Идет загрузка документа (263 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Энергетическая стратегия Украины на период до 2035 года (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 12.05.2015

ЕНЕРГЕТИЧНА СТРАТЕГІЯ УКРАЇНИ
на період до 2035 року

БІЛА КНИГА
ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
"БЕЗПЕКА ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ"

1. Вихідні положення

Уклавши Угоду про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС), Україна прийняла історичне рішення щодо свого подальшого розвитку, визначивши за мету досягнення повноправного членства у співтоваристві європейських націй. Принциповий вибір України зумовлює потребу зміни підходів до формування державної політики, які мають відповідати керівним принципам і усталеній практиці ЄС, зокрема в сфері енергетики.

У зв'язку з цим, а також враховуючи загрози енергетичній безпеці, що виникли через тимчасову окупацію територій окремих регіонів України внаслідок агресії Російської Федерації, було прийнято рішення1 про необхідність актуалізації Енергетичної стратегії України.

____________
1 Указ Президента України від 1 травня 2014 року N 448 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року "Про стан забезпечення енергетичної безпеки у зв'язку з ситуацією щодо постачання природного газу в Україну".

Розроблена Енергетична стратегія є документом який формалізує політику України із забезпечення енергетичної безпеки та гарантування сталого розвитку енергетичного сектору та стабільного енергозабезпечення національної економіки та суспільних потреб, як у мирний час, так і в особливі періоди.

Енергетична стратегія України на період до 2035 року (далі - Стратегія) визначає мету та цілі енергетичної політики держави на довгостроковий період, а також окреслює шляхи і механізми її реалізації з урахуванням євроінтеграційних прагнень. У цьому контексті, дана Енергетична стратегія не є галузевим програмним чи організаційно-розпорядчим документом розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу держави, що є змістом чинної Енергетичної стратегії України на період до 2030 року2.

____________
2 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 N 1071-р "Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року".

На відміну від неї, цей документ формує цільову траєкторію розвитку енергетичного сектору, забезпечуючи узгодженість його пріоритетів з більш широкими цілями суспільства, як складової сталого соціально-економічного розвитку України та передбачає:

- визначення цільового стану енергетичного сектору України виходячи з пріоритетів забезпечення енергетичної безпеки та реалізації євроінтеграційних прагнень України;

- запровадження сучасних методичних підходів, прийнятих в країнах ЄС, до розроблення документів стратегічного планування та практичної діяльності з реалізації державної політики в енергетичній сфері;

- формування цілісної системи державного управління енергетичним сектором; формування узгодженої системи механізмів державного управління, спрямованої на досягнення цілей та створення системи моніторингу реалізації Стратегії; врахування положень Стратегії всіма причетними до сфери її дії суб'єктами.

Цільові індикатори розвитку паливно-енергетичного сектору визначаються на п'ятирічні періоди з урахуванням прогнозованого стану економіки та пріоритетних завдань із забезпечення енергетичної безпеки. Прогнозується, що до 2035 року валовий внутрішній продукт України зросте у 2 рази, тобто зростатиме на 3,5 % в середньому щорічно.

Стратегія формує наступну цільову траєкторію розвитку енергетичного сектору. Зокрема, має на кінець окремих етапів має бути забезпечено:

до 2020 року

- перехід енергетичного сектору України на ринкові принципи функціонування та конкуренції, що стимулюватиме підвищення ефективності економічної діяльності суб'єктів енергетичного сектору та ефективності використання енергоресурсів;

- ліквідацію монопольної залежності України від поставок енергоресурсів, диверсифікацію маршрутів та джерел поставок енергетичних ресурсів;

до 2025 року:

- інтеграцію енергетичного сектору України до енергетичних ринків ЄС та системи європейської енергетичної безпеки;

- конкурентоспроможність національного енергетичного сектору на європейському енергетичному ринку;

до 2035 року:

- повноцінну участь енергетичного сектору України у функціонуванні європейського енергетичного ринку з вільним рухом енергоресурсів, інвестицій та технологій, що забезпечить сталість розвитку галузей енергетики то зростання рівня самозабезпеченості видобувними енергоресурсами;

- завершення технологічного оновлення енергетичного сектору.

Загальним результатом реалізації Стратегії стане перетворення паливно-енергетичного комплексу країни з проблемного сектору, що потребує постійної державної підтримки, на сучасний, ефективний, конкурентоспроможний сектор національної економіки, здатний до сталого розвитку на довгострокову перспективу в умовах регіональної інтеграції та конкуренції на європейському та світовому енергетичних ринках.

2. Поточний стан та пріоритети енергетичної політики

Викликом конкурентоспроможності національної економіки є низький рівень її енергоефективності та переважання у структурі економіки енергоємних виробництв. Україна потребує виправлення деформацій реального сектору у напрямку зниження частки ресурсо- та енергоємних видів діяльності, сприяння зниженню енерго- та екологоємності виробництва шляхом упровадження сучасних технологій, раціоналізації ресурсовикористання, оптимізації територіального розміщення виробництва тощо.

До цього часу завдання підвищення енергоефективності національної економіки так і не стало визначальним. Держава та суспільство України продовжували діяти за інерцією стереотипів існування надлишку енергоресурсів, а державна економічна політика не стимулювала їх ефективного використання. Суб'єкти господарювання та населення продовжують очікувати від держави часткового покриття енергетичних витрат та самоусуваються від дій щодо підвищення енергоефективності.

Існуючі механізми регулювання тарифів для енергопостачальних підприємств у комунальній сфері створюють умови гарантованого отримання коштів через програми субсидування та дотацій. У свою чергу, "витратна" методологія формування тарифів знищує зацікавленість суб'єктів підприємницької діяльності у підвищенні енергоефективності виробництва. Збереження можливостей уникнути необхідності реалізовувати енергозберігаючі проекти завдяки отриманню різного роду пільг та заниженню цін на енергоресурси є суттєвим викликом державній політиці в енергетичній сфері.

Така ситуація спричиняє порушення ринкового балансу (конкуренції) між різними видами енергоресурсів та джерелами енергозабезпечення, перешкоджає підвищенню енергоефективності технологічних процесів українських виробників, чим послаблює конкурентоспроможність національної економіки та держави на світових ринках.

Для сталого розвитку економіки необхідно надійне енергозабезпечення за прийнятними цінами. Забезпечити це можливо вчасно реагуючи на виклики, які загрожують стабільному функціонуванню систем енергозабезпечення, та оперативно вирішуючи нагальні проблеми, які перешкоджають розвитку енергетичного сектору.

Ключовим викликом, який потребує нагального реагування, є незадовільний технічний стан енергетичного сектору України, який продовжує погіршуватись внаслідок старіння основних фондів. Більша частина генеруючих потужностей та мереж енергопостачання зношена та неефективна. Переважна більшість блоків теплових електростанцій перевищили межу фізичного зношення й потребує ґрунтовної модернізації або заміни, більшість блоків атомних електростанцій наближається до межі проектного терміну експлуатації. Баланс потужності енергосистеми України характеризується дефіцитом регулюючих потужностей, що зумовлює нераціональне використання існуючих потужностей та високий рівень втрат. Викиди пилу, оксидів сірки й азоту тепловими станціями України у рази перевищують норми розвинених країн. Значна частка об'єктів магістральних та розподільчих мереж відпрацювала свій ресурс і потребує модернізації.

Не менш критичне становище склалося у житлово-комунальному господарстві, де через незадовільний фізичний стан спостерігаються значні втрати у теплових мережах (загальні втрати у системі теплопостачання сягають 30 %, води 40 %), а подеколи й припинення теплопостачання через аварії мереж. Фонд будівель і споруд перебуває у незадовільному стані. Низька теплоізолююча здатність будівель призводить до значних втрат тепла на стороні споживання (у більшості будинків втрати теплової енергії сягають 30 %).

Загалом, капітальні інвестиції необхідні для всіх без винятку галузей енергетичного сектору. На даний момент модернізація в окремих сегментах виробництва, транспортування та кінцевого споживання енергії в Україні тільки розпочалася. Така ситуація зумовлює необхідність випереджаючого інвестування у технологічне оновлення енергогенеруючого та енергоспоживаючого обладнання, формування відповідних стимулів у сферах фіскального та грошово-кредитного регулювання, здійснення цільових інвестиційних програм.

Серйозні виклики перспективам розвитку енергетики виникають через незавершеність реформування енергетичних ринків. Існуючі моделі функціонування ринків в Україні не дозволяють сформувати надійні джерела фінансового забезпечення навіть нагальних потреб енергетичного сектору у підтриманні функціонування галузей енергетики на поточному рівні. Субсидування виробників, перехресне субсидування між групами споживачів, пільгові закупівлі енергоресурсів не тільки знижують мотивацію до енергозбереження, але й позбавляють стимулів інвестування у розвиток енергетичного сектору України.

Подолання суперечності між забезпеченням соціального захисту та впровадженням ринкових принципів господарювання в енергетичному секторі потребує вдосконалення соціальної політики. Збереження практики гарантування соціального захисту для окремих категорій споживачів через використання ресурсів паливно-енергетичного комплексу фактично блокує можливість накопичення ресурсів для модернізації галузей енергетики.

Намагання реформувати енергетичні ринки, здійснені в останні роки, результату не дали. Запропонована нова модель ринку електроенергії (модель прямих договорів та балансуючого ринку), при наявності фонду врегулювання вартісного дисбалансу, по суті, зберігає існуючі форми субсидування та перехресного субсидування, що зумовлює ризик сегментації ринку за видами генерації, стимулює зростання витрат виробників і цін для споживачів і, тим самим, блокує розвиток ринкової конкуренції.

Функціонування ринку природного газу, незважаючи на ряд позитивних змін у законодавстві, залишається деформованим. Збереження дисбалансу між цінами для окремих категорій споживачів зумовлює цілий ряд негативних наслідків. Обмеження рентабельності державних компаній з видобування природного газу через зобов'язання постачати газ для потреб населення за зниженими цінами стримує зацікавленість у збільшенні обсягів внутрішнього видобутку газу державними компаніями. У кризовій ситуації це зумовлює запровадження адміністративного регулювання ринку та обмежень на діяльність приватних компаній, що підриває інвестиційний клімат та довіру до України. Крім того, недосконалі механізми компенсації різниці у тарифах та субсидування окремих категорій споживачів формують незацікавленість в ефективності діяльності компаній на ринку природного газу та у сфері теплопостачання.

Суттєві виклики постають на ринку нафтопродуктів. Незважаючи на достатні потужності нафтопереробної промисловості, на ринку нафтопродуктів періодично виникають кризові ситуації. Зношена технічна база, морально застарілі виробництва, несприятлива цінова кон'юнктура на ринку, низька глибина переробки нафти, висока собівартість виробництва, незадовільна якість продукції - все це призвело до того, що завантаження нафтопереробних заводів України знизилося до 7 - 10 % у 2013 - 2014 років. Жоден із нафтопереробних заводів України не здатен конкурувати із заводами сусідніх країн і не має ресурсів для масштабної реконструкції. У той же час, непрозорість енергетичної політики у цій сфері призвела до безупинного, протягом останніх років, зростання частки імпортних нафтопродуктів на українському ринку. Зараз близько 80 % ринку нафтопродуктів України забезпечується імпортними поставками.

Ситуація, що складається на Донбасі - в базовому регіоні вугільної промисловості - змушує Україну фактично заново будувати систему взаємовідносин та принципи функціонування вугільної галузі. Руйнування інфраструктури та зупинка вугільних підприємств в окремих районах Донецької та Луганської областей поставили Україну перед загрозою втрати провідної ролі вугільної промисловості у забезпеченні енергетичної безпеки держави. Без переходу до ринкових умов господарювання, завершення приватизаційних процесів та запровадження конкурентного ринку вугільної продукції забезпечити ефективну роботу вугільної галузі у довгостроковій перспективі неможливо. Фактично діюча до цього часу практика заниження вартості вугілля шляхом бюджетних дотацій з часом перетворилась з інструменту балансування економічних показників державних вугледобувних підприємств, завдяки якому забезпечувалась соціальна стабільність і зайнятість у регіоні, на інструмент експлуатації ресурсів зазначених підприємств та субсидування окремих категорій споживачів вугільної продукції. Чинна система надання державної підтримки вугільної галузі вичерпала себе.

Використання атомної енергії для забезпечення потреб національної економіки та стабільне функціонування ядерної енергетики є передумовою забезпечення належного рівня енергетичної безпеки та сталого розвитку України. Водночас, в атомно-енергетичному комплексі України накопичилась низка проблем, сукупність яких становить серйозний виклик для енергетичної безпеки держави. Існуючі тарифи на електроенергію, що виробляється на атомних станціях, не покривають усіх експлуатаційних видатків та витрат, пов'язаних з їх будівництвом, подовженням термінів експлуатації, забезпеченням належного рівня ядерної безпеки, поводженням з відпрацьованим паливом і радіоактивними відходами. Фінансування власних потреб атомної галузі здійснювалося за залишковим принципом. Урановидобувна галузь та атомно-промисловий комплекс України здебільшого лише декларують свій потенціал, в той час як державні програми їх розбудови раз у раз залишаються невиконаними. При наявності потенціалу, Україні до цього часу не вдалось налагодити власне виробництво ядерного палива для потреб атомної енергетики.

Додатковим викликом при плануванні розвитку енергетичного сектору є боротьба із глобальною зміною клімату і необхідність скорочення викидів парникових газів. У 2009 році учасники конференції Рамкової Конвенції ООН зі зміни клімату визначили загальну мету - не допустити підняття середньої температури більше ніж на 2° C. Запобігання зміні клімату вбачається можливим завдяки реалізації заходів із енергозбереження та підвищення енергоефективності, а також за рахунок збільшення виробництва екологічно чистої енергії, у тому числі з відновлювальних джерел.

Для енергетики України це означає необхідність реалізації цілого комплексу заходів з мінімізації негативного впливу енергетики на довкілля, обмеження викидів парникових газів паливоспалювальними установками, зростання частки відновлювальної енергетики в енергетичному балансі. Розвиток енергетичного сектору, у зв'язку з потребами збереження земель, ґрунтів та екосистем (біорізноманітття) повинен здійснюватися за умов: оптимізації енергетичної інфраструктури та пом'якшення негативного впливу на ґрунти, у зв'язку з рішеннями щодо її розвитку, запобігання погіршення стану ґрунтів через емісію SO2 та NOx, уникнення негативного впливу на екосистеми, внаслідок видобування та використання енергоносіїв.

Без всеохоплюючих реформ, залучення масштабних іноземних інвестицій, забезпечення стабільності енергетичної та економічної політики Україні ризики для сталого розвитку та функціонування енергетичного сектору зберігатимуться й надалі. Реформування енергетичного сектору та виконання завдань стратегічних документів вищого рівня, зокрема Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020"3, має забезпечуватись узгодженими діями всіх зацікавлених суб'єктів та здійснюватись із дотриманням принципів державної політики.

____________
3 Указ Президента України від 12.01.2015 N 5/2015 "Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020".

Для зміцнення позицій України у світовому та регіональному поділі праці, забезпечення сталого розвитку національної економіки та енергетичного сектору необхідне проведення не тільки низки непопулярних, але безальтернативних змін в організації функціонування енергетичного сектору, але й здійснення нагальних реформ у політичній, адміністративній, трудовій, соціальній, житлово-комунальній сферах.

Принципами енергетичної політики України на період дії Стратегії визначаються:

- пріоритетність забезпечення сталого розвитку української економіки;

- прозорість державного регулювання енергетичного сектору, стабільність енергетичної політики та наступність управлінських рішень;

- лібералізація відносин на енергетичних ринках, недискримінаційність та відповідність реальним затратам ціноутворення, гарантування доступу до ринків та мереж;

- сприяння конкуренції, незалежність регуляторів енергетичних ринків, забезпечення захисту споживачів від проявів монополізму, регулювання діяльності природних монополій;

- пріоритетність інноваційного технологічного розвитку виходячи з пріоритетів безпеки енергозабезпечення та захисту довкілля та стимулювання оновлення енергетичної інфраструктури;

- входження енергетичного сектору України в європейський енергетичний простір та європейську систему забезпечення енергетичної безпеки.

Реалізація цілей Стратегії потребує має відбуватися на ринкових засадах. Ринкове ціноутворення створить цінові сигнали для суб'єктів господарювання та населення для модернізації обладнання, зміни практики енергоспоживання та сприятиме зростанню інвестицій у нові енергетичні об'єкти. У той же час ринкове ціноутворення забезпечить належний рівень прибутковості енергетичних компаній, які отримають ресурс для модернізації; оздоровить державні фінанси та забезпечить спрямовування, на засадах державно-приватного партнерства, наявних ресурсів на підтримку не окремих суб'єктів енергетичного ринку, а стратегічних проектів, які не є привабливими у ринкових умовах.

Зусилля щодо реформування системи енергетичних субсидій повинні супроводжуватися програмами цільової підтримки для захисту вразливих верств населення, з врахуванням уточнення категорій вразливих споживачів відповідно. При цьому захист малозабезпечених верств населення слід здійснювати через монетарні механізми, що стимулюватиме ощадливе ставлення до споживання енергоресурсів з боку населення, підвищить відповідальність та ефективність господарювання постачальників. Система підтримки вразливих категорій має формуватись в рамках соціальної політики, а не у сфері функціонування енергетичного сектору.

Трансформація енергетичного сектору України має розпочатися з радикального перегляду політики енергоефективності. З огляду на фінансові обмеження в Україні енергетична політика на найближчу перспективу має зосередитися на підвищенні рівня енергоефективності в енергетичному та житлово-комунальному секторах. Пріоритетними завданнями мають стати підвищення ефективності використання енергоресурсів енергоспоживаючими установками, системах транспортування та енергопостачання, у будівлях та на промислових підприємствах. Важливим є завершення встановлення приладного обліку постачання та споживання енергоресурсів та послуг, формування інституту власності (управління) для багатоквартирних житлових будинків та отримання ними, за допомогою державних та приватних банків, інвестицій для підвищення енергоефективності.

