Идет загрузка документа (112 kByte)
Главный правовой
портал Украины
Главный правовой
портал Украины
Остаться Попробовать

Основы законодательства Украины об опеке и попечении над совершеннолетними недееспособными лицами и лицами, гражданская дееспособность которых ограничена, их социальной защите (неофициальный текст)

Субъект законодательной инициативы
Проект, Неофициальный текст от 18.06.2015

ЗАКОН УКРАЇНИ

Основи законодавства України про опіку та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціальний захист

Цей Закон визначає основні правові, соціальні та організаційні засади і гарантії державної політики у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) близькі родичі - син, дочка, батько, мати, вітчим, мачуха, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, внук, внучка;

2) опіка - форма забезпечення фізичною чи юридичною особою особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які визнані недієздатними;

3) опіка над майном - форма забезпечення збереження майна повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, опіку та піклування над якими здійснює орган опіки та піклування або спеціальний заклад;

4) опікун - фізична особа, уповноважена в установленому законодавством порядку на здійснення опіки над повнолітньою недієздатною особою;

5) підопічний - повнолітня недієздатна особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена, опіку чи піклування над якою здійснює опікун або піклувальник або спеціальний заклад, або орган опіки та піклування;

6) піклувальник - фізична особа, уповноважена в установленому законодавством порядку на здійснення піклування над повнолітньою особою, цивільна дієздатність якої обмежена;

7) піклування - форма забезпечення фізичною чи юридичною особою особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, цивільна дієздатність яких обмежена;

8) повнолітня недієздатна особа - особа, яка досягла 18 років та визнана недієздатною;

9) повнолітня особа, цивільна дієздатність якої обмежена, - особа, яка досягла 18 років та обмежена в цивільній дієздатності;

10) потенційний опікун/піклувальник - фізична особа, яка відповідає установленим законодавством вимогам до особи, що може бути опікуном/піклувальником;

11) спеціальні заклади - заклади або установи сфери соціального захисту населення, охорони здоров'я та виконання кримінальних покарань, до яких поміщаються особи, що потребують опіки та піклування, в установленому законодавством порядку;

12) члени сім'ї - чоловік, дружина, син, дочка, батьки, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Стаття 2. Законодавство України з питань опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту

1. Законодавство України з питань опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту базується на Конституції України та складається з Конвенції про права інвалідів, Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, законів України "Про психіатричну допомогу", "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про міжнародне приватне право", цього Закону та інших нормативно-правових актів і міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

2. Дія цього Закону поширюється на громадян України. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на опіку та піклування нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

3. Якщо міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, установлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України, застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 3. Основні принципи опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту

1. Основними принципами опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту є:

1) відповідальність - фізичні та юридичні особи, винні в порушенні прав повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, несуть відповідальність відповідно до законодавства України;

2) гарантованість прав та свобод - забезпечення здійснення прав та свобод повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, системою правових, економічних, соціальних та організаційних гарантій;

3) гуманізм - забезпечення поваги до особливостей повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, і прийняття їх як компонента людської різноманітності та частини людства;

4) демократизм - участь повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, в організації опіки та піклування над ними, їх соціального захисту;

5) доступність - відсутність ментальних, фізичних та інформаційних бар'єрів у середовищі, що заважають повнолітнім недієздатним особам та особам, цивільна дієздатність яких обмежена, користуватися своїми правами та свободами;

6) інноваційність заходів у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту - запровадження новітніх технологій практичної реалізації заходів у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;

7) недискримінація - забезпечення участі повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, у суспільному житті без будь-якої різниці, виключення або обмеження із причин недієздатності та обмеженої цивільної дієздатності за винятком обмежень, установлених законодавством України;

8) презумпція цивільної дієздатності особи - кожна особа вважається такою, що є дієздатною, доки її не буде визнано недієздатною чи цивільна дієздатність якої не буде обмежена на підставах та в порядку, передбачених законодавством України;

9) реалістичність - орієнтація опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту на пріоритетні питання у відповідній сфері та постановка реально досяжних цілей;

10) участь та включення - залучення повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, до широкого спектру життя суспільства та у процес прийняття рішень, які матимуть наслідки для них, заохочення їх до активного способу життя у громаді.

Стаття 4. Завдання опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту

1. Завданнями опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту є забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів і задоволення потреб таких осіб.

Стаття 5. Суб'єкти правовідносин у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту

1. Суб'єктами правовідносин у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту, є:

1) органи державної влади;

2) органи місцевого самоврядування;

3) спеціальні заклади;

4) фізичні особи (повнолітні особи, які потребують опіки та піклування, члени їх сімей, близькі родичі, опікуни, піклувальники);

5) громадські об'єднання;

6) інші фізичні та юридичні особи.

Стаття 6. Державне управління сферою опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту

1. Державне управління сферою опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту в межах компетенції здійснюють Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах соціального захисту, охорони здоров'я, захисту прав і свобод людини та громадянина від злочинних посягань, державної житлової та правової політики, інші центральні органи виконавчої влади, які в межах повноважень забезпечують формування та реалізують державну політику у відповідній сфері з метою забезпечення вирішення питань щодо:

1) установлення опіки та піклування, створення інших передбачених законодавством умов для реалізації, охорони та захисту прав повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, і задоволення потреб таких осіб;

2) запровадження правових, економічних, соціальних та організаційних механізмів ефективної діяльності суб'єктів правовідносин у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;

3) міжнародного співробітництва з питань опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;

4) інших аспектів у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту.

Стаття 7. Відповідальність за порушення законодавства у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту

1. Фізичні та юридичні особи зобов'язані утримуватися від рішень, дій та бездіяльності, якими може бути порушено права та інтереси повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

2. Фізичні та юридичні особи, винні в порушенні законодавства у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту, несуть відповідальність відповідно до законодавства України.

Стаття 8. Міжнародне співробітництво у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту

1. Міжнародне співробітництво у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту здійснюється державними органами, органами місцевого самоврядування і громадськими об'єднаннями відповідно до національного законодавства та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Розділ II
ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ У СФЕРІ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ НАД ПОВНОЛІТНІМИ НЕДІЄЗДАТНИМИ ОСОБАМИ ТА ОСОБАМИ, ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ ЯКИХ ОБМЕЖЕНА, ЇХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Стаття 9. Органи опіки та піклування

1. Органами опіки та піклування у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування). Повноваження органів опіки та піклування щодо громадян України на території іноземних держав здійснюють закордонні дипломатичні установи України відповідно до національного законодавства та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і з урахуванням законодавства країни перебування.

2. Порядок діяльності органів опіки та піклування у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Права й обов'язки органів опіки та піклування

1. Органи опіки та піклування мають право:

1) залучати спеціалістів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, учених для розгляду питань щодо опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;

2) отримувати в установленому законодавством порядку безоплатно від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб, які використовують найману працю, необхідні інформацію, документи й матеріали для виконання покладених на них завдань у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;

3) скликати в установленому порядку наради, проводити інші заходи з питань опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;

4) приймати в межах компетенції рішення з питань опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту.

2. Органи опіки та піклування зобов'язані:

1) діяти лише на підставі, у межах і у спосіб, передбачені законодавством України;

2) повною мірою використовувати надані їм права та виконувати визначені за ними завдання у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;

3) під час здійснення діяльності враховувати права та інтереси суб'єктів правовідносин у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;

4) залучати громадські об'єднання та інші інститути громадянського суспільства до прийняття рішень з питань опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту.

