надання послуг особам з обмеженим фізичними можливостями, відповідно до вимог, зазначених у Правилах, інших актах законодавства;

3) забезпечувати на замовлення споживачів з'єднання з будь-яким абонентом публічних мереж електронних комунікацій;

4) можливість здійснення споживачами багаточастотного тонального набору;

5) надавати споживачам можливість обирати альтернативного провайдера, послуги, в тому числі, за різними рівнями якості, у своїй комунікаційній мережі або у мережі іншого провайдера, шляхом набору відповідних кодів згідно з Національним планом нумерації;

6) надавати абонентам, зареєстрованим споживачам послуги з перенесення абонентського номера, користування персональним номером у порядку, встановленому Правилами;

7) обмежувати на підставі рішення суду доступ своїх споживачів до інформаційних ресурсів, у випадках, передбачених законом;

8) надавати споживачам безоплатний доступ до публічних мереж електронних комунікацій для виклику пожежної охорони, міліції, швидкої допомоги, аварійної служби газу, служби екстреної допомоги населенню за телефонами відповідно 101, 102, 103, 104 і 112;

9) надавати споживачам можливість отримувати послугу національного роумінгу (при наданні послуг мобільного зв'язку);

10) забезпечити споживачам послуг з доступу до Інтернету спостереження за функціонуванням технічних засобів та можливість відстеження значень показників якості послуг;

11) у разі надання контент-послуги розпочинати її надання виключно після повідомлення споживачів про її найменування і вартість, безоплатного надання можливості відмовитися від її отримання та інформувати про суму коштів, списану з його особового рахунка безпосередньо після отримання послуги;

12) при встановленні з'єднання з перенесеними абонентськими чи персональними номерами безоплатно повідомляти споживача, що викликає, про відмінність тарифів при дзвінках на такі номери;

13) забезпечувати таємницю телефонних розмов, іншої інформації, що передається їх мережами (конфіденційність), та захист персональних даних споживача, отриманих під час укладання договору, замовлення чи надання послуг;

14) не розповсюджувати спам;

15) попереджати споживачів про припинення, тимчасове припинення надання послуг (їх певних виді), у випадках і порядку, встановлених Правилами та договором;

16) у разі отримання послуг міжнародного роумінгу надсилати абонентові, зареєстрованому споживачеві під час першої реєстрації його кінцевого обладнання в комунікаційній мережі роумінг-партнера повідомлення про суму коштів його на особовому рахунку та вартість послуг електронних комунікацій;

17) забезпечувати за письмовим зверненням споживача обмеження доступу до певних послуг;

18) інформувати споживача безкоштовно, в легко доступній формі про надавані послуги, тарифи та інші умови їх надання, якщо споживач про це запитує;

19) розглядати усі звернення, пропозиції і скарги споживачів з питань замовлення чи надання послуг електронних комунікацій та надати відповідь протягом одного місяця з дати їх надходження, якщо інший термін не встановлений законодавством чи договором про надання послуг;

20) у разі надання послуг з доступу кінцевих споживачів до публічної мережі електронних комунікацій - забезпечити їм доступ до довідкових телефонних служб на об'єктивних, недискримінаційних і прозорих засадах, в порядку, встановленому Правилами;

21) виконувати інші обов'язки відповідно до цього Закону, інших законів, Правил та договору із споживачем.

2. Провайдери повинні відповідно до вимог, встановлених Правилами, іншими нормативно-правовими актами, забезпечити доступ споживачів з обмеженими фізичними можливостями до послуг електронних комунікацій, якими користується більшість споживачів, а також гарантувати їм переваги щодо можливості отримання таких послуг.

3. За ненадання або неналежне надання послуг, провайдер несе перед споживачем відповідальність, включаючи майнову, відповідно до закону та договору, в тому числі:

1) за ненадання оплачених послуг або надання їх в обсязі, меншому за оплачений - повернення оплаченої вартості ненаданих послуг та штраф в розмірі 25 відсотків їх вартості;

2) за затримку передавання телеграми, що призвело до її невручення або до несвоєчасного вручення - повернення оплаченої вартості послуги та штраф у розмірі 50 відсотків її вартості;

3) у разі безпідставного призупинення надання послуг - у розмірі абонентної плати за весь період призупинення, а припинення - у розмірі абонентної плати за один місяць.

У разі не усунення провайдером пошкодження своєї мережі чи засобів електронних комунікацій, яке унеможливило доступ абонента до послуг або знизило до неприпустимих значень показники їх якості понад одну добу, абонентна плата не нараховується за весь період пошкодження, а понад п'ять діб - провайдер сплачує споживачу штраф у розмірі 25 відсотків добової абонентної плати за кожну добу перевищення цього терміну, але не більше ніж за три місяці.

Питання щодо відшкодування завданих споживачеві фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої ним вигоди через неналежне виконання провайдером обов'язків, передбачених законодавством та договором, вирішуються в судовому порядку.

4. Провайдер не несе відповідальності перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг у разі:

1) якщо воно обумовлене використанням споживачем кінцевого обладнання, яке не відповідає вимогам законодавства, чи є несумісним з комунікаційною мережею провайдера;

2) несанкціонованого втручання у роботу мереж електронних комунікацій (у разі, якщо провайдер здійснив передбачені статтею цього Закону заходи з захисту своєї мережі), пошкодження абонентської лінії, викрадення чи пошкодження третіми особами засобів електронних комунікацій, лінійних та станційних споруд;

3) дії непереборної сили (землетрус, повінь, ураган тощо);

4) вини споживача, в інших випадках, встановлених законом.

Провайдер не несе відповідальності за зміст інформації, що передається його комунікаційними мережами, засобами електронних комунікацій.

5. У разі незабезпечення реалізації та/або порушення прав споживачів, відповідно до цього розділу Закону, НКРЗ може накласти на провайдера штрафні санкції, передбачені 122 статтею цього Закону.

Стаття 37. Права, обов'язки та відповідальність споживачів послуг електронних комунікацій

1. Споживач під час замовлення та отримання послуг має право на:

1) державний захист своїх прав відповідно до цього та інших законів;

2) вільний доступ до послуг електронних комунікацій, вибір провайдера, виду, кількості послуг, тарифних планів, в тому числі вибір послуг за класами якості, з різними технологіями, мереж та послуг, що надаються іншими провайдерами (ніж той провайдер, до мережі якого підключене кінцеве обладнання споживача) шляхом набору відповідного коду оператора, мережі чи послуги згідно з Національним планом нумерації;

3) своєчасне і якісне одержання послуг електронних комунікацій та їх безпеку відповідно до законодавства та умов договору із провайдером;

4) безоплатне отримання від провайдера вичерпної інформації та консультаційної допомоги про зміст, якість, вартість та порядок надання та/чи отримання послуг електронних комунікацій;

5) безоплатне отримання від провайдера відомостей щодо наданих послуг, інформації про зміну умов надання послуг і тарифів на них;

6) права щодо належної тарифікації та розрахунку за послуги, відповідно до статей 34, 35 цього Закону;

7) виділення абонентського номеру, його перенесення, користування персональним номером відповідно до статті 38 цього Закону;

8) отримання послуг електронних комунікацій з використанням національного роумінгу, у разі відсутності на певній території покриття мережі провайдера, до якої підключене кінцеве обладнання споживача, або якщо комунікаційна мережа не забезпечує надання послуг належної якості;

9) призупинення та припинення отримання послуг електронних комунікацій, обмеження провайдером доступу до окремих видів послуг, блокування вихідних дзвінків певних типів чи на певні номери, відповідно до цього Закону, правил та договору з провайдером;

10) відмову від оплати послуги електронних комунікацій, яку він не замовляв, повернення провайдером невикористаної частки коштів у разі відмови від передплачених послуг, відповідно до Правил;

11) доступ до контент-послуг, інформаційних електронних послуг, інших послуг, що надаються в мережах електронних комунікацій, в мережі Інтернет, в тому числі, пов'язаних з електронною комерцією, відповідно до законодавства;

12) доступ до засобів та служб, які призначені для полегшення і забезпечення зв'язку людям з обмеженими фізичними можливостями, відповідно до Правил, інших нормативно-правових актів;

13) припинення надання провайдером послуг, які він не замовляв, у тому числі, розсилання електронних текстових, мультимедійних та голосових повідомлень, а також розсилання спаму;

14) захист персональних даних, іншої інформації з обмеженим доступом у порядку, встановленому законодавством, в тому числі, безоплатне вилучення відомостей (їх частини) про нього з електронних баз даних інформаційно-довідкових служб провайдера та телефонних довідників;

15) відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання чи неналежного виконання, провайдером обов'язків, передбачених договором чи законодавством;

16) оскарження неправомірних дій провайдера шляхом звернення до суду, НКРЗ та інших уповноважених державних органів;

17) інші права, визначені Правилами, іншими законодавчими актами та договором про надання послуг електронних комунікацій.

2. Споживач, який отримує послуги електронних комунікацій знеособлено (без укладення договору у письмовій формі), з метою отримання повідомлень провайдера та інших прав, передбачених цим Законом, має право зареєструватись шляхом особистого подання провайдеру заяви, в якій зазначити:

1) для фізичних осіб - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, серію та номер паспорт, а для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ;

2) абонентський номер чи інший мережевий ідентифікатор кінцевого обладнання, за яким отримуються послуги;

3) адресу для листування (поштову та/або електронну).

При поданні заяви споживач повинен пред'явити:

а) паспорт, а представник юридичної особи - оригінал документу, що підтверджує його право представляти інтереси відповідної юридичної особи;

б) ідентифікаційну комунікаційну картку, за якою він отримує (отримував) послуги, а якщо послуги надаються без застосування такої картки - кінцеве обладнання, що використовується для отримання відповідної послуги.

Провайдер протягом одного робочого дня з отримання зазначеної заяви від абонента вносить його дані до бази даних та повідомляє про це абонента шляхом надсилання текстового чи електронного повідомлення на адресу, вказану у заяві.

3. Споживач під час замовлення та отримання послуг електронних комунікацій зобов'язаний:

1) дотримуватись вимог цього Закону, Правил та умов договору про надання послуг електронних комунікацій (крім умов, що суперечать законодавству);

2) надавати провайдеру достовірну інформацію, необхідну для укладення договору, передбачену Правилами;

3) використовувати кінцеве обладнання, що призначене для отримання послуг у відповідній мережі, має документ про відповідність та відповідає іншим вимогам статті 73 цього Закону;

4) не допускати використання свого кінцевого обладнання, абонентської лінії для вчинення протиправних дій, в тому числі таких, що загрожують інтересам національної безпеки, оборони та охорони правопорядку, а також для надання на комерційній основі послуг електронних комунікацій третім особам;

5) не допускати дій, що можуть перешкоджати безпечній експлуатації та підтримці цілісності комунікаційних мереж, захисту їх інформаційної безпеки, електромагнітній сумісності радіообладнання, ускладнювати чи унеможливлювати надання послуг електронних комунікацій іншим споживачам;

6) оплачувати послуги електронних комунікацій відповідно до вимог статей 34 - 35 цього Закону;

7) не здійснювати зловмисні виклики, не замовляти, не пропонувати розсилання та не розповсюджувати спам;

8) утримувати абонентську проводку в межах приватного житлового будинку, квартири, приміщення, присадибної ділянки, а також кінцеве обладнання у справному стані;

9) не фальсифікувати мережеві ідентифікатори, не використовувати неіснуючі мережеві ідентифікатори або такі, що належать іншим особам, не здійснювати підробку (дублювання) ідентифікаційних карток, електронного коду (ідентифікатора) кінцевого обладнання;

4. За порушення вимог законодавства щодо порядку отримання послуг комунікаційних споживач несе відповідальність відповідно до закону.

5. У разі наявності зафіксованого відповідно до Правил пошкодження мережі, засобів електронних комунікацій, що сталося з вини споживача, збитки, завдані таким пошкодженням, відшкодовуються споживачем у порядку, встановленому законом.

6. У разі, якщо судом встановлено, що використання споживачами публічних мереж та/або послуг електронних комунікацій є незаконним, суд має право прийняти рішення, яким доручити провайдеру припинити надання відповідних послуг (послуги) або блокувати дзвінки на певні номери телефонів, а також рішення про конфіскацію доходів, отриманих від незаконно наданих послуг електронних комунікацій.

Стаття 38. Зміна і перенесення абонентського номеру, користування персональним абонентським номером

1. Абонент, зареєстрований споживач має право на здійснення за його вимогою (в письмовій, в тому числі - електронній формі) зміни призначеного йому номеру телефону, якщо використання наявного номеру викликає незручності.

Протягом однієї доби з моменту надходження звернення споживача провайдер зобов'язаний здійснити заміну номеру, відповідно до Правил.

2. Абонент, зареєстрований споживач має право на присвоєння за його заявою (в письмовій чи електронній формі) персонального номеру, яке здійснює уповноважене підприємство, що знаходиться у сфері управління НКРЗ, в термін, що не перевищує двох робочих днів, в порядку, встановленому Правилами.

НКРЗ затверджує та оприлюднює на своєму веб-сайті умови присвоєння персональних номерів.

Задіяння та обслуговування присвоєних споживачу персональних номерів здійснюються обраним споживачем провайдером згідно з договором про надання послуг електронних комунікацій, відповідно до цього Закону та Правил.

3. Абонент, зареєстрований споживач має право на безоплатне здійснення перенесення присвоєного йому телефонного номеру, в тому числі, персонального, з метою його використання для отримання послуг в мережі іншого провайдера.

4. Перенесення номера здійснюється за заявою абонента, зареєстрованого споживача (поданій в письмовій чи електронній формі) в межах:

1) зони нумерації - для номерів з географічним кодом мережі;

2) всієї країни - для негеографічних номерів.

Перенесення номера не застосовуються між фіксованою та мобільною мережами електронних комунікацій.

5. Перенесення номера здійснюється провайдером, в мережі якого буде використовуватись номер, відповідно до цього Закону та Правил та за умови укладення абонентом, зареєстрованим споживачем договору з ним про надання послуг електронних комунікацій.

6. У разі подання заяви про перенесення номеру, абонент, зареєстрований споживач має право розірвати договір з існуючим провайдером без дотримання зазначених у ньому строків повідомлення та зобов'язаний оплатити заборгованість перед провайдером у сумі, що не перевищує абонентську плату за період, що відповідає строку попередження про припинення договору.

7. Перенесення номеру повинно бути здійснене не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дати укладення договору про надання послуг електронних комунікацій з новим провайдером, який вважається датою початку надання ним послуг.

Якщо перенесення абонентського номера з географічним кодом мереж потребує організації нової абонентської лінії, строк реалізації перенесення може бути встановлений до 10 робочих днів.

8. У разі порушення зазначеного строку перенесення номеру з вини існуючого чи нового провайдера чи уповноваженого підприємства, що знаходиться у сфері управління НКРЗ, винна особа повинна виплатити абоненту, зареєстрованому споживачу компенсацію за кожний день прострочення у розмірі 1/4 від середнього обсягу його щомісячних платежів, який розраховується на основі сум оплати послуг за останні три розрахункові періоди.

9. У разі, якщо номер був перенесений без згоди абонента, зареєстрованого споживача, він має право на одноразову компенсацію від нового провайдера за кожен день з моменту незаконної активації номера в новій мережі в розмірі 1/2 середнього обсягу його щомісячних платежів, який розраховується на основі сум оплати послуг за останні три розрахункові періоди.

10. Ведення бази даних перенесених номерів забезпечує НКРЗ із залученням уповноваженого підприємства, що знаходиться в її сфері управління.

Провайдери зобов'язані підключатися безпосередньо або через мережу іншого провайдера до зазначеної бази даних та надавати до неї в електронному вигляді інформацію, необхідну для забезпечення перенесення номерів, відповідно до цього Закону.

11. Обмін інформацією провайдерів та взаємодія їх мереж відносно обробки запитів щодо перенесення номеру, проводиться в електронному вигляді через уповноважене підприємство, що знаходиться у сфері управління НКРЗ, в порядку, встановленому ЦОВЗ.

12. Оплата послуг уповноваженого підприємства, що знаходиться у сфері управління НКРЗ, здійснюється провайдером, до мережі якого переноситься номер, одноразово за кожен перенесений номер, а також щомісяця, в розмірі, встановленому НКРЗ за погодженням з Антимонопольним комітетом.

Розмір оплати не може перевищувати собівартості робіт із забезпечення перенесення та обслуговування номеру.

Стаття 39. Інформування споживачів щодо потенційних ризиків, пов'язаних з отриманням послуг електронних комунікацій

1. НКРЗ зобов'язана публікувати та періодично оновлювати на своєму веб-сайті інформацію про:

1) потенційні ризики, пов'язані з отриманням послуг електронних комунікацій споживачами;

2) рекомендовані заходи обережності і засоби захисту комунікаційного термінального обладнання, що використовується споживачами, від шкідливого програмного забезпечення і шпигунських програм;

3) можливі наслідки відсутності або неналежного захисту комунікаційного термінального обладнання.

2. Провайдери зобов'язані на своїх веб-сайтах оприлюднювати зазначену в частині першій інформацію. Зазначена вимога може бути виконана шляхом опублікування посилання на відповідну сторінку на сайті НКРЗ.

Глава 2. Надання універсального обслуговування (універсальних послуг) електронних комунікацій

Стаття 40. Визначення універсального обслуговування і перелік універсальних послуг електронних комунікацій

1. Універсальне обслуговування означає набір послуг електронних комунікацій (далі - універсальні послуги), які повинні бути доступними на території України, надаватись за будь-якою технологією, із встановленими рівнями якості і за розумною ціною, у тому числі, надаватись для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

2. Перелік універсальних послуг включає:

1) підключення (проводове або безпроводове) кінцевого обладнання до публічної комунікаційної мережі в точці закінчення мережі у фіксованому місці, здатне підтримувати голос, факсимільний зв'язок і передачу даних, у тому числі, функціональний доступ до Інтернету зі встановленою ЦОВЗ швидкістю, що підтримує використання поширених додатків для обробки даних щодо поточних питань життя, зокрема, електронної пошти, додатків, що підтримують платежі тощо;

2) підтримання готовності абонентської лінії з точкою закінчення мережі, зазначеної у пункті 1) цієї частини, до національних і міжнародних телефонних дзвінків;

3) національні та міжнародні телефонні дзвінки в фіксованих мережах;

4) єдиний національний каталог довідкових служб номерів телефонів абонентів фіксованого телефонного зв'язку, доступний також для користувачів таксофонів та з інших точок доступу до послуг голосового зв'язку;

5) надання телефонних послуг за допомогою таксофонів та інших пунктів колективного доступу до послуг фіксованого телефонного зв'язку.

Стаття 41. Категорії споживачів, на яких розповсюджується універсальне обслуговування

1. Універсальне обслуговування розповсюджується на категорії споживачів:

1) загальноосвітні, позашкільні, професійно-технічні, вищі та інші навчальні заклади, незалежно від форми власності;

2) наукові установи, наукові парки;

3) публічні бібліотеки;

4) державні і комунальні заклади охорони здоров'я;

5) заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

6) інваліди, будинки-інтернати, інші установи соціальної допомоги інвалідам, громадські організації інвалідів, створені ними підприємства та організації;

7) самотні громадяни похилого віку та спеціальні установи для громадян похилого віку;

8) одержувачі державної соціальної допомоги згідно з Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" (відповідно до даних Єдиної обліково-інформаційної системи одержувачів державної соціальної допомоги).

2. З метою спрощення процедури підтвердження споживачами права на універсальне обслуговування, призначені НКРЗ провайдери повинні мати право доступу, відповідно до законодавства, до даних Єдиної обліково-інформаційної системи одержувачів державної соціальної допомоги, наявних державних реєстрів та баз даних щодо зазначених у частині першій цієї статті категорій споживачів, в обсязі, необхідному для організації надання їм універсальних послуг, відповідно до Правил.

Стаття 42. Призначення провайдера для надання універсальних послуг

1. НКРЗ повинна щорічно проводити оцінку доступності, якості і цін на універсальні послуги, зазначені у статті 40, та публікувати результати оцінки на своєму веб-сайті для проведення консультаційних проваджень зі споживачами, провайдерами, іншими зацікавленими сторонами.

2. Якщо за результатами зазначених оцінки та консультацій визначено, що будь-яка з універсальних послуг недоступна, у тому числі, з причини відсутності встановленого рівня якості чи доступної ціни, НКРЗ повинна оголосити конкурс на призначення провайдера на забезпечення надання такої послуги (послуг) на території, визначеній НКРЗ.

Оголошення публікується на веб-сайті НКРЗ не менше як за 30 днів до початку конкурсу.

3. В конкурсному оголошенні зазначається:

1) перелік універсальних послуг та загальні вимоги до їх надання, відповідно до законодавства;

2) територія надання універсальних послуг та строк, на який призначається провайдер для їх надання;

3) інформація щодо зобов'язань із забезпечення універсального обслуговування, які накладаються на переможця конкурсу, відповідно до законодавства;

4) вимоги до провайдерів щодо можливості фінансового та технічного забезпечення надання універсальних послуг;

5) інформація щодо порядку проведення конкурсу та визначення його результатів.

4. Вимоги до конкурсних пропозицій (документації) та процедура проведення конкурсу встановлюється НКРЗ відповідно до законодавства та з урахуванням необхідності забезпечення прозорості та об'єктивності конкурсу.

5. Переможцем конкурсу визначається провайдер, який обґрунтував наявність фінансових та технічних можливостей забезпечення надання відповідних універсальних послуг та запропонував найнижчий розрахунковий показних собівартості надання універсальних послуг.

6. За результатами конкурсу, в термін, що не перевищує 10 робочих днів з моменту його проведення, НКРЗ приймає рішення про призначення провайдера - переможця конкурсу для надання універсальних послуг з дотриманням вимог до такого рішення, зазначених у частині дев'ятій цієї статті, а також з урахуванням умов конкурсного оголошення та інформації, зазначеної в конкурсних пропозиціях зазначеного провайдера.

7. У разі, якщо в конкурсі не взяв участь ні один провайдер, або жодна з конкурсних пропозицій не відповідає умовам конкурсу, конкурс вважається таким, що не відбувся.

У цьому випадку НКРЗ протягом 10 робочих днів з моменту визнання конкурсу таким, що не відбувся, приймає рішення про проведення в термін, що не перевищує двох місяців, повторного конкурсу або про здійснення відбору та призначення провайдера для надання універсальних послуг без проведення конкурсу - в термін, що не перевищує одного місяця з моменту визначення конкурсу таким, що не відбувся.

8. При здійснені відбору та прийнятті рішення щодо призначення провайдера (провайдерів) для надання універсального обслуговування без конкурсу, НКРЗ повинна враховувати його (їхні) економічні і технічні можливості надання універсальних послуг на певній території, що включають, зокрема, наявність відповідної мережі електронних комунікацій, територію покриття, частку провайдера на відповідному ринку, його фінансовий стан, а також необхідність заохочення дотримання принципів рівної і ефективної конкуренції.

9. Рішення НКРЗ, зазначені у частинах шостій та восьмій цієї статті, повинні, відповідно до цього Закону, Правил, інших актів законодавства та з урахуванням Стратегії розвитку електронних комунікацій, визначати:

1) перелік універсальних послуг та загальні вимоги до їх надання;

2) території, на яких повинно надаватися універсальне обслуговування;

3) дату початку та тривалість надання універсального обслуговування;

4) обов'язки із забезпечення універсального обслуговування, які накладаються на переможця конкурсу;

5) організаційні умови надання універсального обслуговування, зокрема, забезпечення мінімальної кількості таксофонів, інших пунктів колективного доступу до універсальних послуг, в тому числі, призначених для використання людьми з обмеженими фізичними можливостями, з урахуванням розвитку електронних комунікацій та обґрунтованих потреб жителів визначеної території;

6) вимоги щодо орієнтації тарифів на собівартість, а для рішень, зазначених у частині шостій цієї статті - на собівартість, запропоновану провайдером в ході конкурсу;

7) умови субсидування збитків (у разі їх наявності), відповідно до 45 і 46 статей цього Закону.

10. Рішення, зазначені у частині другій, шостій - восьмій, приймаються з проведенням в установленому порядку консультаційних проваджень та оприлюднюються на веб-сайті НКРЗ.

11. При визначенні обсягів зобов'язань з універсального обслуговування на певний рік, НКРЗ повинна враховувати можливості щодо покриття збитків від надання цих послуг, виходячи з прогнозованої загальної суми надходжень на їх субсидіювання, з огляду на граничний розмір єдиної ставки процентного вкладу, зазначений у статті 46 цього Закону.

12. НКРЗ публікує на своєму веб-сайті список призначених провайдерів, перелік універсальних послуг та територію надання, які повинні забезпечуватись призначеними провайдерами.

Стаття 43. Особливості надання універсального обслуговування та універсальних послуг

1. Призначений провайдер, крім вимог, встановлених Главою 1 цього Розділу, зобов'язаний:

1) надавати визначені універсальні послуги за погодженими з НКРЗ тарифами, умовами та типовими договорами про їх надання;

2) вести роздільний бухгалтерський облік та облік витрат відповідно до статті 26 цього Закону, та встановлювати тарифи на універсальні послуги на основі їх собівартості;

3) укладати договір про надання визначених універсальних послуг в термін, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту звернення правомочного споживача. Призначений провайдер не має права відмовити в укладені в установленому порядку договору про надання послуг, вказаних у відповідному рішенні НКРЗ споживачу, визначеному у статті 41 цього Закону;

4) дозволяти оплату в розстрочку послуг з підключення точки закінчення мережі у фіксованому місці, зазначених у пункті 1 частини другої статті 40 цього Закону.

2. Призначений провайдер повинен подавати НКРЗ проекти тарифів (тарифних планів) умов та типових договорів про надання універсальних послуг, не пізніше ніж за 20 днів до їх впровадження.

3. НКРЗ в термін, що не перевищує 10 робочих днів, повинна розглянути зазначені проекти на відповідність цьому Закону, Правилам чи рішенням, зазначеним у частинах шостій, восьмій статті 42, та у разі їх невідповідності надати письмові зауваження із обґрунтуванням та зазначенням терміну усунення порушень, що не може перевищувати 10 робочих днів.

3. У разі не усунення призначеним провайдером порушень згідно з установленими НКРЗ вимоги та строками, НКРЗ має право своїм рішенням внести відповідні зміни до тарифів, умов та договору про надання універсальних послуг та оприлюднити їх на своєму веб-сайті.

4. НКРЗ має право вимагати від провайдерів подання інформації, документів, необхідних для розгляду питань, зазначених у частині другій цієї статті. При цьому перебіг встановлених строків розгляду вказаних питань призупиняється до моменту отримання необхідної інформації, документів.

5. Якщо призначений провайдер має намір передати свої активи місцевої мережі доступу або їх значну частину окремій юридичній особі, він повинен інформувати про це НКРЗ не менше ніж за шість місяців до запланованої передачі для того, щоб НКРЗ провела експертизу впливу цієї угоди на забезпечення надання універсальних послуг та прийняла, у разі необхідності, рішення щодо накладення, зміни або відкликання регуляторних зобов'язань, відповідно до цього Закону.

6. Зазначені у цій статті рішення приймаються із здійсненням у встановленому порядку консультаційних проваджень та оприлюднюються веб-сайті НКРЗ.