У реальному секторі економіки ключовим пріоритетом для уряду має стати запровадження нових механізмів стимулювання суб'єктів господарювання до підвищення енергоефективності на стороні споживання. Запровадження механізмів управління попитом, зокрема механізму "енергетичних послуг" як альтернативи новому виробництву енергії, відповідає зобов'язанням України в рамках приєднання до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Потребують уточнення й економічні механізми стимулювання енергоефективності як в частині переорієнтування їх на цільову групу споживачів енергоресурсів, так і в частині перегляду організаційних форм їх реалізації. Реалізація вказаної мети має відбуватися за рахунок створення інституційних умов спрямування інвестицій споживачам через використання ринкової фінансової інфраструктури та цінового стимулювання суб'єктів господарювання до підвищення ефективності використання енергоресурсів.

Взяті Україною зобов'язання в частині зниження впливу енергетики на довкілля обумовлюють потребу у додаткових обсягах інвестицій. Пріоритетом у цьому напрямі буде обмеження викидів парникових газів великими паливоспалювальними установками, що можливо досягнути за рахунок реалізації комплексу заходів з енергоефективності, енергозбереження та розширення використання відновлюваної енергетики. В частині мінімізації негативного впливу енергетичного сектору на довкілля пріоритетними напрямами державної політики є зменшення утворення шкідливих речовин у процесі виробничої діяльності шляхом впровадження прогресивних технологій виробництва та локалізації (уловлювання) викидів і скидань із подальшою їх нейтралізацією, складуванням й утилізацією.

Враховуючи прогнозоване обмеження ресурсів держави, пріоритетом енергетичної політики є формування механізмів залучення інвестицій, що поєднують державне та приватне фінансування, а також залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій, можливостей міжнародних угод та програм розвитку. Важливою у цьому контексті є активізація діяльності та розширення участі України в механізмах інвестування, що формуються в рамках політики щодо обмеження змін клімату. Сприятиме цьому приєднання України до низки міжнародних угод, зокрема з розширення доступу до міжнародного вуглецевого фінансування та інших механізмів "посткіотського періоду", програм міжнародних фінансових інститутів та розширення двосторонньої співпраці між урядами.

Фундаментальною умовою формування сприятливого інвестиційного клімату в енергетичному секторі є докорінне покращення ділового клімату в Україні, включаючи утвердження верховенства права, впровадження незалежного та суворого нагляду у сфері конкуренції та рішуче просування в бік ринкового ціноутворення. Це нагальне завдання потребує невідкладного завершення реформування енергетичних ринків, гарантування доступу до ринку, забезпечення стабільності та прозорості умов господарювання, обмеження втручання держави у функціонування ринків та діяльність суб'єктів господарювання.

Завершення процесу приватизації енергетичних активів є передумовою створенню прозорого та сприятливого для інвесторів інвестиційного клімату. Завданням на даному напрямку є формування нормативно-правової бази, що сприятиме конкуренції на енергетичних ринках та є ключовою для залучення інвестицій та гарантування українським споживачам енергії вигоди від ефективного функціонування на ринку. Забезпечення недискримінаційного доступу третіх сторін до мереж та незалежне і ефективне регулювання їх діяльності на ринку є необхідною умовою вдосконалення ринку. Для підвищення прозорості доходів та довіри інвесторів Україна має використовувати інструментарій, наданий законодавством Європейського Союзу та міжнародними ініціативами щодо прозорості у видобувних галузях, підвищення прозорості функціонування ринків та транспортних коридорів.

Національні регулятори у енергетичній сфері мають закріпити статус незалежного органу регулювання ринку. Регулятор має відстоювати не тільки інтереси держави в частині забезпечення імплементації та дотримання суб'єктами господарювання встановлених правил функціонування енергетичних ринків та сприяти інтересам суб'єктів господарювання в отриманні справедливого відшкодування їх затрат на забезпечення потреб споживачів в енергії та енергоресурсах, але й виступати гарантом прав споживачів на доступ до енергопостачання за найнижчими цінами у недискримінаційний спосіб.

Збройна агресія проти України чітко відобразила нагальність формування системи забезпечення енергетичної безпеки країни в режимі як звичайного, так і особливого стану. Україна має запровадити механізм надійного забезпечення енергетичних потреб суспільства на випадок блокування поставок енергоресурсів або пошкодження енергетичної інфраструктури.

Диверсифікація маршрутів та джерел поставок енергетичних ресурсів, постачальників енергетичних технологій на енергетичний ринок України має стати пріоритетом енергетичної політики. Необхідно розширювати участь України в реалізації спільних з ЄС інфраструктурних проектів, що сприятимуть підвищенню стабільності поставок енергоресурсів на ринок України та її енергетичній безпеці. Розширення технічних можливостей та розвиток організаційно-інституційної основи транскордонної торгівлі енергоресурсами з країнами ЄС забезпечить не лише диверсифікацію джерел та маршрутів постачання електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, але й технологічну інтеграцію України до єдиного європейського енергетичного ринку. Слід відмовитись від використання ядерного палива та ядерних технологій одного виробника, що дозволить знизити критичний рівень залежності атомно-промислового комплексу від російських ядерних технологій.

В умовах зростаючих ризиків та загроз енергетичній безпеці країни, критичній енергетичній інфраструктурі необхідно суттєво переглянути принципи та побудувати нову систему захисту стратегічних об'єктів енергетики. Кінцевою метою має стати багаторівнева, комплексна, добре скоординована система енергетичної безпеки, що охоплює завдання попередження та захисту життєво важливих об'єктів енергетики та враховує особливості функціонування енергетичного сектору у особливий період4. Необхідним є залучення приватного сектору до забезпечення енергетичної безпеки країни, впровадження механізмів узгодження дій органів державної влади та суб'єктів господарювання в кризових ситуаціях. Суб'єкти господарювання також мають брати участь у формуванні стратегічних запасів енергоресурсів на випадок кризових ситуацій. Завдання підвищення конкурентоспроможності енергетичного сектору полягає у забезпеченні не тільки економічної привабливості, але й спроможності суб'єктів господарювання аналізувати ризики та забезпечувати свою готовність до сталого функціонування у випадку реалізації ідентифікованих загроз.

____________
4 Під особливим періодом стратегія розуміє період функціонування енергетичного сектору України в умовах обмежень, спричинених виникненням надзвичайної ситуації, введенням надзвичайного стану чи особливого періоду. Питання функціонування паливно-енергетичного комплексу у цей період, методів та інструментів його управління та регулювання, порядку переведення у особливий режим функціонування та припинення його застосування потребує законодавчого врегулювання.

В частині розширення міждержавного співробітництва, вибору принципів функціонування та регулювання енергетичного сектору Стратегія фіксує мету енергетичної політики України - інтеграцію України до енергетичного ринку Європейського Союзу5, 6. Досягнення цієї амбіційної мети передбачає:

- впровадження Україною положень Третього енергетичного пакету ЄС, спрямованих на створення конкурентних та недискримінаційних умов господарювання на внутрішньому енергетичному ринку;

- інтеграцію об'єднаної енергетичної системи України до Союзу європейської електричної мережі відповідно до вимог ENTSO-E з метою забезпечення технологічної інтеграції України та виходу українських виробників електроенергії на європейський ринок;

- розширення транскордонної інфраструктури постачання газу між Україною та ЄС, що, окрім диверсифікації постачання газу в Україну, дозволить створити на базі українських підземних сховищ газу торговий майданчик та забезпечити повноцінне входження України до європейського газового ринку;

- активну участь України у регіональних та галузевих міжнародних організаціях з метою взаємоузгодженого та скоординованого вирішення спільних проблем, обговорення та прийняття рішень з проблемних питань забезпечення енергетичної безпеки та солідарних дій під час кризових явищ в енергетичних секторах відповідних країн.

____________
5 Закон України від 15.12.2010 N 2787-VI "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства".

6 Закон від 16.09.2014 N 1678-VII "Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони".

3. Цілі та завдання Стратегії

Стратегія є основним документом державної енергетичної політики, що визначає загальні цілі довгострокового розвитку енергетичного сектору країни, завдання та окреслює механізми реалізації державної енергетичної політики.

Метою Стратегії є забезпечення потреб суспільства та економіки в паливно-енергетичних ресурсах у технічно надійний та безпечний, економічно ефективний, екологічно прийнятний спосіб для гарантування поліпшення умов життєдіяльності суспільства та забезпечення вимог енергетичної безпеки країни.

Цільовий стан енергетичного сектору України, на досягнення якого спрямовується Стратегія, визначається виходячи із необхідності:

- задоволення потреб суспільства в умовах як нормального, так і особливого стану;

- технічно надійного та безпечного функціонування систем енергозабезпечення суспільства;

- економічної ефективності функціонування систем енергозабезпечення та загалом енергетичного сектору України;

- енергетичної ефективності використання енергоресурсів суспільством та національною економікою;

- екологічно прийнятного рішення впливу енергетики на довкілля та клімат;

- спроможності держави формувати та здійснювати політику захисту національних інтересів незалежно від наявних і потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру в енергетичній сфері.

Безпосередні кількісні та якісні цільові параметри Стратегії визначаються з урахуванням вимог забезпечення сталого розвитку українського суспільства на довгострокову перспективу, пріоритетів розвитку національної економіки та міжнародних зобов'язань України.

Основними цільовими параметрами на період до 2035 року є:

- зниження енергоємності валового внутрішнього продукту до рівня 0,17 кг н. е. на 1 дол. США ВВП України (ПКС) та наближення за цим показником до країн зі схожими кліматичними, географічними та економічними параметрами;

- оптимізація структури енергетичного балансу держави виходячи з вимог енергетичної безпеки та забезпечення частки відновлюваної енергетики на рівні 20 %;

- досягнення до 2020 року рівня залежності від постачання енергоресурсів з однієї країни (компанії) не більше 30 % від загального обсягу імпорту (для ядерного палива цільові значення встановлюються окремо);

- забезпечення гарантованої відповідності генеруючих потужностей обсягам та режимам споживання електроенергії в об'єднаній енергетичній системі України, зокрема в частині наявності регулюючих потужностей;

- забезпечення гарантованої відповідності теплогенеруючих потужностей обсягам та режимам споживання теплової енергії населенням України;

- забезпечення до 2025 року технічної інтеграції ринків електроенергії та газу України та ЄС (наявність мереж транскордонної передачі Україна - ЄС) на рівні не менше 15 % відносно обсягу внутрішнього ринку України;

- формування системи гарантованого енергозабезпечення потреб національної економіки і суспільства в особливий період на рівні 90 днів споживання.

Деталізовані цілі Стратегії, визначені виходячи із стратегічних завдань в інших сферах життєдіяльності, політичних рішень та міжнародних зобов'язань України, наведено у Додатку 1.

Прогнозний баланс споживання енергоресурсів на період до 2035 року, цільові значення частки ВДЕ у кінцевому споживанні та рівень енергоефективності національної економіки наводиться у Додатку 2.

Реалізація Стратегії потребує цілеспрямованості та послідовності енергетичної політики поряд із гнучкістю застосування управлінських рішень, адекватних реальній соціально економічній ситуації. Відтак конкретні управлінські рішення, які прийматимуться на виконання Стратегії, мають забезпечувати:

- наближення нормативно-правового та законодавчого поля, зокрема в енергетичній сфері, до принципів та положень законодавства ЄС, зокрема викладених в Угоді про асоціацію Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони;

- утримання від будь-якої діяльності, яка може ускладнити розвиток конкуренції на енергетичних ринках, ринку енергетичних послуг, підвищення ефективності використання енергії та пріоритетів України в частині забезпечення низьковуглецевого розвитку економіки;

- забезпечення, при необхідності застосування соціальної допомоги, мінімального рівня її впливу на принципи функціонування енергетичних ринків;

- сприяння розвитку ініціативи суб'єктів господарювання та якості корпоративного менеджменту на основі індикативного планування та укладання Добровільних угод щодо виконання положень Стратегії;

- утримання від прийняття актів законодавства, які негативно впливають на сталість та прогнозованість правил гри на енергетичних ринках.

Досягнення цілей Стратегії відбувається шляхом реалізації комплексу заходів за визначеними етапами. Етапність реалізації Стратегії дозволяє забезпечити сталість енергетичної політики щодо досягнення довгострокових цілей та гнучкість у застосуванні конкретних механізмів реалізації, виходячи із реальної ситуації.

Встановлюються такі етапи реалізації Стратегії.

1) Етап реформування (2015 - 2020). Завданнями даного етапу є зміна підходів до управління енергетичним сектором, зокрема завершення приватизаційних процесів та реформування енергетичних ринків, ліквідація системи опосередкованих розрахунків в енергетиці, збільшення повноважень та відповідальності місцевих органів влади за результати життєдіяльності громад та переходу до безпосередніх договірних відносин між виробниками та споживачами енергоресурсів на основі ринкового ціноутворення.

Передусім у період до 2020 року необхідно забезпечити:

- припинення політики "пільгових" цін для окремих груп споживачів та перехід на єдині для всіх груп споживачів принципи ціноутворення;

- завершення процесу приватизації та/або корпоратизації в енергетичному секторі, уточнення повноважень та завдань органів виконавчої влади у сфері енергетики;

- завершення формування законодавчої бази реформування енергетичних ринків, забезпечення реформування енергетичних ринків та посилення незалежності національних регуляторів енергетичних ринків;

- реформування системи оподаткування у видобувній галузі з метою забезпечення рівних умов господарювання та створення привабливого інвестиційного клімату;

- децентралізацію владних повноважень та передачу ресурсів та відповідальності за функціонування житлово-комунальної сфери та комунальної енергетики на місцевий рівень, обґрунтовану децентралізацію систем енергозабезпечення з використанням місцевих видів палива та відновлюваних джерел енергії;

- впровадження системи енергоменеджменту, проведення енергетичного аудиту, розроблення законодавства з надання енергетичних послуг (реалізації проектів енергоефективності споживачами за сприяння постачальників) та енергосервісу;

- впровадження сучасних систем управління у відповідності до міжнародних стандартів;

- виконання програми підготовки енергетичних систем України (електроенергетичної, газотранспортної) до роботи в синхронному режимі з енергетичними системами ЄС;

- забезпечення диверсифікації маршрутів та джерел постачання енергоресурсів з метою зниження залежності України від поставок з монопольних джерел;

- запровадження системи стратегічного планування як в частині періодичного затвердження перспективних ключових параметрів розвитку енергетичного сектору, так і в частині проведення аналізу ризиків та загроз енергетичній безпеці та оцінки стану реалізації Стратегії.

Вирішення зазначених нагальних завдань дозволить сформувати нову систему взаємовідносин між постачальниками та споживачами енергетичних послуг, чітко визначити відповідальність суб'єктів взаємовідносин в енергетичному секторі, їх можливості та інструменти залучення інвестицій. Одночасно це підвищить відповідальність власників об'єктів енергетики за ефективність їх діяльності та зацікавленість суб'єктів господарювання та органів влади у підвищенні енергоефективності, відкриє можливості для інноваційного розвитку енергетичного сектору.

2) Етап модернізації та корпоративного розвитку (2021 - 2025). Завданнями даного етапу є реформування системи управління в енергетичному секторі та запровадження системи фінансово-економічного регулювання енергетики відповідно до ринкових моделей, а також підвищення корпоративної культури суб'єктів господарювання та їх спроможності використовувати доступні інструменти внутрішнього та зовнішнього ринку капіталу та ресурсів енергетичного ринку України. Має відбутися суттєве вдосконалення законодавчої бази забезпечення енергетичної безпеки держави в умовах лібералізованих енергетичних ринків, зокрема в частині використання доступних ресурсів в умовах кризових ситуацій в енергетичному секторі.

Пріоритетами даного етапу є забезпечення до 2025 року:

- забезпечення, синхронно із поданням заявки на вступ України до ЄС, приєднання об'єднаної енергетичної системи України до європейської мережі операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E) та інтеграцію газотранспортної системи України до Європейської мережі операторів системи транспортування газу (ENTSO-G);

- повноцінне впровадження положень "Третього енергетичного пакету" та інших Директив ЄС у практичну діяльність на енергетичних ринках;

- розвиток інституційного середовища для функціонування енергетичних ринків та загалом бізнесу в енергетичній сфері за європейським зразком;

- уточнення системи оподаткування енергетичного сектору з метою забезпечення рівних умов господарювання та створення привабливого інвестиційного клімату з врахуванням отриманих результатів на етапі реформування;

- підтримка ринкової фінансової інфраструктури щодо реалізації проектів оновлення основних фондів енергетичного сектору;

- створення обґрунтованої системи енергетичних та екологічних податків (оподаткування енерговикористання) та концентрації інвестиційного ресурсу для реалізації масштабних проектів в рамках створення фондів фінансування проектів розвитку енергетики;

- формування системи заохочень для проведення перспективних наукових досліджень, розробки та впровадження у виробництво нових високоефективних технологій і обладнання;

- посилення вимог до енергоспоживаючого обладнання та будівель (стандарти, регламенти, сертифікація тощо);

- практичне запровадження системи управління попитом, зокрема запровадження зобов'язань щодо надання енергетичних послуг;

- формування інструментів підтримки національних енергетичних компаній щодо розширення їх участі в європейських та глобальних ринках та проектах, які сприятимуть посиленню енергетичної безпеки України;

- забезпечення функціонування системи забезпечення енергетичної безпеки, узгодження дій держави та суб'єктів господарювання у звичайний та в особливий період.

Вирішення завдань цього етапу сформує основу забезпечення сталого інноваційного розвитку енергетичного сектору в умовах конкурентних відносин. Підвищення якості корпоративної культури суб'єктів господарювання відкриє шлях до реалізації масштабних інноваційних проектів розвитку галузей енергетичного сектору, забезпечить сталість розвитку енергетичних компаній.

3) Етап інтеграції та інноваційного оновлення (2026 - 2035), на якому Україна повністю інтегрується до системи міжнародної співпраці, а енергетичний сектор функціонуватиме в рамках спільного європейського енергетичного ринку відповідно до єдиних правил. Завданням цього етапу є забезпечення безпеки енергопостачання та розвиток енергетичної інфраструктури з врахуванням вимог захисту довкілля та забезпечення сталого розвитку. Передбачається формування системи державної підтримки науково-технологічного та інноваційного розвитку енергетичного сектору України, розширення активності та спроможності національних компаній на світових енергетичних ринках, інноваційне оновлення основних фондів енергетичного сектору України з використанням можливостей міжнародної інтеграції. На цьому етапі має бути завершено формування системи забезпечення енергетичної безпеки.