3. Органи опіки та піклування під час виконання завдань щодо опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту взаємодіють з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до законодавства України.

4. Рішення, дії чи бездіяльність органів опіки та піклування або посадових осіб цих органів щодо опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту може бути оскаржено в установленому законодавством України порядку.

5. Рішення органів опіки та піклування щодо опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту, які суперечать Конституції та іншим нормативно-правовим актам України, підлягають скасуванню в установленому законодавством України порядку.

Стаття 11. Завдання органів опіки та піклування

1. Органи опіки та піклування у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту вживають заходи щодо забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів і задоволення потреб таких осіб.

2. Завданнями органів опіки та піклування є:

1) виявлення повнолітніх осіб, які потребують опіки та піклування;

2) забезпечення, у разі необхідності, поміщення у спеціальний заклад особи, яка потребує опіки та піклування, у тому числі під час вирішення питання про недієздатність цієї особи чи про обмеження її цивільної дієздатності відповідно до законодавства та про призначення опікуна або піклувальника;

3) виявлення потенційних опікунів та піклувальників для повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, проведення із ними інформаційно-роз'яснювальної роботи;

4) інформування повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, про їх права та обов'язки;

5) у разі поміщення до спеціального закладу повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, якій не призначено опікуна або піклувальника, інформування такого закладу про необхідність здійснення над цією особою опіки або піклування відповідно до статті 22 цього Закону;

6) установлення опіки над майном повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, в установлених законодавством випадках;

7) ведення обліку повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, опікунів та піклувальників;

8) ведення особових справ, оформлених на повнолітніх осіб як на осіб, над якими встановлено опіку або піклування;

9) розгляд звернень повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, пов'язаних зі здійсненням опіки та піклування над ними;

10) інформаційна підтримка діяльності опікунів та піклувальників і спеціальних закладів щодо здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена;

11) надання дозволів опікунам та піклувальникам на вчинення правочинів у встановлених законодавством випадках;

12) здійснення нагляду та контролю за діяльністю опікунів та піклувальників і спеціальних закладів щодо здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена;

13) порушення перед органами виконавчої і судової влади та органами місцевого самоврядування питань про притягнення до відповідальності згідно з законом фізичних та юридичних осіб, які порушили права, свободи й законні інтереси повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена;

14) вжиття заходів щодо захисту та поновлення порушених опікуном або піклувальником чи спеціальним закладом особистих немайнових і майнових прав підопічного в установленому законодавством порядку.

3. Органи опіки та піклування виконують також інші завдання, передбачені законодавством України.

Стаття 12. Методичне забезпечення, координація та контроль за діяльністю органів опіки та піклування

1. Методичне забезпечення і координацію діяльності органів опіки та піклування стосовно здійснення ними своїх повноважень у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту.

2. Контроль за діяльністю органів опіки та піклування стосовно здійснення ними своїх повноважень у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту здійснюють орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Розділ III
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ НАД ПОВНОЛІТНІМИ НЕДІЄЗДАТНИМИ ОСОБАМИ ТА ОСОБАМИ, ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ ЯКИХ ОБМЕЖЕНА, ЇХ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Стаття 13. Повідомлення про повнолітніх осіб, які потребують опіки та піклування

1. Фізичні та юридичні особи, яким стало відомо про повнолітніх осіб, які потребують опіки та піклування, зобов'язані протягом трьох днів усно чи письмово повідомити про це орган опіки та піклування за місцем виявлення таких повнолітніх осіб або за місцем проживання/перебування останніх.

Стаття 14. Визнання повнолітньої особи недієздатною та встановлення над нею опіки, обмеження цивільної дієздатності повнолітньої особи та встановлення над нею піклування

1. Визнання повнолітньої особи недієздатною та встановлення над нею опіки, обмеження цивільної дієздатності повнолітньої особи та встановлення над нею піклування здійснюється в судовому порядку відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

2. Суд приймає рішення про визнання повнолітньої особи недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

3. Суд приймає рішення про обмеження цивільної дієздатності повнолітньої особи, якщо вона:

1) страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

2) зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

4. Із визнанням повнолітньої особи недієздатною або обмеженням її цивільної дієздатності над такою особою одночасно встановлюється відповідно опіка або піклування.

5. Повнолітня особа визнається недієздатною або її цивільна дієздатність обмежується з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

6. У разі відмови суду в задоволенні заяви про визнання особи недієздатною або про обмеження цивільної дієздатності особи та якщо буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

7. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, із якого вона визнається недієздатною.

Стаття 15. Права та відповідальність повнолітніх недієздатних осіб

1. Повнолітні недієздатні особи мають права, передбачені законодавством України.

2. Повнолітні недієздатні особи також мають право:

1) на врахування їх думки під час прийняття рішень та здійснення дій в їх інтересах, якщо це не спричинить загрози для здоров'я та безпеки таких або інших осіб;

2) підтримувати особисті стосунки;

3) використовувати помешкання для власного проживання та проживання свого опікуна;

4) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність, пов'язані зі здійсненням опіки над ними;

5) на відшкодування шкоди, завданої під час здійснення над ними опіки опікуном, спеціальним закладом, органом опіки та піклування;

6) особисто звертатися до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності, про звільнення опікуна, а також до органу опіки та піклування чи спеціального закладу, у якому перебуває така особа, - щодо звернення до суду з цього приводу.

3. Повнолітня недієздатна особа не має права вчиняти будь-якого правочину за винятком правочинів, передбачених частиною другою цієї статті.

4. Правові наслідки вчинення правочинів повнолітніми недієздатними особами встановлено Цивільним кодексом України.

5. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною особою, несе її опікун або спеціальний заклад, який здійснює опіку над такою особою, відповідно до законодавства України.

6. Шкода, завдана повнолітньою недієздатною особою, відшкодовується в порядку, установленому статтею 1184 Цивільного кодексу України.

Стаття 16. Права, обов'язки та відповідальність повнолітніх осіб, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Повнолітні особи, цивільна дієздатність яких обмежена, мають право:

1) на врахування їх думки під час прийняття рішень та здійснення дій в їх інтересах, якщо це не спричинить загрози для здоров'я та безпеки таких або інших осіб;

2) самостійно приймати рішення з питань, що стосуються їх особисто, тією мірою, наскільки дозволяє стан їх здоров'я;

3) одружуватися, розлучатися та ініціювати визнання шлюбу недійсним за згодою піклувальника;

4) підтримувати особисті стосунки;

5) вчиняти дрібні побутові правочини;

6) самостійно одержувати заробіток, пенсію, допомогу, стипендію, інші доходи та розпоряджатися ними за наявності письмового дозволу піклувальника. У разі якщо доходи повнолітньої особи, цивільна дієздатність якої обмежена, отримує піклувальник, то останній використовує доходи підопічного на його користь;

7) вчиняти правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, за наявності письмового дозволу піклувальника;

8) використовувати помешкання для власного проживання та проживання свого піклувальника;

9) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність, пов'язані зі здійсненням піклування над ними;

10) на відшкодування шкоди, завданої під час здійснення над ними піклування піклувальником, спеціальним закладом, органом опіки та піклування;

11) звертатися до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності, про звільнення піклувальника, а також до органу опіки та піклування чи спеціального закладу, у якому перебуває така особа, - щодо звернення до суду з цього приводу.

2. Ці особи мають також інші права, передбачені законодавством України.

3. Особа, цивільна дієздатність якої обмежена, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі, в установленому законодавством порядку.