Стаття 44. Забезпечення доступу до універсального обслуговування для осіб з обмеженими можливостями

1. При розроблені Правил, інших нормативно-правових актів, прийнятті рішень з питань надання універсальних послуг НКРЗ повинна враховувати необхідність створення умов для забезпечення прав і можливостей осіб з обмеженими фізичним можливостями (інвалідів) нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та усунення технічних, організаційних бар'єрів стосовно доступу до послуг електронних комунікацій.

2. Призначений провайдер зобов'язаний забезпечувати доступ осіб з обмеженими фізичним можливостями до універсальних послуг, пропонуючи:

1) термінальне обладнання для забезпечення доступу до універсальної послуги, адаптоване для використання зазначеними особами;

2) зручності, пристрої тощо, які полегшують їм використання універсального обслуговування.

Стаття 45. Субсидування збитків від наданого універсального обслуговування (універсальних послуг)

1. Призначений провайдер має право на субсидування збитків від надання універсального обслуговування (універсальних послуг), які він був зобов'язаний забезпечити за рішенням НКРЗ, якщо ці послуги є збитковими.

2. Розмір субсидії визначається НКРЗ на основі розрахунку собівартості надання певних універсальних послуг, який здійснюється згідно з статтею 26 цього Закону та, у випадках призначення провайдера за результатами конкурсу, не може бути вищим за запропоновану ним в ході конкурсу прогнозовану собівартість.

При розрахунку збитків беруться до уваги тільки ті витрати, які б не були понесені призначеним підприємством, якби воно не було зобов'язане надавати універсальні послуги.

3. При здійсненні розрахунку субсидій повинні братись до уваги:

1) витрати, безпосередньо пов'язані з наданням універсального обслуговування (послуг);

2) доходи, отримані від надання універсального обслуговування (послуг);

3) непрямі вигоди, пов'язані з наданням універсального обслуговування (послуг).

4. Методику розрахунку розміру субсидій для покриття збитків від надання універсального обслуговування (послуг) та вимоги до подання призначеним провайдером заявки на отримання субсидій встановлює НКРЗ за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику, керуючись положеннями цього Закону, законодавства з питань ціноутворення та з урахуванням законодавства Європейського Союзу із зазначених питань.

5. Призначене підприємство може подати заявку на отримання субсидії в термін, що не перевищує п'яти місяців після закінчення календарного року, в якому підприємством були понесені збитки.

До заявки додаються розрахунок та обґрунтування собівартості за кожним видом універсальних послуг, розрахунок збитків та їх обґрунтування, а також аудиторський висновок щодо поданих документів.

6. НКРЗ протягом одного робочого дня з моменту отримання вказаної заявки, оприлюднює її на своєму веб-сайті з метою проведення консультаційних проваджень.

7. Протягом 60 днів з дня отримання заявки НКРЗ зобов'язана перевірити подані провайдером розрахунки собівартості та збитків та у разі їх відповідності законодавству прийняти одне з таких рішень:

1) про виплату субсидії у заявленому призначеним провайдером розмірі - у разі відповідності розрахунків вимогам законодавства та обґрунтованості вказаного розміру збитків;

2) про виплату субсидії у встановленому НКРЗ розмірі - у разі невірного її розрахунку та якщо подані призначеним провайдером обґрунтування та інші документи дозволяють визначити фактичний розмір збитків;

3) про повернення поданої призначеним провайдером заявки на доопрацювання, у разі, якщо розрахунки не відповідають вимогам законодавства і подані документи не дозволяють визначити фактичний розмір збитків;

4) про відмову у виплаті субсидії - у разі встановлення відсутності збитків від надання універсальних послуг, які призначений провайдер був зобов'язаний надавати за рішенням НКРЗ.

Зазначені рішення приймаються із застосуванням консультаційних проваджень та оприлюднюються на веб-сайті НКРЗ.

Стаття 46. Фінансування субсидій для універсального обслуговування (універсальних послуг)

1. Підприємства електронних комунікацій, крім суб'єктів малого підприємництва, суб'єктів мікропідприємництва, що визначаються відповідно до Господарського кодексу України, зобов'язані вносити вклад на фінансування субсидій призначеним підприємствам для покриття збитків від надання універсальних послуг.

2. В термін, що не перевищує семи місяців після закінчення попереднього календарного року, НКРЗ визначає та оприлюднює на своєму веб-сайті:

1) суму загального обсягу субсидій, необхідну для покриття збитків призначених підприємств за минулий рік;

2) перелік підприємств електронних комунікацій, які згідно з частиною першою цієї статті зобов'язані вносити вклад на фінансування субсидій призначеним підприємствам для покриття збитків від надання універсальних послуг;

3) єдину ставку процентного вкладу для всіх підприємств, зобов'язаних вносити вклад на фінансування субсидій, виходячи з суми загального обсягу субсидій, яка не може перевищувати 0,5 % від доходу підприємства за минулий рік від надання оптових та роздрібних послуг електронних комунікацій;

4) номер рахунку в Казначействі України для перерахування коштів.

3. Підприємства електронних комунікацій, зазначені в частині першій цієї статті, зобов'язані самостійно сплатити вклад на фінансування субсидій для покриття збитків від надання універсальних послуг в термін, що не перевищує 20 календарних днів з моменту оприлюднення рішення НКРЗ, зазначеного у частині другій цієї статті, шляхом перерахунку коштів на призначений для цих цілей рахунок в Казначействі України.

4. У разі, коли підприємство електронних комунікацій в установлений термін не сплатило зазначений внесок або сплатило його не в повному обсязі, НКРЗ на підставі свого рішення надсилає йому вимогу про сплату із зазначенням та обґрунтуванням необхідної суми.

Вимога надсилається листом з повідомленням про вручення або передається уповноваженій посадовій особі такого підприємства під розписку.

У випадку невиконання вимоги в установлений у ній строк, стягнення здійснюється державною виконавчою службою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

5. Призначений провайдер, щодо якого НКРЗ прийняла рішення про виплату субсидій, має право на їх отримання, в термін, що не перевищує 30 календарних днів з моменту прийняття вказаного рішення, шляхом перерахування коштів на його рахунок, про який він повідомив НКРЗ.

6. У разі, якщо загальний розмір субсидій на вказаний у частині п'ятій цієї статті термін перевищує суму коштів, накопичених на відповідному рахунку Казначейства України, виплата субсидій здійснюється пропорційно, в межах наявних коштів.

У разі надходження на зазначений рахунок коштів після вказаного у частині п'ятій цієї статті терміну, НКРЗ здійснює оплату заборгованості за субсидіями пропорційно, по мірі надходження коштів.

Загальний обсяг субсидій на наступний рік повинен бути збільшений НКРЗ на суму невиплаченої заборгованості за попередній рік.

7. У разі залишку коштів на рахунку після виплати субсидій в повному обсязі, зазначені кошти враховуються та використовуються для субсидування збитків від надання універсальних послуг на наступний рік.

Надходження від вкладів на фінансування субсидій не можуть використовуватись на будь-які інші цілі, крім передбачених цією статтею.

6. НКРЗ, не пізніше 30 грудня публікує на своєму веб-сайті звіт щодо фінансування субсидій на універсальне обслуговування за минулий рік, який повинен, зокрема, містити відомості про:

1) суму загального обсягу субсидій, необхідну для покриття збитків призначених провайдерів за відповідний рік,

2) суму коштів, яка фактично надійшла на відповідний рахунок, та заборгованість підприємств електронних комунікацій (з зазначенням їх найменування) за внесками на фінансування субсидій;

3) розміри субсидій, перерахованих конкретним призначеним провайдерам (з зазначенням їх найменування) і заборгованості з виплати їм субсидій (за наявності), а також загальну суму виплачених субсидій та заборгованості за відповідний рік;

4) оцінку вигод для призначених підприємств в результаті надання універсального обслуговування.

Стаття 47. Фінансування підключення правомочних споживачів до мережі Інтернет

1. Витрати, безпосередньо пов'язані з наданням правомочним споживачам - юридичним особам державної та комунальної форм, зазначеним у статті 41 цього Закону, власності мережевого підключення для отримання послуг з широкосмугового доступу до мережі Інтернет, повинні фінансуватися відповідно з державного чи місцевого бюджету в установленому законодавством порядку.

2. З метою забезпечення вимог частини першої цієї статті Кабінет Міністрів України, відповідні органи місцевого самоврядування визначають умови фінансування витрат на зазначений доступ до мережі Інтернет, з урахуванням необхідності розвитку інформаційного суспільства та Стратегії розвитку електронних комунікацій України, а також оприлюднюють на своїх веб-сайтах інформацію про вжиті заходи та стан забезпеченості вказаними послугами відповідних правомочних споживачів.

Стаття 48. Обмеження, припинення або зміна умов надання універсальних послуг

1. Призначений провайдер може відповідно до Правил зупинити або істотно обмежити чи змінити умови надання універсальних послуг, які він зобов'язаний надавати, у разі:

1) виходу з ладу мереж чи засобів електронних комунікацій, необхідності проведення ремонтних робіт;

2) необхідності захисту цілісності та безпеки мереж електронних комунікацій,

3) необхідності забезпечення сумісності обслуговування;

4) необхідності забезпечення вимог щодо електромагнітної сумісності.

2. Призначений провайдер повинен невідкладно інформувати НКРЗ про причини, тривалість та прогнозований час перерви в універсальному обслуговуванні, його обмеження або зміни в умовах надання цього обслуговування.

3. У разі надходження скарги від споживачів щодо зупинення, істотного обмеження чи зміни умови надання універсальних послуг, НКРЗ зобов'язана розглянути її в термін, що не перевищує семи робочих днів.

4. Призначене підприємство може, відповідно до Правил, призупинити надання універсальних послуг, у разі:

1) якщо абонент має заборгованість з їх оплати за два і більше розрахункових періоди, не застосовуючи при цьому штрафних санкцій та зберігаючи можливість виклику служб екстреної допомоги;

2) якщо абонент неодноразово порушує Правила або договір про надання послуг електронних комунікацій.

Призначене підприємство зобов'язане надсилати абоненту попередження про призупинення послуг із обґрунтуванням причин не менш ніж за 10 днів до призупинення.

5. У разі, якщо після призупинення надання послуг абонент не вжив заходів щодо погашення заборгованості чи усунення інших порушень Правил чи договору, призначений провайдер має право припинити надання послуг (розірвати договір), попередивши абонента не менш ніж за 10 днів до припинення надання послуг.

6. Якщо призначений провайдер, з незалежних від нього причин, не може продовжувати надавати універсальні послуги, він повинен невідкладно інформувати НКРЗ про передбачуване припинення надання послуг, а також про дії, вжиті ним з метою збереження безперервності надання послуг.

7. Призначений провайдер за рішенням НКРЗ продовжує надавати відповідні послуги після закінчення строку, на який його було призначено, до часу, поки надання цих послуг не буде забезпечене іншим провайдером (крім випадків, встановлених частиною п'ятою цієї статті).

Стаття 49. Відповідальність призначеного провайдера за невиконання або неналежне виконання зобов'язань щодо універсального обслуговування

1. За невиконання або неналежне виконання обов'язків з універсального обслуговування призначений провайдер несе відповідальність згідно з цим та іншими законами.

2. За кожний день відсутності доступу до універсальних послуг (послуги) споживач має право на компенсацію у розмірі 1/15 від його середньомісячної плати за послуги, розрахованої за три останні розрахункові періоди.

3. Споживач не має права на компенсацію, якщо загальний час перерв в наданні послуг в одному розрахунковому періоді менший, ніж 36 годин.

4. Незалежно від зазначеної в частині першій цієї статі компенсації, абонент має право на повернення 1/30 щомісячної виплаченої абонентної плати (у разі її наявності) за кожний день відсутності доступу до послуг фіксованого телефонного зв'язку на час, що перевищує 12 годин.

5. Якщо з вини призначеного провайдера порушений установлений статтею 43 цього Закону термін для укладення угоди на надання універсальних послуг, або зазначену в угоді дату початку надання послуг, абонент має право отримати від такого провайдера компенсацію за кожен день порушення зазначених термінів в розмірі 1/30 щомісячної абонентної плати.

Глава 3. Конфіденційність електронних комунікацій та захист інформації про споживача

Стаття 50. Конфіденційність інформації, одержаної при наданні послуг електронних комунікацій

1. Провайдери зобов'язані забезпечувати, відповідно до законодавства, конфіденційність інформації, одержаної при наданні послуг електронних комунікацій, зокрема щодо:

1) персональних даних споживача;

2) інформації про факт отримання споживачем послуг електронних комунікацій;

3) змісту повідомлень (інформації), що передаються та/або отримуються споживачем;

4) обсягу, змісту, маршрутів передачі інформації (даних), інших даних, що обробляються з метою передачі повідомлень в мережах електронних комунікацій або оплати послуг електронних комунікацій;

5) даних про місцезнаходження, до яких відносяться будь-які дані, що обробляються провайдером в рамках надання послуг електронних комунікацій із зазначенням географічного розташування термінального обладнання споживача;

6) даних щодо спроби виклику між конкретними кінцевими точками мереж електронних комунікацій, в тому числі, стосовно невдалих спроб виклику (дзвінків, які були ініційовані і не отримали відповіді, або було перерване з'єднання).

2. Доступ інших осіб, крім відправника і отримувача, до зазначеної у частині першій цієї статті інформації допускається у випадках, коли:

1) це складає предмет послуги електронних комунікацій або необхідно для її надання відповідно до договору про надання відповідної послуги;

2) наявна згода відправника та/або отримувача повідомлень (даних), яких стосуються такі дані;

3) існує необхідність запису повідомлення і пов'язаних з ним переданих даних, що застосовується відповідно до законодавства з метою надання доказів щодо укладення, зміни, виконання чи припинення угод в електронній формі або в інших цілях електронних комунікацій в комерційній діяльності;

4) в інших випадках та в порядку, встановлених законом.

3. За винятком випадків, передбачених законом, розкриття чи обробка інформації (даних), зазначених у частині першій цієї статті, не допускається та є порушенням конфіденційності в сфері електронних комунікацій.

4. Провайдер повинен забезпечити, відповідно до законодавства, можливість доступу абонента або зареєстрованого споживача послуг електронних комунікацій до даних про нього, зібраних провайдером, зокрема, шляхом надання на його письмовий запит завіреної копії всіх або частини таких даних.

5. Особа, в розпорядженні якої перебувають повідомлення, не призначені для їх оприлюднення, при використанні радіо чи термінального обладнання повинна забезпечувати конфіденційність електронних комунікацій.

6. Запис повідомлення, отриманого посадовими особами НКРЗ в ході державного нагляду з метою документування порушень законодавства про електронні комунікацій, не вважається порушенням конфіденційності електронних комунікацій.

Стаття 51. Обробка персональних даних споживача

1. Провайдер має право обробляти відповідно до законодавства наступні персональні дані споживача послуг електронних комунікацій, який є фізичною особою:

1) прізвище, ім'я та по батькові;

2) місце і дата народження;

3) адреса місця проживання та поштова адреса, якщо вона відрізняється від адреси місця проживання;

4) ідентифікаційний номер особи - громадянина України;

5) найменування, серія та номер документа, що підтверджує особу.

2. Обробка (збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення, знеособлення чи знищення) зазначених персональних даних споживача здійснюється виключно для цілей, пов'язаних з замовленням та наданням замовлених ним послуг електронних комунікацій з дотриманням цього Закону та Закону України "Про захист персональних даних".

Обробка персональних даних споживача для інших цілей допускається тільки у випадках, передбачених законом.

3. Крім персональних даних, зазначених у частині першій цієї статті, провайдер може, за згодою споживача - фізичної особи (в письмовій чи іншій формі, яка може бути зафіксована засобами електронних комунікацій), обробляти інші дані цього споживача, пов'язані з наданням замовлених ним послуг, в тому числі, номер банківського рахунку або платіжної картки, адресу електронної пошти і номери контактних телефонів.

4. Персональні дані споживача можуть оброблятись і зберігатись протягом дії договору з цим споживачем про надання послуг, а також після закінчення терміну його дії протягом строку позовної давності, встановленого законом.

Стаття 52. Права, обов'язки та відповідальність провайдера щодо конфіденційності електронних комунікацій

1. Провайдер, що здійснює надання послуг електронних комунікацій кінцевим споживачам іншого провайдера, вправі отримувати, передавати і обробляти дані, що стосуються цих споживачів та послуг електронних комунікацій, які їм надаються, в необхідному для цього обсязі.

2. Провайдер повинен повідомити абонентів, інших споживачів щодо обсягів і мети обробки даних щодо наданих послуг, а також обробки з метою маркетингу послуг електронних комунікацій, надання контент-послуг, інших даних, що стосуються споживача, та про можливості впливу на обсяги цієї обробки.

3. Обробка даних з метою маркетингу послуг електронних комунікацій чи надання контент-послуг здійснюється провайдером за умови зафіксованої попередньої згоди споживача в рамках і терміни, необхідні для вказаної мети.

4. Особи, що діють від імені провайдера, можуть приєднатися до поточного виклику у разі необхідності усунення пошкодження, порушень, пов'язаних з обслуговуванням мережі або наданням послуг електронних комунікацій, за умови, що учасники розмови були інформовані щодо до цього.

5. Провайдер повинний вести облік даних щодо наданих послуг електронних комунікацій в межах, що дозволяють йому визначити суму, належну до оплати за надання цих послуг, а також розглядати скарги споживачів.

Провайдер повинен зберігати зазначені дані протягом 12 місяців, а у разі подання споживачем скарги, претензії, позову - протягом часу, необхідного для вирішення спору.

6. Юридичні особи, що здійснюють від імені провайдерів операції, пов'язані з нарахуванням оплати, управлінням трафіком в мережах електронних комунікацій, обслуговуванням споживачів, системою виявлення фінансових зловживань, послугами маркетингу або наданням послуг з доданою вартістю, мають право на обробку даних відповідно до цієї статті, та лише у випадках, коли це необхідно для виконання вищезазначених зобов'язань.

7. Провайдер зобов'язаний забезпечити можливість для споживача, який надав згоду на обробку своїх даних відповідно до цієї статті, легкої реалізації безкоштовних інструментів для зміни, призупинення або скасування наданої згоди в будь-який час.

8. Провайдер у порядку, встановленому законодавством, має право створювати та використовувати бази даних, що необхідні для надання послуг і містять відомості, надані абонентами, зареєстрованими споживачами під час укладання договору, надання послуг, та забезпечує захист і нерозголошення персональних даних, іншої інформації з обмеженим доступом.

9. Провайдери можуть надавати уповноваженим органам інформацію, яка відповідно до частини першої статті 50 цього Закону охоплюється поняттям конфіденційності електронних комунікацій, лише на підставі судового рішення, у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

Стаття 53. Обробка даних про місцезнаходження

1. Для того, щоб використовувати дані про місцезнаходження кінцевого обладнання споживача, провайдер зобов'язаний:

1) отримати згоду споживача на обробку даних про місцезнаходження, що його стосуються, на певний період або щодо конкретного виклику. Зазначена згода може бути скасована споживачем у будь-який момент;

2) забезпечити захист (анонімність) цих даних.

2. Провайдер інформує споживача і запитує отримання його згоди щодо обробки даних про місцезнаходження, з урахуванням мети і часу їх обробки та/або на передачу цих даних третій стороні з метою забезпечення надання замовлених споживачем послуг, які передбачають таку обробку.

3. Дані про місцезнаходження мають право обробляти:

1) особи, уповноважені провайдером;

2) особи, які надають контент-послуги, чи інші інформаційні послуги, замовлені споживачем.

4. Дані про місцезнаходження споживача не можуть передаватися провайдером третім особам без його згоди, крім випадків та в порядку, що встановлені законом.

5. У разі надходження кожного екстреного виклику провайдер повинен безкоштовно забезпечувати відповідно до закону вільний доступ служб екстреної допомоги населенню до даних про місцезнаходження споживача (включаючи дані про дорожній рух) без згоди споживача або фактичного користувача послуг електронних комунікацій.

Вимоги щодо точності і надійності даних про місцезнаходження споживача встановлює ЦОВЗ з урахуванням пропозицій та за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 54. Умови внесення персональних даних споживачів до публічно доступних телефонних довідників (каталогів)

1. До публічно доступних телефонних довідників (каталогів), що видаються у друкованому або електронному вигляді, а також доступних через інформаційно-довідкові служби провайдерів можуть включатись тільки наступні персональні дані абонента чи зареєстрованого споживача:

1) номер телефону;

2) ім'я та прізвище або найменування (для юридичних осіб);

3) назва населеного пункту (з зазначенням району та/або області в якій він знаходиться), а також вулиці, де:

знаходиться кінцева точка доступу споживача - для мереж фіксованого зв'язку;

проживає чи знаходиться споживач - для мобільних мереж.

2. Споживач, перш ніж його персональні дані будуть включені до телефонного довідника (каталогу), повинен бути безкоштовно проінформований щодо його призначення та можливості використання довідника (каталогу) за допомогою функції пошуку, доступної в електронному вигляді.

3. Персональні дані споживача можуть бути включені до телефонного довідника (каталогу), а також передані іншим особам з метою публікації довідників (каталогів) чи для використання в довідкових службах тільки за попередньою зафіксованою згодою споживача.

Споживач має право у будь-який момент відкликати надану згоду щодо включення його персональних даних до телефонних довідників (каталогів), випущених в електронному вигляді, та використання в довідкових службах.

4. Провайдер повинен вживати відповідно до законодавства заходів щодо захисту телефонних довідників (каталогів), випущених в електронному вигляді, від неналежного використання даних, що містяться в них.

5. Провайдери мають право надавати послуги довідкової служби телефонних номерів самостійно або з залученням третіх осіб, за умови збереження вимог, передбачених цією Главою.

Стаття 55. Автоматична переадресація виклику і ідентифікація номеру підключеної лінії, що викликає

1. Провайдери повинні гарантувати, що будь-який абонент або зареєстрований споживач послуг електронних комунікацій має можливість безкоштовно і простими засобами:

1) зупинити автоматичну переадресацію на третю сторону з свого кінцевого обладнання чи третьою стороною на своє кінцеве обладнання;

2) запобігти ідентифікації лінії, що викликає, для кожного виклику, незалежно від технології надання послуги (крім дзвінків на номери телефонів служб екстреної допомоги);

3) відкидати вхідні дзвінки, коли споживач, що викликає, здійснив право, передбачене в пункті два цієї частини.

2. Якщо для презентації виклику та/або з'єднуючої лінії пропонується визначник номеру, провайдер зобов'язаний інформувати споживачів про це, а також про можливості, викладені у частині першій цієї статті.

3. Замовлене усунення ідентифікації номера підключеної лінії може бути скасоване провайдером у таких випадках:

1) на вимогу аварійно-рятувальних служб та правоохоронних органів, у разі виявлення зловмисних викликів в інших випадках та в порядку, встановлених законодавством;

2) на прохання абонента, зареєстрованого споживача, який є стороною договору з цим провайдером, за наявності встановлених фактів направлення на його кінцеве обладнання зловмисних чи інших викликів, що порушують його права, чи спаму з відповідного телефонного номеру.

4. Провайдер надає уповноваженим згідно з законом органам доступ до ідентифікації лінії, що викликає, а також до даних про місцезнаходження без попередньої згоди споживача у випадках та в порядку, встановлених законом.

Стаття 56. Використання електронних комунікацій для маркетингу та реклами

1. Використання автоматизованих систем виклику та/або електронних повідомлень, включаючи електронну пошту, для цілей прямого маркетингу, реклами може бути дозволено тільки відносно абонентів або зареєстрованих споживачів, які дали на це свою попередню зафіксовану згоду.

2. Якщо особа отримує згідно з Законом України "Про захист персональних даних" від своїх клієнтів у процесі продажу товарів чи надання послуг, їх номери телефонів чи інші електронні контактні дані, вона може використовувати їх для прямого маркетингу, реклами своїх продуктів або послуг лише за їх згодою та за умови, що клієнти отримують можливість безкоштовно, в будь-який час, в простій і зрозумілій формі відмовитися від використання своїх контактних даних. Можливість відмови повинна пропонуватися споживачу з кожним наступним повідомленням, якщо він відразу не висловив заперечення проти такого використання.

3. Забороняється відправлення повідомлень електронною поштою для цілей прямого маркетингу, реклами з приховуванням особи відправника, від імені якого передається інформація, чи з телефонного номера, що не ідентифікується та без дійсної адреси, до якої споживач може надіслати запит щодо припинення надсилання такої інформації, а також для заохочення споживачів відвідати веб-сайти, які не відповідають вимогам закону.

4. Положення частини першої цієї статті застосовуються з урахуванням вимог законодавства щодо обмежень, пов'язаних з передачею небажаної комерційної інформації.

Стаття 57. Доступ до інформації, яка зберігається в кінцевому обладнанні споживача

1. Отримання доступу чи обробка інформації, яка зберігається в кінцевому обладнанні споживача, допускається тільки за умови:

1) попереднього інформування споживача в однозначній, простій і зрозумілій формі про:

а) мету зберігання та спосіб отримання доступу до цієї інформації та її обробки;

б) можливість та спосіб визначення споживачем умов отримання доступу та обробки цієї інформації за допомогою налаштування програмного забезпечення, встановленого на його кінцевому обладнанні, або конфігурації послуги;

2) наявності зафіксованої згоди споживача після отримання інформації, зазначеної у пункті 1 цієї частини;

3) якщо отримання доступу та обробка цієї інформації не викликає змін в конфігурації кінцевого обладнання споживача чи у програмному забезпеченні, встановленому на даному обладнанні.

2. Умови, зазначені в частині першій цієї статті, не застосовуються, якщо отримання доступу та обробки інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, необхідні для:

1) передачі повідомлення через публічну мережу електронних комунікацій;

2) надання послуг електронних комунікацій чи інших послуг за допомогою засобів електронних комунікацій, замовлених споживачем.

3. Провайдер чи інший суб'єкт господарювання, що надає послуги за допомогою засобів електронних комунікацій, може встановлювати та/або використовувати програмне забезпечення на кінцевому обладнанні споживача, призначене для надання цих послуг, за умови, що споживач:

1) повідомлений перед установкою програмного забезпечення, однозначно, в простій і зрозумілій формі, про:

а) мету його встановлення та спосіб використання провайдером;

б) спосіб видалення програмного забезпечення з кінцевого обладнання споживача;

2) надав свою попередню згоду на встановлення та використання програмного забезпечення.

4. У разі, якщо положення цього Закону вимагають згоди споживача, ця згода:

1) може бути висловлена за допомогою електронних засобів за умови, що розмова була записана і згода підтверджена споживачем;

2) може бути безкоштовно відкликана в будь-який момент та у простій формі.

5. Інформація про надані послуги може бути надана абонентові, з кінцевого обладнання якого отримувалися послуги, його законному представникові, а також іншим особам за письмовою згодою абонента чи відповідно до закону.

Стаття 58. Забезпечення захисту персональних даних споживача

1. Провайдери та треті особи, що мають право доступу до персональних даних споживача відповідно до цієї Глави, зобов'язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу, інших порушень щодо персональних даних, відповідно до цього Закону та Закону України "Про захист персональних даних".