Пріоритетами етапу є:

- запровадження цільових програм розвитку технологічних платформ, що визначатимуть довгостроковий вплив на структуру енергетичного балансу та структуру економіки країни;

- посилення вимог до способів енерговикористання, технологій та обладнання через перегляд цільових рівнів енергоспоживання та екологічних параметрів;

- забезпечення захисту прав споживачів щодо доступу до якісного енергозабезпечення;

- формування системи підтримки проведення перспективних наукових досліджень, розробки та реалізації пілотних проектів впровадження нових енергетичних технологій, технологій енерговикористання тощо;

- розвиток внутрішнього ринку торгівлі квотами на викиди парникових газів як ринкового інструменту інвестування проектів енергозбереження та зниження рівня викидів;

- уточнення енергетичних (екологічних) податків як інструменту регулювання структури енергетичного балансу, реалізація пріоритетів низьковуглецевого розвитку економіки;

- використання фінансових ресурсів та можливостей поглибленої міжнародної співпраці України для модернізації енергетичного сектору;

- забезпечення підтримки національних енергетичних компаній щодо їх діяльності на зовнішніх ринках та реалізації міжнародних проектів, які сприятимуть посиленню енергетичної безпеки України;

- входження України в європейську систему забезпечення енергетичної безпеки.

Виконання завдань даного етапу забезпечить інноваційне оновлення галузей енергетичного сектору та сформує засади його сталого розвитку на довгострокову перспективу. Буде сформовано нову систему відносин між державою та суб'єктами господарювання, що забезпечить інституційну основу залучення суб'єктів господарювання до завдань забезпечення енергетичної безпеки держави та підтримки національних компаній в умовах конкурентної боротьби на зовнішніх ринках.

З метою узгодження дій зацікавлених суб'єктів на кожному етапі реалізації Стратегія передбачається прийняття плану заходів, який деталізуватиме пріоритети енергетичної політики. Узгодження завдань щодо реалізації конкретних проектів з існуючою системою планування та прогнозування економічного і соціального розвитку держави, здійснюватиметься у рамках цільових програм розвитку галузей енергетичного сектору та економіки. Цими програмами буде визначатись організаційне та ресурсне забезпечення потреб розвитку енергетичного сектору (реалізація конкретних проектів) з урахуванням політико-економічного становища в країні.

Цілі та завдання програм мають бути узгоджені між собою для забезпечення концентрації зусиль України та забезпечення реалізації Стратегії. Результатом виконання програм є досягнення кількісних та якісних індикаторів, визначених у Додатку 1, прогнозними енергетичними балансами наведеними у Додатках 2 - 3, та "Дорожньою картою" реалізації Стратегії (Додаток 4).

4. Пріоритети розвитку галузей енергетичного сектору

Досягнення цілей Стратегії забезпечується через реалізацію конкретних проектів розвитку в окремих галузях енергетичного сектору відповідно до визначених моделей та правил функціонування енергетичних ринків.

Прогноз розвитку окремих галузей енергетики сформований на основі поточної соціально-економічної ситуації на внутрішньому ринку України, рівня цін на енергетичні ресурси та технології на світових ринках і передбачає досягнення загальних цілей Стратегії з урахуванням міжнародних зобов'язань, взятих Україною, та необхідності мінімізувати економічне навантаження енергетичного сектору на кінцевих споживачів.

Зокрема, поточний прогноз соціально-економічного розвитку України (забезпечення зростання ВВП України у 2 рази до 2035 року) базується на необхідності радикального технологічного оновлення національної економіки та соціальної сфери, здійснення відповідних масштабних інвестиційних проектів. При цьому прогноз розвитку економіки виходить з необхідності максимального використання внутрішнього потенціалу у реалізації зазначених амбіційних цілей, що формує перспективу завантаження металургійного, будівельного, транспортного та енергетичного секторів національної економіки.

Водночас, взяті Україною міжнародні зобов'язання та цілі забезпечення сталого розвитку накладають на національну економіку та енергетичний сектор низку обмежень щодо необхідності інноваційного оновлення енергетичного сектору, розширення використання відновлювальних джерел енергії, зниження енергоємності національної економіки, впливу енергетики на навколишнє середовище тощо.

Визначені Стратегією цілі передбачається досягти завдяки реалізації пріоритетних напрямів розвитку галузей енергетичного сектору. Послідовність заходів, часові рамки та обсяги інвестицій, необхідні для досягнення прогнозованих цілей будуть відображені в програмах прийнятих на виконання Стратегії та залежатимуть від реальних показників соціально-економічного розвитку країни та доступних енергетичних, технологічних та інвестиційних ресурсів для суб'єктів господарювання на енергетичних ринках.

При виникненні ризиків недосягнення прогнозованих цілей економічного розвитку, недостатності інвестиційних ресурсів для реалізації проектів в енергетичній сфері відповідним чином коригуватимуться абсолютні показники введення в експлуатацію об'єктів енергетики, виробництва продукції, що, однак, не впливатиме на завдання досягнення загальних системних цілей Стратегії.

Пріоритети розвитку електроенергетичної галузі

Пріоритетами розвитку електроенергетичної галузі стануть оптимізація структури генеруючих потужностей з урахуванням особливостей залучення до енергетичного балансу відновлюваної енергетики та розвиток мереж електропостачання, що передбачає зниження ступенів трансформації та наближення високовольтних мереж до споживача, підвищення гнучкості системи шляхом реалізації принципу "інтелектуальних мереж", побудова розподільчих мереж з урахуванням необхідності забезпечення двонаправленості потоків енергії (для створення технічних умов інтеграції споживачів-виробників та розподільної генерації).

Розвиток теплової генерації визначатиметься наявністю та вартістю запасів власного вугілля та природного газу, а також розвитком енергетичних технологій використання біомаси та інших видів палива. У той же час, вимоги щодо обмеження негативного впливу енергетики на довкілля потребуватимуть масштабної модернізації та оновлення генеруючих потужностей теплової генерації, що зумовлюватиме відносну стабілізацію загальної встановленої потужності вугільних ТЕС на існуючому рівні.

Дані вимоги формуватимуть значні потреби в інвестиційних ресурсах для забезпечення будівництва заміщуючих потужностей з використанням сучасної технологічної бази. За період реалізації Стратегії передбачається заміщення щонайменше половини існуючих потужностей ТЕС новими блоками на основі технологій, які дозволяють досягати європейських стандартів по викидах забруднюючих речовин та використання інших видів палива. Решта блоків ТЕС буде модернізована та оснащена необхідним обладнанням для забезпечення відповідності екологічним вимогам.

Суттєвого оновлення потребують магістральні та розподільчі мережі електропостачання, що зумовлюватиме потребу у значних інвестиційних ресурсах як з боку безпосередніх власників (в рамках корпоративних програм розвитку), так і боку держави (в рамках реалізації програми інтеграції ОЕС України до енергосистеми ENTSO-E).

Подальший розвиток ядерного енергетичного сектору на період до 2035 року прогнозується виходячи з того, що частка атомної генерації в загальному обсязі виробництва електроенергії зберігатиметься приблизно на рівні 45 - 50 %. У період до 2025 року передбачається подовження терміну експлуатації діючих блоків (подовження терміну експлуатації кожного блоку на 20 років понад терміни, передбачені вихідними проектами) та побудова двох енергоблоків на майданчику Хмельницької АЕС. Питання щодо подальшого будівництва нових енергоблоків має розглядатися при досягненні діючими АЕС України коефіцієнта використання встановленої потужності на рівні 80 %.

Пріоритетами атомно-промислового комплексу України є завдання із створення виробництва власного ядерного палива (без етапу збагачення урану), розвитку урановидобувної галузі з метою 100 % забезпечення ураном власного виробництва потреб українських АЕС, промислового освоєння технологій виготовлення необхідної цирконієвої продукції, розбудови інфраструктури поводження з відпрацьованим паливом та радіоактивними відходами. Поряд з цим вимоги забезпечення енергетичної безпеки зумовлюватимуть реалізацію програми диверсифікації постачання ядерного палива та ядерних технологій для потреб українського атомно-промислового комплексу.

Важливим пріоритетом ядерного енергетичного сектору має стати підвищення його конкурентоспроможності на відкритому лібералізованому енергетичному ринку України, що потребуватиме стратегічного вибору ринкових механізмів регулювання розвитку компанії - оператора АЕС та компанії з виробництва ядерного палива.

Передбачається стале розширення використання всіх видів відновлюваної енергетики, яка стане одним з інструментів гарантування енергетичної безпеки держави. Стратегією прогнозується зростання частки відновлюваної енергетики до рівня 11 % у валовому кінцевому енергоспоживанні до 2020 року, відповідно до цілей визначених Національним планом дій з відновлюваної енергетики7 та до рівня 20 % до 2035 року. Зростатиме частка сектору електроенергетичної галузі, який використовує тверду біомасу га біогаз у якості джерела енергоресурсу, що зумовлюватиметься як відносною сталістю виробництва (за наявності ресурсної бази), так і тенденцією до формування локальних генеруючих потужностей. Перевага віддаватиметься одночасному виробництву теплової та електричної енергії в когенераційних установках.

____________
7 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 N 902-р "Про Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року".

У той же час, з метою забезпечення спроможності електроенергетичної системи компенсувати коливання потужності об'єктів сонячної та вітрової електроенергетики передбачається модернізація та введення в експлуатацію нових маневрових потужностей на базі ТЕС-вугілля, ГЕС та ГАЕС та парогазових електростанцій із запровадженням сучасних систем регулювання частоти Об'єднаної енергетичної системи України. При цьому, розширення використання відновлюваної енергетики безпосередньо у споживача не підпадає під обмеження енергосистеми і формує перспективу динамічного розвитку на місцевому рівні.

Зберігатиметься сталість розвитку гідроелектроенергетичної галузі. Очікується, що загальна встановлена потужність великої гідроенергетики досягне щонайменше 15 % загальної встановленою потужності в Об'єднаній енергетичній системі України. Додатковий потенціал розвитку гідроенергетики може бути реалізований за рахунок малої та мікро гідроенергетики.

Пріоритети розвитку систем теплопостачання та теплозабезпечення населених пунктів

У галузі теплопостачання зростання споживання теплової енергії відбуватиметься у комерційному та житловому секторі за рахунок очікуваного зростання питомої площі на одну людину та підвищення вимог щодо якості надання послуг.

Водночас, враховуючи підвищення ефективності використання тепла, зниження втрат в мережах теплопостачання та будівлях, а також застосування новітніх технологій теплозабезпечення, після 2030 року вдасться досягнути помірного зростання рівня споживання теплової енергії. При цьому структура виробництва теплової енергії головною мірою залежатиме від відносної вартості її виробництва на базі кожного з джерел.

Прогнозується суттєве зростання частки відновлюваних джерел енергії у сфері теплозабезпечення. Використання біомаси для потреб енергозабезпечення здійснюватиметься швидкими темпами, передусім у середньостроковому періоді, виходячи з необхідності підвищення рівня енергетичної безпеки України. Перевага віддаватиметься найбільш енергоефективним рішенням, зокрема одночасному виробництву теплової та електричної енергії, виробництву біопалива другого покоління, розвитку виробництва та споживання біометану (очищеного біогазу).

Більш широкого використання біомаси в якості палива слід очікувати на місцевому рівні в рамках децентралізації системи енергопостачання. Прогнозується відпрацювання технологій та запровадження об'єктів з виробництва біометану та створення умов приєднання зазначених об'єктів до локальних систем газопостачання.

Враховуючи можливу децентралізацію теплопостачання (за умови належного техніко-економічного обґрунтування), проведення політико-адміністративних та міжбюджетних реформ в країні, зростатимуть роль та відповідальність місцевих органів влади за ефективність систем забезпечення життєдіяльності громад. Місцеві органи влади отримають більше прав та можливостей щодо залучення інвестицій у комунальну енергетику. У той же час на загальнодержавному рівні буде розроблено належну інституційну, законодавчу та нормативно-правову базу методологічної підтримки та контролю за результативністю діяльності суб'єктів господарювання у сфері теплозабезпечення.

Пріоритети розвитку видобувних галузей

Стратегія передбачає модернізацію нафтогазової промисловості України. Прогнозується помірне щорічне зростання обсягів видобутку традиційного газу, а загальні перспективи видобутку газу в Україні значною мірою залежатимуть від використання новітніх технологій інтенсифікації видобутку традиційного та розвитку видобутку нетрадиційного газу. Прогнозується, що сукупний видобуток зросте, і до 2035 року Україна зможе вийти на рівень самозабезпеченості природним газом та буде мати ресурс для його експорту на зовнішні ринки.

Поряд із цим, лібералізація ринку природного газу, його інтеграція до європейського газового ринку створить надійний механізм забезпечення постачання газу, за будь-яким напрямом здійснення експортно-імпортних операцій. Умовою досягнення такого стану є розширення системи інтерконекторів між українською та європейською системами та формування віртуальної торгової точки торгівлі природним газом на базі західноукраїнських підземних сховищ природного газу.

Динаміка зростання видобутку нафти в Україні у короткостроковій перспективі суттєво обмежуватиметься через виснаження великих родовищ, недостатній рівень інвестицій у геологорозвідувальні роботи протягом останніх років за відсутності розвідки нових запасів, а також низький коефіцієнт нафтовіддачі. За умови істотного збільшення інвестицій у геологорозвідувальні роботи найближчими роками можливо почати активне розроблення родовищ з відносно невеликим обсягом доведених ресурсів. Додатковий потенціал збільшення видобутку нафти також існує при успішному проведенні геологорозвідувальних робіт на великих глибинах залягання ресурсів та освоєння ресурсів сланцевої нафти.

У той же час, потреби національної економіки у нафті та нафтопродуктах власного виробництва, що вимагатиме імпортних поставок. Україна диверсифікує постачання з різних джерел для забезпечення функціонування національної економіки у разі припинення постачання з одного джерела. Перспективи розвитку нафтопереробної галузі, особливо враховуючи існуючий низький рівень рентабельності нафтопереробки на європейському ринку, залежатимуть від економічної політики держави у цій сфері. Доцільним є залучення стратегічного інвестора (компанії - виробника нафти) до побудови в Україні щонайменше одного сучасного нафтопереробного заводу з виробництва дизельного палива для потреб українського та європейського ринків.

Основним пріоритетом держави в регулюванні видобутку газу та рідких вуглеводнів на наступні роки має стати стимулювання збільшення обсягу проведених геологорозвідувальних і бурових робіт завдяки вдосконаленню економічної та податкової політики у цій сфері, підвищення ефективності наукового супроводу діяльності галузі, використанню новітніх технологій інтенсифікації видобутку та залучення стратегічних іноземних інвесторів в рамках розширення двостороннього співробітництва.

Динаміка розвитку вугільної галузі залежатиме від успішності відновлення функціонування вугільних підприємств на основі модернізації технологічного обладнання, динаміки розвитку подій у східному регіоні та кардинального реформування взаємовідносин на ринку вугільної продукції. Основним завданням у цьому секторі є переведення вугільної галузі на бездотаційний і самоокупний режим діяльності.

Передбачається, що після 2020 року вугільна галузь повністю функціонуватиме в рамках ринкових відносин, а держава не буде регулювати та дотувати діяльність вугільних підприємств. Реформування галузі створить базу для залучення приватних інвестицій у її розвиток, збереження її ролі у забезпеченні енергетичної безпеки держави.

Поряд із цим, Україна сприятиме розширенню транспортної інфраструктури здійснення експортно-імпортних операцій з вугільною продукцію для підтримання конкурентоспроможності внутрішнього ринку та виходу українських виробників вугілля на зовнішні ринки.

Стратегічна роль ядерної енергетики базується на наявних в Україні значних запасах уранової руди та промисловості з її видобуванням та виробництвом уранового концентрату. Прогнозується забезпечення поступового нарощування видобування уранового концентрату для повного забезпечення потреб ядерно-паливного циклу власного сировиною у короткостроковій перспективі. У довгостроковій перспективі галузь буде повністю інтегрована у світовий ринок урану, буде здатна експортувати концентрат природного урану на світовий ринок.

Пріоритетні напрями політики енергоефективності та запобігання зміні клімату

Завершення процесу переходу на ринкове ціноутворення суттєво підвищить зацікавленість споживачів енергоресурсів у їх економному використанні. Забезпечення приладного обліку споживання енергоресурсів та формування інституту власності (управління) багатоквартирними житловими будинками дозволить суттєво підвищити ефективність використання енергоресурсів населенням. Оптимізація споживання електроенергії в будівлях, термомодернізація будівель, впровадження енергозберігаючих технологій для опалення, кондиціювання і освітлення має суттєвий потенціал з погляду реалізації цілей Стратегії.

Ліквідація "витратної" методології тарифоутворення, вдосконалення нормативно-правової бази регулювання енергетичних ринків, підвищення їх конкурентності змусить суб'єктів господарювання забезпечити суттєве підвищення енергоефективності при виробництві та постачанні енергоресурсів. Додатковим стимулом до реалізації енергозберігаючих проектів енергопостачальниками стане запровадження механізму управління попитом, зокрема створення можливостей для споживачів приймати активну участь у процесах балансування на енергетичних ринках, запровадження практики надання постачальниками "енергетичних послуг" споживачу в частині реалізації проектів енергоефективності.

Одним із способів підвищення енергоефективності у сфері теплопостачання є стимулювання розвитку конкурентного середовища та відокремлення діяльностей з виробництв, транспортування та постачання теплоенергії.

Реалізація потенціалу енергозбереження у промисловості забезпечуватиметься за рахунок впровадження систем енергетичного менеджменту та енергосервісу, стимулюючої енергоефективність державної економічної політики та поступового підвищення вимог до рівня енергоефективності шляхом перегляду стандартів на енергоспоживання. Державно-приватне партнерство має стати ефективним інструментом узгодження цілей державної політики та зацікавленості суб'єктів господарювання у підвищенні ефективності енерговикористання. Передбачається також запровадження законодавчих вимог щодо проведення енергетичних аудитів, сертифікації будівель, маркування енергоспоживаючого обладнання.