Стаття 17. Місце проживання повнолітньої недієздатної особи та особи, цивільна дієздатність якої обмежена

1. Місцем проживання повнолітньої недієздатної особи та особи, цивільна дієздатність якої обмежена, є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому така особа проживає постійно або тимчасово, чи спеціальний заклад, який здійснює опіку або піклування над такою особою.

2. Під час визначення місця проживання повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, враховується думка такої особи, якщо це не спричинить загрози для її здоров'я та безпеки, і наявність необхідних умов для належного виконання опікуном або піклувальником повноважень щодо такої особи.

3. Опікун або піклувальник зобов'язаний письмово поінформувати орган опіки та піклування, на обліку в якому перебуває підопічний, й орган опіки та піклування за новим місцем проживання підопічного про зміну місця проживання останнього не пізніше ніж через три дні з дня вибуття підопічного з попереднього місця проживання.

4. У разі зміни місця проживання повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, орган опіки та піклування, на обліку в якому перебуває така особа, надсилає за запитом органу опіки та піклування за новим місцем її проживання особову справу, оформлену на цю особу. Повноваження органу опіки та піклування за новим місцем проживання повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, покладаються на цей орган із дня отримання особової справи, оформленої на цю особу.

5. У разі тимчасової відсутності підопічного за місцем проживання у зв'язку з перебуванням у спеціальному закладі не припиняється здійснення прав і виконання обов'язків опікуна або піклувальника відносно цієї особи.

6. У разі спору місце проживання повнолітньої недієздатної особи та особи, цивільна дієздатність якої обмежена, визначається органом опіки та піклування або судом.

7. Зняття з реєстрації місця проживання повнолітньої недієздатної особи та особи, цивільна дієздатність якої обмежена, здійснюється за погодженням з органом опіки та піклування, на обліку в якому перебуває така особа.

Стаття 18. Облік повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Повнолітні недієздатні особи та особи, цивільна дієздатність яких обмежена, беруться на облік повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, органом опіки та піклування за місцем їх проживання або за місцем перебування таких осіб, якщо їх місце проживання невідоме.

2. У разі якщо опіку або піклування над повнолітньою недієздатною особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлено за місцезнаходженням наркологічного або психіатричного закладу, у якому вона перебуває на лікуванні, орган опіки та піклування за місцезнаходженням відповідного закладу повідомляє про це орган опіки та піклування за місцем проживання такої особи (якщо її місце проживання відоме) для вирішення питання взяття її на облік повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена. У разі якщо місце проживання такої особи невідоме, вона береться на облік повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, органом опіки та піклування за місцезнаходженням відповідного наркологічного або психіатричного закладу.

3. У разі якщо повнолітня недієздатна особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена, має кілька місць проживання, вона береться на облік органом опіки та піклування за місцем постійного проживання.

4. Орган опіки та піклування, на обліку в якому перебуває повнолітня недієздатна особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена, веде особову справу, оформлену на таку особу як на особу, над якою встановлено опіку або піклування.

5. Порядок ведення особових справ, оформлених на повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19. Поновлення цивільної дієздатності повнолітньої недієздатної особи та особи, цивільна дієздатність якої обмежена

1. Поновлення цивільної дієздатності повнолітньої особи здійснюється в судовому порядку відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

2. Цивільна дієздатність повнолітньої недієздатної особи поновлюється в разі:

1) видужання такої особи, що зумовило поновлення здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

2) поліпшення психічного стану такої особи, що зумовило поновлення здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

3. Цивільна дієздатність повнолітньої особи, цивільна дієздатність якої обмежена, поновлюється у разі:

1) видужання такої особи, що зумовило поновлення здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

2) поліпшення психічного стану цієї особи, що зумовило поновлення здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

3) припинення такою особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо.

Стаття 20. Суб'єкти здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Опіка та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, може здійснюватися особами, призначеними в установленому законодавством порядку опікунами та піклувальниками, спеціальними закладами й органами опіки та піклування.

2. Пріоритетними суб'єктами здійснення опіки та піклування є фізичні особи. Органи опіки та піклування вживають вичерпних заходів щодо призначення повнолітнім недієздатним особам та особам, цивільна дієздатність яких обмежена, опікунів та піклувальників.

3. Поміщення повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, до спеціального закладу та здійснення цим закладом над такою особою опіки або піклування не звільняє орган опіки та піклування, на обліку в якому перебуває така особа, від обов'язку продовжувати діяльність щодо призначення їй опікуна або піклувальника, якщо це відповідає інтересам такої особи.

Стаття 21. Здійснення опіки й піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, органами опіки та піклування

1. До призначення повнолітній недієздатній особі або особі, цивільна дієздатність якої обмежена, опікуна або піклувальника чи на час розгляду судом справи про звільнення від повноважень опікуна або піклувальника з підстав, визначених пунктами 2, 4 - 8 частини третьої статті 30 цього Закону, чи до поміщення такої особи до спеціального закладу опіку або піклування над нею здійснює орган опіки та піклування, на обліку в якому перебуває така особа.

2. Органи опіки та піклування здійснюють опіку та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, у межах визначених за ними повноважень та з урахуванням статті 28 цього Закону.

Стаття 22. Здійснення опіки та піклування над повнолітньою недієздатною особою та особою, цивільна дієздатність якої обмежена, спеціальним закладом

1. До призначення повнолітній недієздатній особі або особі, цивільна дієздатність якої обмежена, що перебуває у спеціальному закладі, опікуна або піклувальника, опіку чи піклування над такою особою здійснює цей заклад.

2. Спеціальні заклади здійснюють опіку та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, з урахуванням статті 26 цього Закону та в межах визначених за ними повноважень.

3. У разі здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, спеціальним закладом, збереження та використання майна таких осіб (окрім пенсій, аліментів та інших соціальних виплат, призначених підопічному) забезпечує орган опіки та піклування, на обліку в якому перебуває така особа.

Стаття 23. Призначення опікунів та піклувальників повнолітнім недієздатним особам та особам, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Призначення особи опікуном або піклувальником повнолітньої недієздатної особи чи особи, цивільна дієздатність якої обмежена, здійснюється за поданням органу опіки та піклування в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. Орган опіки та піклування під час підготовки подання враховує моральні та інші особисті якості цієї особи, її можливості виконувати обов'язки опікуна або піклувальника, особисті стосунки між цією особою та потенційним підопічним і їх бажання. Можуть братися до уваги також інші обставини, що унеможливлюють чи суттєво ускладнюють виконання конкретною особою обов'язків опікуна або піклувальника.

2. Особу може бути призначено опікуном або піклувальником повнолітньої недієздатної особи чи особи, цивільна дієздатність якої обмежена, лише за її письмовою згодою.

3. Опікуном або піклувальником повнолітнього недієздатного громадянина України або громадянина України, цивільна дієздатність якого обмежена, може бути призначено громадянина України, іноземця або особу без громадянства, яка проживає в Україні на законних підставах.

4. Під час вирішення питання про призначення опікуном або піклувальником повнолітнього недієздатного громадянина України або громадянина України, цивільна дієздатність якого обмежена, іноземця або особи без громадянства такі особи перевіряються органом опіки та піклування, у тому числі джерело їх доходів та можливість мовного спілкування.

5. Повнолітній недієздатній особі та особі, цивільна дієздатність якої обмежена, може бути призначено одного чи кількох опікунів або піклувальників. У разі призначення кількох опікунів або піклувальників забезпечення, охорона, захист прав та інтересів підопічного здійснюються одночасно всіма опікунами або піклувальниками. Для забезпечення розподілу обов'язків між опікунами або піклувальниками укладається договір, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Такі договори реєструються органами опіки та піклування. У випадку якщо обов'язки між опікунами або піклувальниками не розподілено, опікуни або піклувальники несуть солідарну відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання.