3. Провайдер повинен повідомляти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про будь-яке порушення законодавства щодо захисту персональних даних своїх споживачів, в термін, що не перевищує трьох днів з моменту порушення. У повідомленні повинно бути зазначено:

1) опис характеру порушення персональних даних і пов'язані з ним ризики;

2) свої контактні дані, з метою взаємодії та надання, у разі необхідності, докладної інформації про зазначене порушення;

3) інформація про рекомендовані заходи, спрямовані на пом'якшення можливих негативних впливів порушення персональних даних;

4) відомості про заходи, вжиті провайдером до недопущення (усунення) негативних наслідків порушення;

5) відомості щодо інформування споживача - фізичної особи про порушення його персональних даних;

6) опис наслідків від порушення персональних даних;

7) опис заходів, пропонованих провайдером, щодо недопущення відповідних порушень в майбутньому.

4. У разі порушення персональних даних, яке може мати негативний вплив на права споживача - фізичної особи, провайдер також повідомляє (в письмовій чи електронній форм) цього споживача про зазначене порушення не пізніше ніж протягом трьох днів з моменту його настання. Повідомлення повинно містити інформацію, передбачену у частині третій цієї статті, крім пункту 5.

5. Здійснення повідомлення, зазначеного в частині четвертій цієї статті, не вимагається, якщо провайдер вжив відповідні технічні та організаційні заходи захисту, згідно з законодавством, які запобігають доступу сторонніх осіб до даних, захист яких був порушений.

6. Провайдер повинний вести реєстр порушень персональних даних, в якому, зокрема, зазначати:

1) відомості про факт та характер порушень персональних даних;

2) інформацію про заходи, вжиті провайдером для пом'якшення потенційних несприятливих наслідків порушення персональних даних та інші заходи за результатами виявлених порушень;

3) відомості про інформування споживача - фізичної особи та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про порушення персональних даних;

4) опис наслідків порушення персональних даних;

5) опис заходів, вжитих провайдером послуг щодо недопущення відповідних порушень в майбутньому.

Глава 4. Розгляд звернень (скарг) та спорів між споживачами і провайдерами

Стаття 59. Розгляд звернень (скарг) споживачів послуг електронних комунікацій

1. Споживач має право на подання звернень (скарг) щодо надання послуг електронних комунікацій провайдерові, НКРЗ, іншим державним органам, відповідно до компетенції, а також на їх розгляд та належне реагування щодо поновлення його прав і захисту законних інтересів відповідно до законодавства.

2. Звернення можуть бути подані споживачем в усній формі, у тому числі, з використанням телефону, а також шляхом надсилання електронного чи письмового повідомлення.

Провайдер не має права ускладнювати порядок подання споживачем звернення.

3. Провайдер зобов'язаний проводити прийом споживачів з питань надання послуг та доводити до їх відома інформацію про час та місце такого прийому.

4. Розгляд звернень (скарг) споживачів та усунення порушень їхніх прав здійснюється відповідно до цього Закону, Закону України "Про звернення громадян", Правил та інших нормативно-правових актів.

5. Розгляд та реагування на скарги повинні здійснюватися провайдером невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання, а у разі неможливості усунути порушення у вказаний строк - не пізніше одного місяця.

6. Звернення споживачів про пошкодження мереж чи засобів електронних комунікацій, щодо інших випадків відсутності замовлених послуг чи неприпустимого зниження рівня якості (при якому є неможливим їх використання) приймаються відповідними службами провайдера за телефоном протягом не менш як 12 годин у робочий день (шість годин у вихідний) і реєструються в окремому журналі чи в електронній формі, в порядку, встановленому Правилами.

Провайдер протягом однієї доби повинен розглянути такі звернення, вжити заходів до відновлення надання послуг чи їх належної якості та надати споживачу відповідь за телефоном, а на вимогу споживача - в електронній чи письмовій формі.

7. НКРЗ розглядає відповідно до законодавства звернення (скарги) споживачів щодо надання послуг електронних комунікацій, отримує з цією метою від провайдерів необхідні документи та інформацію, вживає у межах повноважень заходів до захисту прав споживачів, включаючи проведення, у разі необхідності, заходів з державного нагляду, видання приписів, розпоряджень про усунення порушень, застосування штрафних санкцій відповідно до закону.

Стаття 60. Досудове врегулювання спорів між споживачами і провайдерами

1. Споживач має право звернутись до НКРЗ з приводу врегулювання спору із провайдером з питань замовлення чи отримання послуг електронних комунікацій.

2. Звернення може бути подано в рамках строку позовної давності, встановленого законом для певного виду вимог.

3. У зверненні споживача щодо ненадання чи неналежного надання послуг зазначаються найменування і поштові реквізити споживача та провайдера, дата, час, умови, за яких споживач намагався отримати чи отримував послугу, результат її отримання, номер чи інший мережевий ідентифікатор кінцевого обладнання або адреса пункту колективного користування чи таксофона, з якого замовлялася послуга, номер кінцевого обладнання, який викликався, або адреса пункту колективного користування, інша інформація щодо суті спору із провайдером, а також вимоги (пропозиції) споживача щодо врегулювання спору.

До звернення додаються документи (їх копії), що підтверджують наведені у ньому факти, а також квитанція про оплату за розгляд спору, відповідно до розмірів, встановлених відповідно до частини шостої статті 6 цього Закону.

4. Врегулювання спору здійснюється Головою НКРЗ або уповноваженими ним членом НКРЗ чи іншою посадовою особою НКРЗ в строк, що не перевищує одного місяця.

5. Процедура врегулювання спорів між споживачами та провайдерами встановлюється НКРЗ відповідно до цього та інших законів за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

6. В ході врегулювання спорів НКРЗ має право:

1) витребувати у сторін документи та інформацію;

2) проводити заходи з державного нагляду з питань спору;

3) призначати проведення експертизи щодо питань, які становлять предмет спору;

4) залучати фахівців та експертів з відповідних питань;

5) передавати матеріали, у разі необхідності, до органів державної влади, в компетенції яких знаходиться вирішення відповідних питань.

7. Під час переговорів щодо врегулювання спору Голова НКРЗ або уповноважена ним посадова особа повинні:

1) дотримуватись принципів законності, рівності та активності сторін, незалежності, нейтральності, толерантності та конфіденційності інформації;

2) ознайомити провайдера із зверненням та вимогами споживача та надати йому можливість висловити і обґрунтувати свою позицію;

3) представити положення законодавства, що застосовується до предмету спору;

4) визначити можливі пропозиції з вирішення спору між сторонами шляхом мирового врегулювання;

5) вжити заходів до вивчення питання та вирішення спору, в тому числі, внести, у разі необхідності, подання до НКРЗ щодо розгляду певних питань, пов'язаних із спором, відповідно до цього Закону.

8. Голова НКРЗ може відмовити чи припинити врегулювання спору, якщо справа не вирішена примирливо протягом встановленого строку, або якщо принаймні одна зі сторін заявляє, що вона не згодна, щоб вирішити питання примирливо, або спір переданий на розгляд суду чи третейського суду.

9. Про результати врегулювання спору сторони повідомляються у письмовій формі з обґрунтуванням.

10. Відшкодування витрат НКРЗ на врегулювання спору, в тому числі щодо оплати розгляду заяви, проведення експертизи, залучення фахівців та експертів, покладаються на провайдера, у разі встановлення порушень з його боку законодавства та прав споживача, в інших випадках - на сторону, що ініціювала, відповідно, звернення щодо врегулювання, проведення експертизи, інших дій з врегулювання спору, що потребують оплати.

11. За згодою сторін, до врегулювання спору може застосовуватись процедура медіації відповідно до законодавства.

Розділ V. Публічні мережі, інфраструктура та технічні засоби електронних комунікацій

Глава 1. Загальні вимоги до будівництва мереж та інфраструктури електронних комунікацій

Стаття 61. Підстави для будівництва, розміщення та встановлення (монтажу) публічних мереж та інфраструктури електронних комунікацій

1. Підприємства електронних комунікацій мають право будувати мережі, встановлювати інфраструктуру електронних комунікацій в/на землі, що належить їм на праві власності чи користування, або для якої був встановлений сервітут, або коли вони мають право використовувати її на будь-якій інший законній основі.

2. Для будівництва та реконструкції публічних мереж електронних комунікацій безкоштовно використовуються смуги державних і регіональних доріг, вулиці, площі, сквери, трубопроводи, водойми і береги, мости, шляхопроводи, тунелі, вежі та інші споруди державної та комунальної власності відповідно до законодавства.

3. Особа, яка здійснює будівництво, реконструкцію або ремонт публічних мереж та/або інфраструктури електронних комунікацій, повинна після завершення робіт привести об'єкти, зазначені в частині другій цієї статті, до порядку, відповідно до вимог законодавства.

4. У випадку, коли при будівництві або реконструкції будівель, мостів та інших конструкцій передбачається здійснення робіт з видалення, перенесення або заміни інфраструктури електронних комунікацій, такі роботи повинні здійснюватися за рахунок забудовників у відповідності до технічних умов власників інфраструктури електронних комунікацій і після погодження таких робіт з власниками, якщо забудовники та власники інфраструктури не домовляться про інше.

5. Особи, які здійснюють будівництво мереж електронних комунікацій, повинні оприлюднити інформацію про початок будівельних робіт та про можливість участі в спільному будівництві інших осіб. НКРЗ, після консультацій із зацікавленими сторонами, які проводяться відповідно до правил, зазначених у частині четвертій цієї статті, може рекомендувати особі, яка будує мережі та/або інфраструктуру електронних комунікацій, запропонувати відповідну можливість для інших осіб для участі в спільному будівництві.

6. Будівництво, у тому числі, спільне, підтримка та захист публічних мереж та інфраструктури електронних комунікацій, а також інженерних систем в будинках спільного використання для прокладання та монтажу лінійних споруд електронних комунікацій регулюються правилами будівництва, реконструкції та охорони мереж та інфраструктури електронних комунікацій, що затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ, іншими нормативно-правовими актами.

Зазначені правила повинні, зокрема, передбачати вимоги щодо:

1) перед проектного дослідження;

2) виконання проектних робіт;

3) експертизи та погодження проекту відповідно до законодавства;

4) виконання будівельних і монтажних робіт, здійснення технічного нагляду за виконанням робіт;

5) приймання робіт.

7. Держава сприяє розвитку мереж та інфраструктури електронних комунікацій, надаючи пріоритет мережам широкосмугового доступу в районах, де вони відсутні, або там, де немає конкуренції у сфері надання послуг широкосмугового доступу. ЦОВЗ здійснює розробку планів розвитку та впровадження інфраструктури та публічних мереж широкосмугового доступу, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

8. Нові об'єкти житлово-побутового, культурного, лікувального та іншого призначення, що належать до державної чи комунальної власності, а також багатоквартирні будинки повинні бути обладнані забудовниками засобами та/або пристроями, що надають можливість для прокладання внутрішньобудинкових мереж електронних комунікацій.

9. Лінії електронних комунікацій, кабелі і кабельні системи електронних комунікацій вважаються особливо важливими об'єктами, щодо яких вживаються заходи охорони відповідно до законодавства.

Стаття 62. Спільне використання інфраструктури електронних комунікацій

1. Якщо підприємство електронних комунікацій не може реалізувати право на установку необхідної інфраструктури електронних комунікацій, або витрати, пов'язані з реалізацією такого права, непропорційно високі, НКРЗ може зобов'язати будь-яке підприємство електронних комунікацій, а також вимагати від іншої особи, яка володіє та експлуатує відповідну інфраструктуру, дозволити спільне використання на недискримінаційних умовах існуючої інфраструктури електронних комунікацій, а також трубопроводів, кабельних каналів, колекторів, колодязів, стовпів, веж, щогл, будівель, споруд, втулок, інженерних систем будівельної інфраструктури електронних комунікацій, де це економічно ефективно і не вимагає значних додаткових робіт.

У цьому випадку НКРЗ проводить консультаційні провадження з зацікавленими особами.

2. Технічні, організаційні та фінансові умови спільного використання інфраструктури електронних комунікацій та інших об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, а також порядок спільного спорудження публічних мереж та інфраструктури електронних комунікацій визначаються на договірних засадах. Особа, яка володіє відповідною інфраструктурою та здійснює її експлуатацію, не може у випадках, встановлених цим Законом, відмовити в укладенні такого договору підприємству електронних комунікацій, змінювати істотні умови, якщо виконуються договірні зобов'язання, або розривати його в односторонньому порядку.

Стаття 63. Сервітут для будівництва, встановлення публічних мереж та/або інфраструктури електронних комунікацій

1. Підприємство електронних комунікацій має право на використання земель, інших природних ресурсів, іншого нерухомого майна на умовах сервітуту для будівництва, встановлення публічних мереж та/або інфраструктури електронних комунікацій у випадку неможливості реалізації в інший спосіб права на таке будівництво (встановлення), в тому числі на умовах спільного будівництва чи використання мереж та/або інфраструктури. Встановлення чи припинення сервітуту здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.

2. В разі недосягнення домовленостей про умови, в тому числі, вартість сервітуту, з власником землі чи іншого нерухомого майна, необхідного для будівництва або встановлення публічних мереж та/або інфраструктури електронних комунікацій, оператор, провайдер електронних комунікацій може звернутися до суду з приводу врегулювання зазначених питань.

3. Плата за користування землею чи іншим нерухомим майном встановлюється:

а) для державної та комунальної власності - відповідно Кабінетом Міністрів України та компетентними органами місцевого самоврядування;

б) для інших форм власності - на підставі договору або за рішенням суду.

4. Сервітут встановлюється на період будівництва та експлуатації публічних мереж та/або інфраструктури електронних комунікацій.

Глава 2. Заходи, спрямовані на ефективне розгортання високошвидкісних публічних мереж електронних комунікацій

Стаття 64. Особливості доступу до інфраструктури електронних комунікацій

1. Ключовим завданням держави у досягненні мети, визначеної Європейським Союзом - "Цифровий порядок денний для Європи - Європейське зростання за допомогою цифрових технологій", є створення умов для стимулювання і забезпечення повсюдного розгортання високошвидкісних публічних мереж електронних комунікацій і запровадження заходів щодо зниження витрат на їх будівництво та утримання шляхом заохочення більш ефективного спільного будівництва та/або спільного використання існуючої інфраструктури, що дозволить підвищити ефективність послуг, що надаються громадянам, скоротити витрати на державний апарат, мати ефект цифрового важеля на всі сектори економіки.

2. Будь-який оператор мережі електронних комунікацій зобов'язаний задовольняти будь-який письмовий обґрунтований запит від підприємства електронних комунікацій про доступ до фізичної інфраструктури зазначеного оператора на справедливих умовах, в тому числі, ціни, з метою розміщення елементів високошвидкісних мереж електронних комунікацій. В письмовому запиті повинні докладно зазначатись елементи інфраструктури, щодо яких запитується доступ, та конкретні часові рамки.

3. Запит, зазначений в частині другій цієї статті, повинен бути задоволений, якщо інфраструктура електронних комунікації, до якої запитується доступ, відповідає наступним критеріям:

1) зазначена інфраструктура технічно придатна для розміщення будь-якого з елементів високошвидкісної публічної мережі електронних комунікацій;

2) існує наявне місце для розміщення елементів високошвидкісної публічної мережі електронних комунікацій іншого підприємства електронних комунікацій, враховуючи майбутні потреби оператора у просторі, який повинний бути продемонстрований в повному обсязі;

3) відсутні загрози безпеці та здоров'ю населення;

4) забезпечується цілісність і безпека будь-якої публічної комунікаційної мережі;

5) відсутній ризик щодо серйозних перешкод з боку надання запланованих інших послуг електронних комунікацій, що надаються з використанням тієї ж інфраструктури;

6) відсутні інші ефективні засоби оптового надання на справедливих і обґрунтованих умовах фізичного доступу до інфраструктури, що надаються будь-яким іншим оператором, та адаптованих для постачання високошвидкісних мереж електронних комунікацій.

4. Оператор протягом двох місяців з моменту отримання запиту повинен його розглянути та задовольнити або відмовити у його задоволенні, якщо зазначена інфраструктура не відповідає хоча б одному з критеріїв, зазначеним у частині третій цієї статті, із наведенням причин відмови.

5. У випадку, коли у доступі відмовлено або протягом двох місяців з дати отримання запиту на доступ не досягнуто згоди щодо його умов, зокрема, щодо його оплати, будь-яка зі сторін має право передати це питання на вирішення до НКРЗ.

6. НКРЗ зобов'язана ухвалити обов'язкове для виконання сторонами рішення щодо вирішення спору, зазначеного у частині п'ятій, з урахуванням принципу пропорційності, та встановити справедливі і обґрунтовані правила та умови, у тому числі, в разі необхідності, визначити розмір плати за доступ. Плата, встановлена НКРЗ, повинна гарантувати оператору, що надає доступ, справедливе відшкодування його витрат та враховувати зроблені ним інвестиції та вплив запитуваного доступу на його бізнес-план.

7. НКРЗ повинна вирішити спір у найкоротші строки, але не пізніше ніж за три місяці, починаючи з дати отримання належним чином оформленого звернення будь-якої із сторін.

8. Цю статтю слід застосовувати без порушення права власності на інфраструктуру електронних комунікацій, якщо оператор не є її власником, а також права власності будь-яких інших осіб, в тому числі землевласників.

Стаття 65. Прозорість доступу до інформації щодо фізичної інфраструктури

1. З метою подання запиту на доступ до інфраструктури відповідно статті 64 цього Закону, підприємство електронних комунікацій, яке передбачає розгортання високошвидкісної публічної мережі електронних комунікацій, повинно мати право доступу, за письмовим запитом, до наступної мінімальної інформації стосовно існуючої інфраструктури будь-якого оператора:

1) розташування і маршрут інфраструктури;

2) тип та поточне використання інфраструктури;

3) точка доступу.

2. Обмеження доступу до інформації, зазначеної в частині першій цієї статті, можливо лише у разі, якщо це обумовлене необхідністю забезпечення безпеки та цілісності мереж, національної безпеки, охорони здоров'я або охорони інформації з обмеженим доступом.

3. Оператори повинні задовольнити обґрунтовані вимоги щодо надання даних відповідно до частини першої цієї статті в термін, що не перевищує десяти робочих днів з моменту отримання запиту.

4. У випадку спору щодо передбачених цією статтею прав та зобов'язань, кожна зі сторін має право передачі спору до НКРЗ. НКРЗ повинна винести обов'язкове для виконання рішення з урахуванням принципу пропорційності, в строк, що не перевищує двох місяців, з моменту звернення.

5. Підприємства електронних комунікацій, які отримують доступ до інформації відповідно до цієї статті, зобов'язані вживати належних заходів для забезпечення охорони інформації з обмеженим доступом.

6. Для забезпечення надання доступу до інформації щодо існуючої інфраструктури з метою будівництва публічних мереж електронних комунікацій з використанням та/або дообладнанням існуючої інфраструктури, НКРЗ повинна до 01.01.2017 року створити відповідну електронну базу даних, яка міститиме інформацію про інфраструктуру операторів, визначену у частині першій цієї статті, і зробити її доступною в електронній формі, за допомогою єдиної точки доступу до цієї інформації, на пропорційних, недискримінаційних і прозорих умовах.

НКРЗ зобов'язана надавати таку інформацію на запит підприємств електронних комунікацій, що мають намір підключатися до публічної мережі електронних комунікацій з використанням інфраструктури операторів. Будь-яке оновлення цієї інформації, зазначеної в частині першій цієї статті, отримане НКРЗ, повинно бути доступним в єдиній точці доступу до інформації.

Стаття 66. Координування будівельних робіт

1. Кожне підприємство електронних комунікацій має право на проведення переговорів щодо угод, які стосуються координування будівельних робіт, з іншими підприємствами, з метою підключення до публічної мережі електронних комунікацій, з метою розміщення елементів високошвидкісних мереж електронних комунікацій.

2. Кожний оператор при безпосередньому або опосередкованому виконанні будівельних робіт, які повністю або частково фінансуються за рахунок державних коштів, повинний задовольняти будь-який обґрунтований запит щодо координування будівельних робіт, поданий підприємством, що має намір розміщення елементів високошвидкісної мережі електронних комунікацій. Така вимога має бути виконаною за умови, якщо:

1) це не спричинить додаткових витрат, в тому числі через додаткові затримки, по відношенню до попередньо запланованих будівельних робіт;

2) це не перешкоджатиме контролю над координуванням робіт;

3) запит на координування будівельних робіт подається у найкоротші строки, але у будь-якому випадку, не пізніше ніж за місяць до подання до уповноваженого органу документів для отримання дозволу на будівництво.

3. Правила розподілу витрат, пов'язаних з координуванням будівельних робіт, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ.

4. Якщо протягом одного місяця починаючи з дати отримання письмового запиту про переговори не було досягнуто домовленості щодо координування будівельних робіт на підставі частини другої цієї статті, будь-яка сторона має право передати це питання на розгляд до НКРЗ.

5. НКРЗ повинна в найкоротший строк, але не пізніше, ніж за два місяці з дати отримання належним чином оформленого запиту прийняти рішення, що дозволяє вирішити спір, який зазначений в частині четвертій, з належним дотриманням принципу пропорційності і визначенням, в разі необхідності, справедливих та недискримінаційних правил, умов та ціни.

Стаття 67. Прозорість у плануванні будівельних робіт

1. З метою забезпечення успішного ведення переговорів щодо угод з координування будівельних робіт, зазначених у статті 66, НКРЗ повинна вимагати від будь-якого оператора, якому з цього приводу було направлено письмовий запит підприємством, яке має намір підключення до публічної мережі електронних комунікацій, надати доступ до мінімальної інформації щодо поточних або запланованих будівельних робіт, пов'язаних з його фізичною інфраструктурою, для яких було надано відповідний дозвіл на будівництво або розглядається питання про видачу дозволу чи отримання дозволу планується в наступні шість місяців:

1) розташування і вид робіт;

2) залучені елементи мережі;

3) запланована дата початку робіт та їх тривалість;

4) точка доступу.

2. У своєму запиті підприємство, що має намір підключення до мережі, зазначає територію, на якій воно планує розгортання елементів високошвидкісних мереж електронних комунікацій. Оператори, до яких направлений запит, повинні надати запитувану інформацію відповідно до пропорційних, недискримінаційних і прозорих умов протягом двох тижнів з дати отримання письмового запиту. НКРЗ може дозволити обмежити доступ до мінімальної інформації лише у випадку, якщо це необхідне в цілях безпеки та цілісності мереж, національної безпеки, охорони здоров'я та громадського порядку, конфіденційності, захисту комерційної таємниці.

2. Оператор може відмовити в задоволенні запиту відповідно до частини першої цієї статті, якщо:

1) він забезпечив відкритий доступ до запитуваної інформації в електронному вигляді;

2) існує можливість доступу до такої інформації через єдину точку доступу до інформації.

3. НКРЗ повинна забезпечити надання оператором доступу до запитуваної мінімальної інформації, зазначеної в частині першій, через єдину точку доступу до інформації.

4. Будь-яка зі сторін може передати спір, що виник у зв'язку з правами і обов'язками, що передбачені цією статтею, до НКРЗ. НКРЗ ухвалює, з урахуванням принципу пропорційності, рішення з метою вирішення спору у найкоротші строки, не пізніше двох місяців.

Стаття 68. Особливості надання дозволу на будівельні роботи

1. Вся необхідна інформація про умови і процедури, що застосовуються при видачі передбачених законодавством дозволів на будівельні роботи, необхідних для розміщення елементів високошвидкісних мереж електронних комунікацій, повинна бути оприлюднена на веб-сайті НКРЗ.

2. Уповноважені органи державної влади повинні забезпечити підприємству електронних комунікацій, що має намір підключення до публічних мереж електронних комунікацій, можливість подання електронним шляхом через єдину точку заяви на отримання дозволів щодо будівництва, необхідних для розміщення елементів високошвидкісної мережі електронних комунікацій.

Стаття 69. Внутрішньобудинкова інфраструктура електронних комунікацій

1. Усі новозбудовані будівлі державної та комунальної форм власності, багатоквартирні житлові будинки, заяви на отримання дозволів на будівництво яких будуть подані після набрання чинності цим Законом, повинні бути оснащені внутрішньобудинковою інфраструктурою для прокладання високошвидкісних мереж електронних комунікацій до рівня кінцевих точок комунікаційної мережі. Це зобов'язання застосовується також до капітальних ремонтних робіт, заяви на отримання дозволу для проведення яких будуть подані після набрання чинності цим Законом.

2. Будинки, обладнані відповідно до цієї статті, мають право на отримання необов'язкового знаку "придатний до широкосмугового доступу".

3. Допускається звільнення від зобов'язань, передбачених частиною першою, для окремих категорій будівель, зокрема, одноквартирних будинків, або в тих випадках, коли виконання цих зобов'язань є непропорційним, зокрема, що стосується витрат для індивідуальних або спільних власників або з огляду на тип будівлі, наприклад, окремої категорії пам'ятників, історичних будівель, будинків відпочинку, військових будівель або інших споруд, що використовуються для цілей національної безпеки. Такі винятки мають бути належним чином обґрунтовані. Зацікавлені сторони повинні мати можливість висловити свої зауваження щодо проекту звільнення від виконання зобов'язань протягом обґрунтованого періоду часу.

Стаття 70. Доступ до внутрішньобудинкової інфраструктури електронних комунікацій

1. Кожне підприємство електронних комунікацій, що надає чи має намір надавати послуги широкосмугового доступу, має право:

1) за власний рахунок розгорнути свою комунікаційну мережу до точки доступу;

2) на доступ до будь-якої існуючої внутрішньобудинкової інфраструктури з метою розгортання високошвидкісної мережі електронних комунікацій у випадку, коли дублювання є технічно неможливим або економічно неефективним.

2. Власник права на використання точки доступу внутрішньобудинкової інфраструктури задовольняє всі обґрунтовані запити стосовно доступу, що надходять від підприємств електронних комунікацій, на справедливих і недискримінаційних умовах, у тому числі, відносно ціни.

Якщо угода про доступ до інфраструктури не може бути укладена протягом двох місяців з дати отримання письмового запиту про надання доступу, кожна зі сторін має право на подання справи до НКРЗ, яка повинна у двомісячний термін з дати надходження звернення ухвалити обов'язкове для виконання рішення.

3. НКРЗ може звільнити від виконання зобов'язань, передбачених частинами першою - другою цієї статті, для будівель, в яких доступ до існуючої мережі закінчується в приміщеннях кінцевого споживача, адаптований для надання високошвидкісних послуг електронних комунікацій та забезпечується на об'єктивних, прозорих, пропорційних і недискримінаційних умовах.

4. У разі відсутності високошвидкісної внутрішньобудинкової інфраструктури кожне підприємство електронних комунікацій має право довести свою мережу до приміщення споживача, за умови згоди споживача та за умови скорочення до мінімуму впливу на приватну власність третіх осіб.

5. Ця стаття повинна застосовуватись без завдання шкоди праву власності власника точки доступу або внутрішньобудинкової фізичної інфраструктури у випадках, коли власником права на їх використання є інша особа, а також праву власності третіх осіб, таких як землевласники і власники будівель.

Відшкодування шкоди, завданої власниками інфраструктури, землі чи будівель внаслідок реалізації передбачених цією статтею прав, здійснюється у встановленому законом порядку відповідним підприємством електронних комунікацій.