Передбачається активізація реалізації потенціалу енергозбереження в адміністративних будівлях та бюджетних установах в силу посилення контролю за енерговикористанням, децентралізації повноважень, підвищення відповідальності керівників на місцях. Механізмом реалізації потенціалу енергозбереження у цій сфері має стати застосування договорів енергосервісу та реалізації програми енергозбереження у бюджетній сфері. Суттєвий вплив на поведінку споживачів матиме політика популяризації енергозбереження як на територіальному, так і на державному рівнях.

Реалізація потенціалу енергозбереження у транспорті має забезпечуватися шляхом стимулювання перевозок на більш ефективних видах транспорту, за допомогою інструментів системи оподаткування.

Енергетична політика країни має бути узгодженою та включати загальні цілі з енергоефективності, використанні відновлюваної енергетики цілі по скороченню викидів парникових газів. З метою зниження викидів парникових газів та негативного впливу енергетики на довкілля передбачається формування цілого комплексу стимулюючих та регулюючих заходів. Удосконалення системи оподаткування в енергетичній та екологічній сферах (запровадження вуглецевого податку) стимулюватиме споживачів до зниження викидів парникових газів та створить додаткове джерело фінансування важливих енергоефективних проектів. Надалі запровадження внутрішнього вуглецевого ринку дозволить забезпечити реалізацію проектів модернізації енергетики виходячи з принципу найменшого економічного навантаження на споживачів.

Прогнозний енергетичний баланс України на період до 2035 року, з врахуванням зазначених пріоритетів розвитку енергетичного сектору, наведений у Додатку 4.

5. Організація виконання Стратегії

Визначені Стратегією цілі, які є складовою частиною стратегії забезпечення національної безпеки та пріоритетів соціально-економічного розвитку держави, мають бути відображені в рамках політики держави в інших сферах та узгоджені з іншими офіційними документами стратегічного розвитку.

Реалізація Стратегії потребуватиме виконання не тільки пропонованого комплексу заходів в економічній, технічній чи екологічній сферах, але й підтримуючих заходів у соціально-політичній та організаційно-адміністративній сферах.

Тривалість проходження окремих етапів Стратегії, досягнення цілей на цих етапах залежатимуть від рішень, прийнятих в інших сферах державної політики, що може зумовити коригування часових рамок виконання Стратегії.

В економічній сфері успіх реалізації Стратегії потребуватиме:

- забезпечення незалежності судової системи, підвищення прозорості державного управління, вжиття ефективних антикорупційних заходів, зміцнення верховенства права та ефективного гарантування прав власності;

- формування та забезпечення ефективного функціонування фондового ринку, зростання капіталізації енергетичних компаній, розвитку системи біржової торгівлі;

- формування ефективної та прозорої податкової системи, удосконалення рентних відносин, запровадження стимулюючих ставок вуглецевого податку та акцизних зборів, формування дієвої системи штрафних санкцій за порушення встановлених вимог;

- розвитку банківської системи та страхування ризиків для можливостей отримання фінансування для реалізації довгострокових інвестиційних проектів;

- посилення антимонопольного регулювання в частині обмеження впливу монополістів на функціонування енергетичних ринків, забезпечення незалежності національних регуляторів в енергетичній сфері та контролю за дотриманням правил функціонування на енергетичних ринках;

- запровадження нової моделі міжбюджетних відносин, забезпечення децентралізації та зміцнення фінансового потенціалу місцевого самоврядування, у тому числі спрощення доступу місцевих бюджетів до кредитних ресурсів (удосконалення законодавчої бази, що регулює питання залучення коштів місцевими органами влади);

- проведення реформ у житлово-комунальній сфері (підвищення тарифів до економічно обґрунтованого рівня та затвердження тарифів місцевими органами влади);

- підвищення ефективності застосування інструменту державних цільових програм, зміщення акцентів з галузевого принципу до принципу розвитку "технологічних платформ", зокрема новітніх технологій генерування та використання енергії.

У суспільно-політичній сфері необхідно забезпечити:

- стабільність системи державного управління, послідовність та правонаступність щодо прийнятих рішень при проходженні виборчих циклів;

- децентралізацію владних повноважень та підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за результати своєї діяльності, реформу міжбюджетних відносин;

- реформування системи субсидування та запровадження єдиної системи державної соціальної допомоги з урахуванням переходу до системи монетарних енергетичних та житлових субсидій, врегулювання питань захисту (підтримки) працівників енергетичного сектору в рамках загальнодержавної соціальної політики;

- законодавче закріплення економічної відповідальності споживачів за оплату спожитих енергоресурсів та енергетичних послуг та права постачальників на відключення боржників від енергопостачання.

У сфері науки і технологій необхідно:

- забезпечити оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів, які забезпечують підготовку кадрів для енергетичного сектору;

- запровадити програму надання грантів для проведення досліджень, участі українських учених у Рамкових програмах ЄС та інших міжнародних програмах та ініціативах, фінансування наукових розробок у сфері енергетики;

- забезпечити державну підтримку фундаментальної науки та прикладних наукових і технічних розробок для потреб енергетичного сектору (у відсотках до коштів приватних компаній, витрачених на наукові цілі);

- запровадити державно-приватне партнерство в науково-технічній та інноваційній сферах;

- запровадити нові спеціальності та програми навчання фахівців для формування спроможності енергетичного сектору функціонувати в умовах ринкової конкуренції;

- запровадити інструменти державної підтримки інноваційної діяльності в енергетичному секторі (гранти на впровадження, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій тощо).

У сфері державного та корпоративного менеджменту пріоритетними є:

- запровадження системи державного стратегічного планування в енергетичній сфері, включаючи періодичне оновлення Стратегії, підготовку та оприлюднення періодичної Національної доповіді з питань реалізації державної енергетичної політики, щорічних звітів про стан реалізації Стратегії, розробку галузевих планів дій, які включатимуть заходи щодо реалізації цілей Стратегії, зокрема чіткі цілі, часові рамки, необхідні заходи та джерела фінансування;

- запровадження системи державно-приватних консультацій з представниками ділових кіл, включаючи іноземних інвесторів, в частині обговорення пріоритетів розвитку енергетичного сектору, законодавства, узгодження дій щодо реалізації цілей Стратегії;

- формування готовності енергетичного сектору забезпечити потреби національної економіки в енергії у кризових ситуаціях (у разі раптового припинення поставок енергоресурсів з одного джерела, руйнування енергетичної інфраструктури);

- підвищення корпоративної культури суб'єктів господарювання, запровадження систем енергетичного та екологічного менеджменту, контролю якості тощо, з метою формування здатності компаній залучати інвестиційні ресурси на світових ринках;

- запровадження практики призначення менеджменту компаній на основі оцінки показників прибутковості діяльності та росту компаній, прийняття стандартів прозорості ведення бізнесу, соціальної та екологічної відповідальності;

- законодавче визначення та запровадження вимог до енергетичних компаній щодо здійснення аналізу ризиків та реагування на загрози енергетичній безпеці, розроблення підприємствами планів реагування на надзвичайні ситуації в умовах виникнення кризових ситуацій у загальнодержавній системі забезпечення енергетичної безпеки;

- запровадження статистичних спостережень щодо виконання Стратегії.

Стратегія визначає пріоритети енергетичної політики України на довгострокову перспективу та формує механізм концентрації зусиль зацікавлених суб'єктів у її реалізації.

Координацію і контроль реалізації Стратегії здійснюють Кабінет Міністрів України і Рада національної безпеки і оборони України у межах їх повноважень.

Кабінет Міністрів України забезпечує контроль за прийняттям необхідних організаційно-розпорядчих заходів щодо обов'язкового врахування положень Стратегії при:

- затвердженні програм та планів дій органів виконавчої влади;

- розробленні проектів законодавчих актів та нормативно-правових актів;

- затвердженні програм соціально-економічного розвитку (на загальнодержавному, галузевому та місцевому рівнях);

- наданні державної допомоги суб'єктам господарювання (пільгові кредити та оподаткування, сертифікація та ліцензування тощо).

- щорічному затвердженні прогнозного (на 5 років) балансу виробництва та споживання паливно-енергетичних ресурсів в Україні (за формою МЕА, приклад - Додаток 3);

- запровадженні вимог щодо розроблення суб'єктами господарювання планів реагування на надзвичайні ситуації, у тому числі в умовах виникнення кризових ситуацій в енергетичному секторі України, з метою забезпечення енергетичної країни;

- встановленні та періодичного уточнення показників оцінки стану енергетичної безпеки з урахуванням сучасних загроз і ризиків у сфері енергетичної безпеки.

Цілі, завдання та механізми реалізації Стратегії ("Дорожня карта") мають бути враховані при формування планів діяльності органів державної влади, суб'єктів господарювання та при розробленні державних цільових програм (Додаток 4).

Міністерства, відомства та регулюючі органи, діяльність яких пов'язана з правовідносинами у сфері енергетики, беруть участь у формуванні політики та забезпечують виконання Стратегії у відповідних сферах. Положення Стратегії також враховуються органами державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання при формуванні планів їх діяльності.

Відповідальність за розробку Стратегії, моніторинг результатів, координація та уточнення заходів з її реалізації покладаються на головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, відповідальний за у формування та забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі (Міненерговугілля).

Міненерговугілля забезпечує моніторинг реалізації Стратегії та вносить пропозиції щодо уточнення цільових значень та механізмів її реалізації. Моніторинг реалізації Стратегії здійснюється відповідно до індикаторів, наведених у Додатку 1.

Для забезпечення сталості державної енергетичної політики та реалізації цілей Стратегії Міненерговугілля:

- забезпечує розроблення узагальненого плану заходів з реалізації Стратегії. План деталізує завдання та заходи виконання "Дорожньої карти" на етапах реалізації Стратегії (Додаток 4);

- забезпечує підготовку та оприлюднення Національної доповіді з питань реалізації державної енергетичної політики. У доповіді детально аналізуються динаміка виконання цілей Стратегії, результативність вжитих заходів (причин їх невиконання) та пропонуються механізми та інструменти забезпечення реалізації заходів на наступному етапі реалізації Стратегії;

- щорічно забезпечує моніторинг врахування положень Стратегії у діяльності суб'єктів енергетичного сектору та публікує відповідний звіт;

- щорічно подає звіт про стан реалізації Стратегії до Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України.

Мінекономрозвитку забезпечує врахування положень Стратегії при формуванні та реалізації державної економічної політики шляхом:

- врахування положень Стратегії при розробці проектів державних цільових програм;

- формування державних програм підтримки суб'єктів господарювання та реалізації програм державно-приватного партнерства;

- координації зовнішньоекономічної політики, визначення пріоритетів економічного співробітництва під час діалогу з торговельними партнерами.

Міністерство закордонних справ забезпечує врахування положень Стратегії у зовнішньополітичній діяльності України при:

- проведенні переговорів та укладанні міжнародних угод, участі України в міжнародних ініціативах з питань енергетики та зміни клімату;

- представленні позиції України в міжнародних організаціях, формуванні стратегічних ініціатив у сфері енергетики та екології на міжнародному рівні;

- відстоюванні інтересів енергетичного сектору України при реалізації проектів розвитку транскордонної енергетичної інфраструктури, регіональних енергетичних ринків;

- проведенні попередніх консультацій та переговорних процесів стосовно шляхів диверсифікації джерел поставок енергоресурсів в країну та їх експорту на зовнішні ринки.

Мінрегіон забезпечує виконання положень Стратегії шляхом:

- формування та реалізації державної політики у сфері теплозабезпечення населених пунктів країни (комунальне теплозабезпечення, теплозабезпечення соціально-бюджетної сфери та індивідуально-побутових споживачів);

- погодження регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики;

- погодження планів (схем) розвитку місцевих систем теплозабезпечення;

- узгодження інвестиційних планів комунальних теплоенергетичних компаній;

- розробки стратегічних ініціатив у сфері енергоефективності будівель та споруд.

Мінохоронприроди забезпечує:

- врахування положень Стратегії у зовнішньополітичній діяльності України при проведенні переговорів, укладанні міжнародних угод та участі України в міжнародних ініціативах з питань зміни клімату;

- виконанні міжнародних угод у сфері охорони довкілля, зокрема щодо впровадження оцінки впливу на довкілля у відповідності до Орхуської Конвенції.

Національні регулятори забезпечують:

- врахування положень та цілей Стратегії при розроблені нормативно-правових актів регулювання діяльності на ринках енергоресурсів та суміжних послуг

- обмеження монопольного впливу учасників енергетичних ринків та забезпечення вільного доступу до мереж нових учасників енергоринку;

- забезпечення балансу інтересів держави, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій;

- відображення положень та цілей Стратегії у вимогах щодо здійснення ліцензованої діяльності на ринках енергоресурсів та суміжних послуг.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію Стратегії у межах своєї компетенції, зокрема шляхом:

- розробки та затвердження планів (схем) розвитку місцевих систем енергозабезпечення, регіональних програм модернізації комунальної теплоенергетики;

- узгодження інвестиційних планів комунальних енергетичних компаній;

- реалізації потенціалу енергозбереження та енергоефективності, відновлюваної енергетики на місцевому рівні.

Громадянське суспільство здійснює громадський контроль за діяльністю органів державної влади щодо реалізації Стратегії через:

- громадську експертизу проектів нормативно-правових актів та концептуальних документів;

- участь у роботі громадських експертних рад при державних органах, що діють у сфері реалізації енергетичної політики;

- інформування суспільства про діяльність органів державної влади з реалізації Стратегії.

 

Індикатори оцінки досягнення цільового стану Стратегії

Індикатори

2013

2020

2025

2030

2035

технічно надійне та безпечне функціонування галузей енергетичного сектору

Частка маневрених потужностей до загальної встановленої потужності, %

8,6

12

14

16

18

Індекс тривалості довгих перерв в електропостачанні на одного споживач (SAIDI), хв. на рік

527

400

300

200

100

Індекс частоти довгих перерв електропостачання на одного споживача (SAIFI), кількість на рік

4,6

4

3

2

1,5

Частка юридичних осіб (власників) багатоквартирних будинків, від загального обсягу, %

30

70

100

 

 

економічна ефективність функціонування енергетичного сектору

Рівень залишкового ресурсу основних фондів енергетики, %

20

30

50

60

80

Частка біржової торгівлі енергоресурсами, % від внутрішнього споживання, у т. ч. електрична енергія, вугілля, нафта, газ та інші види палив

10

25

50

60

70

Частка виробництва теплоенергії недержавними компаніями у загальному об'ємі, %

 

 

>50

>70

 

Частка видобування енергоресурсів (вугілля, нафти, газу) недержавними компаніями у загальному об'ємі, %

 

 

>50

>70

 

Частка продукції українського енергетичного машинобудування на ринку, %

 

 

>40

 

>60

енергетична ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів

Енергоємність ВВП, кг н. е./1 $ ВВП (ПКС)

0,33

0,27

0,23

0,20

0,17

Частка втрат в розподільчих електромережах, %

12

11

10

9

8

Частка втрат в тепломережах, %

20

18

14

12

10

Витрати палива на відпущену електроенергії на ТЕС, г у. п./кВт·год.

396

384

367

353

334

Питомі витрати при виробництві тепла котельнями, кг у. п./Гкал

165

160

155

150

145

Питомі витрати на опалення будівель, кВт·год./м2/рік

220

160

120

80

60

екологічна прийнятність впливу енергетичного сектору на довкілля

Зниження викидів в CO2екв на кінцеве споживання палива, % від 2010 року

 

>5

>10

>15

>20

Зниження питомих викидів CO2е при виробництві 1 кВт·год., %

 

>5

>10

>15

>20

Зниження питомих викидів CO2екв при виробництві 1 Гкал, %

 

>5

>10

>15

>20

Частка потужностей в тепловій генерації, що відповідає екологічним вимогам ЄС (викиди SO2, NOx, золи), %

 

>20

>40

>80

100

Частка побутових відходів, що захоронюються на звалищах, %

85

80

70

50

30

забезпеченість потреб національної економіки в режимах звичайного та особливого стану

Частка відновлюваних джерел енергії у валовому кінцевому споживанні енергії, %

4,5

11

15

18

20

Частка місцевих альтернативних видів палива в місцевих паливно-енергетичних балансах, % до загального споживання

 

10

15

18

20

Співвідношення запасів до обсягів видобування природного газу (R/P Ratio), у роках споживання

34

55

60

65

65

Доступність для держави енергетичних ресурсів в кризових ситуаціях, місяців споживання

0,5

1,0

1,5

3

4

доступність для держави енергетичних ресурсів приватних компаній в кризових ситуаціях, місяців споживання

0,5

0,5

1

1

1

стратегічні запаси енергоресурсів, місяців споживання

 

0,5

2

3

диверсифікація постачання та входження в європейський енергетичний ринок

Частка імпорту первинних енергоресурсів (крім ядерного палива) з однієї країни (компанії) в загальному обсязі імпорту цього ресурсу, %

 

30

30

<30

<30

Частка одного постачальника на ринку ядерного палива, %

>90

<70

<60

<50

<50

ндекс Херфіндля-Хіршмана (за видами ринків)*

<3200

<3200

<2600

<2200

<1800

Рівень інтеграції ринків електроенергії (газу) України та ЄС, % (пропускна спроможність інтерконекторів відносно обсягу внутрішнього ринку)

2 (20)

2 (30)

15 (40)

15 (40)

18 (40)

____________
* застосовуватиметься виключно до ринків, що не перебувають у стані природної монополії.

 

Таблиця 2.1. Прогнозний баланс споживання енергоресурсів на період до 2035 року, частка ВДЕ у кінцевому споживанні та рівень енергоефективності національної економіки

Споживання первинних ПЕР. млн. т н. е.