6. Під час вирішення питання про призначення опікуна або піклувальника повнолітнім недієздатним особам або особам, цивільна дієздатність яких обмежена, що є членами однієї сім'ї, опікуном або піклувальником, якщо це можливо, призначається одна особа або вони поміщаються до одного спеціального закладу, за винятком випадків, коли інше відповідає потребам цих осіб.

Стаття 24. Особи, які мають переважне перед іншими право бути опікунами та піклувальниками повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікуном або піклувальником повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, надається особі:

1) у сім'ї якої проживає повнолітня недієздатна особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена;

2) яка перебуває у сімейних або родинних відносинах із потенційним підопічним;

3) яку бажає мати опікуном або піклувальником повнолітня недієздатна особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена.

Стаття 25. Особа, яка не може бути опікуном або піклувальником повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена

1. Опікуном або піклувальником повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, не може бути особа, яка:

1) не досягла 18 років;

2) визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена;

3) інтереси якої суперечать інтересам потенційного підопічного;

4) за станом здоров'я не може виконувати обов'язки опікуна або піклувальника, що підтверджено відповідною медичною довідкою, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

5) раніше була опікуном або піклувальником та була звільнення від повноважень опікуна або піклувальника з підстав, передбачених пунктом 4 частини третьої статті 30 цього Закону;

6) була засуджена за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 166, 167, 187, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законодавством порядку судимість за вчинення інших злочинів;

7) відбуває покарання в місцях позбавлення або обмеження волі;

8) під час здійснення кримінального провадження тримається під вартою;

9) є однією із подружжя, якій встановлено режим окремого проживання з іншою особою з подружжя, яка є потенційним підопічним.

Стаття 26. Права, обов'язки, відповідальність опікуна та піклувальника повнолітньої недієздатної особи та особи, цивільна дієздатність якої обмежена

1. Опікуни та піклувальники вчиняють правочини від імені та в інтересах підопічних.

2. Опікун та піклувальник мають право:

1) вживати заходи щодо забезпечення, охорони та захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів підопічного;

2) одержувати та розпоряджатися доходами підопічного в його інтересах;

3) вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної на те підстави;

4) здійснювати опіку/піклування над декількома підопічними.

3. Опікун також має право:

1) виступати як законний представник свого підопічного;

2) укладати угоди від імені та в інтересах підопічного відповідно до законодавства;

3) проживати на житловій площі підопічного на період виконання своїх обов'язків за згоди повнолітніх членів сім'ї підопічного (у разі їх наявності).

4. Піклувальник також має право:

1) виступати як законний представник свого підопічного у передбачених законодавством випадках;

2) давати письмову згоду підопічному: на вчинення останнім правочинів щодо розпорядження його майном та інших правочинів, що виходять за межі дрібних побутових; самостійно одержувати свої доходи та розпоряджатися ними.

5. Опікун та піклувальник зобов'язані:

1) сприяти підопічному у здійсненні ним своїх прав;

2) вживати заходи щодо реалізації повного потенціалу інтелектуальної, емоційної та фізичної самостійності підопічного;

3) вживати заходи щодо недопущення зловживань відносно підопічного з боку третіх осіб;

4) створювати підопічному необхідні побутові умови (у тому числі, забезпечувати продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації тощо), забезпечувати його наглядом, доглядом та лікуванням, раз на два роки забезпечувати проходження обов'язкового медичного огляду в установленому законодавством порядку;

5) у разі погіршення стану психічного здоров'я підопічного, що може або становить небезпеку для себе та/або оточуючих, - викликати швидку психіатричну допомогу або швидку медичну допомогу, лікаря-психіатра або лікаря-психіатра дільничого, а також, за необхідності, орган внутрішніх справ, із метою надання підопічному амбулаторної психіатричної допомоги чи його госпіталізації до психіатричного закладу для лікування в стаціонарних умовах;

6) щороку та в разі припинення здійснення опіки/піклування, а також на вимогу органу опіки та піклування, подавати органу опіки та піклування звіт про свою діяльність, форма якого встановлюється Кабінетом Міністрів України;

7) витребовувати майно підопічного від особи, яка незаконно заволоділа ним або є добросовісним набувачем;

8) вживати заходи щодо збереження майна підопічного;

9) виконувати інші обов'язки опікуна/піклувальника, установлені законодавством України.

6. Опікун також зобов'язаний у разі видужання підопічного або поліпшення психічного стану підопічного, що зумовило поновлення здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, негайно звернутися до суду за поновленням його цивільної дієздатності або обмеженням його цивільної дієздатності.

7. Піклувальник також зобов'язаний:

1) сприяти підопічному у виконані ним своїх обов'язків;

2) у разі видужання підопічного або поліпшення психічного стану підопічного, що обумовило поновлення здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, або припинення підопічним зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, негайно звернутися до суду за поновленням його цивільної дієздатності.

8. Опікуну заборонено:

1) дарувати від імені підопічного, а також зобов'язувати себе від його імені порукою;

2) укладати договори з підопічним, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або в безоплатне користування за договором позички. Ця заборона поширюється також на членів сім'ї та близьких родичів опікуна;

3) представляти підопічного під час укладання договорів або ведення судових справ між підопічним і членами сім'ї та близькими родичами опікуна.

9. Піклувальнику заборонено укладати та давати згоду на укладення договорів між підопічним і членами своєї сім'ї та своїми близькими родичами крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або в безоплатне користування за договором позички.

10. Опікуни та піклувальники не мають права здійснювати інші діяння, заборонені законодавством.

11. Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:

1) управляти нерухомим майном або майном, яке потребує постійного управління, власником якого є підопічний, або передавати це майно за договором в управління іншій особі;

2) укладати договори щодо цінного майна підопічного;

3) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;

4) відмовлятися від майнових прав підопічного;

5) здійснювати правочини, якщо вони виходять за межі дрібних побутових, у тому числі укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, і видавати письмові зобов'язання.

12. Піклувальник не має права без дозволу органу опіки та піклування давати згоду на вчинення підопічним правочинів щодо відмови від його майнових прав, видання письмових зобов'язань від свого імені, укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і (або) державній реєстрації, та інших договорів щодо цінного майна підопічного.

13. Правові наслідки вчинення правочинів, передбачених частинами одинадцятою та дванадцятою цієї статті, без дозволу органу опіки та піклування установлено Цивільним кодексом України.

14. Опікуни та піклувальники несуть відповідальність за свої дії та бездіяльність у встановленому законодавством порядку.

15. У разі припинення повноважень опікуна або піклувальника така особа не звільняється від відповідальності за шкоду, завдану неналежним виконанням чи невиконанням обов'язків опікуна або піклувальника щодо особи, над якою вона здійснювала опіку або піклування.

Стаття 27. Опіка та піклування над повнолітніми іноземцями та особами без громадянства

1. Опіка та піклування, установлені над іноземцями та особами без громадянства поза межами України відповідно до законодавства відповідних держав, визнаються дійсними в Україні.

Стаття 28. Контроль за діяльністю опікунів та піклувальників і спеціальних закладів щодо здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Контроль за діяльністю опікунів та піклувальників і спеціальних закладів щодо здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, здійснюється органами опіки та піклування, на обліку в яких перебувають такі особи, із метою здійснення перевірки відповідності діяльності опікунів та піклувальників і спеціальних закладів законодавству України та переконання у відсутності ризиків для їх підопічних шляхом:

1) перевірки умов проживання підопічних;

2) перевірки дотримання прав підопічних;

3) здійснення інших заходів.