Глава 3. Захист публічних мереж та інфраструктури електронних комунікацій. Безпека і цілісність комунікаційних мереж та послуг електронних комунікацій

Стаття 71. Захист публічних мереж та інфраструктури електронних комунікацій

1. Охоронна (захисна) зона захисту публічних мереж та інфраструктури електронних комунікацій повинна включати в себе смугу землі відповідно до Земельного кодексу України вздовж дротових ліній публічних мереж електронних комунікацій, навколо радіообладнання і об'єктів інфраструктури електронних комунікацій, що містяться на них.

В охоронній зоні забороняється будівництво складів, зберігання обладнання та матеріалів, ведення розкопок, буріння свердловин, проведення вибухів і виконання інших робіт, які можуть пошкодити мережі чи інфраструктуру електронних комунікацій, без попередньої згоди власників інфраструктури електронних комунікацій.

2. Розміри охоронних зон інфраструктури публічних мереж електронних комунікацій, порядок маркування зон захисту інфраструктури публічних мереж електронних комунікацій та проведення робіт у цих зонах встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ.

Стаття 72. Забезпечення безпеки і цілісності мереж та послуг електронних комунікацій

1. Підприємства електронних комунікацій повинні здійснювати технічні та організаційні заходи, необхідні для забезпечення:

1) безпеки своїх мереж та/або послуг на рівні, адекватному ймовірним загрозам, запобігання інцидентам безпеки, або мінімізувати їх вплив на публічні мережі та послуги електронних комунікацій;

2) цілісності своїх мереж та безперервного надання послуг електронних комунікацій в цих мережах.

2. Мінімальні технічні і організаційні заходи і методи запобігання ризикам для забезпечення безпеки та/чи цілісності мереж або послуг електронних комунікацій встановлюються ЦОВЗ з урахуванням керівних принципів Європейської комісії та Європейського агентства з мережевої та інформаційної безпеки в сфері електронних комунікацій.

3. Технічні та експлуатаційні вимоги до інтерфейсів щодо забезпечення виконання завдань та обов'язків на користь національної оборони, безпеки та охорони правопорядку, з урахуванням зведення до мінімуму витрат, понесених у зв'язку з цим підприємствами електронних комунікацій, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ.

4. НКРЗ зобов'язана здійснювати нагляд за додержанням законодавства щодо забезпечення безпеки і цілісності публічних мереж електронних комунікацій, вживати заходів щодо запобігання поширенню інцидентів безпеки, зниження ризиків пошкоджень у комунікаційних мережах у зв'язку з такими інцидентами, видавати відповідні приписи та вправі вимагати проведення за рахунок підприємств електронних комунікацій незалежної перевірки безпеки і надання її результатів до НКРЗ.

5. У разі виникнення безпеки або порушення цілісності публічної мережі електронних комунікацій або її частини, надання послуг електронних комунікацій, що істотно вплинуло на роботу мереж або служб, підприємство електронних комунікацій зобов'язане негайно повідомити НКРЗ в установленому порядку.

6. Підприємства електронних комунікацій, з урахуванням положень цієї статті, зобов'язані впроваджувати пропорційні та обґрунтовані заходи забезпечення безпеки і цілісності мереж і послуг, в тому числі щодо:

1) припинення передачі повідомлень, які становлять небезпеку для мережі, за власною ініціативою, або за зверненням правоохоронних органів відповідно до закону;

2) переривання або обмеження надання послуг електронних комунікацій в точці підключення мережі, де комунікація утворює ризик для мережі, за власною ініціативою, або за зверненням правоохоронних органів відповідно до закону.

7. Провайдер повинен повідомити споживачів про конкретні ризики порушення безпеки мережі і необхідність вжиття споживачами заходів, які виходять за межі вжитих ним технічних і організаційних заходів та пов'язані з цим видатки.

8. Підприємство електронних комунікацій повинно інформувати Голову НКРЗ про вжиття заходів, передбачених у частинах шостій, сьомій цієї статті, протягом 24 годин від їх впровадження.

Інформація подається за формою, встановленою НКРЗ, та повинна містити дані, необхідні для ідентифікації ризиків для мережі чи послуг, що надаються, із застосуванням вжитих засобів захисту.

9. Голова НКРЗ може своїм рішенням заборонити застосування заходів, зазначених у частинах шостій, сьомій цієї статті, ініційованих підприємством, якщо він вважає їх не пропорційними або не обґрунтованими.

10. Якщо заходи, зазначені у частинах шостій, сьомій цієї статті, будуть вжиті, підприємство електронних комунікацій не несе відповідальності за ненадання або неналежне надання послуг електронних комунікацій в межах результатів від вжитих заходів, крім випадків, зазначених у частині дев'ятій цієї статті.

11. Підприємство електронних комунікацій у разі необхідності інформує інші підприємства та організації в сфері електронних комунікацій про виявлені ризики, зазначені у частині п'ятій цієї статті, із зазначенням даних, необхідних для ідентифікації та обмеження таких ризиків.

12. Інформація, про ризики, зазначені в частині п'ятій цієї статті, оприлюднюється на веб-сайтах НКРЗ та відповідного підприємства електронних комунікацій, з зазначенням лише тих даних, які становлять суспільний інтерес.

13. На підставі інформації, отриманої від підприємств електронних комунікацій, відповідно до цієї статті, Голова НКРЗ повинен щороку до 30 квітня підготувати та подати ЦОВЗ доповідь про зареєстровані ризики і превентивні заходи і засоби захисту публічних мереж та послуг електронних комунікацій, впроваджені підприємствами електронних комунікацій, за минулий рік.

Глава 4. Технічні засоби електронних комунікацій

Стаття 73. Умови застосування технічних засобів електронних комунікацій

1. Умовами застосування технічних засобів електронних комунікацій та програмного забезпечення в публічних мережах електронних комунікацій є:

1) їх відповідність технічним регламентам стандартам, іншим нормативним документам у сфері електронних комунікацій та наявність виданого у встановленому законодавством порядку документа про відповідність зазначеним вимогам;

2) забезпечення уніфікації, єдності, надійності і безпеки публічних мереж електронних комунікацій.

2. Оцінка відповідності технічних засобів електронних комунікацій та програмного забезпечення, що застосовуються в публічних мережах електронних комунікацій, здійснюється згідно із Законом України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" органами з оцінки відповідності, що призначаються в установленому законом порядку за пропозиціями ЦОВЗ.

При здійснені оцінки відповідності повинні враховуватись умови, зазначені в частині першій цієї статті.

В Україні визнаються результати оцінки відповідності і приймаються документи про відповідність технічних засобів електронних комунікацій та програмного забезпечення, що застосовуються в публічних мережах електронних комунікацій, вимогам технічних регламентів, проведеної:

1) в Європейському Союзі;

2) в іншій державі, з якою Україна уклала міжнародний договір України про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності.

3. ЦОВЗ веде перелік технічних засобів, які можуть застосовуватися в публічних мережах електронних комунікацій і оприлюднює цей перелік та зміни до нього на своєму веб-сайті. З цією метою ЦОВЗ взаємодіє та може отримувати необхідну інформацію від органів оцінки відповідності.

4. ЦОВЗ зобов'язаний розміщувати на своєму веб-сайті відомості про:

1) прийняті технічні регламенти в сфері електронних комунікацій, їх перегляд, внесення до них змін, визнання їх такими, що втратили чинність, чи їх скасування;

2) методичні рекомендації із застосування технічного регламенту (в разі їх затвердження);

3) перелік органів оцінки відповідності в сфері електронних комунікацій.

5. Контроль за дотриманням визначених цією статтею умов застосування технічних засобів у публічних мережах електронних комунікацій забезпечує НКРЗ.

6. Норми цієї статті поширюються на кінцеве обладнання електронних комунікацій.

Стаття 74. Стандартизація у сфері електронних комунікацій

1. Метою стандартизації у сфері електронних комунікацій є гармонізація з міжнародними та європейськими стандартами, а також адаптація до сучасного рівня розвитку сфери електронних комунікацій, сприяння впровадженню інновацій та підвищення конкурентоспроможності в даній сфері.

2. Стандартизація в сфері електронних комунікацій здійснюється відповідно до Закону України "Про стандартизацію" з дотриманням вимог цього Закону.

3. ЦОВЗ зобов'язаний розміщувати на своєму веб-сайті відомості про прийняті національні стандарти, кодекси усталеної практики в сфері електронних комунікацій, їх перегляд, внесення до них змін, визнання їх такими, що втратили чинність, чи їх скасування.

Стаття 75. Метрологічне забезпечення у сфері електронних комунікацій

1. Метрологічне забезпечення у сфері електронних комунікацій здійснюється ЦОВЗ з метою забезпечення єдності і необхідної точності вимірювань відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

2. Вимоги щодо метрологічного забезпечення у сфері електронних комунікацій, в тому числі, стосовно одиниць, процедур та засобів вимірювань, є обов'язковими для виконання підприємствами електронних комунікацій, користувачами радіочастот, виробниками та постачальниками технічних засобів електронних комунікацій, іншими установами та організаціями, які проводять випробування технічних засобів електронних комунікацій.

Розділ VI. Ресурси електронних комунікацій

Глава 1. Радіочастоти

Стаття 76. Засади управління і використання радіочастот

1. Управління і використання радіочастотами здійснюється відповідно до:

1) Стратегії формування та реалізації національної політики у сфері користування радіочастотами;

2) Національної таблиці розподілу смуг радіочастот;

3) Плану використання радіочастот.

2. Основними принципами користування радіочастотами є:

1) відкритість, об'єктивність, недискримінаційність і прозорість умов та процедур планування, виділення і розподілу радіочастот;

2) заохочення конкуренції на основі збалансування інтересів держави, суспільства і користувачів радіочастот;

3) технологічна нейтральність.

3. Користування радіочастотами у смугах загального користування здійснюється відповідно до цього Закону та Закону України "Про радіочастотний ресурс України" в частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 77. Стратегія формування та реалізації національної політики у сфері користування радіочастотами

1. Стратегія формування та реалізації національної політики у сфері користування радіочастотами затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ.

2. Стратегія розробляється ЦОВЗ за участю НКРЗ, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Міністерства оборони України, інших зацікавлених центральних органів державної влади.

3. Стратегія повинна враховувати:

1) міжнародні правила радіозв'язку;

2) орієнтири, цілі та вимоги щодо стратегічного планування, координації та гармонізації використання радіочастотного спектру, визначені Міжнародним Союзом Електрозв'язку та законодавством Європейського Союзу;

3) необхідність забезпечення:

а) умов для гармонійного розвитку служб радіозв'язку та галузей економіки, науки і техніки, які використовують частотні ресурси;

б) впровадження нових, ефективних технологій радіозв'язку;

в) вимог національної оборони і безпеки держави, а також громадської безпеки і правопорядку.

4. Стратегія повинна визначати, зокрема, терміни і засади вивільнення та розподілу вивільнених частот під нові технології, а також терміни впровадження в Україні нових технологій радіозв'язку в інтересах суспільства.

Стаття 78. Засади користування радіочастотами

1. Користування радіочастотами здійснюється на підставі:

1) ліцензій на користування радіочастотами та радіочастотних присвоєнь - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотами для надання послуг електронних комунікацій;

2) ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та радіочастотних присвоєнь - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотами для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями;

3) радіочастотних присвоєнь - технологічними користувачами та радіоаматорами.

2. При відсутності достатніх частотних ресурсів, ліцензія на частоти видається на умовах конкурсу або аукціону.

3. НКРЗ повинна публікувати на своєму сайті інформацію щодо зайнятих та вільних частотних ресурсів і оновлювати її, принаймні один раз на місяць.

4. Радіочастотний моніторинг забезпечується ЦОВЗ у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку за рахунок п'яти відсотків коштів, що надходять від рентної плати за користування радіочастотами.

5. Виявлення джерел радіозавад за заявами користувачів радіочастот здійснюється уповноваженим підприємством, що знаходиться у сфері управління ЦОВЗ, за рахунок заявників.

Порядок виявлення джерел радіозавад та розміри плати за його здійснення встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ.

6. Користування радіочастотами радіоаматорами здійснюється відповідно до Регламенту аматорського радіозв'язку України, який затверджується НКРЗ, з урахуванням рекомендацій громадських організацій радіоаматорів України та відповідних міжнародних організацій.

7. Порядок користування радіочастотами для потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні та військових формувань іноземних держав, які тимчасово перебувають на території України, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ з урахуванням положень міжнародних угод та цього Закону.

8. Користування радіочастотами суднами та іншими плавзасобами, космічними системами та літальними апаратами, включаючи відповідні засоби наземної інфраструктури, здійснюється з урахуванням вимог законодавства України та міжнародних договорів України за участю відповідних центральних органів виконавчої влади.

Стаття 79. Ліцензії на користування радіочастотами

1. Ліцензії на користування радіочастотами (далі - ліцензії на частоти) видаються НКРЗ суб'єктам господарювання для надання ними послуг електронних комунікацій.

2. В ліцензії на частоти зазначаються частоти або орбітальні ресурси, які на період дії ліцензії залишаються у розпорядженні особи, якій була видана ліцензія та передані права на використання частот.

3. Ліцензія може передбачати, відповідно до законодавства, користування визначеними у ній номіналами, смугами частот з дотриманням таких умов користування:

1) на правах виключного користування номіналами, смугами частот за ліцензією;

2) на правах спільного з іншими користувачами користування номіналами, смугами частот за ліцензією.

4. Строк дії ліцензії на частоти встановлюється НКРЗ, але не може бути меншим п'яти років і більше 15 років. У разі якщо на день видачі ліцензії Планом використання радіочастотного ресурсу України встановлений строк припинення розвитку та використання відповідної радіотехнології менше п'яти років, строк дії ліцензії не може бути більшим за строк, зазначений у Плані використання радіочастотного ресурсу України.

5. Користування частотами телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги для потреб телебачення і радіомовлення здійснюється на підставі ліцензії на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та не потребує ліцензії на частоти.

Стаття 80. Подання та розгляд документів для отримання ліцензій на частоти

1. Суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати діяльність у сфері електронних комунікацій з використанням частот, звертається до НКРЗ із заявою про видачу ліцензії на частоти.

Подання до НКРЗ заяв, інших документів з питань ліцензування користування частотами та отримання від НКРЗ ліцензій, рішень, інших документів здійснюється відповідно до частини восьмої статті 9 цього Закону.

2. Заява подається за встановленою НКРЗ формою та повинна містити, зокрема, відомості про смуги частот, необхідні для здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій, а також про терміни початку та повного освоєння замовлених смуг радіочастот.

3. До заяви про видачу ліцензії на частоти заявник додає:

1) копії установчих документів (для юридичних осіб), засвідчені нотаріально або органом, який видав оригінал документа;

2) план освоєння радіочастот за встановленою НКРЗ формою;

3) документи, що підтверджують фінансове та кадрове забезпечення спроможності задіяння радіочастот, відповідно до вимог, встановлених НКРЗ.

4. Забороняється вимагати від заявників інші документи, не передбачені цією статтею.

5. Усі подані заявником документи після реєстрації заяви формуються в окрему справу.

6. Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:

1) підписані документи, що додаються до заяви для отримання ліцензії, подані не в повному обсязі;

2) заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії:

а) підписаний особою, яка не має на це повноважень;

б) оформлений із порушенням вимог цього Закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов'язково вносяться до них згідно з цим Законом;

3) відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб'єкта господарювання або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення.

7. НКРЗ протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення, копія якого надається заявнику у дводенний строк з моменту прийняття.

Рішення повинно містити перелік та опис підстав його прийняття та/або пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, викладені в чіткій і однозначній формі.

8. У разі усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії на частоти.

9. НКРЗ приймає рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії на частоти протягом 30 робочих днів від дня реєстрації заяви. У разі необхідності міжнародної координації присвоєнь радіочастот термін прийняття відповідного рішення продовжується на термін, визначений Регламентом радіозв'язку Міжнародного союзу електрозв'язку або відповідними міжнародними договорами, стороною яких є Україна.

10. Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

1) невідповідність змісту поданих документів Плану використання радіочастотного ресурсу України;

2) невиконання умов електромагнітної сумісності відповідно до висновків НКРЗ, виданих у встановленому нею порядку;

3) недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії;

4) невідповідність заявника та поданих документів вимогам ліцензійних умов користування частотами;

5) раніше прийняте рішення щодо видачі ліцензії на смугу частот, що заявляється, (у разі визначення Планом використання радіочастотного ресурсу України виключного права користування частотами), крім випадків анулювання такої ліцензії;

6) раніше прийняте рішення про видачу ліцензії частоти, що заявляються, на конкурсних засадах, крім випадків анулювання такої ліцензії.

10. Рішення про відмову у видачі ліцензії на частот повинно, зокрема, містити перелік та опис підстав (обґрунтування) відмови та пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, викладені в однозначній, зрозумілій формі.

11. Копія рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії на радіочастоти надсилається (видається) заявникові протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Разом з копією рішення про видачу ліцензії НКРЗ повідомляє розрахункові реквізити для внесення плати за її видачу.

12. У разі якщо НКРЗ не прийняла ніякого рішення у визначені цим Законом терміни, рішення про видачу заявленої ліцензії вважається прийнятим, за умови, що відповідні частоти є вільними, подані суб'єктом господарювання заява та документи що додаються до неї відповідають вимогам частин першої - третьої цієї статті та відсутні підстави для відмови у видачі ліцензії, передбачені частиною десятою цієї статі.

У цьому випадку НКРЗ повинна видати заявнику в тижневий термін у безспірному порядку ліцензію, а заявник має право звернутися до ЦОВЗ за здійснення у встановленому порядку радіочастотного присвоєння.

13. НКРЗ веде ліцензійний реєстр та ліцензійні справи користувачів частот у встановленому нею порядку.

Записи до ліцензійного реєстру вносяться не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення НКРЗ чи виникнення інших підстав для їх внесення.

14. НКРЗ публікує ліцензійний реєстр та інформацію щодо процедур видачі ліцензій на частоти на своєму веб-сайті.

Стаття 81. Видача ліцензій на частоти

1. НКРЗ повинна видати ліцензію на частоти протягом трьох робочих днів від дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії у встановленому Кабінетом Міністрів України розмірі.

3. Якщо заявник протягом 30 календарних днів від дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення щодо видачі йому ліцензії на частоти не надав документа, що підтверджує внесення плати за її видачу, НКРЗ скасовує рішення про видачу ліцензії.

4. Форму та зміст ліцензії на частоти визначає НКРЗ.

5. Ліцензія на частоти оформлюється НКРЗ в електронному вигляді шляхом внесення запису про рішення НКРЗ щодо видачі ліцензії суб'єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В електронному записі також відображаються продовження терміну її дії, отримання ліцензії на додаткову смугу частот та у зв'язку з впровадженням нових радіотехнологій, переоформленням, внесення змін до неї, визнанням недійсною та анулюванням ліцензії.

6. За бажанням суб'єкта господарювання, ліцензіата, ліцензія (її копія) видається НКРЗ також на паперовому носії протягом трьох робочих днів з моменту звернення.

7. У ліцензії на частоти повинно бути зазначено:

1) назва особи, якій надана ліцензія, а також її місцезнаходження та адреса;

2) смуга частот або орбітальні позиції, на які розповсюджується ліцензія;

3) територія, в межах якої передбачається користування частотами;

4) термін, на який видається ліцензія;

5) види послуг електронних комунікацій, які передбачається надавати з використанням частот;

6) терміни початку користування і план-графік повного освоєння частот на всій території, зазначеній у ліцензії з зазначенням термінів освоєння в усіх регіонах;

Термін початку користування частотами - 6 місяців з дати оформлення ліцензії (якщо більш короткий термін не вказаний користувачем частот). У разі, якщо у ліцензії зазначено декілька регіонів, термін початку користування у кожному наступному регіоні визначається з інтервалом 2 місяці;

7) умови видачі ліцензії з урахуванням вимог, що випливають з цього Закону, та міжнародних угод, в яких Україна є стороною;

8) зобов'язання особи, що встановлюються в результаті проведення конкурсу або аукціону, якщо вони були передбачені.

8. Умови видачі ліцензії на частоти, зазначені в пункті 7 частини сьомої цієї статті, можуть включати, зокрема:

1) умови використання частот, відповідно до законодавства;

2) вимоги, що стосуються попередження шкідливих електромагнітних завад або перетинання з іншими частотами, виділеними іншим користувачам частот, відповідно до цього Закону;

3) обов'язки щодо захисту від електромагнітного випромінювання;

4) пропорційні і недискримінаційні обмеження щодо користування частотами, які можуть полягати у визначенні відповідно до законодавства:

а) радіомережі або типи технологій радіодоступу, які можуть бути застосовані з використанням цих частот;

б) обмеження щодо території покриття послуг електронних комунікацій, щоб забезпечити використання цих частот у відповідності з вимогами цього Закону щодо електромагнітної сумісності;

в) заходів з уникнення шкідливих електромагнітних завад або перешкод;

г) заходів з захисту населення від впливу електромагнітних полів;

д) заходів з забезпечення нормованої якості послуг електронних комунікацій;

е) заходів з забезпечення спільного використання спектру в максимально можливому просторі;

є) заходів з гарантування ефективного використання частот;

ж) заходів з забезпечення реалізації суспільних інтересів і цілей, зокрема, таких як захист життя і здоров'я людини, сприяння соціальній та/чи територіальній єдності.

9. Рішення про видачу ліцензії з застосуванням обмежень, передбачених частиною восьмою цієї статті, а також про проведення аукціону або конкурсу з видачі ліцензій, приймається з застосуванням консультаційних проваджень.

10. Ліцензії на частоти, які видаються на за результатами аукціону або конкурсу на один і той же вид радіотехнології, повинні містити однакові умови щодо смуг частот, термінів їх освоєння тощо.

11. Інформація про видачу ліцензій на частоти публікується на веб-сайті НКРЗ.

12. Користувач радіочастот не може передавати права на користування частотами будь-якій іншій особі, крім випадків користування віртуальними операторами мобільного зв'язку, що надають послуги з використанням публічних комунікаційних мереж даного користувача радіочастот.

Стаття 82. Продовження терміну дії ліцензії на частоти

1. За шість місяців до закінчення терміну дії ліцензії на частоти власник ліцензії, який бажає користуватися частотами у наступний період часу, повинний звернутися до НКРЗ із заявою на продовження терміну дії відповідної ліцензії на наступний період часу.

2. НКРЗ продовжує термін дії ліцензії на частоти у випадку, якщо суб'єкт, який звернувся з відповідною заявою, протягом використання ним частот не порушував визначені цим Законом та відповідною ліцензією умови використання частот.

3. НКРЗ може своїм рішенням відмовити у продовженні терміну дії ліцензії на частоти, якщо це обумовлено необхідністю забезпечення ефективного використання частот, зокрема у разі, коли продовження терміну дії ліцензії може призвести до накопичення спектру певним суб'єктом господарювання.

4. Заява, зазначена в частині першій цієї статті, повинна бути надана не раніше, ніж за 12 місяців до закінчення терміну використання частот, і не пізніше, ніж за 6 місяців до закінчення цього терміну.

Заява, подана з порушенням зазначених у цій частині строків, не розглядається.

5. При продовженні терміну дії ліцензії аукціон або конкурс не проводяться.

6. За продовження терміну дії ліцензії вноситься плата в розмірі, встановленому відповідно до частини шостої статті 6 цього Закону.

Стаття 83. Отримання ліцензії на додаткову смугу частот.

1. Якщо до НКРЗ подана заява на отримання ліцензії на додаткову смугу частот, і заявлені частоти не включені до інформації, зазначеної в частині третій статті 78 цього Закону, НКРЗ публікує інформацію на своєму веб-сайті щодо наявності цих частот, з визначенням терміну в 14 днів для надання можливості висловлення зацікавленими сторонами намірів у отриманні ліцензії на зазначені частоти, і повідомляє про свої дії сторону, що надала заяву на ліцензію. Зацікавленість висловлюється в довільній формі і не вимагає подання заявок на ліцензії на частоти.

2. У випадку, коли принаймні один суб'єкт висловив свою зацікавленість відповідно до частини першої цієї статті, НКРЗ протягом семи днів з моменту отримання повідомлення інформує особу, що подала заяву на отримання ліцензії на частоти, про необхідність проведення аукціону або конкурсу. Якщо запитуюча сторона не відкликає свою заяву протягом 30 днів з моменту отримання інформації, НКРЗ повинна оголосити аукціон або конкурс відповідно до цього Закону.

3. У разі відсутності заяв на частоти, зазначені в частині першій цієї статті, НКРЗ розглядає заяву на отримання ліцензії на додаткову смугу частот і приймає відповідне рішення протягом 60 календарних днів від дня надходження заяви. У разі необхідності міжнародної координації присвоєнь частот термін прийняття відповідного рішення подовжується на термін, визначений Регламентом радіозв'язку Міжнародного союзу електрозв'язку або відповідними міжнародними договорами, стороною яких є Україна.

4. У разі якщо НКРЗ не прийняла ніякого рішення у визначені цим Законом терміни, рішення про видачу заявленої ліцензії вважається прийнятим, за умови, що відповідні частоти є вільними, подані суб'єктом господарювання заява та документи що додаються до неї відповідають вимогам статті 83 цього Закону та відсутні підстави для відмови у видачі ліцензії, передбачені частиною десятою статі 83 цього Закону.

У цьому випадку НКРЗ повинна видати заявнику в тижневий термін у безспірному порядку ліцензію, а заявник має право звернутися до ЦОВЗ за здійсненням у встановленому порядку радіочастотного присвоєння.

5. За результатами розгляду заяви на отримання ліцензії на додаткову смугу радіочастот НКРЗ може прийняти рішення про видачу ліцензії, відмову у видачі ліцензії з застосуванням підстав, передбачених частиною десятою статті 80 цього Закону та/або проведення аукціону чи конкурсу на отримання додаткової смуги радіочастот.

Повідомлення про рішення НКРЗ надсилається (видається) заявнику протягом трьох робочих днів від дня його прийняття. Рішення НКРЗ про відмову у видачі ліцензії на додаткову смугу радіочастот може бути оскаржено в судовому порядку.

Стаття 84. Впровадження нових радіотехнологій з ініціативи підприємства електронних комунікацій у смугах (смузі) частот, які він використовує для надання послуг електронних комунікацій

1. Впровадження і розвиток технологій в Україні здійснюється відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 1 цього Закону з дотриманням принципу технологічної нейтральності, тобто, максимально можливо без огляду на технології, які використовуються для надання послуг електронних комунікацій, і з урахуванням того, що застосування правових норм не заохочуватиме або не дискримінуватиме використання конкретних технологій.

2. Власник ліцензії на частоти - оператор, провайдер, який відповідно до закону надає послуги електронних комунікацій з використанням певної смуги (смуг) частот, має право впроваджувати певну нову радіотехнологію в цій смузі (смугах) частот до закінчення терміну дії ліцензії на частоти відповідно до цього Закону, якщо в Плані використання радіочастотного ресурсу України на даний період передбачено впровадження такої технології.

3. Оператор, провайдер, який має намір достроково впроваджувати нову технологію у смугах (смузі) радіочастот, які він використовує для надання послуг електронних комунікацій, звертається до НКРЗ із відповідною заявою, форма якої встановлюється НКРЗ. До заяви повинна бути надана інформація про виконання ліцензіатом ліцензійних умов чинної ліцензії, проект плану-графіку впровадження нової радіотехнології та документальне підтвердження фінансової та технічної спроможності щодо її впровадження.