2013

2020

2025

2030

2035

Вугілля

41.4

35.0

35.4

35.1

33.9

Природний газ

39.5

35.0

32.6

31.9

32.3

Нафтопродукти

9.85

13.8

14.7

15.4

16.3

Атомна енергія

21.9

26.7

27.8

29.0

31.9

Біомаса, біопаливо та відходи

1.56

6.2

8.7

11.7

13.0

Сонячна енергія

0.07

1.2

1.5

1.8

2.0

Енергія вітру

0.08

0.4

0.6

0.8

0.9

Гідравлічна енергія1

1.14

0.9

1.0

1.2

1.2

Енергія довкілля

0.05

0.8

1.4

1.9

2.4

Нетто експорт ПЕР

-0.35

-1.0

-1.3

-2.2

-2.6

Всього. в т. ч.

115.55

119.1

122.5

126.5

131.4

не енергетичне використання

4.93

4.7

5.0

5.2

5.3

енергетичне використання

110.62

114.4

117.6

121.4

126.1

у тому числі ВДЕ

3.13

9.6

13.3

17.3

19.5

Реалізація потенціалу підвищення енергоефективності

ВВП, млрд. дол. США (ПКС 2005)

391

457

540

638

761

Енергоємність, т н. е./тис. дол. США

0.32 2

0.26

0.23

0.2

0.17

Реалізований потенціал підвищення енергоефективності, млн. т н. е.

-

36.6

65.6

98.7

144.6

Розширення використання відновлювальної енергетики

Частка ВДЕ у споживанні первинних ресурсів. %

2.7

8.4

11.4

14.2

15.5

Кінцеве споживання3

69.6

77.9

80.8

85.1

88.9

Частка ВДЕ у валовому кінцевому споживанні3. %

4.5

12.3

16.5

20.3

21.9

Кінцеве споживання4

86.6

86.9

89.1

93.5

97.5

Частка ВДЕ у валовому кінцевому споживанні4. %

3.6

11.0

15.0

18.5

20.0

____________
1 - прогноз на 2020 - 2035 роки не враховує енергію отриману від ГАЕС

2 - Дані МЕА за 2012 рік скореговані відповідно даних Держстату щодо зниження енергоємності відносно 2012 року (Енергетичний баланс України за 2013 рік)

3 - згідно енергетичних балансів

4 - згідно вимог Директиви 2009/28/ЄС.

Таблиця 2.2. Цільові показники розвитку структури генеруючих потужностей на перспективу до 2035 року

 

 

2013

2020

2025

2030

2035

Робоча потужність*

ГВт

55.9

54.31

59.64

62.07

67.72

ТЕС (разом з ТЕЦ)

ГВт

35.6

27.18

29.78

29.77

32.82

у тому числі на біомасі та біогазі

ГВт

0.02

0.95

1.80

2.30

2.40

АЕС

ГВт

13.8

14.86

15.0

15.90

18.00

ГЕС

ГВт

4.6

5.35

6.0

6.20

6.20

ГАЕС

ГВт

0.86

2.64

3.64

4.70

4.70

ВЕС

ГВт

0.36

2.28

2.50

3.00

3.40

СЕС

ГВт

0.61

2.30

2.40

2.50

2.60

Виробництво електроенергії

млрд. кВт·год.

194.4

209.46

232.97

258.24

276.62

ТЕС

млрд. кВт·год.

95.5

84.32

100.32

115.33

117.67

у тому числі на біомасі та біогазі

млрд. кВт·год.

5.53

12.32

15.98

17.11

АЕС

млрд. кВт·год.

83.21

102.53

106.53

111.30

126.00

ГЕС

млрд. кВт·год.

14.47

10.78

11.86

14.04

14.52

ГАЕС

млрд. кВт·год.

5.12

7.06

9.12

9.12

ВЕС

млрд. кВт·год.

0.64

3.99

4.38

5.52

6.25

СЕС

млрд. кВт·год.

0.57

2.70

2.82

2.94

3.06

Витрати палива на відпущену електроенергію

г у. п./кВт·г.

396

384

367

353

334

____________
* необхідна потужність, без урахування законсервованих блоків та тих, що реконструюються або для яких подовжується термін їх експлуатації.

Таблиця 2.3. Цільові показники виробництва теплової енергії на перспективу до 2035 року, млрд. кВт·год.

 

2013

2020

2025

2030

2035

Електростанції

48.7

49.8

53.9

62.5

69.1

Котельні на органічному паливі

121.8

149.7

149.3

152.1

160.3

Теплові насоси

0.3

14.3

22.8

28.5

35.6

Інші**

12.2

14.2

16.8

19.1

21.2

Виробництво тепла

183.0

228.0

242.9

262.2

286.3

____________
* електричні котельні, сонячна енергія, геотермальна енергія, вторинні ВЕР тощо.

 

Прогнозні цільові енергетичні баланси України на період до 2035 року

Таблиця 3.1. Цільовий енергетичний баланс України 2020 року

Тис. тонн нафтового еквіваленту

ПОСТАЧАННЯ ТА СПОЖИВАННЯ*

Вугілля й торф

Сира нафта

Нафто-
продукти

Природний газ

Атомна енергія

Гідроелектро-
енергія

Вітрова, сонячна та енергія довкілля

Біопаливо та відходи

Електро-
енергія

Тепло-
енергія

Усього

Виробництво

35024

3300

-

17825

-

928

2456

6210

-

1000

66744

Імпорт

0

4700

5771

17191

26744

-

-

0

0

-

54407

Експорт

0

0

0

-

-

-

-

0

-1033

-

-1033

Загальне постачання первинної енергії

35024

8000

5771

35017

26744

928

2456

6210

-1033

1000

120117

Виробництво електричної енергії

-16400

-

-192

-3522

-26194

-928

-452

-948

18035

-

-30600

Виробництво теплової енергії

-2834

-

-33

-13963

-550

-

-1045

-2513

-331

18627

-2643

Нафтопереробні підприємства

-

-7974

7974

-

-

-

-

-

-

-

0

Власне споживання енергетичним сектором

-70

 

-239

-485

-

-

-

-

-2340

-592

-3726

Втрати при транспортуванні та розподіленні

-161

-6

-10

-483

-

-

-

-

-1823

-2795

-5278

Кінцеве споживання

15559

20

13271

16563

 

-

959

2749

12508

16241

77870

Промисловість, в т. ч.:

13687

-

1332

3542

-

-

-

158

6144

4841

29704

металургія

12701

-

242

784

-

-

-

0

2343

1148

17218

Хімічна промисловість

15

-

20

284

-

-

-

0

413

1099

1832

машинобудування

3

-

35

183

-

-

-

0

1020

183

1424

харчова промисловість

96

-

142

174

-

-

-

97

410

1188

2107

інші галузі промисловості

1335

-

893

556

-

-

-

77

1957

1223

6042

Будівництво

2

 

197

19

-

-

-

0

80

48

346

Транспорт

27

-

2782

1906

-

-

-

76

888

0

5680

Сільське господарство

16

-

1414

51

-

-

-

136

353

174

2144

Сфера послуг та інші споживачі

177

-

1088

387

-

-

-

48

1726

4388

7814

Населення

722

-

5556

8860

-

-

959

2315

3318

6790

28519

Неенергетичне використання

464

20

901

3359

-

-

-

-

-

-

4744

____________
* неспівпадання сумарних значень пояснюються похибками округлення.

Таблиця 3.2. Цільовий енергетичний баланс України 2025 року

Тис. тонн нафтового еквіваленту

ПОСТАЧАННЯ ТА СПОЖИВАННЯ*

Вугілля й торф

Сира нафта

Нафто-
продукти

Природний газ

Атомна енергія

Гідроелектро-
енергія

Вітрова, сонячна та енергія довкілля

Біопаливо та відходи

Електро-
енергія

Тепло-
енергія

Усього

Виробництво

35384

3700

-

21728

-

1021

3586

8772

-

1000

75192

Імпорт

0

8300

2680

10875

27786

-

-

0

0

-

49641

Експорт

0

0

0

-

-

-

-

0

-1291

-

-1291

Загальне постачання первинної енергії

35384

12000

2680

32603

27786

1021

3586

8772

-1291

1000

123542

Виробництво електричної енергії

-17805

-

-154

-3349

-27211

-1021

-620

-2116

20053

-

-32224

Виробництво теплової енергії

-3230

-

-33

-12521

-575

-

-1818

-3394

-530

20905

-1195

Нафтопереробні підприємства

-

-11972

11972

-

-

-

-

-

-

-

0

Власне споживання енергетичним сектором

-67

 

-382

-508

-

-

-

-

-2656

-702

-4315

Втрати при транспортуванні та розподіленні

-188

-6

-2

-451

-

-

-

-

-1884

-1495

-4026

Кінцеве споживання

14094

22

14081

15775

0

0

1148

3263

13692

18709

80784

Промисловість, в т. ч.:

12221

-

1322

3316

-

-

-

183

6636

4947

28626

металургія

11177

-

230

384

-

-

-

0

2744

1056

15591

Хімічна промисловість

15

-

22

399

-

-

-

0

372

1121

1930

машинобудування

3

-

34

179

-

-

-

0

1071

192

1480

харчова промисловість

98

-

145

139

-

-

-

145

443

1331

2301

інші галузі промисловості

1408

-

891

544

-

-

-

80

2006

1248

6177

Будівництво

2

 

210

20

-

-

-

0

90

50

373

Транспорт

27

-

2900

1695

-

-

-

99

977

0

5697

Сільське господарство

16

-

1697

54

-

-

-

204

441

261

2673

Сфера послуг та інші споживачі

181

-

1142

445

-

-

-

72

1899

5430

9169

Населення

685

-

5834

8417

-

-

1148

2662

3650

8021

30417

Неенергетичне використання

481

22

975.93

3499

-

-

-

-

-

-

4978

____________
* неспівпадання сумарних значень пояснюються похибками округлення.

Таблиця 3.3. Цільовий енергетичний баланс України 2030 року

Тис. тонн нафтового еквіваленту

ПОСТАЧАННЯ ТА СПОЖИВАННЯ*

Вугілля й торф

Сира нафта

Нафто-
продукти

Природний газ

Атомна енергія

Гідроелектро-
енергія

Вітрова, сонячна та енергія довкілля

Біопаливо та відходи

Електро-
енергія

Тепло-
енергія

Усього

Виробництво

35074

3900

-

26839

-

1208

4408

11698

-

1000

84127

Імпорт

0

10100

1469

5066

29030

-

-

0

0

-

45666

Експорт

0

0

0

-

-

-

-

0

-2152

-

-2152

Загальне постачання первинної енергії

35074

14000

1469

31905

29030

1208

4408

11698

-2152

1000

127641

Виробництво електричної енергії

-19741

-

-83

-3177

-28360

-1208

-728

-2873

22228

-

-33942

Виробництво теплової енергії

-1164

-

-32

-12271

-670

-

-2343

-4849

-662

21566

-426

Нафтопереробні підприємства

-

-13969

13969

-

-

-

-

-

-

-

0

Власне споживання енергетичним сектором

-72

 

-401

-536

-

-

-

-

-2927

-768

-4705

Втрати при транспортуванні та розподіленні

-207

-6

-2

-413

-

-

-

-

-1746

-1634

-4008

Кінцеве споживання

13889

25

14920

15508

0

0

1337

3977

14740

20164

84559

Промисловість, в т. ч.:

12129

-

1460

3238

-

-

-

319

6961

5068

29174

металургія

11065

-

212

353

-

-

-

0

2968

972

15570

Хімічна промисловість

15

-

160

376

-

-

-

0

346

1132

2029

машинобудування

3

-

33

176

-

-

-

0

1103

201

1517

харчова промисловість

100

-

151

125

-

-

-

290

488

1490

2644

інші галузі промисловості

1436

-

905

486

-

-

-

84

2056

1273

6240

Будівництво

2

 

196

21

-

-

-

0

100

53

372

Транспорт

27

-

3189

1589

-

-

-

148

1025

0

5979

Сільське господарство

16

-

1884

58

-

-

-

306

551

339

3153

Сфера послуг та інші споживачі

185

-

1164

512

-

-

-

86

2089

6082

10118

Населення

548

-

6023

8173

-

-

1337

3062

4015

8622

31780

Неенергетичне використання

491

25

1003

3639

-

-

-

-

-

-

5158

____________
* неспівпадання сумарних значень пояснюються похибками округлення.

Таблиця 3.4. Прогнозний цільовий енергетичний баланс України 2035 року

Тис. тонн нафтового еквіваленту

ПОСТАЧАННЯ ТА СПОЖИВАННЯ*

Вугілля й торф

Сира нафта

Нафто-
продукти

Природний газ

Атомна енергія

Гідроелектро-
енергія

Вітрова, сонячна та енергія довкілля

Біопаливо та відходи

Електро-
енергія

Тепло-
енергія

Усього

Виробництво

33916

4500

-

34045

-

1250

5290

13020

-

1000

93021

Імпорт

0

9500

2341

0

31898

-

-

0

0

-

43739

Експорт

0

0

0

-1716

-

-

-

0

-2582

-

-4298

Загальне постачання первинної енергії

33916

14000

2341

32329

31898

1250

5290

13020

-2582

1000

132462

Виробництво електричної енергії

-18786

-

-53

-2907

-31023

-1250

-802

-3253

23810

-

-34263

Виробництво теплової енергії

-1213

-

-34

-13157

-875

-

-2963

-5149

-828

23632

-586

Нафтопереробні підприємства

-

-13969

13969

-

-

-

-

-

-

-

0

Власне споживання енергетичним сектором

-63

 

-477

-540

-

-

-

-

-3064

-863

-5006

Втрати при транспортуванні та розподіленні

-245

-6

-152

-399

-

-

-

-

-1674

-1803

-4279

Кінцеве споживання

13610

25

15594

15326

0

0

1526

4618

15662

21967

88327

Промисловість, в т. ч.:

12175

-

1326

3183

-

-

-

403

7175

5208

29471

металургія

10954

-

191

371

-

-

-

0

3045

894

15455

Хімічна промисловість

15

-

25

387

-

-

-

0

339

1143

1909

машинобудування

3

-

33

162

-

-

-

0

1147

203

1549

харчова промисловість

102

-

148

124

-

-

-

378

536

1669

2956

інші галузі промисловості

1598

-

930

385

-

-

-

87

2108

1298

6406

Будівництво

2

 

181

21

-

-

-

0

90

55

350

Транспорт

27

-

3508

1567

-

-

-

223

1077

0

6402

Сільське господарство

16

-

1978

61

-

-

-

459

606

441

3561

Сфера послуг та інші споживачі

188

-

1188

589

-

-

-

104

2298

6994

11360

Населення

206

-

6310

7951

-

-

1526

3368

4416

9269

33045

Неенергетичне використання

498

25

1102

3709

-

-

-

-

-

-

5334

____________
* неспівпадання сумарних значень пояснюються похибками округлення.

 

"Дорожня карта" реалізації Стратегії

1-й етап (до 2020)

2-й етап (до 2025)

3-й етап (до 2035)

ЦІЛЬ 1: НАДІЙНІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПОТРЕБ СПОЖИВАЧІВ

Підціль 1.1. Сталість та надійність функціонування енергетичної інфраструктури

Завдання:
- Надійність постачання енергії споживачам, захисту їх прав та інтересів
- Безпека роботи та захищеність енергетичної інфраструктури
- Резервування систем енергопостачання та взаємозаміщення видів енергоресурсів

встановлення вимог до роботи обладнання (щодо надійності роботи, захисту об'єктів, резервування енергопостачання) у відповідності до прийнятих зобов'язань в рамках Угоди про асоціацію з ЄС
визначення мінімальних стандартів безпеки енергопостачання, встановлення вимог щодо енергозабезпечення та порядку захисту "вразливих споживачів"

запровадження стандартів операційної безпеки функціонування систем енергозабезпечення
впровадження технічних стандартів ЄС у сфері енергетики

оптимізація існуючих систем енергозабезпечення, розвиток систем автоматичного управління, перехід до "розумних" мереж

встановлення та забезпечення виконання вимог до якості енергопостачання, зокрема щодо:
безперервності (надійності) енергопостачання;
комерційної якості послуг;
якості енергії;
безпеки надання послуг

посилення вимог до рівня якості послуг з розподілу та постачання енергії

 

забезпечення практики щорічного прогнозу розвитку систем енергозабезпечення, оцінки потреб та прогнозу введення в експлуатацію потужностей, врахування впливу зміни клімату на рівні й режими енергоспоживання та адаптацію енергетики до таких змін
забезпечення щорічного затвердження плану розвитку об'єднаної енергетичної системи України на наступні десять років
здійснення оцінки перспективних площадок будівництва об'єктів відновлювальної енергетики з врахуванням принципу розосередженості (для ВЕС та СЕС)

забезпечення щорічного затвердження плану розвитку об'єднаної енергетичної системи України на наступні десять років з врахуванням положень Стратегії

 

розроблення законодавства та затвердження схем (планів) децентралізації систем енергозабезпечення на місцевому рівні (розроблення місцевих програм децентралізації енергозабезпечення), зокрема затвердження схем теплопостачання населених пунктів (з розширенням частки відновлювальної енергетики та локальних палив, передусім біомаси та відходів), схем комплексного використання водних і гідроенергетичних ресурсів малих річок України та розміщення на них об'єктів малої гідроенергетики тощо), які впорядковують процес переходу на індивідуальні та автономні системи енергозабезпечення

забезпечення реалізації проектів децентралізації енергопостачання на місцевому рівні (на основі використання відновлюваної енергетики)

 

підготовка плану надзвичайних заходів на національному рівні, вдосконалення системи державного контролю за безпекою об'єктів енергетики, інформаційно-аналітичної системи моніторингу стану безпеки об'єктів енергетики (i)

запровадження державної системи фізичного захисту критичної енергетичної інфраструктури та законодавче визначення джерела фінансування робіт, охоронних систем та підрозділів захисту.