2. Контроль за діяльністю опікунів та піклувальників здійснюється також шляхом збору, аналізу та перевірки достовірності звітів опікунів та піклувальників.

3. У разі виявлення органом опіки та піклування факту завдання опікуном або піклувальником чи спеціальним закладом шкоди підопічному (у тому числі, його здоров'ю, майну) такий орган визначає такому суб'єкту здійснення опіки або піклування строк до одного місяця для її відшкодування. Якщо в установлений термін не буде здійснено такого відшкодування, орган опіки та піклування повинен ужити заходів щодо припинення виявленого правопорушення, усунення його наслідків та притягнення винних до відповідальності в установленому законодавством порядку.

У разі якщо таку шкоду завдано підопічному органом опіки та піклування, визначені заходи вживаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Стаття 29. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності опікуна та піклувальника, спеціального закладу, органу опіки та піклування щодо здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Рішення, дії і бездіяльність опікуна та піклувальника, спеціального закладу може бути оскаржено підопічним, іншою фізичною та юридичною особою, якій стало відомо про порушення опікуном і піклувальником, таким закладом прав та інтересів підопічного, до суду і до органу опіки та піклування, а органом опіки та піклування - до суду.

2. Рішення, дії і бездіяльність опікуна та піклувальника, спеціального закладу може бути оскаржено також до інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Такі органи вживають заходи щодо належного розгляду та вирішення порушеного питання відповідно до законодавства України.

3. Рішення, дії чи бездіяльність органу опіки та піклування може бути оскаржено до вищестоящого органу, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до суду.

Стаття 30. Припинення повноважень щодо здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Повноваження опікуна припиняються в разі:

1) поновлення цивільної дієздатності підопічного - із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення його цивільної дієздатності;

2) обмеження цивільної дієздатності підопічного - із дати набрання чинності рішенням суду про обмеження його цивільної дієздатності;

3) смерті підопічного - із дати його смерті;

4) звільнення його від повноважень опікуна - із дати набрання чинності рішенням суду або з дати прийняття рішення органом опіки та піклування про звільнення від повноважень опікуна;

5) обмеження його цивільної дієздатності - із дати набрання чинності рішенням суду про обмеження його цивільної дієздатності;

6) визнання його недієздатним - із дати набрання чинності рішенням суду про визнання його недієздатним;

7) його смерті - із дати його смерті.

2. Повноваження піклувальника припиняються у разі:

1) поновлення цивільної дієздатності підопічного - із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення його цивільної дієздатності;

2) визнання підопічного недієздатним - із дати набрання чинності рішенням суду про визнання його недієздатним;

3) смерті підопічного - із дати його смерті;

4) звільнення його від повноважень піклувальника - із дати набрання чинності рішенням суду або з дати прийняття рішення органом опіки та піклування про звільнення від повноважень піклувальника;

5) обмеження його цивільної дієздатності - із дати набрання чинності рішенням суду про обмеження його цивільної дієздатності;

6) визнання його недієздатним - із дати набрання чинності рішенням суду про визнання його недієздатним;

7) його смерті - із дати його смерті.

3. Підставами для звільнення опікунів та піклувальників від повноважень є:

1) заява опікуна або піклувальника;

2) невиконання належним чином своїх обов'язків;

3) неможливість виконання повноважень опікуна або піклувальника внаслідок тяжкої хвороби;

4) порушення прав і законних інтересів підопічного, у тому числі умисне залишення його без нагляду та допомоги, якщо опікун або піклувальник мав змогу забезпечити наглядом або надати допомогу підопічному, поставлення підопічного в небезпечний для життя та здоров'я стан;

5) встановлення режиму окремого проживання подружжя, якщо один із подружжя є опікуном або піклувальником іншого;

6) відбування опікуном або піклувальником покарання у місцях позбавлення або обмеження волі;

7) перебування опікуна або піклувальника під вартою під час здійснення кримінального провадження щодо нього;

8) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для призначення опікуном або піклувальником;

9) наявність суперечностей між інтересами опікуна та підопічного, що зумовлює негативні наслідки для останнього.

4. Суд або орган опіки та піклування, який призначив опікуна чи піклувальника, за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо її не було розглянуто протягом цього строку.

5. На час розгляду в судовому порядку справ про звільнення від повноважень опікунів та піклувальників з підстав, визначених пунктами 2, 4 - 8 частини третьої цієї статті, вони відстороняються від виконання повноважень відносно підопічних органом опіки та піклування в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

6. На час відсторонення опікуна або піклувальника опіка або піклування над підопічним здійснюється органом опіки та піклування, на обліку в якому перебуває така особа, або спеціальним закладом, до якого поміщено таку особу.

7. Повноваження органу опіки та піклування щодо здійснення опіки або піклування над повнолітньою недієздатною особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена, припиняються в разі:

1) поновлення цивільної дієздатності підопічного - із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення його цивільної дієздатності;

2) призначення такій особі опікуна або піклувальника - із дати набрання чинності рішенням суду про призначення опікуна або піклувальника;

3) набуття спеціальним закладом повноважень щодо здійснення опіки або піклування над такою особою - із дати поміщення до спеціального закладу;

4) смерті підопічного - із дати його смерті.

8. Повноваження спеціального закладу щодо здійснення опіки або піклування над повнолітньою недієздатною особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена, припиняються у разі:

1) поновлення цивільної дієздатності підопічного - із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення його цивільної дієздатності;

2) призначення такій особі опікуна або піклувальника - із дати набрання чинності рішенням суду про призначення опікуна або піклувальника;

3) звільнення підопічного від відбуття покарання - із дати закінчення строку відбування покарання, установленого вироком суду;

4) набуття повноважень щодо здійснення опіки або піклування над підопічним іншим спеціальним закладом - із дати поміщення такої особи до іншого спеціального закладу;

5) смерті підопічного - із дати його смерті.

Стаття 31. Припинення опіки та піклування

1. Опіка над повнолітньою недієздатною особою припиняється у разі:

1) поновлення цивільної дієздатності цієї особи - із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення її цивільної дієздатності;

2) обмеження цивільної дієздатності цієї особи - із дати набрання чинності рішенням суду про обмеження її цивільної дієздатності;

3) смерті цієї особи - із дати її смерті.

2. Піклування над особою, цивільна дієздатність якої обмежена, припиняється у разі:

1) поновлення цивільної дієздатності цієї особи - із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення її цивільної дієздатності;

2) визнання цієї особи недієздатною - із дати набрання чинності рішенням суду про визнання її недієздатною;

3) смерті цієї особи - із дати її смерті.

Розділ IV
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ПОВНОЛІТНІХ НЕДІЄЗДАТНИХ ОСІБ ТА ОСІБ, ЦИВІЛЬНА ДІЄЗДАТНІСТЬ ЯКИХ ОБМЕЖЕНА

Стаття 32. Соціальний захист

1. Повнолітні недієздатні особи та особи, цивільна дієздатність яких обмежена, мають право на соціальний захист, що гарантується, забезпечується та охороняється державою.

2. Право повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, на соціальний захист включає забезпечення таким особам доступу до:

1) програм соціального захисту;

2) допомоги з боку держави з метою покриття витрат, пов'язаних із психічними розладами;

3) охорони здоров'я, освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;

4) соціальних та реабілітаційних послуг;

5) опіки та піклування.

3. Держава створює для повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, правові, економічні, соціальні та інші умови для забезпечення їхніх прав та інтересів нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.

4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав та інтересів повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.