4. НКРЗ зобов'язана протягом 30 робочих днів розглянути заяву і прийняти рішення про надання згоди на дострокове впровадження нової радіотехнології або про відмову у наданні такої згоди. У рішенні про відмову в наданні згоди на впровадження нової радіотехнології зазначаються підстави відмови, а саме, якщо заявник:

1) не виконав умови чинної ліцензії;

2) не надав проекту плану-графіку впровадження нової радіотехнології;

3) не підтвердив фінансову та технічну спроможність щодо впровадження нової радіотехнології.

5. У разі прийняття рішення про надання згоди на дострокове впровадження нової радіотехнології, НКРЗ повинна переоформити ліцензію заявника на нову із зазначенням в ній обох радіотехнологій, із застосуванням яких будуть надаватись послуги електронних комунікацій.

6. У разі, якщо впровадження нової радіотехнології потребує внесення змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України, НКРЗ зобов'язана надати до ЦОВЗ пропозиції щодо внесення змін до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот відповідно до цього Закону.

У разі затвердження Кабінетом Міністрів України відповідних змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України, НКРЗ повинна переоформити ліцензію заявника відповідно до частин третьої та четвертої даної статті.

7. У разі необхідності міжнародної координації присвоєнь частот термін прийняття НКРЗ рішення щодо надання згоди на дострокове впровадження нової радіотехнології продовжується на термін, визначений Регламентом радіозв'язку Міжнародного союзу електрозв'язку або відповідними міжнародними договорами, стороною яких є Україна.

8. Копія рішення про надання згоди на дострокове впровадження радіотехнології або про відмову в наданні такої згоди надсилається (видається) заявникові протягом трьох робочих днів від дати його прийняття.

9. Термін дії переоформленої ліцензії на користування частотами встановлюється НКРЗ і не може бути меншим, ніж термін дії відповідної попередньої ліцензії (ліцензій).

10. Після усунення обставин, що стали підставою для відмови, заявник може повторно звернутися до НКРЗ.

11. Рішення НКРЗ про відмову у впровадженні нової радіотехнології може бути оскаржено в судовому порядку

Стаття 85. Переоформлення ліцензії на користування частотами

1. Підставами для переоформлення ліцензії є:

1) зміна найменування юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

3) реорганізація юридичної особи - суб'єкта господарювання шляхом зміни організаційно-правової форми (перетворення), злиття, приєднання, поділу, виділу. У цьому разі (крім випадків поділу та виділу) ліцензії, отримані підприємством електронних комунікацій, переоформляються на його правонаступника. При реорганізації шляхом поділу або виділу отримані ліцензії можуть бути переоформлені на суб'єкта господарювання, який реорганізується, та (або) на суб'єктів господарювання, що утворюються внаслідок реорганізації. При цьому загальна смуга частот переоформлених ліцензій у межах кожного регіону повинна відповідати смузі частот ліцензії, що переоформлялася;

4) дострокове впровадження нової технології відповідно до статті 84 цього Закону;

5) заява суб'єкта господарювання про зменшення смуги частот;

6) заява суб'єкта господарювання про зменшення кількості регіонів, у яких він користується визначеними смугами частот;

7) спільна заява суб'єктів господарювання щодо перерозподілу між ними частот, визначених в ліцензіях, з метою оптимізації їх використання. При цьому загальна ширина смуг частот переоформлених ліцензій у межах кожного регіону не повинна перевищувати загальну ширину смуг частот ліцензій, що переоформлялися;

2. Заява про переоформлення ліцензії подається до НКРЗ разом з ліцензією (у разі наявності ліцензії на паперовому носії), що підлягає переоформленню, та відповідними документами або їх належним чином засвідченими копіями, які підтверджують зазначені підстави.

У разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії, зазначених у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті, суб'єкт господарювання зобов'язаний подати заяву не пізніше 30 робочих днів з моменту виникнення зазначених підстав.

У разі переоформлення ліцензій з підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, підприємство електронних комунікацій повинно також повідомити НКРЗ про відповідні зміни щодо інформації, наявної в реєстрі підприємств електронних комунікацій, відповідно до статті 14 цього Закону.

У разі реорганізації суб'єкта господарювання шляхом поділу або виділу, подання та розгляд документів щодо переоформлення здійснюється з урахуванням частини третьої статті 83 цього Закону.

У разі дострокового впровадження нової технології, переоформлення здійснюється з урахуванням статті 84 цього Закону.

3. НКРЗ переоформляє ліцензію з урахуванням змін, зазначених у заяві про переоформлення ліцензії, або відмовляє в переоформленні ліцензії із зазначенням підстав для відмови.

У переоформлені ліцензії може бути відмовлено у разі недостовірності даних у поданих документах, а у випадках реорганізації суб'єкта господарювання шляхом поділу або виділу - також у разі невідповідності заявника та поданих документів вимогам цієї Глави.

4. Термін переоформлення ліцензії на підставах пунктів 1 і 2 частини першої цієї статті становить 10 робочих днів від дати реєстрації заяви і 20 робочих днів, якщо переоформлення відбувається на підставах пунктів 3 - 6 частини першої цієї статті.

5. У разі переоформлення ліцензії ліцензія, що переоформлялася, вважається недійсною, з внесенням відповідних змін до реєстру виданих ліцензій не пізніше наступного робочого дня.

6. Термін дії переоформленої ліцензії (крім випадків впровадження нових радіотехнологій) не може перевищувати терміну дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася.

7. До моменту переоформлення ліцензії або прийняття рішення про відмову в її переоформленні, суб'єкт господарювання, який подав до НКРЗ заяву про переоформлення ліцензії та відповідні документи, має право користування зазначеним у цій ліцензії частотами. Для підтвердження вказаного права на зазначений період, на вимогу суб'єкта господарювання НКРЗ видає йому відповідну довідку.

8. Не переоформлена в установлений термін ліцензія у випадках, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, є недійсною.

Стаття 86. Внесення змін до умов ліцензії

1. НКРЗ може прийняти рішення про внесення змін до ліцензії на частоти на підставі:

1) обґрунтованої заяви загального користувача частот щодо наявності документально підтверджених обставин, що не дозволяють йому своєчасно розпочати освоєння або освоїти частоти, чи інші умови, зазначені в ліцензії;

2) обґрунтованої вимоги, підтвердженої відповідними висновками Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, в рамках своєї компетенції, із зазначенням обставин, що призвели до загрозливого становища національній безпеці, обороні чи охороні правопорядку.

2. Рішення НКРЗ повинно бути прийняте в термін, що не перевищує 20 робочих днів та містити обґрунтування зміни відповідних умов чи відмови у їх зміні.

Змінені умови повинні відповідати вимогам цього Закону та інших актів законодавства.

3. Копія рішення повинна бути надана користувачу радіочастот та, у випадках, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті - зазначеним у ньому органам державної влади, протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття.

Стаття 87. Анулювання ліцензії на частоти

1. Підставами для анулювання ліцензії на частоти є:

1) заява користувача частот про анулювання власної ліцензії;

2) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;

3) акт про встановлення факту незаконної передачі права на користування радіочастотами іншій юридичній або фізичній особі;

4) акт про невиконання користувачем частот розпорядження про усунення порушень умов ліцензії;

5) акт про повторну відмову користувача частот у проведенні перевірки НКРЗ.

Відмовою у проведенні перевірки вважається недопуск уповноважених посадових осіб НКРЗ до здійснення перевірки за відсутності передбачених для відмови законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб НКРЗ, відмова в їх доступі до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються при провадженні діяльності, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням користувача частот особи, уповноваженої представляти його інтереси на час проведення перевірки);

6) акт про повторне порушення користувачем частот обов'язків, встановлених частиною другою статті 101 цього Закону. Повторним вважається вчинення протягом двох років з дня видання НКРЗ розпорядження про усунення порушень нового порушення хоча б однієї з вимог, щодо яких видавалося таке розпорядження;

7) подання уповноважених органів у разі несплати протягом шести місяців рентної плати за користування радіочастотами відповідно до Податкового кодексу України;

8) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадків переоформлення ліцензії у зв'язку з реорганізацією;

9) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта господарювання;

10) акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю користувача радіочастот осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України;

11) користувач з власної вини не розпочав користування частотами, вказаними у ліцензії та/ або не освоїв їх на території, та/або в терміни, визначені у відповідній ліцензії;

12) частоти, визначені в ліцензії, використовуються не в повному обсязі. У цьому випадку ліцензія може бути переоформлена на смугу частот, яка фактично використовується.

2. У разі анулювання ліцензії на користування частотами плата, внесена за цю ліцензію, не повертається.

3. Розгляд питань про анулювання ліцензії на користування частотами, крім випадків, передбачених пунктами 1, 7, 8 частини першої цієї статті, здійснюється з обов'язковим попереднім запрошенням ліцензіата або його представників.

4. НКРЗ має прийняти рішення про анулювання ліцензії на частоти протягом 10 робочих днів від дати встановлення підстав для анулювання ліцензії. Дане рішення вручається або надсилається рекомендованим листом ліцензіату із зазначенням підстав анулювання ліцензії не пізніше трьох робочих днів від дати прийняття рішення. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

5. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з моменту його прийняття, а у випадках, передбачених пунктами 7 і 8 частини першої цієї статті - з моменту прийняття відповідного рішення.

6. З метою захисту інтересів споживачів та надання їм часу для замовлення послуг у іншого провайдера, рішення НКРЗ про анулювання ліцензії, крім випадків, передбачених пунктами 7, 8, 10 частини першої цієї статті, підлягає виконанню через три місяці після набрання ним чинності.

Стаття 88. Особливі умови спільного використання частот

1. У спірних питаннях, пов'язаних зі спільним використанням частот, НКРЗ може за заявою одного із користувачів щодо розподілу радіочастот своїм рішенням зобов'язати користувачів, що спільно використовують радіочастоти, провести переговори про спільне використання частот у термін, що не перевищує 30 днів.

2. Якщо переговори, зазначені в частині першій, не проведені зобов'язаними користувачами, або сторони не дійшли згоди, НКРЗ за заявою однієї із сторін повинна визначити своїм рішенням умови для спільного використання частот з урахуванням їх ефективного використання (у тому числі, при впровадженні нових радіотехнологій).

Стосовно частот, що використовуються для телерадіомовлення, НКРЗ виносить рішення за погодженням з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. У разі ненадходження до НКРЗ позиції Національної ради з питань телебачення і радіомовлення протягом 30 днів з дати отримання від НКРЗ проекту рішення щодо спільного використання частот, вказаний проект вважається узгодженим.

3. Заява щодо визначення спільного використання частот повинна включати положення про спільне користування частотами відповідними користувачами, із зазначенням умов, щодо яких сторони не дійшли згоди.

4. Сторони переговорів зобов'язані подати НКРЗ протягом 14 днів з дня прийняття рішення НКРЗ, зазначеного у частині першій, документи, необхідні для розгляду цього питання, і свої позиції щодо розбіжностей.

Стаття 89. Видача ліцензій на частоти на умовах конкурсу або аукціону

1. У разі якщо заявлена потреба в радіочастотах перевищує їх фактичну наявність, то смуги, номінали радіочастот надаються в користування виключно на засадах конкурсу або аукціону відповідно до закону.

2. НКРЗ може за своєї власної ініціативи оголосити конкурс або аукціон на ліцензію на частоти, якщо вона має інформацію щодо інтересу відносно доступних частотних ресурсів, який перевищує наявні частоти.

3. Конкурс або аукціон проводиться НКРЗ в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Оголошення про проведення конкурсу або аукціону на отримання ліцензії на частоти подається не пізніше ніж за 60 календарних днів до дня їх проведення і оприлюднюється на веб-сайті НКРЗ.

Оголошення повинно гарантувати належну поінформованість осіб, зацікавлених в отриманні ліцензії на частоти, та містити, зокрема інформацію про:

1) вимоги щодо надання заяви на участь в конкурсі або аукціоні та конкурсної документації;

2) умови для участі в конкурсі або аукціоні, а також вимоги до пропозицій;

3) критерії для оцінки пропозицій;

4) кваліфікаційні вимоги до учасників;

5) суму гарантійного внеску.

5. Прядок проведення конкурсу або аукціону повинен включати:

1) детальні вимоги щодо тексту оголошення та змісту документації,

2) умови і порядок організації, проведення та закриття конкурсу або аукціону, в тому числі:

а) призначення та порядок роботи аукціонної та конкурсної комісій,

б) забезпечення при проведенні аукціону та конкурсу об'єктивних, прозорих і не дискримінаційних умов по відношенню до будь-якого з учасників;

в) критерії визначення переможця;

г) порядок оплати і повернення гарантії.

6. Особи, що беруть участь у аукціоні або конкурсі, повинні не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня його проведення подати заяву на видачу ліцензії на частоти на умовах аукціону або конкурсу за встановленою НКРЗ формою.

7. НКРЗ може скасувати аукціон або конкурс в рамках строку, встановленого для подання пропозицій, зазначених в оголошенні, якщо така можливість була передбачена повідомленням. Інформація про скасування аукціону або конкурсу разом з причинами мають бути опубліковані на веб-сайті НКРЗ.

8. Пропозиції, представлені в рамках скасування аукціону або конкурсу, мають бути повернуті без відкриття. Гарантійні внески повинні бути повернені протягом семи днів з дня скасування конкурсу або аукціону.

Стаття 90. Внесення гарантії

1. Сума гарантії не може бути менше, ніж 5 відсотків від річної плати за право користування частотами, зазначеними в повідомленні, і не вище, ніж 100 відсотків цієї плати. У разі проведення конкурсу чи аукціону щодо кількох ліцензій на частоти, суми гарантії визначаються щодо кожної ліцензії.

2. У випадку відкликання пропозиції щодо участі в конкурсі або аукціоні після закінчення терміну для їх подання, недекларування суми в першому раунді або відмова вибраного суб'єкта від отримання ліцензії (ліцензій) на частоти, гарантія не повертається.

3. Гарантія, внесена обраним суб'єктом, повинна бути зарахована в рахунок його плати за отримання ліцензії на частоти. Якщо гарантія вища за вказану плату, НКРЗ повинна протягом семи днів з дня оголошення результатів конкурсу чи аукціону повернути надлишкову суму.

4. Гарантія, оплачена учасником конкурсу або аукціону, який виконав умови участі в ньому та відповідає кваліфікаційним вимогам, повинна бути повернена протягом 14 днів з дня прийняття рішення про видачу ліцензії на частоти обраному суб'єкту, або про визнання конкурсу або аукціону такими, що не відбувся.

Стаття 91. Критерії для оцінки пропозиції

1. Критерії для оцінки пропозиції в конкурсі та аукціоні повинні включати:

1) підтримання конкуренції;

2) суму, заявлену учасником аукціону;

3) строки та територію надання послуг електронних комунікацій з використанням відповідних частот;

4) інші об'єктивні критерії, зазначені в конкурсній документації.

2. НКРЗ повинна визначати критерії оцінки пропозицій з урахуванням завдань та принципів, визначених цим Законом, та рівня конкуренції на відповідному ринку.

3. Критерієм для оцінки пропозиції на аукціоні має бути сума коштів за оплату ліцензії, заявлена його учасниками.

Стаття 92. Визначення переможця аукціону або конкурсу

1. Переможцем аукціону або конкурсу є суб'єкт, який:

1) відповідає вимогам до учасників аукціону або конкурсу;

2) відповідає кваліфікаційному мінімуму, якщо це зазначено в документації;

3) посів перші місця в списку оцінки (ранжування) пропозицій відповідно до заявлених критеріїв.

2. У випадку вибуття зазначеного у частині першій цієї статті переможця з числа учасників аукціону або конкурсу, переможцем стає учасник, який займає наступне місце за списком, зазначеним пункті 3 частини першої цієї статті.

Стаття 93. Оголошення результатів конкурсу або аукціону та умови їх скасування

1. Результати аукціону або конкурсу оголошуються в приміщенні і на веб-сайті НКРЗ, у вигляді списку учасників, які виконали умови участі та досягли кваліфікаційного мінімуму, зазначеного в документації, і ранжуються по низхідній кількості отриманих балів (запропонованій сумі коштів). Якщо предметом аукціону або конкурсу були різні частотні діапазони, НКРЗ складає окремі списки результатів для кожного діапазону частот.

2. Рішення про результати аукціону або конкурсу оформлюється протоколом засідання НКРЗ не пізніше ніж через п'ять робочих днів від дати їх проведення і публікується і на веб-сайті НКРЗ.

3. Повідомлення про прийняте рішення за результатами аукціону або конкурсу надсилається (видається) заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів від дати його оформлення.

4. Рішення про результати аукціону або конкурсу може бути оскаржено його учасником в судовому порядку протягом 21 дня з дня оголошення результатів.

Суд приймає рішення щодо скасування аукціону або конкурсу у разі наявності порушення цього Закону, прав чи законних інтересів його учасників.

5. Після скасування судом результатів аукціону або конкурсу, НКРЗ вживає заходів до усунення порушень, які були підставою для їх скасування, зокрема, стосовно:

1) умов участі в аукціоні або конкурсі, вимог до форми пропозиції, критеріїв оцінки пропозиції, вказаних в оголошенні та в документації;

2) пропозицій, наданих учасниками до скасування результатів аукціону або конкурсу.

6. Скасування судом результатів аукціону або конкурсу є підставою для поновлення розгляду заяв учасників про видачу ліцензій на частоти на умовах аукціону або конкурсу. У разі необхідності учасник може повторно подати відповідну заяву.

7. Суб'єктом, обраним за результатами аукціону або конкурсу у випадках, зазначених у частині шостій цієї статті, не може бути суб'єкт, який був обраний до скасування аукціону або конкурсу і подав заяву щодо відмови в отриманні ліцензії на частоти.

Стаття 94. Скасування рішення НКРЗ щодо аукціону або конкурсу

1. НКРЗ самостійно скасовує рішення щодо аукціону або конкурсу є, якщо:

1) жоден з учасників не відповідає вимогам для участі в аукціоні або конкурсі або мають недостатній кваліфікаційний мінімум, якщо це зазначено в документації;

2) жоден суб'єкт не взяв участь у аукціоні або конкурсі в рамках терміну, зазначеного в документації. У разі проведення аукціону або конкурсу для декількох ліцензій на частоти, скасовується тільки конкурс або аукціон, який стосується ліцензії на частоти, для якої не має жодного учасника.

Інформація з зазначених у цій статті питань повинна бути опублікована на веб-сайті НКРЗ.

Глава 2. Умови використання радіообладнання

Стаття 95. Радіочастотні присвоєння

1. Використання радіообладнання загальними користувачами радіочастот здійснюється за наявності радіочастотного присвоєння, яке проводиться ЦОВЗ відповідно до цього Закону шляхом внесення в електронній формі запису до Реєстру радіочастотних присвоєнь.

2. Реєстр радіочастотних присвоєнь ведеться ЦОВЗ в електронному вигляді за встановленою ним формою та оприлюднюється на веб-сайті ЦОВЗ.

3. Особа, яка має намір здійснювати експлуатацію радіообладнання, звертається до ЦОВЗ із заявою про здійснення радіочастотного присвоєння за встановленою ЦОВЗ формою, до якої додає:

1) документ про відповідність радіообладнання;

2) для технологічних користувачів - пояснювальну записку з обґрунтуванням необхідної смуги, номіналів радіочастот, що замовляються, інформацію про призначення та характер радіомережі, тип радіоелектронних засобів, що планується використовувати в радіомережі, їх параметри, зону обслуговування та орієнтовний частотний план;

3) для радіоаматорів та для отримання радіочастотного присвоєння на суднову станцію - копію документа, що посвідчує особу;

4) для радіообладнання засобів мовлення - копію ліцензії на мовлення, копію ліцензії оператора багатоканальної телемережі чи провайдера програмної послуги або подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для багатоканальних телемереж, які передбачають використання частот;

5) для підприємств електронних комунікацій - копію ліцензії на користування радіочастотами (у разі, якщо ліцензія не оформлена в електронному вигляді);

6) документ, що підтверджує оплату розрахунку електромагнітної сумісності;

7) документ, що підтверджує повноваження особи, яка підписала заяву (за необхідності).

Підприємство електронних комунікацій подає заяви про здійснення радіочастотного присвоєння в смугах частот, вказаних у виданій йому ліцензії на частоти, та на період дії ліцензії.

4. Подання до ЦОВЗ заяви та інших документів щодо здійснення радіочастотного присвоєння здійснюється за вибором суб'єкта господарювання:

1) поштовим відправленням з описом вкладення;

2) нарочним (через відповідний структурний підрозділ НКРЗ);

3) в електронному вигляді за допомогою мереж електронних комунікацій, з дотриманням вимог законів щодо електронних документів.

5. Під час перевірки даних про заявника ЦОВЗ користується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

6. У разі подачі неповного комплекту документів або неправильного їх оформлення, ЦОВЗ протягом п'яти робочих днів інформує заявника про виявлені порушення та пропонує їх усунути. При цьому відлік строку, передбаченого частиною восьмою цієї статті, починається з моменту подання документів після усунення виявлених порушень.

7. Здійснення радіочастотного присвоєння та внесення до реєстру радіочастотних присвоєнь здійснюється безоплатно.

Розрахунок електромагнітної сумісності здійснюється уповноваженим державним підприємством, що входить до сфери управління ЦОВЗ, на платній основі. Розмір плати встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ і повинний на засновуватися на собівартості робіт з розрахунку електромагнітної сумісності.

Методика розрахунку електромагнітної сумісності затверджується ЦОВЗ.

8. ЦОВЗ протягом 15 робочих днів з дня подання заяви:

1) забезпечує підготовку розрахунків щодо електромагнітної сумісності уповноваженим державним підприємством, що входить до сфери управління ЦОВЗ;

2) розглядає документи, подані заявником та розрахунки електромагнітної сумісності та приймає рішення щодо здійснення радіочастотного присвоєння.

У разі необхідності міжнародної координації присвоєнь частот термін прийняття відповідного рішення продовжується на термін, визначений Регламентом радіозв'язку Міжнародного союзу електрозв'язку або відповідними міжнародними договорами, стороною яких є Україна.

У разі необхідності, ЦОВЗ звертається за погодженням здійснення радіочастотного присвоєння до Генерального штабу Збройних Сил України. Термін здійснення погодження Генеральним штабом Збройних Сил України не повинен перевищувати 15 робочих днів. У разі не надходження від Генерального штабу Збройних Сил України повідомлення про погодження чи обґрунтованої відмови в погодженні у зазначений термін, радіочастотне присвоєння вважається погодженим.

У випадку погодження з Генеральним штабом Збройних Сил України, термін здійснення радіочастотного присвоєння не повинен перевищувати 30 робочих днів.

Порядок здійснення погодження радіочастотних присвоєнь Генеральним штабом Збройних Сил України у смугах радіочастот загального користування встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням ЦОВЗ, погодженим з Генеральним штабом Збройних Сил України.

9. Умовами здійснення радіочастотного присвоєння є:

1) заявлені частоти є доступними, відповідають вимогам Національної таблиці розподілу смуг радіочастот і Плану використання радіочастотного ресурсу України;

2) зазначене в заяві радіообладнання не утворюватиме шкідливих електромагнітних завад роботі іншого радіообладнання, права на використання якого було надано іншим особам відповідно до закону, що підтверджується розрахунком електромагнітної сумісності;

3) заявлені частоти були узгоджені на міжнародному рівні відповідно до міжнародних правил радіозв'язку чи угод, в яких Україна є учасником, для випадків, коли використання зазначених частот могло створювати завади за межами України, а також (у разі необхідності) погоджені Генеральним Штабом у Збройних Сил України;

4) зазначене в заяві радіообладнання має документ про відповідність та відповідає іншим вимогам цього Закону;

5) заявник подав документ про підтвердження згоди оператора супутникового зв'язку на використання транспондеру (у разі здійснення присвоєння на підставі ліцензії на частоти, що передбачає експлуатацію наземної станції супутникової служби).

10. ЦОВЗ в електронному вигляді веде реєстр радіочастотних присвоєнь, в якому відображає відомості щодо кожної одиниці радіообладнання про:

1) особу, за заявою якої здійснено радіочастотне присвоєння (найменування, місцезнаходження для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання для фізичної особи);

2) ліцензію на частоти (за наявності);

3) радіообладнання (назва, тип, виробник, тощо), його технічні характеристики та місце розташування;

4) параметри випромінювання (присвоєні номінали (смуги) частот, телевізійний канал, клас(и) випромінювання, потужність, напрямок випромінювання, поляризація тощо) та загальну ширину смуги частот, що використовується;

5) умови використання радіообладнання, в тому числі (за необхідності) при надзвичайних ситуаціях;

6) термін дії присвоєння;

7) дату початку використання радіообладнання, яка не повинна бути більшою, ніж 6 місяців з дня здійснення присвоєння;

8) призначення сигналів розпізнавання або позивних (за необхідності);

9) назва судна, район плавання, позивні сигнали - для здійснення радіочастотного присвоєння для суднової станції;

10) для наземної станції супутникового зв'язку для цілей надання послуг електронних комунікацій з використанням прийомопередавачів, розташованих на штучному супутнику Землі:

а) назву використовуваного супутника, його позиції, місце знаходження наземної станції супутникового зв'язку або територію її пересування;

б) частоту або граничні смуги частот, або номери частотних каналів, що будуть використовуватися для передачі сигналів в просторі в напрямках космос-Земля і Земля-космос;

в) тип сигналу і технічні параметри його випромінювання.

11. Внесення вказаних у частині 10 цієї статті відомостей до електронного реєстру радіочастотних присвоєнь здійснюється та оприлюднюється протягом трьох робочих днів з моменту реєстрації заяви та дає право на експлуатацію відповідного радіообладнання з використанням зазначених у присвоєнні частот, розпізнавальних сигналів і позивних, відповідно до умов присвоєння та вимог цього Закону.

На письмову вимогу користувача радіочастот йому видається письмовий витяг з реєстру присвоєнь протягом трьох робочих днів з моменту звернення.

12. Підставами для відмови у здійсненні присвоєння є:

1) подання документів з порушенням вимог цієї статті;

2) виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;

3) невиконання умов електромагнітної сумісності відповідно до результатів розрахунку електромагнітної сумісності;

4) невідповідність заявлених частот ліцензії на користування частотами чи ліцензії на мовлення, чи Плану використання радіочастотного ресурсу України;

5) відсутність погоджень, зазначених у частині восьмій цієї статті.

У разі усунення суб'єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у здійснені присвоєння, повторний розгляд документів здійснюється ЦОВЗ у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня отримання відповідної заяви та документів відповідно до частини третьої цієї статті з усуненими порушеннями.

13. Радіочастотне присвоєння здійснюється на термін дії відповідної ліцензії на частоти або на мовлення, в тому числі - уразі продовження терміну дії ліцензії, а для загальних користувачів, яким не потрібна ліцензія - на термін, зазначений суб'єктом господарювання у заяві на здійснення присвоєння, якщо інше не передбачено Планом використання радіочастотного ресурсу.

За заявою технологічного користувача, форма якої встановлюється ЦОВЗ, термін дії радіочастотного присвоєння може бути продовжений на вказаний ним термін, крім випадків обмеження Планом використання радіочастотного ресурсу терміну застосування відповідної радіотехнології.