 

затвердження програми підготовки до довгострокової експлуатації енергоблоків АЕС і програми зняття з експлуатації енергоблоків АЕС.
реалізація заходів з підвищення безпеки та надійності АЕС

забезпечити реалізації програми подовження експлуатації у понад проектний термін енергоблоків АЕС та підвищення безпеки та надійності

забезпечити реалізацію програми із зняття з експлуатації енергоблоків АЕС після завершення додаткового періоду їх експлуатації

запровадження практики щорічного оприлюднення звіту про результати моніторингу безпеки енергопостачання

запровадження загальнодержавної системи оцінки ризиків критичній енергетичній інфраструктурі

 

прийняття нормативно-правових актів з удосконалення процедури проектування будівництва та введення в експлуатацію об'єктів енергетичної інфраструктури

запровадження принципу гарантованого рівня енергозабезпечення споживачів при припиненні функціонування найбільшого одного об'єкту інфраструктури постачання, блокування постачання з одного напряму

 

запровадженням програми відбудови зруйнованих, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, інфраструктури та об'єктів енергетики відповідно до потреб нової структури економіки регіону та на сучасних технологічних засадах

 

 

Підціль 1.2. Оновлення основних фондів галузей паливно-енергетичного комплексу

Завдання:
- Здійснити технічну модернізацію об'єктів енергетики
- Забезпечити технологічне оновлення енергетичного сектору

уточнення технічних вимог щодо стану основних фондів галузей паливно-енергетичного комплексу

 

 

використання міжнародних фінансових інститутів, програм технічної допомоги тощо

створення обґрунтованої системи оподаткування енерговикористання податків (у тому числі енергетичних, екологічних, "вуглецевих" податків)

 

удосконалення законодавства державно-приватного партнерства в частині встановлення вимог досягнення чітко визначених цілей реалізації проектів в енергетичній сфері узгоджених із цілями Стратегії

концентрація інвестиційного ресурсу для реалізації масштабних проектів (формування Державного фонду розвитку енергетики) завдяки:
- надходженням від застосування енергетичних та екологічних (вуглецевих) податків;
- платежів в рамках застосування механізму "білих сертифікатів";
- платежів від "обрізання" регуляторами доходів монополістів на енергетичних ринках

 

розроблення програми структурної перебудови енергетики відповідно до оновленої структури національної економіки України та інтеграції енергетичних ринків України та ЄС

реалізація програми структурної перебудови енергетики відповідно та інтеграції енергетичних ринків України та ЄС

 

Підціль 1.3. Забезпечення інноваційного розвитку енергетичного сектору

Завдання:
- Запровадження ефективного функціонування системи підготовки та перепідготовки кадрів для енергетичного сектору (запровадження нових спеціальностей, перегляд кваліфікаційних вимог, функціонування програм перекваліфікації);
- Забезпечення підтримки фундаментальних та прикладних досліджень;
- Формування системи підтримки впровадження новітніх енергетичних технологій та систем управління.

формування системи підтримки впровадження енергетичних технологій та систем управління (стимулювання впровадження інноваційних технологій),
створення системи науково-технічних центрів розвитку технологій, проведення наукових досліджень та розвитку кадрового потенціалу енергетики (гранти, стипендії, фінансування навчання за кордоном)
забезпечення фінансової підтримки фундаментальних та прикладних наукових досліджень

забезпечення участі вітчизняних дослідницьких установ у науково-технологічних програмах ЄС та наближення України до Європейського наукового простору

створення національних енергетичних компаній (енергетичне машинобудування в гідроенергетиці компанії з виробництво та постачання енергії) та підтримка їх виходу на зовнішні ринки

затвердження методології оцінки вартості капіталу, яка може бути врахована для формування тарифів на продукцію та послуги для різних галузей ПЕК

запровадження інструменту страхування інвестиційних ризиків в рамках дії механізму підтримки реалізації інвестиційних проектів в енергетичному секторі (Фонд розвитку енергетики)

 

формування національної мережі трансферу технологій енергетичних технологій, державної підтримки трансферу технологій (викупу технологій), локалізації виробництва енергетичних технологій

формування системи підтримки венчурної діяльності та трансферу енергетичних технологій, розвитку українських інжинірингових компаній.

впровадження пілотних проектів, зокрема уловлювання та збереження вуглецю, повного циклу переробки побутових відходів тощо

запровадження нових спеціальностей для енергетичного сектору та нових навчальних програм підготовки фахівців у навчальних закладах з метою підготовки персоналу до роботи на енергетичних ринках за напрямами:
- "економіка енергетики" (торгівля енергоресурсами, ринки "на добу на перед", балансуючі ринки, ринки допоміжних послуг);
- "енергетичні технології" (сучасні інноваційні технології в енергетиці);
- "проектний аналіз в енергетиці" (бізнес планування реалізації проектів);
- "енергетична безпека" (оцінка ризиків та реагування на загрози енергетичній безпеці, міжнародні ринки енергії).
запровадити систему підвищення кваліфікації фахівців з питань запровадження систем енергоменджменту, використання обладнання відновлювальної енергетики тощо

забезпечення першого випуску вищими навчальними закладами фахівців за новими навчальними програмами.

удосконалення навчальних програм підготовки фахівців відповідно до потреб забезпечення конкуренції українських компаній на європейських енергетичних ринках

забезпечення оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вищих навчальних закладів, які забезпечують підготовку кадрів для енергетичного сектору (зокрема переоснащення існуючої лабораторної бази новітнім аналітичним обладнанням)

 

 

ЦІЛЬ 2: ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ

Підціль 2.1. Запровадження ринкової моделі функціонування енергетичних ринків

Завдання:
- Зниження порогу вартості входження на ринок;
- Підвищення рентабельності господарювання на ринку;
- Підвищення корпоративної культури господарювання;
- Забезпечення конкурентності та стабільності діяльності постачальників енергоресурсів (енергії) на ринку

забезпечення спрощення дозвільних процедур, термінів видачі та зменшення обсягів дозвільної документації (запровадження "єдиного вікна")

запровадження законодавства щодо обмеження частки присутності на ринку одним постачальником (виробником) (реагування на перевищення індексу Херфіндля-Хіршмана, що застосовуватиметься виключно до ринків, що не перебувають у стані природної монополії)

 

завершення приватизаційних процесів (корпоратизації для стратегічних об'єктів державної власності) та забезпечення ринкового регулювання діяльності, припинення практики адміністративного втручання в діяльність суб'єктів господарювання;

 

 

Забезпечення повноцінної імплементації положень "третього енергетичного пакету" Директив ЄС до 2016 року:
- завершити розробки підзаконних актів необхідних для реформування енергетичних ринків (електроенергії, природного газу, нафти і нафтопродуктів, вугілля) (ii);
- забезпечення юридичного та організаційного відокремлення діяльності з розподілу електроенергії (природного газу) від інших видів діяльностей, які не пов'язані з розподілом електроенергії (природного газу) в рамках вертикально-інтегрованої господарської організації на енергетичних ринках

забезпечення повноцінної імплементації положень "третього енергетичного пакету" Директив ЄС у практику функціонування енергетичних ринків

 

затвердження законодавства (до 2016) та забезпечення реформування (до 2018) системи енергетичних субсидій шляхом:
- уточнення категорій вразливих споживачів відповідно до принципів визначених в рамках Енергетичного Співтовариства (i)
- поетапного підвищення цін для населення та досягнення економічно обґрунтованого рівня у 2018 р.;
- забезпечення поступового переходу до запровадження, з 2019 року, системи надання адресної монетарної допомоги з метою компенсації збільшення цін на енергоносії для вразливих категорій споживачів;
- перехід до використання системи "соціальних банківських карток", або "платіжних сертифікатів", які будуть поповнюватись на суму різниці між реальною ціною та пільговою ціною для певної групи споживачів

 

 

забезпечення функціонування інституційного середовища регулювання діяльності на енергетичних ринках (операторів ринків, операторів систем обліку, центрів розрахунків, торговельних майданчиків, інститутів забезпечення безпеки, аналізу та моніторингу);

удосконалення інституційного середовища регулювання діяльності на енергетичних ринках та забезпечення інтеграції українського та європейського ринків;

 

завершення до 2019 року переходу до єдиних принципів ціноутворення всіх категорій споживачів, ліквідація перехресного субсидування
ведення на законодавчому рівні мораторію на надання нових пільгових цін та тарифів для окремих галузей промисловості та споживачів електричної енергії, газу, теплової енергії

запровадження законодавства в частині "обрізання" доходів учасників ринку (ефективного регулювання зі справедливою нормою прибутку та механізми стимулювання скорочення витрат), для уникнення надприбутків монопольних/квазімонопольних учасників, стимулювання конкуренцію та захисту споживачів

 

припинення практики виділення видатків з державного бюджету на підтримку рентабельності господарювання суб'єктам ринків;
застосування принципів законодавства ЄС в частині організації державної підтримки окремих видів діяльності

 

 

перехід від "витратної" методології формування тарифів до стимулюючого регулювання
забезпечення відкриття для споживачів інформації щодо структури тарифів на природний газ, електроенергію, теплову енергію, їх транспортування

запровадження методології стимулювання інвестицій (за встановлення ринкового ціноутворення на енергетичних ринках) та тарифів природних монополій з урахуванням необхідності окупності інвестицій та завдань з розвитку енергетики

 

завершення формування інститутів управління багатоквартирними будинками (передусім об'єднання співвласників багатоквартирних будинків)

 

 

забезпечення повноцінного приладного обліку потоків енергоресурсів та енергії та перехід до розрахунків на основі показів приладного обліку

забезпечення переходу на здійснення систему комерційного обліку спожитих енергоресурсів в енергетичних одиницях вимірювання.

 

На ринку електроенергії

забезпечити ліквідацію перехресного субсидування в електроенергетиці (відміни пільгових тарифів та цін для окремих суб'єктів господарювання, встановлення цін для всіх категорій споживачів відповідно до умов ринку)

 

 

внесення змін до Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" в частині:
- приведення у відповідність до вимог "Третього енергетичного пакету" ЄС
- вилучення із закону Фонду врегулювання вартісного дисбалансу;
- перегляду механізму закупівлі електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії;
- перегляду механізму закупівлі електричної енергії, виробленої на ТЕЦ;
- виконання гарантованим покупцем функцій покупця електричної енергії за "зеленим" тарифом;
- передбачення подальшого розвитку ринку електроенергії (запровадження нових складових (наприклад, ринок поточної доби), інтеграція до регіональних ринків)

уточнення виконання гарантованим покупцем функцій покупця електричної енергії за "зеленим" тарифом (з врахуванням перегляду механізму підтримки);
уточнення механізму підтримки відновлювальної енергетики та обґрунтування застосування системи через систему "зелених" сертифікатів.
уточнення механізму підтримки ТЕЦ та обґрунтування застосування системи "жовтих" сертифікатів.

уточнення механізму підтримки відновлювальної енергетики через систему "зелених" сертифікатів;
уточнення механізму підтримки ТЕЦ через систему "жовтих" сертифікатів.

- забезпечення відокремлення діяльності з передачі або розподілу від інших видів діяльності вертикально-інтегрованої організації, що здійснює господарську діяльність на ринку електричної енергії

оцінка ефективності функціонування моделі ринку електроенергії та розробка, при необхідності, механізму гарантій на повернення інвестицій у будівництво нових генеруючих потужностей;

створення та вихід української гідроенергетичної компанії (енергетичне машинобудування та виробництво енергії) на зовнішні ринки

запровадження "енергетичного омбудсмена", гарантування споживачам вільного вибору постачальника, встановлення чіткої процедури та терміну зміни постачальника

 

 

забезпечення підготовки "Плану розвитку об'єднаної енергетичної системи України" на наступні десять років з урахуванням методологій та підходів ENTSO-E

забезпечення приєднання ОЕС України до європейська мережа операторів систем передачі електроенергії (ENTSO-E)

забезпечення повноцінного синхронного функціонування ОЕС України та ENTSO-E та вільного входу на ринки третіх осіб

запровадження національних стандартів для технічних особливостей системи приладного обліку енергоресурсів, забезпечення можливості їх дистанційного зчитування
забезпечення функціонування інформаційних систем підтримки роботи ринків електричної енергії

встановлення вимог та плану розвитку технологій "інтелектуальних енергомереж" (Smart Grid).

 

запровадження організаційно-інституційних форм та технологічного забезпечення біржової торгівлі електроенергією, підтримки входженню на ринок нових постачальників, зміни споживачами постачальника

 

 

законодавче прийняття механізму врегулювання проблеми взаємної заборгованості минулих років суб'єктів ринку електричної енергії та суміжних ринків (виділення у окремий фонд "токсичних активів").

 

 

Розроблення законодавства щодо надання енергопостачальниками енергетичних послуг (запровадження системи "білих" сертифікатів) (i, ii)

запровадження системи управління попитом та надання енергопостачальниками енергетичних послуг (запровадження системи "білих" сертифікатів);

уточнення механізмів надання енергетичних послуг, встановлення цільового показника - забезпечення зниження на 1,5 % обсягів енергоспоживання в рік

запровадження механізму накопичення оператором ядерних установок ресурсів для фінансування робіт зі зняття з експлуатації атомних енергоблоків, загальностанційних об'єктів, сухих сховищ відпрацьованого ядерного палива (складові в структурі доходів оператора АЕС - тарифі/структурі ціни, які контролюються регулятором та спрямовуються виключно на зазначені цілі)

 

 

запровадження дієвого механізму накопичення у державному бюджеті ресурсів для поводження з радіоактивними відходами (кошти контролюються регулятором та спрямовуються виключно на зазначені цілі).

 

 

На ринку природного газу

внесення змін до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в частині запровадження положень "третього енергетичного пакету" Директив ЄС

запровадження системи управління попитом та перехід до надання енергетичних послуг (запровадження системи "білих" сертифікатів)

удосконалення інституційного середовища регулювання діяльності на енергетичних ринках енергетичних ринків та забезпечення

ухвалення законодавства та підзаконних актів з лібералізації ринку:
- реформування монопольних структур (з метою юридичного та організаційного відокремлення діяльності з транспортування та зберігання природного газу від інших видів діяльностей, які не пов'язані з транспортуванням та зберіганням природного в рамках вертикально-інтегрованої господарської організації та діяльності з розподілу природного газу від інших видів діяльностей, які не пов'язані з розподілом природного газу в рамках вертикально-інтегрованої господарської організації)
- забезпечення прозорого і безперешкодного доступу до газотранспортної інфраструктури;
- впровадження прозорого та недискримінаційного механізму управлінням перевантаженнями та розподілу пропускної спроможності транскордонних газопроводів;
- затвердження кодексів газотранспортних та газорозподільних мереж;
- визначення моделі використання газорозподільних мереж (укладання довгострокових експлуатаційних договорів або приватизація).

демонополізація ринку природного газу, встановлення обмежень на частку ринку для одного постачальника (трейдера) - вимога реагування на перевищення індексу Херфіндля-Хіршмана

дотримання та уточнення вимоги щодо обмеження частки присутності на ринку

переукладання контрактів укладених у січні 2009 р. з ВАТ "Газпром" на ринкових умовах;
створення умов для перенесення точки закупівлі європейськими компаніями природного газу з Російської Федерації на східний кордон України (запровадження вузлів обліку, розвиток інституційної бази біржової торгівлі тощо)

забезпечення укладання нової контрактної бази для постачання природного газу від виробників газу Російської Федерації на основі принципів функціонування ринку природного газу в Україні у відповідності положень "третього енергетичного пакету" Директив ЄС

 

інфраструктурна, правова та організаційна підготовка до придбання газу на віртуальних торговельних пунктах (ВТП) країн ЄС (Австрії, Німеччини, Нідерланди)
розробка законодавства з підготовки інтернаціоналізації ринку України, у тому числі щодо участі іноземних юридичних осіб у формуванні комплексу ринкових послуг на базі підземних сховищ газу України (газового хабу)
поступове введення в практику спотових та ф'ючерсних операцій для визначення ринкової ціни на природний газ через прозорий механізм її формування
забезпечення функціонування електронних платформ для організації процесу балансування газу (ринок допоміжних послуг), розподілу пропускної спроможності, та біржової торгівлі природним газом.

забезпечення повноцінного функціонування оператора "газового хабу" та його участі у торгових операціях на ринках України та ЄС (формування східноєвропейського газового хабу)
забезпечення розвитку підземних сховищ газу України

розширення обслуговування східноєвропейським газовим хабом на весь український ринок

забезпечення реформування системи субсидій у сфері постачання природного газу з врахуванням:
- на період до завершення уніфікації цін, резервувати природний газ власного видобутку на потреби забезпечення домогосподарств та забезпечити регулювання тарифу для постачання населенню та теплокомуненерго для виробництва тепла населенню.
- приведення відпускних цін на газ власного видобутку для державних газовидобувних компаній до ринкових цін пропорційно збільшенню тарифів на газ, що спрямовується на потреби населення;
- досягнення економічно обґрунтованого рівня цін та тарифів на природний газ для всіх споживачів та одночасно забезпечення поступового переходу до запровадження системи надання адресної монетарної допомоги з метою компенсації збільшення цін на енергоносії для малозабезпечених категорій споживачів;

 

 

На ринку вугільної продукції

завершити приватизацію життєздатних підприємств галузі й закрити безнадійно збиткові шахти
створити систему збереження закритих підприємств вугільної галузі у технологічно та екологічно безпечному стані

забезпечити державний контроль умов безпеки праці, діяльність з моніторингу та забезпечення виконання вимог законодавства на підприємствах вугільної галузі.

 

ліквідувати державного оптового покупця вугілля (ДП "Вугілля України"), лібералізувати ринок вугільної продукції, запровадити біржову торгівлю вугільної продукції та перейти на прямі договори продажу вугілля

забезпечення функціонування лібералізованого внутрішнього ринку вугільної продукції

 

припинити з 2019 року дію механізму надання державної підтримки (субсидування операційних витрат) вугільних підприємств та перейти до самоокупності видобутку вугілля та скорочення до 2020 р. державної підтримки тільки на забезпечення технологічно та екологічно безпечного стану вугільних підприємств

оцінити необхідність та вжити заходів щодо розширення транспортних мереж здійснення експортно-імпортних операцій вугільною продукцією

 

створити систему соціальної підтримки, перенавчання й працевлаштування вивільнених працівників;

впровадження програми заходів підвищення мобільності працівників

 

На ринку нафтопродуктів

затвердження програми реконструкції та модернізації нафтопереробної галузі й впровадження в Україні екологічних норм Євро, поступового доведення якості моторних палив, що виробляються до екологічних норм Євро-5
ліквідація необґрунтованих форм державної підтримки нафтопереробних заводів, утримання від надання податкових пільг тощо

забезпечення модернізації нафтопереробних заводів з доведенням глибини переробки до 75 %

забезпечити задоволення щонайменше 50 % потреб внутрішнього ринку в нафтопродуктах екологічного класу не нижче Євро-5 продукцією українських підприємств

запровадження вимоги про те, що річний обсяг імпорту нафти/нафтопродуктів з одного джерела не може перевищувати 30 %.