Стаття 33. Майно повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Повнолітні недієздатні особи та особи, цивільна дієздатність яких обмежена, мають право власності на майно, у тому числі на житло, на підставах, передбачених законодавством України.

2. Суб'єкти здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, у разі набуття повноважень щодо здійснення опіки та піклування над такими особами не набувають права власності на майно підопічних і не мають права користуватися їх майном та розпоряджатися ним у своїх інтересах, крім випадків, передбачених законодавством України.

3. Повнолітні недієздатні особи та особи, цивільна дієздатність яких обмежена, не мають права власності на майно своїх опікунів та піклувальників, крім випадків, передбачених законодавством України.

4. Органи опіки та піклування зобов'язані вживати в межах компетенції заходи щодо забезпечення, охорони та захисту майнових прав повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, а опікуни і піклувальники - щодо відповідних прав своїх підопічних, в інтересах останніх та з урахуванням бажання підопічних.

5. Органи опіки та піклування й опікуни та піклувальники повинні вживати всі необхідні заходи для забезпечення схоронності майна підопічних, не допускати зменшення його вартості та сприяти отриманню доходів із цього майна, а також запобігати можливому його пошкодженню, знищенню чи розкраданню. Доходи від майна підопічних є їх власністю та можуть перераховуватися на їх особові рахунки в установах банку або бути використані в інтересах цих осіб суб'єктами здійснення над ними опіки та піклування з дозволу органу опіки та піклування.

6. У разі поміщення повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, до спеціального закладу та здійснення над нею опіки або піклування цим закладом, за нею зберігається право на житло, що належить їй на праві власності або користування.

7. Орган опіки та піклування за місцезнаходженням майна повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, опіку або піклування над якою здійснює спеціальний заклад, несе відповідальність за збереження цього майна та повернення його цій особі після завершення перебування її у спеціальному закладі.

8. Нерухоме майно та майно, яке потребує постійного управління, що належить підопічному, підлягає відчуженню у випадках, встановлених законодавством. Таке відчуження здійснюється після отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Стаття 34. Опіка над майном повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена

1. Орган опіки та піклування за місцезнаходженням нерухомого майна та майна, яке потребує постійного управління, повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, може прийняти рішення про встановлення опіки над таким майном та призначення особи, яка її здійснюватиме, у разі, якщо опіку або піклування над власником такого майна здійснює орган опіки та піклування або спеціальний заклад, а таке майно знаходиться в іншій місцевості.

2. Орган опіки та піклування, на обліку в якому перебуває повнолітня недієздатна особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена, опіку або піклування над якою здійснює цей орган або спеціальний заклад, зобов'язаний повідомити про таке майно орган опіки та піклування за його місцезнаходженням для подальшого вирішення питання встановлення опіки над цим майном.

3. Опіка над майном здійснюється з урахуванням частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 33 цього Закону.

4. Орган опіки та піклування за місцезнаходженням нерухомого майна та майна, яке потребує постійного управління, повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, над яким встановлено опіку, здійснює його облік у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

5. Контроль за здійсненням опіки над майном повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, здійснює орган опіки та піклування, який встановив таку опіку.

6. У разі порушення особою, яка здійснює опіку над майном повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, установлених законодавством вимог чи неможливості подальшого виконання нею відповідних обов'язків, орган опіки та піклування, який призначив цю особу для здійснення опіки над таким майном, приймає рішення про звільнення її від виконання відповідних повноважень.

7. За відсутності іншої особи на призначення її для здійснення опіки над майном повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, опіку над таким майном здійснює орган опіки та піклування за його місцезнаходженням.

8. Особа може здійснювати опіку над майном декількох повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

9. Опіка над майном повнолітньої недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена, припиняється за рішенням органу опіки та піклування за місцезнаходженням такого майна:

1) у разі припинення опіки або піклування над повнолітньою недієздатною особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена, - із дати припинення опіки або піклування;

2) у разі призначення опікуна або піклувальника повнолітній недієздатній особі або особі, цивільна дієздатність якої обмежена, - із дати набрання чинності рішенням суду про призначення опікуна або піклувальника;

3) за заявою органу опіки та піклування, на обліку в якому перебуває повнолітня недієздатна особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена, - із дати прийняття органом опіки та піклування за місцезнаходженням такого майна рішення про припинення опіки над цим майном.

10. У випадках, передбачених пунктами 1 та 2 частини дев'ятої цієї статті орган опіки та піклування на обліку в якому перебуває повнолітня недієздатна особа або особа, цивільна дієздатність якої обмежена, над майном якої установлено опіку, протягом трьох днів інформує про це орган опіки та піклування за місцезнаходженням такого майна для прийняття рішення про припинення опіки над цим майном.

Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.

2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у частині першій статті 154 Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27) слово "самозахист" замінити словом "захист";

2) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 40-44, ст. 356):

а) частину п'яту статті 29 викласти в такій редакції:

"5. Місцем проживання недієздатної особи та особи, цивільна дієздатність якої обмежена, є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому така особа проживає постійно або тимчасово, чи спеціальний заклад, який здійснює опіку або піклування над такою особою.";

б) частини другі статей 36 та 38 після слів "наркотичними засобами," доповнити словами "психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами,";

в) статтю 37 доповнити частиною п'ятою такого змісту:

"5. Законодавством можуть встановлюватися інші права фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена.".

У зв'язку з цим частину п'яту вважати частиною шостою;

г) статтю 39 викласти в такій редакції:

"Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізичну особу може бути визнано в судовому порядку недієздатною в разі якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок і правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнаної недієздатною, установлюються законодавством України.";

д) статті 40 - 42 виключити;

е) доповнити статтею 421 такого змісту:

"Стаття 421. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків

1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, у тому числі внаслідок психічного розладу, має право обрати собі помічника.

Помічником може бути дієздатна фізична особа.

2. Помічник надає фізичній особі допомогу у здійсненні її прав та виконанні обов'язків на договірних засадах.

3. Помічник може надавати допомогу у здійсненні прав та виконанні обов'язків декільком фізичним особам.

4. Помічник має право в інтересах фізичної особи, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, одержувати пенсії, допомоги та інші виплати, аліменти, заробітну плату на підставі окремої довіреності, поштову кореспонденцію, що належать цій особі.

5. Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.

6. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення.

Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.

7. Оплатність чи безоплатність послуг помічника визначається договором між ним та фізичною особою, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки.

8. Порядок надання послуг помічником та підстави припинення його повноважень визначаються договором між помічником та фізичною особою, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки. Форма договору про надання послуг помічником затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту.";

є) статтю 55 викласти в такій редакції:

"Стаття 55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

2. Питання опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, регулюються Законом України "Основи законодавства України про опіку та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціальний захист".";

ж) у частині першій статті 58 слова ", та фізичними особами, які визнані недієздатними" виключити;

з) частину першу статті 60 виключити.