Продовження радіочастотного присвоєння та внесення відповідних змін до реєстру присвоєнь здійснюється ЦОВЗ в строк, що не перевищує 5 робочих днів.

Стаття 96. Внесення змін до радіочастотного присвоєння

1. Підставами для внесення змін до радіочастотного присвоєння є:

1) зміна найменування юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - володільця радіообладнання;

2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - володільця радіообладнання у разі, якщо їх діяльність не передбачає наявності ліцензії на користування частотами;

3) реорганізація юридичної особи - володільця радіообладнання шляхом зміни організаційно-правової форми (перетворення), злиття, приєднання, поділу, виділу. У цьому разі (крім випадків поділу та виділу) радіочастотне присвоєння оформляється на правонаступника попереднього власника. Для радіочастотних присвоєнь, здійснених на підставі ліцензії на користування частотами чи на мовлення, підставою для зазначених змін є переоформлення відповідної ліцензії.

У разі поділу або виділу радіочастотні присвоєння можуть бути переоформлені на суб'єкта господарювання, який реорганізується, та (або) на суб'єктів господарювання, що утворюються внаслідок реорганізації, за умови, якщо параметри частотних присвоєнь залишаються незмінними.

Для радіочастотних присвоєнь, здійснених на підставі ліцензії на користування частотами чи на мовлення, підставою для внесення змін до радіочастотного присвоєння відповідно до цього пункту є переоформлення відповідної ліцензії.

4) зміна відомостей, зазначених у пунктах 2, 3, 9 підпункту а 10 частини дев'ятої статті 95 цього Закону.

2. У разі виникнення зазначених у частині першій цієї статті підстав, користувач радіочастот зобов'язаний протягом 10 робочих днів подати до ЦОВЗ заяву про внесення змін до радіочастотного присвоєння за встановленою ЦОВЗ формою, та документи, що підтверджують відповідні зміни.

3. ЦОВЗ протягом 10 робочих днів від дати реєстрації заяви про внесення змін до радіочастотного присвоєння зобов'язаний внести зміни до реєстру радіочастотних присвоєнь, або надати заявнику обґрунтоване рішення про відмову - у разі відсутності підстав для внесення змін чи недостовірності даних, зазначених в заяві.

У разі усунення заявником зазначених порушень, повторний розгляд заяви про внесення змін до радіочастотного присвоєння здійснюється протягом п'яти робочих днів.

4. Внесення змін до радіочастотного присвоєння здійснюється безоплатно.

Стаття 97. Анулювання радіочастотного присвоєння

1. Підставами для анулювання ЦОВЗ радіочастотного присвоєння є:

1) анулювання ліцензії на користування частотами;

2) анулювання ліцензії на мовлення або відповідного подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо багатоканальних телесистем, які передбачають використання частот;

4) надходження від НКРЗ акту про невиконання технологічним користувачем частот розпорядження НКРЗ про усунення порушень умов, зазначених в радіочастотному присвоєнні, чи обов'язків, передбачених частиною другою статті 101 цього Закону, в тому числі, не усунення шкідливих радіозавад;

5) внесення змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України, які унеможливлюють подальше використання технологічними користувачами присвоєних радіочастот, за умови направлення ЦОВЗ письмового попередження такому користувачу радіочастот не менше, ніж за три місяці;

6) заява користувача частот про анулювання радіочастотного присвоєння;

7) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадків внесення змін до радіочастотного присвоєння у зв'язку з реорганізацією;

8) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - користувача частот.

2. ЦОВЗ протягом 5 робочих днів від дати надходження документів (інформації) про підстави для анулювання повинен:

1) внести до реєстру радіочастотних присвоєнь та оприлюднити запис про анулювання певного присвоєння;

2) надіслати рекомендованим листом чи вручити нарочним користувачу частот повідомлення про анулювання радіочастотного присвоєння із зазначенням підстав анулювання.

Стаття 98. Використання радіообладнання без радіочастотного присвоєння

1. Радіочастотне присвоєння не потрібне для використання радіообладнання, яке:

1) використовується на іноземних літаках, морських суднах або суднах внутрішнього плавання, відповідно до міжнародних правил радіозв'язку, якими радіообладнання було дозволено для використання компетентним органом;

2) використовується у відповідності з міжнародними правилами в аматорській службі радіозв'язку іноземцем або громадянином України, які постійно проживають за кордоном, під час їх перебування на території України на протязі не більше, ніж 90 днів;

3) є кінцевим обладнанням, яке:

а) підключене до точки підключення до мережі електронних комунікацій, за винятком радіообладнання, що використовується в авіації, на морському транспорті чи в службах обслуговування на внутрішніх водних шляхах;

б) використовується для підтримки зв'язку з іноземного автотранспортного засобу, літаків, засобів морського або внутрішнього плавання, що залишаються на території України протягом короткого періоду часу або під час транзиту;

в) постійно встановлене на іноземному автомобілі, літаку або судні і використовує погоджені на міжнародному рівні частотні діапазони.

2. ЦОВЗ визначає у встановленому ним порядку:

1) перелік типів радіопередавачів, приймачів, що використовуються без радіочастотного присвоєння, керуючись принципами:

а) збільшення кількості видів такого обладнання;

б) забезпечення електромагнітної сумісності;

в) відповідності радіообладнання технічним регламентам та національним стандартам, які обов'язкові до виконання;

г) гармонійного управління використанням радіочастотного спектру, а також встановити:

2) умови для використання радіопередавачів або приймачів, які можуть бути використані без присвоєння, зокрема:

а) діапазони частот, що використовуються ними;

б) максимальну потужність випромінювання або максимальну напруженість поля;

в) сферу застосування обладнання;

г) види послуг радіозв'язку.

ЦОВЗ оприлюднює на своєму веб-сайті перелік типів радіопередавачів, приймачів, що використовуються без радіочастотного присвоєння.

3. Використання радіообладнання виключно для прийому не потребує радіочастотного присвоєння.

4. ЦОВЗ за заявою зацікавленої особи, в установленому нею порядку, може дозволити тимчасове використання радіообладнання з метою виняткового забезпечення передачі інформації на період, що не перевищує 30 днів.

При цьому ЦОВЗ повинна враховувати необхідність забезпечення електромагнітної сумісності та відповідності радіообладнання технічним регламентам і національним стандартам, обов'язковим до виконання.

Зазначене рішення приймається в термін, що не перевищує 10 робочих днів з моменту отримання заяви із застосуванням об'єктивних, прозорих, недискримінаційних і пропорційних критеріїв.

Стаття 99. Тимчасове використання радіообладнання для проведення тестів, випробувань або експериментів, пов'язаних із запуском нових технологій

1. ЦОВЗ може за заявою зацікавленої особи погодити тимчасове (на термін до 90 календарних днів) використання радіообладнання для проведення тестування, випробування або експериментів, пов'язаних з запуском нових технологій, за умови представлення заявником пояснень щодо мети та графіка проведення цих тестів, випробувань або експериментів.

Відповідь щодо погодження чи відмови у погодженні повинна бути надана ЦОВЗ заявнику протягом 10 робочих днів з моменту отримання заяви, а у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті - 30 днів.

2. У відповіді про погодження тимчасового використання радіообладнання повинно бути зазначено:

1) особа, якій погоджено тимчасове використання радіообладнання (найменування, місцезнаходження для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання для фізичної особи);

2) діапазон частот;

3) територія, на якій можуть бути використані частоти;

4) термін тимчасового використання.

3. Питання тимчасового використання радіоелектронних засобів мовлення узгоджуються з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, яка повинна поінформувати ЦОВЗ про результати розгляду зазначеного питання в термін, що не перевищує 10 робочих днів з моменту отримання ЦОВЗом відповідної заяви. У разі ненадходження відповіді у встановлений строк рішення вважається погодженим.

4. Вимоги, зазначені в частинах першій, другій і третій, розповсюджуються також на осіб, які мають ліцензії на частоти відповідно до цього Закону.

5. Відмова у погодженні тимчасового використання радіообладнання та його анулювання здійснюється на підставах і в порядку, визначених статтями 95 та 97 цього Закону.

Стаття 100. Визначення можливості застосування радіообладнання на території України

1. Можливість застосування типів радіообладнання на території України визначає ЦОВЗ з урахуванням таких вимог:

1) радіотехнології, для впровадження яких планується застосування заявленого радіообладнання, передбачені у Плані використання радіочастотного ресурсу України;

2) заявлене радіообладнання повинно відповідати технічним регламентам та національним стандартам в сфері електронних комунікацій;

3) заявлене радіообладнання забезпечує електромагнітну сумісність;

4) надається пріоритетність застосуванню новітніх вітчизняних, європейських та світових типів радіообладнання для перспективних радіотехнологій.

2. ЦОВЗ у встановленому ним порядку веде перелік радіообладнання, яке може застосовуватись на території України, і оприлюднює цей перелік та зміни до нього на своєму веб-сайті.

Радіообладнання, призначене для надання послуг електронних комунікацій, вноситься ЦОВЗ до переліку технічних засобів, які можуть застосовуватися в публічних мережах електронних комунікацій.

З цією метою ЦОВЗ взаємодіє та може отримувати необхідну інформацію від органів оцінки відповідності.

3. Включення радіообладнання до зазначеного у частині другій цієї статті переліку може здійснюватися також за ініціативою суб'єкта господарювання, який планує виробництво в Україні, ввезення на її територію чи експлуатацію радіообладнання для радіотехнологій, визначених у Плані використання радіочастотного ресурсу України.

4. Для отримання рішення ЦОВЗ щодо можливості застосування конкретного типу радіообладнання на території України заявник подає такі документи за встановленою ЦОВЗ формою:

1) заяву щодо визначення можливості застосування конкретних типів радіообладнання, в якій, серед іншого, зазначаються терміни початку їх виробництва, реалізації чи експлуатації;

2) картку тактико-технічних даних радіообладнання;

3) пояснювальну записку.

5. Заява залишається без розгляду, якщо:

1) документи подані з порушенням вимог частини четвертої цієї статті;

2) радіотехнологія, для якої заявлено радіообладнання, не визначена у Плані використання радіочастотного ресурсу України;

3) термін застосування радіотехнології, для якої заявлено радіообладнання, відповідно до Плану використання радіочастотного ресурсу України закінчується менше ніж за рік;

6. ЦОВЗ у місячний термін після реєстрації заяви приймає рішення про можливість або неможливість застосування заявленого типу радіообладнання на території України. У триденний термін після прийняття рішення направляється заявнику та публікується на веб-сайті ЦОВЗ.

7. У випадку необхідності отримання додаткової інформації чи висновків для проведення технічної експертизи і підготовки висновків про можливість застосування радіообладнання, термін розгляду заяви продовжується на час отримання необхідної інформації

8. Внесення до реєстру конкретних типів радіообладнання на території України є однією з підстав для виробництва, ввезення відповідного радіообладнання в Україну, його реалізації та експлуатації.

Стаття 101. Права та обов'язки загальних користувачів частот

1. Загальні користувачі частот мають право на:

1) користування частотами відповідно до цього Закону, умов ліцензій та/або радіочастотних присвоєнь;

2) забезпечення електромагнітної сумісності для користування частотами, отриманими ними відповідно до цього Закону;

3) оскарження в порядку, встановленому законом, рішень та дій НКРЗ, ЦОВЗ, інших органів державної влади та відшкодування збитків від неправомірних дій чи бездіяльності зазначених органів;

4) інші права, передбачені законодавством.

2. Загальні користувачі частот зобов'язані:

1) дотримуватись при користуванні частотами вимог цього Закону та умов ліцензій та/або радіочастотних присвоєнь, в тому числі, щодо визначених ліцензією регіонів та термінів початку та повного освоєння частот, забезпечення електромагнітної сумісності;

2) надавати послуги електронних комунікацій з використанням частот на всій території та у терміни, визначені ліцензією - для підприємств електронних комунікацій;

3) дотримуватися встановлених законом умов застосування радіообладнання;

4) своєчасно та в повному обсязі вносити рентну плату за користування радіочастотами відповідно до Податкового кодексу України;

5) надавати на запит НКРЗ та ЦОВЗ інформацію щодо тактико-технічних характеристик, застосування, розміщення радіоелектронних засобів, іншу інформацію щодо користування частотами, необхідну для виконання зазначеними державними органами своїх повноважень відповідно до цього Закону;

6) надавати до НКРЗ інформацію щодо освоєння радіочастот відповідно до встановленого нею порядку;

7) додержуватися інших вимог щодо користування частотами, встановлених цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Глава 3. Номерний ресурс

Стаття 102. Засади управління та розподілу нумерації

1. Національний план нумерації для публічних комунікаційних мереж розробляється і затверджується ЦОВЗ із зазначенням, зокрема:

1) плану охоплення і номерних форматів, окремо для кожного типу мереж, в яких надаються телефонні послуги;

2) детальних вимог щодо управління нумерацією в публічних комунікаційних мережах.

2. ЦОВЗ розробляє та затверджує національні плани нумерації для інших публічних комунікаційних мереж, крім тих, в яких надаються телефонні послуги, а також вимоги щодо забезпечення належної маршрутизації викликів, точок сигналізації нумерації і створення та надання мережевих ідентифікаторів споживачів.

3. Зазначені в частинах першій та другій цієї статті плани нумерації встановлюються з урахуванням:

1) поточних і очікуваних потреб підприємств електронних комунікацій і споживачів, у тому числі, визначених законом аварійних служб;

2) завдань та принципів, визначених цим Законом;

3) положень законодавства Європейського Союзу та міжнародних угод, стороною яких є Україна;

4) створення резервної ємності номерів;

5) забезпечення раціонального використання нумерації.

4. Призначення нумерації здійснюється НКРЗ на дозвільній основі, згідно з національними планами нумерації для публічних мереж електронних комунікацій та цим Законом.

5. Нумерація призначається суб'єктам господарювання, внесеним до реєстру підприємств електронних комунікацій, на строк не менше п'яти років, а у разі її використання для надання послуг електронних комунікацій з використанням радіочастот - на термін дії відповідної ліцензії на радіочастоти.

6. Підприємство електронних комунікацій не має права передавати нумерацію іншим особам, крім випадків вторинного розподілу, в тому числі, для віртуальних операторів мобільного зв'язку, що надають послуги з використанням публічних комунікаційних мереж даного підприємства.

Стаття 103. Видача дозволів на використання нумерації

1. Для отримання дозволу на використання нумерації підприємство електронних комунікацій подає до НКРЗ в спосіб, передбачений частиною восьмою статі 9 цього Закону, і за встановленою НКРЗ формою заяву, а також:

1) обґрунтування потреби у заявленій нумерації;

2) у разі наявності раніше виділеної нумерації на тій території, де заявник планує отримати нумерацію - звіт про задіяння наявної нумерації станом на перше число місяця, у якому подається заява;

3) план поетапного розгортання абонентської мережі з висвітленням кількісних показників відповідно до ємності заявленого коду - для виділення національних ідентифікаційних кодів мереж.

2. Розгляд заяви та прийняття рішення щодо присвоєння нумерації здійснюється НКРЗ у строк, що не перевищує 10 робочих днів з моменту отримання заяви, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. У випадку надходження більше однієї заяви на отримання певної нумерації, НКРЗ повинна призначити нумерацію:

1) провівши консультаційні провадження;

2) на умовах конкурсу, якщо процедура консультацій визначила таку необхідність - не пізніше, ніж протягом 6 тижнів з дня отримання першої заяви.

Конкурс проводиться НКРЗ з урахуванням положень статей 89 - 94 цього Закону. При цьому вирішальним критерієм для оцінки пропозицій аукціону у випадку його проведення повинна бути задекларована учасником конкурсу сума оплати за відповідний дозвіл.

4. У разі подачі неповного комплекту документів або неправильного їх оформлення, Голова НКРЗ протягом п'яти робочих днів інформує заявника про виявлені порушення та пропонує їх усунути. При цьому відлік строку, передбаченого частиною другою цієї статті, починається з моменту подання документів після усунення виявлених порушень.

5. За надання адміністративних послуг з розгляду заяви та видачі дозволу на використання нумерації, НКРЗ стягується плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до частини шостої статті 6 цього Закону.

6. На підставі рішення про призначення нумерації, НКРЗ видає заявнику дозвіл на використання нумерації встановленої НКРЗ форми.

7. Дозвіл на використання нумерації видається протягом трьох робочих днів з моменту внесення плати за його видачу дозволу у розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за видачу дозволу зараховується до Державного бюджету України.

8. В дозволі на використання нумерації НКРЗ визначає умови її використання зокрема:

1) послуги електронних комунікацій, для надання яких призначена нумерація буде використовуватися;

2) терміни задіяння нумерації;

3) дотримання зобов'язань щодо призначеної нумерації, передбачених умовами конкурсу, у випадках передбачених частиною третьою цієї статті;

4) дотримання зобов'язань щодо недискримінаційного доступу до послуг електронних комунікацій з використанням нумерації, що призначена для інших підприємств.

9. НКРЗ відмовляє в призначенні нумерації якщо:

1) нумерація, що запитується, не узгоджується з національним планом нумерації для публічних мереж;

2) відсутня вільна заявлена нумерація;

3) використання заявником менш ніж 75 % від раніше призначених діапазонів нумерації;

4) ненадходження від заявника доопрацьованих документів протягом 30 робочих днів з дати відправлення повідомлення згідно з частиною четвертою цієї статті.

10. Рішення про відмову у призначенні нумерації з обґрунтуванням підстав відмови надається заявнику протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття та може бути оскаржене у судовому порядку.

Стаття 104. Переоформлення дозволу на використання нумерації

1. Підставами для переоформлення дозволу на використання нумерації є:

1) зміна найменування юридичної особи або прізвища, імені, по батькові фізичної особи - власника дозволу;

2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи - власника дозволу у разі, якщо їх діяльність не передбачає наявності ліцензії на користування частотами;

3) реорганізація юридичної особи - власника дозволу шляхом зміни організаційно-правової форми (перетворення), злиття, приєднання, поділу, виділу. У цьому разі дозвіл переоформлюється на правонаступника попереднього власника, а у разі поділу, виділу - відповідно до розподільчого балансу;

4) часткове задіяння нумерації (дозвіл переоформляється на задіяну частину нумерації);

5) зміна структури номерного ресурсу чи простору нумерації існуючого плану нумерації;

6) продовження терміну дії дозволу;

7) виникнення в підприємства електронних комунікацій потреб у зміні обсягу чи призначення нумерації, у тому числі, при переході з аналогового фрагмента нумерації в цифровий, при обміні частками (індексами) номерного ресурсу між підприємствами електронних комунікацій в рівних обсягах за наявності в них дозволів на використання номерного ресурсу, що передбачається для обміну.

2. У разі виникнення підстав для переоформлення дозволу на використання нумерації підприємство електронних комунікацій повинно звернутись до НКРЗ з заявою встановленої НКРЗ формою у спосіб, передбачений частиною восьмою статі 9 цього Закону.

Заява з підстав, зазначених у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті, подається протягом 30 днів з моменту їх виникнення. Не переоформлений у вказаний термін дозвіл вважається недійсним.

3. НКРЗ приймає рішення за заявою про переоформлення дозволу в строк, що не перевищує 10 робочих днів з моменту її надходження.

4. У разі подачі неповного комплекту документів або неправильного їх оформлення, Голова НКРЗ протягом п'яти робочих днів інформує заявника про виявлені порушення та пропонує їх усунути. При цьому відлік строку, передбаченого частиною другою цієї статті, починається з моменту подання документів після усунення виявлених порушень.

5. За адміністративні послуги з переоформлення дозволу на використання нумерації НКРЗ стягується плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до частини шостої статті 6 цього Закону.

6. Протягом трьох робочих днів з моменту прийняття рішення НКРЗ надає заявнику переоформлений дозвіл на новому бланку або обґрунтоване рішення про відмову в його переоформленні.

7. Підставами для відмови в переоформленні дозволу є:

1) обмеження Національним планом нумерації застосування відповідної нумерації;

2) використання нумерації, зазначеної в дозволі (її частини) з порушенням умов Національного плану нумерації чи дозволу щодо її цільового призначення;

3) бездіяльність заявника щодо задіяння призначеної у дозволі нумерації (її частини), що визначається згідно з критеріями, які встановлюються ЦОВЗ;

4) недостовірність даних, зазначених у заяві про переоформлення;

5) ненадходження від заявника доопрацьованих документів протягом 30 робочих днів з дати відправлення повідомлення згідно з частиною четвертою цієї статті.

7. Рішення про відмову у переоформленні дозволу на використання нумерації з обґрунтуванням підстав відмови надається заявнику протягом трьох робочих днів з моменту його прийняття та може бути оскаржене у судовому порядку.

Стаття 105. Анулювання призначеної нумерації чи її частини

1. Підставами для анулювання призначеної нумерації чи її частини та відповідно анулювання та переоформлення дозволу на використання нумерації є:

1) зміни у Національному плані нумерації для публічних мереж електронних комунікацій, які унеможливлюють подальше використання нумерації відповідно до дозволу;

2) акт про невиконання користувачем частот розпорядження НКРЗ про усунення порушення встановлених дозволом строків задіяння нумерації, зазначеної в дозволі (її частини). Для мережевих кодів цей строк не повинен бути меншим 12 місяців з моменту отримання дозволу на його використання;

3) акт про невиконання користувачем частот розпорядження НКРЗ про усунення порушення умов Національного плану нумерації чи дозволу щодо використання нумерації (її частини), зазначеної в дозволі за цільовим призначенням;

4) заява підприємства електронних комунікацій;

5) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадків переоформлення дозволу у зв'язку з реорганізацією;

6) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - користувача частот.

2. У разі, якщо у випадках, передбачених пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті порушені умови дозволу щодо частини нумерації, вилучається відповідна нумерація, а дозвіл переоформляється на частину нумерації, що використовується належним чином.

3. Рішення про анулювання присвоєної нумерації або про зміну її обсягу не повинно перешкоджати подальшому підприємством електронних комунікацій наданню послуг електронних комунікацій, що надаються з використанням присвоєних частот.

4. Рішення про анулювання присвоєної нумерації або про зміну її обсягу приймається з обов'язковим запрошенням уповноваженого представника відповідного підприємства електронних комунікацій, крім випадків, передбачених пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті.

5. НКРЗ повинна прийняти рішення про анулювання або переоформлення дозволу на користування нумерацією протягом 10 робочих днів від дати встановлення підстав для анулювання або переоформлення. Дане рішення вручається або надсилається рекомендованим листом користувачу частот із зазначенням підстав анулювання дозволу не пізніше трьох робочих днів від дати його прийняття. Рішення про анулювання чи переоформлення дозволу може бути оскаржено в судовому порядку.

6. Рішення про анулювання чи переоформлення дозволу набирає чинності через десять днів з моменту його прийняття, а у випадках, передбачених пунктами 5 - 6 частини першої цієї статті - з моменту його прийняття.

Стаття 106. Таблиці управління нумерацією

1. НКРЗ повинна вести загальний облік призначеної нумерації у вигляді таблиць управління нумерацією. В таблицях повинна висвітлюватися повна інформація про призначену, задіяну та вільну нумерацію, а також нумерацію, щодо призначення якої НКРЗ розглядає заяви.

Форма таблиці управління нумерації затверджується НКРЗ.

2. Таблиці управління нумерацією оприлюднюються на сайті НКРЗ та повинні містити інформацію про наявність вільної нумерації, в обсязі, необхідному для використання при поданні заяви про присвоєння нумерації.

Стаття 107. Права та обов'язки підприємств електронних комунікацій, яким призначено нумерацію

1. Підприємство електронних комунікацій, якому призначена нумерація та видано відповідний дозвіл НКРЗ, зобов'язане:

1) використовувати призначену нумерацію відповідно до умов дозволу та вимог законодавства про електронні комунікації;

2) забезпечити доступ до призначеної нумерації для віртуальних мобільних операторів, провайдерів, що надають послуги з використанням мереж даного підприємства, за їх зверненням на підставі письмової угоди, якою визначаються умови доступу до нумерації. Підприємство має право відмовити в укладенні угоди у разі, якщо нумерація відсутня, або забезпечення доступу може ускладнити чи обмежити його власну діяльність;

3) надавати НКРЗ інформацію щодо укладення угоди з віртуальними операторами із зазначеними діапазонами нумерації, наданої відповідно до пункту 2 цієї частини, протягом 14 днів з дня укладення угоди про доступ до нумерації;

4) оприлюднювати на своєму веб-сайті інформацію про заплановані зміни нумерації для певних сегментів мережі електронних комунікацій принаймні за 90 днів до впровадження цих змін;

5) повідомляти у письмовій формі абонентів та зареєстрованих споживачів про заплановані зміни їх індивідуальних номерів на нові номери, а також безкоштовно здійснювати автоматичне голосове інформування інших споживачів щодо запланованих змін нумерації, принаймні, за 90 днів до реалізації цих змін. Вказаний строк може бути скорочений за згодою НКРЗ;

6) надавати НКРЗ інформацію про стан використання номерного ресурсу за формою та у строки, визначені НКРЗ.

2. Підприємство електронних комунікацій, якому призначена нумерація та видано відповідний дозвіл НКРЗ, має право:

1) використовувати нумерацію для надання послуг електронних комунікацій відповідно до цього Закону;

2) вносити необхідні зміни до нумерації в конкретних сегментах своєї публічної комунікаційної мережі або для окремих абонентських номерів у цій мережі, в разі змін щодо присвоєння в діапазоні нумерації, реконструкції чи розширення своєї мережі.

Стаття 108. Спеціальні номери

1. Єдиним номером екстреної допомоги для всіх визначених законом аварійних служб повинен бути номер 112.

2. Номери, що починаються з 116, повинні бути віднесені до номерів на надання послуг соціального значення, а номер 116000 повинен працювати як гаряча лінія повідомлень про випадки зникнення дітей.

3. ЦОВЗ повинен вживати заходів щодо підвищення соціальної обізнаності та знань щодо номерів, зазначених у цій статті.

Розділ VII. Використання мереж електронних комунікацій та надання інформації в інтересах національної безпеки, оборони та охорони правопорядку

Глава 1. Використання мереж електронних комунікацій в інтересах національної безпеки, оборони та охорони правопорядку

Стаття 109. Управління і використання мереж електронних комунікацій в умовах надзвичайного чи воєнного стану

1. У разі введення надзвичайного чи воєнного стану, уповноважені органи державної влади відповідно до закону можуть застосувати заходи щодо управління чи використання мереж та засобів електронних комунікацій на відповідній території, виходячи з завдань національної безпеки, оборони та охорони правопорядку.

2. Заходи правового режиму надзвичайного чи воєнного стану запроваджуються на підставі відповідного Указу Президента України, за поданням ЦОВЗ, та можуть передбачати:

1) забезпечення збереження або відновлення функціонування комунікаційної мережі та надання послуг електронних комунікацій, з урахуванням пріоритетності осіб і послуг, визначеної законодавством;

2) обмеження надання окремих послуг електронних комунікацій;

3) обмеження сфери або території обслуговування публічних мереж електронних комунікацій та роботи комунікаційного обладнання;

4) обов'язкове безкоштовне надання на певній території телефонних послуг в колективних пунктах доступу до послуг чи з таксофонів;

5) обмеження щодо експлуатації радіообладнання загальних користувачів чи зміну умов їх експлуатації.