залучення інвестора (компанії виробника нафти) до побудови в Україні сучасного нафтопереробного заводу з виробництва дизельного палива для потреб українського та європейського ринків

 

удосконалення державної системи контролю якості нафтопродуктів (посилення стандартів якості моторного палива та контролю за їх дотриманням роздрібною мережею, визначення орган виконавчої влади будуть покладені вказані повноваження, межі компетенції цього органу, періодичність проведення перевірок чи здійснення інших контрольних заходів тощо).

повноцінне впровадження системи ринкового нагляду за якістю нафтопродуктів, посилення інформування суспільства щодо компаній відповідальних за поширення неякісного палива

 

запровадження програми виробництва в Україні колісних транспортних засобів з бензиновими двигунами, пристосованими для роботи на сумішевому бензині E10 зі вмістом біоетанолу до 10 %

запровадження програм виробництва альтернативних і нетрадиційних видів моторного палива (біопалива другого покоління, зрідженого нафтового і зрідженого природного газу, сумішевих палив тощо)

 

 

запровадження програми створення мереж для заправки колісних транспортних засобів альтернативним паливом E85 і зрідженим природним газом
запровадження програми створення мережі станцій і пунктів зарядки електромобілів

розширення транспортної інфраструктури для використання транспортними засобами, які працюють на альтернативних видах палива (електротранспорт, біопаливо тощо)

На ринку теплопостачання

завершити встановлення вимірювальних приладів по всій системі теплопостачання, включаючи побудинкові лічильники тепла та проаналізувати можливості просування в бік поквартирного обліку

забезпечити приладний облік теплоспоживання на всьому ланцюжку "виробництва - постачання - споживання (включаючи домогосподарства)"

запровадити систему комерційних розрахунків на основі якісних показників надання послуг теплозабезпечення та охолодження

забезпечити перехід до тарифів, що відповідають витратам та обсягам споживання, скасування перехресного субсидування

завершення лібералізації внутрішнього ринку теплової енергії, розділення ринку послуг з теплопостачання та теплогенерування

 

оптимізація місцевих систем теплопостачання на основі економічної ефективності, узгодження централізації та децентралізації теплопостачання

запровадження механізму "альтернативної котельні" передбачає визначення економічно обґрунтованого граничного рівня ціни на теплову енергію, що відповідає ціні на теплову енергію від альтернативного джерела теплопостачання при застосуванні найкращих доступних технологій.

 

удосконалення законодавства щодо формування конкурентного середовища у сфері теплопостачання
розробити нормативний акт щодо врегулювання питання про призначення генерального проектувальника об'єктів теплоенергетики

 

 

Підціль 2.2. Реформування системи економічного регулювання енергетичного сектору

Завдання:
- Ліквідація адміністративного втручання у діяльність суб'єктів енергетичного сектору;
- Запровадження системи економічного регулювання функціонування енергетичного сектору (податки; рентні ставки; кредити та страхування);
- Розвиток ринкової фінансової інфраструктури реалізації проектів у сфері енергетики (банки, інвестиційні фонди, акції, облігації тощо);

уточнення механізму та рівня ставок екологічного податку, цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ

Запровадження податку регулюючого енерговикористання (вуглецевий податок) як джерела наповнення державного фонду розвитку енергетики (у результаті поєднання інших видів податків та зборів)

запровадження внутрішньої система торгівлі викидами ("вуглецевий" ринок)

гарантування стабільності та незмінності фіскального режиму для суб'єктів енергетичних ринків

удосконалення економічних інструментів регулювання функціонування енергетичних ринків (кредити, страхування)

входження України до міжнародних проектів з розвитку ресурсної бази, трансферу технологій,

вирівнювання для підприємств всіх форм власності плати за користування
надрами під час видобутку нафти та газу відповідно до графіку зниження рівня субсидування та вирівнювання цін для різних категорій споживачів (комерційний/побутовий сектор)

 

 

удосконалення стимулювання видобування енергоресурсів природного газу та нафти шляхом зниження ставок рентних платежів компанії, які будуть здійснювати видобуток вуглеводнів на виснажених родовищах, низько дебітних свердловинах і родовищах із складними умовами розробки

удосконалення системи оподаткування відповідно до результатів діяльності на попередньому етапі.

 

спрощення дозвільних процедур щодо:
- видачі спецдозволів на користування надрами;
- оформлення земельних ділянок під час проведення геологорозвідувальних робіт та комерційного видобутку вуглеводнів;
- оформлення земельних ділянок для будівництва об'єктів енергетики, прокладання трубопроводі них та електричних мереж;
- застосування прозорих і конкурентних конкурсних процедур для отримання ліцензій, подовження терміну дії ліцензій,
- визначення вичерпного переліку підстав для відкликання ліцензій, заборона анулювання ліцензій без компенсації витрат і посилення контролю за виконанням умов ліцензій та моніторингу діяльності ліцензіатів

 

 

Підціль 2.3. Формування сприятливого інвестиційного клімату

Завдання:
- Відкриття доступу на ринок для третіх осіб
- Гарантування рівноправного доступу до енергетичної інфраструктури на основі економічних параметрів

формування правових засад для залучення стратегічних інвестицій на довгострокову перспективу (угоди про розподіл продукції, концесії, угоди про співпрацю)
підвищення рівня гарантій прав інвесторів шляхом чіткої формалізації та складання вичерпного переліку причин чи призупинення дії ліцензій, спецдозволів, майнових прав тощо

уточнення механізмів стимулювання залучення інвестицій на розвиток визначених пріоритетів відповідно до цілей Стратегії (податки; рентні ставки; кредити та страхування)
формування фонду підтримки розвитку інноваційних енергетичних технологій та проектів

розглянути варіанти міжнародного партнерства для придбання ліцензій на інноваційні енергетичні технології та матеріали

запровадження вимог щодо біржової торгівлі енергоресурсами

розширення використання біржової торгівлі, залучення іноземних постачальників та споживачів до роботи на українських торгових площадках

Забезпечення розвитку ринку енергоресурсів, торгівлі енергетичними деривативами (ф'ючерси, опціони тощо)

запровадження законодавчої бази залучення іноземних інвесторів до управління державними об'єктами енергетики, операторами енергетичної інфраструктури (оператори підземних сховищ газу, оператори магістральних мереж)

формування системи підтримки реалізації стратегічних проектів у енергетичній сфері (державний енергетичний фонд (банк) надає підтримку великим проектам в енергетиці)

 

забезпечення доступу третьої сторони до енергетичних систем передачі та розподілу на основі оприлюднених тарифів, прийнятних для всіх споживачів (i)
запровадження вимоги обов'язкового оприлюднення оператора систем передачі та розподілу розкривати щоденну інформацію про наявність (відсутність) вільних потужностей

 

 

ЦІЛЬ 3: ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ

Підціль 3.1. Підвищення енергоефективності національної економіки

Завдання:
- Забезпечити сталий економічний розвиток при мінімізації зростання енергоспоживання
- Підвищити конкурентоспроможність національного виробництва (досягнення ВВП на рівні країн конкурентів)

прийняття у 2015 році Національного плану енергоефективності на період до 2020 року із встановленням цільових значень відповідно до методології визначеної Директивою ЄС 2006/32 (i)

прийняття Національного плану енергоефективності на період 2025 року

прийняття Національного плану енергоефективності на наступні періоди

встановлення вимог до обладнання та технологій щодо рівня енергоспоживання та екологічних параметрів (запровадження нових стандартів, технічних регламентів, сертифікації, енергоефективного маркування тощо)

практичне використання механізмів підтримки проектів енергоефективності (енергетичні послуги, енергетичний аудит, ринок послуг ЕСКО-компаній)

посилення вимог до обладнання та технологій щодо рівня енергоспоживання та екологічних параметрів

розробка та впровадження законодавства в частині поширення систем енергоменеджменту (для суб'єктів господарювання з значними обсягами енергоспоживання), енергетичного аудиту (для підприємств природних монополістів) та енергетичної сертифікації (будівель) (i)

формування інфраструктури концентрації та надання фінансових ресурсів суб'єктам господарювання для потреб технологічної модернізації (розвиток фондового ринку, розширення комерційного кредитування)

 

запровадження практики укладання добровільних угод між підприємствами, об'єднаннями підприємств різних галузей щодо підвищення рівня енергоефективності виробництва та впровадження новітніх технологій

моніторинг та забезпечення виконання прийнятих цілей енергоефективності, в тому числі, відповідності реальних та очікуваних результатів діяльності

 

використання міжнародних фінансових інститутів та програм технічної підтримки для фінансування проектів енергоефективності

забезпечення участі України у системі міжнародних інституцій з питань енергоефективності

 

Підціль 3.2. Підвищення ефективності кінцевого енергоспоживання

Завдання:
- Підвищення енергетичної ефективності енергоспоживаючого обладнання.
- Зниження рівня втрат енергоресурсів в мережах постачання.
- Зниження питомих витрат на одиницю виробленої продукції (генерованої одиниці енергії)

створення власника житла в багатоквартирних будинках (створення ОСББ) як інструменту для реалізації колективних заходів підвищення енергоефективності багатоквартирних будинків
запровадження стабільних механізмів державної підтримки ОСББ на принципах співфінансування для впровадження заходів з теромодернізації будівель
забезпечення 100 % комерційного обліку споживання енергоресурсів у житловій сфері

запровадження механізмів стимулювання енергоефективності у житловій сфері споживачів енергії (система надання енергетичних послуг, енергосервіс, енергетичний аудит, фінансові інструменти тощо)

 

запровадження вимог щодо рівня енергоефективності побутового, офісного та опалювального обладнання, енерговикористання у будівлях (i)

забезпечення усунення енергетично неефективного обладнання з ринку
прийняти стандарти з енергоефективності для дорожнього транспорту

перегляд класів енергоефективності обладнання відповідно до нового рівня науково-технічного розвитку

встановлення цільових показників зниження енергоспоживання будівель об'єктів бюджетної сфери та запровадження системи енергетичного моніторингу об'єктів бюджетної сфери (на рівні місцевих органів влади та відомчої підпорядкованості відповідно до підпорядкованості головного розпорядника бюджетних коштів)

забезпечення реалізації цільової програми енергозбереження у бюджетній сфері
забезпечення застосування договорів енергосервісу (ЕСКО) у бюджетній сфері

 

запровадження тарифної підтримки реалізації енергозберігаючих інвестиційних проектів суб'єктів господарювання - підприємств природних монополістів

запровадження системи управління попитом та надання енергетичних послуг (запровадження системи "білих" сертифікатів) (i, ii)

 

запровадження законодавства щодо договорів енергосервісу (ЕСКО) (i)

 

 

запровадити механізми підтримки муніципалітетів для розробки привабливих для фінансування проектів енергоефективності.

забезпечення застосування договорів енергосервісу (ЕСКО) у житлово-комунальній сфері

 

стимулювання кінцевого споживача енергії до застосування кращої практики енерговикористання, створення інформаційно-консультаційної та фінансової інфраструктури реалізації проектів енергоефективності суб'єктами господарювання та населенням;

поширення механізмів підтримки фізичних осіб як кінцевих споживачів енергосервісу (кредитування населення на пільгових умовах, надання грантової допомоги, пільгове оподаткування, кредитна підтримка тощо)

 

 

запровадження стимулюючої системи оподаткування транспортних засобів для підвищення їх енергетичної ефективності

 

Підціль 3.3. Підвищення суспільної підтримки енергоефективності

Завдання:
- Формування системи інформування та популяризації енергоефективності
- Підвищення доступності та надійності деагрегованої енергетичної статистики, показників енергоефективності
- Створення системи навчання з питань ефективного використання енергоресурсів

створення системи збору, аналізу та використання даних про кінцеве споживання енергоресурсів для формування порівняльної бази щодо ефективності використання енергоресурсів співставної із міжнародною практикою

створення і регулярне поновлення електронних баз даних, щодо показників енергоефективності

 

- запровадження системи енергоефективного маркування для стимулювання поширення на ринку енергоефективного побутового, офісного та опалювального обладнання, зниження енергоспоживання у будівлях (i, ii)
- забезпечення державного нагляду за відповідністю енергоспоживаючих товарів вимогам технічних регламентів щодо енергетичного маркування.
- відображення в процедурі здійснення державних закупівель енергоспоживаючого обладнання додати як одну з обов'язкових умов відповідність обладнання вищого класу енергоефективності

реалізація демонстраційних проектів енергоефективності (пілотних інвестиційно-інноваційних проектів в енергетичному комплексі, будівель із нульовим енергоспоживанням тощо)

 

- реалізація освітніх програм щодо підготовки фахівців з сучасних технологій у сфері енергетики та енергозбереження;
- запровадження практики національних рекламних кампаній у демонстрації можливостей та переваг енергозбереження

запровадження системи інформаційної підтримки населення з питань енергоефективності домогосподарств

 

ЦІЛЬ 4: ЕКОЛОГІЧНО ПРИЙНЯТНИЙ РІВЕНЬ ВПЛИВУ ЕНЕРГЕТИКИ НА ДОВКІЛЛЯ

Підціль 4.1. Зниження негативного впливу паливно-енергетичного комплексу на довкілля

Завдання:
- Зниження викидів газів (парникових та шкідливих для здоров'я), обмеження впливу на воду та землю
- Мінімізація відходів від діяльності енергетики
- Обмеження використання земель для цілей ПЕК (виведення з експлуатації земельних ділянок внаслідок забруднення відходами)

запровадження заходів обмеження впливу енергетики на навколишнє середовище (i):
- системи екологічного менеджменту та екологічного аудиту (EMAS);
- нормативно-правових актів з питань забезпечення якості атмосферного повітря та зменшення викидів генеруючих установок;
- розробити та запровадити процедуру оцінювання впливу на довкілля державних і приватних проектів на навколишнє середовище;

забезпечити відповідність рівнів плати за забруднення навколишнього середовища та використання природних ресурсів до заподіяних економічних та соціальних збитків

 

запровадження нормативно-правових актів з питань здійснення стратегічної екологічної оцінки (СЕО) як інструменту вдосконалення процесів планування в цілому та інтеграції екологічних аспектів у політику, плани і програми діяльності суб'єктів господарювання та органів державної (ii)

 

 

реформування системи реєстраційного збору на автомобільний транспорт із запровадженням прогресивної шкали в залежності від рівня викидів парникових газів

забезпечення розвитку перспективних технологій безпечного, екологічно сприятливого та енергоефективного автомобільного транспорту

 

затвердити Національний план дій із скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від великих спалювальних установок (SO2, NOx і пилу) - (програму реконструкції та модернізації теплоелектростанцій і теплоелектроцентралей) (i)
запровадження нормативно-правових актів з питань забезпечення якості та вмісту сірки у деяких видах рідкого палива (ii)
запровадження заходів для захисту мігруючих видів диких тварин (i)

забезпечення модернізації генеруючих потужностей, впровадження екологічно безпечних технологій з метою зниження викидів забруднюючих речовин до рівня визначеного міжнародними зобов'язаннями, зокрема вимогам Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди

реалізувати проекти будівництва надкритичних та супернадкритичних електростанцій, що працюють на вугіллі, та проекти "захоронення вуглецевих викидів" ТЕС (CCS) (у випадку наявності відповідних комерційних технологій)

затвердити програму зниження впливу на навколишнє середовище енергетичного сектору, де передбачити вимоги щодо:
- екологічної реабілітації територій, що постраждали внаслідок діяльності у сфері енергетики; використання золошлакових відходів підприємств;
- опрацювання альтернативних варіантів розміщення об'єктів енергетики з метою недопущення погіршення стану цінних природоохоронних територій, уникнення знищення лісів та інших зелених насаджень, втрати продуктивних сільськогосподарських угідь тощо;
- проведення освітньої та просвітницької роботи серед працівників енергетичної галузі;

забезпечення розвитку технологій переробки відходів паливно-енергетичного комплексу
стимулювати використання відходів енергетичного сектору, як вторинної сировини для економіки

 

формування системи управління відходами (скорочення та використання захоронення відходів, що біологічно розкладаються)

уточнення нормативно-правових актів з питань забезпечення викидів забруднюючих речовин, скидання стічних вод, утворення відходів підприємств енергетичного сектору

 

- уточнити плани створення повного циклу поводження із відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами, розподілення відповідальності за різними стадіями поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами (ii)
- уточнити повноваження операторів (на етапах проектування, будівництва та експлуатації) централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива, відповідно до міжнародно визнаної практики;
- прийняти рішення щодо будівництва сховища для захоронення радіоактивних відходів у стабільних геологічних формаціях та розробити відповідну програму

завершити формування циклу поводження із відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами
забезпечити виконання завдань програми зі створення сховища РАВ в стабільних геологічних формація у встановлені терміни

будівництво сховища для захоронення радіоактивних відходів у стабільних геологічних формаціях;

подальшого розвиту інтегрованої системи поводження з РАВ на майданчиках діючих АЕС (сортування та класифікація відходів, впровадження комплексів для поводження з експлуатаційними РАВ та тими, що будуть виникати при знятті енергоблоків з експлуатації для приведення їх у відповідність вимогам безпеки для безпечного захоронення РАВ найбільш економічно доцільним і ефективним способом або звільненням їх від контролю)

 

 

Підціль 4.2. Забезпечення низьковуглецевого розвитку національної економіки

Завдання:
- Забезпечення зниження рівня викидів CO2 на одиницю валового внутрішнього продукту
- Зміна структури енергогенеруючих потужностей у напрямку низьковуглецевих технологій
- Скорочення викидів парникових газів від стаціонарних та пересувних енергоспоживаючих установок

розроблення законодавство в частині запровадження схеми торгівлі викидами - парникових газів (ii), де передбачити:
- визначення уповноваженого органу (органів);
- встановлення системи визначення відповідних споруд/установок та визначення парникових газів;
- розроблення національного плану розподілу квот;
- запровадження дозвільної системи на викиди парникових газів та на квоти;
- створення системи моніторингу, звітності, здійснення перевірок і належного впровадження, а також процедури консультацій з громадськістю.