У зв'язку з цим частини другу - четверту вважати частинами першою - третьою відповідно;

и) у частині першій статті 61 слова "частинами першою та другою статті" замінити словом "статтею";

і) частину третю статті 76 виключити;

ї) статтю 78 виключити;

й) частину першу статті 224 викласти в такій редакції:

"1. Правочин, для вчинення якого необхідний дозвіл органу опіки та піклування, вчинений без такого дозволу, є нікчемним. ";

к) в абзаці другому частини п'ятої статті 281 слова "за згодою її опікуна" замінити словами "за рішенням суду за заявою її опікуна або спеціального закладу, який здійснює над нею опіку,", а слово "законом" - словом "законодавством";

л) у статті 313:

частину другу доповнити абзацом третім такого змісту:

"Недієздатна фізична особа має право самостійно пересуватися територією України за згодою опікуна або в супроводі опікуна чи уповноваженої ним особи.";

частину третю доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"Недієздатна фізична особа має право на виїзд за межі України в супроводі опікуна або уповноваженої ним особи, а також без супроводу на підставі нотаріально засвідченого клопотання її опікуна або за рішенням суду.";

3) у Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., NN 40-42, ст. 492):

а) пункт 2 частини третьої статті 121 після слів "недієздатною особою" доповнити словами ", крім заяв про поновлення цивільної дієздатності та про звільнення опікуна";

б) пункт 1 частини першої статті 207 після слів "процесуальної дієздатності" доповнити словами ", крім заяв про поновлення її цивільної дієздатності та про звільнення опікуна";

в) пункт 1 частини другої статті 234 викласти в такій редакції:

"1) визнання фізичної особи недієздатною, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, призначення і звільнення від повноважень опікуна та піклувальника, стерилізацію фізичної особи, визнаної недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;";

г) Главу 2 Розділу IV "Окреме провадження" викласти в такій редакції:

"Глава 2
РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ, ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ПРИЗНАЧЕННЯ І ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОВНОВАЖЕНЬ ОПІКУНА ТА ПІКЛУВАЛЬНИКА, СТЕРИЛІЗАЦІЮ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАНОЇ НЕДІЄЗДАТНОЮ, ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Стаття 236. Підсудність

1. Заяви про визнання фізичної особи недієздатною, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі, обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами або позбавлення її цього права), стерилізацію фізичної особи, визнаної недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи подаються до суду за місцем проживання такої особи, за місцезнаходженням наркологічного або психіатричного закладу, якщо така особа перебуває у цьому закладі на лікуванні, чи за місцем перебування такої особи, якщо її місце проживання невідоме.

2. Заяви про призначення і звільнення від повноважень опікуна та піклувальника подаються до суду за місцем проживання фізичної особи, визнаної недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, щодо якої розглядається справа про призначення їй опікуна або піклувальника чи опіку або піклування над якою здійснює опікун або піклувальник, а якщо фізична особа, визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, перебуває на лікуванні в наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

3. Підсудність справ за заявами, переліченими в частинах першій та другій цієї статті, щодо громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Стаття 237. Особи, які можуть бути заявниками

1. Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано цією особою, членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, піклувальником, якщо має місце здійснення піклування над такою особою, органом опіки та піклування, органом прокуратури, спеціальним закладом.

2. Заяву про стерилізацію фізичної особи, визнаної недієздатною, може бути подано опікуном, спеціальним закладом, який здійснює над нею опіку.

3. Заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано цією особою (окрім неповнолітньої особи), членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, опікуном, якщо має місце здійснення опіки над такою особою, органом опіки та піклування, органом прокуратури, наркологічним або психіатричним закладом.

4. Заяву про призначення опікуна або піклувальника може бути подано особою, яка виявила бажання бути опікуном або піклувальником, особою, яка потребує піклування, органом опіки та піклування, спеціальним закладом, який здійснює опіку або піклування над особою щодо якої вирішується питання про призначення їй опікуна або піклувальника. До заяви про призначення опікуна або піклувальника додається подання органу опіки та піклування.

5. Заяву про звільнення від повноважень опікуна або піклувальника може бути подано цією особою, її підопічним, членами сім'ї або близькими родичами підопічного, органом опіки та піклування.

6. Заяву про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано цією особою, органом опіки та піклування, її опікуном чи піклувальником, спеціальним закладом. Фізичною особою, визнаною недієздатною, таку заяву може бути подано не частіше одного разу на шість місяців.

7. Заяву про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами або позбавлення її цього права може бути подано батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

Стаття 238. Додаткові вимоги до змісту заяв

1. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинно бути викладено обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинно бути викладено обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

3. У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинно бути викладено обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

4. У заяві про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи повинно бути викладено обставини, що свідчать про її видужання або значне поліпшення її психічного стану.

5. До заяв про визнання фізичної особи недієздатною, про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи має бути додано висновок лікарсько-консультативної комісії відповідно психіатричного чи наркологічного закладу про наявність чи відсутність у такої фізичної особи потреби в опіці або піклуванні.

Стаття 239. Призначення експертизи

1. Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

2. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її цивільної дієздатності або визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Стаття 240. Розгляд справ

1. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за обов'язковою участю такої особи (якщо це можливо за станом її здоров'я), повнолітнього члена її сім'ї (за наявності), заявника, представників органу опіки та піклування, органу прокуратури.

2. Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати.

3. Суд розглядає питання про призначення опікуна та піклувальника в судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про призначення опікуна та піклувальника.

4. Суд розглядає питання про призначення іноземця або особи без громадянства опікуном або піклувальником над громадянином України за обов'язковою участю представників територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, й органу опіки та піклування.

5. Судові витрати, пов'язані з провадженням справ, передбачених пунктом 1 частини другої статті 234 цього Кодексу, відносяться на рахунок держави.

Стаття 241. Рішення суду

1. За результатами розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі, обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами або позбавлення її цього права), стерилізацію фізичної особи, визнаної недієздатною, призначення і звільнення від повноважень опікуна та піклувальника, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд ухвалює рішення.

2. Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною чи обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами), одночасно встановлює над нею відповідно опіку або піклування.

3. Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи.

4. Рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнаної недієздатною, після набрання ними законної сили надсилаються судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.";

4) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., NN 9-13, ст. 88):

а) у частині другій статті 213:

слово "неповнолітньої" замінити словами ", яка є неповнолітньою, недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена,";

після слова "піклувальників," доповнити словами "а також в обов'язковому порядку";

г) у назві та частинах першій і другій статті 226 слова "або неповнолітньої особи" замінити словами ", неповнолітньої та недієздатної особи";

б) у статті 227:

у назві та частині першій слова "або неповнолітньої" замінити словами ", неповнолітньої та недієздатної";

у частині другій слова "або неповнолітній" замінити словами ", неповнолітній та недієздатній";

у частині третій після слова "або неповнолітнього" замінити словами ", неповнолітнього або недієздатного";

5) статтю 6 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 21, ст. 252; 2007 р., N 33, ст. 441; 2012 р., N 31, ст. 381) доповнити частинами третьою та четвертою такого змісту:

"Якщо інвалід внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за його дорученням у його присутності та в присутності відповідальної особи підприємства, установи та організації цей документ може підписати законний представник, піклувальник, помічник або інша особа за згодою інваліда.

Про причини, через які інвалід не міг підписати документ, зазначається зі зворотної сторони документа, що підписує законний представник, піклувальник, помічник або інша особа за згодою інваліда, чи на окремому аркуші. Документ за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь якої складено такий документ.";

6) в Основах законодавства України про охорону здоров'я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 4, ст. 19):

а) пункт "й" частини першої статті 6 після слів "заходів примусового лікування," доповнити словами ", примусових заходів медичного характеру або запобіжного заходу до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру чи вирішувалося питання про їх застосування,";

б) частину другу статті 9 після слів "суспільно небезпечні діяння," доповнити словами "запобіжного заходу до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування,";

в) у частині другій статті 49 слова "за згодою її опікуна" замінити словами "за рішенням суду за заявою її опікуна або спеціального закладу, який здійснює над нею опіку,", а слово "законом" - словом "законодавством";

7) частину другу статті 8 Закону України "Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 47, ст. 256) після слів "визнаних судом недієздатними" доповнити словами ", окрім скарг на рішення, дії чи бездіяльність, пов'язані зі здійсненням опіки над ними";

8) частину першу статті 23 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 20-21, ст. 190, 2006 р., N 12, ст. 104; 2011 р., N 44, ст. 461; 2014 р., N 20-21, ст. 731) доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10) вирішує в установленому законодавством порядку питання щодо опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту;".