3. Запровадження та здійснення заходів правового режиму надзвичайного чи воєнного стану щодо мереж та засобів електронних комунікацій, а також заходів щодо створення та підтримки можливості їх роботи в умовах надзвичайного чи воєнного стану забезпечується ЦОВЗ відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України типового плану запровадження та забезпечення таких заходів.

Стаття 110. Технічні та організаційні умови збереження та доступу до інформації уповноваженими органами державної влади

1. Підприємство електронних комунікацій, з урахуванням положень статті 109, зобов'язане:

1) забезпечити технічні та організаційні умови, що дозволяють діяти одночасно і бути взаємно незалежними (надалі умови доступу і збереження інформації) компетентним органам Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та Генерального Штабу України, прикордонної служби, Служби безпеки України, Антикорупційного бюро, судових та інших уповноважених органів державної влади, для здійснення відповідно до закону доступу та збереження інформації щодо:

а) комунікаційних повідомлень, відправлених або отриманих за допомогою термінального обладнання кінцевого споживача;

б) даних, що відносяться до комунікаційних повідомлень уповноважених осіб, зазначених у частині першій, і знаходяться в розпорядженні підприємства;

в) даних, що відносяться до наданих послуг електронних комунікацій, які будуть отримані зазначеними органами.

2. Підприємство електронних комунікацій повинно забезпечити за свій рахунок збереження комунікаційних повідомлень і даних, зазначених у підпунктах а) і б) пункту 1 частини першої цієї статті, в межах строків позовної давності.

3. Підприємство електронних комунікацій має забезпечити умови для доступу та збереження з дотриманням вимог закону та постанови Кабінету Міністрів України, зазначеної у частині дев'ятій цієї статті.

4. Умови доступу та збереження можуть бути забезпечені за допомогою інтерфейсів, розташованих в пунктах, охоплених мережею підприємства електронних комунікацій, відповідно до умов, зазначених в договорах, укладених уповноваженими органами з зазначеним підприємством. Угода може включати умови участі сторін у відшкодуванні вартості застосування інтерфейсу. За відсутності узгодженого місця для інтерфейсу, уповноважені особи підприємства повинні вказати точку розташування в межах комунікаційної мережі підприємства, що дозволяє забезпечити технічну реалізацію інтерфейсу, необхідний захист та мінімізацію витрат, понесених підприємством та уповноваженими органами.

5. Надані умови для доступу та збереження повинні дозволити уповноваженим особам мати доступ до комунікаційних повідомлень і даних без присутності співробітників підприємства електронних комунікацій. За згодою уповноваженої особи, умови для доступу та збереження можуть передбачати необхідну присутність у визначених межах уповноважених співробітників підприємства електронних комунікацій, для належного забезпечення діяльності уповноважених осіб.

6. Можливість забезпечення умов для доступу та збереження може бути передбачена спільно двома або більше підприємствами електронних комунікацій, зокрема, за допомогою тих самих інтерфейсів. Умови співпраці підприємств електронних комунікацій у цих питаннях повинні бути зазначені в укладених між ними угодах. Підприємства повинні без зволікання інформувати Голову НКРЗ про укладення зазначеної угоди. Укладення угоди не звільняє жодну із сторін від особистої відповідальності за забезпечення умов для доступу та зберігання.

7. Підприємство електронних комунікацій має повідомити Голову НКРЗ про:

1) структурну або іншу організаційну одиницю або особу з її місцезнаходженням або місцем проживання на території України, уповноважену виконувати обов'язки в справах, пов'язаних із забезпеченням умов для доступу та збереження;

2) зобов'язання виконувати обов'язки від імені іншого підприємства електронних комунікацій, згідно з частиною шостою цієї статті;

3) підприємство електронних комунікацій, спільно з яким воно повинно забезпечити умови для доступу та збереження за допомогою одних і тих самих інтерфейсів.

8. Провайдер послуг електронних комунікацій зобов'язаний вести електронний довідник абонентів, зареєстрованих користувачів, який включає в себе дані, отримані при укладенні договору чи реєстрації, або пунктів закінчення мережі щодо інших споживачів.

9. Кабінет Міністрів України встановлює своєю постановою за поданням ЦОВЗ вимоги та методи щодо забезпечення умов для доступу та збереження зазначеної у частині першій цієї статті інформації, з урахуванням досягнення мети такого доступу та збереження, за мінімально можливих витрат підприємства, а також види діяльності в сфері електронних комунікацій та/або категорії підприємств електронних комунікацій, що не підлягають зобов'язанню забезпечення умов для доступу та збереження, з урахуванням обсягів і видів послуг або розміру їхніх комунікаційних мереж.

Стаття 111. Умови блокування телефонних дзвінків або передачі інформації

1. Підприємство електронних комунікацій повинно негайно заблокувати телефонні дзвінки або передачу інформації у випадках, установлених законом, або дозволити уповноваженим правоохоронним органам здійснити таке блокування.

2. Підприємство електронних комунікацій повинно:

1) вживати відповідно до законодавства заходів щодо запобігання використанню вкраденого комунікаційного термінального обладнання в своїй мережі;

2) передати інформацію щодо ідентифікації вкраденого комунікаційного термінального обладнання іншим підприємствам, що надають послуги мобільного зв'язку, для здійснення заходів, зазначених в пункті 1 цієї частини.

3. Заходи, зазначені в цій статті, здійснюються підприємством протягом одного робочого дня з дня надання споживачем підтвердженого повідомлення про крадіжку термінального комунікаційного обладнання, ідентифікаційного номера і документа, що підтверджує купівлю, або інші дані, що однозначно ідентифікують власника цього обладнання, або отримання відповідної інформації від іншого підприємства електронних комунікацій.

Глава 2. Умови надання інформації для цілей національної безпеки, оборони та охорони правопорядку

Стаття 112. Створення баз даних та надання інформації для цілей національної безпеки, оборони, охорони правопорядку

1. Підприємства електронних комунікацій зобов'язані забезпечити за свій рахунок збереження, доступність та обробку даних, пов'язаних з наданням послуг електронних комунікацій, уповноваженими особами органів митної служби, суду і прокуратури, інших правоохоронних органів відповідно до закону.

2. Для цілей захисту даних, зазначених у частині першій цієї статі, підприємство електронних комунікацій повинно застосовувати відповідні технічні та організаційні заходи і надавати доступ до цих даних тільки уповноваженим особам органів, зазначених у частині першій цієї статті.

3. Підприємства електронних комунікацій зобов'язані подавати ЦОВЗ відомості щодо своїх мереж та інфраструктури електронних комунікацій, які експлуатуються або використовуються ними, необхідних для створення системи комунікацій для цілей національної безпеки, оборони, охорони правопорядку, в тому числі, у випадках надзвичайних ситуацій, надзвичайного чи військового стану.

4. Відомості, зазначені в частині третій цієї статті, повинні бути акумульовані в базі даних ЦОВЗ, що ведеться з залученням підприємства, яке знаходиться у сфері управління ЦОВЗ, та оновлюватись після кожної їх зміни.

5. Перелік та обсяг, форма, порядок подання та оновлення відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, встановлює ЦОВЗ за погодженням з зацікавленими органами державної влади та з урахуванням завдань, національної безпеки, оборони, охорони правопорядку.

6. Підприємство електронних комунікацій до 31 січня повинно представити Голові НКРЗ інформацію за минулий рік про:

1) загальне число випадків надання даних відповідно до частини першої цієї статті та статей 116, 118 цього Закону;

2) час, що минув між датою внесення даних і датою подачі заяви або усного запиту на надання даних від установ, зазначених у частині першій цієї статті;

3) загальну кількість випадків, коли запити, включаючи усні вимоги, зазначені в частині першої цієї статті та у статті 111, 113 цього Закону, не могли бути задоволені.

7. Форма та порядок подання інформації, зазначеної у частині шостій цієї статті, встановлюється НКРЗ.

Стаття 113. Контроль та моніторинг електронних повідомлень

1. Підприємства електронних комунікацій у випадках, коли це необхідно для запобігання злочинові чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи, повинні надавати відповідно до закону судам, іншим уповноваженим органам державної влади наявну у них інформацію.

Інформація, що становить таємницю телефонних розмов, повідомлень та іншої кореспонденції, зокрема, про зміст та факт надання послуг електронних комунікацій, може бути надана лише у випадках, встановлених законом, на підставі відповідного рішення суду, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

2. Всі особи, що приймають участь в обміні інформацією, зазначеною у частині першій цієї статті, вживають необхідних заходів для забезпечення її захисту відповідно до закону.

3. Підприємства електронних комунікацій повинні продовжити термін зберігання даних, щодо яких надійшла законна вимога, відповідно до частини першої цієї статті, на строк не більше шести місяців.

Розділ VIII. Нагляд за додержанням законодавства про електронні комунікації

Стаття 114. Підстави здійснення та заходи державного нагляду за додержанням законодавства про електроні комунікації

1. Заходи державного нагляду за додержанням законодавства про електронні комунікації здійснюються НКРЗ лише у таких випадках:

1) надходження до НКРЗ обґрунтованого звернення споживача послуг електронних комунікацій чи підприємства електронних комунікацій про порушення їхніх законних прав - з питань, зазначених у зверненні;

2) надходження до НКРЗ обґрунтованої інформації про порушення підприємством законодавства про електронні комунікацій рішень НКРЗ, прийнятих відповідно до цього Закону, в тому числі, щодо накладення на нього регуляторних зобов'язань як на підприємство із значною ринковою владою або призначене для надання універсального обслуговування - з питань, пов'язаних з відповідними порушеннями;

3) надходження до НКРЗ обґрунтованої інформації про здійснення особою господарської діяльності в сфері електронних комунікацій чи експлуатації радіообладнання без, відповідно, внесення до реєстру підприємств електронних комунікацій та/або отримання ліцензій і дозволів, передбачених цим Законом;

4) подання підприємством письмової заяви до НКРЗ про здійснення заходу державного нагляду за його бажанням - з питань, зазначених у заяві;

5) неподання у встановлений термін обов'язкової звітності без поважних причин або виявлення недостовірності даних у поданих документах обов'язкової звітності - з питань, що стосуються неподаної звітності чи недостовірних даних;

6) настання аварій, інших пошкоджень мереж електронних комунікацій, що призвели до зупинення надання послуг чи порушення встановлених показників їх якості - з питань, пов'язаних з відповідними аваріями чи пошкодженнями;

7) з метою перевірки виконання розпоряджень чи приписів про усунення виявлених порушень.

2. Державний нагляд здійснюється НКРЗ шляхом:

1) контролю за додержанням законодавства у сфері електронних комунікацій та виконанням рішень НКРЗ, передбачених цим Законом;

2) контролю за наявністю передбачених цим Законом ліцензій, інших дозвільних документів;

3) контролю за якістю послуг електронних комунікацій;

4) вимірювання в порядку, встановленому НКРЗ, параметрів мереж електронних комунікацій та контролю за дотриманням порядку маршрутизації трафіку.

Заходи державного нагляду, передбачені пунктами 3 та 4 цієї частини, можуть здійснюватися дистанційно. Результати дистанційного вимірювання повинні включати дані, які дозволяють ідентифікувати обладнання, що перевіряється.

3. Державний нагляд за додержанням законодавства про електронні комунікації здійснюється відповідно до цього і інших законів та порядку його здійснення, який встановлюється НКРЗ відповідно до закону.

4. Заходи державного нагляду проводяться за рішенням НКРЗ, яке повинно містити підстави і строки їх проведення та виключний перелік питань, що підлягають перевірці, відповідно до частини першої цієї статті.

5. Перед початком здійснення заходів державного нагляду уповноважені посадові особи НКРЗ повинні надати суб'єкту господарювання копію зазначеного в частині четвертій рішення НКРЗ та пред'явити свої службові посвідчення.

6. Строк здійснення заходу з нагляду не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

7. Результати заходів державного нагляду оформляються актом, що підписується уповноваженими посадовими особами НКРЗ, які проводили перевірку, та керівником чи його заступником, або іншим уповноваженим представником суб'єкта господарювання, що перевірявся.

Акт оформляється в двох примірниках, один з яких надається суб'єкту господарювання, що перевірявся, не пізніше останнього дня перевірки, а у разі відмови від ознайомлення та/або підписання акту - направляється рекомендованим листом з повідомленням протягом двох робочих днів після завершення перевірки.

Стаття 115. Права, обов'язки та відповідальність посадових осіб НКРЗ, уповноважених здійснювати державний нагляд

1. Для здійснення державного нагляду уповноважені НКРЗ посадові особи мають право:

1) доступу у встановленому законодавством порядку на територію і до приміщень підприємств електронних комунікацій, загальних користувачів радіочастот;

2) огляду територій, приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності в сфері електронних комунікацій, мереж та засобів електронних комунікацій, а також документів чи предметів, що стосуються питання перевірки;

3) перевіряти дотримання вимог законодавства про електронні комунікації та рішень НКРЗ, прийнятих відповідно до цього Закону, підприємствами електронних комунікацій, загальними користувачами радіочастот, їх структурними підрозділами;

4) безоплатно отримувати інформацію, пояснення та інші матеріали, необхідні для перевірки питань, зазначених у частині першій цієї статті, від суб'єктів господарювання, що перевіряються, а у разі необхідності - від інших осіб, наявну у них інформацію з питань діяльності суб'єктів господарювання, що перевіряються;

5) отримувати усні та письмові пояснення від посадових осіб підприємств електронних комунікацій, загальних користувачів радіочастот, з питань, що перевіряються, в тому числі - в приміщенні НКРЗ;

6) залучати для отримання висновків з питань, що перевіряються, фахівців та експертів;

7) проводити детальний аналіз системи (систем) обліку доходів та/або витрат підприємств електронних комунікацій з істотною ринковою владою;

8) використовувати відповідно до законодавства технічні засоби для здійснення державного нагляду, фіксувати процес здійснення заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки;

9) залучати, у разі необхідності, до здійснення заходів державного нагляду фахівців правоохоронних органів та інших органів державного нагляду (контролю), а також проводити спільні заходи з зазначеними органами відповідно до закону;

10) давати в межах своїх повноважень підприємствам електронних комунікацій, загальним користувачам радіочастот обов'язкові для виконання приписи та розпорядження щодо усунення порушень законодавства про електроні комунікації;

11) у разі експлуатації радіообладнання без радіочастотного присвоєння або з порушенням зазначених у присвоєнні параметрів зупиняти в установленому законодавством порядку їх експлуатацію, вживати відповідно до закону заходів щодо їх вилучення;

12) складати в установленому законом порядку протоколи про вчинення адміністративного правопорушення в сфері електронних комунікацій;

13) застосовувати відповідно до закону санкції за порушення законодавства про електроні комунікації;

14) з метою розгляду звернень споживачів, що надходять до НКРЗ, отримувати від підприємств електронних комунікацій, загальних користувачів радіочастот необхідні документи та інформацію та видавати в установленому порядку приписи за результатами розгляду звернень;

15) інші права, визначені законом.

2. Під час здійснення державного нагляду уповноважені НКРЗ посадові особи зобов'язані:

1) повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд у межах повноважень, передбачених цим Законом;

2) зберігати комерційну таємницю, іншу інформацію з обмеженим доступом, що була отримана в ході здійснення державного нагляду;

3) не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду, крім випадків, встановлених законом;

4) ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ним особу з результатами державного нагляду та надати йому другий примірник акту перевірки в установленому порядку;

5) надавати суб'єкту господарювання консультаційну допомогу в ході здійснення державного нагляду;

6) дотримуватися вимог законодавства щодо порядку здійснення державного нагляду у сфері електронних комунікацій;

7) інші обов'язки, встановлені законом.

3. Суб'єкти господарювання, щодо яких здійснюються заходи державного нагляду, мають право звернутися до Голови НКРЗ із скаргою на незаконні дії її посадових осіб при здійсненні державного нагляду в термін, що не перевищує 10 днів після завершення перевірки.

4. Голова НКРЗ зобов'язаний протягом 10 днів розглянути скаргу, прийняти рішення за результатам її розгляду та надіслати його копію скаржнику.

5. У разі незгоди з рішенням Голови НКРЗ або неприйняття ним рішення у встановлений термін, скаржник має право звернутися до суду.

6. Подача скарги не зупиняє відповідні рішення, заходи посадових осіб НКРЗ щодо державного нагляду.

7. Шкода, завдана підприємствам електронних комунікацій, загальним користувачам радіочастот незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових або службових осіб НКРЗ, відшкодовується відповідно до закону за рахунок коштів, передбачених для фінансування НКРЗ.

Стаття 116. Заходи щодо усунення порушень законодавства про електронні комунікації

1. У разі виявлення в ході державного нагляду порушень законодавства про електронні комунікації, посадові особи НКРЗ повинні надати суб'єкту господарювання можливість висловити свою думку з зазначених питань або усунути порушення протягом місяця після надання йому акту перевірки.

У разі необхідності, НКРЗ за своїм мотивованим рішенням, може встановити інший термін, зокрема, у разі, якщо порушення є неодноразовим чи така необхідність обумовлена захистом прав споживачів.

2. Підприємство електронних комунікацій, загальний користувач радіочастот, який одержав припис уповноваженої посадової особи НКРЗ про усунення порушень законодавства про електронні комунікації, зобов'язаний у встановлений в приписі строк усунути порушення та подати НКРЗ інформацію у письмовій формі про їх усунення.

3. У разі не виконання припису у встановлений строк, НКРЗ приймає рішення (розпорядження) про усунення порушень, в якому:

1) визначає відповідно до закону заходи з усунення порушень та терміни їх реалізації;

2) накладає, за наявності підстав, адміністративно-господарські чи інші санкції;

3) вживає інші заходи, передбачені цим Законом, в тому числі, щодо анулювання ліцензій на користування радіочастотами та дозволів на користування нумерацією;

4) забороняє експлуатацію радіообладнання без радіочастотних присвоєнь та вживає відповідно до закону заходів щодо його вилучення;

5) щодо радіообладнання, яке працює з порушенням встановлених у радіочастотних присвоєннях параметрів та генерує шкідливі електромагнітні завади, може бути прийняте рішення про тимчасове припинення його експлуатації, зміну способу (умов) його експлуатації, застосування технічних заходів з ліквідації шкідливих перешкод за рахунок відповідного користувача радіочастот.

Обмеження або тимчасове зупинення використання радіообладнання мовлення здійснюється НКРЗ, виключно у випадках загрози для життя або здоров'я людей з обов'язковим інформуванням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у триденний термін.

4. У разі наявності в НКРЗ доказів порушень законодавства про електронні комунікації, що становить безпосередню й серйозну загрозу безпеці населення, громадській безпеці або здоров'ю громадськості, або створює серйозні економічні і операційні проблеми для підприємств чи споживачів електронних комунікацій, НКРЗ може вжити невідкладних тимчасових заходів, щодо усунення наявних порушень. Після цього НКРЗ повинна відповідно до закону надати відповідному суб'єкту можливість викласти свою точку зору із зазначеного питання і прийняти остаточне рішення.

5. Незалежно від застосування господарсько-адміністративних санкцій, НКРЗ, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, може накладати адміністративні санкції на відповідних посадових осіб підприємств електронних комунікацій, загальних користувачів радіочастот.

Стаття 117. Адміністративно-господарські санкції за порушення вимог цього Закону

1. НКРЗ застосовує такі адміністративно-господарські санкції за порушення цього Закону:

1) у разі:

а) здійснення діяльності в сфері електронних комунікацій з порушенням вимог статті цього 14 цього Закону щодо внесення до реєстру підприємств електронних комунікацій;

б) використання радіочастот чи нумерації без ліцензій, дозволів, передбачених статтями 79 та 103 цього Закону;

в) експлуатації радіообладнання без радіочастотного присвоєння, передбаченого статтею 95 цього Закону;

г) порушення встановленого законодавством порядку маршрутизації трафіку;

д) невиконання чи неналежне виконання підприємством електронних комунікацій з істотною ринковою владою регуляторних зобов'язань щодо контролю за цінами, накладених на нього згідно з статтею 27 цього Закону,

- вилучення доходу (за винятком сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), отриманого внаслідок незаконної діяльності чи неправомірного застосування цін (тарифів), а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - з накладенням штрафу у розмірі вилученої суми. У разі відсутності прибутку від зазначеної у цьому пункті діяльності - штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів мікропідприємництва, 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів середнього підприємництва та 40000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів великого підприємництва;

2) невиконання чи неналежне виконання підприємством електронних комунікацій з істотною ринковою владою накладених на нього регуляторних зобов'язань щодо:

а) прозорості, розподілу бухгалтерського обліку та обліку витрат відповідно до статей 20 та 26 цього Закону - штраф у розмірі 0,5 відсотків, а у разі повторного порушення - 1 відсотка річного доходу (виручки) за минулий календарний рік, отриманого від діяльності на ринку, на якому підприємство має істотну ринкову владу;

б) недискримінації, надання доступу відповідно до статей 21 - 25 цього Закону - штраф у розмірі 1 відсотка, у разі повторного порушення - 2 відсотків річного доходу (виручки) за минулий календарний рік, отриманого від діяльності на оптовому ринку, на якому підприємство має істотну ринкову владу;

в) зобов'язання функціонального поділу відповідно до статті 28 цього Закону - штраф у розмірі 2 відсотків, у разі повторного порушення - 4 відсотків річного доходу (виручки) за минулий календарний рік, отриманого від діяльності на оптовому ринку (ринках);

3) у разі невиконання провайдером рішення НКРЗ про накладення на нього зобов'язань з надання універсального обслуговування - штраф у розмірі 0,5 відсотків річного доходу (виручки) за минулий календарний рік, отриманого від діяльності в сфері електронних комунікацій;

4) у разі ненадання чи надання недостовірної звітності, іншої інформації, передбаченої цим Законом - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів мікропідприємництва, 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів середнього підприємництва та 20000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів великого підприємництва

5) у разі несплати внеску на фінансування субсидій для універсального обслуговування (універсальних послуг), передбаченого статтею 45 цього Закону - штраф у розмірі 10 відсотків суми внеску, що підлягає стягненню;

6) у разі виявлення НКРЗ порушення вимог розділу IV цього Закону щодо надання послуг електронних комунікацій кінцевим споживачам - штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен факт порушення;

7) у разі незадіяння загальним користувачем радіочастот в установлені строки радіочастот - штраф у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для ліцензій на певний регіон та, 25000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для ліцензій на всю територію України, а у разі повторного протягом календарного року порушення - відповідно 2000 та 50000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та - анулювання відповідних ліцензії, радіочастотних присвоєнь згідно з статтями 87 та 97 цього Закону;

8) у разі незадіяння підприємством електронних комунікацій в установлені строки нумерації - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі незадіяння кодів мереж електронних комунікацій - 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі повторного протягом календарного року порушення - відповідно 1000 та 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та - анулювання відповідного дозволу згідно зі статтею 105 цього Закону;

9) у разі невиконання чи неналежного виконання підприємством електронних комунікацій передбачених Розділом VII цього Закону завдань щодо національної безпеки, оборони, охорони правопорядку - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів мікропідприємництва, 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів середнього підприємництва та 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів великого підприємництва;

10) у разі порушення статей 71 - 75 цього Закону щодо технічних вимог до публічних мереж та засобів електронних комунікацій - штраф у розмірі 500, а у разі повторного протягом календарного року порушення - 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) у разі створення шкідливих радіозавад - штраф у розмірі 500, а у разі повторного протягом календарного року порушення - 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та анулювання відповідного радіочастотного присвоєння;

12) у разі невиконання рішень НКРЗ, прийнятих відповідно до цього Закону (окрім тих, що окремо зазначені у цій частині), перешкоджання здійсненню державного нагляду в сфері електронних комунікацій - штраф у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів мікропідприємництва, 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів середнього підприємництва та 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - для суб'єктів великого підприємництва. У разі повторного (після застосування санкцій невиконання рішення НКРЗ - застосовуються штрафи, передбачені цим пунктом, у подвійному розмірі.

Стаття 118. Застосування адміністративно-господарських санкцій

1. Протягом трьох робочих днів з дня виявлення передбаченого статтею 117 цього Закону правопорушення, Голова НКРЗ повинен здійснити заходи з організації розгляду питання щодо застосування адміністративно-господарських санкцій.

2. До застосування передбачених статтею 117 цього Закону санкцій, НКРЗ повинна:

1) письмово поінформувати підприємство електронних комунікацій, загального користувача радіочастот про зміст вчинених ним порушень і наміри щодо застосування санкцій;

2) провести нараду з його уповноваженими представниками з метою з'ясування всіх обставин справи, в якій можуть брати участь інші зацікавлені особи, права та законні інтереси яких були порушені;

3) надати йому можливість у встановлений НКРЗ строк висловити свою позицію, надати необхідні обґрунтування та докази з зазначеного приводу та/або усунути виявлені порушення.

У разі добровільного усунення суб'єктом господарювання порушень у встановлений НКРЗ строк, НКРЗ застосовує штрафи в розмірі десяти відсотків від розмірів, встановлених у частині першій цієї статті (крім вилучення доходу (виручки) від незаконної діяльності в сфері електронних комунікацій, що передбачено пунктами 1 - 3, 13 частини першої цієї статті).

3. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом законодавства про електронні комунікації.

4. При застосуванні санкцій відповідно до пунктів 1 - 3 статті 117 цього Закону враховується дохід від діяльності в сфері електронних комунікацій за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

У разі відсутності в НКРЗ та ненадання суб'єктом господарювання на письмовий запит НКРЗ відповідної інформації, розмір доходу може бути визначений НКРЗ оціночним шляхом, на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел.

У разі, якщо суб'єкт господарювання працював менше одного року, розмір штрафу обчислюється від його доходу за весь час до прийняття рішення про накладення штрафу.

5. На мотивований запит суб'єкта господарювання, НКРЗ може прийняти рішення про відстрочку чи розстрочку сплати штрафних санкцій на строк, що не перевищує шести місяців.

6. Розгляд питань про застосування передбачених частиною першою цієї статті санкцій та про застосування відстрочки чи розстрочки сплати штрафних санкцій здійснюється на засіданні НКРЗ у встановленому нею порядку, з обов'язковим запрошенням уповноважених представників відповідного суб'єкта господарювання.

7. Суми стягнених штрафних санкцій зараховуються до Державного бюджету України.

8. У разі невиконання рішення НКРЗ про накладення адміністративно-господарських санкцій в добровільному порядку, воно за зверненням НКРЗ підлягає виконанню державною виконавчою службою відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

9. Суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення НКРЗ щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

10. Збитки, завдані суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому Господарським кодексом України та іншими законами.

Розділ IX. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.

2. Закон України "Про телекомунікації" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 12, стаття 155 із наступними змінами) втрачає чинність з дня набрання чинності цим Законом.

3. Ліцензії на користування радіочастотним ресурсом, дозволи не експлуатацію радіоелектронних засобів та дозволи на використання номерного ресурсу, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти.

4. НКРЗ протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону здійснити заходи з:

1) приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону;

2) передачі з балансу Українського державного центру радіочастот на баланс НКРЗ обладнання, баз даних, документів, приміщень, інших засобів (за погодженим Кабінетом Міністрів України переліком), необхідних для здійсненні функцій, які відповідно до цього Закону передані до НКРЗ.

5. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

3) забезпечити передачу відповідно до закону Українського державного центру радіочастот до сфери управління ЦОВЗ, з метою забезпечення виконання покладених на ЦОВЗ функцій щодо електромагнітної сумісності радіообладнання, виконання повноважень Адміністрації зв'язку та радіочастот, технічного регулювання в сфері електронних комунікацій, інших функцій ЦОВЗ відповідно до цього Закону.

3) забезпечити розроблення змін до Закону України "Про радіочастотний ресурс України", у тому числі щодо користування спеціальними смугами радіочастот;

6. До приведення у відповідність із цим Законом, нормативно-правові акти, прийняті до набрання ним чинності, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

7. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 37, ст. 237 із наступними змінами):

виключити пункт 10 частини першої статті 1;

виключити пункт 9 частини першої статті 2;

в частині третій статті 3 слова та цифри "пунктами 5 - 7, 9 і 10" замінити словами та цифрами "пунктами 5 - 7 та 9";

виключити пункт 9 частини першої статті 4;

2) у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" Відомості Верховної Ради України 2005 р., N 48, стор. 2537, стаття 483 із наступними змінами):

частину другу статті 2 після слів "у сфері цивільної авіації" доповнити словами "у сфері електронних комунікацій";

3) у Законі України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (Відомості Верховної Ради України 2015 р., N 23, стор. 1234, стаття 158):

в пункті 8 частини першої статті 7 виключити слова "діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про телекомунікації",";

виключити частину другу статті 21;

4) у Законі України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 30, ст. 258):

з тексту закону виключити слова "телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом України";

в частині першій статі 7 виключити слова "центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері надання послуг поштового зв'язку загального користування)";

у статті 14:

в пункті 1 виключити слова "а також у сферах телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України";

виключити пункти 3, 6, 20, 22, 36, 37, 50 - 56, 64, 65, 74;

виключити абзаци третій четвертий пункту 18;

в пунктах 44, 58, 59 виключити слова "телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України".

5) у Законі України "Про радіочастотний ресурс України" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 36, ст. 298):

з тексту Закону виключити слова "Українського державного центру радіочастот (далі - УДЦР)" та "УДЦР";

у статті 1 вилучити абзаци п'ятий, десятий, чотирнадцятий;

пункт 2 частини першої статті 9 викласти у такій редакції:

"2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політику у галузі зв'язку (далі - ЦОВЗ). Повноваження ЦОВЗ у сфері користування радіочастотним ресурсом визначені Законом України "Про електронні комунікації"";

виключити статті 11, 11-1, 13 - 16, 29-1, 31 - 40, 43 - 53;

частину другу статті 12 викласти у такій редакції:

"Органом державного регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України є національна комісія регулювання у галузі зв'язку (НКРЗ), яка утворюється відповідно до Закону України "Про електронні комунікації".

Повноваження НКРЗ у сфері користування радіочастотним ресурсом визначені Законом України "Про електронні комунікації";

у статті 18:

друге речення частини першої викласти у такій редакції:

"Державний нагляд щодо смуг радіочастот загального користування здійснюється відповідно до Закону України "Про електронні комунікації"";

перший абзац частини четвертої викласти в редакції:

"При здійсненні державного нагляду щодо спеціальних користувачів радіочастот посадові особи Генерального штабу Збройних Сил України мають право:";

включити пункти 7, 8 частини четвертої;

виключити частини п'яту - десяту;

у статті 19:

частину другу - четверту викласти у такій редакції:

"2. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот спеціального користування здійснюється Генеральним штабом Збройних Сил України.

Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування здійснюється відповідно до Закону України "Про електронні комунікації";

3. Генеральний штаб Збройних Сил України формує бази даних присвоєнь радіочастот в Україні, які використовуються для здійснення розподілу радіочастот, нагляду за їх використанням, забезпечення конверсії смуг радіочастот.

4. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу";

частину п'яту виключити;

у статті 23:

друге речення частини другої викласти у такій редакції:

"2. Радіочастотні присвоєння у смугах радіочастот загального користування здійснюються відповідно до Закону України "Про електронні комунікації"";

частину четверту виключити;

у частині шостій слово "УДЦР" замінити словом "ЦОВЗ";

у статті 25:

частину першу доповнити таким реченням:

"Умови застосування радіоелектронних засобів в смугах радіочастот загального користування визначаються Законом України "Про електронні комунікації";

частини другу, третю виключити;

у статті 26:

частину другу викласти у такій редакції:

"2. Визначення можливості застосування радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв на території України в смугах радіочастот загального користування здійснюється згідно з Законом України "Про електронні комунікації";

частини третю - десяту виключити;

частину тринадцяту викласти у такій редакції:

"Порядок і форму ведення реєстру радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватися на території України у смугах частот спеціального користування, визначає Генеральний штаб Збройних Сил України";

у статті 29:

з частини першої вилучити слова "загального та";

доповнити частину першу таким реченням:

"Ввезення з-за кордону, реалізація та експлуатація радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, що можуть застосовуватися на території України у смугах радіочастот загального користування здійснюється згідно з Законом України "Про електронні комунікації";

у частині другій слово "УДЦР" замінити словом "ЦОВЗ";

у статті 30:

частину другу викласти у такій редакції:

"2. Користування радіочастотним ресурсом України загальними користувачами здійснюється відповідно до Закону України "Про електронні комунікації".

Користування радіочастотним ресурсом України спеціальними користувачами здійснюється на підставі дозволів на експлуатацію";

частини третю - шосту, восьму виключити;

у статті 41:

назву статті викласти у такій редакції:

"Висновок щодо електромагнітної сумісності у смугах частот спеціального користування"

1. Висновок щодо електромагнітної сумісності у смугах частот спеціального користування надає Генеральний штаб Збройних Сил України. Затверджені ЦОВЗ методики розрахунків електромагнітної сумісності є обов'язковими для Генерального штабу Збройних Сил України та УДЦР.

перше речення частини першої, частини третю - шістнадцяту виключити;

у статті 42:

назву статті викласти у такій редакції:

"Дозволи на експлуатацію радіоелектронних засобів спеціальних користувачів";

друге речення частини першої, частину другу, перше речення частини третьої, частини четверту - тринадцяту та п'ятнадцяту виключити;

доповнити новою частиною такого змісту:

"Порядок продовження та анулювання дії дозволів на експлуатацію у смугах радіочастот спеціального користування встановлюється Генеральним штабом Збройних Сил України";

у статті 56:

частину першу викласти у такій редакції:

"Виявлення та припинення дії джерел радіозавад у смугах радіочастот загального користування здійснюється відповідно до Закону України "Про електронні коміунікації";

частину третю після слів "тим радіоелектронним засобам" доповнити словами "спеціальних користувачів";

з частини четвертої виключити слова "загального та", "відповідно національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, та";

у частині п'ятій слова "національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, та/або Генеральний штаб Збройних Сил України у відповідних смугах радіочастот повинні" замінити словами "Генеральний штаб Збройних Сил України у спеціальних смугах радіочастот повинен";

у частині шостій слова "національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації," замінити словами "НКРЗ, ЦОВЗ";

у статті 58 частини третю та четверту виключити.

 

* * *

АНАЛІЗ РЕГУЛЯТОРНОГО ВПЛИВУ
до проекту Закону України "Про електронні комунікації"

1. Визначення проблеми, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Проект Закону України "Про електронні комунікації" розроблено на виконання п. 129 Плану заходів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, на 2014 - 2017 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 р. N 847-р), Плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності (розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 N 357-р), Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні (Постанова Верховної Ради України від 04.06.2015 р. N 509-VIII).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 р. N 847, було проведено порівняльно-правовий аналіз законодавства України у сфері телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом з урахуванням національних особливостей на відповідність праву ЄС, зокрема, актам, стосовно яких Україною взято зобов'язання з імплементації, таким як директиви Європейського Парламенту та Ради:

2002/19/ЄС від 07.03.2002 р. про доступ та з'єднання електронних комунікаційних мереж та відповідного оснащення;

2002/20/ЄС від 07.03.2002 р. про авторизацію електронних комунікаційних мереж та послуг;

2002/21/ЄС від 07.03.2002 р. про єдину нормативно-правову базу для електронних комунікаційних мереж та послуг;

2002/22/ЄС від 07.03.2002 р. про універсальні послуги та права користувачів стосовно електронних комунікаційних мереж і послуг;

2009/136/ЄС від 25.11.2009 р., яка доповнює Директиву 2002/22/ЄС, Директиву 2002/58/ЄС про обробку персональних даних та захист таємниці сектора електронних комунікацій та Рішення (ЄС) N 2006/2004 про взаємодію національних органів відповідальних за забезпечення виконання законів про захист споживачів;

2009/140/ЄС від 25.11.2009 р., яка доповнює Директиви 2002/21/ЄС, 2002/19/ЄС та 2002/20/ЄС;

2002/77/ЄС від 16.09.2002 р. щодо конкуренції на ринках електронних комунікаційних мереж та послуг;

Рішення N 676/2002/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 07.03.2002 р. про нормативно-правову базу щодо політики стосовно спектра радіочастот в Європейській Спільноті.

Крім того, проаналізована і взята до уваги Директива 2014/61/ЄС від 15.05.2014 р. про заходи, спрямовані на зменшення витрат на розгортання високошвидкісних мереж електронного зв'язку.

Зазначений порівняльний аналіз свідчить, що діючі на даний час Закони України "Про телекомунікації" (2003 р.) та "Про радіочастотний ресурс України" (нова редакція, 2004 р.) частково враховують норми вище вказаних актів ЄС, однак існують суттєві невідповідності стосовно:

посилення регуляторної спроможності та незалежності НКРЗ;

забезпечення формування та реалізації державної політки у даній сфері;

зменшення бар'єрів виходу на ринок, спрощення дозвільних процедур;

технологічної нейтральності;

недопущення спотворення умов конкуренції на ринку електронних комунікацій;

запровадження регулювання на основі аналізу ринків та застосування регуляторних заходів до підприємств з істотною ринковою владою, що сприятиме ефективній конкуренції на ринку;

врегулювання доступу до комунікаційних мереж і інфраструктури, спільного її використання;

посилення захисту прав споживачів та конфіденційності електронних комунікацій, а також запровадження досудового врегулювання НКРЗ спорів між споживачами та провайдерами;

забезпечення універсального обслуговування та подолання цифрового розриву за рахунок впровадження механізмів субсидування збитків від надання універсальних послуг;

сприяння будівництву комунікаційних мереж, в тому числі, високошвидкісного широкосмугового доступу;

спрощення умов отримання та підвищення ефективності користування ресурсами електронних комунікацій: частотами і нумерацією;

вдосконалення наглядових функцій, зокрема, обмеження підстав для проведення перевірок та вдосконалення процедур нагляду, а також ефективності санкцій;

використання комунікаційних мереж в інтересах безпеки, оборони та громадського порядку.

Зазначене підтверджується дослідженням, проведеним Мінюстом України "Сфера зв'язку та інформаційних технологій в ЄС та в Україні: особливості правового регулювання" (2012 р.), звітними матеріалами проекту Twinning "Підтримка посилення регуляторної та правової спроможності НКРЗІ" (2012 - 2013 рр.), аналізом Закону України "Про телекомунікації" на відповідність директивам ЄС 2002 року у сфері електронних комунікацій (спільний проект ЄС та Ради Європи "Сприяння європейським стандартам в українському медійному середовищі", 2010 р.) та матеріалами ЄБРР "Порівняльна оцінка сектору електронних комунікацій: Звіт стосовно оцінки законодавчого регулювання" (2012 р.).

Стосовно інституційної складової процесу імплементації законодавства ЄС, у квітні 2005 року було створено національний орган регулювання у сфері телекомунікацій (НКРЗ) і розподілені повноваження з управління та регулювання. Однак, на цей час НКРЗІ не має достатніх повноважень для здійснення на належному рівні функцій регулювання відповідно до стандартів ЄС, а функції формування і реалізації державної політики в галузі зв'язку здійснює не окремий центральний орган виконавчої влади, а структурний підрозділ Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Міністерство інфраструктури.

Поточна ситуація вимагає здійснення ефективних змін нормативно-правового поля у сфері електронних комунікацій, посилення інституційної спроможності, повноважень та відповідальності державних органів формування та реалізації державної політики і регулювання в зазначеній сфері.

2. Цілі державного регулювання

Цілями державного регулювання є:

приведення законодавства України в сфері електронних комунікацій у відповідність до законодавства ЄС;

удосконалення системи управління та регулювання в сфері електронних комунікацій;

створення умов для розвитку в Україні інфраструктурної складової інформаційного суспільства на базі новітніх технологій, у першу чергу, радіотехнологій, високошвидкісних мереж електронного зв'язку для досягнення цілей визначеного Європейським Союзом "Цифрового порядку денного" з метою сприяння цифровізації державного та суспільного сектору;

створення прозорих та сприятливих конкурентних умов діяльності в сфері електронних комунікацій, залучення інвестицій в розвиток мереж та послуг електронних комунікацій;

забезпечення раціонального та ефективного управління і користування ресурсами електронних комунікацій;

забезпечення захисту прав та інтересів споживачів та можливості отримання ними максимальних вигод з точки зору вибору, ціни і якості послуг електронних комунікацій;

забезпечення універсального обслуговування, в тому числі для споживачів з обмеженими фізичними можливостями (еквівалентного рівня та якості, які пропонуються іншим споживачам);

забезпечення інформаційної безпеки в сфері електронних комунікацій, а також завдань і зобов'язань щодо національної безпеки, оборони та громадського порядку.

3. Визначення та оцінка прийнятних альтернативних способів досягнення зазначених цілей

Перший шлях досягнення зазначених цілей: залишення державного регулювання без змін. Вказаний спосіб суперечить зобов'язанням України щодо імплементації законодавства ЄС в сфері електронних комунікацій, передбачених Угодою про асоціацію, та матиме негативний вплив на функціонування та розвиток зазначеної сфери.

Другий шлях досягнення зазначених цілей: внесення змін до діючих Законів України "Про телекомунікації" та "Про радіочастотний ресурс України" з метою адаптації їх до вимог директив ЄС, зазначених в Угоді про асоціацію. Такий спосіб не дозволяє вирішити наявні проблеми щодо правового регулювання діяльності ринку телекомунікацій та не забезпечує системного підходу до формування правової бази у відповідній сфері.

Третій шлях досягнення зазначених цілей: на основі порівняльного аналізу відповідності Законів України "Про телекомунікації" та "Про радіочастотний ресурс України" законодавству ЄС розробка та прийняття закону "Про електронні комунікації", який передбачатиме комплексне врегулювання усіх аспектів діяльності в сфері публічних електронних комунікацій з урахуванням законодавства ЄС, кращого міжнародного досвіду та потреб українського ринку електронних комунікацій та суспільства. Зазначене дозволить створити ефективну нормативно-правову базу для розвитку сучасних мереж та послуг електронних комунікацій, створення інфраструктури для розвитку інформаційного суспільства в інтересах суспільства, споживачів та підприємств електронних комунікацій.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки наведених шляхів досягнення цілей найкращим є третій.

4. Описання механізму і заходів, які пропонується застосувати для розв'язання проблеми

Для досягнення вказаних вище цілей пропонується прийняти проект Закону України "Про електронні комунікації", який, зокрема передбачає:

спрощене набуття права здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій, з застосуванням повідомного принципу, без попереднього індивідуального дозволу з боку держави. Виключенням є використання ресурсів електронних комунікацій: частот - на ліцензійній, а нумерації - на дозвільній основі;

права та обов'язки підприємств щодо діяльності в сфері електронних комунікацій, отримання та користування частотами і нумерацією, доступу та з'єднання з публічними комунікаційними мережами та до абонентських ліній для організації надання послуг; права, пов'язані з будівництвом та установленням мереж, інфраструктури, засобів електронних комунікацій;

проведення НКРЗ аналізу ринків послуг електронних комунікацій, зокрема, підстави та етапи його проведення, а у разі встановлення неефективної конкуренції - критерії та процедури визначення підприємств із значною ринковою владою, накладення на них регуляторних зобов'язань щодо прозорості, недискримінації, надання доступу, роздільного бухгалтерського обліку та обліку витрат, контролю за цінами чи функціонального поділу;

засади та процедури врегулювання НКРЗ спорів між підприємствами електронних комунікацій;

умови надання і отримання послуг електронних комунікацій та захисту прав споживачів, в тому числі, вимоги щодо договору про надання послуг, зміни і перенесення номеру, конфіденційності та захисту інформації про споживача, використання електронних комунікацій для маркетингу та реклами, умов доступу до інформації, що зберігається в кінцевому обладнанні споживача, порядку розгляду скарг споживачів та врегулювання НКРЗ спорів між споживачами та провайдерами;

засади встановлення та зміни тарифів на послуги, здійснення розрахунків, в тому числі, зазначається, що державна цінова і податкова політика, яка впливає на формування тарифів на послуги електронних комунікацій, має базуватись на принципах рівності та недопущення податкової дискримінації щодо споживачів послуг електронних комунікацій;

перелік універсальних послуг та категорії споживачів, на яких поширюється універсальне обслуговування;

умови призначення провайдерів для забезпечення універсального обслуговування та особливості надання ними універсальних послуг, забезпечення доступу до універсальних послуг осіб з обмеженими фізичним можливостями;

засади субсидування збитків призначених провайдерів від надання універсальних послуг за рахунок внесків підприємств електронних комунікацій (крім суб'єктів малого підприємництва, суб'єктів мікропідприємництва);

вимоги до будівництва мереж та інфраструктури електронних комунікацій, зокрема, підстави для будівництва, розміщення, спільного використання інфраструктури, та встановлення сервітуту для будівництва комунікаційних мереж;

правові засади ефективного розгортання високошвидкісних публічних комунікаційних мереж, зокрема, доступу до фізичної інфраструктури, спільного будівництва мереж та спільного використання інфраструктури, створення та доступу до внутрішньобудинкової фізичної інфраструктури;

вимоги щодо забезпечення захисту публічних комунікаційних мереж, інфраструктури та послуг;

умови застосування технічних засобів в публічних комунікаційних мережах, а також засади оцінки відповідності, стандартизації та метрології в сфері електронних комунікацій;

умови набуття, реалізації та припинення права користування частотами на основі ліцензій та/або радіочастотних присвоєнь, та чіткі і спрощені процедури надання відповідних адміністративних послуг;

умови щодо використання радіообладнання, визначення можливості застосування радіообладнання на території України, забезпечення електромагнітної сумісності та усунення радіозавад;

засади розподілу і користування нумерацією, що здійснюються відповідно до затвердженого ЦОВЗ Національного плану нумерації для публічних комунікаційних мереж та на підставі дозволів, які видаються НКРЗ. Визначено, обов'язок НКРЗ вести та оприлюднювати таблиці управління нумерацією з інформацією про призначену, задіяну та вільну нумерацію;

засади управління і використання комунікаційних мереж в умовах надзвичайного чи воєнного стану, в тому числі, застосування уповноваженими органами заходів правового режиму зазначених станів щодо мереж та засобів електронних комунікацій;

технічні та організаційні умови доступу до інформації уповноваженими органами державної влади та відповідні зобов'язання підприємств електронних комунікацій;

засади здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про електронні комунікації, зокрема - виключний перелік випадків в яких НКРЗ здійснює заходи державного нагляду, права, обов'язки та відповідальність посадових осіб НКРЗ, уповноважених здійснювати державний нагляд, права суб'єктів господарювання, щодо яких здійснюються нагляд;

конкретні адміністративно-господарські санкції за порушення цього Закону та умови їх застосування, в тому числі, надання до їх застосування можливості підприємству електронних комунікацій добровільно усунути виявлені порушення.

Законопроектом встановлено, що органами державного управління в сфері електронних комунікацій є Кабінет Міністрів України та центральний орган виконавчої влади в галузі зв'язку (ЦОВЗ), а органом регулювання - Національна комісія з регулювання зв'язку (далі - НКРЗ), визначені їхні повноваження та відповідальність за їх виконання.

Передбачені організаційні та фінансові засади незалежності НКРЗ у прийнятті регуляторних рішень, в тому числі:

будь-які не передбачені законом вказівки, доручення, спрямовані до НКРЗ, які стосуються регулювання в сфері електронних комунікацій, не підлягають виконанню;

рішення, дії чи бездіяльність НКРЗ можуть бути оскаржені лише в судовому порядку;

проекти нормативно-правових актів НКЗР підлягають погодженню лише з органами державної влади та у випадках, що передбачені законом;

фінансування НКРЗ здійснюється за рахунок надходжень від наданих нею адміністративних послуг, плати за виділення нумерації та частково за рахунок державного бюджету. Кошторис НКРЗ погоджується з бюджетною радою НКРЗ.

Встановлюється кваліфікаційні вимоги, порядок конкурсного відбору, призначення і звільнення Голови, заступника Голови та членів НКРЗ, їх повноваження і відповідальність, визначено, що на них поширюється правовий статус державних службовців.

Проектом Закону визначені мета і завдання НКРЗ з регулювання у сфері електронних комунікацій, функції та права НКРЗ, співробітництво НКРЗ з окремими органами державної влади, засади відкритості діяльності НКРЗ та консультаційних проваджень.

Також вносяться зміни до Закону України "Про радіочастотний ресурс України", пов'язані з визначенням у законопроекті "Про електронні комунікації" засад користування частотами у смугах загального користування.

5. Обґрунтування можливості досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акту

Впливу зовнішніх факторів на дію регуляторного акту не очікується.

Оцінка можливості впровадження та виконання вимог акту державними органами і органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами - висока.

Очікувані наслідки дії регуляторного акту не передбачають нанесення шкоди суб'єктам господарювання.

Контроль за додержанням вимог акту здійснюватиметься НКРЗ, ЦОВЗ в межах компетенції в установленому законом порядку.

6. Очікувані результати прийняття регуляторного акта

Аналіз вигод та витрат за умови прийняття Закону України "Про електронні комунікації":

Суб'єкти

Вигоди

Витрати

Держава

Виконання зобов'язань України відповідно до Угоди про асоціацію.

Відсутні.

Створення умов для розбудови сучасної інфраструктури інформаційного суспільства, що є передумовою ефективного функціонування та розвитку всіх галузей економіки та сегментів суспільного життя.

Відсутні.

Збільшення податкових надходжень до Державного бюджету України за рахунок розвитку комунікаційних мереж впровадження нових послуг.

Зменшення доходів до Державного бюджету України у зв'язку з відміною ліцензування видів діяльності у сфері телекомунікацій.

Посилення правопорядку на ринку електронних комунікацій та збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок запровадження адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про електронні комунікацій.

Відсутні.

Врегулювання питань щодо використання мереж та послуг електронних комунікацій для потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку та в умовах надзвичайного та воєнного стану.

Додаткові витрати відсутні.

Зменшення корупційних ризиків за рахунок запровадження чітких регуляторних процедур та критеріїв для прийняття рішень.

Відсутні.

Суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність на ринку електронних комунікацій

Спрощення умов входу на ринок електронних комунікацій шляхом запровадження повідомного принципу реєстрації та відміни ліцензування видів діяльності у сфері телекомунікацій.

Відсутні.

Запровадження аналізу ринків та регуляторних зобов'язань для операторів з істотною ринковою владою, що сприятиме ефективній конкуренції на ринку;

Відсутні.

Запровадження механізмів субсидування збитків призначених провайдерів від надання універсального обслуговування.

Внески на покриття збитків уповноважених провайдерів в розмірі, що не перевищує 0,5 відсотка річного доходу

Спрощення умов отримання радіочастот та нумерації, що сприятиме прискоренню впровадження новітніх послуг електронних комунікацій.

Відсутні.

Зменшення регуляторного тиску, пов'язаного з державним наглядом у зв'язку із обмеженням підстав для проведення перевірок та вдосконалення процедур нагляду.

Відсутні.

Врегулювання проблемних питань щодо будівництва, доступу, спільного використання мереж та інфраструктури електронних комунікацій, а також спрощення умов впровадження нових технологій та послуг з огляду на принцип технологічної нейтральності.

Відсутні.

Запровадження чітких, прозорих та об'єктивних регуляторних процедур, зменшення регуляторного тиску.

Відсутні.

Споживачі електронних комунікаційних послуг

Впровадження нових технологій та послуг електронних комунікацій, покращення їх якості та умов вибору провайдерів, мереж та послуг, з огляду на спрощення регуляторних умов діяльності на ринку, запровадження технологічної нейтральності, та заходів з підтримки розвитку комунікаційних мереж.

Відсутні.

Посилення захисту прав споживачів електронних комунікацій та запровадження досудового врегулювання НКРЗ спорів між споживачами та провайдерами.

Відсутні.

Посилення захисту інформації про споживача та конфіденційності електронних комунікацій.

Відсутні.

Формування об'єктивних та недискримінаційних цін на послуги з огляду на запровадження принципів технологічної нейтральності та недопущення податкової дискримінації щодо споживачів послуг електронних комунікацій у порівнянні із споживачами інших галузей економіки.

Відсутні.

Забезпечення універсального обслуговування, подолання цифрового розриву за рахунок впровадження механізмів субсидування збитків призначених провайдерів від надання універсальних послуг.

Відсутні.

Встановлення умов забезпечення універсальними послугами споживачів з обмеженими фізичним можливостями.

Відсутні.

7. Обґрунтування запропонованого строку дії акта

Строк дії регуляторного акта необмежений.

8. Показники результативності акта

Показниками результативності регуляторного акта є:

впровадження нових технологій та послуг електронних комунікацій;

розширення території покриття комунікаційними мережами, в тому числі, нових поколінь та збільшення числа споживачів, що отримують послуги, зокрема, доступу до Інтернету, інші сучасні послуги електронних комунікацій;

вихід на ринок електронних комунікацій нових суб'єктів господарювання;

рівень забезпечення універсальним обслуговуванням;

рівень якості послуг електронних комунікацій;

наявність достатньої комунікаційної інфраструктури для електронного урядування, комерції, освіти, медицини, інших сфер інформаційного суспільства;

збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів внаслідок розвитку мереж та послуг електронних комунікацій;

рівень дотримання законодавства та прав споживачів на ринку електронних комунікацій.

Регуляторний акт поширюватиметься на підприємства електронних комунікацій (операторів, провайдерів), загальних користувачів радіочастот, споживачів послуг електронних комунікацій, виробників та/або постачальників засобів електронних комунікацій, радіообладнання.

Розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта, зменшиться порівняно з існуючим порядком.

Рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб щодо основних положень акта - достатній: регуляторний акт розміщено на офіційному веб-сайті Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності акта

Відстеження результативності регуляторного акта буде здійснюватись ЦОВЗ та НКРЗ в межах компетенції шляхом:

використання статистичних показників;

проведення досліджень ринку;

проведення аналізу звернень підприємств та споживачів послуг електронних комунікацій.

Проведення відстежень здійснюватиметься у такі строки:

базового - після набрання чинності, але не пізніше дня, з якого починається проведення повторного відстеження результативності регуляторного акта;

повторного - через рік після проведення базового відстеження, але не пізніше двох років з моменту набрання чинності регуляторного акта;

періодичних - раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження.

 

Голова Державної служби
спеціального зв'язку та захисту
інформації України

 

Опрос