запровадження системи оцінки та моніторингу викидів парникових газів та її адаптування для запровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (вуглецевий ринок)

забезпечення функціонування внутрішнього українського вуглецевого ринку, його узгодження з європейським вуглецевим ринком

уточнити потенціал участі України в угодах по зміні клімату на період після 2020 р., та забезпечити участь України у новій системі механізмів міжнародного фінансування проектів та механізмі передачі технологій

забезпечити запровадження та використання інструментів запобігання зміні клімату, розроблених міжнародним співтовариством для "посткіотського" періоду

 

встановлення критеріїв сталості виробництва біопалива та біомаси та скорочення викидів парникових газів в атмосферу, забезпечення відповідності виробництва критеріям сталості (ii)

 

 

ЦІЛЬ 5: ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ВХОДЖЕННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ РИНОК

Підціль 5.1. Оптимізація структури паливно-енергетичного балансу

Завдання:
- Розширення технічних та економічних можливостей отримання енергоресурсів з альтернативних джерел
- Збільшення частки відновлювальної енергетики у балансі первинного споживання первинних енергоресурсів
- Розширення в енергетичному балансі частки місцевого палива

уточнення класифікації запасів та прогнозних ресурсів нафти та горючих газів та методики оцінки співвідношення запасів до обсягів видобування (R/P Ratio)

суттєве збільшення власного видобутку природного газу завдяки активізації видобутку природного газу за традиційними нетрадиційними технологіями

вихід на самозабезпечення по природному газу завдяки розширенню видобування традиційних запасів газу та реалізації проектів видобутку нетрадиційного газу

актуалізація загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, уточнення потенціалу розроблення родовищ урану й інших корисних копалин, вугілля, розвідки нових родовищ нафти, газу та конденсату

Запровадження податку на енерговикористання, як інструменту регулювання структурою паливно-енергетичного балансу (шляхом встановлення ставок на використання видів енергоресурсів)

 

формування місцевих енергетичних систем на основі економічно ефективного врахування потенціалу місцевих видів палива, логістики постачання, регіональної та загальнодержавної енергетичної інфраструктури (Розробка місцевих схем енергозабезпечення та енергетичних програм)

 

 

Підціль 5.2. Забезпечення диверсифікації постачання енергоресурсів

Завдання:
- Забезпечення технічної та економічної можливості диверсифікації постачання енергоресурсів (нафти, нафтопродуктів, природного газу - мінімум як із трьох джерел, ядерного палива мінімум з двох джерел)
- Забезпечення частки одного постачальника у загальному обсязі постачання викопних видів палива не повинен перевищувати 30 %

збільшення газотранспортних потужностей зі Словаччини, Польщі та Угорщини в Україну;
реалізація проекту газопроводу інтерконектора Польща-Україна.
модернізація підземних сховищ газу України

реалізації нових інфраструктурних проектів газопостачання, з метою подальшої диверсифікації маршрутів постачання газу
оцінка техніко-економічної доцільності реалізації проекту LNG - термінал в Україні

 

удосконалення роботи ринку нафтопродуктів та створення умов для залучення інвестицій іноземних компаній-виробників нафти з побудови в Україні сучасного нафтопереробного заводу
створення конкурентних умов та забезпечення постачання нафти з різних джерел трубопровідним транспортом на НПЗ України

забезпечення продукцією українських НПЗ не менше 30 % ринку при обмеження поставок з одного джерела на рівні 30 % від всього об'єму імпорту палива
нарощування обсягів постачання нафти та, за необхідності, розширення нафтотранспортної інфраструктури

забезпечення частки українських НПЗ не менше 50 % ринку
забезпечення поставок з одного джерела не більше 30 % імпортованої сировини, необхідної для виробництва моторного палива

запровадження біржової торгівлі вугільною продукцією та безперешкодний допуск на ринок імпортного вугілля

забезпечення споживачів власною вугільною продукцією у обсязі не менше 70 % ринку

 

забезпечення корпоратизації оператора АЕС України
забезпечити участь України у міжнародних програмах ядерних досліджень на дослідницьких реакторах та ядерних установках

- здійснення оцінки доцільності залучення стратегічного іноземного інвестора до управління АЕС України, (часткової приватизації - при збереженні державної власності та управлінського контролю за діяльністю компанії)
- укладання угоди про співробітництво з постачальником альтернативних ядерних технологій (для будівництво нових атомних енергоблоків)

створення стратегічних альянсів з іноземними компаніями з питань розвитку та використання в Україні перспективних ядерних технологій, реалізація програми заміщення вибуваючих блоків АЕС новими

встановити цільові показники та забезпечити диверсифікацію постачання ядерного палива на українські АЕС з двох зовнішніх джерел

встановити вимоги до проектів будівництва нових енергоблоків АЕС щодо недопущення залежності лише від палива російського виробництва

 

затвердити та реалізувати проект Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу України на 2015 - 2019 роки в рамках дотримання міжнародного законодавства у ядерній сфері (видобування урану, виробництва цирконію і необхідних виробів із цирконію, фабрикації ядерного палива)
опрацювати питання щодо застосування ринкових механізмів проектного фінансування будівництва заводу фабрикації ядерного палива та сформувати ринкові механізми гарантій купівлі палива (довгострокові комерційні угоди на постачання палива з оператором АЕС, проектне фінансування)

забезпечення функціонування заводу з фабрикації ядерного палива в Україні для постачання палива на внутрішній та зовнішній ринок

 

Підціль 5.3. Забезпечення розвитку відновлюваної енергетики

Завдання:
- Збільшення частки відновлюваних джерел енергії у кінцевому споживанні енергії
- Збільшення частки біопалива на ринку транспортного, збільшення використання біопалива другого покоління
- Диверсифікація джерел постачання та створення оптимальних умов для розподіленої генерації електроенергії на основі наявних ресурсів на місцях

прийняття Схеми комплексного використання водних і гідроенергетичних ресурсів річок України та уточнення невикористаного економічно ефективного гідроенергетичного потенціалу
запровадження практики встановлення на наступні 10 років національних орієнтовних цілей щодо використання відновлюваних джерел енергії (прийняття та періодичний перегляд Національного плану)

 

 

встановлення порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб'єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних (відновлюваних) джерел енергії.

запровадження нового підтримуючого механізму виробництва теплової та електричної електроенергії з відновлювальних джерел енергії;
запровадження принципу взаємовиключеності механізмів підтримки відновлювальної енергетики (податкове стимулювання або "зелені" тарифи)

запровадження механізму припинення надання підтримки відновлюваній енергетиці при вирівнюванні цін для традиційних та відновлювальних джерел енергії

удосконалення законодавства в частині встановлення вимог щодо використання відновлювальної енергетики на місцевому рівні
прийняття нормативно-технічний документ, що визначає вимоги до вітрових та сонячних фотоелектричних електростанцій щодо приєднання до зовнішніх електричних мереж

формування системи логістичного забезпечення (інфраструктури) збирання біологічної сировини, маркетингу та транспортування до споживача

 

- прийняття зобов'язань щодо поступового збільшення частки альтернативних видів палива на транспорті з урахуванням вимог щодо критеріїв сталості біопалива
- розробити технічні вимоги до виробництва і використання біопалив та біорідин із скороченням обсягів викидів парникових газів
- розробити критерії сталості для рідкого та газоподібного палива, що виробляється з біомаси та використовується на транспорті, а також для рідкого палива, що виробляється з біомаси та призначається для енергетичного використання, іншого ніж транспорт, враховуючи виробництво електричної, теплової енергії та енергії на охолодження.

посилення вимог щодо вмісту альтернативних видів палива та використання в автотранспорті біопалива 2-го покоління забезпечення виробництва синтетичних видів палива на основі вугілля, біомаси, тощо

реалізації програм створення інфраструктури використання електротранспорту, транспорту з використанням альтернативних палив

запровадження механізму підтримки "технологічних платформ" з розвитку інноваційних технологій, обладнання та устаткування (біогазових установок, виробництва біометану, використання біомаси, розвитку інфраструктури використання альтернативних видів палива на транспорті, електротранспорту, відходів тощо)

удосконалення механізму стимулювання виробництва енергетичного устаткування в Україні
розробка програми кредитування національного виробництва обладнання для сектора відновлюваної енергетики, залучення коштів міжнародних фондів, фондів та програм ЄС

 

скорочення строків видачі та кількості дозвільних документів, необхідних для впровадження проектів з використання ВДЕ

запровадити механізми стимулювання кінцевого споживача до використання обладнання українського виробника

підготовка до зняття з експлуатації та утилізації обладнання відновлювальної енергетики (утилізація сонячних панелей тощо)

Підціль 5.4. Входження енергетичного сектору України до європейського енергетичного ринку

Завдання:
- Забезпечення безперешкодного руху ресурсів, енергії, технологій та капіталів між енергетичним ринком України та ЄС
- Входження операторів енергетичних систем та національних регуляторів у європейські формати співпраці
- Входження енергетичного сектору України до європейської системи енергетичної безпеки
- Зростання ринку українських компаній на європейських енергетичних ринках

запровадження нормативно-правових актів щодо адаптації нормативно-технічного регулювання енергетики з відповідним затвердженням технічних вимог до об'єктів електроенергетики відповідно до вимог мережевих кодексів ENTSO-E
реалізація до 2018 року цільової програми інтеграції Об'єднаної енергетичної системи України до енергетичного об'єднання енергосистем європейських держав (ENTSO-E) в тому числі план заходів щодо приведення генеруючих об'єктів і об'єктів електромереж у відповідності до вимог ENTSO-E (схеми первинного і вторинного регулювання, диспетчеризацій тощо)
укладення необхідної договірної бази та реалізація відповідних заходів інтеграції ринків електроенергії між Україною та Молдовою до 2018 року

приєднання об'єднаної енергетичної системи України до ENTSO-E
створення нормативної бази участі України в регіональному об'єднанні ринків електроенергії на основі ціни

Входження на український енергетичний ринок інвесторів та постачальників з країн ЄС інтеграція України в єдиний європейський ринок

інфраструктурна підготовка до об'єднання мереж ринків природного газу із країнами ENTSO-G (реалізація проектів газових інтерконекторів, із Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Німеччиною, Польщею)
правова та організаційна підготовка до створення віртуальної торгової точки (газового хабу).

забезпечення повноцінного функціонування газового хаба та участь його оператора у торгових операціях на внутрішньому та європейському ринках
перенесення точки закупівлі природного газу з Російської Федерації на східний кордон України

 

Ціль 6. ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕНЕРГЕТИЧНІЙ СФЕРІ

Підціль 6.1. Створення системи управління енергетичною безпекою

Завдання:
- Запровадження системи стратегічного планування розвитком паливно-енергетичного комплексу
- Забезпечення функціонування системи моніторингу стану енергетичної безпеки

Створення системи моніторингу та аналізу енергетичних ринків, світових тенденцій розвитку енергетики та критичних ризиків енергетичній безпеці України на базі державних ресурсів енергетичного сектору
Визначення відповідального за оцінку ризиків та загроз енергетичній безпеці та координацію діяльності з реалізації енергетичної політики у цій сфері

здійснення підготовки та оприлюднення щорічного звіту щодо аналізу енергетичної безпеки України, безпеки енергопостачання споживачів

набуття членства в Міжнародному Енергетичному Агентстві (IEA), ядерному енергетичному агентстві (NEA) інших міжнародних організаціях у сфері енергетики

запровадження системи показників стану реалізації енергетичної політики та стану енергетичної безпеки та забезпечення їх щорічного моніторингу

підготовка та періодичне (раз на 5 років) оприлюднення Національної доповіді щодо стану реалізації Енергетичної стратегії України

 

забезпечення повноцінного впровадження стандартів Ініціативи щодо прозорості видобувних галузей (EITI), встановлення вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності видобувних компаній за міжнародними стандартами (МСФЗ)

запровадження вимоги до енергетичних компаній інформувати щодо перспективного укладання угод із зовнішніми партнерами на предмет їх впливу на цілі Стратегії

 

забезпечення повноцінної участі України в європейських системах раннього попередження загроз енергетичній безпеці (механізмах раннього попередження, публікації даних щодо виробництва, транзиту енергоресурсів тощо)

забезпечення повноцінної участі України в роботі об'єднання європейських енергетичних регуляторів (ACER), участь у координаційних групах.

повноцінне входження України до системи механізмів солідарності забезпечення енергопостачання європейських країн

забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації енергетичної політики (залучення недержавних організацій, аналітичних центрів тощо)

встановлення механізму моніторингу процесів "зливання та поглинання компаній" на енергетичних ринках та недопущення монополізації ринків
запровадження законодавства в частині зниження ризиків недружнього "поглинання" стратегічних державних активів та операторів енергетичної інфраструктури.

 

Підціль 6.2 Задоволення потреб національної економіки в особливий період

Завдання:
- Формування правової бази функціонування енергетичного сектору в особливий період (прогнозування ризиків та загроз, формування система державного управління, обмеження на діяльність, залучення ресурсів приватного сектору)
- Забезпечення готовності паливно-енергетичного комплексу забезпечити потреби національної економіки в енергії у кризових ситуаціях

запровадження законодавства в частині вдосконалення системи фізичного захисту об'єктів енергетики, (розробка Концепції безпеки енергетичної інфраструктури України, закону щодо безпеки гідротехнічних споруд)

удосконалення координації та формування системи державно-приватного партнерства реагування на загрози енергетичній безпеці

 

законодавче врегулювання питання функціонування національної економіки і, зокрема, паливно-енергетичного комплексу у особливий період (період обмежень); надання права державі викупати наявні, у приватного сектору, енергоресурси для забезпечення функціонування національної економіки на період дії надзвичайного стану

запровадження практики укладання угод (з зарубіжними контрагентами: системні оператори, постачальники) про надання допомоги у випадку аварій або забезпечення гарантованого резерву на узгоджений період час (преривні контракти)

 

розроблення законодавства в частині формування принципів державно-приватного партнерства в резервуванні енергетичних ресурсів та запровадження системи стратегічних запасів енергоресурсів

прийняття законодавства в частині створення механізму "резервування" державою енергоресурсів приватних компаній у обсязі 30 днів споживання, зокрема:
- залучення ресурсів приватних компаній у випадку кризової ситуації (врегулювання права викупу визначених обсягів за ринковими цінами)
- здійснення товарних інтервенцій для стабілізації енергетичних ринків у кризовій ситуації

забезпечення дії механізму "резервування" державою енергоресурсів приватних компаній у обсязі 30 днів споживання.

визначення та надання повноважень відповідального за створення системи стратегічних запасів енергоресурсів (i)

Створення державної системи стратегічних запасів енергоресурсів (нафти, нафтопродуктів та природного газу) у обсязі 30 днів внутрішнього енергоспоживання.

Створення державної системи стратегічних запасів енергоресурсів у обсязі 61 дня середньодобового внутрішнього споживання

Підціль 6.3. Реформування системи управління енергетичним сектором

Завдання:
- Ліквідація адміністративного регулювання взаєморозрахунків на ринку
- Запровадження системи стратегічного планування енерговикористання та управління розвитком паливно-енергетичного комплексу

перегляд функцій та повноважень органів влади щодо регулювання ринків, законодавче закріплення повноважень та незалежності національних регуляторів для кожного з енергетичних ринків відповідно до вимог Третього енергетичного пакету (ii)

забезпечення контролю національних регуляторів у сфері енергетики за належним рівнем прозорості на енергетичних ринках та ефективного нагляду за дотриманням конкуренції

 

прийняти нормативно-правові акти із удосконалення державно-приватного партнерства в електроенергетиці. Посилення впливу державного технічного контролюючого органу на необхідний склад та технічний стан обладнання в приватному секторі енергетики з метою надійного та якісного електропостачання споживачів

 

 

впровадження сучасних європейських стандартів корпоративного управління державними енергетичними компаніями
розробка законодавства щодо запровадження на рівні суб'єктів господарювання, практики аналізу та реагування на загрози роботі енергетичних об'єктів (contingency planning)

запровадження contingency planning в енергетичному секторі (впровадження системи оцінювання ризиків суб'єктами господарювання енергетичного сектору (стандарт та системи добровільних угод), системи реагування на загрози енергетичній безпеці (паспорт загроз) та плану реагування на надзвичайні ситуації)

 

децентралізація владних повноважень та передача ресурсів та відповідальності за функціонування житлово-комунальної сфери та комунальної енергетики на місцевий рівень, децентралізацію систем енергозабезпечення з використанням місцевих видів палива та відновлювальних джерел енергії

формування системи моніторингу та оцінки ефективності реалізації положень державної енергетичної політики на місцевому рівні
розширення участі громадськості у формуванні та реалізації енергетичної політики (залучення недержавних організацій, аналітичних центрів тощо)

забезпечення підтримки діяльності національних енергетичних компаній на європейських та глобальних ринках та їх участі у міжнародних проектах (створення кредитних агенцій, страхування "політичних" ризиків тощо)

забезпечення удосконалення енергетичної статистики: формування систем моніторингу паливно-енергетичного балансу, показників енергоефективності, показників використання та споживання енергії з відновлювальних джерел енергії, викидів та верифікації парникових газів, запасів енергоресурсів тощо
внесення змін до нормативно-правових актів, умов та правила здійснення ліцензійної діяльності, підготовки директив на переговори, порядку підготовки державних цільових програм положень щодо врахування положень та цілей Стратегії
забезпечення відкриття для споживачів структури тарифів на природний газ, електроенергію, теплову енергію, їх транспортування (i)

забезпечення щорічного оприлюднення:
- розширеної енергетичної статистики, фактичних енергетичних балансів
- забезпечення підготовки та публікації щорічних довгострокових прогнозних енергетичних балансів (понад 5 років)

забезпечення удосконалення функціонування систем моніторингу паливно-енергетичного балансу

____________
i - Відповідно до зобов'язань визначених Договором про заснування Енергетичного Співтовариства, Договірною Стороною якого є Україна.

ii - Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

____________

Опрос