У зв'язку з цим пункт 10 вважати пунктом 11;

9) у Законі України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 1, ст. 2):

а) у статті 1:

частину п'яту після слова "недієздатними" доповнити словами "або цивільна дієздатність яких обмежена, у разі, якщо вони самостійно не одержують допомогу";

доповнити частиною шостою такого змісту:

"Під законними представниками слід розуміти батьків, усиновителів, батьків-вихователів, прийомних батьків, патронатних вихователів, опікунів, піклувальників, представників закладів, які здійснюють опіку та піклування.";

б) у частині другій статті 5 слова " (недієздатним - за заявою опікуна)" замінити словами " (недієздатним особам або особам, цивільна дієздатність яких обмежена, у разі якщо вони самостійно не одержують допомогу, - за заявою законного представника)";

в) у частині другій статті 8:

після слова "недієздатним" доповнити словами "або цивільна дієздатність якого обмежена, у разі якщо він самостійно не одержує допомогу";

слова "одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником" замінити словами "законним представником";

10) у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., N 51, ст. 577):

а) частину третю статті 10 після слова "подаються" доповнити словами "такими особами,";

б) пункт 10 частини першої статті 14 викласти в такій редакції:

"10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності таких осіб, звільнення їх опікунів та піклувальників, оскарження рішень, дій чи бездіяльності, пов'язаних зі здійсненням опіки та піклування над ними, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;

в) частину третю статті 18 доповнити другим реченням такого змісту:

"Звернення про надання таких послуг з метою поновлення цивільної дієздатності та звільнення опікуна чи піклувальника може бути подано особисто особами, які визнані недієздатними або цивільна дієздатність яких обмежена.";

11) у пункті 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 14, ст. 87) слова "чи неповнолітніх осіб" замінити словами ", неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена,".

3. Питання, не врегульовані цим Законом, вирішуються відповідно до законодавства України.

4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України в шестимісячний термін після набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

 

 

* * *

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Основи законодавства України про опіку та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціальний захист"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Питання опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, на сьогодні охоплюють понад 35 тис повнолітніх осіб, не здатних усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними і визнаних у зв'язку з цим у судовому порядку недієздатними та обмежено дієздатними.

При цьому потребують удосконалення національне законодавство у сфері опіки та піклування над вищезазначеними категоріями осіб через наявність прогалин, неузгодженостей та суперечностей у ньому, і, відповідно, практика реалізації цього законодавства.

З огляду на викладене та відповідно до підпункту 321 пункту 3 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 N 389, і на виконання підпункту 1 пункту 1 розділу XI "Повага до дому та сім'ї (стаття 23 Конвенції про права інвалідів)" додатка 2 до Державної цільової програми "Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів" на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 N 706, пункту 8 Плану заходів на 2013 - 2016 роки щодо реалізації Стратегії реформування системи надання соціальних послуг, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 N 208-р, розроблено проект Закону України "Основи законодавства України про опіку та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціальний захист".

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою розроблення законопроекту є прийняття уніфікованого законодавчого акта, яким би визначалися основні правові, соціальні та організаційні засади й гарантії державної політики у сфері опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту, а також внесення змін до чинних нормативно-правових актів для забезпечення єдиних підходів до регулювання відповідних правовідносин.

Під час підготовки проекту Закону України досліджено кращий досвід правового регулювання сфери опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, у тому числі Французької Республіки та Королівства Іспанія. У результаті законопроектом передбачається забезпечити виконання Україною міжнародних зобов'язань, у тому числі, щодо реалізації повнолітніми недієздатними особами прав на врахування їх думки під час прийняття рішень та здійснення дій у їх інтересах і на звернення до суду за поновленням дієздатності та звільненням опікуна.

3. Правові аспекти

Питання опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, регулюються Цивільним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, наказом Державного комітету у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики від 26.05.99 N 34/166/131/88 "Про затвердження Правил опіки та піклування", зареєстрований у Міністерстві юстиції 17.06.99 за N 387/3680, та іншими нормативно-правовими актами з відповідних питань.

Проект Закону України містить норми, якими передбачається внесення змін до Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, законів України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про звернення громадян", "Про місцеві державні адміністрації", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про безоплатну правову допомогу" та "Про судовий збір", Основ законодавства України про охорону здоров'я.

Після прийняття законопроекту необхідно буде визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики від 26.05.99 N 34/166/131/88 "Про затвердження Правил опіки та піклування", зареєстрований у Міністерстві юстиції 17.06.99 за N 387/3680.

Реалізація проекту Закону України потребуватиме затвердження Кабінетом Міністрів України порядку діяльності органів опіки та піклування щодо опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Проект Закону України стосується прав та обов'язків повнолітніх осіб, які страждають на психічні розлади, що впливають на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, та повнолітніх осіб, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставлять себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вони за законом зобов'язані утримувати, у скрутне матеріальне становище.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація проекту Закону України, у разі його прийняття, не потребуватиме додаткових матеріальних та інших витрат.

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект погоджено:

без зауважень - Міністерством фінансів, Державною міграційною службою (позицію погоджено Міністром внутрішніх справ А. Б. Аваковим), адміністрацією Державної прикордонної служби (позицію погоджено Міністром внутрішніх справ А. Б. Аваковим), Державною пенітенціарною службою (позицію погоджено Міністерством юстиції), Державною службою з контролю за наркотиками;

із зауваженнями, які враховано, - Міністерством внутрішніх справ, Міністерством закордонних справ, Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства;

із зауваженнями, які враховано частково, - Міністерством юстиції, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Державною виконавчою службою (позицію погоджено Міністерством юстиції);

із зауваженнями, які не враховано, - Міністерством охорони здоров'я, Державною судовою адміністрацією.

Крім того, проект Закону України погоджено:

без зауважень - Вінницькою, Волинською, Дніпропетровською, Житомирською, Закарпатською, Запорізькою, Івано-Франківською, Кіровоградською, Луганською, Львівською, Миколаївською, Одеською, Рівненською, Сумською, Тернопільською, Херсонською, Хмельницькою, Черкаською, Чернівецькою, Чернігівською обласними державними адміністраціями;

із зауваженнями, які враховано частково, - Київською, Полтавською, Харківською обласними та Київською міською державними адміністраціями.

6. Регіональний аспект

Законопроект погоджено без зауважень Українською асоціацією районних та обласних рад, із зауваженнями, які враховано, - із Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування "Асоціації міст України", із зауваженнями, які враховано частково, - із Всеукраїнською асоціацією сільських та селищних рад.

61. Запобігання дискримінації

У законопроекті відсутні норми, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону України відсутні правила та процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

Законопроект не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

8. Громадське обговорення

Законопроект не потребує проведення консультацій з громадськістю.

9. Позиція соціальних партнерів

Законопроект погоджено без зауважень уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, Всеукраїнською громадською організацією інвалідів "Гармонія", Всеукраїнською громадською організацією "Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю" і Всеукраїнською громадською організацією інвалідів користувачів психіатричної допомоги "ЮЗЕР".

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону України не є регуляторним актом.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Реалізація законопроекту, у разі його прийняття, не вплине на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Реалізація законопроекту дозволить удосконалити механізм здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, їх соціального захисту.

 

Заступник Міністра
соціальної політики України

В. Ярошенко

___ ____________ 2015 р.

 

Опрос